Актуальні проблеми духовності
Not a member yet
759 research outputs found
Sort by
Non-justificationism and the negativist legend about Karl Popper’s philosophy
Get PDFThis paper discusses the meaning of non-justificationism as an important part of Karl Popper’s philosophy of critical rationalism and William Bartley’s philosophy of pancritical rationalism. Сonstruals and attempted developments of critical rationalism by David Miller and Alan Musgrave are analysed and critically evaluated. The case is made that Miller’s rejection of the relevance of reasons for rationality runs counter to Popper’s view and is not supported by Popper’s and Bartley’s non-justificationist arguments. Besides, it is untenable because rationality cannot be reduced to the validity of arguments plus truth-value attributing «decisions» but essentially involves weighing up reasons for and against available options. With respect to Musgrave’s construal of non-justificationism and critical rationalism as the view that believing a proposition is rational if the proposition best survives critical scrutiny, it is argued that it is vulnerable to the problem of the infinite regress of criticizers (positions with which the scrutiny is to be carried out). The case is made that Popper’s-Bartley’s non-justificationism is to be understood as the identification of rationality with the openness to critical discussion in the search for truth and the claim that such discussion does not require ultimate unrevisable foundations, although it necessarily involves positions that are accepted for the purposes of the argument at hand without being provided with justification. In the perspective of critical rationalism, such positions play the role similar to that of «immediate knowledge» of classical rationalism and empiricism; however, unlike the latter, they are considered as fallible, open to examination, and revisable.У статті обговорюється значення неджастифікаціонізму як важливої частини філософії критичного раціоналізму Карла Попера та панкритичного раціоналізму Вільяма Бартлі. Здійснюється аналіз та критична оцінка тлумачень та спроб розвитку критичного раціоналізму, запропонованих Девідом Мілером та Аланом Масґрейвом. Обґрунтовується думка, що заперечення Мілером релевантності підстав для раціональності суперечить поглядам Попера і не підтримується аргументацією Попера й Бартлі, що лежить в основі неджастифікаціонізму. Крім того, це заперечення є неприйнятним, оскільки раціональність неможливо звести до коректності аргументів та «рішень» щодо визнання обговорюваних положень істинними чи хибними; для неї необхідне зважування підстав на користь та проти наявних альтернатив. З’ясовується, що тлумачення Масґрейвом неджастифікаціонізму та критичного раціоналізму як погляду, згідно якого прийняття пропозиції є раціональним, якщо ця пропозиція найкраще витримує критичне оцінювання, є вразливим перед проблемою нескінченного регресу положень, на основі яких має здійснюватися це оцінювання. Пропонується й обґрунтовується розуміння неджастифікаціонізму Попера та Бартлі як концепції, що ототожнює раціональність з відкритістю до критичної дискусії в пошуках істини та наголошує, що хоча така дискусія й потребує прийняття певних положень без їх обґрунтування, як непроблематичних або правдоподібних для сторін дискусії, ці положення не мають розглядатися як непорушний фундамент, що не може бути ревізований. В перспективі критичного раціоналізму, такі положення відіграють роль, подібну до ролі «безпосереднього знання» у класичному раціоналізмі та емпіризмі; проте вони розглядаються як такі, що можуть бути помилковими і є відкритими для критичного обговорення й перегляду
Яка критика потрiбна критичному мисленню?
Get PDFUnderstanding of critical thinking depends on the notion of criticism that underlies it. Criticism presents judgment, interpretation, evaluation, limitation in their positive and negative manifestations. In general, criticism comes at two levels: as a criticism of foundations and as a critique of method. When criticism concerns both the foundation and the method, there is an outburst of skepticism that can sometimes take excessively extreme forms. Generally, criticism is associated with rather positive phenomena: competitiveness, clarification, protection, improvement, disclosure. The purpose of such criticism is to strive for the truth, to minimize or counteract the shortcomings, to develop a better strategy, optimize, simplify, systematize. Although criticiuniversality of criticism, and therefore there is a need for so-called «criticism of criticism», that assumes criticism that aimed at reviewing one’s own possibility. There are two levels of consideration for criticism: the empirical and the transcendental. Thus, there are differences in the use of the very word «criticism» to denote any evaluation activity or dispute and its use to indicate the process of diagnosing bases and criteria. In our opinion, criticism is possible only with the involvement of the transcendental level, which considers the due, a-priori, unconditional boundaries of the mind.sm has considerable constructive potential, there is a danger of extending theОсмислення критичного мислення залежить вiд поняття критики, яке кладеться в його основу. Критика розглядається як судження, iнтерпретацiя, оцiнка, обмеження в їх позитивному i негативному проявах. Загалом критика постає на двох рiвнях: як критика основ та як критика методу. Коли критика сама перетворюється на основу та метод, спостерiгається спалах скепсису, який iнодi може набувати надмiрних крайнiх форм. В цiлому ж, критика пов’язується з досить позитивними явищами: змагальнiстю, проясненням, захистом, вдосконаленням, розкриттям. Мета такої критики — пошук iстини, мiнiмiзацiя або нейтралiзацiя недолiкiв, вироблення кращої стратегiї, оптимiзацiя, спрощення, систематизацiя. Попри те, що критика має значний конструктивний потенцiал, iснує небезпека поширення унiверсальностi критицизму, а тому виникає необхiднiсть так званої «критики критики», тобто критики, спрямованої на перегляд власних пiдстав з метою визначення своєї можливостi. Можна говорити про наявнiсть двох рiвнiв розгляду критики: емпiричний i трансцендентальний. Саме завдяки цьому розрiзненню iснують вiдмiнностi у вживаннi слова «критика» для позначення нею будь-якої оцiночної дяльностi чи суперечки та його вживання для позначення процесу дiагностування пiдгрунть i критерiїв. На нашу думку, критика можлива лише з залученням трансцендентального рiвня, на якому розглядаються належнi, апрiорнi, безумовнi границi розуму
Нормативний або етичний пiдхiд до проблеми iдентичностi особистостi в сучаснiй англо-американськiй фiлософiї
Get PDFThe paper considers the problem of personal identity in normative or ethical approach, which developed in Anglo-American philosophy in 1990th. The article states that D. Parfit’s non-reductionism and E. Olson’s animalism contributed to its development. Normative approach treats person as moral agent, who constitutes own self in choices according to their own ideas of good. Personal identity is understood not as formal equality relation between two person-stages over time, but as constitution of self in the process of deliberation. The paper outlines the concept of practical identity by K. Korsgaard and the idea of personal identity as rational unity in agency-regarding relations by K. Rovane.У статті розглянуто проблему ідентичності в нормативному або етичному підході, що розвивається в англо-американській філософії з 1990-х рр. Окреслено, що його становленню сприяли нон-редукціонізм Д. Парфіта та анімалізм Е. Олсона. Нормативний підхід витлумачує особистість як морального суб’єкта діяльності, який утворює себе шляхом вибору на основі власних уявлень про благо. Тотожність особистості розуміється не як формальне відношення типу рівності між двома етапами буття особистості у часі, а як конституювання Я у процесі прийняття рішень. Розглянуто концепцію практичної тотожності К. Корсгаард та ідею тотожності як раціональної єдності у міжсуб’єктній діяльності К. Ровей
Аналiтична соцiальна та полiтична фiлософiя
Get PDFThis paper is of a review character and is devoted to contemporary directions in the philosophical problems of society within the framework of analytical social and political philosophy. I consider the basic disciplines of the philosophy of society, which include social ontology, social methodology and political philosophy. It is observed that these disciplines focus on the ontological, epistemological and ethical problems of society respectively. Social ontology investigates social entities, their nature, as well as the various properties of social entities and the relationships between them. The central issue here is the nature of society as a particular kind of reality and the structure of that reality. The main task of social methodology is to study the nature, forms and methods of gaining knowledge about social reality, to consider how the process of knowing this reality can and should be accomplished. Political philosophy is defined as a philosophical examination of the political sphere of society, which consists of political institutions and political relations, during which politics as such is developing.Стаття має оглядовий характер i присвячена сучасним дослiдженням фiлософських проблем суспiльства в межах аналiтичної соцiальної i полiтичної фiлософiї. Розглядаються основнi роздiли фiлософiї суспiльства, до яких належать соцiальна онтологiя, соцiальна методологiя i полiтична фiлософiя. Зазначається, що цi роздiли зосереджуються на онтологiчних, епiстемологiчних та етичних проблемах соцiуму. Соцiальна онтологiя вивчає соцiальнi сутностi, їхню природу, а також рiзноманiтнi властивостi соцiальних сутностей i вiдношення мiж ними. Центральним тут постає питання про природу суспiльства як особливого роду реальностi i про структуру цiєї реальностi. Головне завдання соцiальної методологiї — дослiдження природи, форм i методiв отримання знання про соцiальну реальнiсть, розгляд питання, яким чином може i має здiйснюватися сам процес пiзнання цiєї реальностi. Полiтична фiлософiя визначається як фiлософський розгляд полiтичної сфери суспiльства, що складається з полiтичних iнститутiв i полiтичних вiдношень, у ходi яких вiдбувається реалiзацiя полiтики як такої
Принцип керівництва та етика «відкритого суспільства»
Get PDFK. Popper’s «Open Society» is not only an abstract construct, but also a system of values and ideals of modern European civilization, such as freedom, individualism, humanism, democracy. However, the foundation of thissystem, the link between its elements, the relationship with modern politics, the prospects for implementation and many other important topics remain problematic to this day. The author analyzes one of the fundamental principles of «open society» – the principle of leadership and tries to demonstrate, that the answer to the question: «Who shall rule the state?» is important in at least two aspects. Firstly, this question can be reformulated in the spirit of fallibilism as the question: «Who shall not rule the state?». Secondly, the search for an answer to this question can be considered as a strategic problem of an «open society» related to the protection of its values.«Відкрите суспільство» К. Поппера – не лише суто абстрактний конструкт, це також і система цінностей та ідеалів сучасної європейської цивілізації, таких, як – свобода, індивідуалізм, гуманізм, демократія. Однак підґрунтя цієї системи, зв’язок між її елементами, взаємовідношення з сучасною політикою, перспективи реалізації та багато інших значущих тем й дотепер залишаються проблематичними. Автор аналізує один з основоположних принципів «відкритого суспільства» – принцип керівництва та намагається продемонструвати, що відповідь на питання «Хто повинен керувати державою?» має вагоме значення принаймні у двох аспектах. По-перше це питання може бути переформульоване у дусі фаллібілізму як питання «Хто не повинен керувати державою?». По-друге, пошук відповіді на це питання може розглядатись як стратегічна проблема «відкритого суспільства», пов’язана з захистом його цінностей.
 
Наративна толерантнiсть: вихiд iз лабiринту нацiональних iсторичних наративiв
Get PDFThis paper aims to justify the thesis that the lack of a unifying «national project» in Ukrainian history writing (a national historical narrative) should be considered rather as an advantage of our country. Now we have a real chance to construct a historical narrative of cultural convergence. The colonial past, when Ukrainian territories were parts of several cultural regions, gave us not only negative experience but also positive experience of cultural interaction (convergence). Nowadays multinationality, multiculturalism and religious polyconfessionality constitute a significant advantage of an independent Ukrainian state because it coincides with the main global tendency to build the common multicultural global world based on the idea of human rights.Метою даної роботи є спроба обґрунтувати тезу, що відсутність уніфікуючого «національного проекту» у написанні української історії (тобто національного історичного наратива) є скоріше перевагою нашої країни, оскільки Україна має реальний шанс створити історичний наратив культурної конвергенції. Від часів колоніального минулого, коли українські території входили до складу різних культурно-цивілізаційних регіонів, українці успадкували не лише негативний досвід, але й позитивний – досвід культурної взаємодії (конвергенції). На сьогодні багатонаціональність, мультикультурність та релігійна поліконфесійність є вагомою перевагою української держави, оскільки це співпадає з загальною світовою тенденцією до побудови спільного полікультурного глобального світу, що ґрунтується на ідеї прав людини
Критичне мислення i когнiтивнi практики освiти
Get PDFThe article investigates the empirical aspects of critical thinking, analyzes the structural levels of critical thinking based on the argument of J. Hintikka and M. Lipman. It is proposed to consider critical thinking as a routing prototype of scientific thinking and scientific culture.У статтi дослiджуються емпiричнi аспекти наукового мислення, аналiзуються структурнi рiвнi критичного мислення на основi аргументiв Я. Хiнтiкки та М. Лiпмана. Запропоновано розглядати критичне мислення як буденний прототип наукового мислення та наукової культури
Why Phenomenal Zombies Are Conceivable Whereas Anti-Zombies Are not
Get PDFIn this article, I discuss Keith Frankish’s attempt to neutralize the zombie argument against materialism with a closely parallel argument for physicalism, the anti-zombie argument, and develop David Chalmers’ reply to this species of arguments. I support Chalmers’ claim that the conceivability of situations like the existence of an anti-zombie is problematic with an analysis that makes it plausible that the idea of an anti-zombie is incoherent, and argue that to counter this, a materialist should deny the absence of a priori entailment from the physical to the phenomenal; however, this would involve the denial of the conceivability of zombies and so make the anti-zombie argument superfluous.У цій статті обговорюється спроба Кейта Френкіша нейтралізувати аргумент зомбі проти матеріалізму, протиставивши йому аналогічний аргумент за фізикалізм – аргумент антизомбі; розвивається відповідь, яку дав аргументам цього роду Девід Чалмерс. На підтримку думки Чалмерса, що збагненність ситуацій, подібних до існування антизомбі, є проблематичною, запропоновано аналіз, який показує, чому ідея антизомбі є, ймовірно, некогерентною. Доведено, що для відхилення цього аналізу, матеріаліст мусить заперечувати відсутність апріорного випливання феноменального з фізичного; проте це означає заперечення збагненності зомбі, що робить аргумент антизомбі непотрібним
Що таке модель i яка вiд неї користь фiлософу? (на прикладi моделей iдеального суспiльства)
Get PDFModeling is presented not only as a scientific, but also as a general philosophical method. From the author’s point of view the history of philosophy is a history of creating models which perform the functions of visibility, simplification, ordering, explanation. In this way models enable understanding, provide some interpretation, make possible predictions and show certain ways of action. The model can serve as an interpretation and confirmation of a certain philosophical concept. The author shows that the features of philosophical models are minimality of the selected criteria, simplicity and universality.Моделювання представлене не лише як науковий, але й як загальнофiлософський метод. З точки зору автора, iсторiя фiлософiї яввляє собою iсторiю створення моделей, якi виконують ряд функцiй: забезпечують наочнiсть, здiйснюють спрощення, впорядкування, пояснення i таким чином уможливлюють розумiння, надають певну iнтерпретацiю, дають змогу зробити передбачення i окреслюють певний спосiб дiй. Модель може слугувати iнтерпретацiєю та пiдтвердженням певної фiлософської концепцiї. До особливостей побудови фiлософських моделей автор вiдносить мiнiмальнiсть обраних критерiїв, простоту та унiверсальнiсть
Проблема унiверсалiй в роботах Варфоломiя Болонського та Петра Арагонського
Get PDFThe paper presents an analysis of the views on the problem of universals by two Catholic missionaries of the XIV century in Armenia — Bartholomew of Bologna and Peter of Aragon. These views can be characterised as a moderate realistic position of Aristotelian kind. In this respect the positions of Catholic missionaries were close to the positions of Armenian thinkers of those times. The basic differences are observed only in the approaches to the religious-ideological aspect of the problem.Стаття присвячена аналiзу поглядiв католицьких мiсiонерiв Варфоломiя Болонського i Петра Арагонського на проблему унiверсалiй. У вiрменськiй iсторико-фiлософськiй лiтературi погляди католицьких мiсiонерiв XIV столiття оцiнюють з позицiї помiркованого реалiзму. В цiлому як вiрмени, так i мiсiонери подiляли аристотелiвську точку зору. Єдина вiдмiннiсть спостерiгається в пiдходах до iдеологiчного боку проблеми