ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Ефективність контролю артеріальної гіпертензії за результатами добового моніторування артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віддалений період після інфаркту міокарда та ішемічного інсульту
No full textArterial hypertension is one of the most important modified risk factors and its adequate control is a cornerstone of primary and secondary prevention. On the other hand, excessive lowering of blood pressure can be harmful, especially in patients with a history of ischemic events.The aim: To evaluate daily blood pressure fluctuations with ambulatory blood pressure monitoring in patients with controlled hypertension according to office measurements in the remote period after myocardial infarction and ischemic strokeMaterials and methods: The study involved 64 patients with hypertension in remote period (at least 6 months) after myocardial infarction (38 patients) and ischemic stroke (26 patients) with systolic blood pressure during the last three months and at least two visits. in the range of 120-139 mm Hg and diastolic blood pressure 70–89 mm Hg. Patients with valvular heart disease, severe arrhythmias, significant heart failure (NYHA III-IV) were not included in the study.All patients underwent daily blood pressure monitoring. According to the recommendations of ESC / ESH in 2018, the optimal blood pressure control was considered to be the average daily blood pressure after myocardial infarction 130–140 / 70–79 mm Hg. at the age of >65 years, 120–130 / 70–79 mm Hg at the age of ≤65 years; after ischemic stroke 120–130 / <80 mm Hg. All values below the optimal levels were considered to be low blood pressure, higher than optimal – high blood pressure. Particular attention was paid to excessive reduction of blood pressure with the calculation of the number of excessive reductions and their duration during the day.Results: The average daily blood pressure values corresponded to the definition of optimal in only 23.4 % of patients with ischemic events. In 63.2 % of patients after myocardial infarction, the mean daily values of systolic blood pressure and diastolic blood pressure were lower than recommended, and in patients after ischemic stroke, this number was significantly lower – 23.1 %. Conversely, in more than half of the patients after ischemic stroke (53.6 %) the average daily blood pressure levels exceeded the recommended ones. In patients after myocardial infarction, this number was only 13.2 %.Excessive reductions in blood pressure were recorded in 58 of 64 patients (90.6 %), in 54 persons such episodes were observed during the day (84.3 %). Persistent (over 1 hour) excessive decrease in blood pressure was registered in 16 people (25.0 %), 8 of whom had persistent excessive blood pressure reductions ≥2/day (12.5 %). Predictors of excessive blood pressure lowering were males, myocardial infarction, beta-blockers.Conclusions: Patients with hypertension after myocardial infarction or ischemic stroke require regular monitoring of blood pressure, even in cases where blood pressure is within the recommended range for some time. It is necessary to take into account the risk not only of increasing but also of excessive lowering of blood pressureАртериальная гипертензия – один из важнейших модифицированных факторов риска и ее адекватный контроль является краеугольным камнем первичной и вторичной профилактики. С другой стороны, чрезмерное снижение артериального давления может быть вредным, особенно у пациентов с ишемическими событиями в анамнезе.Цель: Оценить суточные колебания артериального давления с помощью суточного мониторирования у пациентов с контролируемой по данным офисных измерений артериальной гипертензией в отдаленный период после перенесенного инфаркта миокарда и ишемического инсультаМатериалы и методы: В исследование были вовлечены 64 пациента с артериальной гипертензией в отдаленный период (не менее 6 месяцев) после перенесенного инфаркта миокарда (38 пациентов) и ишемического инсульта (26 пациентов) у которых в течение трех последних месяцев и минимум двух визитов определялся систолическое артериальное давление в пределах 120–139 мм рт. ст. и диастолическое артериальное давление 70–89 мм рт.ст. Пациенты с пороками сердца, тяжелыми нарушениями ритма, выраженной СН (NYHA III-IV) в исследование не включались. Всем пациентам было проведено суточное мониторирование артериального давления. По рекомендациям ESC / ESH 2018 оптимальным считался контроль артериального давления при среднесуточном артериальном давлении после инфаркта миокарда 130–140 / 70–79 мм рт.ст. в возрасте >65 лет, 120–130 / 70–79 мм рт.ст. в возрасте ≤65 лет после ишемического инсульта 120-130 / <80 мм рт.ст. Все значения меньше оптимальных уровней считались пониженным артериальным давлением, выше оптимальных – повышенным артериальным давлением. Особое внимание обращалось на чрезмерное снижение артериального давления с вычислением количества избыточных снижений и их продолжительности в течение суток.Результаты: Среднесуточные значения артериального давления отвечали определению оптимальных лишь в 23,4 % пациентов с перенесенными ишемическими событиями. В 63,2 % пациентов после инфаркта миокарда среднесуточные значения систолического артериального давления и диастолического артериального давления оказались ниже рекомендованных, а у пациентов после ишемического инсульта это количество было значительно меньше – 23,1 %. И, наоборот, у более чем половины пациентов после ишемического инсульта (53,6 %) среднесуточные уровни артериального давления превышали рекомендованные. У пациентов после инфаркта миокарда эта цифра составила лишь 13,2 %.Чрезмерные снижение артериального давления зафиксированы в 58 из 64 пациентов (90,6 %), из которых у 54 обследуемых такие эпизоды наблюдались в дневное время (84,3 %). Персистирующее (более 1 часа) чрезмерное снижение артериального давления регистрировалось у 16 человек (25,0 %), у 8 из которых персистирующих чрезмерных снижений артериального давления было ≥2/сут (12,5 %). Предикторами чрезмерных снижений артериального давления оказались мужской пол, перенесенный инфаркт миокарда, прием бета-блокаторов.Выводы: Пациенты с артериальной гипертензией после инфаркта миокарда или ишемического инсульта требуют регулярного контроля артериального давления даже в случаях, когда уровень артериального давления определенное время находится в рекомендуемых пределах. При этом необходимо учитывать риск не только повышения, но и чрезмерного снижения артериального давленияАртеріальна гіпертензія – один з найважливіших модифікованих факторів ризику і її адекватний контроль є наріжним каменем первинної та вторинної профілактики. З іншого боку, надмірне зниження артеріального тиску може бути шкідливим, особливо у пацієнтів з ішемічними подіями в анамнезі.Мета: Оцінити добові коливання АТ за допомогою добового моніторування у пацієнтів з контрольованою за даними офісних вимірювань артеріальною гіпертензією у віддалений період після перенесеного інфаркту міокарда та ішемічного інсульту.Матеріали та методи: До дослідження були залучені 64 пацієнти з артеріальною гіпертензією у віддалений період (щонайменше 6 місяців) після перенесеного інфаркту міокарда (38 пацієнтів) та ішемічного інсульту (26 пацієнтів) у яких впродовж трьох останніх місяців і мінімум двох візитів визначався систолічний артеріальний тиск в межах 120–139 мм рт. ст. та діастолічний артеріальний тиск 70–89 мм рт. ст. Пацієнти з вадами серця, важкими порушеннями ритму, вираженою серцевою недостатністю (NYHA III-IV) в дослідження не включались. Усім пацієнтам було проведено добове моніторування артеріального тиску. За рекомендаціями ESC/ESH 2018 р. оптимальним вважався контроль артеріального тиску при середньодобовому артеріальному тиску після інфаркту міокарда 130–140 / 70–79 мм рт. ст. у віці >65 років, 120–130/70–79 мм рт. ст. у віці ≤65 років; після ішемічного інсульту 120–130 / <80 мм рт. ст. Усі значення менші оптимальних рівнів вважались зниженим артеріальним тиском, вищі оптимальних – підвищеним артеріальним тиском. Особлива увага зверталась на надмірне зниження артеріального тиску з обчисленням кількості епізодів надмірних знижень та їх тривалості протягом доби.Результати: Середньодобові значення артеріального тиску відповідали визначенню оптимальних лише у 23,4 % пацієнтів з перенесеними ішемічними подіями. У 63,2 % пацієнтів після інфаркту міокарда середньодобові значення систолічного артеріального тиску та діастолічного артеріального тиску виявились нижчими від рекомендованих, а у пацієнтів після ішемічного інсульту ця кількість була значно меншою – 23,1 %. І, навпаки, у більше ніж половини пацієнтів після ішемічного інсульту (53,6 %) середньодобові рівні артеріального тиску перевищували рекомендовані. У пацієнтів після інфаркту міокарда ця цифра склала лише 13,2 %.Надмірні зниження артеріального тиску зафіксовані у 58 з 64 пацієнтів (90,6 %), з яких у 54 такі епізоди спостерігались в денний час (84,3 %). Персистуюче (понад 1 годину) надмірне зниження артеріального тиску реєструвалось у 16 осіб (25,0 %), у 8 з яких персистуючих надмірних знижень артеріального тиску було ≥2/добу (12,5 %). Предикторами надмірних знижень артеріального тиску виявились чоловіча стать, перенесений інфаркт міокарда, прийом бета-блокаторів.Висновки: Пацієнти з артеріальною гіпертензією після інфаркту міокарда чи ішемічного інсульту потребують регулярного контролю рівня артеріального тиску навіть у випадках, коли рівень артеріального тиску певний час знаходиться в рекомендованих межах. При цьому необхідно враховувати ризик не лише підвищення, але і надмірного зниження артеріального тиск
Вплив різних варіантів неінвазивної вентиляції легень на перебіг та виходи у пацієнтів з гіпоксемічною дихальною недостатністю, яка викликана вірусом SARS-nCoV-2 (COVID-19)
Get PDFHypoxemic respiratory failure (HRF) or acute respiratory distress syndrome is the most common and severe complication in patients with COVID-19, requiring oxygen and ventilation support. Non-invasive ventilation methods (NIV) allow to maintain adequate oxygenation in patients with HRF, but it remains unclear which NIV regimen is more effective for reducing the need for invasive ventilation and improving outcomes.The aim. To compare the effect of different non-invasive lung ventilation strategies, namely CPAP+PSV and CPAP without PSV on the results of intensive care of patients with HRF caused by SARS-nCoV-2 (COVID-19).Materials and methods. A prospective single-center study of 59 patients with severe SARS-nCoV-2 (COVID-19) with HRF was performed. Depending on the type of NIV, patients were divided into two groups: in patients of group 1 (n=46) respiratory support was performed in CPAP mode without PSV, in patients of group 2 (n=13) - CPAP+PSV. All patients underwent clinical blood tests, biochemical studies aimed at assessing the severity of COVID-19, visualization of lung tissue (chest radiography, ultrasound to determine the profile of B and C), monitoring of gas exchange, echocardiography to assess the state of central hemodynamics. Statistical analysis of the results was performed using the program “Statistica 10”. Estimated mean values, standard deviation. The relative risk (RR) of adverse events was assessed.Results. The use of CPAP without PSV improves the results of intensive care of patients with severe coronavirus disease with the development of HRF.Conclusions. CPAP NIV is a promising method of respiratory support in patients with moderate to severe ARDS caused by SARS-nCoV-2 virus (COVID-19), which needs further studyГипоксемическая дыхательная недостаточность или острый респираторный дистресс-синдром является наиболее частым и тяжелым осложнением у пациентов с COVID-19, требует кислородной и вентиляционной поддержки. Неинвазивные методы вентиляции (NIV) позволяют поддерживать адекватную оксигенацию у больных с ГДН, однако остается неясным какой режим NIV является более эффективным для снижения потребности в инвазивной ИВЛ и улучшения результатов.Цель. Сравнить влияние различных стратегий неинвазивной вентиляции легких, а именно СPAP+PSV и СРАР без PSV на результаты интенсивной терапии больных с ГДН, вызванной SARS-nCoV-2 (COVID-19).Материалы и методы. Выполнено проспективное одноцентровое исследование, в которое включены 59 пациентов с тяжелым течением SARS-nCoV-2 (COVID-19), с развитием ГДН. В зависимости от вида NIV больные были разделены на две группы: у больных группы 1 (n=46) респираторная поддержка проводилась в режиме CPAP без PSV, у больных группы 2 (n=13) - CPAP+PSV. Всем пациентам выполнялся клинический анализ крови, биохимические исследования направлены на оценку тяжести COVID-19, визуализация легочной ткани (рентгенография органов грудной клетки, УЗИ с определением профиля В и С), мониторинг состояния газообмена, эхокардиография для оценки состояния центральной гемодинамики. Статистический анализ результатов проведен с помощью программы «Statistica 10». Оценивали средние значения, стандартное отклонение. Проводилась оценка относительного риска (RR) развития неблагоприятных событий.Результаты. Использование CPAP без PSV улучшает результаты интенсивной терапии больных с тяжелым течением коронавирусной болезни с развитием ГДН.Выводы. NIV в режиме CPAP является перспективным методом респираторной поддержки у больных с среднетяжелым и тяжелым ОРДС, вызванным вирусом SARS-nCoV-2 (COVID-19), который требует дальнейшего изученияГіпоксемічна дихальна недостатність або гострий респіраторний дистрес-синдром є найбільш частим і важким ускладненням у пацієнтів з COVID-19, що вимагає кисневої та вентиляційної підтримки. Неінвазивні методи вентиляції (NIV) дозволяють підтримувати адекватну оксигенацію у хворих з ГДН, проте залишається незрозумілим який режим NIV є більш ефективним для зниження потреби в інвазивній ШВЛ і покращенні виходів.Мета. Порівняти вплив різних стратегій неінвазивної вентиляції легень, а саме СPAP+PSV та СРАР без PSV на результати інтенсивної терапії хворих з ГДН, яка викликана SARS-nCoV-2 (COVID-19).Матеріали і методи. Виконано проспективне одноцентрове дослідження, до якого включено 59 пацієнтів з важким перебігом SARS-nCoV-2 (COVID-19), з розвитком ГДН. Залежно від виду NIV хворі були розподілені на дві групи: у хворих групи 1 (n=46) респіраторна підтримка проводилась в режимі CPAP без PSV, у хворих групи 2 (n=13) – CPAP+PSV. Всім пацієнтам виконувався клінічний аналіз крові, біохімічні дослідження спрямовані на оцінку тяжкості перебігу COVID-19, візуалізація легеневої тканини (рентгенографія органів грудної клітини, УЗД з визначенням профілю В і С), моніторинг стану газообміну, ехокардіографія для оцінки стану центральної гемодинаміки. Статистичний аналіз результатів проведено за допомогою програми «Statistica 10». Оцінювали середні значення, стандартне відхилення. Проводилась оцінка відносного ризику (RR) розвитку несприятливих подій.Результати. Використання CPAP без PSV покращує результати інтенсивної терапії хворих з тяжким перебігом коронавірусної хвороби із розвитком ГДН.Висновки. NIV у режимі CPAP є перспективним методом респіраторної підтримки у хворих з середньоважким і важким ГРДС, спричиненим вірусом SARS-nCoV-2 (COVID-19), який потребує подальшого вивченн
Фактор росту фібробластів та фактор росту гепатоцитів у підлітків з ювенільним ідіопатичним артритом, що лікуються метотрексатом
Get PDFMethotrexate (MTX) is a cornerstone of therapy worldwide for juvenile idiopathic arthritis (JIA). Despite the fact that fibrosis molecular mechanisms as well as MTX elimination and fibrosis indexes were studied a lot there is still not enough information for adolescence.The aim was to study dynamics of molecular-cellular mechanisms activation of fibrotic processes development in the liver in adolescents with juvenile idiopathic arthritis treated with methotrexate by determining the content of fibroblast growth factor and hepatocyte growth factor.Materials and methods: A total of 68 children with juvenile idiopathic arthritis, were enrolled in the study. 25 boys (36.8 %) and 43 girls (63.2 %) were examined. Children were divided into four groups in accordance with cumulative dose (CD) of methotrexate. The following data were analyzed: liver function tests (aspartate aminotransferase (AST) (U/L), alanylaminotransferase (ALT) (U/L)), lactate dehydrogenase (LDH) (U/L), adiponectin (μg / ml), BFGF (pg / ml), HGF (pg / ml), liver fibrosis indexes APRI and FIB-4 Score.Results. Positive effect of JIA treatment with MTX on the liver is noted. When CD MTX reaches 1 and3 grams, liver state studying is needed. When the CD MTX of1 gram is reached, regulatory mechanisms are involved that provoke liver regeneration. When the CD MTX reaches3 grams, the liver condition may deteriorate, which in the future can lead to irreversible processes of liver fibrosis.Conclusions: Thus, it is important to control possible liver disorders in adolescence treated with MTX. Monitoring the processes of liver fibrosis is appropriate at all stages of JIA treatment, but it is most advisable when the MTX cumulative dose is reaching 1 and3 gramsМетотрексат (МТХ) является препаратом выбора при лечении ювенильного идиопатического артрита (ЮИА). Несмотря на то, что молекулярные механизмы фиброза печени, а также элиминация метотрексата и индексы фиброза печени изучались много, все еще недостаточно информации по этим процессам в подростковом возрасте.Целью было изучить динамику активации молекулярно-клеточных механизмов развития фибротических процессов в печени у подростков с ювенильным идиопатическим артритом, которые лечатся МТХ с помощью определения содержания фактора роста фибробластов и фактора роста гепатоцитов.Материалы и методы: Всего было обследовано 68 детей с ювенильным идиопатическим артритом. Из них 25 мальчиков (36,8 %) и 43 девочки (63,2 %). Детей разделили на четыре группы в соответствии с полученной кумулятивной дозой (КД) метотрексата. Были проанализированы следующие данные: печеночные пробы (аспартатаминотрансфераза (АСТ) (Ед / л), аланиламинотрансфераза (АЛТ) (Ед / л)), лактатдегидрогеназа (ЛДГ) (Ед / л), адипонектин (мкг / мл), BFGF (пг / мл), HGF (пг / мл), индексы фиброза печени APRI и FIB-4 Score.Результаты. На начальном этапе лечения МТХ отмечается положительный эффект препарата на состояние печени. Но при достижении КД МТХ в 1 и 3 грамма необходимость изучения состояния печени повышается. При достижении КД МТХ в1 грамм происходит привлечение регуляторных механизмов, провоцирующих регенерацию печени. При достижении КД МТХ в 3 грамма состояние печени может ухудшаться, что в дальнейшем может привести к необратимым процессам фиброза печени.Выводы: Таким образом, важно контролировать возможные нарушения работы печени у подростков с ЮИА, получавших МТХ. Мониторинг процессов фиброза печени уместно на всех этапах лечения ЮИА, но наиболее целесообразно при достижении кумулятивной дозы МТХ в 1 и 3 граммаМетотрексат (МТХ) залишається препаратом вибору для лікування ювенільного ідіопатичного артриту (ЮІА). Незважаючи на те, що молекулярні механізми фіброзу печінки, а також елімінація метотрексату та індекси фіброзу печінки вивчалися багато, все ще недостатньо інформації щодо цих процесів у підлітковому віці.Метою було вивчити динаміку активації молекулярно-клітинних механізмів розвитку фібротичних процесів у печінці підлітків з ювенільним ідіопатичним артритом, що лікуються МТХ через визначення вмісту фактору росту фібробластів та фактору росту гепатоцитів.Матеріали та методи: Всього було включено 68 дітей з ювенільним ідіопатичним артритом. Обстежено 25 хлопчиків (36,8 %) та 43 дівчинки (63,2 %). Дітей розділили на чотири групи відповідно отриманої кумулятивної дози (КД) метотрексату. Були проаналізовані наступні дані: печінкові проби (аспартатамінотрансфераза (АСТ) (Од / л), аланіламінотрансфераза (АЛТ) (Од / л)), лактатдегідрогеназа (ЛДГ) (Од / л), адипонектин (мкг / мл), BFGF (пг / мл), HGF (пг / мл), індекси фіброзування печінки APRI та FIB-4 Score.Результати: На початку лікування МТХ відмічається позитивний ефект препарату на стан печінки. Але при досягненні КД МТХ в 1 та 3 грами необхідність вивчення стану печінки підвищується. При досягненні КД МТХ в 1 грам відбувається залучення регуляторних механізмів, що провокують регенерацію печінки. При досягненні КД МТХ в 3 грами стан печінки може погіршуватися, що в подальшому може призвести до незворотних процесів фіброзування печінки.Висновки: Отже, важливо контролювати можливі порушення роботи печінки у підлітків з ЮІА, які отримували МТХ. Моніторинг процесів фіброзування печінки є доречним на всіх етапах лікування ЮІА, але найбільш доцільним є при досягненні кумулятивної дози МТХ в 1 та 3 грам
Динаміка лептину, показника інсулінової резистентності, паратиреоїдного гормону, 25(ОН)D при впровадженні eras-протоколу у пацієнтів хірургічного профілю
Get PDFThe aim: to increase the effectiveness of treatment of patients of surgical profile with overweight by developing algorithms for perioperative intensive care for the successful implementation of the ERAS protocol.Material and methods. The basis of this study is the analysis of the results of a comprehensive clinical and instrumental dynamic examination of 122 patients with surgical herniological profile for a period of 1 day to 1 month from the date of surgery. The study included patients with ventral hernias of the anterior abdominal wall, which were determined by the SWR classification. The conditions for admission to the study under the conditions of inclusion were a fence 10 days before surgery to determine the analysis of vitamin D concentration. 3 groups of patients were identified (control, with addition to the protocol of treatment of cholecalciferol, with addition to the protocol of treatment of cholecalciferol and a solution of D-fructose-1,6-diphosphate sodium salt of hydrate). Determined the type of fat distribution, index of visceral obesity, triglycerides, high-density lipoprotein, leptin, fasting glucose, endogenous insulin, calculated the index of HOMA. Parametric statistics methods were used to process the obtained data.Results. In the vast majority of overweight patients (90 %) the abdominal type of fat distribution with the presence of visceral index obesity was determined. At the time of screening, the concentration of leptin in the blood of all studied patients exceeded the upper limit of normal by almost 4 times. The absence of a probable connection between the level of 25 (OH) D and leptin was determined, which confirms the presence of obesity due to reduced muscle mass and impaired energy metabolism, the presence of a relationship between the level of 25 (OH) D, HOMA, concentration of parathyroid hormone in the blood.Conclusions. Implementation of a planned surgical profile in overweight patients at the screening stage 10 days before surgery to determine the level of 25 (OH) D in the blood is a key point in deciding the possibility of conducting the perioperative period according to the ERAS program. Additional purpose to its classical protocol of cholecalciferol and solution of D-fructose-1,6-diphosphate sodium salt of hydrate increases the quality of motor activity of patients after surgery, increases their adaptive potential by restoring lost muscle function. The optimized classical algorithm of the ERAS-program significantly (p <0.05) improved the quality of life in the long term (30 days after surgery), such as physical functioning, general health, viability scale, mental health (SF-36 scale) and decreased body mass indexЦель работы: повышение эффективности лечения больных хирургического профиля с избыточной массой тела путем разработки алгоритмов периоперационной интенсивной терапии для успешной реализации ERAS-протокола.Материал и методы. В основе данного исследования лежит анализ результатов комплексного клинико-инструментального динамического обследования 122 больных хирургического герниологического профиля сроком от 1-го дня до 1 месяца с момента проведения оперативного вмешательства. В исследование были включены пациенты с вентральными грыжами передней брюшной стенки, которые определялись по SWR классификации. Условиями для попадания в исследование в условиях соответствия критериям включения были забор за 10 суток до операции крови на определение анализа на концентрацию витамина Д. Было определено 3 группы пациентов (контрольная, с добавлением в протокол лечения холекальциферола, с добавлением в протокол лечения холекальциферола и раствора D фруктозы-1,6-дифосфат натриевой соли гидрата). Определяли тип жирораспределения, индекс висцерального ожирения, уровень триглицеридов, липопротеинов высокой плотности, лептина, глюкозы натощак, эндогенного инсулина, рассчитывали индекс НОМА (показатель инсулинорезистентности). Для обработки полученных данных использовали методы параметрической статистики.Результаты. У подавляющего числа пациентов (90 %) с избыточной массой тела был определен абдоминальный тип жирораспределения с наличием ожирения по висцеральному индексу. На момент скрининга концентрация лептина в крови у всех исследуемых больных превышала верхнюю границу нормы почти в 4 раза. Было определено, что отсутствие достоверной связи между уровнем 25(ОН)D и лептина подтверждает именно наличие ожирения за счет пониженной массы мышечной ткани и нарушения энергетического обмена, наличием связи между уровнем 25(ОН)D и цифрами НОМА, концентрацией в крови паратиреоидного гормона.Выводы. Осуществление у пациентов планового хирургического профиля с избыточной массой тела на этапе скрининга за 10 суток до операции определения уровня 25(OH D в крови является ключевым моментом в определении возможности ведения периоперационного периода по ERAS-программе. Дополнительное назначение к классическому ее протоколу холекальциферола и раствора D-фруктозо-1,6-дифосфат натриевой соли гидрата повышает качество двигательной активности больных после операции, увеличивает у них адаптационный потенциал благодаря восстановлению утраченных функций мышечной ткани. Оптимизированный классический алгоритм ERAS-программы достоверно (р<0,05) улучшал показатели качества жизни в отдаленные сроки (тридцатые сутки после операции), такие как физическое функционирование, общее состояние здоровья, шкала жизнеспособности, психологическое здоровье (шкала SF-36) и снижал индекс массы телаМета роботи: підвищення ефективності лікування хворих хірургічного профілю з надлишковою масою тіла шляхом розробки алгоритмів периопераційної інтенсивної терапії для вдалої реалізації ERAS-протоколу.Матеріал та методи. В основі даного дослідження лежить аналіз результатів комплексного клініко-інструментального динамічного обстеження 122 хворих хірургічного герніологічного профілю терміном від 1-ї доби до 1 місяця з моменту проведення оперативного втручання. У дослідження були включені пацієнти з вентральними грижами передньої черевної стінки, які визначалися за SWR класифікацією. Умовами для попадання у дослідження за умов відповідності критеріям включення були забір за 10 діб до операції крові на визначення аналізу на концентрацію вітаміну Д. Було визначено 3 групи пацієнтів (контрольна, з додаванням до протоколу лікування колекальциферолу, з додаванням до протоколу лікуванням колекальциферолу та розчину D-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрату). Визначали тип жиророзподілу, індекс вісцерального ожиріння, рівень тригліцеридів, ліпопротеїнів високої щільності, лептину, глюкози натще, ендогенного інсуліну, розраховували індекс НОМА (показник інсулінорезистентності). Для обробки отриманих даних використовували методи параметричної статистики.Результати. У переважної кількості пацієнтів (90 %) з надлишковою масою тіла був визначений абдомінальний тип жиророзподілу з наявністю ожиріння за вісцеральним індексом. На момент скринінгу концентрація лептину в крові у всіх досліджуваних хворих перевищувала верхню межу норми майже в 4 рази. Була визначена відсутність вірогідного зв'язку між рівнем 25(ОН)D і лептином, що підтверджує саме наявність ожиріння за рахунок зниженої маси м’язової тканини та порушення енергетичного обміну, наявність зв’язку між рівнем 25(ОН)D та цифрами НОМА, концентрацією в крові паратіреоїдного гормону.Висновки. Здійснення у пацієнтів планового хірургічного профілю з надлишковою масою тіла на етапі скринінгу за 10 діб до операції визначення рівня 25(OH)D в крові є ключовим моментом у віришенні можливості ведення периопераційного періоду за ERAS-програмою. Додаткове призначення до класичного її протоколу колекальциферолу та розчину D-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрату підвищує якість рухової активності хворих після операції, збільшує у них адаптаційних потенціал завдяки відновленню втрачених функцій м’язової тканини. Оптимізований класичний алгоритм ERAS-програми достовірно (р<0,05) покращував показники якості життя у віддалені строки (30-а доба після операції), такі як фізичне функціонування, загальний стан здоров’я, шкала життєздатності, психологічне здоровʼя (шкала SF-36) і знижував індекс маси тіл
Фактори ризику та профілактика постмастектомічного синдрому при хірургічному лікуванні раку молочної залози
Get PDFPostmastectomy syndrome (PMES) is considered one of the most frequent complications after radical operations in patients with breast cancer (BC).The aim of the study was to identify risk factors and develop preventive measures for PMES after radical operations in BC patients.Materials and methods. The immediate results of surgical treatment of 147 women with BC who underwent radical surgery were analyzed: the frequency of postoperative edema and PMES depending on the initial clinical and pathological parameters and treatment features using descriptive statistics, χ2 criterion, and correlation analysis.Results. PMES during the observation period was diagnosed in 17 (11.6 %) patients, including: I st. – in 7 (4.8 %); II st. – in 9 (6.1 %) and III st. in one case (0.7 %). In most cases, its development was associated with postoperative edema, which was detected in the early postoperative period in 15 (88 %) of these patients. The dependence of the incidence of PMES on BMI and the age of patients with a tendency to increase it with the use of adjuvant radiation therapy and decrease with primary breast plastic surgery has been established. The use of a complex of preventive measures led to a decrease in the frequency of PMES (from 17 % to 2 %).Conclusions. In patients with BC, a frequent complication of radical surgery is postoperative edema of the upper limb and / or PMES, the risk of which increases with increasing age and BMI, as well as with the use of adjuvant radiation therapy. The use of a complex of preventive measures helps to significantly reduce the frequency of these complicationsПостмастэктомический синдром (ПМЭС) считается одним из наиболее частых осложнений после радикальных операций у больных раком молочной железы (РМЖ).Цель исследования – определение факторов риска и разработка мер профилактики ПМЭС после радикальных операций у больных РМЖ.Материалы и методы. Проанализированы непосредственные результаты хирургического лечения 147 женщин с РМЖ, перенесших радикальную операцию: частоту послеоперационного отека и ПМЭС в зависимости от исходных клинико-патологических показателей и особенностей лечения с использованием методов описательной статистики, критерия χ2 и корреляционного анализа.Результаты. ПМЭС течение периода наблюдения диагностирован у 17 (11,6 %) пациенток, в том числе: I ст. - у 7 (4,8 %); II ст. - у 9 (6,1 %) и III ст. в одном случае (0,7 %). В большинстве случаев его развитие ассоциировалось с послеоперационным отеком, который выявлялся в раннем послеоперационном периоде у 15 (88 %) этих пациенток. Установлена зависимость частоты развития ПМЭС от ИМТ и возраста больных с тенденцией к ее увеличению при применении адъювантной лучевой терапии и уменьшения при первичной пластике молочной железы. Применение комплекса профилактических мероприятий привело к уменьшению частоты ПМЭС (с 17 % до 2 %).Выводы. У больных РМЖ частым осложнением радикальных операций является послеоперационный отек верхней конечности и / или ПМЭС, риск которых увеличивается с увеличением возраста и ИМТ, а также при применении адъювантной лучевой терапии. Применение комплекса профилактических мероприятий способствует достоверному уменьшению частоты этих осложненийПостмастектомічний синдром (ПМЕС) вважається одним з найбільш частих ускладнень після радикальних операцій у хворих на рак молочної залози (РМЗ).Мета дослідження – визначення факторів ризику та розробка заходів профілактики ПМЕС після радикальних операцій у хворих на РМЗ.Матеріали і методи. Проаналізовано безпосередні результати хірургічного лікування 147 жінок з РМЗ, що перенесли радикальну операцію: частоту післяопераційного набряку та ПМЕС залежно від вихідних клініко-патологічних показники та особливостей лікування з використанням методів описової статистики, критерію χ2 та кореляційного аналізу.Результати. ПМЕС протягом періоду спостереження діагностовано у 17 (11,6 %) пацієнток, у тому числі: І ст. – у 7 (4,8 %); ІІ ст. – у 9 (6,1 %) та ІІІ ст. в одному випадку (0,7 %). У більшості випадків його розвиток асоціювався з післяопераційним набряком, що виявлявся у ранньому післяопераційному періоді (в 15 (88 %). Встановлено залежність частоти розвитку ПМЕС від ІМТ та віку хворих з тенденцією до її збільшення при застосуванні ад’ювантної променевої терапії та зменшення при первинній пластики молочної залози. Застосування комплексу профілактичних заходів призвело до зменшення частоти ПМЕС (з 17 % до 2 %).Висновки. У хворих на РМЗ частим ускладненням радикальних операцій є післяопераційний набряк верхньої кінцівки та/або ПМЕС, ризик яких збільшується зі зростанням віку та ІМТ, а також при застосування ад’ювантної променевої терапії. Застосування комплексу профілактичних заходів сприяє достовірному зменшенню частоти цих ускладнен
Сучасні підходи до діагностики та лікування раннього неонатального сепсису
No full textEarly-onset neonatal sepsis (EOS) remains the leading cause of morbidity and mortality, especially among premature babies. Therefore, accurate diagnosis, prompt monitoring of the course of the disease and an effective therapeutic strategy are a guarantee of improving the quality of medical care for newborns, as well as an important reserve for reducing perinatal losses.The aim of the work to summarize modern views on the diagnosis and treatment of early-onset neonatal sepsis in newborns with perinatal pathology.Results and their discussion. An analytical review of modern literature data on problematic issues of EOS diagnostics is carried out. The approaches are stated and the main directions of EOS management at the present stage are formulated. It was revealed that the lack of a consensus definition of neonatal sepsis, the nonspecificity of clinical data is a limiting factor in the timely accurate identification of the septic process. Insufficient diagnostic value of existing laboratory tests leads to defects in the registry and monitoring of this disease, the inability to conduct an objective assessment of the existing epidemiological and microbiological situation in the health care system and the subsequent effective implementation of preventive measures.Conclusions. In the conditions of modern scientific realities, none of the existing laboratory tests can sufficiently reliably confirm or deny the presence of EOS in a newborn child, which determines the search for new promising laboratory tests with high diagnostic and prognostic potential. The optimal treatment strategy for newborns with EOS is broad-spectrum antibiotics. However, today the global problem of excessive irrational prescribing of antibacterial drugs is associated with the formation of multidrug-resistant strains of bacteria, as well as the development of long-term adverse effects, which requires improved diagnostic and treatment algorithms for children who are in the risk group of the development of neonatal sepsis by implementing a comprehensive approach using modern accurate tests in the dynamics of the diseaseРанний неонатальный сепсис (РНС) остается ведущей причиной заболеваемости и смертности, особенно среди преждевременно рожденных детей. Поэтому точная диагностика, оперативный мониторинг течения заболевания и эффективная терапевтическая стратегия являются гарантом повышение качества оказания медицинской помощи новорожденным, а также важным резервом снижение перинатальных потерь.Цель работы - обобщить современные взгляды на диагностику и лечение раннего неонатального сепсиса у новорожденных детей с перинатальной патологией.Результаты и их обсуждение. Осуществлен аналитический обзор современных литературных данных по проблемным вопросам диагностики РНС. Изложены подходы и сформулированы основные направления менеджмента РНС на современном этапе. Выявлено, что отсутствие консенсусного определения неонатального сепсиса, неспецифичнисть клинических данных является лимитирующим фактором своевременной точной идентификации септичного процесса. Недостаточная диагностическая ценность существующих лабораторных тестов приводит к дефектам реестра и мониторинга данного заболевания, невозможности проведения объективной оценки существующей эпидемиологической и микробиологической ситуации в системе здравоохранения и последующей эффективной реализации профилактических мероприятий.Выводы. В условиях современных научных реалий ни один из существующих лабораторных тестов не может достаточно надежно подтвердить или опровергнуть наличие РНС у новорожденного ребенка, что детерминирует поиск новых перспективных лабораторных тестов с высоким диагностическим и прогностическим потенциалом. Оптимальной лечебной тактикой новорожденных с РНС является применение антибиотиков широкого спектра действия. Однако сегодня глобальная проблема чрезмерного нерационального назначения антибактериальных препаратов ассоциируется с формированием мультирезистнетних штаммов бактерий, а также развитием отдаленных неблагоприятных последствий, требует совершенствования диагностических и лечебных алгоритмов ведения детей из группы риска по развитию ЧС путем внедрения комплексного подхода с использованием современных точных тестов в динамике заболеванияРанній неонатальний сепсис (РНС) залишається провідною причиною захворюваності та смертності, особливо серед дітей, що були народжені передчасно. Тому точна діагностика, оперативний моніторинг перебігу захворювання та ефективна терапевтична стратегія є гарантом підвищення якості надання медичної допомоги новонародженим, а також важливим резервом зниження перинатальних втрат.Мета роботи – узагальнити сучасні погляди на діагностику та лікування раннього неонатального сепсису у новонароджених дітей з перинатальною патологією.Результати досліджень та їх обговорення. Здійснено аналітичний огляд сучасних літературних даних щодо проблемних питань діагностики РНС. Викладені підходи і сформульовані основні напрямки менеджменту РНС на сучасному етапі. Виявлено, що відсутність консенсусного визначення неонатального сепсису та неспецифічність клінічних даних є лімітуючим фактором своєчасної точної ідентифікації септичного процесу. Недостатня діагностична цінність існуючих лабораторних тестів призводить до дефектів реєстру і моніторингу даного захворювання, неможливості проведення однозначної оцінки існуючої епідеміологічної та мікробіологічної ситуації в різних системах охорони здоров'я та подальшої ефективної реалізації профілактичних заходів.Висновки. В умовах сучасних наукових реалій жоден з існуючих лабораторних тестів не може достатньо надійно підтвердити або спростувати наявність РНС у новонародженої дитини, що детермінує пошук нових перспективних лабораторних тестів з високим діагностичним та прогностичним потенціалом. Оптимальною лікувальною тактикою новонароджених з РНС є застосування антибіотиків широкого спектру дії. Однак сьогодні глобальна проблема надмірного нераціонального призначення антибактеріальних препаратів асоціюється з формуванням мультирезістнетних штамів бактерій, а також розвитком віддалених несприятливих наслідків, що вимагає вдосконалення діагностичних і лікувальних алгоритмів ведення дітей з групи ризику по розвитку НС шляхом впровадження комплексного підходу з використанням сучасних точних тестів в динаміці захворюванн
Ступінь впливу типів виділених мікрокультур субгінгівальної зони на різні нозологічні форми захворювань пародонта у осіб молодого віку
No full textThe development and course of periodontal disease in young people is characterized by sluggish clinical symptoms, and at the initial stage are asymptomatic, which greatly complicates its timely diagnosis. Therefore, it is especially important to find methods of early diagnosis and prediction of periodontal disease, which will allow for a rational comprehensive prevention. Among the causes of periodontal disease, the main role belongs to the microorganisms of dental plaque, which has important diagnostic value.The aim of the study. To investigate the composition of mixed microcultures of subgingival plaque bacteria in young people with different nosological forms of periodontal disease and to assess the degree of influence of microbial factors on the development of periodontal diseases.Materials and methods. The state of microbiocenosis in the subgingival zone in 104 people with periodontal disease and in 94 people with intact periodontal tissues were studied. To assess the severity of the influence of the types of selected microcultures of the subgingival zone on the development and progression of periodontal disease in young people, the method of alternative sequential analysis of Wald and Bayes’s formula was used.Results. With the development of the inflammatory process in periodontal tissues in most cases revealed cultures characterized by the presence of polymorphic gram-negative bacteria that developed, fixed on the solid phase, and in the liquid phase contained coccal microflora (53.01±5.48 %). During the development of generalized periodontitis, an increasing number of microcultures with a predominance of gram-negative microflora with pronounced adhesive properties was detected, which led to the development of these microcultures on the solid phase (61,9±10,6 %). The calculation of prognostic coefficients showed that the presence of microcultures that developed in the planktonic phase, but contained gram-negative rod-shaped bacteria and cocci were highly important in terms of the development of periodontal disease (+7.46).Conclusions. With the development of the pathological process in periodontal tissues, the state of the microflora changed in the direction of increasing gram-negative polymorphic microflora with pronounced adhesive properties that are capable of aggregation (up to 53.01 % in patients with catarrhal gingivitis, up to 90,48 % – with generalized periodontitis). The result of calculation of the severity of isolated types of microcultures from subgingival zone on the development and progression of periodontal disease in young people showed that the presence of microcultures that developed in the planktonic phase, but contained gram-negative rod-shaped bacteria and cocci were highly important in terms of the development of periodontal diseaseРазвитие и течение заболеваний пародонта у лиц молодого возраста характеризуется вялой клинической симптоматикой, а на начальной стадии протекает бессимптомно, что значительно усложняет своевременную диагностику. Поэтому особенно важны поиск методов ранней диагностики и прогнозирования заболеваний пародонта, что позволит проводить рациональную комплексную профилактику. Среди причин возникновения заболеваний пародонта главная роль принадлежит микроорганизмам зубной бляшки, что имеет важное диагностическое значение.Цель исследования. Исследовать состав смешанных микрокультур бактерий субгингивальной зубной бляшки у лиц молодого возраста с различными нозологическим формами заболеваний пародонта и оценить степень влияния микробного фактора на развитие заболеваний пародонта.Материалы и методы. Изучено состояние микробиоценоза в субгингивальной зоне в 104 человек с заболеваниями пародонта и в 94 человек с интактным пародонтом. Для оценки выраженности влияния типов выделенных микрокультур субгингивальной зоны на развитие и прогрессирование заболеваний пародонта у лиц молодого возраста был применен метод альтернативного последовательного анализа Вальда и формулы Байеса.Результаты. При развитии воспалительного процесса в тканях пародонта в большинстве случаев обнаруживали культуры, что характеризовались наличием полиморфных грамотрицательных бактерий, развивались, фиксируясь на твердой фазе, а в жидкой фазе содержали кокковую микрофлору (53,01±5,48 %). При развитии генерализованного пародонтита увеличивалось количество микрокультур с преобладанием грамотрицательной микрофлоры с выраженными адгезивными свойствами, обусловивших развитие этих микрокультур на твердой фазе (61,9±10,6 %). Расчет прогностических коэффициентов показал, что наличие микрокультур, которые развивались в планктонной фазе, но содержали грамотрицательные палочковидные бактерии и кокки имели высокую степень значения в плане развития заболеваний пародонта (+7,46).Выводы. При развитии патологического процесса в тканях пародонта, состояние микрофлоры изменялся в сторону увеличения грамм-отрицательной полиморфной микрофлоры с выраженными адгезивными свойствами, которые способны к агрегации (до 53,01 % у больных с катаральным гингивитом, к 90,48 % – с генерализованным пародонтитом). Результаты подсчета выраженности влияния типов выделенных микрокультур субгингивальной зоны на развитие и прогрессирование заболеваний пародонта у лиц молодого возраста показали, что прогноз развития заболеваний пародонта, в немалой степени зависит от состояния микробиоценоза субгингивальной зубной бляшкиРозвиток та перебіг захворювань пародонта у осіб молодого віку характеризується в’ялою клінічною симптоматикою, а на початковій стадії протікає безсимптомно, що значно ускладнює його своєчасну діагностику. Тому особливо важливими є пошук методів ранньої діагностики та прогнозування захворювань пародонта, що дозволить проводити раціональну комплексну профілактику. Серед причин виникнення захворювань пародонта основна роль належить мікроорганізмам зубної бляшки, що має важливе діагностичне значення.Мета дослідження. Дослідити склад змішаних мікрокультур бактерій субгінгінгівальної зубної бляшки в осіб молодого віку з різними нозологічними формами захворювань пародонта та оцінити ступінь впливу мікробного фактору на розвиток захворювань пародонта.Матеріали і методи. Вивчений стан мікробіоценозу в субгінгівальній зоні у 104 осіб із захворюваннями пародонта та у 94 осіб з інтактним пародонтом. Для оцінки вираженості впливу типів виділених мікрокультур субгінгівальної зони на розвиток та прогресування захворювань пародонта у осіб молодого віку був застосований метод альтернативного послідовного аналізу Вальда та формули Байєса.Результати. При розвитку запального процесу в тканинах пародонта в більшості випадків виявляли культури, що характеризувалися наявністтю поліморфних грамнегативних бактерій, що розвивались, фіксуючись на твердій фазі, а в рідкій фазі містили кокову мікрофлору (53,01±5,48 %). При розвитку генералізованого пародонтиту виявляли збільшувалася кількість мікрокультур із переважанням грам-негативної мікрофлори з вираженими адгезивними властивостями, що зумовили розвиток цих мікрокультур на твердій фазі (61,9±10,6 %). Розрахунок прогностичних коефіцієнтів показав, що наявність мікрокультур, що розвивались у планктонній фазі, але містили грамнегативні паличкоподібні бактерії та коки мали високий ступінь значення у плані розвитку захворювань пародонта (+7,46). Висновки. При розвитку патологічного процесу в тканинах пародонта, стан мікрофлори змінювався в напрямку збільшення грам-негативної поліморфної мікрофлори з вираженими адгезивними властивостями, які здатні до агрегації (до 53,01 % в хворих з катаральним гінгівітом, до 90,48 % – з генералізованим пародонтитом). Результати підрахунку вираженості впливу типів виділених мікрокультур субгінгівальної зони на розвиток та прогресування захворювань пародонта у осіб молодого віку показали, що прогноз розвитку захворювань пародонта, у чималому ступені, залежить від стану мікробіоценозу субгінгівальної зубної бляшк
Рівень прив’язаності до плоду у жінок із загрозою передчасних пологів на ІІІ триместрі вагітності та психомоторний розвиток дитини першого року життя у світлі взаємодії в системі «мати – дитина»
Get PDFThe aim of the research is to study the level of attachment to the fetus of women with the threat of premature birth in the third trimester of pregnancy and psychomotor development of the baby in the first year of life.Materials and methods. The study included 150 pregnant women in the third trimester (23-37 weeks), and their men. Of these, the main group consisted of 120 women with the risk of preterm birth in the last trimester of pregnancy (MG). The comparison group consisted of 30 women with physiological pregnancy (CG).Results and discussion. Women with MG were found to have a maternal fetal attachment level of 71.0±1.0 (attachment disorder) and women with a CG of 51.0±2.0 (sufficient attachment level). Assessment of the psychomotor development of the child during the first year of life showed a tendency to lag its indicators in children of mothers from MG (after the second examination of MTG compared with the infants of women with CG and MGK during all periods of observation (p<0.05). Such a difference in indicators of psychomotor development was observed at the third survey: the level of development of children of mothers of CG was significantly higher than in women with MG. In the fourth survey, children of MTG mothers (29.0) showed better psychomotor development rates than infants of MCT women (27.5), but lower than those of CG (29.4). Subsequently, the level of psychomotor development of children with CG and MTG was almost equal to that of children of MCG (28.1), which were lower than in other groups. When reaching the age of one year, the children of MTG mothers showed the best level of psychomotor development (29.2), almost the same results were observed in children with CG (29.1), and indicators of MCG children were lower (28.5).Conclusions. Among the negative factors that provoke the formation of dyadic interaction disorders, psychological unpreparedness for motherhood and a low level of attachment to the fetus of women with the threat of premature birth during the third trimester of pregnancy are leadingЦель работы - изучение уровня привязанности к плоду женщин с угрозой преждевременных родов на III триместре беременности и психомоторного развития ребенка первого года жизни.Материалы и методы. В исследование было включено 150 беременных на III триместре беременности (23 - 37 недель), и их мужчин. Из них основную группу составили 120 женщин с с угрозой преждевременных родов на последнем триместре беременности (ОП). Группу сравнения составили 30 женщин с физиологическим течением беременности (ГП).Результаты и обсуждение. Установлено, что у женщин ОГ уровень привязанности матери к плоду составил 71 ± 1 (нарушение привязанности), а у женщин ГП 51 ± 2 (достаточный уровень привязанности). Оценка психомоторного развития ребенка в течение первого года жизни доказала существование тенденции отставания его показателей у детей матерей ОГ (после второго обследования ОГК) по сравнению с младенцами женщин ГП и ОГТ в течение всех периодов наблюдения (р <0,05). Такая разница показателей психомоторного развития наблюдалась уже на третьем обследовании: уровень развития детей матерей ГП был достоверно выше, чем у женщин ОГ. На четвертом обследовании дети матерей ОГТ (29.0±0.2) продемонстрировали лучшие показатели психомоторного развития, чем младенцы женщин ОГК (27.5±0.3), однако ниже, чем в ГП (29.4±0.1). В дальнейшем уровень психомоторного развития детей ГП и ОГТ практически сравнялся в отличие от показателей детей ОГК (28.1±0.4), которые были ниже, чем в других группах. При достижении детьми возраста одного года лучший уровень психомоторного развития продемонстрировали дети матерей ОГТ (29.2±0.3), практически одинаковые результаты были у детей ГП (29.1±0.3), а показатели детей ОГК были ниже (28.5±0.2).Выводы. Cеред негативных факторов, провоцирующих формирование нарушения диадических взаимодействия лидируют психологическая неготовность к материнству и низкий уровень привязанности к плоду женщин с угрозой преждевременных родов на III триместре беременностиМета роботи - вивчення рівня прив’язаності до плоду жінок із загрозою передчасних пологів на III триместрі вагітності та психомоторного розвитку дитини першого року життя.Матеріали і методи. У дослідження було включено 150 вагітних на III триместрі вагітності (23 – 37 тижнів), та їх чоловіків. Із них основну групу склали 120 жінок з із загрозою передчасних пологів на останньому триместрі вагітності (ОГ). Групу порівняння становили 30 жінок з фізіологічним перебігом вагітності (ГП).Результати та обговорення. Встановлено, що у жінок ОГ рівень прив’язаності матері до плоду становив 71±1 (порушення прив’язаності) , а у жінок ГП 51±2 (достатній рівень прив’язаності). Оцінка психомоторного розвитку дитини протягом першого року життя довела існування тенденції щодо відставання його показників у дітей матерів ОГ (після другого обстеження ОГК) порівняно з немовлятами жінок ГП та ОГТ протягом усіх періодів спостереження (р<0,05). Така різниця показників психомоторного розвитку спостерігалася вже на третьому обстеженні: рівень розвитку дітей матерів ГП був достовірно вищим, ніж у жінок ОГ. На четвертому обстеженні діти матерів ОГТ (29.0±0.2) продемонстрували кращі показники психомоторного розвитку, ніж немовлята жінок ОГК (27.5±0.3), проте нижчі, ніж у ГП (29.4±0.1). У подальшому рівень психомоторного розвитку дітей ГП та ОГТ практично зрівнявся на відміну від показників дітей ОГК (28.1±0.4), що були нижчими, ніж в інших групах. При досягненні малюками віку одного року найкращий рівень психомоторного розвитку продемонстрували діти матерів ОГТ (29.2±0.3), практично однакові результати були у дітей ГП (29.1±0.3), а показники дітей ОГК були нижчими (28.5±0.2).Висновки. Cеред негативних факторів, що провокують формування порушення діадичної взаємодії, провідними є психологічна неготовність до материнства та низький рівень прив’язаності до плоду жінок із загрозою передчасних пологів на III триместрі вагітності
Психодіагностичні особливості осіб молодого віку з розладами адаптації
Get PDFAim of the work: To study psychodiagnostic features of medical students with adaptive disorders.Materials and methods of the research: A total clinical and anamnestic, clinical and psychopathological and psychodiagnostic examination of 412 students of both sexes (216 women and 196 men) of Kharkiv National Medical University with an average age of 18.0 ± 2.0 years was conducted to achieve the goal, in compliance with the principles of bioethics and deontology. Among the surveyed, 215 students were residents of eastern Ukraine; 87 students - residents of Luhansk and Donetsk regions, who entered the study at the KhNMU before the ATO and 110 students - settlers from the ATO zone.Methods of the research: clinico-psychopathological, psychodiagnostic, statistical.Results. According to the results of the study, 27±1.7% of students of eastern Ukraine, 36.4±1.9% of students living in Luhansk and Donetsk regions who enrolled in the KhNMU before the ATO and 92.2±3.1% of immigrant students from the zone of ATO detected deadaptive states. In the course of work it was established that deadaptive states of medical students are manifested by anxiety-depressive disorders with a predominance of moderate and anxious and depressive episodes on Hamilton's depression scale, high levels of reactive anxiety and personal anxiety (according to the Spielberger-Khanin scale) and excessive neuropsychiatric stresses for the Nemchin scale.In the structure of adaptation disorders, light cognitive impairments were observed, which were manifested by lower volumes of verbal memory, reduced speed of counting operations, slight difficulty of orientation and decreased perceptive-gnostic spherical indices, decreased concentration of attention and memory of the received information, expressed reaction of mental fatigueConclusions. In the surveyed students with adaptive disorders - on average in the group of surveyed, the general indicator on the scale ММSE was (28.2±0.2) points out of 30 possible. There was a decrease in volumes of verbal memory, the speed of counting operations, reducing the concentration of attention, memorizing received information, deterioration of "memory", increased fatigue, reduced tolerance to stress. In the structure of adaptation disorders, the prevalence of a moderate and severe anxiety and depression episode high levels of reactive anxiety and personality anxiety and excessive neuro-psychic tensionЦель работы: Изучить психодиагностические особенности студентов медиков с расстройствами адаптации.Материал и методы исследования: Для решения поставленной цели с соблюдением принципов биоэтики и деонтологии было проведено комплексное клинико-анамнестических, клинико-психопатологическое и психодиагностическое обследование 412 студентов обоего пола (216 женщин и 196 мужчин), Харьковского национального медицинского университета в среднем возрасте 18,0 ± 2,0 года. Среди обследованных 215 студентов -жители восточной Украины; 87 студентов - жители Луганской и Донецкой областей, приступивших к обучению в ХНМУ до начала АТО и 110 студентов - переселенцев из зоні АТО.Методы исследования: клинико-психопатологический, психодиагностические, статистический.Результаты Как показали результаты исследования 27 ± 1,7 % студентов жителей восточной Украины, 36,4 ± 1,9 % студентов жителей Луганской и Донецкой областей, приступивших к обучению в ХНМУ до начала АТО и 92,2 ± 3,1 % студентов переселенців из зоны АТО обнаружено дезадаптивные состояния.В ходе работы установлено, что дезадаптивные состояния у студентов медиков проявляются тревожно-депрессивными расстройствами с преобладанием умеренного и тревожного и депрессивного эпизодов по шкале депрессии Гамильтона, высоким уровнем реактивной тревоги и личностной тревожности (по шкале Спилбергера - Ханина) и чрезмернім нервно-психическим напряжением по шкале Немчина.В структуре расстройств адаптации отмечаются легкие когнитивные нарушения, которые проявляются снижением объемов вербальной памяти, снижением скорости счетных операций, незначительным затруднением ориентации и снижением показателей перцептивно-гностической сферы, снижением концентрации внимания и запоминания полученной информации, выраженная реакция психической усталостиВыводы.У обследованных студентов с расстройствами адаптации - в среднем по группе обследованных общий показатель по шкале ММSE составил (28,2 ± 0,2) баллов из 30 возможных. Отмечались снижение объемов вербальной памяти, скорости счетных операций, снижение концентрации внимания, запоминания полученной информации, ухудшение "оперативной памяти", повышение утомляемость, снижение толерантности к нагрузкам.В структуре расстройств адаптации отмечалось преобладание умеренного и тяжелого тревожного и депрессивного эпизодов. высокие уровни реактивной тревоги и личностной тревожности и чрезмерное нервно-психическое напряжениеМета роботи: Вивчити психодіагностичні особливості студентів медиків з розладами адаптації.Матеріал та методи дослідження: Для вирішення поставленої мети з дотриманням принципів біоетики і деонтології було проведено комплексне клініко-анамнестичне, клініко-психопатологічне та психодіагностичне обстеження 412 студентів обох статей (216 жінок та 196 чоловіків), Харківського національного медичного університету у середньому віці 18,0±2,0 роки. Серед обстежених 215 студентів -мешканці східної України; 87 студентів - мешканці Луганської та Донецької областей, які поступили до навчання у ХНМУ до початку АТО та 110 студентів – переселенці з зоні АТО.Методи дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний, статистичний.Результати Як показали результати дослідження 27 ± 1,7 % студентів мешканців східної України, 36,4 ± 1,9 % студентів мешканців Луганської та Донецької областей, які поступили до навчання у ХНМУ до початку АТО та 92,2 ± 3,1 % студентів переселенці з зони АТО виявлено дезадаптивні стани.У ході роботи встановлено, що дезадаптивні стани у студентів медиків проявляються тривожно-депресивними розладами з переважанням помірного та тривожного та депресивного епізодів за шкалою депресії Гамільтона, високім рівнем реактивної тривоги та особистісної тривожності (за шкалою Спілбергера – Ханіна) та надмірною нервово-психічною напругою за шкалою Немчина.У структурі розладів адаптації відмічаються легкі когнітивні порушення, які проявляються зниженням обсягів вербальної пам'яті, зніженням швідкості лічильних операцій, незначним утрудненням орієнтації та зниженням показників перцептивно-гностичної сфери, зниженням концентрації уваги та запам'ятовування отриманої інформації, виражена реакція психічної втомиВисновки. У обстежених студентів з розладами адаптації - в середньому по групі обстежених загальний показник за шкалою ММSE становив (28,2 ± 0,2) балів з 30 можливих. Відмічалися зниження обсягів вербальної пам'яті, швідкості лічильних операцій, зниження концентрації уваги, запам'ятовування отриманої інформації, погіршення "оперативної пам'яті", підвищення стомлюваність, зниження толерантності до навантажень.У структурі розладів адаптації відмічается переважання помірного та важкого тривожного та депресивного епізоду високі рівні реактивної тривоги та особистісної тривожності та надмірна нервово-психічна напруг
Аналіз раціонального харчування дітей з хронічною гастропатологією
No full textDiseases of the digestive system in children occupy a leading place in the structure of the somatic pathology of childhood. Eating disorders, eating substandard food, overeating and inadequate chewing, eating spicy foods, eating a dry meal, as well as monotonous malnutrition the most important causes of acute and chronic diseases of the stomach and intestines. Therefore, the strategy of therapeutic measures in diseases of the digestive system is aimed at correcting metabolic disorders and adequately providing energy and constructive metabolism.The aim of our study was to analyze the actual nutrition of children with chronic pathology of the upper gastrointestinal tract.Materials and methods. 102 patients with chronic pathology of the upper gastrointestinal tract, aged from 3 to 17 years, were surveyed. A questionnaire was created for the survey, which included questions regarding ideas about proper nutrition, diet, the patient's usual menu and his dietary preferences. Patients were divided into 4 age groups.Results. According to our research, patients suffering from diseases of the upper GI tract, in general, try to adhere to the diet. Differences were observed in compliance with the diet, the type of heat treatment of food and the preferred dishes in children in different age groups. Younger children and preschoolers are more likely to follow the doctor’s recommendations on nutrition, while children in primary and high school often violate their diet or use improperly processed foods. The main violations in the diet occur due to the use of "fast food", sweets and bakery products in large quantities.Conclusion. Given that most of the violations in the diet are in the primary and high school age groups, it was concluded that more attention should be paid to patients of this age and to explain to them about the need to comply with the recommendations of doctors on diet. Introduce measures to organize proper nutrition and control for this age group. The results of this study will serve as the basis for the development of motivating programs for patients with gastrointestinal diseases for following them recommendations on nutritionЗаболевания желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) у детей занимают ведущее место в структуре соматической патологии детского возраста. Главными причинами возникновения острой и хронической патологи желудочно-кишечного тракта, чаще всего являются нарушения режима питания, употребление недоброкачественной и трудноперевариваемой пищи, переедание и недостаточное пережевывание, однообразное неполноценное питание, злоупотребление острыми блюдами, а также еда всухомятку. Поэтому стратегия лечебных мероприятий при заболеваниях системы пищеварения направлены на коррекцию нарушений обмена веществ и адекватное обеспечение энергетических и пластических потребностей.Целью нашего исследования явился анализ соблюдения рекомендованных принципов рационального питания детьми, страдающих хроническими заболеваниями верхних отделов ЖКТ. хронической патологией верхних отделов ЖКТ.Материалы и методы. Проанкетировано 102 пациента с хронической патологией верхних отделов ЖКТ, в возрасте от 3 до 17 лет. Для опроса была создана анкета, включающая вопросы, касающиеся представлений о правильном питании, режима питания, привычного меню пациента и его пищевых предпочтений. Пациенты были разделены на 4 возрастные группы.Результаты. Согласно данным нашего исследования, пациенты, страдающие заболеваниями верхних отделов ЖКТ, в целом стараются придерживаться режима питания. Замечены отличия в соблюдении режима питания, виде термической обработки пищи и предпочтительных блюд у детей в разных возрастных группах. Дети младшей школы и дошкольники чаще соблюдают рекомендации врача по питанию, в то время как дети основной и старшей школы чаще нарушают режим питания, употребляют запрещенные продукты или неправильно обработанную пищу. Основные нарушения в диете происходят за счет употребления «фаст-фуда», сладостей и хлебобулочных изделий.Выводы. Учитывая, что большая часть нарушений в режиме питания и диете приходится на возрастную группу основной и старшей школы, следует больше внимания уделять пациентам данного возраста, с целью объяснения необходимости соблюдения рекомендации врачей по режиму питания и соблюдению диеты, внедрять меры по организации правильного питания и контроля для данной возрастной группой. Результаты данного исследования будут служить основой для разработок мотивирующих программ для пациентов с заболеваниями ЖКТ, с целью соблюдения ими рекомендаций по питаниюЗахворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у дітей займають провідне місце в структурі соматичної патології дитячого віку. Головними причинами виникнення гострої і хронічної патології шлунково-кишкового тракту, найчастіше є порушення режиму харчування, вживання недоброякісної і важкоперетравленої їжі, переїдання і недостатнє пережовування, одноманітне неповноцінне харчування, зловживання гострими стравами, а також їжа всухом'ятку. Тому стратегія лікувальних заходів при захворюваннях системи травлення спрямовані на корекцію порушень обміну речовин і адекватне забезпечення енергетичних і пластичних потреб.Метою нашого дослідження став аналіз дотримання рекомендованих принципів раціонального харчування дітьми з хронічними захворюваннями верхніх відділів ШКТ.Матеріали та методи. Проанкетовано 102 пацієнта з хронічною патологією верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, у віці від 3 до 17 років. Для опитування була створена анкета, що включає питання, що стосуються уявлень про правильне харчування, режиму харчування, звичного меню пацієнта і його харчових переваг. Пацієнти були розділені на 4 вікові групи.Результати. Згідно з даними нашого дослідження, пацієнти, які страждають захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, в цілому намагаються дотримуватися режиму харчування. Помічені відмінності в дотриманні режиму харчування, вигляді термічної обробки їжі і бажаних страв у дітей в різних вікових групах. Діти молодшої школи і дошкільнята частіше дотримуються рекомендації лікаря по харчуванню, в той час як діти основної і старшої школи частіше порушують режим харчування, вживають заборонені продукти або неправильно оброблену їжу. Основні порушення в дієті відбуваються за рахунок вживання «фаст-фуду», солодощів і хлібобулочних виробів у великій кількості.Висновки. З огляду на те, що велика частина порушень в режимі харчування і дієті припадає на вікову групу основної та старшої школи, слід більше уваги приділяти пацієнтам даного віку, з метою пояснення необхідності дотримання рекомендацій лікарів по режиму харчування і дотримання дієти, впроваджувати заходи по організації правильного харчування і контролю для даних вікових груп. Результати даного дослідження будуть служити основою для розробок мотивуючих програм для пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, з метою дотримання ними рекомендацій по харчуванн