Pytannia literaturoznavstva (E-Journal)
Not a member yet
425 research outputs found
Sort by
Оживлення творчості чи скасування забуття: проблема дефініції маркерів успіху
No full textThe article deals with the question of revival in the fields of literary production and other arts, based in part on the case of a French writer, Gérald Hervé (1928–1998). This question, which covers a theoretical-practical field that emerged a few decades ago, is still in its infancy. The author traces its history and its developments since its appearance in the 1980s. He then outlines its main axes from a definitional and methodological point of view, illustrating the subject with various tables. This article also aims to draw the attention of researchers and theoreticians in the human sciences to the necessary theoretical developments and to the practical application of the field.L’article traite de la question de la revie dans les domaines de la production littéraire et d’autres arts en se fondant en partie sur le cas d’un écrivain français, Gérald Hervé (1928–1998). Cette question, qui recouvre un champ théorico-pratique surgi il y a quelques décennies, est encore embryonnaire. Aussi l’auteur retrace-t-il à grands traits son histoire et ses développements depuis son apparition dans les années 1980. Puis, il en dessine les axes principaux du point de vue définitionnel et méthodologique, illustrant le propos de divers tableaux. Cet article a en outre pour objectif d’attirer l’attention des chercheurs et théoriciens en sciences humaines intéressés par les développements théoriques nécessaires ainsi que par la mise en pratique dans le champ concerné.Розглядається питання оживлення літературної та іншої творчості на матеріалі постаті французького письменника Жеральда Ерве (1928–1998). Оскільки вивчення цієї проблематики в теоретико-практичному полі знаходиться ще в зародковому стані, розглянуто загальну історію вивчення питання та його розвиток, починаючи з 1980-х рр., тобто початку його дослідження. Далі визначаються основні напрями для дефініції поняття «оживлення творчості» та методології його вивчення, що ілюструється відповідними таблицями. Стаття має метою й привернення уваги науковців та теоретиків до проблематики дослідження цього концепту як у плані необхідності його теоретичної розробки, так і в плані практичного застосування в гуманітаристиці
„Айріс” (2001) Річарда Ейра: специфіка кінорецепції біографії письменниці
Full text linkThe article analyses the film reception issues of I. Murdoch’s biography in epistemological and historiographical perspectives. Due to the productive interaction of different types of biographical works, the mechanism of presentation / perception / cognition is mainly realized through references and reflection as an individual ability to supplement the “truth” of factual biographical material with other relations such as “interpretability”, “realizability” that form the so-called cognitive complex related to the perception peculiarities of biopic both as a separate genre and in the context of other biographical genres: memoirs, literary biography, etc. In the global context of biopics about writers, the film “Iris” (2001), directed by Richard Eyre, is perceived quite ambiguously. This receptive „ambiguity” is explained by the fact that R. Eyre deviates to some extent from the established canons of the biopic genre, building his plot on the contrast of two planes of relations between famous intellectuals – Bayley and Murdoch – as young, talented, charismatic, open-minded in her relationships Iris and as an elderly woman suffering from an incurable disease. Since it is almost impossible to cover her life in all its manifestations and activities in one perspective, the director resorts to intermedial dimensions and techniques of presenting biographical material. Relying on the documentary basis and memoirs of Murdoch’s husband John Bayley (“Elegy of Iris” and “Iris and Her Friends”), due to chronotopic shifts, television biography in the biopic, excerpts from Murdoch’s lectures, emphasizing her quotes scattered in the film, R. Eyre frames his model of Murdoch’s biography. This strategy allowed him, albeit fragmentarily, to show one of the world's smartest women in various guises: as a writer, as a philosopher and as an ordinary person, recreating the happiest and the most tragic fragments of her life, especially during the progression of Alzheimer’s disease.Проаналізовано кінорецептивну проблематику біографіки британської письменниці Айріс Мердок в епістемологічному та історіографічному ракурсах. Враховано продуктивну взаємодію різних видів творчості біографічного спрямування, завдяки чому механізм уявлення/сприйняття/пізнання реалізується головним чином через референції та рефлексію як індивідуальну здатність доповнення „істинності” фактажу біографічного матеріалу іншими відношеннями, як-от „інтерпретовність”, „реалізовність”. Це в цілому утворює так званий когнітивний комплекс, пов’язаний з особливостями сприйняття байопіку „Айріс” як окремо, так і в контексті інших жанрів біографічного спрямування: мемуарів, літературної біографії тощо. Зауважено, що у світовому контексті біографічних фільмів про письменників кінострічка режисера та сценариста Річарда Ейра „Айріс” (2001) сприймається досить неоднозначно. Пояснюється така рецептивна „неоднозначність” тим, що Р. Ейр певною мірою відходить від усталених канонів жанру байопіку, вибудовуючи сюжет на контрасті двох площин стосунків подружжя відомих інтелектуалів – Бейлі та Мердок – молодої, талановитої, харизматичної, відкритої у стосунках Айріс та літньої, ураженої невиліковною хворобою жінки. Позаяк охопити життя письменниці в усіх проявах та видах діяльності в одному ракурсі практично неможливо, режисер вдається до інтермедіальних вимірів та прийомів викладу біографічного матеріалу. Опираючись на документальну основу та мемуаристику чоловіка письменниці Джона Бейлі („Елегія про Айріс” та „Айріс та її друзі”), за рахунок хронотопних зсувів, телевізійної біографії в біографії, фрагментів лекцій, акцентуючи розсипані у стрічці цитати-вислови письменниці, режисер створює власну модель біографії Мердок. Така стратегія дозволила йому, хоч і фрагментарно, показати одну з найрозумніших жінок світу у різних іпостасях: і як письменницю, і як філософа, і як звичайну людину, відтворюючи найбільш щасливі та найбільш трагічні фрагменти її життя, зокрема в період прогресування хвороби Альцгеймера
КіноСковорода: кінематографічна актуалізація біографії
Full text linkThe article concerns the relevance of the issue of genre heredity between literature and cinema. The cinematography actively turned to the genre of biography even in the first decades of its development, in the era of the silents. It did not disappear from the view of cinematographers throughout the 20th century. Recently, this genre has been activated both in cinema and on television, which increased the interest of researchers. Hence, the receptive problematics of the Ukrainian philosopher, theologian, poet and teacher Hryhorii Skovoroda’s biography (1722–1794) is analysed in the cinematographic discourse. It was noticed that the figure of the outstanding philosopher did not attract the proper attention of cinematographers either in Soviet period (only one feature film and one documentary film were shot) or in the time of Ukraine’s Independence. However, even those few films only partially represent the “Ukrainian Socrates” to the viewer. It is stated that documentary production, in contrast to the feature films, is represented by a number of films about Hryhorii Skovoroda, which, of course, differ in their quality and creative potential. However, having an aesthetic and cognitive value, they all present a certain way of processing biographical material (letters, memories, stories of contemporaries), his writings and creative works (philosophical, literary, musical works) and perform an important function of popularizing this outstanding personality and his creative heritage. It is concluded that the cinematographic actualization of the philosopher’s biography and works in recent decades is due to the new historical situation, to the desire to perceive his legacy in a new light, to debunk the existing biographical myths. Skovoroda’s philosophical ideas not only remain relevant in the 21st century, but also appear as markers of Ukrainian identity in the modern reality.Актуалізовано питання жанрової спадковості між літературою та кіномистецтвом. Зауважено, що кінематограф активно звертався до жанру біографії вже в перші десятиліття свого розвитку, ще в епоху німого кіно. Не зникав він із поля зору кіномитців і впродовж усього ХХ ст. В останні роки спостерігається активізація цього жанру як у кінематографі, так і на телебаченні, що викликає посилений інтерес з боку дослідників. Проаналізовано рецептивну проблематику біографіки українського філософа, богослова, поета та педагога Григорія Савича Сковороди (1722–1794) в кінематографічному дискурсі. Констатовано, що постать видатного філософа не привертала належної уваги кінематографістів ні в радянські часи (всього один художній і один документальний фільм), ні в часи Незалежності. Той незначний кінодоробок, який існує на сьогодні, лише фрагментарно знайомить глядача з „українським Сократом”. Відзначено, що документалістика, на відміну від ігрового кіно, все ж представлена низкою фільмів про Григорія Сковороду, які, звичайно, різняться своєю якістю та творчим потенціалом. Проте, володіючи естетико-пізнавальним значенням, всі вони презентують певний спосіб опрацювання біографічного матеріалу (листи, спогади, свідчення сучасників) та творчості (філософські праці, літературні твори, музичний доробок) і виконують важливу функцію популяризації видатної особистості та її творчого спадку. Констатовано, що кінематографічна актуалізація біографії та творчості філософа в останні десятиліття зумовлена новою історичною ситуацією, прагненням по-новому рецептувати його спадок, розвінчати існуючі біографічні міфи. Філософські ідеї Сковороди не просто залишаються актуальними у ХХІ ст., а й постають маркерами української ідентичності в сучасних реаліях
Агатангел Кримський і Буковина
Full text linkThe article using reliable facts and argued assumptions reconstructs a paradigm of A. Krymsky’s contacts with Bukovyna and Bukovynians, in particular not yet traced pages and updates a unique source base, namely forgotten, scattered newspaper and book literary-critical, memoir materials. It turns out that the paradigm of these contacts is interesting and branched out. It began in A. Krymsky’s early youth by reading the works by Y. Fed’kovych and continued in fact throughout his life. Besides the characteristic of Fed’kovych’s interests, it is said about his publication of wide scholar and artistic issues in Bukovina periodicals. The link between A. Krymsky and A. Kobylianska is discussed more deeply than up to now. Thus, we disprove preliminary statements about authenticity of their meetings in Chernivtsi in 1898, in Kyiv, and at the farmstead Zelenyi Hay near Hadiach in 1899; we point to attempts by the Soviet organisers of science to falsify materials relating to the issue. In the history of the scholar’s contacts with eminent philologist and cultural figure V. Simovych’s, they were remarkable due to their epistolary relations and personal meetings in Kharkiv and Kyiv in 1927 and in Lviv in 1940 – meaningful, businesslike, not devoid of a warm human component. A whole range of other asks were outlined, on which it is still worth concentrating in the future, comprehending the subject. So the investigation of prominent, nowadays unjustly forgotten author is completed as well as enriched history of literary, social and cultural interconnections of scientific and creative intellectuals of isolated parts of Ukraine in the late 19th – the first decades of the 20th century.На достовірних фактах або ж на аргументованих припущеннях реконструйовано парадигму контактів А. Кримського з Буковиною та буковинцями, зокрема її ще не відстежені сторінки. Задля цього актуалізовано унікальну джерельну базу, а саме забуті, розпорошені газетно-книжні літературно-критичні, мемуарні та епістолярні матеріали. З’ясувалося, що парадигма цих контактів цікава й доволі розгалужена, вона започаткувалась у ранній молодості А. Кримського читанням творів Ю. Федьковича і тривала по суті все життя. Крім характеристики федьковичезнавчих інтересів ученого, сказано про його публікації широкої науково-художньої проблематики в буковинській періодиці. Глибше, ніж досі, обмірковується лінія зв’язку А. Кримського з О. Кобилянською. Так, спростовано попередні твердження про достеменність їхніх зустрічей у Чернівцях 1898 р. і в Києві та на хуторі Зелений Гай під Гадячем 1899 р., вказано на спроби фальшування радянськими організаторами науки матеріалів, що стосуються питання. В історії контактів ученого з видатним філологом та культурним діячем В. Сімовичем примітними виявились їхні епістолярні стосунки й особисті зустрічі в Харкові і Києві 1927 р. та у Львові 1940 р. – змістовні, ділові, не позбавлені теплого людського компонента. Накреслено цілий спектр інших завдань, на яких іще варто зосередитися в майбутньому, осягаючи тему. Тож науку про видатного, нині несправедливо забутого автора доповнено, як і збагачено історію літературних, громадсько-культурних узаємозв’язків науково-творчої інтелігенції розрізнених частин України кінця ХІХ – перших десятиріч ХХ ст
Літературні угруповання українських романтиків та значення їхніх ідеологем
Full text linkThis article examines the forms of spiritual consolidation and the real number of literary associations of Ukrainian romantics. The peculiarities of the manifestation plan of each school of romanticism in Ukraine are emphasized, the leading personalities of each school are named. Attention is focused on ordering the sequence of expression of slogans and ideas and their importance for the preservation of national values in difficult times for the ethnic group. It has been emphasized that Hryhoriy Skovoroda’s cordocentrism saved the nation from assimilation during the destruction of Zaporozhian Sich, as well as during the persecution of the Cyril-Methodius brotherhood. The “heart” in Ukrainian romanticism became a symbol of piety, a key to true art, a symbol of eternal love, political independence of a Ukrainian, and even a guarantee of family well-being. All literary schools of Ukrainian romanticism develop the symbolism of the “heart” and aesthetic cordocentrism, creating a specific typological sign of the unity of the entire artistic field of Ukrainian romanticism. The number of groups in the era of romanticism in Ukraine was greater than in various national apartments of Western romanticism, due to the acute need for self-preservation and resistance to genocide and ethnocide at that time.Досліджено форми духовної консолідації та реальна кількість літературних об’єднань українських романтиків. Увагу зосереджено на впорядкуванні послідовності висловлення гасел та ідей, їхній вагомості для збереження національних цінностей. Кількість угруповань романтизму в Україні була більшою, ніж у всьому західному романтизмі, внаслідок загостреної потреби протистояти етноциду
Відзнаки літературних творів у системі книжкових конкурсів України
Full text linkLiterary awards have been analyzed within the system of book awards and ratings in Ukraine; their characteristics have been studied along with the criteria for the selection of texts and editions, assessment methodology as well as the impact the awards have on the recognition of authors and their books in Ukraine and beyond. Selected for the analysis were already published texts, thus focus is placed on book awards, ratings and rankings. In order to develop a methodology for the assessment of literary works as part of book awards, their systematization under various criteria has been put forward. Distinction has been drawn between the concepts of a literary and a book award; specifics of competitions, awards and ratings have been provided. Literary awards are based on the discussion of the content, namely relevance, freshness, artistic merit, aesthetic value and others; book awards consider a totality of literary criteria and the publishing characteristics of the publication and its culture. The study concentrates on the methodology of book selection, assessment criteria, marketing potential and fiction authors-winners of a dozen of book awards, namely Book Forum Best Book Award, Book of the Year rating, BBC Book of the Year, Best Ukrainian Book (rating by Korrespondent magazine), LitAkcent of the Year, Critic’s Rating, Golden Writers of Ukraine and others. The nominations of book competitions and awards for fiction have been discussed. The specifics of each of the awards with regards to the selection and assessment of literary works has been identified along with their coverage in media, promotion of sales, impact on further assessment of the book in the system of book procurement and the potential for translations being made into other languages. Book of the Year rating, BBC Book of the Year, LitAkcent of the Year and others have been used to analyze the nominations for literary works of various genres: poetry, prose, special genre literature, belles-lettres, memoirs, documentary, scripts, drama, teenage and children’s literature.Проаналізовано літературні відзнаки в системі книжкових конкурсів та рейтингів в Україні, досліджено їхні особливості, критерії добору творів чи видань, методику оцінювання, а також вплив на визнання авторів і книг в Україні та за її межами. До аналізу книжкових відзнак взято уже опубліковані твори, тож акцент зроблено на книжкові конкурси, премії, рейтинги чи інші види. Для вироблення методики оцінювання літературних творів з-поміж книжкових нагород здійснено їх систематизацію за різними критеріями. Пояснено розмежування понять літературних та книжкових відзнак, характеристики конкурсів, премій, рейтингів тощо. Літературні відзнаки базуються на оцінці змістової частини, зокрема актуальності, новизни, художності, естетичної цінності та ін., книжкові конкурси беруть до уваги в сукупності літературні критерії й видавничі характеристики культури видання. В об’єктиві дослідження – методологія добору книжок, критерії оцінювання, маркетинговий потенціал та переможці з-поміж авторів художньої літератури понад десятка найвідоміших книжкових відзнак, як-от: конкурс „Найкраща книга Форуму”, рейтинг „Книжка року”, „Книга року ВВС”, „Найкраща українська книга” (рейтинг журналу „Кореспондент”), „ЛітАкцент року”, „Рейтинг критика”, відзнака „Золоті письменники України” та ін. Проаналізовано номінації книжкових конкурсів та премій, у межах яких здійснюється відбір художньої літератури, виявлено особливості кожної з відзнак щодо відбору та оцінювання літературних творів, висвітлення в медіа, стимулювання продажу, впливу на подальшу оцінку книжки в системі книжкових закупівель та перспектив перекладу іншими мовами. На матеріалах конкурсів „Книжка року”, „Книга року ВВС”, „ЛітАкцент року” та інших проаналізовано номінації, що передбачають літературні твори різних жанрів: поезію, художню прозу, жанрову літературу, белетристику, мемуаристику, документалістику, сценарії, драматичні твори, підліткову та дитячу літературу та ін
Ризики інтерпретацій (маркери успіху О. Вайлда в історичній динаміці)
Full text linkThe focus of the proposed study is the analysis of the perception and interpretation of O. Wilde’s life and art in the historical dynamics with the accent on the modern period. The famous, cult writer of the end of the XIXth – the beginning of the XXth century has not lost his topicality and attractiveness nowadays due to certain turns in the social-cultural development of the new millennium. The impact of these turns and the society claims on the interpretation models are analyzed. Some representative examples of interpretation versions are given in comparison. Among them there are visualized variants of “The Picture of Dorian Gray” in famous movies, literary works of contemporary writers and literary biographies in which their authors create their own projections on the essence of O. Wilde’s life and creative art. A detailed analysis of Neil McKenna’s “The Secret Life of Oscar Wilde” (2004) is proposed. It is the latest sensational biography, in which the author opposes the conventional wisdom about the writer after Ellmann’s biography. MacKenna creates “a sexual odysseys”, focusing on O. Wilde’s sexual life which, according to biographer’s point of view, was the main reason and incentive of the writer’s creative art. One can’t but feel a certain risk of such an epatage, outrageous version which may be reclined in future because of its one vector property. But nevertheless MacKenna’s interpretation of O. Wilde’s life and art is updated by the society that feels the coincidence of its demands and claims with the biographer’s ones at the very this turn of its development.Аналізується динаміка сприйняття та інтерпретації життя і творчості одного з культових письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття Оскара Вайлда, знаковість „брендовість” якого відчувається і сьогодні. Представлено кілька репрезентативних зразків інтерпретаційних моделей ХХ та початку ХХІ століття в інтермедіальному (кіноверсії) та літературному (сучасні романи за сюжетом „Портрета Доріана Ґрея”) форматах. Нові акценти в сюжеті та проблематиці відомого твору, як доводить аналіз, зумовлені самим часом, епохою масової культури та комерціалізацією мистецтва. Особливу увагу приділено літературним біографіям (Р. Еллманна та Н. МакКенни), в яких автори створюють свої версії життя та творчості відомого письменника. Ризикована версія МакКенни акцентує сексуальне життя письменника, яке розглядається тут як головний чинник і стимул творчості письменника. Такий погляд біографа все ж таки є, на нашу думку, відображенням лише одного з багатьох значущих змістів роману і життя О. Вайлда, який сьогодні виявився актуалізованим суспільством, бо збігся з певним поворотом і викликами в житті соціуму
Найважливіший рецептивний вузол поетики Василя Стуса
Full text linkThe article under studies reveals the issue of key arguments that arise while reading the poetry by Vasyl Stus at the time of his ideological persecution and imprisonment, carrying out poetological and comparative interpretation of the verses “Ves obshyr miy chotyry na chotyry…” (“My whole expanse is four by four…”) and “Zazyrayu v zavtra – tma i tmuscha…” (“Looking into tomorrow – darkness and gloom”). The experience of murderous “today” (in the second verse, the paradigm of “today” has been condensed with the “days of remembering”) inevitably leads the poetic thought to the fragmentation of space and time. The latter may be regarded as the very point that gives an almost unmistakable answer to the question about Stus’ verse, which has the right to be called his last one (final). Despite the tragedy of experiencing loneliness and thought of inevitable death in both verses, the projection of time is made in opposite directions. In the first example, it leads directly from the prison cell to the mortal afterlife, while in the second – from the emptied dwelling of “looking into tomorrow” purposefully turns back, finding a life-affirming balance in analogies extrapolated from the episodes of historical antiquity. Therefore, Vasyl Stus does not reveal the theme of existential boundaries in these two verses as the psychology of the pre-death state (“No fear, no pain, no hesitation / before death...”). This theme assumes a philosophical dialogue, communication of a completely different kind, entering ontology, the inner and the boundless space of the author’s spirit, as well as leading both the author and the readers beyond the horizon of the obvious and becoming the most important receptive “node” of his poetics.Ставиться питання про ключові аргументи у прочитанні поезії Василя Стуса періоду ідеологічного переслідування та тюремного ув’язнення. В заданому аспекті здійснюється поетологічне та компаративне прочитання текстів: „Весь обшир мій чотири на чотири…” та „Зазираю в завтра – тьма і тьмуща…”. Переживання вбивчого „сьогодні” (у другому вірші у парадигму „сьогодні” ущільнюються „спогадування дні”) з неминучістю веде поетичну думку до фрагментації простору та часу. Тема екзистенційних рубежів у наведених прикладах розкривається у Василя Стуса через філософський діалог, заходячи в онтологію, у внутрішній та безмежний простір власного духу, вона виводить і автора, і читачів за горизонт очевидного, постає найважливішим рецептивним вузлом у прочитанні його поетики
„Університетський роман” (Campus novel / University Fiction): ґенеза та актуальні параметри жанру
Full text linkThe theoretical paradigm of the genre in the aspect of genesis is considered on the example of the genre variety of the novel, which today is identified as the university novel (campus novel, university fiction). The matrix genre-creating features of the university novel are singled out: problematics, specifics of the plot and personosphere, time-space, ironic narrative, author’s idiostyle. The internal species formations of the campus novel genre are determined by the specific issues and genre specifics of the plot organization – the youth environment, the professor-teaching component of the personosphere, as well as detective, fantastic, etc. the nature of the intrigue. Under the influence of the stylistic practice of a specific direction (for example, realism or postmodernism), the university novel demonstrates the so-called genre metamorphism. The genesis of the genre is traced in the context of its form-content national specificity. On the example of modern campus novels by Ph. Roth “The Human Mark”, Z. Smith “About Beauty”, J. Aldecoa “The Riddle”, A. Orehudo “A moment of rest”, V. Shostak “One Hundred Days Without a Sun”, V. Kalyta “Arkharotsi”, Halyna Babych “Tyuti” and “Professor Shumeiko”, D. Berezina “Faculty” it is concluded that it is the plot that generates and preserves the genre potential of the university novel. The prospects for the functioning of this genre are indicated the appearance of its new fantastic and detective story versions, derived from the total impact of the latest technologies on society (the emergence of new diseases and adaptation to them, the threat of environmental disasters, etc.). Attention is focused on the distinct cultural transgression of the thematic multivariate genre core of the campus novel into such modern art forms as manga, comics, and movies. Taking into account the concept of the genre spiral of N. Kopystyanska, a conclusion is made regarding the genetic evolution of the student novel. Terminologically concretized as an independent genre in the age of postmodernism, this genre is distinguished by the author’s idiostyle and raises social and political problems of a certain country, without losing the established features of the novel. The direct impact of metamodernism on the university novel is predicted, which will generate its deformation and a new cultural format based on the genre-creating potential of the topic.Теоретичну парадигму жанр в аспекті ґенези розглянуто на прикладі жанрового різновиду роману, який сьогодні ідентифікується під назвою „університетський роман” (campus novel, university fiction). Виокремлено матричні жанротворчі ознаки університетського роману: проблематика, специфіка сюжетики та персоносфери, часопростір, іронічний наратив, ідіостиль автора. Внутрішні видові формації жанру campus novel визначаються конкретною проблематикою та жанровою специфікою сюжетної організації – молодіжне середовище, професорсько-викладацький компонент персоносфери, а також детективний, фантастичний та ін. характер інтриги. Під впливом стилістичної практики конкретного напряму (приміром, реалізм або постмодернізм) університетський роман демонструє так звану жанрову метаморфність. Простежено ґенезу жанру в контексті його формо-змістової національної специфіки. На прикладі сучасних campus novel Ф. Рота „Людське клеймо”, З. Сміт „Про красу”, Ж. Альдекоа „Загадка”, А. Орехудо „Момент відпочинку”, В. Шостака „Сто днів без сонця”, В. Калити „Архаровці”, Галини Бабич „Тюті” та „Професор Шумейко”, Д. Березіної „Факультет” висновується, що саме фабула генерує і зберігає жанровий потенціал університетського роману. Вказано на перспективи функціонування цього жанру, появу його нових фантастичних і детективних сюжетних версій, похідних від тотального впливу новітніх технологій на соціум (виникнення нових хвороб і адаптація до них, загроза екологічних катастроф тощо). Увагу акцентовано на виразній культурологічній трансгресії тематичного поліваріантного жанрового ядра campus novel у такі сучасні види мистецтва, як манґа, комікс, кінофільм. З огляду на концепцію жанрологічної спіралі Н. Копистянської зроблено висновок щодо генетичної еволюції campus novel. Термінологічно конкретизувавшись як самостійний жанр у добу постмодернізму, цей жанр вирізняється авторським ідіостилем і порушує суспільно-політичні проблеми певної країни, не втрачаючи усталених ознак роману. Прогнозовано безпосередній вплив метамодернізму на університетський роман, що буде генерувати його деформацію та новий культурологічний формат, виходячи з жанротворчого потенціалу теми
Еволюція творчого методу Е. Л. Доктороу
Full text linkEdgar Lawrence Doctorow (1931–2015) is the American prose writer, in the literary heritage of whom one finds 12 novels, 4 of which had screen versions, 3 volumes of short stories and 1 stage drama, an editor and a scientist. The writer provided more than once a self-commentary to his creative works, his interviews became the indispensable source of his works’ understanding. Doctorow consistently wrestled the traditional approach to literature. Many a researcher turned to his literary heritage. The examination of the Doctorow’s creative method evolution was carried out in two stages. First the main characteristic features of the literary works were singled out, later on by means of the comparative method the two main novels “Ragtime” and “Loon’s Lake” correlation from the point of view of the writer’s depiction evolution was carried out. The characteristic features of the novels are violated chronology, combining of reality with the invented, depicting the protagonists at the moment of the greatest changes, different arts genres fusion manifested in style, excessive fascination with the naturalistic details. The novel “Ragtime” is an objective, author’s narration, “Loon Lake” is the monologue of the I-form narrator. In “Ragtime” the prose writer combined the style of “new journalism” with “retro”. “Loon Lake” is an attempt to create the main image, render the inexhaustibility of the plenitude of life. In the novel “Ragtime” literature is melted with music, whereas in “Loon Lake” prose is melted with poetry of vers libre.Висвітлено еволюцію творчого методу Едґара Лоренса Доктороу (1931–2015) – американського прозаїка, у доробку якого 12 романів, 4 з яких було екранізовано, 3 томи оповідань та 1 сценічна драма, редактора та науковця. Письменник неодноразово подавав автокоментарі до своїх творів, а його інтерв’ю стали необхідним джерелом їх розуміння. Доктороу послідовно боровся з традиційним підходом до літератури. Розгляд еволюції творчого методу Е. Л. Доктороу проводився у два етапи. Спочатку на основі літературних праць виділено основні характерні риси творів, далі за допомогою компаративного методу здійснено зіставлення двох основних романів – „Реґтайм” та „Озеро Гагари” з точки зору еволюції письменницького зображення. З’ясовано, що характерними рисами творів виступають порушена хронологія, поєднання реальності з вимислом, зображення персонажів у момент найбільших змін, злиття різноманітних жанрів мистецтва, що знаходить своє відображення у стилі, надмірне захоплення натуралістичними деталями. Роман „Реґтайм” – це об’єктивна, авторська розповідь, „Озеро Гагари” – монолог оповідача від першої особи (I-form). У романі „Реґтайм” прозаїк об’єднав стиль „нового журналізму” з „ретро”. „Озеро Гагари” – спроба створити головний образ новими, іншими засобами, передати невичерпну повноту життя. У романі „Реґтайм” поєднується література і музика, у романі „Озеро Гагари” – проза та поезія верлібру