Theory and Practice of Jurisprudence (E-Journal - Yaroslav Mudryi National Law University)
Not a member yet
595 research outputs found
Sort by
Правове регулювання трансплантації органів в Україні та країнах Європейського Союзу
Full text linkThe purpose of the study is to determine the role of legal regulation of transplantation in Ukraine in its development by comparing it with legal regulation in the countries of the European Union and ways of its possible effective change. For this purpose, the following materials were used: international standards in the field of human organ and tissue transplantation, laws, regulations, and scientific articles. Among the methods and principles of scientific research, comparative-legal, systemic, structural-complex, historical-legal, formal-legal methods, methods of legal forecasting and content analysis were used. Research results: in Ukraine, in recent years, in the field of legal regulation of transplantation, the necessary legal prerequisites for the further development of this important area of medical activity have mainly been created, but they are not always effective. European countries have a stable transplant coordination service, with the highly qualified staff, and posthumous donation is fully regulated. Conclusions: the situation in the studied countries is opposite, both in the field of legal regulation of processes and in its specific results. Ukraine has not created a comprehensive system of successful human organ transplantation. The legal regulation of transplantation was ineffective. In the countries of the European Union, the rational content of the legal regulation of transplantation has led to the creation of an effective system of transplantation.Метою дослідження є визначення ролі законодавчого регулювання трансплантації в Україні в її розвитку шляхом порівняння його із правовим регулюванням в країнах Європейського Союзу та шляхів його можливої ефективної зміни. Для цього були використані такі матеріали: міжнародні стандарти в сфері трансплантації органів та тканин людини, закони, підзаконні акти, наукові статті. Серед методів та принципів наукового дослідження використовувались порівняльно-правовий, системний, структурно-комплексний, історично-правовий, формально-юридичний методи, методи правового прогнозування та контент-аналізу. Результати дослідження: в Україні за останні роки в сфері правого регулювання трансплантації в основному створені необхідні правові передумови подальшого розвитку цього важливого напрямку медичної діяльності, однак вони не завжди є ефективними. В європейських країнах функціонує стабільна, укомплектована висококваліфікованими кадрами служба трансплантаційної координації, повно врегульовано посмертне донорство. Висновки: виявлено протилежність ситуації в досліджуваних країнах, як в сфері правового регулювання процесів, так і у його конкретних результатах. В Україні не було створено всеохоплюючу систему успішної трансплантації органів людини. Правове регулювання трансплантології виявилось неефективним. В країнах Європейського Союзу наповнення раціональним змістом заходів з правового регулювання трансплантології зумовило створення ефективної системи здійснення трансплантації
Майнові авторські права на службовий твір: тенденції, недоліки та переваги правового регулювання
No full textThe problems of legal protection of rights to works created by employees in connection with the performance of an employment contract are related to the definition of their legal regime and subjects of exploitation rights. The relevance of the study of these issues is due to the prevalence of legal conflicts between the author - employee and employer; the lack of an established practice of concluding agreements on the distribution of exploitation rights to a work between these entities; inconsistency of legislative provisions and repeated changes in legal regulation. When conducting a scientific study, the tasks were to analyze the process of transformation of the legal regime of works created by an employee under the legislation of Ukraine, to determine the advantages and disadvantages of legal regulation, to study the experience of regulating similar relations in European countries. The purpose of the work is reflected in the formulated conclusions regarding the optimal model of regulation of these relations in the context of balanced protection of the rights of their subjects. The study of the outlined relationships was carried out using a number of scientific methods, in particular, dialectical, formal-logical, analysis and synthesis, system-structural, formal-legal, comparative-legal, logical-legal, method of interpreting legal norms, prognostic, method of legal modeling, logical and legal method. Studying the issues of practical application of the provisions of the legislation, judicial protection of the relevant rights, analysis of the positions of scientists and practitioners made it possible to draw a conclusion about the ineffectiveness of the model of regulation of joint copyrights of the employer and the employee. The current state of the studied relations, the experience of their regulation in European countries, the need to harmonize the law of Ukraine with the law of European countries prove the expediency of providing exploitation copyrights for works to the employer, as well as the possibility of including the copyright fee in the employee's salary. At any stage of the relationship, the employee and the employer retain the legal opportunity to enter into an agreement on the legal regime of works, the legal fate of exploitation rights to them, payment of royalties for the performance of certain tasks, etc. In order to eliminate conflicts between legal norms, in accordance with the established principles of copyright, amendments to the legislative provisions are proposed. In particular, it is proposed to provide for the emergence (rather than the transfer) of exploitation copyrights from the employer, as the primary subject, from the moment of creation of the work. The need to exclude from the law the norm on the employer's right to instruct other employees to complete, supplement and change works without the consent of their author is substantiated, since such actions can violate the author's moral right and harm his creative reputation.
Проблеми правової охорони прав на твори, які створюються працівниками в зв’язку з виконанням трудового договору, пов’язані з визначенням їхнього правового режиму та суб’єктів майнових прав. Актуальність дослідження зазначених питань обумовлена поширеністю правових конфліктів між автором – працівником і роботодавцем; відсутністю усталеної практики укладання договорів про розподіл майнових прав на твір між цими суб’єктами; суперечливістю законодавчих положень та неодноразовими змінами в правовому регулюванні. При проведенні наукового дослідження ставилися задачі проаналізувати процес трансформації правового режиму службових творів за законодавством України, визначити переваги і недоліки правового регулювання, вивчити досвід регулювання подібних відносин в країнах Європи. Мета проведеної роботи відбивається в сформульованих висновках щодо оптимальної моделі регулювання цих відносин в контексті сбалансованої охорони прав їхніх суб’єктів. Дослідження окреслених відносин проведено за допомогою низки наукових методів, зокрема, діалектичного, формально-логічного, методу аналізу і синтезу, системно-структурного, формально-юридичного, порівняльно-правового, логіко-юридичного, методу тлумачення правових норм, прогностичного, методу правового моделювання, логіко-юридичного методу. Вивчення питань практичного застосування положень законодавства, судового захисту відповідних прав, аналіз позицій науковців та практиків дозволили зробити висновок про неефективність моделі регулювання спільних авторських прав роботодавця та працівника. Сучасний стан досліджуваних відносин, досвід їхнього регулювання в європейських країнах, потреби гармонізації права України з правом країн Європи доводять доцільність надання майнових авторських прав на твори роботодавцеві, а також можливість включення авторської винагороди до заробітної плати працівника. На будь-якій стадії відносин у працівника та роботодавця зберігається правова можливість укласти договір про правовий режим творів, юридичну долю майнових прав на них, виплату авторської винагороди за виконання окремих завдань тощо. З метою усунення суперчностей між правовими нормами, відповідно до усталених принципів авторського права запропоновано внесення змін до законодавчих положень. Зокрема, пропонується передбачити виникнення (а не перехід) майнових авторських прав у роботодавця, як первинного суб’єкта, з моменту створення твору. Обґрунтовується необхідність виключення з закону норми про право роботодавця доручати іншим працівникам завершувати, доповнювати та змінювати твори без згоди іхнього автора, оскільки подібні дії здатні порушити немайнове право автора і завдати шкоди його творчій репутації.
 
Механізми участі громадян у пубдічному управлінні: досвід зарубіжних країн
Full text linkConsidering Ukraine's aspiration to become a full member of the European Union and participate on equal terms with other European states in defining global policies and goals for the future, the effective functioning of public participation mechanisms in governance is not only a goal for Ukraine, but also a requirement of the EU. In this sense, it is appropriate to investigate the peculiarities of the functioning of the mechanisms of citizen participation in public administration in different states, evaluating their experience and taking into account the principles and ideas that can be useful in reforming the Ukrainian legal system in this direction. The purpose of the article. Analysis of foreign experience of regulatory and practical support for the functioning of mechanisms of citizen participation in public administration, determination of advantages and disadvantages of various models of setting up government-public communications, as well as an outline of prospects for the development of mechanisms of public participation in state administration in Ukraine. Methods of analysis. The research uses general scientific and special methods of scientific knowledge. The purpose and tasks of the research include analysis and synthesis of information, comparison of foreign approaches to understanding public participation and its mechanisms, as well as formulation of the author's conclusions on specific issues, recommendations for theoretical and practical use. The results. The theoretical and practical aspects of ensuring the effectiveness of citizens' participation in public administration are analyzed. The standards in this area, the best foreign approaches and practices, and promising directions for the development of participatory democracy in Ukraine are outlined. Prospects for further research. The findings contained in this study can be applied during the improvement of national legislation and the implementation of regulatory provisions on effective public influence on public administration. In the future, it would be appropriate to pay attention to the peculiarities of ensuring the functioning of the mechanisms of citizen participation in the management of state affairs in other countries, in particular in Asian countries, Canada, the USA, etc.З огляду на прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу та на рівних умовах із іншими європейськими державами брати участь у визначенні глобальної політики й цілей на майбутнє, ефективне функціонування механізмів громадської участі в управлінні є не лише метою для України, а й вимогою ЄС. У цьому сенсі доречно дослідити особливості функціонування механізмів участі громадян у публічному управлінні в різних державах, оцінюючи їхній досвід та беручи до уваги принципи та ідеї, які можуть стати в нагоді при реформуванні української правової системи в цьому напрямі. Аналіз зарубіжного досвіду нормативного та практичного забезпечення функціонування механізмів участі громадян у публічному управлінні, визначення переваг та недоліків різних моделей налаштування владно-громадських комунікацій, а також окреслення перспектив розвитку механізмів громадської участі в управлінні державою в Україні. У ході дослідження застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Мета та завдання дослідження передбачають аналіз і синтез інформації, порівняння зарубіжних підходів до розуміння громадської участі та її механізмів, а також формулювання авторських висновків із визначеної проблематики, рекомендацій для теоретичного та практичного використання. Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти забезпечення ефективності участі громадян у публічному управлінні. Окреслено стандарти у цій сфері, кращі зарубіжні підходи і практики та перспективні напрями розвитку демократії участі в Україні. Напрацювання, які містяться в цьому дослідженні, можуть бути застосовані під час удосконалення національного законодавства та реалізації нормативно-правових положень щодо ефективного громадського впливу на публічне управління. У подальшому доречно було б звернути увагу на особливості забезпечення функціонування механізмів участі громадян в управлінні державними справами в інших державах, зокрема в країнах Азії, Канаді, США тощо. 
Участь громадян у публічному управлінні: міжнародні стандарти та перспективи для України
Full text linkTopicality. In Ukraine, there are still no scientific works, the subject of which would be the basic principles of public participation, the issue of its legislative support and the adjustment of the work of its mechanisms, as well as the tools of such participation. Even less researched is the direction related to the online participation of citizens in the management of state affairs. In the conditions of martial law and the post-war reconstruction of Ukraine, the study of international standards and foreign experience in ensuring the effective participation of citizens in public administration and the borrowing of proven successful experience, taking into account the specifics of the legal system of our state and the peculiarities of the sphere of public administration, is relevant and provides prospects for the development of participatory democracy in Ukraine. The purpose of the article. Analysis of the experience of experts from different countries of the world in ensuring citizen participation in public administration, determining the advantages and disadvantages of various models of setting up government-public communications, as well as outlining domestic prospects for the development of public participation in administration in Ukraine. Research methods. The research uses general scientific and special methods of scientific knowledge. The purpose and tasks of the research include analysis and synthesis of information, comparison of foreign approaches to understanding public participation and its mechanisms, description of international standards in this area, as well as formulation of author's conclusions on specific issues, recommendations for theoretical and practical use. Results. The theoretical and practical aspects of ensuring the effectiveness of citizens' participation in public administration are analyzed. International standards in this area, the best foreign approaches and practices, and promising directions for the development of participatory democracy in Ukraine are outlined. The significance of the results. The findings contained in this study can be applied during the improvement of the national legislation on the participation of citizens in the management of state affairs and the implementation of legal provisions on effective public influence on public administration.Актуальність. В Україні досі відсутні наукові праці, предметом яких були б основні засади громадської участі, питання її законодавчого забезпечення та налагодження роботи її механізмів, а також інструментарій такої участі. Ще менш дослідженим є напрям, пов’язаний із онлайн-участю громадян в управлінні державними справами. В умовах воєнного стану та післявоєнної відбудови України дослідження міжнародних стандартів та зарубіжного досвіду забезпечення ефективної участі громадян у публічному управлінні та запозичення перевіреного успішного досвіду, з урахуванням специфіки правової системи нашої держави та особливостей сфери публічного управління, є актуальним і забезпечує перспективи розвитку демократії участі в Україні. Мета статті. Аналіз досвіду експертів різних держав світу щодо забезпечення участі громадян у публічному управлінні, визначення переваг та недоліків різних моделей налаштування владно-громадських комунікацій, а також окреслення вітчизняних перспектив розвитку громадської участі в управлінні в Україні. Методи дослідження. У дослідженні застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Мета та завдання дослідження передбачають аналіз і синтез інформації, порівняння зарубіжних підходів до розуміння громадської участі та її механізмів, характеристику міжнародних стандартів у цій сфері, а також формулювання авторських висновків із визначеної проблематики, рекомендацій для теоретичного та практичного використання. Результати. Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти забезпечення ефективності участі громадян у публічному управлінні. Окреслено міжнародні стандарти у цій сфері, кращі зарубіжні підходи і практики та перспективні напрями розвитку демократії участі в Україні. Значущість результатів. Напрацювання, які містяться в цьому дослідженні, можуть бути застосовані під час удосконалення національного законодавства про участь громадян в управлінні державними справами та реалізації нормативно-правових положень щодо ефективного громадського впливу на публічне управління.  
Основні умови звернення до стану необхідності як обставини, що виключає притягнення до міжнародно-правової відповідальності
Full text linkThe article examines a situation of necessity as a circumstance that precludes bringing to international legal responsibility. The relevance of the article is due, on the one hand, to the growing crises in modern international relations, and on the other hand, the lack of comprehensive studies of necessity in the Ukrainian science of international law. The purpose of the article is to determine the specifics of the international legal grounds for states and international intergovernmental organizations to apply to the state of necessity, as circumstance that precludes bringing to international legal responsibility. The article uses general philosophical, general scientific, special scientific and legal methods of research, in particular: dialectical, formal-logical, analysis and synthesis, comparative-legal, and logical-legal. The article analyzes Art. 25 of the draft articles on the responsibility of states for internationally wrongful acts prepared by the UN International Law Commission and submitted to the UN General Assembly in 2001 (UNGA resolution 56/83 (A/RES/56/83) of December 12, 2001). The relevant practice of a number of international courts and arbitrations was analyzed, in particular: the International Court of Justice, the International Center for the Settlement of Investment Disputes, the International Tribunal for the Law of the Sea. The main conditions for the lawful use of necessity are identified, and a forecast of the areas of its further application is given.У статті досліджується стан необхідності як обставина, що виключає притягнення до міжнародно-правової відповідальності держав, міжнародних міжурядових організацій та інших суб’єктів міжнародного публічного права. Актуальність статті обумовлена, з одного боку, численними кризами, що посилюються в сучасних міжнародних відносинах, а з іншого – відсутністю комплексних досліджень стану необхідності в українській науці міжнародного права. Відтак, мета статті полягає у визначенні особливостей міжнародно-правових підстав звернення держав і міжнародних міжурядових організацій до стану необхідності як обставини, що звільняє від міжнародно-правової відповідальності. У ході дослідження використано загально-філософські, загальнонаукові, спеціально-наукові та правові методи, а саме: діалектичний, формально-логічний, аналізу та синтезу, порівняльно-правовий і логіко-юридичний. У статті наведено аналіз ст. 25 Проєкту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, підготовленого Комісією міжнародного права ООН та поданого на розгляд Генеральній Асамблеї ООН у 2001 р. (резолюція ГА ООН 56/83 (A/RES/56/83) від 12 грудня 2001 р.). Проаналізовано відповідну практику низки міжнародних судів та арбітражів, зокрема: Міжнародного суду ООН, Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів, Міжнародного трибуналу з морського права. Виділено основні умови правомірного використання стану необхідності, надано прогноз сфер його подальшого застосування
Дозвіл на роботу для іноземців: правове регулювання адміністративної процедури в Чеській Республіці
Full text linkThe adoption of the Law of Ukraine dated February 17, 2022 "On Administrative Procedure" № 2073-IX laid the foundation for the further development of a modern European state. The mentioned Law introduces universal rules of interaction between citizens, businesses and the state. Taking into account the European integration course of Ukraine, various types of administrative procedures require improvement, among which the procedure for granting work permits for foreigners requires special attention, taking into account the positive experience of legal regulation of administrative relations to ensure the right to work for foreigners in European countries. Тhe following scientists paid attention to issues related to the employment of foreigners for work in Ukraine M.O. Day, P.I. Vasylenko, O.I. Kiselyova, D.I. Gaigara, O.E. Lutsenko, O.P. Radchuk, E.V. Stilchenko, however, insufficient attention has been paid to the study of the administrative procedure for granting work permits for foreigners in foreign countries. The administrative procedure for granting a work permit for foreigners in the Czech Republic attracts special attention, therefore, consideration of the legal regulation of this procedure and its stages in the specified country is the goal of our study. The article analyzes the issue of the administrative procedure for issuing a work permit for foreigners. The legal regulation, the stages of the administrative procedure of granting a work permit in the Czech Republic are analyzed. The requirements for obtaining a work permit for foreigners in the Czech Republic are summarized. It is determined that a work permit for foreigners in the Czech Republic can be issued only on the condition that the foreigner is legally staying in the country and is issued a corresponding residence permit. It is determined that a work permit for foreigners in the Czech Republic can be issued only on the condition that the foreigner is legally staying in the country and is issued a corresponding residence permit. It is emphasized that the legal regulation of relations in the field of employment of foreigners in the Czech Republic is regulated by the law, which establishes the legal status of foreigners in this country, a number of other laws, the norms of which in one way or another affect the regulation of this status, and a number of by-laws developed by the relevant ministries and departments entrusted with the functions of directly granting residence and work permits to foreign citizens.З прийняттям Закону України від 17 лютого 2022 року «Про адміністративну процедуру» № 2073-ІХ закладено фундамент для подальшої розбудови сучасної європейської держави. Зазначений Закон запроваджує універсальні правила взаємодії між громадянами, бізнесом та державою. Враховуючи євроінтеграційний курс України, на сьогодні вимагають удосконалення різні види адміністративних процедур, серед яких особливої уваги потребує процедура надання дозволу на роботу для іноземців, з урахуванням позитивного досвіду правового регулювання адміністративних відносин з забезпечення права на працю для іноземців європейських країн. У статті досліджено питання адміністративної процедури надання дозволу на роботу для іноземців. Проаналізовано особливості правового регулювання, стадії адміністративної процедури надання дозволу на роботу в Чеській Республіці. Узагальнено вимоги для отримання дозволу на роботу для іноземців в Чехії. Визначено, що дозвіл на роботу для іноземців в Чеській Республіці може бути виданий виключно за умови легального перебування іноземця в країні та видачі йому відповідного дозволу на перебування. Акцентовано, що правове регулювання відносин у сфері працевлаштування іноземців в Чеській Республіці врегульовується законом, в якому закріплюється правовий статус іноземців в цій країні, рядом інших законів, норми яких тим чи інших чином впливають на врегулювання цього статусу, та рядом підзаконних актів, розроблених відповідними міністерствами та відомствами, на які покладаються функції з безпосереднього надання дозволу на проживання та роботу іноземних громадян. Підкреслено необхідність впровадження позитивного досвіду Чеської Республіки правового регулювання адміністративних відносин з забезпечення права на працю для іноземців
Теоретичні підходи до визначення поняття та ознак міжнародного комерційного арбітражу
Full text linkThe article is devoted to the study of the concept and characteristic features of international commercial arbitration. It is established that arbitration is used to resolve disputes arising from legal relations with an existing foreign element or in which a participant is an enterprise with foreign investments or an international association/organization created on the territory of Ukraine. It has been studied that the commercial nature of disputes means that they arise from contractual and other civil-law trade relations. In turn, the concept of arbitration can be defined in several ways: as a method of alternative dispute resolution and as a non-state institution that considers a dispute transferred to it on the basis of an agreement between the parties. Taking into account the above, the author provided a definition of the concept of international commercial arbitration. The article also reveals the main features of international commercial arbitration, which include: flexibility and low formalization of the arbitration procedure, decision-making by arbitrators who, unlike judges, are not connected to the state and do not perform state functions; confidentiality of the arbitration procedure; finality and bindingness of arbitration decisions; variety of types of arbitration. It has been established that due to the specified advantages in the conditions of globalization and the spread of international commercial relations, the role and importance of international commercial arbitration will continue to grow, which in turn actualizes further scientific research into this method of dispute resolution.Статтю присвячено дослідженню поняття та ознак міжнародного комерційного арбітражу. Встановлено, що арбітраж застосовується для вирішення спорів, що виникають з правовідносин з наявним іноземним елементом або в яких учасником є підприємство з іноземними інвестиціями або міжнародне об’єднання/організація, що створені на території України. Досліджено, що комерційний характер спорів полягає у тому, що вони виникають з договірних та інших цивільно-правових торговельних відносин. Саме поняття арбітражу може визначатися в декількох розуміннях: як спосіб альтернативного вирішення спорів та як недержавна інституція, що розглядає спір, переданий їй на підставі угоди сторін. Врахувавши вказане, автор надав нове визначення поняття міжнародного комерційного арбітражу. Стаття також розкриває основні ознаки міжнародного комерційного арбітражу, до яких належить: гнучкість та низька формалізованість процедури арбітражу, прийняття рішень арбітрами, що на відміну від суддів, не пов’язані з державою та не виконують функції держави; конфіденційність арбітражної процедури; остаточність та обов’язковість рішень арбітражу; різноманітність видів арбітражу. Встановлено, що завдяки вказаним перевагам в умовах глобалізації та поширення міжнародних комерційних відносин роль та значення міжнародного комерційного арбітражу буде надалі зростати, що, зі свого боку, актуалізує подальші наукові дослідження цього способу вирішення спорів
Проблемні питання конкуренції на ринку зовнішньої реклами
Full text linkThe article analyzes problematic issues related to competition and the legal regulation of the outdoor advertising market. This form of advertising remains effective in promoting goods and services, despite the rapid development of new technologies and the widespread popularity of the Internet. Outdoor advertising is one of the most heavily regulated types of advertising, with the current laws outlining several requirements and the necessity of obtaining a placement permit. However, the legislation governing the placement of outdoor advertising is not perfect. Some issues are controversial, and others are not addressed by the legislation at all. Since many matters concerning outdoor advertising placement are left to the discretion of local self-government bodies, there is a risk of creating additional barriers to market entry and negatively impacting competition in the market. Therefore, there is a need to analyze the problematic issues in the outdoor advertising market and find solutions. Based on the conducted research, the author proposes amendments to the current legislation to enhance competition in the placement of outdoor advertising.У статті аналізуються проблемні питання конкуренції та правового регулювання ринку розміщення зовнішньої реклами. Така реклама є ефективним засобом просування товарів та послуг. Незважаючи на швидкий розвиток новітніх технологій та широку популярність мережі Інтернет, зовнішня реклама не втрачає своєї популярності та ефективності. Зовнішня реклама є одним із найбільш юридично врегульованих видів реклами, до якого законодавством закріплено низку вимог, зокрема необхідність отримання дозволу на розміщення такої реклами. Проте законодавство в сфері розміщення зовнішньої реклами не є досконалим. Деякі питання є суперечливими, а деякі взагалі не врегульовані законодавством. Зважаючи на той факт, що багато питань щодо розміщення зовнішньої реклами залишені законодавцем у компетенції органів місцевого самоврядування, існує небезпека створення додаткових бар'єрів для входу на ринок і, як наслідок, негативного впливу на конкуренцію на ринку. Зазначене свідчить про необхідність аналізу наявних на ринку зовнішньої реклами проблемних питань та пошуку шляхів їх вирішення. На основі проведеного дослідження авторка пропонує внести зміни до чинного законодавства для посилення конкуренції на ринку розміщення зовнішньої реклами
Випробування меж українського деліктного права з точки зору бізнесу і прав людини
Full text linkThis paper examines the capacity of Ukrainian tort law to address business-related human rights violations, using a model case to evaluate its effectiveness. It focuses on how the legal framework responds to challenges involving corporate misconduct, particularly in scenarios where direct and indirect actors are implicated in human rights abuses. The discussion highlights four critical issues: the interplay between tort law and human rights law, liability for indirect involvement, jurisdictional challenges, and mechanisms for collective redress.
The analysis reveals several systemic shortcomings in Ukrainian tort law. The concept of wrongfulness is narrowly tied to explicit statutory breaches, limiting its applicability in cases of subtle or systemic violations. Rigid causation requirements and the conflation of fault and wrongfulness further impede the effective use of tort law in addressing complex cases involving multiple actors. The framework for vicarious liability and joint infliction remains underdeveloped, posing additional barriers to holding entities accountable for indirect involvement in human rights violations.
Despite these limitations, Ukrainian procedural law offers some avenues for addressing collective harms, such as the joinder of multiple claims and representation by NGOs, although the absence of a formal class action mechanism undermines litigation efficiency. Jurisdictional provisions demonstrate flexibility, accommodating cases with international elements and cross-border implications.
The paper concludes that while Ukrainian tort law faces significant doctrinal and procedural challenges, these are not insurmountable. Through creative legal strategies and ongoing reforms, the framework has the potential to evolve into a more robust mechanism for addressing corporate accountability in human rights contexts.У статті досліджується здатність українського деліктного права протидіяти порушенням прав людини, пов'язаним з бізнесом, на прикладі типової справи, яка використовується як модель для оцінки його дієвості. Основна увага приділяється тому, як правова система реагує на виклики, пов'язані з корпоративною неправомірною поведінкою, особливо у випадках, коли до порушень прав людини причетні як безпосередні, так і опосередковані заподіювачі. Обговорення висвітлює чотири найважливіші питання: взаємодія між деліктним правом і правом прав людини, відповідальність за непряму причетність, юрисдикційні виклики та механізми колективного відшкодування.
Аналіз виявляє кілька системних недоліків в українському деліктному праві. Поняття протиправності вузько прив'язане до прямих порушень законодавства, що обмежує його застосування у випадках неявних або системних порушень. Жорсткі вимоги щодо причинно-наслідкового зв'язку та плутанина між виною та протиправністю ще більше перешкоджають ефективному застосуванню деліктного права у вирішенні складних справ за участю багатьох суб'єктів. Концепція субститутивної відповідальності та спільного заподіяння шкоди залишається недостатньо розвиненою, що створює додаткові бар'єри для притягнення суб'єктів до відповідальності за опосередковану причетність до порушень прав людини.
Незважаючи на ці обмеження, українське процесуальне законодавство пропонує деякі шляхи для вирішення колективних вимог про відшкодування шкоди, такі як об'єднання декількох позовів та представництво громадськими організаціями, однак відсутність формального механізму колективних позовів підриває ефективність судових процесів. Юрисдикційні положення є гнучкими і дозволяють розглядати справи з міжнародними елементами та транскордонними наслідками.
У роботі зроблено висновок, що хоча українське деліктне право стикається зі значними доктринальними та процесуальними проблемами, вони не є нездоланними. Завдяки креативним правовим стратегіям і постійним реформам ця система має потенціал перетворитися на більш надійний механізм для вирішення питань корпоративної відповідальності в контексті прав людини
Преміювання працівників як стимуляційний фактор продуктивної праці
Full text linkThe relevance of the topic of the article stems from the ongoing significance of remuneration in both scientific and practical discourse. While the general aspects of remuneration — its structure and essence —have been widely studied, the application of specific remuneration elements as methods to stimulate employees has received less attention. This applies in particular to the system of stimulation by establishing qualitative and quantitative indicators of the efficiency and productivity of employees in performing their duties. This article aims to address this gap by examining the application of Key Performance Indicators (KPIs) and the allocation of company shares as distinctive tools for incentivizing employees towards higher productivity.) For this purpose, formal-logical, comparative, analytical and synthetic research methods are used. The authors conclude that bonuses based on KPI performance are a promising way to motivate employees and are designed to improve labor efficiency at the enterprise through material incentives for employees. Integrating KPIs into the remuneration system enables a clear differentiation of employee performance levels. For the KPI system to be effective, it must be absolutely transparent. A performance evaluation scheme must also be created, with the help of which employees will be motivated to achieve results. In order to fairly calculate payments based on KPI, all payments to the employee should be taken into account. The article also explores the distribution of company shares among employees as an increasingly popular mechanism for employee rewards. One notable advantage of this approach is that the original owner retains ownership of the shares while linking employee remuneration to dividends. Another model involves the sale of shares with options, either incorporated into the share purchase and sale agreement or established through a separate agreement. These mechanisms offer innovative pathways to align employee incentives with the company’s success, fostering enhanced productivity and engagement.Актуальність статті обумовлена тим, що питання оплати праці завжди знаходяться в центрі уваги науковців і практиків. Утім, в основному аспектами наукових досліджень є загальні питання оплати праці, її структура та сутність, тоді як проблеми використання різних елементів оплати праці працівників як методу стимулювання працівників вивчено недостатньо. Це стосується, зокрема, системи стимулювання шляхом установлення якісних і кількісних показників ефективності та продуктивності виконання працівниками своїх обов'язків. Саме тому метою цієї статті є аспекти застосування Key Performance Indicators та наділення акціями працівників як особливих стимуляційних факторів працівників на шляху до продуктивної праці. З цією метою використовуються формально-логічні, порівняльні, аналітичні та синтетичні методи дослідження. Автори дійшли висновку, що преміювання за результатами виконання KPI є перспективним способом мотивації працівників і покликане підвищити ефективність праці на підприємстві через матеріальне стимулювання працівників. KPI у системі оплати праці дозволяє чітко розмежовувати рівень результативності співробітника. Для того, щоб ця система працювала, вона має бути абсолютно прозорою. Також має бути створена схема показників оцінки, за допомогою якої співробітники будуть стимулюватися на результат. Для того, щоб справедливо розраховувати виплати на основі KPI, слід брати до уваги всі виплати співробітнику. Крім цього, у статті розглядається розподіл акцій (часток) серед співробітників компанії на безоплатній основі, що поступово стає все більш привабливим механізмом преміювання працівників. Головною перевагою цієї опції є той факт, що власник частки не передає її працівникам. Відповідно до цієї опції власник акції (частки) встановлює виплату винагороди працівнику, розмір якої прив'язаний до дивідендів. Ще однією опцією є продаж акції (частки) з опціоном (включеним у договір купівлі-продажу акції (частки) або укладанням окремої угоди