ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Характеристика структурних змін сітківки в ранній період при травматичному пошкодженні зорового нерву в експерименті
No full textThe aim of this study was to characterize the structural changes of the retina in the early period of traumatic damage to the optic nerve.
Materials and methods. The research used a model of crushing the optic nerve. The study was conducted on 30 mature rabbits with a body weight of 2.0 kg to 2.5 kg. Morphological examinations included light and electron microscopy. The retina of the right eye (control) and left eye (lesion side) was evaluated on the 14th day of the experiment.
The animals were kept and removed from the experiment (through an overdose of narcotic drugs – ketamine) in accordance with the "Bioethical Requirements of the Helsinki Declaration on the Ethical Regulation of Medical Research". Protocol No. 125/22 dated March 24, 2022.
The results. The results of the morphological study showed structural changes occurring in the retina on the 14th day after traumatic damage to the optic nerve, namely the presence of microcirculation disorders and the development of edematous and destructive processes. Neurons exhibit degenerative changes such as karyopyknosis, vacuolization, and colliquative necrosis. Lipofuscin inclusions were recorded in the layer of nerve fibers. On the other hand, presumably restorative and compensatory processes are observed, such as the appearance of young mitochondria and endoplasmic reticulum hypertrophy and hyperplasia.
The thickness of the layer of ganglion cells of the retina increased by 52 %, and the nerve fibers layer – by 35 % on the affected side compared to the control side. What is found may be the result of the damage itself, but at the same time it can be seen as a protective mechanism and contribute to future recovery.
Conclusions. It was found that changes in cytoarchitectonics of the retina in the early period of traumatic damage to the optic nerve are manifested by a combination of degenerative and restorative processesМетою даного дослідження було охарактеризувати структурні зміни сітківки в ранній період при травматичному пошкодженні зорового нерву.
Матеріали та методи. В дослідженні було використано модель розчавлення зорового нерву. Дослідження проводилося на 30 статевозрілих кролях породи шиншила масою тіла від 2,0 кг до 2,5 кг. Морфологічні обстеження включали світлову і електронну мікроскопію. Оцінювали сітківку правого ока (контроль) та лівого ока (сторона ураження) на 14-тий день експерименту.
Утримання тварин та виведення їх із експерименту (шляхом передозування наркотичних засобів – кетаміну) виконано відповідно до «Вимог біоетики Гельсінської декларації про етичне регулювання медичних досліджень». Протокол № 125/22 від 24.03.2022 р.
Результати. За результатами морфологічного дослідження виявлено структурні зміни, що відбуваються в сітківці на 14-й день після травматичного пошкодження зорового нерву, а саме наявність порушень мікроциркуляції та розвиток набряково-деструктивних процесів. В нейронах проявляються дегенеративні зміни, такі як каріопікноз, вакуолізація та колікваційний некроз. В шарі нервових волокон фіксувались ліпофусцинові включення. З іншого боку, спостерігаються імовірно відновно-компенсаторні процеси, такі як поява молодих мітохондрій та гіпертрофія та гіперплазія гранулярної ендоплазматичної сітки.
Виявлено, що товщина шару гангліонарних клітин сітківки збільшилась на 52 %, а шару нервових волокнах – 35 % на стороні ураження в порівнянні із контрольною стороною. Знайдене може бути результатом самого пошкодження, але водночас може розглядатись як захисний механізм і сприяти майбутньому відновленню.
Висновки. В результаті проведеного аналізу виявлено, що зміни цитоархітектоніки сітківки в ранній період при травматичному пошкодженні зорового нерву проявляються поєднанням дегенеративних та відновних процесі
Особливості форми та розмірів нижньої щелепи та нижнього зубного ряду з урахуванням статі та краніотипу
No full textThe aim of the study: establishment of actual intravital craniometric characteristics of the shape and dimensions of the mandible and lower dentition of an adult person depending on gender and craniotype.
Research materials and methods: the work used dry bone preparations of whole or fragmented human skulls of both sexes in the amount of 39 units, from the collection of the Department of Human Anatomy of the Kharkiv National Medical University, and the results of CT studies of the head of adult people without existing bone tissue pathologies, totaling 85 observations. The basis of establishing a craniotype is the principle of calculating the general facial or facial index, which allows classifying anatomical objects according to the shape of the head structure.
Research results: the straight length of the mandible in adult leptoprosops males is from 88.5 mm to 102.4 mm, for women - from 86.3 mm to 100.7 mm; in mesoprosops men, this parameter gradually decreases to the level - from 81.3 mm to 95.7 mm, in women - from 80.7 mm to 94.9 mm; in euryprosops, the index is the smallest and ranges from 79.7 mm to 91.5 mm in males and from 78.5 mm to 90.8 mm in females. The opposite trend with significant ranges of variation is established for the angular width of the bone. Thus, in male leptoprosops, this parameter was determined from 84.6 mm to 97.5 mm, in female representatives - from 83.6 mm to 96.3 mm; in mesoprosops men, it increased from 89.1 mm to 105.3 mm, in women - from 87.9 mm to 103.1 mm; in euryprosops, regardless of sex, it reached its peak values, from 94.5 mm to 116.1 mm and from 92.7 mm to 114.1 mm, respectively. The height of the mandibular body also showed a certain dependence on the type of skull structure, in leptoprosops men it tended to the highest values and was fixed at the level from 29.1 mm to 38.9 mm, as well as in women - from 27.5 mm to 37.8 mm; at the same time, in mesoprosops men, the size decreased from 25.9 mm to 36.3 mm, in women, in turn, from 24.6 mm to 35.1 mm; in euryprosops men, this parameter ranged from 22.3 mm to 33.1 mm, and next to women - from 21.9 mm to 31.9 mm, it was at the level of the lowest indicators. When analyzing such a complex and multidirectional parameter as the arch of the mandible, it was also possible to obtain a characteristic of its dependence on the type of structure of the facial department of the skull. It was established that the range with the smallest values of the length of the arc is characteristic of leptoprosops, ranging from 135.8 mm to 149.4 mm in males and from 133.5 mm to 147.3 mm in females; average indices are characteristic of men - from 139.1 mm to 154.6 mm and women - from 136.4 mm to 151.2 mm with a mesoprosopic craniotype; in euryprosops of both sexes, the index tends to the greatest values at the level of 141.2 mm to 158.3 mm and from 139.7 mm to 155.7 mm, respectively.
Conclusions: the main craniometric parameters of the mandible are significantly dependent on the type of structure of the facial department of the skull. Thus, the leptoprosopic craniotype is characterized by maximum values of longitudinal and height dimensions with minimal indicators of width and arc length. Mesoprosops are characterized by the definition of intermediate, averaged values equidistant from marginal, terminal forms. In representatives with the euryprosopic type of skull structure, a significant decrease in the length and height of the jaw with a significant increase, up to the maximum values, width and length of the arch was observed. At the same time, unlike leptoprosops, which had a shortened and pointed arch, in euryprosops, the arch tended to be smoothed and lengthened. The assessment by sex leads to the fact that all sizes of the lower jaw predominate in men, but, nevertheless, a certain number of differences in indicators were within the limits of statistical error, which does not allow making absolute conclusions in this matterМета дослідження: встановлення актуальної прижиттєвої краніометричної характеристики форми та розмірів нижньої щелепи та нижнього зубного ряду людини зрілого віку в залежності від статі та краніотипу.
Матеріали та методи дослідження: в роботі використовували сухі кісткові препарати цілісного або фрагментованого черепа людини обох статей у кількості 39 одиниць, з колекції кафедри анатомії людини ХНМУ, та результати КТ-досліджень голови людей зрілого віку без існуючих патологій кісткової тканини, загальним об’ємом – 85 спостережень. В основу встановлення краніотипу покладено принцип обчислення загального лицевого або лицевого індексу, який дозволяє класифікувати анатомічні об'єкти за формами будови голови.
Результати дослідження: пряма довжина нижньої щелепи у чоловіків лептопрозопів зрілого віку складає від 88,5 мм до 102,4 мм, у жінок – від 86,3 мм до 100,7 мм; у чоловіків мезопрозопів, цей параметр поступово зменшується до рівня – від 81,3 мм до 95,7 мм, у жінок – від 80,7 мм до 94,9 мм; у еуріпрозопів покажчик найменшій та коливається від 79,7 мм до 91,5 мм – у чоловіків та від 78,5 мм до 90,8 мм – у жінок. Зворотна тенденція зі значними діапазонами коливань встановлена для кутової ширини кістки. Так, у лептопрозопів чоловічої статі, цей параметр визначався від 84,6 мм до 97,5 мм, у представниць жіночої статі – від 83,6 мм до 96,3 мм; у чоловіків мезопрозопів він збільшувався від 89,1 мм до 105,3 мм, у жінок – від 87,9 мм до 103,1 мм; у еуріпрозопів, незалежно від статі досягав своїх пікових значень, від 94,5 мм до 116,1 мм та від 92,7 мм до 114,1 мм, відповідно. Висота тіла щелепи, також демонструвала певну залежність від типу будови черепа, у лептопрозопів чоловіків вона прагнула до найбільших значень та фіксувалась на рівні від 29,1 мм до 38,9 мм, як і у жінок – від 27,5 мм до 37,8 мм; при цьому у мезопрозопів чоловіків, розмір зменшувався від 25,9 мм до 36,3 мм, у жінок, в свою чергу, від 24,6 мм до 35,1 мм; у чоловіків еуріпрозопів даний параметр мав коливання від 22,3 мм до 33,1 мм, і поруч з жінками – від 21,9 мм до 31,9 мм, знаходився на рівні найменших покажчиків. При аналізі такого складного та різнонаправленого параметру як дуга нижньої щелепи, також вдалось отримати характеристику його залежності від типу конструкції лицьового відділу черепа. Встановлено, що діапазон з найменшими значеннями протяжності дуги притаманний лептопрозопам, з коливанням від 135,8 мм до 149,4 мм у чоловіків та від 133,5 мм до 147,3 мм – у жінок; усередненні покажчики властиві чоловікам – від 139,1 мм до 154,6 мм та жінкам – від 136,4 мм до 151,2 мм з мезопрозопічним краніотипом; у еуріпрозопів обох статей, покажчик прагне до найбільших значень на рівні від 141,2 мм до 158,3 мм та від 139,7 мм до 155,7 мм, відповідно.
Висновки: основні краніометричні параметри нижньої щелепи знаходяться у значній залежності від типу будови лицьового відділу черепа. Так, для лептопрозопічного краніотипу характерні максимальні значення повздовжніх та висотних розмірів з мінімальними покажчиками ширини та протяжності дуги. Для мезопрозопів притаманне визначення проміжних, усереднених величин рівновіддалених від крайових, термінальних форм. У представників з еуріпрозопічним типом будови черепа простежено значне зменшення довжини та висоти щелепи із суттєвим зростанням, аж до максимальних значень, ширини та протяжності дуги. При цьому, на відміну від лептопрозопів, які мали скорочену та загострену дугу, у еуріпрозопів, дуга прагнули до згладженості та подовження. Оцінка за статевою ознакою призводить до констатації факту переважання всіх розмірів нижньої щелепи у представників чоловічої статі, але, все ж таки, певна кількість різниць показників знаходилась у межах статистичної похибки, що не дозволяє робити абсолютні висновки в цьому питанн
Мікробіота кишківника та її кореляції з індексом маси тіла та віком у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та дисфункцією щитоподібної залози
No full textModern studies show that it is the transit microflora, the percentage of which is negligible compared to the total volume of the intestinal microbiota, that can cause severe damage and cause the appearance of chronic and acute diseases not only of the intestines but also of the immune, nervous, endocrine systems, etc. Instead, the obligate intestinal microbiota and even the opportunistic microbiota exhibit a number of beneficial properties, ranging from the synthesis of short-chain fatty acids, butyrate, and acetate to promoting the synthesis of vitamins and hormones such as dopamine, serotonin, etc. At the same time, the adverse effects of the gut microbiota cannot be discounted.
The aim. The study aims to find correlations between gut microbiota, body mass index, and age in patients with type 2 diabetes and thyroid dysfunction..\
Materials and methods. The study included 84 patients with type 2 diabetes, obesity, and thyroid dysfunction. To analyze the composition of the intestinal microbiota, fecal samples were taken, and the quantitative and qualitative composition was calculated using the principle of PCR sequencing. Statistical methods of comparison and correlation of variables were used.
Results. In patients, several significant correlations were found between the gut microbiota and the parameters studied. A negative correlation was found between body mass index and Bifidobacterium spp. and Escherichia coli, and a positive correlation was found between body mass index and some opportunistic pathogens. Thus, with Shigella spp. and Staphylococcus aureus, there is a direct weak reliable relationship, while an inverse reliable relationship with Helicobacter pylori. Interesting correlations were found with a tendency to confidence with Salmonella spp. and Bacteroides thetaiotaomicron direct weak and a tendency to probable feedback between BMI and Faecalibacterium prausnitzii and Candida spp.
Conclusion. We found that body mass index has a greater impact on the gut microbiota than age. Also, the data obtained indicate that obesity negatively affects the number of some beneficial bacteria. We can assume that, like metformin, one of the most common drugs for the treatment of type 2 diabetes mellitus, it can affect the composition of the intestinal microbiotaСучасні дослідження свідчать, що саме транзитна мікрофлора, відсоток якої в порівнянні до загального обсягу мікробіоти кишківника є мізерним, може спричинити серйозні ушкодження і викликати появу хронічних та гострих захворювань не лише кишківника але й імунної, нервової, ендокринної системи тощо. Натомість облігатна мікробіота кишківника і навіть умовно-патогенна виявляє низку корисних властивостей починаючи від синтезу коротколанцюгових жирних кислот, бутирату, ацетату аж до сприяння синтезу вітамінів, гормонів таких як дофамін, серотонін тощо. Водночас не можна скидати з рахунку і несприятливі впливи мікробіоти кишківника.
Мета. Дослідження спрямоване на пошук кореляційних звʼязків між кишковою мікробіотою, індексом маси тіла та віком у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та дисфункцією щитоподібної залози.
Матеріали та методи. У дослідження було включено 84 пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, ожирінням та дисфункцією щитовидної залози. Для аналізу складу кишкової мікробіоти проведено відбір зразків калу та розраховано кількісний та якісний склад за допомогою принципу ПЛР секвенування. Використано статистичні методи порівняння та кореляції змінних.
Результати. У пацієнтів було виявлено кілька значущих кореляцій між кишковою мікробіотою та досліджуваними параметрами. Виявлено негативну кореляцію між індексом маси тіла та Bifidobacterium spp. та Escherichia coli та позитивну кореляцію між індексом маси тіла та деякими умовно-патогенними мікроорганізмами. Так з Shigella spp. та Staphylococcus aureus прямий слабкий достовірний зв’язок у той час як зворотній достовірний звʼязок з Helicobacter pylory. Цікавими виявлені кореляції з тенденцією до достовірності із Salmonella spp. та Bacteroides thetaiotaomicron прямий слабкий та тенденцію до вірогідного зворотного зв'язку між ІМТ та Faecalibacterium prausnitzii та Candida spp.
Висновок. Нами було виявлено що індекс маси тіла має більший вплив на мікробіоту кишечника, ніж вік. Також отримані дані свідчать що ожиріння негативно впливає на чисельність деяких корисних бактерій. Можемо припустити що як метформін, один із найпоширеніших препаратів для лікування цукрового діабету типу 2 здатен впливати на склад кишкової мікробіот
Аналіз частоти маніфестації пришийкової патології постійних зубів різних груп
No full textCervical tooth lesions today belong to the most common dental pathologies characterized by a pronounced tendency to increase.
The aim of our study was to determine the frequency of various types of cervical pathology in formed permanent teeth.
Material and methods. The randomized group of examined patients included 200 middle-aged individuals (100 males and 100 females). The examination included collecting anamnestic data and examining the oral cavity and teeth to identify cervical caries and non-carious lesions of cervical localization.
Results. Various types of cervical tooth pathology were found in 45 % of the total number of examined patients. The highest percentage among cervical lesions belongs to cervical caries (28.5 %). The frequency of cervical erosions is 16 %, and wedge-shaped defects - 13.5 %. Cervical caries and erosions are more often detected in males, while wedge-shaped defects are more common in females. In females, isolated cervical caries are most frequently manifested (36 %), and isolated wedge-shaped defects and erosions are less frequent (16 % and 17 % respectively). The least frequent manifestation in females is the combined lesion of teeth with wedge-shaped defects and erosions (5 %). In males, isolated cervical caries is most frequently detected (42 %), isolated erosions are nearly twice less common (23 %), and isolated wedge-shaped defects (8 %) and combined lesions of teeth with wedge-shaped defects and erosions (4 %) are the least frequent. All types of cervical pathology most often affect premolars, less often incisors, and least often molars.
Conclusions. 45 % of middle-aged individuals seeking dental care have cervical tooth lesions, with the highest percentage being cervical caries. Cervical caries and erosions are more common in males, while wedge-shaped defects are more common in females. All types of cervical pathology most often affect premolars and, least often, molarsУраження зубів пришийкової локалізації належать сьогодні до найбільш поширених стоматологічних патологій, що характеризується вираженою тенденцією до зростання.
Метою нашого дослідження стало з’ясування частоти виявлення різних видів пришийкової патології сформованих постійних зубів.
Матеріал та методи дослідження. Рандомізована група оглянутих пацієнтів включала 200 осіб зрілого віку (100 чоловіків та 100 жінок). Проведене обстеження включало збір анамнестичних даних, та огляд порожнини рота і зубів для виявлення пришийкового карієсу та некаріозних уражень пришийкової локалізації.
Результати. При огляді пацієнтів різні вид пришийкової патології зубів було виявлено у 45 % від загальної кількості оглянутих. Найбільша частка серед пришийкових уражень належить пришийковому карієсу (28,5 %). Частота пришийкових ерозій становить 16 %, а клиноподібних дефектів – 13,5 %. Пришийковий карієс та ерозії частіше виявляються у чоловіків, а клиноподібні дефекти – у жінок. У жінок найбільшу частоту маніфестації має ізольований пришийковий карієс (36 %), ізольовані клиноподібні дефекти та ерозії виявляються удвічі рідше (16 % та 17 % відповідно). Найменшу частоту маніфестації у жінок має поєднане ураження зубів клиноподібними дефектами та ерозіями (5 %). У чоловіків найбільшу частоту виявлення має ізольований пришийковий карієс (42 %), майже удвічі рідше виявляються ізольовані ерозії (23 %), найменшу частоту маніфестації мають ізольовані клиноподібні дефекти (8 %) та комбіновані ураження зубів клиноподібними дефектами та ерозіями (4 %). Всі види пришийкової патології найчастіше вражають малі кутні зуби, удвічі рідше – різці, найрідше – великі кутні зуби.
Висновки. 45 %осіб зрілого віку, які звертаються за стоматологічною допомогою мають пришийкові ураження зубів, найбільша частка серед них належить пришийковому карієсу. Пришийковий карієс та ерозії частіше виявляються у чоловіків, а клиноподібні дефекти – у жінок. Всі види пришийкової патології найчастіше вражають малі кутні зуби, найрідше – великі кутні зуб
Епізод порушення функції нирок у дитини з розладом харчової поведінки: клінічний випадок
No full textAmong the various organ dysfunctions seriously affected by eating disorders (EDs) is kidney damage. The kidneys are vital organs responsible for several essential functions, including the balance of the body's acid-base and mineral metabolism, the removal and excretion of substances, and the regulation of blood volume and pressure.
Eating disorders are a widespread and clinically relevant class of multiorgan disorders that occur mainly in adolescence. EDs often have serious clinical manifestations, which are determined by electrolyte imbalance, endocrine and mental disorders, renal failure, and other disorders. Common eating disorders discussed in the literature and frequently encountered in clinical practice are anorexia nervosa and bulimia nervosa. Anorexia nervosa is a type of abnormal eating behaviour that involves the consumption of very little food and may include intentional vomiting or the misuse of laxatives or diuretics.
Kidneys perform a number of vital functions to maintain homeostasis in our body. One of the main functions of the kidneys is blood filtration and the removal of metabolic products. This allows you to maintain the optimal level of fluid and electrolytes and remove toxins. Restriction of fluid intake and abuse of diuretics can cause a decrease in blood flow to the kidneys and further renal failure. The result of the latter is the development of serious violations of vital functions. Low dietary protein intake in people following a restricted diet (restrictive anorexia) leads to a decrease in glomerular filtration rate (GFR) and renal plasma flow. Treatment of acute kidney injury on the background of volume deficit due to fluid loss involves its termination and hydration orally or with the help of intravenous infusions of physiological solution depending on the severity of volume deficit and kidney damage, which was observed and described in this clinical case.
Aim. To analyze the peculiarities of kidney injury in a child with an eating disorder.
Materials and Methods. A detailed analysis of the case history of a pediatric patient diagnosed with eating disorder complicated with an acute episode of renal dysfunction was done. Basic anamnestic, clinical, laboratory, and instrumental data were analyzed and given in the paper. A graphic presentation is done with PowerPoint.
Results. We describe a 14-year-old female patient diagnosed with ED and acute kidney injury (AKI) leading to intensive care unit interventions.
Conclusions. AKIs can result from a number of conditions that are common among anorexics and include dehydration, high blood pressure, toxins, inadequate nutrition and possibly altered electrolytes. Serum creatinine, blood urea nitrogen (BUN), glomerular filtration rate (GFR), and electrolytes are among the kidney function markers that need to be monitored in the early stages of AKI linked to anorexia. The right medical care, which includes normalizing blood pressure and adequate hydration, leads to the patient's recovery. Further follow-ups on kidney function in such patients are of high importanceСеред різних дисфункцій органів, на які серйозно впливають розлади харчової поведінки (РХП), є пошкодження нирок. Нирки є життєво важливими органами, відповідальними за низку основних функцій, включаючи баланс кислотно-лужного та мінерального метаболізмів організму, видалення та екскреція речовин, а також регулювання об’єму крові та тиску.
Розлади харчової повeдінки представляють поширений та актуальний в клінічному аспекті клас мультиорганних розладів, що виникає переважно у підлітковому віці. РХП часто мають серйозні клінічні прояви, які визначаються електролітним дисбалансом, ендокринними та психічними розладами, нирковою недостатністю, та іншими порушеннями. Поширеними розладами харчової поведінки, які обговорюються в літературі, та часто зустрічаються в клінічній практиці, є нервова анорексія та нервова булімія. Нервова анорекcія — це тип аномальної харчової поведінки, що включає в себе вживання дуже малої кількості їжі та може включати навмисне блювання або неправильне вживання проносних або діуретиків, вказаний розлад мав місце у обстеженої дитини та обговорений у даній публікації.
Нирки виконують ряд життєво важливих функцій, для підтримки гомеостазу в нашому організмі. Однією з основних функцій нирок є фільтрація крові, виведення продуктів метаболізму. Це дозволяє підтримувати оптимальний рівень рідини, електролітів та виводити токсини. Рестрикція вживання рідини, зловживання сечогінними може спричинити зниження припливу крові до нирок і подальшу ниркову недостатність. Результатом останнього є розвиток серйозних порушень вітальних функцій. Низьке споживання білка у раціоні у людей, які дотримуються обмеженої дієти (рестриктивна анорексія), призводить до зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) і ниркового плазмотоку. Лікування гострого ураження нирок на фоні дефіциту об’єму внаслідок втрати рідини передбачає її припинення та гідратацію перорально або за допомогою внутрішньовенних інфузій фізіологічного розчину залежно від тяжкості дефіциту об’єму та ураження нирок, що спостерігалось та описано у даному клінічному випадку.
Мета. Проаналізувати особливості ураження нирок у дитини з розладом харчової поведінки.
Матеріали та методи. Проведено детальний аналіз історії хвороби дитини з діагнозом розлад харчової поведінки, ускладнений гострим епізодом порушення функції нирок. У роботі проаналізовано та наведено основні анамнестичні, клінічні, лабораторні та інструментальні дані. Графічна презентація виконана за допомогою PowerPoint.
Результати. Приведено аналіз клінічного випадку 14-річної пацієнтки з діагнозом та гостре пошкодження нирок (ГПН), що призвело до менеджменту дитини у відділенні інтенсивної терапії.
Висновки. ГПН може бути наслідком ряду станів, поширених серед хворих на анорексію, включаючи зневоднення, високий артеріальний тиск, токсини, неправильне харчування та, можливо, електролітні дізьаланси. Креатинін сироватки, азот сечовини крові, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) і електроліти є одними з маркерів функції нирок, які необхідно контролювати на ранніх стадіях ГПН, пов’язаного з анорексією. Правильно підібрана медична допомога, що включає нормалізацію артеріального тиску та достатню гідратацію, призводить до стабілізації пацієнта. Важливе значення має подальше спостереження за функцією нирок у таких пацієнтів.
 
Сучасні технології дослідження геному мікобактерій
No full textMolecular technologies play a leading role in the laboratory diagnosis of tuberculosis and mycobacteriosis. The successes in studying the genome of Mycobacterium have contributed to significant progress in understanding the evolution, variability, and genetic diversity of pathogens, as well as the development of diagnostic technologies, including research into resistance to anti-tuberculosis drugs.
The aim of this research is to conduct a comparative study of the spectrum of modern technologies for studying the genomes of mycobacteria and their impact on the efficiency of the laboratory diagnosis of tuberculosis.
Materials and methods: a search for sources of information was carried out in the PubMed, Medline, Web of Science, and Google Scholar databases. Materials related to the technology of molecular diagnosis of tuberculosis and mycobacteriosis and for determining the susceptibility of pathogens to anti-tuberculosis drugs were selected.
Results: it was determined that the modern methods for studying the genome of mycobacteria include amplification technologies (PCR analysis), hybridization, restriction, spoligotyping, sequencing, and their various combinations. The main methods are standard and modified protocols of PCR (RAPD-PCR, AP-PCR, rep-PCR, Real-time PCR, Inverse PCR, TB-LAMP, HIP, LM-PCR). Genomic Restriction Analysis can be used in studies of MTBC and NTM strains (RFLP, AFLP analysis, MIRU-VNTR genotyping). The most effective method for genome analysis is WGS. Complex methods that utilize a combination of molecular technologies allow for the direct detection of mycobacteria in clinical samples.
Conclusions: the widespread application of genomic technologies in the study of mycobacteria will contribute to the effective implementation of the global WHO strategy for the prevention, treatment, and control of tuberculosis and mycobacteriosisМолекулярні технології займають провідне місце в лабораторній діагностиці туберкульозу та мікобактеріозів. Успіхи досліджень генома представників роду Mycobacterium призвели до значного прогресу в розумінні еволюції, мінливості та генетичного різноманіття патогенів, а також розвитку діагностичних технологій, включаючи дослідження стійкості до протитуберкульозних препаратів.
Мета роботи: провести порівняльного дослідження спектру сучасних технологій вивчення геномів мікобактерій та їх впливу на ефективність лабораторної діагностики туберкульозу.
Матеріали та методи: пошук джерел інформації здійснювався в базах даних PubMed, Medline, Web of Science, Google Scholar. Відібрано матеріали щодо технології молекулярної діагностики туберкульозу та мікобактеріозів та визначення чутливості збудників до протитуберкульозних препаратів.
Результати: встановлено, що сучасні методи дослідження геному мікобактерій включають технології ампліфікації (ПЛР-аналіз), гібридизації, рестрикції, споліготипування, секвенування та їх різні комбінації. До основних методів належать стандартні та модифіковані протоколи ПЛР (RAPD-PCR, AP-PCR, rep-PCR, Real-time PCR, Inverse PCR, TB-LAMP, HIP, LM-PCR). Геномний рестрикційний аналіз може бути застосований при дослідженні штамів MTBC і NTM (RFLP, AFLP аналіз, генотипування MIRU-VNTR). Найефективнішим методом аналізу геному є WGS. Комплексні методи, які використовують комбінацію молекулярних технологій, дозволяють безпосередньо виявляти мікобактерії в клінічних зразках.
Висновки: широке застосування технологій дослідження геному при вивченні мікобактерій сприятиме ефективній реалізації глобальної стратегії ВООЗ щодо профілактики, лікування та боротьби з туберкульозом і мікобактеріозам
Клінічне значення кальцій-чутливих рецепторів в розвитку та перебігу гострого обструктивного бронхіту та бронхіальної астми у дітей молодшого віку
No full textThe aim of the study: to evaluate the role of CaSR in the formation and course of recurrent wheezing and asthma in young children.
Materials and methods: a total of 70 patients participated in the study, including 20 children (8 boys and 12 girls) diagnosed with mild asthma, 30 patients (20 boys and 10 girls) with recurrent wheezing, and 20 relatively healthy children. The level of CaSR protein in the peripheral blood was measured twice: in the first 2 days of clinical manifestations and in remission. The levels of blood calcium (Ca), phosphorus (P), vitamin D (25(OH) D3) and indicators of cellular, phagocytic and humoral immunity were also studied. The level of CaSR in the blood serum was analyzed by ELISA using commercial kits (CaSR ELISA Kit Human E-EL-H0621, Elabscience, USA, protocol No. 2301070). Statistical processing was performed using StatSoft STATISTICA version 8.0 (Tulsa, Oklahoma) and MedCalc statistical software version 17.2.
Results: the lowest levels of CaSR protein were found in the group of children with asthma both during exacerbation and remission, which is associated with its redistribution from peripheral blood to smooth muscle. The level of CaSR protein in the group with recurrent wheezing did not differ during exacerbation and remission, which may be due to the low severity of the obstructive component of this group and the number of obstructions, which, in turn, does not lead to an obvious redistribution of this indicator to the smooth muscle of the bronchi. The level of CaSR protein is obviously the lowest in young children, which is confirmed by correlations. The available correlations with blood electrolytes and IgE confirm the involvement of CaSR protein in phosphorus-calcium metabolism and the development of the inflammatory process of allergic genesis.
Conclusions: level of CaSR protein in the serum of children depends on the number of obstructions, their course and severity of the disease. CaSR protein is directly involved in calcium-phosphorus metabolismМета дослідження: оцінити роль CaSR на формування та перебіг ГОБ та БА у дітей молодшого віку.
Матеріали і методи: у дослідженні приймали участь всього 70 пацієнтів, серед яких 20 дітей (8 хлопчиків та 12 дівчаток) мали діагноз бронхіальна астма легкого персистуючого перебігу, 30 пацієнтів (20 хлопчиків та 10 дівчаток)- гострий обструктивний бронхіт, та 20 відносно здорових дітей. Досліджувався рівень білку CaSR в периферичній крові двічі-в перші 2 дні клінічних проявів, та на етапі ремісії. Також досліджували рівні кальцію крові(Са),фосфору(Р),вітаміну Д (25(OH) D3 ) та показники клітинної, фагоцитарної та гуморальної ланок імунітету. Рівень CaSR в сироватці крові проаналізований методом ELISA за допомогою комерційних наборів (CaSR ELISA Kit Human E-EL-H0621 компанія «Elabscience», США, протокол № 2301070).Статистичну обробку проводили за допомогою пакетної програми StatSoft STATISTICA версії 8.0 (Талса, Оклахома) та статистичного програмного забезпечення MedCalc версії 17.2.
Результати: найнижчі рівні білку CaSR сироватки крові було виявлено у хворих із БА, як в період загострення так і в період ремісії, що, на нашу думку,пов’язано з його перерозподілом із периферичної крові до гладенької мускулатури бронхів. Рівень білку CaSR сироватки крові у хворих на ГОБ не мав різниці у період загострення та в період ремісії, що, можливо, пов’язано із незначною вираженістю обструктивного компоненту даної групи та кількістю обструкцій, що,в свою чергу, не призводить до явного перерозподілу даного показника до гладенької мускулатури бронхів. Рівень білку CaSR сироватки крові очевидно найнижчий у дітей молодшого віку, що підтверджено наявними кореляційними взаємозв’язками. Наявні кореляційні взаємозв’язки із електролітами сироватки крові, IgE сироватки крові підтверджують причетність білку CaSR сироватки крові до фосфорно-кальцієвого обміну та розвитку запального процесу алергічного генезу.
Висновки: рівень білку CaSR в сироватці крові дітей залежить від кількості обструкцій, їх перебігу та тяжкості захворювання. Білок CaSR має пряму причетність до кальцієво-фосфорного обмін
Вторинний синусогенний неврит та атрофія зорового нерву
No full textCases of sinusogenic damage to the optic nerve are difficult to statistically process due to the variety of manifestations in the initial period and differences in the course, which does not make it possible to make a timely diagnosis, as well as standardize treatment. All this leads to the development of irreversible damage to the optic nerve, and therefore is relevant for study.
The aim of the study was to investigate signs of optic nerve atrophy caused by secondary neuritis combined with sinusitis using optical coherence tomography (OCT).
Research methods. 8 patients (16 eyes) aged 18-32 were examined at the Ivano-Frankivsk National Medical University with progressive optic nerve atrophy caused by secondary neuritis combined with sinusitis. The visometry, ophthalmoscopy, computer perimetry and OCT were used.
Result. Eight patients with optic nerve atrophy caused by secondary neuritis combined with sinusitis examined by OCT. The optic nerve damage in the early period (up to half a year) characterized by the appearance retinal neural fibers layer (RNFL)’s white sectors combined with red-yellow sectors on the side of the lesion. It could be evidence of edematous -degenerative processes.
Later, after more than a year, RNFL’s yellow-red sectors appeared on the side of the lesion and white on the opposite side. The finding characterizes the development of atrophy of the optic nerve and involvement of the opposite side.
Conclusion. To improve the diagnosis of optic nerve atrophy caused by secondary neuritis combined with sinusitis, the use of OCT parameters will help to obtain a more complete picture of the condition of the optic nerve and determine the optimal treatment planВипадки синусогенних пошкоджень зорового нерву складно піддаються статистичній обробці в силу різноманітності проявів в початковий період та відмінностей перебігу, що не дає можливості своєчасно встановити діагноз, а також стандартизувати лікування.
Мета дослідження полягала у вивченні ознак атрофії зорового нерву, спричиненої вторинними невритами, що поєднані з синуситами за допомогою оптико-когерентної томографії (ОКТ).
Методи дослідження. В амбулаторних умовах, на базі Івано-Франківського національного медичного університету обстежено 8 пацієнтів (16 очей) віком 18-32 роки, які звернулися на консультацію у зв’язку із прогресуючою атрофією зорового нерву спричиненою вторинним невритом, поєднаною з синуситами. Проведено візометрію, офтальмоскопію і аналіз даних комп’ютерної периметрії та ОКТ.
Результат. Дослідження 8 пацієнтів, із атрофією зорового нерву викликаною вторинним невритом поєднаним із синуситами, за даними ОКТ, показали пошкодження зорового нерву, які у ранній термін (до півроку) з моменту появи симптомів, характеризувались появою на стороні ураження в шару нервових волокон (ШНВ) білих секторів, які в подальшому поєднувались із червоно-жовтими, що може бути свідченням набряково-дегенеративних процесів.
В більш пізній термін (понад рік) на цій стороні виявлялись жовто-червоні сектори та на протилежній – білі. Знайдене характеризує розвиток атрофії зорового нерву та залучення протилежної сторони.
Висновок. Для покращення діагностики атрофії зорового нерву, викликаної вторинними невритами поєднаними із синуситами, використання параметрів ОКТ допоможе отримати більш повну картину стану зорового нерву та визначити оптимальний план лікування
Перехресне дослідження COVID-19 та психологічного дистресу з використанням шкали впливу подій, на основі спільноти пацієнтів, які одужали від COVID-19
No full textCOVID-19 infection is a potentially traumatic experience in terms of the risk of running a Severe Acute Respiratory Syndrome in addition to the social implications of the disease in terms of being isolated and follow up of strict quarantine measures of close contact. The purpose of this study was to assess the prevalence of psychological distress and its risk factors in patients who develop COVID-19 infection. There is scanty evidence regarding the magnitude of COVID-19-related psychological distress (PD) among the general population of India, and Post Traumatic Stress Disorder (PTSD) is a Mental Disorder that develops after a traumatic event that has a life-threatening impact.
The aim of this study was to assess COVID-19 infection.
Material and methods: This study was conducted among 672 COVID-19 survivors of district Budgam from (March to August 2020). They were contacted by telephone, and psychological distress in the post-COVID recovery period was assessed using the IES-R scale. This is a 22-item scale, and each item is rated on a scale ranging from 0-4. Suitable Statistical Analysis was done to analyze risk factors for the development of any psychological distress.
Methods: Descriptive cross-sectional study.
Study design: Cross-sectional study from District Budgam of Kashmir Division.
Study tool: using the IES-R scale for PTSD.
Result: In our study prevalence of psychological distress using IES –R was mild in (7.08 %) of the study participants and moderate in (1.06 %) of the study participants. Psychological distress in study participants was examined by age, sex, employment status, family history, COVID-19 disease status and history of hospitalization. No statistical significance between age, gender, days of hospitalization and PTSD was seen. However, statistical significance with the IES–R score was seen between family history and the presence and absence of symptoms in the study subjects.
Conclusion: As the pandemic crisis seems to be ebbing, the current findings help us to identify risk factors and devise pragmatic strategies to curtail the burden of mental issues and successfully meet the challenges that follow the pandemicІнфекція COVID-19 є потенційно травматичним досвідом з точки зору ризику розвитку важкого гострого респіраторного синдрому на додаток до соціальних наслідків захворювання з точки зору ізоляції та дотримання суворих карантинних заходів з метою попередження контактів. Метою цього дослідження було оцінити поширеність психологічного дистресу та його факторів ризику у пацієнтів, у яких розвивається інфекція COVID-19. Є мізерні докази щодо масштабів психологічного дистресу (ПД), пов’язаного з COVID-19, серед населення Індії в цілому, а посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це психічний розлад, який розвивається після травматичної події, що загрожує життю.
Метою цього дослідження було оцінити інфікування COVID-19 та його наслідки.
Матеріал і методи: це дослідження було проведено серед 672 осіб, які пережили COVID-19 з Будгамського району (з березня по серпень 2020 р.). З ними спілкувалися по телефону та оцінювали психологічний стрес у період одужання після COVID за допомогою шкали IES-R. Це шкала з 22 пунктів, і кожен пункт оцінюється за шкалою від 0 до 4. Для аналізу факторів ризику розвитку будь-якого психологічного дистресу було проведено відповідний статистичний аналіз.
Методи: описове перехресне дослідження.
Дизайн дослідження: перехресне дослідження в районі Будгаму, Кашмірського округу.
Інструмент дослідження: використання шкали IES-R для ПТСР.
Результат: у нашому дослідженні поширеність психологічного дистресу при використанні IES-R була легкою у (7,08 %) учасників дослідження та помірною у (1,06 %) учасників дослідження. Психологічний дистрес учасників дослідження вивчався за віком, статтю, статусом зайнятості, сімейним анамнезом, статусом захворювання на COVID-19 та історією госпіталізації. Не спостерігалося статистичної значущості між віком, статтю, днями госпіталізації та посттравматичним стресовим розладом, однак статистична значущість за шкалою IES–R спостерігалася між сімейною історією, та наявністю або відсутністю симптомів у суб’єктів дослідження.
Висновок: оскільки пандемічна криза, схоже, йде на спад, поточні результати допомагають нам визначити фактори ризику та розробити прагматичні стратегії, щоб зменшити тягар психічних проблем і успішно протистояти викликам, пов’язаним з пандеміє
Роль ЕЕГ та МРТ головного мозку в діагностиці неспровокованих судом у дітей у лікарні третього рівня
No full textSeizure disorders are a major public health problem in a developing country like India. Epilepsy characterized by recurrent unprovoked seizures is a common heterogeneous neurological problem in children that exerts a significant medical, physical, psychological, social, and economic challenge. This study evaluated the importance of the available diagnostic modalities, EEG and MRI, which could influence the management, prognosis and recurrence of unprovoked seizures.
The aims and objectives: To determine the role of Electroencephalography and MRI BRAIN in evaluating children presenting with unprovoked seizures.
Methodology: The present study was a hospital-based observational study carried out during the period of January 2021 to December 2021 of 70 children who presented with unprovoked seizures to the Department of Paediatrics, Niloufer Hospital, Hyderabad.
Results: Among the 70 children who were investigated, EEG showed abnormal findings in 45 (64.29 %) cases. Out of these, the majority of 32 (45.71 %) cases had generalized seizures, and 13 (18.57 %) cases were focal seizures. MRI showed abnormal findings in 30 (42.86 %) cases, and an equal percentage of cases, 15 (21.43 %) of generalized seizures and focal seizures, were having abnormal MRI findings out of the 30 cases with abnormal MRI findings. But, when studied among the individual seizure subtype, a major proportion of focal seizure (68.18 %) cases out of 22 focal seizures had abnormal MRI findings when compared to 31.25 % of generalized seizure cases out of 48 generalized seizure cases with abnormal MRI findings.
Conclusion: MRI can identify most of the structural brain abnormalities, and EEG is useful to clearly identify the region of the epileptogenic foci. Therefore, EEG and MRI were useful in identifying a possible cause for unprovoked seizures in childrenСудомні розлади є серйозною проблемою охорони здоров’я в країнах, що розвиваються, наприклад такій як Індія. Епілепсія, що характеризується повторюваними неспровокованими нападами, є поширеною гетерогенною неврологічною проблемою у дітей, яка створює значні медичні, фізичні, психологічні, соціальні та економічні проблеми. Це дослідження оцінювало важливість доступних діагностичних методів, ЕЕГ і МРТ, які могли б вплинути на лікування, прогноз і повторення неспровокованих нападів.
Цілі та завдання: Визначити роль електроенцефалографії та МРТ головного мозку в обстеженні дітей із неспровокованими нападами.
Методологія. Дане дослідження являло собою обсерваційне дослідження на базі лікарні, проведене протягом періоду з січня 2021 року по грудень 2021 року за участю 70 дітей, які звернулися з неспровокованими нападами до педіатричного відділення лікарні Нілоуфер, Гайдарабад.
Результати: серед 70 дітей, які були обстежені, ЕЕГ виявила відхилення від норми у 45 (64,29 %) випадках. З них більшість, 32 (45,71 %) випадки, мали генералізовані напади, а 13 (18,57 %) випадків були фокальними. МРТ показало відхилення від норми в 30 (42,86 %) випадках, і рівний відсоток випадків, по 15 (21,43 %) кейсів генералізованих судом і фокальних нападів, мали патологічні результати МРТ з 30 випадками з патологічними результатами згідно МРТ. Але при дослідженні окремих підтипів судом основна частка випадків фокальних нападів (68,18 %) із 22 фокальних нападів мала патологічні результати МРТ у порівнянні з 31,25 % випадків генералізованих нападів із 48 випадків генералізованих нападів з патологічними результатами МРТ.
Висновок: МРТ дозволяє визначити більшість структурних аномалій головного мозку, а ЕЕГ корисна для чіткого визначення області епілептогенних вогнищ. Таким чином, ЕЕГ і МРТ були корисними для виявлення можливої причини неспровокованих судом у діте