Слово і Час
Not a member yet
1009 research outputs found
Sort by
Життєтворчість Василя Стуса в театрі 2010—2020-х років
No full textThis paper is the third in a series that systematizes the representation of V. Stus’s life and work on stage. It examines interpretations of the poet’s lyrics and life events in productions from the 2010s and 2020s. More than twenty performances of various formats and genres were staged. In particular, these included a nativity play for two actors and one prompter “Happy Yoryk” (2015) by Ye. Chystokletov; a musical and dramatic improvisation “In this field, blue as flax” (2015) by O. Tsymbal and M. Tokar; a creative ‘search’ “Exhibition of Poems” (2019) by Yu. Poliek; a meditative chamber opera “Stus: A Passerby” (2020) by V. Klymenko; and others. Professional productions staged during this period are created according to several principles. On the one hand, these are performances based on Stus’s poetry and facts from his life, including “Black Bird with a White Badge” (2015) by P. Myronov; “Stus” (2016) by T. Beniuk; “The Unconquered, or the Path of a Hundred Despairs” (2019) by T. Leshchova; “Stusanyna” (2019) by A. Borovenskyi; “Vasyl Stus. A Self-portrait with a candle” (2021) by N. Kolomiiets; “The Song of Orpheus” (2022) by O. Lazovych; “Cry of the Nation. About the Life and Fate of Vasyl Stus” (2022) by L. Kolosovych; “No way to hide from Fate” (2023) by T. Havryliuk; “The Forbidden” (2023) by S. Pavliuk; and “The Alive” (2024) by A. Starostin. On the other hand, some stage performances combine Stus’s texts with works by other authors whose worldview and imagery are close to his. This type of production includes “Vertep” (2014) by I. Kusiak; “A Hundred Shades of Truth and Love” (2018) by A. Levchenko; and “Unrestrained” (2019) by D. Veselskyi. The paper outlines content, formal, and semantic features of the stage performances. The directors interpreted the poet’s image using masks and life-size puppets, harmonious combinations of music and voice, and performative reading combined with acting. The variety of formats proposed for interpreting Stus’s life—through the stage depiction of his beliefs, ideas, and actions—forms a semantic polyphony. By highlighting the poet’s distinctive creative and human qualities, different approaches actualize a personality significant for the national culture.Цe третя стаття із циклу праць, присвячених систематизації театрального досвіду в осмисленні життя і творчості В. Стуса. Узагальнено практику інтерпретації лірики й життєвих фактів поета засобами театрального мистецтва в часовому проміжку 2010—2020-х років (понад двадцять вистав різних форматів і жанрів). Досліджено змістові, формальні, смислові особливості сценічних дійств. З’ясовано оригінальність театральних інтерпретацій життєтворчості Стуса, яка одноосібно лягає в основу спектаклів або ж стає частиною сценічних видовищ, розбудованих на поєднанні текстів кількох авторів, близьких за світоглядом та образністю. Акцент зроблено на різноманітті театральних форматів у сприйнятті й мистецькому трактуванні особистості поета.
 
Гуцульський колорит в оповіданні Івана Франка «Терен у нозі»: фольклорно-етнографічні маркери
No full textThe paper examines creation and publication of Franko’s short story “A Thorn in the Foot.” This short prose work was first published in 1904 in German, and Franko’s Ukrainian self-translation appeared two years later in the journal “Literaturno-naukovyi visnyk.” The Ukrainian version shows a significant influence of the German original, particularly in the minimal reference to Hutsul local elements, although a fuller representation of this component might have been expected. In fact, the story was inspired by vivid and fresh impressions from Franko’s long summer stay in the village of Kryvorivnia in the heart of the Ukrainian Carpathians. It was written at a time when the author was reconsidering his earlier creative intentions and greatly deepening the philosophical dimension of his literary works. The story centers on the concept of fate’s signs and the influence of Divine Providence on human life. It bears the clear features of a parable and is marked by profound symbolism. While generally refraining from abundant folkloric and ethnographic elements, the author nevertheless included a few. These occasional yet expressive insertions allowed for a vivid depiction of the region’s appeal and the atmosphere of traditional Hutsul life, in which the complex life drama of the old Hutsul, Mykola Kucheraniuk, unfolds. They are present in the form of family ritual practices, particularly those associated with funeral customs in the Carpathians. A range of folkloric genres is organically integrated into the narrative’s texture, including folk tales, curses, teasing rhymes, and proverbs. The author also conveys characteristic aspects of the Hutsul worldview, especially its tight blend of Christian and pagan beliefs. One of the Hutsuls’ traditional occupations—‘darabnytstvo’ (driving rafts made of freshly cut logs down mountain rivers)—is depicted with particular precision. The story also carefully reconstructs specific elements of Hutsul daily life. Overall, the author created a high-quality philosophical short story, in which the local character of the Hutsul region is effectively conveyed through a relatively small number of vivid folkloric and ethnographic elements.У статті висвітлено історію написання та публікації оповідання, написаного в період значного творчого зламу, коли Іван Франко переглянув попередні мистецькі інтенції і значно поглибив філософський вимір своїх художніх полотен. Проаналізовано оперту на міфологічних уявленнях авторську концепцію знаків долі, впливу Божого провидіння на буття людини та художнє використання фольклорно-етнографічного ресурсу (елементи жанрів легенди, апокрифа, казки, прокляття, звичаїв та обрядів) для індивідуальної наративної моделі з рисами притчевої розповіді. Доведено, що принагідні, але дуже промовисті вкраплення уснословесного матеріалу забезпечили успішне відтворення регіонального повабу, атмосфери традиційного гуцульського життя, на тлі якого розгортається складна життєва драма старого гуцула Миколи Кучеранюка
Праця Тараса Франка в Інституті літератури під пресом радянської ідеології
No full textThe paper examines the circumstances concerning the transfer of Ivan Franko’s archive and library to Shevchenko Institute of Literature of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, as well as the forced relocation of his son, Taras Franko, to Kyiv in 1950. Archival data prove that Taras Franko’s transfer and his activities at the Institute of Literature were motivated by political and ideological goals pursued by the Soviet authorities in relation to the descendant of the famous literary classic Ivan Franko. The paper highlights activity of Taras Franko as an employee of Shevchenko Institute of Literature from 1950 to 1963, including his work in the department of manuscripts, the writing and defense of his candidate of sciences thesis “Ivan Franko and Boryslav,” as well as the influence of the Soviet system and the constant presence of informant reports. Despite his anti-Soviet statements and reluctance to create the image of his father as the ‘Great Kameniar,’ Taras Franko was presented in the totalitarian society as a Sovietoriented researcher of Franko’s legacy. His ideological mistakes were corrected by other employees of the department, who sometimes radically reworked Taras Franko’s texts to make them ‘correct’ in terms of the regime’s scholarly standards. Taras and Zynoviia Franko denied that Ivan Franko was the author of the poem “To Papa in the Album.” Nevertheless, this forgery was still included in the ideologically driven anti-religious collection “Ivan Franko. Against the Vatican” (Kyiv, 1953), compiled under duress by the writer’s son and granddaughter. Taras Franko approached his status as an official Franko researcher with irony. He often signed his letters to friends as “Taras the Franko Scholar,” “Taras the Holy Fool,” or “Taras the Heretic.”У статті розглянуто обставини, пріоритети та результати наукової праці Тараса Франка, сина відомого письменника, в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у 1950—1963 рр. Установлено, що його вимушене переселення 1950 р. до Києва зі Львова було пов’язане з перевезенням до Інституту літератури архіву й бібліотеки І. Франка. Проаналізовано умови праці Т. Франка як співробітника відділу рукописних фондів і текстології, написання й захист кандидатської дисертації «Іван Франко і Борислав». На підставі архівних джерел з’ясовано, що, попри постійний ідеологічний тиск із боку радянської системи, Т. Франко зберігав етичну позицію свідомого українського патріота і спромігся зробити істотний внесок в академічне франкознавство, проте його праці зазнали цензурних утручань та спотворень
До історії хибних тез у шевченкознавстві: випадок Остапа Грицая
Full text linkThe paper examines the Shevchenko studies of Ostap Hrytsai. While his translations of Shevchenko’s works into German attracted the attention of researchers, his articles and Shevchenko motifs in his poem “The Escape of Oleksa Perkhun” have not received similar feedback. The two early papers by the literary scholar address Shevchenko’s romanticism and the features of his ballads, and it is worth analyzing them in the context of the now generally accepted conclusion about the romantic nature of Shevchenko’s poetry. Scholars didn’t mention these works primarily due to their inaccessibility (the paper “Shevchenko as a teacher” is even absent from Hrytsai’s bibliography) and also because of their undeveloped language and terminology. Hrytsai implicitly addressed theses and doubts circulating in the literary environment. In particular, he argued that the Ukrainian poet was far from romanticism due to the vagueness of his fantastic details, the dominance of the ordinary elements in the poems, and the weak visual component in the ballads. The paper aims to show which works served as a basis for Hrytsai and how the researcher’s false theses—even without mentioning his name—catalyzed a conclusion about the romanticism of Shevchenko’s poetry and the romantic nature of his ballads.
Hrytsai’s theses are considered in the context of works by P. Fylypovych, D. Chyzhevskyi, and M. Kotsiubynska on Shevchenko’s romanticism, as well as those by M. Hnatyshak, M. Kotsiubynska, H. Nudha, and M. Bondar, focusing on the features of Shevchenko’s ballads. Attention is drawn to the current complex understanding of Shevchenko’s romanticism. Modern scholars associate it with historicism and mythologism, as D. Nalyvaiko did, or consider romantic historicism in connection with metahistory and mythologism, as demonstrated in Ye. Nakhlik’s approach. The facts indicate that the thesis about the romantic nature of Shevchenko’s work did not emerge all at once but was shaped over time through discussion.У статті розглянуто дві ранні статті О. Грицая, присвячені проблемі романтизму Шевченка й особливостям його балад у контексті нині загальноприйнятого висновку про романтичний характер Шевченкової поезії. Досі ці розвідки фахівці не згадували передусім через їхню малоприступність, невиробленість мови й наукового апарату; попри вказані вади, автор імпліцитно звертався до тез і сумнівів, що циркулювали в тогочасному літературному середовищі, зокрема до припущення, наче український поет далекий від романтизму. У статті здійснено спробу показати, які праці слугували для О. Грицая засновком для дискусії і як хибні тези дослідника — навіть без згадки його прізвища — відіграли роль каталізатора у формулюванні висновку про романтизм Шевченкової поезії, зокрема його балад
Інтелектуальний спротив тоталітаризму: науковці-шістдесятники Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка
No full textOn the eve of the centennial of the founding of the T. H. Shevchenko Institute of Literature, the journal "Slovo i Chas", through the publication of the minutes of the Party Bureau meeting of October 8, 1965, and the closed session of the Party Organization of the T. H. Shevchenko Institute of Literature of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR of November 11, 1965, brings to light little-known pages of the dramatic history of this research institution.Напередодні ювілею — 100-річчя від дня заснування Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка — журнал «Слово і Час» публікацієюпротоколів засідань партбюро від 8 жовтня 1965 р. і закритих зборів парторганізації Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУРСР від 11 листопада 1965 р. відкриває маловідомі сторінки драматичної історії науково-дослідної установи
«Всемогущий поклик весни»: поетичний цикл Івана Франка «Веснянки» як фольклорна традиція та авторська трансформація жанру
No full textThe paper offers a comprehensive analysis of Ivan Franko’s poetic cycle “Spring Songs” (“Vesnianky”), which presents an innovative reinterpretation of the folk song tradition. On the one hand, the cycle naturally relies on the archaic generic foundation of the ritual spring song, while on the other, it radically transforms its imaginative, stylistic, and generic system. Moving away from the idyllic reproduction of the agricultural calendar rite, Franko creates a polyphonic model in which the spring archetype functions as a multidimensional artistic symbol with socio-existential and civic resonance. Within the thematic paradigm of the cycle, several vectors can be distinguished: the pessimistic (“counter spring songs”), emphasizing the destitution and hard labor of the peasantry; the vitalistic, affirming the joys of youth, the value of life, and the idea of the ‘integral personality’; the prophetic, permeated with visions of future national rebirth, where spring symbolizes liberation and renewal; and the mythological, in which archetypal images of the earth, Fate, the ploughman, and the ‘quick-witted mind’ acquire a new poetic confi guration, endowing the cycle with a philosophical ontological dimension. The system of images in “Spring Songs” is grounded in the sacred symbols of spring and earth, which together form a unified symbolic-semantic field. When combined with the elements of nature and the allegories of reason, seed (‘the golden grain’), thought, and labor, they create the integral conceptual sphere of the cycle. “Spring Songs” constitutes an important stage in the formation of Franko’s national philosophy. The cycle fuses the emotionality of lyrical experience with a programmatic civic orientation, affirming the ideals of enlightenment and nation-building. The collection emerges as Franko’s civic declaration, shaping his concept of the ‘integral personality.’У статті комплексно проаналізовано поетичний цикл Івана Франка «Веснянки» як оригінальний авторський жанроутвір, де поєднуються фольклорна традиція і новітня поетична рефлексія. Синтез фольклорного матеріалу й авторського стилю дає підстави розглядати цей цикл не лише як певну стилізацію, а передусім як новий художній жанр, котрий виходить за межі традиційної веснянкової генологічної моделі. Досліджено біографічний контекст створення циклу, розглянуто жанрові традиції веснянок і трансформаційні підходи Франка в олітературненні цього фольклорного жанру. Проаналізовано кілька тематичних груп поезій циклу: песимістичні (або «контр-веснянки», за Анною Білою), вітаїстичні, профетичні, міфологічні
Франкіана Юрія Меженка
Full text linkThe name of the prominent scholar Yurii Mezhenko is not commonly associated with the achievements of Franko studies. However, the figure of Ivan Franko was within the scope of Mezhenko’s professional interests, as evidenced by the bibliography of his research, diary entries, and letters. Mezhenko’s most significant contribution to Franko studies is an index to the literary, artistic, social, and political journal “Life and Word” (“Zhytie i Slovo”), which was published from 1894 to 1897 under the editorship of Ivan Franko. This index, co-authored with Yaroslav Dashkevych, has remained unpublished. Halyna Svarnyk and Nadiya Strishenets mentioned Mezhenko’s work on it, but the detailed history of its preparation has never been the subject of a scholarly research. This study is based on Yu. Mezhenko’s published correspondence and archival materials from the collections of Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine and the Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine. The research employs various methods, including source analysis, textual analysis, historical and literary analysis. By examining the published correspondence and archival materials, the study reconstructs the sequence of events and uncovers the reasons behind the project’s failure.
The idea for this work originated with Yu. Mezhenko in 1958. After being invited to collaborate, Ya. Dashkevych helped in uncovering pseudonyms and cryptonyms and wrote an introductory article. Thus, as Yu. Mezhenko emphasized, it was a joint project. The index was intended for publication in the journal “Soviet Literary Studies” (“Radianske literaturoznavstvo”), but the plan was not realized. Efforts to publish it in the Lviv yearbook “Ivan Franko” were also unsuccessful. The manuscript of the work is now preserved in the archival collection of Yurii Mezhenko. A systematic index to the contents of “Zhytie i Slovo,” compiled by Petro Babiak and edited by Mykhailo Humeniuk, was eventually published in 1968.На основі бібліографії праць, листування, щоденникових записів з’ясовано, що постать Івана Франка перебувала в полі наукових інтересів бібліографа Ю. Меженка. Уточнено, що найґрунтовнішою його працею у франкознавстві є покажчик до літературно-художнього і громадсько-політичного часопису «Житє і Слово», що виходив упродовж 1894—1897 рр. за редакцією Франка. Укладений у співавторстві з Я. Дашкевичем, він залишився недрукованим, а історія його підготовки не була предметом наукових студій. У статті з’ясовано обставини виникнення задуму, реконструйовано послідовність подій, розкрито причини незреалізованості проєкту. Методи дослідження: джерелознавчий, текстологічний, історико-літературний
ОЛЕНА ПЧІЛКА ПРО АЛЬМАНАХ «ПЕРШИЙ ВІНОК»
Full text linkАльманах «Перший вінок» вийшов 1887 р. у Львові. Ініціаторкою видання була Наталія Кобринська, на той час уже відома активістка й організаторка жіночого культурного руху в Галичині. Незвичність і навіть незвичайність видання полягала насамперед у тому, що в альманасі брали участь лише жінки-письменниці.Альманах «Перший вінок» вийшов 1887 р. у Львові. Ініціаторкою видання була Наталія Кобринська, на той час уже відома активістка й організаторка жіночого культурного руху в Галичині. Незвичність і навіть незвичайність видання полягала насамперед у тому, що в альманасі брали участь лише жінки-письменниці
«Важкая до добра дорога»: гуманістичні візії Івана Франка
Full text linkFranko’s literary work was a reflection of his spiritual impulses, experiences, interactions with his milieu, and the evolution of his worldview. The humanistic core of the writer’s creative thinking was always fundamentally centered on important anthropological issues. The paper focuses on his interpretation of the problem of good and evil.
In Franko’s writings, the human quest for goodness aligns with the mythologem of the road. In his later works, this symbol acquires a transcendent determination and significant anthroposophical features, representing the complex path of a person toward goodness through inner struggle, catharsis, and spiritual insights. In his poems, goodness is revealed through various symbols, archetypes, characters, ontological models, anthroponyms, and theonyms. Semantically resonant images include spirit, heart, candle, God, love, prayer, light, work, truth, angel, demon, death, forgiveness, road, and river. The writer’s constant search for beauty and goodness always leads to the human heart — the epicenter of humanistic existence, serving as a person’s ontological, mental, and emotional core.
As a writer, philosopher, and insightful expert on the human soul, Franko always believed in the triumph of humanity and goodness, which he considered the ‘universal ideal.’ Franko the humanist, whose existential program evolved under the influence of Christian ideas, national values, and folk pedagogy, aimed to affirm righteous human life through adherence to moral maxims, “so that the sum of goodness among people grows and continues to grow.” For the writer, the true essence of goodness is of utmost importance. It becomes attainable when human thoughts and actions are in harmony with moral principles. Franko’s humanism lies in his belief in the good person, the greatest ‘masterpiece of nature.’ The quintessence of the writer’s humanistic visions is most evident in the novellas “The Thorn in the Foot,” “How Yura Shykmaniuk Crossed the Cheremosh,” and the poetry collection “My ‘Izmaragd’.”
Franko’s advocacy for goodness and “genuine human morality” extends from the fate of the individual to that of the nation and humanity, which must reach “the grand gates of statehood.” This is the singular and historically inevitable path that will lead the people out of age-old misfortune and ensure a stable national future.У статті зосереджено увагу на Франковому художньому осмисленні проб леми добра і зла, адже літературна творчість письменника завжди була засадничо сфокусована на важливих аспектах людинознавства. Наголошено, що у творах І. Франка проблема людського пошуку добра кореспондує з міфологемою дороги, яка в пізній творчості письменника набуває трансцендентної детермінації й вагомих антропософських обрисів як складний шлях людини до добра через внутрішню боротьбу, катарсис, духовні інсайти. Екзистенційна програма Франка-гуманіста, пройшовши власну світоглядну еволюцію під впливом християнських ідей, націософських вартощів, етнопедагогіки, засвідчує свою спрямованість на утвердження праведного людського життя, дотримання моральних максим, «щоб сума добра між людьми все більшала та більшала»
Художня рефлексія війни у творах-переможцях конкурсу «Народ-герой героїв появляє»: жанрово-стильовий аспект
Full text linkThe paper deals with the genre features and stylistic trends of short prose texts presented at the Open Patriotic Festival-Contest in Kyiv Borys Hrinchenko University (June 2022). The aim is to understand the artistic features of the works by young Ukrainian authors written after February 24, 2022. The dominance of short genres is determined by the fragmentation of the world picture and the awareness of the gap between the past and the present. At the same time, the paper pays due attention to the actualization of mythological thinking based on the understanding of the metaphysical nature of war.
The genre of the literary diary is undergoing a process of hybridization. The factual nature of diary entries often interacts with the genre forms of interviews, reports, and various structural modifications of the short story. The stylistic, topical, and compositional variability of the short story is examined within the context of the significant literary tradition established by Ukrainian modernism, while noticeable neo-realist and neo-populist tendencies shape the authors' pictures of the world as well. For modern authors, the relevance of populism and realism as literary systems is explained by the need for a trustworthy representation of the war events and the development of plot models that are familiar and understandable to a wide range of readers. The paper also explores ways of updating the genres of parable and vision, with which the short story actively interacts. The fantasy genre is interpreted from the perspective of postcolonial criticism. The world of fantasy, based on neo-mythological thinking, actualizes important existential problems of memory, national identity, and resentment in the modern context. Resentment as a natural reaction to the actions of the enslaver reveals its constructive nature, awakening the will to fight and win.У статті проаналізовано жанрові особливості і стильові тенденції прозових текстів, які були представлені на Відкритому патріотичному фестивалі-конкурсі в Київському університеті імені Бориса Грінченка (червень 2022 р.). Здійснено спробу осмислення художніх особливостей творів молодих авторів, написаних після 24 лютого 2022 р. Проаналізовано процес жанрової гібридизації літературного щоденника; запропоновано огляд структурних модифікацій новелістики, алегоричного оповідання-параболи і творів фентезі