ScienceRise: Medical Science
Not a member yet
556 research outputs found
Sort by
Ендоскопічна підтяжка чола в поєднанні з ботулінотерапією та філерами: аналіз ефективності та безпеки
No full textThe aim: Upper facial aging significantly impacts self-perception and quality of life as changes become apparent in the forehead, glabellar complex, and brow positioning. This narrative literature review evaluates clinical efficacy, safety profile and aesthetic outcomes of 3 treatment options: endoscopic forehead lift, botulinum toxin A and hyaluronic acid injectable dermal fillers, examining their individual and combined applications.
Materials and methods: Literature was obtained between April and August 2025 from electronic databases: PubMed, ScienceDirect, Google Scholar, Nature, Wiley Online Library, ResearchGate, Springer and Clinical key; using targeted search strategies. Inclusion criteria encompassed articles discussing these interventions in human participants published between 2000-2025. Exclusion criteria included mid-/lower face procedures, animal studies and non-peer reviewed editorials. Forty-one sources were selected based on clinical relevance and methodological quality.
Results: Endoscopic forehead lift demonstrated 93% patient satisfaction with superior long term structural repositioning. BoNT-A provided effective dynamic wrinkle reduction lasting 3-6 months with minimal complications. Hyaluronic acid fillers addressed volumetric deficits and static wrinkles lasting 6-18 months. Combined BoNT-A with HA fillers showed significantly enhanced outcomes, with 84.15% patient satisfaction at 6 months versus 55.12% with botulinum toxin A monotherapy. All modalities demonstrated excellent safety profiles with complications under 3%.
Conclusions: Multimodal rejuvenation addressing multiple aging mechanisms simultaneously results in superior aesthetic outcomes and patient satisfaction compared to single modality procedures. Substantial evidence gaps exist regarding optimal sequencing and long-term outcomes of combined surgical-injectable approaches. Future prospective studies examining endoscopic procedures with injectable modalities across diverse populations are essential to establish evidence-based clinical protocolsМета: Старіння верхньої третини обличчя суттєво впливає на самосприйняття та якість життя, оскільки зміни стають помітними в ділянці лоба, глабелярного комплексу та положенні брів. У цьому наративному огляді літератури оцінюються клінічна ефективність, профіль безпеки та естетичні результати трьох методів лікування: ендоскопічного ліфтингу лоба, ботулінічного токсину типу A та ін’єкційних дермальних філерів на основі гіалуронової кислоти, з аналізом їх індивідуального та комбінованого застосування.
Матеріали та методи: Літературу було відібрано в період з квітня по серпень 2025 року з електронних баз даних: PubMed, ScienceDirect, Google Scholar, Nature, Wiley Online Library, ResearchGate, Springer та ClinicalKey із використанням цільових пошукових стратегій. Критерії включення охоплювали публікації, присвячені зазначеним втручанням у людей, опубліковані в період 2000–2025 років. Критеріями виключення були процедури середньої та нижньої третини обличчя, дослідження на тваринах, а також статті які не проходили рецензування. За клінічною значущістю та методологічною якістю було відібрано 41 джерело.
Результати: Ендоскопічна підтяжка лоба забезпечила 93% задоволеності пацієнтів і відзначалася перевагою у вигляді стійкого довготривалого структурного підняття тканин. Ботулінічний токсин типу A ефективно зменшував динамічні зморшки з тривалістю дії 3–6 місяців і супроводжувався мінімальною кількістю ускладнень. Ін’єкційні філери на основі гіалуронової кислоти коригували об’ємні втрати та статичні зморшки, забезпечуючи ефект тривалістю 6–18 місяців. Комбіноване застосування ботулінічного токсину типу A та філерів гіалуронової кислоти продемонструвало статистично значуще кращі результати: рівень задоволеності пацієнтів через 6 місяців становив 84,15% порівняно з 55,12% при монотерапії ботулінічним токсином типу A. Усі методи характеризувалися високим рівнем безпеки, а частота ускладнень не перевищувала 3%.
Висновки: Мультимодальне омолодження, спрямоване на одночасну корекцію кількох механізмів старіння, забезпечує кращі естетичні результати та вищий рівень задоволеності пацієнтів порівняно з застосуванням лише одного методу. Водночас у наявній літературі зберігаються суттєві прогалини щодо оптимальної послідовності втручань і довгострокових результатів комбінованих хірургічних та інʼєкційних підходів. Подальші проспективні дослідження, які оцінюватимуть поєднання ендоскопічних методик з інʼєкційними процедурами у різних популяціях пацієнтів, є необхідними для формування доказових клінічних протоколів
Оцінка інформативності серологічних методів дослідження інфекційного мононуклеозу та сероепідеміологічні дані щодо поширеності
No full textThe aim. To assess the prevalence of markers of the acute period of infectious mononucleosis (VCA IgM, VCA IgG, EBNA IgG, heterophilic antibodies in the monospot test and EBV DNA by PCR) based on the analysis of the Dila laboratory database in Kyiv during the three-year observation period (2022-2024), to investigate changes in diagnostic approaches in clinical practice, to determine the effectiveness of various laboratory methods in the context of differential diagnosis with SARS-like diseases and to develop optimized recommendations for the rational use of diagnostic resources.
Materials and methods. A retrospective analysis of 64,812 laboratory tests performed during 2022-2024 in a single network of Kyiv laboratories was conducted. The analysis included serological tests for IgM antibodies to EBV capsid antigen, IgG to capsid antigen (VCA), IgG to nuclear antigen (EBNA), monospot test and EBV PCR. Statistical research methods.
Results. The proportion of positive VCA IgM results remained stable throughout the three years of the study, fluctuating within 15.2-15.8%, which confirms the reliability of this marker of infectious mononucleosis. Serological indicators demonstrated high stability with low coefficients of variation - 4.3% for VCA IgM, 5.2% for VCA IgG and 6.5% for EBNA IgG. In contrast, EBV PCR revealed significant variability (coefficient of variation 118%) with a sharp decrease in positive results from 5.1% to 0.2%. A reorientation of the diagnostic practice of doctors from molecular to serological methods was also revealed - the proportion of serological tests increased from 65.5% to 71.4%, while molecular tests decreased from 34.5% to 28.6%. No seasonal fluctuations in the frequency of acute MI were detected (p=0.153), i.e. infectious mononucleosis was diagnosed equally throughout the year.
Conclusions. VCA IgM should be used as the main marker for the diagnosis of the acute phase of MI. VCA IgG and EBNA IgG are important diagnostic elements for determining the stage of the infectious process. The use of PCR should be limited to cases with an atypical course of the disease or in clinically ambiguous situationsМета. Оцінити поширеність маркерів гострого періоду інфекційного мононуклеозу (VCA IgM, VCA IgG, EBNA IgG, гетерофільні антитіла при моноспот-тесті та ДНК EBV методом ПЛР) на підставі аналізу бази даних лабораторії «Діла» м. Києва протягом трирічного періоду спостереження (2022-2024 роки), дослідити зміни діагностичних підходів у клінічній практиці, визначити ефективність різних лабораторних методів у контексті диференційної діагностики з ГРВІ-подібними захворюваннями та розробити оптимізовані рекомендації щодо раціонального використання діагностичних ресурсів.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 64 812 лабораторних тестів, виконаних протягом 2022-2024 років у єдиній мережі лабораторій Києва. До аналізу включено серологічні дослідження на антитіла IgM до капсидного антигену EBV, IgG до капсидного антигену (VCA), IgG до ядерного антигену (EBNA), моноспот-тест та ПЛР на EBV. Статистичні методи дослідження.
Результати. Частка позитивних результатів VCA IgM залишалася стабільною впродовж усіх трьох років дослідження, коливаючись у межах 15,2-15,8%, що підтверджує надійність цього маркера інфекційного мононуклеозу. Серологічні показники демонстрували високу стабільність з низькими коефіцієнтами варіації - 4,3% для VCA IgM, 5,2% для VCA IgG та 6,5% для EBNA IgG. Натомість, ПЛР на EBV виявила значну варіабельність (коефіцієнт варіації 118%) з різким зниженням позитивних результатів від 5,1% до 0,2%. Також було виявлено переорієнтацію діагностичної практики лікарів з молекулярних на серологічні методи - частка серологічних тестів зросла від 65,5% до 71,4%, тоді як молекулярних знизилася від 34,5% до 28,6%. Сезонних коливань у частоті гострого ІМ не виявлено (p=0,153), тобто інфекційний мононуклеоз однаково діагностувався впродовж року.
Висновки. VCA IgM слід використовувати як основний маркер для діагностики гострої фази ІМ. VCA IgG та EBNA IgG є важливими елементами діагностики для визначення саме стадії інфекційного процесу. Застосування ПЛР доцільно обмежити випадками з атиповим перебігом захворювання або у клінічно-неоднозначних ситуація
Еозинофільний сигмоїдит як прояв важкої гастроінтестинальної форми сальмонельозу у дітей (клінічний випадок)
Full text linkSalmonellosis in children represents a significant medical and social problem due to its high incidence and the emergence of multidrug-resistant Salmonella strains.
Objective. To analyze a clinical case of severe intestinal involvement in the gastrointestinal form of salmonellosis in a child.
Materials and Methods. A clinical case of successful treatment of a 4-year-old child with severe intestinal involvement caused by the gastrointestinal form of salmonellosis due to a multidrug-resistant strain of Salmonella enteritidis is presented. A stepwise diagnostic approach and the rationale for selecting appropriate antibacterial therapy are described.
Case Presentation. This report describes a case of gastrointestinal salmonellosis caused by Salmonella enteritidis in a 4-year-old child. The disease had a gradual onset, presented with abdominal pain and diarrhea with mucus and blood, without fever or vomiting. Physical examination revealed moderate dehydration, periumbilical tenderness, and hepatomegaly. Laboratory findings showed leukocytosis, accelerated erythrocyte sedimentation rate (ESR), and eosinophilia. Coprological examination revealed erythrocytes, leukocytes, and neutral fat. Elevated fecal calprotectin levels and decreased fecal elastase were detected. Immunological assessment demonstrated increased IgE levels and reduced cytotoxic T lymphocytes. Endoscopic and histological examinations confirmed active eosinophilic sigmoiditis. Stool culture identified a multidrug-resistant Salmonella enteritidis strain; only fourth-generation cephalosporins were effective, resulting in complete clinical recovery.
Results and Discussion. The clinical presentation combined typical features of the gastrointestinal form of salmonellosis — bloody diarrhea, abdominal pain, hepatomegaly, and inflammatory changes in the complete blood count — with atypical manifestations, including the absence of vomiting and hyperthermia, eosinophilia, and IgE-mediated hypersensitivity. This constellation of findings suggests a mixed infectious–allergic disease course. Additionally, diagnostic markers of intestinal inflammation were identified, including a 2.6-fold increase in fecal calprotectin levels compared to age-adjusted reference values, which was corroborated by histological evidence of active intestinal inflammation in the form of eosinophilic sigmoiditis. Reduced fecal elastase levels indicated exocrine pancreatic dysfunction. An individualized therapeutic approach was applied based on antimicrobial susceptibility testing, which demonstrated multidrug resistance of the isolated Salmonella enteritidis strain. Fourth-generation cephalosporins proved to be effective in this case.
Conclusions. This case illustrates the potential development of eosinophilic sigmoiditis in children with severe salmonellosis and highlights the importance of an individualized approach to antibacterial therapy, taking antimicrobial resistance patterns into accountСальмонельоз у дітей - вагома медико-соціальна проблема, через високу захворюваність та появу мультирезистентних штамів сальмонел.
Мета.Проаналізувати клінічний випадок важкого ураження кишечника при гастроінтестинальній формі сальмонельозу у дитини.
Матеріали та методи. Наведено клінічний випадок успішного лікування 4-річної дитини з тяжким ураженням кишечника при гастроінтестинальній формі сальмонельозу, викликаного полірезистентним штамом Salmonella enteritidis. Представлено алгоритм поетапного діагностичного пошуку, вибір раціональної антибактеріальної терапії.
Опис клінічного випадку. У спостереженні описано випадок гастроінтестинальної форми сальмонельозу, викликаного Salmonella enteritidis у дитини 4-річного віку. Захворювання характеризувалося поступовим початком з абдомінальним болем і діареєю зі слизом та кров’ю без гарячки й блювання. Об’єктивно відзначалися помірна дегідратація, болючість у навколопупковій ділянці та гепатомегалія. Лабораторно виявлено лейкоцитоз, прискорену ШОЕ та еозинофілію. Копрологічно – еритроцити, лейкоцити, нейтральний жир. Зафіксовано підвищення фекального кальпротектину та зниження фекальної еластази. Імунограма засвідчила підвищення IgE і зниження Т-цитотоксичних лімфоцитів. Ендоскопічно та гістологічно підтверджено активний еозинофільний сигмоїдит. Культурально ідентифіковано полірезистентну Salmonella enteritidis; ефективними виявивились лише цефалоспорини IV покоління, що забезпечило клінічне одужання пацієнтки.
Результати та обговорення. Клінічна картина поєднала як типові ознаки гастроінтестинальної форми сальмонельозу (діарея з кров’ю, болі в животі, гепатомегалія, запальні зміни в гемограмі), так і нетипові прояви – відсутність блювання, гіпертермії, еозинофілія та IgE-опосередкована гіперчутливість. Це робить перебіг сальмонельозу в пацієнтки ближчим до змішаного інфекційно-алергічного. Крім того, описано діагностичні маркери запалення кишечника (зростання рівня фекального кальпротектину у 2,6 разів відносно вікової норми), що доведено гістологічним висновком щодо наявності у пацієнтки активного запального процесу в кишечник у вигляді еозинофільного сигмоїдиту. Зниження рівня фекальної еластази підтверджує екзокринну дисфункцію підшлункової залози. Індивідуалізований підхід до лікування пацієнтки враховано шляхом оцінки антибіотикограми, яка показала полірезистентність виділеного штаму Salmonella enteritidis. Ефективними в даному випадку були цефалоспорини IV покоління.
Висновки. Описаний випадок демонструє можливість розвитку еозинофільного сигмоїдиту при тяжкому сальмонельозі у дітей та підкреслює важливість індивідуалізованого підходу до антибактеріальної терапії з урахуванням антибіотикорезистентност
Мікробіологічні фактори прогнозу клінічного результату аутоспонгіозної остеопластики вогнепальних переломів з дефектами кісткової тканини
Full text linkThe effectiveness of bone grafting depends not only on the size of the defect or the type of osteoplastic material used, but also on the microbial spectrum of the wound, the level of bacterial load, and the presence of biofilm.
Objective. To assess the condition of wound microbiocenosis in gunshot fractures of long bones with bone tissue defects and its role in predicting the clinical outcome of autospongious osteoplasty.
Materials and Methods. This study analyzed the results of bacteriological examination of wound contents and clinical indicators of autospongious osteoplasty in 40 patients with gunshot fractures of long bones accompanied by bone tissue defects. Clinical outcomes were assessed using the modified Neer–Grantham–Shelton 100-point scale. Bacteriological testing was performed according to standard protocols. Statistical analysis was conducted using IBM SPSS Statistics 27.0.1, with a significance level set at p≤0.05.
Results. Excellent outcomes of autospongious osteoplasty were observed in 4 (10.0 %) patients, good in 11 (27.5 %), satisfactory in 17 (42.5 %), and poor in 8 (20.0 %). The analysis of the microbial species composition revealed significantly worse outcomes in cases of wound contamination with gram-negative flora (τ=–0.32, p=0.004), particularly members of the Enterobacteriaceae family (τ=–0.26, p=0.02), including Klebsiella pneumoniae (τ=–0.22, p=0.04), ESKAPE group pathogens (τ=-0,35, р=0,002). Conversely, identification of Bacillus species was associated with significantly higher odds of achieving excellent clinical outcomes (OR=51.00, CI (3.22-808.36), p=0.001).
Conclusion. Monitoring the state of the wound microbiocenosis in patients with gunshot fractures and bone tissue defects is of both diagnostic and prognostic value in determining the clinical success of autologous bone graftingЕфективність кісткової пластики залежить не лише від розміру дефекту чи обраного остеопластичного матеріалу, а й від мікробного спектру рани, рівня бактеріального навантаження та наявності біоплівки.
Мета дослідження: оцінити стан мікробіоценозу ран при вогнепальних переломах трубчастих кісток з дефектами кісткової тканини та його роль у прогнозуванні клінічного результату аутоспонгіозної остеопластики.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати бактеріологічного дослідження вмісту ран та клінічні показники аутоспонгіозної остеопластики 40 поранених з вогнепальними переломами трубчастих кісток та дефектами кісткової тканини. Клінічні результати аутоспонгіозної остеопластики оцінювали з допомогою шкали Neer-Grantham-Shelton. Статистичний аналіз виконували, використовуючи програмний засіб IBM SPSS Statistics 27.0.1. Вірогідність безпомилкового прогнозу визначали при р≤0,05.
Результати. Відмінні результати аутоспонгіозної остеопластики встановлено у 4 (10,0%) обстежених, хороші – у 11 (27,5%), задовільні – у 17 (42,5%), незадовільні – у 8 (20,0%). Аналізуючи особливості видового складу мікрофлори ран, достовірно гірші клінічні результати доведено при контамінації поранень грамнегативною мікрофлорою (τ=-0,32, р=0,004), зокрема представниками родини Enterobacteriaceae (τ=-0,26, р=0,02), у тому числі Klebsiella pneumoniae (τ=-0,22, р=0,04), збудниками групи ESKAPE (τ=-0,35, р=0,002). Водночас ідентифікація представників роду Bacillus, пов’язана з вищими шансами формування відмінних результатів аутоспонгіозної остеопластики (OR=51,00, CI (3,22-808,36), p=0,001).
Висновки. Таким чином, моніторинг стану мікробіоценозу ранової поверхні у поранених з вогнепальними переломами з дефектами кісткової тканини має не лише діагностичне, а й прогностичне значення щодо визначення клінічного результату аутологічної кісткової трансплантаці
Нейрогормональні зміни та порушення бар’єрної функцію кишечника при синдромі подразненої кишки у хворих на метаболічно-асоційовану жирову хворобу печінки та їх корекція
No full textThe study of neuropsychometric disorders in patients with irritable bowel syndrome (IBS) in combination with metabolic associated fatty liver disease (MAFLD) can expand the diagnostic aspects and treatment options for patients with combined pathology.
The aim of this study was to evaluate the impact of neurohormone levels and intestinal barrier function disorders on neuropsychometric changes in patients with IBS and MAFLD, as well as their correction.
Materials and methods. We examined 60 patients with IBS in the setting of MAFLD. The level of melatonin (MT) and serotonin (ST) in the blood serum was determined. The levels of α1-antitrypsin (α1-AT) and zonulin in the blood serum and faeces of the examined patients were evaluated. Patients were divided into two groups. The first group of patients (n=30) received only basic therapy. The second group of patients (n=30), in addition to the basic treatment, received the symbiotic drug Lothardi-A. The subjects were assessed for central nervous system dysfunction (Spielberg and Khanin self-esteem scale; Beck Depression Scale; Zang scale; Toronto Alexithymic Scale).
Research results. The obtained results confirm the positive effect of Lothardi A on improving the permeability of the intestinal barrier and the level of neurohormones in the blood serum in IBS and MAFLD. Additionally, a pronounced positive dynamic in the indicators of neuropsychotrauma is observed in these patients.
Conclusions: Changes in the level of ST and MT in the blood serum, which correlate with the severity of intestinal barrier function disorders, were diagnosed in patients with IBS and MAFLD. In patients with IBS and MAFLD, neuropsychometric status disorders were found. The course prescription of Lotardi-A as part of complex therapy for patients with IBS and MAFLD is pathogenetically justified and leads not only to the improvement of clinical symptoms but also contributes to the improvement of dysbiotic changes, impaired intestinal barrier function, normalization of serum levels of ST, MT, which is a prerequisite for improving the mental status of these patientsДослідження нейропсихометричних порушень у хворих з синдромом подразненого кишечника (СПК) у поєднанні з метабоілчно-асоційованою жировою хворобою печінки (МАЖХП) може розширити діагностичні аспекти та можливості лікування хворих із поєднаною патологією.
Мета дослідження – оцінити вплив порушення рівня нейрогормонів та бар’єрної функції кишечника на нейропсихометричні зміни у хворих з СПК при МАЖХП та їх корекція.
Матеріали та методи. Обстежено 60 хворих з СПК при МАЖХП. Визначено рівень мелатоніну (МТ) та серотоніну (СТ) у сироватці крові. Оцінено показник α1-антитрипсину (α1-АТ) та зонуліну у сироватці крові та калі у обстежених хворих. Хворих розподілено на дві групи. Перша групи пацієнтів (n= 30) отримували лише базисну терапію. Друга група хворих (n= 30), додатково до базисного лікування отримували симбіотичний препарат Lothardi A. Обстеженим проведено визначення порушення функції центральної нервової системи (шкала самооцінки Спілберга та Ханіна; шкала депресії Бека; шкала Занга; Торонтська Алекситимічна шкала).
Результати досліджень. Отримані результати підтверджують позитивний ефект Лотарді А щодо покращення проникності кишкового бар’єру, й рівня нейрогормонів у сироватці крові при СПК та МАЖХП. Також визначається виражена позитивна динаміка у показниках нейропсимотречного стану в даних хворих.
Висновки: У хворих з СПК при МАЖХП діагностовано зміни рівня СТ та МТ у сироватці крові, що корелюють з вираженістю порушення бар’єрної функції кишечника. У хворих на СПК при МАЖХП виявлено порушення нейропсихометричного статусу. Курсове призначення Лотарді-А в складі комплексної терапії хворим на СПК при МАЖХП є патогенетично обгрунтованим і призводить не лише до покращення клінічної симптоматики, а й і сприяє покращенню дисбіотичних змін, порушеної бар’єрної функції кишечника, нормалізації рівня СТ, МТ у сироватці крові, що є передумовою для покращення психічного статусу в даних хвори
Шляхи подолання перешкод розвитку телемедицини на рівні первинної медичної допомоги в Україні
Full text linkThe article is devoted to the analysis of barriers to the development of telemedicine at the primary health care (PHC) level in Ukraine and to the search for ways to overcome them. The study is relevant in the context of the health care reform in Ukraine launched in 2017.
The aim. To analyze the barriers to the development of telemedicine at the PHC level in Ukraine and to identify pathways to overcoming them.
Materials and methods. In January 2022, an online survey of 102 PHC physicians was conducted (response rate 8.5%). The questionnaire covered readiness to provide teleconsultations, technical skills, and use of medical information systems (MIS). Additional sources included data from the Ministry of Health of Ukraine, the EU4Digital Phase I (2019–2022) action plan, EU4Digital 2024 guidelines, and international experience from OECD countries.
Results. Objective barriers include lack of dedicated funding for telemedicine within the National Health Service of Ukraine, weak infrastructure (65% of villages lack broadband internet; 45% of rural facilities are offline), and outdated regulations (MoH Order No. 681, 2015). Subjective barriers include psychological and cultural resistance, high physician workload, legal and ethical uncertainties, and limited trust in teleconsultations. The survey revealed that 29% of physicians had no MIS experience, but 68 % were willing to devote 2–3 hours daily to teleconsultations. 33% of physicians with over 20 years of experience demonstrated unexpected openness to adaptation. Between 2021 and 2022, the share of teleconsultations in Ukraine increased from 4.3% to 5.2% (5.7–6.9 million cases), though still far below OECD averages.
Conclusions. The development of telemedicine in Ukraine is constrained by financial, infrastructural, legal, and cultural barriers. Overcoming them requires increased funding and equipment modernization, integration of remote and in-person care, digital literacy training for physicians and patients, regulatory updates, and creation of a national telemedicine platform with private sector participation. Incorporating telemedicine into the Program of Medical Guarantees represents a key opportunity for scalingСтаття присвячена аналізу бар’єрів розвитку телемедицини на рівні первинної медичної допомоги (ПМД) в Україні, а також пошуку шляхів їх подолання. Дослідження актуальне в контексті реформи системи охорони здоров’я України, розпочатої у 2017 році.
Мета дослідження: проаналізувати бар’єри розвитку телемедицини на рівні ПМД та запропонувати шляхи їх подолання.
Матеріали та методи дослідження: У січні 2022 року проведено онлайн-опитування лікарів ПМД. Анкета включала питання щодо готовності до надання телеконсультацій, технічних навичок та використання медичних інформаційних систем (МІС). Додатково використано дані МОЗ України, план дій EU4Digital Phase I (2019–2022) та рекомендації EU4Digital 2024 року. Для порівняння залучено міжнародний досвід країн ОЕСР.
Результати дослідження: Виявлено об’єктивні бар’єри: відсутність цільового фінансування телемедицини у межах НСЗУ, слабка інфраструктура (65% сіл без якісного інтернету, 45% закладів у сільській місцевості офлайн). Незважаючи на внесення змін у Наказ МОЗ № 681 від 2015 № 218 від 03.02.2022, № 1062 від 20.06.2022, № 1695 від 17.09.2022, № 445 від 15.03.2024 року остається чинним Положення про кабінет телемедицини закладу охорони здоров’я, що на наш погляд суттєво гальмує розвиток телемедицини. Суб’єктивні бар’єри охоплюють психологічний і культурний опір, надмірне навантаження лікарів, юридичні та етичні невизначеності й недовіру до віддалених консультацій. Опитування показало, що 29% лікарів не мають досвіду роботи з МІС, але 68% готові щоденно витрачати 2–3 години на телеконсультації; несподівану готовність до адаптації виявили й 33% лікарів зі стажем понад 20 років, що свідчить про їхню готовність до цифровізації. У 2021–2022 роках частка телеконсультацій в Україні зросла з 4,3% до 5,2% (5,7–6,9 млн), що залишається низьким показником порівняно з країнами ОЕСР.
Висновки: Розвиток телемедицини в Україні стримується фінансовими, інфраструктурними, правовими та культурними бар’єрами. Для їх подолання пропонується: збільшення фінансування й оновлення обладнання, інтеграція дистанційної та очної допомоги, підвищення цифрової грамотності лікарів і пацієнтів, модернізація нормативної бази, створення національної телемедичної платформи з участю приватного сектору. Системний підхід, зокрема інтеграція телемедицини до Програми медичних гарантій, є необхідною умовою масштабуванн
Особливості впливу варіантів терапії на ліпідний спектр крові у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом
Full text linkThe aim of the study was to carry out a comparative effect assessment of methotrexate (MTX), adalimumab (ADA), and tocilizumab (TOC) on the blood lipid profile in children with JIA to figure out possible metabolic consequences and risks.
Materials and methods: 120 patients with JIA were enrolled in the study and later divided into 3 different therapy-based groups: ADA group (n=60), TOC group (n=30), and MTX group (n=30). All patients underwent the same clinical, laboratory and instrumental evaluation, which included the disease activity assessment by JADAS27 scale and lipid profile analysis (total cholesterol (TC), low density lipoprotein cholesterol (LDL-C), high density lipoprotein cholesterol (HDL-C), very low density lipoprotein cholesterol (VLDL-C), triglycerides (TG), atherogenic coefficient (AC), both at disease onset and 3 months after reaching the pharmacological remission.
Results: There were no statistically significant differences in TC, VLDL-C, and AC levels between the therapy groups at enrollment. However, the TOC group had higher TG and VLDL-C levels. All groups showed decreases in LDL-C and HDL-C levels, therefore suggesting a “lipid paradox”. Statistically significant differences were detected during remission: patients in the ADA group had a stable lipid profile with increasing HDL-C levels, whereas in the TOC and MTX groups a significant increase in atherogenic lipid parameters was seen (TC, LDL-C, TG, AC) together with a reduction in HDL-C levels. The relative incidence of dyslipidemia in remission was 33% in the ADA group, 97% in the TOC group, and 73% in the MTX group. Only in ADA group, 8.3% of patients showed regression of dyslipidemia. Spearman correlation analysis showed direct relations of JIA activity by JADAS27 with atherogenic lipids, confirming the inflammation influence on lipid metabolism even in remission.
Conclusions: The results suggest that the use of different JIA therapy can significantly affect the blood lipid profile. TNF-α inhibitors helped to stabilize or even improve lipid profiles, while the therapy with tocilizumab and methotrexate was associated with the development of atherogenic dyslipidemia. This confirms the need for lipid profile monitoring in children with JIAМета: Метою дослідження було провести комплексну оцінку порівняння впливу різних варіантів терапії ювенільного ідіопатичного артриту (ЮІА), а саме метотрексату (МТТ), адалімумабу (АДА) та тоцилізумабу (ТОЦ), на ліпідний спектр крові у дітей для визначення потенційних метаболічних наслідків та ризику дисліпідемії.
Матеріали та методи: У дослідження було включено 120 дітей з ЮІА, що були розподілені на 3 групи: АДА (n=60), ТОЦ (n=30) та МТТ (n=30). Усі пацієнти проходили клініко-лабораторне обстеження, що включало оцінку активності захворювання за шкалою JADAS27 та аналіз ліпідного спектра крові (загальний холестерин (ЗХ), холестерин ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), тригліцериди (ТГ) та коефіцієнт атерогенності (КА)) в дебюті захворювання та через 3 місяці після досягнення фармакологічної ремісії.
Результати: В дебюті між групами досліджуваних не було статистично достовірних відмінностей за рівнями ЗХ, ХС ЛПНЩ та КА, водночас в групі ТОЦ спостерігались вищі рівні ТГ та ХС ЛПДНЩ. Було виявлено зниження рівнів ХС ЛПНЩ та ХС ЛПВЩ в усіх групах, що свідчить про наявність «ліпідного парадоксу». У стані ремісії пацієнти групи АДА мали незмінний ліпідний профіль із зростанням рівнів ХС ЛПВЩ, тоді як у групах ТОЦ та МТТ було виявлено значне зростання атерогенних показників (ЗХ, ХС ЛПНЩ, ТГ, КА) та зниження ХС ЛПВЩ. Відносна частота виявлення дисліпідемії в період ремісії склала 33% у групі АДА, 97% – у групі ТОЦ, та 73% – у групі МТТ. Лише у групі АДА спостерігався регрес дисліпідемії у 8,3% пацієнтів. Кореляційним аналізом за Спірменом було виявлені прямі зв’язки між активністю ЮІА (JADAS27) та атерогенними ліпідами, що підтверджувало вплив запалення на ліпідний обмін навіть у стані ремісії.
Висновки: Отримані результати свідчать про те, що різні варіанти терапії ЮІА мають суттєво різний вплив на ліпідний спектр крові. Адалімумаб сприяв стабілізації та поліпшенню показників ліпідного спектра крові, в той час як використання тоцилізумабу чи метотрексату асоціювалась з розвитком атерогенної дисліпідемії. Це підтверджує необхідність моніторингу ліпідного профілю у дітей з ЮІ
Основні механізми тромботичних ускладнень у хворих на негоспітальну пневмонію поєднану з коронаровірусною інфекцією
No full textThe review article is devoted to the pathogenesis of complications in patients with community-acquired pneumonia associated with coronavirus infection. The current understanding of the pathogenetic mechanisms of SARS-CoV-2 and the progression of COVID-19 indicates complex changes in the neurohumoral status. Understanding the pathogenetic mechanisms of complications in patients with COVID-19 makes it possible to select biomarkers for risk stratification and understand the clinical context of the disease.
The aim of the study: to determine the main mechanisms of thrombotic complications in patients with community-acquired pneumonia associated with coronavirus infection.
Materials and methods: using the Internet resources of scientometric databases PubMed, Web of Science, and SCOPUS, a retrospective analysis of the literature on this topic for the period 2020-2024 was carried out.
Results: A persistent inflammatory state in severe and critically ill patients with COVID-19 is an important trigger of the coagulation cascade. It is important to remember that thrombotic complications are a sign of severe COVID-19 disease and are associated with multiple organ failure and increased mortality. Therefore, the literature review identified the main pathogenetic mechanisms of complications in patients with COVID-19, which allowed us to select the appropriate laboratory tests necessary to predict the course of the disease. An understanding of the pathophysiology of COVID-19 in terms of immune-mediated inflammation and endothelial dysfunction makes it possible to include more appropriate adjunctive treatments in the patient management regimen.
Conclusion. Understanding the underlying mechanisms of complications in patients with community-acquired pneumonia in combination with coronavirus infection allows the selection of biomarkers to predict disease progression. Thrombotic complications are markers of severe COVID-19, and information on the pathogenetic mechanisms of their occurrence facilitates understanding of the clinical picture of the disease. An understanding of the pathophysiology of COVID-19 makes it possible to incorporate more appropriate adjunctive therapy into patient management protocolsОглядова стаття присвячена патогенезу ускладнень у хворих на позалікарняну пневмонію, поєднану з коронавірусною інфекцією. Сучасне розуміння патогенетичних механізмів SАRS-CоV-2 та прогресування COVID-19 свідчить про комплексні зміни нейрогуморального статусу. Розуміння патогенетичних механізмів розвитку ускладнень у пацієнтів з CОVІD-19 дає можливість вибрати біомаркери для стратифікації ризику та зрозуміти клінічний контекст захворювання.
Мета дослідження: визначити основні механізми розвитку тромботичних ускладнень у хворих на позалікарняну пневмонію, поєднану з коронавірусною інфекцією.
Матеріали і методи: за допомогою інтернет-ресурсів наукометричних баз даних PubMеd, Wеb of science, SCОPUS проведено ретроспективний аналіз літератури з даної тематики за період 2020-2024 рр.
Результати: Стійкий запальний стан у важких і важкохворих пацієнтів із COVID-19 є важливим тригером коагуляційного каскаду. Важливо пам’ятати, що тромботичні ускладнення є ознакою тяжкого перебігу захворювання COVID-19 і поєднуються з поліорганною недостатністю та підвищеною смертністю. Тому в рамках огляду літератури виявлено основні патогенетичні механізми розвитку ускладнень у хворих на COVID-19, що дозволило підібрати відповідні лабораторні дослідження, необхідні для прогнозування перебігу захворювання. Розуміння патофізіології COVID-19 з точки зору імуноопосередкованого запалення та ендотеліальної дисфункції дає можливість включити більш відповідні додаткові методи лікування в схему ведення пацієнтів.
Висновок. Розуміння основних механізмів розвитку ускладнень у пацієнтів із позалікарняною пневмонією в поєднанні з коронавірусною інфекцією дозволяє підбирати біомаркери для прогнозування прогресування захворювання. Тромботичні ускладнення є маркерами тяжкого перебігу CОVІD-19, а інформація про патогенетичні механізми їх виникнення полегшує розуміння клінічної картини захворювання. Розуміння патофізіології COVID-19 дає можливість включити більш відповідну додаткову терапію в протоколи ведення пацієнті
Визначення активності ендотеліальної no-синтази та рівня стабільних метаболітів оксиду азоту у вагітних з гіпертензивними розладами
No full textThe aim. To evaluate nitric oxide system parameters in pregnant women with hypertensive disorders by assessing the levels of stable NO metabolites and the activity of endothelial NO synthase.
Materials and methods. A prospective controlled study included 65 pregnant women in the third trimester of pregnancy. The main group comprised 35 patients with gestational hypertension or preeclampsia, while the control group included 30 women with physiological pregnancies. Endothelial NO synthase (eNOS) activity was assessed spectrophotometrically by the stoichiometric oxidation of NADPH during the conversion of L-arginine to NO. The concentration of stable NO metabolites: nitrates and nitrites (NOx) was determined spectrophotometrically using the Griess reagent with preliminary reduction of nitrates to nitrites. For statistical analysis, the Mann-Whitney U test and Spearman’s rank correlation coefficient were applied.
Results. In women with hypertensive disorders, eNOS activity was more than 3.5 times lower compared to the control group: 16.70 [16.10-17.60] vs. 60.45 [59.55-62.25] nmol/mg protein/min (p < 0.05). The NOx concentration was also nearly halved: 18.60 [17.80-19.25] vs. 34.80 [32.90-36.80] µmol/L (p < 0.05). A positive correlation was found between eNOS activity and NOx concentration (ρ = 0.72; p < 0.05), confirming their physiological interrelation.
Conclusions. Pregnant women with hypertensive disorders demonstrated a marked decrease in eNOS activity and stable NO metabolite levels, indicating significantly reduced NO bioavailability. These findings are consistent with current concepts regarding the role of endothelial dysfunction and oxidative stress in the pathogenesis of preeclampsia. Assessment of these biomarkers may have promising value for early diagnosis, prognosis of pregnancy complications, and may provide a rationale for novel preventive strategiesМета. Оцінити показники системи оксиду азоту у вагітних з гіпертензивними розладами: концентрацію стабільних метаболітів NO та активність ендотеліальної NO-синтази.
Матеріали та методи. Проведено проспективне контрольоване дослідження, яке охопило 65 вагітних жінок у III триместрі гестації. Основну групу склали 35 пацієнток з гестаційною гіпертензією або прееклампсією, контрольну – 30 жінок із фізіологічним перебігом вагітності без ознак ускладнень. Активність ендотеліальної NO-синтази (eNOS) визначали спектрофотометрично за реакцією стехіометричного окиснення NADPH під час перетворення L-аргініну в NO. Концентрацію стабільних метаболітів NO: нітратів та нітритів (NOx) визначали спектрофотометричним методом із використанням реактиву Грісса з попереднім відновленням нітратів до нітритів. Для статистичної обробки застосовували U-критерій Манна-Уїтні та коефіцієнт рангової кореляції Спірмена.
Результати. У вагітних із гіпертензивними розладами активність eNOS була більш ніж у 3.5 раза нижчою порівняно з контрольною групою: 16.70 [16.10-17.60] проти 60.45 [59.55-62.25] nmol/mg protein/min (p < 0.05). Концентрація NOx також знижувалася майже удвічі: 18.60 [17.80-19.25] проти 34.80 [32.90-36.80] µmol/L (p < 0.05). Встановлено позитивний кореляційний зв’язок між активністю eNOS та рівнем NOx (ρ = 0.72; p < 0.05), що підтверджує їх патофізіологічну взаємопов’язаність.
Висновки. У вагітних із гіпертензивними розладами виявлено виражене зниження активності eNOS та концентрації стабільних метаболітів NO. що свідчить про суттєве зменшення біодоступності NO. Отримані результати узгоджуються з сучасними уявленнями про роль ендотеліальної дисфункції та оксидативного стресу в патогенезі прееклампсії. Визначення цих біомаркерів може мати перспективне значення для ранньої діагностики та прогнозування перебігу ускладнень вагітності, а також для обґрунтування нових підходів до профілактик
Комп’ютерна модель вивчення гідродинаміки іриганта в кореневому каналі зуба (експериментальне дослідження)
Full text linkComputational fluid dynamics modelling was performed to obtain additional information about the flow of irrigant in the root canal system. The interaction between the flow rate of the irrigant, the size and taper of the root canal apex, and the type, size and depth of insertion of the endodontic needle was studied.
Aim. The aim of the study was to conduct an experimental study using computer modelling of the unsteady leakage of irrigation solution in the root canal.
Materials and methods. Computer modelling of the unsteady leakage of irrigation solution was performed using three-dimensional Reynolds-mediated Navier-Stokes equations of continuity -Stokes equations for an incompressible viscous fluid for a position corresponding to the distance from the tip of the endodontic needle to the apical opening of the root canal - 1 mm.
Results. Visualisation of the irrigant flow is presented in the form of isolines on the surfaces of the canal and in cross-sections of the calculated area, surface (boundary) and spatial flows, as well as projections of velocity vectors on the surfaces of cross-sections, and the distribution of flow parameters along the lines of the graph.
Conclusions. The study showed that the location of the irrigation needle opening towards the large diameter of the root canal, hypothetically, provides a better washing capacity for the irrigation solutionВиконано комп’ютерне моделювання методом обчислювальної гідродинаміки для отримання додаткової інформації про потік іриганта в системі кореневого каналу, вивчено взаємодію між швидкістю потоку іриганта, розміром і конусністю апексу кореневого каналу, а також типом, розміром та глибиною введення ендодонтичної голки.
Мета. Метою роботи було проведення експериментального дослідження шляхом комп’ютерного моделювання нестаціонарного витоку іригаційного розчину в кореневому каналі.
Матеріали та методи. Комп’ютерне моделювання нестаціонарного витоку іригаційного розчину було виконано з використанням тривимірних опосередкованих по Рейнольдсу рівнянь неперервності Нав’є-Стокса для нестисненої в'язкої рідини для положення, що відповідає відстані від кінчика ендодонтичної голки до апікального отвору кореневого каналу - 1 мм.
Результати. Візуалізація потоку іриганта представлена у вигляді ізоліній на поверхнях каналу і в перерізах розрахункової ділянки, поверхневих (граничних) і просторових потоків, проекцій векторів швидкостей на поверхні перерізів, а також розподілу параметрів потоку вздовж ліній графіка.
Висновки. Проведене дослідження показало, що розташування отвору іригаційної голки у бік великого діаметру кореневого каналу гіпотетично забезпечує кращу вимивальну здатність іригаційного розчин