Scientifical journals and collections of Kryvyi Rih State Pedagogical University / Наукові журнали і збірники Криворізького державного педагогічного університету
Not a member yet
6408 research outputs found
Sort by
Міф інтелектуальної рамки
No full textThe article is a translation of Popper\u27s work The Myth of the Framework, prepared in 1965 and first published in the book The Abdication of Philosophy and the Public Good (The Schilpp Festschrift) edited by E. Freeman, The Open Court Publishing Co, La Salle, Illinois, 1976.
In this article, Popper explains and criticizes what he calls the myth of the intellectual framework, comments on the arguments of W. Quine, T. Kuhn, and B. Whorf that have been used in its defense. The purpose of the article, as Popper defines it, is to challenge relativism in its broadest sense. He sees relativism as one of the main components of modern irrationalism, which includes, in particular, the doctrine of the impossibility of mutual understanding between different cultures, generations, or historical periods.
Popper reduces the essence of the myth of the intellectual framework to the thesis that a rational and fruitful discussion is impossible if its participants do not share a common system of basic assumptions, and evaluates it not only as a false but also a destructive statement that undermines the unity of humanity and significantly increases the likelihood of violence and war.
Popper consistently refutes this myth and shows under what conditions a fruitful rational discussion is possible between people who have different intellectual frameworks, speak different languages, belong to different cultures or to different scientific and philosophical traditions, etc.Стаття є перекладом роботи Поппера The Myth of the Framework, підготовленої в 1965 році і вперше опублікованої у книзі «Зречення філософії і суспільне благо» (The Abdication of Philosophy and the Public Good (The Schilpp Festschrift) edited by E. Freeman, The Open Court Publishing Co, La Salle, Illinois, 1976).
У цій статті Поппер пояснює і критикує те, що він називає міфом інтелектуальної рамки, коментує аргументи В. Квайна, Т. Куна й Б. Ворфа, які використовувалися на його захист. Мета статті, як її визначає Поппер, полягає у тому, щоб кинути виклик релятивізму у його найширшому розумінні. Релятивізм він розглядає як один із головних компонентів сучасного ірраціоналізму, що передбачає зокрема доктрину неможливості взаєморозуміння між різними культурами, поколіннями чи історичними періодами.
Суть міфу інтелектуальної рамки Поппер зводить до тези, що раціональна і плідна дискусія неможлива, якщо її учасники не поділяють спільну систему базових припущень, й оцінює її не тільки як хибне, але і згубне твердження, що підриває єдність людства і значно збільшує вірогідність насильства і війни.
Поппер послідовно спростовує цей міф і показує, за яких умов можлива плідна раціональна дискусія між людьми, які мають різні інтелектуальні рамки, говорять різними мовами, належать до різних культур чи до різних наукових і філософських традицій тощо
Проти кочерги Вітгенштайна і сокири позитивістів: як Карл Поппер реабілітує філософські проблеми
No full textThe article addresses one of the fundamental questions in twentieth-century philosophy – the status of philosophical problems. At the centre of attention is Karl Popper’s position, formulated in response to the programme of logical positivism and the ideas of Ludwig Wittgenstein. The article analyses Popper’s key arguments in defence of the reality of philosophical problems and the possibility of their rational resolution, as well as the intellectual and historical context in which the debate unfolded – in particular, his confrontation with Wittgenstein, known as the «poker incident».
In the second part of the article, the author focuses on the content of the 1948 symposium What Can Logic Do for Philosophy?, especially on Popper’s contribution, published here for the first time in Ukrainian translation. In this text, Popper continues his polemic regarding the status of philosophical problems and argues that logic is not confined to linguistic analysis or the formal scaffolding of science. Rather, he presents logic as a tool of rational criticism that can be applied to meaningful philosophical questions – questions that are open to discussion and capable of at least provisional resolution.
Special attention is paid to the responses of the other participants in the symposium – William Kneale and Alfred J. Ayer – who offer moderate opposition to Popper’s views. Kneale argues that philosophers should not waste time debating the boundaries of their discipline and methods but acknowledge that in logic they possess at least one legitimate domain of inquiry, where sustained work may yield significant results. In his view, logic can indeed serve as an effective method for addressing philosophical problems, provided that philosophers stay abreast of developments in modern logic. Ayer, for his part, seeks to clarify what makes a problem philosophical, and how philosophical method differs from that of the natural sciences. He closely examines the examples of philosophical problems cited by Popper, agreeing that they are genuinely philosophical, but criticising Popper’s strategy for analysing them. Instead, Ayer demonstrates the potential of contemporary logical analysis.У статті розглянуто одну з основоположних для філософії XX століття проблем, а саме -- статус філософських проблем. В центрі уваги -- позиція Карла Поппера, яку він сформулював у відповідь на програму логічного позитивізму та ідей Людвіга Вітгенштайна. Стаття аналізує ключові аргументи Поппера про реальність філософських питань і можливість їх раціонального розв’язання та історико-філософське тло на лаштунках якого відбувалася дискусія, зокрема конфлікт із Вітгенштайном, відомий як «інцидент з кочергою».
У другій частині статті авторка зосереджується на змісті симпозіуму «Що може логіка зробити для філософії?» (What Can Logic Do for Philosophy?) 1948 року, зокрема на виступі самого Поппера, вперше перекладеному українською і опублікованому разом із цією статтею. У цій публікації Поппер продовжує полеміку щодо статусу філософських проблем і відстоює думку, що логіка не обмежується аналізом мови або формальним супроводом науки, а має функцію раціональної критики і може застосовуватись до філософських питань, які мають зміст, можуть бути предметом обговорення та отримати певне розв’язання, принаймні – попереднє.
Окрему увагу приділено виступам інших учасників симпозіуму — Вільяма Ніла та Альфреда Айєра, які створюю деяку помірковану опозицію ідеям Поппера. Ніл зазначає, що філософам не варто витрачати стільки часу на дебати про межі свого предмету і методів, а визнати, що в логіці вони мають принаймні одну справжню сферу дослідження, де інтенсивна праця може принести багаті плоди. На думку Ніла, логіка може стати дійсно дієвим методом дослідження філософських проблем, але для цього філософи мають йти в ногу з розвитком сучасної логіки. Зі свого боку Айєр хоче зʼясувати – що саме у проблемі робить її філософською і чим саме філософський метод відрізняється від методів природничих наук. Айєр детально аналізує приклади філософських проблем, надані Поппером. Він погоджується з тим, що це філософські проблеми, але критикує підхід, який Поппер обрав для їхнього аналізу. Натомість, Айєр демонструє можливості сучасного логічного аналізу
Сегментацiя як одна з характеристик iдiостилю письменника (структурно-функцiональний аспект)
No full textThe article deals with the structural and functional peculiarities of the use of segmented utterances in the fictional text as one of the features of the writer’s idiostyle. The author examines the concept of “idiostyle” which is usually interpreted as a set of linguistic and stylistic means that are significant to the author’s style as they make his texts unique and distinguish them from others. The author also focuses on a segmented utterance, a binary sentence where a constituent - topic (theme) - is detached from the rest of the sentence - comment (rheme) - and is repeated within the rheme in a form of a pronoun. The paper reveals the features of main structural types of segmented utterances as well as meanings inherent in each of these types. The material of the study are the novels of modern French writers D. Pennac (Le chagrin d’´ecole; La petite marchande de prose) and J. Boissard (Moi, Pauline; B´eb´e couple). Each of the novels is analyzed according to the following criteria: the total number of segmented utterances, the predominance of one of the structural types, the presence of isolants that accompany the detached topic, the presence of double segmentation. The analysis of fictional texts consists of: 1) the analysis of each novel separately taking into account the criteria mentioned above; 2) comparative analysis of the use of dislocation by each of the writers. The author also attempts to reveal the pragmatic backgrounds of use of segmented utterances. Based on the study, it was concluded that despite many common features in the use of segmented utterances, there are some significant differences in the language of the studied works, which indicates that segmentation can be considered one of the characteristics of the writer’s idiostyle.Статтю присвячено аналiзу структурно-функцiональних особливостей використання сегментованих висловлень у художньому текстi як однiєї з ознак iдiостилю письменника. У роботi розглянуто поняття «iдiостиль», сутнiсть якого полягає у використаннi автором певного набору мовно-стилiстичних засобiв, що надають його текстам неповторностi та виокремлюють iз ряду iнших. Схарактеризовано сегментоване висловлення, що представляє бiнарну конструкцiю, де один iз елементiв (тема) опиняється у вiдокремленiй позицiї вiдносно основного висловлення (реми). Цiлiснiсть висловлення зберiгається завдяки займенниковому субституту теми всерединi рематичної частини. У роботi визначено особливостi основних структурних типiв сегментованих висловлень, а також вiдтiнки значень, притаманнi кожному з них. Матерiалом дослiдження послугували романи сучасних французьких письменникiв Д. Пеннака (Le chagrin d’´ecole; La petite marchande de prose) i Ж. Буассар (Moi, Pauline; B´eb´e couple). Кожний iз романiв проаналiзовано за такими критерiями: загальна кiлькiсть сегментованих висловлень, частотнiсть уживання певного структурного типу сегментованого висловлення, наявнiсть iзолянтiв, що супроводжують вiдокремлену тему, i подвiйної сегментацiї, вiдтiнки значень, вираженi за допомогою сегментацiї. Аналiз художнiх текстiв проведено в 2 етапи: 1) аналiз кожного роману окремо з урахуванням зазначених критерiїв; 2) порiвняльний аналiз використання сегментацiї кожним iз письменникiв. Крiм того, зроблено спробу визначити прагматичне пiдґрунтя використання сегментацiї. На основi проведеного дослiдження зроблено висновок, що незважаючи на багато спiльних рис у вживаннi сегментованих висловлень, iснують певнi суттєвi вiдмiнностi в мовi дослiджуваних творiв, що свiдчить про те, що сегментованi висловлення можуть вважатись однiєю з характеристик iдiостилю письменника
The musical-creative and pedagogical activity of Solomiya Krushelnytska: contribution to the development of Ukrainian music education
No full textThis article examines the musical-creative and pedagogical activity of the prominent Ukrainian opera singer Solomiya Krushelnytska (1872-1952) and her contribution to developing Ukrainian music education in the first half of the 20th century. Utilising theoretical approaches to studying personality within the cultural-historical context, we explore Krushelnytska\u27s life path as an example of combining artistic activity and pedagogical practice. The research analyses biographical materials, students\u27 memoirs, and critical reviews of the singer\u27s performances. The results show that Krushelnytska significantly contributed to popularising Ukrainian vocal art internationally and played an essential role in developing vocal pedagogy in Ukraine. Her pedagogical principles, grounded in her personal experience and methods of the Italian vocal school, promoted the formation of new generations of Ukrainian opera performers
USE OF CELL SELECTION IN OBTAINING STRESS RESISTANT TOBACCO (NICOTIANA TABACUM L.) TO DELIPIDATED SALINITY AND ANTHROPOGENIC POLLUTION
No full textОдним із факторів навколишнього середовища, що приводять до знаного зниження врожайності рослин є засолення грунтів. У зв\u27язку з загальним погіршенням екологічної картини в світі та широким використанням штучного зрошення земель, зростає необхідність в селекції солестійких форм рослин. Можливість вивчення стрес-стійкості, в тому ж числі і дає використання культури рослинних клітин. Перевагами стійкості до абіотичних чинників рослин в умовах in vitro є швидка оцінка полігенної стійкості. Використання методу клітинної селекції із застосуванням летальних доз ІВМ є гарантованим методом виділення клітинних культур, котрі відзначаються активною життєдіяльністю в умовах дії такого стресового навантаження. Отримано клітинні лінії тютюну, стійкі до катіонів барію, (Ba-СКЛ). Частота виділення стійких варіантів у будь-якого генотипу відповідала порядку 10-6. В клітинній селекції стійкість оцінюють за відносним приростом біомаси калюсу (∆m), який вказує на ступінь життєдіяльності (стресового ураження). Концентрація катіонів Ва2+, яка застосовувалась, була летальною для клітинних культур дикого типу. Отримані стійкі культури вважали стійкими клітинними лініями, що доводиться подальшими отриманими фактами. Вони характеризувалися стабільною проліферацією за дії іонів-стресорів та зберігали цю ознаку у клітинних поколіннях після тривалого вирощування без селективного тиску.Soil salinity is one of the environmental factors that lead to a significant reduction in plant yields. Due to the overall deterioration of the global environmental picture and the widespread use of artificial irrigation, there is a growing need to breed salt-resistant plant species. The use of plant cell culture also makes it possible to study stress resistance. The advantage of in vitro testing of plant resistance to abiotic factors is the rapid assessment of polygenic resistance. The use of the cell selection method with the application of lethal doses of IPM is a guaranteed method of isolating cell cultures that are characterised by active vital activity under the influence of such a stress load. The tobacco cell lines resistant to barium cations (Ba-CCL) were obtained. The frequency of isolation of resistant variants in any genotype corresponded to the order of 10-6. In cell breeding, resistance is assessed by the relative increase in callus biomass (∆m), which indicates the degree of vital activity (stress damage). The applied concentration of Ba2+ cations was lethal for wild-type cell cultures. The obtained resistant cultures were considered to be resistant tobacco cell lines, which was proved by further results. They were characterised by stable proliferation under the influence of stressor ions and retained this feature in cell generations after prolonged cultivation without selective pressure
Educational innovation and resilience in crisis: a critical review of ICHTML 2025
No full textThe International Conference on History, Theory and Methodology of Learning (ICHTML 2025), convened on May 13, 2025, under extraordinary circumstances of ongoing military conflict and post-pandemic recovery, provided unprecedented insights into educational resilience and innovation during compound crises. This comprehensive review analyses five conference papers spanning diverse contexts - from AI integration under martial law in Ukraine\u27s Kherson region to historical analysis of 19th-century Polish military education, from distance athletic training innovations to in-service teacher development in India\u27s Odisha state. Through systematic thematic analysis incorporating conference transcripts and supporting literature, this review identifies convergent themes including crisis as a catalyst for innovation, technology ambivalence, multi-level resilience mechanisms, and the centrality of teacher professional development. The analysis reveals how educational communities navigate extreme disruption through creative adaptation rather than predetermined protocols, with successful innovations emerging from the intersection of necessity, human agency, and institutional flexibility. Critical examination exposes significant gaps, including limited longitudinal data, theoretical fragmentation, and insufficient attention to equity impacts. The review advances theoretical understanding of educational resilience as a multi-level, emergent phenomenon distinct from individual psychological resilience, while proposing practical frameworks for institutional adaptation, policy development, and pedagogical innovation. The conference\u27s documentation of real-time educational transformation under extreme conditions contributes valuable empirical evidence while highlighting urgent research priorities, including longitudinal studies of innovation sustainability, comparative analysis across crisis types, and development of crisis-specific pedagogical theory. These findings have profound implications for educational systems worldwide facing intensifying disruptions from climate change, technological transformation, and geopolitical instability
Mechanisms for comparing and harmonising qualifications in vocational education in the context of European integration
No full textThis systematic conceptual review examines mechanisms for comparing and harmonising qualifications in vocational education within the context of European integration, with particular attention to Ukraine\u27s post-war recovery and integration trajectory. Drawing on analysis of scholarly literature (2021-2025), foundational research, and European regulatory instruments, the study develops a four-category classification of harmonisation mechanisms: framework mechanisms (European Qualifications Framework, National Qualifications Frameworks), instrumental mechanisms (Europass, ECVET, ESCO, digital credentials), procedural mechanisms (recognition procedures, ENIC-NARIC networks), and methodological approaches (learning outcomes analysis, stakeholder consultation). The analysis identifies three European harmonisation models - the general recognition system, automatic recognition for sectoral professions, and temporary mobility provisions - and documents persistent barriers to effective qualification recognition, including structural differences in qualification architectures, procedural complexity, and employer scepticism toward foreign credentials. Theoretical interpretation through neo-institutional, human capital, policy transfer, and varieties of capitalism perspectives reveals that framework-level alignment, while necessary, is insufficient for meaningful harmonisation; substantive implementation requires attention to institutional context, stakeholder engagement, and labour market realities. For Ukraine, the findings indicate that effective integration requires prioritising sectoral alignment in strategic domains, investing in recognition infrastructure, and maintaining contextual sensitivity in adapting European frameworks. The study contributes to scholarship by providing a systematic mechanism classification, demonstrating the value of theoretical integration, engaging critically with qualification framework debates, and offering evidence-based recommendations for countries navigating post-conflict qualification system integration
Зауваги до iдеї трьох свiтiв Карла Поппера в контекстi розвитку технологiй вiртуальної реальностi
No full textThe article examines the idea of Karl Popper’s three worlds and makes some critical remarks on the expediency of such a division in view of the prospects of modern science. It was found out that Popper actually explored the idea of three worlds throughout the entire period of his work, each time paying special attention to the world 3. This approach was necessary for him to demonstrate the correctness of the objective epistemology, which, to his mind, best explains how scientific knowledge grows. It is noted that Popper defines the world 3 as the objective world of products of the human mind, which is essential for the development of scientific knowledge, autonomous, expressed in language, self-transcendental and emergent. It is explained how the idea of the world 3 distinguishes Popper’s views from other thinkers who were convinced of the objective existence of knowledge and with whose reasoning Popper compared his ideas, first of all with the views of Plato, Georg Wilhelm Friedrich Hegel, Bernard Bolzano and Gottlob Frege. At the same time, the author criticises Popper’s somewhat arbitrary and insufficiently reasoned interpretation of natural numbers as products of the human mind. It is suggested that due to the rapid development of the latest technologies, the space of the virtual world, which has something in common with the three worlds in the sense of Popper, but at the same time is significantly different from each of them, can be interpreted as another world under certain interpretations. Such a world is interactive and autonomous and no less objective than others. In the future, it will be created only by artificial intelligence, which, under the conditions of acquiring autonomy in its actions, significantly surpassing all human cognitive abilities, achieving technological singularity and ultimately transferring human consciousness into the virtual environment, can become a single space of true reality, a qualitatively new world.В статті досліджено ідею трьох світів Карла Поппера й висловлено низку зауваг щодо доцільності такого поділу з огляду на перспективи новітньої науки. З’ясовано, що ідею трьох світів Поппер досліджував фактично упродовж усього періоду своєї творчості, щоразу особливу увагу приділяючи світу 3. Такий підхід був йому потрібний для того, щоб продемонструвати коректність об’єктивної епістемології, яка, на його думку, найбільш слушно пояснює те, як відбувається ріст наукового знання. Звернуто увагу на те, що Поппер визначає світ 3 як об’єктивний світ продуктів людського розуму, який є необхідним для розвитку наукового знання, автономним, вираженим у мові, самотрансцендентальним та емерджентним. Прояснено як ідея світу 3 відрізняє погляди Поппера від інших мислителів, що були переконані в об’єктивному існуванні знань і з міркуваннями яких він зіставляв свої ідеї, найперше із поглядами Платона, Ґеорґа Вільгельма Фрідріха Геґеля, Бернарда Больцано та Ґоттлоба Фреґе. Водночас критично розглянуто дещо довільне й недостатньо аргументоване потрактування Поппером природи натуральних чисел як продуктів людського розуму. Висловлено припущення, що з огляду на стрімкий розвиток новітніх технологій простір віртуального світу, який має щось спільне від трьох світів у розумінні Поппера, але водночас суттєво відрізняється від кожного з них, за певних інтерпретацій може бути витлумачений як ще один світ. Такий світ інтерактивний та автономний й не менш об’єктивний, ніж інші. У перспективі його створюватиме лише штучний інтелект, що за умов набуття ним автономності у своїх діях, суттєвого перевершення усіх когнітивних спроможностей людини, досягнення технологічної сингулярності й зрештою перенесення свідомості людини у віртуальне середовище може стати єдиним простором справжньої реальності, якісно новим світом
Роздуми про теорiю i практику демократичної держави
No full textThis translation is the first Ukrainian rendering of Karl Popper’s lecture Reflections on the Theory and Practice of the Democratic State, delivered on June 9, 1988, in Munich at the invitation of Hoffmann Bank. The English text was first published in the collection: K. Popper, The Lesson of this Century: With Two Talks on Freedom and the Democratic State. London and New York: Routledge, 1997, pp. 65–80.In this lecture, Popper reflects on the essence of democracy, emphasizing its role not as the rule of the people, but as the most effective means of preventing tyranny. He analyzes the limits of state power, the importance of freedom of speech, and the need to protect democratic institutions from authoritarian threats. This work is an important contribution to the political philosophy of the 20th century and remains relevant today.Цей переклад є першим українським відтворенням лекції Карла Поппера «Роздуми про теорію і практику демократичної держави», прочитаної 9 червня 1988 року в Мюнхені на запрошення Hoffmann Bank. Англійською мовою текст вперше опубліковано у збірці: K. Popper, The Lesson of this Century: With Two Talks on Freedom and the Democratic State. London and New York: Routledge, 1997, с. 65–80.У цій лекції Поппер розмірковує над сутністю демократії, підкреслюючи її роль не як влади народу, а як найефективнішого засобу запобігання тиранії. Він аналізує межі державної влади, значення свободи слова та необхідність захисту демократичних інституцій від авторитарних загроз. Ця роботає важливим внеском у політичну філософію XX століття, зберігаючи свою актуальність і сьогодні
Мислити без кордонiв: фiлософська спадщина Карла Поппера: (пiдсумки роботи Круглого столу, Кривий Рiг, 17 грудня 2024 р.)
No full textThe article outlines key milestones in the biography and provides a concise overview of the academic journey of Karl Popper, along with an account of how he was perceived by his contemporaries. The authors compare Popper’s life circumstances and scholarly interests in order to trace the influences and interactions that shaped his philosophical position. This study is dedicated to the 30th anniversary of Popper’s death and aims to demonstrate the relevance, significance, and, in a broader sense, the enduring legacy of his ideas for the present and future generations of philosophers concerned with the development of knowledge, society, and humanity.
The first part of the article focuses on the reception and recognition of Popper’s contributions among philosophers in the second half of the 20th century and briefly contextualizes his academic path against the backdrop of the two World Wars. The second part offers an analytical review of the contributions presented at the Round Table “Thinking Without Borders: The Philosophical Legacy of Karl Popper”, which took place on December 17, 2024, at Kryvyi Rih State Pedagogical University. Scholars from various Ukrainian institutions shared their views and interpretations, including Inna Holubovych (Odesa I. I. Mechnikov National University), Olha Honcharenko (National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytsky), Dmytro Sepetiy (Zaporizhzhia State Medical and Pharmaceutical University), Andrii Synytsia (Ivan Franko National University of Lviv), Kostiantyn Raikhert (Odesa I. I. Mechnikov National University), as well as members of the Department of Philosophy at Kryvyi Rih State Pedagogical University: Halyna Baluta, Mykola Briukhovetskyi, Nadiia Kozachenko, and Oksana Panafidina.
The third part of the article correlates the current state of philosophical research and societal realities with Popper’s philosophical ideas, emphasizing the relevance of his methodology, which promotes critical reflection, problem-oriented thinking, and dialogical engagement in the context of gradual change. The authors argue that the facts of the current historical situation provide both sufficient grounds and a powerful impetus to revisit and rethink Popper’s philosophical legacy in an attempt to respond meaningfully to the serious challenges of our time.У статті висвітлено віхи біографії і здійснено короткий огляд наукового шляху Карла Поппера та показане його сприйняття сучасниками. Авторки зіставляють життєві обставини та наукові інтереси Поппера з метою прослідкувати впливи і взаємодії, що зумовили формування його філософської позиції. Розвідка приурочена 30-м роковинам смерті Поппера і покликана показати актуальність і значущість, а загалом, і безсмертність його ідей для сучасності і подальших поколінь філософів, які міркуватимуть над ідеями розвитку знання, суспільства та людяності. Перша частина статті присвячена оцінці та визнанню попперівського доробку серед філософів другої половини ХХ ст. і стисло висвітлює його науковий шлях на тлі двох світових війн. Друга частина статті є аналітичнним оглядом виступів Круглого столу на тему «Мислити без кордонів: філософська спадщина Карла Поппера», що відбувся 17 грудня 2024 року на базі Криворізького державного педагогічного університету. Власні думки та інтерпретації представили дослідники з різних навчальних закладів України: Інна Голубович, Костянтин Райхерт (Одеський національний університет імені І.І. Мечникова), Ольга Гончаренко (Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького), Дмитро Сепетий (Запорізький державний медико-фармацевтичний університет), Андрій Синиця (Львівський національний університет імені Івана Франка), а також науковці кафедри філософії Криворізького державного педагогічного університету: Галина Балута, Микола Брюховецький, Надія Козаченко, Оксана Панафідіна. Третя частина статті зіставляє сучасний стан філософських досліджень та реалії суспільства з філософськими ідеями Поппера й демонструє актуальність його методології