ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Дослідження консолідаційної хіміорадиційної терапії при місцево-поширенній карциномі стравоходу в лікарні третинного рівня
No full textConcurrent chemoradiation (CCRT) is considered the standard of care in locally advanced and inoperable carcinoma oesophagus patients. However, the majority of these patients have residual disease after completion of CCRT, and there are no definitive treatment guidelines for the management of the residual disease. Reports on consolidation chemotherapy for patients with oesophagal cancer after definitive CCRT are rare and have shown mixed results.
The aim of this study was to see the effects of consolidation chemotherapy in patients of CCRT who had residual disease and were not surgical candidates and also monitor its side effects.
Material and methods: It was a prospective interventional protocol over 2 years where patients received 4 cycles of consolidation chemotherapy post-CCRT. These patients were followed after completion of chemotherapy for response, toxicity and survival.
Results: 45 patients were initially enrolled for the study, histopathologically proven carcinoma of the oesophagus, out of which 30 patients finally received the full course of treatment and were available for final assessment. After consolidation chemotherapy, 23 (76.7 %) patients had a complete response, 3 (10 %) had a partial response, and 4 (13.3 %) had stable disease. There was no progression of the disease during treatment. The overall treatment protocol was well tolerated by all the patients. There were no grade IV toxicities. On follow-up till the compilation of this data, 23 (76.6 %) of the patients were alive, and 7 (23.3 %) died (disease-related events). Out of these 7 patients, 4 patients had a local failure, and 3 patients developed distant metastasis in the form of brain and liver metastasis.
Conclusion: Consolidation chemotherapy after concurrent chemoradiation in locally advanced, inoperable carcinoma oesophagus is a well-tolerable protocol with high chances of complete response ratesОдночасна хіміопроменева терапія (CCRT) вважається стандартом лікування місцеворозповсюджених та неоперабельних пацієнтів із карциномою стравоходу. Однак більшість цих пацієнтів мають залишкову хворобу після завершення CCRT, і немає остаточних рекомендацій щодо лікування залишкової хвороби. Звіти про консолідаційну хіміотерапію для пацієнтів із раком стравоходу після остаточної CCRT є рідкісними та показали неоднозначні результати.
Мета цього дослідження полягала в тому, щоб побачити ефекти консолідуючої хіміотерапії у пацієнтів з CCRT, які мали залишкову хворобу і не були кандидатами на хірургічне втручання, а також відстежити її побічні ефекти.
Матеріали та методи: це був проспективний інтервенційний протокол протягом 2 років, коли пацієнти отримували 4 цикли консолідуючої хіміотерапії після CCRT, і ці пацієнти спостерігалися після завершення хіміотерапії щодо реакції на неї, токсичності та виживання.
Результати: 45 пацієнтів спочатку були включені до дослідження з гістопатологічно підтвердженою карциномою стравоходу, з яких 30 пацієнтів нарешті отримали повний курс лікування та були доступні для остаточної оцінки. Після консолідуючої хіміотерапії у 23 (76,7 %) пацієнтів була повна відповідь, у 3 (10 %) — часткова відповідь і у 4 (13,3 %) захворювання було у стабільному стані. Під час лікування не було прогресування захворювання. Загалом протокол лікування добре переносився всіма пацієнтами. Токсичності IV ступеня не було. Під час подальшого спостереження до моменту збирання цих даних, 23 (76,6 %) пацієнтів були живі, а 7 (23,3 %) померли (через причини пов’язані із захворюванням). З цих 7 пацієнтів, у 4 пацієнтів була місцева недостатність, а у 3 пацієнтів розвинулися віддалені метастази у вигляді метастазів у мозок і печінку.
Висновок: консолідуюча хіміотерапія після одночасної хіміопроменевої терапії при місцево поширеній неоперабельній карциномі стравоходу є добре переносимим протоколом із високими шансами на повну відповід
Визначення ризику невиношування вагітності при генетичних формах тромбофілії
No full textThe aim: to study the distribution and influence of coagulation factor gene polymorphisms and endothelial dysfunction on the development of recurrent pregnancy loss.
Materials and methods: a prospective case-control study included 109 pregnant women in the 1st trimester with habitual miscarriage and 34 conditionally healthy pregnant women with an uncomplicated obstetrical anamnesis without risk factors for miscarriage. Genetic polymorphisms of coagulation and fibrinolysis factors (1691 G→A FVL, 20210 G→A prothrombin, 675 5G/4G PAI-1, 455 G→A fibrinogen β), as well as endothelial dysfunctions (192 Q→R PON-1, 677 C → T MTHFR) were investigated using allele-specific polymerase chain reaction.
Results: Pathological polymorphisms of the genes of the hemostasis system and endothelial dysfunction play a significant role in the development of miscarriage, namely such pathological genotypes as 1691 GA of factor V Leiden - increases the risk by 5.3 times (95 % CI 1.5-18.5), 20210 GA of prothrombin - by 26.47 times (1.6-445.7), 675 4G/4G PAI-1 - by 7, 5 times (1.7-33.79), -455AA fibrinogen β - 9.7 times (1.3-74.16), 677 CT MTHFR - 2.6 times (1.0-6.2), 677 TT MTHFR - 21.7 times (1.3-368.6). Multigenic forms of thrombophilia predominate in the majority of patients with miscarriage and account for 76.1 % (p<0.001, OR=12.31, 95 % CI 4.8-31.55). It was determined that the simultaneous presence of two pathological polymorphisms increases the risk of miscarriage by 3.88 times (OR 3.38; 95 % CI 1.26-9.97), and three ones - more than 2.5 times (OR 2.66; 95 % CI 1.02-7.19).
Conclusions: the course of pregnancy against the background of pathological polymorphisms of the genes of the hemostasis system and endothelial dysfunction significantly increases the risk of habitual miscarriage, which should be considered when planning a pregnancy in women with habitual miscarriageМета: вивчити розподіл та вплив поліморфізму генів факторів згортання крові, ендотеліальної дисфункції на розвиток повторної втрати вагітності.
Матеріали та методи: проспективне дослідження випадок-контроль включало 109 жінок в 1 триместрі вагітності зі звичним невиношуванням вагітності та 34 умовно здорових вагітних з неускладненим акушерським анамнезом та без факторів ризику невиношування вагітності. Генетичні поліморфізми факторів згортання та фібринолізу (1691 G→A FVL, 20210 G→A протромбіну, 675 5G/4G PAI-1, 455 G→A фібриногену β), а також ендотеліальної дисфункції (192 Q→R PON-1, 677 C→ T MTHFR) досліджували за допомогою алель-специфічної полімеразної ланцюгової реакції.
Результати: У розвитку невиношування вагітності вагому роль мають патологічні поліморфізми генів системи гемостазу та ендотеліальної дисфункції, а саме такі патологічні генотипи, як 1691 GA фактора V Leiden – підвищує ризик в 5,3 рази (95 % ДІ 1,5-18,5), 20210 GA протромбіну - в 26,47 рази (1,6-445,7), 675 4G/4G PAI-1 – в 7,5 рази (1,7-33,79), -455АА фібриногену β – в 9,7 рази (1,3-74,16), 677 СТ MTHFR – в 2,6 рази (1,0-6,2), 677ТТ MTHFR – в 21,7 рази (1,3-368,6). Мультигенні форми тромбофілії переважають у більшості пацієнток з невиношуванням вагітності та складають 76,1 % (р<0,001, ВШ=12,31, 95 % ДІ 4,8-31,55). Визначено, що одночасне існування двох патологічних поліморфізмів збільшує ризик невиношування вагітності в 3,88 рази (ВШ 3,38; 95 % ДІ 1,26-9,97), а трьох більше, ніж в 2,5 рази (ВШ 2,66; 95 % ДІ 1,02-7,19).
Висновки: перебіг вагітності на тлі патологічних поліморфізмів генів системи гемостазу та ендотеліальної дисфункції значно збільшує ризик звичного невиношування вагітності, що має бути враховано при плануванні вагітності у жінок зі звичним невиношуванням вагітност
Взаємозв'язок дисліпідемії та інсулінорезистентності у хворих на цукровий діабет 2 типу з метаболічним синдромом
No full textThe aim of the research was to study the relationship between dyslipidemia and insulin resistance in patients with type 2 diabetes with metabolic syndrome.
Materials and methods: In accordance with the aim and objectives of the study, the group of subjects consisted of 120 patients with type 2 diabetes mellitus with MS who were undergoing inpatient treatment in the endocrinology department of the KNP "Regional Clinical Hospital of the Ivano-Frankivsk Regional Council" and 15 practically healthy individuals (PHI), who made up the control group. The degree of IR was determined by waist circumference (WC), IR indices: the HOMA-IR index and the Caro index. The distribution of patients with type 2 diabetes mellitus with MS and without signs of MS was carried out, depending on the presence of NASH. The concentration of endogenous insulin (EI) was determined by the enzyme immunoassay method using an autonomous chemiluminescence analyzer Maglumi 800 with a set of reagents Maglumi "Insulin" Shanghai International Holding Corp. GmbH (Europe), Hamburg, Germany. Glycated hemoglobin (HbA1c) was determined using the "Glycosylated Hemoglobin Spl" reagent of Granum Laboratory LLC, Kharkiv, Ukraine, using a ULAB 108UV spectrophotometer. The level of triglycerides and HDL-CHD in blood serum was determined with the help of the "Cholesterol Spl" reagent of the "Granum Laboratory" LLC, Ukraine, Kharkiv, using the ER 500 enzyme immunoassay analyzer.
Results: calculation of generally accepted indices of insulin resistance, in particular the HOMA IR index, OT, BMI indicate the presence of significant insulin resistance in patients with type 2 diabetes with MS, while the changes were the greatest in patients with type 2 diabetes with MS and NASH. Insulin resistance syndrome contributes to lipid imbalance and is a metabolic prerequisite for the development of NASH.
Conclusions. The results of the study are recommended for practical use in health care: correction of dyslipidemia against the background of glycemic controlМетою дослідження було вивчити взаємозв'язок дисліпідемії та інсулінорезистентності (ІР) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з метаболічним синдромом (МС).
Матеріали та методи: У відповідності до мети та завдань дослідження групу обстежених складали 120 хворих на ЦД 2 типу з МС з, які знаходились на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» і 15 практично здорових осіб (ПЗО), які склали групу контролю. Ступінь ІР встановлювали за величиною обводу талії (ОТ), індексами ІР: індексом HOMA-IR та індексом Caro. Проведено розподіл хворих на ЦД 2 типу з МС та без ознак МС в залежності від наявності неалкогольного стеатогепатозу (НАСГ). Концентрацію ендогенного інсуліну (EI) визначали методом імуноферментного аналізу з використанням автономного хемілюмінісцентного аналізатора Maglumi 800 набором реактивів Maglumi «Іnsulin» Shanghai International Holding Corp. GmbH (Europe), Hamburg, Germany. Глікований гемоглобін (HbA1с) визначали за допомогою реагента «Глікозильований гемоглобін Спл» ТОВ «Лабораторія Гранум», Україна, м. Харків, за допомогою спектрофотометра ULAB 108UV. Рівень загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та високої щільності (ХС ЛПВЩ) у сироватці крові визначали за допомогою реагента «Холестерин Спл» ТОВ «Лабораторія Гранум», Україна, м. Харків, за допомогою аналізатора імуноферментного ER500.
Результати: обчислення загальноприйнятих індексів інсулінорезистентності, зокрема індекс HOMA IR, ОТ, ІМТ вказує на наявність істотної інсулінорезистентності у хворих на ЦД 2 типу з МС, у той час, як у хворих на ЦД 2 типу з МС та НАСГ зміни були найбільші. Синдром інсулінорезистентності сприяє дисбалансу ліпідів і є метаболічною передумовою розвитку НАСГ.
Висновки. Результати дослідження рекомендовані для практичного застосування в охороні здоров’я: корекція дисліпідемії на фоні глікемічного контролю у хворих на ЦД 2 типу з М
Харчова терапія у дітей з сепсисом та септичним шоком: невирішені питання та необхідність індивідуалізованого підходу
No full textThe aim. This review provides a meta-analysis of current guidelines on nutrition in critically ill patients, including SCCM–ASPEN (2017), SSC (2012, 2021), ESPNIC (2020), and SSC (2020) pediatric sepsis guidelines. While the ESPNIC (2020) guidance complements the existing ASPEN (2017) guidelines for critical paediatrics, the Children's SSC (2020) did not find sufficient direct evidence to develop strong nutritional recommendations for children with sepsis/septic shock.
Materials and methods. Looking for publications on nutritional assessment and nutritional support in children with sepsis have been keywords sepsis in children, nutrition, and critical conditions. Literature searched and analyzed from PubMed, Google Scholar and ScienceDirect databases. Revealed under-a sufficient amount of work on pediatric sepsis (an exception is neonatal sepsis), there are no protocols for assessing nutritional status and its correction in children diagnosed with sepsis/SS.
Results. Despite ongoing research in this area, many questions remain unresolved and require systematic study. While some small and large pediatric studies have recommended nutritional therapy, the heterogeneity of children's ICUs in terms of age, pathology, disease severity, comorbidities, and nutritional status precludes a one-size-fits-all approach to nutrition in critically ill children. Therefore, an individualized approach to nutrition is necessary, considering the patient's unique circumstances and the risk/benefit ratio of different nutritional therapies.
Conclusions. An extensive literature review did not reveal strong nutritional recommendations for children with sepsis/SS, underscoring the need for future research on the assessment and correction of protein-energy malnutrition in this population. Overall, this review highlights the importance of tailoring nutritional therapy to the individual needs of critically ill children with sepsis/ septic shock to optimize outcomesМета. У цьому огляді представлено мета-аналіз поточних рекомендацій щодо харчування пацієнтів у критичному стані, включаючи рекомендації SCCM—ASPEN (2017), SSC (2012, 2021), ESPNIC (2020) і SSC (2020) щодо педіатричного сепсису. Хоча рекомендації ESPNIC (2020) доповнюють існуючі рекомендації ASPEN (2017) для критичної педіатрії, Children's SSC (2020) не знайшло достатніх прямих доказів для розробки чітких рекомендацій щодо харчування для дітей із сепсисом/септичним шоком.
Матеріали та методи. Пошук публікацій про оцінку харчування та нутритивну підтримку у дітей із сепсисом за ключовими словами: сепсис у дітей, харчування та критичні стани. Пошук і аналіз літератури проведено в базах даних PubMed, Google Scholar і ScienceDirect. Виявлено недостатній обсяг робіт з педіатричного сепсису (виняток становить неонатальний сепсис), відсутні протоколи оцінки нутритивного статусу та його корекції у дітей з діагнозом сепсис/СШ.
Результати. Незважаючи на триваючі дослідження в цій області, багато питань залишаються невирішеними і потребують системного вивчення. У той час як деякі малі та великі педіатричні дослідження рекомендували дієтичну терапію, неоднорідність дитячих відділень інтенсивної терапії з точки зору віку, патології, тяжкості захворювання, супутніх захворювань і харчового статусу перешкоджає універсальному підходу до харчування у критично хворих дітей. Тому необхідний індивідуальний підхід до харчування, враховуючи унікальні обставини пацієнта та співвідношення ризик/користь від різних дієтичних терапій.
Висновки. Широкий огляд літератури не виявив чітких рекомендацій щодо харчування для дітей із сепсисом/СШ, що підкреслює необхідність майбутніх досліджень щодо оцінки та корекції білково-енергетичної недостатності в цій популяції. Загалом цей огляд підкреслює важливість пристосування харчової терапії до індивідуальних потреб критично хворих дітей із сепсисом/септичним шоком для оптимізації результаті
Сучасний погляд стану проблеми вікової макулярної дегенерації, її зв'язок з генетикою
No full textAge-related macular degeneration (AMD) is now recognized as a complex genetic condition in which any number of genes influence a person's susceptibility to developing the disorder. Earlier studies of genetics, in addition to population-based genetic epidemiologic approaches, strongly emphasized the importance of genetics in AMD. Although the degree of heritability and the number of genes are related, the behavioural and genetic variability of the disease remains unclear, but access to modern diagnostic methods, ophthalmological and molecular genetics, expands our understanding of the mechanisms of its development and progression. One of the main problems of ophthalmological research in the coming years will be to determine the genetic cause of AMD. The use of various genetic methods provides the best chance of determining the function of one or more genes in the pathophysiology of this condition.
The aim of this article is to conduct an analysis of the current literature to understand the pathogenesis of AMD at the molecular level and to provide the opportunity to establish and investigate new treatment methods, as well as to provide a treatment strategy that combines nutritional, environmental, and pharmacological methods to reduce the effect of genetic susceptibility and preserve vision.
Materials and methods - sources of information in the form of scientific articles, research works and monographs were selected for the analytical review of the literature. Databases such as PubMed, Google Scholar, Scopus and Web Of Science were used.
Research results - in the analytical review of modern domestic and foreign literature, it was determined that the use of various genetic methods provides the best chances to determine the function of one or more genes in the pathophysiology of age-related macular degeneration.
Conclusions - one of the main problems of ophthalmological research in the coming years will be to determine the genetic cause of AMD. The use of various genetic methods provides the best chance of determining the function of one or more genes in the pathophysiology of this condition. The goals are to identify people at high risk of developing AMD before they develop symptoms or serious pathology, to understand the pathogenesis of AMD at the molecular level and to enable the establishment and investigation of new treatments, as well as to provide a treatment strategy that combines nutritional, environmental, and pharmacological methods to reduce the effect of genetic susceptibility and preserve visionВікова макулярна дегенерація (ВМД) наразі визнається як складний генетичний стан, за якого будь-яка кількість генів впливає на чутливість людини до розвитку цього розладу. Більш ранні дослідження генетики на додаток до популяційно-орієнтованих генетичних епідеміологічних підходів, переконливо підкреслили, наскільки важливою є роль генетики в ВМД. Незважаючи на те, що ступінь спадковості та кількість генів пов’язані між собою, поведінкова та генетична мінливість захворювання залишається неясною, але доступ до сучасних методів діагностики, офтальмологічних та молекулярно-генетичних, розширює наше уявлення щодо механізмів її розвитку та прогресування. Однією з головних проблем офтальмологічних досліджень у найближчі роки буде визначення генетичної причини ВМД. Використання різних генетичних методів забезпечує найкращі шанси визначити функцію одного або кількох генів у патофізіології цього стану.
Метою цієї статті є проведення аналізу сучасної літературі, щоб зрозуміти патогенез ВМД на молекулярному рівні та забезпечити можливість встановлення і дослідження нових методів лікування, а також забезпечити стратегію лікування, яка поєднує харчові, екологічні та фармакологічні методи для зменшення ефекту генетичної сприйнятливості та збереження зору.
Матеріали та методи - Для аналітичного огляду літератури відібрано джерела інформації у вигляді наукових статей, дослідницьких робіт, монографій тощо. Було використано такі бази даних, як PubMed, Google Scholar, Scopus та Web Of Science.
Результаті дослідження - при аналітичному огляді сучасної вітчизняної і закордонної літератури визначено, що використання різних генетичних методів забезпечує найкращі шанси визначити функцію одного або кількох генів у патофізіології вікової макулярної дегенерації.
Висновки - Однією з головних проблем офтальмологічних досліджень у найближчі роки буде визначення генетичної причини ВМД. Використання різних генетичних методів забезпечує найкращі шанси визначити функцію одного або кількох генів у патофізіології цього стану. Цілі полягають у виявленні людей із високим ризиком розвитку ВМД до того, як у них з’являться симптоми або серйозна патологія, щоб зрозуміти патогенез ВМД на молекулярному рівні та забезпечити можливість встановлення і дослідження нових методів лікування, а також забезпечити стратегія лікування, яка поєднує харчові, екологічні та фармакологічні методи для зменшення ефекту генетичної сприйнятливості та збереження зор
Характеристика акустичних сигналів у здорових дітей за допомогою нового приладу «Trembita-Coronа»
No full textIn 2016, the last revision of the nomenclature of breathing sounds took place at the Congress of the European Respiratory Society in Amsterdam.
Purpose: to determine the features of the acoustic signal in healthy children using the new "Trembita-Corona" device.
Materials and methods. 100 healthy children aged from 1 month to 18 years were examined. We have distinguished 3 main groups. The 1st research group included 700 acoustic signals that are characteristic of the vesicular type of breathing, the 2nd group - 100 acoustic signals that are characteristic of the tracheal type of breathing, the 3rd group - 200 acoustic signals that are characteristic of the bronchovesicular type of breathing.
The results. With the help of the new "Trembita-Corona" device, a reference computerized database of acoustic signals for lung condition monitoring in healthy children was created. The parameters of the acoustic signal during different types of breathing in healthy children were formalized. Differences were found between the vesicular and the tracheal type of breathing in the average signal power in 0.1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 and 9 octaves, in the frequency of the acoustic signal - in 0, 4, 5, 8 octaves, amplitude of the acoustic signal - in 0,3,4,5, 8 octaves. Differences between the vesicular and the bronchovesicular types of breathing were found in the average signal power in 0, 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 and 9 octaves, in the frequency of the acoustic signal - in 0, 3.5, 6 and 7 octaves, amplitude of the acoustic signal - in all 8 octaves.
Conclusions. The "Trembita-Corona" acoustic monitoring device makes it possible to describe sound phenomena that normally occur in healthy children depending on the type of breathing based on the average signal power, amplitude and frequency of the acoustic signal in 11 octavesВ 2016 році на Конгресі Європейського респіраторного товариства в Амстердамі відбувся останній перегляд номенклатури дихальних шумів.
Мета: визначити особливості акустичного сигналу у здорових дітей за допомогою нового приладу «Trembita-Coronа».
Матеріали і методи. Було обстежено 100 здорових дітей віком від 1 місяця до 18 років. У здорових дітей було виділено 10 базисних точок для визначення акустичного сигналу та 1 додаткова точка. За допомогою пристрою акустичного спостереження були визначені акустичні феномени, що є характерними для кожного типу дихання в нормі. Нами було виділено та проаналізовано 3 основні групи, які відповідають типам дихання в нормі під час проведення аускультації. 1 група дослідження включала в себе 700 акустичних сигналів, які є характерними для везикулярного типу дихання, 2 група - 100 акустичних сигналів, які є характерними для трахеального типу дихання, 3 група - 200 акустичних сигналів, які є характерними для бронховезикулярного типу дихання.
Результати. За допомогою нового приладу "Trembita-Corona" була створена еталонна комп'ютеризована база даних акустичних сигналів моніторингу стану легень у здорових дітей. Було формалізовано параметри акустичного сигналу при різних типах дихання у здорових дітей, які можна широко використовувати для теле-медицини за допомогою штучного інтелекту. Були знайдені відмінності між везикулярним та трахеальним типом дихання по середній потужності акустичного сигналу у 0,1,2,3,4,5,7,8 та 9 октавах, по частоті піків відмінності були в 0,4, 5 та 8 октавах, амплітуді піків у 0,3,4,5,7 та 8 октавах. Були виявлені відмінності між везикулярним і бронховезикулярним типом дихання по середній потужності акустичного сигналу у 0,1,2,4,5,6,7,8 та 9 октавах, по частоті піків відмінності були в 0, 3,5, 6 та 7 октавах, амплітуді піків у всіх 8 октавах.
Висновки. Пристрій акустичного моніторингу "Trembita-Coronа" дає змогу описати звукові феномени, які в нормі виникають у здорових дітей в залежності від типу дихання на основі середньої потужності, амплітуди і частоти акустичного сигналу в 11 октава
Гігієнічна оцінка потенційних ризиків для здоров'я населення України та Харківського регіону внаслідок погіршення стану питного водопостачання в умовах війни
No full textWater plays a key role in ensuring the social and ecological well-being of the population of any state. At the same time, fresh water as a resource and related water infrastructure are among the most vulnerable sectors during armed conflicts. In this regard, it is relevant to study the impact of the armed conflict on water supply and the water system of Ukraine.
The aim of the study was to analyze the impact of military actions on the state of drinking water supply in Ukraine and the Kharkiv region and its potential impact on the state of health of the local population.
Materials and methods. Weekly reports of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine, reports of the Ministry of Reintegration of Temporarily Occupied Territories and Internally Displaced Persons of Ukraine, reports of Ukrainian regional military administrations, and a report of the Kharkiv Laboratory Center on the analysis of the state of drinking water supply in the settlements of the Kharkiv region and the city were used as the main source of information.
Results. As a result of the conducted analytical research, various types of influence of military operations on the water supply system of Ukraine were revealed. An increase in the level of surface water pollution has been established, in particular due to sunken military facilities and emissions of chemical substances as a result of shelling. Several impacts have been identified as potential threats, including flooding due to damage to dams, threats related to nuclear power plants, incidents of periodic flooding of underground mines, possible detonation of chlorine tanks in the area of wastewater treatment plants, and sea mine explosions in the Danube Delta. The results of the conducted research revealed that the quality of drinking water in the water supply systems of some settlements of Ukraine does not meet the hygienic requirements in terms of bacteriological, sanitary-chemical and radiation indicators. High concentrations of metals and their compounds entering the tissues of the body in the form of an aqueous solution pose a particular danger to the health of the population
Conclusion. As a result of Russia's armed aggression, wastewater treatment systems were disrupted, which led to an increase in the pollution of surface water sourcesВода відіграє ключову роль у забезпеченні соціального та екологічного благополуччя населення будь-якої держави. Водночас прісна вода як ресурс та пов'язана з нею водна інфраструктура є одними з найуразливіших секторів під час збройних конфліктів. У зв’язку з цим актуальним є вивчення впливу збройного конфлікту на водопостачання та водну систему України.
Метою дослідження був аналіз впливу військових дій на стан питного водопостачання в України та харківському регіоні та його потенційний вплив на стан здоров'я місцевого населення.
Materials and methods. Як основне джерело інформації використано щотижневі звіти Міністерства екології та природних ресурсів України, звіти Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, звіти українських регіональних військових адміністрацій та звіт Харківського лабораторного центру щодо аналізу стану питного водопостачання в населених пунктах Харківської області та міста Харкова.
Results. В результаті проведеного аналітичного дослідження було виявлено різні види впливу військових дій на систему водопостачання України. Встановлено збільшення рівня забруднення поверхневих вод, зокрема через затонулі військові об’єкти та викиди хімічних речовин внаслідок обстрілів. Як потенційні загрози було визначено низку впливів, у тому числі затоплення через пошкодження дамб, загрози, пов’язані з АЕС, випадки періодичного затоплення підземних шахт, можлива детонація ємності з хлором на території стічних водоочисних споруд і вибухів морських мін у дельті річки Дунай. Результати проведених досліджень виявили, що якість питної води у водопровідних системах деяких населених пунктів України не відповідає гігієнічним вимогам за бактеріологічними, санітарно-хімічними та радіаційними показниками. Особливу небезпеку для здоров'я населення мають високі концентрації металів та їхніх сполук, що потрапляють у тканини організму у вигляді водного розчину.
Conclusion. Внаслідок збройної агресії росії порушено системи очищення стічних вод, що призвело до збільшення забруднення поверхневих джерел водопостачання
Хронічні вірусні гепатити В і С у дітей: можливості ультразвукових технологій для менеджменту пацієнтів
No full textChronic viral hepatitis B and C have already become one of the medical and social problems of modern hepatology and paediatrics due to their high prevalence and ability to transform liver parenchyma and form additional complications. Nowadays, it is important to assess and examine patients by ultrasound techniques to estimate changes in morphometric, hemodynamic, and echoacoustic characteristics of the liver in patients with viral hepatitis B and C.
The aim: to estimate ultrasound morphometric parameters and hemodynamic indexes, morphological deviations of the liver and spleen in pediatric patients with chronic viral hepatitis B and C by implementing of the system as Y. Davoudi diagnostic scale (2015) and analysis of echo-acoustic patterns.
Materials and methods. 34 children were examined. 19 children with chronic viral hepatitis B and C formed group I, while 15 almost healthy children formed group II. All examined patients underwent collecting of anamnesis, general clinical examination, determination of the degree of liver fibrosis by non-invasive method (Fibrotest or fibroelastometry) and ultrasound examination of the abdominal cavity organs with the possibility of Doppler scanning. Differences at p<0.05 were considered statistically significant.
Results. Obtained data showed that in patients of group, I index of Y. Davoudi grayscale was higher (2,6±0,26 U) compared with patients of group II (1,4±0,32 U) (p<0,01). Systolic blood flow velocities in the portal vein and the splenic vein were decreased in patients of group I (15,59±0,4 cm/s; 15,7±0,8 cm/s) compared with group II (17,68±0,8 cm/s; 17,54±0,42 cm/s) (p<0,05), resistance index in the hepatic artery was increased in patients of group I (0,78±0,02 IU) compared with patients of II group (0,68±0,04 IU) (p<0,05). Histogram indexes of the liver and liver-kidney region were higher in patients of group I (p<0,001).
Сonclusions. Y.Davoudi diagnostic scale, hemodynamics parameters of the portal, splenic and hepatic vessels, echoacoustic patterns and other indexes could be prognostic factors which will indicate liver fibrosis progression in patients with chronic viral hepatitis B and C. The analysis of the obtained data showed that deviations in morphometric, echoacoustic and Doppler indexes of liver and spleen in paediatric patients with chronic viral hepatitis B and C were more clinically significant compared with almost healthy children and could be taken into account as liver fibrosis predictorsХронічні вірусні гепатити В і С стали однією з медико-соціальних проблем гепатології та педіатрії через їх високу поширеність, здатність до трансформації паренхіми печінки та формування додаткових ускладнень. Актуальним є проведення обстеження пацієнтів ультразвуковими методами для оцінки змін морфометричних, гемодинамічних, ехоакустичних характеристик печінки у хворих на вірусні гепатити В і С.
Мета: оцінити ультразвукові морфометричні та гемодинамічні показники, морфологічні відхилення печінки та селезінки у дітей хворих на хронічні вірусні гепатити В і С шляхом впровадження системи діагностичної шкали Y. Davoudi (2015) та аналізу ехо-акустичних паттернів.
Матеріали та методи. Обстежено 34 дитини. І групу склали 19 дітей із хронічними вірусними гепатитами В і С, ІІ групу склали 15 практично здорових дітей. Усім обстеженим проводили збір анамнезу, загальноклінічний огляд, визначення ступеню фіброзу печінки неінвазивними методами (Fibrotest або фіброеластометрія) та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини з можливістю доплерографічного сканування. Статистично значущими вважали відмінності при р<0,05.
Результати. Отримані результати свідчать, що у хворих І групи індекс за шкалою Y. Davoudi був вищим (2,6±0,26 Од.) порівняно з пацієнтами ІІ групи (1,4±0,32 Од.) (р<0,01). Систолічні швидкості кровотоків у ворітній, селезінковій вені були нижчими у хворих І групи (15,59±0,4 cм/с; 15,7±0,8 cм/с) порівняно з ІІ групою (17,68±0,8 см/с; 17,54±0,42 cм/с) (р<0,05), індекс опору в печінковій артерії був вищим у хворих І групи (0,78±0,02 Од.) порівняно з пацієнтами II групи (0,68±0,04 Од.) (р<0,05). Показники індексу гістограми печінки та печінково-ниркової ділянки були вищими у пацієнтів І групи (р<0,001).
Висновки. Діагностична шкала Y.Davoudi, параметри гемодинаміки портальних, селезінкових і печінкових судин, ехоакустична картина та інші показники можуть бути прогностичними факторами, які вказуватимуть на прогресування фіброзу печінки у хворих на хронічні вірусні гепатити В і С. Аналіз отриманих даних показав, що відхилення морфометричних, ехоакустичних і доплерівських індексів печінки та селезінки у пацієнтів дитячого віку з хронічними вірусними гепатитами В і С є більш клінічно значущими порівняно з практично здоровими дітьми і можуть розглядатися, як предиктори фіброзу печінк
Хірургічне лікування хворих похилого та старечого віку з черезвертлюговими переломами стегнової кістки
No full text+
The aim of the work was to analyze the functional results of surgical treatment in elderly and senile patients with transcavitary fractures depending on the method of osteosynthesis.
Materials and methods. 134 elderly and senile patients with transtrochanteric fractures of the femur type 31A1.1-A1.3 according to AO/ASIF were examined (average age - 72.4±9.3 years). The patient underwent osteosynthesis with a DHS fixator, a PFNA rod and a Gamma nail according to indications. The functional result of the treatment was determined by radiographic signs of fusion, the Harris scale, and complications detected during the period of 1, 3, 6, and 12 months of examination.
Results and their discussion. The functional result according to the Harris scale dramatically prevailed in the first six months after surgical treatment with intramedullary osteosynthesis. For the DHS fixator, the indicator improved from 29.8 points in the first month to 57.7 at the sixth month, for the PFNA rod - from 50.7 points to 76.9, and for the Gamma nail from 50.1 to 76.7, respectively.
Consolidation of a transtrochanteric fracture in treated elderly and senile patients was observed in 83.33 % of cases after extramedullary osteosynthesis, and in 90.22 % of cases after intramedullary osteosynthesis. Complications of extramedullary osteosynthesis included instability of the fixator with migration and fracture of the fixator, during intramedullary osteosynthesis – migration of the cervical blade "cut-out" and fracture of the rod.
Conclusions. The functional result in elderly and senile patients with transtrochanteric fractures after intramedullary osteosynthesis has advantages over extramedullary osteosynthesis. The results of the calculation of the Harris scale indicators, among which the evaluation of the restoration of gait, movements and resistance of the injured limb were decisive, are significantly higher in osteosynthesis with a Gamma nail and a PFNA rod in comparison with a DHS fixator. Complications that occurred in the three groups of the study coincide with the average international indicators and are not significantly low with intramedullary osteosynthesis. Improvement of surgical treatment methods is urgent and requires the search for complex treatment approaches in elderly and senile patients with transtrochanteric fracturesМетою роботи було проаналізувати функціональні результати хірургічного лікування у хворих похилого та старечого віку з черезвертлюговими переломами в залежності від методу остеосинтезу.
Матеріали та методи. Обстежено 134 хворих похилого та старечого віку з черезвертлюговими переломами стегнової кістки типу 31A1.1-А1.3 за АО/ASIF (середній вік - 72,4±9,3 роки). Хворим виконано остеосинтез DHS фіксатором, PFNA стержнем та гамма цвяхом за показаннями. Функціональний результат лікування визначали за рентгенографічними ознаками зрощення, шкалою Harris та виявленими ускладненнями в період 1, 3, 6, 12 місяців обстеження.
Результати та їх обговорення. Функціональний результат за шкалою Harris різко переважав у перші шість місяців після хірургічного лікування інтрамедулярним остеосинтезом. Для DHS фіксатора показник покращувався з 29,8 балів в перший місяць до 57,7 на шостий, для PFNA стержня – з 50,7 балів до 76,9 та для гамма цвяха з 50,1 до 76,7 відповідно.
Консолідацію черезвертлюгового перелому у пролікованих хворих похилого та старечого віку спостерігали у 83,33% після екстрамедулярного остеосинтезу, та в 90,22% випадків після інтрамедулярного остеосинтезу. Ускладнення екстрамедулярного остеосинтезу містили порушення стабільності фіксатора з міграцією та злам фіксатора, при інтрамедулярному остелосинтезі – міграція шийкового леза «cut-out» та злам стержня.
Висновок. Функціональний результат у хворих похилого та старечого віку з черезвертлюговими переломами після інтрамедулярного остеосинтезу має переваги над екстрамедулярним остеосинтезом. Результати обрахунку показників шкали Harris, серед яких визначальними були оцінка відновлення ходи, рухів та опірності ушкодженої кінцівки, значно вищі при остеосинтезі гамма цвяхом та PFNA стержнем в порівнянні з DHS фіксатором. Ускладнення, що виникали у трьох групах дослідження співпадають з середньостатистичним міжнародними показниками і не є суттєво низькими при інтрамедулярному остеосинтезі. Удосконалення методики хірургічного лікування є актуальним і потребує пошуку комплексних підходів лікування у хворих похилого та старечого віку з черезвертлюговими переломам
Імунопатологічна відповідь організму у хворих на хімічутливий і лікарсько-стійкий туберкульоз легень
No full textImmunological methods are important for diagnosing tuberculosis, evaluating the process activity, and forecasting the course of the disease and recovery.
Materials and methods. 47 patients with first diagnosed destructive sputum smear-positive pulmonary tuberculosis underwent a complex immunoassay. The patients were divided into two groups based on the sensitivity/resistance of mycobacterium tuberculosis to antimycobacterial agents. The first group consisted of 22 patients with first-diagnosed chemosensitive tuberculosis with preserved sensitivity to antimycobacterial agents. The second group consisted of 25 patients with multi-drug resistant tuberculosis pulmonary tuberculosis (MDR-TBP). The research was conducted during the 2018-2021 years.
Results Specific cell response disorders in patients with pulmonary tuberculosis are associated with the multi-structural T-cell protection misbalance caused by the quantitative changes of its components, the increase/decrease in the quantity of certain lymphocyte pools specifying the immune response vector.
In cases of tuberculosis, phagocytosis plays an important role. Phagocytosis might release cells from the tuberculosis pathogen. To achieve this, the activation of cells should reach a certain level. However, the initial protective nature of cell activation might become aggressive.
The T-cell immunity disorders were more evident in patients with MDR-TBP versus donors and patients with chemosensitive tuberculosis. The apparent decrease in СD3+СD56+, СD3+СD4+ pools and the increase in СD3+СD8+ were revealed in cases of MDR-TBP tuberculosis versus chemosensitive tuberculosis. The difference in СD3+СD4+, СD3+СD8+, СD3+СD4+/СD3+СD8+, CD3+СD8+HLA-DR+, СD16/56+8+ between the study and observational groups was statistically confirmed. The evident specific cell immunity disorders in patients with MDR-TBP aggravate the clinical course of the disease, causing destructive changes and acute and extensive processes.
Conclusions Changes in different components of the immune system might occur during pulmonary tuberculosis (in T- and B-cells, phagocytic cells), specific and enzymatic processes are activated, and autoimmunization is evident. The intensity of the changes varies at different stages of the disease. Most immune disorders caused by the specific inflammation process require immune correction.Імунологічні методи виконують важливу роль у діагностиці туберкульозу, визначенні активності процесу, прогнозуванні особливостей перебігу та його завершенні.
Матеріали і методи. Комплексне імунологічне обстеження проведено у 47 хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень (ВДТБ) з бактеріовиділенням. В залежності від чутливості/резистентності мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів (АМБП) хворих поділили на дві групи. У першу групу увійшло 22 хворих зі збереженою чутливістю збудника до АМБП, хіміочутливий ВДТБ. У другу - 25 хворих на мультирезистентний туберкульоз. Дослідження проводились протягом 2018-2021 рр.
Результати. У хворих на ТБЛ, порушення в системі спеціалізованої клітинної відповіді, пов'язані з розбалансуванням багатоструктурної системи Т-клітиного захисту внаслідок кількісних змін її складових, збільшення/зменшення чисельності окремих лімфоцитарних пулів, що на кінцевому етапі визначало вектор імунної відповіді.
Фагоцитоз при розвитку туберкульозного процесу грає важливу роль. Фагоцитуючі клітини можуть «звільнитися» від збудника туберкульозу, але для цього вони повинні досягти певного рівня активації. Активація клітин, набуваючи спершу захисного характеру, надалі може перетворитися на агресивний характер
У хворих на МР-ТБЛ, порушення в системі Т-клітинного імунітету більш виражені, як відносно донорів, так і до групи хворих на Ч-ТБЛ. При МР--ТБЛ, на відміну від Ч-ТБЛ спостерігали достовірне зниження, відносно норми: пулу СD3+СD56+, СD3+СD4+, збільшення СD3+СD8+. Статистично підтверджену різницю між основною та контрольною групами встановлено з боку показників: СD3+СD4+, СD3+СD8+, СD3+СD4+/СD3+СD8+, CD3+СD8+HLA-DR+, СD16/56+8+. Наявні порушення в системі спеціалізованого клітинного імунітету у хворих на МР-ТБЛ, обтяжуватимуть клінічний перебіг захворювання, будуть фоном для формування деструктивних змін, гостропротікаючих, і розповсюджених процесів.
Висновки. При туберкульозі легень виникають зміни в різних ланках імунної системи: Т- і В- лімфоцитарній, фагоцитарній, відбувається активація специфічних і ферментних процесів, аутоімунізація. Інтенсивність їх вкрай різна на різних стадіях захворювання. Більшість імунних зрушень, що виникають при специфічному запальному процесі, вимагають імунокорекці