ScienceRise: Pedagogical Education
Not a member yet
568 research outputs found
Sort by
Імплементація проектної технології в освітній процес вищого військового навчального закладу
No full textThe article defines the category of project-based learning. It is an efficient pedagogical technology, oriented towards integration of theoretical knowledge from the different spheres of science, formation of professional skills, development of creativity, critical thinking, communication, leadership and decision-making. Also, project-based learning is a productive searching activity of cadets that is organized by an instructor to solve particular cognitive and practical tasks that is closely connected with future professional activity of learners.
We found that project-based learning technology is an important component of professional training of future military officers and it gives the possibility to use the person-centered approach, activate independent work and enhance cadets’ motivation to future professional activity.
The article investigates the types of projects in details. It is stated, that a number of projects are used, while implementing project-based learning technology during the educational process at the higher military institution. They are the following: construction and practical projects, role-plays and game projects, information and research projects, survey projects, productive projects, organization and creative projects. We have proved that the projects can also be divided into individual, personal, team and pair ones on the basis of participants; number. In addition, the projects can be short-term, middle-term, and long-term because of the duration of the activity.
The authors found that the project learning technology is realized in the four stages at the higher military institution: substantiation stage, searching stage, technological stage, and concluding stage. The article explains the kinds of work for each stage in details.
The notion of didactic conditions was outlined. The authors have proved that these conditions concern reasons and circumstances of realization of the educational process. Didactic conditions contribute to positive results of the process of professional training of future military officers. We decided that didactic conditions for implementation of project-based learning technology within the educational process at the higher military institution can be divided into the four stages: motivation, content, technological, and evaluation conditions. Each of these groups consists of specific didactic conditions, oriented towards the efficiency of project-based learning technology at the higher military institutionВизначено поняття проектного навчання. Це дієва педагогічна технологія, яка спрямована на інтеграцію теоретичних знань з різних сфер науки, формування професійних умінь та навичок, а також розвиток творчості, критичного мислення, комунікативних навичок, лідерства та вміння приймати рішення. Також проектне навчання – продуктивна пошукова діяльність курсантів, яка організована інструктором для вирішення конкретного пізнавального та практичного завдання, яке безпосередньо пов’язане з майбутньою професійною діяльністю здобувачів освіти.
З’ясовано, що технологія проектного навчання – важливий компонент професійної підготовки майбутнього військового фахівця, який дає можливість застосовувати особистісно-орієнтований підхід, активізувати самостійну роботу курсантів та підвищити їх мотивацію до майбутньої професійної діяльності.
У статті детально досліджено типи проектів, які використовуються під час імплементації технології проектного навчання у вищому військовому навчальному закладі, а саме: конструкторські та практичні, рольові та ігрові, інформаційні та дослідницькі, опитувальні, продуктивні, організаційні та креативні проекти. Доведено, що проекти можуть поділятися залежно від кількості учасників на індивідуальні, персональні, групові та парні, а також на основі тривалості проекту на короткострокові, середньострокові та довгострокові.
З’ясовано, що процес реалізації проектного навчання у вищому військовому навчальному закладі відбувається у чотири етапи: обґрунтування проекту, пошуковий етап, технологічний етап та заключний етап. Для кожного етапу авторами детально пояснено види роботи.
Окреслено поняття дидактичних умов та доведено, що такі умови тяжіють до причин та обставин реалізації освітньої діяльності. Дидактичні умови сприяють позитивним результатам процесу професійної підготовки майбутніх офіцерів. Визначено, що дидактичні умови імплементації проектного навчання під час освітнього процесу у вищому військовому навчальному закладі можна розділити на чотири групи: мотиваційні, змістові, технологічні, та оцінні. Кожна група містить специфічні дидактичні умови, які орієнтовані забезпечити ефективність впровадження проектного навчання у вищому військовому навчальному заклад
Організація діалогової взаємодії дорослих і дітей в розвивальному середовищі груп раннього віку
No full textThe article considers the problem of organizing dialogic interaction of adults and children in the developmental environment of early age groups. The article presents the results of theoretical research on the concepts of "dialogue", "interaction", "dialogue interaction". It is determined, that in most scientific sources dialogue is considered as a form, method and means of social contacts, which is realized by the individual in the subject-subject interaction. Educational influences, focused on dialogic interaction, able to stimulate speech and interpersonal interaction between children, are just beginning to develop and do not have wide practical application. Based on the following ideas about dialogue, the development of dialogical interaction of adults and young children in the educational space of ZDO, it is necessary to focus on solving the following tasks: establishing emotional contact between participants in educational interaction; mastering verbal and nonverbal means of communication; ability to perform actions together with other participants in the educational process. The main models of dialogic interaction, their uniqueness and effectiveness are described, namely: interaction that encourages the child to active cognition (cognitive development occurs during interaction with objects, mastering texts, actions in a specially created space, and the core of such a system is active action ), reorientation of the child's behavior in interaction with an adult (involves natural and logical changes in unwanted behavior of the child, which strengthens the child's sense of self-worth and shapes his/her character; the following types: sandwich, steps, triplets, pattern), supportive interaction task: to help the child to form a positive image of themselves, to realize their value and uniqueness; the following types: emotional, resource, co-existence support). The importance of maintaining consistency in the organization of interaction is emphasized: from the usual way in the usual conditions to the new way in the new unusual space. The algorithm of the organization of dialogue interaction is defined: I look, what the child does now; I feel and analyze what he/she needs now, what he/she expects from me; I give him/her what he/she needs. Emphasis is placed on the importance of compliance with speech strains when interacting with children early, compliance with the rules of communication by all participants in the educational process. Possibilities of application of the offered models of dialogue interaction in modern conditions of reforming of education in Ukraine are definedРозглянуто проблему організації діалогічної взаємодії дорослих і дітей у розвивальному середовищі груп раннього віку. Представлено результати теоретичного дослідження понять «діалог», «взаємодія», «діалогічна взаємодія». Визначено, що в більшості наукових джерел діалог розглядається як форма, метод і засіб соціальних контактів, які реалізуються особистістю у суб’єкт-суб’єктній взаємодії. Виховні впливи, орієнтовані на діалогічну взаємодію, здатні стимулювати мовленнєву та міжособистісну взаємодію дітей, тільки починають розвиватися і не мають широкого практичного застосування. Виходячи з таких уявлень про діалог, розвиток діалогічної взаємодії дорослих і дітей раннього віку в освітньому просторі ЗДО необхідно зосередити увагу на розв’язанні таких завдань: встановлення емоційного контакту між учасниками освітньої взаємодії; оволодіння вербальними та невербальними засобами спілкування; вміння виконувати дії разом з іншими учасниками освітнього процесу. Охарактеризовано основні моделі діалогічної взаємодії, їх унікальність та ефективність, а саме: взаємодія, що спонукає дитину до активного пізнання (пізнавальний розвиток відбувається під час взаємодії з об’єктами, засвоєння текстів, дій у спеціально створеному просторі, а стрижнем такої системи є активна дія самої дитини), переорієнтація поведінки дитини у взаємодії з дорослим (сприяє природним та логічним змінам небажаної поведінки дитини, що посилює почуття власної гідності дитини та формує її характер; такі види: сендвіч, кроки, трійчатка, зразок), завдання підтримуючої взаємодії: допомогти дитині сформувати позитивний образ себе, усвідомити свою цінність та неповторність; такі види: емоційна, ресурсна, со-буттєва (ситуаційна) підтримка). Підкреслюється важливість збереження послідовності в організації взаємодії: від звичного способу в звичних умовах до нового способу в новому незвичайному просторі. Визначено алгоритм організації діалогової взаємодії: дивлюся, що зараз робить дитина; відчуваю і аналізую, що їй зараз потрібно, чого вона очікує від мене; даю їй те, що їй потрібно. Акцентовано увагу на важливості дотримання мовленнєвих формул при спілкуванні з дітьми раннього віку, дотримання правил спілкування всіма учасниками освітнього процесу. Визначено можливості застосування запропонованих моделей діалогової взаємодії в сучасних умовах реформування освіти в Україн
Investigation of the awareness of rural students on M-learning using smartphones
Get PDFThe outbreak of the COVID-19 pandemic has led to a sudden transition from face to face to online teaching and learning practices in various parts of the world. Meanwhile, the level of awareness and adoption of mobile learning (M-learning) by means of smartphones in many rural parts of Africa tends to be considered low. The reasons for this include various factors, such as poor access to internet facilities, a lack of funds, the cost of smartphones, amongst others. This study investigates the level of awareness of South African rural higher institution students (SARHISs) on M-learning using smartphones. A quantitative method was adopted for the study. Convenience sampling was used to select the institution and the 75 respondents who took part in the study. Data were collected by means of a questionnaire, entitled “Smartphone questionnaire (SQ)”. The collected data were analysed using the Statistical Package for the Social Sciences (SPSS), Version 25. The findings of the study show that the adoption of M-learning using smartphones by the respondents who are students from the South African Rural Higher Institution (SARHIS) is moderate – a little above the average. Based on the study, it is recommended, that students’ awareness should be raised and that M-learning should be supported given the recent transition from onsite to online teaching and learning practice
Можливості персонального навчального середовища для здійснення самоосвітньої діяльності майбутнього працівника фармації
No full textThe issue of the use of information and communication technologies in the education of pharmaceutical students is highlighted. The author pays special attention to the importance of creating a personal educational environment that enables the student's self-education and is the basis for lifelong education. The author provides a detailed interpretation of the phenomenon, approaches to it, and describes four models that are used in foreign pedagogical practice. The analysis of pedagogical studies made it possible to affirm the opinion about the potential of PLE for the development of the self-educational activity of the student, in particular, the future specialist-pharmacist. The author indicated the directions of using information technologies in medical education. The possibilities of certain elements of the personal educational environment through the prism of their involvement in the educational process, the importance of developing skills and actively using a number of information resources at the same time, systematizing and comparing the acquired knowledge, independently creating new sources of information are described. A number of computer and web technologies have been identified that enable the formation of PLE, promote motivation and development of self-educational activity, namely: the use of structuring of the educational space of higher education institutions based on Ms Office365 and Ms Teams services, MSO365 cloud services; social networks Viber, Facebook and YouTube channels; communication platforms Zoom, Skype, Google Classroom, and others; use of computer modeling of physical, biological, chemical, physiological processes, modeling of laboratory work; use of electronic textbooks; use of multimedia educational and demonstration computer programs, learning and informative video films; development of the department's website for placing organizational and learning information on it; use of computer-based testing of students' knowledge and an interactive survey system. The author provides specific examples from pedagogical practice, proving a direct connection between information and communication technologies that fill PLE with the development of self-education activities of the studentВисвітлено питання використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті студентів фармацевтичного напряму. Особливу увагу автором приділено важливості створення персонального освітнього середовища, який уможливлює самоосвітню діяльність студента та є підґрунтям для освіти протягом життя. Автором подано докладне потрактування феномену, підходи щодо нього та описано чотири моделі, які використовують у зарубіжній педагогічній практиці. Аналіз педагогічних студій дозволив стверджувати думку про потенціал PLE щодо розвитку самоосвітньої діяльності студента, зокрема майбутнього фахівця-фармацевта. Автором зазначені напрями використання інформаційних технологій щодо освіти медичного спрямування. Описані можливості певних елементів персонального освітнього середовища через призму їх задіяння в освітньому процесі, важливість розвивати уміння та активно користуватися одночасно низкою інформаційних ресурсів, систематизувати і порівнювати отримані знання, самостійно створювати нові джерела інформації. Визначено низку комп’ютерних та веб-технологій, які уможливлюють формування PLE, сприяють мотивації та розвитку самоосвітньої активності, а саме: використання структурування освітнього простору ЗВО на базі сервісів Ms Office365 та Ms Teams, хмарних сервісів MSO365; соціальних мереж Viber, Facebook і YouTube-каналів; комунікаційних платформ Zoom, Skype, Google Classroom, та інших; використання комп’ютерного моделювання фізичних, біологічних, хімічних, фізіологічних процесів, моделювання лабораторних робіт; використання електронних підручників; використання мультимедійних навчально-демонстраційних комп’ютерних програм, навчально-інформаційних відеофільмів; розробка сайту кафедри для розміщення на ньому організаційної та навчальної інформації; використання комп'ютерного тестування знань студентів та інтерактивної системи опитування. Автор наводить конкретні приклади з педагогічної практики, доводячи прямий зв’язок між інформаційно-комунікаційними технологіями, які наповнюють PLE, із розвитком самоосвітньої діяльності здобувача освіт
Критерії відбору навчального матеріалу для формування у майбутніх філологів корейськомовної лінгвосоціокультурної компетентності в говорінні
No full textAs we can see, the modern processes of modernization of higher education cause particular importance for the formation of professionally-oriented communicative socio-cultural competence, the primary task of the institution is the formation of professional and communicative competence. Korean language didactics needs research, developing and testing of the new teaching methods, because the Korean language is typologically different from the Ukrainian language, the culture of nonverbal behavior of Koreans has no analogues in the world. The study raises issues of modern methods of teaching foreign languages, focuses on the relationship between language and culture, based on the formation of socio-cultural competence.
The article is devoted to the definition of the main criteria, for which the selection of didactic material for the teaching of Korean oral students can be developed, as well as the formation of Korean linguistic and socio-cultural competence in speaking. The concept of Korean-speaking linguistic and socio-cultural competence in conversations with future philologists is determined, its role and place in the university curriculum are analyzed. The analysis of structural-component conformity of competence is carried out, special attention is paid to the main tasks and stages of formation of linguistic and sociocultural competence in accordance with the level of students' language proficiency. The definition of the concept of culturally marked vocabulary in the Korean language is proposed. The procedure for selecting educational material is outlined. The selection of educational lexical material for the formation of Korean linguistic and socio-cultural competence in speaking on the basis of qualitative and quantitative indicators is done. The selection and the analysis of culturally marked lexical items, culturally marked monologues-samples and dialogues-samples are carried out. Methodical recommendations for the formation of Korean linguistic and socio-cultural competence in speaking are also givenЗважаючи на процеси модернізації освіти вищої школи, особливого значення набуває формування професійно-орієнтованої комунікативної соціокультурної компетенції, першочерговим завдання навчального закладу є формування фахової іномовної комунікативної компетентності. Корейська лінгводидактика потребує ґрунтовних досліджень, розроблення та апробації нових методик навчання, адже корейська мова типологічно відрізняється від української та германських мов, культура невербальної поведінки корейців практично не має аналогів у світі. У дослідженні порушуються питання актуальних проблем сучасної методики навчання іноземних мов, акцентується увага на взаємозв’язках мови та культури, на основах формування лінгвосоціокультурної компетентості.
Стаття присвячена визначенню основних критеріїв, за якими може відбуватися добір дидактичного матеріалу для навчання студентів усного корейського мовлення, а також формування корейськомовної лінгвосоціокультурної компетентності. Визначено поняття корейськомовної лінгвосоцікультурної компетентності у говорінні у майбутніх філологів, проаналізовано її роль та місце в університетській навчальній програмі. Проведено аналіз структурно-компонентного складу компетентності, особливу увагу приділено основним засадам та етапам формування лінгвосоціокультурної компетентності відповідно до рівня володіння студентами мовою. Запропоновано визначення поняття культурно маркованої лексики у корейській мові. Було окреслено процедуру добору навчального матеріалу. Здійснено добір навчального лексичного матеріалу для формування корейськомовної лінгвосоціокультурної компетентності в говорінні на основі якісних та кількісних показників. Проведено добір і аналіз культурно-маркованих лексичних одиниць, культурно маркованих монологів-зразків та діалогів-зразків. Також запропоновано методичні рекомендації щодо формування корейськомовної лінгвосоціокультурної компетентності у говорінн
Негативні наслідки мобінгу серед вчителів початкової школи
No full textThe article is devoted to the problem of negative consequences of mobbing among primary school teachers. Based on the analysis of philosophical, psychological and pedagogical literature, the state of problems is revealed. The task of this article is to analyze the problem in domestic and foreign pedagogical science and practice, to reveal the peculiarities of mobbing, the specifics of its manifestation and consequences in general educational institutions among primary school teachers.
The article analyzes mobbing as a social problem. A terminological study of various manifestations of behavior, related to putting pressure on the employee and humiliating his/her dignity, was carried out. The essence of mobbing, its structure is revealed. The forms of mobbing among primary school teachers are characterized. The consequences of mobbing for an individual, school team and society as a whole are systematized. Directions for further research on the problem of mobbing are outlined. The analysis of international and domestic experience shows that the problems of mobbing are extremely difficult to overcome. Mobbing in many countries is perceived as a serious problem that needs to be fought. Mobbing leads to serious psychological and psychosomatic diseases that make a person powerless and destroy his/her self-esteem. Mobbing has a negative impact not only on the victim, but also on his/her immediate environment - family, friends. Teacher mobbing also has a detrimental effect on students. In Ukraine, there is no specially created legal mechanism for combating bullying at the workplace of employees, but a draft law is being developed, which includes an explanation of the term and a list of the main fines for such actions.
The practical significance of the article is that its materials can be used in the organization of the educational process of general education institutions and primary school teacher trainingСтаттю присвячено проблемі негативним наслідкам мобінгу серед вчителів початкової школи. На основі аналізу філософської, психологічної та педагогічної літератури розкрито стан проблем. Завдання даної статті є здійснити аналіз проблеми у вітчизняній та зарубіжній педагогічній науці та практиці, розкрити особливості мобінгу, специфіку прояву його і наслідки у загальноосвітніх закладах серед вчителів початкової школи.
Проаналізовано мобінг як соціальну проблему. Здійснено термінологічне дослідження різних проявів поведінки, пов’язаної із вчиненням тиску на працівника і приниженням його гідності. Розкрито суть мобінгу, його структуру. Охарактеризовано форми прояву мобінгу серед вчителів початкової школи. Систематизовано наслідки мобінгу для окремої особистості, шкільного колективу і суспільства в цілому. Окреслено напрямки подальших досліджень щодо проблеми мобінгу. Аналіз міжнародного та українського досвіду свідчить про те, що проблеми мобінгу є надзвичайно складними для подолання. Мобінг в багатьох країнах сприймається як серйозна проблема, з якою потрібно боротися. Мобінг призводить до серйозних психологічних та психосоматичних захворювань, які роблять людину безсилою і руйнують її самооцінку. Мобінг має негативний вплив не лише на жертву, але й на її найближче оточення – сім’ю, друзів. Учительський мобінг ще й згубно впливає на учнів. В Україні нема спеціально створеного механізму правового регулювання протидії цькування на робочому місці працівників, проте є в розробці законопроєкт, який включає в собі пояснення терміну та перелік основних штрафів за такі дії.
Практичне значення статті полягає в тому, що її матеріали можуть використовуватися в організації освітнього процесу закладів загальної освіти та підготовки вчителів початкової школ
Освітній хаб як простір розвитку професійно-практичної компетентності фахівців з екологічної безпеки
No full textThe article contains the results of scientific research in the field of application of educational hubs in the process of training specialists in environmental safety. The analysis of the current Ukrainian regulatory documentation on the implementation of Sustainable Development Strategy dominants and provisions of the Law of Ukraine "On Environmental Protection" through environmental education of the society has been made. The problem of formation and development of professional and practical competence of environmental safety specialists in lifelong learning is updated in view of the constantly changing requirements for environmental safety at the enterprise and the territory of its influence. The analysis of professional and practical competence of environmental safety specialists by integral, general and special components has been made. The role of educational hubs for students through the provision of educational and scientific sessions of different duration and intensity using different learning styles (cooperative and competitive, cognitive and emotional, activity and observation, practical and theoretical) has been determined. A methodology of introducing an educational hub into the process of training specialists in environmental safety has been created. It has been established, that the process of the educational hub implementation has four stages: informational and organizational, evaluative and analytical, practical and technological, summarizing. The effectiveness of the implemented educational hub is proved by enabling the customers of educational services to create more complex educational and scientific and professional and practical products through exchange and cooperation, taking into account the collective integrated experience of professional activity. A model for assessing the formation of professional and practical competencies of environmental safety specialists according to indicators that include personal and professional qualities, practical and technological and organizational and managerial skills has been developedСтатья содержит результаты научных исследований в области применения образовательного хаба в процессе подготовки специалистов по экологической безопасности. Осуществлен анализ действующей украинской нормативной документации по реализации доминант Стратегии устойчивого развития и выполнения положений Закона Украины «Об охране окружающей среды» через экологическое образование общества. Актуализирована проблема формирования и развития профессионально-практической компетентности специалистов по экологической безопасности в непрерывном образовании с учетом непрерывно изменяющихся требований по экологической безопасности на предприятии и территории его влияния. Осуществлен анализ профессионально-практической компетентности специалистов в области экологической безопасности по интегральной, общей и специальной составляющим. Определена роль образовательных хабов для соискателей образования посредством обеспечения образовательно-научных сессий разной продолжительности и интенсивности с использованием различных стилей обучения (кооперативного и конкурентного, когнитивного и эмоционального, деятельностного и наблюдающего, практического и теоретического). Создана методика внедрения образовательного хаба в процесс подготовки специалистов по экологической безопасности. Установлено, что процесс реализации образовательного хаба имеет четыре этапа: информационно-организационный, оценочно-аналитический, практически-технологический, итогово-обобщающий. Доказана результативность внедренного образовательного хаба через обеспечение возможности заказчикам образовательных услуг с учетом коллективного интегрированного опыта производства профессиональной деятельности создавать более сложные образовательно-научные и профессионально-практические продукты через обмен и сотрудничество. Разработана модель оценки сформированности профессионально-практических компетентностей у специалистов по экологической безопасности по индикаторам, включающим личностно-профессиональные качества, практически-технологические и организационно-управленческие навыкиСтаття містить результати наукових досліджень у сфері застосування освітнього хабу в процесі підготовки фахівців з екологічної безпеки. Здійснено аналіз чинної української нормативної документації щодо реалізації домінант Стратегії сталого розвитку та виконання положень Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» через екологічну освіту суспільства. Актуалізовано проблему формування та розвитку професійно-практичної компетентності фахівців з екологічної безпеки в неперервній освіті з огляду на безперервно змінювані вимоги щодо екологічної безпеки на підприємстві та території його впливу. Здійснено аналіз професійно-практичної компетентності фахівців з екологічної безпеки за інтегральною, загальною і спеціальною складовими. Визначена роль освітніх хабів для здобувачів освіти через забезпечення освітньо-наукових сесій різної тривалості та інтенсивності з використанням різних стилів навчання (кооперативного і конкурентного, когнітивного і емоційного, діяльнісного і спостерігаючого, практичного і теоретичного). Створено методику впровадження освітнього хабу в процес підготовки фахівців з екологічної безпеки. Встановлено, що процес реалізації освітнього хабу має чотири етапи: інформаційно-організаційний, оцінювально-аналітичний, практично-технологічний, підсумково-узагальнюючий. Доведено результативність впровадженого освітнього хабу через забезпечення можливості замовникам освітніх послуг з урахуванням колективного інтегрованого досвіду провадження професійної діяльності створювати більш складні освітньо-наукові та професійно-практичні продукти через обмін і співробітництво. Розроблено модель оцінки сформованості професійно-практичних компетентностей у фахівців з екологічної безпеки за індикаторами, що включають особистісно-професійні якості, практично-технологічні та організаційно-управлінські навичк
Формування психологічного простору як фактору успішної адаптації до навчання дітей з порушеннями мовлення
No full textThe essence and significance of the formation of psychological space as a factor of successful adaptation to school of children with speech disorders are analyzed. It is determined, that the violation of the child's psychological space causes a painful attitude to everything around and contributes to the formation of internal psychological conflict, which inevitably leads to loss of learning motivation, reduced cognitive activity, disrupted relationships with teachers and peers. The aim is to prove that the formation of psychological space will contribute to the successful adaptation of children with speech disorders to study in primary education.
The methods of research of the outlined problem are theoretical methods that allowed to separate the provisions that needed to be verified. Empirical methods allowed to identify the level of adaptability of children to study in an educational institution, among them: observation, conversation, testing, statement experiment, processing of research results (presented as a percentage).
It was found, that psychological space, a sense of comfort, safety is one of the most important areas of human life, and a properly constructed psychological space can provide a sense of security in the school environment during the period of adaptation.
It is noted, that in order to facilitate the adaptation of children to learning, in the primary level should be a deep and expanded diagnosis of readiness for learning activities and preparatory work with children who have insufficient school adaptation.
The diagnostic procedure and the program of research of psychological space as a factor of successful adaptation to school of children with speech disorders are described. The conditions of formation of personal space of a junior schoolchild are defined.
It is concluded, that the purposeful formation of psychological space makes it possible to ensure the success of the process of adaptation to learning at school. Psychological space, a sense of comfort, security is one of the most important areas of human life and from the first days of children's schooling, a teacher must ensure that school attendance for a child is not burdensome, form a cognitive learning motive that would dominate in the future studyingПроаналізовано суть та значення формування психологічного простору як фактору успішної адаптації до школи дітей з порушенням мовлення.
Визначено, що порушення психологічного простору дитини викликає хворобливе ставлення до всього навколишнього і сприяє утворенню внутрішнього психологічного конфлікту, що з неминучістю призводить до втрати навчальної мотивації, зниження пізнавальної активності, порушення стосунків з учителем та однолітками. Метою статті є довести, що формування психологічного простору сприятиме успішній адаптації дітей з порушенням мовлення до навчання в закладі початкової освіти.
Методами дослідження окресленої проблеми є теоретичні методи, що дозволили відокремити положення, які потребували перевірки. Емпіричні методи дали змогу виявити рівень адаптованості дітей до навчання в закладі освіти, серед них: спостереження, бесіда, тестування, констатувальний експеримент, обробка результатів дослідження (представлена у відсотковому співвідношенні.
З’ясовано, що психологічний простір, відчуття комфорту, безпеки є однією з найбільш важливих сфер життєдіяльності людини, а правильно побудований психологічний простір може забезпечити відчуття захищеності й в умовах школи під час періоду адаптації. Зазначається, що з метою полегшення адаптації дітей до навчання, в початковій ланці має проводитись глибоке та розширене діагностування готовності до навчальної діяльності та підготовча робота з дітьми, які мають недостатній рівень шкільної адаптації.
Описано діагностичну процедуру та програму дослідження психологічного простору як фактору успішної адаптації до школи дітей з порушенням мовлення. Визначено умови формування особистісного простору молодшого школяра
Зроблено висновок про те, що цілеспрямоване формування психологічного простору дає можливість забезпечити успішність процесу адаптації до навчання у школі. Психологічний простір, відчуття комфорту, безпеки є однією з найбільш важливих сфер життєдіяльності людини і з перших днів перебування дітей у школі, вчитель має подбати про те, щоб відвідування школи для дитини не було обтяжливим, щоб формувався пізнавальний мотив навчання, який домінував би у подальшому навчанн
The Здатність до просторової визуализації як кореляція досягнень старших школярів з физики в штаті Сокото, Нігерия
No full textThis paper examined spatial visualisation ability as correlate of senior school students’ achievement in Physics in Sokoto State, Nigeria. The objectives of the study were to: (i) examine the relationship between senior school students’ spatial visualisation ability and their achievement in Physics; (ii) determine the relationship between senior school students’ spatial visualisation ability and their achievement in physics based on gender; (iii) assess the relationship between students’ spatial visualisation ability and their achievement in physics based on school type.
This research adopted ex post facto research of the co-relational type. The population for the study were Senior Secondary School II (SSS II) students in Sokoto State. Proportional sampling technique was used in sample selection. Seven hundred and thirty-one (731) SSS II students, offered Physics in senior secondary schools across the three senatorial districts in Sokoto State, Nigeria, formed the sample for the study. Research instruments, employed to elicit data for the study, were: Students’ Spatial Ability Test (SSAT), and Physics Achievement Test (PAT). The instruments were validated by experts in science education, and Practicing Physics teachers in Sokoto, giving reliability coefficients 0.79 and 0.89 respectively. The data gathered were analysed using Pearson Product Moment Correlation Statistic and Z-test statistic, at .05 level of significance.
The findings of the study were that:
there was statistically significant relationship between students’ spatial visualisation ability and their achievement in Physics (r=0.32, p < .05);
there was statistically significant difference in the strength of the relationship between students’ spatial visualisation ability and their achievement in Physics based on gender as the Zobs – value (-2.01) was outside ±1.96 boundary in favour of female students; and
iii there was statistically significant difference in the strength of the relationship between spatial visualisation ability and achievement in Physics based on school type as the Zobs – value (-5.08) was outside ±1.96 boundary in favour of private schools.
It was concluded, that students’ spatial visualisation ability positively predict their achievement in Physics. It was recommended, that students should be trained on spatial ability so as to be able to predict correctly their achievement in PhysicsУ цій роботі досліджувалася здатність до просторової візуалізації як кореляція досягнень учнів старших класів з фізики в штаті Сокото, Нігерія. Цілі дослідження полягали в тому, щоб: (i) вивчити зв’язок між здібностями старшокласників до просторової візуалізації та їхніми досягненнями з фізики; (ii) визначити зв’язок між здібностями старшокласників до просторової візуалізації та їхніми досягненнями з фізики на основі статі; (iii) оцінити зв’язок між здібностями учнів до просторової візуалізації та їхніми досягненнями з фізики на основі типу школи.
У цьому дослідженні було використано дослідження кореляційного типу ex post facto. Контингентом дослідження були учні старшої середньої школи II (ССШ II) у штаті Сокото. При формуванні вибірки використовувався метод пропорційного відбору. Сімсот тридцять один (731) учень ССШ II, що вивчав фізику в старших середніх школах у трьох сенаторських округах штату Сокото, Нігерія, склав вибірку для дослідження. Дослідницькими інструментами, які використовувалися для отримання даних для дослідження, були: Тест просторових здібностей учнів (ТПЗУ) і Тест досягнень з фізики (ТДФ). Інструменти були перевірені експертами в галузі природничих наук і вчителями фізики в Сокото, надано коефіцієнти надійності 0,79 і 0,89 відповідно. Зібрані дані були проаналізовані за допомогою статистики кореляції продукту-моменту Пірсона та статистики Z-тесту при рівні значущості 0,05.
Результати дослідження полягали в тому, що:
і спостерігався статистично значущий зв’язок між здатністю учнів до просторової візуалізації та їхніми досягненнями з фізики (r = 0,32, p < ,05);
була присутня статистично значуща різниця у силі зв’язку між здібностями учнів до просторової візуалізації та їхніми досягненнями з фізики на основі статі, оскільки значення Z спос (-2,01) було за межею ±1,96 на користь учениць;
iii була присутня статистично значуща різниця в силі зв'язку між здібністю до просторової візуалізації та досягненнями з фізики на основі типу школи, оскільки значення Z спос (-5,08) було за межею ±1,96 на користь приватних шкіл.
Зроблено висновок, що здатність учнів до просторової візуалізації позитивно прогнозує їхні досягнення з фізики. Рекомендовано тренувати учнів у просторових здібностях, щоб мати можливість правильно передбачати їхні досягнення з фізики
Система професійно-цифрових компетентностей викладача вищого педагогічного освітнього закладу
No full textThe article is devoted to the problem of substantiation of the integral target orientation of preparation of future teachers of institutions of higher pedagogical education for professional activity in the conditions of digitalization of society: systems of their professional-digital competences. The main conceptual idea is put forward: professional-digital competencies of a teacher of a higher pedagogical educational institution are in isomorphic dependence on his/her professional functions and form a holistic system - a reference model of the target landmark of the digitalized educational process in graduate and postgraduate studies. The integral-functional dimension describes the procedure for establishing a holistic set of updated teacher functions in the digital educational environment ofa pedagogical university. The set of the following criteria for their search is outlined: 1) the specifics of thefunctional content of the types of teaching activities, taking into account the process of digitization of higher education; 2) the subject of the teacher's relations with future teachers and public life; 3) the nature of the relevant links. According to all criteria in their unity, three core professionally defined functions are defined: heuristic-digital, managerial-digital and self-development-digital. To these are added purely instrumental general professional - executive-digital, technical-digital and the function of compliance with digital security.
The differences between the concepts of "professional-digital" and "digital" competence are emphasized. The concept of the system of professional-digital competencies of a teacher of a higher pedagogical educational institution as a holistic and interconnected set of their components, adequate to his/her certain professional functions in the digital environment, is formulated. The following relevant system of competencies is defined: heuristic-digital aspect (competencies in the areas of pedagogical innovations, digital content of personal and professional development, in particular, worldview and existential orientation, etc.); managerial and digital aspect (competence of the teacher of diagnostic and prognostic, motivational, design, organizational, stimulating and control functional and managerial nature); self-development-digital aspect (important for personal, professional and professional-cultural development of the teacher's competence); aspect of digital culture (digital competencies, highlighted in the literature, important for information retrieval, reception, processing and output, use of basic and application software, solving technical problems, personal data protection, copyright, etc.)Стаття присвячена проблемі обґрунтування складу інтегрального цільового орієнтиру підготовки майбутніх викладачів закладів вищої педагогічної освіти до професійної діяльності в умовах цифровізації суспільства: системи їх професійно-цифрових компетентностей.
Висунуто основну концептуальну ідею: професійно-цифрові компетентності викладача вищого педагогічного освітнього закладу знаходяться в ізоморфній залежності з його професійними функціями і утворюють цілісну систему – еталонну модель цільового орієнтиру цифровізованого освітнього процесу в магістратурі й аспірантурі.
У цілісно-функціональному вимірі описано процедуру встановлення цілісної сукупності оновлених у цифровому освітньому середовищі педагогічного університету функцій викладача. Окреслено сукупність таких критеріїв їх пошуку: 1) специфіка функціонального змісту різновидів викладацької діяльності з урахуванням процесу цифровізації вищої освіти; 2) предмет зв’язків викладача з майбутніми педагогами і суспільним життям; 3) характер відповідних зв’язків. За усіма критеріями в їх єдності визначено три стрижневі у професійному плані функції: евристично-цифрову, управлінсько-цифрову і саморозвивально-цифрову. До них додано й суто інструментальні загальнопрофесійні – виконавсько-цифрову, технічно-цифрову й функцію дотримання цифрової безпеки.
Наголошено на відмінності понять «професійно-цифрова» і «цифрова» компетентності. Сформульовано поняття системи професійно-цифрових компетентностей викладача вищого педагогічного освітнього закладу як цілісної й взаємопов’язаної сукупності їх складників, адекватних його певним професійним функціям у цифровому середовищі. Визначено таку відповідну систему компетентностей: евристично-цифровий аспект (компетентності у сферах створення педагогічних інновацій, цифрового контенту особистісно- й професійно-розвивальної, зокрема, світоглядної й екзистенціальної спрямованості та ін.); управлінсько-цифровий аспект (компетентності викладача діагностико-прогностичного, мотиваційного, проєктувального, організаційного, стимулювального й контрольного функціонально-управлінського характеру); саморозвивально-цифровий аспект (значущі для особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку викладача компетентності); аспект цифрової культури (висвітлені в літературі цифрові компетентності, важливі для забезпечення пошуку, прийому, переробки і видачі інформації, використання базового і прикладного програмного забезпечення, розв’язання технічних проблем, проблем захисту персональних даних, авторського права та ін.