ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Маркери системної запальної відповіді, оксидативного стресу та ендотеліальної дисфункції у хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з ревматоїдним артритом з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка
Get PDFIntroduction. In patients with rheumatoid arthritis (RA) in combination with arterial hypertension (AH) the early development of cardiovascular complications is caused by chronic systemic inflammation, a high level of pro-inflammatory cytokines and lipid peroxidation products (LPO).Aim of the research. For the purpose of early diagnosis of complications, study of the diastolic function of the left ventricle (LV) in patients with AH in combination with RA and determine the predictor value of LPO, endothelial function (EF), markers of a systemic inflammatory response regarding impaired LV diastolic function, and detection of exudate in the pericardial cavity.Materials and methods. We examined 96 patients with stage II of AH in combination with RA, 45 patients with stage II arterial hypertension and 31 healthy subjects. Patients underwent echocardioscopy and we determined the levels of isolated double bonds, Schiff’s bases, diene conjugates, diene ketones, malonic aldehyde, vitamins A, E, catalase, asymmetric dimethylargenini (ADMA), interleukin-1 beta (IL 1-B), interleukin-10 ( IL 10), a highly sensitive C-reactive protein (hs-CRP) and the level of final serum nitric oxide metabolites.Conclusins. The highest predictor value with respect to impaired LV diastolic function in AH patients in combination with RA was found in the indicator IL 1-B, AUC 0.882, sensitivity 72.15%, specificity 100% with an optimal distribution point >9.67 pg / ml, and relatively for detecting fluid in the pericardial cavity at an ADMA AUC of 0.913 with an optimal distribution point >0.841 μmol / L, sensitivity 94.12%, specificity 85.53%Введение. У больных ревматоидным артритом (РА) в сочетании с артериальной гипертензией (АГ) раннее развитие сердечно-сосудистых осложнений обусловлено хроническим системным воспалением, высоким уровнем провоспалительных цитокинов и продуктов перекисного окисления липидов (ПОЛ).Цель исследования. С целью ранней диагностики осложнений исследовать диастолическую функцию левого желудочка (ЛЖ) у больных АГ в сочетании с РА и определить предикторную ценность показателей ПОЛ, эндотелиальной функции (ЭФ), маркеров системного воспалительного ответа относительно нарушения диастолической функции ЛЖ, и выявления выпота в полости перикарда.Материалы и методы. Обследовано 96 пациентов с АГ II стадии в сочетании с РА, 45 пациентов с артериальной гипертензией II стадии и 31 практически здоровых особ. Пациентам проводили эхокардиоскопию, определяли уровни изолированных двойных связей, шифових оснований, диеновых конъюгатов, диеновых кетонов, малонового альдегида, витаминов А, Е, каталазы, асимметричного диметиларгенину (АДМА), интерлейкина-1 бета (ИЛ 1-В), интерлейкина-10 (ИЛ 10), высокочувствительного С-реактивного белка (ВЧ СРБ) и уровень конечных метаболитов оксида азота в сыворотке крови.Выводы. Самая высокая предикторна ценность относительно нарушения диастолической функции ЛЖ у больных АГ в сочетании с РА выявлена у показателя ИЛ 1-В, AUC 0,882, чувствительность 72,15 %, специфичность 100 % при оптимальной точке распределения> 9,67 пг / мл, а относительно выявления жидкости в полости перикарда у показателя АДМА AUC 0,913 при оптимальной точке распределения > 0,841 мкмоль / л, чувствительность 94,12 %, специфичность 85,53 %Вступ. У хворих на ревматоїдний артрит (РА) в поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ) ранній розвиток серцево-судинних ускладнень обумовлений хронічним системним запаленням, високим рівнем прозапальних цитокінів та продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ).Мета дослідження. З метою ранньої діагностики ускладнень дослідити діастолічну функцію лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на АГ в поєднанні з РА та визначити цінність показників ПОЛ, ендотеліальної функції (ЕФ), маркерів системної запальної відповіді щодо порушення діастолічної функції ЛШ, та виявлення випоту в порожнину перикарда.Матеріали і методи. Обстежено 96 пацієнтів з АГ II стадії в поєднанні з РА , 45 пацієнтів з артеріальною гіпертензією II стадії та 31 практично здорових осіб. Пацієнтам проводили ехокардіоскопію, визначали рівні ізольованих подвійних зв’язків, шифових основ, дієнових кон’югатів, дієнових кетонів, малонового альдегіду, вітамінів А, Е, каталази, асиметричного диметиларгеніну (АДМА), інтерлейкіну-1 бета (ІЛ 1-В), інтерлейкіну-10 (ІЛ 10), високочутливого С-реактивного білку (ВЧ СРБ) та рівень кінцевих метаболітів оксиду азоту в сироватці крові.Результати. Медіани показників ізольованих подвійних зв’язків, дієнових кон’югатів, дієнових кетонів, шифових основ, малонового альдегіду, АДМА, ІЛ 1-В, ІЛ 10 та ВЧ-СРБ в підгрупі хворих на АГ в поєднанні з РА з діастолічною дисфункцією ЛШ були вищі на 24,4 %, 25,2 %, 20,4 %, 17,6 % , 21,4 %, 16,3 % 35,3 %, 24,3 % та 52,6 % відповідно, проти показників хворих з нормальною діастолічною функцією ( р < 0,05).Висновки. Найбільша предикторна цінність щодо порушення діастолічної функції ЛШ у хворих на АГ в поєднанні з РА виявлена у показника ІЛ 1-В, AUC 0,882, чутливість 72,15 %, специфічність 100 % при оптимальній точці розподілу > 9,67 пг/мл, а щодо виявлення рідини в порожнині перикарда у показника АДМА AUC 0,913 при оптимальній точці розподілу > 0,841 μмоль/л, чутливість 94,12 %, специфічність 85,53
Периферична нейропатія у хворих на ревматоїдний артрит
Get PDFThe aim of the study: to improve quality of early diagnosis, to determine new link of pathogenesis and develop prognostic criteria of peripheral neuropathy course in patients with rheumatoid arthritis.Study material and methods: overall, 131 patients aged from 17 to 79 years (46+/-1 years on average) with rheumatoid arthritis were enrolled into the study, of these 25±1 % male and 75±1 % female. Disease duration was 9 years. NJR (articular count), IR (index Richi) and IL (index Lansburi) were evaluated. Index DAD (overall disease activity) in points and criteria DAS28 (index of arthritis activity for 28 joints) were determined to evaluate overall activity of inflammatory joint diseases. Radiological and sonographic examination of peripheral, sacroiliac joints and vertebral column were performed.Results and discussion: peripheral neuropathy was diagnosed in 17 (13.0±1 %) of patients with rheumatoid arthritis, which were enrolled into the main group, other 114 patients remained in control group. Peripheral neuropathy was observed in 13±0.1 % of patients with rheumatoid arthritis as polyneuropathy and mononeuropathy in 5:1 ratio with motorial, sensor, vegetative and mixed disorders in ratio 1:2:3:3, in ½ of cases patients had tunnel syndrome. This is linked to the patient gender (more often with male), tendovaginitis presence, digital arteritis, ophthalmopathy, myositis and spondylopathy. Osteochondrosis and spondylarthrosis have been observed in ½ of patients with rheumatoid arthritis, moreover clinical manifestation of disease was revealed in 35.1±0.1 % of cases which linked to patients age, damage of wrist, elbow, hip and sacroiliac joints, presence of general osteoporosis and tendovaginitis, sensor and motorial disorders.Conclusions: peripheral neuropathy more often has been observed in male, patients with tendovaginitis, digital arteritis, ophthalmopathy, myositis and spondylopathy. Severity of course was influenced by wrist joint arthritis and presence of joint calcification. Level of IL and DAS28 might be prognostic criteria of peripheral neuropathy course in patients with rheumatoid arthritisЦель исследования: улучшить качество ранней диагностики, установить новые звенья патогенеза и разработать прогностические критерии периферической нейропатии при ревматоидном артрите.Материалы и методы: Под наблюдением находился 131 больной ревматоидным артритом в возрасте от 17 до 79 лет (в среднем 46±1 лет), среди которых было 25±1 % мужчин и 75±1 % женщин. Длительность заболевания составила 9 лет. Подсчитывали NPJ (суставной счет), IR (индекс Ричи) і IL (индекс Лансбури). Для оценки общей активности воспалительных заболеваний суставов определяли показатель DAD(общая активность заболевания) в баллах, и критерий DAS28 (индекс степени активности артрита для 28 суставов). Пациентам выполняли рентгеновское и ультразвуковое исследование периферических суставов, крестцовоподвздошных сочленений и позвоночника.Результаты: Периферическая нейропатия диагностирована у 17 (13,0±1 %) больных ревматоидным артритом, которые включены в основную группу, а остальные 114 пациентов составили контрольную группу. Периферическая нейропатия наблюдается у 13±0,1 % от числа больных ревматоидным артритом в соотношении «полинейропатия: мононейропатия» как 5:1, которая протекает с моторными, сенсорными, смешанными и вегетативными расстройствами в соотношении 1:2:3:3, в ¼ случаев развиваются туннельный вариант, что связано с полом больных (у мужчин чаще), наличием тендовагинитов, дигитального артериита, офтальмопатий, миозита, спондилопатии. Поражение позвоночника в виде остеохондроза и спондилоартроза наблюдается у ½ от числа больных ревматоидным артритом, причем, клинически манифестно протекает в 35,1±0,1 % случаев, что прямо связано с возрастом пациентов, вовлечением в процесс лучезапястных, локтевых, тазобедренных и крестцовоподвздошных суставов, наличием системного остеопороза и тендовагинитов, сенсорных и моторных расстройств.Вывод: Периферическая нейропатия чаще наблюдалась у мужчин, была обусловлена наличием тендовагинитов, дигитального артериита, офтальмопатий, миозита, спондилопатии. На тяжесть течения периферической нейропатии влиял артрит локтевых суставов и наличие артрокальцинатов. Параметры IL и DAS28 могут быть прогностическими критериями течения периферической нейропатии у пациентов с ревматоидным артритомМета дослідження: Удосконалити якість ранньої діагностики, визначити нові ланки патогенезу і розробити прогностичні критерії периферичної нейропатії у пацієнтів з ревматоїдним артритомМатеріали та методи: під наглядом перебувало 131 хворих на ревматоїдний артрит у віці від 17 до 79 років (в середньому 46±1 роки), серед яких було 25±1 % чоловіків і 75±1 % жінок. Тривалість захворювання склала 9 років. Підраховували NPJ (суглобовий рахунок), IR (індекс Річі) і IL (індекс Лансбурі). Для оцінки загальної активності запальних хвороб суглобів визначали показник DAD (загальна активність захворювання) в балах та критерій DAS28 (індекс ступеня активності артриту для 28 суглобів). Пацієнтам було проведено рентгенівське і ультразвукове дослідження периферичних суглобів, крижоздухвинних зчленувань і хребта.Результати: периферичну нейропатію було діагностовано у 17 (13,0±1 %) хворих ревматоїдним артритом, які охоплені основною групою обстежених, а інші 114 пацієнтів склали контрольну групу. Ураження периферичної нервової системи у вигляді периферичної нейропатії (у співвідношенні «моно- і полінейропатія» як 5:1) спостерігалось у 13±0,1 % від кількості хворих на ревматоїдний артрит, яка протікає з моторними, сенсорними, змішаними і вегетативними розладами в співвідношенні 1:2:3:3, у ¼ випадків розвиваються тунельний варіант нейропатії, що пов’язано зі статтю хворих (частіше у чоловіків), наявністю тендовагінитів, дигітального артеріїту, офтальмопатій, міозиту, спондилопатії. Ураження хребта у вигляді остеохондрозу і спондилоартрозу спостерігалось у ½ від кількості хворих, при чому, клінічно маніфестно протікає у 35,1±0,1 % випадках, що прямо пов’язано з віком пацієнтів, втягненням у процес променезап’ястних, ліктьових, кульшових і крижоздухвинних суглобів, наявністю системного остеопорозу і тендовагінітів, сенсорних і моторних розладів.Висновки: Периферична нейропатія частіше спостерігалась у чоловіків, була обумовлена наявністю тендовагінитів, дигітального артеріїту, офтальмопатій, міозиту, спондилопатії. На тяжкість перебігу периферичної нейропатії впливав артрит ліктьових суглобів і присутність артрокальцинатів, параметри IL та DAS28 можуть бути прогностичними критерієми перебігу периферичної нейропатії у пацієнтів з ревматоїдним артрито
Особливості біохімічних змін у хворих на обмежену склеродермію
No full textThe aim of the study was to determine the characteristics of biochemical changes in localized scleroderma based on the analysis and evaluation of dysmetabolic disorders of homeostasis from the standpoint of the individual characteristics of patients.Materials and methods. Under our supervision there were 107 patients with localized scleroderma in the acute stage who were hospitalized in the Department of Dermatology of the State Institution “Institute of Dermatology and Venereology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine” from 2014 to 2018. All patients were randomly assigned to 3 groups comparable in all parameters — the main group and two comparison groups. The main group consisted of 33 (34.01 %) localized scleroderma patients who received complex treatment; in the І group - 34 (35.05 %) patients who received only traditional therapy; in group II - 30 (30.92 %) patients who received treatment according to the scheme, which included traditional therapy with the addition of thiotriazoline.The study of the concentration of C-reactive protein (CRP) was performed by quantitative immunoturbidimetry according to OP. Shevchenko (1997); serum protein fractions - by electrophoresis on agarose gel plates by the method of S.S. Chernecky, V.J. Berger (2008); total lipids - by V.N. Titovu, M.G. Tvorogova (1992); high-density lipoproteins, triglycerides, beta-lipoproteins - by S.E. Severin (1977);cholesterol concentration - according to D. Vaidya (2005); the atherogenic coefficient was calculated by the formula: CA = (total cholesterol - HDL) / HDL); determination of serum magnesium and chlorine using colorimetric analysis (A.Sh. Byshevsky, OA Tersenov, 1994).Results. In the studied groups of patients with OSD and in healthy donors, a study was made of the level of C-reactive protein (CRP., The concentration of which in patients with OSD in the exacerbation stage reached 44 g / l before treatment, after conducting a course of appropriate drug therapy in each study group amounted to: in group II, the comparison group — 38 g / l, in group I, the comparison group — 30 g / l, and in the main group — 16 g / l, which are closest to the level of CRP in healthy donors and indicate high efficacy of the treatment we developed a scheme with the inclusion of modern drugs.In the serum of patients of the I and II comparison groups, there was an increase in magnesium content by 1.8 times and a decrease in chlorine level by 1.2 times, which characterizes the presence of deep metabolic disorders in this category of patients, affecting not only immunoreactivity but also water-electrolyte metabolism. The magnesium content and the level of chlorine in the blood serum of the patients of the main group did not significantly differ from the control and was 2 times lower in comparison with the concentration of these indicators in the group of patients with SJD before treatmentConcentration of cholesterol was lower in the OSD group before treatment and in the comparison groups - an average of 1.8 times. Also noted increase in the concentration of high density lipoprotein - an average of 2.7 times. The concentration of triglycerides was minimal in the CSF group before treatment and was 0.4 ± 0.03 mol / L, which was 5.4 times lower in the control group of healthy donors and 4 times lower than in the main group of patients.Conclusion. Based on the conducted research, a number of features of biochemical parameters were revealed, which indicate that localized scleroderma is accompanied by disturbances of the biochemical link of homeostasis. The change in the ratio of lipid and protein fractions indicates a violation of the regulatory and regenerative functions at the level of the structural organization of cell membranes, and an increase in the magnesium content and a decrease in the level of chlorine — deep metabolic disorders in this category of patientsЦелью исследования было определение особенностей биохимических изменений при ограниченной склеродермии (ОСД) на основании анализа и оценки дисметаболических расстройств гомеостаза с позиций индивидуальных особенностей пациентов.Материалы и методы. Под нашим наблюдением было 107 больных ОСД в стадии обострения, находившихся на стационарном лечении в отделении дерматологии ГУ “Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины” с 2014 по 2018 гг. Все пациенты случайным образом были распределены на 3 сопоставимые по всем параметрам группы – основную и две группы сравнения. В основную группу вошли 33 (34,01 %) больных ОСД, получавших комплексное лечение; в І группу - 34 (35, 05 %) пациента, получавших только традиционную терапию; во ІІ группу - 30 (30,92 %) больных, получавших лечение по схеме, которая включала традиционную терапию с добавлением тиотриазолина.Исследование концентрации С-реактивного белка (СРБ) проводили количественным методом иммунотурбидиметрии по О. П. Шевченко (1997); белковых фракций сыворотки крови - методом электрофореза на пластинках в агарозном геле по методике С. С. Chernecky, В. J. Berger (2008); общих липидов - по В. Н. Титову, М. Г. Твороговой (1992); липопротеидов высокой плотности, триглицеридов, бета-липопротеидов – по С. Е. Северину (1977); концентрацию холестерина – по D. Vaidya (2005); коэффициент атерогенности рассчитывали по формуле: КА = (общий ХС – ЛПВП)/ЛПВП); определение магния и хлора сыворотки крови – с помощью колориметрического анализа (А.Ш. Бышевский, О.А. Терсенов, 1994).Результаты. В исследуемых группах больных ОСД и у здоровых доноров проведено исследование уровня С-реактивного белка (СРБ., концентрация которого у больных ОСД в стадии обострения до проведения лечения достигала уровня 44 мг/л, после проведения курса соответствующей лекарственной терапии в каждой исследуемой группе показатели СРБ составили: во ІІ группе сравнения – 38м г/л, в І группе сравнения – 30м г/л, а в основной группе – 16 мг/л, которые являются наиболее близкими к уровню СРБ у здоровых доноров и указывают на высокую эффективность проведенного лечения по разработанной нами схеме с включением современных препаратов.В сыворотке крови больных І и II групп сравнения отмечали повышение содержания магния в 1,8 раза и снижение уровня хлора в 1,2 раза, что характеризует наличие глубоких метаболических нарушений у данной категории больных, затрагивающих не только иммунореактивность но и водно-электролитный обмен. Содержание магния и уровень хлора в сыворотке крови больных основной группы достоверно не отличались от контроля и было позитивно ниже в 2 раза по сравнению с концентрацией этих показателей в группе больных с ОСД до лечения.Концентрация холестерина была пониженной в группе ОСД к лечению и в группах сравнения - в среднем в 1,8 раза. Также отмечали рост концентрации липопротеидов высокой плотности - в среднем в 2,7 раза. Концентрация триглицеридов была минимальной в группе ОСД к лечению и составила 0,4 ± 0,03 моль / л, что в 5,4 раза было ниже, в контрольной группе здоровых доноров и в 4 раза ниже, чем в основной группе пациентов.Выводы. На основании проведенных исследований был выявлен ряд особенностей биохимических показателей, которые свидетельствуют, что ОСД сопровождается нарушениями биохимического звена гомеостаза. Изменение соотношения липидных и белковых фракций указывает на нарушение регуляторных и регенеративных функций на уровне структурной организации клеточных мембран, а повышение содержания магния и снижение уровня хлора - на глубокие метаболические нарушения у данной категории пациентовМетою дослідження було визначення особливостей біохімічних змін при ОСД на підставі аналізу та оцінки дисметаболічних розладів гомеостазу із позицій індивідуальних особливостей пацієнтів.Матеріали та методи. Під нашим спостереженням було 107 хворих ОСД в стадії загострення, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні дерматології ДУ "Інститут дерматології та венерології НАМН України" з 2014 по 2018 рр. Всі пацієнти випадковим чином були розподілені на 3 зіставні за всіма параметрами групи - основну і дві групи порівняння. До основної групи увійшли 33 (34,01 %) хворих ОСД, які отримували комплексне лікування; в І групу - 34 (35, 05 %) пацієнта, які отримували тільки традиційну терапію; у ІІ групу - 30 (30,92 %) хворих, які отримували лікування за схемою, яка включала традиційну терапію з додаванням тіотриазоліну.Дослідження концентрації С-реактивного білка (СРБ) проводили кількісним методом іммунотурбідіметріі по О.П. Шевченко (1997); білкових фракцій сироватки крові - методом електрофорезу на пластинках в агарозному гелі за методикою С.С. Chernecky, В.J. Berger (2008); загальних ліпідів - по В.Н. Титову, М.Г. Творогова (1992); ліпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів, бета-ліпопротеїдів - по С.Є. Северину (1977); концентрацію холестерину - по D. Vaidya (2005); коефіцієнт атерогенності розраховували за формулою: КА = (загальний ХС - ЛПВЩ) / ЛПВЩ); визначення магнію і хлору сироватки крові - за допомогою колориметрического аналізу (А.Ш. Бишівський, О.А. Терсенов, 1994).Результати. У досліджуваних групах хворих на ОСД і у здорових донорів проведено дослідження рівня С-реактивного білка (СРБ), концентрація якого у хворих на ОСД в стадії загострення до проведення лікування досягала рівня 44 г / л, після проведення курсу відповідної лікарської терапії в кожній досліджуваній групі показники СРБ склали: у ІІ групі порівняння - 38 г / л, в І групі порівняння - 30 г / л, а в основній групі - 16 г / л, що є найближчими до рівня СРБ у здорових донорів і вказують на високу ефективність проведеного лікування за розробленою нами схемою з включенням сучасних препаратов.У сироватці крові хворих І і II груп порівняння відзначали підвищення вмісту магнію в 1,8 рази і зниження рівня хлору в 1,2 рази, що характеризує наявність глибоких метаболічних порушень у даної категорії хворих, які зачіпають не тільки иммунореактивность але і водно-електролітний обмін. Зміст магнію і рівень хлору в сироватці крові хворих основної групи достовірно не відрізнялися від контролю і було позитивно нижче в 2 рази в порівнянні з концентрацією цих показників в групі хворих з ОСД до лікування.Концентрація холестерину була зниженою в групі ОСД до лікування і в групах порівняння - в середньому в 1,8 рази. Також відзначали зростання концентрації ліпопротеїдів високої щільності - в середньому в 2,7 рази. Концентрація тригліцеридів була мінімальною в групі ОСД до лікування і становила 0,4 ± 0,03 моль / л, що в 5,4 рази було нижче, в контрольній групі здорових донорів і в 4 рази нижче, ніж в основній групі пацієнтів.Висновки. На підставі проведених досліджень було виявлено ряд особливостей біохімічних показників, які свідчать, що ОСД супроводжується порушеннями біохімічної ланки гомеостазу. Зміна співвідношення ліпідних і білкових фракцій вказує на порушення регуляторних і регенеративних функцій на рівні структурної організації клітинних мембран, а підвищення вмісту магнію і зниження рівня хлору - на глибокі метаболічні порушення у даній категорії пацієнті
Моторні та немоторні прояви доброякісного розсіяного склерозу: результати 5-річного проспективного дослідження
Get PDFThe aim of our work was to assess the motor and non-motor effects of the disease in patients with benign multiple sclerosis (MS) during the 5-year follow-up period.Materials and methods: the observational, prospective five-year, double-blind study of patients with benign MS was conducted for the first time in Ukraine. On the basis of the electronic register of patients with multiple sclerosis in the Volyn region, a group of patients with benign multiple sclerosis according to the following criteria: duration of MS for more than 10 years, full or partial working capacity, degree of disability of EDSS ≤4 points was allocated in 2012-2013. In 2017–2018 a reassessment of patients with benign MS was performed. According to the degree of disability on the EDSS scale, at the stage of inclusion in the study, patients were divided into three groups: the first group includes patients with a degree of EDSS ≤2.0 points, to the second group - with an EDSS degree of 2.5–3.5 points, to the third group - with the degree of EDSS ≤4.0 points.Results: there were included 74 persons, age 46.44±8.36 years into analyses. According to the degree of EDSS step at the stage of inclusion in the study, patients were divided into three groups. The demographic, clinical and paraclinical characteristics were evaluated. It has been established that the initial level of functional disability on the EDSS scale is not a determining factor in the assessment of the level of disability and employment after 5 years. Progression of the disease was observed regardless of the initial level of EDSS in at least two functional scales.Conclusions: the proportion of benign multiple sclerosis after 15 years of follow-up was 9.76 %. With a lower initial score on the EDSS scale, there is an increase in motor manifestations, with more – non-motor syptoms of multiple sclerosis. Progression of the disease is observed in at least two functional scalesЦелью нашей работы было оценить моторные и немоторные симптомы у пациентов с доброкачественным течением рассеянного склероза в течение 5-летнего периода наблюдения.Материалы и методы: обсервационное, проспективное пятилетнее, двойное исследованиям пациентов с доброкачественным РС проводится впервые в Украине. На основе электронного реестра пациентов с рассеянным склерозом в Волынской области, в 2012–2013 была выделена группа пациентов с доброкачественным рассеянным склерозом по следующим критериям: продолжительность РС более 10 лет, сохранна полная или частичная работоспособность, степень несостоятельности по шкале EDSS ≤4 баллов. В 2017-2018 осуществлена повторная оценка пациентов с доброкачественным РС. Соответственно степени несостоятельности по шкале EDSS, на этапе включения в исследование, пациентов были разделены на три группы: в первой группе отнесены пациентов со степенью EDSS ≤2,0 баллов, ко второй группе - со степенью EDSS 2,5–3,5 баллов, к третьей группе - со степенью EDSS ≤4,0 баллов.Результаты К анализу расчетов были включены 74 человека в возрасте 46,44 ± 8,36 лет. Соответственно степени несостоятельности по шкале EDSS, на этапе включения в исследование, пациентов были разделены на три группы. Оценивались демографические, клинические и параклинические характеристики. Установлено, что исходный уровень функциональной несостоятельности по шкале EDSS не является определяющим фактором в оценке уровня несостоятельности и трудоустройства через 5 лет. Прогрессирования заболевания наблюдается независимо от исходного уровня EDSS минимум по двум функциональным шкалам.Выводы: Доля доброкачественного рассеянного склероза через 15 лет наблюдения составила 9,76 %. При меньшем выходном балле по шкале EDSS наблюдается нарастание моторных проявлений, при большем – немоторных проявлений рассеянного склероза. Прогрессирования заболевания наблюдается минимум по двум функциональным шкаламМетою нашої роботи було оцінити моторні і немоторні прояви захворювання у пацієнтів з доброякісним перебігом розсіяного склерозу (РС) протягом 5-річного періоду спостереженняМатеріали і методи: Обсерваційне, проспективне п’ятирічне, подвійне дослідження пацієнтів з доброякісним РС проводиться вперше в Україні. На основі електронного реєстру пацієнтів з розсіяним склерозом у Волинській області, в 2012–2013 було виділено групу пацієнтів з доброякісним розсіяним склерозом за наступними критеріями: тривалість РС більше 10 років, збережена повна або часткова працездатність, ступінь неспроможності за шкалою EDSS ≤4 балів. В 2017-2018 здійснено повторну оцінку пацієнтів з доброякісним РС. Відповідно ступеню неспроможності за шкалою EDSS, на етапі включення в дослідження, пацієнтів було розділено на три групи: до першої групи віднесено пацієнтів зі ступенем EDSS ≤2,0 балів, до другої групи – зі ступенем EDSS 2,5–3,5 балів, до третьої групи – зі ступенем EDSS ≤4,0 балів.Результати: До аналізу підрахунків було включено 74 особи, віком 46,44±8,36 років. Відповідно ступеню неспроможності за шкалою EDSS, на етапі включення в дослідження, пацієнтів було розділено на три групи. Оцінювались демографічні, клінічні та параклінічні характеристики. Встановлено, що вихідний рівень функціональної неспроможності за шкалою EDSS не є визначальним фактором в оцінці рівня неспроможності та працевлаштування через 5 років. Прогресування захворювання спостерігається незалежно від вихідного рівня EDSS щонайменше за двома функціональними шкалами.Висновки: частка доброякісного розсіяного склерозу через 15 років спостереження склала 9,76 %. При меншому вихідному балі за шкалою EDSS спостерігається наростання моторних проявів, при більшому – немоторних проявів розсіяного склерозу. Прогресування захворювання спостерігається щонайменше за двома функціональними шкалам
Вплив лікування рекомбінантним гормоном росту на стан гіпофізарно-тиреоїдної та гіпофізарно-надниркової систем у дітей з синдромом біологічно неактивного гормону росту
Get PDFCombined insufficiency of adenohypophysis such as thyrotropic and adrenocorticotropic, especially during treatment with recombinant growth hormone, were often observed among children with somatotropic insufficiency.Aim. To evaluate the adaptation mechanisms of the organism based on studying the peculiarities of pituitary-thyroid and pituitary-adrenal functions in patients with syndrome of biologically inactive growth hormone on the background of recombinant growth hormone treatment.Materials and methods. There were examined 158 patients with syndrome of biologically inactive GH (49 girls and 109 boys); the mean age of patients was 8.3 ± 0.24 years. The levels of thyrotropic hormone, thyroxine, triiodothyronine, thyroid peroxidase antibody, adrenocorticotropic hormone, and cortisol were determined. The examinations were performed before and against the recombinant growth hormone treatment for 6 months. The control group consisted of 42 healthy children (12 girls and 30 boys), the age was from 5 to 16 years.Results. The levels of thyrotropic hormone in blood plasma of children with syndrome of biologically inactive growth hormone were increased but remained within the normal range during therapy with recombinant growth hormone. Peripheral indices of thyroid function in patients with syndrome of biologically inactive growth hormone, according to free thyroxine, before treatment and against the background of the recombinant growth hormone use almost had no differences and did not reach a significant difference, although they tended to decrease compared with the control group. The levels of adrenocorticotropic hormone and cortisol in blood plasma of children with syndrome of biologically inactive growth hormone before recombinant growth hormone treatment comparing to the control group did not have significant differences. Recombinant growth hormone therapy for 6 months resulted in an increase in the values of adrenocorticotropic hormone (p<0.01) and cortisol (p <0.01) compared with those of children with syndrome of biologically inactive growth hormone before the use of recombinant growth hormone and practically consistent with the reference values.Conclusions. Syndrome of biologically inactive growth hormone is not accompanied by disorder of the thyrotropic and adenocorticotropic functions of the pituitary gland. Reserve adaptive mechanisms of pituitary-thyroid gland and pituitary-adrenal gland systems have an adequate response to long-term treatment with recombinant growth hormone drugsСреди детей с соматотропной недостаточностью часто наблюдается сочетанная недостаточность (тиреотропная и адренокортикотропная) аденогипофиза, особенно во время лечения препаратами рекомбинантного гормона роста.Цель работы. Оценить механизмы адаптации организма на основании изучения особенностей гипофизарно-тиреоидной и гипофизарно-надпочечниковой функций у пациентов с синдромом биологически неактивного гормона роста на фоне лечения препаратами рекомбинантного гормона роста.Материалы и методы. Обследовано 158 больных с синдромом биологически неактивного гормона роста (49 девушек и 109 мальчиков), средний возраст пациентов составил 8,3 ± 0,24 года. Определяли уровни тиреотропного гормона, тироксина, трийодтиронина, антител к тиреопероксидазе, адренокортикотропного гормона и кортизола. Обследование проводили до и на фоне лечения препаратами рекомбинантного гормона роста в течение 6 месяцев. Контрольную группу составили 42 здоровых детей (12 девочек и 30 мальчиков) в возрасте от 5 до 16 лет.Результаты исследования. Во время терапии препаратами рекомбинантного гормона роста уровни тиреотропного гормона в плазме крови детей с синдромом биологически неактивного гормона роста повышались, однако оставались в пределах нормальных значений. Периферические показатели тиреоидной функции у пациентов с синдромом биологически неактивного гормона роста по данным тироксина, как до лечения, так и на фоне применения рекомбинантного гормона роста почти не имели различий и не достигали достоверной разницы, хотя имели тенденцию к снижению по сравнению с группой контроля. Уровни адренокортикотропного гормона и кортизола в плазме крови детей с синдромом биологически неактивного гормона роста до лечения рекомбинантного гормона роста по сравнению с контрольной группой не имели существенных различий. Лечение препаратами рекомбинантного гормона роста в течение 6 месяцев приводило к повышению показателей адренокортикотропного гормона и кортизола (р <0,01) по сравнению с показателями детей, больных синдромом биологически неактивного гормона роста до применения рекомбинантного гормона роста и практически соответствовали референтным значениям.Выводы. Синдром биологически неактивного гормона роста не сопровождается нарушением тиреотропной и аденокортикотропной функциями гипофиза. Резервные адаптационные механизмы систем гипофиз-щитовидная железа и гипофиз-надпочечниковые железы имеют адекватную реакцию на длительное лечение препаратами рекомбинантного гормона ростаСеред дітей із соматотропною недостатністю часто спостерігається поєднана недостатність (тиреотропна та адренокортикотропна) аденогіпофіза, особливо під час лікування препаратами рекомбінантного гормону росту.Мета. Оцінити механізми адаптації організму на підставі вивчення особливостей гіпофізарно-тиреоїдної та гіпофізарно-надниркової функцій у пацієнтів з синдромом біологічно неактивного гормону росту на тлі лікування препаратами рекомбінантного гормону росту.Матеріали та методи. Обстежено 158 хворих із СБНГР (49 дівчат і 109 хлопців), середній вік пацієнтів склав 8,3±0,24 років. Визначали рівні тиреотропного гормону, тироксину (Т4 віл.), трийодтироніну (Т3 віл.), антитіл до тиреопероксидази, адренокортикотропного гормону і кортизолу. Обстеження проводили до та на тлі лікування рекомбінантним гормоном росту протягом 6 місяців. Контрольну групу склали 42 здорові дитини (12 дівчат і 30 хлопців) віком від 5 до 16 років.Результати дослідження. Під час терапії препаратами рекомбінантним гормоном росту рівні тиреотропного гормону у плазмі крові у дітей з синдромом біологічно неактивного гормону росту підвищувались, однак залишалися в межах нормальних значень. Периферичні показники тиреоїдної функції в пацієнтів з синдромом біологічно неактивного гормону росту, за даними Т4 віл., як до лікування, так і на тлі застосування препаратів рекомбінантного гормону росту майже не мали відмінностей і не сягали достовірної різниці, хоча мали тенденцію до зниження в порівнянні з групою контролю. Рівні адренокортикотропного гормону і кортизолу в плазмі крові у дітей з СБНГР до лікування рекомбінантного гормону росту в порівнянні з контрольною групою не мали суттєвих відмінностей. Лікування препаратами рекомбінантного гормону росту протягом 6 місяців призводило до підвищення показників адренокортикотропного гормону та кортизолу (р<0,01) у порівнянні з показниками дітей, хворих на синдром біологічно неактивного гормону росту до застосування рекомбінантного гормону росту і практично відповідали референтним значенням.Висновки. Синдром біологічно неактивного гормону росту не супроводжується порушенням тиреотропної та аденокортикотропної функцій гіпофіза. Резервні адаптаційні механізми систем гіпофіз-щитоподібна залоза та гіпофіз-надниркові залози мають адекватну реакцію на тривале лікування препаратами рекомбінантного гормону рост
Стан згортуючої, антикоагулянтної та фібринолітичної активності крові у хворих на гостру ішемічну хворобу серця та особливості змін при поєднанні з цукровим діабетом типу 2 (когортне проспективне дослідження)
Get PDFAim. To evaluate the clotting, anticoagulant and fibrinolytic activity of blood in patients with acute coronary heart disease (ACHD) and to determine the peculiarities of changes when combined with ACHD and DM2.Materials and methods. 60 persons were diagnosed MI with ST-segment elevation, MI without ST-segment elevation, unstable angina. Among them: 30 patients with ACHD (Group I), 30 patients with ACHD in combination with DM2 (Group II) and 15 practically healthy subjects (control group). The average age of the patients is 64.2±10.01 years, the number of men is 30 (50 %), and women – 30 (50%). Patients were diagnosed with hemostatic parameters in venous blood.Results. With a general similarity of changes in the anticoagulant system in both groups, attention was drawn to the significant exacerbation of antithrombin activity in patients in group II, which was accompanied by oppression of the PtC system. Thus, the content of ATIII in this group was lower than the control group by 27.8 % (65.5 [54.0; 76.0], p <0.001), and PtC decreased by 37.2 % (0.66 [0, 6, 0,7], p <0,001), whereas in patients of group I anticoagulant activity decreased only at the expense of ATIII-78,0 [74,0; 82.0] versus 90.0 [80.0; 110,0], p<0,01), while the level of PtC did not undergo significant changes. The indicated changes took place against the suppression of fibrinolytic activity in the two groups under study. At the same time, XIIa fibrinolysis appeared to be the most prolonged in group II, namely, 1.6 times in comparison with the same indicator in group І (20.4 [18.5; 23.7] vs. 13.05 [12.6; 13, 7], p<0.001) and 2.6 times different from control (8.0 [7.0; 11.0]; p<0.001).Conclusions. Changes detected as a result of studying the coagulation linkage of hemostasis in the study groups indicate acceleration of blood coagulation at all stages of coagulation. The presence of DM2 is characterized by a number of changes from the system of hemostasis, which determine the increased risk of thrombotic complicationsЦель. Оценить свертывающюю, антикоагулянтную и фибринолитическую активность крови у больных острой ишемической болезнью сердца (ОИБС) и установить особенности изменений при сочетании ОИБС и СД2.Материалы и методы. Обследовано 60 человек с диагнозами: ОКС с элевацией сегмента ST, ОКС без подъемов сегмента ST, нестабильная стенокардия. Среди них: 30 больных ОИБС (I группа), 30 больных ОИБС в сочетании с СД2 (II группа) и 15 практически здоровых лиц (контрольная группа). Средний возраст больных - 64,2 ± 10,01 лет, количество мужчин - 30 (50 %), женщин - 30 (50 %). Больным определяли гемостатические параметры в венозной крови.Результаты. При общем сходстве изменений антикоагулянтной системы в обеих группах обращало на себя внимание значительное истощение антитромбиновой активности у больных группы II, которые сопровождались подавлением системы ПтС. Так содержание АТIII в этой группе было ниже группы контроля на 27,8 % (65,5 [54,0; 76,0], р <0,001), а ПтС снижался на 37,2 % (0,66 [0, 6; 0,7], р <0,001), тогда как у пациентов группы I уменьшение антикоагулянтной активности происходило только за счет АТIII - 78,0 [74,0; 82,0] против 90,0 [80,0; 110,0], р <0,01), тогда как уровень ПтС существенных изменений не испытывал. Указанные сдвиги происходили на фоне угнетения фибринолитической активности в обеих исследуемых группах. При этом ХIIa ЗФ оказался наиболее удлиненным в группе II, а именно в 1,6 раза по сравнению с аналогичным показателем в группе I (20,4 [18,5; 23,7] против 13,05 [12,6; 13 7]; р <0,001) и в 2,6 раза отличался от контроля (8,0 [7,0; 11,0]; р <0,001).Выводы. Изменения, выявленные в результате изучения коагуляционного звена гемостаза в исследуемых группах, свидетельствуют об ускорении процессов свертывания крови на всех этапах коагуляции. Наличие СД2 характеризуется целым рядом изменений со стороны системы гемостаза, обусловливающих повышенный риск тромботических осложненийМета. Оцінити згортуючу, антикоагулянтну та фібринолітичну активність крові у хворих на гостру ішемічну хворобу серця (ГІХС) та встановити особливості змін при поєднанні ГІХС та ЦД2.Матеріали і методи. Обстежено 60 осіб, які мали діагноз ГКС з елевацією сегмента ST, ГКС без елевації сегмента ST, нестабільна стенокардія. Серед них: 30 хворих на ГІХС (І група), 30 хворих на ГІХС у поєднанні з ЦД2 (ІІ група) та 15 практично здорових осіб (контрольна група). Середній вік хворих – 64,2±10,01 років, кількість чоловіків - 30 (50 %), жінок – 30 (50 %). Хворим визначали гемостатичні параметри у венозній крові.Результати. При загальній подібності змін антикоагулянтної системи в обох групах звертало на себе увагу значне виснаження антитромбінової активності у хворих групи ІІ, які супроводжувалися пригніченням системи ПрС. Так вміст АТІІІ у цій групі був нижчим за групу контролю на 27,8 % (65,5 [54,0; 76,0], р<0,001), а ПрС знижувався на 37,2 % (0,66 [0,6; 0,7], р<0,001), натомість у пацієнтів групи І зменшення антикоагулянтної активності відбувалось лише за рахунок АТІІІ – 78,0 [74,0; 82,0] проти 90,0 [80,0; 110,0], р<0,01), тоді як рівень ПрС суттєвих змін не зазнавав. Вказані зрушення відбувалися на тлі пригнічення фібринолітичної активності в обох досліджуваних групах. При цьому ХІІа ЗФ виявився найбільш подовженим в групі ІІ, а саме в 1,6 рази у порівнянні з аналогічним показником у групі І (20,4 [18,5; 23,7] проти 13,05 [12,6; 13,7]; р<0,001) та в 2,6 рази відрізнявся від контролю (8,0 [7,0; 11,0]; р<0,001).Висновки. Зміни, виявлені в результаті вивчення коагуляційної ланки гемостазу в досліджуваних групах, свідчать про прискорення процесів згортання крові на всіх етапах коагуляції. Наявність ЦД2 характеризується цілим рядом змін з боку системи гемостазу, що обумовлюють підвищений ризик тромботичних ускладнен
Динаміка прозапальних та протизапальних цитокінів плазми крові при лікуванні болю в спині нестероїдними протизапальними засобами як біомаркер вираженості болю та запального процесу
Get PDFThe objectification of non-specific back pain is still limited by subjective methods - interviewing the patient, using pain scales. In some cases, degenerative-dystrophic changes in the spine, increased muscle tone of the back are determined, but morphological changes in the spine do not always correlate with the presence and severity of pain. Therefore, the search for biomarkers that objectify the presence of pain, its intensity, would help in the differential diagnosis and in the treatment of pain, is relevant.The aim: to search for biomarkers to objectify the presence of pain and facilitate the differential diagnosis and further treatment.Materials and methods: 20 patients were studied - 14 women and 6 men - with vertebrogenic dorsalgia. For all patients, a standard vertebral neurological examination was performed using neuroimaging methods (radiography, MRI or CT of the spine). All patients were prescribed NSAID treatment in the same way: in the first two days, ketorolac was prescribed, then meloxicam or celecoxib, depending on the patients' comorbid pathology, during the 10 days of hospital stay, and then another 10 days for outpatient use. On days 1 and 10, we evaluated the intensity of the pain syndrome using a visual analogue scale (VAS). In parallel, in those days we took blood tests from all patients to measure the levels of cytokines - interleukin 1 β (IL-1β), interleukin 6 (IL-6), interleukin 10 (IL-10). We determined the level of pro-inflammatory (interleukin -1β, IL -1β, interleukin -6-IL-6) and anti-inflammatory cytokines (interleukin-10, IL -6) blood enzyme-linked immunosorbent assays using kits of the company "Vector Best" in the clinical laboratory of the "Institute of neurosurgery named after academician A.P. Romodanova NAMS of Ukraine". The indicators were expressed in conditional units (cu).The results revealed a reliable direct correlation between the change in the intensity of the pain syndrome with dorsalgia and the levels of pro-inflammatory interleukins IL-1β, and the coefficient of IL-6 / IL-10. A reliable correlation of long-term pain indicators with a change in blood levels of IL-6 / IL-10 cytokines in the blood during the first days of NSAID treatment was first revealed.Conclusions: according to the study, the level of pain with dorsalgia of various localization correlates with changes in the pro-inflammatory cytokines of IL-1β. A change in the ratio of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines (IL6 / IL-10) correlates with a change in pain intensity. The level and rate of change of the IL6 / IL-10 coefficient are markers of the severity of the inflammatory process and reflect the likelihood of chronic pain in the futureОбъективизация неспецифическй боли в спине до сих пор ограничивается субъективными методами - опросом пациента, использованием шкал боли. В части случаев определяются дегенеративно-дистрофические изменения позвоночника, повышенный тонус мышц спины, но морфологические изменения позвоночника не всегда коррелируют с наличием и выраженностью болевого синдрома. Поэтому поиск биомаркеров, которые объективизируют наличие боли, ее интенсивность, помогали бы в дифференциальной диагностике и в процессе лечения боли, является актуальным. Цель исследования: поиск биомаркеров для объективизации наличия боли и облегчения проведения диференционной диагностики и дальнейшего лечения. Материалы и методы: были исследованы 20 пациентов - 14 женщин и 6 мужчин - с вертеброгенными дорсалгиями. Для всех пациентов был проведен стандартный вертеброневрологический осмотр, методам нейровизуализации (рентгенография, МРТ или КТ позвоночника). Всем пациентам назначались лечения НПВП по одинаковой схеме: в первые два дня был назначен кеторолак, в дальнейшем мелоксикам или целекоксиб в зависимости от коморбидной патологии пациентов в течение 10 дней пребывания в стационаре, в дальнейшем еще 10 дней для амбулаторного приема. В 1 и 10 дни лечения мы оценивали интенсивность болевого синдрома с помощью визуальной аналоговой шкалы (ВАШ) . Параллельно, в те дни мы брали у всех пациентов анализы крови для измерения уровней цитокинов - интерлейкина 1 β (IL-1β), интерлейкина 6 (IL-6), интерлейкина 10 (IL-10). Мы определяли уровень провоспалительных (интерлейкин -1β, IL -1β, интерлейкин -6- IL - 6) и противовоспалительных цитокинов (интерлейкин-10, IL -6) крови методом иммуноферментного анализа с помощью наборов фирмы «Вектор Бест» в клинической лаборатории ГУ« института нейрохирургии имени академика А.П. Ромоданова НАМН Украины». Показатели выражали в условных единицах (у.е.).Результаты выявили достоверную прямую корреляционную связь между изменением интенсивности болевого синдрома при дорсалгиях и уровней провоспалительных интерлейкинов IL-1β, и коэффициента IL-6 / IL-10. Впервые выявлена достоверная корреляция долгосрочных показателей боли с изменением уровней цитокинов IL-6 / IL-10 в крови в первые дни лечения НПВП. Выводы: согласно проведенного исследования, уровень боли при дорсалгиях различной локализации коррелирует с изменениями провоспалительных цитокинов IL-1β. Изменение соотношения провоспалительных и противовоспалительных цитокинов (IL6 / IL-10) коррелирует с изменением интенсивности боли. Уровень и скорость изменения коэффициента IL6 / IL-10 являются маркерами выраженности воспалительного процесса и отражают вероятность хронизации боли в перспективеОб'єктивізація неспецифічного болю в спині й досі обмежується суб'єктивними методами – опитуванням пацієнта, використанням шкал болю. В частині випадків визначаються дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, підвищений тонус м'язів спини, але морфологічні зміни хребта не завжди корелюють із наявністю та вираженістю больового синдрому. Тому пошук біомаркерів, які б об'єктивізували наявність болю, його інтенсивність, допомагали б в диференційній діагностиці та в процесі лікування болю, є актуальним.Мета дослідження: пошук біомаркерів для об'єктивізації наявності болю та полегшення проведення диференційної діагностики та подальшого лікування.Матеріали та методи: було досліджено 20 пацієнтів – 14 жінок, та 6 чоловіків – із вертеброгенними дорсалгіями. Всі пацієнти підлягали стандартному вертеброневрологічному огляду, методам нейровізуалізації (рентгенографія, МРТ або КТ хребта). Всім пацієнтам призначалися лікування нестероїдними протизапальними засобами за однаковою схемою: в перші два дні був призначений кеторолак, надалі мелоксікам або целекоксіб в залежності від коморбідної патології пацієнтів на протязі 10 днів перебування у стаціонарі, надалі ще 10 днів для амбулаторного прийому. У 1 та 10 дні лікування оцінювали інтенсивність больового синдрому за допомогою візуальної аналогової шкали (ВАШ). Паралельно, у ті ж дні брали у всіх пацієнтів аналізи крові для вимірювання рівнів цитокінів - інтерлейкіну 1(IL-1β,), інтерлейкіну 6 (IL-6), інтерлейкіну 10 (IL-10).Результати: виявився достовірний прямий кореляційний зв'язок між зміною інтенсивності больового синдрому при дорсалгіях та рівнів прозапального інтерлейкіну IL-1β, та коефіцієнту IL-6/IL-10. Вперше виявлено достовірну кореляцію довгострокових показників болю із зміною рівнів цитокінів IL-6/IL-10 в крові в перші дні лікування нестероїдними протизапальними засобами.Висновки: згідно проведеного дослідження, рівень болю при дорсалгіях різної локалізації корелює зі змінами прозапального цитокіну IL-1β. Зміна співвідношення прозапальних та протизапальних цитокінів (IL6/IL-10) корелює із зміною інтенсивності болю. Рівень та швидкість зміни коефіцієнту IL6/IL-10 є маркерами вираженості запального процесу та відображають вірогідність хронізації болю в перспектив
Стан показників протимікробної резистентності у хворих на алергодерматози, обтяжені стафілококовою інфекцією, в залежності від тяжкості перебігу захворювань
Get PDFThe aim of the work: To determine and analyse the results of indicators of antimicrobial immunity in patients with an uncomfortable and aggravated course of allergic dermatoses using auto-serums and auto-strains of Staphylococcus aureus obtained from patients with atopic dermatitis (AD) and true eczema (ТE).Methods of research: In the study, 107 patients were examined for AD and TE who were hospitalized in the Department of Dermatology of the SЕ “Institute of Dermatology on Venereology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine” in 2016-2019, which included an analysis of complaints and medical history data, an assessment of the severity of the disease according to the SCORAD scale and EASI, conducting general clinical, bacteriological and immunological studies.Examination of patients was carried out during an exacerbation of the disease.Results: As a result of the studies, it was found that changes in immunological reactivity in patients with AD were more pronounced than in patients with TE, which was manifested by significant inhibition of almost all indicators of the functional activity of blood leukocytes (both indicators of the phagocytic reaction, and spontaneous and induced HCT test) from moderate to severe, this is especially noticeable in the group of patients with severe course of AD.It was shown that in patients with AD and TE in the acute stage, the formation of a secondary immunodeficiency state is observed, which is manifested by a decrease in the leukocyte phagocytic activity, which may be an indication for inclusion in the complex treatment of immunocorrective therapyЦель исследования: Определить и проанализировать результаты показателей противомикробного иммунитета у больных с неотягощенным и отягощенным течением аллергодерматозов с использованием аутосывороток и аутоштаммов Staphylococcus aureus, полученных от больных атопическим дерматитом (АД) и истинной экземой(ИЭ).Методы исследования: В работе проводилось обследование 107 пациентов на АД и ИЭ, которые находились на стационарном лечении в отделении дерматологии ГУ «Институт дерматологии на венерологии НАМН Украины» в 2016-2019 гг, которое включало в себя анализ жалоб и анамнестических данных, оценку тяжести заболевания по шкале SCORAD и EASI, проведение общих клинических, бактериологических и иммунологических исследований.Обследование пациентов было проведено в период обострения болезни.Результаты исследования: В результате проведенных исследований установлено, что изменения иммунологической реактивности у пациентов с АД были более выраженными, чем у пациентов с ИЭ, которое проявилось значительным угнетением практически всех показателей функциональной активности лейкоцитов крови (как показателей фагоцитарной реакции, так и спонтанного и индуцированного НСТ-теста) от умеренного до тяжелого, особенно это заметно в группе больных с тяжелым течением АД.Показано, что у пациентов АД и ИЭ в стадии обострения наблюдается формирование вторичного иммунодефицитного состояния, проявляющегося снижением фагоцитарной активности лейкоцитов, что может быть показанием для включения в состав комплексного лечения иммунокорригирующей терапииМета дослідження: Визначити та проаналізувати результати показників протимікробного імунітету у хворих з необтяженим та обтяженим перебігом алергодерматозів з використанням аутосироваток та аутоштамів Staphylococcus aureus, отриманих від хворих на атопічний дерматит (АД) та істинну екзему(ІЕ).Методи дослідження: У роботі проводилося обстеження 107 пацієнтів на АД і ІЕ, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні дерматології ДУ «Інститут дерматології на венерології НАМН України» в 2016-2019 рр, яке включало в себе аналіз скарг і анамнестичних даних, оцінку тяжкості захворювання за шкалою SCORAD і EASI, проведення загальних клінічних, бактеріологічних і імунологічних досліджень.Обстеження пацієнтів було проведено в період загострення хвороби.Результати дослідження: У результаті проведених досліджень встановлено, що зміни імунологічної реактивності у пацієнтів з АД були більш вираженими, ніж у пацієнтів з ІЕ, яке проявилося значним пригніченням практично всіх показників функціональної активності лейкоцитів крові (як показників фагоцитарної реакції, так і спонтанного і індукованого НСТ - тесту) від помірного до важкого, особливо це помітно в групі хворих з важким перебігом АД.Показано, що у пацієнтів АД і ІЕ в стадії загострення спостерігається формування вторинного імунодефіцитного стану, що проявляється зниженням фагоцитарної активності лейкоцитів, що може бути показанням для включення до складу комплексного лікування імунокорекці
Вплив різних методів анестезії на якість життя пацієнток в післяопераційному періоді вишкрібання порожнини матки
Get PDFCurettage of uterine cavity (CUC) is an informative diagnostic and treatment method, which is widely applied in gynecology of one day. However, its low injury rate is not able to exclude completely the development of postsurgical pain syndrome, consequently changing the life quality of patients. The occurrence of psychosomatic effects is influenced by the underlying disease, concerning which the manipulation was performed, the psycho-emotional atmosphere of the hospital, the intensity of the pain syndrome, etc.Objective: to define the range of clinically significant changes of life quality after outpatient endouteral operational interventions, and to evaluate the influence of components of anesthesia service, which have the greatest influence on changing life quality of female patients in the early postoperative period.Materials and methods: during the postoperative period the interviewing of patients was conducted with the use of scale enquirer of life quality EQ-5D, “Enquirer of life quality of patients during the postoperative period” and with the use of visual analogue scale (VAS), statistical processing of received data was also performed.Results: the conducted research identified prime factors of influence over life quality of patient in pre- and postoperative period of CUC, rational methods of improving life quality after CUC. These are physical (postoperative pain syndrome) and psychological (fear of future surgery, nervousness regarding its carrying-out, its results and expectation of pain during operative intervention) factors.Conclusions: the prime factor, which has notional influence on life quality in the postoperative period of CUC, is a disorder of emotional-volitional sphere, albeit in imperceptible intensity, however in statistically significant feeling jittery and mental depression, caused by fear of women before the upcoming operational intervention, peculiarities of its performance and results, as well as the quality of anesthesia service. In the postoperative period of CUC the greatest influence on life quality of patients has the postsurgical pain syndrome. A method of preventive intraoperative anesthesia allows to prevent the development of pain syndrome in an efficient and timely manner, and thus goes into efficient way of improving life quality of patients of gynecologic hospital of one day in the postoperative period of endouteral operational interventions. Research results have also found out a circumstantial positive influence of the indicated method of anesthesia on the characteristics of emotional state and a possibility to prevent disorders in emotional-volitional sphere of female patientsВыскабливание полости матки (ВПМ) является информативным диагностическим и лечебным методом, который широко применяется в гинекологии одного дня. Однако его малая травматичность не может полностью исключить развитие послеоперационного болевого синдрома, что в свою очередь, может изменить качество жизни пациентов. На возникновение психосоматических эффектов оказывают влияние основное заболевание, по поводу которого проводилась манипуляция, психоэмоциональная атмосфера стационара, интенсивность болевого синдрома и т.п.Цель: определить ряд клинически значимых изменений КЖ после малых амбулаторных ендоутеральных оперативных вмешательств, а так же оценить влияние компонентов анестезиологического обеспечения, которые оказывают наибольшее воздействие на изменение КЖ пациенток в раннем послеоперационном периоде.Материалы и методы: в периоперационном периоде проводилось тестирование пациенток с использованием шкальных опросников качества жизни EQ-5D, «Опросник качества жизни пациентов в послеоперационном периоде» и визуально-аналоговой шкалы боли (ВАШ), проведена статистическая обработка полученных данных.Результаты: проведенное исследование выявило основные факторы влияния на качество жизни пациенток в пред- и послеоперационном периоде ВПМ, рациональные методы улучшения качества жизни после ВПМ. Это физические (послеоперационный болевой синдром) и психологические (страх, вызванный предстоящей операцией, переживания по поводу качества ее исполнения, результатов, ожидание боли во время вмешательства) факторыВыводы: основным фактором, который имеет значительное влияние на качество жизни в предоперационном периоде ВПМ, является нарушение эмоционально-волевой сферы, проявляется хотя и в незначительном по интенсивности, однако достоверно значимом ощущении тревоги и депрессии, вызванное страхом женщин перед предстоящим оперативным вмешательством, особенностями его проведения и результатом, качеством анестезиологического обеспечения. В послеоперационном периоде ВПМ наибольшее влияние на качество жизни пациенток оказывает послеоперационный болевой синдром. Метод превентивного интраоперационного обезболивания позволяет эффективно и своевременно предупредить развитие болевого синдрома, и тем самым превращается в действенный способ улучшения качества жизни пациенток гинекологического стационара одного дня в послеоперационном периоде малых эндоутеральних оперативных вмешательств. Результаты исследования также обнаружили косвенное положительное влияние указанного метода обезболивания на характеристики эмоционального состояния и возможность предупредить нарушения эмоционально-волевой сферы пациентокВишкрібання порожнини матки (ВПМ) є інформативним діагностичним та лікувальним методом, який широко використовується у гінекології одного дня. Однак його мала травматичність не може повністю виключити розвиток післяопераційного больового синдрому, який в свою чергу, може мати вплив на якість життя пацієнтів. На виникнення психосоматичних ефектів накладають вплив основне захворювання, з приводу якого проводилась маніпуляція, психоемоційна атмосфера стаціонару, інтенсивність больового синдрому, тощо.Мета: визначення переліку клінічно значущих змін ЯЖ після малих амбулаторних ендоутеральних оперативних втручань, а також оцінка впливу компонентів анестезіологічного забезпечення, які найбільшою мірою змюють ЯЖ пацієнток в ранньому післяопераційному періоді.Матеріали і методи: у периопераційному періоді проводилось тестування пацієнток за шкальними опитувальниками якості життя EQ-5D, «Опитувальник якості життя пацієнтів у післяопераційному періоді» та шкалою болю ВАШ, проведена статистична обробка отриманих даних.Результати: проведене дослідження виявило основні фактори впливу на якість життя пацієнток у перед- та післяопераційному періоді ВПМ, раціональні методи покращення якості життя жінок після ВПМ. Це фізичні (післяопераційний больовий синдром) та психологічні (страх через майбутню операцію, переймання через якість її виконання, результати, очікування болю під час втручання) фактори.Висновки: основним фактором, який має найсильніший вплив на якість життя жінок у передопераційному періоді ВПМ, є порушення емоційно-вольової сфери, що проявляється хоч і у незначному за інтенсивністю, проте достовірно значимому відчутті тривоги та депресії, яке викликане страхом жінок перед майбутнім оперативним втручанням, особливостями його проведення та результатом, якістю анестезіологічного забезпечення. У післяопераційному періоді ВПМ найбільший вплив на якість життя пацієнток має післяопераційний больовий синдром. Метод превентивного інтраопераційного знеболення дає змогу ефективно та своєчасно попередити розвиток больового синдрому, та тим самим перетворюється на дієвий прийом покращення якості життя пацієнток гінекологічного стаціонару одного дня у післяопераційному періоді малих ендоутеральних оперативних втручань. Результати дослідження також виявили опосередкований позитивний вплив вказаного методу знеболення на характеристики емоційного стану та можливість попередити порушення емоційно-вольової сфери пацієнто
Вплив імунологічних маркерів кардіоваскулярного ризику на ранній розвиток атеросклерозу у хворих на ревматоїдний артрит
Get PDFAim of the study. To investigate the peculiarities of immunological markers of systemic inflammation in patients with rheumatoid arthritis (RA) depending on the clinical-immunological variant of the course of RA and on the duration of the disease.Materials and methods. We examined 82 patients with RA, aged (37.6±5,1) years. The history of the disease was less than 3 years in 47.5 % of patients (n=39) and in 52.5 % of patients (n=43) – it was more than 3 years. In 48 (58.5 %) patients a seropositive variant of RA was observed and 34 (41.5 %) patients were with seronegative variant of the disease. All patients underwent a complex clinical, laboratory and immunological examination. RA activity was assessed using the DAS 28 index; immune-enzyme assay method was used to assess the level of rheumatoid factor (RF), antibodies to cyclic citrulinated peptide (ACCP), C-reactive protein (CRP), proinflammatory cytokines (tumor necrosis factor-α (TNF-α), interleukin-1β (IL-1β) and IL-6).Results. The levels of pro-inflammatory cytokines in RA showed a statistically significant increase in their concentration in all groups of examined patients compared with the control one. The highest levels of TNF-α (p=0.046) and IL-1β (p=0.025) were in the group of patients with the seronegative variant of RA lasting less than 3 years; the highest concentration of IL-6 (p=0.018) was determined in patients with a long course of seropositive RA. Correlation analysis allowed determining the association of hyperproduction of TNF-α, IL-1β and IL-6 with the duration of RA and disease activity. In all groups of patients with RA an increase in the serum CRP concentration was detected. It was more expressed in patients with a seropositive variant of RA with a disease duration of more than 3 years. In addition, correlation links between CRP and IL-6, IL-1β, TNF-α have been established. The direct correlation between the level of CRP and the DAS28 index (p<0.0001), RF concentration, ACCP (p=0.05) was also revealed.Conclusions. A study in the serum of mediators of immune inflammation in patients with different clinical and immunological variants and duration of RA revealed differences in their content. In patients with anamnesis of RA less than 3 years, a predominant increase in TNF-α and IL-1β was detected in case of a seronegative disease type. In patients with a disease duration of seropositive RA for more than 3 years, the content of IL-6 was increased largely, compared with rates in patients with a similar duration of the seronegative disease. In patients with a RA seropositive duration of more than 3 years, the CRP content was 1.3 times (p=0.05) higher than in the group of patients with a history of the disease less than 3 years and 1,6 times (p=0.001) higher than in patients with similar duration of seronegative RA Цель исследования. Изучить особенности содержания иммунологических маркеров системного воспаления у больных с ревматоидным артритом (РА) в зависимости от клинико-иммунологического варианта течения и длительности заболевания.Материалы и методы. Обследовано 82 пациента с РА, в возрасте (37,6±5,1) лет. У 47,5 % больных (n=39) длительность анамнеза болезни менее 3-х лет, у 52,5 % больных (n=43) – более 3-х лет. У 48 (58,5 %) пациентов отмечался серопозитивный вариант РА, у 34 (41,5 %) – серонегативный вариант. Всем пациентам проводилось комплексное клиническое, лабораторное и иммуннологическое исследование. Активность РА оценивали с использованием индекса DAS28, иммуноферментным методом оценивали уровень ревматоидного фактора (РФ), антител к циклическому цитрулинированному пептиду (АЦЦП), С-реактивного белка (СРБ), провоспалительных цитокинов (фактора некроза опухолей-α (ФНО-α), интерлейкина-1β (ИЛ-1β) и ИЛ-6).Результаты. Содержание провоспалительных цитокинов при РА было статистически значимо повышено во всех группах больных по сравнению с контролем. Наибольший уровень ФНО-α (р=0,046) и ИЛ-1β (р=0,025) выявлен в группе больных с серонегативным вариантом РА длительностью менее 3-х лет; а максимально высокая концентрация ИЛ-6 (р=0,018) отмечалась у больных с длительным течением серопозитивного РА. Определение корреляционных связей показало наличие ассоциации гиперпродукции ФНО-α, ИЛ-1β и ИЛ-6 с длительностью РА и активностью заболевания. Во всех группах больных РА выявлено повышение сывороточной концентрации СРБ, в большей степени выраженное при серопозитивном варианте РА с длительностью болезни более 3-х лет. Установлены прямые корреляционные связи между СРБ и ИЛ-6, ИЛ-1β, ФНО-α и уровнем СРБ и индексом DAS28 (p<0,0001), концентрацией РФ, АЦЦП (p=0,05).Выводы. Проведенное исследование в сыворотке крови медиаторов иммунного воспаления у больных с различными клинико-иммунологическими вариантами и длительностью РА установило различия в их содержании. У больных с анамнезом РА менее 3-х лет выявлено преимущественное повышение ФНО-α и ИЛ-1β при серонегативном варианте заболевания. При длительности серопозитивного РА более 3-х лет в большей степени увеличено содержание ИЛ-6, в сравнении с показателями у больных с аналогичной длительностью серонегативного варианта. При длительности серопозитивного варианта РА более 3-х лет содержание СРБ было в 1,3 раза (р=0,05) выше показателя в группе пациентов с анамнезом болезни менее 3-х лет и в 1,6 раза (р=0,001) выше, чем у больных с аналогичной длительностью серонегативного варианта РА.Мета дослідження. Вивчити особливості вмісту імунологічних маркерів системного запалення у хворих на ревматоїдний артрит (РА) залежно від клініко-імунологічного варіанту перебігу та тривалості захворювання.Матеріали та методи. Обстежено 82 пацієнта з РА, у віці (37,6±5,1) років. У 47,5 % хворих (n=39) тривалість анамнезу хвороби менше 3-х років, у 52,5 % хворих (n=43) – більше 3-х років. У 48 (58,5 %) пацієнтів визначався серопозитивний варіант РА, у 34 (41,5 %) пацієнтів – серонегативний варіант. Всім пацієнтам проводили комплексне клінічне, лабораторне та імунологічне дослідження. Активність РА оцінювали з використанням індексу DAS28, імуноферментним методом оцінювали рівень ревматоїдного фактору (РФ), антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду (АЦЦП), С-реактивного білку (СРБ), прозапальних цитокінів (фактору некрозу пухлин-α (ФНП-α), інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) та ІЛ-6).Результати. Рівні прозапальних цитокінів при РА показали статистично достовірне підвищення їх концентрації у всіх групах хворих порівняно з контролем. Найбільший рівень ФНО-α (р=0,046) і ІЛ-1β (р=0,025) мав місце в групі хворих з серонегативним варіантом РА тривалістю менше 3-х років; а максимально висока концентрація ІЛ-6 (р=0,018) визначалася у хворих з тривалим перебігом серопозитивного РА. Визначення кореляційних зв'язків показало наявність асоціації гіперпродукції ФНП-α, ІЛ-1β і ІЛ-6 з тривалістю і активністю захворювання. У всіх групах хворих на РА виявлено підвищення сироваткової концентрації СРБ, більшою мірою при серопозитивному варіанті РА з тривалістю хвороби більше 3-х років. Встановлені прямі кореляційні зв'язки між СРБ та ІЛ-6, ІЛ-1β, ФНП-α, між рівнем СРБ та індексом DAS28 (p<0,0001), концентрацією РФ, АЦЦП (p=0,05).Висновки. Проведене дослідження в сироватці крові медіаторів імунного запалення у хворих з різними клініко-імунологічними варіантами і тривалістю РА встановило відмінності в їх вмісті. У хворих з анамнезом РА менше 3-х років виявлено переважне підвищення ФНП-α і ІЛ-1β при серонегативному варіанті захворювання. При тривалості серопозитивного РА більше 3-х років в більшій мірі збільшений вміст ІЛ-6, у порівнянні з показниками у хворих з аналогічною тривалістю серонегативного варіанту захворювання. При тривалості серопозитивного варіанту РА більше 3-х років вміст СРБ був в 1,3 рази (р=0,05) вище показника в групі пацієнтів з анамнезом хвороби менше 3-х років і в 1,6 рази (р=0,001) вище, ніж у хворих з аналогічною тривалістю серонегативного варіанту РА