ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Ефективність базисного лікування фенотипів бронхіальної астми у дітей залежно від часу дебюту захворювання
Get PDFThe study aimed at improving the effectiveness of asthma treatment by analyzing the level of control, the dynamics of inflammometric and spirometric indices in children with phenotypes of early and late onset of the disease.Materials and methods. On the base of pulmonological department of the Regional Pediatric Hospital (Chernivtsi) 97 school-age children with late onset asthma and 59 school-age children with early onset asthma were examined. All the children received an amount of anti-inflammatory treatment equivalent to severity and control, defined by current standards of care. Determination of the effectiveness of basic therapy was carried out by assessing the control parameters of the disease using the AST test. Bronchial inflammation intensity was determined by the content of metabolites of nitrogen monoxide in the expiratory condensate by Yemchenko N.L. Bronchial lability was assessed by evaluating exersice-induced bronchoconstriction and response to short-acting β2-agonist inhalation. Airway hyperresponsiveness was assessed according to the results of bronchoprovocation testing with histamine by determining bronchial hypersensitivity to stimuli while calculating the provocation concentration (PC20H) and dose (PD20H).Results. Achievement of asthma control after anti-inflammatory treatment was inherently slower in a group of children with late onset asthma. Clinical manifestations of asthma control were accompanied by reduce of bronchial inflammation activity in children with early-onset phenotype than in patients with a late-onset phenotype, which is reflected in the indices of asthma control. Basic control therapy did not significantly affect the expressiveness of the nonspecific bronchial hypersensitivity to direct and indirect provocative stimuli.Conclusion. The worst indices of control achieving in schoolchildren with late- onset asthma phenotypes are associated with pronounced bronchial inflammation and hyperresponsiveness. In school-age children with a late-onset asthma phenotype basic anti-inflammatory therapy is performed reasonably according to the de-escalation principle, taking into account the control achievementЦелью работы было повысить эффективность лечения бронхиальной астмы путем анализа уровня контроля, динамики инфламматометрических и спирометрических показателей у детей с фенотипами раннего и позднего начала заболевания.Материалы и методы. На базе пульмонологического отделения КМУ «Областная детская клиническая больница» (г. Черновцы) обследовано 97 школьников с фенотипом бронхиальной астмы позднего начала и 59 детей школьного возраста с фенотипом астмы раннего начала. Все дети получали эквивалентный тяжести и контролю объем противовоспалительного лечения, согласно с действующими стандартами оказания медицинской помощи. Определение эффективности базисной терапии проводили с использованием АСТ-теста. Инфламматометрию в дыхательных путях проводили путем определения уровня оксида азота, определенного в экспираторном конденсате по методике Емченко Н.Л. Лабильность бронхов определяли согласно рекомендациямспутем оценки их реакции на дозированную физическую нагрузку и ингаляцию β2-агониста короткого действия. Гипервосприимчивость дыхательных путей оценивали по результатам бронхопровокационной пробы с гистамином путем определения гиперчувствительности бронхов к раздражителю с вычислением показателей пороговой концентрации и дозы.Результаты. Детям, страдающим бронхиальной астмой позднего начала, характерно медленнное достижение контроля на фоне базисного противорецидивного лечения. У детей с фенотипом бронхиальной астмы раннего начала клинические проявления контроля заболевания чаще сопровождались признаками уменьшения активности воспаления бронхов, чем у пациентов с фенотипом заболевания позднего начала, что отражается на полученных результатах контроля астмы. Базовая контролирующих терапия существенно не повлияла на выраженность неспецифической гиперреактивности бронхов к прямым и косвенным провоцирующим стимулам.Выводы. Худшие показатели достижения контроля у школьников с фенотипом бронхиальной астмы позднего начала связаны, в основном, с выразительным воспалением и гипервосприимчивость бронхов. У детей школьного возраста с фенотипом бронхиальной астмы позднего начала базовую противовоспалительную терапию обоснованно проводить с деэскалационной принципу с учетом достижения контроляМетою роботи було підвищити ефективність лікування бронхіальної астми шляхом аналізу рівня контролю, динаміки інфламатометричних та спірометричних показників у дітей з фенотипами раннього та пізнього початку захворювання.Матеріали та методи. На базі пульмонологічного відділення КМУ «Обласна дитяча клінічна лікарня» (м. Чернівці) обстежено 97 школярів з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку та 59 дітей шкільного віку з фенотипом астми раннього початку. Усі діти отримували еквівалентний тяжкості та контролю об’єм протизапального лікування, що визначається чинними стандартами надання медичної допомоги. Визначення ефективності базисної терапії проводили з використанням АСТ – тесту. Інфламатометрію у дихальних шляхах проводили шляхом визначення рівня монооксиду нітрогену, визначеного в експіраторному конденсаті отримували за методикою Ємченко Н.Л. Лабільність бронхів визначали згідно рекомендацій шляхом оцінки їх реакції на дозоване фізичне навантаження та інгаляцію β2-агоніста короткої дії. Гіперсприйнятливість дихальних шляхів оцінювали за результатами бронхопровокаційної проби з гістаміном шляхом визначення гіперчутливості бронхів до подразника з обчисленням показників порогової концентрації та дози.Результати. Дітям, які хворіють на бронхіальну астму пізнього початку, притаманно повільніше досягнення контролю на тлі базисного протирецидивного лікування. У дітей з фенотипом астми раннього початку клінічні прояви контролю захворювання частіше супроводжувались ознаками зменшення активності запалення бронхів, ніж у пацієнтів з фенотипом захворювання пізнього початку, що відображається на отриманих результатах контролю астми. Базисна терапія суттєво не вплинула на виразність неспецифічної гіперреактивності бронхів до прямих та непрямих провокувальних стимулів.Висновки. Гірші показники досягнення контролю у школярів з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку пов’язані, здебільшого, з виразним запаленням та гіперсприйнятливістю бронхів. У дітей шкільного віку з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку базисну протизапальну терапію обґрунтовано проводити за деескалаційним принципом з урахуванням досягнення контрол
Психогігієнічна характеристика функції пам’яті, як критерію донозологічної психодіагностики учнів з патологією органу зору
Get PDFThe aim. The article represents the results of the study of criterial psychophysiological functions of adolescents with visual impairment. The interconnections of the visual analyzer with other analyzers and central nervous system, their participation in creating of visual-spatial representations, as well as the importance of the influence of adaptive factors on the development of the organism of such adolescents to the environment and, above all, to the educational process. These adolescents have a high risk for the development of the maladaptation states. That is why the purpose of the study was to solve one of the modern problems of preventive medicine - the problems of health promotion and adaptation to the environment of such adolescents, because they require special measures for social and professional adaptation in connection with the health features. In addition, to establish the criterion role of the function of short-term memory in the psychodiagnosis of functional state and prediction of adaptive abilities of adolescents with pathology of the organ of vision.Materials and methods. Based on the objectives of our research were used universally adapted methods: "psycho diagnostic questionnaire of the high school student", based on an assessment of the functional state of the central nervous system, its criterion physiological functions and assessment of the mechanical memory volume by the method of "complete reproduction of numerical series" with the expectation indicator - the amount of short-term memory (STM).Results. Consequently, the results of the study on the psychophysiological state of the students of all the studied groups indicate the influence of a complex of external factors, primarily related to the school environment. After all, the learning process is accompanied by stressful loads that create conditions for the active manifestation of latent disease processes. The results of such influence are reflected in the success of certain activities, including the training process and the peculiarities of pupils' behavior.Conclusions. In order to optimize the process of psychohygienic psychophysiological adaptation of students with visual impairments, it is proposed: improving the mental condition, correction of emotional-volitional and cognitive areas receiving help in socialization. The educational process must be carried out taking into account the peculiarities of mental and physical development in terms of the content, forms and methods of teaching, the corresponding regime of the day, which ensures the system of teaching and educational, medical and preventive work, rehabilitation measures. In general, the educational process in these institutions should have a vector for correction and development of the adolescentЦель. В статье приведены результаты исследования критериальных психофизиологических функций подростков с нарушениями зрения. Взаимосвязи зрительного анализатора с другими анализаторами и отделами центральной нервной системы, его участие в создании зрительно-пространственных представлений, а также важность влияния адаптационных факторов на развитие организма такого ребенка к окружающей среде и прежде всего, к учебному процессу. Такие подростки имеют большой риск развития состояний дезадаптации. Именно поэтому целью исследования было решение одной из современных проблем профилактической медицины - проблемы укрепления здоровья и адаптации к окружающей среде таких подростков, так как они требуют специальных мероприятий по социальной и профессиональной адаптации в связи с особенностями здоровья. А также установить критериальную роль функции кратковременной памяти в психодиагностике функционального состояния и прогнозировании адаптационных возможностей подростков с патологией органа зрения.Материалы и методы. Исходя из задачи исследования, были использованы специально адаптированные общепризнанные методики: «Психодиагностического опросника старшеклассника», основанный на оценке функционального состояния центральной нервной системы, ее критериальных психофизиологических функций, а изучение объема механической памяти проводилось с помощью методики «полного воспроизведения числового ряда» с расчетом показателя - объем кратковременной памяти (ОКП).Результаты. Таким образом, полученные результаты исследования психофизиологического состояния учащихся всех исследуемых групп указывают на влияние комплекса внешних факторов, в первую очередь связанных с учебной средой. Ведь процесс обучения сопровождается стрессовыми нагрузками, создают условия для активного проявления латентных болезненных процессов. Результаты такого воздействия отображаются на успешности выполнения определенных видов деятельности, включая процесс обучения и обусловливают особенности поведения учащихся.Выводы. С целью психогигиенической оптимизации процесса психофизиологической адаптации учащихся с нарушениями зрения, предлагается: улучшение психического состояния питомца, коррекция эмоционально-волевой и познавательной сфер, получения помощи в социализации. Учебно-воспитательный процесс должен осуществляться с учетом особенностей психического и физического развития по содержанию, формам и методам обучения, соответствующего режима дня обеспечивает системность учебно-воспитательной, лечебно-профилактической работы, реабилитационных мероприятий. В целом, учебно-воспитательный процесс в этих учреждениях должен иметь вектор на коррекцию и развитие ребенка Мета. У статті наведені результати дослідження критеріальних психофізіологічних функцій підлітків з вадами зору. Взаємозв’язки зорового аналізатору з іншими аналізаторами та відділами центральної нервової системи, його участь у створенні зорово-просторових уявлень, а також важливість впливу адаптаційних факторів на розвиток організму такої дитини до оточуючого середовища та насамперед, до навчального процесу. Такі підлітки мають великий ризик щодо розвитку станів дезадаптації. Саме тому метою дослідження було вирішення однієї з сучасних проблем профілактичної медицини - проблеми зміцнення здоров’я та адаптації до оточуючого середовища таких підлітків, адже вони потребують спеціальних заходів щодо соціальної та професійної адаптації у зв’язку з особливостями здоров’я. А також встановити критеріальну роль функції короткочасної пам’яті у психодіагностиці функціонального стану та прогнозуванні адаптаційних можливостей підлітків із патологією органу зору.Матеріали та методи. Виходячи із завдання дослідження були використані спеціально адаптовані загальновизнані методики: «Психодіагностичного опитувальника старшокласника», який ґрунтується на оцінці функціонального стану центральної нервової системи, її критеріальних психофізіологічних функцій та вивчення обсягу механічної пам’яті проводилося за допомогою методики «Повного відтворення числового ряду» з розрахунком показника – обсяг короткочасної пам’яті (ОКП).Результати. Отже, отримані результати дослідження щодо психофізіологічного стану учнів всіх досліджуваних груп вказують на вплив комплексу зовнішніх факторів, в першу чергу пов’язаних з навчальним середовищем. Адже процес навчання супроводжується стресовими навантаженнями, що створюють умови для активного прояву латентних хворобливих процесів. Результати такого впливу відображуються на успішності виконання певних видів діяльності, включаючи процес навчання та обумовлюють особливості поведінки учнів.Висновки. З метою психогігієнічної оптимізації процесу психофізіологічної адаптації учнів із вадами зору, пропонується: поліпшення психічного стану вихованця, корекція емоційно-вольової та пізнавальної сфер, отримання допомоги в соціалізації. Навчально-виховний процес повинен здійснюватись з урахуванням особливостей психічного та фізичного розвитку за змістом, формами і методами навчання, відповідного режиму дня, що забезпечує системність навчально-виховної, лікувально-профілактичної роботи, реабілітаційних заходів. В цілому, навчально-виховний процес у цих закладах повинен мати вектор на корекцію та розвиток дитин
Критерії діагностики внутрішньоклітинного інфікування у дітей, хворих на позалікарняну пневмонію
Get PDFCommunity-acquired pneumonia is the largest group of pneumonia, which the doctor has to meet daily in outpatient practice and in the hospital.The interest in this problem is due to the fact that no final response has been received regarding the prevalence of intracellular pathogens with this disease, the role of herpes viruses, mixed associations, the entire spectrum of immuno-pathological changes caused by persistence of infection in the child’s body.Undetermined criteria for the diagnosis of pneumonia on the background of intracellular infection with herpes virus persistence, which are based on clinical, anamnestic and paraclinical indicators.The aim of the study was to determine the criteria for the diagnosis of intracellular infection in children with community-acquired pneumonia with the development of a diagnostic algorithm for this cohort.Methods. A comprehensive survey of 120 children hospitalized for community-acquired pneumonia was conducted. The average age of patients was 6.9 ± 0.2 years. Verification of the diagnosis was carried out on the basis of a complex of clinical and anamnestic, laboratory and radiological data. The determination of pathogens was established on the basis of: bacteriological culture of material from the pharynx, nose on the flora with an antibiogram, bacteriological culture of sputum on the flora with an antibiogram. The presence of Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae in smears from the pharynx, nose, sputum was determined by real-time polymerase chain reaction. The method of immunoassay was determined immunoglobulin classes M and G to Ch. pneumoniae, M. pneumoniae, the presence of antibodies to herpes viruses (human herpes virus 6th type, cytomegalovirus, Epstein-Barr virus).According to the results of the polymerase chain reaction in real-time determined the presence of DNA Ch. pneumoniae, M. pneumoniae, herpes viruses. Using heterogeneous sequential Wald-Genkin procedures, diagnostic factors (DF) and diagnostic informativity (I) of symptoms were determined with the formation of generalized and reduced algorithms for diagnosing intracellular infection with herpesvirus persistence in children with community-acquired pneumonia.As a result of the study, community-acquired pneumonia was diagnosed in 38.3 % of patients against intracellular infection with herpes virus persistence (Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, cytomegalovirus, Epstein-Barr virus, human herpes virus 6th type).Considering that all types of examination of patients differ in significant diagnostic information, this made it possible to form an algorithm for diagnosing intracellular infection with herpes virus persistence in children with community-acquired pneumonia.The obtained properties of the algorithms have a positive significance for clinical practice, since it is better to overestimate the unfavorable clinical situation than to admit the absence of a proper assessment.Conclusions. The highest diagnostic information in the diagnosis of intracellular infection of children with community-acquired pneumonia are: the contents of monocytes (Ι = 1.84); the number of replacements of ABT (Ι = 1.65); the nature of the adaptation reactions of the body (Ι = 1.39); severity of pneumonia (Ι = 1.34); dimensions of the main area of darkening in the lungs (Ι = 1.31); conducting infusion therapy (Ι = 1.27); body temperature (Ι = 1.12) and the form of pneumonia (Ι = 1.12).The high diagnostic reliability of the proposed algorithm allows recommending it for clinical useВнебольничные пневмонии - наибольшая группа пневмоний, с которой ежедневно приходится встречаться врачу в амбулаторной практике и стационаре.Интерес к этой проблеме связан с тем, что в настоящее время не получено заключительного ответа относительно распространенности внутриклеточных возбудителей при указанном заболевании, роли герпесвирусов, микст-ассоциаций, всего спектра иммунопатологических изменений, вызванных персистенцией инфекции в организме ребенка.Не определенные критерии диагностики пневмонии на фоне внутриклеточного инфицирования с герпесвирусным персистированием, которые основаны на клинико-анамнестических и параклинических показателях.Целью исследования было определение критериев диагностики внутриклеточного инфицирования у детей, больных внебольничной пневмонией с разработкой у данного контингента алгоритма диагностики.Методы. Было проведено комплексное обследование 120 детей, госпитализированных по поводу внебольничной пневмонии. Средний возраст пациентов составил 6,9±0,2 лет. Верификация диагноза осуществлялась на основании комплекса клинико-анамнестических, лабораторных и рентгенологических данных. Определение возбудителей устанавливалось на основании: бактериологического посева материала из зева, носа на флору с антибиотикограммой, бактериологического посева мокроты на флору с антибиотикограммой. Путем полимеразной цепной реакции в режиме реального времени определяли наличие Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae в мазках из зева, носа, мокроте. Методом иммуноферментного анализа определяли иммуноглобулины классов М и G к Ch. pneumoniae, M. pneumoniae, наличие антител к герпесвирусам (вирусу герпеса человека 6-го типа, цитомегаловирусу, вирусу Епштейна-Барр).По показаниям путем полимеразной цепной реакции в режиме реального времени определяли наличие ДНК Ch. pneumoniae, M. pneumoniae, герпесвирусов. С помощью неоднородной последовательной процедуры Вальда-Генкина были определены диагностические коэффициенты (ДК) и диагностическая информативность (І) признаков с формированием обобщенного и редуцированного алгоритмов диагностики внутриклеточного инфицирования с герпесвирусным персистированием у детей, больных внебольничной пневмонией.В результате проведенного исследованием у 38,3 % больных установлена внебольничная пневмония на фоне внутриклеточного инфицирования с герпесвирусным персистированием (Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, цитомегаловирусом, вирусом Епштейна-Барр, вирусом герпеса человека 6-го типа).Учитывая, что все виды обследования больных отличаются значимой диагностической информативностью, это позволило сформировать алгоритм диагностики внутриклеточного инфицирования с герпесвирусным персистированием у детей, больных внебольничной пневмонией.Полученные свойства алгоритмов имеют положительное значение для клинической практики, поскольку лучше переоценить неблагоприятную клиническую ситуацию, чем признать отсутствие надлежащей оценки.Выводы. Наиболее высокой диагностической информативностью при диагностике внутриклеточного инфицирования детей, больных внебольничной пневмонией имеют: содержимое моноцитов (Ι=1,84); число замен АБТ (Ι=1,65); характер адаптационных реакций организма (Ι=1,39); тяжесть пневмонии (Ι=1,34); размеры основного участка затемнения в легких (Ι=1,31); проведение инфузионной терапии (Ι=1,27); температура тела (Ι=1,12) и форма пневмонии (Ι=1,12).Высокая диагностическая надежность предложенного алгоритма позволяет рекомендовать его для клинического примененияПозалікарняні пневмонії – найбільша група пневмоній, з котрою щоденно доводиться зустрічатися лікарю в амбулаторній практиці та стаціонарі.Інтерес до цієї проблеми пов’язаний з тим, що в даний час не отримано заключної відповіді щодо розповсюдженості внутрішньоклітинних збудників при вказаному захворюванні, внеску герпесвірусів, мікст-асоціацій, всього спектру імунопатологічних змін, викликаних персистенцією інфекції в організмі дитини.Не визначені критерії діагностики пневмонії на тлі внутрішньоклітинного інфікування з герпесвірусним персистуванням, котрі засновані на клініко-анамнестичних і параклінічних показниках.Метою дослідження було визначення критеріїв діагностики внутрішньоклітинного інфікування у дітей, хворих на позалікарняну пневмонію з розробкою у даного контингенту алгоритму діагностики.Методи. Було проведено комплексне обстеження 120 дітей, госпіталізованих з приводу позалікарняної пневмонії. Середній вік пацієнтів склав 6,9±0,2 років. Верифікація діагнозу здійснювалась на підставі комплексу клініко-анамнестичних, лабораторних і рентгенологічних даних. Визначення збудників встановлювалося на підставі: бактеріологічного посіву матеріалу із зіву, носу на флору з антибіотикограмою, бактеріологічного посіву мокроти на флору з антибіотикограмою. Шляхом полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу визначали наявність Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae у мазках із зіву, носу, мокротинні. Методом імуноферментного аналізу визначали імуноглобуліни класів М і G до Ch. pneumoniae, M. pneumoniae, наявність антитіл до герпесвірусів (вірусу герпесу людини 6-го типу, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр). За показаннями шляхом полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу визначали наявність ДНК Ch. pneumoniae, M. pneumoniae, герпесвірусів.За допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкіна були визначені діагностичні коефіцієнти (ДК) і діагностична інформативність (І) ознак з формуванням узагальненого та редукованого алгоритмів діагностики внутрішньоклітинного інфікування з герпесвірусним персистуванням у дітей, хворих на позалікарняну пневмонію.В результаті проведеного дослідженням у 38,3 % хворих встановлено перебіг позалікарняної пневмонії на тлі внутрішньоклітинного інфікування (Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна-Барр, вірусом герпесу людини 6-го типу).Враховуючи, що всі види обстеження хворих відрізняються значущою діагностичної інформативністю, це дозволило сформувати алгоритм діагностики внутрішньоклітинного інфікування з герпесвірусним персистуванням у дітей, хворих на позалікарняну пневмонію.Отримані властивості алгоритмів мають позитивне значення для клінічної практики, оскільки краще оцінити несприятливу клінічну ситуацію занадто високо, ніж признати відсутність належної оцінки.Висновки. Найбільш високою діагностичною інформативністю при діагностиці внутрішньоклітинного інфікування дітей, хворих на позалікарняну пневмонію мають: вміст моноцитів (І=1,84); число замін АБТ (І=1,65); характер адаптаційних реакцій організму (І=1,39); тяжкість пневмонії (І=1,34); розміри основної ділянки затемнення в легенях (І=1,31); проведення інфузійної терапії (І=1,27); температура тіла (І=1,12) і форма пневмонії (І=1,12).Висока діагностична надійність запропонованого алгоритму дозволяє рекомендувати його для клінічного застосуванн
Клінічна феноменологія суїцидальної поведінки при деменціях різного типу
Get PDFAim. The study of clinical phenomenology of suicidal behavior in patients with different types of dementia aimed at defining the predictors and preventing the development of suicidal behavior within the above-mentioned category of patients.Materials and methods. Based on the clinical and anamnestic examination of 213 patients, we studied clinical phenomenology of suicidal behavior in dementia of various types. 75 patients with Alzheimer's disease, 73 patients with vascular dementia and 60 patients with mixed dementia were examined. The main group consisted of patients with suicidal risk, the control group included patients without manifestations of suicidal behavior.Results. Thus, in case of Alzheimer's disease anti-vital utterances (41 %) and thoughts (50 %) prevailed. Vascular dementia was characterized by outward behavioral manifestations of suicidal behavior (suicidal intentions (25.6 %), suicidal attempts (33.33 %) and anti-vital utterances (35.9 %). Patients with mixed dementia in 50 % of cases had suicidal intentions and in 66.7 % suicidal thoughts.The most typical suicidal attempt for the patients with vascular dementia was suicide by hanging (p≤0.05), and for the patients with mixed dementia a fall under moving transport prevailed (p≤0.05).Conclusions. There has been determined the relationship between mild dementia and the ideational component of suicidal behavior (thoughts, mood) as well as between mild dementia and outward behavioral manifestations (attempts, intentions and utterances). The presence of an additional depressive syndrome in dementia correlates with suicidal thoughts and mood; and a hallucinatory syndrome along with mixed symptomatology is connected with suicidal attempts and intentionsНа підставі клініко-анамнестичного обстеження 213 хворих вивчено феноменологію суїцидальної поведінки при різних типах деменції. При хворобі Альцгеймера переважали ідеаторні форми суїцидальної поведінки, а при судинній деменції – зовнішньо-поведінкові форми. Встановлено взаємозв’язок між легким ступенем деменції та ідеаторним компонентом суїцидальної поведінки (думками, настроєм), помірним ступенем деменції та зовнішньо-поведінковими проявами (спробами, намірами та висловлюваннями
Клінічна характеристика дітей шкільного віку з захворюваннями стравоходу
Get PDFIn pediatric, because of diversity of clinical symptoms and difficulties of invasive surveying methods, there is a constant search of methods of early diagnosis, optimal treatment and course prediction. Clinical symptoms, risk factors, peculiarities of GERD coursing for school-aged children are examined in the article.Methods. It is included 93 patients (6-18 years) with clinical symptoms, typical for gastroduodenal pathologies. Children surveying involved detailed medical histories gathering, specification of feeding patterns, feeding regularity, daily regime, presence of chronical stress, sleep duration, presence of bad habits and bad feeding habits. From history of life - duration of breast-feeding and start of eating first food. Common clinical analyses: biochemical blood analysis, lipid profile, upper endoscopy with intragastral endoscopic pH-meter were applied.Results. Based on endoscopic surveying, three sub-groups were obtained: GERD-positive children without esophagitis, GERD-positive with esophagitis (catarrhal esophagitis), and GERD-positive with esophagitis (erosive esophagitis). Depending on GERD form, in both groups presence of risk factors was evaluated. Both groups were interviewed with questionnaire by Vein (2003). Symptoms of autonomic dysfunction was detected for 88.04 % of patients (more than 15 points by questionnaire).Conclusions. Conducted research showed diversion of GERD main clinical symptoms for children of two age groups: 6-11 and 12-18 y.o, and also relationship between separate risk factors and different forms of GERD. Optimization of primary screening diagnosis can be achieved by applying GERDQ-type kid’s questionnaireЗацікавленість вчених до проблеми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби висока, адже за останні 20 років це захворювання еволюціонувало від невідомого і маловивченого до однієї з домінуючих проблем у гастроентерології. В педіатрії, через різноманіття клінічних симптомів, складність у використанні інвазивних методів обстеження, тривають пошуки ранньої діагностики, оптимального лікування та прогнозування перебігу. У статті розглядаються клінічні, симптоми, фактори ризику, особливості перебігу ГЕРХ у дітей шкільного вік
Функціональні результати септопластики, проведеної із урахуванням оцінки аеродинамічних характеристик та анатомічних особливостей порожнини носа
No full textThe nasal breathing disorders is leading problem in otolaryngological practice. Despite the modern development of diagnostic methods of nasal breathing disorders and septum surgery, there are a number of patients who have violations of nasal breathing in the late period. The development of rhinomanometry methods and tomographic studies allow to improve the functional results of septoplasty.The aim of the study: Based on the data of anterior active rhinomanometry with a complex of functional samples, as well as data analysis of the anatomical correlation of the nasal cavity, to determine the main principles in planning and performing remodeling of the nasal septum, to evaluate their effectiveness.Materials and methods: In the results of a study of 64 patients who were previously questioned on the NOSE scale were examined in the article, they were examined rhinomanometrically (anterior active rhinomanometry in combination with functional samples) and an in-depth analysis of the correlation between the anatomical structures of the nasal cavity was carried out. Later, at the time of 2 months, 6 months and 12 months after surgical treatment, taking into account the survey data and the geometric analysis, they were re-examined.Results: In a primary rhinomanometric study, there are 38 (59.38%) patients with structural anatomical disorders accounted, 12 (18.75%) patients with edematous mucosal, 14 (21.88%) patients with a combination of structural and oedematous mucosal disorders accounted. A further study of rhinomanometric and anatomical correlation showed that, depending on the localization of the area of pathological nasal resistance, the front sections of the nasal cavity and the anterior nose valve region prevail making 37 (71.15%) people. Localization of pathological nasal resistance in the posterior sections of the nasal cavity 4 (7.69%), a combination of the anterior and posterior parts was noted in 11 (21.15%) people. At repeated examination at the time of 12 months, the number of unsatisfactory functional results was observed in 6.1% of cases.Conclusion: Anatomical correlation in the nasal cavity are key in ensuring normal aerodynamic processes in the nasal cavity. A comparative analysis of the indices of unsatisfactory functional results in terms of 12 months show, determined that after carrying out septoplasty, taking into account the rhinomanometry with functional tests in combination with the above analysis of the anatomical formations of the nasal cavity, this indicator is 6.1% and 8% if in the planning stage of surgery the results of these studies are not taken into accountПроблема нарушения носового дыхания является одной из ведущих в отоларингологической практике. Не смотря на развитие современных методов диагностики нарушений носового дыхания и хирургии перегородки носа существует ряд пациентов, у которых в послеоперационном периоде наблюдаются нарушения функции носового дыхания. Развитие методов риноманометрии и томографических исследований позволяют улучшить функциональные результаты септопластики.Цель работы: На основании данных передней активной риноманометрии (ПАРМ) с комплексом функциональных проб, а также данных анализа анатомических особенностей полости носа определить основные принципы планирования и проведения ремоделирования перегородки носа, оценить их эффективность.Материалы и методы: В статье приведены результаты исследования 64 пациентов, которые были предварительно опрошены по шкале NOSE, обследованы риноманометрически (передняя активная риноманометрия в комплексе с функциональными пробами) а также был проведен углубленный анализ взаимоотношения анатомических структур полости носа. В дальнейшем, в сроки 2 месяца, 6 месяцев и 12 месяцев после хирургического лечения с учетом данных обследования и анатомического анализа проводилось их повторное обследование.Результаты: По результатам первичного риноманометрического исследования пациенты с нарушением дыхательной функции носа за счет структурных нарушений составили 38 (59.38 %) человек, с отечно-мукозальными 12 (18.75 %) человек, пациенты с сочетанием структурных и отечно-мукозальных нарушений составили 14 (21.88 %) человек. Дальнейшее исследование риноманометрических показателей и анатомических особенностей показало, что в зависимости от локализации области патологического носового сопротивления превалируют передние отделы полости носа и область переднего носового клапана составляя 37 (71.15 %) человек. Локализация патологического носового сопротивления в задних отделах полости носа 4 (7.69 %) человека, сочетание передних и задних отделов отмечено у 11 (21.15 %) человек. При повторном исследовании в сроки 12 месяцев количество неудовлетворительных функциональные результаты наблюдались в 6.1 % случаев.Выводы: Анатомические соотношения в полости носа имеют ключевое значение в обеспечении нормальных аэродинамических процессов в полости носа. При сравнительном анализе показателей неудовлетворительных функциональных результатов в сроки 12 месяцев определено, что при проведении септопластики с учетом ПАРМ с функциональными пробами в сочетании с приведенной методикой анализа анатомических образований полости носа,данный показатель составляет 6,1 %, при показателе 8 % в случае, если на этапе планирования оперативного вмешательства результаты этих исследования не учитываютсяПроблема порушення носового дихання є однією з провідних в отоларингологічній практиці. Не дивлячись на розвиток сучасних методів діагностики порушень носового дихання і хірургії перегородки носа існує ряд пацієнтів, у яких в післяопераційному періоді спостерігаються порушення функції носового дихання. Розвиток методів риноманометрії і томографічних досліджень дозволяють поліпшити функціональні результати септопластики.Мета дослідження: На підставі даних передньої активної риноманометрії (ПАРМ) з комплексом функціональних проб, а також даних аналізу анатомічних особливостей порожнини носа визначити основні принципи планування та проведення ремоделювання перегородки носа, оцінити їх ефективність.Матеріали та методи: У статті наведено результати дослідження 64 пацієнтів, яких було попередньо опитано за шкалою NOSE, обстежено риноманометрічно (передня активна риноманометрія в комплексі з функціональними пробами) а також був проведений поглиблений аналіз взаємин анатомічних структур порожнини носа. Надалі, в терміни 2 місяці, 6 місяців і 12 місяців після хірургічного лікування з урахуванням даних обстеження та анатомічного аналізу проводилося їх повторне обстеження.Результати: За результатами первинного риноманометричного дослідження пацієнти з порушенням дихальної функції носа за рахунок структурних порушень складають 38 (59.38 %) осіб, з набряково-мукозальними порушеннями 12 (18.75 %) осіб, пацієнти з поєднанням структурних і набряково-мукозальних порушень складають 14 (21.88 %) осіб. Подальше дослідження риноманометричних показників і анатомічних особливостей показало, що в залежності від локалізації області патологічного носового опору превалюють передні відділи порожнини носа і область переднього носового клапана складаючи 37 (71.15 %) осіб.Локалізація патологічного носового опору в задніх відділах порожнини носа виявлена у 4 (7.69 %) осіб, поєднання передніх і задніх відділів відзначено у 11 (21.15 %) осіб. При повторному дослідженні в терміни 12 місяців кількість незадовільних функціональні результати спостерігалися в 6.1 % випадків.Висновки: Анатомічні співвідношення в порожнині носа мають ключове значення в забезпеченні нормальних аеродинамічних процесів в порожнині носа. При порівняльному аналізі показників незадовільних функціональних результатів в терміни 12 місяців визначено, що при проведенні септопластики з урахуванням ПАРМ з функціональними пробами в поєднанні з наведеною методикою аналізу анатомічних утворень порожнини носа, даний показник становить 6,1 %, при показнику 8 % в разі, якщо на етапі планування оперативного втручання результати цих дослідження не враховуютьс
Стратегія поліпшення анестезіологічного забезпечення при септопластиці шляхом застосування нових ад’ювантів
Get PDFThe aim of the study was to find methods for optimizing perioperative analgesia, stabilizing hemodynamics, improving control of inMaterials and methods: The study included 53 patients, divided into 2 groups: primary (n=28) and control (n=25). In the main group, infusion of dexmedetomidine and intravenous form of paracetamol was carried out. The hemodynamic parameters, the general blood test, the coagulogram, the volume of blood loss, the duration of anesthesia and surgical intervention, the dose of anesthetics and analgesics, the pain level according to the VAS were investigated.Results: In the "P + D" group mean arterial pressure, heart rate and systolic index during induction of anesthesia, intubation, surgical intervention and after awakening of patients are significantly lower than in the control (p<0,001). The level of ANI at all stages of observation is significantly higher in the group "P + D" (p<0,001). The level of hemoglobin, hematocrit and erythrocytes in the postoperative period is lower in the "K" group than in the "P + D" group (p<0,001). In the "P + D" group, the blood loss is significantly less than in the control group (p<0,001). In the "P + D" group, the duration of surgery and anesthesia, the dose of anesthetics and narcotic analgesics is significantly lower than in the control (p<0,001). In the "P + D" group, Duke bleeding time and Lee-White coagulation time (p<0,001) is significantly shorter. Responses of patients are higher in the "P + D" group. The quality of visualization of the operating field is better in the group "P + D" (p<0,001).In the future, it is planned to conduct BIS studies to identify correlation with ANI and other indicators and compare ANI scores with such methods of objectifying the intraoperative level of pain as assessment of skin conductivity, determination of pupillary response, measurement of pulse wave amplitude and the like.However, this study is limited in renal, hepatic insufficiency and unstable hemodynamics. ANI is not interpreted in the following situations: atrial fibrillation, absence of breathing, respiratory rate less than 9 per 1 minute, presence of a pacemaker, use of atropine, adrenaline.The intravenous form of paracetamol and dexmedetomidine can be recommended for use in practical activities in nasal surgery to optimize anesthetic maintenance.Conclusion: Combination of dexmedetomidine and paracetamol with septoplasty allows to provide a reliable analgesia in the perioperative period. The introduction of dexmedetomidine and paracetamol correlates with the stabilization of hemodynamics in the perioperative period. Infusion of dexmedetomidine and paracetamol helps to reduce intraoperative blood loss and improve the visualization of the operating fieldЦель исследования: поиск методов оптимизации периоперационной аналгезии, стабилизации гемодинамики, улучшения контроля интраоперационного кровотечения при септопластике в условиях комбинированной анестезии.Материалы и методы: в исследование включены 53 пациента, которые разделены на 2 группы: основная (n=28) и контрольная (n=25). В основной группе проводилась инфузия дексмедетомидина и внутривенной формы парацетамола. Исследовались показатели гемодинамики, общий анализ крови, коагулограмма, объем кровопотери, продолжительность анестезии и оперативного вмешательства, доза анестетиков и аналгетиков, уровень боли по ВАШ.Результаты: В группе «П + Д» САТ, ЧСС и СИ во время индукции анестезии, интубации, оперативного вмешательства и после пробуждения пациентов достоверно ниже, чем в контрольной (p<0,001). Уровень ANI на всех этапах наблюдения достоверно выше в группе «П + Д» (p<0,001). Уровень гемоглобина, гематокрита и эритроцитов в послеоперационном периоде ниже в группе «К», чем в группе «П + Д» (p<0,001). .В группе «П + Д» объем кровопотери достоверно меньше по сравнению с контрольной группой (p<0,001). В группе «П + Д» продолжительность операции и анестезии, доза анестетиков и наркотических анальгетиков достоверно ниже, чем в контрольной (p<0,001). В группе «П + Д» достоверно меньше время кровотечения по Дюку и продолжительность свертывания по Ли-Уайту (p<0,001). Отзывы пациентов выше в группе «П + Д». Качество визуализации операционного поля лучше в группе «П + Д» (p<0,001).В будущем планируется провести исследования BIS с целью выявления корреляции с ANI и другими показателями и сравнить показатели ANI с такими методами объективизации интраоперационного уровня боли, как оценка кожной проводимости, определение реакции зрачков, измерение амплитуды пульсовой волны и т.д.Однако, данное исследование ограничивается при почечной, печеночной недостаточности и нестабильных показателях гемодинамики. ANI не интерпретируется в следующих ситуациях: мерцательная аритмия, отсутствие дыхания, частота дыхания менее, чем 9 за 1 минуту, наличие кардиостимулятора, использование атропина, адреналина.Внутривенную форму парацетамола и дексмедетомидин можно рекомендовать для использования в практической деятельности при назальных оперативных вмешательствах для оптимизации анестезиологического обеспечения.Выводы: Комбинация дексмедетомидина и парацетамола при септопластике позволяет обеспечить надежную аналгезию в периоперационном периоде. Введение дексмедетомидина и парацетамола коррелирует со стабилизацией гемодинамики в периоперационном периоде. Инфузия дексмедетомидина и парацетамола способствует снижению интраоперационной кровопотери и улучшению визуализации операционного поляМета: пошук методів оптимізації периопераційної анальгезії, стабілізації гемодинаміки, поліпшення контролю інтраопераційної кровотечі при септопластиці в умовах комбінованої анестезії.Матеріали та методи: у дослідження залучені 53 пацієнта, які розділені на 2 групи: основна (n=28) і контрольна (n=25). У основній групі проводилася інфузія дексмедетомідіну та внутрішньовенної форми парацетамолу. Досліджувалися показники гемодинаміки, загальний аналіз крові, коагулограма, обсяг крововтрати, тривалість анестезії та оперативного втручання, доза анестетиків і анальгетиків, рівень болю за ВАШ.Результати: У групі «П + Д» САТ, ЧСС і СІ під час індукції анестезії, інтубації, оперативного втручання і після пробудження пацієнтів достовірно нижче, ніж у контрольній (p<0,001). Рівень ANI на всіх етапах спостереження достовірно вище в групі «П + Д» (p<0,001). Рівень гемоглобіну, гематокриту і еритроцитів у післяопераційному періоді нижче у групі «К», ніж у групі «П + Д» (p<0,001). У групі «П +Д» обсяг крововтрати достовірно менше при порівнянні з контрольною групою (p<0,001). У групі «П+Д» тривалість операції та анестезії, доза анестетиків і наркотичних анальгетиків достовірно нижче, ніж у контрольній (p<0,001). У групі «П + Д» достовірно меньший час кровотечі за Дюком та тривалість згортання за Лі-Уайтом (p<0,001). Відгуки пацієнтів вище у групі «П + Д». Якість візуалізації операційного поля краще у групі «П + Д» (p<0,001).У майбутньому планується провести дослідження BIS з метою виявлення кореляції з ANІ та іншими показниками та порівняти показники ANI з такими методами об’єктивізації інтраопераційного рівня болю, як оцінка шкірної провідності, визначення реакції зіниць, вимірювання амплітуди пульсової хвилі тощо.Проте наведене дослідження обмежується при нирковій, печінковій недостатності та нестабільних показниках гемодинаміки. ANI не інтерпретується у наступних ситуаціях: миготлива аритмія, відсутність дихання, частота дихання менше, ніж 9 за 1 хвилину, наявність кардіостимулятора, використання атропіну, адреналіну.Внутрішньовенну форму парацетамолу та дексмедетомідін можна рекомендувати для використання у практичній діяльності при назальних оперативних втручаннях для оптимізації анестезіологічного забезпечення.Висновки: Комбінація дексмедетомідіну та парацетамолу при септопластиці дозволяє забезпечити надійну анальгезію у периопераційному періоді. Введення дексмедетомідіну та парацетамолу корелює зі стабілізацією гемодинаміки у периоперационном періоді. Інфузія дексмедетомідіну та парацетамолу сприяє зниженню інтраопераційної крововтрати і поліпшенню візуалізації операційного пол
Фармакологічні перспективи лікування хребетно-спинномозкової травми в гострому і ранньому періодах
No full textGlutamatergic excitotoxicity is the main factor affecting the formation of edema, ischemia with a spinal cord injury. In our clinical studies, we analyzed the effectiveness of standard complex treatment - surgical and medicamentous with the use of riluzole as an inhibitor of glutamate release.The aim of the study was to investigate the clinical efficacy of riluzole in patients with spinal and spinal cord injury in acute and early periods.Materials and methods. On treatment in KU "Dnepropetrovsk Regional Clinical Hospital named after I.I. Mechnikov", from January 2013 to January 2017 there were 15 patients with complicated spinal cord injury of the cervical spine, which in the complex standard therapy used riluzole. The age of the patients was 18-70 years. The degree of severity of neurological disorders of patients on the ASIA scale corresponded to A-D. The use of riluzole started as early as possible, but no later than 7 days, at a dose of 50 mg every 12 hours for 3 weeks per os.Results. In a group of patients with ASIA-A neurological disorders (6 patients), a neurological improvement in the ASIA scale was noted in one patient. In patients with ASIA-B (5 patients), in 2 cases a transition to group "C" was noted. The evaluation was carried out for 21 days. Movement in the key muscle groups corresponded to 1-2 points. Neurogenic shock was absent in all cases.In 3 observations with violation of ASIA-C on day 21, movements were restored to 4 points in 2 patients. In 1 patient on the ASIA scale, the disorders corresponded to level "D". When examined after 3 weeks, there was no convincing difference in muscle strength.Conclusions:1. The use of riluzole limits the development of secondary changes in the spinal cord in the acute and early periods of spinal cord injury.2. The medicine reduces the manifestation of muscle spasticity in the early period of trauma.3. Neurogenic shock when taking riluzole is less prolonged.4. The complex approach in treatment with the use of riluzole opens significant prospects in the treatment of this pathologyГлутаматэргическая эксайтотоксичность является главным фактором, влияющим на формирование отека, ишемии и как следствие апоптоза нейронов при ушибе спинного мозга. В наших клинических исследованиях мы проанализировали эффективность стандартного комплексного лечения – оперативного и медикаментозного с использованием рилузола.Цель исследования: исследовать клиническую эффективность действия рилузола у пациентов с позвоночно-спинномозговой травмой в остром и раннем периодах.Материалы и методы. На лечении в КУ «Днепропетровская областная клиническая больница им. И. И. Мечникова», с января 2013 по январь 2017г.г. находилось 15 пациентов с осложненной позвоночно-спинномозговой травмой шейного отдела позвоночника, которым в комплексной стандартной терапии использовали рилузол. Возраст пациентов соответствовал 18-70 лет. Степень тяжести неврологических расстройств пациентов по шкале ASIA соответствовала A-D. Использование рилузола начинали как можно в более ранние сроки, но не позднее 7 суток, в дозе 50 мг через каждые 12 часов в течение 3-х недель per os.Результаты исследования. В группе больных с неврологическими расстройствами ASIA – А (6 пациентов), неврологическое улучшение по шкале ASIA отмечалось у одного пациента. У пациентов с ASIA – B (5 наблюдений) в 2-х случаях был отмечен переход в группу «С». Оценка проводилась на 21 сутки. Движения в ключевых группах мышц соответствовали 1-2 баллам. Нейрогенный шок отсутствовал во всех случаях.В 3-х наблюдениях с нарушением ASIA – C на 21 сутки движения восстановились до 4-х баллов у 2-х больных.У 1 пациента по шкале ASIA нарушения соответствовали уровню «D». При осмотре через 3 недели убедительной разницы мышечной силы выявлено не было.Выводы: 1. Применение рилузола ограничивает развитие вторичных изменений спинного мозга в остром и раннем периодах позвоночно-спинномозговой травмы.2. Препарат уменьшает проявления мышечной спастики в раннем периоде травмы.3. Нейрогенный шок при приеме рилузола менее длительный.4. Комплексный подход в лечении с использованием рилузола открывает значительные перспективы в лечении этой патологииГлутаматергічна ексайтотоксічность є головним фактором, що впливає на формування набряку, ішемії і як наслідок апоптозу нейронів при забії спинного мозку. У наших клінічних дослідженнях ми проаналізували ефективність стандартного комплексного лікування з використанням рілузола - блокатора глютаматергіческой ексайтотоксічності.Мета дослідження: дослідити клінічну ефективність дії рілузола у пацієнтів з хребетно-спинномозковою травмою в гострому і ранньому періодах.Матеріали та методи. На лікуванні в КУ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова », з січня 2013 по січень 2017 рр. знаходилося 15 пацієнтів з ускладненою хребетно-спинномозковою травмою шийного відділу хребта, яким в комплексній стандартної терапії використовували рилузол. Вік пацієнтів відповідав 18-70 років. Ступінь тяжкості неврологічних розладів пацієнтів за шкалою ASIA відповідала A-D. Використання рілузола починали як можна в більш ранні терміни, але не пізніше 7 діб, в дозі 50 мг через кожні 12 годин протягом 3-х тижнів per os.Результати дослідження. У групі хворих з неврологічними розладами ASIA - А (6 пацієнтів), неврологічне поліпшення за шкалою ASIA зазначалося у одного пацієнта. У пацієнтів з ASIA - B (5 спостережень) в 2-х випадках був відзначений перехід в групу «С». Оцінка проводилася на 21 добу. Рухи в ключових групах м'язів відповідали 1-2 балам. Нейрогенний шок був відсутній у всіх випадках. У 3-х спостереженнях з порушенням ASIA - C на 21 добу руху відновилися до 4-х балів у 2-х хворих. У 1 пацієнта за шкалою ASIA порушення відповідали рівню «D». При огляді через 3 тижні переконливої різниці м'язової сили виявлено не було.Висновки:1. Застосування рілузола обмежує розвиток вторинних змін спинного мозку в гострому і ранньому періодах хребетно-спинномозкової травми.2. Препарат зменшує прояви м'язової спастики в ранньому періоді травми.3. Нейрогенний шок при прийомі рілузола менш тривалий.4. Комплексний підхід в лікуванні з використанням рілузола відкриває значні перспективи в лікуванні цієї патологі
Розлади адаптації у пацієнтів дитячого віку із сімей вимушених переселенців
No full textThis paper presents findings of the survey into studying the adjustment of children from internally displaced families (IDP). The aim of the present research was to identify clinical peculiarities of adjustment disorders in children from IDP families.Materials and methods. The survey examined 66 children with AD signs from IDP families aged 7-18, the average age was 10.32±0.09 years old. The research was focused on studying children's personality traits using the “Adjusted Modified Variant of R.B. Cattell's Children's Personality Questionnaire (CPQ) (adjusted by E.M. Aleksandrovska, I.N. Giliasheva, 1993),anxiety values were registered by Spilberg-Khanin Anxiety Scale (2007), aggression and autoaggression levels were identified by Buss-Durkee Hostility Inventory (BDHI) (adjusted by O. Osnytskyi, 2008).Results. The obtained data testify to the complexity and diversity of the clinical picture of adaptation disorders in this category of patients. The violations of emotional-volitional, value-motivational and cognitive spheres are identified in the form of isolation, coldness, rigidity and alienation, and cruelty. It is stated that the activity of establishing and storing contacts with others is low. Found high rates of anxiety, resulting in the presence of anxiety, neurotic conflicts, emotional and neurotic breakdowns, psychosomatic disorders and diseases. Also, the tendency to aggression and autoaggression, the tendency to use physical force and aggressiveness to others, and the tendency to use physical violence and rudeness were revealed. Proved dependent formation of a high level of aggressiveness on the presence of children from families with RA IDPs physical, verbal and indirect aggression, high index of manifestations of hostility and resentment of suspicion, motivated aggressive activity from physical and verbal aggression and irritation.Conclusions. Adaptation disorders in paediatric patients from families of IDPs are an acute problem of modern psychiatric science. The findings bring us to the conclusion that there is a need for a more detailed study of adjustment disorders to elaborate clinical peculiarities of diagnostic criteria and targets in psychotherapeutic correction of the abovementioned disordersВ статье приведены данные по изучению расстройств адаптации у детей из семей вынужденных переселенцев. Целью данного исследования было определение клинических особенностей расстройств адаптации у детей из семей вынужденных переселенцев.Материалы и методы. Было обследовано 66 детей из семей вынужденных переселенцев с признаками РА в возрасте 7-18 лет, средний возраст составил 10,32 ± 0,09 лет. Изучались личностные особенности с помощью адаптированного модифицированного варианта детского личностного опросника Р.Б. Кеттелла (адаптация Е.М. Александровской, И.Н. Гильяшевои, 1993), показатели тревоги с помощью Шкалы ситуативной и личностной тревожности Ч.Д. Спилберга и Ю.Л. Ханина (2007), показатели агрессии и аутоагрессии с помощью Методики диагностики показателей и форм агрессии Л. Басса и А. Дарки (адаптация А. Осницкого, 2008).Результаты. Полученные данные свидетельствуют о сложности и разнообразии клинической картины расстройств адаптации указанной категории пациентов. Определены нарушения эмоционально-волевой, ценностно-мотивационной и когнитивной сфер в виде обособленности, холодности, ригидности и отчужденности, жестокости. Констатирована низкая активность в установлении и сохранении контактов с окружающими. Выявлены высокие показатели тревожности, следствием чего является присутствие тревожных состояний, невротических конфликтов, эмоциональных и невротических срывов, психосоматических расстройств и заболеваний. Также обнаружена склонность к агрессии и аутоагрессии, склонность к использованию физической силы и агрессивности к другим лицам, вспыльчивость и грубость. Доказана зависимость формирования высокого уровня агрессивности от наличия у детей с РА из семей вынужденных переселенцев физической, косвенной и вербальной агрессии, высокого уровня индекса враждебности от проявлений обиды и подозрительности, агрессивной мотивированной деятельности от физической и вербальной агрессии и раздражения.Выводы. Расстройства адаптации у пациентов детского возраста из семей вынужденных переселенцев являются актуальной проблемой современной психиатрической науки. В результате полученных данных сделан вывод о необходимости дальнейшего более глубокого изучения РА с целью уточнения клинических особенностей диагностических критериев и мишеней психотерапевтической коррекции вышеупомянутых расстройствУ статті наведені дані щодо вивчення розладів адаптації у дітей з сімей вимушених переселенців. Метою даного дослідження було визначення клінічних особливостей розладів адаптації у дітей із сімей вимушених переселенців.Матеріали та методи. Було обстежено 66 дітей із родин вимушених переселенців з ознаками РА віком 7–18 років, середній вік склав 10,32±0,09 років. Вивчалися особистісні особливості за допомогою Адаптованого модифікованого варіанту дитячого особистісного опитувальника Р.Б. Кеттелла (адаптація Е.М. Александровської, І.Н. Гільяшевої, 1993), показники тривоги за допомогою Шкали ситуативної та особистісної тривожності Ч.Д. Спілберга та Ю.Л. Ханіна (2007), показники агресії та аутоагресії за допомогою Методики діагностики показників та форм агресії Л. Басса та А. Даркі» (адаптація О. Осницького, 2008).Результати. Отримані дані свідчать про складність та різноманітність клінічної картини розладів адаптації у зазначеної категорії пацієнтів. Визначені порушення емоційно-вольової, ціннісно-мотиваційної та когнітивної сфер у вигляді відособленості, холодності, ригідності та відчуженості, жорстокості. Констатовано низьку активність у встановленні та збереженні контактів з оточуючими. Виявлено високі показники тривожності, наслідком чого є присутність тривожних станів, невротичних конфліктів, емоційних і невротичних зривів, психосоматичних розладів і захворювань. Також виявлено схильність до агресії та аутоагресії, схильність використання фізичної сили та агресивності до інших осіб, запальність та грубість. Доведено залежність формування високого рівня агресивності від наявності у дітей з РА із родин вимушених переселенцівфізичної, непрямої та вербальної агресії, високого рівня індексу ворожості від проявів образи та підозрілості, агресивної мотивованої діяльності від фізичної та вербальної агресіі роздратування.Висновки. Розлади адаптації у пацієнтів дитячого віку з сімей вимушених переселенців є актуальною проблемою сучасної психіатричної науки. За отриманими результатами зроблено висновок про необхідність подальшого більш глибокого вивчення РА з метою уточнення клінічних особливостей діагностичних критеріїв і мішеней психотерапевтичної корекції вищезазначених розладі
Прогностична значущість нейрональних біомаркерів NSE та білка S-100 в гострому періоді гипоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених
Get PDFIt remains unclear if the serum concentrations of neuron-specific enolase (NSE) and protein S-100 correlate with severity and possible complications of hypoxic ischemic encephalopathy (HIE) as well as monitoring parameters of cerebral perfusion and central hemodynamics in term newborns.The aim of research. To determine diagnostic and predictable values of NSE and protein S-100 in acute period of severe hypoxic-ischemic encephalopathy in neonates.Materials and methods. Data of 89 term infants with Apgar score at birth of seven or less and Sarnat stage II-III was collected during ≤72 hours of life. The correlation between NSE, S-100 and Glasgow Coma Scale, seizures, confirmed by the aEEG, the unwanted development of neurological complications such as cerebral leukomalacia, and the short-term clinical results were analyzed.Result. In acute period of HIE the concentration of serum neuronal biomarkers S-100 and NSE proteins substantially exceeds the reference values for the first hours after labor and exceeds the normal range until the 5th day of life. The dynamics of these data significantly changes during this period. Mostly diagnostically and prognostically significant the measurement of biomarkers was on the 3rd day of treatment, immediately after the end of the therapeutic hypothermia, at the beginning of rewarming and brain reperfusion, when both indicators were most closely correlated with the assessment of the GCS: NSE (r=-0.3; p=0.002 ) and S-100 (r=-0.3; p=0.003). The value of S-100 on day 1 correlating with the following unwanted development of leukomalacia is above 1.8 μg/L (p=0.002), which is more than 3 times higher from the reference level of 0.51 μg/L given by Simon-Pimmel J. (2017) for term newborns.Conclusion. The evaluation of the serum concentrations of protein S-100 and neuron-specific enolase in the acute period of hypoxic ischemic encephalopathy in the term newborns has a significant diagnostic and predictable value and correlates with the severity and short-term clinical results of HIEНа сегодняшний день остается невыясненным соответствие абсолютных сывороточных концентраций нейрон-специфической энолазы (NSE) и протеина S-100 степени тяжести и возможным последствиям гипоксически-ишемической энцефалопатии (ГИЭ), а также мониторинговым показателям мозговой перфузии и центральной гемодинамики у новорожденных.Цель исследования. Определить диагностическую и прогностическую значимость NSE и S-100 в остром периоде ГИЭ у доношенных новорожденных.Материалы и методы. В исследование включено 89 доношенных новорожденных с оценкой по Апгар при рождении менее 7 баллов и Sarnat II-III вв. в сроке ≤72 часов после родов. Проанализирована связь показателей NSE и протеина S-100 с оценкой по шкале комы Глазго, возникновением судорог, подтвержденных по данным аЭЭГ, нежелательным развитием неврологических осложнений в виде церебральной лейкомаляции и конечными клиническими показателями эффективности лечения.Результаты. В остром периоде ГИЭ сывороточные концентрации биомаркеров поражения головного мозга протеина S-100 и NSE существенно превышают референтные значения с первых часов после рождения и остаются выше нормативных к 5м суткам жизни. Динамика данных показателей достоверно меняется в течение этого периода. Наиболее диагностически и прогностически значимыми оказались данные измерения биомаркеров на 3й день лечения, сразу после окончания лечебной гипотермии, начала согревания и реперфузии головного мозга, когда оба показателя более всего коррелировали с оценкой по ШКГ: как NSE (r=-0,3; p=0,002), так и S-100 (r=-0,3; p=0,003). Критической величиной S-100 в 1й день в отношении вероятного развития лейкомаляции является >1,8 мкг/л (р=0,002), что в 3 раза превышает контрольный уровень 0,51 мкг/л по данным Simon-Pimmel J. (2017) для доношенных новорожденных.Выводы. Определение сывороточных концентраций биомаркеров поражения головного мозга протеина S-100 и NSE в остром периоде гипоксически-ишемической энцефалопатии у доношенных новорожденных имеет достоверное диагностическое и прогностическое значение и коррелирует с течением и клиническими последствиями ГИЭНа сьогоднішній день залишається не з’ясованою відповідність абсолютних сироваткових концентрацій нейрон-специфічної енолази (NSE) та протеїну S-100 ступеню важкості та можливим наслідкам гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (ГІЕ) і моніторинговим показникам мозкової перфузії та центральної гемодинаміки у новонароджених.Мета дослідження. Визначити діагностичну та прогностичну значущість NSE та S-100 в гострому періоді ГІЕ у доношених новонароджених.Матеріали і методи. Досліджено 89 доношених новонароджених з оцінкою по Апгар при народженні менше 7 балів та Sarnat II-III ст. в терміні ≤72 годин після пологів. Проаналізований зв’язок показників NSE та протеїну S-100 з оцінкою за шкалою коми Глазго, виникненням судом, підтверджених за даними аЕЕГ, небажаним розвитком неврологічних ускладнень у вигляді церебральної лейкомаляції, та кінцевими клінічними показниками ефективності лікування.Результати. В гострому періоді ГІЕ сироваткові концентрації біомаркерів ураження головного мозку протеїну S-100 та NSE істотно перевищують референтні значення з перших годин після народження і залишаються вище нормативних до 5ї доби життя. Динаміка даних показників достовірно змінюється протягом цього періоду. Найбільш діагностично і прогностично значущими виявились дані вимірювання біомаркерів на 3й день лікування, одразу після закінчення лікувальної гіпотермії, початку зігрівання та реперфузії головного мозку, коли обидва показники найбільше корелювали з оцінкою за ШКГ: як NSE (r=-0,3; p=0,002), так і S-100 (r=-0,3; p=0,003). Критичною величиною S-100 у 1й день щодо вірогідного розвитку лейкомаляції є показник >1,8 мкг/л (р=0,002), що понад у 3 рази перевищує контрольний рівень 0,51 мкг/л, наведений Simon-Pimmel J. (2017) для доношених новонароджених.Висновки. Визначення сироваткових концентрацій біомаркерів ураження головного мозку протеїну S-100 та нейрон-специфічної енолази NSE в гострому періоді гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених має достовірне діагностичне та прогностичне значення і корелює з перебігом та клінічними наслідками ГІ