ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Характеристика ступенів важкості перебігу гострої кишкової інфекції у пацієнтів похилого і старечого віку з COVID-19
No full textThe article discloses the characteristics of the degrees of severity of acute intestinal infection in elderly and senile patients with COVID-19.
The aim of the article is to substantiate the characteristics of the degrees of severity of acute intestinal infection (AII) in elderly and senile patients with COVID-19.
Materials and methods. Conditionally pathogenic microorganisms were detected in the patients of the study group by the bacteriological method. The WHO age classification was used to estimate age. The presence of the definition of a coronavirus infection and comorbid conditions was ascertained based on the following methods: selection of indicators of the immunoenzymatic method, PCR test, measurements the degree of saturation of arterial blood with oxygen by pulse oximetry, heart rate, temperature marks, questionnaires NEWS and ABCD for monitoring the dynamics of the disease in patients. Dehydration scale (CDS) was used to determine the severity of acute intestinal infection.
The Charlson comorbidity index was used to characterize comorbid conditions. Statistical methods were used: the Kolmagorov-Smirnov test, the non-parametric Wald Wolfowitz test. The obtained results were performed using the Statistica 13 Trial program. The severity index of COVID-19 has been determined, with the help of which it is possible to identify and sort patients to identify complications and a quick algorithm for the doctor's actions and the conditions of the intensive care unit.
The results. Several indicators of the modified NEWS questionnaire were determined, which confirm that the age of patients ≥ 65 years is associated with a more severe course of the disease. It has been established that such comorbid conditions as: damage to peripheral vessels, dementia, the presence of peptic ulcer disease are associated with a milder course of GKI against the background of COVID-19. The incidence of diabetes without damage to the limbs is reliably associated with a more severe course of the disease. Analyzing the indicators of the ABCD system, namely: age of patients, laboratory and instrumental tests, pantry poor conditions, risk factors associated with the severity of the course of COVID-19 were assessed.
Conclusions. The total result of the Charlson comorbidity index was determined in patients with AII on the background of COVID-19. The results confirm that such patients have a higher probability and risk of mortality.
A direct moderate correlation has been proven between the total result of the NEWS questionnaire and the course of AII, which indicates a higher frequency of the formation of severe forms of the latter in the presence of higher values of the questionnaire and the corresponding more severe course of COVID-19. The results of the severity index of COVID-19 allow us to conclude that the data are associated with an increase in the severity of acute intestinal infection in elderly patientsРозкрито особливості характеристики ступенів важкості перебігу гострої кишкової інфекції (ГКІ) у пацієнтів похилого і старечого віку з COVID-19.
Метою дослідження є обґрунтування характеристики ступенів важкості перебігу гострої кишкової інфекції у пацієнтів похилого і старечого віку з COVID-19.
Матеріали та методи. Бактеріологічним методом у пацієнтів досліджуваної групи було виявлено умовно-патогенні мікроорганізми. Для оцінки віку використовували класифікацію віку ВООЗ. Наявність визначення коронавірусної інфекції та коморбідних станів визначено на основі таких методів: показників імуноферментного методу, ПЛР-тесту, вимірювань ступеню насичення артеріальної крові киснем шляхом пульсоксиметрії, ЧСС, температурних позначок, опитувальники NEWS та ABCD для моніторингу динаміки захворювання стаціонарних пацієнтів. Для визначення ступеню тяжкості гострої кишкової інфекції використовувалась шкала дегідратації (CDS). Для характеристики коморбідних станів було використано індекс коморбідності Charlson. Були використані статистичні методи: тест Колмагорова-Смірнова, непараметричний критерій Вальда Вольфовіца. Отримані результати були виконані за допомогою програми Statistica 13 Trial. Визначено індекс тяжкості COVID-19, з допомогою якого можна провести ідентифікацію та сортування пацієнтів з метою виявлення ускладнень та швидкого алгоритму дій лікаря і умовах відділення інтенсивної терапії.
Результати. Визначений ряд показників модифікованого опитувальника NEWS, які підтверджують те, що вік пацієнтів ≥ 65 років пов'язаний з більш важким перебігом захворювання. Встановлено, що такі коморбідні стани як: ураження периферичних судин, деменція, наявність виразкової хвороби шлунку пов’язані з більш легким перебігом ГКІ на фоні COVID-19. Захворювання цукрового діабету без ураження кінцівок достовірно асоційоване з більш важким перебігом захворювання. Аналізуючи показники системи АВСD, а саме: вік пацієнтів, лабораторні та інструментальні тести, коморбідні стани були оцінені фактори ризику, які пов’язані з важкістю перебігу COVID-19.
Висновки. Визначено сумарний результат індексу коморбідності Чарлсон у пацієнтів з ГКІ на фоні COVID- 19. Результати підтверджують те, що такі пацієнти мають більшу ймовірність та ризик смертності.
Між наявністю сумарного результату отриманого за опитувальником NEWS та перебігом ГКІ доведено прямий помірний кореляційний зв'язок, що свідчить про вищу частоту формування важких форм останньої за наявності вищих значень опитувальника та відповідного більш важкого перебігу COVID-19. Результати індексу тяжкості COVID-19 дають нам змогу зробити висновок про те, дані пов’язані зі збільшенням ступеня важкості гострої кишкової інфекції у пацієнтів старечого і похилого вік
Вплив супутньої цервікалгії на психоемоційний стан, вегетативні функції і повсякденну активність у пацієнтів з епізодичною мігренню
No full textThe aim of the work is to study the occurrence of psycho-emotional and autonomic disturbance and the impact of headache on the daily activities of patients with episodic migraine, depending on the presence of concomitant cervicalgia.
Materials and methods: 77 patients with episodic migraine (17 with aura, 60 without aura, 28 men and 84 women, 18-58 years, mean 42.5±15.5 years) were included. 42 of them had concomitant cervicalgia. All patients were divided into 2 groups: I – episodic migraine with concomitant cervicalgia, II – episodic migraine without neck pain. The Spilberg-Hanin's anxiety scale, the Beck depression scale, Wayne questionnaire, Neck Disability Index and the MIDAS were used.
Results. The number of psycho-emotional disorders was higher in group patients with combined episodic migraine and cervicalgia (p<0.05). The indicators of autonomic disturbance were also higher in I group (p<0.05). The indicators depression correlated with autonomic status on subjective signs symptoms of (r=0.380) and objective signs (r=0.554). In I group the autonomic disturbance on subjective signs correlated with state anxiety (r=0.312), trait anxiety (r=0.348) and Beck scale (r=0.351). In group II autonomic objective signs correlated with the patient’s self-assessment on the same scale (r=0.919). The level of neck disability on NDI correlated with autonomic dysfunction on objective signs (r=0.338) in I group. The decrease of daily activity was more significantly reduce on MIDAS in I group compare with II group.
Conclusion. The combination of episodic migraine and cervicalgia in patients significantly reduces the daily activity rate on the MIDAS. The concomitant cervicalgia in patients with episodic migraine to contribute increase rates of state and trait anxiety and mild depressive symptoms and autonomic disturbanceЦель работы – изучить возникновение психоэмоциональных и вегетативных расстройств и влияния головных болей на повседневную активность у пациентов с эпизодической мигренью в зависимости от наличия сопутствующей цервикалгии.
Материалы и методы: в исследовании участвовали 77 пациентов с эпизодической мигренью (17 с аурой, 60 без ауры, 28 мужчин и 84 женщины, 18-58 лет, средний возраст 42,5±15,5 лет). 42 из них имели сопутствующую цервикалгию. Все пациенты были разделены на 2 группы: I – эпизодическая мигрень с сопутствующей цервикалгией, II – эпизодическая мигрень без боли в шее. Использовались шкала тревожности Спилберга-Ханина, шкала депрессии Бэка, опросник Вейна, индекс инвалидности шеи и MIDAS.
Результаты. Количество психоэмоциональных расстройств было выше в группе пациентов с сочетанной эпизодической мигренью и цервикалгией (р<0,05). Показатели вегетативных нарушений также были выше в I группе (р<0,05). Показатели депрессии коррелировали с вегетативными нарушениями по субъективным признакам (r=0,380) и объективным признакам (r=0,554). В I группе вегетативные нарушения по субъективным признакам коррелировали с ситуативной тревожностью (r=0,312), личностной тревожностью (r=0,348) и шкалой Бека (r=0,351). Во ІІ группе вегетативные объективные признаки коррелировали с самооценкой пациентов по той же шкале (r=0,919). Уровень инвалидности шеи по шкале NDI коррелировал с вегетативной дисфункцией по объективным признакам (r=0,338) в I группе. Снижение повседневной активности по шкале MIDAS было более значительным в I группе по сравнению с II группой.
Вывод. Сочетание эпизодической мигрени и цервикалгии у больных достоверно снижает повседневную активность по шкале MIDAS. Сопутствующая цервикалгия у пациентов с эпизодической мигренью способствует увеличению показателей состояния и личностной тревожности, а также легкой депрессивной симптоматики и вегетативных расстройствМета роботи – дослідити виникнення психоемоційних та вегетативних розладів та впливу головного болю на повсякденну активність у пацієнтів з епізодичною мігренню в залежності від наявності супутньої цервікалгії.
Матеріали та методи: у дослідженні брали участь 77 пацієнтів з епізодичною мігренню (17 з аурою, 60 без аури, 28 чоловіків і 84 жінки, 18-58 років, середній вік 42,5±15,5 років). 42 із них мали супутню цервікалгію. Усі пацієнти були розділені на 2 групи: І – епізодична мігрень із супутньою цервікалгією, ІІ – епізодична мігрень без болю в шиї. Використовувалися шкала тривожності Спілберга-Ханіна, шкала депресії Бека, опитувальник Вейна, індекс інвалідності шиї та MIDAS.
Результати. Кількість психоемоційних розладів була вищою у групі пацієнтів із поєднаною епізодичною мігренню та цервікалгією (р<0,05). Показники вегетативного порушення також були вищими в І групі (р<0,05). Показники депресії корелювали з вегетативними порушеннями за суб'єктивними ознаками (r=0,380) та об'єктивними ознаками (r=0,554). У І групі вегетативні порушення за суб'єктивними ознаками корелювали з ситуативною тривожністю (r=0,312), особистісною тривожністю (r=0,348) та шкалою Бека (r=0,351). У ІІ групі вегетативні об’єктивні ознаки корелювали з самооцінкою пацієнтів за цією ж шкалою (r=0,919). Рівень інвалідності шиї за шкалою NDI корелював із вегетативною дисфункцією за об’єктивними ознаками (r=0,338) у І групі. Зниження повсякденної активності за шкалою MIDAS було більш значним в І групі порівняно з II групою.
Висновок. Поєднання епізодичної мігрені та цервікалгії у хворих значно знижує рівень повсякденної активності за шкалою MIDAS. Супутня цервікалгія у пацієнтів з епізодичною міграцією сприяє збільшенню показників особистої та реактивної тривожності, а також легкої депресивної симптоматики та вегетативної дисфункці
Динаміка біомаркерів FABP 4 та CTRP 3 у хворих на гострий інфаркт міокарда та цукровий діабет 2 типу
No full textThe aim of the work was to study the characteristics of adipokine metabolism based on the analysis of fatty acid binding protein 4 (FABP4) and C1q/tumour necrosis factor-related protein-3 (CTRP3) levels and their dynamics in non-diabetic and diabetic patients with cardiovascular (CV) complications of acute myocardial infarction (AMI).
Materials and methods. The study was carried out between 2018 and 2020 and involved 134 AMI patients with or without type 2 diabetes mellitus (DM) aged 59.00 [52.75; 66.00] years. The control group consisted of 20 healthy individuals with the mean age of 56.50 [48.50; 61.75] years. The serum levels of FABP4 and CTRP3 were measured by enzyme-linked immunosorbent assay on days 1 and 10 of hospital stay.
Results. The mean levels of FABP4 were elevated on day 1 in AMI patients with type 2 DM (group II) compared to those in AMI patients (group I) and the control individuals (p<0.05). The FABP4 concentrations on day 10 were 7.68 [6.42; 8.42] ng/ml and 8.31 [6.92; 9.63] ng/ml (p<0.05) in groups I and II, respectively. The CTRP3 levels were lower in group II on day 1 as compared to those in group I and the control group patients (p<0.001). After 10 days, the levels of CTRP3 were 287.56 [271.48; 300.58] ng/ml and 262.01 [225.32; 288.84] ng/ml) (p<0.001) in groups I and II, respectively. In the presence of early AMI complications in diabetic patients, the levels of FABP4 remained elevated on day 10, and the levels of CTRP3 were low compared to those in diabetic patients without AMI complications (p<0.05).
Conclusions. The characteristics of adipokine metabolism in AMI patients have been revealed: the worsened imbalance in adipokine metabolism in type 2 DM due to the difference in FABP4 and CTRP3 levels. Special mention should be made of severely deteriorated adipokine metabolism in diabetic patients with CV complicationsМетою роботи було вивчити особливості адипокінового обміну на основі аналізу рівнів білка, що зв’язує жирні кислоти 4 (FABP 4) та C1q/ фактор некрозу пухлини – асоційованого білка 3 (CTRP 3) та їх динаміки у недіабетичних та діабетичних пацієнтів із кардіо-васкулярними ускладненнями гострого інфаркту міокарда (ГІМ).
Матеріали та методи. Дослідження проводилось у період 2018-2020 років. У дослідженні взяли участь 134 пацієнтів на ГІМ залежно від наявності та відсутності цукрового діабету (ЦД) 2 типу середнім віком 59,00 [52,75; 66,00] років. Контрольну групу склали 20 практично здорові особи середнім віком 56,50 [48,50; 61,75] років. Вивчення FABP 4 та CTRP 3 проводили шляхом імуноферментного аналізу на 1 та 10 добу госпіталізації.
Результати. Середні рівні FABP 4 на 1 добу у пацієнтів із ГІМ та ЦД 2 типу (ІІ група) зростали порівняно із пацієнтами на ГІМ (І група) та контрольною групою (p<0,05). Концентрація FABP 4 на 10 день у І групі склала 7,68 [6,42; 8,42] нг/мл та у ІІ групі – 8,31 [6,92; 9,63] нг/мл (р<0,05). Вміст CTRP 3 на 1 добу у ІІ групі зменшувався порівняно із І групою та групою контролю (p<0,001). Через 10 днів рівень CTRP 3 склав відповідно (І група – 287,56 [271,48; 300,58] нг/мл; група II – 262,01 [225,32; 288,84] нг/мл) (p<0,001). За умов наявності ранніх ускладнень ГІМ у діабетичних хворих на 10 добу вміст FABP 4 залишався підвищеним, а рівень CTRP 3 низьким порівняно із діабетичними пацієнтами без ускладнень ГІМ (р<0,05).
Висновки. Виявлено особливості адипокінового обміну в хворих на ГІМ: при ЦД 2 типу посилюється дисбаланс в адипокіновому обміні за рахунок різниці вмісту FABP 4 та CTRP 3. Особливо слід зазначити, що значне погіршення стану адипокінового обміну спостерігається за умов наявності кардіо-васкулярних ускладнень у діабетичних пацієнті
Дослідження функціональних результатів перелому дистального відділу стегна зафіксованого внутрішньо компресійною пластиною
No full textThe femur is the largest bone in the body connecting between the tibia and pelvic bone. Studies have proved this bimodal distribution of supracondylar fractures of the femur. The locking plate's standard is to have an anatomical reduction of the bone under the soft tissue envelope and could be applied without stripping the periosteum.
The aim: to study the union rates with locking compression plates and clinical outcome associated with this treatment modality, range of movements of the knee, pain relief and return to normal activities and work.
Methodology: this is a prospective study on patients with distal femur fractures. Conducted at Santhiram medical college and general hospital, Nandyal from October 2018 to September 2020. All patients aged more than 18 years diagnosed with distal femur fractures.
Results: in our study, around 46 % of them had Muller A1 type, followed by 23 % had Muller C1 and C2 respectively, and the remaining 13.3 % had Muller A2. Around 67 % had a Thomas splint with traction, 16.7 % had B.B. splint, 13.3 % had A/K POP slab, and the remaining 3 % had upper tibial traction with B.B. splint. The majority of the study participants, 53 %, had knee flexion more than 120 degrees. 30 %, took <16 weeks for the union, 33 %, took 16-20 weeks to complete weight-bearing, eight patients (26 %) had excellent outcomes; 21 patients (70 %) had a satisfactory outcome; one patient (3.3 %) had an unsatisfactory outcome.
Conclusion: in our study, out of 30 patients, eight patients had excellent outcomes, 21 patients had satisfactory outcomes, and one patient had unsatisfactory outcomes. We conclude, open reduction and internal fixation with a locking compression plate resulted in good clinical and radiologic outcomesСтегнова кістка є найбільшою кісткою в тілі, що з'єднує між собою великогомілкову і тазову кістку. Дослідження підтвердили бімодальний розподіл супракондилярних переломів стегнової кістки. Стандартом використання фіксуючої пластини є анатомічне зменшення кістки під оболонкою м’яких тканин і її можна застосовувати без видалення окістя.
Мета: вивчити частоту з’єднань з блокуючими компресійними пластинами та клінічний результат, пов’язаний з цим методом лікування, діапазон рухів коліна, полегшення болю та повернення до нормальної діяльності та роботи.
Методологія: це проспективне дослідження пацієнтів з переломами дистального відділу стегнової кістки. Воно проводилося в медичному коледжі Сантірам та лікарні загального профілю, Нандьял з жовтня 2018 року по вересень 2020 року. У всіх пацієнтів віком понад 18 років діагностовано переломи дистального відділу стегнової кістки.
Результати: у нашому дослідженні близько 46% з пацієнтів мали тип Muller A1, за ними 23% мали Muller C1 і C2 відповідно, а решта (13,3%) мали Muller A2. Близько 67% мали шину Томаса з витягуванням, 16,7% мали шину B.B., 13,3% мали пластину A/K POP, а решта 3% мали витягування верхньої великогомілкової кістки за допомогою шини B.B. Більшість учасників дослідження, 53%, мали згинання коліна понад 120 градусів. 30 % потребували менше 16 тижнів для зрощення, 33 % потребували 16-20 тижнів для повного витримування навантаження, вісім пацієнтів (26 %) мали чудові результати; 21 пацієнт (70%) мав задовільний результат; один пацієнт (3,3%) мав незадовільний результат.
Висновок: у нашому дослідженні з 30 пацієнтів вісім пацієнтів мали відмінні результати, 21 пацієнт мав задовільні результати, а один пацієнт мав незадовільні результати. Ми робимо висновок, що відкрите вправлення та внутрішня фіксація за допомогою блокуючої компресійної пластини дали хороші клінічні та рентгенологічні результат
Високий рівень ХГЛ як виключення для медичного ведення позаматкової вагітності: наш досвід
No full textThe face is the most prominent part of the body. Facial blemishes and disorders directly reflect a person's physical appearance, cosmesis and self-image. They may contribute to dysmorphism and even lead to depression in susceptible individuals, especially women. Early identification and management of facial skin disorders are therefore important.
The aim: To study the clinical pattern and epidemiological determinants of facial dermatoses among females above 10 years.
Methods: The study was carried out at Mediciti Medical sciences from 2014 to 2017; institutional ethical clearance was obtained (dated 7/2//2015 with registration number FWA00002684)
A total of 500 female patients with facial dermatoses, aged 10 to 85 years, were enrolled in this cross-sectional study for 18 months. Detailed history and clinical examination findings were recorded in a structured proforma. Patients with sexually transmitted infections (STIs) were excluded. In addition, woods lamp examination, skin scrapings for potassium hydroxide mount, skin biopsy and other relevant investigations were done as required.
Results: A total of 500 patients were enrolled. The majority were in the 4th and 5th decades. Pigmentary dermatoses were highest, melasma predominating. Immunobullous dermatoses formed the smallest group. Occupation-wise, the majority were agricultural labourers. Many dermatoses, especially melasma, were related to occupation and lifestyle with photo-aggravation, cosmetics use and stress.
Conclusion: This study assessed the pattern of facial dermatoses among the female clientele of this institution. Hyperpigmentary dermatoses, especially melasma, emerged as the most common dermatosis for which treatment was sought. This study assessed the pattern and epidemiologic determinants of facial dermatoses in female patients in a rural Tertiary hospital at Ghanpur, Telangana. Melasma was the most frequent dermatosis for which treatment was sought. Larger population-based studies would determine the actual socioeconomic burden of the problemТрадиційно метотрексат призначають за схемою прийому кількох доз, але для дотримання режиму лікування пацієнтом і зменшення побічних ефектів було розроблено схему одноразового введення.
Мета: вивчити ефективність метотрексату в нашій лікарні з огляду на перевищений граничний рівень β-ХГЛ.
Матеріали і методи: госпітальне ретроспективне обсерваційне дослідження у 40 гемодинамічно стабільних пацієнток з діагнозом позаматкової вагітності протягом 2 років. В дослідження включені пацієнтки, які гемодинамічно стабільні та у яких за допомогою трансвагінального сканування діагностовано позаматкову вагітність.
Результати: 32 хворі було проліковано метотрексатом, 8 випадків – хірургічно. 12 пацієнток прийняли одну дозу для успішного лікування. У 80 % випадків лікування метотрексатом було успішним. Рівень успішності лікування в середньому становить 92 %, якщо початкові рівні S-β-hCG <5000 МО/л, і 68 %, коли початкові рівні S-β-hCG >5000 МО/л. Загальна успішність терапії становить 80 % (32 із 40).
Висновок: хоча відсоток успіху значно нижчий із початковими значеннями >5000 (79 %) порівняно зі значеннями <5000 (100 %), враховуючи головну перевагу медикаментозного лікування, яке полягає у збереженні маткової труби та, отже, фертильності, випробуване медичне лікування можна розглядати у ретельно відібраних пацієнтів, коли значення складає >5000 з подальшою готовністю до будь-якої екстреної ситуаці
Роль фіброскану в оцінці ступеня ураження печінки серед хронічних випадків гепатитів В і С
No full textChronic liver diseases (CLD) cause significant morbidity and mortality worldwide, accounting for approximately 2 million deaths annually. The majority of CLDs include alcoholic liver disease, chronic viral hepatitis, including hepatitis B and C, non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD), and hemochromatosis. Of these, hepatitis B virus (HBV) and hepatitis C virus (HCV) infections account for a substantial proportion of liver diseases which is responsible for liver damage ranging from minor disorders to liver cirrhosis and hepatocellular carcinoma (HCC). Fibroscan is a novel non-invasive method for assessing hepatic fibrosis by measuring liver stiffness.
The aim. The present study was conducted to know the prevalence of blood-born viral pathogens (HBV, HCV) among patients with chronic liver diseases (CLD) and also to assess the role of Fibroscan and liver function tests (LFT) in evaluating the extent of chronic liver disease.
Material and methods: The present study comprised 100 chronic liver disease patients attending the gastroenterology department. All the chronic liver disease cases were tested for Hepatitis B and Hepatitis C viral infections using a rapid Immunochromatography assay. Simultaneously they were subjected to liver function tests and fibroscan to assess the extent of fibrosis by staging from F0 to F4.
Results: When screened for bloodborne viral pathogens, 46 % were HBV positive, 10 % were HCV, and none were HIV positive. No co-infection was detected. HBV was identified as the most typical cause of CLD in about 46 %, followed by non-viral/non-infectious (alcoholic, metabolic, autoimmune) cause in 44 % and 10 %, the cause for CLD was HCV. As per fibroscan results, 80 % of HCV and 39 % of HBV patients were in the stage of cirrhosis/advanced fibrosis.
Conclusion: HBV was the predominant cause of CLD. Liver stiffness has recently been shown to be a good predictor of clinical outcomes. A fibroscan will help in the decision-making process in staging the disease and choice of treatment in viral hepatitis casesХронічні захворювання печінки (ХЗП) викликають значну захворюваність і смертність у всьому світі, складаючи приблизно 2 мільйони смертей на рік. Більшість ХЗП включають алкогольну хворобу печінки, хронічні вірусні гепатити, включаючи гепатити В і С, неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) і гемохроматоз. З них інфекції вірусу гепатиту В (ВГВ) та вірусу гепатиту С (ВГС) становлять значну частину захворювань печінки, які відповідають за ураження печінки, починаючи від незначних порушень до цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК). Фіброскан є новим неінвазійним методом оцінки фіброзу печінки шляхом вимірювання жорсткості печінки.
Мета. Дане дослідження було проведено з метою визначення поширеності вірусних патогенів, утворених гемоконтактним методом (ВГВ, ВГС) серед пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки (ХЗП), а також для оцінки ролі фіброскану та тесту на печінкові проби (ТПП) в оцінці ступеня хронічного захворювання печінки.
Матеріал та методи: У цьому дослідженні взяли участь 100 пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки, які відвідують гастроентерологічне відділення. Усі випадки хронічних захворювань печінки були перевірені на наявність вірусних інфекцій гепатиту В та гепатиту С за допомогою швидкого імунохроматографічного аналізу. Одночасно вони піддавалися тестуванню печінкових проб і застосуванню фіброскану для оцінки ступеня фіброзу шляхом постановки діагнозу від F0 до F4.
Результати: При скринінгу на вірусні патогени, що передаються гемоконтактним методом, 46 % пацієнтів були позитивними на ВГВ, 10 % ВГС і жоден з них не був ВІЛ-позитивним. Коінфекції виявлено не було. ВГВ була визначена як найпоширеніша причина ХЗП приблизно в 46 % випадків, за нею слідувала невірусна/неінфекційна (алкогольна, метаболічна, аутоімунна) причина у 44 % і в 10 % причиною ХЗП була ВГС. За результатами фіброскану, 80 % ВГС і 39 % ВГВ пацієнтів перебували в стадії цирозу/запущеного фіброзу.
Висновок: ВГВ був переважаючою причиною ХЗП. Доведено, що жорсткість печінки є хорошим предиктором клінічного результату з плином часу. Фіброскан допоможе в процесі прийняття рішень в постановці діагнозу захворювання і виборі протоколу лікування у випадках вірусного гепатит
Поширеність явної та субклінічної тироідної дисфункції у вагітних жінок та її наслідки отримані у центрі третинної медичної допомоги
No full textAim: To know the prevalence of overt and subclinical thyroid disorders in Indian pregnant women and to know the effect of overt and subclinical thyroid dysfunction on maternal and fetal outcome.
Materials and methods: This study was conducted at the Government Maternity Hospital, sultan bazaar, Osmania medical college, Hyderabad over a period of 15 months from august 2016 to October 2017. 1000 pregnant women who attended the antenatal clinic were screened for the thyroid dysfunction. Serum TSH level estimated. fT3, fT4 and anti TPO Ab levels were estimated if the TSH level was abnormal. Patients were managed accordingly and followed till the delivery. Maternal and fetal outcome recorded.
Results: It was a prospective study done on 1000 antenatal women. Prevalence of thyroid disorder in this study was 11.3%. Prevalence of subclinical, overt hypothyroidism, subclinical and overt hyperthyroidism was 9.4%, 1.4%, 0.4% and 0.1% respectively. Subclinical hypothyroidism was associated with complications like preeclampsia (13.8%), Anaemia (15.95%), preterm delivery (6.38%), Intrauterine growth restriction (4.25%), low birth weight (12.76%) and Intrauterine fetal death)(2.12%). Overt hypothyroidism was associated with complications like Preeclampsia (14.28%), anaemia (21.4%), Preterm delivery (14.28%), intrauterine growth restriction (14.28%), low birth weight (21.4%) and Intrauterine fetal death (7.14%). Incidence of CD was 18.05% in women with hypothyroidism. Subclinical hyperthyroidism was associated with complications like Preeclampsia, Preterm delivery, Intrauterine growth restriction, Intrauterine fetal death.
Conclusion: Thyroid disorders in pregnancy are significantly associated with both maternal and fetal complications and adversely affect the outcome of pregnancy. Hence, early identification of thyroid disorders and timely initiation of treatment is essentialМета: Знати поширеність явних і субклінічних порушень щитовидної залози у індійських вагітних жінок і знати вплив явної і субклінічної дисфункції щитовидної залози на результат для матері та плода.
Матеріали та методи: Це дослідження проводилося в Урядовому пологовому будинку, султанському базарі, медичному коледжі Османії, Хайдарабаді протягом 15 місяців з серпня 2016 року по жовтень 2017 року. 1000 вагітних жінок, які відвідували жіночу консультацію, пройшли скринінг на наявність дисфункції щитовидної залози. Оцінюється рівень ТТГ в сироватці крові. Рівні fT3, fT4 і anti TPO Ab оцінювалися, якщо рівень ТТГ був аномальним. Пацієнтів лікували відповідним чином і стежили за ними до пологів. Зафіксовано результат для матері та плода.
Результати: Це було проспективне дослідження, проведене на 1000 вагітніх жінок. Поширеність розладу щитовидної залози в цьому дослідженні склала 11,3 %. Поширеність субклінічного, явного гіпотиреозу, субклінічного та явного гіпертиреозу становила 9,4 %, 1,4 %, 0,4 % та 0,1 % відповідно. Субклінічний гіпотиреоз був пов'язаний з такими ускладненнями, як прееклампсія (13,8 %), анемія (15,95 %), передчасні пологи (6,38 %), IUGR (4,25 %), LBW (12,76 %) та IUFD (2,12 %). Явний гіпотиреоз був пов'язаний з такими ускладненнями, як Прееклампсія (14,28 %), анемія (21,4 %), Передчасні пологи (14,28 %), IUGR (14,28 %), LBW (21,4 %) та IUFD (7,14 %). Захворюваність на CD склала 18,05 % у жінок з гіпотиреозом. Субклінічний гіпертиреоз був пов'язаний з такими ускладненнями, як прееклампсія, передчасні пологи, обмеження внутрішньоутробного росту, внутрішньоутробна загибель плода
Висновок: Порушення щитовидної залози під час вагітності значною мірою пов'язані як з ускладненнями для матері, так і з впливом на плід, та негативно впливають на результат вагітності. Отже, раннє виявлення порушень щитовидної залози та своєчасний початок лікування є важливим для досягнення успішного результат
Взаємозв’язки рівнів продукції цитокінів у механізмах регуляції запального процесу у хворих на негоспітальну пневмнонію
No full textThe aim of study was to study of cytokine production levels and their relationship in the mechanisms of regulation of the inflammatory process in community-acquired pneumonia.
Materials and methods. The study was carried out in the period 2017–2020 based on the therapeutic department of the Municipal non-profit enterprise “City Clinical Multidisciplinary Hospital No. 25” of Kharkiv City Council. The study involved 34 adult patients with CAP aged 18 to 80 years (mean age 36.5±10.3). The control group consisted of 20 apparently healthy individuals (mean age 39.5±12.5). Levels of IL-17, IL-1Ra, TGFβ1, visfatin, adiponectin were determined by enzyme-linked immunosorbent assay.
Results. Levels of IL-1 Ra and IL-17 in the group of patients with САP were 3.77±0.24 and 33.08±0.10 pg/ml, respectively. In the PРI group, the level of these indicators was probably higher (p<0.05) and was 2.53±0.13 and 28.17±0.53 pg/ml. The level of TGFβ1 in the group of patients with CAP was 24.54±0.55 ng/ml and was slightly higher than in the group of AHI (26.33±0.62 ng/ml). No differences were found between adiponectin levels in the AHI group and patients with CAP, as in the case of visfatin levels. The disappearance of relationships in the system of normal regulation of the inflammatory process between one pair of cytokines and their appearance between other pairs indicates a violation of regulatory mechanisms in patients with community-acquired pneumonia.
Conclusions. The identified characteristics of the cytokine profile reflect the end of the phase of active inflammation in the lungs and the beginning of the phase of compensatory reactions. The findings suggest the importance of studying the cytokine profile in patients with community-acquired pneumonia, which will help to develop new approaches to predict the course of pneumonia, ways to correct metabolic disorders that develop in this condition, and will help identify risk groups for this pathologyЦелью исследования было изучение уровней продукции цитокинов и их взаимосвязи в механизмах регуляции воспалительного процесса при негоспитальной пневмонии.
Материалы и методы. Исследование проводилось в период 2017–2020 годов на базе терапевтического отделения Коммунального некоммерческого предприятия «Городская клиническая многопрофильная больница № 25» Харьковского городского совета. В исследовании приняли участие 34 взрослых больных с ВП в возрасте от 18 до 80 лет (средний возраст 36,5±10,3 лет). Контрольная группа была сформирована из 20 практически здоровых лиц (средний возраст 39,5±12,5 лет). В сыворотке крови иммуноферментным методом определяли уровни IL-17, IL-1Ra, TGFβ1, висфатина, адипонектина.
Результаты. Уровни IL-1 Ra и IL-17 в группе больных НП составляли 3,77±0,24 и 33,08±0,10 пг/мл соответственно. В группе ПЗЛ уровень данных показателей был вероятно выше (р<0,05) и составлял 2,53±0,13 и 28,17±0,53 пг/мл. Уровень TGFβ1 в группе больных НП равнялся 24,54±0,55 нг/мл и был несколько выше, чем в группе ПЗЛ (26,33±0,62 нг/мл). Между уровнями адипонектина в группе ПЗЛ и больными НП различий не выявлено, как и в случае с уровнем висфатина. Исчезновение взаимосвязей в системе нормальной регуляции воспалительного процесса между одними парами цитокинов и появлением их между другими парами свидетельствует о нарушении в работе регуляторных механизмов у больных с негоспитальной пневмонией.
Выводы. Обнаруженные характеристики цитокинового профиля отражают окончание фазы активного воспаления в легких и начало фазы компенсаторных реакций. Полученные факты свидетельствуют о важности изучения показателей цитокинового профиля у больных с негоспитальной пневмонией, что поможет в разработке новых подходов к прогнозированию течения пневмонии, способов коррекции развивающихся при этом состоянии метаболических нарушений и будет способствовать выявлению группы риска при данной патологииМетою дослідження було вивчення рівнів продукції цитокінів та їх взаємозв’язки в механізмах регуляції запального процесу при негоспітальній пневмонії.
Матеріали і методи. Дослідження проводилося в період 2017–2020 років на базі терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради. В дослідженні взяли участь 34 дорослих хворих, що страждали на негоспітальну пневмонію, віком від 18 до 80 років (середній вік 36,5±10,3 років). Контрольна група була сформована з 20 практично здорових пацієнтів (середній вік 39,5±12,5 років). В сироватці крові імуноферментним методом визначали рівні IL-17, IL-1Ra, TGFβ1, вісфатину, адипонектину.
Результати. Рівні IL-1 Ra та IL-17 в групі хворих, що страждали на НП складали 3,77±0,24 та 33,08±0,10 пг/мл відповідно. У групі ПЗО рівень даних показників був вірогідно вищим (р<0,05) та складав 2,53±0,13 та 28,17±0,53 пг/мл. Рівень TGFβ1 у групі хворих на НП дорівнював 24,54±0,55 нг/мл та був дещо вищим аніж в групі ПЗО (26,33±0,62 нг/мл). Між рівнями адипонектину в групі ПЗО та хворими, що страждали на НП, відмінностей не виявлено, як і у випадку з рівнем вісфатину. Зникнення взаємозв’язків в системі нормальної регуляції запального процесу між одними парами цитокінів та появою їх між іншими парами свідчить про порушення в роботі регуляторних механізмів у хворих, що страждають на негоспітальну пневмонію.
Висновки. Виявлені характеристики цитокінового профілю відображають закінчення фази активного запалення в легенях та початок фази компенсаторних реакцій. Отримані факти свідчать про важливість вивчення показників цитокінового профілю у хворих, що страждають на негоспітальну пневмонію, що допоможе в розробці нових підходів до прогнозування перебігу пневмонії, способів корекції метаболічних порушень, що розвиваються при цьому стані, та буде сприяти виявленню групи ризику за даної патологі
Гістеректомія із опортуністичною сальпінгектомією та її вплив на структурно-функціональні параметри яєчникової тканини
No full textThe study examined the development of posthysterectomy syndrome in patients after hysterectomy with preservation of ovarian tissue.
The aim of the study was to assess the functionality of ovarian tissue in patients with hysterectomy and opportunistic salpingectomy performed for uterine fibroids.
Materials and methods of the research. The study was performed in 160 women of reproductive age. The first group included 90 patients after vaginal hysterectomy with tubectomy and associated with laparoscopy, the second group - 70 patients after abdominal hysterectomy with tubectomy. The control group included 50 women of reproductive age 45.7±1.3 years with asymptomatic fibroids. The diagnostic algorithm included assessment of hormonal status and instrumental study of structural and functional parameters of ovarian tissue both at the stage of preoperative observation and for 12 months, 3 and 5 years after surgery.
Research results and their discussion. At the preoperative stage in both groups found a higher percentage of thyroid disease, hypertension and metabolic disorders, as well as combined proliferative processes of the uterus. Normal ultrasound picture of the ovaries was found in 67.8 % - in the first group and in 47.1 % - in the second group. Significant increase in blood flow in the ovarian artery, in the remote period showing atrophic changes with the development of ovarian depletion syndrome. Assessment of hormonal status in both groups shows marked changes in baseline levels of gonadotropic hormones (FSH and LH): increase in baseline FSH levels by 2.2 times, LH - 1.5 times against the control group (p <0.05), dyshormonal disorders persist for up to 5 years after surgery in one third of cases, and up to 36 months - there is an increase in the proportion of cystic and trophic changes, most pronounced in patients with reduced ovarian reserve, dysmetabolic manifestations and combined proliferative processes of the uterus and appendages before surgery, and syndrome chronic pelvic pain and venous pelvic blood supply in the postoperative period.
Conclusions. The technique of performing a hysterectomy does not have a significant effect on the functional state of the ovaries in the long term. The main indicators of ovarian blood flow and steroid hormone production after hysterectomy with opportunistic salpingectomy for uterine fibroids are close to the reference values up to 36 months postoperativelyВ дослідженні розглянуто розвиток постгістеректомічного синдрому у пацієнток після гістеректомії зі збереженням яєчникової тканини.
Мета дослідження - оцінка функціональності яєчникової тканини у пацієнток із гістеректомією та опортуністичною сальпінгектомією, виконаної з приводу міоми матки.
Матеріали та методи дослідження. Дослідження виконано у 160 жінок репродуктивного віку. У першу групу увійшли 90 пацієнток після вагінальної гістеректомії із тубектомією, і асоційованої із лапароскопією, друга група - 70 пацієнток після абдомінальної гістеректомії з тубектомією. У контрольну групу увійшли 50 жінок репродуктивного віком 45,7±1,3 років із безсимптомною міомою. Діагностичний алгоритм передбачав оцінку гормонального статусу та інструментальне дослідження структурно-функціональних параметрів яєчникової тканини як на етапі передопераційного спостереження, так і протягом 12 місяців, 3 та 5 років після оперативного втручання.
Результати дослідження та їх обговорення. На доопераційному етапі в обох групах встановлено вищий відсоток захворювань щитовидної залози, артеріальної гіпертензії та метаболічних порушень, а також поєднаних проліферативних процесів матки. Нормальна ехографічна картина яєчників констатована у 67,8 % - у першій групі та у 47,1 % - у другій групі. Встановлено достовірне підвищенням показників кровотоку у яєчниковій артерії, у віддаленому періоді демонструючи атрофічні зміни із розвитком синдрому виснаження яєчників. Оцінка гормонального статусу у обох групах демонструє виражені зміни вихідного рівня гонадотропних гормонів (ФСГ та ЛГ): підвищення вихідного рівня ФСГ у 2,2 рази, ЛГ – у 1,5 рази проти даних контрольної групи (р<0,05), дисгормональні порушення зберігаються до 5 років після операції у третині випадків, а до 36 місяців – відмічають збільшення частки кістозних та трофічних змін, що найбільш виражено у пацієнток зі зниженим оваріальним резервом, дисметаболічними проявами та поєднаними проліферативними процесами матки і додатків, передуючими операції, а також з синдромом хронічного тазового болю і венозним кровонаповненням малого тазу у післяопераційному періоді.
Висновки. Техніка виконання гістеректомії не завдає суттєвого впливу на функціональний стан яєчників у віддалених термінах. Основні показники яєчникового кровотоку та продукції стероїдних гормонів після гістеректомії із опортуністичною сальпінгектомією з приводу міоми матки наближаються до референтних значень до 36 місяців післяопераційного період
Інгібітори IL-6 у лікуванні SARS COVID19
No full textThe aim of this study was to evaluate the clinical efficacy and safety of a two-dose approach in the administration of tocilizumab in patients with SARS COVID19
Material and methods. The study was carried out on the basis of the Odrex Medical House in 2000-2021. The total sample included 4,112 patients hospitalized in a specialized department with coronavirus pneumonia. Of this sample, 150 patients were prescribed tocilizumab at a dose of 8 mg/kg of patient weight, including 36 (24.0 %) cases when tocilizumab was administered in a two-dose regimen. In the case of a two-dose regimen, the second dose was administered no earlier than 24 hours after the first one.
All patients were examined according to the current clinical protocols. The hemogram, the content of CRP, ferritin, interleukin-6 were assessed. All patients received dexamethasone intramuscularly at a dose of at least 6 mg per day.
Statistical processing was carried out by methods of analysis of variance using the software Statistica 13.0.
Results. After the use of tocilizumab, the patients had a decrease in body temperature and a decrease in the need for oxygen support. At the same time, the normalization of indicators of the activity of the systemic inflammatory response was observed.
Mortality after the use of tocilizumab was 29.3 %; in all cases, the deaths had an extremely severe course of coronavirus infection and a significant comorbid background. There were no manifestations of anaphylaxis and cases of secondary infection after the appointment of tocilizumab.
Conclusions. The use of tocilizumab could significantly improve the condition of patients with SARS COVID19. There were no signs of anaphylaxis and cases of secondary infection after the administration of tocilizumab. In the absence of a pronounced clinical effect within 24 hours after the first dose of tocilizumab in patients with severe SARS COVID19, it is advisable to re-administer the drug (two-dose regimen)Метою дослідження було оцінити клінічну ефективність та безпеку дводозового призначення тоцилізумабу пацієнтам із SARS COVID19.
Матеріал і методи. Дослідження проводилося на базі Медичного дому «Одрекс» у 2020 - 2021 роках. Загальна вибірка склала 4112 пацієнтів, госпіталізованих у спеціалізоване відділення з коронавірусною пневмонією. З цієї вибірки 150 пацієнтам було призначено тоцилізумаб у дозі 8 мг/кг маси пацієнта, у тому числі 36 (24,0 %) випадків призначали тоцилізумаб у режимі двох доз. У разі дводозового режиму другу дозу вводили не раніше ніж через 24 години після першої.
Усі пацієнти обстежені згідно з діючими клінічними протоколами. Оцінювали гемограму, вміст СРБ, феритину, інтерлейкіну-6. Усі пацієнти отримували дексаметазон внутрішньом’язово в дозі не менше 6 мг на добу.
Статистичну обробку проводили методами дисперсійного аналізу з використанням програмного забезпечення Statistica 13.0.
Результати. Після застосування тоцилізумабу у пацієнтів спостерігалося зниження температури тіла та зниження потреби в кисневій підтримці. При цьому спостерігалася нормалізація показників активності системної запальної відповіді.
Смертність після застосування тоцилізумабу становила 29,3 %; у всіх випадках летальні випадки мали надзвичайно важкий перебіг коронавірусної інфекції та значний супутній фон. Проявів анафілаксії та випадків вторинної інфекції після призначення тоцилізумабу не було.
Висновки. Застосування тоцилізумабу може значно покращити стан хворих на SARS COVID19. Ознак анафілаксії та випадків вторинної інфекції після введення тоцилізумабу не було. У разі відсутності вираженого клінічного ефекту протягом 24 годин після першої дози тоцилізумабу у пацієнтів із тяжкою формою SARS COVID19 доцільно повторне введення препарату (схема у режимі двох доз