ScienceRise: Pedagogical Education
Not a member yet
568 research outputs found
Sort by
Теоретичні та практичні аспекти підготовки керівників закладів освіти до впровадження концепції соціальної згуртованості
Get PDFThe article covers the theoretical and practical aspects of the training of managers of educational institutions for the implementation of the concept of social cohesion in the social and cultural environment.The urgency of the research is that the formation of civil society in Ukraine predetermines the joint activity of the institution of education with the community in order to solve social problems and enrich the social and cultural environment, but the modern education managers, not having enough activity’s experience in the new social and economic conditions, need mastering of the effective mechanisms of the implementation of social partnership with representatives of the environment (state and commercial institutions and institutions, as well as public associations and communities).The article presents the training program "The Development of the social cohesion of subjects of the educational process" (24 academic hours) developed at the Department of Education of Management and Psychology of the Zaporizhzhya Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education, which was approved during the inter-course training of the heads of educational institutions of the Zaporizhzhya region. This curriculum can be used for the preparation and improvement of the skills of managers of the institutions of higher and postgraduate education.The authors of the study prove that the involvement of educational institutions leaders in active education and intensive communication in the format of the training contributes to the creation of a new managerial experience of modern education managers.The article notes that the use of the leaders of educational institutions in relations with social partners of social techniques and methods of interaction will promote the achievement of social cohesion in the social and cultural environment of educational institutionsВ статье освещены теоретические и практические аспекты подготовки управленцев образовательных учреждений к внедрению концепции социальной сплоченности в социокультурной среде.Актуальность исследования заключается в том, что становление гражданского общества в Украине обусловливает совместную деятельность учебного заведения с обществом с целью решения социальных проблем и обогащения социокультурного окружения, однако современные менеджеры образования, не имея достаточного опыта деятельности в новых социально-экономических условиях, имеют потребность в освоении действенных механизмов осуществления социального партнерства с представителями внешней среды (государственными и коммерческими учреждениями, институтами, а также общественными объединениями и сообществами).В статье представлена разработанная на кафедре менеджмента образования и психологии Запорожского областного института последипломного педагогического образования учебная программа тренинга «Развитие социальной сплоченности субъектов образовательного процесса» (24 академических часа), которая апробирована во время межкурсовой подготовки руководителей учебных заведений Запорожской области. Эта учебная программа может использоваться при подготовке и повышении квалификации руководителей в учреждениях высшего и последипломного образования. Также представлены использованные во время тренинга практические методы и техники, которые способствуют установлению партнерских отношений с обществом: разработка социальной карты микрорайона, моделирование, проектирование, методики проведения успешных переговоров, логика составления манифеста о провозглашении единства, достижения договоренностей о совместном конструктивном сосуществовании, взаимодействии различных социальных партнеров и др.Авторы исследования доказывают, что привлечение руководителей учебных заведений к активному обучению и интенсивному общению в формате тренинга способствует созданию нового управленческого опыта современных менеджеров образования.В статье отмечено, что использование руководителями учебных заведений в отношениях с социальными партнерами социальных техник и методик взаимодействия, будет способствовать достижению социальной сплоченности в социокультурном окружении учебных заведений, что, среди прочих, является фактором, который может положительно влиять на повышение уровня социального качества жизни определенной социокультурной территории и становление гражданского общества УкраиныУ статті висвітлено теоретичні та практичні аспекти підготовки управлінців освітніх закладів до впровадження концепції соціальної згуртованості у соціокультурному середовищі.Актуальність дослідження полягає в тому, що становлення громадянського суспільства в Україні зумовлює спільну діяльність закладу освіти із громадою з метою вирішення соціальних проблем і збагачення соціокультурного оточення, проте сучасні менеджери освіти, не маючи достатнього досвіду діяльності в нових соціально-економічних умовах, потребують опанування дієвими механізмами здійснення соціального партнерства із представниками зовнішнього середовища (державними та комерційними установами й інституціями, а також громадськими об’єднаннями і спільнотами).У статті презентовано розроблену на кафедрі менеджменту освіти та психології Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти навчальну програму тренінгу «Розвиток соціальної згуртованості суб’єктів освітнього процесу»(24 академічних години), яку апробовано під час міжкурсової підготовки керівників закладів освіти Запорізької області. Ця навчальна програма може використовуватись під час підготовки і підвищення кваліфікації керівників у закладах вищої та післядипломної освіти. Також презентовано використані під час тренінгу практичні методи та техніки, які сприяють встановленню партнерських взаємовідносин з громадою: розробка соціальної мапи мікрорайону, моделювання, проектування, методика проведення успішних переговорів, логіка складання та прийняття маніфесту про проголошення єдності, досягнення домовленостей про спільне конструктивне співіснування, взаємодію різних соціальних партнерів та ін.Автори дослідження доводять, що залучення керівників закладів освіти до активного навчання й інтенсивного спілкування у форматі тренінгу сприяє створенню нового управлінського досвіду сучасних менеджерів освіти.У статті відзначено, що використання керівниками закладів освіти у відносинах із соціальними партнерами соціальних технік та методик взаємодії, сприятиме досягненню соціальної згуртованості у соціокультурному оточенні закладів освіти, що, серед інших, є чинником , який може позитивно впливати на підвищення рівня соціальної якості життя певної соціокультурної території та становлення громадянського суспільства Україн
Аналіз основних проблем дидактики в педагогіці Олександра Духновича
Get PDFOn the basis of the analysis of «Folk Pedagogy ...» (1857) and other works of the outstanding Transcarpathian scholar Alexander Dukhnovych, the main conceptual principles, on which his pedagogy is based, are described in the article.It is proved, that A. Dukhnovych substantiated the general foundations of pedagogy (defined its subject, indicated the purpose and task of education), separated and resolved the main problems of didactics (revealed the substance of the educational process, characterized the content of education, patterns, methods and principles of teaching), highlighted the role of teacher-educator (character, mission and responsibilities of teachers etc.).It is stated, that in the understanding of A. Dukhnovych, which corresponds to the current level of psychological and pedagogical knowledge, teaching – is a kind of human activity that involves interaction, cooperation between teacher and student, so it consists of two processes: 1. a process of teaching (teacher's activity); 2. a process of learning (activity of a student, a group).The main principles of teaching (a natural correspondence of education and upbringing, the principle of educational nature of schooling, use of visual methods, accessibility, the principle of a differentiated approach to learning, the principle of non-violence, the principle of scientific teaching, the principle of emotional learning, etc.) and didactic rules for their implementation, which found their reflection and substantiation in the heritage of A. Dukhnovych are closely analyzed.Some aspects of pedagogical mastery of a teacher, who is obliged to know the leading didactic regulations and rules, are revealed.It is demonstrated, that the essential core of A. Dukhnovych’s didactics is the principle of person-oriented learning – paying great attention to individual skills, abilities, and capabilities of children, to the development of their creative abilities and the formation of their worldview.The discussion problem of deviations in child’s behavior and the issue of punishments in the understanding of Transcarpathian pedagogue-educator is described. It is proved, that in general, A. Dukhnovych favored the humanization of the educational process by refusing to use the principles of authoritarian pedagogy.The conducted research confirms that the person-oriented approach together with the principle of natural correspondence are the most important elements of the pedagogy of A. Dukhnovych, and contains all basic structural components of the theory of learningНа основе анализа «Народной педагогии» (1857) и других работ выдающегося закарпатского ученого Александра Духновича раскрыты основные концептуальные положения, на которых основывается его педагогика.Доказано, что А. Духнович обосновал общие основы педагогики (определил ее предмет, указал на цели и задачи воспитания), выделил и решил основные проблемы дидактики (раскрыл суть учебного процесса, охарактеризовал содержание образования, закономерности, методы и принципы обучения), охарактеризировал роль учителя-воспитателя (характерные черты, миссию и обязанности учителей и т. п.).Утверждено, что в понимании А. Духновича, которое соответствует уровню психолого-педагогических знаний, обучение – это такая разновидность человеческой деятельности, которая предполагает взаимодействие, сотрудничество преподавателя и ученика, поэтому оно имеет двусторонний характер, то есть состоит из двух процессов: 1. процесса преподавания (деятельность учителя) 2. процесса обучения (деятельность ученика, коллектива).Подробно проанализированы ведущие принципы обучения (природосообразности обучения и воспитания, принцип воспитывающего характера обучения, «чувствительного наставления» или принцип наглядности, доступности, принцип дифференцированного подхода к обучению, принцип ненасилия, принцип научности обучения, принцип эмоциональности обучения и т.д.) и дидактические правила их реализации, которые нашли свое отражение и обоснование в наследии просветителя.Раскрыто отдельные аспекты педагогического мастерства учителя, который должен знать ведущие дидактические положения и правила.Доказано, что сущностным ядром дидактики А. Духновича является принцип личностно-ориентированного обучения, который предполагает учет индивидуальных задатков, умений и возможностей учащихся, развитие их творческих способностей, формирование их мировоззрения.Охарактеризовано дискуссионную проблему отклонений в поведении школьников и проблему наказаний в понимании закарпатского педагога-просветителя. Доказано, что А. Духнович в целом выступал за гуманизацию учебно-воспитательного процесса посредством отказа от принципов авторитарной педагогики.Проведенное исследование показывает, что личностно-ориентированный подход в сочетании с принципом природосообразности является важнейшим элементом педагогики А. Духновича, которая содержит все основные структурные компоненты теории обученияНа основі аналізу «Народної педагогії» (1857) та інших праць видатного закарпатського вченого Олександра Духновича розкрито основні концептуальні положення, на яких ґрунтується його педагогіка.Доведено, що О. Духнович обґрунтував загальні основи педагогіки (визначив її предмет, указав на мету і завдання виховання), виокремив та розв’язав основні проблеми дидактики (розкрив суть навчального процесу, охарактеризував зміст освіти, закономірності, методи і принципи навчання), висвітлив роль вчителя-вихователя (характерні риси, місію та обов’язки вчителів і т. п.).Стверджено, що в розумінні О. Духновича, яке відповідає сучасному рівню психолого-педагогічних знань, навчання – це такий різновид людської діяльності, яке передбачає взаємодію, співпрацю викладача і учня, тому воно має двосторонній характер, тобто складається з двох процесів: 1. процесу викладання (діяльність учителя); 2. процесу навчання (діяльність учня, колективу).Докладно проаналізовано провідні принципи навчання (природовідповідність навчання і виховання; принцип виховуючого характеру навчання; «чувствительного наставленія» або принцип наочності, доступності; принцип диференційованого підходу до навчання; принцип ненасилля; принцип науковості навчання; принцип емоційності навчання тощо) та дидактичні правила їх реалізації, які знайшли відображення і обґрунтування в спадщині просвітника.Розкрито окремі аспекти педагогічної майстерності вчителя, який повинен знати провідні дидактичні положення і правила.Аргументовано, що сутнісним ядром дидактики О. Духновича є принцип особистісно-орієнтованого навчання, який передбачає врахування індивідуальних задатків, вмінь і можливостей учнів, розвитку їх творчих здібностей, формування їх світогляду.Охарактеризовано дискусійну проблему відхилень у поведінці школярів та покарань у розумінні закарпатського педагога-просвітника. Доведено, що О. Духнович в цілому виступав за гуманізацію навчально-виховного процесу через відмову від засад авторитарної педагогіки.Проведене дослідження засвідчує, що особистісно-орієнтований підхід у поєднанні з принципом природовідповідності є найважливішим елементом педагогіки О. Духновича, яка містить всі основні структурні компоненти теорії навчанн
Систематизація центрів освіти дорослих як провайдерів неформального навчання в Україні
Get PDFThe process of adult learning in non-formal education is an organized activity of andragogues and adults who study, according to informal educational programs, in conditions of free choice, for achievement of personal and professional educational goals, determined by adults. This process is provided by providers of non-formal educational services, including a variety of companies, organizations, institutions or individuals that provide these services to the target audience of the adult population. Adult education centers in Ukraine today are such providers that are developing rapidly.The article is devoted to generalization and systematization of adult education centers as providers of non-formal adult education in Ukraine. Various forms and types of adult education centers operating in Ukraine are analyzed. Priority signs are defined. Adult education centers are systematized as providers of non-formal adult education in accordance with certain characteristics. The leading functions of their activity are generalized.Based on the experience of the data center in Ukraine, the main features for systematization are determined: the level of independence; form of ownership; organizational and legal form; channels of informing the target audience about the content of activities and events; the level and direction of educational services; coverage of the target audience of the adult population. According to these features, the article presents the results of the systematization of data centers in Ukraine.The main functions of the activities of the adult education centers are: adults provide public space for learning and social and cultural integration; provide a forum of current educational needs, focused on the priority educational needs of adults; provide complex educational services for different categories of adults, creating the educational platform of interaction between andragogues and participants and a supportive learning environmentПроцесс обучения взрослых в условиях неформального образования является организованной деятельностью андрагогов и взрослых, обучающихся, по неофициальным учебным программам, в условиях свободного выбора, для достижения выбранных взрослыми личностных и профессиональных учебных целей. Обеспечивают этот процесс провайдеры неформальных образовательных услуг, среди которых разнообразные компании, организации, учреждения или физические лица, которые эти услуги поставляют целевой аудитории взрослого населения. Центры образования взрослых сегодня в Украине являются такими провайдерами, которые стремительно развиваются.Статья посвящена обобщению и систематизации Центров образования взрослых как провайдеров неформального обучения взрослых в Украине. Проанализированы различные по формам и видам действующие в Украине Центры образования взрослых. Определены приоритетные признаки, в соответствии с ними систематизированы Центры образования взрослых как провайдеры неформального обучения взрослых. Обобщены ведущие функции деятельности.Исходя из имеющегося в Украине опыта деятельности Центров образования взрослых, основными признаками для систематизации определены: уровень самостоятельности; форма собственности; организационно-правовая форма; каналы информирования целевой аудитории о содержании деятельности и событиях; уровень и направления предоставления образовательных услуг; охват целевой аудитории. Согласно названным признакам в статье представлены результаты проведенной систематизации.Основными функциями деятельности Центров образования взрослых являются: обеспечивают взрослых общественным пространством для обучения и социально-культурной интеграции; служат форумом актуальных образовательных запросов; сориентированы на удовлетворение приоритетных образовательных потребностей взрослых; предоставляют комплекс образовательных услуг для различных категорий взрослых; создают площадки образовательного благоприятного взаимодействия между андрагогами и участникамиПроцес навчання дорослих в умовах неформальної освіти є організованою діяльністю андрагогів і дорослих, які навчаються, за неофіційними навчальними програмами, в умовах вільного вибору, для досягнення визначених дорослими особистісних і професійних навчальних цілей. Забезпечують цей процес провайдери неформальних освітніх послуг, серед яких різноманітні компанії, організації, установи чи фізичні особи, які ці послуги постачають цільовій аудиторії дорослого населення. Центри освіти дорослих сьогодні в Україні є такими провайдерами, що стрімко розвиваються.Стаття присвячена узагальненню та систематизації Центрів освіти дорослих як провайдерів неформального навчання дорослих в Україні. Проаналізовано різні за формами та видами діючі в Україні Центри освіти дорослих. Визначені пріоритетні ознаки. Систематизовано Центри освіти дорослих як провайдерів неформального навчання дорослих відповідно визначених ознак. Узагальнено провідні функції їхньої діяльності.Виходячи з існуючого в Україні досвіду діяльності Центрів освіти дорослих, основними ознаками для систематизації визначено: рівень самостійності; форма власності; організаційно-правова форма; канали інформування цільової аудиторії про зміст діяльності та події; рівень та напрями надання освітніх послуг; охоплення цільової аудиторії дорослого населення. Відповідно названих ознак у статті представлені результати здійсненої систематизації.Основними функціями діяльності Центрів освіти дорослих є: забезпечують дорослих суспільним простором для навчання й соціально-культурної інтеграції; слугують форумом актуальних освітніх запитів; зорієнтовані на задоволення пріоритетних освітніх потреб дорослих; надають комплекс освітніх послуг для різних категорій дорослих; створюють майданчики сприятливої освітньої взаємодії між андрагогами і учасникам
Професійно-синергетична науково-методична компетентність викладачів у системі післядипломної педагогічної освіти
No full textThis article analyzes synergetic parameters of pedagogy as determinants of creative learning, reveals conceptual, theoretical-methodological, functional and competence bases of synergetic pedagogy formation as a new interdisciplinary field of the professional-pedagogic activity. There is determined the author definition of the notion “synergetically oriented scientific-methodical competence of teachers” as a multi-component integral system of equivalent general (universal, key) and professional competences, realized through all learning stages during life by combining, mutually using and adding forms, methods, means and technologies, creating the methodical support of the educational process and based on it, scientific statements and argued results as a consequence of making studies in a certain field of science, solving complicated scientific-theoretical or practical problems. There are defined and concretized system qualities, abilities, readiness to form the professional-synergetic scientific-methodical competence of teachers.There is considered in detail the importance of the professional-synergetic scientific-methodical competence of teachers, conditioned by its functions: for teachers: self-determination, self-motivation; self-reflection and creativity; self-education, self-improvement and self-development self-realization and self-regulation adaptive socialization; ego-protection; self-prophylaxis and self-rehabilitation; for a staff of postgraduate pedagogical educational institutions: treating-monitoring functions; organizational-projecting; methodical, methodological; partner-socializing; psychological-emotional; supporting-realizing; analytic-regulating.There is concretized, that depending on content of the professional-synergetic scientific methodical competence of teachers, educators and levels of cognitive and technological operational components, main functional groups of partial competences are determined: functional-philosophical, general scientific, concrete scientific, scientific-methodical competence and their structure is determined for defining the categorical apparatus and terminological base of this study.There is summarized, that the effectiveness of forming the professional-synergetic scientific methodical competence of teachers in the system of postgraduate pedagogical education, from our point of view, depends on integration of possibilities of its realization in formal, non-formal and informal education. It is vitally important for a teacher, educator to realize continuous professional education, applying innovative forms and methods, forming a personality of students and also demonstrating such attitude to learning on own example, realizing own individual educational trajectoryВ данной статье проанализированы синергетические параметры педагогики как детерминанты креативного обучения, выявлены концептуальные, теоретико-методологические, функциональные и компетентностные основы становления синергетической педагогики как новой междисциплинарной области профессионально-педагогической деятельности. Определено в авторской дефиниции трактовку понятия «синергетически-интегрированная научно-методическая компетентность преподавателей» как многокомпонентная интегральная система равнозначных общих (универсальных, ключевых) и профессиональных компетенций, реализована насквозь на всех этапах обучения в течение жизни через объединение, взаимное использование и дополнения форм, методов, средств и технологий, создание наукоемкого методического сопровождения образовательного процесса и на основе этого делания научных положений и аргументированных результатов вследствие осуществления исследований в определенной области науки, которые решают сложные научно-теоретические или практические проблемы . Обозначена и конкретизированы системные качества, способности, готовности формирования профессионально-синергетической научно-методической компетентности преподавателей.Детализировано ценность профессионально-синергетической научно-методической компетентности преподавателей, что обусловлено ее функциями: для преподавателей: самоопределение, самомотивирования; саморефлексии и творчества; самообучения, самосовершенствования и саморазвития; самореализации и саморегуляции; адаптивно-социализирующую; его эгозащитная, самопрофилактика и самореабилитации; для персонала заведений последипломного педагогического образования: лечебно-мониторинговая; организационно-проектная; методическая, методологическая; партнерско-социализирующая; психологически-эмоциональная; поддерживающе-реализационная; аналитико-регуляционная.Конкретизировано, что в зависимости от содержания профессионально-синергетической научно-методической компетентности педагогов, преподавателей и уровней когнитивной и технологически операционной составляющих определены основные функциональные группы частных компетенций: функционально-философская, общенаучная, конкретно-научная научно-методическая компетентность и определена их структура с целью определения категориального аппарата и терминологической базы данного исследования.Подытожено, что эффективность формирования профессионально-синергетической научно-методической компетентности преподавателей в системе последипломного педагогического образования, по нашему мнению, будет зависеть от интеграции возможностей ее реализации в формальной, неформальной и информальном образовании. Педагогу, преподавателю жизненно важно осуществлять непрерывную профессиональное образование, применяя инновационные формы и методы, формируя личность соискателей образования, а также демонстрируя такое отношение к учебе на своем примере, реализуя собственную индивидуальную образовательную траекториюУ даній статті проаналізовано синергетичні параметри педагогіки як детермінанти креативного навчання, виявлено концептуальні, теоретико-методологічні, функціональні та компетентнісні засади становлення синергетичної педагогіки як нової міждисциплінарної галузі професійно-педагогічної діяльності. Визначено в авторській дефініції трактування поняття «синергетично-інтегрована науково-методична компетентність викладачів» як багатокомпонентна інтегральна система рівнозначних загальних (універсальних, ключових) та професійних компетентностей, реалізована наскрізно на всіх етапах навчання впродовж життя через об’єднання, взаємне використання та доповнення форм, методів, засобів і технологій, створення наукоємкого методичного супроводу освітнього процесу та на основі цього продукування наукових положень і аргументованих результатів унаслідок здійснення досліджень у певній галузі науки, які вирішують складні науково-теоретичні чи практичні проблеми. Означено й конкретизовано системні якості, здатності, здібності, готовності, сформованості формування професійно-синергетичної науково-методичної компетентності викладачів.Деталізовано цінність професійно-синергетичної науково-методичної компетентності викладачів, що зумовлюється її функціями: для викладачів: самовизначення, самомотивування; саморефлексії та творчості; самонавчання, самовдосконалення та саморозвитку; самореалізації та саморегуляції; адаптивно-соціалізуюча; егозахисна, самопрофілактики та самореабілітації; для персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти: діагностично-моніторингова; організаційно-проектна; методично-методологічна; партнерсько-соціалізуюча; психологічно-емоційна; підтримуючо-реалізаційна; аналітико-регуляційна.Конкретизовано, що залежно від змісту професійно-синергетичної науково-методичної компетентності педагогів, викладачів та рівнів її когнітивної й технологічно-операційної складових визначено основні функціональні групи часткових компетентностей: функціонально-філософська, загальнонаукова, конкретно-наукова науково-методична компетентність та визначено їх структуру з метою визначення категоріального апарату та термінологічної бази даного дослідження.Підсумовано, що ефективність формування професійно-синергетичної науково-методичної компетентності викладачів у системі післядипломної педагогічної освіти, на нашу думку, залежатиме від інтеграції можливостей її реалізації у формальній, неформальній та інформальній освіті. Педагогу, викладачеві життєво важливо здійснювати неперервну професійну освіту, застосовуючи інноваційні форми й методи, формуючи особистість здобувачів освіти, а також демонструючи таке ставлення до навчання на своєму прикладі, реалізуючи власну індивідуальну освітню траєкторі
Студентоценроване навчання в процесі управління якістю професійної підготовки майбутнього вчителя
Get PDFThe article describes the essence of the notion “student-centred learning” as a new paradigm of the education process in Ukrainian higher educational institutions. The author discovered the steps and procedures, provided by the student-centred learning to accord to the Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Educational Area (ESG-2015). The aims of the student-centred model of education have been outlined and quantitative and qualitative tools to implement student-centred learning in modern higher educational institutions have been characterized. The article defines peculiarities of the education process organization, based on the student-centred approach. The experience of student-centred learning implementation in the system of quality management of professional training of future teachers in Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University has been described. The student-centred learning in Ternopil National Pedagogical University is realized through the students’ participation in discussing and solving issues to improve the learning process, scientific and research work, participation in activities (processes) on higher education quality assurance: the students’ delegates are members of working and advisory bodies, they make proposals for the content of curricula and study programs, the students are able to choose subjects, pursue several study programs simultaneously, and participate in academic mobility programs. TNPU has developed clear procedures for the students to exercise their rights; to take into consideration the results of surveys in the process of managerial decision-making; the student involvement in cooperation with stakeholders and their social support. Alumni support and career development is available as well. The article proves that the introduction of student-centered learning provides autonomy of the student's personality, mutual respect in the student-teacher relationship, flexible learning trajectories, systematic monitoring of the quality of educational services and enhances student motivation for learning and self-reflectionВ статье раскрыта сущность понятия «студентоцентрованое обучение», как новую парадигму образовательного процесса высшей школы. Рассмотрены мероприятия и процедуры, которые предусматривает студентоцентрованое обучение в соответствии с требованиями стандартов и рекомендаций по обеспечению качества в Европейском пространстве высшего образования (ESG-2015). Определены цели студентоцентрованой модели образования, охарактеризованы количественные и качественные инструменты внедрения студентоцентрованого обучения в современных учреждениях высшего образования. Определены особенности организации образовательного процесса на основе студентоцентрованого подхода. Освещен опыт реализации студентоцентрованого обучения в системе управления качеством профессиональной подготовки будущего учителя в Тернопольском национальном педагогическом университете имени Владимира Гнатюка. Индикаторами реализации студентоцентрованого обучения в ТНПУ есть: активное участие студентов в обсуждении и решении вопросов совершенствования образовательного процесса, научно-исследовательской работы, участие в мероприятиях (процессах) по обеспечению качества высшего образования: делегирование своих представителей до рабочих, консультативно-совещательных органов; внесение предложений по содержанию учебных планов и образовательных программ; возможность выбора учебных дисциплин, обучение одновременно по нескольким образовательным программам, академической мобильности. В ТНПУ разработаны четкие процедуры реализации студентами своих прав; учета результатов опросов в процессе принятия управленческих решений; привлечение студентов к сотрудничеству со стейкхолдерами и их социальная поддержка, есть услуги поддержки выпускников и развития карьеры. В статье доказано, что введение студентоцентрованого обучения обеспечивает автономность личности студента, взаимоуважение в отношениях «студент-преподаватель», гибкие учебные траектории, систематический мониторинг качества образовательных услуг, повышает мотивацию студентов к обучению и саморефлексииВ статті розкрито сутність поняття «студентоцентроване навчання», як нову парадигму освітнього процесу вищої школи. Розглянуто заходи і процедури, які передбачає студентоцентроване навчання, відповідно до вимог Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (ESG-2015). Окреслено цілі студентоцентрованої моделі освіти, охарактеризовано кількісні та якісні інструменти впровадження студентоцентрованого навчання в сучасних закладах вищої освіти. Визначено особливості організації освітнього процесу на засадах студентоцентрованого підходу. Висвітлено досвід реалізації студентоцентрованого навчання в системі управління якістю професійної підготовки майбутнього вчителя у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (Україна). Індикаторами реалізації студентоцентрованого навчання в ТНПУ є: участь студентів в обговоренні та вирішенні питань удосконалення освітнього процесу, науково-дослідної роботи, участь у заходах (процесах) щодо забезпечення якості вищої освіти. Студенти делегують своїх представників до робочих, консультативно-дорадчих органів; внесення пропозицій щодо змісту навчальних планів і освітніх програм. Мають можливість вибору навчальних дисциплін, навчання одночасно за декількома освітніми програмами академічної мобільності. В ТНПУ розроблено чіткі процедури реалізації студентами своїх прав, врахування результатів опитувань в процесі прийняття управлінських рішень. Студентів активно залучають до співпраці зі стейкхолдерами, наявні послуги підтримки випускників та розвитку кар’єри. В статті доведено, що запровадження студентоцентрованого навчання забезпечує автономність особистості студента, взаємоповагу в стосунках «студент-викладач», гнучкі навчальні траєкторії, систематичний моніторинг якості освітніх послуг, підвищує мотивацію студентів до навчання та саморефлексі
Роль турнірных командних ігор (ТКІ) в навчанні учнів початкової школи
No full textThe purpose of this study is to explain theoretically about the role of teams games tournaments ( TGT ) on the learning activities of elementary school students .Many factors influence the success of primary school students including the activeness of students in participating in learning. To optimize the activity of learning an appropriate learning model is needed. The right learning model is expected to develop its critical thinking skills and be able to actively participate during the learning process. Through the TGT learning model can train students to think critically in tournaments and quizzes. And student learning activities can be built through group learning in teams. This is reinforced by previous studies using the TGT model for critical thinking skills, the results show an increase, or in other words the effectiveness of critical thinking skills using the TGT model has increased.Based on the discussion of theoretical studies that have been presented theoretically reviews : teams games tournaments ( TGT ) have a role in the activity of learning in elementary school studentsЦель данного исследования – теоретически пояснить роль турнирных командных игр (ТКИ) в учебной деятельности учащихся младшей школы.Множество факторов влияет на успеваемость учащихся младшей школы, включая активность их участия в обучении. Для оптимизации учебной деятельности необходима подходящая учебная модель. Правильная учебная модель должна развить навыки критического мышления учащихся и помочь им активно участвовать в учебном процессе. Учебная модель ТКИ помогает учащимся мыслить критически на турнирах и викторинах. Учебные занятия учащегося могут быть выстроены посредством группового обучения в командах. Это становится возможным благодаря предыдущим исследованиям, использовавшим модель ТКИ для формирования навыков критического мышления. Результаты свидетельствуют об улучшении, иными словами, большей эффективности навыков критического мышления.Основываясь на результатах обсуждения представленных исследований, сделано теоретическое заключение: турнирные командные игры (ТКИ) имеют значение для учебной деятельности учеников младшей школыМета цього дослідження – теоретично пояснити роль турнірних командних ігор (ТКІ) в учбовій діяльності учнів початкової школи.Багато факторів впливає на успішність учнів початкової школи, включаючи активність їхньої участі в навчанні. Належна учбова модель необхідна для оптимізації учбової діяльності. Коректна учбова модель має розвинути навички критичного мислення учнів та допомогти їм брати активну участь в учбовому процесі. Учбова модель ТКІ допомогає учням мислити критично на турнірах та вікторинах. Учбові заняття можуть бути організовані через групове навчання в командах. Це стає можливим завдяки минулим дослідженням, що використовували модель ТКІ для формування навичок критичного мислення. Результати свідчать про покращення, іншими словами, більшу ефективність навичок критичного мислення.Грунтуючись на результатах обговорення презентованих досліджень, зроблено теоретичний висновок: турнірні командні ігри (ТКІ) мають значення для учбової діяльності учнів початкової школ
Антропологічний поворот у педагогіці: теоретико-методологічний пошук фундаментальної цінності діяльності людини
No full textThe author of this idea argues that a person has a natural nature, which makes his/her life-supporting potential, which defines a person as a force that generates purposeful actions. An activity that is recognized as an innate potential was inherent in it. The goal is to ensure the greatest possible disclosure of opportunities for cooperation and the creation of conditions for its manifestation. Human is a living being, internally active, self-moving towards the goal: to be alive, to be active. Human must survive to reach his/her limit. The fuller the cognitive potential of a person, the more focused its use will be, the better the life of the person will be. Life exists for the sake of which a human exists. In order for him/her to live, he/she must realize his/her vital potential in its entirety. Value is a form of manifestation of the goal. What goals, such will be the values. The goal is life, the common value is formed in accordance with the goal, there will also be one - the desire / love for life (filomenological). The measure of awareness of the purpose of its existence and human activity, as well as the level of development of common values determines the nature of attitudes towards everything that he / she chooses, how he/she acts and the result of his/her activities. You must say that it was a love of life in general. Human has yet to learn to live among the living. Pedagogy receives a “foothold”, an invariant that allows it to respond adequately to the anthropological turn, according to which a person lives on the ruins of the old culture, and the new evolution cannot create, optimize the processes of modernization of education, upbringing of modern man and preservation of human societyАвтор через идею рожденности человека утверждает сопричастность человека живой природе, наделенность его жизнеобеспечивающим потенциалом, определяет человека как силу, которая порождает целенаправленные действия. Активность, которая признается основной характеристикой живого и жизни человека, связывается с врожденным потенциалом, внутренне ему присущим, полученным от тех, кто его породил. Потенциал понимаем как совокупность биологических свойств, качеств, внутренних механизмов адаптации, физических, психических, социально-психологических способностей, которые неотъемлемы от человека и находятся внутри него. Цель - предел стремления и познания, достигаемый человеком при максимально полном раскрытии потенциала в соответствующих условиях. Человек – живое существо, внутренне активное, самодвижимое по направлению к цели: быть живым, быть активным. Потенциал, полученный человеком от рождения, необходимо должен стремиться к своему пределу, тем самым обеспечивая выживание самого человека как минимум, полноту его жизни как максимум. Чем полнее познается потенциал человеком, тем целенаправленнее будет его использование, тем качественнее будет жизнь самого человека. Жизнь есть тем, ради чего человек существует, целью его существования и деятельности. В связи с этим значимым для него, то есть ценным, будет все, что не мешает ему жить, позволяет реализовывать свой жизненно-необходимый потенциал во всей полноте. Ценность есть формой проявления цели. Какие цели, такие будут и ценности. Цель одна – жизнь, генеральная ценность формируется в соответствии с целью, будет тоже одна – стремление/любовь к жизни (филоменологичность). Мера осознания цели своего существования и деятельности человеком, а также уровень развития генеральной ценности определяет характер отношения человека ко всему, с чем он устанавливает связи, что/кого он выбирает, как он действует и результат его активности. Педагогика получает «точку опоры», инвариант, позволяющий ей адекватно ответить на антропологический поворот, согласно которому человек живет на руинах старой культуры, а новой никак не может построитьАвтор через ідею народжуваності людини та отримання нею життєво необхідного потенціалу стверджує її причетність до живої природи, визначає людину як силу, яка спроможна породжувати цілеспрямовані дії. Активність, яка визнається головною ознакою живого та життя людини, пов’язується з вродженим потенціалом, внутрішньо їй притаманним, отриманим від тих, хто людину породив. Потенціал розуміємо як сукупність біологічних властивостей, внутрішніх механізмів адаптації, фізичних, психічних, соціально-психологічних здібностей, які невіддільні від людини та діють всередині неї. Мета визначається як межа прагнення і пізнання, яку людина досягає, коли максимально повно реалізує життєво необхідний потенціал у відповідно створених для цього умовах. Людина – жива істота,внутрішньо активна, саморухома в напрямку до мети: бути живою, бути активною. Потенціал, який отримала людина від народження, необхідно буде прагнути до межі своєї повноти, що гарантує виживання самій людині як носію цього потенціалу, як мінімум, повноту її життя, як максимум. Міра пізнання людиною її потенціалу визначає рівень доцільності його застосування та якість життя людини. Життя є тим, заради чого людина існує і діє. Значущим для людини буде те, що не заважає людині жити, розкривати життєво необхідний потенціал. Цінність – це форма прояву мети. Яка мета, такі будуть цінності. Кінцева мета одна – це життя. Фундаментальна цінність, що формується у відповідності з метою, теж буде одна – прагнення/любов до життя (філоменологічність). Міра усвідомлення людиною мети свого існування і діяльності, рівень розвитку генеральної цінності визначають характер відношення людини до всього, з чим вона пов’язується, що/кого вона вибирає, як діє, а також результат її активності. Любов людини до життя та його пізнання закономірно виведе її на рівень любові до всього живого. Педагогіка отримує точку опори, інваріант, який дозволяє адекватно мислити людину, сприйняти її цілісно та здійснити антропологічний поворот в сфері освіти та виховання, без чого людина буде продовжувати жити на руїнах старої культури, а нової ніяк не може збудуват
Загальні закономірності підготовки фахівців у закладах туристичної освіти німецькомовних країн Західної Європи
Get PDFThe article deals with the analysis of tourism education systems of the leading countries of Western Europe, namely Germany, Austria, Switzerland and Luxembourg united in the crosslinguistic category of "German-speaking countries". The peculiarities of institutional and disciplinary components of vocational education in tourism are revealed, the educational-qualification levels of the structural model of tourism education are determined and characterized, the main functions of the vocational schools of tourism are defined, and the peculiarities of vocational training of future skilled workers in the specified countries are outlined. It is defined, that the structural model of tourism education in the German-speaking countries includes the pathway of obtaining professional qualifications, different types of educational establishments, a variety of vocational study programs and degree levels. It is appointed, that the predominant advantage of basic tourism education in the German-speaking countries is the dual system of vocational education and training that enables students getting qualifications in the form of apprenticeship working together with enterprise training providers. A distinctive feature of higher tourism education is the binary structure in which the traditional university sector exists concurrently with the non-university higher education sector. It is defined, that the common feature of tourism education systems in German-speaking countries is the flexibility of educational process and the coherence of educational-qualification levels within vocational schools and higher institutions. It is determined, that the compliance with the principles of consistency and continuity, the focus on providing future skilled workers with the opportunity to obtain appropriate vocational training program in compliance with their needs and abilities are the basic principles of lifelong learning in tourism education. It is proved that the intense competition between organizers of tourism education in German-speaking countries contributes to their desire of following strictly the existing international education standards. The constant modernization of the content of vocational education and training, as well as cooperation with the European and non-European educational partners in the higher tourism education sphere intensifies student mobility and academic activityВ статье проведен анализ систем туристского образования ведущих стран Западной Европы, а именно Германии, Австрии, Швейцарии и Люксембурга, которые объединяются в лингвострановедческую категорию «немецкоязычные страны». Определены особенности институциональной и дисциплинарной составляющих профессионального образования в сферы туризма, обозначены и охарактеризованы образовательно-квалификационные уровни структурной модели туристского образования, выделены основные функции профессиональных учреждений сферы туризма и особенности подготовки будущих специалистов в указанных странах. Установлено, что структурная модель туристского образования в указанных странах включает траекторию получения профессиональной квалификации, виды учебных заведений, спектр профессиональных специальностей и образовательных степеней. Определено, что преимуществом базового туристского образования в немецкоязычных странах является дуальная система подготовки будущих специалистов, что предусматривает обучение в форме ученичества непосредственно на туристских предприятиях. Характерной особенностью высшего туристского образования является бинарная структура, в которой традиционный университетский сектор существует параллельно с сектором неуниверситетского высшего образования. Обосновано, что общим признаком систем туристского образования в немецкоязычных странах является гибкость учебного процесса и согласованность образовательных уровней в профессиональных учебных заведениях. Соблюдение принципов последовательности и преемственности, направленность на обеспечение будущих специалистов возможностями получить надлежащую профессиональную подготовку в соответствии с их потребностями и способностями являются базовыми принципами непрерывности образования в сфере туризма. Доказано, что значительная конкуренция организаторов туристского образования в немецкоязычных странах способствует их стремлению следовать международным образовательным стандартам, постоянной модернизация содержания профессиональной подготовки, а также сотрудничество в сфере высшего туристского образования с учебными учреждениями-партнерами за пределами Евросоюза, в итоге, интенсифицирует студенческую мобильность и академическую активностьУ статті проведено аналіз систем туристичної освіти провідних країн Західної Європи, а саме Німеччини, Австрії, Швейцарії та Люксембургу, які об'єднанні у лінгвокраїнознавчу категорію «німецькомовні країни». Виявлено особливості інституційної та дисциплінарної складових професійної освіти в сфері туризму, визначено та охарактеризовано освітньо-кваліфікаційні рівні структурної моделі туристичної освіти, означено основні функції професійних закладів сфери туризму, окреслено особливості підготовки майбутніх фахівців в означених країнах. З'ясовано, що структурна модель туристичної освіти в означених країнах включає траєкторію отримання професійної кваліфікації, види навчальних закладів, спектр професійних спеціальностей та освітніх ступенів. Встановлено, що визначальною перевагою базової туристичної освіти в німецькомовних країнах є дуальна система підготовки майбутніх фахівців, що передбачає паралельне навчання в освітньому закладі та на туристичному підприємстві. Характерною особливістю вищої туристичної освіти є бінарна структура, в якій традиційний університетський сектор існує паралельно зі сектором неуніверситетської вищої освіти. Встановлено, що спільною ознакою систем туристичної освіти в німецькомовних країнах є гнучкість навчального процесу та узгодженість освітніх рівнів у професійних закладах. Визначено, що дотримання принципів послідовності та наступності, спрямованість на забезпечення майбутніх фахівців можливостями здобути належну фахову підготовку згідно з їх потребами і здібностями є базовими принципами неперервності освіти в сфері туризму. Доведено, що значна конкуренція організаторів туристичної освіти в німецькомовних країнах сприяє їх прагненню слідувати кращим міжнародним освітнім стандартам, постійній модернізація змісту фахової підготовки, а також співпраці у сфері вищої туристичної освіти з закладами-партнерами за межами Євросоюзу, що у підсумку інтенсифікує студентську мобільність і академічну активніст
Становлення професійної мобільності майбутніх педагогів в умовах педагогічного коледжу
Get PDFThe article is devoted to the issues of professional mobility formation of future primary school teachers. The essence of the concept "professional mobility" is defined, and the content analysis of the concept in scientific sources is conducted. We consider professional mobility of students as an integrative quality of the individual which allows: to get a qualitative solution of professional tasks in the established timeframes using the most effective technologies of future professional activity; to develop independently new technologies of professional activity on the speciality or related speciality, if necessary; to be active and communicatively competent in different situations.The pedagogical conditions of the group of pedagogical factors of future teachers’ professional mobility formation in the pedagogical college are considered and the groups of approaches to the process of future teachers’ professional mobility formation are defined as: pedagogical, psychological, psychological and pedagogical, socio-economic. The pedagogical conditions, revealed in the article, are analysed as an integral part of the pedagogical system: they reflect various possibilities that influence the personal and professional aspects of the system, contributing to its successful functioning. The pedagogical conditions for the future teachers’ professional mobility formation in the conditions of the pedagogical college include: the creation of an innovative educational environment in the college, the formation of students’ creative activity, the implementation of the system-integrative organization of training students to the formation of students' professional mobility on the basis of systemic, synergetic, competence and subjective approaches .The author reveals the structure of future teachers’ professional mobility formation in a pedagogical college. The components of the structure of the future teacher’s professional mobility are described. The criteria, indicators and levels of students’ professional mobility formation in the pedagogical college are defined and describedСтатья посвящена освещению вопросов становления профессиональной мобильности будущих учителей начальной школы. Определена сущность понятия «профессиональная мобильность» и проведен контент-анализ понятия в научных источниках. Мы рассматриваем профессиональную мобильность студентов как интегративное качество личности, позволяет осуществлять качественное решение профессиональных задач в установленные временные сроки с использованием наиболее эффективных технологий будущей профессиональной деятельности; самостоятельно осваивать новые технологии осуществления профессиональной деятельности по профилю специальности и смежными с ней в случае необходимости; быть активным и коммуникативно-компетентным в различных ситуациях.Рассмотрены педагогического условия и группы педагогических факторов становления профессиональной мобильности будущих педагогов в условиях педагогического колледжа, определены группы подходов к рассмотрению процесса становления профессиональной мобильности будущих педагогов как: педагогические, психологические, психолого-педагогические и социально-экономические. Обнаруженные в статье педагогические условия анализируются как составная часть педагогической системы: они отражают возможности, влияющие на личностные и профессиональные аспекты системы, способствуя ее успешному функционированию. К педагогических условиям становления профессиональной мобильности будущих педагогов в условиях педагогического колледжа отнесены: создание инновационной образовательной среды в колледже, формирование творческой деятельности студентов, реализация системно-интегративной организации подготовки студентов к становлению профессиональной мобильности студентов на основе системного, синергетического, компетентностного и субъектного подходов .Автором раскрыта структура становления профессиональной мобильности будущих педагогов в умовах педагогічного коледжу. Описаны компоненты структуры профессиональной мобильности будущего педагога. Определены и описаны критерии, показатели и уровни становления профессиональной мобильности студентов педагогического колледжаСтаття присвячена висвітленню питань становленню професійної мобільності майбутніх вчителів початкової школи. Визначено сутність поняття «професійна мобільність» та проведено контент-аналіз поняття в наукових джерелах. Ми розглядаємо професійну мобільність студентів як інтегративну якість особистості, яка дозволяє: здійснювати якісне рішення професійних завдань у встановлені тимчасові терміни з використанням найбільш ефективних технологій майбутньої професійної діяльності; самостійно освоювати нові технології здійснення професійної діяльності за профілем спеціальності та суміжними з нею в разі необхідності; бути активним і комунікативно-компетентним в різних ситуаціях.Розглянуто педагогічної умови групи педагогічних факторів становлення професійної мобільності майбутніх педагогів в умовах педагогічного коледжу та визначено групи підходів до розгляду процесу становлення професійної мобільності майбутніх педагогів як: педагогічні, психологічні, психолого-педагогічні та соціально-економічні. Виявлені в статті педагогічні умови аналізуються як складова частина педагогічної системи: вони відображають різні можливості, що впливають на особистісні та професійні аспекти системи, сприяючи її успішному функціонуванню. До педагогічних умов становлення професійної мобільності майбутніх педагогів в умовах педагогічного коледжу віднесено: створення інноваційного освітнього середовища в коледжі, формування творчої діяльності студентів, реалізація системно-інтегративної організації підготовки студентів до становлення професійної мобільності студентів на основі системного, синергетичного, компетентнісного і суб'єктного підходів.Автором розкрито структуру становлення професійної мобільності майбутніх педагогів в умовах педагогічного коледжу. Описано компоненти структури професійної мобільності майбутнього педагога. Визначено та описано критерії, показники і рівні становлення професійної мобільності студентів педагогічного коледж
Варіативна корекційна складова в фізичної реабілітації дітей раннього віку зі спастичним типом рухових порушень
No full textThe article examines aspects of the relationship of the component constant of the strategy of correction and the variable component of the correction process. The possibilities of tactical variation of corrective measures are shown depending on the level of localization of the depression center of the central nervous system in young children with spastic syndrome of movement disorders. First of all, this refers to the mental development of children with cerebral level of oppression, since such children may have problems with speech development and behavior. This may complicate the process of remedial physical education of this contingent of children. The mental development of children with cervical oppression is less vulnerable, but with this option, the relevance of contraindications in physical rehabilitation is enhanced. The features of topography of spastic paresis in cerebral and cervical variants (monoparesis, paraparesis, triparesis, tetraparesis), as well as their greater manifestation in certain limbs (hemiparetic variant), are considered. The necessity of a more systematic approach to the correction of motor disorders with a greater topographic extent of spastic paresis is shown.The question of the specificity of cerebral and cervical spasticity due to the inhibition of various levels of localization is studied separately. Depending on the location of the center of CNS depression, the tactics of correcting movement disorders in children of this cohort should be modified, which should affect the means and methods of correction, the methodical techniques used and the subject-spatial component.The author proposes variants of the variable approach algorithms for overcoming spastic-type motor disorders in young children, depending on initial inputs in the form of localization of CNS depression, paresis topography, as well as the specifics of the existing spasticity and degree of its manifestation.The perspectives of research in this area should include the practical saturation of the developed algorithms with the methodological content in order to increase the degree of differentiation and individualization of correction by means of physical educationВ статье исследуются аспекты взаимоотношений компонентов константной стратегии коррекции и вариативной составляющей коррекционного процесса. Показаны возможности тактической вариативности коррекционных мероприятий в зависимости от уровня локализации очага угнетения центральной нервной системы у детей раннего возраста со спастическим синдромом двигательных нарушений. Прежде всего это относится к психическому развитию детей с церебральным уровнем угнетения, поскольку у таких детей возможны проблемы с речевым развитием и поведением. Это может осложнять процесс коррекционного физического воспитания данного контингента детей. Психическое развитие детей с цервикальным уровнем угнетения менее уязвимо, но при этом варианте усиливается актуальность противопоказаний в физической реабилитации. Рассматриваются особенности топографии спастических парезов при церебральном и цервикальном вариантах (монопарез, парапарез, трипарез, тетрапарез), а также бóльшая их выраженность в тех или иных конечностях (гемипаретический вариант). Показана необходимость более системного подхода к коррекции двигательных нарушений при большей топографической обширности спастических парезов.Отдельно исследуется вопрос о специфичности церебральной и цервикальной спастичности вследствие угнетения различных уровней локализации. В зависимости от расположения очага угнетения ЦНС должна видоизменяться тактика коррекции двигательных нарушений у детей данного контингента, что должно отразиться на средствах и методах коррекции, применяемых методических приёмах и предметно-пространственной составляющей.Автором предложены варианты алгоритмов вариативного подхода к преодолению двигательных нарушений спастического типа у детей раннего возраста в зависимости от исходных вводных в виде уровня локализации очага угнетения ЦНС, топографии парезов, а также специфики имеющейся спастичности, степени её выраженности.К перспективам исследования данного направления следует отнести практическое насыщение методическим содержанием разработанных алгоритмов с целью повышения степени дифференциации и индивидуализации коррекции средствами физического воспитанияУ статті досліджуються аспекти взаємин компонентів константної стратегії корекції і варіативної складової корекційного процесу. Показано можливості тактичної варіативності корекційних заходів в залежності від рівня локалізації вогнища пригнічення центральної нервової системи у дітей раннього віку зі спастичним синдромом рухових порушень. Перш за все, це відноситься до психічного розвитку дітей з церебральним рівнем пригнічення, оскільки у таких дітей можливі проблеми з мовним розвитком і поведінкою. Це може ускладнювати процес корекційного фізичного виховання даного контингенту дітей. Психічний розвиток дітей з цервикальним рівнем пригнічення буде менш вразливим, але при цьому варіанті посилюється актуальність протипоказань у фізичній реабілітації. Розглядаються особливості топографії спастичних парезів при церебральному і цервикальному варіантах (монопарез, парапарез, тріпарез, тетрапарез), а також більша їх вираженість в тих чи інших кінцівках (гемипаретичний варіант). Показана необхідність більш системного підходу до корекції рухових порушень при більшому топографічному обсязі спастичних парезів.Окремо досліджується питання про специфічність церебральної і цервікальної спастичності внаслідок пригнічення різних рівнів локалізації. Залежно від розташування вогнища гноблення ЦНС повинна видозмінюватися тактика корекції рухових порушень у дітей даного контингенту, що має відбитися на методах корекції, методичних прийомах засобах що застосовуються, і предметно-просторової складової.Автором запропоновані варіанти алгоритмів варіативного підходу до подолання рухових порушень спастичного типу у дітей раннього віку в залежності від вихідних вступних у вигляді рівня локалізації вогнища гноблення ЦНС, топографії парезів, а також специфіки наявної спастичності, ступеня її вираженості.До перспектив дослідження даного напрямку слід віднести практичне насичення методичним змістом розроблених алгоритмів з метою підвищення ступеня диференціації і індивідуалізації корекції засобів фізичного вихованн