ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Морфологічні зміни крові при пневмонії у дітей, з урахуванням впливу COVID-19
The study of morphological changes in blood in pneumonia in children, in particular those accompanied by coronavirus infection, is an important aspect for improving diagnostics and predicting the occurrence of complications arising from the action of oxidative stress.
Objective: to identify and compare morphological changes in blood in children with pneumonia depending on the presence of COVID-19 infection, to find out which morphological indicators are associated with the severity of the disease and to assess the significance of morphological markers for the development of complications.
Materials and methods: A cohort study was conducted on the basis of the pulmonology department of the Ivano-Frankivsk Regional Children's Clinical Hospital of the Ivano-Frankivsk Regional Council in the period 2021-2025. Children aged 1-3 years with clinical and radiological confirmation of pneumonia were included. For this study, 60 young children (1-3 years old) diagnosed with community-acquired pneumonia were selected and divided into 2 groups according to the presence of complicated pneumonia.
Results: Using ultrastructural blood analysis, it was found that the most pronounced morphological changes are observed in complicated cases of COVID-19. Erythrocytes change their shape, some of them are destroyed, others participate in the formation of microthrombi. Among leukocytes, an increase in the number of segmented neutrophils, lymphocytes and monocytes is noted.
Conclusions. The results of the study will clarify the prognostic role of morphological changes in the blood in children with pneumonia, in particular with concomitant COVID-19 infectionВивчення морфологічних змін крові при пневмонії у дітей, зокрема які супроводжуються коронавірусним інфікуванням, є важливим аспектом для покращення діагностики та прогнозування виникнення ускладнень, що виникають внаслідок дії оксидативного стресу.
Мета: визначити та порівняти морфологічні зміни крові у дітей з пневмонією залежно від наявності інфекції COVID-19, з'ясувати які морфологічні показники асоціюються з тяжкістю захворювання та оцінити значення морфологічних маркерів для розвитку ускладнень.
Матеріали та методи: Проведено когортне дослідження на базі пульмонологічного відділення КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної Ради» у період 2021-2025 роки. Включено дітей віком 1-3 роки з клінічним та рентгенологічним підтвердженням пневмонії. Для даного дослідження було обрано 60 дітей раннього віку (1-3 роки) з діагнозом негоспітальної пневмонії, яких було поділено на 2 групи, відповідно до наявності ускладненого перебігу пневмонії.
Результати: За допомогою ультраструктурного аналізу крові, було встановлено, що найбільш виражені морфологічні зміни спостерігаються при ускладненому перебігу на тлі COVID-19. Еритроцити змінюють свою форму, частина з них руйнується, інші беруть участь в утворення мікротромбів. З боку лейкоцитів відмічається збільшення чисельності сегментоядерних нейтрофілів, лімфоцитів та моноцитів.
Висновки. Результати дослідження дозволять уточнити прогностичну роль морфологічних змін крові у дітей з пневмонією, зокрема при супутньому інфікуванні COVID-1
Вплив ранньої фізичної реабілітації у відділені інтенсивної терапії на ментальний стан та когнітивні функції пацієнтів з COVID-19
As of 2021, according to the World Health Organization (WHO), over 700 million cases of COVID-19 have been recorded globally, of which approximately 20 % required hospitalisation and 5 % were transferred to Intensive Care Units (ICU). The primary cause for hospitalisation of patients in ICU is respiratory failure caused by acute respiratory distress syndrome (ARDS) associated with COVID-19. Breathing problems, prolonged ICU stays, and the need for mechanical ventilation significantly affect patients' overall health, reducing their ability to self-care, decreasing muscle strength, and negatively impacting cognitive functions. Early physical rehabilitation is considered a potentially effective method to improve treatment outcomes, particularly in reducing anxiety and depression and restoring cognitive functions.
The aim of our study is to investigate the impact of early physical rehabilitation in the ICU on cognitive function and mental state in patients with COVID-19.
Materials and methods: We conducted a retrospective cohort study on patients with a confirmed diagnosis of COVID-19 who required hospitalisation in the ICU between October 2020 and March 2021. We compared the effects of one and two daily sessions of physical rehabilitation on anxiety and depression levels, as well as cognitive functions in these patients.
Results: We found that two daily sessions of physical rehabilitation significantly reduced anxiety and depression levels in patients with COVID-19, especially among males. Cognitive function dynamics did not show significant differences between the groups, which may indicate the limited impact of physical rehabilitation on cognitive functions in the short term.
Conclusion: Early physical rehabilitation is an important component of the treatment for patients with COVID-19 in the ICU. Increasing the frequency of physical rehabilitation sessions per day contributes to improving patients' mental state, reducing anxiety and depression, and also holds potential for preserving cognitive functions, which is critically important for the long-term recovery of patients after severe illnessСтаном на 2021 рік, за даними ВООЗ, у світі зафіксовано понад 700 мільйонів випадків COVID-19, з яких близько 20 % потребували госпіталізації, а 5 % — переведення до відділень інтенсивної терапії (ВІТ). Основною причиною госпіталізації пацієнтів у ВІТ є дихальна недостатність, викликана гострим респіраторним дистрес синдром на фоні COVID-19. Проблеми з диханням, тривале перебування в реанімації та необхідність вентиляції легень значно впливають на загальний стан пацієнтів, знижуючи їх здатність до самообслуговування, зменшуючи м’язову силу, а також негативно впливаючи на когнітивні функції. Рання фізична реабілітація розглядається як потенційно ефективний метод для покращення результатів лікування, зокрема для зменшення рівня тривоги, депресії та відновлення когнітивних функцій.
Метою нашої роботи є дослідження впливу ранньої фізичної реабілітації у ВІТ на когнітивну функцію та ментальний стан пацієнтів з COVID-19.
Матеріали і методи: Нами було проведене ретроспективне когортне дослідження, на пацієнтах з підтвердженим діагнозом COVID-19, які потребували госпіталізації у ВІТ у період з жовтня 2020 до березня 2021 року. Ми порівнювали ефекти однієї та двох сесій фізичної реабілітації на добу на рівні тривоги та депресії, а також когнітивні функції пацієнтів.
Результати: Виявлено, що два сеанси фізичної реабілітації на добу значно знижують рівні тривоги та депресії у пацієнтів, що хворіють на COVID-19, особливо серед чоловіків. Динаміка когнітивної функції не показала суттєвих відмінностей між групами, що може свідчити про обмежений вплив фізичної реабілітації на когнітивні функції пацієнтів у короткостроковій перспективі.
Висновок: Рання фізична реабілітація є важливою складовою лікування пацієнтів з COVID-19, що перебувають у ВІТ. Збільшення кількості занять фізичною реабілітацією за добу сприяє покращенню психоемоційного стану пацієнтів, знижуючи рівень тривоги та депресії, а також має потенціал для збереження когнітивних функцій, що є критично важливим для довгострокового відновлення пацієнтів після тяжкої хвороб
Індекс маси тіла, ліпідний профіль та поліморфізм генів ендотеліальної дисфункції у жінок з ранньою та пізньою преекслампсією
The aim: to investigate and analyze clinical parameters, laboratory biomarkers of lipid metabolism and endothelial dysfunction gene polymorphisms in early-onset and late-onset preeclampsia and to identify potential risk factor(s) for the development of early-onset preeclampsia.
Materials and methods: a prospective case-control study included 133 women in the second half of pregnancy, including 46 with early-onset (EOP) and 87 with late-onset preeclampsia (LOP) and 34 conditionally healthy pregnant women with an uncomplicated obstetric history and no risk factors for preeclampsia. Concentrations of total cholesterol, high-density lipoprotein cholesterol, low-density lipoprotein cholesterol, and triglycerides in blood plasma were determined. Genetic polymorphisms of endothelial dysfunction (192 Q→R PON-1, 677 C→ T MTHFR) were studied using allele-specific polymerase chain reaction.
Results: Early-onset preeclampsia is associated with an increased relative risk: preterm delivery by 2.08 times (95 % CI 1.48-2.93), operative delivery by 2.2 times (95 % CI 1.46-3.33), early operative delivery by 2.9 times (95 % CI 1.5-5.5), fetal distress during delivery by 3.78 times (95 % CI 1.2-11.9), a low score on the Apgar scale on the 1st minute, less than 6 points, by 2.59 times (95 % CI 1.84-3.66), on the 5th minute – 5.04 times (95 % CI 1.41-18.11), Grade III prematurity – 13.24 times (95 % CI 3.14-55.78) compared to women with late-onset preeclampsia. The study found that overweight was more often observed in patients with EOP (34.8 %) than in those with normal pregnancy (15.9 %) (p=0.02; OR=2.8; 95 % CI 1.03-7.7), obesity (BMI > 30 kg/m2) was more often recorded in those with LOP (33.33 %) than in the control group (3 (6.8 %)) (p=0.02; OR=6.8; 95 % CI 1.9-23.9). Patients in both groups with preeclampsia showed signs of dyslipidemia, but its significance in the development of early-onset or late-onset preeclampsia has not been separately proven. The study found that the number of carriers of MTHFR 677 TT in the group with EOP prevailed over the indicator of C group where there were no carriers of the pathological homozygote 677TT (p<0.05, OR= 20.73 95 % CI 1.16-371.28), and the T allele in the EOP group occurs 1.78 times more often than in the LOP group (p<0.05, OR=2.22; 95 % CI 1.26-3.88) and 2.43 times more often than in the C group (P<0.05, or= 3.15; 95 % CI 1.54-6.45).
Conclusions: Factors of early onset of PE include pre-pregnancy, overweight, first pregnancy, a history of preeclampsia, and carrier of the 677T allele of the MTHFR geneМета: дослідити та проаналізувати клінічні параметри, лабораторні біомаркери обміну ліпідів та поліморфізму генів ендотеліальної дисфункції при ранній та пізній прееклампсії та визначити потенційний фактор(и) ризику розвитку ранньої прееклампсії.
Матеріали та методи: проспективне дослідження випадок-контроль включало 133 жінки в другій половині вагітності, серед яких 46 із раннім початком (РП) та 87 із пізнім початком прееклампсії (ПП) та 34 умовно здорових вагітних з неускладненим акушерським анамнезом та без факторів ризику прееклампсії. Проводили визначення концентрації загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої щільності, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів у плазмі крові. Генетичні поліморфізми ендотеліальної дисфункції (192 Q→R PON-1, 677 C→ T MTHFR) досліджували за допомогою алель-специфічної полімеразної ланцюгової реакції.
Результати: Прееклампсія з раннім початком пов’язана зі збільшеним відносним ризиком: передчасних пологів у 2,08 рази (95 % ДІ 1,48-2,93), оперативних пологів у 2,2 рази (95 % ДІ 1,46-3,33), дострокових пологів оперативним шляхом у 2,9 рази (95 % ДІ 1,5-5,5), дистресом плода під час пологів у 3,78 рази (95 % ДІ 1,2-11,9), низької оцінкою за шкалою Апгар на 1хв., менше ніж 6 балів, в 2,59 рази (95 % ДІ 1,84-3,66), на 5 хвилині – в 5,04 рази (95 % ДІ 1,41-18,11), недоношеністю ІІІ ступеня – в 13,24 рази (95 % ДІ 3,14-55,78) порівняно з жінками із пізньою прееклампсією. В дослідженні встановлено, що надлишкова маса тіла частіше спостерігалась у пацієнток із РП (34,8 %) ніж при нормальному перебігу вагітності (15,9 %) (р=0,02; OR=2,8; 95 % ДІ 1,03-7,7), Ожиріння (ІМТ > 30 кг/м2) частіше реєстрували при ПП (33,33 %), ніж в контрольній групі (3 (6,8 %)) (р=0,02; OR=6,8; 95 % ДІ 1,9-23,9). У пацієнток обох груп із прееклампсією спостерігали ознаки дисліпідемії, але її значення в розвитку ранньої або пізньої прееклампсії окремо не доведено. В дослідженні було визначено, що кількість носіїв MTHFR 677 ТT в групі з РП переважала показник К групи, де були відсутні носії патологічної гомозиготи 677ТТ (р<0,05, OR= 20,73 95 % ДІ 1,16-371,28), а алель Т у групі РП зустрічається в 1,78 рази частіше, ніж у групі ПП (р<0,05, OR=2,22; 95 % ДІ 1,26-3,88) та в 2,43 рази частіше, ніж в К групі (р<0,05, OR= 3,15; 95 % ДІ 1,54-6,45).
Висновки: До факторів раннього виникнення ПЕ слід відности надлишкову вагу до настання вагітності, першу вагітність, прееклампсію в анамнезі та носійство алелю 677Т гену MTHF
Оцінка впливу вікна імплантації та ембріонального фактора на лікування повторної невдачі імплантації (RIF). Проспективне дослідження
The aim: to study of the prognostic value of endometrial receptivity and preimplantation genetic diagnosis of embryos, and their influence on the effectiveness of in vitro fertilization (IVF) programs. We also evaluate the importance of this factor in comparison with other potential causes of infertility.
Materials and methods: This prospective cohort study included 123 infertile women who underwent in vitro fertilization (IVF) treatment. 93 patients had repeated unsuccessful implantation attempts and were divided into three groups: group 1 - patients who were treated using genetically untested embryos according to a standard fixed stimulation protocol, group 2 - patients who were treated using euploid embryos after preimplantation genetic screening according to standard fixed protocol; group 3 - patients who underwent treatment using euploid embryos after pre-implantation genetic screening and determination of the implantation window with subsequent modification of the stimulation protocol, according to the endometrial examination result. 30 patients had a first attempt at IVF, which was carried out using genetically untested embryos, according to a standard fixed protocol, and made up the control group (CG).
Determination of the window of implantation was carried out by triple aspiration biopsy of the endometrium during the luteal phase of the menstrual cycle since the endometrium is most susceptible to implantation during this period. Samples were analyzed using scanning electron microscopy. Based on the results obtained, the endometrial preparation protocol was individualized for the next attempt. preimplantation genetic testing (PGT) of embryos was carried out by the next generation (NGS) method.
Statistical analysis was performed using IBM SPSS V25.0 for Windows software.
Results: According to the obtained results, patient characteristics, screening rates, IVF cycle characteristics, and the number, quality, and stage of transferred embryos were compared between groups. The rate of clinical pregnancy was 46.7 % among patients of group 1.70 % among patients of group 2, 82.8 % among patients of group 3 and 50.0 % of the control group and statistically significantly different between groups (χ2=10.955, p= 0.012). The rate of live birth was 43.3 % among patients of group 1, 53.3 % among patients of group 2, 72.4 % among patients of group 3 and 43.3 % - of the control group, however, it did not differ statistically significantly between groups (χ2=6,639, р=0,084)
Conclusions: The unique window of implantation and the embryonic factor are among the main reasons for multiple failed implantation attempts. Personalization of the endometrial preparation protocol and preimplantation embryo diagnosis are effective methods to improve IVF outcomesМета: Вивчення прогностичної цінності сприйнятливості ендометрія та передімплантаційної генетичної діагностики ембріонів, та їх вплив на результативність програм екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Ми також оцінюємо важливість цього фактора у порівнянні із іншими потенційними причинами безпліддя.
Матеріали та методи: Це проспективне когортне дослідження включало 123 жінки із безпліддям, які пройшли лікування методом екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). 93 пацієнтки мали повторні невдалі спроби імплантації та були поділені на три групи: група 1 – пацієнти, які проходили лікування з використанням генетично нетестованих ембріонів за стандартним фіксованим протоколом стимуляції, група 2 – пацієнти, що проходили лікування з використанням еуплоїдних ембріонів після передімплантаційного генетичного скринінгу за стандартним фіксованим протоколом; група 3 – пацієнти, які проходили лікування з використанням еуплоїдних ембріонів після передімплантаційного генетичного скринінгу та визначення вікна імплантації з подальшою модифікацією стимуляційного протоколу, відповідно до результату дослідження ендометрію. 30 пацієнток мали першу спробу запліднення ін вітро (ЗІВ), яка була проведена з використанням генетично нетестованих ембріонів, за стандартним фіксованим протоколом, та склали контрольну групу (ГК).
Визначення, вікна імплантації було проведено шляхом триразової аспіраційної біопсії ендометрію протягом лютеїнової фази менструального циклу, оскільки в цей період ендометрій найбільш сприйнятливий до імплантації. Аналіз зразків проводили за допомогою скануючої електронної мікроскопії. На основі отриманих результатів протокол підготовки ендометрію було індивідуалізоване для наступної спроби. Передімплантаційна діагностика (ПГД) ембріонів була проведена методом next generation (NGS).
Статистичний аналіз проводили з використанням програмного забезпечення IBM SPSS V25.0 for Windows.
Результати: Згідно з отриманими результатами характеристики пацієнтів, показники скринінгу, характеристики циклу ЕКЗ, а також кількість, якість і стадія перенесених ембріонів були порівнюваними між групами. Рівень настання клінічної вагітності склав 46,7 % серед пацієнтів групи 1, 70 % серед пацієнтів групи 2, 82,8 % серед пацієнтів групи 3 та 50,0 % - групи контролю та статистично достовірно відрізняються між групами (χ2=10,955, р=0,012). Рівень живонародження склав 43,3 % серед пацієнтів групи 1, 53,3 % серед пацієнтів групи 2, 72,4 % серед пацієнтів групи 3 та 43,3 % - групи контролю проте статистично достовірно не відрізнявся між групами (χ2=6,639, р=0,084)
Висновки: Унікальне вікно імплантації та ембріональний фактор є одними з основних причин множинних невдалих спроб імплантації. Персоналізація протоколу підготовки ендометрію та передімплантаційна діагностика ембріонів є ефективними методами покращення результатів ЕК
Оцінка біомеханічної стабільності грудо-поперекового переходу при вибуховому переломі Th12 після хірургічної стабілізації під впливом ротаційного навантаження
The thoracolumbar junction is the most vulnerable to traumatic injuries, with over 65 % of injuries to the thoracolumbar spine occurring in this region.
Objective: To examine the stress-strain state of the thoracolumbar spine model with a burst fracture of the Th12 vertebra under various transpedicular fixation options influenced by rotational loading.
Materials and Methods: A mathematical finite-element model of the human thoracolumbar spine was developed, including a burst fracture of the Th12 vertebra and a transpedicular stabilization system containing eight screws implanted in the Th10, Th11, L1, and L2 vertebrae. Four variants of transpedicular fixation were modelled using short and long screws passing through the anterior surface of the vertebra, with and without two crosslinks.
Results: The analysis showed sufficiently high loading values for both the bone structures of the models and the elements of the metal construct. The maximum stress level in the body of the damaged vertebra was 33.2, 26.7, 30.1, and 24.2 MPa, respectively, for models with monocortical screws without crosslinks, bicortical screws without crosslinks, monocortical screws with crosslinks, and bicortical screws with crosslinks. High values were also recorded for the vertebrae adjacent to the damaged one: 13.0, 8.4, 10.9, and 7.1 MPa for the L1 vertebra and 10.2, 8.9, 7.1, and 6.2 MPa for the Th11 vertebra in the respective models. The stress on the supporting rods was registered at 582.0, 512.5, 512.6, and 452.7 MPa respectively.
Conclusion: The conducted analysis demonstrated that under rotational loading, the model with monocortical screws without crosslinks shows the highest peak loads at control points, whereas the model with bicortical screws and crosslinks shows the minimum. Meanwhile, models with short screws and crosslinks and long screws without crosslinks exhibit comparable resultsЗона грудо-поперекового переходу є найбільш вразливою щодо травматичних пошкоджень, понад 65 % травм грудо-поперекового відділу хребта припадає на цю ділянку.
Мета: Вивчити напружено-деформований стан моделі грудо-поперекового відділу хребта з вибуховим переломом хребця Th12 за різних варіантів транспедикулярної фіксації під впливом ротаційного навантаження.
Матеріали та методи: Було розроблено математичну скінченно-елементну модель грудо-поперекового відділу хребта людини, що включала вибуховий перелом тіла хребця Th12 та транспедикулярну систему стабілізації, яка містить 8 гвинтів, імплантованих у хребці Th10, Th11, L1 та L2. Моделювали 4 варіанти транспедикулярної фіксації за допомогою коротких і довгих гвинтів, що проходять крізь передню поверхню тіла хребця, а також з двома поперечними стяжками та без них.
Результати: Аналіз показав достатньо високі показники навантаження як для кісткових структур моделей, так і для елементів металоконструкції. Максимальний рівень напруження в тілі пошкодженого хребця склав 33,2, 26,7, 30,1 і 24,2 МПа відповідно для моделей з монокортикальними гвинтами без поперечних стяжок, з бікортикальними гвинтами без стяжок, з монокортикальними гвинтами та стяжками, і з бікортикальними гвинтами та стяжками. Високі значення також були отримані для тіл хребців, суміжних з пошкодженим: 13,0, 8,4, 10,9 і 7,1 МПа для тіла L1 і 10,2, 8,9, 7,1, і 6,2 МПа для тіла Th11 для розглянутих моделей відповідно. Напруження на опорних балках було зафіксовано на рівні 582,0, 512,5, 512,6 і 452,7 МПа відповідно.
Висновок: проведений аналіз продемонстрував, що при моделюванні ротаційного навантаження модель з монокортикальними гвинтами без поперечних стяжок демонструє максимальні пікові навантаження в контрольних точках, модель з бікортикальними гвинтами та поперечними стяжками – мінімальні. Водночас моделі з короткими гвинтами та стяжками та довгими гвинтами без стяжок характеризуються порівнянними результатам
Пілонідальна кіста крижово-куприкової ділянки з дебютом захворювання у вигляді переднього перианального абсцесу: клінічний випадок
The aim. To analyze the clinical case of surgical treatment of a patient with a pilonidal cyst (PC) of the sacrococcygeal area, which manifested as an anterior perianal abscess, and to justify the need for an in-depth differential and diagnostic search in patients with corresponding clinical manifestations of perianal pathology.
Description of a clinical case. The article describes a clinical case of successful treatment of a 24-year-old patient with a pilonidal cyst of the sacrococcygeal area and a purulent secondary fistula that mimicked a perianal abscess with an incomplete external fistula of the rectum. Data are given on the step-by-step performance of the diagnostic process and the choice of optimal surgical treatment tactics.
Results and discussion. The described clinical case is interesting for specialists and its detailed coverage due to: a) the presented atypical course of PC; b) selected diagnostic tactics; c) the selected method of operative treatment of the patient. The points mentioned above are described in detail in the section, with coverage and visualization of possible alternative options for the patient's diagnosis and the use of various tactics for surgical treatment.
Conclusions. Conducting an extended differential diagnostic search using additional instrumental imaging methods is justified in patients with pilonidal disease with an atypical or blurred course. Performing a complete perioperative set of examinations allows for choosing the correct surgical tactics for treating such patients. The use of a full-fledged invasive examination of the perianal area using methods of regional or general anesthesia is reasonably justified in case of suspicion of insufficient informativeness of clinical-instrumental, laboratory, and imaging methods of examinationМета. Проаналізувати клінічний випадок хірургічного лікування пацієнта з пілонідальною кістою крижово-куприкової ділянки, яка маніфестувала у вигляді переднього перианального абсцесу та обґрунтувати необхідність проведення поглибленого дифернційно-діагностично пошуку у пацієнтів з відповідними клінічними проявами перианальної патології.
Опис клінічного випадку. В статті описаний клінічний випадок успішного лікування 24-річного пацієнта із пілонідальною кістою крижово-куприкової ділянки та нагноєним вторинним норицевим ходом, що мімікрував під перианальний абсцес із неповної зовнішньої норицею прямої кишки. Наведені дані щодо покрокового виконання діагностичного процесу та вибору оптимальної хірургічної тактики лікування.
Результати та обговорення. Описаний клінічний випадок є цікавим для спеціалістів та його детального висвітлення внаслідок: а) представленого нетипового перебігу ПХ; б) обраної діагностичної тактики; в) обраного методу оперативного лікування пацієнта. В розділі детально описані вищеописані пункти з висвітленням та візуалізацією можливих альтернативних варіантів діагнозу пацієнта та застосуванням різних тактик до хірургічного лікування.
Висновки. Проведення розширеного дифернційно-діагностично пошуку із використанням додаткових інструментальних методів візуалізації є виправданим у пацієнтів з наявністю пілонідальної хвороби з атиповим чи розмитим варіантом перебігу. Виконання повноцінного периопераційного набору обстежень дозволяє обрати правильну тактику хірургічного лікування таких пацієнтів. Застосування повноцінного інвазивного обстеження перианальної ділянки з використанням методів регіонарної або загальної анестезії є обґрунтовано виправданим при підозрі на неповноцінну інформативність клініко-інструментальних, лабораторних та візуалізаційних методів обстеженн
Клініко-неврологічні особливості пацієнтів з різним варіантом периферичної полінейропатії на тлі цукрового діабету 2 типу
The aim: to determine the clinical and neurological features of polyneuropathies depending on the pathomorphological type of peripheral nerve damage in patients with type 2 diabetes mellitus (DM).
Materials and methods: We examined 96 patients who were being treated in the endocrinology department of the University Hospital of KhNMU, with a diagnosis of type 2 DM and a complication - peripheral polyneuropathy (PNP). All patients completed a general clinical and neurological examination, assessment of the severity of polyneuropathic syndrome using specialized scales, and electroneuromyographic examination to assess the morpho-functional type of peripheral nerve damage.
Results: All patients were divided into three groups according to the results of electroneuromyographic examination: group 1 - axonal type (n = 37); group 2 - demyelinating type (n = 29); group 3 - mixed (axonal-demyelinating) type (n = 30). Further, during the study, depending on the morphofunctional type of peripheral nerve damage, the clinical and neurological status of patients and the results of valid scales (TSS, NIS LL, MNSI, The pain DETECT questionnaire, the VAS analogue scale) were analyzed. The symmetry of neurological symptoms and clinical and neurological status disorders in patients with different types of peripheral neuropathy were also investigated.
Conclusions: The study showed that patients with axonal PNP in type 2 DM are more characterized by subjective neurological symptoms and reduced reflexes. In patients with a demyelinating type of PNP, impaired vibration sensitivity, decreased muscle strength in the extremities, and increased tendon reflexes of the lower extremities predominate. Patients with mixed types of PNP complain more of symptoms characteristic of axonal damage, and impaired vibration sensitivity and decreased muscle strength are also observedМета: визначення клініко-неврологічних особливостей полінейропатій (ПНП) залежно від патоморфологічного типу ураження периферичних нервів у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу.
Матеріали та методи: Нами було обстежено 96 хворих, які знаходились на лікуванні в ендокринологічному відділенні Філія «Університетська лікарня» ХНМУ, з діагнозом ЦД 2 типу та ускладненням у вигляді периферичної полінейропатії. Усім пацієнтам було проведено загальне клініко-неврологічне обстеження, оцінка вираженості поліневропатичного синдрому за допомогою спеціалізованих оцінних шкал, електронейроміографічне дослідження для оцінки морфо-функціонального типу ураження периферичних нервів.
Результати: Всі пацієнти були розподілені на три групи за результатами електронейроміографічного дослідження: 1 група – аксональний тип (n = 37); 2 група – демієлінізуючий тип (n = 29); 3 група змішаний (аксонально-демієлінізуючий) тип (n = 30). Надалі у ході дослідження в залежності від морфофункціонального типу ураження периферичних нервів були проаналізовані клініко-неврологічний статус пацієнтів, рзультати валідних шкал: TSS, NIS LL, MNSI, опитувальника «painDETECT», аналогової шкали ВАШ. Також була досліджена симетричність неврологічної симптоматики та порушень клініко-неврологічного статусу у пацієнтів з різним типом периферичної ПНП.
Висновки: Дослідження показало, що для пацієнтів з аксональною формою полінейропатії при ЦД 2 типу більш характерні суб’єктивні неврологічні симптоми та знижені рефлекси. У хворих із демієлінізуючим типом ПНП переважають порушення вібраційної чутливості, зниження м’язової сили в кінцівках і посилення сухожильних рефлексів нижніх кінцівок. Пацієнти зі змішаним типом ПНП скаржаться більше на симптоми, притаманні аксональному ураженню, також спостерігається порушення вібраційної чутливості та зниження м’язової сил
Культурна адаптація та валідація української версії анкети оцінки вираженості симптомів запаморочення (головокружіння) – Vertigo Symptom Scale
Vertigo (dizziness) is a common symptom affecting 20-30 % of adults annually. Standardized assessment tools, such as the Vertigo Symptom Scale (VSS), are important for objectifying diagnosis and monitoring treatment but have not yet been adapted for use in Ukraine.
The aim. To conduct translation, cultural adaptation, and validation of the Ukrainian version of the Vertigo Symptom Scale.
Materials and methods. A prospective cohort study was conducted involving 86 patients (50 with vestibular and 36 with psychogenic vertigo). A two-stage translation, cultural adaptation, and validation of the questionnaire were performed. Reliability (Cronbach's α test, test-retest), convergent and discriminant validity, and sensitivity to change were evaluated.
Results. High internal consistency of the questionnaire was found (Cronbach's α = 0.853-0.880), reliability in repeated testing (ICC = 0.808), and strong correlation with the visual analogue scale (r = 0.823, p = 0.0001). The questionnaire demonstrated the ability to differentiate between vestibular and psychogenic vertigo (p = 0.002) and high sensitivity to changes after treatment (Cohen's d = 8.131).
Conclusions. The Ukrainian version of VSS is a reliable and valid tool for assessing the severity of vertigo symptoms and can be recommended for use in clinical practice and research.Запаморочення (головокружіння) є поширеним симптомом, що вражає 20-30 % дорослого населення щорічно. Стандартизовані інструменти оцінки, такі як Vertigo Symptom Scale (VSS), є важливими для об'єктивізації діагностики та моніторингу лікування, проте досі не були адаптовані для використання в Україні.
Мета дослідження. Провести переклад, культурну адаптацію та валідацію української версії анкети Vertigo Symptom Scale.
Матеріали та методи. Проведено проспективне когортне дослідження за участю 86 пацієнтів (50 - з вестибулярним та 36 - з психогенним запамороченням). Здійснено двоетапний переклад, культурну адаптацію та валідацію анкети. Оцінено надійність (α-тест Кронбаха, тест-ретест), конвергентну та дискримінантну валідність, чутливість до змін.
Результати. Виявлено високу внутрішню узгодженість анкети (α Кронбаха = 0,853-0,880), надійність при повторному тестуванні (ІКК = 0,808), сильну кореляцію з візуальною аналоговою шкалою (r = 0,823, p = 0,0001). Анкета продемонструвала здатність диференціювати вестибулярне та психогенне запаморочення (p = 0,002) та високу чутливість до змін після лікування (Cohen's d = 8,131).
Висновки. Українська версія VSS є надійним та валідним інструментом для оцінки вираженості симптомів запаморочення, що може бути рекомендована для використання в клінічній практиці та наукових дослідження
Гострі больові синдроми при ушкодженнях нервів та сплетінь кінцівок
Injuries of peripheral nerves and plexuses cause serious disorders in the affected limbs. Unfortunately, the frequency of nerve injuries and limb plexuses is steadily increasing in our country, due to hostilities, which emphasizes the extreme relevance of this pathology.
The aim of the review is to consider the current data on pathophysiological mechanisms, clinical manifestations, and treatment of acute pain syndromes in patients with injuries of peripheral nerves and limb plexuses.
Materials and methods. Scientific databases PubMed, Google Scholar, Scopus, Cochrane Library, as well as the materials of the International Association for the study of pain were used to search for sources of research information. The main studies were found in Pubmed, Google Scholar and materials of the International Association for the study of pain and made up 191 sources of information, 150 of which were excluded from the review due to insufficient data on pathophysiological mechanisms, clinical manifestations, and treatment of pain syndromes in patients with damage to the nerves and plexuses of the limbs, thus 41 sources of information formed the basis of the review.
Results: Brachial plexus and peripheral nerve injuries can be associated with any combination of nociceptive, neuropathic, phantom limb pain, and even complex regional pain syndromes. Acute neuropathic pain is an under-recognized condition, often difficult to treat and can progress to persistent pain and disability. Neuropathic pain develops because the main damage affects the somatosensory system. It is caused by peripheral nerve damage and associated changes in the central nervous system. The first line of pharmacological treatment for neuropathic pain according to current guidelines is anticonvulsant drugs that affect neuronal calcium channels, as well as tri- and tetracyclic antidepressants and selective serotonin/norepinephrine reuptake inhibitors.
Conclusions: At the current stage, progress has been made in understanding the mechanisms of development of the pathological condition and in the development of therapeutic approaches, however, the chronicity of pain syndrome in patients with damage to the nerves and plexuses of the limbs is still high, which requires further research to develop complex pathogenetic therapy and better understanding of the mechanisms pain in this category of patientsТравми периферичних нервів та сплетінь викликають серйозні порушення в ушкоджених кінцівках. На жаль, частота травм нервів та сплетінь кінцівок неухильно зростає в нашій країні, у зв'язку з бойовими діями, що підкреслює надзвичайну актуальність даної патології.
Мета огляду розглянути сучасні дані по патофізіологічним механізмам, клінічним проявам та лікуванню гострих больових синдромів у пацієнтів з травмами периферичних нервів та сплетінь кінцівок.
Матеріали та методи. Для пошуку джерел інформації дослідження використовувались наукові бази даних PubMed, Google Scholar, Scopus, Cochrane Library, а також матеріали International Association for the study of pain. Основні дослідження були виявлені в базах Pubmed, Google Scholar та матеріалах International Association for the study of pain та склали 191 джерело інформації, 150 з були виключені з огляду у зв’язку з недостатньою інформативністю даних про патофізіологічні механізми, клінічні прояви та лікування больових синдромів у пацієнтів з пошкодженнями нервів та сплетінь кінцівок, таким чином 41 джерело інформації склали основу огляду.
Результати: Пошкодження плечового сплетення та периферичних нервів можуть бути пов’язані з будь-якими комбінаціями синдромів ноцицептивного, нейропатичного, фантомного болю у кінцівках та навіть комплексного регіонарного больового синдрому. Гострий нейропатичний біль – це стан, який недостатньо розпізнається, часто важко піддається лікуванню та може прогресувати до постійного болю та інвалідності. Нейропатичний біль розвивається у зв'язку з тим, що основне пошкодження впливає на соматосенсорну систему. Це викликано ураженням периферичного нерва та пов’язаними з ним змінами центральної нервової системи. Першою лінією для фармакологічного лікування нейропатичного болю згідно сучасних гайдлайнів є протисудомні препарати, що впливають на нейрональні кальцієві канали, а також три- та тетрациклічні антидепресанти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну.
Висновки: На сучасному етапі досягнуті успіхи у розумінні механізмів розвитку патологічного стану та у розробці терапевтичних підходів, проте хронізація больового синдрому у пацієнтів з ушкодженнями нервів та сплетінь кінцівок залишається все ще високою, що зумовлює подальші дослідження з метою розробки комплексної патогенетичної терапії та кращого розуміння механізмів болю у даної категорії пацієнті
Особливості метаболізму ліпідів у хворих на цукровий діабет 2 типу та подагричний артрит
The aim: To study the relationship between lipid metabolism parameters, chemerin, and adenosine monophosphate-activated protein kinase (AMPK) activity in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM), as well as in patients with a combined course of T2DM and gout.
Materials and methods. To assess lipid metabolism disorders, 100 patients were examined and divided into 2 groups: - 1st group – patients with T2DM and gout (n=70), 2nd group – patients with gout (n=30), control group (CG) - practically healthy individuals (n=20). The levels of total cholesterol (TC), triglycerides, high-density lipoprotein cholesterol (HDL), low-density lipoprotein cholesterol (LDL), and very low-density lipoprotein cholesterol (VLDL) were analyzed. As markers of insulin resistance (IR), the content of AMPK and chemerin was investigated. Statistical data processing was carried out using the statistical data processing program package version 8.0 STATISTICA (StatSoft Inc).
The results. A significant difference was found between the levels of lipid parameters (except HDL) when comparing patients with the combined pathology of T2DM and gout, with a monocourse of gout and representatives of CG (р<0.001). It was also found that among lipidogram indicators, in all groups, an inverse correlation of AMPK value with LDL level was found (strong for patients of the 1st group and medium strength for representatives of the 2nd group and CG). Another indicator with which AMPK levels in all groups were statistically reliably correlated was TC. The presence of a direct correlation between the levels of LDL and chemerin in the 2nd group and CG, as well as the levels of TC and chemerin in patients with a combination of T2DM with gout and an inverse correlation in the other groups (all p<0.05) was established.
Conclusions: Statistically significant relationships were found between lipid metabolism indicators, chemerin and AMPK activity in patients with T2DM, as well as in patients with combined course of T2DM and goutМета: вивчення взаємозв'язку між показниками ліпідного обміну, хемерином та активністю аденозинмонофосфат-активованої протеїнкінази (AMPK) у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та у пацієнтів із поєднаним перебігом ЦД 2 типу та подагричного артриту (ПА).
Матеріали та методи. Для оцінки порушень ліпідного обміну обстежено 100 хворих, що були розподілені на 2 групи: - 1-а група – пацієнти з ЦД 2 типу та ПА (n=70), 2-а група – пацієнти з ПА (n=30), контрольна група (КГ) – практично здорові особи (n=20). Проаналізовано рівні загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ). В якості маркерів інсулінорезистентності (ІР) досліджено вміст АМРК, хемерину. Статистичну обробку даних проводили з використанням програм обробки статистичних даних 8.0 STATISTICA (StatSoft Inc).
Результати. Констатовано достовірну різницю між рівнями показників ліпідограми (окрім ЛПВЩ) при порівнянні хворих на комбіновану патологію ЦД 2 типу та ПА, з моноперебігом ПА та представників КГ (р<0,001). Також було виявлено, що серед показників ліпідограми, в усіх групах було виявлено зворотну кореляцію значення АМРК з рівнем ЛПНЩ (сильний для пацієнтів 1-ї групи та середньої сили у представників 2-ї групи та КГ). Іншим показником, з яким статистично достовірно корелювали рівні АМРК в усіх групах, був ЗХ. Констатовано наявність прямого кореляційного зв’язку рівнів ЛПНЩ та хемерину у 2-й групі та КГ, а також рівнів ЗХ з хемерином у пацієнтів з комбінацією ЦД 2 типу з ПА та зворотну кореляцію у інших групах (усі p<0,05).
Висновки: Було виявлено статистично достовірні взаємозв'язки між показниками ліпідного обміну, хемерином та активністю AMPK у пацієнтів з ЦД 2 типу, а також у пацієнтів із поєднаним перебігом ЦД 2 типу та П