Актуальні проблеми духовності

Огородник , В.Й.

ОГОРОДНИК в. й., 
м. Донецьк
ДУХОВНА КРИЗА СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО 
СУСПІЛЬСТВА: ВИТОКИ, НАСЛІДКИ, ПЕРСПЕКТИВИ
Коли вчені та політики говорять про сучасну соціально- 
економічну ситуацію на Україні, то вважають своїм святим 
обов'язком підкреслити, що це наслідки комуністичного правлін­
ня. І це правда (не англійські ж лейбористи правили країною всі 
ці роки). Але коли справа доходить до питання щодо духовності 
українського народу, української нації, то часто-густо можна 
почути: попри все український народ зберіг свою духовність. 
Вибачте, але це або політична кон’юнктура, або явна дурниця.
Велика історична «заслуга» більшовиків не в тому, що
360
вони під видом СССР врятували колишню Російську імперію, не 
в тому, що привели країну до страшної соціально-економічної 
кризи, точніше, не тільки і не стільки в цьому - «заслуга» біль­
шовиків в тому, що за роки свого правління вони повністю зруй­
нували духовні підвалини, духовні засади народів колишнього. 
Більшовики дійсно створили «нового советского человека* і 
«советский народ», створили те, що О. Зінов'єв влучно назвав 
«гомо советікус». І це найбільш страшна та трагічна «заслуга» 
більшовиків за роки їх більш як сімдесятирічного правління.
Наслідком ми маємо людину із спотвореним світоглядом, 
викривленими цінностями та ідеалами, але коли такий 
спотворений світогляд у окремої людини, то де ж візьметься 
інший у нар9ду, суспільства? Коли зараз нові більшовики 
кричать на своїх мітингах про занепад духовності, про те, що 
гроші стали основною цінністю сучасної людини в Україні і 
звинувачують в цьому всіх і вся - від демократів до націоналістів, 
- то вони просто не розуміють, що говорять. Справа не в тому, 
що люди думають про гроші, говорять про гроші, намагаються 
заробити якомога більше грошей - після суспільства, в якому 
гроші завдяки постійному товарному дефіциту були квазігрішми, 
це цілком природна реакція. Люди хочуть заробити гроші й 
витрачати їх так, як їм хочеться, а не так, як цього хотіли б 
комуністи через списки для ударників, талони і т. д. Справа в 
тому, як гроші заробляються, а це вже цілком заслуга 
більшовиків, адже в цій країні ніколи не можна було чесно 
заробити стільки грошей, скільки людині потрібно. А тепер 
дивуємося, чому від найвищого чиновника до рядового 
громадянина найнадійнішим, найпростішим і найкраще освоєним 
способом «заробітку» є обман. Але це лише наочний приклад 
однієї з проблем, на якій спекулюють комуністи.
Набагато страшніше те, що духовна деградація 
суспільства, яка стосується усіх сфер суспільного життя, 
сприймається самими людьми як щось цілком звичайне і 
природне. На словах громадянин буде засуджувати усі негативні 
вчинки, наприклад, чиновника, але додасть, що на його 
(чиновника) місці так зробив би кожний. Неповага до чужої 
думки, якщо вона не збігається з твоєю, особливо, якщо ти 
начальник, до прав іншого - «мені можна, а тобі ні, бо я так 
хочу» - стала, на жаль, звичайним та масовим явищем в 
духовному житті нашого суспільства.
Зараз за відновлення духовності подають «відроджен­
ня» традицій, але будь-якій хоч трохи освіченій людині зрозу­
міло, що традицією називають те, що збереглося, і в цьому ви-
361
падку гасла відродити традиції безглузді - не збереглося ані їх 
носіїв, ані умов, за яких вони функціонували. Все це (дворянство 
в Росії, козацтво на Україні) не може бути відродженим, бо вже 
належить історії, у кращому випадку, воно може бути відродже­
не як історичний фольклор, і в такому вигляді зберегтися для 
нащадків, а на даний момент це опереточні козаки і дворяни.
Те ж саме стосується християнства, яке, на думку 
поборників ідеї відродження «традицій», повинно замінити 
колишню комуністичну ідеологію. Для маси людей цей забороне­
ний колись плід став просто модою, яка не потребує ні знань 
основ християнської віри, ні навіть самої віри. Щодо самих 
священників, то вони демонструють ту ж саму нетерпимість, 
закликаючи державу заборонити (в інтересах громадян, .зви­
чайно!) саму можливість вибору людиною тієї чи іншої конфесії.
Що ж чекає духовне життя України в майбутньому? 
Боюсь, що в найближчому майбутньому нічого позитивного. 
Звичайно, історія та час згодом все поставлять на свої місця, і з 
часом в нас буде нормальне, тобто ліберальне, демократичне 
суспільство, міцніше здорового глузду людини історія ще нічого 
не знала. Та зараз ми переживаєм ніщо інше, як початок 
накопичення капіталу, дикий капіталізм стає в нас ще 
страшнішим, бо спотворений соціально-економічним спадком 
більшовиків, і немає ніякої реальної надії, що духовна сфера 
суспільства буде якісно іншою, на жаль, вона буде відповідною. 
Правді треба дивитись в вічі, якою 6 гіркою вона не була.


Ukrainian

Духовна криза сучасного українського суспільства: витоки, наслідки, перспективи

Степаненко, І.

Випрадання духовності

Мурашко , О.В.

Мораль і етика української жінки в народних піснях

Хорольская , Т.А.

Петренко , А.Г.

Петренко , И.В.

О некоторых особенностях формирования философской и профессиональной культуры будущего учителя

Орлов , А.В.

Орлова, Т.І.

ОРЛОВ А. В.,
ОРЛОВА Т. І., 
м. Київ
ЕТНОАВТОСТЕРЕОТИПИ, 
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕНТАЛІТЕТ І ДУХОВНІСТЬ
Актуалізація проблем духовності, національного 
менталітету українського народу та інших етносів на теренах 
України на сьогодні притаманне як для науки (етнології, 
етнопсихології, культурології та ін.), так й державотворчої 
етнополітики. З опорою на уявлення про етнічну самосвідомість 
як етносоціокультурниц феномен і про національний менталітет 
як етнічно внормований спосіб мислення і систему історично 
установлених етнопсихологічних пріоритетів духовної культури 
особи у доповіді розглядається структура цих явищ та механізми 
їх взаємопов'язаності, з'ясовується передусім етнокультурний 
вимір їх функціонування.
Проблематика етноавтостереотипів і національної мен­
тальності висвітлюється стосовно сучасності на матеріалах етно- 
соціологічних обстежень (1989, 1991, 1993 і 1996 рр.) з питань 
етнічності і національно-культурного життя українців та більшо­
сті тих меншин (росіян, молдаван, болгар, поляків, угорців, 
греків, гагаузів та ін.), які становлять по суті самостійні етнічні 
популяції на терені України. Вони відзначаються гнучкою систе­
мою етнічної ідентифікації, етнокультурних орієнтацій, етнопси­
хологічних імперативів та розмаїтістю вияву власної національ­
ної ментальності. При цьому свого роду ядром національної 
самосвідомості виступають етнічні автостереотипи, що мають 
складну й доволі широку палітру. їхній набір з погляду само- 
ідентифікації для різних національностей виявляється універ­
сальним. Проте ієрархія цих етнодиференціюючих уявлень є 
неоднозначною, а етнічна семантика будь-якого з цих елементів 
самоідентифікації для кожної спільноти докорінно відрізняєть­
ся. Найвагомішим компонентом у структурі етноавтостереотипів 
був і залишається етнокультуний (самоідентифікація за мовою, 
народними обрядами, звичаями, піснями, літературою тощо). 
Разом з тим спостерігається посилення власне психологічного і 
політико-світоглядного компонентів, пов'язаних з рисами харак­
теру, історією народу, віросповіданням та ін. Ще відчутніше 
виявляється етнокультурний чинник у гетеростереотипах, особ­
ливо в уявленнях про національний типаж і менталітет "етнічних 
сусідів". Водночас мають місце відчутні національно-регіональні,
344
етноконфесійні й міжнаціональні невідповідності в поширеності 
та вагомості етностереотипів, в актуалізації історико-культурної 
пам'яті та етнічній мобілізації обстежених національностей. Все 
це засвідчує не тільки вкоріненість національного менталітету, 
стійкість етностереотипів, але й етнічну розмаїтість розвитку 
духовності в сучасній Україні.


Етноавтостереотипи, національний менталітет і духовність

Хорольський, В.П.

Хорольская, Е.В.

Кодацкая, С.И.

Прогнозирование социальной ответственности менеджмента в период переходной экономики

Кочура , В.Н.

Мартьянов , Е.Д.

КОЧУРА В. Н., 
г. Кривой Рог,
МАРТЬЯНОВ Е. /V, 
г. Ковров
ПОМУТНЕНИЕ РАЗУМА И ТОРЖЕСТВО МИФОТВОРЕНИЯ
На дворе 1997 год. Не было бы «перестройки» - 
готовились бы к очередному грандиозному юбилею Великой 
октябрьской социалистической революции. А сейчас к чему 
готовиться? К похоронам национальной гордости, нашей госу­
дарственности? Уже десять лет история Украины отсчитывает 
время в обратном направлении. Причем, с ускорением. Никакой 
идеологии, никакой серьезности, никакой основательности, 
никаких идеалов, никакой героики, никакой романтики... Этакая 
всеобщая формула отрицания, утилитарного прагматизма,
350
примитивизма...
Сегодня силы хаоса и безумия развернули тотальное 
наступление на Разум. Страдают не только научно-исследова­
тельские институты и высшие учебные заведения. Бедствует 
школа. Миллионы детей школьного возраста не могут получить 
должного образования. Лекции ученых общества «Знание» 
вытеснены откровениями уфологов, дианетиков, целителей, 
экстрасенсов, евангелистов, кришнаитов, «белых братьев», - 
глашатаями мракобесия всех мастей. Одичалые суверинизаторы, 
одержимые бесом национализма, подобно варварам языческих 
времен, разрушают совершенные творения человеческого 
разума. Передачи телевидения наполнены оболванивающими 
сериалами, лотто-миллионами, полями чудес в стране дураков, 
показом бесчеловечного насилия и полового разврата, лишаю­
щего молодежь способности к мышлению. Рекой льется дешевый 
алкоголь, каждый прием которого откусывает у употребляю­
щего по частице еще сохранившегося серого вещества.
Идет необъявленная, небывалая по масштабам и 
мощности война против разума! Напрасны надежды некоторых 
пересидеть смутное время, упрятав голову в песок. Пора понять, 
что сокращение ассигнований на науку, культуру, здравоохране­
ние и образование - это не «временные трудности». А не будет 
науки, образования - не будет и суверенной Украины. Сегодня 
перед учеными во весь рост встает отнюдь не риторический 
вопрос способна ли наука постоять за себя? Обладает ли Разум 
потенциалом сопротивления против разрушения и хаотизации, 
против безумия? Кто, как не ученые, должны мобилизовать 
новейшие достижения теории самоорганизации больших систем 
и новейшие достижения информационных технологий и на их 
базе обеспечить возрождение приоритета Разума!?
Понятно, что прежде, чем торговать страной, ее 
богатствами, надо отработать методы шокотерапии, ввергнуть 
массы в состояние шока. Эта политика направлена на то, чтобы 
большинство народа тихо и безболезненно перестало быть 
таковым... Народ как население у нас еще есть, народа как 
организованной силы у нас сегодня нет. Он раздроблен, 
зомбирован телевидением, дезориентирован «голубыми» 
профсоюзами, служащими режиму, и не способен ни на что 
большее, чем отдельные стихийные бунты, подавить которые 
просто. Поэтому правительство давно не боится народа. 
Нынешний кризис государственности заключается не в том, что 
власть слаба. Режим силен и дееспособен во всем, что касается 
собственной выживаемости. Но он неуклонно теряет силу и
351
дееспособность во всем, что касается жизни и выживания 
страны и народа. Его власть все больше замыкается на себе.
Сегодня мы живем в мире сказок и мифов. И самый 
лукавый из них - это басня о рынке, поведанная нам 
журналистами и придворными экономистами. Б чем же на самом 
деле суть нынешних реформ?
а) В уничтожении социалистического сектора народного 
хозяйства (что равноценно уничтожению экономики страны); б) 
В существенном уменьшении народонаселения (для Украины, по 
мнению некоторых западных «экспертов», оптимальная цифра - 
10 миллионов человек).
в) В создании слоя частных собственников (причем под 
демагогические разглагольствования о «среднем классе» 
изначально формировался небольшой слой крупных и очень 
крупных собственников).
г) В измении менталитета народа, нации (в том числе и путем 
атомизации общества, путем насаждения католицизма и т. п.).
Нам же средства массовой информации (дезинфор­
мации?) повествуют о «народном характере реформ», об 
озабоченности власти имущих положением «пересічного 
громадянина України», а также «о  голодоморах», «застое», 
«неэффективности социалистической экономики».
Социализм (не без нашего молчаливого соучастия) 
подменили диким капитализмом, товарищей и друзей - панами и 
спонсорами, право на труд и достойную жизнь - правом на 
безработицу и нищету, доступное медицинское обслуживание - 
поголовным вымиранием народа, пионеров - малолетними 
попрошайками, мощную, хорошо вооруженную армию - 
деморализованными воинами...
Если XX век был веком надежд, ожиданий, нетерпения, 
мечты, иллюзий, борьбы за утверждение идеалов и их крушения, 
то XXI век может оказаться веком цинизма, безверия, 
безнадежности, веком деградации культуры, нравственности...


Помутнение разума и торжество мифотворения

Мішуровський , В.В.

386
МІШУРОВСЬКИЙ. в. в., 
м. Кривий Ріг
ДУХОВНІСТЬ ЯК ОСНОВА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
Людина і суспільство, творчість і духовність - ці 
взаємозв'язки має глибинний історичний розвиток людської 
діяльності. Творчість своїм корінням сягає в глибоку давнину і 
побутує в різних сферах діяльності й спілкування. Від перших 
наскельних малюнків до Трипілля та величних культових споруд 
Вавілону і Єгипту, до шедеврів епохи Відродження та сучасного 
мистецтва проліг тернистий шлях розвитку творчості людини та 
її духовності. Естетичні відчутуя, які виникали в процесі 
діяльності людини й у спілкуванні з природою, давали поштовх 
творчим здібностям, навчали її творити «за законами краси».
Результатом творчості є творення художнього образу, 
який концентрує в собі головні типові сторони діяльності 
Створений митцем художній образ не тільки відображає його 
інтелектуальний рівень, але й передає його емоції, відчуття, 
настрої, переживання. Емоційний вплив форми пов'язаний з 
асоціаціями і фізіологічними особливостями людини.
Вся антична естетика, а також естетика Відродження 
вели пошуки законів краси. В першу чергу - це відчуття гармонії 
та пропорцій. Краса пропорцій - це співвідношення окремих 
частин, а також частин і цілого. Система пропорцій є основою 
забезпечення синтезу всіх видів мистецтва, гармонійної 
рівноваги всіх елементів композиції. Для прикладу згадаємо 
чудові єгипетські храми, піраміди, давньогрецький храм Парфе- 
нон, статуї Фідія.
Великий емоційний вплив має відчуття гармонії кольору. 
Колір, співвідношення фарб - основа живопису. Колір - один з 
головних компонентів у комплексі відчуттів людиною природи. 
Історичний досвід, а також останні наукові дослідження дають 
можливість митцеві за допомогою кольору впливати на 
емоційний стан глядача. Доречно згадати принаймні такі відомі 
наукові твори, як «Наука про колір» Гете, «Людина - колір - 
простір» Г. Фрилінга і ЇСАуера. Але, незважаючи на розробку 
багатьох таблиць впливу кольору на емоційний стан глядача, 
можна вести мову про деяку їх суб'єктивність, адже кольорова 
гармонія не може бути абсолютно регламентована чіткими 
правилами і математичними пропорціями. Тут треба враховувати 
унікальність світобачення індивіду та світобачення народу, нації, 
їхні традиції, культуру.
387
В українського народу чільне місце в творчості належить 
декоративно-прикладному мистецтву, яке нерозривно пов'язане 
з його побутом. В динамічних образах, мотивах орнаменту цього 
народу містяться символи чарівної природи, доброти і щедрості 
його душі.
Тому одним з напрямків формування навчального про­
цесу на художньо-графічних факультетах є вивчення як 
традицій розвитку декоративно-прикладного мистецтва 
(петриківський розпис, вишивка, різьблення і т. ін.), так і тра­
дицій станкового живопису національної школи. З цією метою 
студентам читаються спецкурси в кожному з цих напрямків. Це 
є невичерпним джерелом у підготовці художників-педагогів і дає 
можливість позитивно впливати на формування душі май­
бутнього спеціаліста, дозволяє навчити студента не тільки ху­
дожній грамоті, розумінню об'єктивних закономірностей - пер­
спектив творчості, але й сприяє формуванню художнього 
світогляду творчої особистості.
На основі вивчення традицій українського мистецтва 
постає необхідність духовного оновлення сьогодення. Необхідно 
активно протистояти черствості й духовній глухоті міжлюдських 
стосунків, засиллю в сучасному суспільстві прагматизму, тому 
що такий стиль стосунків не відповідає традиціям життя 
українського народу. Для нього завжди були й залишаються 
характерними рисами доброта душі, тонке відчування природи і 
злиття з нею. Необхідно протистояти масовому впливу 
псевдомистецтва, кітчу, дилетантизму, які заполонили сучасне 
життя. Таку роботу необхідно проводити, починаючи з 
дитсадка, початкової школи та закінчувати в вузах. При цьому 
маються на увазі вузи не лише гуманітарного напрямку.
Без підйому духовності не може бути й мови про 
економічний, науково-технічний розвиток нашої держави. І у 
цьому процесі не останню роль відіграє образотворче мистецтво. 
Які знання, традиції, духовний потенціал буде нести до людей 
наш випускник вузу, таким буде і рівень духовної культури 
українського народу.


Духовність як основа образотворчого мистецтва

Мельник , О.В.

Традиція духовної музики у вітчизняній культурі в її історичному становленні

Хорольська , Т.А.

Проблеми соціально-гуманітарної освіти в педвузі в контексті інтегральності культури

Not a member yet