Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
СУЧАСНИЙ СТАН ФРАНКОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПРОБЛЕМА СТВОРЕННЯ ІНСТИТУТУ ІВАНА ФРАНКА НАН УКРАЇНИ
Get PDFThis review seeks to depict the development of Franko studies in Ukraine in academic, educational, museological, public, scientifi c and regional spheres as well as its main trends and genres. Thereupon, the author stresses the leading role of Lviv department of Taras Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine in this research area, outlines the efforts of this institution, and assesses the strategic goals of the newly established Ivan Franko Institute, especiallywith respect to the edition of the writer’s complete works.У проблемно-оглядовій статті окреслено картину розвитку сучасного вітчизняного франкознавства (академічного, університетського, музейного, громадсько-наукового, краєзнавчого), його напрямків, заходів і жанрів та унікальне місце Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України в цьому процесі. Висвітлено здобутки науково- дослідної установи в царині франкознавства, визначено завдання його дальшого розвиткув новоствореному Інституті Івана Франка НАН України, осмислено проблеми з підготування Повного зібрання текстів письменника
“КНИГА ЖИТТЯ” ІРИНИ ЖИЛЕНКО: “HOMO FERIENS” В АВТОБІОГРАФІЧНО-МЕМУАРНОМУ ДИСКУРСІ
Get PDFThe paper dwells on the autobiographic memoirs of a well-known Ukrainian poet Iryna Zhylenko Homo feriens, and concentrates above all on aesthetic specifics, genre and stylistic parameters of the work, as well as on the auctorial self-representation and the means used to reproduce the panorama of the special epoch and of the 1960s generation.У статті розглянуто мемуарно-автобіографічну книжку відомої української поетеси-шістдесятниці Ірини Жиленко “Homo feriens”, зокрема, окреслено художньо-естетичні особливості та визначено жанрово-стильові параметри твору, проаналізовано специфіку репрезентації авторського “Я”, засоби творення образів епохи та покоління шістдесятників
ВИГНАННЯ ПРИМАР: ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС У НІМЕЦЬКІЙ ПРОЗІ ПІСЛЯ 1989 РОКУ (загальні зауваги)
Get PDFThe paper deals with the peculiarities of history representation in German prose after 1989. The author argues that it is the mode of German history thematization, chiefly in form of historic caesurae (1933–1945, 1968, 1989), that determines the originality of German literature after the Unification.On the contrary, the memory is treated here, as opposed to the most literary critics, not as a pivotal category of contemporary literary discourse, but as an affirmative basis of a subversive dialogue of experiences which takes place only within the medium of history discourse, or as a raw material which forms the basis for complex literary interpretations of past and present. Unlike the historicism of the 19th and the beginning of the 20th century which approaches history as a given entity, the history discourse of contemporary German literature distinguishes between history and memory and also emphasizes the constructedness of history depictions. Unlike the postmodern philosophy of history, it nearly always aims at reconstruction of objectifi ed history restricted to private or group experience butnevertheless not identical to subjective (or subjectifi ed) memory. All this speaks in favor of transitive (or: hybrid) nature of history discourse in German prose after 1989.У статті розглядаються особливості репрезентації історії в німецькій прозі, написаній після 1989 р. Автор наголошує на тому, що саме специфічна тематизація (німецької) історії останнього століття, зокрема цезур 1933–1945, 1968 та 1989 рр., визначає своєрідність літератури об’єднаної Німеччини. Натомість пам’ять, якій більшість дослідників приписує статус вузлової категорії з огляду на свою афірмативність та зв’язок із розробленими в літературі 50–80-х рр. моделями письма (й, отже, «не-новизну» у ґройсівському розумінні) є радше основою для субверсивного діалогу досвідів, що відбувається у площині історичного дискурсу, фактичною «сировиною» для літературних інтерпретацій минулого та сучасності. На відміну від історизму ХІХ — початкуХХ ст., що виходить із емпіричної даності історії, історичний дискурс у сучасній літературі вибудовується на розмежуванні пам’яті та історії, а також акцентує увагу на сконструйованості історичних тлумачень. На відміну від постмодерної філософії історії він практично завжди має на оці реконструкцію об’єктивованої історії, що, як і в мікроісторії, обмежується приватно-груповим горизонтом, близьким, але не тотожним горизонту пам’яті. Це дозволяє говорити про перехідну (або ж гібридну) природу історичного дискурсу в німецькій прозі після 1989 р.(або жридну) природу історичного дискурсу в німецькій прозі після 1989 р
On the peculiarities of early Ukrainian hexameter
Get PDFУ статті розглядаються перші спроби імітації гекзаметра в українській поезії, що належали М. Костомарову та К. Думитрашку. З’явившись пізно, лише в середині ХІХ ст., український гекзаметр був орієнтований на найперспективнішу модель – змішаний дактило-хореїчний шестистопний розмір з незаримованими рядками й жіночими клаузулами. Достатньо різноманітний функціонально, ранній український гекзаметр уживався в оригінальних творах і перекладах (точніше – переспівах) високого і низького стилів. Використовувались обидві форми гекзаметра, більшою мірою та, яка асоціювалась із грецьким гекзаметром, менше – друга, що нагадувала латинський гекзаметр.The paper focuses upon the fi rst imitations of hexameter in Ukrainian poetry written by M. Kostomarov and K. Dumytrashko. Having appeared only in the mid-nineteenth century, Ukrainian hexameter adopted the most challenging model of versifi cation, that is, the dactylic-trochaic hexameter with unrhymed verses and feminine clausulae. Provided with multifarious functions, early Ukrainian hexameter found an application in original works of literature as well as in translations or other text renderings of both high and low styles. It should also be mentioned that Ukrainian poetry of that time boasts both types of hexameter. For all this, the form that was associated with Greek hexameter dominated over the form reminiscent of the Latin variant
The dramatisation of rhetoric strategies in Lesia Ukrayinka’s dramatic poems: On the problem of mimesis in literature
Get PDFУ статті проаналізовано форми і способи драматизації поетичних стратегій у драматичних поемах Лесі Українки “Одержима”, “Оргія”, “Адвокат Мартіан”.The article studies forms and methods of poetic dramatisation and the appropriate rhetoric devices in Lesia Ukrayinka’s dramatic poems “Obsessed”, “The Orgy”, and “Martian, the Lawyer”
Цензурна історія “Чорної Ради” П. Куліша. Вступ до проблеми
Get PDFA censor history is one of the most important issues in the textual study of Kulish’s novel “The Black Council”. However, this problem has never been considered before by the Ukrainian scholars, and even more general issue, i.e. “Kulish and the Censorship”, was not involved much into the field of research. This paper gives an introduction to this topic shedding some light on the censor history of “The Black Council”.Relations between Kulish and the tsarist censorship in different times were ambiguous which was caused by several reasons. The first one was individual approach of the censors to his works which might be connected, in particular, with the trial of Saints Cyril and Methodius Brotherhood (1847). Other reason was general persecution of the Ukrainian literature, especially after the Ems Ukase (1876). In order to circumvent censorship Kulish published his works also abroad. Before Kulish was arrested he wrote his works without paying particular attention to the censorship.
The first writer’s concerns about possible restrictions that might be imposed on his works by the censorship arose with the novel “The Black Council”. Kulish’s arrest radically changed circumstances of his life and creative activity. Until 1856 he had to submit his works to prior censorship consideration and used pseudonym Nikolai M. (the name of his friend Nikolai Makarov) to avoid these restrictions. The Third Department of His Imperial Majesty’s Personal Chancellery allowed Kulish to publish his works on the base of the general censor regulations only in April 1856. In a short time Kulish sent the manuscript of “The Black Council” to the censorship committee.У статті пунктирно окреслено проблему взаємин Куліша з царською цензурою під оглядом вужчої проблематики – цензурної історії української та російської версій роману “Чорна рада”. Умовно виокремлено кілька періодів: до Кулішевого арешту у справі Кирило-Мефодіївського братства, заслання в Тулі, відразу по звільненню із заслання, після зняття цензурного обмеження у квітні 1856 р.
Ключові слова: цензура, самоцензура, роман, редакції, варіанти
Українська історіографічна проза XVIII – першої половини XIX ст. в оцінці Михайла Максимовича
Get PDFThe essay reviews the studies of Mykhailo Maksymovych that deal with the three works of the 18th–19th-century Ukrainian historiography. According to M. Maksymovych, one may classify the syncretic historiographic works within three main types. These are Cossack chronicles of the late 17th – early 18th centuries, journalistic pamphlets of the late 18th century, and historical novels of the mid-19th century. The scholar used different approaches analyzing the works from the mentioned groups (chronicle by Hryhorii Hrabianka, “History of Ruthenians”, and “The Commoners’ Council” by Panteleimon Kulish). The scholarly historiography of the time was not still shaped enough and the works from the field could have features of fiction and research studies simultaneously. The authors, who didn’t understand history as a separate research field, were free of modern limits and could easily use both fictional and research techniques within the same work. The strict critical attitude of the scholar towards the chronicle by Hryhorii Hrabianka changed into tolerant in the case of “History of Ruthenians” and moderate critical in the analysis of “The Commoners’ Council”. M. Maksymovych tried to be objective in covering historical processes and worked hard to develop a scholarly approach in the evaluation of Ukrainian historiographical prose. Maksymovych took into account the specificity of every single work and, based on the ideas of his predecessors and contemporaries, rather accurately defined the proper frames of the scholarly historiography. At the same time, the scholar didn’t deny the value of fictional works based on historical events.У статті проаналізовано праці історика Михайла Максимовича, у яких ідеться про три твори, написані у XVIII – XIX ст. – літопис Григорія Граб’янки, “Історію Русів” і “Чорну раду” П. Куліша. Наукова історіографія на той час іще не виокремилася як наука, тому відповідні словесні пам’ятки могли мати риси як художнього, так і наукового дискурсу. Критичне ставлення вченого до літопису Григорія Граб’янки змінюється на поблажливе у випадку з “Історією Русів” та на виважено-критичне до “Чорної ради” П. Куліша. М. Максимович, спираючись на праці попередників і сучасників, досить чітко окреслив певні рамки, у яких належало перебувати науковій історіографічній розвідці, водночас віддаючи належне художньому творові, сюжет якого побудований на історичних подіях
ПОЕТИКА НАРАТИВУ В РОМАНІ КАДЗУО ІШІҐУРО “ПРОЗОРИЙ СЕРПАНОК НАД ГОРАМИ”
Get PDFThe current paper explores the narrative strategies and poetics of intermediality in Kazuo Ishiguro’s first novel “A Pale View of Hills” (1982). Particular attention is paid to the notions of narrative unreliability and subjectivity exemplified by the ambiguous first-person narrative in the novel. The researcher focuses on the narrative techniques, as well as on the numerous lexical and other literary means that emphasize the unreliability of the narrator, who is also the protagonist. It allows revealing the hidden emotions and tendency to self-deceit. In addition, the paper traces the features of Japanese aesthetics and literature in the novel. The most peculiar among them are concise verbal expression, lack of emotion, and audiovisuality, which is primary concentration of the narrative on the visual and auditory images, rather than on the characters’ internal psychological processes. A range of narrative strategies and special literary effects in “A Pale View of Hills”, being characteristic for the art of cinematography, make the novel a vivid example of the cinematographic (cinematic) literature, which requires a different, more image-oriented perception of the reader. Among such techniques, the most notable are the enhanced symbolism of sensual images; revealing the characters’ actual feelings and thoughts through their non-verbal language and dialogues; fragmented and elliptic nature of the narrative that resembles the technique of montage; and the plasticity of chronotope, which is represented by the active use of flashbacks in the novel.Статтю присвячено дослідженню наративних стратегій та інтермедіальної поетики роману К. Ішіґуро “Прозорий серпанок над горами” (1982). Особливу увагу зосереджено на наративних прийомах, художніх і лексичних засобах, що акцентують ненадійність наратора. Виокремлено ознаки японської естетики (ідеться про лаконічність та аудіовізуальність). До того ж у статті висвітлено ряд художніх ефектів і наративних прийомів, що уподібнюють твір К. Ішіґуро мистецтву кінематографа
“… ПОРВАЛАСЯ НЕСКІНЧЕНА РОЗМОВА”. ПРО ДОСЛІДНИЦЬКІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ СТЕФАНІЇ АНДРУСІВ
Get PDFThe paper presents a scholarly profile of professor Stefaniia Andrusiv, paying specific attention to her achievements in the fields of research and education during her work at the John Paul II Catholic University of Lublin. In 2001 professor Andrusiv started her work at the Institute of Slavic Philology and in the academic year 2005/2006 became the head of the newly founded Department of Ukrainian literature holding this post until 2013. The scholar took an active part in popularizing Ukrainian studies in Poland and was very concerned about developing Polish-Ukrainian dialogue. In the course of her fruitful work at the university professor Andrusiv met different research and educational challenges and proposed many valuable initiatives. She effectively used contemporary research trends, such as postmodern methodology, the theory of intertextuality, the literary theory of narratology, as well as anthropology and postcolonial criticism. As far as her didactic work is concerned, professor Andrusiv delivered very interesting, thought-provoking lectures on the history of Ukrainian literature. Her professional approach was much appreciated not only by her students but by academic staff as well. The lectures on cultural studies, master’s and doctoral seminars belong to her didactic achievements and constitute a valuable heritage of education. It should be underlined that under the supervision of professor Andrusiv twelve students have successfully defended their Ph.D. dissertations and the majority of them continue their scholarly work. Professor Andrusiv never was afraid of making experiments, finding new solutions and approaches. Her mind was very flexible, creative and free of any obstructive restraints.Стаття презентує оглядовий портрет професорки Стефанії Андрусів, головні акценти її наукової й викладацької роботи. Описано люблінський період творчості української дослідниці. Учена брала активну участь у розвитку та популяризації україністичних студій у Польщі, а також у польсько-українському діалозі й співпраці. У своїй науковій діяльності, особливо люблінського періоду, професорка С. Андрусів використовувала найсучасніші дослідження й методології: постмодерністський інструментарій, теорію інтертекстуальності, наратологію, антропологію, а також активно застосовувала методи постколоніальної критики
Інтертекстуальність як чинник художньої енергії літературного твору (вірш Василя Голобородька “Кривий танець”)
Get PDFThe theoretical part of the paper outlines methodological principles applied within the analysis of intertextuality as a factor of artistic energy in Vasyl Holoborodko’s poem “A Curved Dance”. For this purpose, the necessary comments on intertextuality as a source of artistic energy have been made. The author of the paper shows the difference between systematic and structuralistic understanding of a literary work, and considers the actual problems of the systematic theory which defines ‘technique’ as a main unit of the expressive system (poetics). In this case the identification of the techniques is supported by the analysis of their expressive functions. The receptive poetics as a methodological doctrine is based on this perspective, the essence of which is modeling the influence of the expressive techniques of a literary work on the recipient in terms of the psychology of artistic perception.
The poem “A Curved Dance” have been analyzed as a complete, systematically organized text that begins to function in the process of the perception, generating a quite complete artistic world in the recipient’s mind. The artistic character of the poem is determined by many factors, but the most important of them is the main meaning, generated by the literary text, which may be defined as a dream about the perfect, full-fledged existence of the Ukrainian nation. The whole expressive system of the literary work contributes to creating it, while the dominant role is played by intertextual ‘implants’ in the author’s text, brought from some notable works, namely the image of the curved dance (intermedial moment), reminiscences from the folk song “Oy tam na hori zhentsi zhnut” (“Oh there on the hill harvestmen reap the harvest”) and “Slovo o polku Ihorevim” (“The Tale of Ihor’s Campaign”). They express the meaningful senses that substantially enrich the author’s text from the perspective of the psychology of artistic perception, giving it a hidden meaning, and therefore energy.У статті обґрунтовані методологічні принципи, на яких вибудовується аналіз інтертекстуальності як важливого чинника употужнення енергетичної наснаженості вірша Василя Голобородька “Кривий танець”. У розгляді цього твору визначено введені в текст інтертекстуальні складники – зображення “Кривого танцю”, алюзії з народної пісні “Ой на горі та й женці жнуть…” і “Слова о полку Ігоревім”. Зроблено висновок, що привнесені зі знакових творів “чужі слова” та притаманні їм значення істотно збагачують авторський текст, підсилюючи його енергією додаткових змістових нюансів