Актуальні проблеми духовності

Огородник, Віктор

Огородник, Ірина

Духовная культура Украины в XXI веке: утраченные иллюзии

Самойленко, Євген

Військові аспекти цінністно орієнтаційних установок молоді України

Чернова, Ольга

Духовное общение в системе воспитания нравственных качеств личности

Шабанова, Юлія

Ukrainian

Иррациональный интуитивизм как конструкт духовности в метафизике Артура Шопенгауэра

Ятченко, Володимир

Володимир Ятченко
ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ СТРУКТУР НА РОЗВИТОК 
ДУХОВНОСТІ ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ 
ДОХРИСТИЯНСЬКОЇ ДОБИ.
Взаємодія соціальних структур і продуктів духовного життя 
суспільства складає важливий чинник розвитку духовності 
соціуму. Вивчення форм цієї взаємодії в історичному аспекті 
здатне помітно полегшити шлях до всебічного означення духовної 
ситуації сьогоднішнього суспільства. Осібне місце в цій 
проблематиці належить пізнанню сформованих вказаною 
взаємодією особливостей стилю мислення, форм почуттєвості, 
символів культурно-естетичного коду.
Предмет нашого розгляду -  вплив соціальних структур, а саме 
молодіжних чоловічих організацій (МаппегЬипсІе) та жіночих 
громад (\Veiberbunde) на духовний клімат етносу дохристиянської 
доби українців.
Чоловічі й жіночі організації спостерігаються в історії чи не
Криворізький державний педагогічний університет
201
всіх народів і континентів. Про чоловічі організації (союзи) писала
О. Окладникова, ЖДюмезіль, про їх роль і місце в 
давньоукраїнському суспільстві -  О.Воропай, І.Огієнко, 
М.Грушевський. При цьому, всі українські дослідники розкривали 
і роль цих союзів (громад) у розвитку традицій, світогляду 
українців.
Жіночі союзи досліджені дещо менше. Про їх функції в житті 
різних племен писав американський вчений румунського 
походження М.Еліаде; відомості про існування цих громад в 
українському суспільстві можна почерпнути з етнографічних 
досліджкень В.Антоновича, В.Милорадовича, К.Сосенка, 
М.Суцова і багатьох інших. Але вони досліджують, переважно, 
фольклорний аспект духовного життя суспільства, трж діяльність 
соціальних структур розкривають лише дотично.
Погляньмо ж на діяльність цих структур у розрізі їх впливу на 
духовність давньоукраїнського соціуму.
Юнацькі союзи розробляли й активно ширили свою ідеологію в 
суспільстві, що досить розлого відбилось у текстах обрядових 
пісень, особливо колядок та щедрівок. Пропагуються військові, 
колонізаторські інтенції, накидаються специфічні ідеали 
організації сімейного укладу. Звідси численні сюжети в колядках 
та щедрівках про громаду хлопців, військо на чолі з поводирем, 
братів (братчиків, ватагу) на чолі з старшим (боярином), бояр на 
чолі з князем, слуг на чолі з паном і т.д. Вони здійснюють важливі 
культурологічні дії -  обмірюють “неміряне поле” (колонізують чи 
окультурюють територію), йдуть на війну, допомагають своєму 
лідерові в засватанні нареченої, їдуть “понад Дунай до Царгорода” 
найматись на службу та інше. При цьому лідер організації іноді 
ототожнюється з національнім героєм, який навчив людей 
хліборобству.
“Парубоцькі громади”, які первинно становили собою правлячі 
клани племен, були, ймовірно, визначальною силою при 
формуванні соціальних та духовно - культурних структур, зокрема 
тотемів доби патріархату Разом зі зміною правлячого клану 
змінювались, як це часто бувало в історії, й панівні тотеми 
племені.
Криворізький державний педагогічний університет
202
Ось тут і допомагає нам дослідження впливу соціальних І 
структур на духовні феномени розшифрувати таємницю заміни в 
текстах найдавніших обрядових пісень образу бика на образ 
барана, сокола та ін. Можливо також, що із зміною тотему 
змінюється й головний знак Зодіаку для даного племені (хоч 
найчастіше ці речі не були спорідненими). Характерним для 
українських найдавніших текстів є те, що при зміні тотемів, обряд 
та його словесний супровід, продовжували залишатись старими. 
Замінювалось тільки ім’я тотему або глави клану: так ще й понині 
у весільних піснях на Україні в текст підставляють конкретне ім’я 
нареченого.
Як бачимо, діяльність юнацьких союзів полишила помітний 
слід в духовному житті давньоукраїнського суспільства. їм ми 
зобов’язані значною частиною того, що пізніше стали називати 
обрядовими піснями й дійствами, які формували елементи 
суспільного устрою, сімейних стосунків, естетичних уподобань та 
моральних норм соціуму.
В діяльності й наслідках діяльності \Veiberbunde (жіночих 
громад) є чимало специфічного. Ця діяльність розвинулась у 
потужний пласт міфотворчої діяльності суспільства, традицій, які 
стати підгрунтям деяких ментальнісних установок, пісенної й 
ігрової культури і -  що дуже важливо -  виказують нам способи 
переживання нашими предками екзистенційних проблем буття 
Таким чином діяльність жіночих громад великою мірою вплинула 
на формування національної специфіки українського етносу.
Щонайперш слід сказати про ті особливості давньоукраїнської 
міфології, які склалися під впливом існування й діяльності 
жіночих громад, до функцій яких (як це засвідчують тексти деяких 
казок і замовлянь) належало й відправлення культових потреб, 
здійснення дій жриць.
Збережене досьогодня в різних репонах України свято “водіння 
Куста” і супроводжуючі цей обряд тексти недвозначно вказують 
на існування у наших предків впливового божества (чи бога) 
природотворення й родючості жіночої статі, якому поклонялись і, 
для пошанування якого, створювали обрядц.
Тут, можливо, ми натрапляємо на уламки призабутої “жіночої”
Криворізький державний педагогічний університет
203
космогонії, яку пізніше витіснив культ відомих нам богів чоловічої 
статі (Перун, Хоре та ін.), а ще пізніше -  християнські установки 
Витіснення це успішно відбулось на офіційно - концептуальному 
рівні. Але “нижчі” божества й боги чи богині, зберегли свою 
первісну приналежність і тому божества стихій і священних місць 
-  мавки, русалки і т. ін. -  залишились жінками. Збереглись також 
(правда нечисельні) тексти казок, де саме жінки виступають у ролі 
культурних героїв і дарують людям вогонь
Немало інформації про діяльність жіночих громад отримуємо із 
специфічної групи українських казок -  казок про відьом, або 
народних оповідок про них. Такого роду казки -  продукт духовної 
діяльності зхристиянізованого суспільства, коли попередні ідеали 
й соціальні структури підлягають остракізмам і 
перекодифіковуються -  об’єкти з позитивним статусом стають 
негативними, здобувають інфернальну природу.
Т аз іншого боку, через функції й специфіку цих персонажів, ми 
дізнаємось про спроби наших предків розв’язати одвічну 
дихотомію Життя і Смерті. Так, наприклад, в українських казках 
та оповідках про відьом, до властивостей відьом належить уміння 
перевтілюватись, омолоджуватись, володіти мовою тварин, птахів 
і рослин -  всі ті атрибути, якими в дохристиянській міфології 
наділяли безсмертних богів. А оповідки про відьмацькі зборища, 
про посвячення у відьми не тільки підтверджують факти існування 
жіночих громад і їх переслідування в подальшій історії українства, 
але й вістують нам про інтенсивні зусилля соціуму засобами 
міфології сформувати відчуття прилученості до бога, як це ми 
спостерігаємо в світовій міфологічній думці.
Дослідження процесів взаємовпливу соціальних структур і 
духовних феноменів уможливить глибше вивчення природи 
духовності і механізму її функціювання
Література
1. Дюмезиль Ж. Верховные боги индоевропейцев. -  М., 1986.
2. Элиаде М. Мифы, сновидения мистерии Б/м., 1996
3. Чугинский п.п. Труды этнографическо - статистической 
экспедиции в Западно - Русский край. В 7 т. -  СПб, 1872 - 1878. -  т.З.
Криворізький державшій педагогічний університет
204
4. Милорадович В. Українська відьма. Нариси з української 
демонології. -  К., 1993.
5. Булашів Г.. Український народ у своїх легендах, релегійних поглядах 
та віруваннях. -  К., 1992.


Вплив соціальних структур на розвиток духовності давньо­українського етносу дохристиянської доби

Макаровський, І.П.

П\u27ятниченко, В.П.

Духовність народу та політична культура

Калімуліна , Т.А.

Духовний світ К. Пендерецького - особистість в контексті культури

Матюша , І.К.

МАТЮША І. К., 
м. Чернігів
ДЖЕРЕЛА Й ЧИННИКИ ДУХОВНОСТІ
У психологічному плані дух - продукт мислення й 
почуття, волі й характеру. І як продукт вищого начала, 
абсолютної чистоти правди і справедливості, що відходить від 
Божої волі, так і продукт діяльності головного мозку, що 
відходить від людини, від історичного розвитку дійсності, дух 
має зберігати свою гармонійність, тобто повну узгодженість з 
Божою силою і благодаттю, об'єктивно діючими законами 
розвитку природи, суспільства і людського мислення. Між тим 
ця гармонія ідеалістичного і матеріалістичного у підходах до 
розуміння законів розвитку оточуючої дійсності різко 
порушилась, що призвело, зокрема, до того, що у людини 
яскраво виявляється індивідуалізм, егоїзм, суб'єктивізм, 
психологізм та інші соціальні якості в їх негативному виявленні, 
які, на жаль, сьогодні домінують у духовному світогляді 
багатьох людей.
313
Більше того, за часів панування більшовицької тиранії в 
колишній радянській імперії і зловіщих експериментів над 
людьми у фашистській Німеччині розпочався процес інтенсивної 
деградації духовності у людей. Відкидається совість як один з 
найважливіших факторів духовності у колишній фашистській 
Німеччині, засуджена релігія, церква і мораль, відкинуті 
традиційні моральні норми і характерні їм співчуття та 
милосердя, чуйність і доброзичливість у колишній радянській 
імперії. Були оголошені нові норми революційної моралі, яка 
немов би забезпечує поступ до світлого майбутнього.
Цим самим владі вдалося встановити всенародну 
підозрілість, спонукати людей в ім'я ілюзорної боротьби за 
справедливість і світле майбутнє, робити н^чувані підлоти. 
Звуження моральних норм і емоційних почуттів сприяло 
виробленню у людей переляку, підозрілості, доносництва. В ході 
різних судилищ їм вдалося встановити, що в екстремальних 
ситуаціях не кожна людина спроможна зберігати порядність і 
неухильне дотримання норм моральної поведінки, протистояти 
аморальним інстинктам. Тому робився шалений тиск на те, щоб 
звузити емоційне життя людей до раніш небачених меж. Тин 
самим функції емоцій, які є сигналами між побажаннями людей 
і реальним буттям, стали інтенсивно руйнуватись. Непорядність 
і жлобство, які є головними стресорами для нормальних людей, 
вводились в ранг державних достоїнств. На поверхню 
політичного життя й ділової активності почали підніматися 
висуванці, аморальні спритники, вірнопіддані прислужники. 
Суспільство почало помітно деградувати і результатом цього ще 
відчутніше проявлятись роздратованість, злість, матерщина, 
ненависть один до одного, показна покірність. Це все 
породжувало сумні наслідки. Окремі люди намагалися 
заховатися за ілюзіями алкоголізму, наркоманії, еексоманії. Але 
цього вистачає ненадовго. Розплата наступає знову ж  у вигляді 
зневіри, втоми, озлобленості, апатії, проявів фанатизму, 
садизму, які ведуть або до мафіозних зв'язків, корупції, 
агресивної злочинності і бандитизму, або до душевних хвороб, а 
то і до самогубства.
Таким чином, настав відповідальний в історії нашого 
народу час, коли вкрай необхідно повністю відновити традиційну 
нашу самосвідомість, очистити її від бездуховності, 
нехарактерних для нас рис і всього шкідливого, аморального.
Думається, що виходити тут треба з ретельного аналізу 
всієї духовної культури нашого народу в минулому, вибрати все 
найкраще з минулого і з врахуванням перспектив освітнього і
314
культурного розвитку всієї нації і держави створити чіткий 
образ духовного ідеалу, конкретно сформулювати мету, 
визначити шляхи реалізації духовного виховання сучасної 
молоді в національній школі. Ми вважаємо, що пріоритетним 
напрямком у вихованні духовності має сьогодні стояти 
моральний ідеал, як стрижнева основа духовного ідеалу, 
започаткований у психолого-педагогічних працях нашого 
співвітчизника професора Григорія Ващенка та видатного 
мислителя Василя Сухомлинського. Моральний ідеал вони 
розуміють як образ ідеальної людини, на який має орієнтуватися 
педагог, виховуючи молоде покоління сьогодні. Від того, як 
розв'язується проблема морального ідеалу у значенні мети, що 
виступає як еталон високої,, моральності справжньої людини, 
залежить успішне розв'язання таких важливих питань, як 
система освіти, зміст і методи навчання й виховання в сучасній 
школі, бо вони, власне, випливають і обумовлюються нею. 
Щоправда, за моральні ідеали йде невпинна боротьба в 
суспільному житті, яка не припиняється й досі. Особливо вона 
посилилася у наш час, коли в світі відбувається переоцінка всіх 
духовних і культурних цінностей. Тому питання правильного 
розуміння духовності людини з точки зору вимог сучасного 
життя має обов'язково передбачити знання мети життя. Людина, 
яка не знає, навіщо вона живе і заради чого призначене її життя 
тут, на землі, є часто невпевненою і нещасливою. Отож, найвища 
культура, яка допомагає людині правильно зорієнтуватися їй в 
житті, - це висока духовність. І основним джерелом, звідки 
випливають характерні риси і ознаки духовно багатої людини, є 
книги Святого Письма. Вони втілюють в собі християнський 
ідеал, звідки випливають справжні загальнолюдські духовні 
цінності, що впродовж віків збагачувалися кожним народом. До 
цих цінностей належить моральний закон творення добра і 
боротьба зі злом, шукання правди і захист справедливості в 
суспільному житті, що спирається на любов, правду і красу. 
Вчення християнства про безсмертність людської душі дає 
правильне спрямування людському життю. Ось чому 
християнський ідеал покладено в основу виховних систем різних 
європейських народів. Звичайно, кожна з цих систем має свої 
національні особливості, обумовлені природничими, історични­
ми, регіональними умовами, але в основі всіх цих систем лежить 
християнський дух. Це підтвердив у своїх працях проф. Г. Ва- 
щенко, який зробив аналіз християнського ідеалу в методологіч­
ному й науковому плані. Важливими чинниками християнського 
духовного ідеалу він особливо виділив: євангельський духовний
315
ідеал як основу християнського виховного ідеалу в його 
історичних і національних формах; загальноєвропейський 
християнський духовний ідеал, властивий духовній культурі 
багатьох європейських народів, український християнський 
ідеал, властивий духовній культурі нашого народу.
Ісус Христос - основоположник християнства, наріжний 
камінь, духовний ідеал християнської моралі. Тому тільки 
побудований на основі християнства світогляд людини може 
вивести її на шлях служіння високій меті - Богові і своїй нації. 
Богові - як абсолютній чистій Правді, Красі, Любові і 
Справедливості, а нації - як реальній земній спільності, в якій ці 
абсолютні цінності мають особливо активно виявлятися. Отож, 
у зміст духовного виховання української молоді треба покласти 
сьогодні ідеал служіння Богові і Україні. Тому необхідно 
відродити на державному рівні християнську релігію, зробити її 
основним чинником виховання духовності в учнівської молоді, 
залучити українську православну церкву й українське духовен­
ство до активної діяльності у сучасній національній школі.
Для поліпшення виховання духовності у школярів уже 
сьогодні можна орієнтовно передбачити впровадження в 
практику роботи національної школи такі виховні пріоритети:
- у навчальних програмах, підручниках і посібниках з 
гуманітарних предметів (історія України, рідна мова і література, 
історія національної культури й мистецтва) передбачити 
вивчення в національній школі вибраних місць з Біблії (чотири 
духовних Закони), глибше й повніше розкривати на уроках і в 
позанавчальний час місце і значення християнства, історичну 
роль і високе моральне обличчя основоположника християн­
ської релігії - Ісуса Христа, сповнене Святим Духом, показувати 
унікальність його як геніальної історичної особи, що втілює в 
собі безмежну любов до людей і спасає їх грішні душі від зла, 
насильства й несправедливості високою своєю духовністю і 
християнським вченням, зафіксованим у книгах Святого Письма 
старого й нового заповіту;
- на виховних годинах у старших класах проводити бесіди на 
духовні теми, в яких показувати історичну роль право- славної 
церкви, прогресивного духовенства, проповідницької діяльності 
духовно освічених людей, у поширенні серед народу духовних 
знань, звичаїв і обрядів, історичних традицій, пов'яза-них з 
життям людини по-християнськи. В середніх і старших класах 
передбачити проведення духовних читань, диспутів та зустрічей 
з відомими діячами української православної церкви, іншими 
духовними працівниками. Етичні бесіди з питань моральності,
316
«сократівські» виступи учнів старших класів мають 
пов'язуватися з пізнанням свого власного духу, самого себе, з 
вдосконаленням своєї моральності: «Як треба жити людині, щоб 
відчути в собі Божу любов і отримати його прощення?», «Як 
сповнитися Святим духом?». Прокоментуйте вислів: «Правда і 
кривда. Правда захищає добро, кривда - зло. Боротьба правди і 
кривди є вічним процесом, а звідси існує вічно непримиренна 
ворожість між людьми. Злість довкола облягла все суспільне й 
особисте життя». Що ви думаєте з цього приводу? Чи є вихід з 
тієї екстремальної моральної ситуації, в якій опинилося людство 
сьогодні? Хто в дійсності керує світом сьогодні? Чи є надія на 
спасіння душі? Що таке надія за християнським вченням?
- у школярів важливо, розвивати благодійницьку активність, 
розширювати сферу діяльності юних добротворців і меценатів, 
сестер милосердя, збільшувати сітку недільних шкіл і духовйих 
хорів, музично-хорових колективів, організовуючи їх роботу за 
змістом біблійної і церковної тематики, виходячи з реальних 
умов і місцевих можливостей.


Джерела і чинники духовності

Нападовcький , В.В.

НАПАДОВСЬКИЙ в.в., 
м. Кривий Ріг
РОЛЬ ПРАВА У ПОДОЛАННІ КРИЗИ ДУХОВНОСТІ 
В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Важкі випробовування випали на долю народів 
колишнього Радянського Союзу після його розпаду. Проголо­
шення незалежності і розбудова нових незалежних держав 
викликала як позитивні, так і негативні явища. Розвиток 
національних держав супроводжується становленням національ­
ної економіки і національної духовної культури, утвердженням 
різних форм власності на засоби виробництва, розшаруванням 
суспільства, ринковими реформами і орієнтацією на розвинені 
капіталістичні держави. Світ став іншим, більш демократичним.
364
Примара третьої світової війни відійшла на третій план. Україна 
добровільно позбулася ядерної зброї. Перша стаття Конституції 
України проголошує: «Україна є суверенна і незалежна, 
демократична, соціальна, правова держава». Дійсно, Україна 
крок за кроком стає правовою державою, тобто в ній 
утверджується верховенство закону. Тим не менше, В Україні, 
як і в інших країнах СНД спостерігаються такі негативні явища, 
як високий податковий тиск на виробника, затримка з виплатою 
зарплатні й пенсій, уникнення від сплати податків, зростання 
рівня безробіття й злочинності, втрата або деформація ціннісних 
орієнтацій, нехтування нормами моралі й бездуховність. Оскіль­
ки духовне життя людей відображає їхнє матеріальне життя, то 
причину цих яв|іщ слід шукати в матеріальних умовах і періщ за 
все в управлінні економікою, тобто в законах, які регулюють 
відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. 
Звідси, можна припустити, що в Україні немає економічної 
кризи, а є криза духовна, яка проявляється і в політиці, і в праві, 
і в інших формах духовності. Підтвердженням цього положення 
може бути той факт, що майже 70% економіки України успішно 
функціонує як тіньова економіка, бо іншого захисту від 
надмірних податків не знайдено. Таким чином, недосконалий 
податковий закон в Україні є причиною існування спотвореного 
явища - тіньової економіки, яка в свою чергу формує спотворену 
політику і право, деформує мораль і духовність взагалі Єдиним 
засобом подолання загальної духовної кризи є прийняття такої 
системи законів, яка б не тільки легалізувала тіньову економіку, 
але й відкривала б можливості для оптимального розвитку всіх 
економічних відносин, а тим самим сприяла подоланню духовної 
кризи у суспільстві. Виникає питання: як можна назвати 
діяльність законодавчої влади, яка перетворює значну частину 
громадян своєї держави на злочинців, приймаючи закон, який ці 
громадяни змушені порушувати, щоб вижити.
Що заважає використати досвід розвинених 
капіталістичних країн у плані регулювання економіки? Відомо, 
що президент США Р. Рейган знизив податки, в результаті чого 
зросли надходження до бюджету. В розвинених країнах 
капіталізму стихійно формується норма прибутку. Наприклад, 
на промисловому підприємстві вона може дорівнювати 10-20%, а 
у торгівлі 5-7%. В економіці України норма прибутку може 
сьогодні коливатися від 5% до 300%. Чому б державі не 
прийняти закон, який би зафіксував верхню межу норми 
прибутку на рівні від 20 до 25% (для початку)? Цей закон 
захистив би споживачів, стабілізувавши ціни на товари і послуги.
365
При цьому держава отримала б можливість здійснювати емісію 
грошей (багаторазову), що не привело б до підвищення цін, за 
умови, якщо контроль за виконанням закону про верхню межу 
норми прибутку був би повним, Емісія грошей дозволила б у 
короткий термін розрахуватися з  усіма боргами держави (як 
внутрішніми, так і зовнішніми). Але це тільки половина справи.
Для того, щоб підприємства, що не працюють, 
запрацювали на повну потужність, а тіньова економіка вийшла з 
тіні, на нашу думку, слід встановити податок на рівні 30% від 
чистого прибутку з поступовим зниженням (у перспективі) до 
20%. Цих сум податків повинно вистачати на всі потреби 
держави, в тому числі на підвищення заробітної плати та пенсій, 
на розвиток цауки, освіти, медицини, культури, будівництву, на 
створення нових робочих місць, на запровадження нових 
технологій, на вирішення екологічних та інших проблем. 
Економіка України отримала б можливіств вкладати більше 
коштів у розвиток людини як мети виробництва.
Долаючи законодавчу кризу, можна вирішити і всі інші 
проблеми, в тому числі й економічні. Але для цього треба 
докласти дуже багато зусиль протягом життя декількох 
поколінь. І визначальну роль у цьому процесі повинне відіграти 
право. Тільки відстоюючи законність, захищаючи права іншої 
людини, індивід здатен реалізувати і свої права, своє право бути 
людиною, громадянином своєї держави, не байдужим до долі 
співвітчизників, духовно багатим, особистістю. Тільки формуючи 
правову державу, тобто беручи участь у процесі розробки і 
вдосконалення законів, тільки підвищуючи рівень правової 
культури громадян, можна подолати правовий нігілізм, масові 
порушення законів та різноманітні деформації у сфері 
духовності і в житті суспільства в цілому.


Роль права в подоланні кризи духовності в сучасних умовах

Лобанова , А.С.

ЛОБАНОВА А. С.,
г. Кривой Рог
СОЦИАЛЬНАЯ МИМИКРИЯ: 
МОРАЛЬНО-ЭТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Трансформация украинского общества сопряжена с 
возникновением, распространением и укоренением социальных 
явлений и процессов, сущность которых носит неоднозначный, а 
зачастую противоречивый характер. По нашему мнению, одним 
из таких процессов является феномен социальной мимикрии, 
который требует не только методологического обоснования, но
366
и поиска (отработки) регулятивных механизмов управления его 
негативными последствиями.
Социальная мимикрия в глубоком аналитическом пони­
мании представляет собой, с одной стороны, сложную систему 
защитных мер и приспособлений социально-политического 
характера, позволяющих выжить и самосохраниться тем 
социальным группам и слоям, для которых в обществе возникли 
невыносимые условия жизни и деятельности; с другой стороны, 
приспособленчество к окружающей социально-политической 
среде ради достижения каких-либо выгод или реализации 
корыстных интересов.
В том и другом случае речь, конечно же, идет об 
адаптивном., способе жизнедеятельности. Но если в первом 
варианте социальные субъекты мимикрируют вынужденно, то во 
втором - сознательно.
& Условиях, перехода от государственной системы 
хозяйствования к* рыночной вынужденными мимикриантами 
становится большинство людей, оказавшихся морально или 
профессионально не готовыми активно включиться в 
общественный реформационный процесс. Приспосабливаясь к 
неблагоприятным для себя внешним социально-экономическим 
условиям, они продолжают привычно жить и работать. Их 
неудовлетворенность существующей внешней ситуацией 
проявляется только посредством критических замечаний в адрес 
как властных структур в целом, так и отдельных 
государственных деятелей в частности. А поведенческие 
ориентации в своей основе остаются практически неизменными. 
Так, изучение обществен-ного сознания, к примеру, жителей 
Криворожского региона показывает, что деятельностью 
государственных органов власти не удовлетворены около 80% 
опрошенных (выборка 1200 респондентов, репрезентативна по 
полу, возрасту, социальному положению), но только каждый 
пятый из них готов открыто демонстрировать свою 
неудовлетворенность путем участия в акциях протеста, 
митингах, забастовках. Остальные же занимают выжидательную 
позицию, принимая реальность такой, какая она есть.
С морально-этической точки зрения поведение 
вынужденных мимикриантов можно, с некоторыми оговорками, 
понять и объяснить, ^то же касается распространения 
сознательной социальной мимикрии, то здесь следует 
акцентировать внимание на безнравственности и моральной 
беспринципности тех социальных субъектов, которые, умело 
приспосабливаясь к кризисным условиям, любыми средствами
367
достигают личных или клановых корыстных целей. Это особенно 
отчетливо проявляется в политической сфере.
Прикрываясь популистскими лозунгами, убеждая широ­
кие слои населения в своей бескорыстности, честности и поря­
дочности, готовности защищать и отстаивать народные интере­
сы, многие политические деятели и государственные чиновники, 
придя к власти, удовлетворяют прежде всего личные эгоисти­
ческие интересы, используя при этом властные полномочия.
Маскируясь под защитников интересов и прав различных 
социальных групп и слоев, сознательные мимикрианты тактичес­
ки и стратегически обдуманно обманывают и грабят народ 
баснословно обогащаясь, они, естественно же, разру-шают 
конституционные и экономические основы страны. Бодее того, 
они, как правило, не несут никакой ответственности, ни мораль­
ной, ни материальной, за свою безнравственную и по сути 
антинародную деятельность. Так, в Украине стал нормой уход в 
отставку премьер-министров и возглавляемых ими правительств 
без отчета о результатах своей работы Отсутствует также 
правовой механизм, позволяющий на соответственном уровне 
определить степень виновности тех или иных государственных 
руководителей в попустительстве, способствующем укоренению 
разрушительных процессов в экономической и социальной сфе­
рах. Разумеется, все это благоприятствует распространению 
социальной мимикрии деструктивного характера, что может 
иметь необратимые последствия для независимости Украины и 
ее международного авторитета.
В этом плане изучение феномена социальной мимикрии 
представляется чрезвычайно своевременным и крайне 
необходимым как с морально-этической, так и с социально­
психологической точки зрения.


Социальная мимикрия: морально-этический аспект

Not a member yet