CNS Czasopisma Naukowe w Sieci
Not a member yet
16863 research outputs found
Sort by
“Esas madres”. Ser madre en México
No full textThe article is an attempt at reconstruction of the linguist stereotype of the Mexican mother. The methodology used is ethnolinguistic and follows the ideas of the Jerzy Bartmiński school (Professor at the University of Lublin). The author analyses Spanish proverbs and idiomatic expressions from Mexico. Subsequently, the image of the mother is compared to the qualitative interviews conducted in Mexico. The conclusions show the ambiguity of the stereotype of a mother who deserves respect, but nevertheless, she has no value.El artículo busca reconstruir el estereotipo lingüístico de la madre mexicana. La metodología utilizada es la Etnolingüística y sigue las ideas de la escuela del profesor Jerzy Bartmiński (Universidad de Lublin). La autora analiza los proverbios en español y las expresiones idiomáticas de México, posteriormente se compara la imagen de la madre con entrevistas cualitativas realizadas en México. Las conclusiones muestran la ambigüedad del estereotipo de madre, que, por un lado, merece respeto, pero, por otro, no tiene ningún valor.El artículo busca reconstruir el estereotipo lingüístico de la madre mexicana. La metodología utilizada es la Etnolingüística y sigue las ideas de la escuela del profesor Jerzy Bartmiński (Universidad de Lublin). La autora analiza los proverbios en español y las expresiones idiomáticas de México, posteriormente se compara la imagen de la madre con entrevistas cualitativas realizadas en México. Las conclusiones muestran la ambigüedad del estereotipo de madre, que, por un lado, merece respeto, pero, por otro, no tiene ningún valor
Muzyczne harmonie i harmonia świata. „Pieśni Ziemi i Mocy” Grega Beara
No full textOne of the main themes of Greg Bear’s dylogy, Songs of Earth and Power is music (as well as art in general) and its power to change the material reality. The multiverse is presented there as analogous to a musical piece, however — contrary to ancient and medieval concepts — it is not a finished opus, but one that undergoes contiguous change, becoming more and more intricate in the process. The paper explores the relation between music and magic, or rather between art and magic, artistic works being the eponymous songs of power, as well as the meaning of music as it is interpreted in Bear’s dylogy
Селянські звичаї успадкування на колишній підавстрійській території Польщі в міжвоєнний період
No full textDespite the exclusion by the provisions of inheritance law in force in the former Austrian partition in the interwar period, recourse to customs played an important role in practice. The customs played also a complementary role to the provisions of the Austrian Civil Code of 1811 (ABGB). They were a refl ection of the tradition existing among the peasant population developed from generation to generation to which the peasant population was very attached. The role of the customs was so large in practice that even the courts had to take them into account, even though they were generally contrary to applicable regulations. Customs were referred to especially in the case of inheritance of real estate and division of inheritance. The economic situation in Galicia, legal regulations and the use of customs by the rural population generally resulted in the fragmentation of farms, resulting in the creation of small peasant farms. Fragmentation was a negative phenomenon that had serious economic consequences for peasant farms at that time. In individual parts of the former Austrian partition, in addition to similarities in inheritance customs, there were also diff erences. Inheritance customs referred to both statutory and testamentary inheritance provided for by law. Their main purpose was to secure the property rights of the heirs (children and spouse) of the deceased testator. They were deeply rooted in the practice of inheriting real estate in the former Austrian partition in the interwar period.Незважаючи на виключення положень закону про успадкування, що діяв на колишній підавстрійській території Польщі в міжвоєнний період, звернення до звичаїв відіграло важливу роль на практиці. Звичаї успадкування були одним із елементів місцевої специфіки і вплинули на перетворення в аграрній структурі Малопольщі міжвоєнного періоду. Вони доповнювали положення Австрійського цивільного кодексу 1811 року (ABGB) і відображали традиції, що існували се- ред селянського населення, розвивались із покоління в покоління і до яких це населення було дуже прив’язане. Роль звичаїв на практиці була настільки вели- кою, що навіть суди змушені були їх враховувати, хоча вони нерідко суперечи- ли чинним правовим нормам. Особливо пошерени було покликатися на звичаї у випадку успадкування нерухомого майна та поділу спадщини.
Відповідно до § 10 ABGB, звичаї могли бути взятими до уваги лише у випад- ках, коли закон на них покликався. А він покликався на звичай лише для визна- чення деталей правовідносин, зокрема, коли певні правовідносини регулюва- лися волею сторін, то тоді звичай відігравав роль чинника, що доповнює волю сторін. Однак у § 10 ABGB ≪звичаї≫ трактувались і як звичаєве право, і як зви- чаї в цілому. Параграф 10 ABGB не розрізняв звичаї, які не містять об’єктивно- го правового принципу, і звичаєве правo, яке містить об’єктивні правові норми.
Суди певною мірою погоджувалися з існуючими звичаями успадкування, під- креслюючи, що якщо поділ землі, що входить до спадщини, був неминучим, то суди повинні були спиратися на звичаєве право, що панувало серед селянсько- го населення. Найчастіше така практика зустрічалася при розгляді селянських кодицилів, які в сільській практиці Галичини були єдиними правовими актами, прийнятими на випадок смерті. ≪Місцевий селянин не вмирав без кодицилу, який він готував незалежно від справжньої потреби чи потреби виявити свою остан- ню волю щодо свого майна≫.
Найбільш згубний вплив закорінених звичаїв успадкування виявлявся в над- мірному поділі успадкуваних сільських господарств. Вони ставали джерелом зростання загрозливої кількості карликових (роздрібнених) господарств. Так, у південних воєводствах Республіки Польща шляхом поділів спадщини між членами сімʼї кількість таких господарств почала стрімко збільшуватися. Про- те створенню роздрібнених господарств сприяли не лише звичаї успадкування, а й нежиттєві положення спадкового права.
Отже, негативним явищем, яке мало серйозні економічні наслідки для того- часних селянських господарств, була роздрібненість. В окремих частинах ко- лишньої підавстрійської території поділеної Польщі було спільне і відмінне у зви- чаях успадкування. Звичаї успадкування стосувалися як успадкування згідно із законом, так і на підставі заповіту, передбаченого правом. Основним їх при- значенням було забезпечення майнових прав спадкоємців (дітей і дружини) по- мерлого спадкодавця. Вони були глибоко вкорінені в практиці успадкування нерухомості на колишній підавстрійській території Польщі в міжвоєнний період, адже сільські відносини завжди відрізнялися глибоким консерватизмом
Дилеми ідентичності галицьких українців «за перших совєтів». На базі свідчень українських очевидців із книги Мілени Рудницької «Західня Україна під большевиками. IX 1939–VI 1941»
No full textThe article discusses the identity dilemmas of Galician Ukrainians who lived under the first soviet occupation in 1939–1941, taking into account little-known Ukrainian perspective. The inspiration to explore this topic and verify existing knowledge comes from a collection of accounts by Ukrainian historical witnesses (ego-documents) titled Western Ukraine Under Bolshevik Occupation. IX 1939–VI 1941, which has not yet been published in Polish translation. The editor of the collection is Milena Rudnytska, a well-known Ukrainian journalist and member of the Polish Sejm during the interwar period, who began collecting Ukrainian accounts about the unwanted “liberators” just a few weeks after the soviets fled Galicia. Under the slogan of liberating the fraternal nation from Polish oppression, the soviets eff ectively imposed a regime on the western Ukrainian lands, which many Ukrainians quickly recognized as an occupation. The article presents the attitude of Western Ukrainians toward the Soviets (whom Ukrainians long referred to as Bolsheviks) and the propaganda policies they implemented in Western Ukraine. The witnesses to history prove that the Bolshevik-promoted liberation of Ukrainians was superfi cial, being “Ukrainian in form” but “soviet in content.” In this context, the issue of Polish-Ukrainian relations is also addressed.На початковому етапі Другої світової війни східні окраїни Другої Речі Поспо- литої, південну частину яких традиційно називали Східною Галичиною, майже два роки перебували під владою СРСР. Період дворічного радянського прав- ління відзначався насильством і беззаконням, тому для переважної більшості мешканців цього багатонаціонального регіону, населеного переважно україн- цями і поляками, він асоціювався з окупацією, як свідчить про це зміст більшо- сті українських свідчень. Його ще називали періодом ≪перших совєтів≫. Розду- ми, викладені в статті, стосуються саме цього періоду й охоплюють маловідому в Польщі українську перспективу. Натхненням для обговорення та перегляду наявних знань з цієї теми стала ще не опублікована польською мовою збірка свідчень українських очевидців під назвою ≪Західня Україна під большевика- ми. IX 1939–VI 1941≫. Ця праця виникла завдяки зусиллям відомої в міжвоєнній Польщі української публіцистки та парламентарки Мілени Рудницької, яка вже в серпні-вересні 1941 року почала збирати українські матеріали, що документу- вали першу радянську окупацію одразу після її завершення. Попри наполегливі зусилля М. Рудницької, яка прагнула видати збірку ще в окупованому німцями Львові, її праця врешті-решт потрапила до рук читачів після публікації в США у 1958 році нью-йоркським відділом НТШ, отримавши моральне схвалення та фінансову підтримку американської сторони. Варто зазначити, що українська редакторка ретельно добирала авторів, щоб вони були знавцями галузі, яку ре- презентують і описують. Для неї також було важливо показати реалії окупаці- йного життя з різних перспектив, тому вона запросила не лише представників еліти, аa й звичайних громадян. М. Рудницька подбала й про те, щоб у книзі були представлені погляди різних сторін західноукраїнської політичної сцени. Питання ідентичності галицьких українців розглядається майже в кожній частині та кож- ному розділі роботи. Однак найяскравіше ця проблема звучить у першій части- ні з іронічною назвою ≪Нове щасливе життя≫, де українські свідки змальовують захід Червоної армії до Галичини з гаслом об’єднання українського народу, який століттями жив у різних державних утвореннях. Західні українці розповідають про цю історичну та очікувану подію крізь призму власних емоцій, сподівань та величезних розчарувань, які їм принесла поспішно створена СРСР маріонеткова українська держава Західна Україна та радянська ментальність українців зі Схо- ду, які масово прибували до Галичини. У текстах не бракує згадок про складну історію польсько-українських відносин у міжвоєнний період. У цьому питанні, як показує текст, переважна більшість галицьких українців, зберігаючи в пам’яті іс- торію давніх образ і неможливості досягти польсько-українського порозуміння, здається, не мала жодних сумнівів — вони просто не відчували себе поляками. Однак українські автори згадують про довоєнну реальність не для того, щоб виставити польській стороні рахунок за кривди, а насамперед для того, щоб на контрасті підкреслити ключову проблему — першу більшовицьку окупацію, яка змусила західних українців змінити свою українську ідентичність на радянську, застосовуючи примус у небачених досі масштабах і способи, невідомі цьому ре- гіону. Із мемуарних свідчень чітко простежується різко негативне ставлення га- лицьких українців до досі незнаного їм більшовицького світу або, як писали, ≪ан- тисвіту≫, ≪антикультури≫. Однак більшість із них визнає, що чимало українських громадян були схильні підтримати радянську владу, особливо на початковому етапі, або принаймні її толерувати. Поведінку багатьох українців тоді характе- ризував, як сказала б дослідниця Оля Гнатюк, синдром певної амбівалентно- сті. Він проявлявся в тому, що, з одного боку, серед них була досить поширена радість за об’єднання українських земель і усвідомлення припинення свавілля польської влади, а з іншого — досить швидко з’явилося відчуття сорому через розчарування менталітетом більшості ≪братів із-за Збруча≫, страх і обурення через радянізацію всіх сфер суспільного життя, а врешті — жах від її наслідків. Цю амбівалентність супроводжувало також почуття безпорадності перед ≪не- переможною силою≫ та страх перед наслідками відмови співпрацювати. Тому, попри особисту неприязнь до радянського апарату влади, деякі українці офіцій- но висловлювали радість з приводу того, що стали радянськими громадянами, і бажання брати участь у побудові нової реальності, яку їм, зрештою, запропо- нували в українізованій формі. Це дивне безвихідне становище західних україн- ців добре передає вислів українського композитора зі Львова Станіслава Люд- кевича, що може слугувати вдалим підсумком статті про дилеми ідентичності галицьких українців ≪за перших совєтів≫: ≪Нас визволили, і нема на то ради…≫ (O. Hnatiuk, Kalejdoskop akademicki, [w:] O. Hnatiuk, Odwaga i strach, Wojnowice 2019, s. 192–195)
Liberalne Ja i prawicowe My w Polsce i w Rosji
No full textWhen on November 15, 1989, Lech Wałęsa began his speech in the US Congress with the phrase “My, Narod” and Jacek Kalabiński conveyed it in English as “We the People” (the words with which the American Constitution begins) congressmen gave him an ovation. But did they (Wałęsa and the congressmen) have the same idea in mind? I will try to show that they did not; and then I will analyze the difference between the perception of individualism and collectivism by the liberals and the Right
Geneza i radykalizacja rosyjskiego tradycjonalizmu kulturowego (stan po rozpadzie ZSRR)
No full textThe article discusses the genesis and radicalization of Russian cultural traditionalism after the dissolution of the Soviet Union in the perspective of the problem of human freedom. The meaning of the word “tradition” is build upon the totality of impact on someone’s life on every level (even intimacy: sexuality, gender identity, women’s dignity). According to the author, the modern cultural traditionalism was created during the time of the Bolshevik government. After a short period of emancipation policy Bolsheviks restored the taboo and began persecution of people with different views. Contemporary Russian cultural traditionalism is responsible for the reluctance towards the West
Ludobójstwo to nie tylko fizyczna eksterminacja. Sowieckie zbrodnie na narodach Europy Środkowo-Wschodniej — refleksja prawnomiędzynarodowa
No full textRaphael Lemkin (1900–1959) understood crime of genocide as a series of actions resulting from a coordinated policy aimed at annihilating a given community by breaking down its political and social institutions, culture, religion or language, and therefore not only as an extermination in a purely physical sense. Although his concept was not fully reflected in the text of the UN Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide of 1948, Lemkin assessed the criminal actions of the Soviet authorities committed against Ukrainians, Poles, or the nations of the Baltic states as genocide not in opposition to the above-mentioned UN Convention, but fully in accordance with its provisions. Therefore, the main aim of the paper is to analyze selected crimes of the Soviet Union as a crime of genocide in the light of international law, the result of which was to create a new “Soviet man” (homo sovieticus)
Peter von Matt: „Übeltäter, trockne Schleicher, Lichtgestalten. Die Möglichkeiten der Literatur“, Carl Hanser Verlag, München 2023, 239 S.
No full textPiotr de Bończa Bukowski, Paweł Zarychta, „Między literaturami. Rozmowy z tłumaczami o pisarzach języka niemieckiego“, Universitas, Kraków 2021, 290 S.
No full textPatrząc intersekcjonalnie. Kobieca tożsamość i zjawisko wielokrotnej dyskryminacji w filmach czarnych amerykańskich reżyserek
No full textThe article applies intersectional theory to the analysis of recent films by Black American women filmmakers. It examines how multiple discrimination, which occurs at the intersection of race and gender, shapes the daily experiences of the protagonists in Pariah (2011, dir. Dee Rees), Jezebel (2019, dir. Numa Perrier), and Farewell Amor (2020, dir. Ekwa Msangi). The article examines their portrayal of Black womanhood, freedom of expression of minority identities, and modes of resistance against systemic oppression. It also reflects on the position of female filmmakers of color within American cinema