Scientifical journals and collections of Kryvyi Rih State Pedagogical University / Наукові журнали і збірники Криворізького державного педагогічного університету
Not a member yet
6408 research outputs found
Sort by
Наративна теорія історичного знання: історична наука на шляху до методологічного космополітизму
No full textAbstract. The article is devoted to the consideration of narrative theory of historical knowledge as a set of separate concepts of narrative philosophy of history of the second half of the 20th century – early 21st century. The author briefly draws attention to the debate between early narrativists and their critics, and also examines their arguments, which laid the methodological foundation for the further development of narrative philosophy of history within the analytical philosophical tradition. Due to the fact that individual narrative concepts of historical knowledge often competed with each other, they actively engaged the conceptual and methodological tools of other philosophical schools and approaches. With time, this led to the formation of a unique feature of narrative philosophy of history — methodological openness, which in turn lays the foundations for the methodological cosmopolitanism of historical science as a broad complex of knowledge.
The author formulates and analyzes such characteristics of narrative theory of historical knowledge as methodological openness, openness to criticism, narrative tolerance, perspectivism, and instrumentalist understanding of historical narrative. It is emphasized that these conceptual foundations allow narrative theory of historical knowledge to be considered an independent comprehensive approach in the philosophy of the humanities. It should be noted that due to its internal diversity and methodological openness, narrative theory of historical knowledge, represented by a synthesis of various philosophical concepts and approaches, plays an important role in contemporary philosophy of history and claims the status of a cosmopolitan methodological system. By extensively drawing on the principles and methods of research of both analytical philosophy and other philosophical schools (pragmatism, phenomenology, internal realism), as well as literary theory, the narrative approach in the theory of historical knowledge generates significant conceptual potential and provides methodological tools for studying the historical past.Анотація. Стаття присвячена розгляду наративної теорії історичного знання як сукупності окремих концепцій наративної філософії історії другої половини XX - початку XXI ст. Авторка коротко звертає увагу на дискусію між ранніми наративістами та їхніми критиками, а також розглядає їхні аргументи, дебати з приводу яких заклали методологічний фундамент для подальшого розвитку наративної філософії історії в межах аналітичної філософської традиції. Завдяки тому факту, що окремі наративні концепції історичного знання часто конкурували одна з одною, вони активно залучали концептуальні й методологічні інструменти інших філософських шкіл та підходів. З часом це призвело до формування унікальної особливості наративної філософії історії — методологічної відкритості, яка своєю чергою закладає засади методологічного космополітизму історичної науки як широкого комплексу знань.
Авторка формулює й аналізує такі особливості наративної теорії історичного знання, як методологічна відкритість, відкритість до критики, наративна толерантність, перспективізм та інструменталістське розуміння історичного наративу. Підкреслюється, що завдяки вищезазначеним концептуальним засадам наративна теорія історичного знання може розглядатися як самостійний комплексний підхід у філософії гуманітарного пізнання. Слід зазначити, що завдяки своїй внутрішній різноманітності й методологічній відкритості наративна теорія історичного знання, представлена синтезом різних філософських концепцій та підходів, відіграє важливу роль у сучасній філософії історії й претендує на статус космополітичної методологічної системи. Широко залучаючи принципи й методи дослідження як аналітичної філософії, так і інших філософських шкіл (прагматизм, феноменологія, внутрішній реалізм), а також теорії літератури, наративний підхід у теорії історичного пізнання генерує значний концептуальний потенціал й забезпечує методологічні інструменти для опрацювання історичного минулого
Що може логіка зробити для філософії?
No full textUkrainian translation
Popper K.R., Kneale W.C., Ayer A.J. What can Logic do for Philosophy? Aristotelian Society. 1948. Suppl. Vol. 22 (1). P. 141-178. https://doi.org/10.1093/aristoteliansupp/22.1.141Переклад українською Симпозіуму Popper K.R., Kneale W.C., Ayer A.J. What can Logic do for Philosophy? Aristotelian Society. 1948. Suppl. Vol. 22 (1). P. 141-178. https://doi.org/10.1093/aristoteliansupp/22.1.14
The image of Ukraine and Ukrainians in modern English- and German-language documentary literature
No full textСтаття присвячена питанням жанрової своєрідності документальної прози, її функцій та місця у сучасній літературі. Попри наявність великої кількості понять, що використовуються у науковому дискурсі на позначення творів документальної прози (non-fiction, нефікційна література, документальна література, фактографічна проза, репортажна література), існують певні ознаки, які визначають її сутність, основною з яких є опора на реальні події (документальність) і суб\u27єктивний погляд на ці події (суб\u27єктивізм). Серед жанрів документальної прози увага приділяється щоденникам та подорожнім нотаткам. У статті на прикладі творів чотирьох авторів сучасної англомовної та німецькомовної документальної прози (A. Applebaum, F. Nicolay, Ch. Brumme, S. Orth) досліджено особливості репрезентації образу України і українців. Виявлено моделі відтворення образу України в англо- та німецькомовних творах: модель історичної документальності (A. Applebaum), модель досвідної документальності (F. Nicolay), модель щоденникового свідчення війни зсередини (Ch. Brumme), модель подорожньої документальності, що охоплює країну як просторову цілісність (S. Orth). На основі аналізу творів виявлено спільності і відмінності сприйняття України та українців, а також у способах їх репрезентації у творах.The article is devoted to the issues of the genre specificity of documentary prose, its functions and place in modern literature. Despite the presence of a large number of concepts used in scientific discourse to designate works of documentary prose (non-fiction, non-fiction literature, documentary literature, factual prose, reportage literature), there are certain features that determine its essence, the main of which is reliance on real events (documentary nature) and a subjective view of these events (subjectivism). Among the genres of documentary prose, attention is paid to diaries and travel notes. The article, using the works of four authors of modern English-language and German-language documentary prose (A. Applebaum, F. Nicolay, Ch. Brumme, S. Orth), explores the features of the representation of the image of Ukraine and Ukrainians. Models of the reproduction of the image of Ukraine in English- and German-language works were identified: the model of historical documentary (A. Applebaum), the model of experiential documentary (F. Nicolay), the model of diary testimony of the war from the inside (Ch. Brumme), the model of travel documentary that encompasses the country as a spatial integrity (S. Orth). Based on the analysis of the works, commonalities and differences in the perception of Ukraine and Ukrainians, as well as in the ways of their representation in the works, were identified
Наратив як адаптація: еволюційна епістемологія Карла Поппера і наративна теорія історичного знання
No full textThe article points out that Karl Popperʼs critical rationalism is a productive synthesis of the ideas of rationalist and empirical approaches in the theory of knowledge, and as a result can be considered as a fruitful alternative and conceptual basis for the concept of evolutionary epistemology. The author argues that the main provisions of Popperʼs evolutionary epistemology should be more extensively applied in the philosophy and methodology of the humanities, in particular in the philosophy of history as a theoretical understanding of the process of cognition of history and the development of history as a system of knowledge about the past. For example, the method of trial and error as a way of producing scientific knowledge, as well as the idea of mediating knowledge through written language — the objectification of knowledge in language (more broadly, in texts) — are directly related to the problems of the narrative theory of historical knowledge in contemporary philosophy of history.
It is emphasized that Popperʼs theory of knowledge is aimed at solving problems primarily in the natural and exact sciences. Nevertheless, in the proposed translation of Popper\u27s lecture Evolutionary Epistemology, he touches upon one of the most important methodological issues of modern history theory-the question of the possibilities of cognition and systematic study of the past as an object that no longer exists in the present, and information about which we receive indirectly through language-objectified in historical texts (sources and narratives). According to Popper, it is from storytelling and description of the state of affairs (as a component of storytelling) that the human ability to create an explanatory story, myth, and explanatory theory gradually developed.
The author notes that Popper does not further develop his thesis on explanatory story. However, within the framework of the analytical philosophy of history, a special term, narrative, was introduced for explanatory descriptive stories, and a whole field of research, the narrative theory of historical knowledge, was introduced. According to Arthur Dantoʼs classical definition, a historical narrative is to some extent already a form of explanation, since a narrative both describes and explains historical events at the same time. This definition of historical narrative allows us to consider it as a kind of functional analogue of theory in science, which structures and explains historical data, and also requires conceptual verification and factual confirmation. Thus, historical narratives can also be viewed as adaptations or trial theories in the Popperian sense, which can never be final, compete with each other, and are always open to critical revision. Therefore, the possibility of several competing narratives regarding the coverage of a particular historical topic, phenomenon, or situation should be considered as a normal way in which historical science functions.У статті наголошується, що критичний раціоналізм Карла Поппера становить собою продуктивний синтез ідей раціоналістичного та емпіричного підходів у теорії пізнання, в результаті чого може розглядатися як плідна альтернатива і концептуальне підгрунття для концепції еволюційної епістемології. Авторка стверджує, що основні положення попперівскої еволюційної епістемології варто більш активно застосовувати у філософії й методології гуманітарних наук, зокрема у філософії історії як теоретичному осмисленні процесу пізнання історії і розвитку історії як системи знань про минуле. Наприклад, метод спроб і помилок як спосіб продукування наукового знання, а також ідея опосередкування знання писемною мовою - обʼєктивування знання в мові (ширше - текстах), мають пряме відношення до проблематики наративної теорії історичного знання у сучасній філософії історії.
Підкреслюється, що попперівська теорії пізнання спрямована на розвʼязання проблем, передусім, в природничих і точних науках. Тим не менш, у запропонованому перекладі попперівської лекції Еволюційна епістемологія він торкається одного з найважливіших методологічних питань сучасної теорії історії - питання можливостей пізнання та системного вивчення минулого як обʼєкта, якого вже не існує в наявності, і інформацію про який ми отримуємо в опосередковоному через мову вигляді - обʼєктивовану в історичних текстах (джерелах та наративах). Саме з розповідання історій і опису стану справ (як складового компоненту розповідання історій), на думку Поппера, поступово розвинулася людська здатність створювати пояснювальну розповідь [explanatory story], міф та пояснювальну теорію.
Авторка звертає увагу, що Поппер не розвиває далі свою тезу про пояснювальну розповідь. Однак в межах аналітичної філософії історії для пояснювальних описових розповідей було винайдено спеціальний термін - наратив, а також запроваджено цілу галузь досліджень - наративну теорію історичного знання. Відповідно до класичного визначення Артура Данто, історичний наратив у певній мірі вже являє собою форму пояснення, оскільки наратив і описує, і пояснює історичні події одночасно. Таке визначення історичного наратива дозволяє розглядати його як свого роду функціональний аналог теорії в науці, що структурує та пояснює історичний матеріал, а також потребує концептуальної перевірки і фактологічного підтвердження. Отже, історичні наративи також можна розглядати як адаптації або пробні теорії у поперівському розумінні, які ніколи не можуть бути остаточними, конкурують між собою і завжди відкриті до критичного перегляду. Тому наявність декількох конкуруючих наративів стосовно висвітлення певної історичної теми, явища чи ситуації потрібно розглядати як нормальний режим функціонування історичної науки
ПОГЛЯД КРIЗЬ ЧАС: СПОГАДИ ЯК ХУДОЖНЯ ФОРМА РЕПРЕЗЕНТАЦIЇ ПАМ’ЯТI В РОМАНАХ "КРАЇНА ГIРКОЇ НIЖНОСТI" ВОЛОДИМИРА ЛИСА Й "ОСТАННI IСТОРIЇ" ОЛЬГИ ТОКАРЧУК
No full textThe article examines the novels of the most popular writers of Ukraine and Poland - “The Land of Bitter Tenderness” by Volodymyr Lys and “Recent Stories” by Olga Tokarchuk in the context of preserving ancestral and national memory, represented through the form of memories. The deconstruction of the past in both works takes place through the memories of three women (grandmothers - daughters - grandchildren). Overlapping with the events of the present, memories expand the space-time continuum of the work through retrospection and prospecting. The focus is on the correlation of individual and collective memory, represented in a number of stories set out in the novels. During the analysis, studies in culturology, psychology, sociology, philosophy A. Assman, J. Assman, P. Nora, R. Terdiman and others were used. It is stated that the individual memory of a person as the most important dimension of his existence in the epic is developed through the ancestral memory, which is superimposed on the historical memory of the people. The space of memory in the text is marked by various forms of information storage and creates a horizon of living memory. In the novels the concept of memory is understood on an individual, social, cultural, national, and historical level. The individual memory of older women is combined with the historical trauma of IDPs and children of “enemies of the people”. Genetic memory becomes the matrix of the identities of Dazdraperma - Vitaly - Olesya (“The Land of Bitter Tenderness”) and Paraskeva - Ida - Maya (“Recent Stories”). The markers of this memory in the works are the Ukrainian language and religiosity. Ukrainian and Polish works bring together the form of the story, the theme of memory, the recurrence of women’s destiny, loneliness, maternal instinct, national identity. Three women’s destinies are a symbolic projection of a man against the background of historical events of the 20th century in Poland and Ukraine.У статтi розглянуто романи найпопулярнiших письменникiв України та Польщi - «Країна гiркої нiжностi» Володимира Лиса й «Останнi iсторiї» Ольги Токарчук в контекстi збереження родової й нацiональної пам’ятi, репрезентованої через форму спогадiв. Деконструювання минулого в обох творах вiдбувається через спогади трьох жiнок (бабусi - дочки - онуки). Накладаючись на подiї теперiшнього, спогади розширюють часопросторовий континуум твору через ретроспекцiю та проспекцiю. Основну увагу зосереджено на кореляцiї iндивiдуальної та колективної пам’ятi, репрезентованiй у низцi iсторiй, викладених у романах. Пiд час аналiзу використано студiї з культурологiї, психологiї, соцiологiї, фiлософiї А. Ассман, Я. Ассмана, П. Нора, Р. Тердiмана та iнших. Вказано, що iндивiдуальна пам’ять людини як найважливiший вимiр її буття в епiцi розгорнута через родову пам’ять, що накладається на iсторичну пам’ять народу. Простiр пам’ятi у текстi означений рiзними формами збереження iнформацiї й творить горизонт живого спогаду. У романах концепт пам’ятi осмислюється на iндивiдуальному, соцiальному, культурному, нацiональному, iсторичному рiвнях. Iндивiдуальна пам’ять жiнок старшого поколiння поєднана з iсторичною травмою вимушених переселенцiв i дiтей «ворогiв народу». Генетична пам’ять стає матрицею iдентичностей Даздраперми - Вiталiї - Олесi («Країна гiркої нiжностi») та Параскеви - Iди - Маї («Останнi iсторiї»). Маркером цiєї пам’ятi у творах є українська мова та релiгiйнiсть. Український i польський твори зближують форма оповiдi, теми пам’ятi, повторюваностi жiночої долi, самотностi, материнського iнстинкту, нацiональної iдентичностi. Три жiночi долi - це символiчна проекцiя людини на тлi iсторичних подiй XX столiття в Польщi та Українi
СПЕЦИФIКА ПРОВАНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТI В РОМАНI П. МЕЙЛА «РIК У ПРОВАНСI»
No full textThe article deals with the specifics of the literary interpretation of the mentality of one of the most amazing regions of France - Provence. The paper represents an attempt of analytical comprehending the unique routine practices of the Provence inhabitants, described in the novel “The Year in Provence” by the English writer Peter Mail. Peter Mail is an extraordinary modern English writer. In the 70-ies of the twentieth century he first debuted as a children’s, or rather adolescent, writer in the field of sex education for young adults. When he moved to Provence, he simply fell in love with the beauty of this region and radically changed his preferences - he began to write about the unique way of life of the Provence people. Therefore, the article considers the essence of the author’s strategy of modeling the way of life of the inhabitants of the unique French culture by an English writer. The paper particularly focuses on the way of organizing the life of the Provence inhabitants, as well as on the temperamental behavioral traits of literary images of the characters living in this region. Routine plot is relevant in the novel “The Year in Provence”, and elements of the travelogue genre enhance the dynamics of the event sequence. The article presents the defining features of the behavioral model of the Provence inhabitants. It also draws parallels with the Ukrainian practices of everyday life. The elements of cross-cultural analysis are applied in order to expand the cognitive, integrative functions of the text in the work of fiction. Cross-cultural analysis of the text of the novel allows predicting the peculiarities of the mechanisms of interaction between two cultures the Provence and the Ukrainian ones. It is noted that the “Provence text” of the novels by Peter Mayle is considered in terms of the imagological content of the friend-or-foe oppositions in the literary perspective of the fiction work. It is observed how the novel “The Year in Provence” presents literary attractions, the rhythm of life of the inhabitants in the region, which has not only positive moments but also flaws. The following features of the behavior of the Provence inhabitants are revealed: regularity, balance, self-restraint, etc.У статтi йдеться про специфiку художньої iнтерпретацiї ментальностi одного з найдивовижнiших регiонiв Францiї - Провансу. Авторка статтi спробувала аналiтично осмислити унiкальнi практики повсякдення мешканцiв Провансу, якi презентованi в романi англiйського письменника Пiтера Мейла «Рiк у Провансi». Пiтер Мейл дуже незвичний сучасний англiйський письменник. У 70-х роках ХХ ст. вiн спочатку дебютував як дитячий, а точнiше пiдлiтковий, письменник у галузi секс-просвiтництва для пiдлiткiв. Коли вiн переїхав до Провансу, то просто неймовiрно закохався у красу цього регiону та кардинально змiнив свої уподобання - почав писати про унiкальний спосiб життя мешканцiв Провансу. Тож у статтi розглянуто сутнiсть авторської стратегiї моделювання способу органiзацiї життя мешканцiв унiкальної французької культури англiйським письменником. Особливу увагу у статтi закцентувано на способi органiзацiї життя мешканцiв Провансу, а також на темпераментних поведiнкових рисах художнiх образiв персонажiв зазначеного регiону. Повсякденний сюжет є релевантним у романi «Рiк у Провансi», а елементи жанру травелог пiдсилюють динамiку розгортання подiй твору. У статтi представленi визначальнi риси поведiнкової моделi мешканцiв Провансу, проведенi паралелi з українськими практиками органiзацiї повсякдення. Авторка статтi послуговується елементами крос- культурного аналiзу з метою розширення пiзнавальних, iнтеграцiйних функцiй тексту твору художньої лiтератури. Крос-культурний аналiз тексту роману дав можливiсть передбачити особливостi механiзмiв взаємодiї двох культур - прованської та української. Вiдзначено, що «прованський текст» розглянуто в романi Пiтера Мейла з позицiї iмагологiчного наповнення опозицiї свiй / чужий у художньому просторi тексту твору лiтератури. Простежено те, як у романi «Рiк у Провансi» презентованi художнi атракцiї, ритм життя мешканцiв регiони, який має не тiльки позитивнi моменти, а й вади. Виявленi такi риси поведiнки мешканцiв Прованс: розмiренiсть, виваженiсть, стриманiсть та iн
ГОРИЗОНТИ МОЛОДОЇ УКРАЇНIСТИКИ: ЗДОБУТКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВОЮ
No full textMova, kultura, literatura u spektri suchasnykh ukrainoznavchykh doslidzhen : zb. nauk. prats / za red. I. Kononenko, S. Romaniuk, K. Yakubovskoi-Kravchyk. Varshava : Varshavskyi universytet, 2020. 201 s.Мова, культура, лiтература у спектрi сучасних українознавчих дослiджень : зб. наук. праць / за ред. I. Кононенко, С. Романюк, К. Якубовської-Кравчик. Варшава : Варшавський унiверситет, 2020. 201 с
Communicative approach with elements of bilingualism in teaching physics
No full textIn the article, taking into account the challenges of the global information revolution, modern socio-educational realities, the authors substantiate the need for a communicative approach in teaching physics as one of the methodological approaches of a new scientific direction – psycho didactics of physics. The purpose of the article is defined as the coverage of some results of experimental teaching of physics to high school students of a secondary school based on a communicative approach with elements of bilingualism, its essence is characterized. Using a specific example, the author’s methodology for implementing this approach was first demonstrated, the need for its integration with other psycho-didactic approaches with the aim of comprehensive development of the student’s personality in the process of teaching physics is emphasized. Some experimental data are presented that make it possible, as a first approximation, to optimistically evaluate the results of testing the methodology of the communicative approach with elements of bilingualism in physics education, the prospect of further studies to obtain data on a more voluminous statistical sample is outlined , as well as to identify the possibility of using the proposed methodology in studying other disciplines in natural sciences in both secondary and high school
Assessment of student-teachers\u27 digital competencies across educational aspects: the current status and areas for improvement
No full textIn the present digital age, improved teacher digital competencies are increasingly becoming an important component of teachers\u27 qualifications. The purpose of this study was to investigate the digital competencies level of student-teachers and probe the areas for improvement. The subject of this study was undergraduate student-teachers in their final year of Bachelor of Education degree programmes from the College of Education at one of the public Universities in Tanzania. Purposive and convenience sampling techniques were employed to get a sample of 549 participants. The study employed the UNESCO ICT Competency Framework for Teachers (ICT CFT) as a theoretical framework. The study employed a quantitative approach and descriptive cross-sectional design. Data were collected through an online survey that included six competency areas linked to teachers\u27 professional practices. Data analysis procedures included descriptive and inferential analysis. The findings revealed that student-teachers perceived their digital competencies as moderately higher at the knowledge acquisition level and moderately low at the knowledge deepening level of ICT CFT. The results also demonstrated that student-teachers were more competent in integrating technology in educational aspects that are indirectly linked to teaching (e.g. teacher professional learning, and organization and administration) and less competent in educational aspects that are directly linked to classroom teaching (e.g. pedagogy, and curriculum and assessment). The study further established a positive and statistically significant association between student-teachers\u27 digital competencies and knowledge acquisition and knowledge deepening levels. The results of the present study signify the importance of developing student-teachers\u27 digital competencies across all educational aspects. However, in order to guarantee technology integration in classroom teaching, it is recommended that teacher education programmes focus more on improving student-teachers\u27 digital competencies in competency areas that are directly linked to classroom pedagogical practices
Моральний прогрес – критерії та приклади
No full textThe first part of the article (sections 2-6) sketches a general, criterial theory of moral progress. Three types of moral progress are distinguished: 1. ethical progress, i.e. the epistemic and moral improvement of moral theory (ethics), 2. practical-moral progress or moral progress in the narrow sense, i.e. the moral improvement of moral systems and moral action, and 3. mundane moral progress, i.e. the mundane improvement of the world according to moral criteria of social well-being. These concepts are defined and the definitions are justified without circularity. Characteristics of this approach are, for one thing, the inclusion of ethical progress, which is what first brings about the central concept of moral desirability and which can then be used in the definition of moral progress in the narrow sense, and for another thing, that ethical progress, and thus also the justification of the definition of the concept of moral desirability is not moral but epistemic and is based on prudential desirability. Furthermore, epistemic problems of these definitions and criteria are discussed, such as their circle-free justification and self-referentiality (sect. 6). The second part (sect. 7-10) lists examples of the three types of progress, but also corresponding regressions. The appendix (sect. 11) discusses some alternative theories of moral progress.У першій частині статті (розділи 2-6) викладено загальну критеріальну теорію морального прогресу. Виокремлено три типи морального прогресу: 1. етичний прогрес, тобто епістемічне та моральне вдосконалення моральної теорії (етики); 2. практичний моральний прогрес або моральний прогрес у вузькому сенсі, тобто моральне вдосконалення моральних систем і моральних дій; 3. повсякденний моральний прогрес, тобто повсякденне вдосконалення світу відповідно до моральних критеріїв соціального благополуччя. Ці поняття визначені, а визначення обґрунтовані без циклічності. Характерними рисами цього підходу є, по-перше, включення етичного прогресу, який спочатку породжує центральне поняття моральної бажаності і який потім може бути використаний у визначенні морального прогресу у вузькому сенсі, а по-друге, те, що етичний прогрес, а отже, і обґрунтування визначення поняття моральної бажаності, є не моральним, а епістемічним і ґрунтується на розсудливій бажаності. Крім того, обговорюються епістемічні проблеми цих визначень і критеріїв, такі як їх обґрунтування без циклічності та самореференційність (розділ 6). У другій частині (розділи 7-10) наводяться приклади трьох типів прогресу, а також відповідні регресії. У додатку (розділ 11) обговорюються деякі альтернативні теорії морального прогресу