Актуальні проблеми духовності

Афонин , А.П.

Шанда , В.И.

Филлипов , В.И.

АФОНИН А. П.,
ШАНДА В. И.,
ФИЛИППОВ В. И., 
г. Кривой Рог
ВЗАИМОСВЯЗИ ФИЗИЧЕСКОГО И ДУХОВНОГО ЗДОРОВЬЯ
Законы развития физического тела являются 
одновременно и законами человеческого духа, однако между 
ними нет жесткой корреляции.
В настоящее время трудно очертить классы болезней, в 
основе которых лежат негативные программы, сформированные 
в подсознании человека. Для профилактики и лечения подобных 
недугов современная доктрина медицины во многом оказалась 
несостоятельной. Безудержный рост различных заболеваний, 
несчастных случаев, стихийных бедствий, катастроф и т. п. 
Объясняется условиями и возможностями, относящимися к 
экономике, политике, экологии, социальной сфере и др. Однако, 
сейчас накоплено достаточно убедительных данных, 
свидетельствующих о том, что в основе всех наших бедствий 
лежит наша бездуховность.
У современного человека резко ослаблены связи с При­
родой и Вселенной, до предела снижены духовность и мораль­
ные принципы. Раньше религия давала человеку правильные 
стереотипы поведения «на все воля Божья...», которые блоки­
ровали прохождение в подсознание человека отрицательных 
программ (болезней). Заповедями, усилиями святых и пророков 
наши предки надежно соединялись со Вселенной, сохраняя свое 
здоровье и внешне мало прилагая к этому усилий.
В настоящее время положение изменилось не в пользу 
человека. Во-первых, сознание людей под влиянием развития 
интеллекта уже не принимает настоящую жизнь покорно, оно 
ищет справедливости и равенства. Во-вторых, последние три 
столетия подсознание человека слабо подпитывалось 
духовностью, отчего ослабли связи с Природой и Космосом. 
В-третьих, религию потеснили культы вождей с мистически-
345
экзотическим толкованием мира и стремлением к иллюзорным 
ценностям (Л. Гумилев).
Как считают ученые, по разным причинам сейчас подсоз­
нание человека стало легкодоступным для проникновения в него 
уничтожающих программ, разрушающих не только физическое 
тело, но и судьбу, влияя на потомство. Поэтому в эволюции 
человека цивилизацию постоянно должна подпитывать высокая 
культура как составная часть здоровья, все формы которой 
должны обогащать духовный мир человека, а не существовать 
самостоятельно, изолированно, разобщенно. Причем приоритет 
в системе ценностей должен быть отдан духовности, ибо 
Вселенная первична, а цивилизация вторична. При этом речь 
идет не о возрождении духовности вообще, духовной пищи в 
различных ее формах и сейчас достаточно много - книги, 
театры, кино, телевидение..., а о направлении ее на раскрытие 
высоких духовных качеств человека. В этой связи важно 
отметить, что некоторые духовные ценности из-за их низкого 
качества либо не достигают цели, либо оказывают противопо­
ложное действие, так как многие из них создавались и создают- 
ся людьми с низким духовным потенциалом. Такое утверждение 
основывается на законе Вселенной о непричинении зла не 
только в поступках и делах, но даже в мыслях.
Психологи считают, что наше подсознание в настоящее 
время очень агрессивно и агрессия исходит от активно 
работающей программы уничтожения, которая имеется в 
биополе любого человека, даже самого доброго и самого 
этичного. Она захватывает тонкие структуры биополя, нашу 
душу, деформирует и уродует ее. Поэтому на современном этапе 
для нормального эволюционного развития и сохранения 
здоровья каждый человек должен стать святым, постоянно 
повышать уровень духовности, познавать мир с выходом на 
Вселенную, Великий Разум при одновременной самореализации 
в практической жизни.
Для повышения духовности готовых и легких решений 
не существует. Нужна повседневная и систематическая работа, 
сущность которой заключается в стремлении понять окружаю­
щий мир, исследовать его законы и вести себя в соответствии с 
этими законами. Например, медицина Востока основывается на 
философском законе о Космосе в том, что все процессы во 
Вселенной должны быть гармоничными. Эта гармония является 
результатом взаимодействия противоположных жизненных сил, 
обеспечивающих устойчивость созидания и вечную Жизнь. 
Такая концепция положена в основу восточных лечебно-
оздоровительных систем - рефлексотерапии, Шиаду, Аюрведы и 
других, которые с положительной стороны проявили себя как 
нетрадиционные методы в практической медицине Украины.
346


Ukrainian

Взаимосязь физического и духовного здоровья

Дацюк , Т.К.

Якубенко , Н.Т.

ДАЦЮК Т. К.,
ЯКУБЕНКО Н. Т., 
г. Кривой Рог
ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ УКРАИНСКОЙ КУЛЬТУРЫ И 
ПРОБЛЕМЫ ЕЕ ИНТЕГРАЦИИ В МИРОВУЮ КУЛЬТУРУ
Особое внимание в современной украинской 
культурологии уделяется проблемам исторической специфики 
украинской культуры. При этом следует отметить два момента. 
Во-первых, дискуссии вокруг архетипических черт украинской 
культуры, ее исторических корнях и, во-вторых, выходящую за 
рамки культурологии проблему заангажированности украинской 
культуры национально-освободительной идеей.
В вопросе об архетипах украинской культуры не 
вызывает сомнения то, что земля и труд на земле являлись той 
основой, которая породила этническое своеобразие языка,
362
культуры, быта. Бережное отношение к этому фольклорно­
этнографическому наследию и традициям - дело столь же 
естественное необходимое, как для отдельной семьи сохранение 
ее традиций. Означает ли это, что современную украинскую 
культуру мы должны сводить лишь к фольклорно-этнографи­
ческому уровню? Факты подобной примитивизации сегодня 
достаточно широко освещаются в украинской культурологии.
Конечно, антропоцентризм, который берет начало от 
традиций Киевской Руси, а также связанную с ним панэстетич­
ность (украинское барокко, романтизм и, очевидно, украинский 
авангард) питают корни архетипов украинской культуры. 
Однако, мы должны констатировать непреложеный факт: 
отчуждение форм культуры от ее предмета, профессионального 
искусства от фольклорно-этнографического уровня культуры. 
Это особенно явственно просматривается в постмодерне - 
«визитной карточке» искусства XX века, который особенно 
наглядно фиксирует отчуждение языка искусства от предмета 
искусства и его творца. Этот вывод одновременно является и 
пессимистическим и оптимистическим. Если наш пессимизм 
состоит в том, что попытки обеспечить «прорыв» украинской 
культуры на основе фольклорно-этнографического наследия 
представляются достаточно проблематичными, то оптимизм мы 
усматриваем в наличии достаточного потенциала архетипических 
черт, которые еще не свели на нет фольклорно-этнографичес­
кую составляющую. Земля была и долго еще будет составлять 
основу национального богатства Украины не только в экономи­
ческом, но и в культурном плане, питая фольклорно-этнографи­
ческий уровень украинской культуры. Вместе с тем, как в 
экономическом смысле мы не можем связывать будущее 
Украины с аграрным сектором, так и в культурологическом 
отношении, будущее культуры Украины должно выходить 
далеко за рамки фольклорно-этнографического уровня.
Второй момент, который необходимо учитывать в харак­
теристике специфики развития украинской культуры - те исто­
рические обстоятельства, в рамках которых ей пришлось разви­
ваться. Мы имеем ввиду прежде всего исторически сложившую­
ся нацеленность, «зараженность» большинства форм украинс­
кого искусства национально-освободительной идеей. Поскольку 
негосударственный, по гегелевскому выражению, «внеистори- 
ческий народ» постоянно был вынужден бороться за свое 
выживание, за государственность, постольку украинская культу­
ра и искусство не могли не служить этой национальной идее. 
Настолько много дала эта нацеленность на национально-
363
освободительную идею украинской культуре, искусству раньше, 
настолько же ее чрезмерная «эксплуатация» сегодня, носящая 
во многом конъюнктурный характер, оказывается сдерживаю­
щим фактором в развитии современной украинской культуры.
Говоря о проблеме интеграции украинской культуры в 
мировую культуру необходимо отметить, что здесь наряду с 
экономическим представляется особенно значимым идеологичес­
кий аспект. Когда мы занимаемся поисками того, что может 
сегодня заявить украинская культура, чтобы утвердить себя в 
мировом культурном пространстве, тем самым «обогатив» 
мировую культуру, мы вольно или невольно переводим вопрос в 
идеологическую плоскость. В такой постановке: «догнать и 
перегнать», известной нам из не очень отдаленного прошлого, 
идея интеграции украинской культуры в мировую вряд ли осу­
ществима. Целесообразно ли ставить вопрос в таком контексте, 
мобилизуя силы украинской культуры на поиски того нацио­
нально-специфического, которое позволило бы утвердить себя в 
мировом масштабе? По-видимому, не национальное завоевывает 
мир, а мировое, общечеловеческое вбирает в себя национальное.
Более того, искусство все-таки должно быть искусством, 
утверждающим принцип чистого искусства в его широком пони­
мании. Сегодня в центре внимания зарубежных культурологов 
находятся не культурологические концепции, а тем более не их 
идеологическое оформление, а само произведение искусства. 
Стране нужны таланты и произведения искусства мирового 
уровня, а не идеологические концепции «завоевательных 
походов» в мировую культуру.


Особенности развития украинской культуры и проблемы ее интеграции в мировую культуру

Щербак , С.В.

ЩЕРБАК С. В., 
м. Кривий Ріг
ПРИРОДА ДУХОВНОСТІ В УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ 
ДРАМАТИЧНИХ ІГРАХ ПРИ ПОКІЙНИКАХ
Утвердження державної незалежності України вимагає 
перегляду багатьох існуючих поглядів на явища в духовному 
житті, розвитку національної культури, літератури та мистецтва, 
що в свою чергу поглиблює інтерес до комплексу проблем, 
пов’язаних з витоками і розвитком національної свідомості. 
Важливу роль у цьому процесі відіграє посилення уваги до усної 
народної поетичної творчості як однієї з форм національного 
мистецтва, яка має лише їй притаманні риси, що відображають 
світогляд народу, його вірування, звичаї та обряди та
382
визначають місце і роль культури певної нації, не лише у плані 
вивчення, але й у плані впровадження її у сучасне життя на 
нинішньому етапі розвитку українського суспільства.
Сучасна увага до національної усної народної творчості 
українців зумовлена підвищеним інтересом до витохів цієї сфери 
традиційної культури, і зокрема до одного з жанрів народної 
творчості - народних драматичних ігор. Ці твори містять у собі 
різноманітну і суттєву інформацію про життя, культуру, 
вірування народу, яка складає інтерес для історії, 
культурознавства, народознавства, фольклористики. Тексти 
українських народних драматичних ігор при перших записах 
жанрово не диференціювалися і не відокремлювалися від 
народнице пісень, в яких, на думку М. Гоголя, вбачаєтеся «...все: 
і поезія, й історія, і батьківська могила», вони зуміли «увібрати 
дух минулої доби, загальний характер усього цілого й окремого 
кожного...» (Гоголь Н. Малороссийские песни.- М., 1978.- С. 91). 
Пізніше з розвитком усної народної поетичної творчості народні 
драматичні ігри записувалися із нотатками щодо їх проведення.
Українська народна драматична гра, як відомо, з’явилася 
на грунті традиційного пласту народної поетичної творчості. Без 
перебільшення можна стверджувати, що елементи культури 
тривалого часу від тотемістично-анімалістичних уявлень до 
сучасності певною мірою присутні в українських народних 
драматичних іграх. Але духовну глибину народної драматичної 
гри можна збагнути, лише розглянувши і зрозумівши своєрідну 
поетику цього жанру, завдяки якій забезпечується єдність 
духовного словесно-музичного та словесно-хореографічного 
елементів. Завдяки цій традиційній поетиці, що дійшла до нас, 
маємо можливість певним чином уявити і творчий процес 
народу-митця, і всю повноту його духовного змісту, виявити 
загальнохудожні закономірності розвитку раматичного 
мистецтва в цілому.
Окремий унікальний різновид українських народних 
драматичних ігор складають ігри при покійниках. Вживаються 
вони у традиційній похоронній обрядовості (частіше - в Західній 
Україні). Гуцульські, бойківські, подільські ігри при покійниках 
сягають тих часів, коли вважали, що смерть - це не кінець 
існування людини, а лише перехід в інший стан, тому факт 
смерті людини не сприймався трагічно. Під прикриттям ігрових 
дійств, драматична форма яких походить з народної театральної 
традиції, в похоронних іграх виявляється соціальний характер 
«посидіння». Грати на сопілках, трембітах, розігрувати фантас­
тичні дійства, влаштовувати ігри й забави під час нічного сидіння
383
при померлому є невід’ємним елементом народного вірування.
Обряд вимагає, як зауважують дослідники, «що люди, 
помолившись та привітавшись, збираються у хаті біля мерця. І 
парубки розпочинають грушку, яка має на цілі відвернути увагу 
домашніх від мерця та розігнати тугу, окрім того має ще ту ціль, 
аби якнайбільше людей задержати у хаті, особливо вночі: аби 
«хатнім» не було лячно і скучно» (Гнатюк В. Похоронні звичаї 
і обряди//Етнографічний збірник.- Т. ХХХІІ.-Львів,1912.- С.243).
Похоронна обрядовість усіх народів була і залишається 
частиною тієї сакральної сфери діяльності людини, коли кожний 
елемент набуває магічного значення і виконується відповідно до 
стародавніх традицій. Специфіка похоронних звичаїв зумовлена 
народними уявленнями про смерть, її причини, природу та 
форми її  вираження.
Ідейна спрямованість цих українських народних 
драматичних ігор була закладена ще в далекому минулому і, як 
свідчать історичні матеріали, полягає у розважанні в хаті 
покійника. Цей складний тип забав був пов’язаний перш за все з 
елементами рядження, які широко використовувалися в 
похоронних іграх і зберігали спільні риси з рядженнями, 
характерними для святочних обрядів*
Поетика українських народних драматичних ігор при 
покійниках є результатом тривалої еволюції поглядів про 
навколишній світ: «До чого ви робите такі комедії коло мерця? - 
У відповідь на се дісталось мені ось що: «Та то не комедія, ми 
робимо се усе на тото, аби хатнім не було важко самим, аби не 
спав ніхто коло мерця, бо, ади, посходилися люде з усіх далеких 
кутів, ніколи їм вертатися домів, а хатніх не можна самих 
лишити. У нас се звич від давна, а не кумедія: то у вас кумедія, 
йик покладають людям, що йдуть коло мерця, якіс кумедні гака 
на голові, поубирают у короткі штанці, що устидно таким 
чоловікови ходити, а на колі понашпилюють якихос хвостів, що 
люди сходи сі, йик на кумедію» (Там же. - С. 248).
Отже, українська народна драматична гра при 
покійниках за своєю природою високодуховна, хоча суть цієї 
високодуховності прихована під товщею століть. Вона пройшла 
шлях становлення і розвитку, має свій неповторний характер, 
зумовлений забутими вже традиціями.


Природа духовності в українських народних драматичних іграх при покійниках

Федоренко, М.О.

Категорії "символ" ("алегорія") та "світло" ("ясність") як визначальні структурні елементи готичного типу духовності

Щитова, А.Г.

Свобода как экзистенциал личностного бытия

Колин , В.Н.

Кочура , В.Н.

Деятельность, рассудок и разум

Мозговий , Л.І.

Скиртач , В.М.

Спроба інтерпретації поняття "свобода" в контексті буття людини в культурі

Глотов , Б.Б.

Проблема трансформації України в західно-європейську цивілізацію

Провоженко , М.А.

КОЧУРА В. Н., 
ПРОВОЖЕНКО М. А., 
г. Кривой Рог
НЕКОТОРЫЕ ЦЕННОСТНЫЕ ОРИЕНТАЦИИ 
ЖИТЕЛЕЙ КРИВБАССА
1. Оценка жителями Кривбасса процессов, происходящих 
сегодня в Украине:
«Я не верю в возрождение Украины и считаю 
разрушительные процессы необратимыми» (54,0% 
респондентов);
«Разрушительные процессы в Украине имеют место, но 
все изменится к лучшему» (32,0% респондентов);
«Процессы, которые протекают сегодня в Украине, 
ведут к ее возрождению» (6,0% респондентов);
«Мне все равно, что происходит в Украине» (3,0% 
респондентов).
Как видим, преобладающее количество опрошенных в 
ходе социологического исследования (Кривбасс, июнь 1997 года) 
оценивают происходящие ныне в Украине процессы как 
разрушительные.
2. Какая идея могла бы сплотить людей, стать основой 
возрождения Украины? Мнения опрошенных распределились 
следующим образом:
- Общечеловеческая идея (39,0% респондентов);
- Социалистическая идея (29,0% респондентов);
- Капиталистическая идея (13,0% респондентов);
- Национальная идея (11,0% респондентов);
- Религиозная идея (5,0% респондентов).
Более трети опрошенных жителей Кривбасса отдают 
предпочтение общечеловеческой идее, которая, по их мнению, 
преодолевает крайности известных форм капиталистического и 
социалистического устройства общества, в то же время учитыва­
ет национальные особенности той или иной страны. Около трети 
явных сторонников набрала социалистическая идея. Капитали­
стическая, национальная, религиозная идеи вместе взятые 
собрали столько же голосов опрошенных нами в ходе социоло­
гического исследования жителей Кривбасса, сколько одна соци­
алистическая идея. Как говорится, комментарии здесь излишни.
3. Каковы внешнеполитические ориентации жителей 
Кривбасса? Мнения опрошенных сгруппировались следующим 
образом:
________ 373_
374
45,0% опрошенных разделяют мысль о том, что Украина 
должна осуществлять гибкую внешнеполитическую деятель­
ность, компромиссно выстраивая и соединяя плодотворные 
дипломатические связи как на Западе, так и на Востоке.
25,0% опрошенных отдают предпочтение внешне­
политическим ориентациям Украины на Восток (Россия, СНГ).
17,0% опрошенных отдают предпочтение внешнеполити­
ческим ориентациям Украины на Запад (Совет Европы, НАТО).
4. Чувствует ли молодежь Кривбасса, опрошенная в ходе 
социологического исследования, гордость за Украину? Мнения 
молодых сгруппировались следующим образом:
«Да, чувствую», - ответили 20,0% опрошенных (по 
некоторым категориям молодежи эта цифра снижается до 7,5% 
респондентов);
«Нет, не чувствую», - ответили 39,0% опрошенных;
41,0% юных респондентов затруднились с ответом.
К сожалению, сегодня больше гордость испытывают те, 
кто уезжает на постоянное место жительства в США и Израиль, 
Германию и Канаду, на худой конец - в Россию.
5. Наша беда сегодня еще и в том, что преобладающее 
количество опрошенных нацелены не на улучшение общей ситуа­
ции в регионе и в стране, а на приспособление к любой наличной 
ситуации или же на бегство от нее. Так, 17,0% опрошенных в 
ходе социологического исследования (а среди предпринимателей 
до 40,0% респондентов) планируют уехать из Кривого Рога либо 
в другой город Украины, либо вообще за границу.
Выход из кризиса, тупика или «исторической ловушки» 
возможен только на основе общих для преобладающего 
большинства народа ценностных ориентаций: объединяющих 
народ общенациональных и общегосударственных идей, объеди­
няющих внешнеполитических ориентаций, чувства гордости за 
свою Родину, веры в возможность ее экономического, 
политического и культурного, духовно-нравственного возрож­
дения, желания и готовности служить своей Родине.


Некоторые ценностные ориентации жителей Кривбасса

Мельник , Н.Г.

384
МЕЛЬНИК Н. Г., 
м. Кривий Ріг
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КАТЕГОРІЙ ГЕРОЇЧНОГО ТА 
ТРАГІЧНОГО У ФОЛЬКЛОРНІЙ ПАМ'ЯТІ
Дослідження народних етико-естетичних принципів є на 
сьогодні однією з найважливіших проблем, оскільки неможливо 
виховувати високодуховну людину, громадянина відокремлено 
від надбань національної культури.
Ще М. Костомаров звернув увагу на те, що кожен народ 
має свій ідеал, який можна виявити, звернувшись до 
фольклорних джерел (Костомаррв Н. Об историческом значении 
русской народной поэзии / /  Костомаров М. Слов’янська 
міфологія. - К., 1994. - С. 47).
Дмитро Чижевський вважав дослідження зразків 
народної творчості одним із шляхів до пізнання світосприйняття 
різних соціальних типів, як складових національного світогляду 
(Чижевський Д  Український народний характер і світогляд / /  
Українознавство: Посібник. - К., 1994. - С. 208). Давні й сучасні 
дослідники національного характеру, способів мислення, 
історичної долі народу, етнічної самосвідомості, його духовних 
надбань зверталися саме до пісні. На пісенний матеріал 
спиралися у своїх працях І. Франко, Леся Українка, М. Сумцов, 
О. Потебня, Д. Ревуцький, М. Костомаров, М. Драгоманов, 
Г. Ващенко та ін. За піснями можна простежити зміни 
домінуючих етико-естетичних моделей світу, дослідити 
традиційні уявлення українців про прекрасне, огидне, високе, 
низьке, трагічне, комічне, героїчне.
Історично склалося так, що в українському суспільстві 
особливе місце займає чоловік. Віддаючи належне жінці з її 
соціальною активністю, відповідальністю, умінням на рівні з 
чоловіком стати на захист Батьківщини, народ завжди покладав 
особливі надії саме на сильну, дійову, рухливу частину нації - 
чоловіків. Чоловік виступав об’єктом пильної уваги і оцінювання, 
оскільки саме чоловіки складали ту формотворчу будівничу 
верству, від мудрості, моральної сили, відповідальності якої 
залежала доля країни (Донцов Д. Дух нашої давнини. - 
Дрогобич, 1991. - С. 16).
Народно-поетичні уявлення сконцентровані в особі 
козака. Козак виступає ідеалом, оскільки уособлює в народній 
свідомості особистість з «високими морально-етичними 
якостями, високим почуттям патріотизму, розумінням найвищої
385
цінності волі й незалежності, фізичною міццю, витривалістю» 
(Апанович О. Конструктивна історична діяльність українського 
козацтва / /  СіЧ. - 1994. - №  6. - С. 68).
Козак наділений рисами, які повністю відповідають 
народним вимогам до особистості, «покликаної історією до 
здійснення націотворчої функції» в «героїчну» добу 
(Забужко О. Філософія української ідеї та європейський 
контекст. - К., 1993. - С. 76). Козаки постають у народній 
свідомості людьми особливого типу, їхнє життя підпорядковане 
приписам лицарської етики, яка сягає своїм корінням давніх 
князівських традицій.
В уявленні народу духовна і матеріальна краса тісно 
пов’язані, тому логічною репрезентацією його етико-моральних 
принципів виступає зовнішність козака. Козак - «сам утворний, 
волос чорний і лицем хороший». Внутрішньо ідеальна людина 
має бути ідеальною зовнішньо.
Оскільки життя козака підпорядковане потребам країни, 
особливого забарвлення у народнопоетичній естетичній 
концепції набуває категорія трагічного. Уявлення про смерть 
трансформується у специфічне сприйняття кінечності людського 
буття. Козакову смерть опоетизовано. Фольклорна пам’ять 
ілюструє народне захоплення смертю: «біля річки Самари, біля 
криниці Саптачки» (Нудьга Г. Український поетичний епос. - К., 
1971. - С. 41). Смерь сприймається як фатальна необхідність, 
оскільки є логічним завершенням військового небезпечного 
життя. Лицарська мораль диктує потреби гідної смерті, на злеті 
духовних поривань, змінити своє життя, відмовитись від ролі 
захисника означає змінити свою сутність, зрадити ідеалові.
Структура пісні передбачає перенесення уваги слухача 
на інші реалії (кінь, ворон тощо), зображуючи страждання 
пасіонарного героя у приглушених тонах. Натуралістичність 
сцен видирання, вибивання, висисання очей, оббирання кісток 
лише підкреслюють силу стоїчної витривалості народного героя, 
який зневажає смерть. Таким чином, козак виступає у пісні 
уособленням народнопоетичних уявлень про героїчне, козацьке 
сприйняття смерті зумовлює нову естетичну вартість категорій 
трагічного і духовного.


Репрезентація категорій героїчного та трагічного у фольклорній пам\u27яті

Not a member yet