ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Вплив цукрового діабету 2 типу на перебіг гострого інфаркту міокарду лівого шлуночка з поширенням на правий шлуночок
Get PDFThe aim. To evaluate the effect of diabetes mellitus (DM) on the clinical course of the acute period of myocardial infarction (MI) of the left ventricle (LV) and the biventricular MI.Materials and methods. 309 patients with Q-MI age 65.5±4.42 years were examined. Patients were divided into 3 groups: the 1st group – 155 patients with MI of the right ventricle (RV) on the background of Q-MI of the posterior wall of the LV, the 2nd group – 53 patients with RV MI due the Q-MI of the LV circular localization, and the 3rd group – 101 patients with Q-MI of the LV posterior wall. Patients with DM were 41 (26.5 %) in the 1st group, 22 (41.5 %) - in the 2nd group, and 26 (25.7 %) patients in the third group. The hospital treatment period was 16.8±2.7 days.Results. Patients with DM in all groups had late admission, usually within 12-24 hours (p <0.05) and after the first day of the MI (p <0.05). Among patients with DM there were more women (p <0.05). The presence of DM was associated with a significantly greater number of ventricular arrhythmias and ventricular fibrillation (p <0.05). The clinical course of the acute MI in patients with DM often complicated of early postinfarction angina (p <0.05), recurrent MI and the LV aneurysms in the 2nd group (p <0.05). The acute heart failure (HF) was more severe in patients with DM with prevalence of the number of cases with Killip II-III (p <0.05) and a higher frequency of cardiogenic shock (p <0.05). Patients with DM had more severe manifestations of chronic HF with greater frequency of the HF IIA, IIB and III NYHA in the total group of patients with MI (p <0.05).Conclusion. The DM in patients with Q-ІМ of the LV and the biventricular MI is accompanied by late admission and is more common in women. The presence of the DM in patients with MI is associated with a higher frequency of ventricular extrasystoles, ventricular tachycardias and ventricular fibrillation, cases of early post-MI angina, the development of recurrent MI and the LV aneurysms. Patients with DM have a high frequency of cardiogenic shock and worse manifestations of acute and chronic HFЦель исследования. Определить особенности влияния сахарного диабета (СД) 2 типа на клиническое течение острого периода инфаркта миокарда (ИМ) левого желудочка (ЛЖ) и бивентрикулярного ИМ.Материалы и методы. Обследовано 309 больных с Q-ИМ в возрасте 65,5±4,42 лет. Пациенты были разделены на 3 группы: 1-я группа – 155 больных с ИМ правого желудочка (ПЖ) на фоне Q-ИМ задней стенки ЛЖ, 2-я группа – 53 пациента с ИМ ПЖ на фоне Q-ИМ ЛЖ циркулярной локализации, третья группа - 101 больной с Q-ИМ задней стенки (ЗС) ЛЖ. В 1-й группе СД болел 41 (26,5 %) человек, во 2-й группе – 22 (41,5 %) и в 3-й группе 26 (25,7 %) пациентов. Длительность стационарного этапа лечения составила 16,8±2,7 суток. Результаты. Пациенты с СД во всех группах были госпитализированы в поздние сроки от момента развития симптомов, преимущественно через 12-24 часов (р<0,05) и позднее первых суток ИМ (р<0,05). Среди больных с СД преобладали женщины (р<0,05). Наличие СД было связано с достоверно большим количеством желудочковых екстрасистол высоких градаций, желудочковых тахикардий и фибрилляции желудочков (р<0,05). Клиническое течение острого ИМ у больных СД чаще осложнялось развитием ранней постинфарктной стенокардии (р<0,05), рецидивами ИМ и развитием аневризм ЛЖ во 2-й группе (р<0,05). СД у больных с ИМ ассоциировался с более тяжелыми проявлениями острой левожелудочковой недостаточности с преобладанием количества больных с Killip II-III (р<0,05) и большей частоты кардиогенного шока (р<0,05). По окончанию стационарного этапа лечения пациенты с СД имели более тяжелые проявления хронической сердечной недостаточности (СН), что проявлялось высокой частотой СН ІІА-ІІБ и NYHA ІІІ в общей группе больных ИМ (р<0,05). Выводы. Наличие СД 2 типа у больных с Q-ИМ ЛЖ задней локализации бивентрикулярного ИМ связано с поздней госпитализацией и чаще встречается у женщин. СД 2 типа у больных ИМ ассоциируется с большей частотой желудочковых екстрасистол, желудочковых тахикардий и фибрилляции желудочков, случаев ранней постинфарктной стенокардии, развитием рецидивов ИМ и аневризмы ЛЖ. Больные ИМ с СД 2 типа имеют высокую частоту кардиогенного шока и более тяжелые проявления острой и хронической СНМета дослідження. Визначити особливості впливу цукрового діабету (ЦД) 2 типу на клінічний перебіг гострого періоду інфаркту міокарда (ІМ) лівого шлуночка (ЛШ) та бівентрикулярного ІМ.Матеріали та методи. Обстежено 309 хворих з Q-ІМ віком 65,5±4,42 років. Пацієнтів було розділено на 3 групи: 1 група – 155 хворих з ІМ правого шлуночка (ПШ) на фоні Q-ІМ задньої стінки ЛШ, 2-а група – 53 пацієнта з ІМ ПШ на фоні Q-ІМ ЛШ циркулярної локалізації, третя група – 101 хворий з Q-ІМ задньої стінки (ЗС) ЛШ. В 1-й групі хворих на ЦД хворіла 41 (26,5 %) особа, в 2-й групі – 22 (41,5 %) та в 3-й групі 26 (25,7 %) пацієнтів. Тривалість стаціонарного етапу лікування складала 16,8±2,7 діб. Результати. Пацієнти з ЦД в усіх групах були госпіталізовані в пізні терміни від розвитку симптомів ІМ, переважно через 12-24 години (р<0,05) та після першої доби ІМ (р<0,05). Серед осіб з ЦД переважали жінки (р<0,05). Наявність ЦД була пов’язана з достовірно більшою кількістю шлуночкових екстрасистол високих градації, шлуночкових тахікардій та фібриляції шлуночків (р<0,05). Клінічний перебіг гострого ІМ у хворих на ЦД частіше ускладнювався випадками ранньої постінфарктної стенокардії (р<0,05), рецидивами ІМ та аневризмами ЛШ в 2-й групі (р<0,05). Гостра лівошлуночкова недостатність мала достовірно гірший перебіг у пацієнтів з ЦД з переважанням кількості хворих з Killip II-III (р<0,05) та більшої частоти кардіогенного шоку (р<0,05). Наприкінці стаціонарного етапу лікування особи з ЦД мали більш важкі прояви хронічної серцевої недостатності (СН), що проявлялось більшою частотою СН ІІА-ІІБ та NYHA ІІІ в загальній групі хворих з ІМ (р<0,05). Висновки. ЦД 2 типу у хворих з Q-ІМ ЛШ задньої локалізації та бівентрикулярного ІМ пов’язаний з пізньою госпіталізацією та частіше зустрічається у жінок. Наявність ЦД 2 типу у хворих з ІМ асоціюється з більшою частотою шлуночкових екстрасистол, шлуночкових тахікардій та фібриляції шлуночков, випадків ранньої постінфарктної стенокардії, розвитком рецидивів ІМ та аневризми ЛШ. Хворі на ІМ із ЦД 2 типу мають високу частоту кардіогенного шоку та гірші прояви гострої та хронічної С
Сучасна система психопрофілактики аутоагресивної поведінки у хворих на біполярний афективний розлад
Get PDFThe aim. To develop a pathogenetically justified system of psycho prophylaxis of auto-aggressive behavior in BAD patients on the basis of studying the features and formation.Material and methods of the research. To solve the goal, following the principles of bioethics and deontology, a comprehensive clinical, psychopathological and psycho-diagnostic examination of 117 patients with BAD with signs of auto-destructive behavior, of both sexes, at an average age of 40.5 ± 5.5 years was carried out.Research methods: clinical, psychopathological, psycho-diagnostic, statistical.Results. In the course of the work, it was found that 48.7 ± 2.4% of the surveyed registered an affective version of auto-aggressive behavior, 31.5 ± 1.9% - true, 19.8 ± 1.1% - a demonstrative version and described their features depending on the polarity of the affect.Auto-aggressive behavior in the manic episode of BAR was associated with the prevalence of irritable mania in combination with a high level of frustration in the sphere of active life and independence of actions, a high level of internality in the field of achievements and low failures in the industry.With a depressive episode of BAR - the prevalence of dreary depression, combined with a high level of frustration in the field of love and family relationships, a high level of internality in the field of family relationships and failures.With a mixed episode of BAR - a combination of irritable mania and anxious depression in combination with a pronounced degree of frustration in the material and domestic sphere, a high level of internality in the area of failures and a low level of internality in the field of performance.A pathogenetically substantiated system for the prevention of auto-aggressive behavior in patients with BAR has been developed, which consists of five stages: crisis therapy, a comprehensive diagnosis, basic and supportive therapeutic and preventive measures, and socio-psychological assistance. And it includes the use of methods of pharmacotherapy, psychotherapy and psychosocial therapy.Conclusions. Based on the obtained data in the course of the work, a pathogenetically substantiated system for the prevention of suicidal behavior of BAR patients has been developed, which consists of five stages: crisis therapy, a comprehensive diagnosis, main and supportive treatment and preventive measures, and socio-psychological assistance. The means of therapeutic influence at all stages were applied in the form of pharmacotherapy, psychotherapy and psychosocial careЦель работы: Разработать патогенетически обоснованную систему психопрофилактики аутоагрессивного поведения у больных БАР на основе изучения особенностей их формирования.Материал и методы исследования: Для решения поставленной цели с соблюдением принципов биоэтики и деонтологии было проведено комплексное клинико-психопатологическое и психодиагностическое обследование 117 пациентов с БАР с признаками аутодеструктивного поведения, обоих полов, в среднем возрасте 40,5±5,5 лет.Методы исследования: клинико-психопатологический, психодиагностический, статистический.Результаты. В ходе работы установлено, что у 48,7±2,4 % обследованных регистрировался аффективный вариант аутоагрессивного поведения, у 31,5±1,9 % – истинный, у 19,8±1,1 % – демонстративный вариант и описаны их особенности в зависимости от полярности аффекта.Аутоагрессивное поведение при маниакальном эпизоде БАР ассоциировалась с преобладанием раздражительной мании в сочетании с высоким уровнем фрустрации в сфере активной жизни и независимости поступков, высоким уровнем интернальности в области достижений и низким в отрасли неудачПри депрессивном эпизоде БАР - преобладании тоскливой депрессии в сочетании с высоким уровнем фрустрации в сфере любовных и семейных отношениях, высоким уровнем интернальности в области семейных отношений и неудачПри смешанном эпизоде БАР – сочетании раздражительной мании и тревожной депрессии в сочетании с выраженным степень фрустрации в материально-бытовой сфере, высоким уровнем интернальности в области неудач и низкого уровня интернальности в сфере результативности.Разработана патогенетически обоснованная система профилактики аутоагрессивного поведения в больных БАР, которая состоит из пяти этапов: кризисной терапии, развернутой диагностики, основных и поддерживающих лечебно-профилактических мероприятий, социально-психологической помощи. И включает использование методов фармакотерапии, психотерапии и психосоциальной терапии.Выводы. Основываясь на полученных в ходе работы данных, разработана патогенетически обоснованная система профилактики суицидального поведения больных БАР, которая состоит из пяти этапов: кризисной терапии, развернутой диагностики, основных и поддерживающих лечебно-профилактических мероприятий, социально-психологической помощи. Средства терапевтического воздействия на всех этапах применялись в виде фармакотерапии, психотерапии и психосоциальной помощиМета роботи: Розробити патогенетично обґрунтовану систему психопрофілактики аутоагресивної поведінки у хворих на біполярний афективний розлад (БАР) на основі вивчення особливостей ії формування.Матеріал та методи дослідження: Для вирішення поставленої мети з дотриманням принципів біоетики і деонтології було проведено комплексне клініко-психопатологічне та психодіагностичне обстеження 117 пацієнтів з БАР з ознаками аутоагресивної поведінки, обох статей, у середньому віці 40,5±5,5 років.Методи дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний, статистичний.Результати У ході роботи встановлено що у 48,7±2,4 % обстежених реєструвався афективний варіант аут агресивної поведінки, у 31,5±1,9 % – істинній, а в 19,8±1,1 % – демонстративний варіант та описані особливості залежно від полярності афекту.Аутоагресивна поведінка при маніакальному епізоді БАР асоціювалася з переважанням гнівливої манії у поєднанні з високим рівнем фрустрації в сфері активного життя та незалежності вчинків, високим рівнем інтернальності в галузі досягнень та низьким в галузі невдачПри депресивному епізоді БАР - переважанням тужливої депресії у поєднанні з високим рівнем фрустрації в сфері любовних та родинних стосунках, високим рівнем інтернальності у сфері родинних стосунків та невдачПри змішаному епізоді БАР – поєднанням гнівливої манії та тривожної депресії у поєднанні з вираженим ступенем фрустрації в матеріально-побутовій сфері, високим рівнем інтернальності в сфері невдач та низького рівня інтернальності в сфері результатівності.Розроблена патогенетично обґрунтована система профілактики аутоагресивної поведінки у хворих на БАР, яка складається з п’яти етапів: кризової терапії, розгорнутої діагностики, основних та підтримуючих лікувально-профілактичних заходів, соціально-психологічної допомоги. Та включає використання методів фармакотерапії, психотерапії та психосоціальної терапії.Висновки. 1. Аутоагресивна поведінка при маніакальному епізоді БАР асоціюється з гнівливою манією, при депресивному епізоді з - тужливою депресією, при змішаному епізоді з поєднанням гнівливої манії та тривожної депресії.2. Патогенетично обґрунтована система профілактики суїцидальної поведінки у хворих на БАР повинна складається з п’яти етапів: кризової терапії, розгорнутої діагностики, основних та підтримуючих лікувально-профілактичних заходів, соціально-психологічної допомоги, з використанням на всіх етапах фармакотерапії, психотерапії та психосоціальної допомог
Клініко-психопатологічні та патопсихологічні особливості розладів адаптації у осіб з комп’ютерною залежністю
Get PDFThe aim. Comprehensive study of clinical, psychopathological and pathopsychological features of adaptation disorders in persons with computer addiction.Materials and methods. 147 patients with adaptation disorders (F43.21, F43.22). The main group consisted of 85 patients with signs of computer addiction according to the results of AUDIT-like tests, the control group - 62 patients with no signs of addictive behavior. The average age of the patients was 27.0 ± 3.0 years.Methods of the research: clinical and anamnestic; clinical-psychopathological, using AUDIT-like tests for a comprehensive assessment of addictive status (Linsky I.V., Minko A.I., Artemchuk A.P., et al., 2009); psycho-diagnostic using the hospital anxiety and depression scale (HADS) (Zigmond A.S., Snaith R.P., 1983); Clinical scales of anxiety and depression by Hamilton (M. Hamilton, 1967), adapted to ICD-10 (G. P. Panteleeva, 1988) (HDRS) scales of situational and personal anxiety by C. D. Spielberger (in adaptation by Yu. L. Khanin, 1981); enquirer of neuro-psychological stress by Nemchin T.A. (1984); statistical.Results of the research. The structure of computer addiction in the main group of surveyed was as follows: intrusive surfing (46.2 %), computer games (22.3 %); virtual dating (6.4 %); passion for online gambling (13.7 %); cybersex (1.4 %).Depression of mood dominates in the clinical picture of eradication adaptation in persons with computer addiction; internal stress with inability to relax; increased susceptibility to previously neutral stimuli; irritability; asthenic symptoms; loss of interest in work or school, family and friends; sleep-wake cycle disorders.According to the psychodiagnostic examination data, the main group of examined showed clinical signs of anxiety and depression on a hospital scale; severe depressive and disturbing episodes on the Hamilton scale; high drop situational and personal anxiety according to the method of C. D. Spielberger, a high level of severity of neuropsychic stress on a scale T.A. Nemchin.Conclusions. For the clinical picture of adaptation disorders in individuals with computer addiction, a characteristic is decreased mood background; irritability, tendency to affects; disturbing manifestations; hyperesthesia; sleep-wake cycle disorders; clinical manifestations of anxiety and depression on the HADS scale; severe depressive and disturbing episodes on the HDRS scale; high drop situational and personal anxiety; excessive mental stressЦель: Комплексное изучение клинико-психопатологических и патопсихологических особенностей расстройств адаптации у лиц с компьютерной зависимостьюМатериалы и методи: 147 больных с расстройствами адаптации (F43.21, F43.22). Основную группу составили 85 больных с признаками компьютерной зависимости по результатам AUDIT-подобных тестов, контрольную - 62 больных без признаков зависимого поведения. Средний возраст обследованных составил 27,0 ± 3,0 года.Методы обследования: клинико-анамнестический; клинико-психопатологический, с использованием AUDIT-подобных тестов для комплексной оценки аддиктивного статуса (Линский И.В., Минко А.И., Артемчук А.П. с соавт., 2009); психодиагностический с использованием госпитальной шкалы тревоги и депрессии (HADS) (Zigmond A. S., Snaith R. P., 1983); клинических шкал тревоги и депрессии Гамильтона (M. Hamilton, 1967), адаптированных к МКБ-10 (Г. П. Пантелеева, 1988) (HDRS) шкалы ситуативной и личностной тревожности Ч. Д. Спилбергера (в адаптации Ю. Л. Ханина, 1981); опрісника нервно-психического напряжения по Немчина Т. А. (1984);статистический.Результатыи сследования. Структуру компьютерной зависимости у обследованных основной группы составили: навязчивый серфинг (46,2 %), компьютерные игры (22,3 %); виртуальные знакомства (6,4 %); страсть к онлайновым азартным играм (13,7 %); киберсекс (1,4 %).В клинической картин ерасстройств адаптации у лиц с компьютерной зависимостью доминируют подавленность настроения; внутреннее напряжение с невозможностью расслабиться; повышенная восприимчивость к ранее нейтральным раздражителям; раздражительность; астенические симптомы; потеря интереса к работе или учебе, семье и друзьям; нарушения цикла сон-бодрствование.По данням психодиагностического обследования у обследованных основной группы отмечались клинические проявления тревоги и депрессии по Госпитальной шкале; тяжелый депрессивный и тревожный эпизоды по шкале Гамильтона; высокие урони ситуативной и личностной тревожности по методике Ч. Д. Спилбергера, високий уровень выраженности нервно-психического напряжения по шкале Т. А. Немчина.Выводы Для клинической картины расстройств адаптации у лиц с компьютерной зависимостью присуд исниженный фон настроения; расздражительность, склонность к аффектам; тревожные проявления; гиперестезии; нарушения цикла сон-бодрствование; клинические проявления тревоги и депрессии по шкале HADS; тяяжелый депрессивный и тревожный эпизоды по шкале HDRS; высокие урони ситуативной и личностной тревожности; чрезмерное нервно-психическое напряжениеМета: Комплексне вивчення клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей розладів адаптації у осіб з комп’ютерною залежністюМатеріали та методи. 147 хворих з розладами адаптації (F43.21, F43.22). Основну групу склали 85 хворих з ознаками комп’ютерної залежності за результатами AUDIT-подібних тестів, контрольну - 62 хворий без ознак залежної поведінки. Середній вік обстежених склав 27,0±3,0 роки.Методи обстеження: клініко-анамнестичний; клініко-психопатологічний, з використанням AUDIT–подібних тестів для комплексної оцінки адиктивного статусу (Лінский І.В., Мінко О.І., Артемчук А.П. з співавт., 2009); психодіагностичний з використанням госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS) (Zigmond A. S., Snaith R. P., 1983); клінічних шкал тривоги і депресії Гамільтона (M. Hamilton, 1967), адаптованих до МКХ-10 (Г. П. Пантелеєва, 1988) (HDRS); шкали ситуативної й особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера (в адаптації Ю. Л. Ханина, 1981); опитувальника нервово-психічної напруги за Нємчиним Т. А. (1984); статистичнийРезультати дослідження. Структуру комп'ютерної залежності у обстежених основної групи склали: нав'язливий серфінг (46,2 %), комп'ютерні ігри (22,3 %); віртуальні знайомства (6,4 %); пристрасть до онлайнових азартних ігор (13,7 %); кіберсекс (1,4 %).У клінічній розладів адаптації у осіб з комп’ютерною залежністю домінують пригніченість настрою; внутрішня напруга з неможливістю розслабитися; підвищена сприйнятливість до раніше нейтральним подразників; дративлівість; астенічні симптоми; втрата інтересу до роботи або навчання, сім’ї та друзів; порушення циклу сон-неспання.За даними психодіагностичного обстеження у обстежених основної групи відмічалися клінічні прояви тривоги та депресії за Госпітальною шкалою; важкий депресивний та тривожний епізоди за шкалою Гамільтона; високі рівні ситуативної й особистісної тривожності за методикою Ч. Д. Спілбергера, високій рівень виразності нервово-психічної напруги по шкалі Т. А. Немчина.Висновки Для клінічній картині розладів адаптації у осіб з комп’ютерною залежністю притаманні знижений фон настрою; дративлівість, схильність до афекту; тривожні прояви; гіперстезії; порушення циклу сон-неспання; клінічні прояви тривоги та депресії за шкалою HADS; важки депресивний та тривожний епізоди за шкалою HDRS; високі рівні ситуативної та особистісної тривожності; надмірна нервово-психічна напруг
Вивчення депресивних порушень у хворих на міастенію
Get PDFAim of the research: To study depressive manifestations in patients with myasthenia depending on the duration, clinical form and immunological type of the disease.Methods: A neurological examination, determination of antibodies to acetylcholine receptors and muscle-specific tyrosine-kinase, a Beck depression score of 96 patients with myasthenia was performed.Results: The average age of patients was 50.5±12.4 years, the average duration of the disease was 4.4±1.2 years. Antibodies to acetylcholine receptors were detected in 57 (80.3 %) of 71 patients with generalized form and in 13 (52 %) of 25 patients with ophthalmic myasthenia. In 6 (8.5 %) of 71 patients with generalized myasthenia, antibodies to muscle-specific tyrosine-kinase were detected. In 8 (11.3 %) out of 71 patients with a generalized form of myasthenia and 12 (48.0 %) out of 25 patients with an ocular form of myasthenia antibodies were not detected. Depressive manifestations in the form of mild (32 persons) and moderate (34 persons) depression were detected in 66 patients, the mean score on the Beck scale was 12.9±3.45 points). In patients with a generalized form of myasthenia, the incidence of mild to moderate depression does not significantly differ, with no significant difference in the average duration of the disease in these groups of patients. At the same time, in patients with generalized myasthenia without manifestations of depression, the average duration of the disease was significantly lower. The presence and degree of manifestations of depressive disorders does not depend on the presence of antibodies to the receptors of acetylcholine, antibodies to muscle-specific tyrosine-kinase or their absence.Conclusions: As a result of the work, it was found that the development of depressive disorders in patients with myasthenia increases with the duration of the disease. Depressive manifestations are more pronounced in patients with generalized myasthenia in compare to patients with ophthalmic form.The development and degree of depressive manifestations does not depend on the immune type of myastheniaВивчено депресивні прояви у 96 хворих на міастенію. В результаті роботи встановлено, що частота розвитку депресивних порушень у хворих на міастенію збільшується з тривалістю перебігу хвороби. Депресивні прояви більш виражені у хворих на генералізовану міастенію порівняно з хворими з очною формою. Розвиток та ступінь депресивних проявів не залежить від імунологічного типу міастені
Використання програми фізичної реабілітації постраждалих з наслідками мінно-вибухової травми нижніх кінцівок на поліклінічному етапі
Get PDFAim. The problem of the organization and tactics of medical and physical rehabilitation of injured of battle trauma is an urgent issue in the field of medicine, which is determined by the continuous process of improving weapons, qualitative change in the nature of injuries and expanding the capabilities of medical support for hostilities.Methods. The basis of this work is the results of clinical observation of 48 injured with consequences of mine-blast trauma of the lower limb in the clinic of the medical center “Dorra-Center” in Belbek (Lebanon). The control group of patients (24 patients) carried out traditional physical rehabilitation, received in the clinic, the main (24 patients) - according to the proposed program, which combined traditional rehab with eastern massages and sessions of the eastern baths on the basis of Arabic.Result. The use of the traditional physical rehabilitation program made it possible to obtain 20.8 % of the good, 58.4 % satisfactory and 20.8 % unsatisfactory functional results, and the proposed by us - 54.2 % good, 37.5 % satisfactory and only 8.3 % unsatisfactory results.Conclusions. The proposed program of physical rehabilitation of injured after a mine-blast trauma is clinically substantiated and effective. The combination of traditional rehabilitation with the eastern massage and baths sessions on the basis of Arabic provides an adequate clinical outcome and a high quality of life for the affectedПроведений аналіз реабілітаційного лікування 48 постраждалих після мінно-вибухової травми нижніх кінцівок показав, що використання традиційної програми фізичної реабілітації дозволило отримати 20,8 % добрих, 58,4 % задовільних та 20,8 % незадовільних функціональних результатів, а запропонованої нами - 54,2 % добрих, 37,5 % задовільних та лише 8,3 % незадовільних результатів, що доводить її ефективність та доцільність використанн
Рівень галектину-3 в сироватці крові хворих на остеоартроз колінних суглобів: зв’язок з перебігом захворювання
Get PDFAim of the work was to study the level of galectin-3 in serum in patients with osteoarthrosis of knee joints and to evaluate its association with the course of the disease.Materials and methods. We examined 141 patients with osteoarthrosis (OA) of knee joints (76.6% of women), an average age of 58.4 ± 7.91 years, a disease duration of 10.5 ± 6.50 years, an II-III radiological stage. 33.3% of patients had a combination of OA knee and hip joints. Diagnosis of OA was established on the basis of criteria ACR 1991 and recommendations EULAR (2010). The Lequesne algo-functional index, Western Ontario and McMaster Universities Osteoarthritis Index (WOMAC), Knee Injury and Osteoarthritis Outcome Score (KOOS) were determined. Functional disorders were evaluated by the Health Assessment Questionnaire (HAQ). The content of galectin-3 in the blood was determined by the enzyme-linked immuno sorbent assay.Results. It has been established that in 75% of patients with OA of knee joints aberrant levels of galectin-3 in the blood are detected, including 44% of subjects with a registered high level of the index (>15.8 ng/ml). The weak associative relationships between the level of galectin-3 and the age of patients and the duration of OA were established. Among patients with aberrant levels of galectin-3, persons with severe clinical manifestations of OA appeared more often. The increase in the level of galectin-3 was associated with a significant increase in the pain syndrome and the deterioration of physical function by the indexes of Lequesne, WOMAC, KOOS, HAQ.Conclusions. In patients with OA, the increase in the production of galectin-3 is a factor in the deterioration of the clinical course of the disease, the increase in pain syndrome and functional disorders. A close associative relationship was found between the level of galectin-3 and the clinical severity indexes of OA and the weak associative relationship between the level of galectin-3 and the age and duration of the diseaseДосліджено рівень галектину-3 в сироватці крові хворих на остеоартроз колінних суглобів. Встановлено, що у 75 % хворих на остеоартроз реєструються підвищенні рівні галектину-3 в крові порівняно зі здоровими особами. У хворих на остеоартроз рівень галектину-3 в крові асоціюється з віком, тяжкістю захворювання, больовим синдромом та порушенням функціональної здатност
Фізико-хімічні і структурні особливості будови емалі постійних зубів і їх спадкова обумовленіcть
No full textAim. To determine the degree of influence of hereditary factors on the physicochemical and morphofunctional features of tooth enamel as a factor determining caries resistance or susceptibility to the carious process.Methods. To solve the problem, the degree of hereditary and environmental conditioning of the physico-chemical and structural properties of the enamel of intact and carious teeth was analyzed using the method of electron paramagnetic resonance on teeth removed by indications of a twin sample (30 monozygotic and 30 dizygotic pairs of twins). The method of electron paramagnetic resonance (EPR) allows one to obtain unique information about microscopic and macroscopic properties of tooth enamel, which cannot be obtained with the help of X-ray diffraction, spectral and other analyzes.Result. We found that the concentration of paramagnetic centers formed after irradiation is generally 1.5-2 times higher in enamel of carious teeth than in intact ones. The value of K, which characterizes caries susceptibility, is most pronounced when comparing the concentration of free radicals in the enamel of intact and carious teeth; incisors on the vestibular surface (1.35), in molars in the cervical region (1.97). As is known, the radiation resistance of solids can be characterized by the concentration of paramagnetic centers formed after irradiation. This stability, in turn, is related to the structure, chemical composition, strength of chemical bonds. Analysis of the results of twin studies showed that the intraparity differences in the concentration of free radicals of the F-center of the corresponding parts of the enamel of teeth in monozygotic pairs were significantly lower (1.6) than in identical sites of dizygotic twin pairs (7.0). High values of the heritability index (H-0.81) give grounds for making a conclusion about the significant contribution of hereditary factors to the indicator under studyConclusions. The physico-chemical and morphological properties of the enamel determine the susceptibility or stability of the teeth to carious lesions and experience a high degree of hereditary influences (H-81, H-0.95). Based on the data obtained, it can be concluded that the structure of the enamel is genetically determined. This indicates the need for an individual approach to the implementation of preventive measures with the allocation of risk groups to tooth decayЦель исследования. Установить степень влияния наследственных факторов на физико-химические и морфофункциональные особенности эмали зуба как фактора, обуславливающего кариесрезистентность или восприимчивость к кариозному процессу.Методы. Для решения поставленной задачи на зубах, удаленных по показаниям, близнецовой выборки (30 монозиготных и 30 дизиготных пар близнецов) методом электронного парамагнитного резонанса проанализирована степень наследственной и средовой обусловленности физико-химических и структурных свойств эмали интактных и кариозных зубов. Метод электронного парамагнитного резонанса (ЭПР) позволяет получить уникальную информацию о микроскопических и макроскопических свойствах вещества, которую нельзя получить с помощью рентгеноструктурного, спектрального и других анализов.Результаты. Нами выявлено, что концентрация парамагнитных центров, образующихся после облучения, как правило, в 1.5–2 раза выше в эмали кариозных зубов, чем в интактных. Величина К, характеризующая кариесвосприимчивость, наиболее выражена при сопоставлении концентрации свободных радикалов в эмали здоровых и кариозных зубов; у резцов на вестибулярной поверхности (1.35), У моляров в пришеечной области (1.97). Как известно, радиационную стойкость твердых тел можно характеризовать концентрацией парамагнитных центров, образованных после облучения. Эта устойчивость, в свою очередь, связана со структурой, химическим составом, прочностью химических связей. Анализ результатов близнецовых исследований показал, что внутрипарные различия в концентрации свободных радикалов F-центра соответствующих участков эмали зубов в монозиготных парах были достоверно ниже (1.6), чем в идентичных участках эмали зубов дизиготных близнецовых пар (7.0). Высокие значения показателя наследуемости (Н=0.81) дают основания сделать заключение о существенном вкладе наследственных факторов на изучаемый показатель.Выводы. Физико-химические и морфологические свойства эмали обуславливают восприимчивость или устойчивость зубов к кариозному поражению и испытывают высокую степень наследственных влияний (Н-0.81, Н-0,95).На основании результатов исследования можно сделать вывод, что структура эмали генетически детерминирована. Это указывает на необходимость индивидуального подхода к проведению профилактических мероприятий с выделением групп риска к кариесу зубовМета дослідження. Встановити ступінь впливу спадкових факторів на фізико-хімічні та морфофункціональні особливості емалі зуба як фактора, що обумовлює резистентність від карієсу або сприйнятливість до каріозної процесу.Методи. Для вирішення поставленого завдання на зубах, видалених за показаннями, близнюкової вибірки (30 монозиготних і 30 дизиготних пар близнюків) методом електронного парамагнітного резонансу проаналізовано ступінь спадкової і середовищної обумовленості фізико-хімічних і структурних властивостей емалі інтактних і каріозних зубів. Метод електронного парамагнітного резонансу (ЕПР) дозволяє отримати унікальну інформацію про мікроскопічні і макроскопічні властивості речовини, яку неможливо одержати за допомогою рентгеноструктурного, спектрального та інших аналізів.Результати. Нами виявлено, що концентрація парамагнітних центрів, що утворюються після опромінення, як правило, в 1.5–2 рази вище в емалі каріозних зубів, ніж в інтактних. Величина К, що характеризує вразливість, найбільш виражена при зіставленні концентрації вільних радикалів в емалі здорових і каріозних зубів; у різців на вестибулярної поверхні (1.35), у молярів в пришийковій ділянці (1.97). Як відомо, радіаційну стійкість твердих тіл можна характеризувати концентрацією парамагнітних центрів, утворених після опромінення. Ця стійкість, в свою чергу, пов'язана зі структурою, хімічним складом, міцністю хімічних зв'язків. Аналіз результатів близнюкових досліджень показав, що відмінності всередині пар в концентрації вільних радикалів F-центру відповідних ділянок емалі зубів у монозиготних парах були достовірно нижче (1.6), ніж в ідентичних ділянках емалі зубів дизиготних близнюкових пар (7.0). Високі значення показника спадковості (Н=0.81) дають підстави зробити висновок про істотний внесок спадкових факторів на досліджуваний показник.Висновки. Фізико-хімічні та морфологічні властивості емалі обумовлюють сприйнятливість або стійкість зубів до каріозного ураження та відчувають високу ступінь спадкових впливів (Н -0.81, Н-0,95). На підставі результатів дослідження можна зробити висновок, що структура емалі генетично детермінована. Це вказує на необхідність індивідуального підходу до проведення профілактичних заходів з виділенням груп ризику до карієсу зубі
Результати хірургічного лікування ексудативних перикардитів з використанням міні-інвазивних втручань
Get PDFPericardial effusion is the most common pathology of the pericardium and has a diverse etiology. In case of ineffective conservative therapy and recurrent disease, surgical treatment became the method of choice. Many interventions have been proposed for the treatment of pericardial effusion, but there is no systematic approach to the choice and capacity of the surgical treatment, that can improve the effectiveness of treatment and reduce the rehabilitation period.Aim of the study. Evaluate the results of surgical treatment of pericardial effusion using minimally invasive interventions and compare it with others proposed for now.Materials and methods. We present the results of surgical treatment of 171 patients with pericardial effusion, treated at the ST “Zaycev V.T. Institute of General and Urgent Surgery AMS of Ukraine” from 2000 to 2017. The immediate and long-term results and the duration of the rehabilitation period are estimated.Results. In the period of using the systemic and differentiated approach to surgical treatment, 77 patients were operated. The level of postoperative complications was 2.60% - acute right ventricular failure in 1 (1.30%) patient, pneumothorax on the side of intervention in 1 (1.30%) patient. The level of postoperative mortality was 1.30% (1 patient with acute right ventricular failure in the early postoperative period). The average number of total bed-days was 9.2 ± 2.3 days, postoperative days-days – 5.3 ± 2.0 days. The statistical difference in the number of recurrent cases, depending on the type and extent of the intervention, was not established.Conclusions. Using a differentiated approach to the choice of tactics and the capacity of surgical interventions can reliably reduce the number of postoperative complications and level of mortality. The use of mini-invasive interventions reduces the duration of the period of treatment and rehabilitation.Экссудативные перикардиты являются наиболее частой патологией перикарда и имеют разнообразную этиологию. При неэффективности консервативной терапии и рецидивирующем течении заболевания методом выбора является хирургическое лечение. На сегодняшний день предложено множество вмешательств, используемых при лечении перикардиального выпота, но отсутствует системный подход к выбору и объема операции, что позволит повысить эффективность лечения и сократить период реабилитации.Цель исследования. Оценить результаты хирургического лечения экссудативных перикардитов с использованием мини-инвазивных вмешательств и провести их сравнение с другими предложенными на сегодняшний день.Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 171 пациентов с экссудативными перикардитами, находившихся на лечении в ГУ «Институт общей и неотложной хирургии им. В.Т. Зайцева НАМНУ» с 2000 по 2017 гг. Оценены непосредственные и отдаленные результаты и продолжительность реабилитационного периода.Результаты. За время использования системного и дифференцированного подхода к хирургическому лечению было прооперировано 77 пациентов. Уровень послеоперационных осложнений составил 2,60 % – острая правожелудочковая недостаточность у 1 (1,30 %) пациента, развитие пневмоторакса на стороне вмешательства у 1 (1,30 %) пациента. Уровень послеоперационной летальности составил 1,30 % (1 пациент с острой правожелудочковой недостаточностью в раннем послеоперационном периоде). Среднее количество общих койко-дней составило 9,2±2,3 дней, послеоперационных койко-дней – 5,3±2,0 дней. Статистической разницы в количестве рецидивирующих случаев в зависимости от выбранного вида и объема вмешательства установлено не было.Выводы. Использование дифференцированного подхода к выбору тактики и объема оперативного вмешательства позволяет достоверно снизить количество послеоперационных осложнений и уровень летальности. Использование мини-инвазивных вмешательств способствует сокращению продолжительности периода лечения и реабилитацииЕксудативні перикардити є найчастішою патологією перикарду та мають різноманітну етіологію. При неефективності консервативної терапії та рецидивуючому перебігу захворювання методом вибору є хірургічне лікування. На сьогоднішній день запропоновано багато втручань при лікуванні перикардіального випоту, але відсутній системний підхід до вибору та об’єму операції, що може забезпечити ефективність лікування та скорочення періоду реабілітації.Мета дослідження. Оцінити результати хірургічного лікування ексудативних перикардитів з використанням міні-інвазивних втручань та провести їх порівняння з іншими, що запропоновані на сьогоднішній день.Матеріали та методи. Проаналізовані результати хірургічного лікування 171 пацієнтів з ексудативними перикардитами, що знаходилися на лікуванні у ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМНУ» з 2000 по 2017 рр. Оцінені безпосередні та віддалені результати та тривалість реабілітаційного періоду.Результати. За час використання системного та диференційного підходу до хірургічного лікування було прооперовано 77 пацієнтів. Рівень післяопераційних ускладнень склав 2,60 % – гостра правошлуночкова недостатність у 1 (1,30 %) пацієнта, розвиток пневмотораксу на стороні втручання у 1 (1,30 %) пацієнта. Рівень післяопераційної летальності склав 1,30 % (1 пацієнт із гострою правошлуночковою недостатністю у ранньому післяопераційному періоді). Середня кількість загальних ліжко-днів склала 9,2±2,3 днів, післяопераційних ліжко-днів – 5,3±2,0 днів. Статистичної різниці у кількості рецидивуючих випадків в залежності від обраного виду та обсягу втручання встановлено не було. Висновок. Використання диференційного підходу до вибору тактики та об’єму оперативного втручання дозволяє достовірно знизити кількість післяопераційних ускладнень та рівень летальності. Застосування міні-інвазивних втручань сприяє скороченню тривалості періоду лікування та реабілітаці
Структурні особливості багатороздільного м’яза пацієнтів із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта
Get PDFAim: to investigate the structural and functional changes in paravertebral muscles of patients with degenerative diseases of the lumbar spine based on histological and electron microscopic analyzes.Material and methods: histological and electron microscopic analysis of multifidus muscles of 49 patients (27 men and 22 women) was performed. Patients were on treatment between September 2015 and March 2018. The material was obtained during surgery for degenerative diseases of the lumbar spine: instability (9 patients), spondylolisthesis (11), spinal stenosis (9), lumbar disc herniation (20).Results: dystrophic disorders of muscle fibers were detected. There were thickness unevenness, discoid decay, loss of transverse striation and polygonality, replacement of muscle fibers with fat tissue, proliferation of fibrous tissue, edema. Prevalence of adipose tissue was found in 20 % of patients with a lumbar disc herniation, 22.22 % with instability, 36.36 % with spondylolisthesis, 44.44 % with spinal stenosis. The proliferation of connective tissue only in perimysium was defined in patients with a diagnosis "lumbar disc herniation", in others – both in perimysium and in endomysium. At the ultramicroscopic level, in the postoperative material of the patients with spondylolisthesis and spinal stenosis, in addition to intermyofibrillar edema and the violation of the architectonics of sarcomeres, as well as the structure and location of the mitochondria, focal necrosis of myofibrils were detected. Areas with a normal distribution of mitochondria were noted only in a group of patients with a lumbar disc herniation. In patients with a diagnosis of "spinal stenosis" violations of the ultrastructural organization of venules were found. This has a negative effect on nutrition and, accordingly, the functioning of a partitioned muscle.Conclusion: the greatest manifestations of dystrophic disorders of muscle fibers at the tissue and ultrastructural levels were revealed in patients with diagnoses of "spondylolisthesis" and "spinal stenosis"Цель: на основе гистологического и электронномикроскопического анализов исследовать структурно-функциональные изменения паравертебральных мышц пациентов с дегенеративными заболеваниями поясничного отдела позвоночника.Материал и методы: проведен гистологический и электронно-микроскопический анализ многораздельных мышц 49 пациентов (27 мужчин и 22 женщины), находившихся на лечении в период с сентября 2015 по март 2018 года. Материал получен во время операций по поводу дегенеративных заболеваний поясничного отдела позвоночника: нестабильности (9 больных), спондилолистеза (11), спинального стеноза (9), грыжи межпозвонковых дисков поясничного отдела позвоночника (20).Результаты: установлены дистрофические нарушения мышечных волокон (неравномерность толщины, дискоидный распад, потеря поперечной исчерченности и полигональности, замещение мышечных волокон жировой тканью, разрастание фиброзной ткани, отек). Преобладание жировой ткани обнаружено в 20 % препаратов пациентов с грыжей межпозвонкового диска, в 22,22 % – с нестабильностью, 36,36 % – со спондилолистезом, 44,44 % – со стенозом позвоночного канала. Разрастание соединительной ткани только в перимизии определено у пациентов с диагнозом «грыжа межпозвонковых дисков», у остальных – и в перимизии, и в эндомизии. На ультрамикроскопическом уровне в послеоперационном материале больных групп «спондилолистез» и «спинальний стеноз», кроме межмиофибриллярного отека и нарушения архитектоники саркомеров, а также структуры и расположения митохондрий, обнаружены очаги некроза миофибрилл. Участки с нормальным распределением митохондрий отмечены только в группе с диагнозом «грыжа межпозвонковых дисков». В группе с диагнозом «спинальный стеноз» установлены нарушения ультраструктурных организации венул, что оказывает негативное влияние на питание и, соответственно, функционирование многораздельной мышцы.Выводы: наибольшие проявления дистрофических нарушений мышечных волокон на тканевом и ультраструктурном уровнях выявлены у пациентов с диагнозами «спондилолистез» и «спинальный стеноз»Мета: на підставі гістологічного та електронномікроскопічного аналізів дослідити структурно-функціональні зміни паравертебральних м’язів пацієнтів із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта.Матеріал і методи: проведено гістологічний та електронно-мікроскопічний аналіз багатороздільних м’язів 49 пацієнтів (27 чоловіків і 22 жінки), які перебували на лікуванні в період із вересня 2015 року до березня 2018 року. Матеріал отримано під час операцій із приводу дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта: нестабільності (9 хворих), спондилолістезу (11), спінального стенозу (9), грижі міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта (20).Результати: встановлені дистрофічні порушення м’язових волокон (нерівномірність товщини, дискоїдний розпад, втрата поперечної смугастості та полігональності, заміщення м’язових волокон жировою тканиною, розростання фіброзної тканини, набряк). Переважання жирової тканини виявлено у 20 % препаратів пацієнтів із грижею міжхребцевого диска, у 22,22 % – із нестабільністю, 36,36 % – із спондилолістезом, 44,44 % – зі стенозом хребтового каналу. Розростання сполучної тканини лише в перимізії визначено в пацієнтів із діагнозом «грижа міжхребцевих дисків», у решти – і в перимізії, і в ендомізії. На ультрамікроскопічному рівні в післяопераційному матеріалі хворих груп «спондилолістез» і «спінальний стеноз», окрім міжміофірилярного набряку та порушення архітектоніки саркомерів, а також структури та розташування мітохондрій, визначено вогнища некрозу міофібрил. Ділянки із нормальним розподілом мітохондрій відмічено лише в групі з діагнозом «грижа між хребцевих дисків». У групі з діагнозом «спінальний стеноз» встановлено порушення ультраструктурної організації венул, що чинить негативний вплив на живлення й, відповідно, функціонування багатороздільного м’яза.Висновки: найбільші прояви дистрофічних порушень м’язових волокон на тканинному й ультраструктурному рівнях визначено в пацієнтів із діагнозами «спондилолістез» та «спінальний стеноз
Динаміка психопатологічних порушень та рівня соціального функціонування у хворих на шизофренію під впливом комплексного лікування
Get PDFAim of the research: Assessment of the effectiveness of art therapy in the system of therapy and rehabilitation of patients with schizophrenia.Objects and methods: During the study, a comprehensive clinical-psychopathological and psychodiagnostic study of 125 patients, both sexes, at the age of 20-45 years (average age 35.0±2.0 years) with diagnosed schizophrenia in the stabilization of the condition was performed. The main group (who took part in art therapy) was 95 people (54 women and 41 men). The control group included 30 patients (16 women and 14 men) who received standard regulated therapy in the hospital.Results. In the course of the study, the system of art therapy in the complex therapy of patients with schizophrenia was proposed and their effectiveness was proved.Under the influence of art therapy in the complex treatment of schizophrenia, rapid reduction of psychopathological symptoms, normalization of the emotional state, stabilization of patients' behavior, improvement of cognitive parameters, increase of psychophysical activity of patients is noted, which is confirmed by data of dynamic analysis of clinical and psychopathological violations on PANSS scale.There is a pronounced positive dynamics of the level of social functioning in patients with schizophrenia, which included in the traditional complex of treatment and rehabilitation measures art therapy on the scale of general behavioral dysfunction, dysfunction when performing social roles in society; functioning of patients in the hospital and dysfunctional modifying factors.Conclusions. Under the influence of art therapy in the complex treatment of schizophrenia, a rapid reduction in psychopathological symptoms, an increase in the duration and quality of remission is observed, which is confirmed by the data of the dynamic analysis of clinical and psychopathological disorders on the PANSS scale.Against the background of art therapy in 82.2 % of patients with schizophrenia was achieved a stable therapeutic effect, 11.1 % - the state remained without dynamics, and 6.7 % - there was a relapse of the disease. In patients with schizophrenia, optimization of the coping strategy of problem-solving behavior with the predominance of coping-oriented problem solving is noted.У ході дослідження запропонована система арт-терапії в комплексному лікуванні та реабілітації хворих на параноїдну шизофренію. Під впливом арт-терапії у комплексному лікуванні шизофренії відмічається швидка редукція психопатологічної симптоматики, нормалізація емоціонального стану, стабілізація поведінки хворих, поліпшення когнітивних показників, підвищення психофізичної активності хворих, що підтверджувалося даними динамічного аналізу клініко-психопатологічних порушень за шкалою PANS