Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
ЛИСТИ ЯК ДОРОЖНІ ЗНАКИ НА ШЛЯХУ ДУХОВНОГО САМОТВОРЕННЯ
Get PDFThis publication contains letters of Vasyl Holoborodko to Vitaliy Ablitsov written between 1969 and 2003. The correspondence of the poet not merely reveals the pivotal moments of his life as a social outcast, but also represents his craving for the right to express himself as an artist while being disregarded by the state.Аналізуються листи Василя Голобородька до Віталія Абліцова, які охоплюють період від 1969 до 2003 року. У листуванні поета не лише прочитуються важливі моменти його непростого життя у статусі “ізгоя” і “вигнанця”, а й постає духовна боротьба особистості за право на творчу самореалізацію в умовах невизнання та ігнорації
Shevchenko’s romantic poem: The system of individual genre modifi cations
Get PDFУ статті зроблено спробу систематизувати Шевченкові поеми в родово-жанровому аспекті. Розподіл на жанрові групи здійснено на проблемно-тематичній основі, враховано тональність твору як тип естетичного вивершення, а також функції наративних інстанцій.This paper is an attempt at genre systematisation of Taras Shevchenko’s poems. The genre groups are defi ned according to the subject matter of particular texts, with due regard for their tonality treated here as a type of aesthetic expression, and with account taken of functions of narrative instances
The creativity of Gregor von Rezzori’s polemics with the anthropological doctrine of Sigmund Freud
Get PDFАналізується одна з провідних антропологічних доктрин ХХ ст. З. Фройда (теорія підсвідомого, мотив сновидіння, едіпів комплекс) в інтерпретації його молодшого сучасника Ґ. фон Реццорі. Ідеться про досить провокаційний за своєю назвою повоєнний роман “Едіп перемагає під Сталінградом” (1954). Концептуальні принципи, тлумачення та основні філософські ідеї твору ілюструють сутність постмодерністського світогляду, що заперечував попереднє модерністське захоплення фройдизмом. Іронія Реццорі спростовує авторитет фройдистської доктрини.In this paper, we analyse the reception of one of the leading anthropological doctrines of the 20th century developed by S. Freud (the theory of subconscious, the motif of dreaming, Oedipus complex) on the part of Freud’s younger contemporary G. von Rezzori. Thereby, we concentrate on Rezzori’s provocative re-reading of Freud’s psychoanalysis in the novel “Oedipus Wins near Stalingrad” (1954). The conceptual principles, interpretations and basic philosophical ideas of this work reveal the essence of postmodernist worldview which casts doubt on the modernist ardour for Freud’s theory. Rezzori’s irony, we argue, seeks to counterpoise the views upheld by the Austrian psychoanalyst
Traditional motifs and characters in Yakiv Schoholev’s texts: Manifestations of tradition
Get PDFУ статті розглянуті традиційні мотиви та образи творчості Якова Щоголева. Особлива увага зосереджується на дослідженні барокових мотивів у текстах автора, простежуються впливи на письменника фольклору та Харківської школи романтиків. Виокремлено образи козака, бандуриста, Запорозької Січі, гетьманів, а також образ Семена Климовського як такі, що безпосередньо пов’язані з історією барокової доби. Творчість Щоголева підтверджує тяглість традиції в історії української літератури.The paper explores the traditional motifs and characters typical of Yakiv Schoholev’s oeuvre. Special attention is paid to the baroque motifs introduced by the writer, and to the influences exerted by folklore and Kharkiv romantic school. In particular, the author points out the characters of Cossack, bandura player, Zaporozhskaya Sech, hetmans as well as the figure of Semen Klymovsky, stressing their relation to the history of the Baroque Age. This relation, in its turn, allows to locate Yakiv Schoholev’s works within the enduring tradition of Ukrainian baroque writing
“Милая мама…”: емпативна інтерпретація епістолярного образу Олени Пчілки
Get PDFThe paper deals with empathetic characteristics of Olena Pchilka’s personality in the family letters. The correspondence of the writer’s children, in particular Mychailo and Lesia, contains a number of details for the psychological portrait of Olena Pchilka; it captures her various emotional states and reactions, allows dening the communicative frames that dominated in the family. The researcher traces the formation of a specic Olena Pchilka’s cult, which concerned her roles of a writer, public person, and mother. It is conrmed by numerous enthusiastic and thankful words in the letters of her children. However, the main attention is paid to the synthesis of self-sacrice and authoritarianism in Olena Pchilka’s family pedagogy. Communication at distance between Lesia Ukraiinka and her mother turned into an experiment of modeling the image of a national writer. At the same time, the letters testify to the fact that Olena Pchilka recognised the unique gift and powerful intelligence of her daughter Lesia Ukraiinka. The mother managed to establish quite friendly relations with her elder children, but Pchilka’s desire to control the emotional world of young Kosaches, her insistent interpretation of it, and the fear of other people’s excessive influence on her children caused long-lasting conflicts, accompanied by ‘tactics of silence’. These destructive tactics resulted in emotional traumas, which, in particular, were sublimated in the literary world of Lesia Ukraiinka as a discourse of communicative rupture (“Advocate Martian”, “Johanna, Chusa’s Wife”, “Aisha and Mohammed”, “Babylonian Captivity”, etc.). It should be noted that children tried to tolerate their mother’s dependence on her psychological complexes and insistent self-isolation, understanding the unique role of Olena Pchilka in their personal development.Стаття присвячена з’ясуванню візії Олени Пчілки в епістолярному спадку молодшого покоління Косачів, насамперед сина Михайла. Проаналізовано своєрідність комунікації матері з дітьми, емпативні оцінки характеру письменниці, що багатогранно виявлявся в родинному колі. Наголошено на концепті мовчання, який став важливим маркером внутрішніх конфліктів у сім’ї та згодом, зокрема, сублімувався у творчості Лесі Українки як дискурс комунікативного розриву. Доведено, що попри контроверсійність педагогічних засад Олени Пчілки діти виявляли максимальну толерантність до її комплексів, усвідомлюючи виняткову роль матері в їхньому особистісному становленні
ЗАДЗЕРКАЛЛЯ В РОМАНІ “РОЗПІЗНАВАННЯ ОБРАЗІВ” ВІЛЬЯМА ГІБСОНА
Get PDFThe paper deals with the poetics of the novel, based on the principles of literary cyberpunk. William Gibson, the founder of cyberpunk as a genre, in the novel “Pattern Recognition” used the looking-glass image of Lewis Carroll’s book “Through The Looking-Glass And What Alice Found There” as a leitmotif, reminiscently curved and shown only in the mind of the main character Case Pollard. The paper analyzes the semantics of the leitmotif of looking-glass and its functionality in the novel, as well as the conformity with the principles of transrealism and posthumanism. The state of the main character is not explained by some acts or periods of the day, but by hormonal disorder; the scientific awareness is intertwined with the metaphoric field. Thus William Gibson’s artistic style acquires obvious features of cyberpunk. If Alice was just a weird kid who invented the world of fairy-tale creatures, Gibson’s character Case lives in a transreal world, full of various man-made modifications of space and humans.
The modern Case-Alice does not invent anything, because the fairy-tale situation of her life is already embedded in the nature of civilizational development. Case as a heroine of the novel fully complies with the requirements of transrealism: she is not ‘normal’, she has a diagnosis and medical history. Тhe ‘F: F: F’ program (fragments) is created by an autistic Russian girl. The neurotic characters that Case meets are atypical, all in their own way. That is why the world around modern Alice, who is Case at the same time, is distorted by the abnormality, which is not hidden by the heroes. The cyberspace of modern human existence transforms all the sores of society into customary artificial symbols of degradation – posthumanistic codes.У статті йдеться про поетику роману, основаного на принципах літературного кіберпанку. Вільям Гібсон, засновник кіберпанку як жанру, у романі “Розпізнавання образів” використав образ задзеркалля з книги Льюїса Керролла “Аліса в задзеркаллі” як лейтмотив, ремінісцентно згорнений та оприявлений тільки у свідомості головної героїні Кейс Поллард. Проаналізовано семантику лейтмотиву задзеркалля та його функціональність у романі, а також відповідність щодо принципів трансреалізму й постгуманізму. Ідеться про “поетику гормонів” замість “поетики почуттів”. Стани головної героїні пояснюються не вчинками чи періодом доби, а гормональним розладом; наукова обізнаність уплітається в метафоричність, і художній стиль В. Гібсона стає незворотно кіберпанковим
Рід Шевченкової матері Катерини Бойко
Get PDFThe article explores the genealogy of Shevchenko’s mother Kateryna Boyko based on archival materials of the Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv, the State Archive of Kyiv Region and the State Archive of Cherkasy Region. The author investigated this family tree starting from the end of the 18th century and until 1859, when Shevchenko visited Ukraine for the last time. In particular, the history of the poet’s family in connection with his grandfather Omelian Boyko was analyzed. The assumption that family line of Shevchenko’s mother originates from Carpathian rebel and contemporary of Oleksa Dovbush Ivan Boyko was rejected. Some details about the closest relatives of T. Shevchenko, namely his uncle Pavlo, aunts Dariya, Yevdokiya and Anna, have been clarified. Information about two unknown writer’s aunts Varvara and Motria has been found.
The assertion that the mother’s family line lacked descendants was refuted. The surnames in marriage of the five Shevchenko’s aunts, having maiden surname Boyko, have been determined. They were Varvara Kryvenko, Motria Zavaliy, Dariya Diachenko, Yevdokiya Diadenko, Hanna Shkurup. By now we have information about forty nine poet’s cousins, seventy four nephews and three great-grandchildren of his aunts. The comprehensive analysis of the archival materials allows the researcher to deny the existence of Ahafiya Yakymivna Boyko, the alleged poet’s mother according to some media reports.
The article also refers to the administrative structure, nature and geography of the village Moryntsi in the first half of the 19th century. The life of Ukrainian peasants is discribed based on the story “Kniahynia” (“Princess”) by T. Shevchenko as well as archival documents and research works by V. Hrabovetskyi, V. Orlyk, L. Pohylevych, O. Stepanyshyna.У статті за архівними матеріалами з’ясовано родовід Шевченкової матері Катерини Бойко від кінця XVIII ст. до середини ХІХ ст. Зокрема, установлено історію роду поета від прадіда Омеляна Бойка; уточнено відомості про найближчих родичів Т. Шевченка – дядька Павла, тіток Дарію, Євдокію й Ганну, розшукано інформацію про ще двох – Варвару та Мотрю. Спростовано твердження, що по лінії матері поета спадкоємців не було. На сьогодні віднайдено відомості про сорока вісьмох двоюрідних братів і сестер, сімдесятьох трьох племінників Т. Шевченка, трьох внучатих небожів. Вичерпний аналіз архівних матеріалів заперечує існування Агафії Якимівни Бойко, про яку в низці повідомлень у медіа йдеться, як про матір поета
Дискусійність та вичерпаність постмодерністського проекту
Get PDFThe main subject of the research in the present article is exhaustion of Postmodernism as a philosophical doctrine and aesthetical practice. Postmodernism failed to become a generally accepted phenomenon in the contemporary Ukrainian literature, which experiences a difficult process of getting out from the colonial dependence. It appeared in Ukraine in 1986–1991 as an answer to the outlook that was popular in the West. The author associates the end of this artistic trend with the events that took place in 2013–2014, when Ukrainian society and Ukrainian culture moved into a new phase of existence. The consequences of these events, reflected in the media, in public opinion and also in literature lead to rejection of the postmodern postulates. The author states that these postulates reveal a clear dysfunction. Postmodern play and general skepticism, as it turned out, not only may show the position of an independent intellectual person, but also be an imitation strategy that conceals a neo-imperial doctrine shown as a liberal project. Sometimes it’s too difficult to distinguish one manifestation from another.
Thus, the author defines the boundaries of postmodernism clearly, showing the crash of its basic principles. In the course of time this phenomenon got quite different interpretation, that’s why the whole project now needs a systemic reset. From such point of view, the thesis about the death of postmodernism has its reasons especially in the East of Europe. In the Ukrainian case it looks like a real perspective due to characteristic intersection of time and place (the East of Europe) and puts the western project of postmodernism into a dead end, prompting us to search for alternative worldview and aesthetic models. However, this artistic trend can motivate a modern Ukrainian intellectual in a special way, opening new horizons of comprehending his own epoch.Предметом рефлексії автора статті є вичерпаність постмодернізму – філософської доктрини й естетичної практики. У контексті сучасної української культури, що важко виходить із колоніальної залежності, постмодернізм не став універсальним явищем. Він з’явився в 1986 – 1991 рр. як відповідь на популярний на Заході світогляд. Згасання постмодернізму автор пов’язує з подіями 2013 – 2014 рр., коли українська культура й суспільство перейшли в нову фазу існування. Українські інтелектуали вдаються до критики постмодернізму (Т. Гундорова, О. Забужко). Література повертає собі авторитет як суспільно заангажована інституція
Ідентичність на перетині міжнаціональних відносин (українське питання в полеміці з культурною концепцією С. Гурбана-Ваянського)
Get PDFThe paper focuses on the ways of interpreting the Ukrainian issue (manifestations of independent Ukrainian national identity) by representatives of the Slovak national movement. At the late 19th and early 20th century this issue became a part of polemics between two opposite strategies of contemporary Slovak culture.
On the one hand, there were prominent figures of the national life whose activities were connected to Martin, contemporary Slovak cultural center. On the other hand, there were representatives of a young generation who proposed their own solutions for improving the Slovak political and cultural situation. The journal “Hlas” provided coverage of their activities. The periodical was launched with the help of Czech politic and philosopher Tomáš Garique Masaryk. His ideas influenced the members of the Slovak cultural movement who called themselves ‘hlasisti’. Above all, they were opposed to the cultural and ideological views of Svetozár Hurban Vajanský who was the key figure of Slovak national movement in the last two decades of the 19th century. His vision was deeply influenced by the idea of Slavic unity and conservative rusophilia. Ukrainian issue questioned the legitimacy of the idea of a unified Slavonic world with accepted hegemony of Russia. It revealed contemporary antagonisms between Slavic nations that were ignored by the earlier generations of the Slovak national movement. The impulses from Czech cultural background, where emancipation of Ukrainian nation was discussed with more attention at the end of the 19th century, played a crucial role in this differentiation of the Slovak national life. The main point was the refusal to identify own national identity with a common Slavic one. The key figures of the Czech national movement had an uncertain and critical approach to social and political circumstances of contemporary Russia. In Slovak and Czech context, the reflection of Ukrainian efforts to reach national emancipation gave an opportunity to clarify questions connected to their own national and cultural identity.Дослідження зосереджене на рефлексії українського питання у представників словацького національного руху наприкінці ХІХ й на початку ХХ ст. Українське питання стало частиною сукупності чинників, які відіграли значну роль у зіткненні двох концепцій національного життя. Проти авторитетних постатей національного життя, зосереджених у місті Мартін, виступали представники молодшого покоління, які намагалися прийти з власною програмою розв’язання проблеми становища словацького народу, т. зв. гласисти. Культурна й ідеологічна концепція головного представника національного руху С. Гурбана-Ваянського стала для них утіленням критично сприйнятої традиції. Вона включала й концепцію “слов’янської єдності” та консервативно спрямованого русофільства.Українське питання поставило під сумнів обґрунтованість цієї концепції, бо показувало напруженість і антагонізм між слов’янськими народами, які ідеологічно налаштоване старше покоління словацького національного руху не брало до уваги. Важливу роль тут відігравали і стимули із чеського середовища, де погляди на форму слов’янської єдності змінювалися впродовж усього XIX ст., і в той же час визвольним зусиллям українців приділялося більше уваги
ВСЕСВІТНІ ТРАГЕДІЇ ВІД ДЖОНАТАНА САФРАНА ФОЕРА
Get PDFThis paper offers a creative portrait of one of the youngest and the most popular writers of the present&day USA, Jonathan Safran Foer, who adopted the postmodernist aesthetic techniques in order to push theenvelope of postmodernist doubts, thus reaching the sphere of the values, common for all the mankind.Having been parched with genuine historic tragedies, his protagonists try to find out their own self and theirunique place on the reality map.У статті створено портрет одного з наймолодших і найпопулярніших сучасних прозаїків США ДжонатанаСафрана Фоера. Широко послуговуючись постмодерністськими естетичними здобутками, письменникробить спробу вийти за межі постмодерністських сумнівів – у площину загальнолюдських цінностей.Його протагоністи, опалені реальними історичними трагедіями, віднаходять своє “я” і власне місце намапі реальності