Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Пантелеймон Куліш – “перший справді національний писатель український”
Get PDFThe essay develops I. Franko’s statement about P. Kulish as the first truly national Ukrainian writer who aimed at working totally for the sake of his people’s needs. The author underlines that such a desire was Kulish’s natural urge, as the mentioned goal arose for him back in the first half of the 1840s. In particular, he planned to publish everything that vividly refl ected the life of the Ukrainians throughout centuries.
In the early period of his activity Kulish worked mainly as a folklorist. He recorded and studied Ukrainian folklore in its natural environment. This work resulted in a unique ethnological edition “The Notes on Southern Rus” as well as his widely known ‘farmstead philosophy’. Kulish’s writing activity evolved from his desire to provide a complex picture of his people’s centuries-long heroic history in the poetic epopee “Ukraine” to creating his fi rst Ukrainian historical novel “The Commoners’ Council.
A Chronicle of 1863”. The pan-Ukrainian level of “The Notes on Southern Rus” and “The Commoners’ Council” was supported with Kulish’s own phonetic spelling system, i.e. ‘kulishivka’ which laid the foundation of the modern orthography. Kulish’s writing and ethnological activity was also based on his urge to raise the contemporary Ukrainian language to the literary level. With such a purpose he published the almanac “Khata” (“The House”) and did a lot for the full-scale functioning of the first Ukrainian literary magazine “Osnova” (“The Foundation”). Kulish’s translation activity became another important part of his work as the first national writer. His translations of the Bible, works by W. Shakespeare, G. G. Byron, J. W. Goethe, F. Schiller and other outstanding classics of the world culture were signifi cant for all Ukraine.Стаття розвиває тезу І. Франка про П. Куліша як першого українського національного письменника. У ранній період Куліш відомий переважно як фольклорист – записував і досліджував народнопоетичну творчість у контексті її природного побутування. Письменницька праця П. Куліша – рух від намагання цілісно відтворити багатовікову героїчну історію народу в епопеї “Україна” до першого українського історичного роману “Чорна рада. Хроніка 1663 року” та використання “кулішівки” – основи сучасної орфографічної системи. Діяльність П. Куліша була підпорядкована прагненню підняти українську мову до рівня літературної. Важливим складником його праці як національного письменника стали переклади Біблії, творів світових класиків
“Читати українську історію треба з бромом”: Винниченків образ української революції
Get PDFThis essay considers the image of Ukrainian Revolution based on Volodymyr Vynnychenko’s personal “Diary”, his comedy “Miss Mara” (1917), the play “Between Two Powers” (1918), the novel “To the Other Side” (1919) and the three-volume essay “Rebirth of a Nation” (1920). The researcher focuses on three major issues: the correlation between Vynnychenko’s activities as a leader of the Ukrainian Revolution and those of a writer who produces images of that revolution; the confl ict between the nationalist and the Bolshevik agendas in Vynnychenko’s worldview and his works; the time distance between writing and publication of Vynnychenko’s works and their reception and interpretation by his contemporaries and today’s readers.
The author emphasizes a need to discuss ideological and aesthetical aspects of imaging the Ukrainian Revolution and to answer the following questions: What types of historical, philosophical and aesthetical narrations about the Ukrainian Revolution did Vynnychenko create? Could these narrations be considered as attempts of justifying the actions of a leading participant of the revolution? And how did the narrations infl uence common understanding of the revolutionary events? Ultimately, the researcher showed that details of Vynnychenko’s imagery had found their way into the canon of Ukrainian Revolution representations.У статті проаналізовано образ української революції, створений Володимиром Винниченком у його персональному “Щоденнику”, комедії “Панна Мара” (1917), драмі “Між двох сил”, повісті “На той бік” (1919) і тритомному есеї “Відродження нації” (1920). Авторка розглядає три важливі теми: кореляція Винниченкової діяльності як лідера української революції та письменника, котрий створив її образ; конфлікт між національними і більшовицькими ідеями у Винниченковому світогляді та його творах; часова різниця між написанням і публікацією творів та їх рецепцією Винниченковими й нашими сучасниками.
Авторка розмірковує над ідеологічними та естетичними аспектами створення образу української революції, відповідаючи на запитання: які типи історичних, філософських та художніх нарацій про українську революцію створив Винниченко? Чи можна ці нарації розглядати як Винниченкову спробу виправдати власну діяльність провідного учасника української революції? Як нарації вплинули на колективне розуміння революційних подій? Підсумовуючи, авторка з’ясує, як деталі образу революції, створеного Винниченком, відображаються в канонічній репрезентації української революції
РОМАН ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША “ЧОРНА РАДА” В КОНТЕКСТІ “ПОСТМОДЕРНИХ” ПОЛІТТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРАКТИК
Get PDFThe paper covers the pre-election technologies and means of agitation that have been practiced since the 17th century and were described by Panteleimon Kulish in his novel “Commoners’ Council” (“Chorna Rada”). It is noticeable that even in those distant times people, just like now, succeeded in manipulating public opinion and will, directing social movements and trends into the way required by particular leaders or groups, especially during the elections. For this purpose, they disdained neither populist promises nor discrediting their opponents or violently grabbing the attributes of power, etc. The novel depicts the events of 1663 when the waves of public unrest, to a great extent initiated by particular agitators, swept Ukraine, and the calls for a change of hetman were growing louder. It is remarkable that among the wide range of agitation means one may distinguish such recognizable ones as blocking the opponents’ ways, using the color emblems, slandering, cultivating discord and hostility, stoking social contradictions between villagers and cossacks, etc. The novel shows a devious tactic used by Ivan Briukhovetskyi, who demonstrates self-debasement, deceitfully diminishes his status, and shows pretended modesty, at the same time generously treating villagers and common residents in order to buy their votes. As a result, on cossacks’ council of 1663 known as ‘Chorna Rada’ the hetman mace was taken by extremely selfi sh and power-hungry Ivan Briukhovetskyi.Автор зосереджується на особливостях передвиборної агітації та політтехнологій, описаних у романі П. Куліша “Чорна рада”. Серед них – перегороджування вулиць і доріг, компрометація противника, застосування емблематики, популістські обіцянки, насильницькі захоплення атрибутів влади, запрошення спостерігачів із Москви тощо
Методологічний ізоморфізм як стиль наукового мислення Івана Франка
Get PDFThe present paper tries to reconstruct Ivan Franko’s methodological thinking on the basis of his works and aims at synchronizing criteria, procedures and principles of proving and producing scholarly knowledge. The main purpose here is building isomorphic models of thinking and methodological instruction based on some Franko’s constants of the world view and understanding reality.
Franko as a scholar was interested in various fields: literary studies, ethnography, linguistics, philosophy, social economics, law, political science, history, statistics etc. He intended to create the ground for institutionalization of research work in Ukrainian society. His scholarly universalism allowed using the knowledge from different fields simultaneously in order to study the same subject from different perspectives. This subject was a society which he understood as the people, class, and individual in his activities.
At every stage of his methodological reflection, Franko adhered to clear determinism both in defining the subject field of research and in constructing his assertions. But the attempt to single out the subject knowledge in its pure form was complicated by the fact that he didn’t think of it separately from the sphere of application, and therefore he was focused on the methods related to the practical use and giving the opportunity of transferring the gained knowledge into the sphere of education.
In the definitions of scholarly work he used such characteristics as “thoroughness and precision”, “good care and logic of scholarly analysis”, facts, observations, descriptions, comparisons, criticism, analysis (more simple and versatile). These markers form a framework that makes it possible to reconstruct the style of his thinking as a methodologist.
In general, Franko’s style of scholarly thinking tended to inductivism. This style was determined by detailed description and study of empirical material with accurate statistical method; analogy and comparison through applying different kinds of scholarly languages; conceptual systems, often borrowed from the related spheres of knowledge, in particular notions of general methodology (evolution); interest in general research problems; search for transitional joints of sectorial methods, their conceptualization and approbation.У статті реконструйовано методологічне мислення І. Франка на основі його різногалузевих праць із метою синхронізації критеріїв, процедур і принципів доведення й виведення наукового знання. Насамперед ідеться про побудову ізоморфних моделей мислення й методологічних настанов, ґрунтованих на певних сталих світогляду й світорозуміння Франка як науковця кінця ХІХ – початку ХХ століть.
Загалом стиль наукового мислення І. Франка тяжіє до індуктивізму. Докладний опис і дослідження емпіричного матеріалу з використанням точних статистичних методів, аналогія й порівняння – застосування наукових мов різного типу й системи понять, часто запозичених із суміжних наук, зокрема загальнометодологічних (еволюція), постановка спільнонаукових проблем, пошук і концептуалізація місць переходів галузевих методів і їхня апробація – усе це й визначає стиль наукового мислення І. Франка
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»: історія творення
No full textThe essay traces the collaboration of brothers Panas and Ivan Rudchenkos (in history of the Ukrainian literature they are known under the pseudonyms Panas Myrnyi and Ivan Bilyk) in writing the novel “Do Oxen Low When Their Manger Is Full?” The researcher showed how Ivan Bilyk’s views on literature and his social deterministic outlook influenced the conception and structure of the work. The essay also analyzes the instructions and suggestions of the elder brother, Panas Myrnyi, on the stylistics and composition of the work, his contribution to creating and editing the text. An additional attention is paid to the later critical comments on the novel.У статті простежено співпрацю братів Панаса й Івана Рудченків (в історії української літератури вони відомі під псевдонімами Панас Мирний та Іван Білик) в написанні роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». З’ясовано вплив на концепцію і структуру твору літературно-критичних поглядів І. Білика, його соціально-детерміністського світогляду. Проаналізовано настанови і пропозиції старшого брата щодо стилістики й композиції твору, його внесок як співавтора, редакції твору й роботу Панаса Мирного над текстом, а також пізніші літературно-критичні оцінки роману
До історії романтичного перевороту в модерному міфознавстві
Get PDFThe paper deals with a Greek myth adopted by modern scholars, which is hypothetically treated not as an authentic picture of antiquity, but philosophical construct, developed by early German romantics on the basis of Kantian discourse. The myth-narration was understood as a way of mental transformation of the hostile environment (embodied by the rite of human sacrifice) in terms of its humanization, aesthetization, heroization, intellectualization; the purpose of individual existence was interpreted as a unity of nature, society and the person, immersion in the ‘myth-environment’ being a condition for such unity. A further evolution of the myth took place due to civilizational shifts in Europe, which ‘fragmented’ human unity and destroyed the original unity of mythology. The modernist myth (Joyce, Messiaen, Bachelard) gave place to deintellectualization, particularization and desocialization of public life that urged to turn towards the blind nature ‘before civilization’ and stimulated indifference about the last preceding stages of culture. The life force was understood as returning to pure instinct that indicates the presence of nature in man. The distinction between sophisticated connoisseurs of culture and the bourgeois ‘mass’ became especially sharp; the ‘myth’ got really destructed by transferring it from actual life to the setting of everyday comfort, bypassing the spiritual state of the individual. The ‘myth of intertextuality’ (book myth, new-Alexandrian myth) is characteristic of the period of decline, as it is oriented not towards a living person and ‘life force’, but towards narration. This tendency was most vividly reflected in N. Frye’s mythological theory (about literature as myth-making).У статті прийняті в науці уявлення про грецький міф гіпотетично розглядаються як не автентична картина давнини, а як філософський конструкт, розроблений ранніми німецькими романтиками на основі кантіанського дискурсу. У ньому міфо-нарація розумілася як спосіб ментальної трансформації ворожого оточення (що його втілював обряд принесення людини в жертву) в плані його гуманізації, естетизації, героїзації, інтелектуалізації; цільність індивідуального існування — як сукупність природи, соціуму та індивіда; занурення в «міфо-середовище» — як умова такої єдності. Простежується подальша еволюція міфу, зумовлена цивілізаційними зрушеннями в Європі, які «фрагментизували» людську одиничність і зруйнували первісну єдність міфосвідомості; а це кінець кінцем визначило для міфу вузьку нішу в комерційно-гедоністичному просторі й перетворило його на збаналізовану наративну матрицю
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО Й ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
Get PDFThe article deals with relationships between Mikhayl Semenko and Olexandr Oles.У статті висвітлюються стосунки Михайля Семенка й Олександра Олеся
ЯКІВ ЩОГОЛІВ У ЛЕКТУРІ ПАВЛА ФИЛИПОВИЧА
Get PDFThe author of this article surveys the essays and reviews by Pavlo Fylypovych in order to find out how thepoet’s works appeared and then were integrated into Ukrainian and Russian literary contexts.Аналізуються статті й рецензії П. Филиповича, в яких з’ясовано обставини виникнення й побутуваннятворів поета в українському й російському літературних контекстах
ІМПРЕСІОНІЗМ У МУЗИЦІ І ЛІТЕРАТУРІ (МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ І КЛОД ДЕБЮССІ)
Get PDFThe article draws a comparison between the impressionist manner of writing in literature and music, as exemplifi ed in the texts by Mykhaylo Kotsiubynsky and in the musical pieces by Claude Debussy. The author explores the richness of timbral palette and new piano technique developed by the French composer, and traces their influence on the impressionist images in M. Kotsiubynsky’s short story “On the Isle”. The manner of writing peculiar to M. Kotsiubynsky is also confronted with that of C. Debussy on the basis of tonal idioms. According to the researcher, both artists employed innovative stylistic devices and polyphonic structures, imitative sound patterns and vivid depictions of nature. Not unlike Debussy whose works expanded the expressive means of music, Mykhaylo Kotsiubinsky establishedhis reputation as a pioneer of pure colors, subtle chromatic and acoustic images and a master of transparent rhythmical schemes.У статті порівнюється імпресіоністична манера творчості двох митців. Увагу зосереджено на розмаїтті тембрових засобів, нових прийомах фортепіанної техніки, властивих французькому композиторові, і поліфонічних імпресіоністичних образах новели М. Коцюбинського “На острові”, творених за допомогою зазначених музичних ефектів. Індивідуальна манера прозаїка увиразнюється через порівняння за критерієм розгортання тональності творів. Авторка доводить, що обом митцям була притаманна новаторська мистецька техніка, поліфонічність, звукопис, поетизація природи. Як творчість Дебюссі значно збагатила виражальні засоби музики, так і доробок Коцюбинського став явищем непересічним з огляду на імпресіоністичну техніку чистих фарб, вишукане застосування кольоро-звукових образів, увагу до прозорого ритму
ФЕНОМЕНАЛЬНА ТА РУТИННА ІСТОРІЯ У ПРОЗІ МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО: ЗОНИ КОНФЛІКТІВ І НЕБЕЗПЕК
Get PDFThe author of the article argues that the thematic range of the prose by Mykola Khvylovy is constitutedby a confl ict between phenomenal and habitual realities. Each of the two reality modes has its own nature:the phenomenal in history is seen to be a result of longing for the ideal spread over the whole humankind,whereas the habitual always assimilates and neutralises phenomenal achievements. This opposition keepsup the dynamics of history, which, in the writer’s heritage, appears to be a sort of foreseeable circulation, andtherefore presupposes a constant alternation of the two types of epochs.У статті висвітлено один із тематичних спектрів прозової спадщини Миколи Хвильового – конфлікт міжфеноменальною та рутинною дійсністю. Кожне з явищ має для автора свою природу: феноменальне вісторії народжується як наслідок пориву людства до ідеального, рутинне завжди поглинає, нейтралізуєфеноменальні здобутки. Їх протистояння підтримує історичну динаміку, яка має у творчості письменникапрогнозовано коловоротний характер – постійну взаємозаміну двох типів епох