ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Аналіз раннього виходу у пацієнтів після субарахноїдального крововиливу в залежності від розвитку ускладнень.
Get PDFAim. The purpose of our article was to analyze all cases of non-traumatic SAH that have been treated at our clinic since January 2013 to December 2016 and determine the impact of the complications that can affect on the early patient`s outcome.Materials. Database included 127 patients with subarachnoid hemorrhage that were treated at the Regional Clinical Center for Neurosurgery and Neurology in Uzhgorod during 2013-2016. Extended analysis of the data was performed. The influence of various factors (intracerebral hematoma, symptomatic vasospasm, repeated rupture of aneurysm) on the early patient`s outcome was determined.Result. It was found that more than a half of the patients (70 people) experienced certain types of complications and only 41.7 % of patients had no complications at all.The most common complications were: intracerebral hematoma, intraventricular hemorrhage or their combination, as well as symptomatic vasospasm. According to our data, they were met with the same frequency of ~ 26-28 %. Rarely, occlusive hydrocephalus and re-rupture of the aneurysm occurred (7 % and 13 %). Mortality among patients with complications was 24 % - symptomatic vasospasm, 28 % - occlusive hydrocephalus, 17 % - intraventricular hemorrhage, 28 % - intracerebral hematoma, but in case of re-rupture of the aneurysm - up to 62.5 %. It is one of the most unfavourable factors for early outcome after SAH (p <0.001).Conclusions. Thus, according to our data, the most unfavourable SAH complication for early outcome is symptomatic cerebral vasospasm and repeated rupture of the aneurysm, slightly less - occlusive hydrocephalus and parenchymal hemorrhage. No significant influence of the presence of intraventricular haemorhage on the initial computed tomography after SAH was foundЦелью нашей статьи было проанализировать все случаи нетравматического субарахноидального кровоизлияния, находившихся на лечении в Обласном клиническом центре нейрохирургии и неврологии г.Ужгорода с января 2013г по декабрь 2016г. и выяснить влияние осложнений этого заболевания на ранний исход пациентов.Материалы и методы. Проведено мультифакторный анализ 127 случаев нетравматического САК за приведенный выше период. Оценено частоту развития различных осложнений САК (окклюзионной гидроцефалии, повторного разрыва аневризмы, внутримозговой и внутрижелудочковой гематомы, церебрального вазоспазма) и влияние этих осложнений на ранний клинический исход пациентов по унифицированной шкале Glasgow Outcome Scale (GOS).Результаты. Выявлено, что более чем у половины пациентов (70 чел.) возникли те или иные осложнения и только в 41.7 % больных заболевание протекало без них.Наиболее частыми осложнениями у пациентов были: внутримозговая гематома, кровоизлияние в полость желудочков мозга, или их сочетание, а также - симптоматический вазоспазм. Согласно нашим данным, они встречались в исследуемой когорте больных с одинаковой частотой ~ 26-28 %. Реже, возникали окклюзионная гидроцефалия и повторный разрыв аневризмы (7 % и 13 % соответственно). Летальность среди пациентов с осложнениями составила: 24 % - симптоматический вазоспазм, 28 % - окклюзионная гидроцефалия, 17 % - внутрижелудочковое кровоизлияние, 28 % - внутримозговая гематома, а вот при развитии повторного разрыва аневризмы - вплоть 62,5 %. Именно он является одним из самых неблагоприятных факторов относительно раннего исхода после САК (p <0.001).Выводы. Таким образом, согласно нашим данным, наибольшее влияние на ранний исход пациента с высокой степенью достоверности имеют развитие симптомного церебрального вазоспазма и повторный разрыв аневризмы, несколько меньше - окклюзионная гидроцефалия и паренхиматозное кровоизлияние. Достоверного влияния наличия крови в полостях желудочков на иниционной компьютерной томографии на исход после САК не обнаружено Метою нашої статті було проаналізувати всі випадки нетравматичного субарахноїдального крововиливу, які перебували на лікуванні в Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології м. Ужгорода з січня 2013р по грудень 2016р. і з'ясувати вплив ускладнень цього захворювання на ранній вихід пацієнтів.Матеріали та методи. Проведено мультифакторний аналіз 127 випадків нетравматичного САК за наведений вище період. Оцінено частоту розвитку різних ускладнень САК (оклюзійної гідроцефалії, повторного розриву аневризми, внутрішньомозкової і внутрішньошлуночкової гематоми, церебрального вазоспазму) і вплив цих ускладнень на ранній клінічний вихід пацієнтів за уніфікованою шкалою Glasgow Outcome Scale (GOS).Результати. Виявлено, що більш, ніж у половини пацієнтів (70 чол.) виникали ті чи інші типові ускладнення і лише у 41.7 % хворих захворювання перебігало без них.Найчастішими ускладненнями у пацієнтів були: внутрішньомозкова гематома, крововилив у порожнину шлуночків мозку, або їх поєднання, а також – симптомний вазоспазм. Згідно наших даних, вони зустрічались в досліджуваній когорті хворих з однаковою частотою ~26-28 %. Рідше, виникали оклюзійна гідроцефалія та повторний розрив аневризми (7 % та 13 % відповідно). Летальність серед пацієнтів з ускладненнями становила: 24 % - симптомний вазоспазм, 28 % - оклюзійна гідроцефалія, 17 % - внутрішньошлуночковий крововилив, 28 % - внутрішньомозкова гематома, а от при розвитку повторного розриву аневризми – аж 62,5 %. Саме він є одним з найбільш несприятливих факторів щодо раннього виходу після САК(p<0.001).Висновки. Таким чином, згідно з нашими даними, найбільший вплив на ранній вихід пацієнта з високим ступенем достовірності мають розвиток симптомного церебрального вазоспазму і повторний розрив аневризми, дещо менше - оклюзійна гідроцефалія і паренхіматозний крововилив. Достовірного впливу наявності крові в порожнинах шлуночків на первинній комп'ютерній томографії на вихід після САК не виявлен
Динаміка показників оксидативного стресу та кісткового метаболізму на тлі терапії тіотріазоліном у хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та остеопорозу, які постійно проживають в умовах антропогенного навантаження
Get PDFThe aim of the study. To investigate the effect of thiotriazolin on oxidative stress and bone metabolism in patients with a combined course of type 2 diabetes and osteoporosis, who permanently reside in industrial region.Materials and methods. On the basis of the educational and scientific medical center "University Hospital" of Zaporizhzhia State Medical University, 44 patients with combined course of type 2 diabetes and osteoporosis, who permanently resided in Zaporizhzhia, were examined for the period from 2016–2017. 22 patients received standard basic therapy for type 2 diabetes and osteoporosis, and 22 patients additionally received thiotriazolin. Patient groups were comparable in age, sex, and duration of type 2 diabetes mellitus. All patients studied the concentration of markers of oxidative stress (nitrotyrosine, 8-hydroxyguanine) and bone metabolism (osteocalcin and deoxypyridinoline).Results. Patients with a combined course of type 2 diabetes mellitus and osteoporosis who received basic therapy with thiotriazolin supplementation registered a significant decrease in the concentration of oxidative stress. Thus, in patients of the second group, there was a significant decrease in the serum level of nitrotyrosine by 5.5 times (p<0.05) and 8-hydroxyguanine by 2.1 times (p<0.05). When evaluating markers of bone metabolism in patients of the second group, the level of osteocalcin increased by 24 % (p<0.05), and the concentration of deoxypyridinoline significantly decreased in individuals of both groups, but in the group with the addition of thiotriazolin, its rate decreased by 30%, and in the first group only 16 % (p<0.05).Conclusions. In patients with a combined course of type 2 diabetes and osteoporosis, which, in addition to basic therapy, thiotriazolin was included, a significant decrease in markers of oxidative stress was registered in a daily dose of 600 mg for 3 months. Under the influence of basic therapy with the addition of thiotrazoline, a significant increase in bone formation and a decrease in bone resorption were observed in patients with a combined course of type 2 diabetes and osteoporosisЦель исследования. Оценить влияние тиотриазолина на показатели оксидативного стресса и костного метаболизма у больных с сочетанным течением сахарного диабета 2 типа и остеопороза, которые постоянно проживают в условиях промышленного региона.Материалы и методы. За период с 2016-2017 гг., на базе учебно-научного медицинского центра «Университетская клиника» Запорожского медицинского университета, обследовано 44 больных с сочетанным течением сахарного диабета 2 типа и остеопороза, которые постоянно проживали в городе Запорожье. 22 больных принимали стандартную базисную терапию сахарного диабета 2 типа и остеопороза, а 22 больных дополнительно получали тиотриазолин. Группы пациентов были сопоставимы по возрасту, полу и длительности сахарного диабета 2 типа. Всем больными проводили исследования концентрации маркеров оксидативного стресса (нитротирозина, 8-гидроксигуанин) и костного метаболизма (остеокальцин и дезоксипиридинолина).Результаты. У больных с сочетанным течением сахарного диабета 2 типа и остеопороза, получавших базисную терапию с добавлением тиотриазолина зарегистрировано достоверное снижение концентрации показателей оксидативного стресса. Так, у пациентов второй группы зарегистрировано достоверное уменьшение в сыворотке крови уровня нитротирозина в 5,5 раза (р <0,05) и 8-гидроксигуанину - в 2,1 раза (р <0,05). При оценке маркеров костного обмена у больных второй группы уровень остеокальцина повысился на 24% (р <0,05), а концентрация дезоксипиридинолина достоверно снижалась у лиц обеих групп, но в группе с добавлением тиотриазолина его показатель снизился на 30%, а в первой группе лишь на 16% (р <0,05).Выводы. У больных с сочетанным течением сахарного диабета 2 типа и остеопороза, которым дополнительно к базисной терапии был включен тиотриазолин, в суточной дозе 600 мг в течение 3 месяцев зарегистрировано достоверное снижение маркеров оксидативного стресса. Под влиянием базисной терапии с добавлением тиотразолина наблюдается достоверное повышение костеобразования и уменьшение костной резорбции у больных с сочетанным течением сахарного диабета 2 типа и остеопорозаМета дослідження. Оцінити вплив тіотріазоліну на показники оксидативного стресу та кісткового метаболізму у хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та остеопорозу, які постійно проживають в умовах промислового регіону.Матеріали та методи. У період з 2016-2017 рр., на базі навчально-наукового медичного центру «Університетська клініка» Запорізького державного медичного університету, обстежено 44 хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та остеопорозу, які постійно проживали у місті Запоріжжі. 22 хворих отримували стандартну базисну терапію цукрового діабету 2 типу та остеопорозу, а 22 хворих додатково отримували тіотріазолін. Групи пацієнтів були співставними за віком, статтю, тривалістю цукрового діабету 2 типу. Усім хворим проводили дослідження концентрації маркерів оксидативного стресу (нітротирозин, 8-гідроксигуанін) та кісткового метаболізму (остеокальцин та дезоксипіридинолін).Результати. У хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та остеопорозу, які отримували базисну терапію з додаванням тіотріазоліну зареєстровано достовірне зниження концентрації показників оксидативного стресу. Так, у пацієнтів другої групи зареєстровано вірогідне зменшення у сироватці крові рівня нітротирозину у 5,5 разів (р<0,05) та 8-гідроксигуаніну – у 2,1 рази (р<0,05). При оцінці маркерів кісткового обміну, у хворих другої групи рівень остеокальцину підвищився на 24 % (р<0,05), а концентрація дезоксипіридиноліну достовірно знижувалась у осіб обох груп, але у групі з додаванням тіотріазоліну його показник знизився на 30 %, а у першій групі лише на 16 % (р<0,05).Висновки. У хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та остеопорозу, яким додатково до базисної терапії був включений тіотріазолін, у добовій дозі 600 мг, протягом 3 місяців зареєстровано достовірне зниження маркерів оксидативного стресу. Під впливом базисної терапії з додаванням тіотразоліну спостерігається достовірне підвищення кісткоутворення та зменшення кісткової резорбції у хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та остеопороз
Аналіз комп’ютерного томографічного зображення: скелетно-м'язовий індекс як критерій саркопенії у хворих на рак підшлункової залози
Get PDFAim of the study. The study of the possibility and informativeness of the detection of sarcopenia in a patient with pancreatic cancer (PC) by post-processing obtained using computed tomography (CT) images.Materials and methods. A total of 108 patients with obstructive jaundice syndrome (probably of tumor etiology, and later diagnosed with pancreas cancer) were studied using the «Activion 16» spiral tomograph (Toshiba Medical Systems Corporation) according to a common protocol. The control group consisted of 60 patients aged from 22 to 74 years. We determined sarcopenia criteria on CT images: musculoskeletal L3 index (MSI) as the ratio of the area indicator of skeletal muscle in the body to the level L3 square growth patient. The somatotype index (SI) was determined by the formula: SI = BL x 100 / TSCH, where BL is the body length, TSCH is the transverse size of the chest, measurement in centimeters.Results. Based on media values at the L3 level, sarcopenia was generally detected in 85.18 % of patients with pancreas cancer. Sarcopenia was observed in 100 % of patients with a dolichomorphic type, in 87.8 % of patients with a mesomorphic type, and in 65.5 % of patients with a brachiomorphic type of somatotype. Sarcopenia based on SMI at the L3 level is set in 85.2 % of patients with pancreas cancer: 47.8±4.3 cm² / m² for men, 36.2±4.1 cm² / m² for women, 58.4±3 6 cm² / m² and 44.2±3.5 cm² / m² for conditionally healthy men and women, respectively (p<0.01). The reliable differences of SMI according to gender were established in conditionally healthy men and women suffering from pancreatic cancer with inaccurate differences in BMI. In patients, the statistically significant difference of SMI (p = 0.001), corresponds to the various distribution of fatty mass in the body structure, was accompanied by statistical misleading differences in BMI.Findings. CT as a standard method of diagnosis of pancreatic cancer and inflammatory diseases of the pancreas by calculating the SMI allows evaluating the degree of sarcopenia. SMI is more informative and personalized indicators to assess body composition than the standard used BMI as CT allows differentiation of muscle and fat components in the composition of the human body and to quantifyЦель исследования – исследовать возможность и информативность выявление саркопении у больных раком поджелудочной железы (ПЖЖ) путем постпроцессинга полученных с помощью компьютерной томографии (КТ) изображений.Материалы и методы. Исследовано 108 пациентов с синдромом механической желтуха (вероятно опухолевой этиологии, а позже диагностированным раком ПЖЖ) по общепринятому протоколу проводилось на спиральном томографе «Activion 16» ( «Toshiba Medical Sistems Corporation»). Контрольная группа состояла из 60 пациентов в возрасте от 22 до 74 лет. Определяли на КТ изображениях критерий саркопении: скелетно-мышечный индекс L3 (СМИ) как отношение полученного показателя площади скелетной мускулатуры на уровне тела L3 позвонка к квадрату роста пациента. Индекс соматотипа (ИС) определяли по формуле: ИС = ДТ х 100 / ПРГК, где ДТ - длина тела, ПРГК - поперечный размер грудной клетки, измеренные в сантиметрах.Результаты. На основе значений СМИ на уровне L3 саркопения в целом подтверждена у 85,18 % пациентов раком ПЖЖ. Саркопения наблюдалась в 100 % больных с долихоморфным типом, в 87,8 % больных с мезоморфным типом и в 65,5 % больных с брахиоморфным типом соматотипа. Саркопения на основе значений СМИ на уровне L3 установлена в 85,2 % больных раком ПЖЖ: 47,8±4,3 см² / м² для мужчин, 36,2±4,1 см² / м² для женщин, 58,4±3 6 см² / м² и 44,2±3,5 см² / м² для условно здоровых мужчин и женщин соответственно (Р <0,01). Установлены достоверные различия СМИ по гендерному признаку для условно здоровых мужчин и женщин, больных раком ПЖЖ, при недостоверных различиях по ИМТ. У больных статистически достоверное различие СМИ (p = 0,001), соответствует разнообразному распространению жировой массы в структуре тела, сопровождалось статистически недостоверными различиями ИМТ. Выводы. КТ как стандартный метод диагностики опухолевых и воспалительных заболеваний ПЖЖ позволяет путем расчета СМИ оценить степень саркопении. СМИ более информативен и персонализированный показатель для оценки состава тела человека, чем стандартно используемый ИМТ, так как КТ позволяет дифференцировать мышечный и жировой компоненты в составе тела человека и провести количественную оценкуМета дослідження − дослідити можливість і інформативність виявлення саркопенії у хворих на рак підшлункової залози (ПШЗ) шляхом постобробки отриманих за допомогою комп'ютерної томографії (КТ) зображень.Матеріали та методи. Досліджено 108 пацієнтів с синдромом механічної жовтяниці (вірогідно пухлинної етіології, а пізніше діагностовано рак ПШЗ) по загальновизнаному протоколу проводилося на спіральному томографі «Activion 16» («Toshiba Medical Sistems Corporation»). Контрольну групу склали 60 пацієнтів у віці від 22 до 74 років. Визначали на КТ зображеннях критерій саркопенії: скелетно-м’язовий індекс L3 (СМІ) як відношення отриманого показника площі скелетної мускулатури на рівні тіла L3 хребця до квадрату росту пацієнта. Індекс соматотипу (ІС) визначали за формулою: ІС = ДТ х 100 / ПРГК, де ДТ – довжина тіла, ПРГК – поперечний розмір грудної клітини, вимірюванні в сантиметрах.Результати. На основі значень СМІ L3 саркопенія в цілому підтверджена у 85,18 % пацієнтів раком ПШЗ. Саркопенія спостерігалася у 100 % хворих з доліхоморфним типом, у 87,8 % хворих з мезоморфним типом і у 65,5 % хворих з брахіоморфним типом соматотипу. Саркопенія на основі значень СМІ на рівні L3 встановлена в 85,2 % хворих на рак ПШЗ: 47,8±4,3 см²/м² для чоловіків, 36,2±4,1 см²/м² для жінок, 58,4±3,6 см²/м² і 44,2±3,5 см²/м² для умовно здорових чоловіків і жінок відповідно (р<0,01). Встановлені достовірні відмінності СМІ за гендерною ознакою в умовно здорових чоловіках і жінках, хворих на рак ПШЗ, при недостовірних відмінностях по ІМТ. У хворих статистично достовірна відмінність СМІ (p=0,001), відповідає різноманітному розповсюдженню жирової маси в структурі тіла, супроводжувалась статистичними недостовірними відмінностями ІМТ.Висновки. КТ як стандартний метод діагностики пухлинних і запальних захворювань ПШЗ дозволяє шляхом розрахунку СМІ оцінити ступінь саркопенії. СМІ більш інформативний та персоналізований показник для оцінки складу тіла людини, ніж стандартно використовуваний ІМТ, так як КТ дозволяє диференціювати м'язовий і жировий компоненти в складі тіла людини і провести кількісну оцінк
Стан антикоагулянтної та згортуючої активності крові у хворих на ішемічну хворобу серця із супутнім цукровим діабетом 2-го типу в залежності від його компенсації
No full textThe aim: to evaluate and analyze the parameters of coagulant and anticoagulant activity in the blood in different groups of patients with coronary heart disease without and with associated Diabetes Mellitus (DM) type 2 depending on its compensation.Materials: during the study of the coagulant and anticoagulant activity in the blood system, 52 patients were hospitalized in the cardiology and endocrinology department of the Kyiv Clinical Hospital on Railway Transport No. 2 of the Health Protection Center branch of the Ukrainian Railways Public Joint-Stock Company (clinical base of the Department of Internal Medicine Propedeutics No. 1 of the National OO Bogomolets Medical University) with clinical signs of coronary artery disease. Patients were divided into three groups: 27 patients with IHD and with type 2 diabetes in the subcompensation stage, 14th - compensation stage and 11th - decompensation stage.Results: after analyzing the data, at all stages of compensation there was a decrease in all indicators of coagulation hemostasis: APTT - by 6,94 % (compensation stage (I)) (p<0,05) and 13,7 % (decompensation stage (III)) (p<0,01), PTT - by 9,14 % (І) (р<0,01), by 6,43 % (the stage of subcompensation (II) (p<0,05), by 10,3 % (ІІІ ) (p<0,001), TT - by 15,54 % (I) (p<0,001), by 19,2 % (II) (p<0,001), by 20,9 % (III) (p<0,001) and also an increase in the level of fibrinogen by 32,16 % (I) (p<0,001), by 36,04 % (II) (p<0,001), by 48,06 % (III) (p<0,001), which indicates about accelerating the processes of coagulation at once in three links: reduction of the periods of generation of active trombin by internal and external mechanisms with simultaneous activation of fibrogenesis (factor IIA and fibrin). The anticoagulant potential was reduced: AT III by 16,5 % (I) (p<0,001), by 22,7 % (II) (p<0.001) , by 23,6 % (ІІІ) (p<0,001), and PS - by 18,63 % (I and ІІ) (p<0,001). It should be noted that when comparing the groups between themselves, a significant decrease in AT III between the stages of subcompensation and decompensation on 8,5 % (p<0,05).Conclusion: it should be noted that in patients with comorbid IHD with type 2 diabetes, hypercoagulable shifts in the hemostasis system occurred against the background of inhibition of the own anticoagulant blood potential. Changes in the coagulation potential in the combination of type 2 DM were marked by accelerating the processes of coagulation at once in all three stages of coagulation (prothrombinase, thrombin and fibrin formation)Цель работы: Оценить и проанализировать показатели антикоагулянтной и свертывающей активности крови в различных группах пациентов с ишемической болезнью сердца с сопутствующим сахарным диабетом (СД) 2-го типа в зависимости от стадии компенсации последнего.Материалы: В ходе исследования антикоагулянтной и свертывающей системы обследовано 52 больных, которые были госпитализированы в кардиологическое и эндокринологическое отделение Киевской клинической больницы на железнодорожном транспорте № 2 филиала «Центр охраны здоровья» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» (клинической базы кафедры пропедевтики внутренних болезней №1 Национального медицинского университета им. А.А. Богомольца) с клиническими признаками ИБС. Больных разделили на три группы: 27 пациентов- с ИБС и с СД2го типа в стадии субкомпенации, 14- стадии компенсации и 11-стадии декомпенсации.Результаты: Проанализировав данные, на всех стадиях компенсации наблюдалось сокращение всех показателей коагуляционного гемостаза: АЧТВ - на 6,94 % (стадия компенсации (І)) (р <0,05) и на 13,7 % (стадия декомпенсации (ІІІ)) (р <0,01), ПТВ – на 9,14 % (І ) (р <0,01), на 6,43 % (стадия субкомпенсации (ІІ) (р <0,05), на 10,3 %(ІІІ) (р <0,001), ТВ – на 15,54 % (І) (р <0,001), на 19,2 % (ІІ) (р <0,001), на 20,9 % (ІІІ) (р <0,001), а также повышение уровня фибриногена на 32,16 % (І) (р <0,001), на 36,04 % (ІІ) (р <0,001), на 48,06 % (ІІІ) (р <0,001), что свидетельствует об ускорении процессов свертывания сразу в трех звеньях: сокращение периодов генерации активного тромбина по внутренним и внешним механизмами при одновременной активации процессов фиброгенеза (фактора IIА и фибрина). Антикоагулянтный потенциал был снижен: AT III на 16,5 % (І) (р <0,001), на 22,7 % (ІІ) (р <0,001), на 23,6 % (ІІІ) (р <0,001), а ПС - на 18,63 % (I та ІІ) (р <0,001). Следует отметить, что при сравнении групп между собой выявлено достоверное снижение АТ ІІІ между стадиями субкомпенсации и декомпенсации на 8,5 % (р1<0,05)Выводы: Следует отметить, что у пациентов с коморбитным состоянием ИБС с СД 2го типа гиперкоагуляционные сдвиги в системе гемостаза происходили на фоне угнетения собственного антикоагулянтного потенциала крови. Изменения свертывающего потенциала при сочетании СД 2-го типа отмечалось ускорением процессов свертывания сразу во всех трех этапах свертывания (протромбиназо-, тромбино- и фибринообразования)Мета роботи: Оцінити і проаналізувати показники антикоагулянтної і згортуючої активності крові в різних групах пацієнтів з ішемічною хворобою серця та з супутнім цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу в залежності від стадії компенсації останнього.Матеріали: В ході дослідження антикоагулянтної і згортуючої системи обстежено 52 хворих, які були госпіталізовані в кардіологічне та ендокринологічне відділення Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров'я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (клінічної бази кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця) з клінічними ознаками ІХС. Хворих розділили на три групи: 27 паціентов- з ІХС та з СД2го типу в стадії субкомпенаціі, 14- стадії компенсації і 11-стадії декомпенсації.Результати: Проаналізувавши дані, на всіх стадіях компенсації спостерігалося скорочення всіх показників коагуляційного гемостазу: АЧТЧ - на 6,94 % (стадія компенсації (І)) (р <0,05) і на 13,7 % (стадія декомпенсації (ІІІ)) (р <0,01), ПТВ - на 9,14 % (І) (р <0,01), на 6,43 % (стадія субкомпенсації (ІІ) (р <0,05), на 10,3 % (ІІІ) (р <0,001), ТВ - на 15,54 % (І) (р <0,001), на 19,2 % (ІІ) (р <0,001), на 20,9 % (ІІІ) (р < 0,001), а також підвищення рівня фібриногену на 32,16 % (I) (р <0,001), на 36,04 % (ІІ) (р <0,001), на 48,06 % (ІІІ) (р <0,001), що свідчить про прискорення процесів згортання відразу в трьох ланках: скорочення періодів генерації активного тромбіну по внутрішнім і зовнішнім механізмами при одночасній активації процесів фіброгенезу (фактора II А і фібрину). Антикоагулянтний потенціал був знижений: AT III на 16,5 % (І) (р <0,001), на 22,7 % (ІІ) (р <0,001 ), на 23,6 % (ІІІ) (р <0,001), а ПС - на 18,63 % (I та ІІ) (р <0,001). Слід зазначити, що при порівнянні груп між собою виявлено достовірне зниження АТ ІІІ між стадіями субкомпенсації і декомпенсації на 8,5 % (р1 <0,05)Висновки: Слід зазначити, що у пацієнтів з коморбітним станом ІХС з ЦД 2-го типу, гіперкоагуляційні зрушення в системі гемостазу відбувалися на тлі пригнічення власного антикоагулянтного потенціалу крові. Зміни згортуючого потенціалу при поєднанні ЦД 2-го типу відмічалось прискоренням процесів згортання відразу у всіх трьох етапах згортання (протромбіназо-, тромбін-і фібриноутворення
Біохімічні показники ротової рідини дітей раннього віку з захворюваннями дихальної системи (ЗДС)
Get PDFThis article presents the data of biochemical studies conducted in the oral liquid of infants’ teeth with respiratory system diseases (RSD) with multiple caries compared to healthy children.The purpose of the article is to determine the state of biochemical parameters of the oral fluid in young children with multiple lesions of temporary teeth and RSD.Materials and methods. The survey involved 150 young children - from 0 to 3 years old. The main group was 95 children registered with the pediatrician for RSD from the first months of life and had more than 8. The control group - 55 children without general-somatic diseases, with up to 3 children who had traumatic lesions of the tooth-jaw and area needed to remove injured teeth. Biochemical analysis was carried out in the mixed oral fluid of children. The oral fluid was collected in the morning on an empty stomach into centrifuge tubes for 10 minutes. Supernatant was used for analysis. Determination of the activity of urease in the oral fluid was carried out with Nessler's reagent. Determination of lysozyme activity was carried out using the bacteriological method. The degree of dysbiosis in the cavity of the mouth was calculated according to the Levytsky method by the ratio of the specific activity of the urease in the oral liquid to the specific activity of lysozyme. The content of total calcium in the oral liquid was determined by color reaction with ortho-creosolftaleincomplex. The level of inorganic phosphates in the oral liquid was determined by the reaction of phosphorus with molybdic acid.The results of the research show a decrease in the antimicrobial protection and mineralizing function of the oral fluid of children with caries. As a result, in the oral cavity of infants with RSD - the main group, the activity of urease and the degree of dysbiosis increased by two times in comparison with the control group, which indicates a significant degree of contamination with opportunistic pathogenic bacteria of the oral liquid of the studied children group. Conclusions. According to the obtained indicators, reduced mineralization function of the oral liquid of the main observation group was revealed. The state of the oral cavity and multiple defeat by caries of children with RSD are grounded.В статье приведены данные биохимических исследований, которые проводили в ротовой жидкости у детей раннего возраста с ЗДС с множественным кариесом по сравнению со здоровыми детьми.Цель статьи – определение состояния биохимических показателей ротовой жидкости у детей раннего возраста с множественными поражениями временных зубов и ЗДС.Материалы и методы. В обследовании участвовали 150 детей раннего возраста - от 0 до 3-х лет. Основную группу составили 95 детей, которые находились на учете у врача-педиатра по поводу ЗДС с первых месяцев жизни и имели КПУ больше 8. Группу контроля - 55 детей без общесоматических заболеваний, с КПУ до 3, которые имели травматические поражения зубочелюстной участка и требовали удаления травмированных зубов. Биохимический анализ проводили в смешанной ротовой жидкости детей. Ротовую жидкость собирали утром натощак в центрифужные пробирки в течение 10 минут. Для анализа использовали супернатант. Определение активности уреазы в ротовой жидкости проводили с реактивом Несслера. Определение активности лизоцима проводили с помощью бактериологического метода. Степень дисбиоза в полости рта рассчитывали по методу Левицкого по соотношению удельной активности уреазы в ротовой жидкости в удельной активности лизоцима. Содержание общего кальция в ротовой жидкости определяли по цветной реакции с орто-крезолфталеинкомплексом. Уровень неорганических фосфатов в ротовой жидкости определяли с помощью реакции фосфора с молибденовой кислотой.Результаты проведенного исследования свидетельствуют о снижении антимикробной защиты и минерализующей функции ротовой жидкости детей с кариесом. В результате в полости рта детей раннего возраста с заболеваниями дыхательной системы основной группы возросла активность уреазы почти в 2 раза по отношению к показателям контрольной группы, и степень дисбиоза, что свидетельствует о значительной степени контаминации условно-патогенными бактериями ротовой жидкости исследуемой группы детей.Выводы. По полученным показателям обнаружена снижена минерализирующая функция ротовой жидкости основной группы. Обосновано состояние ротовой полости и множественные поражения кариесом детей раннего возраста с ЗДС.У статті наведено дані біохімічних досліджень, що проводилися в ротовій рідині у дітей раннього віку із захворюваннями дихальної системи (ЗДС) з множинним карієсом у порівнянні зі здоровими дітьми.Мета статті – визначення стану біохімічних показників ротової рідини у дітей раннього віку з множинними ураженнями тимчасових зубів та ЗДС.Матеріали та методи. В обстеженні брали участь 150 дітей раннього віку - від 0 до 3-х років. Основну групу склали 95 дітей, що знаходились на обліку у лікаря-педіатра з приводу ЗДС з перших місяців життя та мали кпу більше 8. Групу контролю - 55 дітей без загальносоматичних захворювань, з кпу до 3, які мали травматичні ураження зубощелепної ділянки та потребували видалення травмованих зубів. Біохімічний аналіз проводили в змішаній ротовій рідині дітей. Ротову рідину збирали вранці натщесерце в центрифужні пробірки протягом 10 хвилин. Для аналізу використовували супернатант. Визначення активності уреази в ротовій рідині проводили з реактивом Несслера. Визначення активності лізоциму проводили за допомогою бактеріологічного методу. Ступінь дисбіозу в порожнині рота розраховували за методом Левицького за співвідношенням питомої активності уреази в ротовій рідині до питомої активності лізоциму. Вміст загального кальцію в ротовій рідині визначали за кольоровою реакцією з орто-крезолфталеінкомплексом. Рівень неорганічних фосфатів у ротовій рідині визначали за допомогою реакції фосфору з молібденовою кислотою.Результати проведеного дослідження свідчать про зниження антимікробного захисту і мінералізуючої функції ротової рідини дітей з карієсом. В результаті у порожнині рота дітей раннього віку із ЗДС основної групи збільшена активність уреази майже в 2 рази по відношенню до показників контрольної групи, і ступінь дисбіозу, що свідчить про значний ступінь контамінації умовно-патогенними бактеріями ротової рідини досліджуваної групи дітей.Висновки. За отриманими показниками виявлена знижена мінералізуюча функція ротової рідини основної групи. Обгрунтований стан ротової порожнини та множинні ураження карієсом дітей раннього віку з ЗДС
Структурно-функціональні особливості серця у хворих на гострий q-інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка при наявності легеневої гіпертензії
Get PDFThe aim was to evaluate the structural and functional features of the heart in the acute myocardial infarction (AMI) of the anterior wall of the left ventricle (LV) in the presence of pulmonary hypertension (PH) for the development of more informative diagnostic markers, forecast predictors and improved treatment of patients.Materials and methods. A total of 90 patients (53 men and 37 women) with acute myocardial infarction of the anterior wall of the LV (AMI AV) were examined in the intensive care unit for acute coronary insufficiency of the Communal Non-profit Enterprise "City Emergency and Ambulance Hospital" of the Zaporizhzhya City Council. Patients were divided into two groups: 55 patients with AMI AV with PH (mean age 70.65±1.83 years), 35 patients with AMI AV without HD (mean age 66.80±2.02 years). For all patients in the first three days after hospitalization, two-dimensional echocardiography was performed on the device "MyLab50" ("Esaote", Italy) according to the recommendations of the American Society of Echocardiography. For statistical data processing, statistical software package "Statistica 6.0 for Windows" (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5) was used. The reliability of the differences in the groups was evaluated using the dual t-criterion of the Student for independent samples. To assess the convergence of the indicators, the χ2 criterion, corrected by Yeats, was determined. The reliability of the differences between the indices was confirmed at p<0.05.Results. In patients with AMI AV with PH in comparison with patients with AMI AV without РH, there was a significant decrease in ejection fraction (22.3 %; p<0.05), increase in myocardial mass index (by 18.3 %, p<0.05) and end systolic diameter of left ventricle (12.4 %; p<0.05), dilatation of left atrium (by 11.6 % (p<0.05), right ventricle (by 27.3 %, p<0.05) and right atrium (by 20, 9 %; p<0.05). In assessing the types of remodeling of the of left ventricle, it was found that in patients with AMI AV with PH was predominantly eccentric hypertrophy (90.9 %), which is significantly higher in comparison with the AMI AV without PH.Patients with AMI AV and PH have a significant acceleration peak E of mitral valve (by 34.4 %; p<0.05), an increase in the ratio E/A of mitral valve (by 61.1 %, p <0.05), the time of isovolumetric relaxation LV extension (on 13.9 %; p<0.05) and acceleration peak E of tricuspidal valve E (by 28.3 %, p<0.05) in comparison with patients without PH. According to the data of tissue dopplerography, patients with AMI AV and PH showed an increasing ratio E/E' of mitral valve (MV E/E') (by 46.5 %; p<0.05) and ratio E/E' of tricuspidal valve (TV E/E') (by 39.3 %; p<0.05 ) compared with patients without PH. In patients with AMI AV and PH there was a predominant type of diastolic dysfunction (40 % of cases), type of diastolic dysfunction with disturbance of relaxation (71.4 %) predominated in the group of AMI AV without PH.Conclusions. In patients with AMI AV pulmonary hypertension develops against the background of dilation of the left chambers of the heart with the formation of eccentric hypertrophy and systolic dysfunction of the left ventricle, overloading of the right chambers of the heart with an increase in the size of the right atrium and left ventricle. Patients with AMI AV with PH had a predominantly pseudonormal type of LV diastolic dysfunction with an increase in MV E/E' ratio and diastolic dysfunction of right ventricle, as evidenced by an increase in the ratio of TV E/E'Цель. Оценить структурно-функциональные особенности сердца при остром инфаркте миокарда (ОИМ) передней стенки левого желудочка (ЛЖ) при наличии легочной гипертензии (ЛГ) для разработки более информативных диагностических маркеров, предикторов прогноза и повышения эффективности лечения больных.Материалы и методы. Обследовано 90 больных (53 мужчины и 37 женщин) ОИМ передней стенки ЛЖ с зубцом Q (ОИМ ПС), которые находились в отделении интенсивной терапии острой коронарной недостаточности Коммунального некоммерческого предприятия «Городская больница экстренной и скорой медицинской помощи» Запорожского городского совета. Пациенты были разделены на две группы: 55 пациентов с ОИМ ПС при наличии ЛГ (средний возраст 70,65 ± 1,83 лет), 35 больных ОИС ПС без ЛГ (средний возраст 66,80 ± 2,02 лет). Всем пациентам в первые три дня после госпитализации проводилась двухмерная эхокардиография на аппарате "MyLab50" ("Esaote", Италия) согласно рекомендациям Американского общества эхокардиографии. Для статистической обработки данных использовали пакет статистических программ "Statistica 6.0 for Windows", (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5). Достоверность различий в группах оценивалась с использованием двойного t-критерия Стьюдента для независимых выборок. Для оценки сопряженности показателей определяли критерий χ2 с поправкой Йейтса. Достоверность различий между показателями подтверждалась при р <0,05.Результаты. У больных ОИМ ПС ЛГ по сравнению с пациентами с ОИМ ПС без ЛГ наблюдалось достоверное снижение фракции выброса (на 22,3 %; p<0,05), увеличение индекса массы миокарда левого желудочка (на 18,3 %; p<0,05) и конечно-систолического размера (на 12,4 %; p<0,05), дилатация левого предсердия (на 11,6 % (p<0,05), правого желудочка (ПЖ) (на 27,3 %; p<0,05) и правого предсердия (ПП) (на 20 9 %; p<0,05). При оценке типов ремоделирования ЛЖ выявлено, что у больных с ОИМ ПС ЛГ преимущественно наблюдалась эксцентрическая гипертрофия (90,9 %), что достоверно выше по сравнению с группой ОИМ ПС без ЛГ.У больных ОИМ ПС ЛГ наблюдается достоверное ускорение пика Е митрального клапана (на 34,4 %; p<0,05), увеличение соотношения Е/А митрального клапана (на 61,1 %; p<0,05), увеличение времени изоволюметрического расслабления ЛЖ (на 13,9 %; p <0,05) и ускорения пика Е трикуспидального клапана (на 28,3 %; p <0,05) у больных с ЛГ. По данным тканевой допплерографии у больных с ОИМ ПС ЛГ выявлено увеличение соотношения E/E' митрального клапана (MV E/E') (на 46,5 %; p<0,05) и E/E' трикуспидального клапана (ТV E/E') (на 39,3 %; p<0,05 ) по сравнению с пациентами без ЛГ. У пациентов с ОИМ ПС ЛГ преобладал псевдонормальный тип диастолической дисфункции (40 % случаев), в группе ОИМ ПС без ЛГ преобладал тип диастолической дисфункции с нарушением релаксации (71,4 %).Выводы. У больных ОИМ ПС легочная гипертензия развивается на фоне дилатации левых камер сердца с формированием эксцентрической гипертрофии и систолической дисфункции ЛЖ, перегрузки правых камер сердца с увеличением размеров ПЖ и ПП. Больные ОИМ ПС ЛГ имели преимущественно псевдонормального тип диастолической дисфункции ЛЖ с увеличением соотношения MV E/E' и диастолическое дисфункции ПЖ, о чем свидетельствует увеличение соотношения ТV E/E'Мета. Оцінити структурно-функціональні особливості серця при гострому інфаркті міокарда (ГІМ) передньої стінки лівого шлуночка (ЛШ) при наявності легеневої гіпертензії (ЛГ) для розробки більш інформативних діагностичних маркерів, предикторів прогнозу та підвищення ефективність лікування хворих.Матеріали та методи. Обстежено 90 хворих (53 чоловіка та 37 жінок) на ГІМ передньої стінки ЛШ з зубцем Q (ГІМ ПС), які знаходились у відділенні інтенсивної терапії гострої коронарної недостатності Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Пацієнти були розподілені на дві групи: 55 пацієнтів з ГІМ ПС при наявності ЛГ (середній вік 70,65±1,83 років), 35 хворих на ГІМ ПС без ЛГ (середній вік 66,80±2,02 років). Всім пацієнтам в перші три дні після госпіталізації проводилась двомірна ехокардіографія на апараті "MyLab50" ("Esaote", Італія) згідно рекомендацій Американського товариства ехокардіографії. Для статистичної обробки даних використовували пакет статистичних програм "Statistica 6.0 for Windows", (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5). Достовірність відмінностей в групах оцінювалась з використанням подвійного t-критерія Ст'юдента для незалежних вибірок. Для оцінки спряженості показників визначали критерій χ2 з поправкою Йейтса. Достовірність відмінностей між показниками підтверджувалась при р <0,05.Результати. У хворих на ГІМ ПС з ЛГ порівняно з пацієнтами з ГІМ ПС без ЛГ спостерігалось достовірне зниження фракції викиду (на 22,3 %; p<0,05), збільшення індексу маси міокарда лівого шлуночка (на 18,3 %; p<0,05) та кінцево-систолічного розміру (на 12,4 %; p<0,05), дилатація лівого передсердя (на 11,6 % (p<0,05), правого шлуночка (ПШ) (на 27,3 %; p<0,05) та правого передсердя (ПП) (на 20,9 %; p<0,05). При оцінці типів ремоделювання ЛШ виявлено, що у хворих на ГІМ ПС з ЛГ переважно спостерігалась ексцентрична гіпертрофія (90,9 %), що достовірно вище порівняно з групою ГІМ ПС без ЛГ.У хворих на ГІМ ПС з ЛГ спостерігається достовірне прискорення піку Е наповнення мітрального клапану (на 34,4 %; p<0,05), збільшення співвідношення Е/А мітрального клапану (на 61,1 %; p<0,05), подовження часу ізоволюметричного розслаблення ЛШ (на 13,9 %; p<0,05) та прискорення піку Е трикуспідального клапану (на 28,3 %; p<0,05) у хворих з ЛГ. За даними тканинної допплерографії у хворих на ГІМ ПС з ЛГ виявлено збільшення співвідношень E/E' мітрального клапану (MV E/E') (на 46,5 %; p<0,05) та E/E' трикуспідального клапану (ТV E/E') (на 39,3 %; p<0,05) порівняно з пацієнтами без ЛГ. У пацієнтів з ГІМ ПС з ЛГ переважав псевдонормальний тип діастолічної дисфункції (40 % випадків), в групі ГІМ ПС без ЛГ переважав тип діастолічної дисфункції з порушенням релаксації (71,4 %).Висновки. У хворих на ГІМ ПС легенева гіпертензія розвивається на тлі дилатації лівих камер серця з формуванням ексцентричної гіпертрофії та систолічної дисфункції ЛШ, перевантаження правих камер серця зі збільшенням розмірів ПШ та ПП. Хворі на ГІМ ПС з ЛГ мали переважно псевдонормальний тип діастолічної дисфункції ЛШ зі збільшенням співвідношення MV E/E' та діастолічну дисфункцію ПШ, про що свідчить збільшення співвідношення ТV E/E
Визначення стану “нормоценозу” за результатами проспективного бактеріологічного дослідження молочних залоз у породіль в динамиці 7 діб післяпологового періоду
Get PDFAim. To study the dynamic changes in the qualitative and quantitative state of microbial flora in different parts of the skin of the mammary glands during childbirth during the 7 days of the postpartum period, to identify the representatives of the microflora that form the concept of "normocenosis" of the mammary gland, as a factor in preventing purulent-septic complications in the postpartum period.Materials and methods. We examined 54 pedigrees for the first, third and fifth and seventh days of the postnatal period with physiological births, with the absence of extragenіtal pathology, acute and chronic іnfectіous diseases that were exclusively breast-fed. For takіng the materіal we used a method of Rosemary cleansіng by Wіllіamson and Klygman from two parts of the mammary gland: areola mammae and papіlla mammae. Іdentification of bacterial flora was carried out by a colorimetric system for the study of "Lіofіlchem" (Italy). The cultures of the aero-coccі were also іdentіfіed by addіtіonal crіterіa: growth in the selectіvely-іndіcatіve medium, growth and biochemical activity on the media with selenium and tellurium salts, lactate oxіdase, superoxіde dіsmutase actіvіty.Results. In total, 13 strains of microorganisms (Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofііcus, Staphіlococcus aureus, Mіcrococcus sp and Aerococcus vіrіdans, enterobacterіal - Enterobacter sp., E. colі, Klebsіella pneumonіa, Bacіllus sp., аnd crested mushrooms - Candіda sp.) were іsolated. At 1-2 days after chіldbіrth there was a sowіng town wіth a hіgher іncіdence of enterobacterіal flora and Staphylococcus aureus. Out of the dіfferent parts of the mammary gland, Staphіlococcus aureus was sown іn 23.8% of cases, Enterobacter sp.- 9.5%, E. colі-19%, Klebsіella pneumonіa - 14.3%. Іn the early days of the postpartum perіod, the sowіng of Staphіlococcus epіdermіdіs from dіfferent parts of the mammary gland was markedly hіgher. Іn the dynamіcs of the postpartum perіod of 3-4 days, there was an іncrease іn the excretіon of coccal flora from the mammary gland: Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofіtіcus, Mіcrococcus sp. At 5-7 days postnatal perіod, sowіng from dіfferent parts of the mammary glands Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofіtіcus and Aerococcus vіrіdans was more lіkely.Conclusions. The mіcrobіologіcal state of the mammary glands іs motіle wіthout іnfectіons, and іs made up of coca flora, іncludіng Aerococcus vіrіdans. Cocoa flora, except Staphіlococcus aureus, іs a flora of normobіose, whіch provіdes a healthy condіtіon of the skіn of the mammary glands іn women after chіldbіrth. Over tіme, іn the postpartum perіod, there іs an іncrease іn colonіzatіon of the mammary glands by saprophytіc and antagonіstіcally actіve coccal mіcroflora, maіnly іn the areas of rapіlla mammae. The aforementіoned tendency occurs іn parallel wіth the decrease of colonіzatіon of dіfferent parts of the mammary gland Staphіlococcus aureus and Gram-negatіve enterobacterіa. Іn the dynamіcs of the postpartum period, the sowing of aerobic spore-forming bacіllі, especіally wіth rapilla mammae, can be seen іn the іnfantіle perіod, which can be іnterpreted as a com-pencil mechanism for the normalіzatіon of microbiocenosis in this part of the mammary glandЦель. Исследовать динамические изменения качественного и количественного состояния микробной флоры в разных участках кожи молочных желез у родильниц в течение 7 суток послеродового периода, для определения представителей микрофлоры, которые формируют понятие "нормоценоза" молочной железы, как фактора предотвращения гнойно-септических осложнений в послеродовом периоде.Материалы и методы. Обследованы 54 родильницы на первые, третьи и 5-7 сутки послеродового периода, у которых прощли физиологические роды, при отсутствии экстрагенитальной патологии, острых и хронических инфекционных заболеваний, которые исключительно кормили грудью. Для взятия материала использовали метод смывов-соскобов по Вильямсону и Клигман из двух участков молочной железы: areola mammae и papіlla mammae. Идентификация бактериальной флоры проводилась колориметрической системой для исследования "Lіofіlchem" (Италия). Культуры аэрококков идентифицировались также по дополнительным критериям: ростом на селективно-индикаторной среде, ростом и биохимической активностью на средах с солями селена и теллура, лактатоксидазной, супероксиддисмутазной активностью.Результаты. Всего было выделено 13 штаммов микроорганизмов (Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofііcus, Staphіlococcus aureus, Mіcrococcus sp. и Aerococcus vіrіdans, ентеробактериальная - Enterobacter sp., E. сollі, Klebsіella pneumonіa, Bacіllus sp., дрожжеподобные грибы - Candіda sp.). На 1-2 сутки послеродового периода у родильниц идентифицировалась с большей частотой энтеробактериальная флора и Staphіlococcus aureus. С различных участков молочной железы высевались Staphіlococcus aureus до 23,8 % случаев, Enterobacter sp.- 9,5 %, E. сollі- 19 %, Klebsіella pneumonіa - 14,3 %. В первые дни послеродового периода достоверно выше отмечалось в посевах только Staphіlococcus epіdermіdіs с различных участков молочной железы родильниц. В динамике послеродового периода на 3-4 сутки отмечалось повышение роста кокковой флоры : Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofіtіcus, Mіcrococcus sp.. На 5-7 сутки послеродового периода достоверно чаще высевались Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofіtіcus и Aerococcus vіrіdans.Выводы. Микробиоциноз молочных желез родильниц без признаков инфекции составляет кокковая флора, к которой относится и Aerococcus vіrіdans. Коковая флора, кроме Staphіlococcus aureus, является флорой нормобиоза. С течением времени в послеродовом периоде имеет место увеличение колонизации молочных желез сапрофитной и антагонистически активной кокковой микрофлорой, большей частью в участках рapіlla mammae. Вышеупомянутая тенденция происходит параллельно с уменьшением колонизации различных участков молочной железы Staphіlococcus aureus и Грам- отрицательными энтеробактериями. В динамике послеродового периода у родильниц имеет место присутствие аэробных спорообразующих бацилл, особенно в области рapіlla mammae, что можно трактовать как компенсаторний механизм нормализации микробиоценоза данного участка молочной железыМета. Дослідити динамічні зміни якісного та кількісного стану мікробної флори у різних ділянках шкіри молочних залоз у породіль на протязі 7 діб післяпологового періоду, для визначення представників мікрофлори, які формують поняття “нормоценозу” молочної залози, як чинника запобігання гнійно-септичних ускладнень в післяпологовому періоді.Матеріали та методи. Обстежені 54 породіль на першу, третю та 5-7 добу післяпологового періоду, що мали фізіологічні пологи, з відсутністю екстрагенітальної патології, гострих та хронічних інфекційних захворювань, які виключно годували грудьми. Для взяття матеріалу використовували метод змивів-зішкребів по Вільямсону та Клігману з двох ділянок молочної залози: areola mammae та papіlla mammae. Ідентифікація бактеріальної флори проводилась колориметричною системою для дослідження “Lіofіlchem” (Італія). Культури аeрококів ідентифікувались також за додатковими критеріями: ростом на селективно-індикаторному середовищі, ростом та біохімічною активністю на середовищах з солями селена та телура, лактатоксидазною, супероксиддисмутазною активністю.Результати. Усього було виділено 13 штамів мікроорганізмів (Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofііcus, Staphіlococcus aureus, Mіcrococcus sp. та Aerococcus vіrіdans, ентеробактеріальна - Enterobacter sp., E. сollі, Klebsіella pneumonіa, Bacіllus sp., дрожеподібні гриби – Candіda sp.).На 1-2 добу післяпологового періоду у породіль мало місто висівання з більшою частотою ентеробактеріальної флори та Staphіlococcus aureus. З різних ділянок молочної залози висівались Staphіlococcus aureus до 23,8 % випадків, Enterobacter sp.- 9,5 %, E. сollі- 19 %, Klebsіella pneumonіa – 14,3 %. В перші дні післяпологового періоду достовірно вище відмічалось висівання тільки Staphіlococcus epіdermіdіs з різних ділянок молочної залози породіль.У динаміці післяпологового періоду на 3-4 добу відмічалось підвищення висівання кокової флори з молочної залози: Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofіtіcus, Mіcrococcus sp.. На 5-7 добу післяпологового періоду вірогідно вище було висівання з різних ділянок молочних залоз Staphіlococcus epіdermіdіs, Staphіlococcus saprofіtіcus та Aerococcus vіrіdans.Висновки. Мікробіологічний стан молочних залоз породіль без осередків інфекції складає кокова флора, до якої відноситься і Aerococcus vіrіdans. Кокова флора, крім Staphіlococcus aureus, є флорою нормобіозу, яка забезпечує здоровий стан шкіри молочних залоз у жінок після пологів. З плином часу у післяпологовому періоді має місце збільшення колонізації молочних залоз сапрофітною та антагоністично активною коковою мікрофлорою, здебільш в ділянках рapіlla mammae. Вищезгадана тенденція відбувається паралельно із зменшенням колонізації різних ділянок молочної залози Staphіlococcus aureus та Грам- негативними ентеробактеріями. В динаміці післяпологового періоду у породіль має місце висівання аеробних спороутворюючих бацил, особливо з рapіlla mammae, що можливо трактувати як компенсаторний механізм нормалізації мікробіоценозу данної ділянки молочної залоз
Прогнозування перебігу серцевої недостатності у хворих з нетоксичним зобом з урахуванням функції щитоподібної залози
Get PDFThe aim: to determine prognostic criteria for the course of heart failure in patients with non-toxic goiter.Material and methods. In the study 381 patients with heart failure on the background of post-infarction cardiosclerosis were included. Of these, 218 patients had non-toxic goiter. The levels of TSH, T3fr, T4fr, T3r, NT-proBNP were evaluated. An echocardioscopy, an ultrasound examination of the thyroid gland were conducted. We studied the course of heart failure for 2 years.Results. In patients with heart failure that occurs on the background of non-toxic goiter, compared to patients without it, a percentage of women is higher (respectively, 42.7 % versus 16.6 %, at p=0.001); they more often have IV NYHA FC (respectively – 13.3 %, against 5.5 %; p=0.043), 33.4 % higher level of NT-proBNP (p=0.001) and lower serum content of T3fr (2.30 pmol/L vs 2.76 pmol/L , at p=0.0001); higher end-diastolic dimension of the left ventricle by 3.8 % (p=0.006), end-diastolic volume by 8.9 % (p=0.006), end-systolic dimension by 5.4 % (p=0.002), end-systolic volume by 13.2 % (p=0.002), 6.5 % less ejection fraction (p=0.02); high frequency of the "low T3" syndrome (odd ratio (OR)=7.94 (4.04–15.61), p=0.0001) and subclinical hypothyroidism (OR=5.21 (1.52–17.90), p=0.004), a high risk of re-hospitalization (OR=3.037 (1.85–4.99), p=0.0001) and a composite endpoint (OR=2.53 (1.60–3.995), p=0.001). Patients with non-toxic goiter without the "low T3" syndrome did not have a significant difference in the course of heart failure. In the group of patients with heart failure that flew on the background of non-toxic goiter and “low T3“ syndrome, there were high risks of re-hospitalization (OR=6.82 (1.38–33.72), p=0.022) and achievement of the composite endpoint (OR=4.76 (1.17–19.41), p=0.047) during 2 years of observation.Conclusions. In heart failure with non-toxic goiter, with the "low T3" syndrome, it is possible to predict an unfavorable decease course during 2 years of observation: a high risk of re-hospitalization and composite endpointЦель работы: определить прогностические критерии течения сердечной недостаточности у больных с нетоксическим зобом.Материал и методы. Включено 381 больных с сердечной недостаточностью на фоне постинфарктного кардиосклероза. Из них, 218 больных имели нетоксический зоб. Определяли уровни ТТГ, T3св, T4св, Т3r, NT-proBNP. Проводили эхокардиоскопию, ультразвуковое исследование щитовидной железы. Изучали течение сердечной недостаточности на протяжении 2 лет.Результаты. Среди больных с сердечной недостаточностью, протекающей на фоне нетоксического зоба, по сравнению с пациентами без такового - больший процент женщин (соответственно в 42,7 % против 16,6 %, при р = 0,001), чаще регистрируется IV ФК NYHA (соответственно - 13,3 %, против 5,5 %; р = 0,043), на 33,4 % выше уровень NT-proBNP (р = 0,001) и меньше сывороточное содержание Т3св (2,30 пмоль / л против 2,76 пмоль / л , при р = 0,0001); больше: на 3,8 % конечно-диастолический размер левого желудочка (р = 0,006), на 8,9 % конечно-диастолический объем (р = 0,006), на 5,4 % конечно- систолический размер (р = 0,002) на 13,2 % конечно-систолический объем (р = 0,002) меньше на 6,5 % фракция выброса (р = 0,02); большая частота синдрома «низкого трийодтиронина» (ОШ = 7,94 (4,04 - 15,61), р = 0,0001) и субклинического гипотиреоза (ОШ = 5,21 (1,52 - 17,90), р = 0,004), высокий риск повторной госпитализации (ОШ = 3,037 (1,85 - 4,99), р = 0,0001) и комбинированной конечной точки (ОШ = 2,53 (1,60 - 3,995), р = 0,001). Больные с нетоксическим зобом без синдрома «низкого трийодтиронина» не имеют достоверной разницы в течении сердечной недостаточности. В группе больных с сердечной недостаточностью на фоне нетоксического зоба и синдрома «низкого трийодтиронина» возрастают риски повторной госпитализации (ОШ = 6,82 (1,38 - 33,72), р = 0,022) и достижения комбинированной конечной точки (ОШ = 4,76 (1,17 - 19,41), р = 0,047) на протяжении 2 лет наблюдения.Выводы. У больных с сердечной недостаточностью, протекающей на фоне сочетания нетоксического зоба и синдрома «низкого трийодтиронина», возможно прогнозировать неблагоприятное течение на протяжении 2 лет: высокий риск повторной госпитализации, комбинированной конечной точкиМета роботи: встановити прогностичні критерії перебігу серцевої недостатності у хворих з нетоксичним зобом.Матеріал та методи. Включено 381 хворих з серцевою недостатністю на фоні післяінфарктного кардіосклерозу. Із них 218 хворих мали нетоксичний зоб. Визначали рівні ТТГ, T3в, T4в, Т3r, NT-proBNP. Проводили ехокардіоскопію, ультразвукове дослідження щитоподібної залози. Вивчали перебіг серцевої недостатності протягом 2 років.Результати. Серед хворих з серцевою недостатністю, що плине на фоні нетоксичного зобу, у порівнянні до пацієнтів без такого є більший відсоток жінок (відповідно у 42,7 % проти 16,6 %, р = 0,001), частіше реєструється IV ФК NYHA (відповідно - 13,3 %, проти 5,5 %; р = 0,043), на 33,4 % вищий рівень NT-proBNP (р = 0,001) та менший сироватковий вміст Т3в (2,30 пмоль/л проти 2,76 пмоль/л, р = 0,0001); більші: на 3,8 % кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка (р = 0,006), на 8,9 % кінцево-діастолічний об’єм (р = 0,006), на 5,4 % кінцево-систолічний розмір (р = 0,002), на 13,2 % кінцево-систолічний об’єм (р = 0,002); менша на 6,5 % фракція викиду (р = 0,02); більша частота синдрому «низького трийодтироніну» (ВШ = 7,94 (4,04 – 15,61), р = 0,0001) та субклінічного гіпотиреозу (ВШ = 5,21 (1,52 – 17,90), р = 0,004); вищий ризик повторної госпіталізації (ВШ = 3,037 (1,85 – 4,99), р = 0,0001) та комбінованої кінцевої точки (ВШ = 2,53 (1,60 - 3,995), р = 0,001). Хворі з нетоксичним зобом без синдрому «низького трийодтироніну» не мають вірогідної різниці за перебігом серцевої недостатності. У групі хворих з серцевою недостатністю, що плине на фоні нетоксичного зоба та синдрому «низького трийодтироніну» зростають ризики повторної госпіталізації (ВШ = 6,82 (1,38 – 33,72), р = 0,022) та досягнення комбінованої кінцевої точки (ВШ = 4,76 (1,17 – 19,41), р = 0,047) протягом 2 років спостереження.Висновки. При серцевій недостатності з нетоксичним зобом, за наявності синдрому низького трийодтироніну, можливо прогнозувати несприятливий дворічний перебіг: високий ризик повторної госпіталізації, комбінованої кінцевої точк
Застосування L-аргініну в комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію з цукровим діабетом в перименопаузі
Get PDFThe aim of research was comparing the influence of basic therapy (lisinopril or amlodipine) as a monotherapy and its combination with nitrogen oxide donator – L-arginin in the patients with arterial hypertension in perimenopause with comorbid diabetes mellitus and without it.Material and methods of our investigation: we examined 104 patients using biochemical (endothelin’s level determination) and instrumental (Doppler echocardiography) diagnostic methods.Result. Results have shown that on the background of treatment, myocardial function improves and diastolic dysfunction is regressing in all patient’s groups. The most pronounced changes we can see in the subgroup of the patients, who additionally used L-arginine. The endothelin’s-1 level changes are also the most pronounced in patients, who used L-arginine. The feasibility of L-arginine adding is justified as it has positive influence on the endothelial dysfunction, which manifested itself in a decreased endothelin’s-1 level.Conclusions. We have shown that on the background of treatment the myocardial contractility become better. The most pronounced changes we can see in the subgroup of the patients, who used L-arginine (diastolic dysfunction regressed from the second to the first type in 21 patients (47.7 %), which prove a positive influence on the left ventricular filling pressures)Целью исследования было сравниние влияния базисной терапии (лизиноприла или амлодипина) в качестве монотерапии и их комбинацию с донатором оксида азота – L-аргинином на клинические и гемодинамические показатели у женщин в перименопаузе, страдающих артериальной гипертензией с коморбидным сахарным диабетом и без него.Материал и методы исследования: обследовано 104 пациентки с использованием иммуноферментных (определение уровня эндотелина-1) и инструментальных (эхокардиография с допплерометрией) методов диагностики.Результаты. Полученные результаты показывают, что на фоне лечение происходит оптимизация сократительной способности миокарда и регресс диастолической дисфункции во всех группах. Наиболее эти изменения выраженны в подгруппе пациентов с артериальной гипертензией, которые дополнительно к базисной терапии использовали L-аргинин. Касательно изменения уровня эндотелина-1, как маркера эндотелиальной дисфункции, у пациентов, которые принимали L-аргинин, мы видели достоверное снижение его уровня. Обосновано целесообразность приминения, дополнительно к базисной терапии, L-аргинина и его положительное влияние на эндотелиальную дисфункцию, которое проявлялось снижением уровня эндотелина-1.Выводы. Показано, что на фоне назначенного лечения происходит оптимизация сократительной способности миокарда во всех группах. Наиболее эти изменения выраженны в подгуппе пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом, которые допольнительно к основаной схеме лечения принимали L-аргинин (регресс диастолической дисфункции со второго к первому типу произошел у 21 особы (47,7 %), что доказывает его положительное влияние на показатели давления наполнения левого желудочка и его расслабления)Метою дослідження було порівняння впливу базисної терапії (лізиноприлу та амлодипіну) в якості монотерапії та їх поєднання з донатором оксиду азоту – L-аргініном на клінічні та гемодинамічні показники у жінок у перименопаузальному періоді, хворих на артеріальну гіпертензію з коморбідним цукровим діабетом та без нього.Матеріал та методи дослідження: обстежено 104 пацієнтки із застосуванням імуноферментних (визначення рівня ендотеліну-1) та інструментальних (ехокардіографія з допплерометрією) методів дослідження.Результати. Отримані результати свідчать про те, що на фоні призначеного лікування відбувається оптимізація скоротливості міокарда та регрес діастолічної дифункції у всіх групах. Найбільше ці зміни виражені в підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які додатково до базисної терапії приймали L-аргінін. Щодо зміни рівня ендотеліну-1, як маркера порушення функції ендотелію, необхідно зазначити, що у пацієнтів, які отримували L-аргінін, бачили достовірне зниження його рівня. Обгрунтовано доцільність додавання до базисної терапії L-аргініну та його позитивний вплив на ендотеліальну дисфункцію, що проявлявся зниженням рівня ендотеліна-1.Висновки. В ході проведення дослідження ми дійшли висновку щодо оптимізації скоротливості міокарда на фоні призначеного лікування у всіх групах. Найбільше ці зміни виражені в підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом, які додатково до схеми лікування отримували L-аргінін (регрес діастолічної дисфункції з 2-го до 1-го типу відбувся у 21 особи (47,7 %), що доводить його позитивний вплив на показники тиску наповнення лівого шлуночка та його розслаблення
Застосування мультимодальної анальгезії при лапароскопічних операціях в гінекології
Get PDFAdequate postoperative pain relief is an integral part of anesthesia management. Postsurgical pain can be treated effectively with both strong analgesics and prevention of central sensitization.Objective: to evaluate the antinociceptive effect of the combined intraoperative use of ketamine and dexketoprofenafter elective laparoscopic gynecological surgery.Materials and methods: 80 females undergoing laparoscopic gynecological surgery with total intravenous anesthesia (TIVA) with propofol and fentanyl. Patients were randomly assigned into three groups depending on multimodal analgesia choice, matched by age, and the nature of surgical intervention. Demographic characteristics, anthropometric data, functional status, duration of surgery and anesthesia were similar in all groups. Group I patients (n=30) received TIVA with mechanical ventilation. Group II patients (n=25) received TIVAwith additional administration of subanesthetic doses of ketamine. Group III patients (n=25) received TIVA with additional administration of subanesthetic doses of ketamine and a single administration of 50 mg of dexketoprofen 30 minutes before the end of the surgery. The intensity of postoperative pain was evaluated by VAS at 1, 2, 6, 12 and 24 hours after surgery. Time of the first analgesic administration and the incidence of side effects were recorded. Results: Estimates of the intensity of pain according to VAS at rest and on movement during the first 12 hours after surgery were significantly higher in group I compared with groups II and III (p<0.05). 1 hour after surgery the level of pain at rest and on movement was significantly higher in group II patients than in group III. The need for additional administration of analgesics after surgery was 53.3 % for Group I, 40 % for Group II, and 28 % for Group III. Conclusions: Traditional general anesthesia (TIVA with propofol and fentanyl with mechanical ventilation) does not prevent moderate to severe postoperative pain in most patients. Intraoperative use of subanesthetic doses of ketamine reduces postoperative pain in early stages after laparoscopic gynecological surgery. Combined intraoperative use of low doses of ketamine (up to 0,5 mg/kg) and dexketoprofen (50 mg) provides the most effective analgesia during the first 12 hours after laparoscopic gynecological surgery, delays first injection of analgesics and reduces need for additional analgesics prescriptionАдекватное послеоперационное обезболивание является неотъемлемой частью ведения анестезии. Послеоперационную боль можно эффективно лечить как применением сильных анальгетиков, так и предупреждением центральной и периферической сенситизации.Цель: оценить эффективность комбинированного интраоперационного введения кетамина и декскетопрофена при лапароскопических операциях в гинекологии на интенсивность послеоперационного болевого синдрома (ПБС).Материалы и методы. Обследовано 80 пациенток гинекологического профиля, которым проводились плановые лапароскопические оперативные вмешательства в условиях тотальной внутривенной анестезии (ТВА) с искусственной вентиляцией легких (ИВЛ) на основе пропофола и фентанила. В зависимости от варианта мультимодальной аналгезии (МА) пациентки были разделены на три группы, сопоставимые по возрасту, антропометрическим данным, функциональному состоянию и характеру оперативного вмешательства. Пациенткам I группы (n=30) проводилась ТВА без применения МА; II группы (n=25) – ТВА дополняли введением субнаркотических доз кетамина (до 0,5 мг/кг); III группы (n=25) – ТВА с дополнительным введением субнаркотических доз кетамина (до 0,5 мг/кг) и однократным – декскетопрофена (50 мг) за 30 минут до окончания операции. Интенсивность ПБС оценивали по модифицированной визуальной аналоговой шкале (ВАШ) через 1, 2, 6, 12 и 24 часа после операции. Регистрировали время первого введения анальгетика и частоту возникновения побочных эффектов.Результаты. Интенсивность боли по ВАШ в покое и при движении и кашле в течение первых 12 часов после операции была достоверно выше в группе I по сравнению с II и III группами (р <0,05). У пациенток II группы через 1 час после операции уровень боли в покое и при движении был достоверно выше, чем в III группе. В послеоперационном периоде дополнительное назначение анальгетиков потребовалось 53,3 % пациенткам I группы, 40 % – II группы и 28% – III группы.Выводы. Традиционная общая анестезия (ТВА с применением пропофола и фентанила с ИВЛ) не предотвращает возникновение умеренного и сильного болевого синдрома после операции у большинства пациенток. Интраоперационное применение кетамина в субнаркотических дозах обеспечивает уменьшение интенсивности ПБС в ранние сроки после лапароскопических операций в гинекологии. Комбинированное интраоперационное применение субнаркотических доз кетамина (до 0,5 мг / кг) и декскетопрофена (50 мг) обеспечивает наиболее эффективную анальгезию в течение первых 12 часов после лапароскопических операций в гинекологии, удлиняет время до первого введения анальгетиков и уменьшает необходимость в дополнительном назначении обезболивающих препаратовАдекватне післяопераційне знеболювання є невід'ємною частиною ведення анестезії. Післяопераційний біль можна ефективно лікувати як призначенням сильних аналгетиків, так і попередженням центральної та периферичної сенситизації.Мета: оцінити ефективність впливу комбінованого інтраопераційного введення кетаміну та декскетопрофену на інтенсивність післяопераційного больового синдрому (ПБС) після лапароскопічних операцій в гінекології.Матеріали та методи. Обстежено 80 пацієнток гінекологічного профілю, яким проводилися планові лапароскопічні оперативні втручання в умовах тотальної внутрішньовенної анестезії (ТВА) з штучною вентиляцією легенів (ШВЛ) з використанням пропофолу та фентанілу. Залежно від варіанта мультимодальної аналгезії (МА) пацієнтки були розподілені на три групи, порівняні за віком, антропометричними даними, функціональним станом та характером оперативного втручання. Пацієнткам І групи (n=30) проводилася ТВА без застосування МА; ІІ групи (n=25) – ТВА з додаванням субнаркотичних доз кетаміну (до 0,5 мг/кг); ІІІ групи (n=25) – ТВА з додаванням субнаркотичних доз кетаміну (до 0,5 мг/кг) та одноразового введення декскетопрофену (50 мг) за 30 хвилин до закінчення операції. Інтенсивність ПБС оцінювали за модифікованою візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) через 1, 2, 6, 12 і 24 години після операції. Реєстрували час першого введення анальгетика та частоту виникнення побічних ефектів.Результати. Інтенсивність болю за ВАШ у спокої та при рухах і кашлі протягом перших 12 годин після операції була вірогідно вищою в групі І, порівняно з ІІ та ІІІ групами (р<0,05). У пацієнток ІI групи через 1 годину після операції рівень болю у спокої та при рухах був вірогідно вищим, ніж у ІІІ групі. У післяопераційному періоді додаткове призначення анальгетиків потребували 53,3 % пацієнток I групи, 40 % – II групи і 28 % – ІІІ групи.Висновки. Традиційна загальна анестезія (ТВА із застосуванням пропофолу та фентанілу з ШВЛ) не запобігає виникненню помірного та сильного больового синдрому після операції у більшості хворих. Інтраопераційне застосування кетаміну в субнаркотичних дозах забезпечує зменшення інтенсивності ПБС у ранні терміни після лапароскопічних операцій у гінекології. Комбіноване інтраопераційне застосування субнаркотичних доз кетаміну (до 0,5 мг/кг) та декскетопрофену (50 мг) забезпечує найбільш ефективну аналгезію протягом перших 12 годин після лапароскопічних операцій у гінекології, подовжує час до першого введення анальгетиків та зменшує необхідність у додатковому призначенні знеболюючих препараті