Theory and Practice of Jurisprudence (E-Journal - Yaroslav Mudryi National Law University)
Not a member yet
595 research outputs found
Sort by
Основні риси системи організації державної влади за Конституцією КНР 1982 року
Full text linkThe article is devoted to a comprehensive analysis of the fundamental components of the state constitutional system of the People’s Republic of China and its evolution. Based on the analysis of the works of famous foreign and domestic Chinese scientists, the traditions of the political system of the People’s Republic of China using general scientific and special methods (dialectical, comparative, logical, system-structural, functional, analysis and synthesis methods), the main characteristic features of the Constitution of the People’s Republic of China in the 2018 edition were studied years, related to changes in the state and social system of China during the second half of the 20th century, especially with the processes of the second decade of the 21st century. In particular, the essence of the system of organization of state power according to the 1982 Constitution of the People’s Republic of China, amendments and changes to the norms of the constitutional legislation of the People’s Republic of China at various stages of its history, forms of state organization, contours of the system of higher and local state authorities of the People’s Republic of China, the sphere of competence of individual state authorities in the People’s Republic of China, their specific functions, which have a certain purpose, aimed at meeting the relevant needs of the state as a system. In addition, the main elements of the political system, including the structure of the party system, and state policy regarding national minorities are analyzed.
Conclusions are made about the main stages of the history of the development of the Constitution of the People’s Republic of China, the influence of the official ideology of Marxism and Maoism, the socialist system as the basis of the People’s Republic of China, the place of the Communist Party of China in the state and political system of the country. The issue of the socialist approach to the rights and responsibilities of the citizen, the lack of a real state guarantee of the declared right to work and the significant limitation of the realization of the right to education, the single right to social security in old age on a nationwide scale, is highlighted. The exceptional place of state property in the economy of the People’s Republic of China, the evolution of the form of state government, the principle of popular sovereignty as the core principle of the organization of political power is shown, and the counter-liberal and radical changes of 2018 associated with the strengthening of the power of the President of the People’s Republic of China are characterized.Статтю присвячено комплексному аналізу фундаментальних складових державного конституційного ладу Китайської Народної Республіки та його еволюції. На основі аналізу праць відомих зарубіжних і вітчизняних вчених-китаїстів, традицій політичної системи КНР за допомогою загальнонаукових та спеціальних методів (діалектичний, порівняльний, логічний, системно-структурний, функціональний, метод аналізу та синтезу) досліджено основні характерні риси Конституції КНР в редакції 2018 р., пов’язані зі змінами державного і суспільного ладу Китаю протягом другої половини ХХ ст., особливо з процесами другого десятиліття ХХІ ст. Зокрема, сутність системи організації державної влади за Конституцією КНР 1982 р., поправки і зміни норм конституційного законодавства КНР на різних етапах його історії, форми організації держави, контури системи вищих і місцевих органів державної влади КНР, сфера компетенції окремих органів державної влади в КНР, їх специфічні функції, які мають певне призначення, спрямоване на задоволення відповідних потреб держави як системи. Крім того, проаналізовано основні елементи політичної системи, в тому числі структуру партійної системи, та державної політики щодо національних меншин.
Зроблено висновки щодо основних етапів історії розвитку Конституції КНР, впливу офіційної ідеології марксизму та маоїзму, соціалістичного ладу як основи КНР, місця комуністичної партії Китаю в державній і політичній системі держави. Висвітлено питання соціалістичного підходу до прав і обов’язків громадянина, відсутності реальної гарантованості державою декларованого права на працю і значну обмеженість реалізації права на освіту, єдиного права на соціальне забезпечення по старості у загальнонаціональному масштабі. Показано виняткове місце державної власності у господарстві КНР, еволюцію форми держаного правління, принцип народного суверенітету як стрижневий принцип системи організації політичної влади, охарактеризовано контрліберальні та радикальні зміни 2018 р., пов’язані з посиленням влади Голови КНР
Методологічне значення інформації для розробки заходів запобігання злочинності в системі інформаційного суспільства
Full text linkThe formation of the information (digital) society of Ukraine is a manifestation of a global trend, the historical inevitability of which is due to the objective logic of civilization. A characteristic feature of these processes is the growing demand for scientific theories, the use of which in practice will ensure social progress and protection of universal values.
The purpose of the article is to improve on the basis of a systematic approach to crime prevention measures, the task - to determine the methodological functionality of information for the development of crime prevention measures in the information society.
Methodology is rightly considered the theoretical foundation of effective scientific research. At the same time, there is currently no consensus among experts on the content of this category. The definition of methodology as a system of methods of cognition and transformation of reality is offered. It is argued that due to the acceleration of scientific and technological progress and the increase in the amount of information processed, the number of alternative methodological theories will continue to increase significantly.
It is pointed out that the fundamental principles of the methodology lie beyond our knowledge and cannot yet be definitively established. Therefore, experts are forced to use methodological concepts, largely based on faith in them. However, each new fact that becomes known to scientists will either confirm or refute substantiate the basic principles of the applied methodology.
It is claimed that the information component provides the system functionality of objects and processes in two aspects:
1. Information as a coordinating component of the system (management and one-level coordination). Guidance means providing information to perform mandatory actions. Reconciliation can be defined as the sharing of information to achieve a coordinated outcome.
2. Information as a resource of systemic activity. A resource is an object intended for further processing with a certain result of the system state.
In both cases, it is a question of the functionality of the connections between the elements of the system, which understand the interdependence of the existence of phenomena separated in space and time.
It is pointed out that in the field of practical activity of the subjects of crime prevention, information is, firstly, a component of coordination processes, and secondly, a resource through which their competence is realized. This is seen in relation to all entities that, in accordance with Art. 2 of the Law of Ukraine "On State Protection of Court Employees and Law Enforcement Bodies" have the status of law enforcement agencies.
It is concluded that the system approach as a promising methodology of theory and practice of law enforcement. It is argued that further improvement of crime prevention measures should take into account the information component of systemic activities in this area (information as a resource and coordination component).У статті на засадах системного підходу визначено методологічну функціональність інформації для розробки заходів запобіганні злочинності в системі інформаційного суспільства. Окреслено функціональне значення інформації щодо цивілізаційних процесів взагалі та згаданого методологічного підходу зокрема. Зроблено висновок про значення системного підходу як перспективної методології теорії та практики правоохоронної діяльності. Наголошено, що подальше вдосконалення заходів запобігання злочинності має відбуватися з урахуванням інформаційної складової системної діяльності у цій сфері (інформація як ресурс та координаційна складова)
Корупція як компенсація патології суспільних відносин
Full text linkThe article is devoted to formulation of a new hypothesis about the essence of corruption as a mechanism and result of compensation of pathology of public life. It is noted that modern scientific research does not consider corruption comprehensively and systematically, but in its individual aspects. As a rule, the managerial and legal. Does not take into account its psychological origins and features of corrupt behavior. The article is aimed at formulating promising directions for the study of corruption, necessary for effective counteraction of this phenomenon. The relevance of the article is due to the possibility of identification of new directions of corruption prevention on the basis of revision of the causes of corrupt conduct.
Reforms to prevent corruption have been found to reduce corruption but have not had a decisive impact on corruption. In this regard, the author examines the characteristics of corrupt behaviour and concludes that it is in the mechanisms that give rise to it and it is necessary to look for the causes of corruption. However, in considering the psychological factors of corrupt behaviour, the author concludes that they are not independent and cannot be considered as a direct cause. Psychological characteristics, such as the need for moral revisions of individual values and the search for excitement in the work performed, clearly indicate the presence of contradictions or even pathologies at a deeper level. Given the high incidence of corruption, the author concludes that these pathologies are not individual, but rather indicative of systemic problems of social life. And since problems are not solved, corruption is a kind of compensation, a solution to these problems.
It formulates the conclusion, according to which corruption has a compensatory nature and is a unique indicator of the state of social relations and existing problems in them. It points to areas of society and individual members that require study, revision and correction. This approach makes it possible to understand that the direct preventive impact on corruption will not give stable qualitative results, because by influencing corruption we will influence the consequences. At the same time, the reasons will remain untouchable.Статтю присвячено формулюванню нової гіпотези про сутність корупції як механізму і результату компенсації патології суспільного життя. Зазначається, що сучасні наукові дослідження розглядають корупцію не комплексно і системно, а в окремих її аспектах, зазвичай в управлінському та правовому. При цьому не враховуються її психологічні витоки та особливості корупційної поведінки. Сформульовано перспективні напрями вивчення корупції, необхідні для ефективної протидії цьому явищу. Доведеноможливість визначення нових напрямів запобігання корупції на підставі перегляду причин корупційної поведінки. Зазначено основні психічні особливості корупційної поведінки та наслідки, які вони породжують. Зроблено висновок, відповідно до якого корупція має компенсаторну природу та є своєрідним індикатором стану суспільних відносин йіснуючих в них проблем. Вона вказує на ті сфери життєдіяльності суспільства та окремих його членів, щопотребують вивчення, перегляду та корекції
Договір зберігання віртуальних активів (Сrypto Сustody) за законодавством України
Full text linkThe work examines the issues of legal regulation of the virtual asset storage contract in Ukraine, taking into account the provisions of the recently adopted Law of Ukraine "On Virtual Assets". The relevance of this topic is due to the rapid spread in the fields of economy, science, art, etc. of relations with virtual assets and the lack of their proper and sufficient legal regulation. The purpose of the work is to solve the problems related to finding out the ability of a virtual asset to be the subject of a custody agreement, determining its value characteristics that determine the need to ensure its safety, and conducting proper qualification of "custody" contracts that are used in relations with virtual assets. With the help of selected research methods (dialectical, comparative legal, formal legal, method of analysis and synthesis), the main features of an object new for private law were determined, which determine its value for turnover and the specificity of use, which is reflected in the possibility of application to it certain contractual structures, in particular, a storage agreement. On the basis of the analysis of the practice of using this contract and the study of the legal nature of the specified relationships, a conclusion was made about the doctrinal impossibility of applying the construction of the custody contract to the latter. At the same time, the need to protect and protect the rights of the owner of a virtual asset from illegal encroachments by third parties is an urgent problem, which is due to the popularity of virtual assets and their inflated cost. Taking into account the peculiarities of various types of virtual assets, it is possible to assert different volumes and content of the category of safekeeping as part of the subject of the storage contract. Therefore, there is a need for the correct qualification of those contractual structures that are currently used as contracts for the storage of virtual assets. And the need to define such a contract that would ensure the safety of the virtual asset/virtual asset key, taking into account the characteristics of the latter. It is emphasized the need to research and rethink the paradigm of applying the custody agreement only to material objects of civil legal relations.У роботі розглянуто питання правового регулювання договору зберігання віртуальних активів в Україні з урахуванням положень нещодавно прийнятого Закону України «Про віртуальні активи». Актуальність проблематики обумовлена стрімким поширенням у різних сферах людської діяльності відносин із віртуальними активами й водночас відсутністю їх належного і достатнього правового регулювання. Відтак метою нашого дослідження є з’ясування здатності віртуального активу бути предметом договору зберігання, визначення його ціннісних характеристик, які обумовлюють необхідність забезпечення його схоронності, та проведення належної кваліфікації договорів «зберігання», що застосовуються у відносинах із віртуальними активами. За допомогою обраних методів дослідження (діалектичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, аналізу та синтезу) визначено особливості нового для приватного права об’єкта, які обумовлюють його цінність для обороту та специфіку використання, що відбивається на можливості застосування до нього тих чи інших договірних конструкцій, зокрема договору зберігання. На підставі проведеного аналізу практики використання цього договору та дослідження правової природи зазначених відносин зроблено висновок про доктринальну неможливість застосування конструкції договору зберігання до останніх. Водночас необхідність охорони та захисту прав власника віртуального активу від протиправних посягань третіх осіб є актуальною проблемою, яка обумовлена популярністю віртуальних активів та їх завищеною вартістю. Враховуючи особливості різних видів віртуальних активів, можна стверджувати про різні обсяги та наповнення категорії схоронності як частини предмета договору зберігання. Тому існує необхідність правильної кваліфікації тих договірних конструкцій, які на даний час використовуються у якості договорів зберігання віртуальних активів. Та необхідність визначення такого договору, який би забезпечував схоронність віртуального активу/ключа віртуального активу з урахуванням особливостей останнього. Наголошується на необхідності дослідження та переосмислення парадигми застосування договору зберігання лише до матеріальних об’єктів цивільних правовідносин
Поняття юридичних колізій
Full text linkThe article considers the conflict of law as one of the drowbacks of the law. It has been established that legal conflicts are an objectively existing, natural defect of law that arises due to various objective and subjective circumstances.
To realize the purpose of the article, the following main features of legal conflicts were singled out: 1) their essence is that they are an excess of legal regulation. At the same time, three conditions are necessary for the emergence of a legal conflict: two or more valid legal norms; regulate the same social relationship; such regulation is carried out in different ways. 2) They exist solely between legal norms, as the rules of behavior of the relevant persons; 3) arise at the stage of law-making, but it is revealed at the stage of law application and is resolved with the help of appropriate means.
The article singles out the following reasons for the emergence and existence of the legal conflicts: 1) violation of rules and failure the requirements of the law-making technique; 2) insufficient professional qualification of authorized subjects of law creation; 3) unclear demarcation of the law-making competence of authorized subjects; 4) a large number of legal norms, due to which both difficulties in the work of norm design bodies and errors in legal qualification by the law enforcement and law realization bodies are possible; 5) the simultaneous action of the norms of different historical eras - Soviet and Ukrainian - in Ukrainian legislation.
The article also considers the areas in which legal conflicts arise and proves that they have the most harmful effect on the realization of the legal certainty principle, because the ambiguity and contradiction of legal norms, which are the violation of this principle and are the basis for the emergence of legal conflicts, and therefore failure the requirements of this principle is one of the methods to reduce the conflict of law.
Legal conflicts are defined as a type of legal defect that arises due to the implementation of excessive legal regulation of social life, which leads to a contradiction between the valid legal norms in the regulation of the same social relations.У статті розглянуто колізійність права як одного з недоліків права. Встановлено, що юридичні колізії є об’єктивно існуючим, природним дефектом права, який виникає через різноманітні об’єктивні і суб’єктивні обставини.
Для реалізації мети статті було виокремлено такі основні риси юридичних колізій: 1) їх сутність полягає в тому, що вони є надлишком правового регулювання. При цьому для виникнення юридичні колізії необхідні три умови: дві чи більше чинні норми права; регулюють одне і те саме суспільне відношення; таке регулювання відбувається у різний спосіб. 2) Вони існують тільки між нормами права, як правилами поведінки відповідних суб’єктів; 3) виникають на етапі правотворчості, однак виявляється на етапі правореалізації та розв’язується за допомогою відповідних засобів.
Виокремлені наступні причини виникнення й існування юридичних колізій: 1) порушення правил і недодержання вимог правотворчої техніки; 2) недостатня фахова кваліфікація уповноважених суб’єктів право творення; 3) нечіткість розмежування правотворчої компетенції уповноважених суб’єктів; 4) велика кількість правових норм, через що можливі як складності в роботі суб’єктів нормопроєктування, так і помилки при юридичній кваліфікації з боку суб’єктів правозастосування і правореалізації; 5) одночасна дія норм різних історичних епох – радянської та української – в українському законодавстві.
Також розглянуто сфери, в яких виникають юридичні колізії та доведено, що вони найбільш шкідливо впливають на реалізацію принципу правової визначеності, оскільки неясність і суперечливість норм права, яка є порушенням цього принципу, є основою виникнення юридичних колізій, а тому дотримання вимог наведеного принципу є одним із способів зменшення колізійності права.
Юридичні колізії визначені як різновид дефекту права, що виникає через здійснення надлишкової правової регламентації суспільного життя, яка призводить до суперечності між чинними нормами права при регулюванні одних і тих самих суспільних відносин
Удосконалення участі прокурора під час ведення оперативно-розшукових справ підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
Full text linkIn the course of normative-legal improvement of operative search activity (further OSA) role of the Prosecutor’s Office should be extended with processual supplement of operative search cases. It would be wise to attach in the law a provision that would oblige the heads of operational units in case of fixation operational and investigative measures information about the preparation or commission of a criminal offense, immediately notify the prosecutor (who oversees compliance with the law during operative and search activities) for the acceptance the decision about making changes to the Unite register of Pre-Trial investigations (URPI).
For a prosecutor (who is informed with the operative search case since the moment of its creation) it would be much easier to find existence or absence the signs of criminal in given materials of OSA and to accept the right decision. For the investigator or processual head who do not have access to the case it would be much harder.
The proposed changes will significantly reduce the time required for the prosecutor to make a decision on the registration of information in the URPI. Also they will have an influence on quality of information and acceptance of right processual decisions including right chose of body of Pre-Trial investigation.Except that due to the mentioned before causes the prosecutor who conduct the observation of legality during OSA should be appointed as processual head or included in the group of processual heads in case if according to the criminal proceedings some information is enrolled to the URPI. Due to the fact that the relevant law provides for the supervision of prosecutors over the observance of laws by the bodies, that make OSA and according the norms and rules mentioned in the law of Ukraine about operative search activity it is necessary that proposed changes were made directly in the law, that regulate OSA.
It would be reasonable to anticipate in the Law of Ukraine about operative search activity that in order to prevent the simultaneous conducting of operational and search measures that partially restrict the human rights of one person by different subjects of operational and investigative activities, the Office of the Prosecutor General may maintain a secure register of operational proceedings.Розглянуто проблеми нормативно-правового вдосконалення процедури ведення оперативно-розшукових справ підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Зроблено висновок про необхідність посилення ролі прокурора за напрямами процесуального супроводження цієї процедури. Запропоновано закріпити у законодавстві норму, яка б зобов’язувала керівництво оперативних підрозділів у межах оперативно-розшукових справ у разі фіксації оперативно-розшуковими заходами інформації про підготовку чи вчинення кримінального правопорушеннянегайно повідомляти про це прокурора, який здійснює нагляд за дотриманням законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, для прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.Водночас для дотримання прав людини під час здійснення оперативно-розшукової діяльності в контексті виконання норми законодавства – одна особа – одна оперативно-розшукова справа, а також задля усунення інформаційного вакууму між усіма підрозділами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, Офіс Генерального прокурора може вести захищений реєстр оперативно-розшукових справ
Правова допомога суддям під час військових конфліктів
Full text linkThe article is devoted to the peculiarities of providing legal assistance to judges, including during military conflicts. It is noted that the workload of courts with a large number of cases to be resolved was largely due to military aggression and the existing shortage of judges. Given the provisions of the Code of Judicial Ethics, it is necessary to avoid any illegal influence on a judge's professional activity and the difficulty of complying with the requirements for tact, endurance and respect for judges and others. An attempt has been made to analyze the most common categories of cases in which judges are parties to the case. Taking into account the data on a significant number of cases in the Unified State Register of Judgments, it was deemed expedient to structure them as follows: 1) cases concerning appeals against decisions of the High Council of Justice and the High Qualification Commission of Judges of Ukraine; 2) cases on appeal against dismissal of a judge; 3) cases concerning the recovery of a judge's fee; 4) cases on recovery of payments of due sums of money in connection with the legal consequences of satisfaction of the judge's resignation application; 5) cases related to the probable commission of a corruption act by a judge. The classification of these cases is not exhaustive and can be structured in another way, taking into account the possibility of changing the range of legal relations, the participants of which are the holders of judicial power.Статтю присвячено особливостям надання правової допомоги суддям, у тому числі й під час військових конфліктів. Зазначено, що навантаження судів великоюкількістю справ, які підлягають вирішенню, більшою міроювідбулась внаслідок військової агресії та існуючого дефіциту суддівських кадрів. З огляду на положення Кодексу суддівської етики вказано на необхідність уникнення судді будь-якого незаконного впливу на його професійну діяльність і важкість у зв’язку з цим дотримання вимог щодо обов’язковості виявлення тактовності, витримки й поваги судді до учасників судового процесу та інших осіб. Зроблено спробупроаналізувати найбільш розповсюджені категорії справ, в яких судді виступають сторонами у справі. З урахуванням даних про значну кількість справ у Єдиному державному реєстрі судових рішень визнано доцільним структурувати їхтаким чином: 1) справи відносно оскарження рішень Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) справи щодо оскарження звільнення з посади судді; 3) справи відносно стягнення суддівської винагороди; 4) справи про стягнення виплат належних грошових сум у зв’язку з правовими наслідками задоволення заяви судді про відставку; 5) справи, пов’язані з імовірним вчиненням суддею корупційного діяння. Класифікація зазначених справ не є вичерпною й може бути структурована іншим чином, враховуючи можливість зміни кола правових відносин, учасниками яких є носії судової влади
Правонаступництво України і країн Балтії: порівняльний аналіз
Full text linkIn the early 1990s, Ukraine and the Baltic states gained independence. This put them in front of the need to choose the succession - the Soviet or pre-Soviet republics. Ukraine inherited the Constitution of the USSR of 1918-1978, the Baltic States - the republics that existed before their occupation in 1940. This approach to solving the problem led Ukraine and the Baltic States to the opposite results of comprehensive development. The raised topic is too relevant, as the election of Ukraine to the succession of the Soviet constitutions of 1918-1978 proved to be a destructive factor in statehood. The purpose of the study is to identify the features of Ukraine's succession. To achieve this, the Basic Laws of the USSR of 1918-1978, as well as scientific methods and principles of research were used. The main of them was a comparative analysis of the subject of study, which was the core of achieving this goal. Its application helped to identify differences in the choice of succession to Ukraine and the Baltic States after gaining independence, its features and practical consequences. The principles of determinism and retrospective analysis ensured the establishment of causal relationships between processes. The systematic method facilitated the consideration of Ukraine and the Baltic States as equivalent units, in accordance with the requirements of which the research problem was formulated. The use of the principle of historicism made it possible to identify the significance of processes in the context of different epochs. The method of objectivity, coupled with the principle of historicism, helped to avoid traditional assessments of events, facts, government, and so on in Soviet science. Structurally complex method, classifications, normative-legal approach, principles of analogy and logical analysis made it possible to divide the constitutions of different states and epochs into separate groups, identify their importance in the study process, formulate general conclusions, establish radical opposition to Ukraine and the Baltic states and identify their specific strategic outcomes. The author came to the conclusion that the peculiarity of Ukrainian entrepreneurship is the entrepreneurship of the Ukrainian SSR, the inability to solve strategic problems of domestic and foreign policy, which have been put forward in recent times. The peculiarity of the succession of the Baltic states was the inheritance of the republics that existed before the occupation in 1940, which created the preconditions for the successful solution of strategic tasks of domestic and foreign policy.Виявлено особливості правонаступництва України, відмінності в обранні Україною та країнами Балтії правонаступництва після набуття незалежності, його практичних наслідків. Проаналізовано конституції, закони, декларації, законопроєкти, експертні висновки з проблеми правонаступництва. Зроблено висновок, що особливістю правонаступництва України є правонаступництво УРСР, особливістю ж правонаступності країн Балтії було успадкування республік, які існували до окупації 1940 р., що створило передумови успішного вирішення стратегічних задач внутрішньополітичного й зовнішньополітичного спрямування
«Гонорар успіху» адвоката: на шляху до єдності судової практики
Full text linkThe presented work is devoted to the study of the legal nature of the "success fee" as a form of attorney’s remuneration for the provision of legal assistance, as well as to the consideration of the possibilities of applying the structure of such remuneration in the national legal field.
The review of the current legislation of Ukraine, as well as the legislation of other countries on the perception and legal regulation of the "success fee", based on the traditional division of law systems into Anglo-Saxon and Continental, was carried out. It is noted that the "success fee" by its nature is an additional remuneration to a lawyer, that is, a premium (bonus) that is paid to the latter in the event of a successful resolution of the client’s case, in addition to the fee that is payable for the provision of services provided by the lawyer under the contract for the provision of legal assistance.
Based on the fundamental function of the Supreme Court to ensure the unity of judicial practice, the dynamics of law enforcement approaches is traced at the level of its legal opinions, affecting the nature of the "success fee" and its legality. It is argued that the current practice of the Supreme Court has weakened its categorical attitude to the "success fee" and proceeds from the acceptability of this form of additional attorney’s remuneration, the payment of which depends on the outcome of the case. Also, the conclusions of the Supreme Court on the application of certain norms of procedural laws consider the possibility of resolving the issue of compensation for the costs incurred by a person to pay the “success fee” when the court decides on the distribution of court costs.
According to the results of the study, in order to avoid any differences in law enforcement approaches in the future, separate proposals were made for the proper settlement of the issue of "success fee" in national law.Статтю присвячено вивченню правової природи «гонорару успіху» як форми адвокатської винагороди за надання правової допомоги та розгляду можливостей застосування конструкції такої винагороди в національному правовому полі.
Проаналізовано чинне законодавство України та законодавчі акти інших країн стосовно сприйняття і правового регулювання «гонорару успіху», виходячи з традиційного поділу систем права на англо-саксонську та континентальну. Наголошено, що «гонорар успіху» за своєю природою є додатковою винагородою адвокату, тобто премією (бонусом), яка виплачується останньому у випадку успішного вирішення справи клієнта понад той гонорар, що підлягає сплаті за надання адвокатом послуг, передбачених договором про надання правової допомоги.
Виходячи з фундаментальної функції Верховного Суду щодо забезпечення єдності судової практики, простежено динаміку правозастосовчих підходів на рівні його правових висновків, які торкаються питань природи «гонорару успіху» та його легальності. Стверджується, що актуальна практика Верховного Суду послабила своє категоричне відношення до «гонорару успіху» та виходить із прийнятності такої форми додаткової винагороди адвоката, виплата якої залежить від результатів розгляду справи. Водночас у висновках Верховного Суду щодо застосування окремих норм процесуальних законів розглядаєтьсяможливість вирішення питання про компенсацію понесених особою витрат на сплату «гонорару успіху» при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
За результатами проведеного дослідження з метою уникнення у майбутньому будь-яких розходжень у правозастосовчих підходах висловлено окремі пропозиції стосовно належного врегулювання питання «гонорару успіху» в національному праві
Соціальна обумовленість криміналізації колабораційної діяльності в Україні
Full text linkThe application of criminal law measures or criminal liability for violation of legal norms is an exclusive and particularly strict measure of state coercion, therefore the question of the feasibility and correctness of introducing a new article into the criminal law is extremely urgent. The purpose of the article is to clarify the essence and grounds of criminalization of collaborative activities in Ukraine. The methodology consists of terminological, system-structural methods, the method of analysis and synthesis, and logical-deductive. It is noted that social conditionality is the state’s response to society’s need to introduce a new level and quality of guarantees of legality. The main task of social conditionality is the study of the circumstances that affect the creation of norms and institutions of criminal legislation and their effectiveness. It has been proven that the criminalization of collaborative activity is conditioned by a number of reasons (the existence of socially dangerous behavior that requires a criminal law prohibition, the relative prevalence of socially dangerous acts, a change in ideas about the nature and degree of social danger of an act, a change in the generally recognized moral assessment of the relevant act, the insufficiency of available means, other than criminal law, to effectively counteract these acts, the need for a criminal law guarantee of rights and freedoms), which are objective in nature and in together, they determine the need to introduce criminal liability for such an act. Prospects for the author’s future research are the study of the practices of foreign states regarding the criminalization of collaborative activities.Застосування за порушення правових норм заходів кримінально-правового характеру чи кримінальної відповідальності є виключним й особливо суворим заходом державного примусу, тому питання доцільності та правильності введення до кримінального закону нової статті є вкрай актуальним. Метою статті є з’ясування сутності та підстав криміналізації колабораційної діяльності в Україні. Методологію дослідження складають термінологічний, системно-структурний і логіко-дедуктивний методи, а також метод аналізу та синтезу. Зауважується, що соціальна обумовленість є відповіддю держави на потребу суспільства запровадити новий рівень і якість гарантій законності. Основним завданням соціальної обумовленості є вивчення обставин, що впливають на створення норм й інститутів кримінального законодавства та на їх ефективність. Доведено, що криміналізація колабораційної діяльності зумовлена низкою підстав (існування суспільно небезпечної поведінки, яка потребує кримінально-правової заборони, відносна поширеність суспільно небезпечних діянь, зміна уявлень про характер і ступінь суспільної небезпечності діяння, зміна загальновизнаної моральної оцінки відповідного діяння, недостатність наявних засобів, окрім кримінально-правових, для ефективної протидії цим діянням, необхідність кримінально-правової гарантії прав і свобод), що мають об’єктивний характер та в сукупності обумовлюють необхідність запровадження саме кримінальної відповідальності за таке діяння. Перспективами майбутніх досліджень автора є вивчення практик зарубіжних держав відносно криміналізації колабораційної діяльності