ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Морфологічні дослідження аорти у хворих з гострими аортальними синдромами
Purpose of the study is to investigate the morphology of the aortic wall in patients with acute aortic syndrome.Materials and methods. The results of morphological study of aneurysmatic fragments (n-52), which were collected intraoperatively, each fragment were prepared on the basis of the SI "V.T.Zaycev Institute of General and Urgent Surgery AMSU", which were coloured with hematoxilin eosin, elastic fibers/ were incubated with antibodies to IgG, and with Apo-Alert DNA Fragmentation to determine apoptosis.Results. Post-coarctation aneurysms had the following microscopic picture: a decrease in the medial layer with small fields of disorganization of elastic fibers and smooth muscle cells (SMC). The detection of apoptotic cells in the sections is minimal. In the group of acute aortic dissection aneurysms in 40 % of cases, the elastic fibers were fragmented, the SMC are chaotic with separate parts of the isiocytane medineocrine - a typical pattern for Marfan's syndrome. A microscopic study of thoracoabdominal aneurysms showed a significant decrease in the middle layer with the development of fibrosis. When counting the total number of cells, a decrease in smooth muscle cells was found on average by 54 %. The aneurysms of the abdominal aorta were characterized by major degenerative changes. Reducing the medial layer and fibrous changes were also the most significant. Reduction of the medial layer and fibrous changes were most significant in this groupConclusions. All types of complicated aneurysms are characterized by insufficiency of smooth muscle cells in aortic wall. The study found that a decrease in the number of smooth muscle cells can occur due to apoptosis. There is a clear correlation with inflammatory infiltration by cells that produce apoptosis inductionЦель исследования - изучить морфологию стенки аорты у больных с острым аортальным синдромом.Материалы и методы. На базе ГУ «ИОНХ им.В.Т.Зайцева НАМНУ» представлены результаты морфологического исследования фрагментов аневризм (n - 52), которые забирались интраоперационно, из каждого фрагмента готовились тонкие срезы, которые окрашивались гематоксилин эозином, эластичные волокна, инкубировались с антителами к IgG, и с Apo-Alert DNA Fragmentation для определения апоптоза.Результаты. Посткоарктационные аневризмы имели следующую микроскопическую картину: уменьшение медиального слоя с небольшими полями дезорганизации эластических волокон и гладкомышечных клеток (ГМК). Выявление клеток апоптоза в срезах было минимальным. В группе расслаивающих аневризм аорты при микроскопии в 40 % случаев эластичные волокна были фрагментированы, ГМК расположены хаотично с отдельными участками гистиоцитарного медионекроза - типичная картина для синдрома Марфана. При микроскопическом исследовании торакоабдоминальных аневризм определялось значительное уменьшение среднего слоя с развитием фиброза. При подсчете общего числа клеток было обнаружено уменьшение гладкомышечных клеток в среднем на 54 %. Аневризмы брюшного отдела аорты характеризовались наиболее выраженными дегенеративными изменениями. Уменьшение медиального слоя и фиброзные изменения были также наиболее выражены.Выводы. Все типы осложненных аневризм характеризуются недостаточностью гладкомышечных клеток в стенке аорты. При исследовании выявлено, что уменьшение числа гладкомышечных клеток может происходить за счет апоптоза. Прослеживается четкая взаимосвязь с воспалительной инфильтрацией клетками, вырабатывающими индукторы апоптозаМета дослідження – дослідити морфологію стінки аорти у хворих з гострим аортальним синдромомМатеріали та методи. На базі ДУ «ІЗНХ ім. В.Т.Зайцева НАМНУ» представлені результати морфологічного дослідження фрагментів аневризм (n - 52) які забирали інтраопераційно, з кожного фрагмента готувалися тонкі зрізи, які забарвлювалися гематоксилін еозином, та на еластичні волокна, інкубувалися з антитілами до IgG, та з Apo-Alert DNA Fragmentation для визначення апоптозу.Результати. Посткоарктаційні аневризми мали наступну мікроскопічну картину: зменшення медіального шару з невеликими полями дезорганізації еластичних волокон та гладко-м’язових клітин (ГМК). Виявлення апоптуючих клітин в зрізах буле мінімальним. У групі розшаровуючих аневризм аорти при мікроскопії в 40 % випадків еластичні волокна були фрагментовані, ГМК розташовані хаотично з окремими ділянками гістіоцитарного медіонекрозу -типова картина для синдрому Марфана. При мікроскопічному дослідженні торакоабдомінальних аневризм аорти виявлялося значне зменшення середнього шару з розвитком фіброзу. При підрахунку загального числа клітин було виявлено зменшення гладком’язових клітин в середньому на 54 % Аневризми черевного відділу аорти характеризувалася найбільшими дегенеративними змінами. Зменшення медіального шару та фіброзні зміни були також найбільш виражені. Зменшення медіального шару та фіброзні зміни були найбільш виражені в цій групі.Висновки. Всі типи ускладнених аневризм характеризуються недостатністю гладком’язових клітин в стінці аорти. При дослідженні виявлено, що зменшення числа гладком’язових клітин може відбуватися за рахунок апоптозу. Простежується чіткий взаємозв'язок із запальною інфільтрацією клітинами, що виробляють індуктори апоптоз
Аналіз функціонального стану еритроцитів у хворих з хірургічною патологією аорти після проведеного оперативного втручання з використанням штучного кровообігу (когортне проспективне дослідження)
The aim is to analyse the functional state of red blood cells in patients with surgical pathology of the aorta after surgical intervention using cardiopulmonary bypass.Materials and Methods. 118 patients with surgical aortic pathology (SAP) were examined. Patients were divided into 2 groups. Group I included 46 patients who were additionally prescribed a solution of meglumin sodium succinate (reamberin), group II included 46 patients who were additionally assigned a solution of D-fructose-1,6-diphosphate sodium hydrate (esophosphine). Erythrocyte indices were analyzed: MCV (mean erythrocyte volume), MCH (mean hemoglobin in erythrocyte), MCHC (mean hemoglobin concentration in erythrocyte mass) and RDW (erythrocyte mean volume ratio).Result. When analyzing the dynamics of the indicator of the width of the distribution of erythrocytes by volume (coefficient of the average volume of the erythrocyte) in the blood of patients with groups K, I and II, no significant differences were found between the groups. Despite the absence of statistically significant differences in the RDW index between the groups on a daily basis and in comparison with the starting values, nevertheless, in patients of group II, the recovery of its numbers was faster compared to others. Considering that patients of group II differed in prescribing an additional substance to the main treatment protocol - D-fructose-1,6-diphosphate sodium hydrate salt - its pharmacodynamic effect can be considered positive for the erythrocyte membrane elasticity, their elasticity and hemolytic resistance.Conclusions. It can be argued that the mere fact of anesthesia support using cardiopulmonary bypass negatively affects the state of erythrocyte indices: МСV, МСН, МСНС, RDW. The study provides a vector for the appointment during surgery additional pharmacological substances that would have a positive impact on these indicatorsЦель работы – анализ функционального состояния эритроцитов у больных с хирургической патологией аорты после проведенного оперативного вмешательства с использованием искусственного кровообращения.Материалы и методы. Обследовано 118 больных с хирургической патологией аорты (ХПА). Пациенты были разделены на 2 группы. В группу I вошли 46 пациентов, которым дополнительно назначено раствор меглюмин натрия сукцинат (реамберин), в группу II вошли 46 пациентов, которым дополнительно назначено раствор D-фруктозо-1,6-дифосфат натриевой соли гидрата (езофосфина). Анализировали эритроцитарные индексы: MCV (средний объем эритроцита), MCH (среднее содержание гемоглобина в эритроците), MCHC (средняя концентрация гемоглобина в эритроцитарной массе) и RDW (коэффициент среднего объема эритроцита).Результаты. При проведении анализа динамики показателя ширины распределения эритроцитов по объему (коэффициент среднего объема эритроцита) в крови у больных групп К, I и II не было определено никаких достоверных различий между группами. Несмотря на отсутствие статистически значимых различий показателя RDW между группами ежесуточно и по сравнению с стартовыми значениями, все же у больных группы ІІ восстановления его цифр происходило быстрее по сравнению с другими. Учитывая, что пациенты группы ІІ отличались по назначению дополнительного вещества к основному протоколу лечения - D-фруктозо-1,6-дифосфат натриевой соли гидрата - можно считать ее фармакодинамическое влияние положительным на состояние растяжимости мембран эритроцитов, их эластичность и гемолитическую устойчивость.Выводы. Можно утверждать, что сам по себе факт анестезиологического обеспечения с использованием ШК негативно влияет на состояние эритроцитарных индексов: МСV, МСН, МСНС, RDW. Исследование дает вектор на назначение во время проведения оперативного вмешательства дополнительных фармакологических веществ, которые оказывали бы положительное влияние именно на эти показателиМета – аналіз функціонального стану еритроцитів у хворих з хірургічною патологією аорти після проведеного оперативного втручання з використанням штучного кровообігу. Матеріали та методи. Обстежено 118 хворих з хірургічною патологією аорти (ХПА). Пацієнти були розподілені на 2 групи. В групу І увійшли 46 пацієнтів, яким додатково призначено розчин меглюміна натрію сукцинат (реамберін), в групу ІІ увійшли 46 пацієнтів, яким додатково призначено розчин D-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрату (езофосфіна). Аналізували еритроцитарні індекси: MCV (середній об'єм еритроцита), MCH (середній вміст гемоглобіну в еритроциті), MCHC (середня концентрація гемоглобіну у еритроцитарній масі) і RDW (коефіцієнт середнього обсягу еритроцита).Результати. При проведенні аналізу динаміки показника ширини розподілу еритроцитів за об'ємом (коефіцієнт середнього об'єму еритроцита) в крові у хворих груп К, І і ІІ не було визначено жодних вірогідних відмінностей між групами. Незважаючи на відсутність статистично значущих відмінностей показника RDW між групами щодобово і в порівнянні з стартовими значеннями, все ж у хворих групи ІІ відновлення його цифр відбувалося швидше в порівнянні з іншими. Враховуючи, що пацієнти групи ІІ відрізнялися за призначення додаткової речовини до основного протоколу лікування - D-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрату – можна вважати її фармакодинамічний вплив позитивним на стан розтяжності мембран еритроцитів, їх еластичність і гемолітичну стійкість.Висновки. Можна стверджувати, що сам по собі факт анестезіологічного забезпечення з використанням ШК негативно впливає на стан еритроцитарних індексів: МСV, МСН, МСНС, RDW. Дослідження дає вектор на призначення під час проведення оперативного втручання додаткових фармакологічних речовин, які б чинили позитивний вплив саме най ці показник
Когортне проспективне дослідження стану серця та судин у хворих на ішемічну хворобу серця у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу
The article is devoted to the evaluation of peculiarities of cardiac hemodynamics in patients with type 2 diabetes mellitus (type 2 diabetes) in combination with ischemic heart disease (IHD). The main parameters of the function of the heart and structural and functional changes of the common carotid artery (SCA), features of carbohydrate and lipid metabolism have been studied.Aim: To evaluate the peculiarities of cardiac hemomodynamics in patients with type 2 diabetes in combination with IHD and to find correlations with other cardiovascular risk factors in these patients.Materials and methods: 100 patients with IHD were included in the study: patients with type 2 diabetes in combination with coronary heart disease, stable angina pectoris (n=60) – 1 group, 2 groups – patients with coronary heart disease: stable angina pectoris II-III FC without violations of carbohydrate metabolism (n = 40). In the study of patients, the analysis of complaints, cardiological anamnesis, vascular risk factors, objective research, clinical and laboratory and clinical and instrumental research methods were performed, which included ECG, Holter monitoring of ECG, Echo-CG, and vegetative ECG tests.Results: On the basis of the conducted studies we revealed more severe violations of the diastolic function of the left ventricle, increased volumetric parameters of the heart, thickening of the intima-media complex in patients with coronary heart disease on the background of type 2 diabetes. According to the results of vegetative tests, 71.7% of patients in group 1 revealed signs of diabetic autonomic cardiac neuropathy (DANS). Episodes of painless myocardial ischemia (BBIM) in patients in group 1 were twice as likely to occur in group 2 patients (45% of the total number of patients with diabetes mellitus) than in patients without type 2 diabetes (20% of the total number of patients without diabetes type 2).Conclusions: Significant violations of lipid metabolism, significant violations of autonomic innervation, including the sympathetic nervous system, and longer duration of type 2 diabetes (13.2±6.23) years were characteristic for patients with DANS, in combination with BBIM. In patients with type 2 diabetes with DANS signs, an increase in the diameter of the CCA and the thickness of the intima-media complex was observed, indicating a more pronounced atherosclerotic vascular trauma in the central nervous system, and is an independent predictor of acute cardiovascular and cerebrovascular events. The presence of type 2 diabetes in patients with coronary heart disease accelerates the progression of LV remodelling and enhances myocardial dysfunction of the lungs, which is also one of the explanations for the higher risk of cardiac events in patients with coronary artery disease of the concomitant type 2 diabetes. It is advisable for all patients with type 2 diabetes to conduct an ultrasound examination of the heart with an estimate of intima-media thickness, as well as daily ECG monitoring for the early detection of atherosclerosis, episodes of BBIM, and timely treatmentСтатья посвящена оценке особенностей кардиогемодинамики у больных сахарным диабетом 2 типа (СД 2 типа) в сочетании с ишемической болезнью сердца (ИБС). Изучены основные показатели функции сердца и структурно-функциональные изменения общей сонной артерии (ОСА), особенности углеводного и липидного обменов.Цель: оценить особенности кардиогемодинамики у больных СД 2 типа в сочетании с ИБС и выявить корреляционные взаимосвязи с другими факторами кардиоваскулярного риска у данных пациентов.Материалы и методы: в исследование были включены 100 больных ИБС: больные СД 2 типа в сочетании с ИБС, стабильная стенокардия напряжения (n = 60) - 1 группа, 2 группа - больные ИБС: стабильная стенокардия напряжения II-III ФК без нарушений углеводного обмена (n = 40). При исследовании больных проводился анализ жалоб, кардиологического анамнеза, факторов сосудистого риска, данных объективного исследования, клинико-лабораторных и клинико-инструментальных методов исследования, которые включали ЭКГ, холтеровское мониторирование ЭКГ, Эхо-КГ и вегетативные ЭКГ-тесты.Результаты: на основе проведенных исследований выявлены более выраженные нарушения диастолической функции левого желудочка, увеличение объемных параметров сердца, утолщение комплекса интима-медиа ОСА у больных ИБС на фоне СД 2 типа. По результатам вегетативных тестов в 71.7 % больных 1 группы были обнаружены признаки диабетической автономной нейропатии сердца (ДАНС). Эпизоды безболевой ишемии миокарда (ББИМ) у пациентов 1 группы встречались в два раза чаще, чем у пациентов 2 группы (45 % от общего количества пациентов с сахарным диабетом), чем у пациентов без СД 2 типа (20 % от общего количества пациентов без СД 2 типа).Выводы: Для пациентов с ДАНС, в сочетании с ББИМ, были характерны выраженные нарушения липидного обмена, значительные нарушения вегетативной иннервации включая симпатичную нервную систему, а также большая длительность СД 2 типа (13,2 + 6,23) лет. У больных СД 2 типа с признаками ДАНС наблюдалось увеличение диаметра ОСА и толщины комплекса интима-медиа, что свидетельствует о более выраженном атеросклеротическом поражении сосудов при СД, и является независимымпредиктором острых кардио- и цереброваскулярных событий. Наличие СД 2 типа у больных ИБС ускоряет прогрессирование ремоделирования ЛЖ и усугубляет миокардиальную дисфункцию ЛЖ, что также является одним из объяснений более высокого риска кардиальных событий при наличии у больных ИБС сопутствующего СД 2 типа. Целесообразно всем больным с СД 2 типа проводить ультразвуковое исследование сердца с оценкой толщины интима-медиа, а также суточное мониторирование ЭКГ с целью раннего выявления атеросклероза, эпизодов ББИМ и своевременного назначения терапииСтаття присвячена оцінці особливостей кардіогемодинаміки у хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД 2 типу) у поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС). Вивчені основні показники функції серця та структурно-функціональні зміни загальної сонної артерії (ЗСА), особливості вуглеводного та ліпідного обмінів.Мета: оцінити особливості кардіогемодинаміки у хворих на ЦД 2 типу у поєднанні з ІХС та виявити кореляційні взяємозв’язки з іншими факторами кардіоваскулярного ризику у даних пацієнтів.Матеріали та методи: у дослідження були включені 100 хворих на ІХС: хворі на ЦД 2 типу у поєднанні з ІХС, стабільна стенокардія напруги (n=60) – 1 група, 2 група – хворі на ІХС: стабільна стенокардія напруження II-III ФК без порушень вуглеводного обміну (n=40). При дослідженні хворих проводився аналіз скарг, кардіологічного анамнезу, факторів судинного ризику, даних об’єктивного дослідження, клініко-лабораторних та клініко-інструментальних методів дослідження, які включали ЕКГ, холтерівське моніторування ЕКГ, Ехо-КГ та виконані вегетативні ЕКГ-тести.Результати: на основі проведених досліджень виявлені більш виражені порушення діастолічної функції лівого шлуночка, збільшення об’ємних параметрів серця, потовщення комплексу інтима-медіа ЗСА у хворих на ІХС на тлі ЦД 2 типу. За результатами вегетативних тестів у 71.7 % хворих 1 групи були виявлені ознаки діабетичної автономної нейропатії серця (ДАНС). Епізоди безбольової ішемії міокарда (ББІМ) у пацієнтів 1 групи зустрічались у два рази частіше, ніж у пацієнтів 2 групи (45 % від загальної кількості пацієнтів з цукровим діабетом), ніж у пацієнтів без ЦД 2 типу (20 % від загальної кількості пацієнтів без ЦД 2 типу).Висновки: Для пацієнтів з ДАНС, у поєднанні з ББІМ, були характерні виражені порушення ліпідного обміну, значні порушення вегетативної іннервації включаючи симпатичну нервову систему, а також більша тривалість ЦД 2 типу (13,2+6,23) років. У хворих на ЦД 2 типу з ознаками ДАНС спостерігалось збільшення діаметру ЗСА і товщини комплексу інтима-медіа, що свідчить про більш виражене атеросклеротичне ураження судин при ЦД, та є незалежним предиктором гострих кардіо- та цереброваскулярних подій. Наявність ЦД 2 типу у хворих на ІХС прискорює прогресування ремоделювання ЛШ та поглиблює міокардіальну дисфункцію ЛШ, що також є одним з пояснень більш високого ризику кардіальних подій при наявності у хворих на ІХС супутнього ЦД 2 типу. Доцільно усім хворим з ЦД 2 типу проводити ультразвукове дослідження серця з оцінкою товщини інтима-медіа, а також добове моніторування ЕКГ з метою раннього виявлення атеросклерозу, епізодів ББІМ та своєчасного призначення терапі
Перебіг епілептичних нападів у пацієнтів з супратенторіальними менінгіомами головного мозку (когортне ретроспективне дослідження)
Meningioma is the most common brain tumour with a favourable prognosis for a long life. Often epileptic seizures are the main clinical manifestation of meningiomas. However, surgical treatment does not always deprive patients of attacks, and vice versa, some attacks after surgery arise for the first time. Investigating the factors that influence the course of epileptic seizures will optimize treatment tacticsAim: Identify the factors that affect the preservation or emergence of epileptic seizures in patients operated for supratentorial meningiomas of the brain with a view to further personalized correction of anticonvulsants therapies.Materials and methods: A retrospective analysis of the course of the disease was performed in 242 patients with totally removed supratentorial meningioma of the brain. The remote results of the disease in 176 people were evaluated. The average duration of observation was 37.0 months (12-111).Results: In 55 (75.3±5.0%) out of 73 patients who had a seizures before surgical treatment, they disappeared in the distant period. Of the 103 patients without trial before surgery, they subsequently arose in 9 people (8,7±2,8%). Seizures were preserved in 8 (32.0±9.5%) out of 25 men and 10 (20.8±5.9%) out of 48 women.In 6 (50.0±15.1%) of 12 patients with localization of meningiomas in the left parietal lobe epileptic seizures were preserved, this localization was significantly more frequent in the group of patients with persistent seizures after surgery, p <0.05.The average duration of the disease before surgery is significantly higher in patients who did not seizure free after intervention - 41.3 and 14.3 months respectively. Among those who had a history of seizures less than year, 40 (90.9±4.3%) of 44 patients were seizure free, and in those who were ill more than a year in 13 (56.5±10.6%) out of 23 cases. Among patients who had more than 10 attacks before intervention, after surgery they returned in 60.0±13.1% of cases, whereas among patients with less than 10 seizures before surgery, recidivism was only in 15.5±4.3% of patients. In the group of patients with persistent seizures after surgery, patients with more than 10 seizures in history were significantly more likely to suffer, p<0.01.Conclusions: Total removal of meningiomas can make about ¾ patients seizure free. Localization of the tumour in the left parietal region is associated with a greater likelihood of preservation of epilepsy after surgery. The longer patient has the illness and the more seizures he has, the greater the probability of convulsions after surgical treatmentМенингиома является наиболее частой опухолью головного мозга с благоприятным прогнозом для долгой жизни. Часто эпилептические припадки являются основным клиническим проявлением менингиомы. Однако, хирургическое лечение не всегда избавляет больных от приступов, и, наоборот, в некоторых случаях эпилептические приступы после хирургии возникают впервые в жизни. Исследование факторов влияющих на ход эпилептических припадков позволит оптимизировать тактику лечения.Цель исследования. Выявить факторы, влияющие на сохранение или возникновения эпилептических припадков у пациентов, прооперированных по поводу супратенториальной менингиомы головного мозга с целью дальнейшей персонализированной коррекции терапии антиконвульсантами.Материалы и методы: Проведен ретроспективный анализ течения заболевания у 242 пациентов с тотально удаленной супратенториальных менингиомой мозга. Оценены отдаленные результаты течения заболевания у 176 человек. Средняя продолжительность наблюдения составила 37,0 месяцев (12-111).Результаты. У 55 (75,3±5,0 %) из 73 пациентов, которые имели приступы до хирургического лечения, они исчезли в отдаленном периоде. Среди 103 пациентов без приступов до операции в дальнейшем они возникли в 9-х человек (8,7±2,8 %). Судороги сохранились у 8 (32,0±9,5 %) из 25 мужчин и 10 (20,8±5,9 %) из 48 женщин. В 6 (50,0±15,1 %) из 12 пациентов с локализацией менингиомы в левой теменной доле не прошли эпилептические припадки, эта локализация достоверно чаще встречалась в группе пациентов с сохранением приступов после операции, p <0.05Средняя продолжительность заболевания до операции является значительно большей у пациентов, у которых сохранились приступы после вмешательства - 41,3, в отличии от 14,3 месяца среди больных которые избавились от приступов послы операции. Среди тех, кто болел до года, судороги прошли в 40 (90,9±4,3 %) из 44 больных, а у тех, кто болел больше года в 13 (56,5±10,6 %) из 23 случаев. Среди больных, которые имели более 10 приступов до хирургического вмешательства, после операции они вернулись в 60,0±13,1 % случаев, тогда как среди пациентов с меньшим количеством приступов, их рецидив был только в 15,5±4,3 % больных. В группе пациентов с сохранением приступов после операции достоверно чаще встречались пациенты с более чем 10 приступами в анамнезе, p <0.01.Выводы: Тотальное удаление менингиомы позволяет избавить около ¾ пациентов от эпилептических припадков. Локализация опухоли в левой теменной области ассоциируется с большей вероятностью сохранения нападений после хирургии. Чем дольше болеет больной и чем больше у него приступов, тем больше вероятность сохранения эпилепсии после хирургического леченияМенінгіома є найчастішою пухлиною головного мозку з сприятливим прогнозом до тривалого життя. Часто епілептичні напади є основним клінічним проявом менінгіоми. Однак, хірургічне лікування не завжди позбавляє хворих від нападів і, навпаки, в декого напади після хірургії виникають вперше. Дослідження факторів, які впливають на перебіг епілептичних нападів дозволить оптимізувати тактику лікування.Мета дослідження. Виявити фактори, які впливають на збереження або виникнення епілептичних нападів у пацієнтів, прооперованих з приводу супратенторіальної менінгіоми головного мозку з метою подальшої персоналізованої корекції терапії антиконвульсантами. Матеріали та методи: Проведено ретроспективний аналіз перебігу захворювання у 242 пацієнтів із тотально видаленою супратенторіальною менінгіомою головного мозку. Оцінено віддалені результати перебігу захворювання у 176 осіб. Середня тривалість спостереження становила 37,0 місяців (12-111).Результати: У 55 (75,3±5,0 %) з 73 пацієнтів, які мали напади до хірургічного лікування, вони зникли після втручання. Серед 103 пацієнтів без судом до операції в подальшому вони виникли у 9-х осіб (8,7±2,8 %). Судоми збереглися у 8 (32,0±9,5 %) з 25 чоловіків та 10 (20,8±5,9 %) з 48 жінок. У 6 з 12 (50,0±15,1 %) пацієнтів із локалізацією пухлини в лівій тім’яній частці зберігалися епілептичні напади після операції, це локалізація достовірно частіше зустрічалася у групі пацієнтів із збереженням нападів після операції, p<0.05. Середня тривалість захворювання до операції є значно більшою у пацієнтів в яких зберігалися напади після втручання, ніж у тих, в кого пройшли – 41,3 та 14,3 місяці відповідно. Серед тих, хто хворів до року, судоми пройшли в 40 (90,9±4,3 %) з 44 пацієнтів, а в тих хто хворів більше року в 13 (56,5±10,6 %) з 23 випадків. Серед пацієнтів, які мали більше 10 нападів до втручання, після операції вони збереглися в 60,0±13,1 % випадків, тоді, як серед пацієнтів з меншою кількістю нападів, відновлення судом було тільки в 15,5±4,3 % хворих. У групі пацієнтів із збереженням нападів після операції достовірно частіше зустрічалися пацієнти із більш ніж 10 нападами в анамнезі, p<0.01.Висновки. Тотальне видалення менінгіоми дозволяє позбавити близько ¾ пацієнтів від епілептичних нападів. Локалізація пухлини в лівій тім’яній області асоціюється із більшою ймовірністю збереження нападів після хірургії. Чим довше хворіє пацієнт і чим більше нападів він має, тим більша ймовірність збереження судом після хірургічного лікуванн
Застосування концепції індексу безпеки лікарень з урахуванням клінічних ризиків при оцінці рівня безпеки лікарень в Україні
The aim of the study. Provision the increasing hospitals safety in Ukraine by identifying and assessing the risk creating factors, organizational, structural, functional readiness of institutions ability to function effectively in providing medical assistance to victims in emergency situations (ЕS).Materials and methods of research. The research is based on the analysis of official WHO expert reports, information from special and scientific sources, namely: International Disaster Database (EM-DAT), Center for Natural Disaster Epidemiology Studies at the Catholic University of Leuven (Belgium), safety assessment reports Kiev City Clinical Hospital Emergency Medical Services (KCCHEMS) in 2012 and 2017.The research methods were: formal logic methods, bibliographic, experts review and evaluation, risk management and full-scale modelling. For the first time the adapted classification of HSI has been applied, taking into account the values of clinical risk, which is based on a methodology for identifying risks as an element of crisis management.Research results. The overall safety of KCCHEMS , assessed by the existing classification of HSI in both 2012 and 2017, is at a high level (A), meaning that further activities - work on the plan, the hospital will function during the ES. When applying our proposed clinical risk classification, we have significantly different results: in 2012, a C (critical risk) score, meaning that the hospital needs immediate action to increase its capacity to respond to emergencies, there is a high likelihood of termination functioning of the hospital under such conditions; in 2017 - at level B (significant risk): correction of the proposed measures is required, there is a likelihood of termination of hospital operation in the event of ES. Thus, the incomplete result of improving the safety of the KCCHEMS from the implementation of the recommended measures in 2012, which was established during the re-evaluation of this hospital in 2017, may be due not only to the incomplete implementation of these measures, but also to their speed of implementation and depth, which also proves the need for a correction of the 2017 Hospital Action Plan to improve hospital safety.Conclusions. Methodology of determining the Hospitality Safety Index, recommended by WHO, is appropriate to apply in Ukraine, increasing its effectiveness is possible with the application of the adapted classification the HSI levels, taking into account clinical risksЦель исследования. Обеспечение повышения безопасности больниц Украины путем определения и оценки рискообразующих факторов, организацийной, структурной, функциональной готовности учреждений для возможности их эффективного функционирования по оказанию медицинской помощи пострадавшим в условиях чрезвычайных ситуаций (ЧС).Материалы и методы исследования. Исследование основывается на анализе официальных отчетов экспертов ВОЗ, информации по специальным и научных источников, а именно: международной базы данных катастроф (International Disaster Database, EM-DAT), Центра исследований по епидемиолоґии стихийных бедствий Католического Университета Левена (Бельгия), данных отчетов оценки безопасности Киевской городской клинической больницы скорой медицинской помощи (КМКЛШМД) в 2012 и 2017 годах. Методами исследования были: методы формальной логики, библиографический, экспертной оценки и экспертного анализа, управления рисками и натурного моделирования. Впервые была применена адаптированная классификации ИБЛ с учетом значений клинического риска, основанная на методологии определения рисков как элемента кризисного менеджмента.Результаты исследования. Общая безопасность КМКЛШМД, оцененная по существующей классификации ИБЛ как в 2012, так и в 2017 году, на высоком уровне (А), то есть дальнейшие меры - работа по плану, больница будет функционировать во время ЧС. При применении предложенной нами к использованию классификации с учетом клинических рисков мы получили результаты, существенно отличающиеся от предыдущей оценки: в 2012 году - оценка на уровне С (критический риск), то есть больница требует неотложных мер по повышению ее способности реагировать на ЧС, существует высокая вероятность прекращения функционирования больницы при таких условиях; в 2017 году - на уровне В (существенный риск): нужна коррекция предложенных мер, вероятность прекращения функционирования больницы в условиях ЧС. Таким образом неполный результат повышения уровня безопасности КМКЛШМД от внедрения рекомендованных в 2012 году мероприятий, который был установлен при повторной оценке данной больницы в 2017 году, может быть обусловлен не только неполным выполнением этих мероприятий, но и скоростью их выполнения и глубиной, а также доказывает необходимость коррекции разработанного по результатам оценки 2017 плана действий для повышения безопасности больницы.Выводы. Методология определения «Индекс безопасности больниц», что рекомендовано ВОЗ, следует использовать в Украине, увеличение ее эффективности возможно при применении адаптированной классификации уровней ИБЛ с учетом клинических рисковМета дослідження. Забезпечення підвищення безпеки лікарень України шляхом визначення та оцінки чинників, що створюють ризики, а також орґанізаційної, структурної, функціональної готовності закладів для можливості їх ефективного функціонування з надання медичної допомоги постраждалим за умов надзвичайних ситуацій (НС).Матеріали й методи дослідження. Дослідження ґрунтується на аналізі офіційних звітів експертів ВООЗ, інформації з спеціальних та наукових джерел, а саме: міжнародної бази даних катастроф (International Disaster Database, EM-DAT), Центру досліджень з епідеміолоґії стихійних лих Католицького Університету Левена (Бельгія), даних звітів оцінки безпеки Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (КМКЛШМД) в 2012 та 2017 роках. Методами дослідження були: методи формальної лоґіки, бібліоґрафічний, експертна оцінка та експертний аналіз, управління ризиками та натурного моделювання. Вперше була застосована адаптована класифікації ІБЛ з урахуванням значень клінічного ризику, що заснована на методолоґії визначення ризиків як елементу кризового менеджменту.Результати дослідження. Загальна безпека КМКЛШМД, оцінена за існуючою класифікацією ІБЛ як в 2012, так і в 2017 році, на високому рівні (А), тобто подальші заходи - робота за планом, лікарня буде функціонувати під час НС. При застосуванні запропонованої нами до використання класифікації з урахуванням клінічних ризиків ми отримали результати, що суттєво відрізняються: в 2012 році - оцінка на рівні С (критичний ризик), тобто лікарня потребує негайних заходів щодо підвищення її спроможності реаґувати на НС, існує висока ймовірність припинення функціонування лікарні за таких умов; в 2017 році – на рівні В (суттєвий ризик): потрібна корекція запропонованих заходів, є ймовірність припинення функціонування лікарні за умов НС. Таким чином неповний результат підвищення рівня безпеки КМКЛШМД від впровадження рекомендованих в 2012 році заходів, що був встановлений при повторній оцінці даної лікарні в 2017 році, може бути обумовлений не тільки неповним виконанням цих заходів, але й швидкістю іх виконання та глибиною, що доводить також і необхідність у корекції розробленого за результатами оцінки 2017 року плану дій для підвищення безпеки лікарні.Висновки. Методолоґія визначення «Індексу безпеки лікарень», що рекомендовано ВООЗ, доречна до використання в Україні, збільшення її ефективності можливе при застосуванні адаптованої класифікації рівнів ІБЛ з урахуванням клінічних ризикі
Поліморфізми генів системи бета-адренорецепції та ризик розвитку фібриляції передсердь у хворих з серцевою недостатністю
Objective: to study the relationship of gene polymorphisms of the b-adrenoreception system with the risk of atrial fibrillation in patients with heart failure.Material and methods. 286 patients with heart failure on the background of post-infarction cardiosclerosis were included. Of these, 25 (8.7 %) patients had the atrial fibrillation. The genotyping was performed using 4 polymorphisms (Gly389Arg of the b1-adrenoreceptors gene, Ser49Gly of the b1-adrenoreceptors gene, Gln27Glu of the b2-adrenoreceptors gene and Ser275 of the b3-subunit of G-protein gene) using the polymerase chain reaction. The genetic and epidemiological analysis was carried out using the SNPStats program.Results. Patients with heart failure with the G / C genotype of Gly389Arg polymorphism of the b1-adrenoreceptors gene have a lower risk of developing atrial fibrillation (OR=0.14 (0.03–0.61), p=0.0043, co-dominant model of heredity).The data on a decrease in the risk of atrial fibrillation in patients with heart failure and with the G/C genotype Gly389Arg polymorphism of the b1-adrenoreceptors gene are also confirmed in the overdominant (OR=0.15 (0.03–0.64), p=0.0012), as well as in the dominant (OR=0.23 (0.08-0.69), p=0.0029) and the log-additive (OR=0.40 (0.17-0.94), p=0.019) models.Findings. The results allow us to conclude that congenital genetic differences in the pathways of b-adrenoreception can be associated with the development of atrial fibrillation in patients with heart failureЦель работы: изучить взаимосвязь полиморфизмов генов системы b-адренорецепции с риском развития фибрилляции предсердий у больных с сердечной недостаточностью.Материал и методы. Включено 286 больных с сердечной недостаточностью на фоне постинфарктного кардиосклероза. Из них, 25 (8,7 %) больных имели фибрилляцию предсердий. Проводилось генотипирование по 4 полиморфизмам (Gly389Arg гена b1-адренорецепторов, Ser49Gly гена b1-адренорецепторов, Gln27Glu гена b2-адренорецепторов и Ser275 гена b3-субодиницы G-протеина) при помощи полимеразно-цепной реакции. Генетико-эпидемиологический анализ осуществлялся с помощью программы SNPStats.Результаты. Пациенты с сердечной недостаточностью с генотипом G / C полиморфизма Gly389Arg гена b1-адренорецепторов имеют более низкий риск развития фибрилляции предсердий (ОШ = 0,14 (0,03-0,61), р=0,0043, ко-доминантная модель наследственности).Данные о снижении риска фибрилляции предсердий у больных с сердечной недостаточностью при генотипе G / C полиморфизма - Gly389Arg гена b1-аренорецепторов подтверждаются и в чрезмерно-доминантной (ОШ = 0,15 (0,03-0,64), р=0,0012), а также в доминантной (ОШ=0,23 (0,08-0,69), р=0,0029) и лог-аддитивной (ОШ=0,40 (0,17-0,94), р = 0,019) моделях наследственности.Выводы. Полученные результаты позволяют сделать вывод о том, что врожденные генетические различия в путях b-адренорецепции могут быть связаны с развитием фибрилляции предсердий у больных с сердечной недостатнисюМета роботи: вивчити взаємозв’язок поліморфізмів генів системи b-адренорецепції з ризиком розвитку фібриляції передсердь у хворих з серцевою недостатністю.Матеріал та методи. Включено 286 хворих з серцевою недостатністю на фоні післяінфарктного кардіосклерозу. Із них, 25 (8,7 %) хворих мали фібриляцію передсердь. Проводилось генотипування за 4 поліморфізмами (Gly389Arg гена b1-адренорецепторів, Ser49Gly гена b1- адренорецепторів, Gln27Glu гена b2-адренорецепторів та Ser275 гена b3-субодиниці G-протеїна) за допомогою полімеразноланцюгової реакції. Генетико-епідеміологічний аналіз здійснювався за допомогою програми SNPStats.Результати. Пацієнти з серцевою недостатністю з генотипом G/C поліморфізму Gly389Arg гена b1-адренорецепторів мають нижчий ризик розвитку фібриляції передсердь (ВШ=0,14 (0,03-0,61), р=0,0043, ко-домінантна модель спадковості).Дані про зниження ризику фібриляції передсердь у хворих з серцевою недостатністю при генотипі G/C поліморфізму - Gly389Arg гена b1-аренорецепторів підтверджуються й у надмірно-домінантній (ВШ = 0,15 (0,03-0,64), р = 0,0012), у домінантній (ВШ = 0,23 (0,08-0,69), р = 0,0029) та лог-аддитивній (ВШ = 0,40 (0,17-0,94), р = 0,019) моделях спадковості.Висновки. Отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що вроджені генетичні відмінності в шляхах b-адренорецепції можуть бути пов’язані з розвитком фібриляції передсердь у хворих з серцевою недостатніст
Кардіоваскулярні порушення у хворих з поєднаним перебігом обструктивного апное сну та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби
The aim: to investigate cardiovascular disorders in patients with combined obstructive sleep apnea (OSA) and gastroesophageal reflux disease (GERD) flow.Materials and methods: 165 patients aged 48 (36; 58) years were divided into four groups: I – 31 patients with GERD, II – 32 patients with OSA, III – 72 patients with comorbid OSA and GERD, control group – 30 practically healthy persons. All patients underwent: cardiorespiratory monitoring, ECG dispersion mapping (DM), daily ECG monitoring, echocardioscopy.Results: index “Myocardium” in group III according to DM ECG was by +14 % higher than in group II (p<0,05). Analysis of heart rate variability revealed in patients of group III the growth of SDNNi component by 1,6 times (p<0,05), RMSSD by 1,71 times, pNN50 – by 4,49 times compared with parameters in the control group (p<0,05 ). The HF component in group III exceeded the indicators in group I by 1.87 times, and the parameter LF was higher than in group II by +20,5 % (p<0,05). In group III, the TR component increased in 2,4 times compared with the control group (p<0,05). In patients of group III, every fourth has a daily profile of "night peaker", and every second – has a "non-dipper". The E/A ratio according to echocardioscopy in group III is less than – 18 % in group II (p<0,05). According to the results of ROC analysis, the index “Myocardium” is >18,28 % as a prognostic marker of cardiovascular disorders im patients with OSA and GERD combined flow.Conclusions: In patients with comorbid OSA and GERD revealed the most significant disorders of the cardiovascular system. In order to determine the cardiovascular disorders treatment effectiveness in patients with OSA and GERD, it is advisable to conduct dynamic monitoring of heart rate variability and echocardiography parametersЦель работы: Исследовать кардиоваскулярные расстройства у больных с сочетанным течением обструктивного апноэ сна (ОАС) и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ).Материалы и методы: было обследовано 165 пациентов в возрасте 48 (36; 58) лет, которые были разделены на четыре группы: I - 31 пациент с ГЭРБ, II - 32 больных с ОАС, III - 72 пациента с коморбидным течением ОАС и ГЭРБ, контрольная группа - 30 практически здоровых лиц. Всем пациентам выполнялось: кардиореспираторный мониторинг, дисперсионная картирование (ДК) ЭКГ, суточное мониторирование ЭКГ, ЭХОКС.Результаты: Индекс «Миокард» по данным ДК ЭКГ в III группе был больше, чем во II группе на +14 % (р<0,05). Анализ вариабельности сердечного ритма обнаружил у больных III группы рост компонента SDNNi в 1,6 раза (р<0,05), RMSSD в 1,71 раза, pNN50 в 4,49 раза по сравнению с параметрами в контрольной группе (р<0,05 ). Компонент HF в III группе превышал показатели в первой группе в 1,87 раза, а параметр LF был больше, чем во II группе на +20,5 % (р<0,05). В III группе компонент ТР увеличивался в 2,4 раза по сравнению с показателем в контрольной группе (р<0,05). Соотношение Е/А по данным ЭХОКС в III группе меньше, чем во II группе на -18 % (р<0,05). По результатам ROC-анализа определен уровень индекса «Миокард» >18,28 % как прогностический маркер кардиореспираторных нарушений у больных с сочетанным течением ОАС и ГЭРБ. Выводы: У больных с коморбидным течением ОАС и ГЭРБ выявлены значимые нарушения функционирования сердечно-сосудистой системы. Для определения эффективности лечения кардиоваскулярных нарушений у больных ОАС и ГЭРБ целесообразно проводить динамическое наблюдение за вариабельностью сердечного ритма и пaрaметрaми эхокардиографииМета роботи: Дослідити кардіоваскулярні розлади у хворих з поєднаним перебігом обструктивного апное сну (ОАС) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).Матеріали та методи: було обстежено 165 пацієнтів віком 48 (36; 58) років, які були розподілені на чотири групи: І – 31 пацієнт з ГЕРХ, ІІ – 32 хворих з ОАС, ІІІ – 72 пацієнта з коморбідним перебігом ОАС та ГЕРХ, контрольна група – 30 практично здорових осіб. Всім пацієнтам виконувалось: кардіореспіраторний моніторинг, дисперсійне картування (ДК) ЕКГ, добове моніторування ЕКГ тa AТ, ЕХОКС. Результати: Індекс «Міокард» за даними ДК ЕКГ в ІІІ групі був більше, ніж в ІІ групі на +14 % (р<0,05). Аналіз варіабельності серцевого ритму виявив у хворих ІІІ групи зростання компоненту SDNNi в 1,6 разів (р<0,05), RMSSD в 1,71 рази, pNN50 в 4,49 рази порівняно з параметрами в контрольній групі (р<0,05). Компонент HF в ІІІ групі перевищували показники в І групі в 1,87 разів, а параметр LF був більше, ніж у ІІ групі на +20,5 % (р<0,05). В ІІІ групі компонент ТР зростав у 2,4 рази порівняно з показником в контрольній групі (р<,05). Співвідношення Е/А за даними ЕХОКС в ІІІ групі менше, ніж в ІІ групі на -18 % (р<0,05). За результатами ROC-аналізу визначений рівень індексу «Міокард» >18,28 % як прогностичний маркер кардіореспіраторних порушень у хворих з поєднаним перебігом ОАС та ГЕРХ.Висновки: У хворих з коморбідним перебігом ОАС та ГЕРХ виявлені найвагоміші порушення функціонування серцево-судинної системи. Для визначення ефективності лікування кардіоваскулярних порушень у хворих на ОАС і ГЕРХ доцільно проводити динамічне спостереження за варіабельністю серцевого ритму та пaрaметрaми ехокардіографі
Клініко-лабораторна характеристика хворих з кардіопульмональною коморбідністю
Comorbidity of bronchial obstructive diseases and arterial hypertension (AH) is an important medico-social problem due to the increased incidence, the severity of complications, the tendency to increase mortality and disability of patients. However, the clinical characteristics and role of the major markers of inflammation in the pathogenesis of conditions such as chronic obstructive pulmonary disease (COPD) and asthma-COPD overlap (ACO) against AH and their impact on the course of the disease remain poorly understood.The aim of the study is to study the main clinical and laboratory parameters of patients with ACO and COPD with concomitant AH compared with each other and patients with isolated AH and with ACO without AH.Materials and methods. To participate in the study, we selected 100 patients with ACO on the background of AH, 30 patients with ACO without AH, 30 patients with COPD on the background of AH, 30 patients with AH. Examination of patients included: clinical methods - analysis of complaints and anamnesis of patients, standard clinical examination with measurement of blood pressure and heart rate, anthropometric study with the determination of body mass index (BMI), spirometric study with a test for reversibility of bronchial obstruction, the concentration of interleukin 6 (IL-6), interleukin 8 (IL-8), tumor necrosis factor α (TNF-α) and C-reactive proteine (CRP) in serum were determined by enzyme immunoassay.Results. Patients of the surveyed groups did not differ significantly in age and gender composition. There were no significant differences in smoking status and major indicators of respiratory function in the ACO and COPD groups, unlike the AH group. However, the FEV1 increase after bronchodilator inhalation was significantly higher in the ACO groups than in the COPD group and only AH. No significant differences were found between the study groups on TNF-α. At the same time, the group of patients with ACO on the background of AH was significantly different from the group of only ACO, COPD with AH and only AH in terms of CRP and IL-6; for IL-8 there was a significant difference compared with the groups with ACO and COPD with AH, and there were no significant differences with the AH group.Conclusions. The less prolonged exposure of the smoking factor with the background of bronchial asthma leads to pronounced changes in respiratory function, similar to changes in COPD with greater exposure to smoking. ACO patients have a better reversal of bronchial obstruction in response to bronchodilators than patients with COPD, which may indicate a potential better response of this group of patients to bronchodilator treatment. The course of ACO on the background of AH is accompanied by more pronounced chronic inflammationКоморбидность бронхообструктивных заболеваний и гипертонической болезни (ГБ) является важной медико-социальной проблемой из-за роста распростаненности, тяжести осложнений, тенденции к повышению смертности и быстрой потери трудоспособности пациентов. Однако, на сегодняшний день остается недостаточно изученной клиническая характеристика пациентов и роль основных маркеров воспаления в патогенезе таких состояний, как хроническое обструктивное заболевание легких (ХОЗЛ) и астма-ХОЗЛ перекрест (АХП) на фоне ГБ и их влияние на течение заболеваний.Цель исследования - исследовать главные клинико-лабораторные показатели больных АХП и ХОЗЛ с сопутствующей ГБ и сравнить между собой и с больными с изолированной ГБ и с АХП без ГБ.Материалы и методы. Для участия в исследовании нами были отобраны 100 пациентов с АХП на фоне ГБ, 30 пациентов с АХП без ГБ, 30 пациентов с ХОЗЛ на фоне ГБ, 30 пациентов с изолированной ГБ. Обследование больных включало клинические методы: анализ жалоб и анамнеза пациентов, стандартное клиническое обследование с измерением артериального давления (АД) и частоты сердечных сокращений, антропометрические исследования с определением индекса массы тела (ИМТ), спирометрические исследования с тестом на обратимость бронхиальной обструкции, определяли концентрацию интерлейкина-6 (ИЛ-6), интерлейкина-8 (ИЛ-8), фактора некроза опухоли α (ФНО-α) и С-реактивного белка (СРБ) в сыворотке крови с помощью иммуноферментного анализа.Результаты. Пациенты обследованных групп существенно не отличались по возрастному и гендерному составу. Не было достоверных различий по статусу курения и основным показателям функции внешнего дыхания в группах АХП с ГБ и ХОЗЛ с ГБ в отличие от группы изолированной ГБ. Однако, прирост объема форсированного выдоха за первую секунду (ОФВ1) после ингаляции бронхолитиков в группе АХП с ГХ был достоверно выше, чем в группах ХОЗЛ с ГХ и изолированной ГБ. Не было найдено существенных различий между группами исследования по показателю ФНО-α. В то же время группа пациентов с АХП на фоне ГБ достоверно отличалась от групп больных АХП, ХОЗЛ з ГБ и с изолированной ГБ по показателям СРБ и ИЛ-6, при этом по ИЛ-8 имела место достоверная разница по сравнению с группами с АХП и ХОЗЛ с ГБ и не было существенных различий с группой ГБ.Выводы. Менее длительное воздействие фактора курения на фоне бронхиальной астмы приводит к выраженным изменениям в функции внешнего дыхания, подобным изменениям при ХОЗЛ с большей экспозицией курения. Пациенты с АХП имеют лучшую обратимость бронхобструкции в ответ на действие бронхолитиков по сравнению с пациентами с ХОЗЛ, что может свидетельствовать о потенциально лучшем ответе этой группы пациентов на лечение бронхолитиками. Течение АХП на фоне ГБ сопровождается более выраженными проявлениями хронического воспаленияКоморбідність бронхообструктивних захворювань та гіпертонічної хвороби (ГХ) є важливою медико-соціальною проблемою через зростання розповсюдженості, тяжкість ускладнень, тенденцію до підвищення смертності та швидшу втрату працездатності пацієнтів. Однак, на сьогодні залишається недостатньо вивченою клінічна характеристика та роль основних маркерів запалення у патогенезі таких станів, як хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) та астма-ХОЗЛ перехресту (АХП) на тлі ГХ, та їх вплив на перебіг захворювань.Мета дослідження – дослідити головні клініко-лабораторні показники хворих на АХП та ХОЗЛ із супутньою ГХ в порівнянні між собою і хворими з ізольованою ГХ і з АХП без ГХ.Матеріали та методи. Для участі в дослідженні нами були відібрані 100 пацієнтів з АХП на тлі ГХ, 30 пацієнтів з АХП без ГХ, 30 пацієнтів з ХОЗЛ на тлі ГХ, 30 пацієнтів з ізольованою ГХ. Обстеження хворих включало клінічні методи - аналіз скарг та анамнезу пацієнтів, стандартне клінічне обстеження із вимірюванням артеріального тиску (АТ) та частоти серцевих скорочень, антропометричне дослідження із визначенням індексу маси тіла (ІМТ), спірометричне дослідження з тестом на зворотність бронхіальної обструкції, визначали концентрацію інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), інтерлейкіну-8 (ІЛ-8), фактору некрозу пухлин альфа (ФНП-α) та С-реактивного білку (СРБ) в сироватці крові за допомогою імуноферментного аналізу. Результати. Пацієнти обстежених груп суттєво не відрізнялись за віковим та гендерним складом. Не було достовірних відмінностей за статусом паління та основними показниками функції зовнішнього дихання в групах АХП з ГХ та ХОЗЛ з ГХ на відміну від групи з ізольованою ГХ. Однак, приріст об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) після інгаляції бронхолітика у групах АХП з ГХ був достовірно вищий, ніж у групах ХОЗЛ з ГХ та ізольованої ГХ. Не було знайдено істотних відмінностей між групами дослідження за показником ФНП-α. Одночасно група пацієнтів з АХП із супутньою ГХ достовірно відрізнялась від груп хворих на АХП, ХОЗЛ з ГХ та з ізольованою ГХ за показниками СРБ та ІЛ-6, при цьому за ІЛ-8 мала місце достовірна різниця порівняно з групами з АХП без ГХ та ХОЗЛ з ГХ і не було істотних відмінностей з групою ізольованою ГХ.Висновки. У хворих на АХП менш тривалий вплив фактору паління на тлі бронхіальної астми призводить до виражених змін у функції зовнішнього дихання, які подібні на зміни при ХОЗЛ з більшою експозицією паління. Пацієнти з АХП мають кращу зворотність бронхобструкції у відповідь на дію бронхолітиків порівняно з пацієнтами з ХОЗЛ, що може свідчити про потенційно кращу відповідь цієї групи пацієнтів на лікування бронхолітиками. Перебіг АХП на тлі ГХ супроводжується більш вираженими показниками хронічного запаленн
Зміни параметрів гемодинаміки при абдомінальном розродженні в умовах різних методів анестезії
Aim. To study and evaluate changes in the basic parameters of central and peripheral hemodynamics of the maternal organs in caesarean section (CS) with different methods of anesthesia.Materials and methods. 127 pregnant women were divided into 4 subgroups: Ia (n=31) – general anesthesia (GA) using Ketamine, Ib (n=31) – GA with Sodium Thiopental, IIa (n=31) – spinal anesthesia (SA), IIb (n=34) – SA with Ondansetron 8 mg intravenous. The assessment was performed in 5 stages: 1 – initial; 2 – beginning of operation; 3 – fetal extraction; 4 – end of operation; 5 – 12 hours after operation. The main indicators of hemodynamics were analyzed: systolic (SAP), diastolic (DAP) and mean (MAP) arterial pressure, stroke volume of the heart (SV), cardiac output (CO), cardiac index (CI), total peripheral vascular resistance (TPR).Results. Maximum increase of SAP, DAP, MAP, CI, CO in GA groups was found at the prenatal stage. Decrease of SAP, DAP, MAP in SA groups was indicated. Hypotension in IIa subgroup required correction with Mesatone in 23 women, while only five patients from IIb subgroup had a correction of hypotension with Mesatone.Conclusion. In subgroups Ia and Ib, major hemodynamic changes were noted at the prenatal stage, which is manifested in energetically less favorable functioning of the cardiovascular system. CS with SA using Ondansetron was accompanied by favorable hemodynamic shifts at all the stages (especially at the prenatal stage), what is indicating "hemodynamic safety" of that method of anesthesiaЦель. Изучить и оценить изменение основных параметров центральной и периферической гемодинамики материнского организма при операции кесарево сечение (КС) в условиях различных методов анестезиологического пособия.Материалы и методы. 127 беременных разделены на 4 подгруппы: Iа (n=31) – общая анестезия (ОА) с использованием кетамина, Iб (n=31) – с тиопенталом натрия, IIа (n=31) – спинальная анестезия (СА), IIб (n=34) – СА с внутривенным введением ондансетрона в дозе 8 мг. Оценка проводилась в 5 этапов: 1 – выходной; 2 – начало операции; 3 – этап извлечения плода; 4 – конец операции; 5 – через 12:00 после окончания операции. Анализировали основные показатели гемодинамики: систолическое (САД) и диастолическое (ДАД) артериальное давление, среднее артериальное давление (СрАД), ударный объем сердца (УО), минутный объем кровообращения (МОК), сердечный индекс (СИ), общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС).Результаты. В группе ОА было выявлено максимальное увеличение САД, ДАД, СрАД, СИ, МОК, а в группе СА зафиксировано снижение САД, ДАД, СрАД на пренатальном этапе. Артериальная гипотензия в подгруппе IIа потребовала у 23 женщин коррекции мезатоном, тогда как в подгруппе IIб только 5-ти пациенткам проводили коррекцию гипотензии мезатоном.Выводы. В подгруппе Iа та Iб основные гемодинамические изменения определялись на пренатальном этапе, что проявляется в енергетически менее выгодном функционировании сердечно-сосудистой системы. КС в условиях СА з использованием ондансетрона сопровождался благоприятными гемодинамическими изменениями на всех этапах операции, особенно на пренатальном этапе, что свидетельствует о "гемодинамической безопасности" данного метода анестезииМета. Вивчити і оцінити зміну основних параметрів центральної і периферичної гемодинаміки материнського організму при кесаревому розтині (КР) в умовах різних методів анестезії.Матеріали та методи. 127 вагітних розподілені на 4 підгрупи: Iа (n=31) – загальна анестезія (ЗА) з використанням кетаміна, Iб (n=31) – з тіопенталом натрія, IIа (n=31) – спінальна анестезія (СА), IIб (n=34) – СА з внутрішньовенним введенням ондансетрона в дозі 8 мг. Оцінка проводилася на 5 етапах: 1 - вихідний; 2 - початок операції; 3 – етап вилучення плода; 4 – кінець операції; 5 - через 12 годин після закінчення операції. Аналізували основні показники гемодинаміки: ситолічний (САТ) та діастолічний (ДАТ) артеріальний тиск, середній артеріальний тиск (СрАТ), ударний об’єм серця (УО), хвилинний об’єм кровообігу (ХОК), серцевий індекс (СІ), загальний периферичний судинний опір (ЗПСО).Результати. В групі ЗА було виявлено максимальне збільшення САТ, ДАТ, СрАТ, СІ, ХОК на пренатальному етапі. В групі СА зафіксовано зниження САТ, ДАТ, СрАТ. Артеріальна гіпотензія в підгрупі IIа потребувала у 23 жінок корекціїї мезатоном, тоді як у підгрупі IIб лише 5-ти пацієнткам проводили корекцію гіпотензії мезатоном.Висновки. У підгрупі Iа та Iб основні гемодинамічні зміни відзначалися на пренатальному етапі, що проявляється в енергетично менш вигідному функціонуванні серцево-судинної системи. КР в умовах СА з використанням ондансетрона супроводився сприятливими гемодинамічними зрушеннями на всіх етапах операції, особливо на пренатальному етапі, що свідчить про "гемодинамічну безпеку" даного метода анестезі
Вплив медикаментозної терапії на клінічний перебіг гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів після проведення черезшкірного коронарного втручання
The aim: to investigate the effectiveness of the use of ranolazine and quercetin in patients with acute IMEST after percutaneous coronary intervention and their impact on long-term results of treatment.Materials and methods: The study involved 105 patients with acute myocardial infarction with ST-segment elevation, who underwent percutaneous coronary intervention. Patients were divided into three study groups: patients who received standard medical therapy (control group), patients who were prescribed an intravenous form of quercetin according to the scheme (Basic 1) and patients received oral form of ranolazine according to the standard therapy (Basic 2). The state of myocardial perfusion after PCI, EchoCG, KDI, CSI and FV dynamics, and long-term results of treatment after 1 year were evaluated. The combined endpoint included a non-fatal recurrent myocardial infarction, a nonfatal stroke, a second hospitalization for angina reflux, and a sudden cardiovascular death.Results. Analyzing the state of myocardial perfusion in patients of the studied groups, it was found that in 18 patients (17.1%) the degree of restoration of blood flow at the level of microcirculation remained unsatisfactory. EchoCG after 9.3±1.2 days after PCI showed less KDI in the Primary 2 group and less CSI in the Primary 1 group compared with the control group (p<0.05). After 8.3±0.6 months CSI and KDI in the Primary 1 and Primary 2 groups, respectively, remained lower, and the EF in the Primary 1 group was higher than in the control group. A decrease in the frequency of onset of the total combined endpoint in the group of patients with FNC (OR=0.029; CI: 0.001–0.574; p<0.05) was recorded. Patients of the Primary 2 group had a lower re-hospitalization rate for angina pectoris (OR = 0.158; CI: 0.032–0.777; p <0.05) and the frequency of reaching the combined end point for the group as a whole (OR=0.244; CI: 0.081 0.730; p<0.05), as well as among patients with poor myocardial perfusion after PCI (OR=0.048; CI: 0.002–1.041; p<0.05).Conclusions: ranolazine and quercetin in patients with acute myocardial infarction contributes to the positive dynamics of KDI, XI and FV. Ranolazine and querсetin reduces the frequency of repeated hospitalizations for the renewal of angina during the yearЦель работы: исследовать эффективность применения ранолазин и кверцитина у пациентов с острым ИМзПST после проведения чрескожного коронарного вмешательства и их влияние на долгосрочные результаты лечения.Материалы и методы: в исследование было включено 105 пациентов с острым инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST, которым было проведено чрескожное коронарное вмешательство. Пациенты были разделены на три группы: пациенты, получавшие стандартную медикаментозную терапию (контрольная группа), пациенты, которым была назначена внутривенная форма кверцетина по схеме (Основная 1) и больные, которые на фоне проведения стандартной терапии получали ранолазин по схеме ( Основная 2). Оценивались состояние миокардиальной перфузии после ЧКВ, ЭхоКГ динамика КДИ, КСИ и ФВ, и отдаленные результаты лечения через 1 год. Комбинированная конечная точка включала нефатальный повторный инфаркт миокарда, нефатальный инсульт, повторную госпитализацию по поводу обновления стенокардии и внезапной сердечно-сосудистую смерть.Результаты. Анализируя состояние миокардиальной перфузии у пациентов исследуемых групп было установлено, что у 18 пациентов (17,1 %) степень восстановления кровотока на уровне микроциркуляции оставался неудовлетворительным. ЭхоКГ через 9,3±1,2 суток после ЧКВ продемонстрировало меньше КДИ в группе Основная 2 и меньше КСИ в группе Основная 1 по сравнению с контрольной группой (р <0,05). Через 8,3±0,6 мес. КСИ и КДИ в группе Основная 1 и Основная 2 соответственно оставались меньше, а ФВ в группе Основная 1 была выше, чем у пациентов группы контроля. Зафиксировано уменьшение частоты наступления суммарной комбинированной конечной точки в группе пациентов с ФНК (OR = 0,029; CI: 0,001-0,574; р <0,05). У пациентов группы Основная 2 была меньше частота повторных госпитализаций по поводу обновления стенокардии (OR = 0,158; CI: 0,032-0,777; р <0,05) и частоты достижения комбинированной конечной точки в целом по группе (OR = 0,244; CI: 0,081- 0,730; р <0,05), а также среди пациентов с неудовлетворительной миокардиальной перфузией после ЧКВ (OR = 0,048; CI: 0,002-1,041; р <0,05).Выводы: применение ранолазина и кверцитина у пациентов с острым инфарктом миокарда способствует положительной динамике КДИ, КСИ и ФВ. Кверцетин и ранолазин уменьшают частоту повторных госпитализаций по поводу возобновления стенокардии в течение года у пациентов после ЧКВ с ИМсПSTМета роботи: дослідити ефективність застосування ранолазину та кверцитину у пацієнтів з гострим ІМзПST після проведення черезшкірного коронарного втручання та їхній вплив на довгострокові результати лікування.Матеріали та методи: у дослідження було залучено 105 пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST, яким було проведено черезшкірне коронарне втручання. Пацієнти були розподілені на три досліджуванні групи: пацієнти, що отримували стандартну медикаментозну терапію (Контрольна група), пацієнти, яким була призначена внутрішньовенна форма кверцетину за схемою (Основна 1) та хворі, які на тлі проведення стандартної терапії отримували пероральну форму ранолазину за схемою (Основна 2). Оцінювали стан міокардіальної перфузії після ЧКВ, ЕхоКГ динаміку КДІ, КСІ та ФВ, та віддалені результати лікування через 1 рік. Комбінована кінцева точка включала нефатальний повторний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, повторну госпіталізацію з приводу поновлення стенокардії та раптову серцево-судинну смерть.Результати: Аналізуючи стан міокардіальної перфузії у пацієнтів досліджуваних груп було встановлено, що у 18 пацієнтів (17,1 %) ступінь відновлення кровотоку на рівні мікроциркуляції залишався незадовільним. ЕхоКГ через 9,3±1,2 діб після ЧКВ продемонструвало менший КДІ в групі Основна 2 та менший КСІ в групі Основна 1 у порівняні з контрольною групою (р<0,05). Через 8,3±0,6 міс. КСІ та КДІ в групі Основна 1 та Основна 2 відповідно залишались меншими, а ФВ в групі Основна 1 була вищою ніж у пацієнтів групи контролю. Зафіксовано зменшення частоти настання сумарної комбінованої кінцевої точки в групі пацієнтів з ФНК (OR=0,029; CI: 0,001-0,574; р<0,05). У пацієнтів групи Основна 2 була менша частота повторних госпіталізацій з приводу поновлення стенокардії (OR=0,158; CI: 0,032-0,777; р<0,05) та частоти досягнення комбінованої кінцевої точки в цілому по групі (OR=0,244; CI: 0,081-0,730; р<0,05), а також серед пацієнтів з незадовільною міокардіальною перфузією після ЧКВ (OR=0,048; CI: 0,002-1,041; р<0,05).Висновки: застосування ранолазину та кверцитину у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда сприяє позитивній динаміці КДІ, КСІ та ФВ. Кверцетин та ранолазин зменшують частоту повторних госпіталізацій з приводу поновлення стенокардії протягом року у пацієнтів після ЧКВ з приводу ІМзПS