ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Вивчення гістопатології пухлин центральної нервової системи в студентській лікарні
No full textPrimary central nervous system (CNS) tumours are rare, but they are the second most common in childhood after the most common malignancy, leukaemia. They are considered the most notorious of all cancers. They represent characteristics of a unique, heterogeneous population of neoplasms with benign and malignant tumours and are reported to be less than 2 % of all malignant neoplasms.
The aim of the study: To study various tumours of the central nervous system (CNS)
Methods: A prospective study on CNS tumours was conducted in the department of Pathology, Guntur Medical College, Guntur, for two years, from June 2011 to May 2013. The data necessary for the study has been retrieved from the histopathology records at the department. 104 cases of CNS tumours were studied in detail, correlating the clinical, radiological and histopathological findings. The department of neurosurgery has provided the biopsy material. The applied nomenclature is that adopted by the 2007 WHO classification.
Results: The tumours have been encountered in all age groups, from infants to 80yr elderly persons. The highest frequency is seen in the age group of 41 to 50 years (27 %), followed by 51 to 60 years age group (19 %). The most common tumour reported was astrocytomas constituting 21.1 % (22/104), followed by schwannomas constituting 19.2 % (20/104). least reported was plasmacytoma astrobalstoma 0.9 % (1/104).
Conclusion: Adequate imaging by CT/MRI is an essential aid in the diagnosis. Although H&E staining is the mainstay for histopathological diagnosis, immunohistochemistry has played a significant role in diagnostic accuracy. In addition, the judicious use of a panel of selected antibodies is helpful in diagnostically challenging casesПухлини первинної центральної нервової системи (ЦНС) зустрічаються рідко, але вони є другими за поширеністю пухлинами в дитячому віці після найбільш поширеного злоякісного лейкозу. Вони вважаються найбільш сумнозвісними з усіх видів раку, оскільки представляють характерну унікальну гетерогенну популяцію новоутворень, які мають як доброякісні, так і злоякісні пухлини, і, як повідомляється, становлять менше 2 % усіх злоякісних новоутворень.
Мета дослідження: Вивчити різні пухлини центральної нервової системи (ЦНС).
Методи: Проведено проспективне дослідження пухлин ЦНС на кафедрі патології медичного коледжу Гунтур, Гунтур; протягом двох років з червня 2011 року по травень 2013 року. Дані, необхідні для дослідження, були отримані з гістопатологічних записів на кафедрі. Всього було детально вивчено 104 випадки пухлин ЦНС, що корелюють клінічні, радіологічні та гістопатологічні знахідки. Біопсійний матеріал надано відділенням нейрохірургії. Прикладна номенклатура - це та, яка прийнята класифікацією ВООЗ 2007 року.
Результати: Пухлини зустрічалися у всіх вікових групах від немовлят до 80-річних людей похилого віку. Найвища частота спостерігається у віковій групі від 41 до 50 років (27 %), за якою слідує вікова група від 51 до 60 років (19 %). Найбільш поширеними пухлинами, про які повідомлялося, були астроцитоми, що становлять 21,1 % (22/104), а потім шванноми, що становлять 19,2 % (20/104). Найменше повідомлялося про плазмоцитому астробластома 0,9 % (1/104).
Висновок: Адекватна візуалізація за допомогою КТ/МРТ є важливим допоміжним методом в діагностиці. Хоча фарбування H&E є основою гістопатологічної діагностики, імуногістохімія відіграє провідну роль у точності діагностики. Розумне використання панелі вибраних антитіл корисно в діагностично складних випадка
Дослідження ведення доброякісного захворювання грудей на основі клінічної, радіологічної та патологічної оцінки
No full textBenign breast disorders are usually hormone induced and therefore usually seen in the reproductive period of life with dramatic fall in incidence after menopause. As compared to breast cancers, benign breast lesions are 10 times more common.
The aim of the study was to determine the spectrum and incidence of various benign breast diseases in female patients attending our institute and to compare the results with those of other studies.
Material and methods: 80 cases of benign breast diseases which were clinically diagnosed and confirmed pathologically or radiologically were subjected for therapeutic interventions and the results were analysed.
Results: In the present study of 80 cases, the age group most affected by benign breast diseases was 21-30 years. 63 patients (78.8 %) presented with lump in the breast and 23 patients’ common symptom is pain. In most of the cases of lump had duration between 7-12 months (38.8 %), pain for 1-5 days (13.8 %), discharge for 0-5 days (11.3 %). Both breasts were involved in 6 cases (7.5 %) whereas right and left breasts are equally involved in 47 cases each (46.25 %). Most of the patients were nulliparous (46.3 %) followed by multiparous (38.8 %) and uniparous (15.0 %). Fibroadenoma constituted in 53.8 % of patients (44 cases), breast abscess constituted 21.25 % (17 cases). The most commonly affected age group was 21-30 years. 63 patients (78.8 %) presented with lump in the breast and 23 patients presented with pain. HRUSG findings correlated with that of clinical diagnosis in 70 cases. 60 cases underwent core biopsy, and in 41 cases (68.33 %) there were fibroadenoma and 7 cases (11.66 %) fibro adenosis. 59 cases (73.75 %) underwent excision, and 18 cases (22.5 %) incision and drainage.
Conclusion: The most common benign breast disease was fibroadenoma. Most common age group affected with benign breast disease was 21-30 years. 88.7 % of clinical diagnosis, 90.3 % of radiological diagnosis, 93.3 % of core needle biopsy diagnoses were correlating with the histopathology diagnosisДоброякісні розлади молочних залоз зазвичай викликані гормонами і тому спостерігаються в репродуктивному періоді життя з різким зниженням рівня захворюваності після менопаузи. У порівнянні з раком молочної залози доброякісні ураження молочної залози зустрічаються в 10 разів частіше.
Метою дослідження було визначити спектр та частоту різних доброякісних захворювань молочної залози у пацієнтів нашого інституту та порівняти отримані результати з результатами інших досліджень.
Матеріал і методи: 80 випадків доброякісних захворювань молочної залози, які були клінічно діагностовані та підтверджені патологічно або рентгенологічно, також після терапевтичного втручання; аналіз результатів лікування.
Результати: У дослідженні було вивчено 80 випадків, вікова група, яка найчастіше страждала від доброякісних захворювань молочної залози, була 21-30 років. У 63 пацієнтів (78,8 %) з’явилася пухлина в грудях, а у 23 пацієнтів загальним симптомом є біль. У більшості випадків пухлина мала тривалість 7-12 місяців (38,8 %), біль 1-5 днів (13,8 %), виділення 0-5 днів (11,3 %). Обидві молочні залози були уражені в 6 випадках (7,5 %), тоді як права і ліва молочні залози однаково залучені в 47 випадках кожна (46,25 %). Більшість пацієнток не народжували (46,3 %), наступна група - пацієнтки, які народжували 2 і більше разів (38,8 %) і ті, хто народжували один раз (15,0 %). Фіброаденома спостерігалась у 53,8 % пацієнтів (44 випадки), абсцес молочної залози – 21,25 % (17 випадків). Найчастіше уражалась вікова група 21-30 років. У 63 пацієнток (78,8 %) з’явилася пухлина в грудях, а у 23 пацієнтів – біль. Результати HRUSG корелювали з клінічним діагнозом у 70 випадках. У 60 випадках була проведена біопсія ядра і у 41 випадку (68,33 %) – діагностована фіброаденома і у 7 випадках (11,66 %) – фіброзний аденоз. У 59 випадках (73,75 %) проведено ексцизію, а у 18 випадках (22,5 %) – розріз і дренування.
Висновок: найпоширенішим доброякісним захворюванням молочної залози була фіброаденома. Вікова група, що найчастіше уражалася доброякісними захворюваннями молочної залози, знаходилась у діапазоні 21-30 років. 88,7 % клінічного діагнозу, 90,3 % рентгенологічного діагнозу, 93,3 % діагнозів голкової біопсії ядра корелювали з гістопатологічним діагнозо
Асоціація між ультрасонографічними параметрами, клініко-біохімічними показниками та результатами анкетування у пацієнтів із серцевою недостатністю з помірно зниженою фракцією викиду лівого шлуночка
No full textThe aim: to evaluate the probable impact of type 2 diabetes on quality of life, clinical, biochemical and ultrasonographic parameters in patients with HFwmrLVEF and associations between them.
Materials and methods: the study included 68 patients with HFwmrLVEF, including 36 patients with concomitant DM type 2 and 32 patients without type 2 DM, and 18 healthy individuals. All study participants underwent anthropometric (height, weight, BMI), laboratory (clinical blood test, biochemical blood test to determine ACT, ALT, creatinine, glucose, lipid spectrum, potassium, sodium and magnesium, ELISA to determine glycated hemoglobin and NT-proBN ), instrumental (EchoC, ECG) surveys and surveys to assess quality of life (EQ-5D-5L). Statistical processing of the obtained results was performed using the statistical software package SPSS v.19.0.
Results: between the group of patients with HFwmrLVEF with concomitant type 2 DM and the group with HFwmrLVEF without type 2 DM according to the results of the study there is a significant difference in quality of life in carbohydrate metabolism, NT-proBNP, BMI and echocardiographic data.
Conclusions: patients with HFwmrLVEF with concomitant type 2 DM compared with patients with HFwmrLVEF without type 2 DM had significantly worse carbohydrate metabolism, significantly higher mean serum NT-proBNP concentration, higher LVMM and iLVMM in transthoracic E quality of life according to the results of the EQ-5D-5L questionnaire in the absence of a significant difference in age and LVEF between groups. In addition, there was a stronger correlation between NT-proBNP and iLVMM in patients without type 2 DM and no correlation between NT-proBNP and LVMM in patients with concomitant type 2 DM, which may be due to certain influence of type 2 DM on the process of pro-BNP conversionМета: оцінити ймовірний вплив цукрового діабету 2-го типу на якість життя, клініко-біохімічні та ультрасонографічні показники у пацієнтів із СНпзнФВ та асоціації між ними.
Матеріали та методи: до дослідження були включені 68 пацієнтів із СНпзнФВ, серед яких 36 пацієнтів з супутнім ЦД 2-го типу та 32 пацієнта без ЦД 2-го типу, та 18 практично здорових осіб. Всім учасникам дослідження проведено антропометричні (зріст, вага, ІМТ), лабораторні (клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові з визначенням АСТ, АЛТ, креатиніну, глюкози, ліпідного спектру, калію, натрію та магнію, ІФА з визначенням глікованого гемоглобіну та NT-proBNP), інструментальні (ЕхоКС, ЕКГ) обстеження та опитування для оцінки якості життя (EQ-5D-5L). Статистична обробка отриманих результатів проведена за допомогою пакету статистичних програм SPSS v.19.0.
Результати: між групою пацієнтів з СНпзнФВ з супутнім ЦД 2-го типу та групою з СНпзнФВ без ЦД 2-го типу за результатами обстеження є достовірна різниця в якості життя, в показниках вуглеводного обміну, NT-proBNP, ІМТ та даних ЕхоКС.
Висновки: пацієнти з СНпзнФВ з супутнім ЦД 2-го типу при порівнянні з пацієнтами з СНпзнФВ без ЦД 2-го типу мали достовірно гірші показники вуглеводного обміну, значно вищу середню концентрацію NT-proBNP в сироватці крові, більші ММЛШ та іММЛШ за результатами трансторакальної ЕхоКС та гіршу якість життя за результатами опитувальника EQ-5D-5L за умов відсутності достовірної різниці за віком та ФВ ЛШ між групами. Крім того, виявлені більш міцний кореляційний зв’язок між NT-proBNР та іММЛШ у пацієнтів без ЦД 2-го типу та відсутність кореляційного зв’язку між NT-proBNР та ММЛШ у пацієнтів з супутнім ЦД 2-го типу, що може бути наслідком певного впливу ЦД 2-го типу на процес конверсії pro-BN
Порівняння гістограм об’єму доз та сечового міхура та прямої кишки у хворих на рак шийки матки, яких лікували за допомогою внутрішньопорожнинної брахітерапії у відділенні променевої терапії
No full textInternational commission of radiation units and measurement point doses to the bladder and rectum in carcinoma cervix patients treated with intracavitary brachytherapy in the department of radiotherapy.
The aim: to evaluate two-dimensional point-based dose planning and three-dimensional computed tomography-based dose-volume parameters for high-dose-rate intracavitary brachytherapy of cervical cancer.
Materials and methods: prospective study done between the years June 2018 to April 2020, a total of 50 prospectively registered women of non-metastatic carcinoma cervix treated with definitive concurrent chemo-radiotherapy followed by HDR intracavitary brachytherapy who met inclusion criteria were accrued in the study. All women in the study were treated with 50 Gy EBRT then assessment was done for response and adequacy for comfortable insertion of application. Brachytherapy procedure was performed under sedation in the lithotomy position.
Results: Median age of the entire group was 54.5 years, majority of them were in their 5th (34 %) or 4th (28 %) decade. Pathologically, all were squamous cell carcinoma. Most common subtype was large cell non keratinizing type (64 %). Major bulk of the study is contributed by stage IIA, IIB, IIIB. All patients were treated with external beam radiotherapy of 50Gy in 25 fractions with 2Gy per fraction followed by high dose rate brachytherapy of 7 Gy per fraction for 3 fractions, one week apart to a total intracavitary brachytherapy dose of 21Gy.
Conclusion: Results from the study suggests that rectum ICRU reference points can be surrogate markers for D2cc, but not for bladder and hence reporting should preferably be done in volumetric method rather than reference point dosesМета: оцінка двовимірного точкового планування дози та тривимірної комп’ютерної томографії на основі параметрів доза-об’єм для внутрішньопорожнинної брахітерапії раку шийки матки з використанням високої дози.
Матеріали та методи: проспективне дослідження, проведено в період з червня 2018 року по квітень 2020 року, загалом за участю 50 проспективно зареєстрованих жінок з неметастатичною карциномою шийки матки, які отримували остаточну одночасну хіміо-променеву терапію з подальшою внутрішньопорожнинною брахітерапією з ВПД, які відповідали критеріям, були включені в дослідження. Всі жінки отримували 50 Гр EBRT, потім було проведено оцінку відповідей та адекватності для зручного введення аплікації. Процедуру брахітерапії проводили під седацією в літотомічному положенні.
Результати: Середній вік усієї групи за медіаною становив 54,5 року, більшість із них були на 5-му (34 %) або 4-му (28 %) десятку років. Патоморфологічно всі мали плоскоклітинний рак. Найбільш поширеним підтипом був великоклітинний незроговілий тип (64 %). Основну частину дослідження становлять стадії IIA, IIB, IIIB. Усіх пацієнтів лікували зовнішньою променевою терапією 50 Гр у 25 фракціях з 2 Гр на фракцію з наступною брахітерапією високою потужністю 7 Гр на фракцію протягом 3 фракцій з інтервалом в один тиждень до загальної внутрішньопорожнинної дози брахітерапії 21 Гр.
Висновки: Результати дослідження свідчать про те, що референтні точки ICRU прямої кишки можуть бути сурогатними маркерами для D2cc, але не для сечового міхура, і, отже, звітування бажано робити за допомогою об’ємного методу, а не контрольних точок для різних до
Роль імунологічних факторів в патогенезі аномальних маткових кровотеч у жінок репродуктивного віку з екстрагенітальною патологією
No full textThe aim of the study was to assess the role of immunological factors in the development of abnormal uterine bleeding in women of reproductive age with extragenital disorders.
Materials and methods. The study involved 100 women with abnormal uterine bleeding and accompanying extragenital disorders (main group) and 50 somatically healthy women (control group). Autoimmune antibodies to platelets, phagocytic activity of neutrophil granulocytes, concentration of circulating immune complexes (CICs), total level of membranotropic cytotoxic factors, content of CD4+T-helper subpopulations and cytotoxic CD8+T-killer lymphocytes were evaluated as immunological markers.
Results of the study. The study showed that thrombocytopenia, caused by the presence of autoimmune antibodies to their own platelets, can be one of the pathogenic factors of bleeding in women with AUB. In 41 % of women with AUB, phagocytic reactions were found to be intense, which was expressed by an increase in chemotaxis and adhesion functions, and in 46 % of women by an increase in the absorption capacity of phagocytes. In the main group, 48 % of the examined women had insufficient phagocyte enzymatic activity, which was evidenced by a decrease in the index of completion of phagocytosis. In 79 % of women of the main group, violations of the formation and elimination of circulating immune complexes were detected. The formation of low-molecular-weight CICs in 82 % of women of this cohort contributed to the induction of autoimmune reactions. The total content of membranotropic cytotoxic factors, which was evaluated according to the lymphocytotoxic test, exceeded the reference values in 88 % of women of the main group. In the main group, the average content of CD4+ T-helpers was 23 % lower, and the content of suppressor CD8+ T-lymphocytes was twice as low compared to the control group, resulting in a significant increase in the immunoregulatory index by 30 %.
Conclusion. The women of the main group with abnormal uterine bleeding were found to have a violation of the functional activity of cellular factors of innate immunity, accompanied by changes in the absorption and digestive capacity of phagocytic cells. Assessment of secondary adaptive reactions showed induction of humoral sensitization and formation of autoimmune reactions (presence of antiplatelet autoantibodies, increase in CICs and LCT, decrease in the subpopulation of CD8+-suppressor T-lymphocytes). The detected violations indicate the pathogenic role of immunological reactions in women with abnormal uterine bleedingМетою представленої роботи є дослідження ролі імунологічних факторів в патогенезі аномальних маткових кровотеч у жінок репродуктивного віку з екстрагенітальною патологією.
Матеріали та методи. Обстежено 100 жінок з аномальними матковими кровотечами та супутньою екстрагенітальною патологією (основна група) та 50 соматично здорових жінок (контрольна група). В якості імунологічних маркерів оцінювали – автоімунні антитіла до тромбоцитів, фагоцитарну активність нейтрофільних гранулоцитів, концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), сумарний рівень мембранотропних цитотоксичних факторів, вміст СD4+Т-хелперної субпопуляцій та цитотоксичних CD8+-Т-кілерних лімфоцитів.
Результати дослідження. Під час дослідження з’ясовано, що одним із патогенетичних факторів кровотеч у жінок з АМК може бути тромбоцитопенія, зумовлена наявністю автоімунних антитіл до власних тромбоцитів. У 41 % жінок з АМК виявили напруженість фагоцитарних реакцій, що виражалось підвищенням функцій хемотаксису та адгезії, а у 46 % жінок – підвищенням поглинаючої здатності фагоцитів. В основній групі у 48 % обстежених жінок мала місце недостатність ензимної активності фагоцитів, про що свідчило зниження індексу завершення фагоцитозу. У 79 % жінок основної групи виявили порушення утворення та елімінації циркулюючих імунних комплексів. Формування низькомолекулярних ЦІК у 82 % жінок даної когорти сприяло індукції автоімунних реакцій. Сумарний вміст мембранотропних цитотоксичних факторів, який оцінювали за показниками лімфоцитотоксичного тесту, у 88 % жінок основної групи перевищував референтні значення. В основній групі середній вміст СD4+Т-хелперів був нижчим на 23 %, а вміст супресорних CD8+ Т-лімфоцитів удвічі нижчим відносно контрольної групи, що зумовило достовірне підвищення імунорегуляторного індексу на 30 %.
Висновок. У жінок основної групи з аномальними матковими кровотечами виявлено порушення функціональної активності клітинних факторів вродженого імунітету, що супроводжувались змінами поглинаючої та травної здатності фагоцитуючих клітин . З боку вторинних адаптивних реакцій виявили індукцію гуморальної сенсибілізації та формування автоімунних реакцій (наявність антитромбоцитарних автоантитіл, підвищення ЦІК та ЛЦТ, зниження субпопуляції CD8+-супресорних Т-лімфоцитів). Виявлені порушення вказують на патогенетичну роль імунологічних реакцій у жінок з аномальними матковими кровотечам
Глюкокортикоїди та мінералокортикоїди в плазмі крові як маркери ранньої діагностики пухлин кіркового шару наднирників
No full textAdrenocortical tumours of the adrenal glands are formed when the cells of the cortical layer grow. The morphological and histological structure of benign adrenal tumours is variable, which complicates their early diagnosis. The study of the levels of hormones in the adrenal cortex along with the analysis of the symptoms of the disease will allow not only to differentiate hormone-producing tumours, but also to predict the direction of metabolic processes, which will make it possible to choose the right treatment regimen and prevent complications from other organs.
The aim of the study is to determine the level of cortisol and aldosterone and assess the state of the pituitary-adrenal and renin-aldosterone systems in patients with various types of adrenocortical adenomas.
Materials and methods. The state of the hormonal status of the adrenal cortex was assessed by determining the level of glucocorticoids - cortisol and mineralocorticoids - aldosterone using a direct quantitative enzyme immunoassay. The level of adrenocorticotropic hormone (ACTH) and renin was determined by immunochemical methods using monoclonal antibodies specific for ACTH and renin.
Research results. An increase in the level of cortisol was detected against the background of a decrease in the level of ACTH in patients with cortisol-producing adrenocortical adenomas. It is shown that the aldosteronism we discovered in patients with aldosterone-producing adenomas develops against the background of an unchanged renin level and an increase in the aldosterone/renin ratio.
Conclusions. The development of hormone-dependent adenomas of the adrenal cortex is accompanied by an imbalance in the work of the pituitary-adrenal and renin-aldosterone systems, the direction of changes of which can serve as a criterion for early diagnosis of adrenocortical adrenal adenomasАдренокортикальні пухлини надниркових залоз утворюються при розростанні клітин коркового шару. Морфологічна і гістологічна структура доброякісних пухлин наднирників варіабельна, що ускладнює їхню ранню діагностику. Дослідження рівнів гормонів кори наднирників поряд із аналізом симптоматики захворювання дозволить не лише диференціювати гормонопродукуючі пухлини, але й передбачити напрямок метаболічних процесів, що дозволить вибрати правильну схему лікування та попередити ускладнення зі сторони інших органів.
Мета дослідження – визначити рівень кортизолу та альдостерону та оцінити стан гіпофізарно-наднирникової та ренін-альдостеронової систем у пацієнтів з різними видами aдренокортикальних аденом.
Матеріали та методи. Стан гормонального статусу кори надниркових залоз оцінювали за визначенням рівня глюкокортикоїдів – кортизолу та мінералокортикоїдів – альдостерону за допомогою прямого кількісного імуноферментного аналізу. Рівень адренокортикотропного гормону (АКТГ) та реніну визначали за допомогою імунохімічних методів з використанням моноклональних антитіл, специфічних до АКТГ і реніну.
Результати дослідження. Виявлено підвищення рівня кортизолу на фоні зниження рівня АКТГ у пацієнтів з кортизол-продукуючими адренокортикальними аденомами. Показано, що виявлений нами альдостеронізм у пацієнтів з альдостерон-продукуючими аденомами розвивається на тлі незмінного рівня реніну та підвищення альдостерон/ренінового співвідношення.
Висновки. Розвиток гормонозалежних аденом кори надниркових залоз супроводжується дисбалансом у роботі гіпофізарно-наднирникової та ренін-альдостеронової систем, напрямок змін якого може слугувати критерієм ранньої діагностики адренокортикальних аденом наднирникі
Дозиметрична оцінка отриманної серцем та лівою передньою низходною артерією дози у хворих на лівосторонній рак молочної залози, лікуваних за різними методиками гіпофракціонованої ад'ювантної променевої терапії після консервативної хірургії молочної залозі
No full textThe aims: to dosimetrically evaluate the dose to the heart and left anterior descending artery in left-sided early breast cases using different techniques.
Materials and methods: Prospective observational/analytical study done in cases of left-sided BCS referred for adjuvant RT in 54 patients. Patients who underwent left-sided BCS (breast conservative surgery), patients aged between 18- and 75 years performance status ECOG 0-2, histological confirmed DCIS, Invasive Breast Cancer-Stage 1, 2, 3, patients without any evidence of metastatic disease Irrespective of hormonal receptor and HER-2 neu status are included in the study.
Results: All the 3 parameters for LAD showed the highest doses with 3DCRT and lowest with VMAT. Thus our study favoured VMAT (p<0.01) as the planning technique to achieve the least doses of LAD. However, for the heart, there was no statistically significant difference between 3DCRT and IMRT (p=0.349) for the average mean dose (Gy). On the other hand, there was a statistically significant difference between 3DCRT Vs VMAT and IMRT Vs VMAT (95 % CI, p<0.01), again favouring VMAT as the choice of planning technique. The average heart max dose(Gy) and average heart V20(%) showed statistically significant benefits with VMAT (p<0.01). There was a statistically significant benefit (p<0.000) with VMAT for both LV parameters. At the same time, there was a statistically significant benefit in terms of ipsilateral lung dose with VMAT(p<0.000), the dose to the right lung, right breast and favoured 3DCRT (p<0.01). PTV95 % (Gy) by 3DCRT, IMRT, and VMAT in our study is 41.01, 41.96, and 41.76, respectively. Though the difference between the 3 techniques seems meagre, there was a statistically significant difference (p<0.012) favouring IMRT.
Conclusion: We conclude that using the VMAT technique in radiotherapy for left-sided breast cancer can significantly reduce radiation doses to the heart and LAD, potentially reducing cardiac risk. For all patients, the cardiac doses are considerably decreased for all dose levels without compromising the dose coverage to PTV, which is an advantage over IMRT and 3DCRTМета: Дозиметрично оцінити отриману серцем і лівою передньою низхідною артерією дози в випадках лівостороннього раку молочної залози лікованого за допомогою різних методик.
Матеріали та методи: Проспективне обсерваційне/аналітичне дослідження, проведене у випадках лівосторонньої хірургії молочної залози, за ад'ювантною РТ у 54 пацієнтів. У дослідження включаються пацієнтки, які пройшли лівобічну ХМЗ (консервативну операцію молочної залози), пацієнтки у віці від 18 до 75 років, зі статусом працездатності ECOG 0-2i гістологічно підтверджені DCIS, Інвазивний рак молочної залози - стадія 1, 2, 3, пацієнти без будь-яких доказів метастатичного захворювання, незалежно від гормонального рецептора та статусу HER-2.
Результати: Всі 3 параметри для LAD показали найвищі дози з 3DCRT і найнижчі з VMAT, тому наше дослідження віддало перевагу VMAT (p<0.01) як методу планування для досягнення найменших доз до LAD. Однак для серця не було статистично значущої різниці між 3DCRT та IMRT (p=0,349) для середньої дози (Гр). Існувала статистично значуща різниця між 3DCRT Vs VMAT і IMRT Vs VMAT (95 % CI, p<0.01), і, отже, знову ми віддавали перевагу VMAT як вибору методу планування. Середня максимальна доза серця (Gy) та середній рівень серця V20(%) показали статистично значущу користь від VMAT (p<0.01). Була статистично значуща користь (p<0.000) з VMAT для обох параметрів LV. Хоча спостерігалася статистично значуща користь з точки зору іпсилатеральної дози легень з VMAT(p<0.000), доза до правої легені, правої молочної залози та сприяла 3DCRT(p<0.01). PTV95 % (Gy) на 3DCRT, IMRT, VMAT в нашому дослідженні становить 41.01, 41.96, 41.76 відповідно. Хоча різниця між 3 методами здається мізерною, існувала статистично значуща різниця (p<0.012) на користь IMRT.
Висновок: Робимо висновок, що використання методики VMAT в променевій терапії лівостороннього раку молочної залози може значно знизити дози опромінення серця і ЛАД, таким чином потенційно знижуючи побічні ефекти. Для всіх пацієнтів дози отримані серцем значно знижені для всіх рівнів охоплення дозою PTV, що є перевагою перед IMRT та 3DCR
COVID-19 та тиреоїдна патологія: клінічний перебіг тапрогноз
No full textThe aim is to analyze current scientific data on the prevalence of thyroid dysfunction in patients with COVID-19 and to evaluate the relationship between possible complications of COVID-19 and vaccination.
Materials and methods. Open digital archive of journal articles on biomedical and biological sciences of the National Institutes of Health (USA), developed by the National Center for Biotechnological Information of the National Medical Library (USA) – PubMed, Google Academy and Academic Journals.
Results. The development of thyroid diseases in SARS-CoV-2 may be associated with various mechanisms of its damage, including an excessive immune response, infection-induced immunodeficiency, or direct cell damage due to significant tissue tropism and high affinity of SARS-CoV-2 to thyroid tissue. Possible mechanisms of formation of post-vaccination dysfunction of the thyroid gland are proposed.
Conclusions. Thyroid hormone deficiency is associated with an increased risk of adverse events and in-hospital mortality of COVID-19 and depended on the age of the patient. The severe course of Covid-19 is characterized by an increase in the prevalence of TT secondary to destructive or inflammatory thyroiditis. Thyroid-related thyrotoxicosis exacerbates the clinical course of comorbidities and long-term consequences, such as autoimmune hypothyroidism, which occurs in patients of all ages and with any severity of COVID-19.
The prevalence of TD in patients with COVID-19 varies from 13 to 64 %. 2. The presence of thyroid dysfunction is positively correlated with the clinical severity of COVID-19. Patients with confirmed thyroid disease should receive COVID-19 vaccine to reduce the risk of morbidity and mortality from COVID-19 infectionЦель – проанализировать современные научные данные о распространенности дисфункции щитовидной железы у пациентов с COVID-19 и оценить взаимосвязь возможных осложнений течения COVID-19 и вакцинации.
Материалы и методы. Открытый цифровой архив журнальных статей по биомедицинским и биологическим наукам Национального института здравоохранения (США), разработанный Национальным центром биотехнологической информации Национальной медицинской библиотеки (США) –PubMed, Google Академии и Academic Journals.
Результаты. Развитие заболеваний щитовидной железы (ЩЖ) при SARS-CoV-2 может быть связано с различными механизмами ее повреждения, включая чрезмерный иммунный ответ, иммунодефицит, обусловленный инфекцией, или прямое повреждение клеток за счет значительного тканевого тропизма и высокого родства SARS-CoV-2 к ткани щитовидной железы Предложены возможные механизмы формирования поствакцинальной дисфункции ЩЖ.
Выводы. Недостаток гормонов щитовидной железы связан с увеличением риска неблагоприятных последствий и внутрибольничной смертности COVID-19 и зависели от возраста пациента. Для тяжелого течения Covid-19 характерно повышение распространенности ТТ вторичного по отношению к деструктивному или воспалительному тиреоидиту. Связанный с тиреоидитом тиреотоксикоз усугубляет клиническое течение сопутствующих расстройств и долгосрочных последствий таких, как аутоиммунный гипотиреоз, встречающийся у пациентов всех возрастов и при любой тяжести течения COVID-19.
Распространенность ТД у пациентов с COVID-19 варьируется от 13 до 64 %. Наличие тироидной дисфункции положительно коррелирует с клинической тяжестью COVID-19. Пациенты с подтвержденным заболеванием ЩЖ должны получить вакцины COVID-19 для снижения риска заболеваемости и смертности от инфекции COVID-19Мета – проаналізуватисучасні науковідані, щодо поширеності дисфункції щитоподібної залози у пацієнтів з COVID-19 та оцінитивзаємозв'язок можливих ускладнень перебігу COVID-19 та вакцинації.
Матеріали і методи. Відкритий цифровий архів журнальних статей з біомедичних і біологічних наук Національного інституту охорони здоров'я (США), розроблений Національним центром біотехнологічної інформації Національної медичної бібліотеки (США) –PubMed, Google Академії та Academic Journals.
Результати. Розвиток захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) при SARS-CoV-2 може бутипов'язаний з різними механізмами її пошкодження, включаючи надмірну імунну відповідь, імунодефіцит, обумовлений інфекцією, або пряме пошкодження клітин за рахунокзначного тканинного тропізму та високої спорідненості SARS-CoV-2 до тканини щитоподібної залози. Запропоновані можливі механізми формування поствакцинальної дисфункції ЩЗ .
Висновки. Нестача гормонів щитоподібної залозипов'язана збільшенням ризику несприятливих наслідків та внутрішньолікарняної смертності COVID-19 і залежали від віку пацієнта.Для важкого перебігу Covid - 19 характерне підвищення поширеності тиреотоксикозу (ТТ) вторинного по відношенню до деструктивного або запального тиреоїдиту. Пов’язаний з тиреоїдитомтиреотоксикоз погіршує клінічний перебіг супутніх розладів і довгострокових наслідків таких, як аутоімунний гіпотиреоз, що зустрічається у пацієнтів різного віку і при будь якій тяжкості перебігу COVID-19.
Поширеність ТД у пацієнтів з COVID-19 варіюєтьсявід 13 до 64%. Наявність тироїдної дисфункції позитивно корелює з клінічною тяжкістю COVID-19. Пацієнти з підтвердженим захворюванням ЩЗ повинні отримати вакцини COVID-19 для зниження ризику захворюваності та смертності від інфекції COVID-1
Особливості імуногістохімічної діагностики та прогнозу дрібноклітинного раку легень: пошук нових стратегій
No full textThe aim: to find the optimal combination of immunohistochemical markers for differential diagnosis and prognosis of small cell lung cancer in small biopsy samples.
Materials and methods. The tumor specimens were divided into 3 groups: 1) 25 biopsy samples of small cell lung cancer before treatment; 2) 25 samples of small cell lung cancer procured from autopsies of patients, who underwent chemotherapy; 3) 15 biopsy samples of other lung tumors histologically similar to SCLC. All tumor samples were formalin fixed and paraffin embedded (FFPE). Immunohistochemical study performed with 5 primary antibodies: CD56, p16ink4A, TTF-1, CD117, Ki-67.
Results. TTF-1 was positive in all small cell lung cancer, lung adenocarcinomas and atypical carcinoids. Expression of CD56 was positive in 100 % of tumors from 1st group and 92 % of these tumors had more than 25 % of positive tumor cells. Expression of p16ink4A was significantly higher in 1st group than in the 3rd one (р<0,001). The stepwise logistic regression was used for finding the best markers for differential diagnosis of small cell lung cancer in small biopsy samples. The next combination of markers was chosen: TTF-1/CD56 (score 2–4)/p16 ink4A/CD117 (sensitivity – 80 %; specificity – 86.67 %; р<0,001) where “score 2–4” means expression of CD56 more than in 25 % tumor cells. Expression of Ki-67 was higher in the 2nd group compared with the 1st one (р<0,001).
Conclusion. Evaluation of p16 expression can be used as additional marker for differential diagnosis of small cell lung cancer. The following combination of markers: TTF-1/CD56 (score2-4)/p16 ink4A/CD117 could be useful in diagnosis of small cell lung cancer in small biopsy samples and in the choice of targeted chemotherapy. The further study in paired tumor samples of small cell lung cancer before and after chemotherapy is required to prove the significance of changes in expression of Ki-67, CD56, CD117 and p16ink4AЦель работы: Оптимизация панели маркеров для мелкоклеточного рака легких в биопсиях малого объема, которая необходима для улучшения дифференциальной диагностики, прогноза течения опухоли.
Материалы и методы. Опухолевый материал был разделен на 3 группы: 1) 25 случаев биоптатов мелкоклеточного рака легких до лечения; 2) 25 случаев аутопсийного материала мелкоклеточного рака легких после химиотерапии; 3) 15 случаев биоптатов опухолей легких гистологически схожих с мелкоклеточным раком легких. Гистологический материал был представлен парафиновыми блоками с которых делали срезы для иммуногистохимического исследования с маркерами: CD56, p16ink4A, TTF-1, CD117 и Ki-67.
Результаты. TTF-1 был позитивным во всех случаях мелкоклеточного рака легких, аденокарциномах легких и атипичных карциноидах. 100 % опухолей из первой группы экспрессировали CD56, при этом в 92 % эта экспрессия определялась более чем в 25 % опухолевых клеток. Экспрессия p16ink4A была достоверно выше в препаратах мелкоклеточного рака легких по сравнению с другими опухолями легких, гистологически схожих на мелкоклеточный рак легких (р<0,001). Для дифференциальной диагностики мелкоклеточного рака легких в биопсиях малого объема методом пошаговой логистической регрессии выбрана следующая панель маркеров: TTF-1/CD56 (2–4 балла)/p16 ink4A/CD117 (чувствительность – 80 %; специфичность – 86,67 %; р<0,001), где под термином «2–4 балла» подразумевается экспрессия CD56 более чем в 25 % опухолевых клеток. Экспрессия Ki-67 достоверно ниже в группе аутопсийных случаев мелкоклеточного рака легких после полихимиотерапии в сравнении с группой мелкоклеточного рака легких до лечения (р<0,001).
Выводы. Определение экспрессии p16ink4A может использоваться как дополнительный маркер в дифференциальной диагностике мелкоклеточного рака легких. Для диагностики мелкоклеточного рака легких в биопсиях малого объема ценным может быть следующее сочетание маркеров: TTF-1/CD56 (2-4 балла)/p16 ink4A/CD117, которое также может быть полезно для подбора таргетной терапии пациентам с мелкоклеточным раком легких. Для лучшего понимания изменений в экспрессии маркеров Ki-67, CD56, CD117 и p16ink4A необходимо исследование парных случаев мелкоклеточного рака легких до и после химиотерапииМета роботи: Оптимізація панелі імуногістохімічних маркерів для дрібноклітинного раку легень в біопсіях малого об’єму, що необхідно для поліпшення диференційної діагностики, прогнозу перебігу пухлини.
Матеріали і методи. Пухлинний матеріал був розподілений на 3 групи: 1) 25 випадків біоптатів дрібноклітинного раку легень до лікування; 2) 25 випадків аутопсійних препаратів дрібноклітинного раку легень після проведеної хіміотерапії; 3) 15 випадків біоптатів пухлин легень гістологічно схожих з дрібноклітинним раком легень. Гістологічний матеріал був представлений парафіновими блоками з яких робилися зрізи для проведення імуногістохімічного дослідження з маркерами CD56, p16ink4A, TTF-1, CD117 та Ki-67.
Результати. TTF-1 був позитивний в усіх дрібноклітинних раках легень, аденокарциномах легень та атипових карциноїдах. 100 % пухлин з першої групи експресували CD56, при цьому в 92 % маркер експресувався більше ніж в 25 % пухлинних клітин. Експресія p16ink4A була достовірно вищою в дрібноклітинних раках легень порівняно з іншими пухлинами легень, гістологічно подібних до дрібноклітинних раків легень (р<0,001). Для диференційної діагностики ДКРЛ в біопсіях малого об’єму методом покрокової логістичної регресії вибрана наступна панель маркерів: TTF-1/CD56 (2–4 бали)/p16 ink4A/CD117 (чутливість – 80,0 %, специфічність – 86,67 %; p<0,001), де під терміном «2–4 бали» мається на увазі наявність експресії CD56 більше ніж в 25 % пухлинних клітин. Експресія Ki-67 достовірно нижча в групі аутопсійних випадків дрібноклітинного раку легень після поліхіміотерапії ніж в групі біопсійних випадків дрібноклітинного раку легень до лікування (p<0,01).
Висновки. Визначення експресії р16ink4A може використовуватися як додатковий маркер для диференційної діагностики дрібноклітинного раку легень. Для діагностики дрібноклітинного раку легень в біопсіях малого об’єму цінною може бути наступне поєднання маркерів: TTF-1/CD56 (2–4 бали)/p16 ink4A/CD117, що може бути корисним також для вибору таргетної терапії пацієнтам з дрібноклітинним раком легень. Для кращого розуміння змін в експресії маркерів Ki-67, CD56, CD117 та p16ink4A необхідне дослідження парних випадків ДКРЛ до та після лікуванн
УЗД в діагностиці грижі диска поперекового відділу у молодих людей
No full textThe aim: to assess the value of ultrasonography in the diagnosis of a lumbar herniation disc in young adults.
Material and methods: 27 patients aged 17-21 years (8 girls, 19 boys) were included in our study. During the examination by a neurologist, all patients reported pain in the lower back. The results of the ultrasound investigation were compared with MRI. Ultrasonography (USG) was conducted on a Philips HD 11XE device using a convection transducer in the frequency range 2-5 MHz; MRI - General Electric, Signa HDI, 1.5T.
Results: at the L3-L4 segment, hernia was diagnosed in 2 (7.4±5.0 %) cases, at the L4-L5 segment - in 14 (51.9±9.6 %) cases, and at the L5-S1 segment - in 11 (40.7±9.5 %) cases, respectively. The hernia at the segments of L5-S1 and L4-L5 was diagnosed significantly (P<0.001) more often than at the segment of L3-L4. Median hernia was diagnosed in 12 (44.4±9.6 %) cases, paramedian - in 11 (40.7±9.5 %) cases and posterolateral - in 4 ( 14.8±6.8 %) cases, respectively. The median and paramedian hernia was diagnosed significantly (P<0.05) more than the posterolateral. In ultrasound, only in one case, a posterolateral hernia was interpreted as paramedian
Conclusions: 1) The lumbar hernia are localized at the segments of L5-S1 and L4-L5 significantly (P<0.001) more often than at the other segments; 2) Sciatica is significantly more common in posterolateral localization of lumbar disc herniation; 3) The ultrasonography couldbe used to find out the causes of back pain in young adultМета: Оцінити значення ультразвукового дослідження в діагностиці грижі міжхребцевого диска поперекового відділу у молодих людей.
Матеріал і методи. У наше дослідження було включено 27 пацієнтів віком 17-21 рік (8 дівчат, 19 хлопчиків). Під час огляду невропатологом усі пацієнти відзначали біль у попереку. Результати ультразвукового дослідження порівнювали з МРТ. УЗД (УЗД) проводили на апараті Philips HD 11XE з використанням конвекційного датчика в діапазоні частот 2-5 МГц; МРТ - General Electric, Signa HDI, 1,5T.
Результати: На сегменті L3-L4 грижа діагностовано у 2 (7,4±5,0 %) випадках, на сегменті L4-L5 - у 14 (51,9±9,6 %), а на сегменті L5-S1 - у 11 (40,7±9,5 %) випадків відповідно. Грижа в сегментах L5-S1 і L4-L5 діагностувалася достовірно (P<0,001) частіше, ніж в сегменті L3-L4. Середня грижа діагностована у 12 (44,4±9,6 %) випадках, парамедіанна – у 11 (40,7±9,5 %) випадках та задньобокова – у 4 (14,8±6,8 %) випадках відповідно. Середня та парамедіанна грижа діагностовано значно (P<0,05) більше, ніж заднебокова. При УЗД лише в одному випадку задньобокова грижа була інтерпретована як парамедіальна.
Висновки: 1) Поперекові грижі локалізуються на сегментах L5-S1 і L4-L5 значно частіше (P<0,001), ніж на інших сегментах; 2) Ішіас значно частіше зустрічається при заднебоковой локалізації грижі диска поперекового відділу; 3) УЗД можна використовувати, щоб з'ясувати причини болю в спині у молодих дорослих