ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Реалізація принципу незалежності у сфері здійснення окремих видів юридичної діяльності
Get PDFThis article is devoted to the modern problems of the implementation of the independence principle in the process of practical legal activity. Modern domestic science almost does not contain systematic and thorough researches of this problem. Scientific research is limited to specific branches of law or types of legal profession. Independence is one of the most important and significant legal principles that are embodied both in the process of creation and in the process of implementing legal norms.The analysis of the main provisions of legal acts devoted to the regulation of various types of legal activity shows the following. The independence principle has been formalized at the level of law. However, different legal acts have different interpretations and the scope of the concept. Consequently, there is a difference in understanding and application of this principle by practitioners of legal professions. This negatively affects the level of their effectiveness, increases the external influence and the possibility of pressure.The main problems in the process of implementing general legal principles are the following: the lack of legislative consolidation of certain principles of law, divergences in the definition of one and the same principle of law, in particular, the independence principle, in various normative legal acts, the contradictory nature of scientific positions regarding the concept and content of this principle of law , insufficient level of legal culture, skills and abilities, with which the legal practitioner can make logical conclusions regarding the separation and application of general principles of law, especially in the case of a gap in the right.Consequently, it is considered necessary to achieve scientific consensus on the concept and content of the principles of law. The achievement of such a consensus should take place on the basis of the involvement of a wide range of representatives of science and the practical legal professionПредставленная статья посвящена современным проблемам реализации принципа независимости в процессе осуществления практической юридической деятельности. Реализация принципа независимости является одним из важных показателей эффективности как отдельных государственных органов и учреждений, так и государства в целом. Примечательно, что современная отечественная наука практически не содержит системных и глубоких исследований данной проблематики, а научные поиски ограничиваются отдельными отраслями права или видами юридической профессии. Независимость является одним из важнейших и значимых правовых принципов, которые находят свое воплощение как в процессе создания, так и в процессе реализации правовых норм. Различия в толковании и объема понятия принципа независимости порождают неодинаковое его понимания и применения практическими представителями юридических профессий. Это, в свою очередь, порождает дополнительные возможности для внешнего давления и влияния на них со стороны третьих лиц. Результаты последних социологических исследований подтверждают, что большое количество представителей различных видов юридической профессии также оценивают уровень реализации принципа независимости как недостаточный. Кроме того, среди других факторов государственно-экономического, политического и социального характера, недостаточная эффективной юридической практической деятельности остается одним из важных факторов влияния на формирование доверия к юридической профессии со стороны общества. Улучшению ситуации будет способствовать, прежде всего, достижения научного консенсуса относительно понятия и содержания принципа независимости как одного из основных принципов практической юридической деятельности. При этом, совершенствование и реализация стратегии развития юридической деятельности должны происходить с учетом новых, системных подходов к пониманию роли и значения принципов права в контексте осуществления современной практической юридической деятельностиПредставлена стаття присвячена сучасним проблемам реалізації принципу незалежності у процесі здійснення практичної юридичної діяльності. Реалізація принципу незалежності є одним з важливих показників ефективності як окремих державних органів та інституцій, так і держави в цілому. Примітно, що сучасна вітчизняна наука практично не містить системних та ґрунтовних досліджень даної проблематики, а наукові пошуки обмежуються окремими галузями права або видами юридичної професії. Незалежність є одним з найважливіших та значущих правових принципів, які знаходять своє втілення як у процесі створення, так і в процесі реалізації правових норм. Розбіжності у тлумаченні та обсягу поняття принципу незалежності породжують неоднакове його розуміння та застосування практичними представниками юридичних професій. Це, у свою чергу, породжує додаткові можливості для зовнішнього тиску та впливу на них з боку третіх осіб. Результати останніх соціологічних досліджень підтверджують, що велика кількість представників різних видів юридичної професії також оцінюють рівень реалізації принципу незалежності як недостатній. Крім того, з-поміж інших чинників державно-економічного, політичного та соціального характеру, недостатня ефективніть юридичної практичної діяльності залишається одним із важливих факторів впливу на формування довіри до юридичної професії з боку суспільства. Покращенню ситуації сприятиме, перш за все, досягнення наукового консенсусу щодо поняття та змісту принципу незалежності як однієї з основних засад практичної юридичної діяльності. При цьому, удосконалення та реалізація стратегії розвитку юридичної діяльності повинні відбуватися із врахуванням нових, системних підходів до розуміння ролі та значення принципів права в контексті здійснення сучасної практичної юридичної діяльност
Окремі конституційно-правові засади функціонування громадянського суспільства в Україні: свобода підприємницької діяльності
Get PDFIn the scientific article the actual questions of the constitutional and legal provision of individual freedom in the economic sphere are analyzed. In the course of the study the content and limits of individual freedom in economic relations were determined, the essence and structure of the right to entrepreneurial activity as a legitimate form of realization of freedom of the person was disclosed, the problem issues of the constitutionally-legal fixing of individual freedom in the economic sphere were revealed.The study emphasizes the idea that the realization of individual freedom in the economic sphere is based on the combination of the phenomenon of economic independence of the state and individual freedoms as the basis of civil society. In this case, the right must determine and direct the development of civilized economic relations that promote the freedom and independence of the person. The limits of individual freedom of a person in economic relations are much broader than the amount of subjective rights that it grants to the state, since in this case the legislator finds it inappropriate or impossible to fully regulate the realm of economic freedom. The realization of individual freedom through the mechanism of a market organization in terms of the needs of civil society aims, first of all, to form the middle class as the basis for the further development of civil society.The right to entrepreneurial activity, being one of the economic human rights and the form of realization of freedom in the economic sphere, is also one of the basic categories of constitutional law. The constitutional consolidation of the right to entrepreneurial activity actually institutionalized one of the central components of the entire mechanism of a market economy. The author notes that the main problems of the constitutional and legal provision of the right to entrepreneurial activity are due to the lack of a systematic approach in the Constitution of Ukraine in fixing economic order.In this case, the basic constitutional and legal regulation of the right to entrepreneurship in the process of modernization of the Basic Law, in our opinion, requires a change in the way of normative maintenance of freedom of business and the definition of the subjective composition of such a rightУ науковій статті проаналізовано актуальні питання конституційно-правового забезпечення свободи особи при здійсненні підприємницької діяльності. В ході дослідження визначено зміст та межі індивідуальної свободи у економічних відносинах, розкрито суть та структуру права на підприємницьку діяльність як легітимної форми реалізації свободи особи, виявлено проблемні питання конституційно-правової фіксації свободи особи у економічній сфері. Визначено, що недоліками конституційно-правового забезпечення права на підприємницьку діяльність є спосіб забезпечення свободи підприємницької діяльності та коло суб’єктів конституційного прав
Діяльність суб’єктів публічної адміністрації щодо надання публічних послуг: проблемні питання та шляхи їх вирішення
Get PDF The article describes the experience of public administration actors in providing public services. The types of subjects of the central level providing public services are described in detail. The activities of local self-government bodies regarding the provision of public services are revealed. The problems of providing public services by the relevant actors and ways of their solution are highlighted.It is established that for today there are more than 30 executive bodies that provide public services, which, in turn, leads to difficulties for the relevant entities to apply for a certain public service. The expediency of creating a nationwide single center for the provision of public services through the optimization and reorganization of the centers for the provision of administrative services through expanding the range of all types of services, the transfer of functions of the executive authorities to the provision of public services, etc. is proposed.It is grounded that the reform of public authorities in relation to the provision of public services is as follows: deregulation and administrative simplification, that is, the general reduction of the number of public services; decentralization of basic public services, ie, their delegation to local governments; streamline relations with the payment of public services and overcome corruption.The ways of reforming local self-government bodies in the field of providing public services are highlighted: the approach of providing public services to residents of territorial communities and their associations; a clear division of powers between local government bodies at different levels, local authorities, territorial bodies of central executive authorities regarding the provision of public services; determination of full and exclusive self-responsibility and responsibility of local self-government bodies for the provision of public services according to territoriality; transfer of functions from local bodies of executive power and territorial bodies of central executive authorities to local self-government bodies regarding the provision of public services; creation of proper material, financial and organizational conditions for ensuring the authority of local self-government bodies to provide public services, etc.В статье отражен опыт субъектов публичной администрации о предоставлении публичных услуг. Подробно охарактеризованы виды субъектов центрального уровня, предоставляющих публичные услуги. Раскрыта деятельность органов местного самоуправления о предоставлении публичных услуг. Освещены проблемные вопросы предоставления публичных услуг соответствующими субъектами и пути их решения.Установлено, что на сегодняшний день существует более 30 субъектов исполнительной власти, осуществляющих предоставление публичных услуг, что, в свою очередь, приводит к трудностям для соответствующих субъектов обращения за получением определенной публичной услуги. Предложено целесообразности создания общенационального центра предоставления публичных услуг путем оптимизации и реорганизации центров предоставления административных услуг посредством расширения спектра предоставления всех видов услуг, передачи функций органов исполнительной власти о предоставлении публичных услуг и тому подобное.Обоснованно реформирования деятельности органов государственной власти о предоставлении публичных услуг является следующим образом: дерегулирование и административное упрощение, то есть общее сокращение количества публичных услуг; децентрализация базовых публичных услуг, то есть их делегирования органам местного самоуправления; упорядочение отношений с оплатой публичных услуг и преодоления коррупции.Выделены пути реформирования органов местного самоуправления в сфере предоставления публичных услуг: приближение предоставления публичных услуг к жителям территориальных общин и их объединений; четкое распределение полномочий между органами местного самоуправления разных уровней, местными органами исполнительной власти, территориальными органами центральных органов исполнительной власти о предоставлении публичных услуг; определение полных и исключительных собственных полномочий и ответственности органов местного самоуправления за предоставление публичных услуг в соответствии с территориальности; передача функций от местных органов исполнительной власти и территориальных органов центральных органов исполнительной власти органам местного самоуправления о предоставлении публичных услуг; создание надлежащих материальных, финансовых и организационных условий для обеспечения осуществления органами местного самоуправления полномочий по предоставлению публичных услуг и тому подобноеУ статті висвітлено досвід суб’єктів публічної адміністрації щодо надання публічних послуг. Детально охарактеризовано види суб’єктів центрального рівня, які надають публічні послуги. Розкрита діяльність органів місцевого самоврядування щодо надання публічних послуг. Висвітлені проблемні питання надання публічних послуг відповідними суб’єктами та шляхи їх вирішення.Встановлено, що на сьогодення існує більше ніж 30 суб’єктів виконавчої влади, які здійснюють надання публічних послуг, що, у свою чергу, призводить до труднощів для відповідних суб’єктів звернення за отриманням певної публічної послуги. Запропоновано доцільність створення загальнонаціонального єдиного центру надання публічних послуг шляхом оптимізації та реорганізації центрів надання адміністративних послуг за допомогою розширення спектру надання всіх видів послуг, передання функцій органів виконавчої влади щодо надання публічних послуг тощо.Обґрунтовано реформування діяльності органів державної влади щодо надання публічних послуг є наступним чином: дерегуляція та адміністративне спрощення, тобто загальне скорочення кількості публічних послуг; децентралізація базових публічних послуг, тобто їх делегування органам місцевого самоврядування; впорядкування відносин з оплатою публічних послуг та подолання корупції.Виділено шляхи реформування органів місцевого самоврядування у сфері надання публічних послуг: наближення надання публічних послуг до жителів територіальних громад та їх об’єднань; чіткий розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування різних рівнів, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо надання публічних послуг; визначення повних та виключних власних повноважень та відповідальності органів місцевого самоврядування за надання публічних послуг відповідно до територіальності; передача функцій від місцевих органів виконавчої влади та територіальних органів центральних органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування щодо надання публічних послуг; створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування повноважень щодо надання публічних послуг тощ
Здійснення права сили в умовах демократії: окремі питання теорії
Get PDFThe article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others’ will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - SwitzerlandФеномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - ШвейцарииФеномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв’язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб’єкта над іншим (групою суб’єктів, їх спільнотою), нав’язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб’єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарі
Конституційні цінності: від теорії до практики. До 100-річчя конституції Української Народної Республіки
Get PDFThe origins of the formation and development of the newest Ukrainian constitutionalism in close connection with the process of state-building in Ukraine at the initial stage of the Ukrainian national revolution of 1917-1921 are analyzed in the article. The development of the constitutional process of this period and the influence on its evolution of the political situation associated with the adoption of the main state acts - I-IV Universal by the Ukrainian Central Rada are revealed. The main stages of the work of the Constitutional Commission on the Constitution of the newly formed Ukrainian statehood are disclosed. A key turning point in the creation of the Constitution was the proclamation of the Ukrainian People’s Republic in January 1918 of its independence. There was a sharp ideological struggle around the main provisions of the constitutional act, in particular, the consolidation of the form of the future Ukrainian statehood, was a reflection of the distribution of political and class forces in the main state body – the Ukrainian Central Rada and in society as a whole. June 1917 - April 1918 was the period of birth of the Basic Law of the Ukrainian statehood at the beginning of the twentieth century. April 29, 1918, the draft Constitution of the Ukrainian People's Republic was approved by the Little Rada on the last day of its existence. Through a coup, the Constitution of the UPR has not entered into force. But its development and adoption have become an outstanding milestone in the development of national constitutionalism. The Constitution of the UNR accumulated the best achievements of national constitutional thought and the advanced European standards. The principles of the division of state power, the functioning of a developed institution of human and civil rights and freedoms, and the existence of an institution of local self-government were put in the basis of the Constitution of the UNR. The Basic Law of the Ukrainian People's Republic enshrines the system of government bodies, defines their main functions and powers. However, the Constitution had serious drawbacks. It did not solve one of the main issues of the revolution – the issue of land ownership, did not fix the strategic directions for the implementation of the state’s domestic and foreign policy; outside the constitutional limits, there were problems of clearly defining the territory of the UPR, its symbolism – the coat of arms, anthem, flag, etc. The UPR was an outstanding monument of national statehood and domestic constitutionalism, its theoretical ideas had a great influence on the development of the following constitutional acts in UkraineВ статье проанализированы истоки становления и развития новейшего украинского конституционализма в тесной связи с процессом государственного строительства в Украине на начальном этапе Украинской национальной революции 1917-1921 годов. Прослеживается развитие конституционного процесса этого периода и влияние на его эволюцию политической ситуации, связанной с принятием основных государственных актов - I-IV Универсала Украинской Центральной Радой. Раскрываются основные этапы работы Конституционной комиссии над Конституцией новообразованного украинской государственности. Ключевым поворотным моментом в создании Конституции было провозглашение Украинской Народной Республики и в январе 1918 года ее независимости. Вокруг основных положений конституционного акта шла острая идейная борьба, в частности, закрепление формы будущей украинской государственности, было отражением расстановки политических и классовых сил в главном государственном органе - Украинской Центральной Раде и в обществе в целом. Июнь 1917 - апрель 1918 годов - период рождения Основного Закона украинской государственности начала ХХ века. 29 апреля 1918 Проект Конституции Украинской Народной Республики был одобрен Малой Радой в последний день ее существования. Через государственный переворот Конституция УНР не вступила в силу. Но ее разработка и принятие стали выдающейся вехой в развитии отечественного конституционализма. Конституция УНР аккумулировала в себе лучшие достижения отечественной конституционной мысли и передовые тогдашние европейские стандарты. В основу Конституции УНР были положены принципы разделения государственной власти, функционирование развитого института прав и свобод человека и гражданина, существование института местного самоуправления. Основной Закон УНР закрепил систему органов власти, определил их основные функции и полномочия. Вместе с тем Конституция имела серьезные недостатки. Она не решила одного из главных вопросов революции - вопрос собственности на землю, не закрепила стратегические направления осуществления внутренней и внешней политики государства, вне конституционных пределов остались проблемы четкого определения территории УНР, ее символика - герб, гимн, флаг и др. Вместе с тем Конституция УНР является выдающимся памятником национальной государственности и отечественного конституционализма, ее теоретические идеи оказали огромное влияние на разработку следующих конституционных актов в УкраинеУ статті проаналізовані витоки становлення та розвитку новітнього українського конституціоналізму в тісному зв’язку з державотворчим процесом в Україні на початковому етапі Української національної революції 1917-1921років. Простежено розвиток конституційного процесу цього періоду та вплив на його еволюцію політичної ситуації, пов’язаної з прийняттям основоположних державотворчих актів – І-ІУ Універсалів Українською Центральною Радою. Розкриваються основні етапи роботи Конституційної комісії над Конституцією новопосталої Української держави. Ключовим поворотним моментом у створенні Конституції було проголошення Української Народної Республіки та в січні 1918 року її незалежності. Навколо основних положень конституційного акту точилася гостра ідейна боротьба, зокрема, щодо закріплення форми майбутньої української державності, що було відображенням розстановки політичних та класових сил в головному державному органі – Українській Центральній Раді та в суспільстві загалом .Червень 1917 – квітень 1918 років – період народження Основного Закону української державності початку ХХ століття. 29 квітня 1918 року Проект Конституції Української Народної Республіки був схвалений Малою Радою в останні день її існування. Через державний переворот Конституція УНР не вступила в силу. Але її розробка та прийняття стали визначною віхою в розвитку вітчизняного конституціоналізму. Конституція УНР акумулювала в собі найкращі досягнення вітчизняної конституційної думки та передові тогочасні європейські стандарти. В основу Конституції УНР були покладені принципи розподілу державної влади, функціонування розвиненого інституту прав і свобод людини і громадянина,існування інституту місцевого самоврядування. Основний Закон УНР закріпив систему органів влади визначив їх основні функції та повноваження. Разом з тим Конституція мала серйозні недоліки. Вона не вирішила одне з головних питань революції – питання власності на землю, не закріпила стратегічні напрями здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, поза конституційними межами залишились проблеми чіткого визначення території УНР, її символіка – герб, гімн, прапор та ін. Разом з тим Конституція УНР є видатною пам’яткою національного державотворення та вітчизняного конституціоналізму, її теоретичні ідеї зробили величезний вплив на розробку наступних конституційних актів в Україн
Міжнародні організації та установи як учасники правотворчого процесу в Україні
Get PDFThe article is devoted to determining the role and place of international organizations and institutions in the law-making process in Ukraine. The concept of law-making is analyzed and defined system of its subjects; the stage of law-making process is highlighted; the directions and results of participation of international organizations in the national law-making process are described.The author finds that international organizations tend to join the law-making process at the stage of elaboration and elaboration of the bill by conducting an expert examination, conducting consultations in support of the relevant reforms, and participating in monitoring the implementation of the adopted legislation. As an appropriate organization on the basis of an international agreement or constituent instrument, the Ukrainian side (the subject of the drafting of the bill, national experts, etc.) may initiate the participation of an international organization or institution in the law-making process.Based on the analysis, a conclusion is drawn on the role and place of international organizations and institutions in the lawmaking process in UkraineСтаття присвячена визначенню ролі та місця міжнародних організацій у правотворчому процесі в Україні. З’ясовано поняття правотворчості, визначено систему її суб’єктів; виділено стадії правотворчого процесу; охарактеризовано напрями участі міжнародних організацій у національному правотворчому процесі. На підставі проведеного аналізу сформульовано висновок щодо ролі міжнародних організацій та установ у правотворчому процесі в Україн
Імплементація зарубіжного досвіду щодо надання публічних послуг у вітчизняне законодавство України як один із напрямків реформування освіти
Get PDFThe scientific research is devoted to the coverage of foreign experience in the provision of public services and ways of implementation in the domestic legislation of Ukraine. Covered by law in France, the United States, and the United Kingdom regarding the provision of public services by public administration bodies. It is established that the general tendency of the European countries, aimed at ensuring the effective and qualitative realization of the rights, freedoms and interests of citizens, meeting the needs of society, is characterized by the authorities to achieve the result.The directions of improvement of the domestic legislation regarding the provision of public services in accordance with international legal standards are: development of the theory of public services, which consists in the definition of conceptual categorical provisions, principles of public services, criteria of the quality of public services, etc., in the Concept of public services; unification of legal regulation of administrative procedures by adopting the Administrative Procedural Code of Ukraine, which would clearly disclose the issue of providing public services; consolidation in the legal acts of types of legal guarantees of ensuring the legality of the provision of public services: control over the activities of public administration entities regarding the provision of public services; the prosecution of public servants for refusing to provide a certain type of public service, etcНаукове дослідження присвячене висвітленню зарубіжного досвіду надання публічних послуг та шляхи імплементації в вітчизняне законодавство України. Висвітлюється законодавство Франції, США, Великобританії щодо надання публічних послуг органами публічної адміністрації. Встановлено, що загальна тенденція країн Європи, яка спрямована на забезпечення ефективної та якісної реалізації прав, свобод та інтересів громадян, задоволення потреб суспільства, характеризується органів влади на досягнення результат
Суд як фундаментальний соціально-правовий феномен (зародження, еволюція, сучасність)
Get PDFThrough the prism of philosophical, anthropological and historical analysis, the social phenomenon of the court is revealed in the paper. The concept of interaction between the state and the court, as a special form of social relations, is analyzed. Issues are raised about non-state courts, decisions of which are recognized by the state and provided by public coercion, as well as special state bodies with the right of judicial jurisdiction, which are not included in the judicial system of the state. A separate aspect of the study was the question of the phenomenon of the court at the supranational (international) level.The author substantiates that in the framework of domestic legal science there should be a thorough rethinking of the philosophical and general legal category "court".It was established that the court - an independent form of social relations, which, within certain historical stages of development of social and public-legal relations, acquires its separate organizational and legal forms. Within the framework of the theory of the judiciary, it is necessary to clearly distinguish and correlate the "court" as a social institution, and "court" as an institution of public authority. As a unique social phenomenon, the court exists and develops according to the rules and laws of social development of people.It was established that the court - a social phenomenon, which is based on the anthropological ability of man to logical thinking through the perception of information, its analysis and evaluation. At the same time, the emergence of a court as a separate form of human relations is associated with the early stages of not only human civilization, but the very development of man as a social being. This process coincides with the period of pre-class, tribal structure, when the main economic institutions (property and means of production) were still in its infancy.Due to its evolutionary development, the social phenomenon of the court has become an integral part of both collective and individual human existence. This reveals the external and internal aspects of the social nature of the court.The author distinguishes between "court" as a social institution and "court" as an institution of public authority.However, in all historical epochs, these two formations of the court existed and exist in parallel, simultaneously influencing each other, and often merging together.Today, the court maintains and plays its decisive role in the existence of individual societies, the organization of states, the construction of the latest global world order. At the same time, realities indicate that societies collapse and states collapse if they lost or failed to organize the social and legal foundations of a fair trial.The paper substantiates that between the provisions of Art. 124 of the Constitution of Ukraine, which establish that the administration of justice in the state is carried out exclusively by the courts, and the delegation of functions of courts or the appropriation of these functions by other bodies or officials is not allowed by the provisions of Art. 6 The ECHR (the right to a fair trial) has a philosophical and legal controversy, which requires the fastest eliminationЧерез призму філософського, антропологічного та історичного аналізу у роботі розкривається соціальний феномен суду. Аналізується концепт взаємодії між державою та судом, як особливою формою суспільних відноси. Виділяються проблемні питання щодо недержавних (громадських) судів, рішення яких визнаються державою та забезпечуються публічним примусом, а також спеціальних державних органів із правом судової юрисдикції, які не входять до судової системи держави. Окремим аспектом дослідження стало питання щодо феномену суду на наднаціональному (міжнародному) рівн
Методологічна парадигма наукового пізнання права
Get PDFThe article reveals the importance of scientific methodology in the development of legal science, especially dialectics, as a general scientific method in the methodological system of scientific knowledge. It is noted the presence of numerous definitions of the concept of law and legal theories; a critical assessment of the explanation of this situation is given by the fact that researchers do not take into account in the scientific knowledge the dual function of the concept; Criticism of "universal principles of constructing a scientific theory of law" from the point of view of dialectical logic is also given. It is substantiated that the basis of the scientific methodology of cognition of law is general method of ascension from the abstract to the concrete as the only correct in the scientific sense.Indicated on the negative role of "methodological pluralism", which prevails in legal science and denies objectively necessary for science methodological monism. In this connection, the relationship between science and ideology is considered, it is stated that the status of ideology as a form of social consciousness is not identical to the position of science, they have different genesis and functions. The epistemological aspect of this relation is revealed, according to which the roots of ideology must be sought in utopia and the ontological aspect accordind to which the basis of ideological pluralism is the presence of various partial interests.Noted the peculiarity of Marxism as a scientific trend, the significance of the method of ascent from the abstract to the concrete for the formation of the dialectical theory of law on the basis of the only correct scientific methodologyСтаття розкриває значення наукової методології в розвитку юридичної науки, особливо діалектики, як загальнонаукового методу в методологічній системі наукового пізнання. Відзначено наявність численних визначень поняття права і правових теорій, дано критичну оцінку пояснення даної ситуації тим, що дослідники не враховують у науковому пізнанні подвійну функцію поняття; наводиться також критика «універсальних принципів побудови наукової теорії права» з точки зору діалектичної логіки. Обґрунтовується, що основу наукової методології пізнання права становить єдино правильний у науковому відношенні загальний метод сходження від абстрактного до конкретног
Дослідження актуальних та пріоритетних напрямків у галузі юридичної техніки
Get PDFoai:ojs.journals.uran.ua:article/111167Legal technique contributes not only to the autonomy of specific legal branches, but also their integration, which is determined by the needs of developing the basic concepts of theoretical jurisprudence.The analysis of the results of scientific work of modern Ukrainian lawyers gives grounds to focus on four main types of legal technology and technology, namely: law-making, legal-system, legal and law-enforcement.The toolkit of legal technique is applied in all branches of law. With the help of techniques and means of legal technology, the degree of economy and the system of law increases. This is due to the complication of social life and the intensification of the specialization of the law. As a result, there is a clear distinction between sectoral norms.Given the priority of scientific research in the field of legal technology, the task of the scientific community is actualized – to identify possible ways of using legal means, to develop recommendations for their optimization and regulatory consolidation. All developments will be credited to the treasury of legal and technical knowledge, the content and scope of which for each representative of the legal profession will serve as a benchmark for the implementation of the most common and personalized legal tasks.On the subject of legal regulation are the rules of constitutional law, administrative, criminal, civil and many other fields of law. They share the qualitative homogeneity of regulated public relations. Taken together, the standards form the content of the corresponding fields of law. On this basis all the rules of law are also divided into: material (confirm the status of the parties involved and contain a specific rule of conduct in this particular situation); procedural (containing detailed instructions on the procedure for the practical implementation of the substantive law); conflict rule (taken with the aim of eliminating contradictions (collisions, collisions) between certain legal regulations, which determine the order of application of those or other norms).The study of legal techniques and legal rules of technology should be carried out through a combination of theoretical generalizations and industry practice. The implementation of the existing doctrinal material on the legal techniques and technology to knowledge and skills of students, and through them later in the legal realities of the Ukrainian state, should be achieved by the introduction in the last years of law schools of Ukraine normative discipline, "Legal technique and legal technology" and related courses in various specialization.It should be noted that the priority directions of the study include the problems of legal technology in all branches of law. In particular, it is possible to distinguish such issues as: problems of legal technology in the study of issues related to restrictions and prohibitions in civil law; law making mistakes of local self-government bodies; legal technique of fixing the method of committing a crime; the question of the optimal location of criminal-law material; administrative law-enforcement technique; the specifics of teaching methods of technical and legal peculiarities of legislation in the field of operative-search activity in higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; the concept of legal technology in international law; legal technique of anti-corruption legislation; legal terminology (language) of law-enforcement acts of criminal-law content; a systematic approach to the use of opportunities of modern information technologies for the development of legal technology in the advertising sphere; methodological prerequisites for the formation of the theory of legal presumptions; specification of Ukrainian legislation on control over concentrations of business entities; problems of legal regulation of the institute of consumer co-operation and the importance of legislative technique in their solution; technical and legal defects in the legislative regulation of relations with the provision of personnel services as a factor inhibiting the development of the economy and destabilizing the legal field; technical and legal problems of argumentation in law and many othersВ науковій статті розкрито актуальні та пріоритетні напрямки наукових досліджень у галузі юридичної техніки. Висвітлено загальнотеоретичні аспекти удосконалення державно-правового регулювання засобами юридичної техніки та технології. Обґрунтовано доцільність виявляти можливі способи використання засобів юридичної техніки, розробляти рекомендації щодо їх оптимізації та нормативного закріпленн