CNS Czasopisma Naukowe w Sieci
Not a member yet
16863 research outputs found
Sort by
Remarks on alternative solutions to punishment in petty offences law
No full textGiven the need for the state to respond to low-level acts such as petty offences, there is still a noticeable search for an optimal model of punishment for these acts. It is known that penal means of punishment do not always fulfil their purpose. Therefore, the petty offences law, which is closer to the principle of opportunism, apart from the inconvenience of penal solutions towards the perpetrator of the offence, assumes the possibility of applying non-penal measures in the form of educational influence measures. The article presents the essence of the measures included in Article 41 of the Code of Petty Offences and draws attention to the legislative imperfections in this respect and many interpellation- related doubts. The analysis of educational measures indicates that they could play an important role in changing the hierarchy of the model of punishment for offences. However, it is necessary for the legislator to consider changes, including those indicated in this study, in order to prioritize this form of punishment for minor prohibited acts in the form of petty offences
Правове регулювання податків і зборів у Київській Русі
No full textIn the IX–X centuries the first Ukrainian State — Kyivan Rus’ — was formed. One of the features of the State of Kyivan Rus’ was the collection of taxes, fees and other charges. In the early stages of Kyivan Rus, the collection of taxes, fees and other payments was poorly regulated.
The first information on the procedure for collecting taxes and fees and other payments is contained in chronicles, in particular the Primary Chronicle, which was created by Nestor of the Kyiv Cave Monastery. The term dan was used to refer to taxes, fees, and other payments.
The words dan and danyna denoted a general concept that included various reasons for imposing duties and their amounts. This term has two meanings, where, on the one hand, it means forced periodic payments, usually in favor of the state, and on the other hand, it means ordinary fees in the form of taxes. Therefore, some authors consider in this case “dan as a tax, in any case, dan” in many respects was a way of regulated collection of funds, taxes. This process was refl ected in the gradation of large, heavy, and light payments (velyka dan, dan tyazhka, and dan lygka).
In-kind payments and metal money were used for payment. It is assumed that the metal money was Arab silver drachmas, Byzantine silver coins, and from the beginning of the XI century — silver coins from Western Europe, mainly German dinars.
The minting of its own coins began in Kyivan Rus’ during the reign of the Great Kyivan Prince Volodymyr the Great. They were gold and silver pieces and hryvnias.
Princess Olha was the fi rst to establish a tax collection procedure, namely, she introduced the rules for collecting ustavs and imposed uroky tribute. On the territory of Kyivan Rus’, she set up warehouses called stanovyshchi and hunting grounds called lovyshcha.
Thus, in the IX–X centuries, Kyivan Rus’ formed and regulated a system of taxes and fees. Along with the tribute, Kyivan Rus’ was known for the so-called dari and tiahlo.
The main objects of taxation were smoke and yardage. Therefore, taxes were calculated per yard or taxable person, or tiahlo.
The term tiahlo comes from the word pull, which meant the obligation to pay taxes, labor, and duties. Tiahlo had several meanings: the totality of the property of an individual family that was taxed and the totality of penalties imposed on certain activities. Later on, tiahlo was seen as a plot of land owned by a private person for which a tribute was paid, and peasants who lived on state tiahlo land were called tiahlas.
Prince Volodymyr the Great also donated a portion of the state’s tax revenues and profi ts to the church. After Kyivan Rus’ adopted Christianity in 988, the prince ordered the construction of a church in honor of the Mother of God, the Virgin Mary. The construction was completed in 996 and the church was called the Church of the Tithes, which was destroyed in December 1240 during the Mongol-Tatars’ capture of Kyiv by Batu Khan. The chronicle says that after his prayer, Prince Volodymyr the Great said: “I give to this church of the Holy Mother of God a tithe of my wealth from my cities”. This decision was the beginning of fi nancial and material support for the church by the rulers of Kyivan Rus’.
The procedure for paying tithes for the church’s benefi t is contained in the church charter of Prince Volodymyr the Great.
The son of Volodymyr the Great, Grand Prince Yaroslav the Wise of Kyiv, continued his father’s political course. He distinguished himself most of all in the fi eld of law. His name is associated with the adoption of the fi rst code of Ukrainian law, Russkaya Pravda, which regulated the procedure for collecting taxes and fees.W IX–X wieku powstało pierwsze państwo ukraińskie — Ruś Kijowska. We wczesnych etapach jego istnienia pobór podatków był słabo uregulowany. Pierwsze informacje o procedurze pobierania podatków, opłat i innych należności znajdują się w kronikach, zwłaszcza w napisanej przez Nestora z Ławry Peczerskiej Powieści minionych lat. W tekście tym pojawia się termin dań (danina), którym określano podatki i inne opłaty.
Pojęcia dań i danina odnosiły się do rożnych podstaw nakładania podatków oraz ich wysokości. Z jednej strony oznaczały przymusowe płatności, zwykle na rzecz państwa, a z drugiej — zwykłe opłaty w formie podatków. Część autorów uważa więc, że danina była sposobem uregulowanego poboru podatków. Istniały trzy rodzaje daniny: duża, ciężka i lekka (wełyka dań, dań tiażka i dań łehka).
Płatności dokonywano w naturze oraz w pieniądzu metalowym. Uważa się, że do płacenia daniny służyły arabskie drachmy srebrne i bizantyjskie monety srebrne, a od początku XI wieku — monety srebrne z Europy Zachodniej, głownie dinary niemieckie. Bicie własnych monet rozpoczęło się na Rusi Kijowskiej za panowania księcia Włodzimierza Wielkiego. Były to monety złote i srebrne oraz hrywny (sztabki złota i srebra).
Procedurę poboru podatków jako pierwsza ustanowiła księżna Olga, wprowadzając zasady ich pobierania i nakładając daniny — tak zwane uroki. Na terenie Rusi Kijowskiej założyła również składy zwane stanowyszczami oraz tereny łowieckie zwane łowiskami, z wykorzystania których płacono daninę. W IX i X wieku Ruś Kijowska wykształciła więc i uregulowała system podatków i opłat.
Oprócz daniny w Rusi Kijowskiej znane były takie należności, jak dary i tiahło. Głównymi przedmiotami opodatkowania były jednak dymy i dworzyszcza, czyli działki ziemi. Podatki obliczane na podstawie wielkości działki lub liczby osób nazywano tiahłem. Termin ten pochodzi od ukraińskiego słowa tiahnuty (‘ciągnąć’), a odnosił się do obowiązku płacenia podatków i opłat lub wykonywania pracy. Tiahło miało kilka znaczeń: całość majątku opodatkowanej rodziny oraz całość danin nakładanych na określony rodzaj działalności. Później tiahło postrzegane było jako działka ziemi należąca do osoby prywatnej, za którą płacono daninę. Chłopów mieszkających na państwowej ziemi nazywano zaś tiahłymi (tiahli ludy).
Cerkiew otrzymywała na Rusi Kijowskiej dziesięcinę. Książę Włodzimierz Wielki przekazywał jej część dochodów podatkowych i zysków państwa. Po przyjęciu przez Ruś Kijowską chrześcijaństwa w 988 roku nakazał wznieść cerkiew ku czci Matki Bożej. Ukończoną w 996 roku budowlę nazwano Cerkwią Dziesięcinną. W grudniu 1240 roku została zniszczona po zdobyciu Kijowa przez tatarsko-mongolskie wojska Batu-chana. Kronika głosi, że po modlitwie książę Włodzimierz Wielki powiedział: „Dam tej cerkwi Matki Bożej dziesięcinę z mojego majątku, z moich miast”. Decyzja ta była początkiem finansowego i materialnego wspierania Cerkwi przez władców Rusi Kijowskiej. Procedura płacenia dziesięciny na jej rzecz została później uwzględniona przez księcia Włodzimierza w statucie cerkiewnym.
Syn Włodzimierza, książę Jarosław Mądry, kontynuował drogę polityczną ojca. Najbardziej wyróżnił się w dziedzinie prawa — jego imię wiąże się z przyjęciem pierwszego kodeksu ukraińskiego prawa, Ruskiej Prawdy, który regulował między innymi procedurę pobierania podatków i opłat
Репродуктивні права жінок у Польщі в контексті суперечки про аборти і невідкладну контрацепцію
No full textThe purpose of this article is to describe the dispute related to abortion and emergency contraception in Poland. Abortion and emergency contraception are part of the discourse on women’s rights, especially the right to autonomy in the field of reproductive law. Regardless of one’s views, termination of pregnancy and emergency contraception are issues that should be talked about. Sex education and raising awareness about contraceptives should play an important role.Репродуктивні права — це тема дискусій та ідеологічних суперечок. У публічному дискурсі репродуктивні права часто зводяться до права на аборт. Вирізняється чітка лінія поділу між противниками переривання вагітності, яких називають захисниками життя ненароджених (pro-life), асоційованими з правими та консервативними середовищами, пов’язаними з католицькою церквою, і прихильниками права жінок на вибір, права вирішувати за себе і про своє життя (pro-choice), які асоціюються з лівими, ліберальними та феміністичними середовищами. Цей поділ також поширюються на ставлення до інших аспектів репродуктивних прав: контрацепції, сексуальної освіти чи штучного запліднення.
Мета цієї статті — описати суперечки, що стосується абортів та невідкладної контрацепції в Польщі.
Раніше межа між абортом і контрацепцією була розмита: обидва ці методи кваліфікувалися як засоби керування фертильністю. Методи контрацепції, що застосовувалися перорально, виконували дві функції: контрацептивну з одного боку, але набагато частіше їх використовували через абортивну функцію. Ці рослинні препарати застосовувалися для відновлення менструації на ранніх стадіях вагітності. Жінка, у якої затримувалася менструація, відновлювала її, покладаючись на сучасні для неї знання та досвід. Це також пов’язано з тим, що довго момент запліднення чи імплантації ембріона не асоціювався з ідеєю людства або життя.
Однією з причин, чому переривання вагітності — така суперечлива тема сьогодні, є те, що воно стало символом сучасних культурних та політичних протистоянь у питаннях сексуальної моралі та соціальної ролі жінок. Легалізації абортів робить питання емансипації жінок особливо помітним. Тіло жінки перестає бути суспільною власністю, і найважливішою точкою відліку стає сама жінка, а не чоловік чи дитина. Йдеться про підваження традиційного образу жінки. Аборт набув сучасного значення, яке пов’язане з можливістю самостійного прийняття рішень і активного контролю над власним життям.
Невідкладна контрацепція без рецепта — це один із найефективніших способів запобігання абортам. У країнах з дуже суворим законодавством про аборти невідкладна контрацепція — це єдиний доступний метод уникнення незапланованого батьківства. Вона дає змогу виправити помилки в застосуванні звичайних методів контрацепції. Невідкладна контрацепція — це противага абортам, хоча в дискурсі іноді можна помітити ототожнення невідкладної контрацепції з перериванням вагітності. Невідкладна контрацепція, зокрема таблетка ≪на день після≫, а точніше питання її доступності без рецепта, є гострою точкою в публічних дискусіях Польщі. Можна виокремити принаймні два підходи до невідкладної контрацепції: традиційний, заснований на релігії, і феміністичний. Контрацепція, включаючи невідкладну контрацепцію — це елемент контролю фертильності. Її основна мета — запобігти заплідненню або імплантації яйцеклітини. Усталене сприйняття контрацепції як табу — це наслідок недостатніх знань поляків про своє тіло і негативної оцінки католицької доктрини, яка не визнає контролю за народжуваністю. У Польщі невідкладна контрацепція без рецепта була доступна лише протягом короткого періоду часу, і відсутність суспільної згоди проявилася в тому ж світоглядному контексті, що і в питанні переривання вагітності: у зв’язку з проєктом зміни до закону ≪Фармацевтичне право≫ (Друк 185; у переліку законодавчих та програмних документів Ради Міністрів UD7), де намір законодавців полягав у допуску таблетки ellaOne до продажу без рецепта. Спірним питанням стало визначення віку, з якого можна самостійно придбати ellaOne в аптеці без рецепта. Автори вважали, що межа — це 15 років. Постанова Міністерства охорони здоров’я від 29 квітня 2024 року щодо пілотної програми у сфері фармаце- втичних послуг, що стосуються репродуктивного здоров’я (Dz. U. 2024.662), має стати вирішенням суперечки, пов’язаної з допуском невідкладної контрацепції до обігу без рецепта, особливо для осіб, які досягли 15-річного віку. У самому обґрунтуванні проєкту зазначеної постанови визнається право на усвідомлене прийняття рішень, легітимізоване, зокрема, на основі визначення репродуктивного здоров’я. Обов’язки, покладені на фармацевтів у зв’язку з невідкладною контрацепцією згідно з цією постановою, ставлять перед ними нові виклики.
Аборти і невідкладна контрацепція вписуються в дискурс про права жінок, особливо у згадане право на автономію у сфері репродуктивних прав. Незалежно від поглядів, питання аборту і невідкладної контрацепції — це теми, про які потрібно говорити, а не робити вигляд, що ці проблеми не існують. Крім того, важливу роль повинна відігравати сексуальна освіта та підвищення обізнаності про засоби контрацепції
Акт про підтримку виробництва боєприпасів (ASAP) і розвиток оборонних спроможностей Європейського Союзу в контексті війни в Україні
No full textRussia’s military aggression against Ukraine has marked the dramatic return of territorial conflict and high-intensity warfare on European soil. European Union Member States’ armed forces have been tailored during the last decades to perform mostly peace-keeping and/or peace enforcement missions, and the planning and procurement of defence systems has been tailored according to this operational reality. In such a scenario, defence companies often faced the need to reduce production rates in order to keep production lines afloat and maintain skilled personnel, while producing limited quantity of defence systems for national customers. The return of a high intensity conflict scenario reverses the market context described above. As pointed out by the Joint Communication on Defence Investment Gaps analysis and way forward underinvestment resulted into both capability and industrial gaps within the Union.
For this reason on 20 July 2023 the Act in Support of Ammunition Production was adopted with the main objective to reinforce the competitiveness and resilience of the European Defence Technological and Industrial Base in the field of ammunition and missiles to allow its urgent adaptation to structural change. To that end, an instrument for the financial support of the industry’s reinforcement throughout the supply and value chains related to the production of relevant defence products in the Union was established. At the same time, its adoption on the basis of Article 114 and Article 173 Treaty of the functioning of the European Union represents a major step towards the development of the EU’s industrial defence policy under which it is the Commission to use the financial resources from the EU budget to fund the industrial production of ammunitions and missiles urgently needed by Ukraine. Critical aspects include low budget of the instrument and the lack of the provisions on priority orders.Російська агресія проти України стала випробуванням для європейської оборон- ної промисловості, ринку оборонного обладнання і виявила низку недоліків, які послаблюють здатність безпечно й своєчасно задовольняти нагальні потреби держав-членів в оборонній продукції, такій як боєприпаси та ракети. З цієї причини 20 липня 2023 року було прийнято постанову Європейського Парламенту та Ради підтримки виробництва боєприпасів (далі — постанова ASAP). Основна мета цієї статті — аналіз положень постанови ASAP, який має відповісти на два конкретні питання, а саме: яке її значення в контексті війни в Україні та які наслідки її прийняття для процесу європейської інтеграції в рамках Спільної політики безпеки та оборони, що триває з 1992 року.
Постанова ASAP складається з 24 статей, згрупованих у п’яти розділах. Відповідно до положень статті 1, постанова ASAP визначає набір заходів і встановлює бюджет, спрямований на термінове посилення здатності реагування та спроможностей європейської технологічно-промислової бази оборонного сектору для забезпечення доступності та постачання боєприпасів земля – земля, артилерійських боєприпасів та ракет. Фонд фінансових ресурсів для реалізації цього інструменту на період з 25 липня 2023 року до 30 червня 2025 року становить 500 мільйонів євро. Дії, які претендують на фінансування, повинні бути виключно пов’язані з виробничими потужностями відповідної продукції оборонного призначення. З цього інструменту фінансується до 35% витрат на дії, пов’язані з виробничими потужностями відповідної оборонної продукції, а також до 40% витрат на дії, пов’язані з виробничими потужностями компонентів і сировини, якщо вони повністю призначені для виробництва відповідної оборонної продукції. Управління цим інструментом здійснює Комісія, яка приймає робочу програму, що визначає пріоритети фінансування.
З погляду права ЄС, прийняття постанови ASAP означає суттєву зміну в розвитку Спільної зовнішньої та безпекової політики як у формальному, так і в матеріальному аспектах. До її прийняття всі питання, що стосувалися розвитку оборонної промисловості, залишалися виключно в компетенції держав-членів, що означало відсутність спільного регулювання на рівні ЄС. Прийняття постанови ASAP на основі статей 114 і 173 Договору про функціонування Європейського Союзу — це значний крок у напрямку розвитку оборонно-промислової політики ЄС, у рамках якого саме Комісія, а не держави-члени, отримує повно- важення приймати рішення щодо фінансування з бюджету ЄС промислового виробництва артилерійських боєприпасів і ракет, що посилює роль ЄС у розвитку спільних оборонних спроможностей. До критичних аспектів належать невеликий бюджет інструменту та відсутність положень щодо пріоритетних замовлень. Отже, враховуючи свою мету, постанова ASAP безсумнівно сприятиме розвитку оборонних спроможностей ЄС, а її прийняття — це позитивний крок на шляху до розвитку спільної оборонної політики ЄС, яка в майбутньому може привести до створення спільної оборони, передбаченої статтею 42, пунктом 2 Договору про Європейський Союз
Обов’язок бути експертом чи добровільність? — роздуми на основі норм цивільного та кримінального процесуального права
No full textThe article is of a scientific and research nature. The subject of research is whether each person is obliged to act as an expert (obligatory) or whether it is the right of each person to choose (voluntary). The author pointed out the distinction between obligation and the right to choose. The method of analyzing legal provisions, case law and literature was used. The following hypothesis was put forward: any person with special knowledge may (but does not have to) act as an expert. The article also indicates the understanding of the term “expert” (“court expert”, “ad hoc expert”, “ad casum expert”, scientific and research institute) and refers to the term of office of an expert due to an important source of evidence and means of evidence. Attention was also paid to the understanding of the terms “duty”, “legal obligation” and “civic obligation” due to the fact that performing the function of an expert is identified with such obligations. Differences between “expert” and “witness” and between “expert” and “specialist” referred to in the Polish Code of Criminal Procedure Act, due to the fact that in practice these concepts are often compared (or identified). Moreover, the legal basis for appointing experts in civil and criminal proceedings was discussed and the form of admitting evidence from an expert opinion was indicated. The research has a national and international scope — in the context of understanding the concept of “expert”. The article has cognitive value for science and legal practice. The article is also original due to the fact that the author conducted her own research, not only based on legal provisions, case law and literature, but also on her own experience.У статті проаналізовано поняття ≪експерт≫ у широкому сенсі цього слова. Зазначено, що в польській правовій системі існує певне ≪законодавче розпорошення≫ у термінології, що стосуються статусу судового експерта. У правових актахвикористовують два поняття:
≪судовий експерт≫ (≪biegły sądowy≫),
≪експерт≫ (≪biegły≫).
Вважається, що ≪судовий експерт≫ позначає особу, занесену до списку експертів, який веде голова окружного суду. ≪Експерт≫ є ширшою категорією і стосується осіб, призначених процесуальним органом для надання висновку в конкретному провадженні:
— занесених до списку голови окружного суду,
— поза цим списком.
Зважаючи на це, у статті представлено не тільки загальне визначення поняття ≪експерт≫, але й визначення таких понять, як: ≪судовий експерт≫, ≪експерт ad hoc≫ та ≪експерт ad casum≫.
У статті подано визначення ≪інституційного експерта: наукового та науково-дослідного інституту≫, тобто експерта, чия думка подається як доказ з висновку експерта – фізичної особи.
Наголошено на питанні каденції судового експерта, термін якої визначається указом Міністра юстиції від 24 січня 2005 року про судових експертів (Dz. U. Nr 15, poz. 133).
У статті виявлено відмінності між ≪експертом≫ та ≪свідком≫, що відображено як в Законі від 17 листопада 1964 року Цивільно-процесуального кодексу (Dz. U. z 2023 r., poz. 1550), так і в Законі від 6 червня 1997 року Кримінально-процесуального кодексу (Dz. U. z 2024 r., poz. 37), а також в Законі від 14 червня 1960 року Адміністративно-процесуального кодексу (Dz. U. z 2023 r., poz. 775). Відзначено, що докази з висновків експертів і свідчень свідків виконують у процесі різні функції: завдання свідка обмежується повідомленням спостережень про факти, тоді як експерт має завдання оцінити факти.
З’ясовано відмінності між ≪експертом≫ і ≪спеціалістом≫, про якого йдеться у Законі Кримінально-процесуального кодексу. Роль спеціалістів не є самостійною, оскільки ці особи працюють під керівництвом процесуального органу або експерта. Спеціалісти не надають висновків (як експерти) і не надають консультацій процесуальному органу.
Обговорено також правові підстави для призначення експертів у цивільному та кримінальному процесах і вказано на форму допущення доказу з висновку експерта.
Розглянуто питання, чи має кожна особа обов’язок виконувати функцію експерта, чи це є добровільним вибором. Ці роздуми спиралися на Конституцію Республіки Польща від 2 квітня 1997 року (Dz. U. Nr 78, poz. 483), яка визначає право на свободу вибору і виконання професійних обов’язків, а також вибору місця роботи
Geneza i ujęcie przestępstw z powodów dyskryminacyjnych w polskim prawie karnym
No full textThe article presents the origins and framing of crimes on discriminatory grounds in Polish criminal law. It points out that the Criminal Code of 1932 criminalized discrimination solely on the grounds of protecting religious sentiment. This narrow formulation was expanded in special criminal laws issued after World War II. The author then analyzes the crimes for discriminatory reasons contained in the Small Criminal Code of June 13, 1946 and the Decree of August 5, 1949 on the Protection of Freedom of Conscience and Religion. The author emphasizes that these provisions set a further course in the treatment of discriminatory behavior under Polish criminal law and perpetuated its criminalization. He notes the signifi cant impact of the facts of crimes on discriminatory grounds contained in the two decrees on Article 193 and Article 274 of the 1969 Criminal Code. He further analyzes Article 257 of the 1997 Criminal Code in terms of countering manifestations of discrimination aimed at human dignity and integrity
Ludność cywilna wobec konfliktów na Kaukazie (na przykładzie konfliktu w Górskim Karabachu w 2020 roku)
No full text2020 and the so-called the Second Nagorno-Karabakh War marked a turning point in the recent history of the South Caucasus. It seemed that the legacy of the USSR was settled and that nothing else could be changed. It turned out, however, that even after 30 years of a relatively stable, specific “status quo” in the region, radical and fundamental changes may occur, the consequences of which will be felt for a long and painful time. The conflict contributed to the migration crisis. Little Armenia was faced with the need to protect over 100,000 refugees. The author personally acquainted himself with the fate of the civilian population on the spot
Matter that remembers, protects, works, feels, and mediates. Some remarks on the third edition of “The Lost and Found” symposium (Riga 2024)
No full textThe text provides a brief summary of “The Lost and Found: Revising Art Stories in Search of Potential Changes” symposium’s third edition, held in Riga on 6–7 June 2024, organised in collaboration with Latvijas Mākslas Akadēmija, the University of Wrocław, and Universidade Nova de Lisboa. During two intense days of discussions, talks, and workshops, artists and art theorists investigated how matter shapes and influences inclusive and holistic relationships between humans and non-humans. They examined matter’s sensory and emotional capacities alongside its function in fostering a safe space where vulnerability and weakness can be freely explored. The analysis also focused on how matter contributes to creating, maintaining, and utilizing safe, inviting, and communal shelters where all beings needing care can find their refugium. Textiles held a unique significance here, especially regarding the collaborative and bonding processes inherent in their creation, including techniques like weaving and knitting
La crítica al desarrollo científico-tecnológico en el ensayo argentino
No full textThe article examines the critique of scientific-technological development presented by three important figures of the Argentine essay: Ezequiel Martínez Estrada, Ernesto Sabato and Christian Ferrer. The article begins by noting that Hispanic-American cultural pessimism in general, and Argentine cultural pessimism in particular — i.e., one focused on scientific-technological advances as almost primordial causes of dehumanization or spiritual degradation — is not a new phenomenon. One could argue that such criticism is part of a deeper or more radical malaise, which is quite widespread due to the (self-)destructive character of human freedom in late modernity.El artículo examina la crítica del desarrollo científico-tecnológico elaborada por tres importantes figuras del ensayo argentino: Ezequiel Martínez Estrada, Ernesto Sabato y Christian Ferrer. El artículo parte constatando que el pesimismo cultural hispanoamericano, en general, y el argentino, en particular —enfocado en los avances científico-tecnológicos como causas casi primordiales de deshumanización o degradación espiritual—, no es un fenómeno nuevo. Se arguye que dicha crítica forma parte de un malestar más hondo o radical, bastante extendido, por el carácter (auto) destructivo de la libertad humana en la tardomodernidad