Theory and Practice of Jurisprudence (E-Journal - Yaroslav Mudryi National Law University)
Not a member yet
595 research outputs found
Sort by
Правова інтеграція України до об’єднаної Європи та її вплив на правову культуру законодавця
Full text linkThe legal integration of Ukraine into the legal order of the European Union affects the quality of the legal culture of civil servants engaged in regulatory and interpretative legal activities, scientists and Ukrainian society as a whole. The purpose of the study is to analyze and synthesize information related to the formation of the theory and practice of adapting Ukrainian legislation to the EU acquis communautaire; determine its impact on the modernization of the legal system of Ukraine and, in particular, the legal culture of legislators.
The research logic necessitated the application of a comprehensive set of approaches and methods, including: the formal-legal method, which enabled the formulation of fundamental terms, concepts, characteristics, constructions, and classifications; the historical method, which proved instrumental in analyzing the process of formation and development of Ukrainian legislative adaptation to EU law; and the comparative-legal method, employed when comparing domestic approaches with those of Eastern European countries regarding legal integration processes. The article demonstrates that EU law represents a product of regional legal integration emerging from the convergence of elements from continental and Anglo-Saxon legal families. Convergence leads to the creation of universal legal norms and the development of rules for overcoming contradictions contained in the national legislation of EU member states, while expanding the spectrum of legal sources that existed in national legal systems prior to convergence initiation. Convergence influences the modernization process not only of EU member states but also candidate countries during the implementation of European Union membership criteria. The research results confirm that adaptation of national legislation to EU law constitutes a multifactorial process that involves not merely transposition of norms but also modernization of legal culture, primarily of legislators. The research findings will contribute to enhancing the efficiency of legislative adaptation, ensuring Ukraine's legal integration into the European legal space, and forming the foundation for further legislative reforms.Правова інтеграція України до правопорядку Європейського Союзу впливає на якість правової культури державних службовців, які займаються нормативно-правовою та інтерпретаційною правовою діяльністю, науковців та українського суспільства в цілому. Мета дослідження полягає у проведенні аналізу та синтезу інформації, пов’язаної з формуванням теорії та практики адаптації законодавства України до acquis communautaire ЄС; визначення його впливу на модернізацію правової системи України та, зокрема, правову культуру законодавців. Логіка дослідження вимагала застосування комплексу підходів та методів, зокрема: формально-правового методу, який дозволив сформулювати фундаментальні терміни, поняття, характеристики, конструкції та класифікації; історичного методу, який виявився важливим для аналізу процесу формування та розвитку адаптації українського законодавства до права ЄС; та порівняльно-правового методу, який застосовувався під час порівняння вітчизняних підходів з підходами країн Східної Європи щодо процесів правової інтеграції. У статті показано, що право ЄС є продуктом регіональної правової інтеграції, що виникає в результаті конвергенції елементів континентальної та англосаксонської правових сімей. Конвергенція приводить до створення універсальних правових норм та розробки правил подолання суперечностей, що містяться в національному законодавстві держав-членів ЄС, одночасно розширюючи спектр правових джерел, що існували в національних правових системах до початку конвергенції. Конвергенція впливає на процес модернізації не лише держав-членів ЄС, а й країн-кандидатів під час дотримання критеріїв членства в ЄС. Результати дослідження підтверджують, що адаптація національного законодавства до права ЄС є багатофакторним процесом, який включає не лише транспозицію норм, а й модернізацію правової культури, насамперед законодавців. Результати дослідження сприятимуть підвищенню ефективності законодавчої адаптації, забезпеченню правової інтеграції України в європейський правовий простір та формуванню основи для подальших законодавчих реформ
Сучасні інформаційні системи як технології оптимізації розслідування ятрогенних злочинів
Full text linkThe relevance of this article lies in examining the prospects for implementing and utilizing an information system for recording and analyzing cases of improper medical care, with the aim of optimizing the investigation of iatrogenic crimes. The objective of this research is to demonstrate the necessity of developing and implementing such systems and to determine the practical possibilities of using information technologies to enhance the efficiency of investigating iatrogenic crimes. To achieve this goal, the study analyzed 20 judgments of the European Court of Human Rights concerning adverse outcomes in the provision of medical care; the World Health Organization's report on patient safety incident reporting systems; and the national Concept for the Development of a Strategy to Prevent Defects in the Provision of Medical Care. The research methodology includes the dialectical method, comparative legal method, structural-functional method, as well as sociological, analytical, statistical, and other methods. During the study, the key factors prompting the urgent need for effective mechanisms and innovative technological solutions to improve the investigation of iatrogenic crimes were identified and examined. These factors include the significant discrepancy between the number of cases of improper medical care and the number of criminal proceedings brought to court in this category of offenses.Difficulties in establishing a causal link between the actions (or inaction) of the person providing medical care and the adverse consequences in the form of harm to the patient’s health or their death; the latent nature of cases of improper medical care (defects in the provision of medical services). Generalized is the foreign experience of using and operating information systems for reporting adverse outcomes of medical care, and based on this, the advantages and capabilities of such systems are outlined. An analysis of the World Health Organization’s report on incident reporting systems related to patient safety has been carried out, the results of which indicate the existence of certain organizational problems in the implementation and use of such systems and proposed ways to address them. The results of this article include: proving the necessity of creating and implementing an information system for recording and analyzing cases of improper medical care; substantiating the position that the development and implementation of such a system in Ukraine will contribute to optimizing the investigation of iatrogenic crimes; arguing that the use of an information system for recording and analyzing cases of improper medical care will assist pre-trial investigation bodies in establishing the mechanism of iatrogenic crimes and its constituent elements; establishing a causal relationship between the actions (or inaction) of the person providing medical care and the adverse consequences in the form of harm to the patient’s health or their death; ensuring the prompt notification of law enforcement agencies about the occurrence of a case of improper medical care; simplifying the procedure for initiating criminal proceedings based on the facts of iatrogenic crimes; preventing obstruction in identifying cases of improper medical care by interested parties; and developing preventive recommendations for avoiding iatrogenic crimes. The provisions and recommendations proposed in this article are of scientific and practical value primarily for criminal justice professionals conducting pre-trial investigations of iatrogenic crimes, as well as for all participants in this process and individuals whose rights may be violated during the investigation. The issues discussed and conclusions drawn will also be useful for researchers, practicing lawyers, criminalistics experts, attorneys, and judges.Актуальність даної статті полягає в дослідженні перспектив запровадження та використання інформаційної системи обліку та аналізу випадків неналежного надання медичної допомоги з метою оптимізації розслідування ятрогенних злочинів. Метою даного дослідження є доведення необхідності створення й впровадження та визначення практичних можливостей використання інформаційних систем з метою оптимізації розслідування ятрогенних злочинів. Для досягнення мети дослідження було проаналізовано 20 рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справах щодо настання несприятливих наслідків при наданні медичної допомоги; Звіт Всесвітньої організації охорони здоров’я про системи звітування об інцидентах, пов’язаних з безпекою пацієнтів та Концепцію формування стратегії запобігання дефектам надання медичної допомоги у вітчизняній системі охорони здоров’я. Серед методів, за допомогою яких здійснюється дослідження даної теми можна виділити: діалектичний метод, порівняльно-правовий метод, структурно-функціональний метод, соціологічний, аналітичний, статистичний метод та інші. У процесі дослідження було визначено та досліджено чинники, які диктують нагальну потребу у пошуку дієвих механізмів, новітніх технологічних рішень для підвищення ефективності розслідування ятрогенних злочинів. Такими чинниками є: дисонанс між кількістю випадків неналежного надання медичної допомоги та кількістю скерованих кримінальних проваджень до суду за цією категорією злочинів; труднощі встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) особи, що надає медичну допомогу, із несприятливими наслідками у вигляді завдання шкоди здоров’ю пацієнта або його смерті; латентність випадків неналежного надання медичної допомоги (дефектів надання медичної допомоги). Узагальнено зарубіжний досвід використання та функціонування інформаційних систем звітності про несприятливі наслідки надання медичної допомоги та на підставі цього окреслені переваги та можливості таких систем. Здійснено аналіз звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я про системи звітування об інцидентах, пов’язаних з безпекою пацієнтів, результати якого свідчать про наявність певних організаційних проблем при запровадженні та використанні таких систем й запропонованих шляхів їх вирішення. Результатами даної статті являється: доведення необхідності створення й впровадження інформаційної системи обліку та аналізу випадків неналежного надання медичної допомоги; обґрунтування позиції, що розроблення та впровадження на території України системи обліку та аналізу випадків неналежного надання медичної допомоги сприятиме оптимізації розслідування ятрогенних злочинів; аргументування позиції, що використання інформаційної системи обліку та аналізу випадків неналежного надання медичної допомоги сприятиме органами досудового розслідування при встановленні механізму ятрогенних злочинів та його складових елементів; встановленні причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) особи, що надає медичну допомогу, із несприятливими наслідками у вигляді завдання шкоди здоров’ю пацієнта або його смерті; оперативному інформуванні органів правопорядку про наявність випадку неналежного надання медичної допомоги; спрощенні процедури відкриття кримінального провадження за фактами вчинення ятрогенних злочинів; унеможливленні протидії виявленню випадків неналежного надання медичної допомоги з боку зацікавлених осіб; розробленні профілактичних рекомендацій із запобігання ятрогенним злочинам. Положення та рекомендації, які запропоновані у даній статті становлять науково-практичну цінність насамперед для працівників органів кримінальної юстиції, які здійснюють досудове розслідування ятрогенних злочинів, а також для всіх учасників цього процесу та осіб, чиї права можуть бути порушені під час розслідування. Розглянуті проблеми та запропоновані висновки будуть також корисні для науковців, практикуючих юристів, експертів, адвокатів та суддів
Теоретико-методологічні проблеми національно-правової імплементації міжнародних зобов’язань України
Full text linkThe relevance lies in the fact that a faithful fulfilment of international obligations is a defining feature of the modern state, especially given the undermining of the common international order by acts of Russian aggression against Ukraine. Despite more than a century of scholarly research into the relationship between international and national law, no key theoretical issues or conceptual and categorical framework have been agreed upon, which complicates legal practice and teaching. The purpose of this article is to identify the main theoretical and methodological problems of the relationship between international and national law, to apply the latest legal methodologies to investigate their nature, and to harmonise the conceptual and categorical framework as it pertains to the methods of national legal implementation of Ukraine’s international obligations. The methods of analysis are based on an interdisciplinary approach, including the methodology of legal systemology, morphology, axiology, anthropology, and temporology, which allow us to go beyond the traditional normological methodology. The findings show that the numerous terms used to describe implementation mechanisms fall into two main categories: transformation and reference. Transformation can take the form of repetition (verbatim reproduction), optimisation or distortion. It is established that reference ensures synchrony with international law, while transformation always leads to a temporal lag in the national legal system. It is proposed to go beyond the dichotomy of monism and dualism by developing a synergistic legal picture of the world that recognises the unity of the legal system with the relative independence of its components. Prospects for further research lie in monographic development of scholarly foundations for a synergistic legal worldview that would open up new theoretical and methodological horizons. It is necessary to initiate a substantive nationwide discussion on the harmonisation of terminological and methodological issues of implementation law.Актуальність полягає в тому, що сумлінне виконання міжнародних зобов’язань є визначальною ознакою сучасної держави, особливо на тлі підриву універсального міжнародного правопорядку внаслідок російської агресії проти України. Незважаючи на більш ніж століття еволюції наукових досліджень проблеми співвідношення міжнародного та національного права, досі не узгоджено ключові теоретичні питання та понятійно-категоріальний апарат, що ускладнює юридичну практику та викладання. Мета статті полягає у виявленні основних теоретико-методологічних проблем співвідношення міжнародного і національного права, застосуванні новітніх юридичних методологій для дослідження їхньої природи та узгодженні понятійно-категоріального апарату щодо способів національно-правової імплементації міжнародних зобов’язань України. Методи аналізу ґрунтуються на міждисциплінарному підході, включаючи методологію правової системології, морфології, аксіології, антропології та темпорології, які дозволяють вийти за межі традиційної нормологічної методології. Отримані результати демонструють, що численні терміни, які використовуються для опису механізмів імплементації, слід класифікувати на два основні способи: трансформацію та відсилання. Трансформація може відбуватися у формі репетції (дослівного відтворення), оптимізації чи дисторсії (викривлення). Встановлено, що відсилання забезпечує синхронну дію міжнародного права, тоді як трансформація завжди призводить до темпорального відставання національного правопорядку. Пропонується вихід за межі дихотомії монізму і дуалізму шляхом розробки синергетичної правової картини світу, що визнає єдність правопорядку при відносній самостійності його складових. Перспективи подальших досліджень полягають у монографічній розробці наукових засад синергетичної правової картини світу для відкриття нових теоретико-методологічних горизонтів. Необхідно ініціювати предметну загальнодержавну дискусію щодо узгодження термінологічних та методологічних проблем імплементаційного права
LIMITING THE “RED LINES” OF CONSTITUTIONAL REVIEW
No full textThe article raises the issue of the role and place of the Constitutional Court of Ukraine in the system of supreme bodies of state power in Ukraine, outlines the limits of the Constitutional Court’s powers, as well as examines the ability of the constitutional jurisdiction body to go beyond the scope of constitutional review.
Keywords: Constitutional Court of Ukraine, the body of constitutional jurisdiction, constitutional review, separation of powers, the doctrine of “political expediency”.У статті порушено питання про роль та місце Конституційного Суду України в системі вищих органів державної влади в Україні, визначено межі повноважень Конституційного Суду України, досліджено можливості виходу органу конституційної юрисдикції за межі предмета конституційного контролю.
Ключові слова: Конституційний Суд України, орган конституційної юрисдикції, конституційний контроль, розмежування повноважень, доктрина “політичної доцільності”
Примусове вилучення транспортного засобу: проблема юрисдикцій
Full text linkThe article examines the specifics of the compulsory seizure of property, namely vehicles. The relevance of the study is driven by the need to define clear procedural boundaries for restricting citizens’ rights under martial law in Ukraine, as well as to ensure a well-balanced correlation between public and private interests on these issues. The purpose of the work is to analyze questions of jurisdiction over disputes concerning the compulsory seizure of vehicles. The research employs various scientific methods, including induction and deduction, the systemic method, the comparative-legal method, and the case study method. These relations are analyzed in light of the current complex conditions of martial law. In such circumstances, the compulsory seizure of property requires a well-ordered procedure for the actions of public authorities and their coordination with the powers of local self-government bodies.
The regime of compulsory seizure under these conditions embodies several fundamental features. First, the coordination of powers between local self-government bodies and military units that directly carry out such a seizure. Second, the clear documentary formalization of all elements that must be recorded in the relevant act. Third, the consideration of territorial factors (whether the area is an active combat zone or not) where the seizure takes place. Fourth, the proper determination of the circle of subjects, particularly in cases where the owner of the vehicle delegates representative functions concerning the purchase and delivery of the vehicle to a freight forwarder who performs corresponding agency functions. The subject of such a dispute involves challenging acts related to the compulsory alienation of the plaintiffs’ immovable property. The dispute between the parties concerns the property rights of the plaintiffs, despite arising within the sphere of public interest. Moreover, declaring unlawful the decisions, actions, or omissions of a state authority, an authority of the Autonomous Republic of Crimea, or a local self-government body, as well as their officials, may serve as a means of protecting civil rights and interests and may be adjudicated within the framework of civil proceedings.У статті розглянуто особливості примусового вилучення майна, а саме транспортних засобів. Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю визначення чітких процедурних рамок обмеження прав громадян в умовах воєнного стану в Україні та вивіреного балансу публічного та приватного інтересу з відповідних питань. Мета роботи полягає в аналізі питань юрисдикційної належності спорів щодо примусового вилучення транспортних засобів. В основу проведеного дослідження покладено такі методи наукового дослідження, як індукція та дедукція, системний метод, порівняльно-правовий метод та метод «кейс стаді». Ці відносини аналізуються з урахуванням сьогоденних складних умов воєнного стану. Примусове вилучення майна в таких умовах передбачає чітке впорядкування дій суб’єкта владних повноважень та їх узгодження з реалізацією повноважень органів місцевого самоврядування. Режим примусового вилучення в таких умовах уособлює декілька принципових особливостей. По-перше, узгодження повноважень органів місцевого самоврядування та військових частин, які безпосередньо здійснюють таке вилучення. По-друге, чітке документальне оформлення всього що має бути закріплено у відповідному акті. По-третє, врахування територіальності (зона активних бойових дій або ні) де здійснюється таке вилучення. По-четверте, принципове з’ясування кола суб’єктів, особливо у випадку коли власник транспортного засобу передає представницькі функції щодо придбання та доставки такого транспортного засобу експедитору, які виконують відповідні агентські функції. Предметом подібного спору є оскарження актів щодо примусового відчуження нерухомого майна позивачів. Спір, що виник між сторонами, стосується майнових прав позивачів, незважаючи на те, що виник у площині публічного інтересу. Більш того, визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб може бути способом захисту цивільних прав та інтересів і здійснюватися в режимі цивільного судочинства
Адміністративно-правове регулювання сільського туризму: досвід Польщі та його імплементація в Україні
Full text linkThe relevance of the study is determined by the anticipated development of rural tourism in Ukraine and the need to improve the administrative and legal regulation of rural tourism as a promising branch of the tourism sector in the context of post-war reconstruction, when the development of rural areas and the support of the rural population will be of particular importance. The paper aims to clarify the effectiveness of administrative and legal mechanisms for regulating rural tourism in Poland and to identify the possibilities of adapting them in Ukraine. The study applies dialectical, formal-legal, comparative-legal, analytical, and prognostic methods. This made it possible to trace the evolution of legal norms, compare the Ukrainian and Polish regulatory models, identify practical elements of law enforcement practice, and assess the prospects for their implementation in the domestic legal system. The study results indicate that the Polish model is characterized by a comprehensive approach to developing rural tourism, which incorporates state support programs, local self-government, and financial instruments. In Ukraine, legal regulation remains fragmented and insufficiently focused on supporting the rural population and encouraging entrepreneurial activity. The prospects for further research lie in developing practical recommendations for enhancing administrative and legal mechanisms for regulating rural tourism in Ukraine, taking into account European standards and the country's specific socio-economic conditions.Актуальність дослідження зумовлена очікуваним розвитком сільського туризму в Україні та потребою вдосконалення адміністративно-правового регулювання сільського туризму – перспективної туристичної галузі в умовах повоєнної відбудови, коли розвиток сільських територій і підтримка сільського населення матимуть особливе значення. Мета роботи полягає у з’ясуванні змісту ефективності адміністративно-правових механізмів регулювання сільського туризму в Польщі та визначенні можливостей їх адаптації в Україні. У дослідженні застосовано діалектичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, аналітичний і прогностичний методи. Це дозволило простежити еволюцію правових норм, здійснити порівняння української та польської моделей регулювання, виявити ефективні елементи правозастосовної практики, а також оцінити перспективи їх імплементації у вітчизняну правову систему. Результати роботи свідчать, що польська модель характеризується комплексним підходом до розвитку сільського туризму через поєднання державних програм підтримки, місцевого самоврядування та фінансових інструментів. В Україні правове регулювання залишається фрагментарним і недостатньо орієнтованим на підтримку сільського населення та стимулювання підприємницької активності. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні практичних рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-правових механізмів регулювання сільського туризму в Україні, з урахуванням європейських стандартів і специфіки вітчизняних соціально-економічних умов
Окремі питання визначення предметної юрисдикції: досвід України та Німеччини
Full text linkThe article examines the issues of delimitation of judicial jurisdictions in the categories of cases arising out of the challenges posed by martial law in Ukraine. The relevance of the study is stipulated by the growing controversy over the issues of delimitation of judicial jurisdictions in the categories of disputes which concern socially vulnerable groups of the population and are becoming more and more widespread. The purpose of the article is to study the issues of delimitation of judicial jurisdictions based on a comparative legal analysis of legislation and case law of Ukraine and Germany. In order to achieve this goal and solve the tasks stipulated by it, the following scientific methods were used: systematic, formal legal, comparative legal, analysis and synthesis, generalisation and critical analysis. The author examines domestic and German procedural legislation which defines the rules for delimitation of subject matter jurisdiction. The author highlights the issues of resolving cases related to establishing the fact of cohabitation of a woman and a man in the same family without marriage, which is necessary for further exercise of the person's right to receive a one-time financial assistance. The author examines the conditions and possibilities for a court to go beyond the established subject matter jurisdiction with a view to ensuring proper protection of a person's right in Germany. The author proves that it is impossible to apply such an approach in Ukraine without appropriate amendments to the existing procedural acts. On this basis, the author critically analyses the case law of the Supreme Court and draws relevant conclusions.У статті розглянуто проблеми розмежування судових юрисдикцій у категоріях справ, виникнення яких спричинено викликами воєнного стану в Україні. Актуальність дослідження зумовлена загостренням суперечок щодо вирішення питань розмежування судових юрисдикцій за категоріями спорів, які стосуються соціально вразливих верств населення і стають чим далі більш розповсюдженими. Мета статті полягає у дослідженні проблематики розмежування судових юрисдикцій на основі порівняльно-правового аналізу законодавства, а також судової практики України та Німеччини. Задля досягнення поставленої мети та вирішення обумовлених нею завдань було використано такі наукові методи: системний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, аналізу та синтезу, узагальнення та критичного аналізу. Досліджено вітчизняне та німецьке процесуальне законодавство, що визначає правила розмежування предметної юрисдикції. Висвітлено проблематику вирішення справ, пов’язаних із встановленням факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без укладення шлюбу, що необхідно для подальшої реалізації права особи на отримання одноразової грошової допомоги. Досліджено умови та можливості виходу суду за межі встановленої предметної юрисдикції з метою належного захисту права особи у Німеччині. Доведено неможливість застосування такого підходу в Україні без відповідного внесення змін у чинні процесуальні акти. На цій підставі здійснено критичний аналіз практики Верховного Суду та сформовано відповідні висновки
Громадські підприємці та «Ratio Legis» під час війни Росії в Україні: на прикладі електронних петицій в Латвії та Україні
Full text linkCivic initiatives that manifest themselves in the legitimate form of electronic petitions (initiatives) in different countries of the world are attracting more and more attention. This is especially true in times of social crisis. The war in Ukraine has become one of the most powerful factors influencing civic activity in both Ukraine and Latvia. A significant number of civic initiatives have emerged as a result of the war. The very content and focus of this activity has changed significantly under the influence of wartime challenges, which requires a separate scientific analysis. These circumstances have actualised the authors' research in this area. This article is the first attempt to study the experience of Latvia and Ukraine in the field of electronic petitions in the context of the war in Ukraine. The purpose of the article is to examine the role and influence of civil society actors on the justification of legislation, or ratio legis, in the legislative processes of Latvia and Ukraine during the crisis caused by the Russian war in Ukraine. To achieve this goal and solve the tasks stipulated by it, the following scientific methods were used: systematic, formal legal, comparative legal, analysis and synthesis, generalisation and critical analysis. The author has studied Ukrainian and Latvian legislation defining the procedures for publishing electronic petitions and collecting signatures in their support. The analysis shows that during the first two years of the war in Ukraine, the public initiative platform ManaBalss.lv (MyVoice) in Latvia received 165 proposals on wartime issues. Of these, 49 initiatives were published that met ManaBalss.lv's quality criteria. Among them, 10 reached the legally required threshold of signatures and were submitted to the parliament (Saeima) or the respective municipalities as collective submissions. Two of these collective submissions were implemented, in particular, an amendment to the legislation legally obliging employees of state institutions to be loyal to the Republic of Latvia and its Constitution was introduced. The study also examines the history of the 2019 collective submission to the Saeima demanding the demolition of the grandiose Soviet-era Victory Monument, which is protected by an international agreement. The study also includes the Ukrainian experience of civic activism, such as the initiative to legalise same-sex civil unions. It has acquired a new vector of relevance due to the war in Ukraine. This initiative was aimed at creating legal grounds for informing de facto spouses about the injury, captivity or death of the other partner, as well as exercising rights related to the death of a partner. The study revealed the targeted, persistent influence of individual and organised public figures or social entrepreneurs on the current state of legislation in the areas that have proven to be most sensitive to the challenges of war. The study of synergies, especially between civic and political entrepreneurs, aims to improve understanding of the mutually constructive work of policymakers and strengthen democracy. A properly conceptualised and practical experience-based mechanism of digital civic participation contributes to achieving this goal. This area is promising for further research.Громадські ініціативи, що проявляються в легітимній формі електронних петицій (ініціатив) у різних країнах світу, привертають до себе все більше уваги. Особливо це спостерігається в часи кризових соціальних загострень. Війна в Україні стала одним із найбільш потужних чинників впливу на громадську активність як у самій Україні, так і в Латвії. Насамперед тут з’явилася значна кількість громадських ініціатив, спричинених війною. Сам зміст і спрямованість цієї активності значно змінилися під впливом викликів воєнного часу, що потребує окремого наукового аналізу. Зазначені обставини актуалізували розвідку авторів у цій царині. Пропонована стаття є першою спробою дослідити досвід Латвії та України у сфері електронних петицій в умовах війни в Україні. Її метою є дослідження ролі та впливу суб’єктів громадянського суспільства на обґрунтування законодавства, або ratio legis, у законодавчих процесах Латвії та України під час кризи, спричиненої вторгненням росії в Україну. Задля досягнення поставленої мети та вирішення зумовлених нею завдань використано такі наукові методи: системний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, аналізу та синтезу, узагальнення й критичного аналізу. Досліджено українські та латвійські законодавчі акти, що визначають процедури оприлюднення електронних петицій і збору підписів на їх підтримку. У результаті проведеного аналізу визначено, що протягом перших двох років війни в Україні платформа громадських ініціатив ManaBalss.lv (MyVoice) у Латвії отримала 165 пропозицій з питань, зумовлених воєнним часом. З них було опубліковано 49 ініціатив, які відповідали критеріям якості ManaBalss.lv. Серед них 10 досягли законодавчо встановленого порогу підписів і були подані до парламенту (Саейму) або відповідних муніципалітетів як колективні подання. Два з цих колективних подань були реалізовані, зокрема, внесено поправку до законодавства, що юридично зобов'язує працівників державних установ бути лояльними до Латвійської Республіки та її Конституції. Також досліджено історію просування колективного подання до Сейму від 2019 р. з вимогою знести монумент Перемоги радянських часів, який охороняється міжнародною угодою. Крім того, проаналізовано український досвід громадянської активності на прикладі ініціативи легалізації одностатевих цивільних союзів, яка набула нового вектору актуальності через війну в Україні. Саме ця ініціатива була спрямована на створення правових підстав для інформування фактичного подружжя про поранення, полон або смерть іншого партнера, а також на реалізацію прав, пов'язаних зі смертю партнера.Проведене дослідження виявило цілеспрямований, наполегливий вплив окремих та організованих громадських діячів або громадських підприємців на поточний стан законодавства у сферах, що виявилися найбільш чутливими до викликів війни. Вивчення синергії, особливо між громадськими та політичними підприємцями, спрямовано на покращення розуміння взаємно-конструктивної роботи органів, що формують політику, та зміцнення демократії. Належним чином концептуалізований і заснований на практичному досвіді механізм цифрової громадянської участі сприяє досягненню цієї мети і є перспективним для подальших досліджень
Сучасний геноцид – частина національних агресивних політик. Невизначене визначення
Full text linkIn the modern world, unfortunately, the use of aggressive violent instruments is becoming increasingly common. One of these tools is genocide. This crime stands out among all others because it is the most dangerous and destructive. In addition, its increased danger is also due to the fact that in the vast majority of cases it is committed by organised and strong societies. After all, the author hypothesises that there is a link between the so-called disciplinary society and genocide. At the same time, bringing to justice for genocide is an extremely difficult task, which, as judicial practice shows, faces many obstacles in practice.
The author sees one of these obstacles in the concept of genocide as defined in international legal documents.
The article provides arguments to substantiate that the content of such an element of the concept of genocide as a protected group is incomplete and sometimes uncertain. The author points to the lack of clarity of such an element of the concept as the term extermination. In particular, it does not allow to unambiguously determine whether it is physical destruction or the creation of conditions that destroy the group as such.
The author notes that the construction of the concept of genocide is also inadequate because it does not actually define the content of this phenomenon through the description of its attributive, stable features, but only lists some forms of genocide. It is emphasised that under such conditions, this concept remains undefined, which entails that when courts and tribunals consider episodes in which genocide is suspected, they replace the proof of genocide in the actions of the accused with the interpretation of certain events in terms of their attribution or non-attribution to genocide. After all, judges do not work with facts, but with interpretations of these facts. This gives rise to a variety of judicial practice and creates the basis for the politicisation of genocide trials.
In conclusion, the author summarises the shortcomings of the definition and argues that the phenomenon of genocide needs to be studied with due regard for the experience of legal application of the concept of genocide and such improvement of this concept which will enable lawyers to assess facts and acts and establish their compliance with the legal definition of genocideВ сучасному світі нажаль використання агресивних насильницьких інструментів стає дедалі поширеним. Одним із таких інструментів є геноцид. Цей злочин виділяється серед всіх інших бо він є найбільш небезпечним та руйнівним. Крім того, його підвищена небезпека зумовлена й тим, що до його впровадження у переважній більшості випадків вдаються організовані та міцні суспільства. Адже автор висловлює гіпотезу про наявність зв’язку між, так званим, дисциплінарним суспільством та вчиненням геноциду. В той же час притягнення до відповідальності за вчинення геноциду є вкрай складним завданням, яке, як свідчить судова практика, у практичній площині зіштовхується з багатьма перешкодами.
Одну з таких перешкод автор вбачає у понятті геноцид, яке сформульоване у міжнародно-правових документах.
В статті наведені аргументи на обгрунтування того, що зміст такого елементу поняття геноцид, як захищена група є неповним, а подекуди невизначеним. Вказано на недостатню ясність такого елементу поняття, як термін знищення. Зокрема, він не дає змоги однозначно визначати чи йдеться про фізичне знищення або ж створення таких умов, які руйнують групу як таку.
Автор зауважує, що конструкція поняття геноцид також є неналежною бо фактично не визначає зміст цього явища через опис його атрибутивних, стійких ознак, а лише перераховує деякі форми вчинення геноциду. Підкреслюється, що за таких умов це поняття залишається невизначеним, що й тягне за собою під час розгляду судами та трибуналами епізодів, в яких підозрюється вчинення геноциду підміну доведення наявності в діях обвинуваченого злочину геноцид тлумаченням певних подій у розрізі їх віднесення або невіднесення до геноциду. Адже судді працюють не з фактами, а з інтерпертаціями цих фактів. Це породжує неодноманітність судової практики та створює підвалини для політизації процесів щодо геноциду.
У висновку автор узагальнює недоліки визначення і впевнюється, що феномен геноциду потребує вивчення з урахуванням досвіду юридичного застосування поняття геноцид і такого вдосконалення цього поняття, яке надасть можливість юристам оцінювати факти та діяння і встановлювати їх відповідність правовому визначенню геноциду
Адміністративно-правові запобіжчики корупційних ризиків при здійсненні оборонних закупівель під час воєнного стану
Full text linkIn the article the concept of corruption risks is examined and typical examples of them in the field of public procurement are provided. The relevance of the research topic is due to the need for effective control and transparency in defense procurement during martial law, when the risk of corruption abuses increases. Administrative and legal safeguards play a key role in ensuring legality, integrity and rational use of budget funds in the defense sector. The purpose of the study is to identify effective administrative and legal mechanisms for preventing corruption risks during defense procurement during martial law, as well as to develop proposals for improving legal regulation and control in this area. To ensure a comprehensive and objective approach to the analysis of the issue, the following methods were used: a comparative legal method for comparing Ukrainian experience with the practice of the Republic of Lithuania in preventing corruption in the defense sector; a system-structural method for studying the relationship between state bodies responsible for procurement control; socio-legal method for assessing the impact of corruption risks on public trust and the security sector, etc. As a result of the study, 7 main categories of corruption risk assessment were identified, including: low level of development of anti-corruption legislation; political instability, economic crisis, etc.Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю ефективного контролю та прозорості в оборонних закупівлях під час воєнного стану, коли зростає ризик корупційних зловживань. Адміністративно-правові запобіжники відіграють ключову роль у забезпеченні законності, доброчесності та раціональному використанні бюджетних коштів в оборонному секторі. Метою дослідження є визначення ефективних адміністративно-правових механізмів запобігання корупційним ризикам під час оборонних закупівель в умовах воєнного стану, а також підготовка пропозицій з удосконалення правового регулювання та контролю в цій сфері. Для забезпечення комплексного та об’єктивного підходу до аналізу цього питання було використано такі методи: порівняльно-правовий метод – для порівняння вітчизняного досвіду з практикою Литовської Республіки у запобіганні корупції в оборонному секторі; системно-структурний метод – для вивчення взаємозв’язку між державними органами, відповідальними за контроль закупівель; соціально-правовий метод оцінки впливу корупційних ризиків на довіру громадськості та сектор безпеки тощо. У результаті дослідження було визначено сім основних категорій оцінки корупційних ризиків, зокрема: низький рівень розвитку антикорупційного законодавства, політична нестабільність, економічна криза тощо