ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Біохімічні показники цереброспінальної рідини у хворих на гострий вірусний менінгіт та менінгоенцефаліт
Get PDFThe aim. Determination of the diagnostic value of lactate, lactate dehydrogenase, cholinesterase, acid phosphatase and cholinesterase in CSF for early diagnosis and prognosis of acute viral meningitis and meningoencephalitis.Materials and methods. 92 patients with a confirmed viral etiology of the disease were examined. Among them – 20 patients with HSV 1,2 neuroinfection, 19 patients with EBV, 15 with VZV, 14 with HHV-6 and 24 patients with enterovirus neuroinfection. Patients were divided into groups depending on the etiology and severity of the disease. In addition to analyzing the clinical course of the disease, we conducted a CSF study to determine the level of lactate, lactate dehydrogenase, creatinine kinase, cholinesterase and acid phosphatase on admission to hospital and after 10-12 days of treatment.Results of the study. The highest mean age was observed in patients with VZV meningitis – 38.27±18.24 years, the youngest were patients with enterovirus infection – 24.05±5.72 (р˂0.001). The number of women and men was the same in almost all groups, but among patients with HSV 1, 2 neuroinfection women were significantly prevalent – 16 (80 %) out of 20 cases. The most severe course was observed in groups of EBV and HHV-6 neuroinfections. Neuroinfections of enterovirus etiology had the most favorable course.The obtained data indicate the dependence of the levels of indicators, which were determined primarily from the severity of the disease. So the level of creatinine kinase and acid phosphatase in patients with moderate severity was significantly higher in comparison with severe patients (p<0.05). The lactate level was higher in patients with severe neuroinfection (p<0.05). The highest levels of lactate were detected in patients with HHV-6 meningoencephalitis (p<0.05). The level of cholinesterase was significantly lower in severe patients.Conclusions. The obtained data confirm the presence of deep metabolic disturbances in the brain tissues in all patients with acute viral neuroinfections both at the onset of the disease and in the dynamics of treatment. Determination of levels of creatinine kinase, acid phosphatase, lactate and cholinesterase in CSF of patients with acute viral neuroinfection has a high diagnostic value, but cannot be used to predict an unfavorable course of the diseaseЦель исследования. Определение диагностической ценности содержания лактата, лактатдегидрогеназы, КФК, кислой фосфатазы и холинэстеразы в ЦСЖ для ранней диагностики и прогнозирования течения острого вирусного менингита и менингоэнцефалита.Материалы и методы. Было обследовано 92 пациента с подтвержденной вирусной этиологии заболевания. Среди них – 20 больных с ВПГ 1,2 нейроинфекцией, 19 больных ЭБВ с нейроинфекцией, 15 с ВЗВ нейроинфекцией, 14 – с ВГЧ-6 типа нейроинфекцией и 24 пациента с энтеровирусным менингитом. Пациенты были разделены на группы в зависимости от этиологии и тяжести болезни. В дополнение к анализу клинического течения заболевания, мы провели исследования ЦСЖ больных для определения уровня лактата, лактатдегидрогеназы, креатининкиназы, холинэстеразы и кислой фосфатазы при поступлении в стационар и через 10-12 дней лечения.Результаты исследования. Самый высокий средний возраст наблюдался у пациентов с ВЗВ менингитом – 38,27±18,24 лет, наиболее молодыми были пациенты с энтеровирусной инфекцией – 24,05±5,72 (р˂0,001). Количество женщин и мужчин была одинаковой практически во всех группах, однако среди пациентов с ВПГ 1, 2 нейроинфекцией женщины значительно преобладали – 16 (80 %) из 20 случаев. Наиболее тяжелое течение наблюдалось в группах ЭБВ и БГЧ-6 нейроинфекций, где тяжелое течение наблюдалось у 47,37 % и 35,71 % больных соответственно. Нейроинфекции энтеровирусной этиологии имели наиболее благоприятное течение.Полученные данные указывают на зависимость уровней показателей, которые определялись прежде всего от тяжести болезни. Так уровень креатининкиназы и кислотной фосфатазы у пациентов со средней тяжестью был значительно выше по сравнению с тяжелыми пациентами (p<0,05). Уровень лактата был выше у больных с тяжелой нейроинфекцией (р<0,05). Самые высокие уровни лактата определялись у больных с ВГЧ-6 менингоэнцефалитом (р<0,05). Уровень холинэстеразы был достоверно ниже у тяжелых больных.Выводы. Полученные данные подтверждают наличие глубоких метаболических нарушений в тканях головного мозга у всех больных острыми вирусными нейроинфекции как в начале болезни, так и в динамике лечения. Определение уровней креатининкиназы, кислой фосфатазы, лактата и холинэстеразы в ЦСЖ больных острыми вирусными нейроинфекции имеет высокую диагностическую ценность, однако не могут быть использованы для прогноза неблагоприятного течения болезниМета дослідження. Визначення діагностичної цінності вмісту лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, кислої фосфатази та холінестерази у ЦСР для ранньої діагностики та прогнозування перебігу гострого вірусного менінгіту та менінгоенцефаліту.Матеріали та методи. Було обстежено 92 пацієнта з підтвердженою вірусною етіологією захворювання. Серед них – 20 хворих на ВПГ 1,2 нейроінфекцію, 19 хворих на ЕБВ нейроінфекцію, 15 з ВЗВ нейроінфекцією, 14 – з ВГЛ-6 нейроінфекцією і 24 пацієнта з ентеровірусним менінгітом. Пацієнти були розділені на групи в залежності від етіології та тяжкості хвороби. На додаток до аналізу клінічного перебігу захворювання, ми провели дослідження ЦСР хворих для визначення рівня креатинінкінази, лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, холінестерази та кислої фосфатази при стаціонарі та через 10–12 днів лікування.Результати дослідження. Найвищий середній вік спостерігався у пацієнтів з ВЗВ менінгітом – 38,27±18,24 років, наймолодшими були пацієнти з ентеровірусною інфекцією – 24,05±5,72 (р˂0,001). Кількість жінок та чоловіків була однаковою практично у всіх групах, проте серед пацієнтів з ВПГ 1,2 нейроінфекцією жінки значно переважали – 16 (80 %) з 20 випадків. Найбільш тяжкий перебіг спостерігався у групах ЕБВ та ВГЛ-6 нейроінфекцій, де тяжкий перебіг спостерігався у 47,37 % та 35,71 % пацієнтів відповідно. Нейроінфекції ентеровірусної етіології мали найбільш сприятливий перебіг.Отримані дані вказують на залежність рівнів показників, що досліджувались перш за все від тяжкості хвороби. Рівень креатинінкінази та кислотної фосфатази у пацієнтів з середньою тяжкістю був значно вищим порівняно з тяжкими пацієнтами (p<0,05). Рівень лактату був вищим у хворих з тяжкою нейроінфекцією (р<0,05). Найвищі рівні лактату визначались у хворих з ВГЛ-6 менінгоенцефалітом (р<0,05). Рівень холінестерази був достеменно нижчим у тяжких хворих.Висновки. Отримані результати підтверджують наявність глибоких метаболічних порушень у тканинах головного мозку у всіх хворих на гострі вірусні нейроінфекції як на початку хвороби так і в динаміці лікування. Визначення рівнів креатинінкінази, кислої фосфатази, лактату та холінестерази у ЦСР хворих на гострі вірусні нейроінфекції має високу діагностичну цінність, однак не можуть бути використані для прогнозу несприятливого перебігу хвороб
Застосування комбінованого методу у лікуванні новоутворень шкіри
Get PDFWe propose to consider a combined method of removing skin tumors, based on a combination of radio wave method and cryodestruction. We have studied the effectiveness of its use in the treatment of individual tumors of the skin. The results were analyzed at 3, 6 and 12 months after the removal of tumors. The aim of the work was to compare radio-wave and surgical methods with a combined method of removing skin tumors and their long-term results.Materials and methods. For the study, patients with previous diagnoses of melanocytic naevus (MN), seborrheic keratosis (SK), skin cancer (SC) and melanoma of the skin (MS) were selected. All patients, depending on the indications, were recommended to conduct a diagnostic biopsy. During the diagnostic biopsy, the following methods were used: radio wave, combined (radio wave method with cryodestruction of the basis), surgical.Results. According to the results of the review at 3, 6, 12 months after removal, the presence of relapse of tumors, formation of hypertrophic, keloid, normotrophic scars was evaluated. After the removal of tumors, the combined method of recurrence of tumors was observed at 3.3%. The formation of keloid scars after the combined removal method was 3.4% during 12 months of observation compared with the radio wave method (7.7%) and surgical (11.4%). Hypertrophic scars were observed in 3.4% after the combined method and 7.4% after radio wavelength removal. The highest number of normotrophic scarring was observed after the combined removal method (89.9%) compared with radio wave (76.9%) and surgical methods (88.9%).Conclusions. After the use of combined method, healing of wound lasted the longest in comparison with the radio wave method and surgical. The formation of pathological types of scarring was observed less frequently after the combined method of removal than after radio waves and surgical methods. Relapses of the SC after the combined withdrawal method were observed less frequently, compared with the literature data about other methods of removalМы предлагаем рассмотреть комбинированный метод удаления новообразований кожи, основанный на сочетании радиоволнового метода и криодеструкции. Нами проведено исследование эффективности его применения в лечении отдельных новообразований кожи. Проанализированы результаты на 3, 6 и 12 месяцы после удаления новообразований. Целью работы было сравнить радиоволновой и хирургический методы с комбинированным методом удаления новообразований кожи и их отдаленные результаты.Материалы и методы. Для исследования были отобраны пациенты с предварительными диагнозами меланоцитарных невусов (МН), себорейного кератоза (СК), рака кожи (РШ) и меланомы кожи (ММ). ). Всем пациентам в зависимости от показаний было рекомендовано провести диагностическую биопсию. Во время диагностической биопсии использовались следующие методы: радиоволновой, комбинированный (радиоволновой метод с криодеструкцией основы), хирургический.Результаты. По результатам осмотра на 3, 6, 12 месяцы после удаления оценивались наличие рецидива новообразований, формирование гипертрофического, келоидного, нормотрофического рубцов. После удаления новообразований комбинированным методом рецидивы опухолей наблюдалась в 3,3 %. Формирование келоидных рубцов после комбинированного метода удаления составило 3,4 % в течение 12 месяцев наблюдения по сравнению с радиоволновым методом (7,7 %) и хирургическим (11,4 %). Гипертрофические рубцы наблюдались в 3,4 % после комбинированного метода и 7,4 % после радиоволнового удаления. Наибольшее количество нормотрофичны рубцов наблюдалась после комбинированного метода удаления (89,9 %) по сравнению с радиоволновым (76,9 %) и хирургическим методами (88,9 %).Выводы. После комбинированного метода удаления заживление ран длилось дольше по сравнению с радиоволновым методом и хирургическим. Формирование патологических видов рубцов наблюдалось реже после комбинированного метода удаления, чем после радиоволнового и хирургического методов. Рецидивы РШ после комбинированного метода удаления наблюдались реже, по сравнению с литературными данными после других методов удаленияМи пропонуємо розглянути комбінований метод видалення новоутворень шкіри, заснований на поєднанні радіохвильового методу та кріодеструкції. Нами проведено дослідження ефективності його застосування в лікуванні окремих новоутворень шкіри. Проаналізовані результати на 3, 6 та 12 місяці після видалення новоутворень. Метою роботи було порівняти радіохвильовий та хірургічний методи з комбінованим методом видалення новоутворень шкіри та їх віддалені результати.Матеріали та методи. Для дослідження були відібрані пацієнти з попередніми діагнозами меланоцитарних невусів (МН), себорейного кератозу (СК), раку шкіри (РШ) та меланоми шкіри (ММ). Всім пацієнтам, в залежності від показань, було рекомендовано провести діагностичну біопсію. Під час діагностичної біопсії використовувались наступні методи: радіохвильовий, комбінований (радіохвильовий метод з кріодеструкцією основи), хірургічний.Результати. За результатами огляду на 3, 6, 12 місяці після видалення оцінювались наявність рецидиву новоутворень, формування гіпертрофічного, келоїдного, нормотрофічного рубців. Після видалення новоутворень комбінованим методом рецидиви пухлин спостерігалася у 3,3 %. Формування келоїдних рубців після комбінованого методу видалення становило 3,4 % протягом 12 місяців спостереження порівняно з радіохвильовим методом (7,7 %) та хірургічним (11,4 %). Гіпертрофічні рубці спостерігались у 3,4 % після комбінованого методу та 7,4 % після радіохвильового видалення. Найбільша кількість нормотрофічних рубців спостерігалась після комбінованого методу видалення (89,9 %) порівняно з радіохвильовим (76,9 %) та хірургічним методами (88,9 %).Висновки. Після комбінованого методу видалення загоєння ран тривало найдовше у порівнянні з радіохвильовим методом та хірургічним. Формування патологічних видів рубців спостерігалось рідше після комбінованого методу видалення, ніж після радіохвильового та хірургічного методів. Рецидиви РШ після комбінованого методу видалення спостерігались рідше, у порівнянні з літературними даними після інших методів видаленн
Систематизація етіопатогенетичних чинників розвитку м’язово-суглобової дисфункції скронево -нижньощелепного суглобу
No full textThe aim: to substantiate the concept of the system approach for generalization and regulation of ethiopathogenetic factors of muscle and joint dysfunction development of the temporomandibular joint to propose schemes for factors structuring based on the analysis of scientific sources and the authors' own clinical studies and to provide methodological and practical assistance to physicians in studying this pathology in order to improve efficiency and quality diagnosis and treatment.Materials and methods: As a materials for the study were taken modern native and foreign scientific sources on the etiology and pathogenesis of the muscle and joint dysfunction of the temporomandibular joint, as well as the authors' own clinical observations. The retrospective analysis of a representative sample consisting of 306 dental patients cards was conducted (men – 90 (29.4 %), women – 216 (70.6 %) aged 16 to 74, the average age was 38.07±1. 97 years) taken from the database of the Republican Center of Dental Implantation (Kharkov), which were diagnosed and treated for muscle and joint dysfunction of the temporomandibular joint during 2010–2017 years. During the research, the system approach, methods of analysis, synthesis and generalization, structural decomposition were used.Results of the study: the concept of generalization and integration on a single system basis of various approaches presented in scientific sources to the ethiopathogenetic factors structuring that can lead to the development of muscle and joint dysfunction was suggested. As the result of the study, a unified structured complex of pathogenetic factors is presented, the composition of local factors (dental genesis) and general factors (associated with diseases of various organs and systems of the body, traumas, stresses, etc.) which can be the cause of the temporomandibular joint pathology development and act as predisposing, trigger (provoking) or supporting factors.Conclusions: the presented results allow expanding and systematizing the knowledge of practicing dentists, as well as doctors of other specialties, family doctors, interns, students of dental faculties about the ethiopathogenetic factors of the muscle and joint dysfunction development of temporomandibular joint in order to direct their attention to multifactorality and polygenic of this disease, which has great practical importance. The results of the research show that for quality diagnosis and the appointment of an adequate rational treatment for dysfunction, a system, multidisciplinary approach is needed with active and motivated involvement of the patient in order to identify, if possible, the majority of the active negative factors that led this particular patient to this pathologyЦель исследования. Обосновать концепцию системного подхода к обобщению и упорядочению этиопатогенетических факторов развития мышечно-суставной дисфункции височно-нижнечелюстного сустава и предложить схемы структуризации факторов на основе анализа научных источников и собственных клинических исследований авторов для оказания методической и практической помощи врачам в изучении данной патологии для повышения эффективности и качества диагностики и лечения.Материалы и методы. Материалом для исследования послужили современные отечественные и зарубежные научные источники по вопросам этиологии и патогенеза мышечно-суставной дисфункции височно-нижнечелюстного сустава, а также собственные клинические наблюдения авторов. Был проведен ретроспективный анализ репрезентативной выборки, состоящей из 306 амбулаторных карт стоматологических больных (мужчин – 90 (29,4 %), женщин – 216 (70,6 %) в возрасте от 16 до 74 лет; средний возраст составил 38,07±1,97 лет) из базы данных Республиканского центра стоматологической имплантации (г. Харьков), которые проходили диагностику и лечение по поводу мышечно-суставной дисфункции височно-нижнечелюстного сустава на протяжении 2010-2017гг.При проведении исследования использовались системный подход, методы анализа, синтеза и обобщения, структурной декомпозиции.Результаты исследования. Предложена концепция обобщения и объединения на единой системной основе различных представленных в научных источниках подходов к структуризации этиопатогенетических факторов, которые могут привести к развитию мышечно-суставной дисфункции. В результате исследования представлена единая структурированная совокупность этиопатогенетических факторов, конкретизирован состав локальных факторов (стоматологического генеза), а также общих факторов (связанных с заболеваниями различных органов и систем организма, травмами, стрессами и т.п.), которые могут явиться причинами развития патологии височно-нижнечелюстного сустава и выступить в роли предраспологающих, пусковых (провоцирующих) либо поддерживающих факторов.Выводы. Представленные результаты позволяют расширить и систематизировать знания практикующих врачей-стоматологов, а также врачей других специальностей, семейных врачей, врачей-интернов, студентов стоматологических факультетов об этиопатогенетических факторах развития мышечно-суставной дисфункции височно-нижнечелюстного сустава с целью направить вектор их внимания на многофакторность и полиэтиологичность этого заболевания, что имеет важное практическое значение. Результаты исследования показывают, что для качественной диагностики и назначения адекватного рационального лечения дисфункции необходим системный междисциплинарный многопрофильный подход с активным заинтересованным привлечением к сотрудничеству самого пациента с целью выявления и идентификации по возможности большинства действующих негативных факторов, которые привели у данного конкретного пациента к возникновению этой патологииМета дослідження. Обґрунтувати концепцію системного підходу до узагальнення та упорядкування етіопатогенетичних чинників розвитку м’язово-суглобової дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу й запропонувати схеми структуризації чинників на основі аналізу наукових джерел і власних клінічних досліджень авторів для надання методичної та практичної допомоги лікарям в опануванні знань даної патології задля підвищення ефективності та якості діагностики та лікування.Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження слугували вітчизняні та іноземні наукові джерела з питань етіології та патогенезу м’язово-суглобової дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу, а також власні клінічні спостереження авторів. Було проведено ретроспективний аналіз репрезентативної вибірки, що складалася з 306 амбулаторних карт стоматологічних хворих (чоловіків – 90 (29,4 %), жінок – 216 (70,6 %) у віці з 16 до 74 років; середній вік склав 38,07±1,97 років) з бази даних Республіканського центру стоматологічної імплантації (м. Харків), які проходили діагностику і лікування з приводу м’язово-суглобової дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу протягом 2010-2017рр.При проведенні дослідження використовувалися: системний підхід, методи аналізу, синтезу і узагальнення, структурної декомпозиції.Результати дослідження. Запропоновано концепцію узагальнення та об’єднання на єдиній системній основі різних підходів до структуризації етіопатогенетичних чинників, що наведені в наукових джерелах, які (чинники) можуть призвести до розвитку м’язово-суглобової дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. В результаті дослідження надана єдина структурована сукупність етіопатогенетичних чинників, конкретизовано склад локальних чинників (стоматологічного ґенезу), а також загальних чинників (пов’язаних із захворюваннями різних органів і систем організму, травмами, стресами і т.ін.), які можуть стати причинами розвитку патології скронево-нижньощелепного суглобу і виступити у ролі чинників, що сприяють, провокують або підтримують захворювання.Висновки. Надані результати дозволяють розширити і систематизувати знання практикуючих лікарів-стоматологів, а також лікарів інших спеціальностей, сімейних лікарів, лікарів-інтернів, студентів стоматологічних факультетів про етіопатогенетичні чинники розвитку м’язово-суглобової дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу з метою спрямувати вектор їх уваги на багатофакторність і поліетіологічність цього захворювання, що має важливе практичне значення. Результати дослідження свідчать про те, що для якісної діагностики і призначення адекватного, раціонального лікування дисфункції необхідним є системний міждисциплінарний багатопрофільний підхід з активним зацікавленим залученням до співпраці самого пацієнта з метою виявлення та ідентифікації по можливості більшості діючих негативних чинників, що призвели у даного конкретного пацієнта до виникнення цієї патологі
Оцінка безпечності та переносимості вуглеводного напою, що містить 25 % мальтодекстрин, в період передопераційного голодування у дітей
No full textThe aim of the study was to estimate safety and tolerance of oral 25 % maltodextrin 5 ml/kg two hours before induction of anaesthesia in children.Methods: sixty patients 2–17 years old scheduled for orthopaedic surgery were divided into two groups. Patients in group “M” received 5 ml/kg of 25 % maltodextrin as a carbohydrate drink two hours before the surgery. Patients in group “K” were fasted according to current recommendation for preoperative fasting. A present of the gastric content before induction and its volume and pH after induction was evaluated. Cases of bronchial aspiration were registered. In group “M” tolerance of preoperative oral 25 % maltodextrin was estimated.Results: the gastric content defined seldom by ultrasound examination before induction in both groups. Volume of gastric content from gastric tube after induction was comparable (0.4±0.28 ml/kg in group “M” vs. 0.5±0.44 ml/kg in group “K”, p=0.68), but pH of gastric content was significantly higher in group “M” (2.86±0.99 vs. 2.10±0.9, р<0.001). We did not register any cases of bronchial aspiration nor patient’s complaints after preoperative administering of 25 % maltodextrin. Children drank a carbohydrate drink for 1 (63 %) or 2 (37 %) ingestions.Conclusions: the oral administration of 25 % maltodextrin two hours before induction of anaesthesia is well tolerated and does not lead to the risk of aspiration complications in children. Using of 25 % instead of 12.5 % solution of maltodextrin allows choosing the optimal volume for a child with saving energy value of a carbohydrate drinkЦель: оценить безопасность применения 25 % раствора мальтодекстрина в объеме 5 мл/кг в периоде предоперационного голодания за два часа до индукции анестезии у детей, а также определить переносимость такого напитка детьми.Материалы и методы: В исследование включено 60 пациентов 2 – 17 лет ортопедического профиля. В основной группе «М» (n=30) дети получали 25 % раствор мальтодекстрина внутрь за 2 часа до индукции анестезии, в контрольной группе «К» (n=30) – придерживались стандартного предоперационного голодания. В обеих группах исследовали наличие желудочного содержимого перед индукцией анестезии, объем и рН желудочного содержимого сразу после индукции, регистрировали наличие аспирационных осложнений. В группе «М» отмечали, за сколько приемов дети выпили предлагаемый напиток.Результаты: По данным УЗИ перед индукцией анестезии содержимое в желудке определялось в единичных случаях в обеих группах. Объем желудочного содержимого, полученного путем аспирации через назогастральный зонд после индукции, не отличался в обеих группах (0,4 ± 0,28 мл/кг в группе «М» и 0,5 ± 0,44 мл/кг в группе «К) и не превышал критический объем, сопряженный с развитием аспирационных осложнений. рН желудочного содержимого в группе «М» была статистически значимо выше, чем в группе «К» (2,86 ± 0,99 и 2,10 ± 0,9, р < 0,001), и не ниже критического порога рН=2,5, при котором развивается повреждение респираторного тракта. Дети выпивали предлагаемый углеводный напиток за 1 (63 %) или 2 (37 %) приема. В течение всего анестезиологического этапа не зарегистрировано ни одного случая бронхиальной аспирации в обеих группах.Выводы: Пероральное применение 25 % раствора мальтодекстрина в качестве углеводного напитка в период предоперационного голодания за 2 часа до индукции анестезии удовлетворительно переносится детьми и не приводит к риску возникновения аспирационных осложнений в интраоперационном периоде. Использование 25 % раствора мальтодекстрина вместо 12,5 % раствора позволяет выбрать объем, приемлемый и комфортный для питья ребенком, с сохранением энергетической ценности напиткаМета: оцінити безпечність вживання 25 % розчину мальтодекстрину в об’ємі 5 мл/кг у період передопераційного голодування за дві години до індукції анестезії у дітей, а також визначити переносимість такого напою дітьми.Матеріали і методи: До дослідження увійшло 60 пацієнтів ортопедичного профілю віком 2 – 17 років. В основній групі «М» (n=30) діти вживали 25 % розчин мальтодекстрину перорально за 2 години до індукції анестезії, в контрольній групі «К» (n=30) – дотримувались стандартного передопераційного голодування. В обох групах досліджували наявність шлункового вмісту до індукції анестезії, об’єм та рН шлункового вмісту одразу після індукції, реєстрували наявність аспіраційних ускладнень. У групі «М» відмічали, за скільки прийомів діти пили запропонований напій.Результати: За даними УЗД до індукції анестезії шлунковий вміст визначався у поодиноких випадках в обох групах. Об’єм шлункового вмісту, що отримували через назогастральний зонд після індукції, не відрізнявся в обох групах (0,4 ± 0,28 мл/кг у групі «М» та 0,5 ± 0,44 мл/кг у групі «К) та не перевищував критичний об’єм, який пов’язаний із розвитком аспіраційних ускладнень. рН шлункового вмісту в групі «М» була статистично значимо вище, ніж в групі «К» (2,86 ± 0,99 та 2,10 ± 0,9,р < 0,001), та не нижче критичного порога рН=2,5, при якому розвивається пошкодження респіраторного тракту. Діти випивали запропонований вуглеводний напій за 1 (63 %) або 2 (37 %) прийоми. Протягом всього анестезіологічного етапу не зареєстрували жодного випадку бронхіальної аспірації в обох групах.Висновки: Вживання 25 % розчину мальтодекстрину як вуглеводного напою в період передопераційного голодування до 2 годин до індукції анестезії задовільно переноситься дітьми та не призводить до ризику виникнення аспираційних ускладнень в інтраопераційному періоді. Застосування 25 % розчину мальтодекстрину у порівнянні з 12,5 % розчином дозволяє обрати об’єм, якій був би комфортним для дитини, із збереженням енергетичної цінності напо
Особливості профібротичних маркерів та ендотеліальної дисфункції у хворих на бронхіальну астму та в коморбідності з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу
Get PDFThe urgency of asthma (A) and comorbid pathologies such as diabetes mellitus type 2 (DM2) and obesity is doubtless in internal medicine.The aim. To study the effects of profibrotic mediators, endothelial dysfunction markers and homeostasis on the pulmonary and renal functions in patients with moderately severe and uncontrolled A.Materials and methods.The study involved 252 patients with: A – group І (n=62), A+DM2– group ІІ(n=105), A+obesity– group ІІІ(n=85). General clinical methods of examination were combined with assessments of the respiratory unction, loop flow volume, fasting blood glucose level, insulin level, НОМА-IR,МСР-1, ІL-8, ММР-9, endothelin-1(ЕТ-1), von Willebrand factor (VWF) and glomerular filtration rate (GFR).Results. Group II had the longest duration of the illness and the state of carbohydrate metabolism subcompensation. FEV1 in the groups: I = 64.0 [44.5;69.3] %, II = 51.0 [44.2;78.0] %, ІІІ = 57.0 [44.5;69.3] %; group III had the highest BMI. Groups II developed hyper glycaemia, II and III groups higher HOMA-IR and ET-1 concentration. All groups showed differently strong positive relationships between HOMA-IR and MCP-1. In group II, an excessive concentration of MCP-1 as the marker of fibrosis with progressing signs of a renal involvement was restrained by a proportional increase of fibrolysis indicator MMP-9 in favour of adaptive responses. A negative correlation with GFR and a positive one with albuminuria confirmed engagement of MCP-1 into tubulointerstitial damage processes. VWF was elevated in all patients and increasing with augmentation and severity of the course of A with comorbid states and involvement of vascular endothelium.Conclusions. A patients with comorbid states developed higher levels, versus isolated A and the controls, of MCP-1, ІL-8 and MMP-9 in blood, therewith revealing the participation of these molecular mediators in affection of the lungs and kidneys by the universal mechanism of formation of fibroplastic changes in the respiratory tract and tubulointerstitial fibrosisАктуальность бронхиальной астмы (БА) и коморбидных патологий: сахарного диабета 2 типа (СД2Т) и ожирения не вызывает сомнений в практике внутренней медицины.Цель исследования: изучить влияние профибротических медиаторов, маркеров эндотелиальной дисфункции и гомеостаза на функцию легких и почек у пациентов со среднетяжелой неконтролируемой БА.Материалы и методы: Обследовано 252 пациента, из них с БА – Iгруппа (n=62), БА+СД2Т – IIгруппа (n=105), БА+ожирение – III группа (n=85). Проведены общеклинические методы обследования, исследование функции внешнего дыхания с помощью компьютерной спирометрии, петля поток-объём, уровня глюкозы натощак, уровня инсулина, индекса HOMA, МСР-1, ИЛ-8, ММР-9, эндотелина-1 (ЭТ-1), фактора Виллебранда (ФВ), определение скорости клубочковой фильтрации (СКФ).Результаты: Пациенты II группы имели самую большую продолжительность заболевания и состояние субкомпенсации углеводного обмена. Объём форсованого выдоха за одну секунду (ОФВ1) в I группе – 64,0 [44,5;69,3] %, во II группе – 51,0 [44,2;78,0] % и в III группе – 57,0 [44,5;69,3] %, наивысший ИМТ отмечался в III группе. Гипергликемия во II группе, повышение индекса НОМА и концентрации ЭТ-1 в II и III группах. Получена положительная связь различной силы между индексом НОМА и МСР-1 у пациентов всех групп. Во II группе избыточная концентрация МСР-1 как маркера фиброза при прогрессировании признаков повреждения почек контролируется пропорциональным ростом индикатора фибролиза ММР-9, что свидетельствует в пользу адапционных реакций. Вовлеченность МСР-1 в процессы тубулоинтерстициального повреждения подтверждена отрицательной корреляционной связью с СКФ и положительной с альбуминурией. ФВ оказался повышенным у всех пациентов и увеличивался со степенью нарастания и тяжести течения БА с коморбидными патологиями, и повреждения эндотелия сосудов.Выводы: У пациентов с БА и коморбидными патологиями в сравнении с изолированной БА и контрольной группой выявлены повышенные уровни профиброгенных цитокинов (МСР-1, ИЛ-8), фактора деградации внеклеточного матрикса (ММР-9) в крови, что указывает на участие данных молекулярных медиаторов в поражении легких и почек, за счет универсального механизма формирования фибропластических изменений дыхательных путей и тубулоинтерстициального фиброзаАктуальність бронхіальної астми (БА) та коморбідних патологій цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та ожиріння не визиває сумнівів у внутрішній медицині.Мета дослідження. Вивчити вплив профібротичних медіаторів, маркерів ендотеліальної дисфункції і гомеостазу на функцію легенів та нирок у хворих на БА середньоважкого перебігу, неконтрольовану.Матеріали та методи. Досліджено 252 хворих, з них на БА- І група(n=62), БА+ЦД2Т- ІІ група (n=105) та БА+ожиріння–ІІІ група(n=85). Проведено загально клінічні методи, дослідження оцінки функції зовнішнього дихання за допомогою компьютерної спірометрії, петля поток-об’єм, рівень глюкози крові натщесерце, рівень інсуліну, індексу НОМА, МСР-1, ІЛ-8, ММР-9, ендотеліну-1(ЕТ-1), фактору Віллебранда (ФВ) та швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ).Результати: Хворі ІІ групи мали найдовшу тривалість захворювання та стан субкомпенсації вуглеводного обміну. Об̓єм форсованого видоху за одну секунду (ОФВ1) у І групі ––64,0 [44,5;69,3] %, ІІ група – 51,0 [44,2;78,0] %, ІІІ група – 57,0 [44,5;69,3] %, ІМТ найвищий у ІІІ групі. Гіперглікемія у ІІ групі, підвищення індексу НОМА та концентрація ЕТ-1 у ІІ та ІІІ групах. Отримані позитивні зв'язки різної сили між індексом НОМА і МСР-1 у хворих всіх груп. У ІІ групі надмірна концентрація МСР-1 як маркера фіброзу при прогресуванні ознак пошкодження нирок стримується пропорційним зростанням індикатора фібролізу ММР-9, що свідчить на користь адаптаційних реакцій. Залученість МСР-1 в процеси тубулоінтерстиціального пошкодження підтверджена негативним кореляційним зв'язком з ШКФ і позитивним - з альбумінурією (АУ). ФВ виявився підвищеним у всіх пацієнтів і збільшувався по мірі наростання і тяжкості перебігу БА з коморбідними станами, і пошкодження ендотелію судин.Висновки: У хворих на БА із коморбідними станами в порівнянні з ізольованою БА та контрольною групою виявлено підвищений рівень профіброгенних цитокінів (MCP-1 та ІЛ-8), фактору деградації позаклітинного матриксу (ММР -9) в крові, що показує на участь цих молекулярних медіаторів в ураженні легенів та нирок, за рахунок універсального механізму формування фібропластичних змін дихальних шляхів та тубулоінтерстиціального фіброз
Возможность использования комплекса фитопрепаратов, витаминов и микроэлементов при терапии хронического абактериального простатита
Get PDFAim of the research was to study the effectiveness of the complex drug "Saluprost" with chronic prostatitis on the parameters of spermogram and sex hormones levels in young men.Methods. The state of the prostate gland, the parameters of spermograms, as well as the levels of hormones when using the complex drug "Saluprost", which contains phytonutrients, vitamins and trace elements, were studied. The efficacy of treatment was evaluated by studying the index of symptoms of chronic prostatitis (NHI-CPSI). Parameters of spermograms were studied according to WHO criteria. Testing levels of testosterone and estradiol in the blood was carried out using the immune enzyme method.Results. Against the background of a decrease in the N1H-CPSI index, which characterizes the severity of the manifestations of chronic prostatitis, the parameters of the spermogram were improved: the mean values of the concentration of sperm, the percentage of their mobile and active forms, and the mean values of morphologically altered forms of sperm decreased. This happened on the background of increasing and normalizing the mean values of the concentration of fructose in the ejaculate. Therapy helped to make estradiol levels lower in serum, as well as a significant increase in mean testosterone levels.Conclusions. The drug "Saluprost" is effective in the treatment of chronic abacterial prostatitis. It also has a positive effect on the studied parameters of spermograms and androgen-estrogen balance in young menИзучено влияние препарата «Салюпрост» на параметры спермограммы и уровни половых гормонов при хроническом абактериальном простатите. Показано, что на фоне снижения величин индекса N1H–CPSI, характеризующего выраженность проявлений хронического простатита улучшились параметры спермограмм: возросла концентрация сперматозоидов и процент активноподвижных форм. Это происходило на фоне снижения эстрадиола и увеличения тестостерона в кров
Емоційні порушення у пацієнтів із хворобою паркінсона на фоні коморбідної патології аутоімунного ґенезу
Get PDFParkinson's disease is one of the most common neurodegenerative diseases, which affects more than 1% of the world's population, is over 65 years old, and the incidence rate can double by 2030. This pathology is accompanied by both motor and non-motor manifestations (NMM). One of the frequent types of affective disorders in patients with PD is depression. Depression can worsen both the motor and social activity of patients with PD. Understanding the factors associated with depressive symptoms contributes to early detection and timely treatment. In a number of studies, depression and anxiety are recognized as a major factor in the poor quality of life of patients with PD.Aim of the research. To study the features of emotional disorders in patients with Parkinson's disease (PD) and autoimmune thyroiditis (AIT).Materials and methods. 109 patients with PD at the age from 47 to 75 years were examined. The main group of patients consisted of ІА and ІB subgroups, control group - ІІА and subgroups IIB. Conducted general clinical and neurological examination, assessment of motor functions using the unified PD scores (UPDRS), neuropsychological testing (Becky Depression Rating Scale (BDI), Hamilton Alarm Scale (HARS), PDQ-39 quality of life assessment, statistical analysis with program "Statistica 6.0".Results. The study showed the presence of depression in 84 patients with PD, which is 77.1%, and anxiety disorders in 73 patients, respectively 67.0%. The analysis of the depression and anxiety index in the dynamics showed a statistically significant difference in the subgroups ІА and ІB. There was a strong statistically significant direct correlation between the scores for the detection of affective disorders and the patient's quality of life indicator (PDQ-39) during the initial examination and a year later in subgroups IA and IB.Conclusions. There was a statistically significant difference in affective disorders in dynamics in patients with PD and AIT. The influence of the level of anxiety and depression on the quality of life of patients with PD and AIT was revealed, which indicates a high medico-social significance of these disordersБолезнь Паркинсона - одно из самых распространенных нейродегенеративных заболеваний, которым страдает более 1 % населения мира, старше 65 лет, к тому же уровень заболеваемости может вырасти вдвое к 2030 году. Данная патология сопровождается как моторными, так и немоторными проявлениями (НМП). Одним из частых видов аффективных нарушений у пациентов с БП является депрессия. Депрессия может ухудшать как двигательную, так и социальную активность пациентов с БП. Понимание факторов, ассоциированных с депрессивными симптомами, способствует раннему выявлению и своевременному лечению. В ряде исследований депрессия и тревога признаны в качестве основного фактора низкого качества жизни пациентов с БП.Цель исследования. Изучить особенности эмоциональных нарушений у пациентов с болезнью Паркинсона (БП) и аутоиммунным тиреоидитом (АИТ).Материалы и методы исследования. Обследовано 109 больных с БП в возрасте от 47 до 75 лет. Основную группу составили пациенты ІА и ІБ подгрупп, контрольную - ІІА и IIБ подгрупп. Проведенные общеклиническое и неврологическое обследование, оценка двигательных функций по унифицированной шкале оценки БП (UPDRS), нейропсихологическое тестирование (шкала депрессии Бека (BDI), шкала тревоги Гамильтона (HARS), оценка качества жизни при БП (PDQ-39), статистический анализ с помощью программы «Statistica 6.0».Результаты. Проведенное исследование показало наличие депрессии в 84 пациентов с БП, что составляет 77,1 %, и тревожных нарушений в 73 больных, соответственно 67,0 %. Анализ показателя депрессии и тревоги в динамике показал статистически значимую разницу в подгруппах ІА и ІБ. Наблюдалась сильная статистически значимая прямая корреляция между показателями шкал для выявления аффективных нарушений и показателем качества жизни пациентов (PDQ-39) при первичном осмотре и через год в подгруппах ІА и ІБ.Выводы. Наблюдалась статистически значимая разница аффективных нарушений в динамике у пациентов с БП и АИТ. Выявлено влияние уровня тревоги и депрессии на качество жизни пациентов с БП и АИТ, что указывает на высокую медико-социальную значимость данных нарушенийХвороба Паркінсона – одне з найпоширеніших нейродегенеративних захворювань, яким страждає більше 1 % населення світу, старше 65 років, до того ж рівень захворюваності може зрости вдвічі до 2030 року. Дана патологія супроводжується як моторним, так і немоторними проявами (НМП). Одним із частих видів афективних порушень у пацієнтів із ХП є депресія. Депресія може погіршувати як рухову, так і соціальну активність пацієнтів із ХП. Розуміння факторів, асоційованих із депресивними симптомами, сприяє ранньому виявленню та вчасному лікуванню. В ряді досліджень депресія та тривога визнані як основний фактор низької якості життя пацієнтів із ХП.Мета дослідження. Вивчити особливості емоційних порушень у пацієнтів із хворобою Паркінсона (ХП) та аутоімунним тиреоїдитом (АІТ).Матеріали та методи дослідження. Обстежено 109 хворих на ХП віком від 47 до 75 років. Основну групу склали пацієнти ІА та ІБ підгрупи, контрольну – ІІА та ІІБ підгрупи. Проведені загальноклінічне та неврологічне обстеження, оцінка рухових функцій за Уніфікованою шкалою оцінки ХП (UPDRS), нейропсихологічне тестування (шкала депресії Бека (BDI), шкала тривоги Гамільтона (HARS), оцінка якості життя при ХП (PDQ-39), статистичний аналіз за допомогою програми «Statistica 6.0».Результати. Проведене дослідження продемонструвало наявність депресії у 84 пацієнтів із ХП, що становить 77,1 %, та тривожних порушень у 73 хворих, відповідно 67,0 %. Аналіз показника депресії та тривоги в динаміці показав статистично значущу різницю в підгрупах ІА та ІБ. Спостерігалась сильна статистично значуща пряма кореляція між показниками шкал для виявлення афективних порушень та показником якості життя пацієнтів (PDQ-39) при первинному огляді та через рік у підгрупах ІА та ІБ.Висновки. Спостерігалась статистично значуща різниця афективних порушень в динаміці у пацієнтів із ХП та АІТ. Виявлено вплив рівня тривоги та депресії на якість життя пацієнтів із ХП та АІТ, що вказує на високу медико-соціальну значимість даних порушен
Рідкісна професійна інфекція: два випадки паравакцини – вірусної хвороби доярок на Буковині
Get PDFThe article presents two clinical cases of rare zoogenous professional viral infectious disease caused by DNA-containing parapoxvirus, which is transmitted directly during contact, most often in the milking of cows, which also caused the disease to be called "milker’s nodules", but the risk of infection is also subject to butchers, farmers and agro-tourists.The clinical course of two cases of paravaccinia is described in detail, the virus infection begins 5-15 days after inoculation in the form of a violet erythematous rounded node with a clear compression in the center and surrounding its erythematous ring.The need for a clear elucidation of the epidanamnesis, which may facilitate differentiation with the Rhizenbach erysipeloid, skin neoplasms, contagious mollusks and anthrax carbuncle, is emphasized.According to modern literature, in farms, the appearance of nodules may occur in people with impaired immunity, which also has an increased risk of serious complications. The nodules independently dissolve in persons without weakened immunity and heal without the formation of a scar. There is evidence that a para-vaccine virus can become a source of antigen for the development of multiform erythema.Analyzing the data of professional foreign and domestic articles, paravaccinia is a self-limiting viral infection, the prevention of which is reduced to compliance with sanitary and hygiene rules for milking cows, animal care, the use of antiseptics in veterinary and farm.Scientific interest in the study of the state of the immune system is susceptible to the virus, especially the clinical course of the comorbid immunodeficiency pathology of various genesis, since the question remains unclear.The unique structure and replication process of parapoxviruses is being intensively investigated, and these data may open up promising therapeutic options for treating cancer.General practitioners-family medicine and practitioners of other specialties-infectious disease specialists, dermatologists, oncologists and surgeons should remember the features of this infection, since the high probability of misidentification for persons who had not previously met her could lead to unwanted use of too intense methods of treatmentВ данной статье представлено два клинические случаи редкостной зоонозной профессиональной вирусной инфекционной болезни, вызванной ДНК-содержащим парапоксвирусом, который передаётся непосредственно во время контакта, чаще всего во время доения коров,что и обусловило название заболевания – «узелки доярок», тем не менее риску инфицирования также подвергаются м’ясники, фермеры и агротуристы.Детально описанно клиническое течение двух случаев паравакцины,вирусное заражение начинается через 5–15 дней после инокуляции в виде фиолетового эритематозного круглого узелка с четким вдавлением по центру и окружающим его эритематозным кольцом.Подчеркнута необходимость четкого выяснение эпиданамнеза, что может облегчить дифференциацию с эризипелоидом Розенбаха, новообразованиями кожи, контагиозным моллюском и сибиреязвенным карбункулом.За данными современной литературы, на фермерских хазяйствах появление узелков может случаться у людей с ослабленным имуннитетом, у которых также существует повышенный риск возникновения серьезных осложнений. Узелки самостоятельно рассасываются у лиц без ослабленного иммунитета и заживают без образования рубца. Существуют данные, что вирус паравакцины может стать источником антигена для развития многоформной эритемы.Анализируя данные профессиональных зарубежных и отечественных статей, паравакцина являет собой самолимитирующую вирусную инфекцию, профилактика которой сводится к додержанию санитарно-гигиенических правил при дойке коров, уходе за животными, использовании антисептиков в ветеринарии и фермерстве.Заинтересованность с научной точки зрения вызывает изучение состояния имунной системы на восприимчивость к вирусу, особенности клинического течения при коморбидной имунодефицитной патологии различного ґенеза, поскольку вопрос остается неизученным.Уникальная структура и процес репликации парапоксвирусов нынче интенсивно исследуются, эти данные могут открыть перспективные терапевтические возможности для лечения онкологических болезней.Врачам общей практики-семейная медицина и практикующим врачам других специальностей – инфекционистам, дерматологам, онкологам и хирургам следует помнить особенности этой инфекции, поскольку высокая вероятность неправильной ее идентификации для лиц, которые ранее не встречались с ней, может привести к нежелательному использованию слишком интенсивных методов леченияУ представленій статті наведено два клінічні випадки рідкісної зоонозної професійної вірусної інфекційної хвороби, викликаної ДНК-вмісним парапоксвірусом, який передається безпосередньо під час контакту, найчастіше при доїнні корів, що й спричинило назву захворювання – «вузлики доярок», однак ризику інфікування також підлягають м’ясники, фермери та агротуристи.Детально описано клінічний перебіг двох випадків паравакцини,вірусне зараження починається через 5–15 днів після інокуляції у вигляді фіолетового еритематозного округлого вузлика з чітким вдавленням в центрі та оточуючим його еритематозним кільцем.Наголошено на необхідності чіткого з’ясування епіданамнезу, що може полегшити диференціацію з еризипелоїдом Розенбаха, новоутвореннями шкіри, контагіозним молюском та сибірковим карбункулом.За даними сучасної літератури, у фермерських господарствах поява вузликів може траплятися у людей з ослабленим імунітетом, в яких також існує підвищений ризик виникнення серйозних ускладнень. Вузлики самостійно розсмоктуються в осіб без ослабленого імунітету і загоюються без утворення рубця. Існують дані, що вірус паравакцини може стати джерелом антигену для розвитку багатоформної еритеми.Аналізуючи дані фахових закордонних і вітчизняних статей, паравакцина є самолімітуючою вірусною інфекцією, профілактика якої зводиться до дотримання санітарно-гігієнічних правил при доїнні корів, догляді за тваринами, використанні антисептиків у ветеринарії та фермерстві.Зацікавленість з наукової точки зору викликає вивчення стану імунної системи на сприйнятливість до вірусу, особливості клінічного перебігу за коморбідної імунодефіцитної патології різного ґенезу, оскільки питання залишається нез’ясованим.Унікальна структура і процес реплікації парапоксвірусів наразі інтенсивно досліджуються, ці дані можуть відкрити перспективні терапевтичні можливості для лікування онкологічних хвороб.Лікарям загальної практики-сімейна медицина та практикуючим лікарям інших спеціальностей – інфекціоністам, дерматологам, онкологам і хірургам варто пам’ятати особливості цієї інфекції, оскільки висока ймовірність невірної її ідентифікації для осіб, які раніше не зустрічалися з нею, може призвести до небажаного використання надто інтенсивних методів лікування
Прогностична оцінка рівня кріочутливості гемопоетичної тканини пуповинної крові за маркерами активності прооксидантних процесів
Get PDFAim. To investigate the connection between the levels of human umbilical cord blood hemopoietic tissue (UCB HT) cryosensitivity (using of the granulocyte-macrophage progenitors (GMPs) percentage loss) and activity of prooxidant processes in whole blood before the beginning of its cryopreservation.Methods of research. Cryopreservation of UCB nuclear cell fraction was carried out by slow freezing under protection of the dimethyl sulfoxide in 5% final concentration (v/v). The loss of GMPs was determined by the difference in the total content of colonies and clusters prior to cryopreservation and after thawing the sample in a short-term tissue culture. The activity of prooxidant processes in UCB was studied by biochemical markers of lipid peroxidation products (LPO) using a spectrophotometric method for determining the concentrations of such products as substrates for lipid peroxidation (isolated double bonds - IDB), intermediate (conjugated dienes (CD), conjugated trienes (CT), conjugated oxodienes (COD)) and final LPO products such as Schiff bases (ShB) for neutral lipids and phospholipids. Data analysis performed on models of analytical groups, regression analysis, mutual conjugation.Results. It has been demonstrated that the level of UCB HT cryosensitivity (due to loss of GMPs) has direct correlation with LPO activity indices (from medium to high significance level). The relative risk (RR) of loss of GMPs is significantly increased under the condition of high levels of LPO phospholipid peroxidation in UCB before beginning cryopreservation. In particular, in the case of phospholipid peroxidation, it is: for IDB - RR = 5.29; 95% CI: 2.69-10.38; p <0.001; CD - RR = 5.73; 95% CI: 2.88-11.40; p <0.001; CT and COD - RR = 2.81; 95% CI: 1.72-4.60; p <0.001; ShB - RR = 1, 92, 95% CI: 1.16-3.18, p <0.01, respectively.Conclusions. Evaluation of the activity level of prooxidant processes in UCB using the biochemical markers before the start of the freezing procedure is valuable because of the possibility of creating an early prediction of the HT cryosensitivity, which can be useful in choosing cryopreservation tacticsЦель. Исследовать связь уровня криочувствительности трансплантата гемопоэтической ткани (ГТ) пуповинной крови (ПК) человека по показателям потери гранулоцитарно- макрофагальных клеток-предшественников гемопоэза (ГМ-КПГ) с уровнем активности прооксидантных процессов в цельной крови до начала ее криоконсервирования.Методы исследования. Криоконсервирование выделенной фракции ядросодержащих клеток ПК осуществляли методом медленного замораживания под защитой криопротенктора диметилсульфоксида в конечной концентрации 5 %. Потерю ГМ-КПГ определяли по разнице общего содержания колоний и кластеров до криоконсервирования и после оттаивания образца в краткосрочной культуре ткани. Активность прооксидантных процессов в ПК исследовали с помощью биохимических маркеров продуктов пероксидации липидов (ПОЛ) при определении спектрофотометрическим методом по концентрации субстратов (изолированных двойных связей - ИДС), промежуточных (диеновых, триеновых, оксодиеновых конъюгатов - ДК, ТК, ОДК, соответственно) и конечных продуктов типа оснований Шиффа (ШО) для нейтральных липидов и фосфолипидов. Анализ данных осуществлен по моделям аналитической группировки, регрессионного анализа, взаимной сопряженности.Результаты. Продемонстрировано, что уровень криочувствительности ГТ ПК по потере ГМ-КПГ имеет прямые корреляционные связи с показателями активности ПОЛ (от среднего до высокого уровня значимости). При высоких уровнях показателей ПОЛ в ПК до начала криоконсервирования существенно повышается относительный риск (ОР) потери ГМ-КПГ. В частности, в случае пероксидации фосфолипидов ОР составляет: для ИДС - 5,29; 95 % ДИ: 2,69-10,38; р <0,001; ДК - 5, 73; 95 % ДИ: 2,88-11,40; р <0,001; ТК и ОДК 2,81; 95 % ДИ: 1,72-4,60; р <0,001, ШО - 1, 92; 95 % ДИ: 1,16-3,18; р <0,01, соответственно.Выводы. Оценка уровня активности прооксидантных процессов в ПК с использованием биохимических маркеров еще до начала процедуры замораживания имеет ценность в связи с возможностью создания раннего прогноза криочувствительности ГТ, что может быть полезным при выборе тактики криоконсервированияМета. Дослідити зв'язок рівня кріочутливості трансплантата гемопоетичної тканини (ГТ) пуповинної крові (ПК) людини за показниками втрати гранулоцитарно-макрофагальних клітин-попередників гемопоезу (ГМ-КПГ) з рівнем активності прооксидантних процесів у цільній крові до початку її кріоконсервування.Методи дослідження. Кріоконсервування виділеної фракції ядровмісних клітин ПК здійснювали методом повільного заморожування під захистом кріопротектора диметилсульфоксиду у кінцевій концентрації 5 %. Втрату ГМ-КПГ визначали за різницею загального вмісту колоній та кластерів до кріоконсервування та після відтаювання зразка в короткостроковій культурі тканини. Активність прооксидантних процесів у ПК досліджували за біохімічними маркерами продуктів пероксидації ліпідів (ПОЛ), що визначали спектрофотометричним методом за концентрацією субстратів (ізольованих подвійних зв’язків – ІПЗ), проміжних (дієнових, триєнових, оксодієнових кон’югатів – ДК, ТК, ОДК, відповідно) та кінцевих продуктів типу основ Шиффа (ШО) для нейтральних ліпідів та фосфоліпідів. Аналіз даних здійснений за моделями аналітичного групування, регресійного аналізу, взаємної спряженості.Результати. Продемонстровано, що рівень кріочутливості ГТ ПК за втратою ГМ-КПГ має прямі кореляційні зв’язки з показниками активності ПОЛ (від середнього до високого рівня значущості). За умови високих рівнів показників ПОЛ в ПК до початку кріоконсервування істотно підвищується відносний ризик (ВР) втрати ГМ-КПГ. Зокрема, у разі пероксидації фосфоліпідів ВР складає: для ІПЗ – 5,29; 95 % ДІ: 2,69–10,38; р <0,001; ДК – 5, 73; 95 % ДІ: 2,88–11,40; р <0,001; ТК і ОДК – 2,81; 95 % ДІ: 1,72–4,60; р <0,001, ШО – 1, 92; 95 % ДІ: 1,16–3,18; р <0,01, відповідно.Висновки. Оцінка рівня активності прооксидантних процесів у ПК з використанням біохімічних маркерів іще до початку процедури заморожування має цінність у зв'язку з можливістю створення раннього прогнозу кріочутливості ГТ, що може бути корисним для вибору тактики кріоконсервуванн
Гендерні та вікові особливості жирнокислотного спектру плазми крові у мешканців гірських населених пунктів закарпатської області
Get PDFThe aim of the work is to identify the age and gender characteristics of the fatty acid plasma spectrum in the inhabitants of the mountain settlements of the Transcarpathian region, depending on the body mass index. The object of the study is the lipid and fatty acid plasma spectrum. The subject of the study is the relationship between the state of the fatty acid composition of the plasma and the age and sex of the subjects.Materials and methods 54 inhabitants of the mountain village Vydrychka of Rakhiv district of Transcarpathian region (average altitude 797 m above sea level) were surveyed. The analysis of the fatty acid plasma spectrum was done, using the method of gas chromatography method, and also lipid spectrum was analyses and evaluation of the body mass index and abdominal circumference was done.Results: Inhabitants of mountain settlements over 40 years have significantly higher BMI, larger abdominal circumference, higher total cholesterol, higher levels of pentadecanoic, palmitic and stearic, oleic and linoleic acids, higher total polyunsaturated fatty acids (PUFAs), first of all because of a higher level of ώ6 PUFA. Similar deviations were also found among highlanders with overweight and 1st degree obesity, although they have a higher level of not only total but also individual ώ6 PUFAs, in particular, linoleic, Y-linolenic, ώ6-digomo-γ-linolenic, ώ6-arachidonic and ώ6-andrenic PUFA.Conclusions. People living in mountain settlements over 40 years old, overweight or obese have a higher level of total cholesterol and a more prognostically unfavorable profile of fatty acids due to higher levels of saturated fatty acids (pentadecane, palmitic and stearic fatty acids) and a higher level of total ώ6 PUFA. Favorable lipid and fatty acid profiles were found in persons younger than 40 years old and in subjects with normal weight. Significant differences in the composition of fatty acids among men and women were not foundЦелью работы является определение возрастных и гендерных особенностей жирнокислотного спектра плазмы крови у жителей горных населенных пунктов Закарпатской области в зависимости от индекса массы тела. Объектом исследования является липидный и жирнокислотный спектр плазмы. Предметом исследования является связь между состоянием жирнокислотного состава плазмы и возрастом и полом субъектов.Материалы и методы. Обследовано 54 жители горного села Выдрычка Раховского района Закарпатской области (средняя высота проживания 797 м над уровнем моря). Проведен анализ жирнокислотного спектра плазмы, который определялся методом газовой хроматографии, и анализ липидного спектра у лиц с разным индексом массы тела и окружности животаРезультаты. Жители горных населенных пунктов старше 40 лет имеют значимо более высокие показатели ИМТ, большую окружность живота, более высокие уровени общего холестерина, пентадекановой, пальмитиновой и стеариновой ЖК, олеиновой и линолевой кислоты, более высокий уровень суммарных полиненасыщенных жирных кислот (ПНЖК), в первую очередь за счет более высокого уровня ώ6-ПНЖК. Подобные отклонения были также обнаружены среди горцев с избыточным весом и ожирением I степени по сравнению с лицами с нормальным весом, хотя они имеют более высокий уровень не только суммарных, но и отдельных ώ6-ПНЖК, в частности, линолевой, Y-линоленовой, ώ6-дигомо-γ-линоленовой, арахидоновой и андреновой ПНЖК. Статистически значимых различий по составу липидов и жирных кислот плазмы у лиц с ожирением и избыточным весом не обнаружено.Выводы. Лица, проживающие в горных населенных пунктах, обследованные старше 40 лет, а также лица с избыточным весом или ожирением имеют более высокий уровень общего холестерина и более неблагоприятный профиль жирных кислот вследствие более высоких уровней насыщенных жирных кислот (пентадекановой, пальмитиновой и стеариновой жирных кислот) и более высокого уровня суммарных ώ6-ПНЖК. Благоприятные профили липидов и жирных кислот были обнаружены у лиц моложе 40 лет и у лиц с нормальным весом. Значимых различий по спектру жирных кислот плазмы среди мужчин и женщин не было обнаруженоМетою роботи є визначення вікових та гендерних особливостей жирнокислотного спектру плазми крові у жителів гірських населених пунктів Закарпатської області залежно від індексу маси тіла. Об'єктом дослідження є ліпідний і жирнокислотний спектр плазми. Предметом дослідження є зв'язок між станом жирнокислотного складу плазми та віком і статтю суб'єктів.Матеріали та методи. Обстежено 54 мешканці гірського села Видричка Рахівського району Закарпатської області (середня висота проживання 797 м над рівнем моря). Проведено аналіз жирнокислотного спектру плазми, що визначався методом газової хроматографії, та аналіз ліпідного спектру у осіб з різним індексом маси тіла та окружністю живота.Результати: мешканці гірських населених пунктів старше 40 років мають значимо вищі показники ІМТ, більшу окружність живота, вищий рівень загального холестерину, вищий рівень пентадеканової, пальмітинової та стеаринової ЖК, олеїнової та лінолевої к-ти, вищий рівень сумарних поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), в першу чергу за рахунок вищого рівня ώ6-ПНЖК. Подібні відхилення були також виявлені серед горян з надмірною вагою та ожирінням І ступеня порівняно з особами з нормальною вагою, хоча вони мають більш високий рівень не тільки сумарних, але і окремих ώ6-ПНЖК, зокрема, лінолевої, Y-ліноленової, ώ6-дигомо-γ-ліноленової, арахідонової та андренової ПНЖК. Статистично значимих відмінностей щодо складу ліпідів та жирних кислот плазми у осіб з ожирінням та надмірною вагою не виявлено.Висновки. Особи, які проживають у гірських населених пунктах, віком старше 40 років, з надмірною вагою чи ожирінням мають більш високий рівень загального холестерину та більш прогностично несприятливий профіль жирних кислот унаслідок вищих рівнів насичених жирних кислот (пентадеканової, пальмітинової та стеаринової жирних кислот) та більш високого рівня сумарних ώ6-ПНЖК. Сприятливі профілі ліпідів та жирних кислот були виявлені у осіб молодше 40 років та у осіб з нормальною вагою. Значимих відмінностей щодо спектру жирних кислот плазми серед чоловіків і жінок не було виявлен