ScienceRise: Pedagogical Education
Not a member yet
568 research outputs found
Sort by
Цифрові інструменти в управлінській діяльності закладу загальної середньої освіти
Get PDFIn the current context of societal development, the digitalization of educational processes is undergoing rapid transformations. The aim of this article is to analyze the possibilities of integrating digital tools into the management activities of general secondary education institutions. The study uses theoretical developments from Ukrainian and foreign researchers, the analysis of regulatory documents, as well as a practical review of digital platforms and systems that can be used in the management of general secondary education institutions. The article outlines the main tasks for the educational institution and its leaders in creating a digital educational environment. Based on the analysis of scientific works by researchers, the following actions are suggested to adapt to the digitalization of education. The article provides examples of automated systems for monitoring educational quality, platforms for distance learning, feedback tools, and data analytics. Special attention is given to digital services for improving the qualifications of pedagogical staff and organizing internal electronic document circulation. The necessity of maintaining the institution's website is also emphasized, with examples of website builders provided. Successful digital transformation in the management activities of a general secondary education institution requires a systematic approach, the creation of a digital development strategy for the institution, the use of proven digital platforms, the enhancement of digital competence among all participants in the educational process, and ensuring information security. The inclusiveness, flexibility, and effectiveness of digital tools will contribute to the improvement of the quality of education and management processes. The introduction of digital technologies should be accompanied by continuous assessment of their effectiveness and adaptation to the specific needs of the educational institutionУ сучасних умовах розвитку суспільства цифровізація освітніх процесів зазнає стрімких трансформацій. Метою статті є проаналізувати можливості інтеграції цифрових інструментів в управлінську діяльність закладу загальної середньої освіти. У дослідженні використано теоретичні напрацювання українських та зарубіжних дослідників, аналіз нормативно-правових документів, а також практичний огляд цифрових платформ і систем, які можуть бути використані в управлінні закладом загальної середньої освіти. У статті зазначено основні завдання для закладу освіти та для керівника для створення цифрового освітнього середовища. На основі аналізу наукових праць дослідників зазначено виконання наступних дій для того, щоб адаптуватися до цифровізації в освіті. У статті наведено приклади автоматизованих систем моніторингу якості освіти, платформ для дистанційного навчання, інструментів зворотного зв’язку та аналітики даних. Окрему увагу приділено цифровим сервісам для підвищення кваліфікації педагогічних працівників та організації внутрішнього електронного документообігу. Також наголошено на необхідності ведення сайту закладу освіти та наведено варіанти конструкторів сайтів. Успішна цифрова трансформація управлінської діяльності закладу загальної середньої освіти потребує системного підходу, створення стратегії цифрового розвитку закладу, використання перевірених цифрових платформ, підвищення цифрової компетентності всіх учасників освітнього процесу та гарантування інформаційної безпеки. Інклюзивність, гнучкість та ефективність цифрових інструментів сприятимуть підвищенню якості освіти та управлінських процесів. Запровадження цифрових технологій має супроводжуватись постійною оцінкою їхньої ефективності та адаптацією до конкретних потреб закладу освіт
Історичні віхи української логопедії: від витоків до сучасності
No full textThe study aims to conduct a historical and pedagogical analysis of the formation and development of speech therapy in Ukraine, considering sociocultural changes, transformations in the education system, and the influence of international experience. The focus is on identifying key stages of institutional development of speech therapy as a scientific field and a direction of professional training, as well as outlining current trends in speech therapy practice.
The methodological foundation of the research is based on the principles of historicism, systemicity, and interdisciplinarity, which allow the study of speech therapy as a complex phenomenon at the intersection of medicine, psychology, and pedagogy. The study applies a set of scientific methods, including historical-comparative and structural-functional analysis, and the analysis of legal documents and scientific publications by Ukrainian researchers in special pedagogy. The source base includes archival materials, educational programs, scientific works, statistical reports, and chronological reviews of the development of defectological education in Ukraine.
As a result of the study, the main periods of development of speech therapy in Ukraine were identified: from antiquity to the early 20th century, the Soviet period (1920–1991), and the independent Ukrainian stage (from 1991 to the present) - the contributions of key figures, such as I. Sikorsky, I. Dyomina, E. Sobotovych, and O.Gopichenko, to the formation of theoretical and methodological foundations of speech therapy are characterized. The institutionalization of speech therapy education is analyzed, including establishing speech therapy departments in pedagogical universities, creating speech therapy laboratories within the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, and developing specialized educational programs. The role of international cooperation, particularly the integration into the European educational space, in transforming Ukrainian speech therapy and rethinking the speech therapist’s professional identity is emphasized.
The historical development of speech therapy in Ukraine demonstrates its gradual formation as an independent scientific and practical field. From empirical forms of assistance to a modern system of scientifically grounded speech therapy education and practice, this evolution has been shaped by numerous challenges, social demands, and interdisciplinary efforts. Contemporary Ukrainian speech therapy is actively aligned with European standards, implementing innovative approaches to diagnosing and correcting speech disorders, and ensuring a high level of professional training. The study of the historical foundations of speech therapy enables a deeper understanding of the accumulated experience and its application in strategic planning to further develop speech therapy in the context of modern societal challengesМета дослідження полягає в історико-педагогічному аналізі становлення та розвитку логопедичної допомоги в Україні, з урахуванням соціокультурних змін, трансформацій у системі освіти та впливу міжнародного досвіду. Акцент зроблено на виявленні ключових етапів інституційного оформлення логопедії як галузі наукового знання та напряму фахової підготовки, а також на окресленні сучасних тенденцій у логопедичній практиці.
Методологічну основу становлять принципи історизму, системності, міждисциплінарності, що дозволяють розглядати логопедію як комплексне явище, що розвивалося на перетині медицини, психології, педагогіки. Застосовано сукупність наукових методів, зокрема: історико-порівняльний, структурно-функціональний, аналіз нормативно-правових актів, наукових публікацій українських дослідників у галузі спеціальної педагогіки. Джерельну базу склали архівні матеріали, освітні програми, наукові праці, статистичні звіти та хронологічні огляди розвитку дефектологічної освіти в Україні.
У результаті дослідження виокремлено основні періоди розвитку логопедичної допомоги: від античності до початку ХХ ст., радянський (1920–1991 рр.) та незалежний український етап (від 1991 р. до сьогодення). Охарактеризовано внесок ключових постатей, зокрема І. Сікорського, І. Дьоміної, Є. Соботович, О. Гопіченко, у формування теоретико-методичних основ логопедії. Проаналізовано інституціалізацію логопедичної освіти: відкриття кафедр логопедії в педагогічних університетах, створення лабораторій логопедії в системі НАПН України, розроблення спеціальних освітніх програм. Визначено роль міжнародної співпраці, зокрема інтеграції у європейський освітній простір, у трансформації української логопедії та переосмисленні професійної ідентичності логопеда.
Історичний розвиток логопедичної допомоги в Україні засвідчує її поступове становлення як окремої науково-практичної галузі. Від емпіричних форм допомоги до сучасної системи науково обґрунтованої логопедичної освіти і практики – цей шлях був зумовлений численними викликами, соціальними потребами та міждисциплінарними пошуками. Сучасна логопедія в Україні активно орієнтується на європейські стандарти, впроваджує інноваційні підходи до діагностики та корекції мовленнєвих порушень, забезпечує високий рівень підготовки фахівців. Дослідження історичних засад розвитку логопедії дає змогу глибше осмислити здобутий досвід і використати його для стратегічного планування подальшого розвитку логопедичної допомоги в контексті нових викликів сучасного суспільств
Використання гейміфікації як інтерактивного методу навчання при викладанні іноземних мов
Get PDFThe article reviews the advantages and peculiarities of gamification in teaching foreign languages. The author points out lack of structured research on the specified issues and analyzes publications of other authors, focusing on tasks that allow us to implement the use of gamification techniques. The author also proves their effectiveness and demonstrates her own examples of using these techniques in practice. Therefore, the purpose of the article is the scientific substantiation of the expediency and effectiveness of the use of gamification in the study of foreign languages and their practical development and application in Ukraine.
The article primarily uses methods of pedagogical analysis and generalization of information. Since this article is of an overview nature, the author used the analysis of the source base and the generalization of approaches to the study of the use of interactive communicative practices and, in particular, gamification by specialists in various fields: neuroscience, psychology and pedagogy. Therefore, the study of this issue also involves a multidisciplinary approach. Several other methods are also used in the study, including economic and statistical methods using the example of the graphic method, as well as correlation analysis.
The generalization of the source base allowed us to define gamification as an effective educational technique for motivating students. However, we monitor the extremely weak practical use of this modern trend in our country. Interactive learning methods in general and game techniques in particular help make learning a foreign language more interesting, exciting and effective. With these techniques, students remember the material better, develop critical thinking and use a foreign language more confidently to perform professional tasks. Interactivity increases interest, encourages action, acts as a complex of motivational activities, and helps memorize the material.
Gamification as an interactive communicative practice primarily contributes to the fact that students become active participants in the learning process and helps them to modify their language skills. Instead of the traditional passive perception of information, students are actively involved in discussions, tasks, role-playing games, which simulate real-life situations. Such work in pairs and groups creates an environment that encourages speech practice.
Gamification has a positive impact not only on the development of speaking skills, but most importantly, their practical use. However, implementation and development of interactive game teaching practices in Ukraine requires further development and improvement of its practical application aspectУ статті розглядаються переваги та особливості гейміфікації при викладанні іноземних мов. Автор констатує нестачу структурованих досліджень з означеної проблематики та аналізує публікації інших авторів, акцентуючи увагу на завданнях, які дозволяють вирішити використання ігрових методик, а також доводить їх ефективність та демонструє власні приклади використання даних методик на практиці. Відтак метою статті є наукове обґрунтування доцільності та ефективності використання гейміфікації при вивченні іноземних мов та їх практична розробка і застосування в Україні.
У статті було використано методи педагогічного аналізу та узагальнення інформації. Авторка використовувала аналіз джерельної бази та узагальнення підходів до вивчення використання інтерактивних комунікативних практик та зокрема гейміфікації спеціалістами різних галузей, використовуючи мультидисциплінарний підхід. В дослідженні також застосовуються економіко-статистичні методи на прикладі графічного методу та ряду динаміки, а також кореляційного аналізу.
Узагальнення джерельної бази дозволило визначити гейміфікацію як ефективну освітню методику для мотивації студентів. Проте відслідковується надзвичайно слабка практична вживаність цього сучасного тренду в Україні. Інтерактивні способи навчання в цілому та ігрові методики зокрема допомагають зробити навчання іноземної мови більш цікавим, захоплюючим та ефективним. Завдяки таким методикам студенти краще запам’ятовують матеріал, розвивають критичне мислення та впевненіше використовують іноземну мову для виконання професійних завдань. Інтерактивність підвищує інтерес, заохочує до дії, виступає комплексом мотиваційних активностей та покращує запам’ятовування матеріалу.
Гейміфікація як інтерактивна комунікативна практика насамперед сприяє тому, щоб студенти стали активними учасниками процесу навчання. Замість традиційного пасивного сприйняття інформації, здобувачі освіти активно долучаються до обговорень, виконання завдань, рольових ігор, дискусій, що дозволяє моделювати ситуації, максимально наближені до реального мовлення. Спільна робота студентів такого характеру у парах та групах створює середовище, яке стимулює мовленнєву практику.
Гейміфікація освіти може підвищити рівень мотивованості студентів, покращити їхні навички та оптимізувати навчання. Проте впровадження та розробка інтерактивних ігрових практик викладання в Україні потребує подальшого розвитку та підвищення практичного аспекту їх застосуванн
Врахування освітніх потреб учнів в інклюзивному середовищі: роль диференційованого викладання
Get PDFThe article analyzes two key inclusive pedagogical approaches—universal design for learning (UDL) and differentiated instruction—in the context of creating an accessible and effective educational environment for all students. UDL is defined as a technology for pre-designing content, methods, and means of teaching, taking into account the diversity of students and potential barriers, which ensures the achievement of common learning goals in different ways. Differentiated instruction is characterized as an approach that involves adapting not only the forms and methods of instruction, but also the goals themselves to the individual needs, readiness, and abilities of students. It is emphasized that in differentiated instruction, results may vary for each student, but are always focused on maximum personal progress. It is noted that both approaches are complementary tools of inclusive education, which, when used in combination, enhance the engagement, motivation, and success of all students, including those with special educational needs. In this context, the study pays particular attention to the theoretical foundations of differentiated teaching as one of the effective inclusive pedagogical approaches that ensures the organization of the educational process taking into account the level of preparedness, interests, cognitive styles, and special educational needs of students. The article analyzes the approaches of foreign and Ukrainian scientists to understanding the differentiation of content, process, and product of learning, identifies the key ideas that characterize each of these areas, and outlines the possibilities for their use to improve the effectiveness of learning, engage students in active interaction, and create conditions that will contribute to the formation of an active position of students and ensure that they achieve specific educational goalsУ статті проаналізовано два ключові інклюзивні педагогічні підходи – універсальний дизайн у навчанні (UDL) та диференційоване викладання – у контексті створення доступного та результативного освітнього середовища для всіх учнів. UDL визначено як технологію попереднього проєктування змісту, методів та засобів навчання з урахуванням різноманітності учнів і потенційних бар’єрів, що забезпечує досягнення спільних навчальних цілей різними шляхами. Диференційоване викладання охарактеризовано як підхід, що передбачає адаптацію не лише форм і методів навчання, а й самих цілей відповідно до індивідуальних потреб, рівня підготовленості та можливостей учнів. Підкреслено, що у диференційованому навчанні результати можуть відрізнятися для кожного учня, але завжди орієнтовані на максимальний особистий прогрес. Зазначено, що обидва підходи є взаємодоповнювальними інструментами інклюзивної освіти, які, за умови комплексного застосування, підсилюють можливість залучення, мотивації та успіху всіх учнів, зокрема тих, що мають особливі освітні потреби. У цьому контексті особливу увагу в дослідженні приділено теоретичним засадам диференційованого викладання як одному з дієвих інклюзивних педагогічних підходів, що забезпечує організацію освітнього процесу з урахуванням рівня підготовленості, інтересів, пізнавальних стилів та особливих освітніх потреб учнів. У статті проаналізовано підходи зарубіжних і українських науковців до розуміння диференціації змісту, процесу та продукту навчання, визначено ключові ідеї, що характеризують кожен із цих напрямів, а також окреслено можливості їх використання для підвищення ефективності навчання, залучення учнів до активної взаємодії та створення умов, які сприятимуть формуванню активної позиції учнів і забезпеченню досягнення ними визначених освітніх ціле
Полікультурна освіта як невід’ємна складова вищої освіти в Німеччині
Get PDFIn connection with globalization processes, understanding multiculturalism is becoming increasingly relevant, as there are many opportunities for academic mobility for both students and teachers. In order to develop multicultural education in Ukraine, we should study the experience of developed countries of the world. One of such countries is Germany, which is among the five countries with the largest number of foreign students. The author analyzed the websites of higher education institutions in Germany and found that many higher educational establishments offer educational programs, aimed at training specialists in multicultural education (Intercultural Communication and Education (University of Cologne), Multilingualism and Education (University of Hamburg), etc.). The features of the educational program of the University of Cologne are highlighted, the graduates of which can work with problems of social transformation. It is established that the educational program contains basic, thematic, and additional modules. The basic courses include “Language and Ethnology”, “Migration and Diversity”, “Language and Communication”, “Multicultural Education”, and “Social Psychology”; the module of focus disciplines is selective and is designed to ensure the individual educational trajectory of students. Students must choose four courses out of twelve (“Construction of Cultural Identity”, “Anthropology of Globalization”, “Mobility and Citizenship”, “Media and Intercultural Communication”, “Multilingualism in Modern Society”, “Second Language”, “Diagnostics in Conditions of Multilingualism”, etc.). Additional modules are aimed either at deepening the basic modules, or involve internships, language courses or passing colloquiums. The main content of each academic discipline is revealed. Ways of creative use of Germany’s experience in the educational space of Ukraine are suggested (creation of relevant educational programs or implementation of selective courses)У зв’язку із глобалізаційними процесами розуміння полікультурності набуває все більшої актуальності, адже існує багато можливостей для академічної мобільності як здобувачів освіти, так і викладачів. З метою розвитку полікультурної освіти в Україні доцільно вивчати досвід розвинених країн світу. Однією із таких країн є Німеччина, яка входить в п’ятірку країн із найбільшою кількістю іноземних студентів. Автором було проаналізовано сайти закладів вищої освіти в Німеччині і установлено, що багато ЗВО пропонують освітні програми, спрямовані на формування фахівців з полікультурної освіти (Міжкультурна комунікація і освіта» (університет м. Кельн), «Багатомовність і освіта» (університет м. Гамбург) тощо). Висвітлено особливості освітньої програми Кельнського університету, випускники якої можуть працювати з проблемами соціальної трансформації. Установлено, що освітня програма складається зі 120 кредитів та містить базові, тематичні та додаткові модулі. До базових курсів належать такі курси як «Мова та етнологія», «Міграція та різноманіття», «Мова та спілкування», «Полікультурна освіта», «Соціальна психологія»; блок фокусних дисциплін є вибірковим і розраховано на забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії студентів. Студенти мають обрати чотири курси із дванадцяти («Конструювання культурної ідентичності», «Антропологія глобалізації», «Мобільність і громадянство», «Медіа та міжкультурна комунікація», «Багатомовність сучасного суспільства», «Друга мова», «Діагностика в умовах багатомовності» тощо). Додаткові модулі спрямовані або на поглиблення базових модулів, або передбачають стажування, проходження мовних курсів чи здачі колоквіумів. Розкрито основний зміст кожної навчальної дисципліни. Запропоновано шляхи творчого використання досвіду Німеччини на освітньому просторі України (створення відповідних освітніх програм або впровадження вибіркових курсів
Самоосвітня компетентність як ключовий компонент підготовки майбутніх бакалаврів у межах відкритого інформаційного освітнього середовища
Get PDFIn the era of educational transformations, caused by digitalization, globalization and the need to ensure continuous personal and professional development, a modern specialist must not only possess professional knowledge, but also be able to independently acquire new knowledge and skills, adapt to new challenges, critically interpret information, generate innovative solutions. In this regard, the formation of self-educational competence as the ability to organize a personal educational process throughout life is of key importance.
The relevance of the topic is also due to the rapid development of an open information educational environment, which creates new conditions and opportunities for students' self-learning. Within this environment, students can freely choose sources of knowledge, platforms, pace of learning and forms of self-control, which transforms traditional approaches to higher education and requires a new pedagogical paradigm, focused on the development of the individual as an active subject of educational activity.
The modern stage of development of higher education is characterized by the growth of the role of the open information educational environment, which provides new opportunities for individualization and personalization of learning. In these conditions, the formation of self-educational competence of future bachelors is of particular importance, which allows them to effectively organize their own educational trajectory, independently acquire knowledge, critically interpret information, and adapt to changing conditions of professional activity. At the same time, educational practices are not yet sufficiently adapted to the systematic development of this competence, which necessitates the need for theoretical understanding and methodological support of the process of its formation in the context of the open information educational environment.
The article reveals the essence of self-educational competence as an important component of the professional training of future bachelors in the context of the digitalization of education and the growing importance of the open information educational environment. Based on a thorough analysis of scientific research, the content of the concept of "self-educational competence" is analyzed, its key aspects, functions, and potential for implementing the concept of lifelong learning are characterized.
It is substantiated that the development of self-educational competence of future bachelors is a necessary prerequisite for their professional mobility, readiness for self-development and effective self-organization in the conditions of an open educational spaceВ епоху освітніх трансформацій, зумовлених цифровізацією, глобалізацією та необхідністю забезпечення безперервного особистісного і професійного розвитку, сучасний фахівець має не лише володіти фаховими знаннями, а й бути здатним до самостійного набуття нових знань і навичок, адаптуватися до нових викликів, критично осмислювати інформацію, генерувати інноваційні рішення. У зв'язку з цим ключового значення набуває формування самоосвітньої компетентності як здатності до організації особистого освітнього процесу впродовж життя.
Актуальність теми зумовлюється також стрімким розвитком відкритого інформаційного освітнього середовища, яке створює нові умови та можливості для самонавчання студентів. У межах цього середовища студенти можуть вільно обирати джерела знань, платформи, темп навчання та форми самоконтролю, що трансформує традиційні підходи до вищої освіти і вимагає нової педагогічної парадигми, орієнтованої на розвиток особистості як активного суб’єкта навчальної діяльності.
Сучасний етап розвитку вищої освіти характеризується зростанням ролі відкритого інформаційного освітнього середовища, що надає нові можливості для індивідуалізації та персоналізації навчання. У цих умовах особливої значущості набуває формування самоосвітньої компетентності майбутніх бакалаврів, яка дозволяє їм ефективно організовувати власну освітню траєкторію, самостійно здобувати знання, критично осмислювати інформацію, адаптуватися до змінних умов професійної діяльності. Водночас освітні практики ще недостатньо адаптовані до системного розвитку цієї компетентності, що зумовлює потребу в теоретичному осмисленні й методичному забезпеченні процесу її формування у контексті відкритого інформаційного освітнього середовища.
У статті розкрито сутність самоосвітньої компетентності як важливого складника професійної підготовки майбутніх бакалаврів в умовах цифровізації освіти та зростання значущості відкритого інформаційного освітнього середовища. На основі ґрунтовного аналізу наукових досліджень проаналізовано зміст поняття «самоосвітня компетентність», охарактеризовано її ключові аспекти, функції та потенціал для реалізації концепції навчання упродовж усього життя
Обґрунтовано, що розвиток самоосвітньої компетентності майбутніх бакалаврів є необхідною передумовою їхньої професійної мобільності, готовності до саморозвитку та ефективної самоорганізації в умовах відкритого освітнього простору
Досвід впровадження основних засад болонського процесу при підготовці фахівців з клінічної лабораторної діагностики
Get PDFThe education system in any country is an important link in public life. Ukraine, as an independent state, has long been on a course for European integration. However, its entry into the scientific and educational international space forces it to modernize the education system in the light of modern requirements. This is a necessary condition for fully joining the Bologna process. The implementation of the medical education system in modern conditions, the possibilities for its reform, the problems, caused by the need to improve the quality of training of graduates of medical institutions of higher education, persistently require new effective approaches to setting up and organizing the educational process. Undoubtedly, the rapid progress of medical and pedagogical science necessitates the search and implementation of new effective technologies in the system of obtaining knowledge. The introduction of innovative technologies with elements of interactivity can ensure the proper training of a specialist doctor in accordance with existing medical standards. The use of modern technologies based on the Bologna process in the educational process when training specialists in clinical laboratory diagnostics creates new opportunities for implementing the didactic principles of individualization and differentiation of learning, has a positive effect on the development of cognitive activity of students, their creative activity, the level of consciousness, and implements the conditions for the transition from training to self-education. The effectiveness of the use of pedagogical technologies in the educational process has been confirmed by research works by many authors. Today, a comprehensive theoretical development of the problem of using modern pedagogical technologies in the professional training of a specialist in postgraduate education is gaining particular urgency and significance. Modern technologies in education are considered as a means, by which a new educational paradigm of the formation of the integrity of the educational process can be implemented. The use of modern innovative technologies is one of the most promising areas of development of higher education, which contribute to greater individualization of the educational process, intensification of training, formation and self-actualization of the personality of specialists in clinical laboratory diagnostics. The technology of developing critical thinking is the foundation for mastering new types of professional activity. The subject of any innovative technology is the specific interactions of students and teachers in various types of activity, organized on the basis of precise systematization, algorithmization, structuring and standardization of methods and techniques of teaching with the use of technical means. Thus, the implementation of modern technologies contributes to the fact that in the student's activity there is a transformation of the transition from learning as a function of memorization-reproduction to learning as an intensive intellectual activityСистема освіти у будь-якій країні – важлива ланка суспільного життя. Україна, як незалежна держава, уже давно взяла курс на євроінтеграцію. Однак її входження у науковий і освітній міжнародний простір змушує здійснювати модернізацію системи освіти у світлі сучасних вимог. Це є необхідною умовою, щоб повноцінно долучитися до Болонського процесу. Реалізація системи медичної освіти в сучасних умовах, можливості щодо її реформування, проблеми, зумовлені потребою у підвищенні якості підготовки випускників медичних закладів вищої освіти, наполегливо вимагають нових ефективних підходів до налаштування та організації освітнього процесу. Безперечно, стрімкий прогрес медичної та педагогічної науки зумовлює пошук і впровадження нових ефективних технологій у систему отримання знань. Запровадження інноваційних технологій з елементами інтерактивності здатне забезпечити належну підготовку лікаря-спеціаліста відповідно до існуючих медичних стандартів. Використання сучасних технологій на основі Болонського процесу у навчальному процесі при підготовці фахівців з клінічної лабораторної діагностики створює нові можливості реалізації дидактичних принципів індивідуалізації та диференціації навчання, позитивно впливає на розвиток пізнавальної діяльності слухачів, їх творчої активності, рівень свідомості, реалізує умови переходу від навчання до самоосвіти. Ефективність використання педагогічних технологій у навчальному процесі підтверджена дослідницькими роботами багатьох авторів. На сьогоднішній день всеосяжна теоретична розробка проблеми використання сучасних педагогічних технологій у професійній підготовці спеціаліста в умовах післядипломної освіти набуває особливої гостроти та значимості. Сучасні технології в освіті розглядаються як засіб, з допомогою якого може бути реалізована нова освітня парадигма становлення цілісності навчального процесу. Використання сучасних інноваційних технологій – один із найперспективніших напрямів розвитку вищої освіти, які сприяють більшій індивідуалізації навчального процесу, інтенсифікації навчання, формуванню та самоактуалізації особистості фахівців з клінічної лабораторної діагностики. Технологія розвитку критичного мислення є фундаментом для засвоєння нових видів професійної діяльності. Предметом будь-якої інноваційної технології є конкретні взаємодії слухачів та викладачів у різноманітних видах діяльності, організовані на базі точної систематизації, алгоритмізації, структурування та стандартизації способів та прийомів навчання із застосуванням технічних засобів. Таким чином, втілення сучасних технологій сприяє тому, що в діяльності слухача відбувається трансформація переходу від навчання, як функції запам’ятовування-відтворювання, до навчання – як інтенсивної інтелектуальної діяльност
Роль діалогічного мовлення у формуванні іншомовної компетентності молодших школярів
Get PDFThe article raises the problem of determining the role of dialogical speech of younger schoolchildren in the process of forming their foreign language competence. To this end, the essence and features of dialogical speech of primary school students are clarified, which is characterized as the result of active speech interaction, which involves the use of communication skills to exchange information and form communicative relationships. Saturation with facial expressions, gestures, intonations, emotional reactions; the predominance of simple speech constructions and the active formation of the ability to create new ones; motivation of dialogical speech are highlighted among the features of dialogical speech of younger schoolchildren. Foreign language competence of a younger schoolchild is considered in the study as a synthesis of theoretical and practical components (knowledge, skills, abilities) necessary for effective speech interaction in order to understand and implement foreign speech. The components of foreign language competence of younger schoolchildren are: knowledge, techniques, skills of foreign language communication, as well as communicative abilities. The formation of foreign language competence of younger schoolchildren by means of dialogical speech provides a communicative approach to learning a foreign language, which is currently leading in the new Ukrainian school. It has been proven that dialogical speech is an important factor in the formation of foreign language competence of younger schoolchildren, as it provides practical orientation, motivation, and ease in the process of learning a foreign language. It has been found that the main factors influencing dialogical speech on the formation of foreign language competence of younger schoolchildren are: expansion of vocabulary, literacy and ethics of communication; development of non-verbal communication skills; development of the ability to effectively interact with native speakers; improvement of the ability to reflect and empathizeУ статті порушено проблему визначення ролі діалогічного мовлення молодших школярів у процесі формування їх іншомовної компетентності. Із цією метою з’ясовано сутність та особливості діалогічного мовлення учнів початкової школи, яке охарактеризовано, як результат активної мовленнєвої взаємодії, що передбачає використання навичок спілкування для обміну інформацією та формування комунікативних взаємозв’язків. Серед особливостей діалогічного мовлення молодших школярів виокремлено: насиченість мімікою, жестами, інтонаціями, емоційними реакціями; переважання простих мовленнєвих конструкцій та активне формування здатності створювати нові; вмотивованість діалогічного мовлення. Іншомовну компетентність молодшого школяра розглянуто в дослідженні як синтез теоретичних і практичних компонентів (знання, уміння, навички), необхідних для ефективної мовленнєвої взаємодії з метою розуміння та здійснення іноземного мовлення. Компонентами іншомовної компетентності дітей молодшого шкільного віку є: знання, уміння, навички іншомовного спілкування, а також комунікативні здібності. Формування іншомовної компетентності молодших школярів засобами діалогічного мовлення забезпечує комунікативний підхід до вивчення іноземної мови, що наразі є провідним у новій українській школі. Доведено, що діалогічне мовлення виступає важливим фактором формування іншомовної компетентності молодшого школяра, адже забезпечує практичну орієнтованість, вмотивованість, невимушеність процесу вивчення іноземної мови. З’ясовано, що основними факторами впливу діалогічного мовлення на формування іншомовної компетентності молодших школярів є: розширення словникового запасу, грамотності та етики спілкування; розвиток навичок невербальної комунікації; розвиток уміння ефективної взаємодії із носіями мови; удосконалення здатності до рефлексії та емпаті
Навчання англійської мови майбутніх фахівців суднової енергетики та його специфіка
Get PDFThe article examines the issue of teaching English to future specialists of marine power engineering and its peculiarities. The researcher defines the concept of teaching as “a purposeful process of transferring and mastering the knowledge, abilities and skills (KAS) for the development and adaptation of the individual to the requirements of society with the active interaction of all participants in this process”, and the term “teaching of future specialists” is considered as “a purposeful active interaction between the teacher and students with the aim of transferring and mastering the KAS necessary for the future profession”. The author examines in detail the term "readiness", which is proposed to be understood as "an integrated quality of the personality, formed by this personality during the teaching process, which provides the opportunity to perform a certain activity effectively", and the term "readiness for professional activity" - as "an integrated quality of the personality, formed by this personality during the teaching process in a specialty, which provides the opportunity to perform professional functions effectively". Based on these concepts, the author of the scientific article revealed the essence of the concept of "teaching English to future specialists in marine power engineering", which is formulated as "a purposeful active interaction between the teacher and students of the faculty of marine power engineering at English lessons (professional orientation) with the aim of transferring and consciously mastering the necessary professional English skills to ensure that future specialists can perform their professional functions effectively." The study analyzed the specifics of English language teaching for future marine power engineering specialists, which is characterized by: duality of training: after the second year, students undergo sailing practice; the content of teaching in their future specialtyУ статті розглядається питання навчання англійської мови майбутніх фахівців суднової енергетики та його специфіка. Дослідником визначено поняття навчання як «цілеспрямований процес передавання та засвоєння знань, умінь та навичок (ЗУН) для розвитку і адаптації особистості до вимог суспільства при активній взаємодії усіх учасників цього процесу», а термін «навчання майбутніх фахівців» розглядається як «цілеспрямована активна взаємодія викладача і студентів з метою передачі та засвоєння необхідних для майбутнього фаху ЗУН». Автором детально розглянуто термін «готовність» який пропонується розуміти як «інтегровану якість особистості, сформовану нею під час навчання, яка забезпечує можливість ефективно виконувати певну діяльність», та термін «готовність до професійної діяльності» – як «інтегровану якість особистості, сформовану нею під час навчання за фахом, яка забезпечує можливість ефективно виконувати професійні функції». Ґрунтуючись на цих поняттях автором наукової статті розкрита сутність поняття «навчання англійської мови майбутніх фахівців суднової енергетики», яка сформульована як «цілеспрямована активна взаємодія викладача і студентів факультету суднової енергетики на заняттях з англійської мови (професійного спрямування) з метою передачі та усвідомленого засвоєння необхідних фахових ЗУН для забезпечення можливості майбутнім спеціалістам ефективно виконувати свої професійні функції». У дослідженні проаналізована специфіка навчання англійської мови майбутніх фахівців суднової енергетики, яка характеризується: дуальністю навчання: після другого курсу студенти проходять плавальну практику; змісті навчання їх майбутнього фах
Модель формування готовності майбутніх керівників закладів освіти до застосування інноваційних управлінських технологій
Get PDFThe article examines the structure and content of a model for developing the readiness of future heads of educational institutions to apply innovative management technologies. The relevance and importance of developing this model stem from the need to address the contradiction between the current demands of Ukrainian society for future educational leaders who are prepared to apply innovative management technologies and their actual level of readiness for such activities. Resolving this contradiction requires the development and theoretical substantiation of an appropriate model based on updated content, technologies, improved forms and methods, and pedagogical conditions that ensure the formation of such readiness.
We consider the model for developing the readiness of future heads of educational institutions to apply innovative management technologies to be a holistic, complex, and multifaceted pedagogical system that cannot be studied directly. Therefore, it must be investigated through the development of an appropriate model. The design and theoretical substantiation of this model will optimize the process of preparing future educational leaders to apply innovative management technologies.
We believe that the readiness of future heads of educational institutions to apply innovative management technologies aligns with the activity-based approach. Firstly, future leaders must have a comprehensive understanding of management activities, including their functions, content, technologies, forms, and methods. The acquisition and application of these technologies in management activities are possible only if they have clarified the essence of innovative management technologies and the specifics of building relationships among participants in the educational process. Secondly, a future educational leader must understand the management object and the characteristics of all participants in the educational process.
We consider it appropriate to develop the readiness of future heads of educational institutions to apply innovative management technologies during professional training, as professional training is a process, while readiness is both its goal and its outcome. Therefore, the formation of this readiness should be carried out based on a well-developed and theoretically grounded model, which ensures the achievement of the intended resultsУ статті розглянуті структура і зміст моделі формування готовності майбутніх керівників закладів освіти до застосування інноваційних управлінських технологій. Актуальність і важливість розроблення моделі обумовлена потребою у вирішенні протиріччя між сучасними вимогами українського суспільства до готовності майбутніх керівників закладів освіти застосовувати інноваційні управлінські технології і реальним станом їх готовності до здійснення такої діяльності. Вирішення цього протиріччя потребує розроблення та теоретичного обґрунтування відповідної моделі на основі оновленого змісту, технологій, удосконалених форм і методів та педагогічних умов, що забезпечать формування такої готовності. Модель формування готовності майбутніх керівників закладів освіти до застосування інноваційних управлінських технологій ми розглядаємо як цілісну, складну, багатоаспектну педагогічну систему, яку не можна дослідити безпосередньо, тому виникла потреба її дослідження шляхом розроблення відповідної моделі. Розроблення та теоретичне обґрунтування моделі дасть змогу оптимізувати процес формування готовності майбутніх керівників закладів освіти до застосування інноваційних управлінських технологій. Вважаємо, що готовність майбутніх керівників закладів освіти до застосування інноваційних управлінських технологій відповідає діяльнісному підходу, оскільки, по-перше, майбутні керівники повинні мати цілісне уявлення про управлінську діяльність, її функції, зміст, технології, форми і методи. А опанувати такі технології і застосовувати їх в управлінській діяльності майбутні керівники має змогу, по-перше, тільки за умови, що вони з'ясували для себе сенс інноваційних управлінських технологій і специфіку побудови відносин між суб’єктами освітнього процесу. По-друге, майбутній керівник має знати об’єкт управління та особливості всіх учасників освітнього процесу. Вважаємо, що формувати готовність майбутніх керівників закладів освіти до застосування інноваційних управлінських технологій доцільно в процесі професійної підготовки, оскільки професійна підготовка являє собою процес, а готовність, з одного боку, – мета, а з іншого – результат цього процесу. Тому формування готовності майбутніх керівників закладів освіти до застосування інноваційних управлінських технологій доцільно здійснювати на основі розробленої і теоретично обґрунтованої моделі, що гарантує отримання запланованого результат