ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Кесарів розтин в умовах перинатального центру ІІІ рівня – показання та фактори ризику
Get PDFIn the structure of labour, the frequency of caesarean section should not exceed 15%. Therefore, it is extremely important to clearly define clinical situations in which caesarean section can be abandoned and, conversely, identify pregnant women in whom it is advisable to plan a caesarean section to prevent urgent situations.The aim of the study was to study the structure of indications for emergency abdominal delivery in a level III medical department - the urban perinatal center of Kharkov to optimize childbirth tactics.Material and methods. Clinical and statistical analysis of pregnancy and childbirth histories of 550 women in labour who gave birth in the Kharkov city perinatal center during 2018-2019 was performed. The structure of the indications and the caesarean section frequency was analysed depending on clinical and anamnestic data using descriptive statistics methods, χ2 criterion and calculation of the odds ratio (OR) using the PSSР statistical software package.Results. The highest OR values were in diabetes mellitus, burdened gynecological history and cardiovascular diseases (OR more than 5.0). Gestational hypertension, first labour, genital tract infections, nervous system diseases, preeclampsia, obesity of the digestive system diseases, large fetus and vegetative-vascular dystonia (OR from 2.108 to 4.113) had a lesser effect, myopia, first pregnancy, and late reproductive age (OR from 1.619 to 1.958).Conclusion. The most common causes of emergency caesarean section were weak labour (29.5%) and fetal distress (13.2%). In 20.9% of women - concomitant diseases of the mother and large fetus. Indications for emergency caesarean section most often occurred in women in labour with diabetes mellitus, weighed down by a gynecological history and with cardiovascular diseasesВ структуре родов частота кесарева сечения не должна превышать 15 %. Поэтому крайне важно четкое определение клинических ситуаций, при которых от кесарева сечения можно отказаться и, наоборот, определить беременных, у которых целесообразно запланировать кесарево сечение, чтобы предотвратить ургентные ситуации.Цель исследования - изучение структуры показаний к экстренному абдоминальному родоразрешению в условиях лечебного учреждения III уровня - городского перинатального центра г. Харьков для оптимизации тактики родов.Материал и методы. Выполнен клинико-статистический анализ историй беременности и родов 550 рожениц, которые рожали в Харьковском городском перинатальном центре в течение 2018-2019 гг. Изучена структура показаний и частота кесарева сечения в зависимости от клинико-анамнестических данных с применением методов описательной статистики, критерия χ2 и расчета величины отношение шансов (Odds Ratio - OR) с помощью пакета статистических программ PSSР.Результаты. Наибольшую величину OR имели сахарный диабет, отягощенный гинекологический анамнез и сердечно-сосудистые заболевания (OR более 5,0). Меньшее влияние оказывали гестационная гипертензия, первые роды, инфекции половых путей, заболевания нервной системы, преэклампсия, ожирение заболевания органов пищеварения, крупный плод и вегето-сосудистая дистония (OR от 2,108 до 4,113), миопия, первая беременность и поздний репродуктивный возраст (OR от 1,619 до 1,958).Выводы. Наиболее частыми причинами экстренного кесарева сечения были слабость родовой деятельности (29,5 %) и дистресс плода (13,2 %). В 20,9 % женщин - сопутствующие заболевания матери и крупный плод. Показания к экстренному кесареву сечению чаще всего возникали у рожениц с сахарным диабетом, отягощенным гинекологическим анамнезом и с сердечно-сосудистыми заболеваниямиВ структурі пологів частота кесарева розтину не повинна перевищувати 15 %. Тому вкрай важливим є чітке визначення клінічних ситуацій, при яких від кесарева розтину можна відмовитись та, навпаки, визначити вагітних, у яких доцільно запланувати кесарів розтин, щоб запобігти ургентних ситуацій.Мета дослідження – вивчення структури показань до екстреного абдомінального розродження в умовах лікувального закладу ІІІ рівня - міського перинатального центру м. Харкова для оптимізації тактики пологів.Матеріал та методи. Здійснено клініко-статистичний аналіз історій вагітності та пологів 550 породіль, які народжували у Харківському міському перинатальному центрі протягом 2018-2019 рр.. Вивчено структуру показань та частоту кесарева розтину залежно від клініко-анамнестичних даних із застосуванням методів описової статистики, критерію χ2 та розрахунку величини відношення шансів (Odds Ratio - OR) за допомогою пакета статистичних програм PSSР.Результати. Найбільшу величину OR мали цукровий діабет, обтяжений гінекологічний анамнез та серцево-судинні захворювання (OR більш 5,0). Менший вплив мали гестаційна гіпертензія, перші пологи, інфекції статевих шляхів, захворювання нервової системи, прееклампсія, ожиріння захворювання органів травлення, великий плід та вегето-судинна дистонія (OR від 2,108 до 4,113, міопія, перша вагітність та пізній репродуктивний вік (OR від 1,619 до 1,958).Висновки. Найбільш частими причинами екстреного кесарева розтину були слабкість пологової діяльності (29,5 %) та дистрес плода (13,2 %). У 20,9 % жінок - супутні захворювання матері та великий плід. Показання до екстреного кесарева розтину найчастіше виникали у породіль з цукровим діабетом, обтяженим гінекологічним анамнезом та з серцево-судинними захворюванням
Лікування хронічних ран у хворих на цукровий діабет із використанням гетеротрансплантатів
Get PDFThe aim. To investigate the reduction of wound healing time of various etiologies on the background of diabetes mellitus with arteries and veins with the help of combined treatment with the use of heterografts.The article uses the results of treatment of 18 patients with chronic wounds of different etiology with diabetes which were treated in the department of vascular disease in “Institute of General and Emergency Surgery Named after V.T. Zaitsev NAMS of Ukraine” in 2019–2020 years. All patients had diabetes of II type, and 8 of them had III and IV level of limb ischemia according to Fontaine, and 7 of them had chronical venous insufficiency (CVI) C6 (according to CEAP), and 2 patients were diagnosed arterial and venous pathologies, one patient had vast chronic post-traumatic wound of a shin. All patients underwent analysis of clinical, laboratory, non-invasive and invasive methods of patients’ examination to determine the degree of the main blood flow disturbance, the nature of collateral blood circulation and microcirculation of the level of wound contamination, as well as the phase of the wound developing. Among the patients of the studied group with CVI, 2 patients underwent femoral shin shunting, 2 patients underwent hybrid reconstructive surgery, and 4 patients underwent endovascular interventions on the shin’s arteries. Patients with CVI underwent scleroobliteration of disabled perforators under ultrasound navigation. The patients were prescribed the following scheme: compensation of diabetes, metabolic therapy, antibacterial, anticoagulant and angiotropic therapy, physical therapy, local treatment: photodynamic therapy and staged closure of tissue defects by a heterograft membrane.Results. The area of wounds surface in the patients with obliterating lesions of the arteries of the lower extremities before the start of treatment was in average of 391.3±100.42 cm2, against the background of complex treatment and wound closure with a heterograft on days 10–12 of treatment – 4.72±0.63 (p<0.01), and complete closure of the wounds was achieved within 3 weeks. In the patients with chronic venous insufficiency after performing sclerobliteration of incompetent perforants and PDT, the wound area was 16.92±0.18 cm2, on days 7–10 – 7.82±0.68 3 (by 50.63 %, p<0.01 ), and complete healing of the tissue defect was reached by the 4th week.Conclusions. Use of a heterograft, namely the amniotic membrane makes it possible to achieve shorter periods of healing of chronic wounds in patients with diabetes mellitus. The healing is 2-3 times faster than other modern methods of treatment. It reduces cost of treatment and reduces the period of disability. Shorter treatment period also reduces workload on medical staff and improve the quality of life of patients with diabetes mellitus. Faster wound cleaning lowers risks of local infectious complicationsЦель. Исследовать сокращения сроков заживления ран разной этиологии на фоне сахарного диабета с повреждением артерий и вен, при помощи комбинированного лечения с использованием гетеротрансплантатов. Материалы и методы исследования. В статье приведено результаты лечения 18 больных с хроническими ранами разной этиологии на фоне сахарного диабета (СД), которые проходили лечение в отделении острых заболеваний сосудов в клинике ГУ «Института общей и неотложной хирургии им. В. Т. Зайцева НАМН Украины» в 2019–2020 гг. Средний возраст больных составлял 67±3,6 лет. У всех пациентов был сахарный диабет ІІ типа, у 8 из них III-IV степень ишемии конечности по Fontaine, у 7 была хроническая венозная недостаточность (ХВН) С6 (согласно классификации СЕАР), у двоих пациентов диагностировано сочетание артериально и венозной патологии, у одной пациентки была обширная посттравматическая рана голени. Всем пациентам было проведено анализ клинических, лабораторных, неинвазивных и инвазивных методов исследования, что позволило определить степень нарушения магистрального кровотока, характер коллатерального кровотока и микроциркуляцию уровня контаминации ран, а так же раневого процесса.. Среди пациентов исследованной группы с ХАН, 2 больным было выполнено бедренно-берцовое шунтирование, 2 больным – гибридно-реконструктивная операция, у 4 больных – эндоваскулярные вмешательства на артериях голени. Пациентам с ХВН выполялась склерооблитерация несостоятельных перфоантов под УЗИ-контролем. Лечение пациентам назначалось по следующей схеме: компенсация СД, метаболическая терапия, антибактериальная, антикоагулянтная и ангиотропная терапия, физические методы лечения, применяли комбинацию месного лечения: фотодинамическую терапию и этапное закрытие дефектов тканей гетеротрансплантатной мембраной.Результаты. Площадь поверхности ран у пациентов с облитерирующим поражением артерий нижних конечностей до начала лечения составляло в среднем 391,3±100,42 см2, на фоне комплексного лечения и закрытием ран гетеротрансплантатом на 10–12 сутки лечения – 4,72± 0,63 (p<0,01), и удалось добиться полного закрытия ран в сроки до 3 недель. У больных с хронической венозной недостаточностью после выполнения склерооблитерация несостоятельных перфоранты и ФДТ площадь ран была 16,92±0,18 см2, на 7-10 сутки – 7,82±0,68 3 (на 50,63 % р<0,01 ) и полное заживление дефекта тканей достигли к 4 недели.Выводы. Использование гетеротрансплантата, а именно амниотической мембраны позволяет добиться более коротких сроков заживления хронических ран у пациентов с сахарным диабетом, заживление происходит в 2–3 раза быстрее по сравнению с другими современными методами лечения. В свою очередь это снижает экономические затраты пациента и клиники на лечение хронических ран и позволяет трудоспособным больным быстрее вернуться к труду. Уменьшение сроков лечения пациентов также снижает нагрузку на лечебный персонал и улучшает качество жизни больных с сахарным диабетом, а более быстрое очищение раны снижает риски местных инфекционных осложненийМета. Дослідити скорочування термінів заживлення ран різної етіології на фоні цукрового діабету із ураженням артерій та вен за допомогою комбінованого лікування із використанням гетеротрансплантатів.Матеріали та методи. У статті викладено результати лікування 18 хворих із хронічними ранами різної етіології на фоні цукрового діабету (ЦД), які проходили лікування у відділені гострих захворювань судин у клініці ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України» у 2019-2020рр. Середній вік хворих складав 67±3,6 років. Усі пацієнти, страждали на цукровий діабет ІІ типу, 8 із них мали III-IV ступінь ішемії кінцівки за Fontaine, 7 – хронічну венозну недостатність (ХВН) С6 (згідно класифікації СЕАР), у двох пацієнтів діагностовано поєднання артеріальної та венозної патологій, у однієї пацієнтки була обширна хронічна посттравматична рана гомілки. Усім пацієнтам було проведено аналіз клінічних, лабораторних, неінвазійних та інвазійних методів обстеження, що дозволило визначити ступінь порушення магістрального кровотоку, характер колатерального кровообігу і мікроциркуляції рівня контамінації ран, а також фазу раньового процесу. Серед пацієнтів досліджуваної групи із ХАН, 2 хворим було виконано стегново-гомілкове шунтування, 2 хворим – гібридна реконструктивна операція, у 4 хворих – ендоваскулярні втручання на артеріях гомілки. Пацієнтам із ХВН виконувалося склерооблітерацію неспроможних перфорантів під УЗД-навігацією. Лікування пацієнтам призначали за наступною схемою: компенсація ЦД, метаболічна терапія, антибактеріальна, антикоагулянтна та ангіотропна терапія, фізичні методи лікування, застосовували комбінацію місцевого лікування: фотодинамічну терапію та етапне закриття дефектів тканин гетеротрансплантатом мембраною.Результати. Площа поверхні ран у пациєнтів із облітеруючим ураженням артерій нижніх кінцівок до початку лікування складало у середньому 391,3±100,42 см2 ,на фоні комплексного лікування та закриттям ран гетеротрансплантатом на 10–12 добу лікування - 4,72±0,63 (p<0,01), та вдалося домогтися повного закриття ран в терміни до 3 тижнів. У хворих на хронічну венозну недостатність після виконання склерооблітерації неспроможних перфорантів та ФДТ площа ран була 16,92±0,18 см2 , на 7–10 добу – 7,82±0,68 3 (на 50,63 % р<0,01) та повне заживлення дефекту тканин досягли на 4 тиждень.Висновки. Використання гетеротрансплантату, а саме амніотичної мембрани дозволяє домогтися більш коротких термінів загоєння хронічних ран у пацієнтів з цукровим діабетом, загоєння відбувається в 2–3 рази швидше в порівнянні з іншими сучасними методами лікування. У свою чергу це знижує економічні витрати пацієнта і клініки на лікування хронічних ран та дозволяє працездатним хворим швидше повернутися до праці. Зменшення термінів лікування пацієнтів також знижує навантаження на лікувальний персонал і покращує якість життя хворих з цукровим діабетом, а швидше очищення рани знижує ризики місцевих інфекційних ускладнен
Вивчення генетичних аспектів лактозної непереносимості у населення та у пацієнтів з переломами проксимального відділу стегна в східної Україні
No full textAbout 75 % of the world’s population loses ability to lactose tolerance in adulthood. The study of tolerance to lactose (LT) or lactase persistence (LP) in Ukrainians is necessary to identify the association of this trait with multifactorial pathologies, the formation of risk groups and food culture development.The aim of study was to evaluate the genetic aspects of lactose deficiency in population and its relation with human pathologies on the example of a hip fracture.Material and methods: lactose intolerance phenotype was found in 9.7 % of Ukrainians and lactose persistence amounted to 69.4 %. In group of patients with fractures of the proximal femur frequencies were: 13910T – 0.34,13910C – 0.66, 22018A- 0.35, 22018G – 0.65. Distribution of genotypes was 0 % :67.6 % : 32.4 % for TT:CT:CC and 2.9 % : 64.7 % : 32.4 %, for AA:GA:GG. Deviation from the Hardy-Weinberg equilibrium was not observed.Results: when analyzed genotypes for both SNPs, we found the ratio - CTAA:CTGA:CCGA:CCGG being 2.9 % : 61.7 % : 2.9 % : 32.5 %. The linkage disequilibrium was estimated, D’ (r2) for SNPs analyzed was 0.209 (0.554). A half of patients had osteoporosis or osteopenia (n=50.0 %), but these pathologies were not observed in patients with the TTAA genotype. The values BMD of CTGA patients were 4049.8±38.7 and 4109.6±30.0 for CCGG patients.Conclusion: all patients with osteoporosis had a genotype CTGA, average value of BMD was 3795.6±43.8. CTGA-patients had following gastrointestinal tract disorders: gastritis (33.3 %), peptic ulcer (9.5 %), duodenal ulcer (9.5 %), stomach cancer (9.5 %). Heterozygous genotypes significantly increase five times the risk of gastrointestinal pathology in patients with fractures of the proximal femurОколо 75 % населения мира теряет способность к толерантности к лактозе в зрелом возрасте. Изучение толерантности к лактозе (LT) или лактазной персистенции (LP) у украинцев необходимо для выявления связи этого признака с мультифакториальной патологией, формирования групп риска и развития культуры питания.Целью исследования была оценка генетических аспектов дефицита лактозы среди населения и его связи с патологиями человека на примере перелома бедра.Материал и методы: Фенотип непереносимости лактозы обнаружен у 9,7 % украинцев, а стойкость лактозы – 69,4 %. В группе пациентов с переломами проксимального отдела бедра и коксартрозом все частоты составили: 13910Т – 0,34, 13910С – 0,66, 22018А – 0,35, 22018G – 0,65. Распределение генотипов составило 0 %: 67,6 %: 32,4 % для TT:CT:CC и 2,9 %: 64,7 %: 32,4 % для AA:GA:GG. Отклонения от равновесия по Харди-Вайнбергу не наблюдалось.Результаты: При анализе генотипов обоих SNP было установлено соотношение CTAA: CTGA: CCGA: CCGG – 2,9 %: 61,7 %: 2,9 %: 32,5 %. Было оценено неравновесие по сцеплению, D’(r2) для проанализированных SNP составил 0,209 (0,554). У половины пациентов был остеопороз или остеопения (n = 50,0 %), однако среди пациентов с генотипом TTAA эти заболевания не наблюдались. Показатели МПК у пациентов с CTGA составили 4049,8±38,7 и у пациентов с CCGG – 4109,6±30,0.Выводы: Все пациенты с остеопорозом имели генотип CTGA, среднее значение МПК составило 3795,6±43,8. У пациентов с генотипом CTGA наблюдались следующие патологии желудочно-кишечного тракта: гастрит (33,3 %), язвенная болезнь желудка (9,5 %), язва двенадцатиперстной кишки (9,5 %), рак желудка (9,5 %). Гетерозиготные генотипы значительно увеличивают риск желудочно-кишечной патологии у пациентов с переломами проксимального отдела бедренной кости в пять разБлизько 75 % світового населення втрачає здатність до толерантності до лактози в зрілому віці. Вивчення толерантності до лактози (ЛТ) або персистентності лактази (ЛП) в українців є необхідним для виявлення зв’язку цієї ознаки з мультифакторіальними патологіями, формування груп ризику та розвитку харчової культури.Метою дослідження була оцінка генетичних аспектів дефіциту лактози серед населення та його зв’язок з патологіями людини на прикладі перелому стегна.Матеріал та методи: Фенотип непереносимості лактози був виявлений у 9,7 % українців, а стійкість до лактози – 69,4 %. У групі хворих з переломами проксимальної стегнової кістки лезними частотами були: 13910Т – 0,34, 13910С – 0,66, 22018G – 0,35, 22018Г – 0,65. Розподіл генотипів становив 0 %: 67,6 %: 32,4 % для TT:CT:CC та 2,9 %: 64,7 %: 32,4 %, для AA:GA:GG. Відхилення від рівноваги Харді-Вайнберга не спостерігалось.Результати: В результаті аналізу генотипів для обох SNP було встановлено співвідношення CTAA: CTGA: CCGA: CCGG – 2,9 %: 61,7 %: 2,9 %: 32,5 %. Було оцінено нерівновагу за зчепленням, D’(r2) для аналізованих SNP склав 0,209 (0,554). У половини пацієнтів був остеопороз або остеопенія (n = 50,0 %), але у пацієнтів з генотипом TTAA цих патологій не виявлено. Параметри МЩК хворих з генотипом CTGA склали 4049,8±38,7 і 4109,6±30,0 для пацієнтів з CCGG.Висновки: Усі пацієнти з остеопорозом мали генотип CTGA, середнє значення МПК становило 3795,6±43,8. У пацієнтів з генотипом CTGA спостерігались такі патології шлунково-кишкового тракту: гастрит (33,3 %), виразкова хвороба (9,5 %), виразка дванадцятипалої кишки (9,5 %), рак шлунка (9,5 %). Гетерозиготні генотипи значно збільшують ризик розвитку шлунково-кишкової патології у пацієнтів з переломами проксимальної стегнової кістки в п’ять разі
Морфологічні і морфометричні зміни на фоні клітинної кардіоміопластики при експериментальному інфаркті міокарда
No full textThe aim: to study the morphological and morphometric changes in the myocardium against the background of cellular cardiomyoplasty in experimental myocardial infarction.Materials and methods: the experiment was carried out on 142 Wistar-Kyoto rats weighing 200-220 g, which were kept in the vivarium of the Department of Experimental Surgery of the State Institution “Institute of Emergency and Reconstructive Surgery named after V. K. Gusak of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine” in the period from 2012 to 2013. The Wistar-Kyoto breed was used because it is inbred, which minimizes the rejection reaction, due to its genetic homogeneity. The animals were kept in a vivarium under conditions of 12-hour daylight hours, room temperature and access to water and food at libitum at an air temperature of +20 – + 22 °C, humidity no more than 50 %, in a light mode - day-night. The use of animals in the experiment was carried out in accordance with the rules regulated by the “European Convention for the Supervision and Protection of Vertebrate Animals used for Experimental and Other Scientific Purposes” (Strasbourg, 1986), Directives of the Council of the European Union of November 24, 1986 and the order of the Ministry of Health of Ukraine No. 32 dated 02.22.88. The induction of myocardial infarction (MI) was carried out according to the technique developed by us under general anesthesia. A separate group consisted of 20 males, whom we used as donors of mesenchymal stem cells (MSC) for further research on the Y chromosome of cell homing in the body. Cultivation of MSCs was carried out in a mixture of nutrient media DMEM / F12, 1:1, (Sigma, USA). The material for morphological studies was the sections of the myocardium of laboratory animals. To assess the morphometric parameters, histochemical methods were performed according to the recipes, which are given in the instructions for histochemistry. Immunohistochemical study was performed on paraffin sections with a thickness of 5-6 μm by the indirect Koons method according to the Brosman method (1979).Results: it was found that cellular cardiomyoplasty significantly improves the structure of the postinfarction heart, manifests itself in a decrease in the scar area and connective tissue, respectively, in an increase in the number of vessels and the percentage of preserved muscle fibers. The best results were achieved with intramyocardial injection, which requires confirmation of this fact in a clinical study.Conclusions: cellular cardiomyoplasty with any method of introducing a cell graft has a positive effect both on the morphological substrate of the heart in the form of a decrease in the size of the scar during postinfarction remodeling, an increase in the number of newly formed vessels and an increase in the percentage of preserved cardiomyocytes. This occurs due to the homing of MSCs into the ischemic zone and the commonality of two mechanisms – direct differentiation into endothelial cells of the heart vessels, as well as due to the paracrine effectЦель: исследовать морфологические и морфометрические изменения миокарда на фоне клеточной кардиомиопластики при экспериментальном инфаркте миокарда.Материалы и методы: Эксперимент выполнялся на 142 крысах линии Вистар-Кайота, весом 200-220 г, которые содержались в условиях вивария отдела экспериментальной хирургии ГУ «Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины» в период с 2012 по 2013 гг.. Породу Вистар-Кайота использовали потому, что она является инбредной, что минимизирует реакцию отторжения, благодаря её генетической однородности. Животные содержались в виварии в условиях 12-часового светового дня, комнатной температуры и доступа к воде и пище at libitum при температуре воздуха +20 - + 22 ° С, влажности не более 50 %, в световом режиме - день-ночь. Использование животных в эксперименте проводилось в соответствии с правилами, регламентированными «Европейской конвенцией по надзору и защите позвоночных животных, используемых в экспериментальных и других научных целях» (Страсбург, 1986), Директивы Совета Европейского Союза от 24.11.86 г. и распоряжения МОЗ Украины № 32 от 22.02.88 г.. Индукцию инфаркта миокарда (ИМ) осуществляли по разработанной нами методике в условиях общего обезболивания. Отдельную группу составляли 20 самцов, которых мы использовали в качестве доноров мезенхимальных стволовых клеток (МСК) для дальнейшего исследования по Y-хромосоме хоуминга клеток в организме. Культивирования МСК проводили в смеси питательных сред DMEM / F12, 1:1, (Sigma, США). Материалом для морфологических исследований были участки миокарда лабораторных животных. Для оценки морфометрических показателей выполняли гистохимические методики по прописям, которые приведены в указаниях по гистохимии. Иммуногистохимическое исследование проводили на парафиновых срезах толщиной 5-6 мкм непрямым методом Кунса по методике Brosman (1979 г.).Результаты. Было установлено, что клеточная кардиомиопластика значительно улучшает структуру постинфарктного сердца, проявляется в уменьшении зоны рубца и соединительной ткани соответственно, увеличении количества сосудов и процента сохранившихся мышечных волокон. Наилучшие результаты были достигнуты при интрамиокардиальном введении, что требует подтверждения данного факта при клиническом исследовании.Выводы. Клеточная кардиомиопластика при любом способе введения клеточного трансплантата положительно влияет как на морфологический субстрат сердца в виде уменьшения размеров рубца при постинфарктном ремоделировании, увеличение количества новообразованных сосудов и увеличение процента сохранившихся кардиомиоцитов. Это происходит за счет хоуминга МСК в зону ишемии и общности двух механизмах – непосредственного дифференцирования в клетки эндотелия сосудов сердца, а также за счет паракринного эффектаМета: дослідити морфологічні і морфометричні зміни міокарда на тлі клітинної кардіоміопластики при експериментальному інфаркті міокарда.Матеріали та методи: Експеримент виконувався на 142 щурах лінії Вістар-Кайота, вагою 200-220 г, які містилися в умовах віварію відділу експериментальної хірургії ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» в період з 2012 по 2013 рр. Породу Вістар-Кайота використовували тому, що вона є інбредною, що мінімізує реакцію відторгнення, завдяки її генетичної однорідності. Тварини утримувались у віварії в умовах 12-годинного світлового дня, кімнатної температури і доступу до води та їжі at libitum при температурі повітря +20 - +22°С, вологості не більше 50 %, в світловому режимі – день-нічь. Використання тварин в експерименті проводилось відповідно з правилами, регламентованими «Європейською конвенцією по нагляду і захисту хребетних тварин, які використовуються в експериментальних та інших наукових цілях» (Страсбург, 1986), Директиви Ради Європейської Співдружності від 24.11.86 г. та розпорядження МОЗ України №32 від 22.02.88 р.. Індукцію інфаркту міокарда (ІМ) здійснювали за розробленою нами методикою в умовах загального знеболення. Окрему групу становили 20 самців, яких ми використовували в якості донорів мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) задля подальшого дослідження по Y-хромосомі хоумінга клітин в організмі. Культивування МСК проводили в суміші живильних середовищ DMEM / F12, 1:1, (Sigma, США). Матеріалом для морфологічних досліджень були ділянки міокарда лабораторних тварин. Для оцінки морфометричних показників виконували гістохімічні методики за прописами, які наведені у вказівках з гістохімії. Імуногістохімічне дослідження проводили на парафінових зрізах, товщиною 5–6 мкм непрямим методом Кунса за методикою Brosman (1979 р.).Результати. Було встановлено, що клітинна кардіоміопластіка значно покращує структуру постінфарктного серця, що проявляється в зменшенні зони рубця і сполучної тканини відповідно, збільшенні кількості судин і відсотка збережених м'язових волокон. Найкращі результати були досягнуті при інтраміокардіальному введенні, що вимагає підтвердження даного факту при клінічному дослідженні.Висновки. Клітинна кардіоміопластіка при будь-якому способі введення клітинного трансплантата позитивно впливає як на морфологічний субстрат серця у вигляді зменшення розмірів рубця при постінфарктному ремоделюванні, збільшення кількості новостворених судин і збільшення відсотка збережених кардіоміоцитів. Це відбувається за рахунок хоумінга МСК в зону ішемії та спільності двох механізмах - безпосереднього диференціювання в клітини ендотелію судин серця, а також за рахунок паракринного ефект
Аналіз ролі вірусних енцефалітів в розвитку епілептичних нападів і епілепсії
No full textThe aim – to determine the role of viral lesions of the central nervous system (CNS) in the development of epileptic seizures and epilepsy.Materials and methods: analysis of scientific literature data. The review discusses the role of non-epidemic viral encephalitis and human immunodeficiency virus in the development of acute epileptic seizures and epilepsy; epidemiological data and risk factors.Results. Viral infections are often complicated by acute (early) epileptic seizures and causes the risk of further epilepsy. The mechanisms of development of early and late seizures differ. Except herpetic encephalitis, in which risk of epilepsy in early seizures is up to 60 %, the risk of late seizures in other viral encephalitis hasn't been determined. Timely treatment of viral infections and early seizures reduces the risk of epilepsy. Treatment of epilepsy with infectious lesions of the central nervous system and other types of symptomatic epilepsy is similar, and the antiepileptic drug is determined by the semiology of seizures. The interaction between it and anti-infective drugs can change the concentration in the blood of each of them, which will lead to reduced effectiveness or toxicity. This is especially important for individuals with human immunodeficiency virus infection in whom antiretroviral drugs have significant interactions with antiepileptic drugs. Since epileptic activity of the brain is associated with the severity and complications of the underlying infection, early aggressive therapy prevents the development of late seizures and epilepsy.Conclusions. CNS infections account for 15 % of all newly diagnosed symptomatic epileptic seizures. The 20-year risk of unprovoked seizures and epilepsy after CNS infections ranges from 2.4 % to 22 %. The risk depends on the etiology, location of the lesion and the severity; it is high in herpes-associated encephalitisЦель – определить роль вирусных поражений центральной нервной системы (ЦНС) в развитии эпилептических припадков и эпилепсии.Материалы и методы: анализ данных научной литературы. В обзоре обсуждается роль неэпидемических вирусных энцефалитов и вируса иммунодефицита человека в развитии острых эпилептических припадков и эпилепсии, проанализированы эпидемиологические данные и факторы риска.Результаты. Вирусные инфекции часто осложняются эпилептическими припадками в острой фазе заболевания (ранними приступами) и приводят к повышенному риску эпилепсии в дальнейшем. Механизмы развития ранних и поздних судорог разные. Исключая герпетический энцефалит, когда риск эпилепсии при ранних приступах – до 60 %, риск развития поздних припадков при других вирусных энцефалитах не определен. Своевременное лечение вирусной инфекции и ранних судорог снижает риск развития эпилепсии. Лечение эпилепсии при инфекционном поражении ЦНС и других видах симптоматической эпилепсии аналогичны, а противоэпилептический препарат определяется семиологией приступов. Взаимодействие между ним и противоинфекционными препаратами может изменить концентрацию в крови каждого из них, что приведет к снижению эффективности или к токсичности. Это особенно важно для лиц с инфекцией вирусом иммунодефицита человека, у которых антиретровирусные средства имеют значительную взаимодействие с противоэпилептическими препаратами. Поскольку эпилептическая активность мозга связана с тяжестью и осложнениями основной инфекции, ранняя агрессивная терапия предотвращает развитие поздних припадков и эпилепсии.Выводы. Инфекции ЦНС приводят к 15 % всех случаев впервые выявленных симптоматических эпилептических припадков. 20-летний риск непровоцированных припадков и эпилепсии после инфекций ЦНС составляет от 2,4 % до 22 %. Риск зависит от этиологии, локализации поражения и тяжести; он высокий при герпетических энцефалитахМета – з’ясування ролі вірусних уражень центральної нервової системи (ЦНС) у розвитку епілептичних нападів і епілепсії.Матеріали та методи: аналіз даних наукової літератури. В огляді дискутується роль неепідемічних вірусних енцефалітів та вірусу імунодефіциту людини у розвитку гострих епілептичних нападів і епілепсії, проаналізовано сучасні епідеміологічні дані та фактори ризику.Результати. Показано, що вірусні інфекції часто ускладнюються епілептичними нападами в гострій фазі захворювання (ранніми нападами) і призводять до підвищеного ризику розвитку епілепсії в подальшому. Механізми розвитку ранніх і пізніх судом різні. Виключаючи герпетичний енцефаліт, коли ризик епілепсії за ранніх нападів – до 60 %, ризик розвитку пізніх судом під час інших вірусних енцефалітів достеменно не з’ясовано. Своєчасне лікування вірусної інфекції і ранніх судом може знизити ризик розвитку епілепсії. Лікування епілепсії внаслідок інфекційного ураження ЦНС аналогічне іншим симптоматичним епілепсіям, а протиепілептичний препарат обирається відповідно до семіології нападів. Взаємодія між ним та препаратами протиінфекційної дії може суттєво змінити концентрацію в крові кожного з них, що призведе до зниження ефективності або до токсичності. Це особливо важливо для осіб з інфекцією вірусом імунодефіциту людини, у яких антиретровірусні засоби мають значну взаємодію з протиепілептичними препаратами. Оскільки напади та епілепсія пов’язані з тяжкістю та ускладненнями основної інфекції, рання агресивна терапія запобігає розвитку пізніх судом та епілепсії.Висновки. Інфекції центральної нервової системи (ЦНС) призводять до 15 % всіх випадків вперше виявлених симптоматичних епілептичних нападів. 20-річний ризик непровокованих нападів і епілепсії після інфекцій ЦНС складає від 2,4 % до 22 %. Ризик залежить від етіології інфекції, локалізації ураження і тяжкості; він високий за герпетичних енцефаліті
Прояви тривоги та депресії у родичів пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Get PDFLife-threatening diseases to the family of cancer patient are psychotraumatic situation and present a difficult challenge.The aim of the study was to evaluate the psychopathological symptoms, namely the manifestations of anxiety and depression in relatives of cancer patients at different stages of the disease and depending on the level of adaptation of the family system.Contingent and research methods. The study involved 288 families with a cancer patient, with women in 174 families, and men in 144 ones. At the stage of primary contact with cancer, there were 78 families with women and 51 families with men, and 96 and 63 families, respectively, after the recurrence of the disease. Among the interviewed families, 55 families were classified as “adapted”, 127 were “borderline”, 106 were “disadapted”. HADS was used to assess the psychopathological symptoms of anxiety and depression.Results. The psycho-emotional state of relatives cancer patients was determined by the combination of the influence of a number of factors, which included the stage of the disease, the level of family adaptation, gender component. The increase in psychopathological symptoms, both depressive and anxious, led to the continuation of the disease as a result of the growing needs of the patient and the need for psychosocial support. Violation of family adaptation correlated with the severity of psychopathological manifestations. The psycho-emotional state of women was dominated by the anxiety state, while the men had relatively higher depressive manifestations.Conclusions. Psychocorrection of emotional state of cancer patient’s relatives and stabilization of the family system are important components of medical-psychological help in oncology practiceЗаболевания угрожающие жизни пациента для его семьи представляют психотравмирующую ситуацию и являются сложным жизненным вызовом.Целью исследования было оценить психопатологические симптомы, а именно проявления тревоги и депрессии у родственников онкологических пациентов на разных этапах течения заболевания и в зависимости от уровня адаптации семейной системы.Контингент и методы исследования. В исследовании приняли участие 288 семей с онкологическим пациентом, женщинами - 174 семьи, и мужчинами - 144. На этапе первичного столкновения с онкологической патологией было 78 семей женщин и 51 – мужчин, в период после возвращения болезни соответственно 96 и 63 семей. Среди опрошенных семей к «адаптированным» было отнесено 55 семей, «пограничным» - 127, «дезадаптированным» - 106. Для оценки психопатологических симптомов тревоги и депрессии применена «Госпитальная шкала тревоги и депрессии» (HADS).Результаты. Психоэмоциональное состояние родственников онкологических пациентов определялось сочетанием влияния ряда факторов, к которым относились: этап течения заболевания, уровень семейной адаптации, гендерная составляющая. К росту психопатологической симптоматики как депрессивного, так и тревожного характера приводило продолжение болезни вследствие роста потребностей больного и необходимости в психосоциальной поддержке. Нарушение семейного приспособления сопровождалось усилением выраженности психопатологических проявлений. В психоэмоциональном состоянии женщин доминировало тревожное состояние, а у мужчин были более выражены депрессивные проявления.Выводы. Психокоррекция эмоционального состояния родственников онкобольных и стабилизация семейной системы являются важными составляющими медико-психологической помощи в онкологической практикеЗахворювання, що становить вітальну загрозу, для родини пацієнта за своїм змістом є психотравмуючими і становлять складний виклик.Метою дослідження було оцінити психопатологічні симптоми, а саме прояви тривоги та депресії у родичів онкологічних пацієнтів на різних етапах перебігу захворювання та в залежності від рівня адаптації сімейної системи.Контингент та методи дослідження. У дослідженні прийняли участь 288 сімей з онкологічним пацієнтом, жінками – 174 родини, та чоловіками – 144. На етапі первинного зіткнення з онкологічною патологією було 78 сімей жінок та 51 сім¢я чоловіків, та у періоді після повернення хвороби відповідно 96 та 63 родини.Серед опитуваних родин до «адаптованих» було віднесено 55 сімей, «межових» - 127, «дезадаптованих» - 106. Для оцінки психопатологічних симптомів тривоги та депресії застосовано «Госпітальну шкалу тривоги та депресії» (HADS).Результати. Психоемоційний стан родичів онкологічних пацієнтів визначався поєднанням впливу ряду чинників, до яких відносилися етап перебігу захворювання, рівень сімейної адаптації, гендерна складова. До зростання психопатологічної симптоматики як депресивного так і тривожного характеру приводило продовження хвороби в наслідок зростання потреб хворого і необхідності у психосоціальній підтримці. Порушення сімейного пристосування супроводжувалося посиленням вираженості психопатологічних проявів. У психоемоційному стані жінок домінував тривожний стан, а у чоловіків порівняно вищими були депресивні прояви.Висновки. Психокорекція емоційного стану родичів онкохворих та стабілізація сімейної системи є важливими складовими медико-психологічної допомоги у онкологічній практиц
Клініко-лабораторні портрети хворих на туберкульоз, вживаючих алкоголь
Get PDFThe aim was to study the clinical and laboratory data of patients with firstly diagnosed pulmonary tuberculosis with different levels of alcohol consumption.Materials and methods. The study included 102 patients with firstly diagnosed pulmonary tuberculosis and preserved sensitivity to anti-TB drugs with alcohol consume. The activity of gamma-glutamyltranspeptidase was determined by the kinetic method. C-reactive protein levels were determined by latex agglutination. To analyse the parameters of the quality of life the SF-36 questionnaire was used. Assessment of the alcohol consumption level was carried out using the Alcohol Use Disorders Identification Test. The obtained data were processed using the Statistica software.The results. According to the results of the AUDIT questionnaire, patients were divided into three groups. Group 1 – persons who scored 0–7 points, group 2 – 8–15 points, group 3 – 16 points or more. The quality of life in the first two groups were at a fairly high level with a predominance of the physical component of health. In the third group, the average indicators for both components were significantly lower than the first two groups. Group 3 patients were more socially maladaptive. In the group of alcohol-abusing patients, pathological process predominant affecting more than one lobe of the lungs with signs of destructive processes of the lung tissue. In 82.1 % of patients in group 3 mycobacterium tuberculosis was detected in sputum already at the stage of microscopic examination. In tuberculosis patients with increasing of alcohol consumption, there was an increase the blood levels of leukocytes, CRP and ESR, manifestations of anemia and a decrease in the activity of cellular immunity due to a decrease of lymphocytes degree. Maximum disturbances occurred in group 3. Indicators of the functional state of the liver, except for ALT, in group 3 were significantly higher than in group 1.Conclusions. Patients with tuberculosis who consume alcohol, has a decrease in social adaptation, quality of life, the more clearly intoxication syndrome, the prevalence of spreading forms of tuberculosis with massive bacterial excretion, as well as impaired liver functionЦелью работы было исследование клинико-лабораторных данных больных с впервые диагностированным туберкулезом легких в условиях различного уровня потребления алкоголя.Материалы и методы. В исследование были включены 102 больных с впервые диагностированным туберкулезом легких и сохраненной чувствительностью к противотуберкулезным препаратам, которые употребляют алкоголь. Активность гамма-глутамилтранспептидазы определяли кинетическим методом. Уровни С-реактивного белка определяли методом латексной агглютинации. Для анализа параметров качества жизни пациентов использовалась анкета SF-36. Оценку характера потребления алкоголя проводили с помощью теста Alcohol Use Disorders Identification Test. Полученные данные обработаны с использованием программы Statistica.Результаты исследования. По результатам опросника AUDIT пациенты были разделены на три группы. Группа 1 – лица, набравшие 0–7 баллов, группа 2 – 8–15 баллов, группа 3 – 16 баллов и более. Показатели качества жизни в первых двух группах были на достаточно высоком уровне с преобладанием физической составляющей здоровья. В третьей группе средние показатели по обоим составляющим оказались достоверно ниже первых двух групп. Пациенты группы 3 являются более социально дезадаптированными. В группе злоупотребляющих алкоголем пациентов преобладали процессы, поражающие более одной доли легких с признаками деструктивных процессов легочной ткани. У 82,1 % пациентов группы 3 были обнаружены микобактерии туберкулеза в мокроте уже на этапе микроскопического исследования. У больных туберкулезом с ростом уровня потребления алкоголя наблюдалось увеличение уровней в крови лейкоцитов, СРБ и показателя СОЭ, проявления анемии и снижение активности клеточного иммунитета за счет снижения уровня лимфоцитов. Максимальные нарушения имели место в группе 3. Показатели функционального состояния печени, кроме АЛТ, в группе 3 были достоверно выше, чем в группе 1.Выводы. У больных туберкулезом, которые употребляют алкоголь имеют место снижение социальной адаптации, качества жизни, наличие более выраженного интоксикационного синдрома, преобладание распространенных форм туберкулеза с массивным бактериовыделением, а также нарушение функций печениМетою роботи було дослідження клініко-лабораторних даних хворих на вперше діагностований туберкульоз легень в умовах різного рівня споживання алкоголю.Матеріали і методи. У дослідження було долучено 102 хворих на вперше діагностований туберкульоз легень зі збереженою чутливістю до протитуберкульозних препаратів, які вживають алкоголь. Активність гамма-глутамілтранспептидази визначали кінетичним методом. Рівні С-реактивного білка визначали методом латексної аглютинації. Для аналізу параметрів якості життя пацієнтів використовувалася анкета SF-36. Оцінки характеру споживання алкоголю проводили за допомогою тесту Alcohol Use Disorders Identification Test. Отримані дані оброблені з використанням програми Statistica.Результати дослідження. За результатами опитувальника AUDIT пацієнти були поділені на три групи. Група 1 – особи, які набрали 0–7 балів, група 2 – 8–15 балів, група 3 – 16 балів і більше. Показники якості життя в перших двох групах були на досить високому рівні з переважанням фізичної складової здоров'я. У третій групі середні показники за обома складовим виявилися достовірно нижче перших двох груп. Пацієнти групи 3 є більш соціально дезадаптованими. У групі зловживаючих алкоголем пацієнтів переважали процеси, що уражали більше однієї долі легень з ознаками деструктивних процесів легеневої тканини. У 82,1 % пацієнтів групи 3 були виявлені мікобактерії туберкульозу в мокротинні вже на етапі мікроскопічного дослідження. У хворих з туберкульозом зі зростанням рівня споживання алкоголю спостерігається збільшення рівнів в крові лейкоцитів, СРБ і показника ШОЕ, проявів анемії і зниження активності клітинного імунітету за рахунок зниження рівня лімфоцитів. Максимальні порушення мали місце в групі 3. Показники функціонального стану печінки, крім АЛТ, в групі 3 були достовірно вище, ніж в групі 1.Висновки. У хворих на туберкульоз, які вживають алкоголь мають місце зниження соціальної адаптації, рівня якості життя, наявність більш вираженого інтоксикаційного синдрому, превалювання поширених форм туберкульозу з масивним бактеріовиділенням, а також порушення функцій печінк
Використання ß-трикальційфосфату в складі гранул при лікуванні переломів довгих кісток
No full textA promising direction in the treatment of bone defects in traumas and tumours is a method of using materials to replace a bone defect based on ß-tricalcium phosphate ceramics and bioglass.The aim: to analyse the results of surgical treatment in patients with bone defect replacement by β-tricalcium phosphate granules and bioglass.Materials and methods: the results of treatment of 41 patients treated at the Department of Orthopedics of the ZOKL named after M.P. Novak from 2016 to 2019. Inclusion of patients in the study suggested the presence of bone defects of traumatic or destructive origin.The patients were divided into three groups. They underwent surgery with osteosynthesis and plastics of bone defects with ß-tricalcium phosphate ceramics, and in four patients the defect was replaced with a bioglass.Results. The results of treatment were studied in 39 patients based on the criterion score. Two patients did not appear at the last clinical examination. The observation period was 1-1.5 years after surgery. In 43.59% of cases the results were good, 51.28% were satisfactory. In two patients, the results were unsatisfactory due to the fracture of the metal retainer. These patients underwent reosteosynthesis with re-filling of the defect.Conclusions. The use of ß-tricalcium phosphate for long bone defect plasticity improves treatment outcomes by stimulating reparative osteogenesis in the bone, which contributes to the restoration of limb function and the quality of life of patients. β-tricalcium phosphate granule ceramics is the gold standard in the treatment of long bone defects of traumatic and tumorous originПерспективным направлением в лечении дефектов костей, при травмах и опухолевых заболеваниях, есть способ использования материалов для замещения костного дефекта на основе ß-трикальцийфосфатной керамики и биостекла.Цель: проанализировать результаты хирургического лечения у пациентов с замещением костного дефекта гранулами ß-трикальцийфосфата и биостекла.Материалы и методы: проанализированы результаты лечения 41-го больного, которые находились в отделении ортопедии ЗОКБ им. А. Новака в период с 2016 по 2019 годы. Включение больных в исследование предусматривало наличие дефектов костной ткани травматического или деструктивного происхождения.Больные были разделены на три группы. Им проводились хирургические вмешательства с остеосинтезом и пластикой костных дефектов ß-трикальцийфосфатною керамикой, и у четырех пациентов было проведено замещения дефекта биостеклом.Результаты. Результаты лечения по критерию балльной оценки были изучены в 39 больных. Двое больных на последний клинический осмотр не появились. Конечный срок наблюдения составил 1- 1,5 года после хирургического вмешательства. В 43,59% результаты были хорошими, 51,28% удовлетворительными. У двух больных результаты были неудовлетворительные через слом металофиксатора. Этим больным было проведено реостеосинтез с повторным заполнением дефекта.Выводы. Использование ß-трикальцийфосфата, для пластики дефектов длинных костей, позволяет улучшить результаты лечения благодаря стимуляции репаративного остеогенеза в кости, что способствует восстановлению функции конечности, а также качества жизни пациентов. ß-трикальцийфосфатная керамика в виде гранул является золотым стандартом в лечении дефектов длинных костей травматического и опухолевого происхожденияПерспективним напрямком у лікуванні дефектів кісток при травмах та пухлинних захворюваннях, є спосіб використання матеріалів для заміщення кісткового дефекту на основі ß-трикальційфосфатної кераміки та біоскла.Мета: проаналізувати результати хірургічного лікування у пацієнтів із заміщенням кісткового дефекту гранулами ß-трикальційфосфату та біосклом.Матеріали та методи: проаналізовано результати лікування 41-го хворого, які знаходились в відділенні ортопедії ЗОКЛ ім. Новака у період з 2016 по 2019 роки. Включення хворих у дослідження передбачало наявність дефектів кісткової тканини травматичного або деструктивного походження.Хворих було розподілено на три групи. Їм проводились хірургічні втручання з остеосинтезом та пластикою кісткових дефектів ß-трикальційфосфатною керамікою, та у чотирьох пацієнтів було проведено заміщення дефекту біосклом.Результати. Результати лікування за критерієм бальної оцінки були вивчені у 39 хворих. Двоє хворих на останній клінічний огляд не з’явились. Кінцевий термін спостереження склав 1- 1,5 роки після хірургічного втручання. У 43,59 % результати були добрими, 51,28% задовільними. У двох хворих результати були незадовільні через злам металофіксатора. Цим хворим було проведено реостеосинтез з повторним заповненням дефекту.Висновки. Використання ß-трикальційфосфату, для пластики дефектів довгих кісток, дозволяє покращити результати лікування завдяки стимуляції репаративного остеогенезу в кістці, що сприяє відновленню функції кінцівки, а також якості життя пацієнтів. ß-трикальційфосфатна кераміка у вигляді гранул є золотим стандартом при лікуванні дефектів довгих кісток травматичного і пухлинного походженн
Функціональна активність нейтрофілів крові при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини та абдомінальному туберкульозі
No full textThe diagnosis of various pathomorphological forms of acute appendicitis (AA), acute mesadenitis (AM), and abdominal tuberculosis (AT) remains an urgent problem in medicine. Neutrophilic granulocytes are the first link in the nonspecific immune response to inflammation, which is mediated by phagocytosis and intracellular bactericidal systems. Therefore, the research aimed to establish the features of the functional state of neutrophilic granulocytes in the blood of patients with AA, AM, and AT.Materials and methods. 30 practically healthy, 27 patients with AM, 40 patients with acute phlegmonous appendicitis were examined; 20 patients with acute gangrenous appendicitis, 30 patients with AT. The phagocytic activity of neutrophils in the test with latex granules, redox activity (spontaneous HCT test), cationic lysosomal proteins in the cytochemical test with bromine phenol blue was determined in the blood.Results. Phagocytic activity of neutrophils in patients with destructive forms of AA and AT was lower, and in the group of patients with AM – did not differ from control values. The phagocytic index of neutrophils in patients with destructive forms of AA was 1.5 times lower (p<0.05), and the phagocytic number in patients with gangrenous AA was 1.7 times lower than in healthy individuals (p<0.05). In patients with AM, the percentage of HCT-positive neutrophils was 1.3 times higher, in patients with destructive forms of AA and AT – 2 times higher than in healthy groups (p<0.05). The number of neutrophils containing cationic lysosomal proteins was also higher in destructive forms of AA, and in AM and AT - did not differ from the value in the control group.Conclusions. It has been established that peripheral blood neutrophils in conditions of acute destructive inflammation and abdominal tuberculosis have reduced absorption capacity with simultaneous significant activation of redox processes. Cytochemical tests to detect the phagocytic and metabolic activity of blood neutrophils are available and highly informative for the diagnosis and prediction of inflammation, as well as for the differential diagnosis of bacterial and viral diseasesАктуальной проблемой в медицине остается своевременная диагностика различных патоморфологических форм острого аппендицита (ОА), острого мезаденита (ОМ) и абдоминального туберкулеза (АТ). Нейтрофильные гранулоциты являются первым звеном неспецифического иммунного ответа при воспалении, которая реализуется через фагоцитоз и внутриклеточные бактерицидные системы. Целью исследований было установить особенности функционального состояния нейтрофилов в крови больных ОА, ОМ и АТ.Материалы и методы. Обследовано 30 практически здоровых, 27 больных ОМ 40 больных острым флегмонозным аппендицитом; 20 больных острым гангренозным аппендицитом, 30 больных АТ. В крови определяли фагоцитрную активность нейтрофилов в тесте с гранулами латекса, окислительно-восстановительную активность (спонтанный НСТ-тест), определяли катионные лизососмальные белки в цитохимическим тесте с бромфеноловым синим.Результаты исследований. Фагоцитарная активность нейтрофилов у больных деструктивными формами ОА и АТ была ниже, а в группе больных ОМ – не отличалась от контроля. Фагоцитарный индекс нейтрофилов у больных деструктивными формами ОА в 1,5 рази ниже (р <0,05), а фагоцитарное число у больных гангренозную форму ОА в 1,7 рази ниже показателя у здоровых лиц (р <0,05 ). У больных ОМ количество НСТ-положительных нейтрофилов было в 1,3 рази больше, у больных деструктивными формами ОА и АТ – в 2 рази выше, показателя в группе здоровых лиц (р <0,05). Количество КЛБ-содержащих нейтрофилов, также была выше при деструктивных формах ОА, а при ОМ и АТ - не отличалась от контрольных значений.Выводы. Установлено, что нейтрофилы периферической крови в условиях острого деструктивного воспаления и абдоминального туберкулеза имеют пониженную поглотительную функцию с одновременной значительной активацией окислительно-восстановительных процессов. Цитохимические тесты на выявление фагоцитарной и метаболической активности нейтрофилов крови доступны и высокоинформативны для диагностики и прогнозирования течения воспаления, а также для дифференциальной диагностики бактериальных и вирусных заболеванийАктуальною проблемою в медицині залишається своєчасна діагностика різних патоморфологічних форм гострого апендициту (ГА), гострого мезаденіту (ГМ) та абдомінального туберкульозу (АТ). Нейтрофільні гранулоцити є першою ланкою неспецифічної імунної відповіді при запаленні, яка реалізується через фагоцитоз та внутрішньоклітинні бактерицидні системи.Метою дослідження було встановити особливості функціонального стану нейтрофільних гранулоцитів у крові хворих на ГА, ГМ та АТ.Матеріали та методи. Обстежено 30 практично здорових, 27 хворих на ГМ, 40 хворих на гострий флегмонозний апендицит; 20 хворих на гострий гангренозний апендицит, 30 хворих на АТ. У крові визначали фагоцитарну активність нейтрофілів у тесті із гранулами латексу, окисно-відновну активність (спонтанний НСТ-тест), визначали катіонні лізососмальні білки у цитохімічному тесті з бром феноловим синім.Результати досліджень. Фагоцитарна активність нейтрофілів у хворих на деструктивні форми ГА та АТ була нижчою, а у групі хворих на ГМ – не відрізнялася від контрольних значень. Фагоцитарний індекс нейтрофілів у хворих на деструктивні форми ГА був у 1,5 рази нижчим (р<0,05), а фагоцитарне число у хворих на гангренозну форму ГА у 1,7 рази нижче від показника у здорових осіб (р<0,05). У хворих на ГМ відсоток НСТ-позитивних нейтрофілів був в 1,3 рази більшим, у хворих на деструктивні форми ГА та АТ – у 2 рази вищим, від показника у групі здорових осіб (р<0,05). Кількість КЛБ-вмісних нейтрофілів, також була вищою при деструктивних формах ГА, а при ГМ та АТ – не відрізнялася від значення у контрольній групі.Висновки. Встановлено, що нейтрофіли периферичної крові за умов гострого деструктивного запалення та абдомінального туберкульозу мають знижену поглинальну здатність з одночасною значною активацією окисно-відновних процесів. Цитохімічні тести на виявлення фагоцитарної та метаболічної активності нейтрофілів крові є доступними та високоінформативними для діагностики і прогнозування перебігу запалення, а також для диференціальної діагностики бактерійних та вірусних захворюван
Біохімічні показники та перебіг дерматозу в дітей із псоріазом залежно від індексу маси тіла
No full textThe aim. To study the effect of increased body weight in children with psoriasis on the indicators of the biochemical profile and the severity of the pathological process.Materials and methods. The indicators of the biochemical profile were studied in 108 children, namely: the level of total protein, total bilirubin, cholesterol, liver enzymes (ALT, AST, GGT), triglycerides and low density lipoproteins, creatinine, urea, uric acid (UA), depending on the mass index body (BMI). The research materials were statistically processed using parametric analysis methods using the STATISTICA 13.3 software (developed by StatSoft. Inc).Results. Lipid profile indices both in the group of children with normal BMI and in the group of children with increased BMI are within the reference values. Statistically significant differences were found between the average GGT level in the group of children with increased BMI compared with the indicators in the group of children with normal BMI and indicators in the children of the control group. Also, in children with increased BMI, the average UA level is statistically significant higher than in children of the control group and has direct moderate and significant correlations with indices of the severity of the pathological process. In children with increased BMI, psoriasis severity indices correlate with BMI: PGA (r=0.51, p<0,01) BSA (r=0.48, p<0,01), PASI at the beginning of treatment (r=0.41, p<0,05) and PASI at the end of treatment (r=0.67, p<0.001) and percentage of excess body weight: BSA (r=0.34, p<0,05), PASI at the end of treatment (r=0.67, p<0.001). In children with normal BMI, such correlations were not foundЦель. Изучить влияние повышенной массы тела у детей с псориазом на показатели биохимического профиля и тяжесть течения патологического процесса.Материалы и методы. Исследованы показатели биохимического профиля e 108 детей, а именно: уровень общего белка, общего билирубина, холестерина, ферментов печени (АлАТ, АсАТ, ГГТ), триглицеридов и липопротеидов низкой плотности, креатинина, мочевины, мочевой кислоты (МК) в зависимости от индекса массы тела (ИМТ). Материалы исследования были статистически обработаны с помощью методов параметрического анализа с использованием программы STATISTICA 13.3 (разработчик - StatSoft. Inc).Результаты. Показатели липидного профиля как в группе детей с нормальным ИМТ, так и в группе детей с повышенным ИМТ находятся в пределах референтных значений. Установлены статистически значимые различия между средним уровнем ГГТ в группе детей с повышенным ИМТ по сравнению с показателями в группе детей с нормальным ИМТ и показателями у детей контрольной группы. Также у детей с повышенным ИМТ средний уровень МК статистически значимые вышей показателя у детей контрольной группы и имеет прямые умеренные и значительные корреляционные связи с индексами тяжести патологического процесса. У детей с повышенным ИМТ индексы тяжести псориаза коррелируют с ИМТ: PGA (r=0,51,p<0,01) BSA (r=0,48, p<0,01), PASI в начале лечения (r=0,41, p<0,05) и PASI в конце лечения (r=0,67, p<0,001) и процентом превышения нормальной массы тела: BSA (r=0,34, p<0,05), PASI в конце лечения (r=0,67, p<0,001). У детей с нормальным ИМТ таких корреляционных связей не установленоМета. Вивчити вплив підвищеної маси тіла в дітей із псоріазом на показники біохімічного профілю і тяжкість перебігу патологічного процесу.Матеріали і методи. Досліджені показники біохімічного профілю в 108 дітей, а саме: рівень загального білку, загального білірубіну, холестерину, ферментів печінки (АлАТ, АсАТ, ГГТ), тригліцерідів і ліпопротеїдів низької щільності, креатиніну, сечовини, сечової кислоти (СК), залежно від індексу маси тіла (ІМТ). Матеріали дослідження були статистично оброблені за допомогою методів параметричного аналізу з використанням програми STATISTICA 13.3 (розробник – StatSoft. Inc).Результати. Показники ліпідного профілю як в групі дітей з нормальним ІМТ, так і в групі дітей з підвищеним ІМТ знаходяться в межах референтних значень. Встановлені статистично значущі відмінності між середнім рівнем ГГТ в групі дітей з підвищеним ІМТ у порівнянні з показниками в групі дітей з нормальним ІМТ та показниками в дітей контрольної групи. Також у дітей з підвищеним ІМТ середній рівень СК статистично значущі виший за показник у дітей контрольної групи та має прямі помірні та значні кореляційні зв’язки з індексами тяжкості патологічного процесу. У дітей з підвищеним ІМТ індекси тяжкості псоріазу корелюють з ІМТ: PGA (r=0,51, p<0,01); BSA (r=0,48, p<0,01), PASI на початку лікування (r=0,41, p<0,05) та PASI на при кінці лікування (r=0,67, p<0,001); та відсотком перевищення нормальної маси тіла: BSA (r=0,34, p<0,05), з PASI на при кінці лікування (r=0,67, p<0,001). У дітей з нормальним ІМТ таких кореляційних зв’язків не встановлено.Висновки. Надмірна вага в дітей із псоріазом є фактором, який отягчає перебіг псоріазу: збільшується площа ураження та інтенсивність шкірних проявів, і погіршує прогноз лікування. При надмірній вазі в дітей із псоріазом збільшується зв'язок між рівнями порушення обміну сечової кислоти й тяжкістю захворювання, та посилюється ураження мембран печінкових кліти