ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Профіль осіб, що звернулися з приводу проведення аборту в центр третього рівня району північних пагорбів, з розглядом медичного акту припинення вагітності в Індії
No full textThe aim of the present study was to investigate the socio-demographic and obstetric profile of pregnant women, seeking medical termination of pregnancy in accordance with the Medical Termination of Pregnancy (MTP) Act and the reasons for undergoing termination of pregnancy in the tertiary care center of the hilly region of Northern India and to further review the amendments in the Medical Termination of Pregnancy Act 1971 along with its future implications in legalizing abortions in India.
Materials and Methods: A registry-based retrospective study was carried out among pregnant women, attending the gynecologic outpatient department for termination of pregnancy at the tertiary care teaching hospital and the referral center for Himalayan foothills in Northern India. The records of women, seeking termination of pregnancy during a 1-year period between October 2020 and September 2021, were reviewed and information on their demographic and obstetric profile, reason for undergoing termination of pregnancy, and acceptance of contraception, following termination of pregnancy was recorded in the data sheet. The information obtained was analyzed using SPSS version 20 (IBM, Chicago, USA) for descriptive statistics.
Results: A total of 400 pregnant women underwent Medical Termination of Pregnancy between October 2020 and September 2021. 30.5 % (122/400) women between 26–30 years of age underwent termination of pregnancy, followed by 27.3 % women aged between 31–35 years. Social reasons for termination of pregnancy were more evident in women aged 26 years and above. 84.09 % pregnancies were terminated in the second trimester (>12 weeks) on eugenic ground, while 65.01 % pregnancies were terminated in the first trimester (6–12 weeks) on social grounds. Only 7.75 % (31/400) women opted for sterilization or family planning after MTP, out of which the majority opted for temporary methods of contraception.
Conclusion: We conclude from the results of the present study that women in the peak reproductive age (26–30 years) are more likely to seek pregnancy termination and this group of women needs to be the focus of contraceptive counseling and family planning services. Timely ultrasound scans by an expert sonologist may be a step forward towards lowering the rates of late pregnancy termination. There is a need to educate women to avail and use contraceptive methods in an effective manner and to make them aware of utilizing sterilization services, once they complete their families to avoid unwanted pregnancies.Целью этого исследования было изучить социально-демографический и акушерский профиль беременных, обращающихся за медицинским прерыванием беременности в соответствии с Законом о медицинском прерывании беременности (МПБ) и причины прерывания беременности в центре третичной помощи холмистого региона Северной Индии для дальнейшего пересмотра поправок к Закону о медицинском прерывании беременности 1971 с его будущими последствиями для легализации абортов в Индии.
Материалы и методы. Ретроспективное исследование на основе реестра было проведено среди беременных женщин, посещавших гинекологическое амбулаторное отделение для прерывания беременности при учебной больнице третьего уровня и реферальном центре Гималайских предгорий в Северной Индии. Были пересмотрены записи о женщинах, обратившихся за прерыванием беременности в течение 1 года с октября 2020 года по сентябрь 2021 года и опубликована информация об их демографическом и акушерском профиле, причине прерывания беременности и принятии контрацепции после прерывания беременности, что записано в паспорте данных. Полученную информацию проанализировали с помощью SPSS версии 20 (IBM, Чикаго, США) для описательной статистики.
Результаты. В общей сложности 400 беременных женщин прошли медицинское прерывание беременности в период с октября 2020 года по сентябрь 2021 года. 30,5 % (122/400) женщин прерывали беременность в возрасте 26–30 лет, 27,3 % женщин в возрасте 31–35 лет. Социальные причины прерывания беременности были более яркими у женщин от 26 лет. 84,09 % беременностей было прервано во втором триместре (>12 недель) по евгенической причине, тогда как 65,01 % беременностей было прервано в первом триместре (6-12 недель) по социальным причинам. Лишь 7,75 % (31/400) женщин избрали стерилизацию или планирование семьи после MПБ, из которых большинство избрали временные методы контрацепции.
Вывод. по результатам этого исследования мы делаем вывод, что женщины пикового репродуктивного возраста (26–30 лет) чаще стремятся к прерыванию беременности, и эта группа женщин должна быть в центре внимания консультаций по вопросам контрацепции и планирования семьи. Своевременное исследование экспертом-сонологом может стать шагом вперед к снижению частоты прерывания беременности на поздних сроках. Необходимо научить женщин выбирать и эффективно использовать методы контрацепции, а также проинформировать их об использовании услуг стерилизации после того, как они наполнят свои семьи во избежание нежелательной беременностиМетою цього дослідження було дослідити соціально-демографічний та акушерський профіль вагітних, які звертаються за медичним перериванням вагітності відповідно до Закону про медичне переривання вагітності (MПВ) та причини переривання вагітності в центрі третинної допомоги горбистого регіону Північної Індії для подальшого перегляду поправок до Закону про медичне переривання вагітності 1971 року разом із його майбутніми наслідками для легалізації абортів в Індії.
Матеріали та методи. Ретроспективне дослідження на основі реєстру було проведено серед вагітних жінок, які відвідували гінекологічне амбулаторне відділення для переривання вагітності при навчальній лікарні третього рівня та реферальному центрі Гімалайських передгір'їв у Північній Індії. Були переглянуті записи про жінок, які звернулися за перериванням вагітності протягом 1 року з жовтня 2020 року по вересень 2021 року та опубліковано інформацію про їх демографічний та акушерський профіль, причину переривання вагітності та прийняття контрацепції після переривання вагітності, що записано в паспорті даних. Отриману інформацію проаналізували за допомогою SPSS версії 20 (IBM, Чикаго, США) для описової статистики.
Результати. загалом 400 вагітних жінок пройшли медичне переривання вагітності в період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року. 30,5 % (122/400) жінок переривали вагітність у віці 26–30 років, 27,3 % жінок у віці 31–35 років. Соціальні причини переривання вагітності були більш яскравими у жінок віком від 26 років. 84,09 % вагітностей було перервано в другому триместрі (>12 тижнів) за євгенічною причиною, тоді як 65,01 % вагітностей було перервано в першому триместрі (6-12 тижнів) за соціальними причинами. Лише 7,75 % (31/400) жінок обрали стерилізацію або планування сім’ї після MПВ, з яких більшість обрали тимчасові методи контрацепції.
Висновок. за результатами цього дослідження ми робимо висновок, що жінки пікового репродуктивного віку (26-30 років) частіше прагнуть переривання вагітності, і ця група жінок повинна бути в центрі уваги консультацій з питань контрацепції та планування сім’ї. Своєчасне ультразвукове дослідження експертом-сонологом може стати кроком вперед до зниження частоти переривання вагітності на пізніх термінах. Необхідно навчити жінок обирати та ефективно використовувати методи контрацепції, а також поінформувати їх про використання послуг стерилізації після того, як вони наповнять свої сім’ї, щоб уникнути небажаної вагітност
Впровадження мініінвазивних методик жовчовиведення в лікуванні бластоматозної механічної жовтяниці
No full textTumor diseases of the BPDZ (biliopancreatoduodenal zone) occupy one of the leading places among the causes of disability and mortality of the population, both according to global and domestic statistics, while in 85–90 % of cases, patients with distal tumor biliary obstruction are detected. The most common symptom of malignant tumors of periampullary localization is OJ(obstructive jaundice), which is found in 86–95 % of patients and becomes the first manifestation of the disease in 65–70 % of cases.
Purpose. Optimization of surgical treatment in surgically incurable patients with obstructive blastomatous jaundice.
Materials and methods. The study was clinical in nature, it was carried out on the basis of CCH №17 (Kharkov, Ukraine) and the State Institution “Institute of General and Emergency Surgery named after V. I. Zaitsev National Academy of Medical Sciences of Ukraine ") and consisted of two stages. The main task of the first stage was a retrospective assessment of the results of antegrade and retrograde minimally invasive interventions performed in the period from 2006 to 2011 in 122 patients. The main objective of the second stage of the study was to assess the results of surgical treatment of 75 patients with blastomatous breast, who were treated from 2012 to 2019. using the developed treatment algorithm.
Results. At the first stage of the study, the effectiveness of endoscopic transpapillary and transhepatic biliary excretion methods in patients with distal malignant obstruction of the gastrointestinal tract was compared, for which patients who underwent minimally invasive interventions were divided into two subgroups: group A (63 observations) biliary excretion, and in group b (59 observations) as biliary decompression antegrade percutaneous-transhepatic methods of drainage of bilious ways were applied.
Endoscopic transpapillary surgery showed itself to be, not inferior to open surgery in effectiveness of biliary decompression, instead it has a number of advantages, such as low trauma, relative safety, low complication and mortality.
Conclusions. The developed algorithm of bile excretion in incurable patients with blastomatous MF allowed to minimize the number of postoperative complications to 4.0 %, to avoid the development of transient hyperamylasemia and postmanipulation pancreatitis. Endoscopic retrograde methods of RV prosthetics as the final stage of surgical treatment in this category of patients have certain advantages over antegrade methods of external drainage, primarily due to the preservation of the natural passage of bile in the duodenum and better adaptation and tolerability by patientsОпухолевые заболевания билиопанкреатодуоденальной зоны занимают одно из ведущих мест среди причин нетрудоспособности и смертности населения как по данным общемировой, так и отечественной статистики, при этом в 85–90 % случаев из них выявляются больные с дистальной опухолевой билиарной обструкцией. Наиболее частым симптомом злокачественных опухолей периампулярной локализации является механическая желтуха, которая обнаруживается у 86–95 % пациентов и в 65–70 % случаев становится первым проявлением заболевания.
Цель. Оптимизация хирургического лечения у хирургически инкурабельных пациентов с бластоматозной механической желтухой.
Материалы и методы. Исследование носило клинический характер, было выполнено на базе КНП 17 ГКБ (г. Харьков, Украина) и ГУ «Институт общей и неотложной хирургии им. В.Т.Зайцева НАМН Украины») и состояло из двух этапов. Основной задачей первого этапа была ретроспективная оценка результатов антеградных и ретроградных миниинвазиивных вмешательств, выполненных за период с 2006 по 2011 гг., у 122 пациентов. Основной задачей второго этапа исследования была оценка результатов хирургического лечения 75 пациентов с бластоматозной МЖ, проходивших лечение с 2012 по 2019 гг. с применением разработанного алгоритма лечения.
Результаты. На первом этапе исследования проведено сравнение эффективности эндоскопических чреспапиллярных и чрескожных чреспеченочных методов желчеотведения у пациентов с дистальной злокачественной обструкцией ЖВП, для чего пациенты, перенесшие миниинвазивные вмешательства, были разделены на две подгруппы: группу А (63 наблюдения) составили пациенты, которым выполнялись эндоскопические ретроградные методы желчеотведения, а в группе В (59 наблюдений) в качестве билиарной декомпрессии применялись антеградные чрескожно-чреспеченочные методы дренирования желчных путей.
Обсуджение. Эндоскопическая чрезпапиллярная хирургия при наличии дистальной обструкции ЖВП злокачественного генеза представляет собой не просто альтернативу хирургическим вмешательствам, а является в комбинации с антеградной декомпрессией методами выбора в этой группе тяжелых онкологических больных. Миниинвазивные методы, не уступая в эффективности желчной декомпрессии, имеют целый ряд преимуществ, таких как малотравматичность, относительная безопасность, низкая частота осложнений и летальности.
Выводы. Разработанный алгоритм желчеотведения у инкурабельных пациентов с бластоматозной МЖ позволил минимизировать число послеоперационных осложнений до 4,0 %, избежать развития транзиторной гиперамилаземии и постманипуляционного панкреатита. Эндоскопические ретроградные методы протезирования ЖВП в качестве окончательного этапа хирургического лечения у этой категории пациентов имеют определенные преимущества перед антеградными методиками наружного дренирования, в первую очередь, связанные с сохранением естественного пассажа желчи в ДПК и лучшей адаптацией и переносимостью со стороны больныхПухлинні захворювання БПДЗ (билиопанкреатодуоденальної зони) є одним із перших місць серед причин непрацездатності та смертності населення як за даними загальносвітової, так і вітчизняної статистики, при цьому в 85–90 % випадків з них виявляються хворі з дистальною пухлинною біліарною обструкцією. Найбільш частим симптомом злоякісних пухлин періампулярної локалізації є МЗ (механічна жовтяниця), яка виявляється у 86–95 % пацієнтів і в 65–70 % випадків стає першим проявом захворювання.
Мета. Оптимізація хірургічного лікування у хірургічно інкурабельних пацієнтів з бластоматозною механічною жовтяницею.
Матеріали та методи. Дослідження носило клінічний характер, було виконано на базі КНП 17 МКЛ (м.Харків, Україна) і ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України ») і складалося з двох етапів. Основним завданням першого етапу була ретроспективна оцінка результатів антеградних і ретроградних малоінвазивних втручань, виконаних за період з 2006 по 2011 рр., У 122 пацієнтів. Основним завданням другого етапу дослідження була оцінка результатів хірургічного лікування 75 пацієнтів з бластоматозної МЖ, які проходили лікування з 2012 по 2019 рр. із застосуванням розробленого алгоритму лікування.
Результати. На першому етапі дослідження проведено порівняння ефективності ендоскопічних чрезпапіллярних і чрезпечінкових методів жовчовиведення у пацієнтів з дистальної злоякісної обструкцією ЖВП, для чого пацієнти, які перенесли мініінвазивні втручання, були розділені на дві підгрупи: групу А (63 спостереження) склали пацієнти, яким виконувалися ендоскопічні ретроградні методи жовчовиведення, а в групі в (59 спостережень) в якості біліарної декомпресії застосовувалися антеградні черезшкірно-чрезпечінкові методи дренування жовчних шляхів.
Ендоскопічна чрезпапіллярна хірургія при наявності дистальної обструкції ЖВП злоякісного генезу є не просто альтернативу хірургічних втручань, а є в комбінації з антеградної декомпресією методами вибору в цій групі важких онкологічних хворих. Мініінвазивні методи, не поступаючись в ефективності жовчної декомпресії, мають цілий ряд переваг, таких як малотравматичної, відносна безпека, низька частота ускладнень і летальності.
Висновки. Розроблений алгоритм жовчовиведення у інкурабельних пацієнтів з бластоматозного МЖ дозволив мінімізувати число післяопераційних ускладнень до 4,0 %, уникнути розвитку транзиторної гіперамілаземія і постманіпуляціонного панкреатиту. Ендоскопічні ретроградні методи протезування ЖВП в якості остаточного етапу хірургічного лікування у цій категорії пацієнтів мають певні переваги перед антеградний методиками зовнішнього дренування, в першу чергу, пов'язані зі збереженням природного пасажу жовчі в ДПК і кращої адаптацією і переносимість з боку хвори
Неспецифічні фактори захисту дітей, хворих на стрептококовий тонзиліт та інфікованих вірусом герпеса 6 типу
No full textThe aim of the work was to study the characteristics of the response of non-specific protective factors in tonsillitis of streptococcal etiology in children infected and uninfected with HHV-6 infection at different periods of the disease.
Materials and research methods. In 78 children aged 3–15 years, inflammation markers and phagocytic activity of peripheral blood neutrophils (PAN) were determined using the nitroblue tetrazolium reduction test. The studies were carried out in the acute period and in the period of convalescence. Mathematical and statistical processing of the data obtained was carried out using Microsoft Excel 2003 and Statistica 6.0 programs. The significance of differences between the mean values was determined using the Student's test (t).
Results. It was found that infection of children with HHV-6 leads to a decrease in the functional activity of neutrophils in the onset of streptococcal tonsillitis compared with uninfected patients (p<0.05). Also, the acute period of streptococcal tonsillitis in patients with co-infection is accompanied by a violation of the functional reserve of the oxygen-dependent mechanism of bactericidal neutrophils: minimal opportunities were found in tonsillitis on the background of HHV-6 infection (p<0.05). By the period of convalescence, a decrease in the indicators of the functional activity of neutrophils, increased in the acute period, was recorded, but in children infected with HHV-6, a complete recovery of indicators to the physiological norm did not occur. One of the features of streptococcal tonsillitis in children with HHV-6 infection is an increase in serum gamma globulin level (p˂0.05), lack of significant dynamics of decrease in the ASL-O indicator.
Conclusions. The presence of VHL-6t infection in a child with streptococcal tonsillitis adversely affects the state of nonspecific protective factors, in particular PAN. The obtained data must be used to optimize the management of patients at different periods of the disease, including at the stages of dispensary observationЦелью работы было изучение особенностей реагирования неспецифических факторов защиты при тонзиллитах стрептококковой этиологии у детей, инфицированных и неинфицированных ВГЧ-6т в разные периоды болезни.
Материалы и методы исследования. У 78 детей возрастом 3–15 лет проводили определение острофазовых показателей и фагоцитарной активности нейтрофилов (ФАН) периферической крови с помощью теста восстановления нитросинего тетразолия (НСТ-тест). Исследования проводили в остром периоде и в периоде реконвалесценции. Математически-статистическую обработку полученных данных проведено с применением программ Microsoft Exel 2003 и Statistica 6,0. Достоверность различий между средними величинами определяли с помощью критерия Стьюдента (t).
Результаты. Выявлено, что инфицирование детей ВГЧ-6т приводит к снижению ФАН в дебюте стрептококкового тонзиллита по сравнению с неинфицированными пациентами (р<0,05). Также острый период стрептококкового тонзиллита у больных с ко-инфекцией сопровождался нарушением функционального резерва кислородо-зависимого механизма бактерицидности нейтрофилов: минимальные возможности выявляли при тонзиллите на фоне ВГЧ-6т инфекции (р<0,05). К периоду реконвалесценции регистрировали снижение повышенных в остром периоде показателей ФАН, но у инфицированных ВГЧ-6т детей полного восстановления показателей до физиологической нормы не происходило. Одной из особенностей течения стрептококкового тонзиллита у детей на фоне ВГЧ-6т инфекции является повышение содержания гамма-глобулинов сыворотки крови, (р˂0,05), отсутствие существенной динамики снижения показателя АСЛ-О.
Выводы. Наличие ВГЛ-6т инфекции у ребенка со стрептококковым тонзиллитом неблагоприятно влияет на состояние неспецифических факторов защиты, в частности ФАН. Полученные данные необходимо использовать с целью оптимизации ведения больных в разные периоды болезни, в том числе на этапах диспансерного наблюденияМетою роботи було вивчення особливостей реагування неспецифічних факторів захисту при тонзилітах стрептококової етіології у дітей, інфікованих і неінфікованих ВГЛ-6т в різні періоди хвороби.
Матеріали і методи дослідження. У 78 дітей віком 3–15 років проводили визначення гострофазових показників та фагоцитарної активності нейтрофілів (ФАН) периферичної крові за допомогою тесту відновлення нітросинього тетразолію (НСТ-тест). Дослідження проводили в гострому періоді та в періоді реконвалесценції. Математико-статистичну обробку отриманих даних проведено із застосуванням програм Microsoft Excel 2003 і Statistica 6,0. Вірогідність розходжень між середніми величинами визначали за допомогою критерію Ст’юдента (t).
Результати. Виявлено, що інфікування дітей ВГЛ-6т призводить до зниження ФАН в дебюті стрептококового тонзиліту у порівнянні до неінфікованих пацієнтів, (р<0,05). Також гострий період стрептококового тонзиліту у хворих з ко-інфекцією супроводжується порушенням функціонального резерву кисне-залежного механізму бактерицидності нейтрофілів: мінімальні можливості виявляли при тонзиліті на тлі ВГЛ-6т інфекції (р<0,05). До періоду реконвалесценції реєстрували зниження підвищених у гострому періоді показників ФАН, але у інфікованих ВГЛ-6т дітей повного відновлення показників до фізіологічної норми не відбувалось. Однією із особливостей перебігу стрептококового тонзиліту у дітей на тлі ВГЛ-6т інфекції є підвищення вмісту гамма-глобулінів сироватки крові, (р˂0,05), відсутність суттєвої динаміки зниження показника АСЛ-О.
Висновки. Наявність ВГЛ-6т інфекції у дитини, хворої на стрептококовий тонзиліт, несприятливо впливає на стан неспецифічних факторів захисту, зокрема ФАН. Отримані дані необхідно використовувати з метою оптимізації ведення хворих в різні періоди хвороби, в тому числі на етапах диспансерного спостереженн
Порушення респіраторної мікробіоти у дітей-інвалідів неврологічного профілю с повторними респіраторними захворюваннями
No full text
The relevance of the problem of recurrent respiratory diseases in children with severe neurological pathology is due to the high frequency, severity of clinical symptoms and the protracted nature of their exacerbations, as well as the tendency to chronicity of the pathological process.
The aim of the research was to study the respiratory microbiota to optimize antibacterial therapy of recurrent respiratory diseases.
Materials and methods: the 16 children with severe neurological pathology at repeated respiratory diseases were examined. We used a microbiological examination of the upper respiratory tract using a deep smear from the oropharynx to identify a possible causative agent of the disease.
Research results: the pronounced imbalance of the respiratory microbiota, corresponding to II and III degrees of dysbiotic disorders, was revealed in the examined children. The feature of the microflora of the upper respiratory tract was the dominance of Pseudomonas aeroginosa, intestinal opportunistic microflora (Klebsiella pneumoniae, Proteus vulgaris) and their frequent combination with Streptococcus pyogenus, Staphylococcus aureus and yeast-like mushrooms of the Сandida genus. The maximum degree of respiratory microbiota disorders was noted in the group of children with congenital malformations of the brain and correlated with the severity of bronchopulmonary diseases. The analysis of the pathogenic microflora sensitivity to antibiotics showed high resistance of the identified microorganisms to most medicines.
Conclusions: respiratory pathology in children with neurological disabilities is characterized by a recurrent and chronic bronchitis with a tendency of a protracted course which determines the duration of antibiotic therapy. The use of a non-invasive technique for the respiratory microbiota studying makes it possible to identify suspected pathogens of bronchopulmonary diseases and optimize their treatmentАктуальность проблемы рецидивирующих заболеваний органов дыхания у детей с тяжелой неврологической патологией обусловлена высокой частотой, выраженностью клинических симптомов и затяжным характером их обострений, а также склонностью к хронизации патологического процесса.
Целью исследования было изучение респираторной микробиоты для оптимизации антибактериальной терапии рецидивирующих респираторных заболеваний.
Материалы и методы: Обследованы 16 детей-инвалидов неврологического профиля с повторными респираторными заболеваниями. Проведено микробиологическое исследование верхних дыхательных путей с помощью глубокого мазка из ротоглотки для выявления возможного возбудителя заболевания.
Результаты: У обследованных детей выявлен выраженный дисбаланс респираторной микробиоты, соответствующий II и III степени дисбиотических нарушений. Особенностью микрофлоры верхних дыхательных путей было преобладание Pseudomonas aeroginosa, условно-патогенной микрофлоры кишечника (Klebsiella pneumoniae, Proteus vulgaris) и их частое сочетание со Streptococcus pyogenus, Staphylococcus aureus, дрожжевыми грибами рода Сandida. Максимальная степень нарушений респираторной микробиоты отмечена в группе детей с врожденными пороками развития головного мозга и коррелировала с тяжестью бронхолегочных заболеваний. Анализ чувствительности патогенной микрофлоры к антибиотикам показал высокую устойчивость выявленных микроорганизмов к большинству лекарственных средств.
Выводы: Респираторная патология у детей-инвалидов неврологического профиля характеризуется рецидивирующим и хроническим бронхитом со склонностью к затяжному течению, что определяет продолжительность антибактериальной терапии. Применение неинвазивной методики изучения респираторной микробиоты позволяет выявлять предполагаемых возбудителей бронхо-легочных заболеваний и оптимизировать их лечениеАктуальність проблеми рецидивуючих респіраторних захворювань у дітей з важкою неврологічною патологією зумовлена високою частотою, вираженістю клінічних симптомів та тривалим характером їх загострень, а також тенденцією до хронізації патологічного процесу.
Метою дослідження було вивчення респіраторної мікрофлори для оптимізації антибактеріальної терапії рецидивуючих респіраторних захворювань.
Методи та матеріали: Обстежено 16 дітей-інвалідів неврологічного профілю з повторними респіраторними захворюваннями. Проведено мікробіологічне дослідження верхніх дихальних шляхів за допомогою глибокого мазка з ротоглотки для виявлення можливого збудника захворювання.
Результати: У обстежених дітей виявлено виражений дисбаланс респіраторної мікробіоти, відповідний II і III ступеня дисбіотичних порушень. Особливістю мікрофлори верхніх дихальних шляхів було домінування Pseudomonas aeroginosa, кишково-опортуністичної мікрофлори (Klebsiella pneumoniae, Proteus vulgaris) та їх часте поєднання з Streptococcus pyogenus, Staphylococcus aureus, дріжджовими грибами роду Сandida. Максимальний ступінь порушень мікробіоти дихання відзначався у групі дітей із вродженими вадами розвитку мозку та корелював із тяжкістю бронхолегеневих захворювань. Аналіз чутливості патогенної мікрофлори до антибіотиків показав високу стійкість виявлених мікроорганізмів до більшості лікарських засобів.
Висновки: Респіраторна патологія у дітей-інвалідів неврологічного профілю характеризується рецидивуючим і хронічним бронхітом зі схильністю до затяжного перебігу, що визначає тривалість антибактеріальної терапії. Застосування неінвазивної методики вивчення респіраторної мікробіоти дозволяє виявляти передбачуваних збудників бронхо-легеневих захворювань і оптимізувати їх лікуванн
Вплив методу анестезії на ризики виникнення післяопераційного міокардіального пошкодження у пацієнтів літнього віку з переломом стегна: рандомізоване контрольоване дослідження
No full textHip fractures are a common pathology among patients older 50 years and cause disability, reduced duration and quality of life, even with adequate management and surgery. In the perioperative period, the most common complications leading to the death of patients are cardiovascular disease. about a hip fracture.
The aim of our study was to determine the safest method of anesthesia in the context of acute myocardial injury during hip fracture surgery. The objectives of the study were to determine the frequency of postoperative myocardial damage in patients with hip fractures; compare the frequency of MINS with different types of anesthesia: general anesthesia (GA), spinal anesthesia (SA) and compartment psoas block with sciatic nerve block.
Materials and methods. Randomized controlled trial was conducted from January 2018 to August 2019 in the medical center “Into-Sana” (Odessa, Ukraine). Patients with planned osteosynthesis of the proximal femur were randomized into 3 groups depending on the method of anesthesia: general anesthesia and postoperative systemic analgesia, spinal anesthesia and postoperative systemic analgesia, prolonged compartment psoas block with sciatic nerve block.
Results. The study involved 90 patients. Acute postoperative myocardial injury was diagnosed in 17.6 % of cases. Postoperative elevation of troponins was significantly more often diagnosed in groups of patients with spinal anesthesia and general anesthesia compared to the group in which the psoas block compartment was used in combination with the sciatic nerve block. None of the patients had symptoms of myocardial ischemia and were not diagnosed with myocardial infarction. Hypotension was significantly more common in group 2 spinal anesthesia (OR 9 95 % CI 1.9-47, p=0.004) There was a direct moderate association between the intraoperative hypotension and the development of postoperative myocardial injury (r = 0.5).
Conclusions. Prolonged compartment psoas block with sciatic nerve block intraoperatively is the safest method of anesthesia in the context of the development of postoperative myocardial injury. Intraoperative hypotension is associated with postoperative myocardial injuryПереломы бедра являются распространенной патологией среди пациентов старше 50 лет и вызывают инвалидизацию, уменьшение продолжительности и качества жизни даже при условии адекватного менеджмента и проведенного хирургического вмешательства. В периоперационном периоде при переломе бедра частыми осложнениями, которые приводят к смерти пациентов, являются сердечно-сосудистые заболевания. В частности, значительной проблемой является послеоперационное миокардиальное повреждение (MINS), которое, согласно последним исследованиям, является достоверным предиктором 30-дневной и годовой летальности после операции по поводу перелома бедра.
Целью нашего исследования было определение наиболее безопасного в контексте острого миокардиального повреждения метода анестезии во время операций при переломе бедра. Задачами исследования было определить частоту послеоперационного миокардиального поражения у пациентов с переломом бедра; сравнить частоту развития MINS при различных видах анестезиологического обеспечения: общая анестезия (ПО), спинальная анестезия (СА) и компартмент псоас блок с блоком седалищного нерва.
Материалы и методы. Рандомизированное контролированное исследование проводилось с января 2018 до августа 2019 на базе медицинского центра "Into-Sana" (г.. Одесса, Украина). В исследовании приняли участие 90 пациентов с запланированным остеосинтезом проксимального отдела бедренной кости, которые были рандомизированы в 3 группы в зависимости от метода анестезиологического обеспечения и обезболивания: общая анестезия и послеоперационная системная анальгезия, спинальная анестезия и послеоперационная системная анальгезия, удлиненный компартмент псоас блок и блок седалищного нерва интраоперационно.
Результаты. Острое послеоперационное повреждение миокарда было зафиксировано в 17,6 % случаев. Послеоперационное повышение тропонинов достоверно чаще диагностировали в группах пациентов с проведенной спинальной анестезией и общей анестезией по сравнению с группой, в которой использовали компартмент псоас блок в комбинации с блоком седалищного нерва. Ни у одного из пациентов не было симптомов миокардиальной ишемии и не был диагностирован инфаркт миокарда. Гипотензия достоверно чаще возникала в группе 2 спинальной анестезии (OR 9 95 % CI 1,9-47, р = 0,004) Существовала прямая умеренная связь между наличием интраоперационной гипотензии и развитием послеоперационного миокардиального повреждения (r = 0,5).
Выводы. Пролонгированная блокада поперечного сплетения с блоком седалищного нерва является наиболее безопасным методом анестезиологического обеспечения в контексте развития послеоперационного повреждения миокарда. Интраоперационная гипотензия ассоциируется с развитием послеоперационного повреждения миокардаПереломи стегна є поширеною патологією серед пацієнтів старше 50 років і спричиняють інвалідизацію, зменшення тривалості та якості життя навіть за умови адекватного менеджменту та проведеного хірургічного втручання. В периопераційному періоді при переломі стегна найчастішими ускладненнями, що призводять до смерті пацієнтів, є серцево-судинні захворювання.Зокрема, значною проблемою є післяопераційне міокардіальне пошкодження (MINS), що, згідно останніх досліджень, є достовірним предиктором 30-денної та річної летальності після операції з приводу перелому стегна.
Метою дослідження було визначення найбільш безпечного в контексті гострого міокардіального пошкодження методу анестезії та аналгезії літніх пацієнтів з переломами стегна.
Матеріали та методи. Рандомізоване контрольоване дослідження проводилося з січня 2018 до серпня 2019 року на базі медичного центру “Into-Sana” (м. Одеса, Україна). У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів з запланованим остеосинтезом проксимального відділу стегнової кістки, які були рандомізовані у 3 групи залежно від методу анестезіологічного забезпечення та знеболення: загальна анестезія та післяопераційна системна аналгезія, спінальна анестезія та післяопераційна системна аналгезія, подовжений компартмент псоас блок та блок сідничного нерва інтраопераційно.
Результати. Гостре післяопераційне пошкодження міокарда було зафіксоване у 17,6 % випадків. Післяопераційне підвищення тропонінів достовірно частіше діагностували в групах пацієнтів з проведеною спінальною анестезією та загальною анестезією порівняно з групою, в якій використовували компартмент псоас блок у комбінації з блоком сідничного нерва. У жодного з пацієнтів не було симптомів міокардіальної ішемії та не було діагностовано інфаркт міокарду.
Гіпотензія достовірно частіше виникала в групі 2 спінальної анестезії (OR 9 95 % CI 1,9-47, р=0,004). Існував прямий помірний зв’язок між наявністю інтраопераційної гіпотензії та розвитком післяопераційного міокардіального пошкодження (r=0,5).
Висновки. Пролонгована блокада поперекового сплетення з блоком сідничного нерва є найбільш безпечним методом анестезії та аналгезії у контексті розвитку післяопераційного пошкодження міокарда. Інтраопреційна гіпотензія асоціюється з розвитком післяопераційного пошкодження міокард
Основний білок мієліну та його діагностичне значення у ВІЛ-інфікованих осіб з 4ою клінічною стадією та нейроінфекціями
No full textIt was shown that in HIV-infected patients, pathomorphological changes in the white matter in the form of demyelinization are already observed in the early stages of the disease. The most studied marker of this process is myelin basic protein that can be detected in cerebrospinal fluid or serum immediately after acute myelin breakdown.
The aim. To assess the diagnostic value of myelin basic protein content in serum and cerebrospinal fluid of HIV-infected individuals with 4th clinical stage and central nervous system opportunistic infections.
Materials and methods. Using ELISA with diagnostic kit “MBP ELISA” (Ansh Labs, USA), we studied the myelin basic protein content in serum and cerebrospinal fluid of 53 HIV-infected patients with 4th clinical stage and central nervous system opportunistic infections depending on its etiology, the outcome of the diseases and according to Glasgow coma scale score. As well correlation analysis with some laboratory and clinical indicators was performed.
Results. We found significantly increased myelin basic protein content in both cerebrospinal fluid and serum of HIV-infected patients 4th clinical stage with central nervous system opportunistic infections compared to control (p˂0.01), which indicate the presence of active demyelinization in central nervous system. The highest cerebrospinal fluid myelin basic protein was registered in patients with an unfavourable outcome of the disease, as death or residual neurologic deficit, and patients with cerebral toxoplasmosis. The cerebrospinal fluid myelin basic protein had an association with the size of white matter lesions on magnetic resonance imaging and serum myelin basic protein content.
Conclusions. Myelin basic protein detection in cerebrospinal fluid as well as in serum can serve as an additional quantitative marker of myelin disruption, which can be used along with magnetic resonance imaging for the diagnosis improvement and prognosis of central nervous system opportunistic infections in HIV-infected individuals with 4th clinical stageБыло показано, что у ВИЧ-инфицированных пациентов патоморфологические изменения белого вещества в виде демиелинизации наблюдаются уже на ранних стадиях болезни. Наиболее изученным маркером этого процесса является основной белок миелина, который может быть обнаружен в цереброспинальной жидкости или сыворотке крови сразу после острого распада миелина.
Цель. Оценить диагностическую значимость содержания основного белка миелина в цереброспинальной жидкости и сыворотке крови ВИЧ-инфицированных лиц с 4-ой клинической стадией и оппортунистическими инфекциями центральной нервной системы.
Материалы и методы. С использованием иммуноферментного анализа и набора реагентов "MBP ELISA" (Ansh Labs, USA) было изучено содержание основного белка миелина в цереброспинальной жидкости и в сыворотке крови 53 ВИЧ-инфицированных пациентов с 4-ой клинической стадией и оппортунистическими инфекциями центральной нервной системы в зависимости от этиологии, исхода заболевания и баллов согласно шкалы комы Глазго. Также был проведен корреляционный анализ с некоторыми лабораторными и клиническими показателями.
Результаты. Мы обнаружили значительное повышение содержания основного белка миелина как в цереброспинальной жидкости, так и в сыворотке ВИЧ-инфицированных пациентов с 4-ой клинической стадией и ОИ ЦНС по сравнению с контролем (р<0,01), что указывает на наличие активной демиелинизации в ЦНС. Наивысшие значения основного белка миелина в цереброспинальной жидкости зарегистрированы у пациентов с неблагоприятным исходом болезни, в виде смерти или наличия резидуального неврологического дефицита, а также у пациентов с церебральным токсоплазмозом. Основной белок миелина в цереброспинальной жидкости коррелировал с размерами поражений белого вещества по данным магнитно-резонансной томографии и его содержанием в сыворотке крови.
Выводы. Определение основного белка миелина в цереброспинальной жидкости, а также в сыворотке крови может служить дополнительным количественным маркером разрушения миелина, который может использоваться вместе с магнитно-резонансной томографией для улучшения диагностики и прогноза данного заболевания у ВИЧ-инфицированных лиц с 4-ой клинической стадиейБуло показано, що у ВІЛ-інфікованих пацієнтів патоморфологічні зміни білої речовини у вигляді демієлінізації спостерігаються вже на ранніх стадіях захворювання. Найбільш вивченим маркером цього процесу є основний білок мієліну, який може бути виявлений у цереброспінальній рідині або сироватці крові відразу після гострого розпаду мієліну.
Мета. Оцінити діагностичну значимість вмісту основного білка мієліну у цереброспінальній рідині і у сироватці крові ВІЛ-інфікованих осіб із 4-ою клінічною стадією й опортуністичними інфекціями центральної нервової системи.
Матеріали та методи. З використанням імуноферментного аналізу та набору реагентів "MBP ELISA" (Ansh Labs, USA) було вивчено вміст основного білка мієліну у цереброспінальній рідині і у сироватці крові 53 ВІЛ-інфікованих пацієнтів із 4-ою клінічною стадією й опортуністичними інфекціями центральної нервової системи залежно від етіології, наслідку хвороби та балів за шкалою коми Глазго. Також був проведений кореляційний аналіз з деякими лабораторними та клінічними показниками.
Результати. Виявлено значне підвищення вмісту основного білка мієліну як у цереброспінальній рідині, так і у сироватці крові ВІЛ-інфікованих пацієнтів із 4-ою клінічною стадією й опортуністичними інфекціями центральної нервової системи порівняно з контролем (р<0,01), що вказує на наявність активної демiєлінізації в центральної нервової системи. Найвищі значення основного білка мієліну у цереброспінальній рідині зареєстровані у пацієнтів із несприятливими наслідками хвороби, у вигляді смерті або наявності резидуального неврологічного дефіциту, а також у пацієнтів із церебральним токсоплазмозом. Основний білок мієліну у цереброспінальній рідині корелював із розмірами уражень білої речовини за даними магнітно-резонансної томографії і його вмістом у сироватці крові.
Висновки. Визначення основного білка мієліну у цереброспінальній рідині, а також у сироватці крові може слугувати додатковим кількісним маркером руйнування мієліну, який може використовуватися разом із магнітно-резонансною томографією для поліпшення діагностики та прогнозу даного захворювання у ВІЛ-інфікованих осіб із 4-ою клінічною стадіє
Проблема вибору методу анестезії при оперативному втручанні на нижніх кінцівках у пацієнтів молодого віку
No full textThe relevance of the topic is due to the prevalence of lower limbs injuries in people of working age, the complexity of the methods of their surgical treatment and the problem of finding the optimal method of anesthesia in terms of efficiency and safety.
Objective of the study: to conduct a systematic analysis of modern scientific literature data on the possibility of using anesthesia methods during surgical interventions and in the case of anesthesia for injuries of the lower limbs in people of working age.
Materials and methods. A search for scientific sources was carried out in the scientometric databases Scopus and Web of Science, Google Scholar, archives of journals using the keywords "general anesthesia", "regional anesthesia", "injuries of the lower limbs", "young people", "general anesthesia". The search depth was 8 years.
Conclusions. The problem of choosing the method of anesthesia during traumatological surgeries in people of working age has no final solution. In general, both general and regional anesthesia can be used, despite their advantages and the possibility of complications in each case. However, in clinical practice over the past decade, general anesthesia is not always the best method of pain relief. But regional methods have less effect on the vital functions of the body, and the use of ultrasound navigation and modern local anesthetics in a minimum sufficient amount makes anesthesia conduction more effective and safe. The disadvantages of regional anesthesia can be avoided by combining it with general anesthesia. However, in the available literature, there are no recommendations on the differentiated choice of the method of anesthesia for surgical interventions on the lower limbs in people of working age and the factors that influence thisАктуальность темы обусловлена распространенностью травм нижних конечностей у лиц трудоспособного возраста, сложностью методик их хирургического лечения и проблемой поиска оптимального метода анестезии с точки зрения эффективности и безопасности.
Цель исследования: провести систематический анализ современных данных научной литературы о возможности применения методов анестезии при проведении оперативных вмешательств при травмах нижних конечностей у лиц трудоспособного возраста.
Материалы и методы. Проведен поиск научных источников по наукометрическим базам Scopus и Web of Science, Google Scholar, архивам журналов по ключевым словам «общая анестезия», «регионарная анестезия», «травмы нижних конечностей», «лица молодого возраста», «general anesthesia», «regional anesthesia »,« injuries of the lower limbs »,« young adults ». Глубина поиска составила 8 лет.
Выводы. Проблема выбора метода обезболивания при травматологических операциях у лиц трудоспособного возраста не имеет окончательного решения. В целом можно применять как методы общей, так и регионарной анестезии с точки зрения их преимуществ и возможности возникновения осложнений в каждом конкретном случае. Однако в клинической практике последнего десятилетия общая анестезия не всегда является наилучшим методом обезболивания. Зато регионарные методы меньше влияют на жизненно важные функции организма, а применение УЗ-навигации и современных местных анестетиков в минимально достаточном количестве делает проводниковую анестезию более эффективной и безопасной. Недостатков регионарной анестезии можно избежать посредством ее сочетание с общей анестезией. Однако в доступной литературе отмечается отсутствие рекомендаций по дифференцированному выбору метода анестезии при хирургических вмешательствах на нижних конечностях у лиц трудоспособного возраста и факторов, влияющих на этоАктуальність теми зумовлена розповсюдженістю травм нижніх кінцівок в осіб працездатного віку, складністю методик їх хірургічного лікування та проблемою пошуку оптимального методу анестезії з погляду ефективності та безпечності.
Мета дослідження: провести систематичний аналіз сучасних даних наукової літератури щодо можливості застосування методів анестезії під час проведення оперативних втручань при травмах нижніх кінцівок в осіб працездатного віку.
Матеріали та методи. Проведено пошук наукових джерел за наукометричними базами Scopus і Web of Science, Google Scholar, архівами журналів за ключовими словами «загальна анестезія», «реґіонарна анестезія», «травми нижніх кінцівок», «особи молодого віку», «general anesthesia»,«regional anesthesia»,«injuries of the lower limbs», «young adults». Глибина пошуку склала 8 років.
Висновки. Проблема вибору методу знеболення під час травматологічних операцій в осіб працездатного віку не має остаточного розв’язання. У цілому можна застосовувати як методи загальної, так і реґіонарної анестезії, зважаючи на їхні переваги та можливість виникнення ускладнень у кожному конкретному випадку. Однак у клінічній практиці останнього десятиліття загальна анестезія не завжди є найкращим методом знеболення. Натомість реґіонарні методи найменше впливають на життєво важливі функції організму, а застосування УЗ-навігації та сучасних місцевих анестетиків у мінімально достатній кількості робить провідникову анестезію ефективнішою та безпечнішою. Недоліків реґіонарної анестезії можна запобігти через її поєднання із загальною анестезією. Проте в доступній літературі зазначається відсутність рекомендації щодо диференційованого вибору методу анестезії у разі хірургічних втручань на нижніх кінцівках в осіб працездатного віку та чинників, які на це впливают
Роль циркулюючих оксидованих ЛПНЩ: корисний діагностичний маркер ризику при серцево-судинніх хворобах
No full textThe aim: to assess levels of circulating plasma ox-LDL in various subgroups with different CVD and their relationship with oxidative stress markers, MDA, catalase, and traditional coronary disease risk factors.
Material and methods: a total of 215 subjects divided into four groups comprising 54 healthy controls, patients with the SAP were 52 persons, with the UAP 53 ones, and with the AMI there were 56 persons, respectively. Lipid profile parameters (TC, TG, HDL-C, LDL-C, and VLDL-C), plasma MDA, catalase were estimated by kit methods, TBARS method, and colorimetric assay respectively. Plasma Ox-LDL was estimation by competitive ELISA kit method (Mercodia) with the help of specific monoclonal antibody mAb4Eb. Results were present as mean ± SD, significance level at p-values<0.05 with Student’s unpaired t-test. Data analysis was performed by software package SPSS version 17.0.
Results: it showed a highly significant (p<0.001) correlation in SAP, UAP, and AMI except for age in the SAP subgroup, moderately significant (p<0.01). Lipid profile except HDL-C was found highly elevated (p<0.001) in subgroups than in healthy controls. HDL-C was higher (p<0.001) in controls with respect to patient subgroups. Comparison of oxidative stress markers (MDA and catalase) and ox-LDH in control with patient’s subgroup indicates highly significant (p<0.001) correlation. The correlation between SAP & UAP was insignificant (p<0.05), SAP with AMI was significant (p<0.05), and UAP & AMI were highly significant (p<0.001). Large interquartile range in SAP subgroup suggesting scattered deviation in the mean value as compared to UAP and AMI showed in the box and whiskers plot and concluded that significantly elevated level of ox-LDL in SAP, UAP, and AMI subgroups indicate its diagnostic importance of CVD.
Conclusions: study concluded that significantly elevated level of ox-LDL in SAP, UAP, and AMI subgroups indicate its diagnostic importance of CVD.Цель: оценить уровни циркулирующих в плазме крови оксидированных ЛПНП в различных подгруппах с различными ССЗ и их взаимосвязь с маркерами окислительного стресса, MDA, каталазы и традиционными факторами риска ишемической болезни.
Материалы и методы: всего 215 субъектов, разделенных на четыре группы, а именно 54 здоровых пациента в контрольной группе, пациенты с СС были в количестве 52 человек, с НС - 53, а с ОИМ было 56 человек соответственно. Параметры липидного профиля (TC, TG, HDL-C, LDL-C и VLDL-C), MDA в плазме крови, каталазу оценивали комплексными методами, методом TBARS и колориметрическим анализом соответственно. Окс-ЛПНП плазмы оценивали с помощью конкурентного метода ИФА (Mercodia) при помощи специфического моноклонального антитела mAb4Eb. Результаты были представлены как среднее значение ± SD, уровень значимости при р-значениях <0,05 при непарном t-тесте Стьюдента. Анализ данных проводился с помощью программного пакета SPSS версии 17.0.
Результаты: продемонстрировано высоко значимую (p<0,001) корреляцию в СС, НС и ОИМ группах, за исключением влияния возраста в подгруппе СС, где корреляция была умеренно значимая (p<0,01). Липидный профиль, за исключением ХС ЛПВП, был обнаружен сильно повышенным (р<0,001) в подгруппах, чем в здоровой контрольной группе. ХС ЛПВП был выше (р<0,001) в контрольной группе относительно других подгрупп пациентов. Сравнение маркеров окислительного стресса (MDA и каталаза) и окс-ЛПНП в контрольной группе с подгруппами указывает на очень значимую (p<0,001) корреляцию. Корреляция между СС и НС была незначительной (p<0,05), СС с ОИМ была значительной (p<0,05), а НС и ОИМ были очень значимыми (p<0,001). Большой интерквартильний диапазон в подгруппе СС, свидетельствует о рассеянном отклонении среднего значения по сравнению с НС и ИМ, продемонстрированный в коробочном графике и доказывает, что значительно повышенный уровень окс-ЛПНП в подгруппах СС, НС и ОИМ указывает на его диагностическую важность в определении ССЗ.
Выводы: исследование приводит к выводу, что существенно повышенный уровень окс-ЛПНП в подгруппах СС, ЧС и ОИМ указывает на его диагностическую важность в определении ССЗ.Мета: оцінити рівні циркулюючого в плазмі крові оксидованих ЛПНЩ у різних підгрупах з різними ССЗ та їх взаємозв'язок із маркерами окисного стресу, MDA, каталазою та традиційними факторами ризику ішемічної хвороби.
Матеріали та методи: загалом 215 суб'єктів, розділених на чотири групи, а саме 54 здорових особи в контрольній групі, пацієнти з СС були в кількості 52 осіб, з НС - 53, а з ГІМ було 56 осіб відповідно. Параметри ліпідного профілю (TC, TG, HDL-C, LDL-C та VLDL-C), MDA у плазмі крові, каталазу оцінювали комплексними методами, методом TBARS та колориметричним аналізом відповідно. Окс-ЛПНЩ плазми оцінювали за допомогою конкурентного методу ІФА (Mercodia) за допомогою специфічного моноклонального антитіла mAb4Eb. Результати були представлені як середнє значення ± SD, рівень значущості при р-значеннях <0,05 при непарному t-тесті Стьюдента. Аналіз даних проводився за допомогою програмного пакету SPSS версії 17.0.
Результати: продемонструвано високо значущу (p<0,001) кореляцію у СС, НС та ГІМ групах, за винятком фактору віку в підгрупі SAP, де кореляція була помірно значуща (p<0,01). Ліпідний профіль, за винятком ХС ЛПВЩ, був виявлений сильно підвищеним (р<0,001) у підгрупах, ніж у здоровій контрольній групі. ХС ЛПВЩ був вищим (р<0,001) у контрольній групі щодо інших підгруп пацієнтів. Порівняння маркерів окисного стресу (MDA та каталаза) та окс-ЛПНЩ у контрольній групі з підгрупами пацієнта вказує на дуже значущу (p<0,001) кореляцію. Кореляція між СС та НС була незначною (p<0,05), СС з ГІМ була значною (p<0,05), а НС та ГІМ були дуже значущими (p<0,001). Великий інтерквартильний діапазон у підгрупі СС, що свідчить про розсіяне відхилення середнього значення порівняно з НС та ГІМ, продемонструваний в коробковому графіку і доводить, що значно підвищений рівень окс-ЛПНЩ у підгрупах СС, НС та ГІМ вказує на його діагностичну важливість у визначенні ССЗ.
Висновки: дослідження дійшло висновку, що суттєво підвищений рівень окс-ЛПНЩ у підгрупах СС, НС та ГІМ вказує на його діагностичну важливість у визначенні ССЗ
Педіатричний хірургічний сепсис: діагностика та інтенсивна терапія
No full textThe aim: Optimization of diagnostics and schemes of pathogenetic intensive therapy of surgical sepsis in children based on clinical and laboratory criteria and bacteriological monitoring.
Materials and methods: The research period is 2018-2020. The object of the study (n=73) – children with surgical pathology (widespread peritonitis, bacterial destruction of the lungs, post-traumatic brain hematomas, abdominal trauma, etc.). Research methods: microbiological monitoring to determine the sensitivity of the microorganism to antibiotics was carried out before and at the stages of treatment (sputum, urine, wound, bronchoalveolar lavage, tracheal aspirate, blood, contents from drainages, wound surface). Determination of the sensitivity of the isolated strains to antibiotics was carried out by the disk-diffusion method. To determine predictors of sepsis in surgical patients, clinical (mean arterial pressure (mAP), heart rate (HR), respiratory rate (RR), SpO2, etc. and laboratory parameters on days 1–2 (up to 48 hours) of sepsis identification, days 4 and 8 of intensive therapy. Procalcitonin was determined by immunofluorescence on a Triage® MeterPro analyzer (Biosite Diagnostics, USA). Blood gases and electrolytes were analyzed using a Stat Profile CCX analyzer (Nova Biomedical, USA).
Results: studies have shown the effectiveness of complex intensive care in 86.3 % of cases. Mortality was found in 13.7 % of cases. Patients with severe surgical pathology died: widespread peritonitis, severe TBI + coma with irreversible neurological disorders, urosepsis against the background of chronic renal failure, after repeated surgical interventions, due to the development of refractory septic shock (SS).
Conclusions. Early diagnosis of sepsis, rational early ABT under the control of microbiological monitoring, non-aggressive infusion therapy with early prescription of vasopressors (SS) with constant monitoring of the child's main life support organs contribute to an improvement in sepsis outcomes and a decrease in mortalityЦель: Оптимизация диагностики и схем патогенетической интенсивной терапии хирургического сепсиса у детей на основе клинико-лабораторных критериев и бактериологического мониторинга.
Материал и методы: Период исследования – 2018-2020 гг. Объект исследования (n=73) - дети с хирургической патологией (распространенный перитонит, бактериальная деструкция легких, постравматические гематомы мозга, травмы органов брюшной полости и др). Методы исследования: микробиологический мониторинг с определением чувствительности микроорганизма к антибиотикам проводился до и на этапах лечения (мокрота, моча, рана, бронхо-альвеолярный лаваж, трахеальный аспират, кровь, содержимое из дренажей, раневой поверхности). Определение чувствительности выделенных штаммов к антибиотикам осуществляли диско-диффузионным методом. Для определения предикторов сепсиса у хирургических пациентов были проанализированы клинические (среднее артериальное давление (АДср), частота сердечных сокращений (ЧСС), частота дыхания (ЧД), SpO2 и т.д.)и лабораторные показатели в 1-2-е сутки (до 48 ч) идентификации сепсиса, 4 и 8 сутки интенсивной терапии. Иммунофлуоресцентным методом определяли прокальцитонин на анализаторе «Triage® MeterPro» (Biosite Diagnostics, США). Анализ газов и электролитов крови проводили на анализаторе «Stat Profile CCX» (Nova Biomedical, США).
Результаты: исследований показали эффективность комплексной интенсивной терапии в 86,3% случаях. В 13,7% случаях констатирована летальность. Погибли пациенты с тяжелой хирургической патологией: распространенным перитонитом, тяжелой ЧМТ + комой с необратимыми неврологическими расстройствами, уросепсисом на фоне ХПН, после неоднократных хирургических вмешательств, в связи с развитием рефрактерного СШ.
Выводы. Ранняя диагностика сепсиса, рациональная ранняя АБТ под контролем микробиологического мониторинга, неагрессивная инфузионная терапия с ранним назначением вазопрессоров (СШ) с постоянным мониторированием основных органов жизнеобеспечения ребенка, способствуют улучшению исходов от сепсиса и снижению летальности.Мета: Оптимізація діагностики та схем патогенетичної інтенсивної терапії хірургічного сепсису у дітей на основі клініко-лабораторних критеріїв та бактеріологічного моніторингу.
Метаріал та методи: Період дослідження – 2018-2020 рр. Об'єкт дослідження (n=73) – діти з хірургічною патологією (поширений перитоніт, бактеріальна деструкція легень, постравматичні гематоми мозку, травми органів черевної порожнини та ін.). Методи дослідження: мікробіологічний моніторинг з визначенням чутливості мікроорганізму до антибіотиків проводився до та на етапах лікування (мокрота, сеча, рана, бронхо-альвеолярний лаваж, трахеальний аспірат, кров, вміст з дренажів, ранової поверхні). Визначення чутливості виділених штамів до антибіотиків здійснювали диско-дифузійним методом. Для визначення предикторів сепсису у хірургічних пацієнтів були проаналізовані клінічні (середній артеріальний тиск (АДср), частота серцевих скорочень (ЧСС), частота дихання (ЧД), SpO, тощо) та лабораторні показники у 1-2 добу (до 48 год) ідентифікації сепсису, 4 та 8 добу інтенсивної терапії. Імунофлуоресцентним методом визначали прокальцитонін на аналізаторі Triage® MeterPro (Biosite Diagnostics, США). Аналіз газів та електролітів крові проводили на аналізаторі «Stat Profile CCX" (Nova Biomedical, США).
Результати досліджень показали ефективність комплексної інтенсивної терапії в 86,3% випадках. У 13,7% випадках констатовано летальність. Загинули пацієнти з тяжкою хірургічною патологією: поширеним перитонітом, тяжкою ЧМТ + комою з незворотними неврологічними розладами, уросепсисом на фоні ХНН після неодноразових хірургічних втручань у зв'язку з розвитком рефрактерного СШ.
Висновки. Рання діагностика сепсису, раціональна рання АБТ під контролем мікробіологічного моніторингу, неагресивна інфузійна терапія з раннім призначенням вазопресорів (СШ) з постійним моніторуванням основних органів життєзабезпечення дитини, сприяють покращенню результатів від сепсису та зниженню летальност
Взаємозв’язок атеросклеротичного ураження БЦС на тлі ХОЗЛ у пацієнтів вікової категорії 40-60 років. Огляд літератури та ретроспективний аналіз
No full textThe aim: to determine the possible relationship between chronic obstructive pulmonary disease and the presence of atherosclerosis of the brachiocephalic vessels in persons aged 40–60 years for the possibility of early prevention of cardiovascular events.
Materials and methods: to do this, we reviewed articles using open sources such as PubMED, Medscape and Cochrane library, highlighting the relationship between the development of atherosclerosis and the presence and severity of COPD. Also, based on the University Clinic of ONMedU and Military Clinical Center of the Southern Region, a retrospective analysis of patients with an inconclusively confirmed diagnosis of COPD and conducted biochemical blood tests was carried out in order to study changes in the lipid profile and the presence of BCS in these patients.
Result: In the course of a retrospective analysis of patients, a relationship was found between the presence of BCA atherosclerosis and the presence of COPD, and based on the literature data, a parallel was drawn between changes in the lipid profile in patients with COPD. But, in view of the insufficient number of patients, this topic requires additional research.
Conclusions: thus, based on the obtained data, it can be concluded that there is a connection between the presence of COPD, changes in the lipid profile, and the presence of BCА atherosclerosis. This connection can become one of the key mechanisms of early diagnosis of BCА atherosclerosisЦель: определить возможную связь между хронической обструктивной болезнью легких и наличием атеросклероза брахиоцефальных сосудов у лиц возрастом 40–60 лет для возможности ранней профилактики сердечно-сосудистых событий.
Материалы и методы: был проведен обзор статей, используя открытые источники такие как PubMED, Medscape и Сochrane library, освещавших связь развития атеросклероза с наличием и тяжестью ХОБЛ. Также на базе Университетской Клиники ОНМедУ и ВМКЦ ЮР проведен ретроспективный анализ пациентов с инструментально подтвержденным диагнозом ХОБЛ и проведенными биохимическими анализами крови с целью исследования изменений в липидограмме и наличием у данных пациентов исследования БЦС.
Результаты: В ходе ретроспективного анализа пациентов была выявлена связь наличия атеросклероза БЦА с наличием ХОБЛ, также, основываясь на литературных данных проведена параллель между изменениями в липидном профиле у пациентов с ХОЗЛ. Но, в виду недостаточного количества пациентов, данная тема требует дополнительных исследований.
Выводы: таким образом, на основе полученных данных, можно сделать вывод о наличии связи между наличием ХОБЛ, изменениями в липидограмме и наличием атеросклероза БЦС. Эта связь может стать одним из ключевых механизмов ранней диагностики атеросклероза БЦСМета: визначити можливий зв'язок між хронічною обструктивною хворобою легень та наявністю атеросклерозу брахіоцефальних судин у осіб віком 40–60 років для можливості ранньої профілактики серцево-судинних подій.
Матеріали та методи: було проведено огляд статей, використовуючи відкриті джерела, такі як PubMED, Medscape та Сochrane library, що висвітлюють зв'язок розвитку атеросклерозу з наявністю та тяжкістю ХОЗЛ. Також на базі Університетської Клініки ОНМедУ та ВМКЦ ПР проведено ретроспективний аналіз пацієнтів з інструментально підтвердженим діагнозом ХОЗЛ та проведеними біохімічними аналізами крові з метою дослідження змін у ліпідограмі та наявністю у даний пацієнтів дослідження БЦС.
Результати: У ході ретроспективного аналізу пацієнтів було виявлено зв'язок наявності атеросклерозу БЦА з наявністю ХОЗЛ, також, ґрунтуючись на літературних даних, проведено паралель між змінами в ліпідному профілі у пацієнтів з ХОЗЛ. Але, через недостатню кількість пацієнтів, ця тема вимагає додаткових досліджень.
Висновки: таким чином, на основі отриманих даних, можна зробити висновок про наявність зв'язку між наявністю ХОЗЛ, змінами в ліпідограмі та наявністю атеросклерозу БЦС. Цей зв'язок може стати одним із ключових механізмів ранньої діагностики атеросклерозу БЦ