ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Роль поліморфізму гену IL-6(-174 С/G) у хворих на гострий бруцельоз
Get PDFThe interrelationship of the IL-6 polymorphism (-174C/G) and susceptibility to brucellosis is well known.The aim: to determine the polymorphism of IL-6 (-174C/G) in patients with acute brucellosisMaterials and methods. The article presents the results of a survey of 120 patients with acute brucellosis. The control group consisted of 30 healthy individuals. Patients of both groups are ethnic Azerbaijani who permanently reside in the Republic of Azerbaijan. The diagnosis of brucellosis was made on the basis of complaints, anamnesis, epidemiological and clinical data and the results of a specific study. Specific research methods were carried out by ELISA with the detection of IgM and IgG for brucella. In addition to the specific diagnostic data, the diagnosis of acute brucellosis took into account the duration of clinical symptoms up to 3 months after the first complaints appeared. All patients were tested for IL-6 polymorphism (-174C/G). The exclusion criteria for the study were age up to 18 years, confirmation of the diagnosis of subacute or chronic brucellosis, the presence of severe chronic comorbidity, which could significantly affect the reliability of the results. A detailed description of patients with brucellosis is presented. Among the surveyed individuals, men of young working age dominated. The criterion of severity was the following symptoms: fever, sweating, chills, headache, insomnia, low blood pressure, tachycardia, hepatosplenomegaly, levels of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines.Results. Mild disease was established in 74 (61.7 %) people, while severe - only in 11 (9.1 %) patients. There were no statistically significant differences between different IL-6 genotypes between patients with brucellosis and healthy individuals. It was established that allele G was detected almost 3 times more often in patients with acute brucellosis compared to allele C.Conclusions. No statistically significant difference between different IL-6 genotypes (-174 C/G) in patients with brucellosis and healthy individuals was detected. The GC IL-6 genotype was significantly more often associated with severe brucellosis, while the GG genotype with mildИзвестно о взаимосвязи полиморфизма IL-6 (-174С/G) и восприимчивостью к бруцеллезу.Цель исследования: определить полиморфизм IL-6 (-174С/G) у пациентов с острым бруцеллезомМатериалы и методы. В статье представлены результаты обследования 120 больных с острым бруцеллезом. Контрольную группу составили 30 практически здоровых лиц. Пациенты обеих групп являются этническими азербайджанцами, которые постоянно проживают в республике Азербайджан. Диагноз бруцеллеза выставлялся на основании жалоб, анамнеза, эпидемиологических и клинических данных и результатов специфического исследования. Специфические методы исследования проводились методом ИФА с выявлением IgM и IgG к бруцеллам. Кроме, данных специфической диагностики, при установлении диагноза острый бруцеллез учитывалась длительность клинических симптомов до 3 месяцев с момента появления первых жалоб. Всем пациентам было проведено определение полиморфизма IL-6 (-174С/G). Критериями исключения из исследования были возраст до 18 лет, подтверждение диагноза подострого или хронического бруцеллеза, наличие тяжелой хронической сопутствующей патологии, которая существенно могла повлиять на достоверность полученных результатов. Представлена подробная характеристика пациентов с бруцеллезом. Среди обследованных лиц преобладали мужчины, лица молодого трудоспособного возраста. Критерием тяжести служили следующие симптомы: лихорадка, потливость, озноб, головная боль, бессонница, снижение артериального давления, тахикардия, гепатоспленомегалия, уровни провоспалительных и противовоспалительных цитокинов.Результаты. Легкая степень заболевания была установлена у 74 (61,7 %) человек, тогда как тяжелая - только у 11 (9,1 %) пациентов. Не было выявлено статистически достоверных различий между разными генотипами IL-6 между больными бруцеллезом и здоровыми лицами. Установлено, что почти в 3 раза чаще у больных острым бруцеллезом выявлялась аллель G в сравнении с аллелям С.Выводы. Статистически достоверной разницы между разными генотипами IL-6 (-174 С / G) у пациентов с бруцеллезом и здоровыми лицами выявлено не было. Генотип GC IL-6 достоверно чаще ассоциировался с тяжелым течением бруцеллеза, тогда как генотип GG с легким течениемВідомо про взаємозв’язок поліморфізму IL-6(-174 С/G) та сприйнятливістю до бруцельозу.Мета дослідження: визначити поліморфізм IL-6(-174С/G) у пацієнтів з гострим бруцельозом.Матеріали та методи. В статті представлені результати обстеження 120 хворих з гострим бруцельозом. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб. Пацієнти обох груп є етнічними азербайджанцями, які постійно проживають в республіці Азербайджан. Діагноз бруцельозу виставлявся на основі скарг, анамнезу, епідеміологічних і клінічних даних та результатів специфічного дослідження. Специфічні методи дослідження проводилися методом ІФА з виявленням IgM та IgG до бруцел. Окрім, даних специфічної діагностики, при встановлені діагнозу гострий бруцельоз враховувалася тривалість клінічних симптомів до 3 місяців від моменту появи перших скарг. Всім пацієнтам було проведено визначення поліморфізму IL-6(-174С/G). Критеріями виключення з дослідження були вік до 18 років, підтвердження діагнозу підгострого чи хронічного бруцельозу, наявність важкої хронічної супутньої патології, яка б суттєво могла вплинути на достовірність отриманих результатів. Представлена детальна характеристика пацієнтів з бруцельозом. Серед обстежених осіб переважали чоловіки, особи молодого працездатного віку. Критерієм важкості слугували наступні симптоми: лихоманка, пітливість, озноб, головний біль, безсоння, зниження артеріального тиску, тахікардія, гепатоспленомегалія, рівні прозапальних та протизапальних цитокінів.Результати. Легкий ступінь захворювання був встановлений у 74 (61,7 %) осіб, тоді як важкий - лише у 11 (9,1 %) пацієнтів. Не було виявлено статистично достовірних відмінностей між різними генотипами IL-6 між хворими на бруцельоз та здоровими особами. Встановлено, що майже в 3 рази частіше у хворих на гострий бруцельоз виявлявся алель G в порівняні з алелем С.Висновки. Статистично достовірної різниці між різними генотипами IL-6(-174 С/G) у пацієнтів з бруцельозом та здоровими особами виявлено не було. Генотип GC IL-6 достовірно частіше асоціювався з важким перебігом бруцельозу, тоді як генотип GG з легким перебіго
Аналіз післяопераційного періоду при первинному ендопротезуванні кульшового суглоба переломів проксимального відділу стегна в залежності від дренування післяопераційної рани
Get PDFDrainage of postoperative wounds for a long time remained the obligatory stage of operative intervention at arthroplasty of a hip joint. But recently in many clinics there are a tendency for a total refusal from this stage. The results of the research highlight only the positive features of these changes, but our experience has shown both an improvement and a decrease in the outcome of treatment.The aim of the research is to establish the expediency of refusing to drain postoperative wounds after hip replacement with fractures of the proximal thigh.Material and methods. The analysis of 44 patients with fractures of the proximal thigh after the initial replacement with unipolar prothesis with a dual movement head was performed. Representative groups have been formed depending on the use of post-operative wound layer drainage. In the postoperative period, an assessment of pain syndrome for VAS was used. We applied a visual assessment of health (EQ VAS) and questionnaires EQ-5D-5L. Hidden blood loss = BCC x (hematocrit before - hematocrit after), where hematocrit before is the value of the indicator for the operation, hematocrit after - the value of the index for 7 days after the operation. The determination of the volume of circulating blood (BCC) was carried out using the formula by Nadler, Hidalgo and Bloch: PBV=K1×height (m)3+K2×weight (kg)+K3, where K1=0.3669, K2=0.03219, K3=0.6041 for men; K1=0.3561, K2=0.03308, K3=0.1833 for women.Results. The intensification of pain syndrome was detected up to 3 days after the postoperative term in the case of failure of layer drainage. There was no statistically significant difference in the indicators of the quality of life assessment, but the patient's ability to raise the straightened limb with refusal of drainage was observed more often than 2 days compared with 4 days in patients who performed layered drainage of postoperative wound. Significantly improved hemodynamic rates to 7 days of the postoperative period and consequently reduced blood loss. Twice times more often, hyperemia of the postoperative wound was observed in the event of withdrawal from drainage. Increase the length of the hip circumference and regress to 7 days. According to the assessment of the questionnaire EQ-5D-5L, there was no statistically significant difference in the assessment of the quality of life of the affected, depending on drainage.Conclusions. Denial from drainage improves hemodynamic rates in the postoperative period in the study group, slightly increasing the pain syndrome from the first to the third day. Refusal from the layered drainage of the postoperative wound with the fractures of the proximal thigh section in the primary arthroplasty is reasonableДренирование послеоперационной раны долгое время оставалось обязательным этапом оперативного вмешательства при эндопротезировании тазобедренного сустава. Но в последнее время во многих клиниках приобретает тенденция тотального отказа от этого этапа. Результаты исследований освещают только положительные черты этих изменений, но наш опыт показал как улучшение так и снижение показателей результата лечения.Цель исследования. Установить целесообразность отказа от дренирования послеоперационной раны после эндопротезирования тазобедренного сустава при переломах проксимального отдела бедра.Материал и методы. Проведен анализ 44 пострадавших с переломами проксимального отдела бедра после первичного эндопротезирования биполярными протезами. Сформированные репрезентативные группы в зависимости от применения послойного дренирование послеоперационной раны. В послеоперационном периоде применялась оценка болевого синдрома по ВАШ. Применяли визуальную оценку состояния здоровья (EQ VAS), анкетирование EQ-5D-5L. Скрытая кровопотеря = ОЦК х (гематокрит до – гематокрит после), где гематокрит к – значение показателя к операции, гематокрит после – значение показателя на 7 сутки после операции. Определение объема циркулирующей крови (ОЦК) проводили по формуле Nadler, Hidalgo and Bloch: PBV=К1×рост (м) 3 + K2×вес (кг) + K3, где K1=0.3669, K2=0.03219, K3=0.6041 для мужчин; К1=0,3561, K2=0,03308, K3=0,1833 для женщин.Результаты. Выявлено усиление болевого синдрома до 3 суток послеоперационного срока при отказе от послойного дренирования. Не мало статистической достоверной разницы в показателях оценки качества жизни, но возможность больного поднять выпрямленную конечность при отказе от дренирования наблюдали чаще всего до 2 суток по сравнению с 4 временем у больных, которым выполняли послойное дренирование послеоперационной раны. Значительно улучшились показатели гемоконцентрация к 7 суткам послеоперационного периода и соответственно была снижена скрытая кровопотеря. Вдвое чаще наблюдали гиперемию послеоперационной раны в случае отказа от дренирования. Увеличение длины окружности бедра и регресс к 7 суткам. По оценке анкетирование EQ-5D-5L не обнаружено статистически достоверной разницы в оценке качества жизни пострадавших в зависимости от дренирования.Выводы. Отказ от дренирования улучшает показатели гемоконцентрация в послеоперационном периоде изучаемой группы, незначительно усиливает болевой синдром с первой до третьей суток. Целесообразен отказ от послойного дренирования послеоперационной раны пострадавшим с переломами проксимального отдела бедра при первичном эндопротезированииДренування післяопераційної рани довгий час залишалось обов’язковим етапом оперативного втручання при ендопротезуванні кульшового суглоба. Але останнім часом в багатьох клініках набуває тенденція тотальної відмови від цього етапу. Результати досліджень висвітлюють тільки позитивні риси від цих змін але наш досвід виявив як поліпшення так і зниження показників результату лікування. Мета дослідження. Встановити доцільність відмови від дренування післяопераційної рани після ендопротезування кульшового суглоби при переломах проксимального відділу стегна.Матеріал та методи. Проведено аналіз 44 постраждалих з переломами проксимального відділу стегна після первинного ендопротезування біполярними протезами. Сформовані репрезентативні групи в залежності від застосування пошарового дренування післяопераційної рани. В післяопераційному періоді застосовувалась оцінка больового синдрому за ВАШ. Застосовували візуальну оцінку стану здоров’я (EQ VAS), анкетування EQ-5D-5L. Прихована крововтрата = ОЦК х (гематокрит до – гематокрит після), де гематокрит до – значення показника до операції, гематокрит після – значення показника на 7 добу після операції. Визначення об’єму циркулюючої крові (ОЦК) проводили за формулою Nadler, Hidalgo and Bloch: PBV=К1×зріст (м)3+ K2×вага(кг)+K3, де K1=0.3669, K2=0.03219, K3=0.6041 для чоловіків; К1=0,3561, K2=0,03308, K3=0,1833 для жінок.Результати. Виявлено посилення больового синдрому до 3 доби післяопераційного терміну при відмові від пошарового дренування. Не мало статистичної достовірної різниці у показниках оцінки якості життя, але можливість хворого підняти випрямлену кінцівку при відмові від дренування спостерігали найчастіше до 2 доби в порівнянні з 4 добою у хворих котрим виконували пошарове дренування післяопераційної рани. Значно покращились показники гемоконцентрації к 7 добі післяопераційного періоду та відповідно була знижена прихована крововтрата. Вдвічі частіше спостерігали гіперемію післяопераційної рани у випадку відмови від дренування. Збільшення довжини окружності стегна та регрес к 7 добі. За оцінкою анкетування EQ-5D-5L не виявлено статистично достовірної різниці в оцінці якості життя постраждалих в залежності від дренування.Висновки. Відмова від дренування поліпшує показники гемоконцентрації в післяопераційному періоді у вивчаємої групи, незначно посилює больовий синдром з першої до третьої доби. Доцільна відмова від пошарового дренування післяопераційної рани постраждалим з переломами проксимального відділу стегна при первинному ендопротезуванн
Особенности белкового обмена при беременности, отягощенной внутриутробным инфицированием
Get PDFPurpose of the study. To determine the features of protein metabolism by changes in proteinograms in pregnant women with intrauterine infection.Materials and methods. The examined 180 pregnant women were divided into 3 groups depending on the presence and nature of the infection: viral (CMV, herpes simplex virus types 1, 2, 6), bacterial (chlamydia, ureaplasma, mycoplasma) and mixed (viral-bacterial) infection. Each of these groups was divided into 2 subgroups: with subsequent implementation of infection in newborns (1) and without it (0). This group in the study was the main one. Control group included 50 patients with physiological pregnancy.Serum of pregnant women was assessed for the content of total protein and protein fractions: albumin, total globulin fraction, alpha-1, alpha-2, beta and gamma globulin fractions.Results. The study showed that protein composition of blood is most affected by viral infections. An increase in the level of gamma globulins is the most noticeable change in this case. However, patients with implementation of viral infection barely had a tendency to an increase in this fraction, while in the subgroup without implementation of this infection this increase was significant and quite expressed (by 30 %, p<00.05).This increase in immunoglobulins, along with other conditions, will likely prevent further implementation of viral infection in newborns.The presence of bacterial infection in the examined pregnant was also shown to have a weaker impact on protein metabolism. As a feature, we can note only slight hyperproteinemia (not more than 10 % higher than in control) in patients with implementation of bacterial infection, which was not observed in any of the other groups. This increase in the level of total protein could have developed due to the impact of infection on the genitourinary system and a disruption of excretion of nitrogenous compounds.Combined viral and bacterial infections resulted in a more pronounced effect of the viral infection, although this group was found to have certain features in the form of moderate dysproteinemia with a decrease in albumin level and an increase in alpha and beta globulin fractions.Conclusions. This study showed that intrauterine infection in pregnant women can affect protein composition of blood serum. The peculiarities of the impact of different types of infectious agents are variously reflected in their action on various aspects of protein metabolism in pregnant womenИзучено особенности белкового обмена при беременности отягощенной внутриутробным инфицированием различной этиологии (вирусной, бактериальной и смешанной вирусно-бактериальной). Каждая из групп была дополнительно разделена на подгруппы в зависимости от реализации внутриутробного инфицирования. Установлено, что в наибольшей степени на белковый состав крови влияет вирусная инфекция, что проявилось в повышении уровня иммуноглобулинов
Ефективність дозованого індивідуалізованого ізометричного фізичного навантаження у хворих на остеоартроз колінних суглобів
Get PDFAim of the work: to evaluate the effectiveness of dosed individualized isometric physical activity in patients with OA of knee joints.Materials and methods. Measurement of maximum isometric force of the flexor / extensor leg muscles was done in 71 patients with OA of knee joints and 32 practically healthy women. Muscle strength, quality of life, as well as the dynamics of blood serum leptin content in response to the course of physical activity in patients with OA was evaluated.Results. A significant decrease (p <0.05) in flexor / extensor muscle strength in the OA patients was found in relation to the control group subjects. The proposed program of physical rehabilitation was effective in increasing muscle strength of the lower limbs, reducing the intensity of the pain syndrome and improving the quality of life. There were no significant differences in the levels of leptin in response to physical activity in patients with OA, using the WinBUGS method.Conclusions. The proposed dosed individualized isometric physical activity in patients with OA increases muscle strength, reduces the severity of the pain syndrome, increases the functional capacity of patients, which is the reason for its inclusion in the complex of treatment in this category of patientsЛікування остеоартрозу (ОА) є складним та багатогранним процесом з поєднанням медикаментозної та немедикаментозної терапії. Адекватна фізична активність забезпечує позитивний вплив на біль та функціонування хворих з ОА колінних суглобів, незважаючи на те, що оптимальне фізичне навантаження та швидкість/інтенсивність фізичного навантаження досі залишаються нез’ясованими. Запропонована програма фізичної реабілітації виявилася ефективною щодо підвищення сили м’язів нижніх кінцівок, зменшення інтенсивності больового синдрому та покращення якості житт
Поширеність та кореляційно-статистичні взаємозв’язки дисфункції кишкового бар’єру у дітей із симптомами харчової гіперчутливості на шкірі
Get PDFFood intolerance (FI) in children is one of the most common manifestations of allergy in early childhood, which is confirmed by the results of many epidemiological studies. Studies have shown that the degree of permeability of the intestinal wall is an important link not only in the pathogenesis of FI, but also in the formation of processes of immune tolerance and maturation of immunity.The aim of the study was to research the prevalence and correlation-statistical relationships of dysfunction of the intestinal barrier in children with symptoms of FI on the skin.Materials and methods. The primary medical documentation of 154 patients (boys - 76 (49.4%), girls - 78 (50.6%)) with symptoms of food allergy on the skin, age 27.56 [12.98; 56.08] months.Results. The number of patients with a positive urine test result for permeability of the intestinal barrier for lactulose was 64.3% (n = 99). Every two children out of three (76.5%, n = 26) with symptoms of FI on the skin before the age of 1 year had signs of increased intercellular transport in the intestinal epithelium, which was manifested by the absorption of lactulose. The normal function of the intestinal barrier had less than half of patients under 3 years old. Out of them, 26.3% (n = 26) are children under the age of 1 year, 48.48% are from 1 year to 3 years old. The permeability of the intestine for the lactulose molecule tended to increase in boys (55.6% vs. 44.4%, χ2 = 2.67, p = 0.10) in early childhood. Among schoolchildren, on the contrary, girls prevailed 57.1% against 42.9% (χ2 = 0.29, р = 0.59). Correlation analysis revealed a reliable relationship between the presence of skin barrier permeability and the age of patients and the age of debut of FI symptoms on the skin (r = -0.25, p <0.05 and r = -0.25, p <0.05), but the lactulose level was not associated with sex and duration of the disease. The level of lactulose was not significantly different in children of different age groups (χ2 = 5.83, df = 4, p = 0.21).Conclusions. Increased intestinal permeability was detected in 64.3% of children with symptoms of FI on the skin, 74% of these patients belong to the age group up to 4 years. The level of lactulose in the urine is not associated with sex, duration of the disease. The feedback of weak connection with age of children and the age of debut of symptoms was revealed.Пищевая гиперчувствительность (ПГ) у детей – это одно из наиболее распространенных проявлений аллергии в раннем детском возрасте, что подтверждается результатами многих эпидемиологических работ. Исследования показали, что степень проницаемости стенки кишечника важное звено не только в патогенезе ПГ, но и в формировании процессов иммунной толерантности и созревании иммунитета.Целью работы было изучить распространенность и корреляционно-статистические связи дисфункции кишечного барьера у детей с симптомами ПГ на коже. Материалы и методы. Проанализировали первичную медицинскую документацию 154 пациентов (мальчиков – 76 (49,4 %), девочек – 78 (50,6 %)) с симптомами пищевой аллергии на коже, возраст 27,56 [12,98; 56,08] месяцев.Результаты. Количество пациентов с позитивным результатом теста мочи на проницаемость барьера кишечника для лактулозы составило 64,3 % (n=99). Каждые два ребенка из трех (76,5 %, n=26) с симптомами ПГ на коже в возрасте до 1года имели признаки повышенного межклеточного транспорта в эпителии кишечника, что проявлялось всасыванием лактулозы. Нормальную функцию кишечного барьера имели меньше половины пациентов возрастом до 3 лет. Из них – 26,3 % (n=26) - дети в возрасте до 1 года, 48,48 % - возрастом от 1 года до 3 лет. Проницаемость кишечника для молекулы лактулозы имела тенденцию к увеличению у мальчиков (55,6 % против 44,4 %, χ2=2,67, р=0,10) в раннем детском возрасте. Среди школьников, наоборот, превалировали девочки 57,1 % против 42,9 % (χ2=0,29, р=0,59). Корреляционный анализ выявил достоверную связь между наличием проницаемости кожного барьера и возрастом пациентов и возрастом дебюта симптомов ПГ на коже (r=-0,25, p<0,05 та r=-0,25, p<0,05), но уровень лактулозы не был связан с полом и длительностью заболевания. Уровень лактулозы достоверно не отличался у детей разных возрастных групп (χ2= 5,83, df = 4, p = 0,21).Выводы. Повышенная проницаемость кишечника была выявлена у 64,3 % детей с симптомами ПГ на коже, 74 % таких пациентов относятся к возрастным группам до 4 лет. Уровень лактулозы в моче не связан с полом, длительностью заболевания. Выявлено обратную связь слабой силы с возрастом детей и возрастом дебюта симптомовХарчова гіперчутливість (ХГ) у дітей є одним з найпоширеніших проявів алергії в ранньому дитячому віці, що підтверджується результатами багатьох епідеміологічних робіт. Дослідження показали, що ступінь проникності стінки кишківника важлива ланка не тільки у патогенезі ХГ, так і у формуванні процесів імунної толерантності та дозрівання імунної системи.Метою роботи було вивчити поширення, кореляційно-статистичних зв’язків дисфункції кишкового бар’єру у дітей із симптомами ХГ на шкірі.Матеріали та методи. Проаналізували первинну медичну документацію 154 пацієнтів (хлопчиків – 76 (49,4 %), дівчаток – 78 (50,6 %)) із симптомами харчової алергії на шкірі, вік 27,56 [12,98; 56,08] місяців.Результати. Кількість пацієнтів із позитивним результатом тесту сечі на проникність бар’єру кишківника для лактулози становила 64,3 % (n=99). Кожні дві дитини із трьох (76,5 %, n=26) із симптомами ХГ на шкірі віком до 1 року мали ознаки підвищення міжклітинного транспорту у епітелії кишківника, що проявлялося надлишковим всмоктуванням лактулози. Нормальну функцію кишкового бар’єру мали менше половини пацієнтів віком від 1 до 3 років. З них – 26,3 % (n=26) діти віком до 1 року, 48,5 % - віком від 1 до 3 років. Проникність кишківника для макромолекули лактулози мала тенденцію до збільшення у хлопчиків (55,6 % проти 44,4 %, χ2=2,67, р=0,10) у ранньому дитячому віці. У шкільному віці, навпаки, превалювали дівчатка 57,1 % проти 42,9 % (χ2=0,29, р=0,59). Кореляційний аналіз виявив достовірний зв’язок між наявністю проникності кишкового бар’єру – віком дітей та кишкового бар’єру – віком появи перших симптомів ХГ на шкірі (r=-0,25, p<0,05 та r=-0,25, p<0,05), але рівень лактулози не мав достовірної кореляції із статтю, а також тривалістю захворювання. Рівень лактулози достовірно не відрізнявся у дітей із різних вікових груп (χ2=5,83, df=4, p=0,21).Висновки. Підвищену проникність кишківника було виявлено у 64,3 % дітей із симптомами ХГ на шкірі, 74 % таких пацієнтів відносяться до вікових груп до 4 років. Рівнень лактулози в сечі не пов'язаний із статтю пацієнтів, тривалістю захворювання. Виявлено зворотній зв'язок слабкої сили між результатами тесту сечі на наявність лактулози та віком дітей і віком появи перших симптомів ХГ на шкір
Стан антикоагулянтної та фібринолітичної активності крові у пацієнтів з гіпертонічною хворобою поєднаною з неалкогольною жировою хворобою печінки
Get PDFAim of the research. To determine the state of the anticoagulant and fibrinolytic activity of blood in patients with hypertension and concomitant non-alcoholic fatty liver disease.Methods. 132 patients were examined. 45 patients with hypertension stage II (HT) with concomitant non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD), 31 patients with NAFLD without HT, 41 patients with HT without concomitant NAFLD. The control group - 15 healthy individuals of comparable age and sex. To achieve the aim the study of the anticoagulant and fibrinolytic link was carried out by special laboratory studies.Results. When compared with the control group, the level of Antithrombin III decreased by 16.4 % in the HT group (p<0.01) and in the NAFLD group (p<0.01), HT+NAFLD – by 20.3 % (p<0.001). The level of Protein C in patients with hypertension decreased by 26 % (p<0.001), with NAFLD – by 9.5 % (p<0.05), with NAFLD+HT – by 14.1 % (p<0.01). Plasminogen decreased in HT – by 15 % (p<0.001), NAFLD – by 20.9 % (p<0.001), NAFLD+HT – by 16.5 % (p<0.001). The duration of Hageman-dependent fibrinolysis is increased in all groups compared to control: in the HT group – by 47 % (p<0.001), in the NAFLD group – by 78 % (p<0.001), in the NAFLD+HT group – 2.4 times (p<0.001).Conclusions. Suppression of anticoagulant hemostasis is observed in patients with hypertension and with NAFLD. The decrease in the fibrinolytic activity of the blood system is reflected in the extension of the dissolution time of the fibrin clot in the group of patients with hypertension, NAFLD, NAFLD combined with HT. The level of plasminogen decreased to the same extent in patients with hypertension and with the combination of hypertension and NAFLD but isolated NAFLD had a stronger effect on this indicator. NAFLD is a risk factor for thrombophilic changes in the bloodЦель. Определить состояние антикоагулянтной и фибринолитической активности крови у пациентов с гипертонической болезнью и сопутствующей неалкогольной жировой болезнью печени.Материалы и методы. Обследовано 132 пациента. 45 больных гипертонической болезнью (ГБ) II стадии с сопутствующей неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП), 31 пациент с НАЖБП без ГБ, 41 пациент с ГБ II стадии без сопутствующей НАЖБП. Группа контроля - 15 практически здоровых лиц сопоставимых по возрасту и полу. Для достижения поставленной цели проводилось изучение антикоагулянтного и фибринолитического звена специальными лабораторными исследованиями.Результаты. При сравнении с группой контроля - уровень антитромбина ІІІ уменьшается на 16,4 % в группе ГБ (р<0,01) и в группе НАЖБП (р<0,01), ГБ+НАЖБП - на 20,3 % (р<0,001). Уровень протеина С у пациентов с ГБ снижаются на 26 % (р<0,001), с НАЖБП - на 9,5 % (р<0,05), с НАЖБП + ГБ - на 14,1 % (р<0 , 01). Плазминоген снижается при ГБ - на 15 % (р<0,001), при НАЖБП - на 20,9 % (р<0,001), НАЖБП + ГБ - на 16,5 % (р<0,001). Продолжительность Хагеман-зависимого фибринолиза увеличивается во всех группах в сравнении с контролем: в группе ГБ - на 47 % (р<0,001), в группе НАЖБП - на 78 % (р<0,001), в группе НАЖБП+ГБ - в 2,4 раза (р<0,001).Выводы. Подавление антикоагулянтного звена гемостаза отмечается как у пациентов с ГБ, так и с НАЖБП. Уменьшение фибринолитической активности системы крови отражается в продлении времени растворения фибринового сгустка в группе пациентов с ГБ, в большей степени у пациентов с НАЖБП, наиболее продолжительный этот процесс при сочетании НАЖБП и ГБ. Уровень плазминогена снижается в одинаковой степени у больных ГБ и при комбинации ГБ с НАЖБП, но изолированная НАЖБП имеет сильное влияние на данный показатель. НАЖБП - является фактором риска тромбофилических изменений крови, сочетание с ГБ приводит к более значительному угнетению процессов, направленных на предупреждение образования и растворение тромбовМета. Визначити стан антикоагулянтної та фібринолітичної активності крові у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та супутньою неалкогольною жировою хворобою печінки.Матеріали і методи. Обстежено 132 пацієнта. 45 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії з супутньою НАЖХП, 31 пацієнт з НАЖХП без ГХ, 41 пацієнт з ГХ II стадії без супутньої НАЖХП. Група контролю – 15 практично здорових осіб співставних за віком і статтю. Для досягнення поставленої мети проводилося вивчення антикоагулянтної та фібринолітичної ланки спеціальними лабораторними дослідженнями.Результати. При порівнянні з групою контролю – рівень антитромбіну ІІІ зменшується на 16,4 % в групі ГХ (р<0,01) та в групі НАЖХП (р<0,01), ГХ+НАЖХП – на 20,3 % (р<0,001). Рівень протеїну С у пацієнтів з ГХ знижується на 26 % (р<0,001), з НАЖХП – на 9,5 % (р<0,05), з НАЖХП+ГХ – на 14,1 % (р<0,01). Плазміноген знижується при ГХ – на 15 % (р<0,001), при НАЖХП – на 20,9 % (р<0,001), НАЖХП+ГХ – на 16,5 % (р<0,001). Тривалість Хагеман-залежного фібринолізу (ХЗФ) подовжується в усіх групах порівняно з контролем: в групі ГХ – на 47 % (р<0,001), в групі НАЖХП - на 78 % (р<0,001), в групі НАЖХП+ГХ – в 2,4 рази (р<0,001). Співставлення груп з ураженням печінки демонструє більш тривалий час лізису згустку у разі поєднаної патології – на 32 % (р<0,001).Висновки. Пригнічення антикоагулянтної ланки гемостазу відмічається як у пацієнтів з ГХ, так і з НАЖХП. У разі поєднання захворювань відбувається взаємне підсилення впливу на протизгортуючу систему. Зменшення фібринолітичної активності системи крові виявляється у подовженні часу розчинення фібринового згустку в групі пацієнтів з ГХ, більшою мірою у пацієнтів з НАЖХП, та найтриваліший цей процес при поєднанні НАЖХП та ГХ. Рівні плазміногену знижуються в однаковій мірі у хворих на ГХ та при комбінації ГХ з НАЖХП, але ізольована НАЖХП має сильніший вплив на даний показник. НАЖХП – є фактором ризику тромбофілічних змін крові, поєднання з ГХ призводить до більш значного пригнічення процесів, направлених на попередження утворення та розчинення тромбі
Модель прогнозування ефективності лікування туберкульозу легень у інтенсивній фазі протитуберкульозної терапії
Get PDFSearch of ways to improve the treatment efficacy of pulmonary tuberculosis is the main task of phthisiology at the present stage of its development. According to our opinion, one of such way is the prediction of outcomes of anti-tuberculosis therapy intensive phase at its initial stage, which will allow to make correction of the treatment regimen opportunely.The aim of the study was to determine informative indicators for predicting the efficacy of treatment of patients with pulmonary tuberculosis in the intensive phase of anti-tuberculosis therapy. Based on the results, to create a model for predicting the efficacy of treatment for tuberculosis in the intensive phase for the correction of the treatment regimen.Materials and methods: 80 patients with active pulmonary tuberculosis, which were registered in categories 1 and 2, were examined. The patients were divided into groups: the first group of 30 patients with positive effect, the second group of 50 patients with delayed or negative treatment effect at the end of the intensive phase. The control group consisted of 20 healthy individuals. The sampling of diagnostic material was performed at the beginning of therapy. The results of clinical analysis of blood, as well as serum levels of neopterin, C-reactive protein, creatinine, ceruloplasmin, haptoglobin, seromukoid were evaluated. To achieve this goal, the nonparametric χ2 criterion and correspondent analysis were used.Results: There are 3 parameters with threshold values identified, which could be transformed into dichotomous indicators, of the 11 studied indices. These 3 variables are: the proportion of lymphocytes in the leukocyte formula, the content of neopterin, and seromucoids in the serum. Using correspondence analysis method, the formula to predict the result of the intensive phase from the initial values of the indicated variables was derived. Approbation of the formula showed high prediction accuracy (>80 %) for both groups.Conclusions: With the help of the developed formula, which takes into account the initial indicators of serum neopterin and seromucoid and the proportion of lymphocytes in the leukocyte formula, the efficacy of treatment of pulmonary tuberculosis in the intensive phase of tuberculosis therapy can be predictedПоиск возможностей повышения эффективности лечения туберкулеза легких является основной задачей фтизиатрии на современном этапе развития. По нашему мнению, одним из таких путей является прогнозирование результата лечения интенсивной фазы противотуберкулезной терапии на начальном ее этапе, что позволит своевременно провести коррекцию режима лечения.Целью исследования было определить информативные показатели для прогнозирования эффективности лечения пациентов с туберкулезом легких в интенсивной фазе противотуберкулезной терапии. На основании полученых результатов, разработать модель прогнозирования эффективности лечения туберкулеза в интенсивной фазе для своевременной коррекции режима лечения.Материалы и методы: Обследовано 80 больных активным туберкулезом легких, зарегистрированных по 1 и 2 категории. Больные были разделены на группы: в первую группу вошли 30 пациентов с положительным эффектом, во вторую группу вошли 50 пациентов с замедленным и отрицательным эффектом лечения в конце интенсивной фазы. Контрольную группу составили 20 практически здоровых лиц. Забор диагностического материала проводили в начале терапии. Оценивались результаты развернутого клинического анализа крови, а также содержание в сыворотке крови неоптерина, С-реактивного белка, креатинина, церулоплазмина, гаптоглобина, серомукоида. Для достижения поставленной цели был использован непараметрический критерий χ2 и корреспондентский анализ.Результаты: Из 11 изученных показателей были определены 3, которые имели пороговые значения и соответственно могли превращаться в дихотомические показатели - доля лимфоцитов в лейкоцитарной формуле, содержание неоптерина и серомукоидов в сыворотке крови. Методом корреспондентского анализа была выведена формула, дающая возможность по начальным значениям указанных показателей спрогнозировать результат интенсивной фазы. Апробация формулы показала высокую точность прогнозирования (> 80 %) для обеих групп.Выводы: С помощью разработанной формулы, учитывающей начальные показатели содержания неоптерина и серомукоид в сыворотке крови и долю лимфоцитов в лейкоцитарной формуле, может быть спрогнозирована эффективность лечения туберкулеза легких в интенсивную фазу противотуберкулезной терапииПошук можливостей підвищення ефективності лікування туберкульозу легенів є основним завданням фтизіатрії на сучасному етапі розвитку. На нашу думку, одним з таких шляхів є прогнозування результату лікування інтенсивної фази протитуберкульозної терапії на початковому її етапі, що дозволить своєчасно провести корекцію режиму лікування.Метою дослідження було виділити інформативні показники для прогнозування ефективності лікування пацієнтів хворих на туберкульоз легень у інтенсивну фазу протитуберкульозної терапії, ґрунтуючись на отриманих результатах, розробити модель прогнозування ефективності лікування туберкульозу легень у інтенсивну фазу для своєчасної корекції режиму лікування. Матеріали і методи: Обстежено 80 хворих на активний туберкульозом легень, зареєстрованих за 1 та 2 категорією. Хворих було розподілено на групи: до першої групи увійшли 30 пацієнтів з позитивним ефектом, до другої групи увійшли 50 пацієнтів з уповільненим та негативним ефектом лікування наприкінці інтенсивної фази. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Забір діагностичного матеріалу проводили на початку терапії. Оцінювалися результати розгорнутого клінічного аналізу крові, а також вміст у сироватці крові неоптеріну, С-реактивного білку, креатиніну, церулоплазміну, гаптоглобіну, серомукоїдів. Для досягнення поставленої мети був використаний непараметричний критерій χ2 та кореспондентський аналіз.Результати: З 11 вивчених показників були визначені 3, що мали порогові значення і відповідно могли перетворюватися в дихотомічні показники – доля лімфоцитів у лейкоцитарній формулі, вміст неоптеріну та серомукоїдів у сироватці крові. Методом кореспондентського аналізу була виведена формула, що дає можливість за початковими значеннями вказаних показників зпрогнозувати результат інтенсивної фази. Апробація формули показала високу точність прогнозування (>80 %) для обох груп.Висновки: За допомогою розробленої формули, що враховує показники вмісту неоптерину та серомукоїдів у сироватці крові та доля лімфоцитів у лейкоцитарній формулі, може бути зпрогнозована ефективність лікування туберкульозу легенів у інтенсивну фазу протитуберкульозної терапі
Оцінка якості життя у хворих на міастенію
Get PDFAim: to study the quality of life in adult patients with myasthenia, depending on the immunological subtype and the clinical form of the disease.Methods: 96 patients (56 women and 40 men) with myasthenia (71 with generalized, 25 with an ophthalmologic form, respectively) underwent in-depth clinical and neurological, immunological examination tests on MGQoL-15 scale.Results: When evaluated on the MGQoL-15 scale, the average quality of life was 10.34 ± 9.4 points (in ranging from 0 to 31). In patients with ophthalmic myasthenia (class I by MGFA), the quality of life is significantly higher in comparison with patients with generalized form (p<0.05). In the generalized form, quality of life indicators are significantly reduced with increasing severity of the disease (from class II to class IV by classification of MGFA, p<0.05). The level of quality of life does not depend on the detection of antibodies to acetylcholine receptors, antibodies to muscle-specific tyrosine kinase or their absence (p>0.05).Conclusions: The quality of life of patients with myasthenia depends on the severity of the disease and does not depend on the immunological subtype of the disease. The highest indicators of quality of life are observed in patients with ocular form of myasthenia, which is explained by the lesser influence of neurological manifestations of the disease on everyday life, habits, work of patients. Reducing the severity of manifestations of myasthenia leads to an improvement in the quality of life of patientsУ статті представлено результати дослідження якості життя у 96 хворих на міастенію в залежності від імунологічного типу, тривалості та клінічної форми захворювання. Розвиток тривожних порушень у хворих на міастенію збільшується з тривалістю перебігу хвороби, залежить від тяжкості міастенії, не залежить від імунологічного типу захворювання. Тривожні прояви більш виражені у хворих на генералізовану міастені
Порушення пуринового обміну у хворих на подагру: зв'язок з дисадипокінемією
Get PDFAim of the research was the study of the features of the exchange of urea acid in patients with gout and assessment of their connection with disadypokinemia.Materials and methods. In the study took part 151 patients with gout and 31 person from control group. The level of uric acid in the serum of blood and urine was determined by the biochemical method, the level of leptin and adyponectin by the enzyme-linked immunosorbent assay. The evaluation of the correlation between uric acid metabolism and disadypokinemia was performed using the Pearson correlation coefficient. Student's t-criterion was used to assess the differences between the groups.Results. It turned out that in patients with gout there is a significant increase in the level of UA in the blood, lower clearance of UA and low fractional excretion compared with the control group. Disadypokinemia was also more pronounced in the group of patients with gout. In subjects with severe disadypokinemia, higher values of hyperuricemia were observed, a significantly lower excretion of UA with urine, reduced clearance and fractional excretion of UA.Conclusions. Patients with gout have a rise in uricemia with reduced clearance and fractional excretion of UA. An associative connection between adypokin status in patients with gout and urinary acid metabolism was establishedМетою роботи було вивчення особливостей обміну сечової кислоти у хворих на подагру чоловіків, що включає визначення рівня сечової кислоти сироватки крові, кліренс, добову екскрецію та фракційну екскрецію сечової кислоти, а також оцінка зв’язку між цими показниками з дисадипокінемією. Отримані результати демонструють відмінності між адипокіновим статусом хворих та контрольною групою; наявність зв’язку між дисадипокінемією та обміном сечової кислоти у хворих на подагр
Предиктори виживання вільного від лейкемії у пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом
Get PDFThe theoretical generalization and experimental confirmation of the features of the progression of myelodysplastic syndrome are presented in the article.The purpose of the study was to identify the available clinical parameters that may be suitable for assessing of the course of MDS and predicting the risk of transformation of this pathology into acute leukemia.The subject of the study was a group of patients with different subtypes of myelodysplastic syndrome according to the FAB classification. The statistical analysis was performed using the application software package STATISTICA for Windows 5.0 and NCSS. Leukemia-free survival was evaluated using the Kaplan-Meier method. To compare survival rates in two groups, the log-rank test and the Cox F-criterion were used. Cox proportional hazard regression was used to determine the most significant independent prognostic factors influencing the survival rate.The obtained results indicate that the process of leukemic transformation of the low and high risk myelodysplastic syndrome is different, confirming the presence of different predictive risk factors for the transformation in these patients. It is statistically confirmed that the main predictors that shorten the leukemia free survival in patients with low-risk myelodysplastic syndrome are the age of patients above 60 years, multilineage dysplasia of bone marrow cells and serum TNF-α level above 10 pg/ml. Instead, in patients with high-risk myelodysplastic syndrome, besides the older age and multilineage dysplasia of bone marrow cells, with a shorter leukemia-free survival are also significantly associated: the presence of thrombocytopenia, increased blasts in bone marrow and the IL-6 concentration above 50 pg/ml.Permanent search for prognostic factors and the development of new, more advanced prognostic scales that could cover not only demographic, laboratory or cytogenetic parameters, but also pathogenetic markers, are not only of scientific but also of a great practical importance, since they provide the opportunity to start therapy in patients with a high probability of transformation on time, thereby increasing the time to progression of the disease, in patients with MDS both low and high riskВ работе приведены теоретическое обобщение и экспериментальное подтверждение особенностей прогрессирования МДС.Целью было выделить клинические параметры, которые могут быть пригодными для оценки течения МДС и прогнозирования вероятности трансформации данной патологии в острую лейкемию.Объектом исследования были пациенты с различными подтипами МДС в соответствии с ФАБ-классификацией. Статистический анализ проведен с помощью пакетов прикладных программ STATISTICA for Windows 5,0 и NCSS. Выживание свободное от лейкемии оценивалось с помощью метода Каплан-Мейер. Для сравнения продолжительности выживания в группах использовано log-rank test и F-критерий Кокса. Метод регрессии Кокса использовано для определения наиболее значимых независимых прогностических факторов, влияющих на продолжительность выживания.Полученные результаты указывают на то, что процесс лейкемической трансформации при МДС низкого и высокого риска отличается, что подтверждает наличие разных прогностических факторов риска трансформации у этих пациентов. Статистически подтверждено, что основными предикторами, которые укорачивают продолжительность жизни до трансформации у больных с миелодиспластическим синдромом низкого риска, является возраст более 60 лет, мультилинейная дисплазия клеток костного мозга и уровень сывороточного TNF-α выше 10 пг/мл. При этом у больных с миелодиспластическим синдромом высокого риска кроме пожилого возраста и мультилинейной дисплазии клеток костного мозга, наличие тромбоцитопении, повышенного процента бластов в костном мозге и концентрации IL-6 более 50 пг/мл тоже достоверно связаны с более коротким временем жизни пациента до трансформации.Постоянный поиск прогностических факторов и создания новых, более совершенных прогностических шкал, которые бы охватывали не только демографические, лабораторные или цитогенетические параметры, но и маркеры патогенетической направленности, имеют не только научное, но и большое практическое значение, так как дают возможность вовремя начать терапию у пациентов с высокой вероятностью трансформации, тем самым продлевая время до прогрессии болезни, как у пациентов с МДС низкого, так и высокого рискаУ роботі наведено теоретичне узагальнення та експериментальне підтвердження особливостей прогресування мієлодиспластичного синдрому.Метою було виділити доступні клінічні параметри, що можуть бути придатними для оцінки перебігу МДС та прогнозування імовірності трансформації даної патології в гостру лейкемію.Об’єктом дослідження були пацієнти з різними підтипами мієлодиспластичного синдрому відповідно до ФАБ-класифікації. Статистичний аналіз проведено за допомогою пакетів прикладних програм STATISTICA for Windows 5,0 та NCSS. Виживання вільне від лейкемії оцінювалось за допомогою методу Каплан-Мейєр. Для порівняння тривалості виживання у двох групах використано log-rank test та F-критерій Кокса. Метод регресії Кокса (Cox proportional hazard regression) використано для визначення найбільш значущих незалежних прогностичних факторів, що впливають на тривалість виживання.Отримані результати вказують на те, що процес лейкемічної трансформації мієлодиспластичного синдрому низького та високого ризику відрізняється, підтвердженням чого є наявність відмінних прогностичних факторів ризику трансформації у цих пацієнтів. Статистично доведено, що основними предикторами, які вкорочують тривалість життя до лейкемічної трансформації у хворих з мієлодиспластичним синдромом низького ризику є вік хворих більше 60 років, мультилінійна дисплазія клітин кісткового мозку та рівень TNF-α у сироватці крові вище 10 пг/мл. Натомість у хворих з мієлодиспластичним синдромом високого ризику з коротшим часом виживання вільного від лейкемії достовірно пов'язані, окрім літнього віку та мультилінійної дисплазії клітин кісткового мозку, тромбоцитопенія, відсоток бластів у кістковому мозку вище 5 та концентрація IL-6 понад 50 пг/мл.Висновки. Перманентний пошук прогностичних факторів і створення нових, більш досконалих прогностичних шкал, які б охоплювали не тільки демографічні, лабораторні чи цитогенетичні параметри, але й маркери патогенетичного спрямування, мають не тільки наукове, але й велике практичне значення, оскільки дають можливість вчасно розпочати терапію у пацієнтів з високою імовірністю трансформації, тим самим подовжуючи час до прогресії хвороби, як у пацієнтів з МДС низького, так і високого ризик