Osvitologichnij Diskurs (E-Journal - Borys Grinchenko Kiev University) / Освітологічний дискурс (Київський університет імені Бориса Грінченка)
Not a member yet
716 research outputs found
Sort by
Процедура проектування цифрових освітніх ресурсів економіко-управлінської підготовки майбутніх магістрів галузі інформаційних технологій
Full text linkDesign and implementation of the digital educational resources into educational process enables acquiring of the practical experience by the students, that is crucial to their career in IT. It also brings modern technologies and innovative approaches to education. As a result, it improves involvement of the students and helps drive their academic results up. It is important to consider the fact that a master’s in IT may often occupy managerial roles in their future career. Understanding of the economic and managerial principles is crucial for effective and efficient leadership. It is reasonable to conclude that digital educational resources containing knowledge and practical experiences from these areas drive the integrated approach in professional development of the target audience. The design procedure for developing of digital educational resources for economic and managerial education of the master’s in IT students is important for the development of the qualitative professionals. The proposed design procedure consists of seven stages. Stage 1 includes pedagogical and technological aspects. Stage 2 is the problem definition. The problem to be solved by the development of digital educational resource, the goal and particular tasks are being defined on this stage. Stage 3 contains the task for the development of the digital education resource. Stage 4 incorporates detailed design of the content and external appearance of the digital educational resource. Stage 5 represents interactive development and testing. Interactive processes allow progressive improvements and adaptation of the resource. Stage 6 requires start of pilot implementation and assessment of effectiveness. Stage 7 allows implementation of the digital educational resource, its interactive update and modification according to the feedback and usage results. Each stage of the procedure requires completion of the previous stages. At the same time an interactive nature of the stages of the procedure enables constant progressive improvement, update of the content and approaches used in the resource. Detailed planning and completion of the stages is needed for the success of the procedure. Розробка і впровадження в освітній процес цифрових освітніх ресурсів допомагає студентам отримати практичний досвід, який є важливим для їхньої кар’єри в IT; сприяє інноваційності в освіті, оскільки вона дозволяє використовувати новітні технології для підвищення залученості студентів до освітнього процесу, що позитивно впливає на якість навчання. Також вагомим є той факт, що магістри IT-спеціальностей часто в подальшому займають управлінські посади. Розуміння економічних та управлінських принципів є важливим для ефективного лідерства. Власне тому, можна зробити висновок, що цифрові освітні ресурси, що охоплюють ці області, допомагають інтегрувати знання з різних дисциплін. Таким чином, розробка процедури проектування цифрових освітніх ресурсів для економіко-управлінської підготовки магістрів IT-спеціальностей є необхідною для підготовки висококваліфікованих фахівців, яку і було запропоновано і яка складається з 7 етапів. Етап 1. Аналіз. Цей етап включає в себе педагогічний аспект та технологічний аспект. Етап 2. Формулювання проблеми. На цьому етапі визначається проблема, яку необхідно вирішити за допомогою розробки цифрового освітнього ресурсу, а також визначається власне мета та завдання. Етап 3. Формулювання завдання для розробки. Тут формулюється конкретне завдання для розробки цифрового освітнього ресурсу. Етап 4. Проектування цифрового освітнього ресурсу. На даному етапі проектується зміст і зовнішнє представлення ресурсу. Етап 5. Ітеративна розробка програми та тестування. Ресурс розробляється і тестується в ітеративному процесі, що дозволяє постійно вдосконалювати його. Етап 6. Пілотна експлуатація та перевірка ефективності. Після розробки ресурс вводиться в пілотну експлуатацію, де перевіряється його ефективність. Етап 7. Впровадження, ітеративне оновлення та модифікація цифрових освітніх ресурсів. Кожен наступний етап не можливий без чітко проробленого попереднього етапу, при цьому завдяки ітеративності окремих етапів забезпечується постійне покращення ресурсу та оновлення актуальності змісту і підходів. На кожному етапі важливо передбачати всі можливі варіанти для правильного переходу до наступного етапу. І, звичайно, чітке формулювання цілей та завдань забезпечить досягнення необхідного результату
Використання систем управління навчанням в освітньому процесі: доцільність та переваги
No full textThe article is dedicated to analyzing the ways that help the pedagogue organize the educational process using modern technologies. Technology has been developing rapidly and constantly. Therefore, pedagogues use modern-day technological achievements, particularly the learning management systems (LMSs) at higher education institutions. This study aims to provide information regarding the learning management systems, defining essential principles of their use at the university level and outlining the apparent benefits. The research considers the expediency of using LMSs in the educational process. The author notes the proliferation of open-source software (OSS) within the sphere of education. The reasons for the spread and acceptance of OSS in higher education institutions are delineated. The paper describes Moodle, Claroline, and ILIAS as learning management systems that help effectively organize the learning process online or in a blended learning format. The conclusions support the idea that the learning management systems, being at the forefront of the latest technological advancements, satisfy the requirements of pedagogues and students within the interaction in a virtual learning environment.У статті зосереджено увагу на застосуванні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у освітньому процесі. Зважаючи на те, що технології постійно і стрімко розвиваються, викладачі вищих навчальних закладів, ідучи в ногу з часом, використовують їх у своїй професійній діяльності. Зокрема, чільне місце у структурі інформаційно-освітнього середовища посідають системи управління навчанням (LMSs – Learning Management Systems). Метою статті є обґрунтування доцільності використання LMSs у освітньому процесі та виділення низки переваг, якими наділені LMSs. У ході дослідження автор конкретизує значення поняття система управління навчанням (LMS); аналізує структуру LMS-системи; наводить причини використання відкритого програмного забезпечення (OSS – open-source software). Детально охарактеризовані економічні, технологічні, педагогічні та філософські причини. Виділено переваги застосування LMSs, зокрема Moodle, Claroline та ILIAS, в навчальному процесі. Claroline допомагає викладачам готувати онлайн-вправи, публікувати мультимедійний контент тощо. Moodle – модульне об’єктивно-орієнтоване динамічне навчальне середовище. Ця система орієнтована на організацію взаємодії між студентом і вікладачем. ILIAS – вільне програмне забезпечення, що підтримує функції управління контентом, уможливлює підготовку онлайн-вправи тощо. Зазначено, що LMSs забезпечують авторизацію учасників освітнього процесу, надають їм доступ до матеріалів уроку, уможливлюють оцінювання навчальних досягнень студентів. Інтерактивні онлайн ресурси допомагають вчителю організовувати онлайн-навчання та змішане навчання, підвищують якість та результативність освітнього процесу. Підтримуючи цю ідею, педагоги готують навчальні матеріали представлені у вигляді презентацій, текстів, відео, та аудіо, і розміщують їх у LMS-системі. Студенти отримують онлайн-доступ до матеріалів курсу. З огляду на вищезазначене, висновки статті підтверджують думку про те, що системи управління навчанням, перебуваючи в авангарді останніх технологічних досягнень, задовольняють вимоги як студентів так і педагогів у контексті взаємодії у віртуальному навчальному середовищі
Формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх офіцерів ЗСУ за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій
No full textThe article examines strategies employed in foreign language learning which involve employment of Information and Communication Technologies (ICT) in the process of language acquisition in order to create, adapt, and efficiently utilize teaching resources that contribute to the formation of foreign language communicative competence of the future Ukrainian Armed Forces officers. It has been found that the proposed strategies increase the quality of education due to a high level of authenticity and informational relevance, form a stable positive motivation to master the language both in formal and informal settings, contribute to the creation of a situation of success. The findings of the research in introducing ICT in the system of officers language training are based on the experience of teaching the disciplines «Foreign Language» and «Foreign Language for Professional Purposes» during the bachelor's level of education to cadets of the 27 Automobile Transport Specialty at the Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy. The sources analysis and the description of the empirical experience of the implementation of ICT tools into the course content are the main research methods employed in the article.
The specifics of incorporating ICT in foreign language teaching are outlined in the article, specifying the didactic potential of the aforementioned technologies in increasing the intensity of the learning process, creation of more visual and interesting classes, ensuring instant feedback, enhancing motivation for learners’ cognitive activity, engaging more passive learners, activating learners’ mental abilities, fostering their abstract and logical thinking, and promoting individualization and intensification of learning through independent work with digital resources. Conclusion was made that due to personalization, accessibility, trust, flexibility, productivity, and interactivity, forming and active using of learners’ learning strategies utilizing various ICT in the process of language learning is favourable for acquisition of foreign language competence.У статті розглядається використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) при формуванні навчальних стратегій у процесі оволодіння іноземною мовою з метою створення, адаптації та ефективного застосування навчальних ресурсів, які сприяють формуванню іншомовної комунікативної компетенції у майбутніх офіцерів Збройних Сил України. Встановлено, що запропоновані стратегії підвищують якість освіти за рахунок високого рівня достовірності та інформаційної актуальності, формують стійку позитивну мотивацію до формування та розвитку комунікативної іншомовної компетентності як у офіційній, так і в неформальній обстановці, сприяють створенню ситуації успіху. Результати дослідження щодо впровадження ІКТ у систему мовної підготовки офіцерів ґрунтуються на досвіді викладання дисциплін «Іноземна мова» та «Іноземна мова за професійним спрямуванням» на освітньо-кваліфікаційному рівні бакалавр курсантам 27 спеціальності «Автомобільний транспорт». у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Основними методами дослідження у статті є аналіз джерел та опис емпіричного досвіду впровадження засобів ІКТ у зміст курсів.
У статті також окреслено особливості впровадження ІКТ у процес вивчення іноземних мов, визначено дидактичні можливості зазначених технологій, що полягають у підвищенні ефективності освітнього процесу, створенні більш наочних і цікавих занять, забезпеченні миттєвого зворотного зв’язку, посиленні мотивації та пізнавальної діяльності студентів, залучення до участі більш пасивних студентів, активізації розумових здібностей студентів, розвитку їхнього абстрактного та логічного мислення, сприянні індивідуалізації та інтенсифікації навчання шляхом самостійної роботи з цифровими ресурсами. Зроблено висновок, що завдяки персоналізації, доступності, довірі, гнучкості, продуктивності та інтерактивності формування та активне використання студентами навчальних стратегій з використанням різноманітних ІКТ у процесі вивчення мови є сприятливим для набуття іншомовної компетентності
Формування виконавського стилю магістра музичного мистецтва у процесі підготовки до концертно-виконавської діяльності: інтерпретаційний аспект
No full textThe article highlights the problem of how a master of musical arts develops their performance style while preparing for concert performances in terms of the interpretive aspect of musical-creative activity. The topicality of the research is determined by the dynamics of performing arts development and, as a result, the ongoing interest of scientists, music educators, and practicing teachers in enhancing musicians' performance skills in general and performance style in particular. The purpose of this research is to examine the phenomenon of style in the performing arts, to emphasize the ways in which a master of musical arts develops their performance style in the lead-up to a concert, and to support the impact of the performer's interpretative activity on the process of preparation. The research methodology is based on the complex application of methods of analysis of scientific resources, generalization of theoretical provisions, synthesis and systematization of received information; using scientific approaches: competence-based, person-oriented, practice-oriented, hermeneutic, and consolidation approaches. During the study, the definition of "performance style" has been examined, and its characteristics have been described in the context of the educational process of instrumental and performance training for a master of musical arts. The syllabus of the discipline "Special Instrument" has been discovered to cover three modules, the content of which is developed under the logic of preparing a musician-performer for a concert performance and achieving a long-term result in the formation of the performance style of a master of musical arts. The content of the first module focuses on issues pertaining to repertoire selection and technical problem-solving when studying the program's musical pieces. The content of the second module reveals the phenomenon of self-regulation in the process of musical performance and the interpretative activity of the performer. It also defines terms such as musical performance thinking, the artist's empathic-sensual sphere, creative intuition, and artistry. The third module covers the pre-concert phase of a musician's stage performance. According to the conclusion, the process of preparing a master of musical arts for concert performance creates optimal conditions for the development of an artist's personality, serves as a creative field for testing various variants of performing concepts, gaining stage experience, and, ultimately, plays a significant role in the formation of the performing style.У статті висвітлено питання формування виконавського стилю магістра музичного мистецтва у процесі підготовки до концертно-виконавської діяльності з огляду на інтерпретаційний аспект музично-творчої діяльності. Актуальність дослідження зумовлена динамікою розвитку виконавського мистецтва і, відтак, сталим інтересом науковців, педагогів-музикантів, викладачів-практиків до проблематики удосконалення виконавської майстерності музиканта загалом і виконавського стилю зокрема. Мета полягає у дослідженні феномену стилю у виконавському мистецтві, висвітленні аспектів формування виконавського стилю магістра музичного мистецтва у процесі підготовки до концертно-виконавської діяльності, обґрунтуванні впливу інтерпретаційної діяльності виконавця на означений процес. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні методів аналізу наукових джерел, узагальненні теоретичних положень, синтезі та систематизації отриманої інформації; використанні наукових підходів: компетентнісного, особистісно-зорієнтованого, практико-орієнтованого, герменевтичного, консолідаційного. У ході дослідження було проаналізовано дефініцію «виконавський стиль» та охарактеризовано її зміст у контексті освітнього процесу інструментально-виконавської підготовки магістра музичного мистецтва. Зʼясовано, що робоча програма дисципліни «Спеціальний інструмент» охоплює три модулі, зміст яких розроблено відповідно до логіки підготовки музиканта-виконавця до концертного виступу й отримання пролонгованого результату щодо формування виконавського стилю магістра музичного мистецтва. Зміст першого модуля охоплює теми щодо підбору репертуару та вирішення технічних завдань у процесі вивчення музичних творів програми. Зміст другого модуля розкриває феномен саморегуляції в процесі музично-виконавської та інтерпретаційної діяльності виконавця, охарактеризовує дефініції: виконавське музичне мислення, емпатійно-чуттєва сфера митця, творча інтуїція, артистизм. Зміст третього модуля окреслює передконцертний етап сценічно-виконавської діяльності музиканта. У висновку зазначено, що процес підготовки магістра музичного мистецтва до концертно-виконавської діяльності актуалізує оптимальні умови для розвитку особистості студента, є творчим полем для апробації множинних варіантів виконавських концепцій, набуття сценічного досвіду і, як результат, важливим чинником формування виконавського стилю
Сучасні тенденції цифровізації управлінських процесів у вищій освіті: аналітика даних, хмарні технології, штучний інтелект
Full text linkThe continuous development, improvement and diversification of digital technologies cause the issue of rethinking their use in education, in particular, in the context of digitalisation of management processes at higher education institutions. It is important to understand the current state and trends of digital technologies, which become the basis for digitalisation of management processes in higher education. For this purpose, the article has analysed Ukrainian publications in the Google Scholar search engine to identify scientific works dealing with the digitalisation of management processes in higher education, using Scopus AI, the tool based on artificial intelligence, to obtain a conceptual map of digitalisation technologies of management processes in education, studied publications in the Scopus international scientometric database to determine the significance of digital technologies described in these publications.The article analyses digital technologies currently used for management tasks in higher education, namely: data analytics, cloud technologies, and artificial intelligence technologies. The main advantages of the digitalisation of management processes in higher education are highlighted: effective administration, improvement of the decision-making process, improvement of the provision of educational services, improvement of teaching. Challenges and difficulties accompanied by digitalisation of management processes in higher education are presented: insufficient financing of higher education; lack of understanding of the educational process by the participants (from students to managers) regarding processes taking place in the modern digital society, as well as emerging or changing technologies; the need for competent management and teaching staff, a high level of digitalisation of society at the national level, orientation of educational process participants in a large number of digital technologies. As a result of the study, the current trends in digitalisation of management processes in higher education are summarised (continuation of the process of introducing digital technologies into the educational process in general and management processes in higher education in particular; integration of these digital technologies into learning management systems; introduction of updated digital technologies into the teaching process; improvement of education through digital transformation of management processes.Постійний розвиток, удосконалення та урізноманітнення цифрових технологій актуалізують питання переосмислення їх використання у освіті, зокрема в питаннях цифровізації управлінських процесів в закладах вищої освіти. Важливим є розуміння сучасного стану та тенденцій цифрових технологій, які стають підґрунтям для цифровізації управлінських процесів у вищій освіті. Для цього у статті було проведено аналіз українських публікацій у пошуковій системі Google Академія для виокремлення наукових праць, присвячених цифровізації управлінських процесів у вищій освіті, застосовано інструмент на базі штучного інтелекту Scopus AI для отримання концептуальної карти технологій цифровізації управлінських процесів в освіті, проведено аналіз публікацій у міжнародній наукометричній базі Scopus для визначення значення цифрових технологій, описаних у цих публікаціях.
У статті проведено аналіз цифрових технологій використовуваних нині для завдань управління у вищій освіті, а саме: аналітики даних, хмарних технологій та технологій штучного інтелекту. Виділено основні переваги цифровізації управлінських процесів у вищій освіті: ефективне адміністрування, покращення процесу прийняття рішень, удосконалення надання освітніх послуг, покращення викладання. Зазначено виклики і труднощі, якими супроводжується цифровізація управлінських процесів у вищій освіті: недостатнє фінансування ЗВО; нерозуміння учасниками освітнього процесу (від студентів до управлінців) процесів, що відбуваються в сучасному цифровому суспільстві, а також технологій, що з’являються чи змінюються; потреба в компетентному управлінському та викладацькому персоналі, високий рівень цифровізації суспільства на національному рівні, орієнтація учасників освітнього процесу у великій кількості цифрових технологій. У підсумку дослідження узагальнено сучасні тенденції цифровізації управлінських процесів у вищій освіті (продовження процесу впровадження цифрових технологій в освітній процес загалом та управлінські процеси у вищій освіті зокрема; інтеграція цих цифрових технологій в системи управління навчанням; впровадження оновлених цифрових технологій у процес викладання; удосконалення освіти через цифрову трансформацію управлінських процесів
Особливості самоосвіти школярів в умовах цифрового світу
Full text linkAbstract. The article examines the historical perspective of the phenomenon of self-education, which testified to the exceptional growth of its role in building a continuous educational trajectory of an individual for its realization, as well as deepening its personal orientation. Thanks to the study of the age characteristics of the self-educational activity of schoolchildren, the gradual accumulation of knowledge, abilities, skills and personal qualities necessary for its implementation has been established. Four stages of formation of age characteristics of self-education of schoolchildren are distinguished - propaedeutic (primary school age), preparatory (pre-adolescent age), formative (adolescent age), developmental (senior school age). Basic school is defined as the basic stage as the period when schoolchildren acquire and develop knowledge, abilities and skills, motivation and interest in learning, self-evaluation and reflection of their own activities. This period is the most sensitive to the impact on the self-educational competence of schoolchildren, including due to the age characteristics of pre-adolescence and adolescence, when the awareness of individuality and the need for independence become the leading motives of personal development. This period is decisive for the formation of stable knowledge, abilities, skills and personal qualities, which in the future should be used to solve the complex tasks of youth in terms of personal development. It is substantiated that digital technologies have a significant potential for self-education and development of schoolchildren. They become effective tools for enriching the educational process and providing access to information at any time. Digital technology tools open wide opportunities for self-education and personal development of schoolchildren. The classification of digital technology tools according to the leading purpose of use in self-education is proposed: digital resources-sources of educational information; digital activity environments; digital resources for self-monitoring and self-diagnosis; digital resources for organizing personalized training; digital resources for creating your own educational content; digital resources to ensure communication. Establishing pedagogical conditions for the formation of self-educational competence of students of grades 5-9 of general secondary education institutions with the use of digital technologies appears as a promising direction for further scientific research.Анотація. У статті розглянуто історичний ракурс феномену самоосвіти, який засвідчив виключне зростання її ролі у побудові неперервної освітньої траєкторії особистості задля її реалізації, а також поглибленням її особистісної спрямованості. Завдяки дослідженню вікових особливостей самоосвітньої діяльності школярів встановлено поетапність накопичення знань, умінь, навичок та особистісних якостей, необхідних для її здійснення. Викоремлено чотири етапи формування вікових особливостей самоосвітньої діяльності школярів – пропедевтичний (молодший шкільний вік), підготовчий (передпідлітковий вік), формувальний (підлітковий вік), розвитковий (старший шкільний вік). Базовим етапом визначено основну школа як період, коли у школярів закладаються і формуються знання, уміння та навички, мотивація та інтерес до навчання, самооцінка та рефлексія власної діяльності. Цей період є найбільш сенситивним до впливу на самоосвітню компетентність школярів у тому числі, завдяки віковим особливостям передпідліткового та підліткового віку, коли усвідомлення індивідуальності та потреба у самостійності постають провідними мотивами особистісного розвитку. Даний період є визначальним для формування стійких знань, умінь, навичок та особистісних якостей, які в подальшому мають бути використані для вирішення складних завдань юнацького віку із особистісного становлення. Обґрунтовано, що цифрові технології мають значний потенціал для самоосвіти та розвитку школяра. Вони стають ефективними інструментами для збагачення освітнього процесу та забезпечення доступу до інформації в будь-який час. Засоби цифрових технологій відкривають широкі можливості для самоосвіти та особистісного розвитку школярів. Запропоновано класифікацію засобів цифрових технологій за провідною метою використання у самоосвітній діяльності: цифрові ресурси-джерела освітньої інформації; цифрові діяльнісні середовища; цифрові ресурси для самоконтролю та самодіагностики; цифрові ресурси для організації персоналізованого навчання; цифрові ресурси зі створення власного освітнього контенту; цифрові ресурси для забезпечення комунікації. Перспективними напрямами подальших наукових розвідок постає встановлення педагогічних умов формування самоосвітньої компетентності учнів 5-9 класів закладів загальної середньої освіти з використанням цифрових технологій
Психодіагностичні детермінанти (критерії) визначення рівня сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови
Full text link
The current school gives priority to a competent approach, which plays an important role in the conceptual changes that are taking place in the field of lighting. The current highly qualified fakhivets, who have mastered the educational program, are guilty of a mother of low competencies, which is typical for other types of activities. Among them is the health-care competence of the teacher, as an integrative professional-special skill that ensures the protection of life and health, the formation of a culture of healthy and safe way of life for subjects of the educational process. In the minds of European integration of the modern world, the contribution of foreign language, which is oriented not only towards the development of communicative and linguistic competencies of workers, but also and on the implementation of health-care activities in the current world environment. In statistics, there is a need for a structural-functional model of health-care competence of the future input of foreign language. This model is presented as a central system, which includes a number of mutually deterministic components: value-motivational, cognitive, epistemological, active, communicative and reflective. A description of the model components and their characteristics is provided. A similar structural-functional model is used as the basis for developing diagnostic criteria for analyzing the level of formation of health and safety competence of a future reader of a foreign language. With the help of a fragmented system of criterion-visual tools, it is possible to evaluate the level of formation of both other components of the health-careful competence of the next generation, and also evaluate the level of the preparation.У сучасній вищій школі пріоритетне місце займає компетентнісний підхід, який відіграє важливу роль у концептуальних змінах, що відбуваються у сфері освіти. Майбутній високваліфікований фахівець, який засвоїв освітню програму, повинен мати низку компетентностей, що відповідають певним видам діяльності. Серед них – здоров’язбережувальна компетентність педагога, як інтегративна професійно-особистісна якість, що забезпечує охорону життя та здоров’я, формування культури здорового та безпечного способу життя суб’єктів освітнього процесу. В умовах євроінтеграції освітнього середовища особливої значущості набуває діяльність викладача іноземної мови, яка орієнтована не тільки на розвиток комунікативних та лінгвістичних компетентностей здобувачів, але й на реалізацію здоров’язбережувальної діяльності в сучасному освітньому середовищі. В статті обґрунтовується необхідність побудови структурно-функціональної моделі здоров’язбережувальної компетентності майбутнього викладача іноземної мови. Дана модель представлена як рівнева система, що включає ряд взаємодетермінованих компонентів: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, гносеологічний, діяльнісний, комунікативний та рефлексивний. Наведено опис компонентів моделі та їх характеристику. Відповідна структурно-функціональна модель покладена в основу визначення діагностичних критеріїв аналізу рівня сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови. За допомогою розробленої системи критеріально-вимірювального інструментарію можна оцінити рівень сформованості як окремих компонентів здоров’язбережувальної компетентності майбутнього викладача, так і оцінити її рівень загалом
Методологічні засади формування культурної компетентності майбутніх учителів мистецтва за просвітницько-мотиваційним критерієм
Full text linkThe article raised the issue and considered different views of modern scientists on the problem of forming cultural competence of future teachers of art disciplines. Normative educational documents and scientific work of modern scientists in the field of art pedagogy on the research problem were analyzed. The conceptual role of art for the formation of cultural immunity and cultural intelligence of the individual is determined. The position regarding the choice of an educational vector in the formation of cultural competence of future art teachers is substantiated. The essence of the phenomenon "cultural competence" is characterized and its motivational-educational, cognitive-communicative, innovation-discursive structural components are determined. The scientific approaches of semiotic-hermeneutic, creative-communicative, innovative-reflexive and the principles of their implementation are substantiated: integration of knowledge and skills acquired in the process of mastering the content of the curriculum disciplines, actualization of one's own educational experience, activation of artistic and associative imagination and personified penetration into the artist's artistic vision , pedagogical tolerance, pedagogical artistry, pedagogical support of the interpretive and methodical initiative of future teachers of art disciplines and orientation to the application of innovative artistic technologies in the educational process.The results of a diagnostic study of the levels of formation of the cultural competence of the applicants according to the motivational and educational criterion are presented. Prospects for further research are defined as the development of special diagnostic tasks and the selection of diagnostic methods for determining the levels of all indicators of the studied construct and the development of methods for forming the communicative competence of future art teachers by means of innovative technologies.В статті порушено питання та розглянуто різні погляди сучасних науковців на проблему формування культурної компетентності майбутніх учителів мистецьких дисциплін. Проаналізовано нормативні освітні документи та науковий доробок сучасних вчених у галузі мистецької педагогіки з проблеми дослідження. Визначено концептуальну роль мистецтва для формування культурного імунітету та культурного інтелекту особистості. Обґрунтовано позицію щодо обрання просвітницького вектору у формуванні культурної компетентності майбутніх учителів мистецтва. Схарактеризовано сутність феномену «культурна компетентність» та визначено мотиваційно-просвітницький, когнітивно-комунікативний, інноваціно-дискурсивний його структурні компоненти. Обґрунтовано наукові підходи семіотико-герменевтичний, творчо-комунікативний, інноваціно-рефлексивний та принципи їх реалізації: інтеграції знань та вмінь, здобутих у процесі засвоєння змісту дисциплін навчального плану, актуалізації власного освітнього досвіду, активізації художньо-асоціативної уяви та персоніфікованого проникнення в художній задум митця, педагогічної толерантності, педагогічного артистизму, педагогічної підтримки інтерпретаційно-методичної ініціативи майбутніх учителів мистецьких дисциплін та орієнтації на застосування інноваційних мистецьких технологій в освітньому процесі.
Представлено результати діагностичного дослідження рівнів сформованості культурної компетентності здобувачів за мотиваційно-просвітницьким критерієм. Перспективи подальших досліджень визначено розробку спеціальних діагностичних завдань та вибір діагностичних методів задля визначення рівнів за всіма показниками досліджуваного конструкту та розробку методики формування комунікативної компетентності майбутніх учителів мистецтва засобами інноваційних технологій
Проблеми навчання програмуванню здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти та вирішення їх за допомогою відкритого освітнього ресурсу
Full text linkGlobalisation of the world economy, in the context of the increasing significance of computer technology, presents novel challenges for the domain of education, one of which is teaching programming to students of general secondary education institutions. The article deals with the problems of such teaching. The primary focus of the study of the basis of designing as well as using software is justified. The problem of the absence of preconditions for the successful study of natural sciences and mathematics in general and teaching of programming in particular in most schools is analysed within the framework of the competence approach. This study examines the factors that contribute to the low motivation for learning programming which results in isolation of the learning process from the requirements of the software market, including the choice of software and the possibility of switching between different types of software. The study reveals the factors that contribute to the negative attitude of the majority of teachers towards quality programming education. The results of the study of teachers’ attitudes to the analysed problems are presented. The data provide an opportunity to draw a conclusion regarding the teachers’ ideas about the sequence of mastering procedural and object-oriented programming skills, as well as their ability to teach algorithms formulation. Dissatisfaction with the available teaching and methodological support of the vast majority of teachers is revealed. Teachers’ attitudes towards mastering programming languages, relevant for the modern software industry, is studied. A comprehensive solution to those problems that can be overcome within the framework of computer science education is proposed, which consists in the use of open educational resources with high content quality requirements. The study provides a link to the example of the completed project of educational and methodological support for the study of information technologies only on the basis of freely distributed software, as well as the current project for studying the basics of programming using various programming environments. It is important to note that the proposed approaches are not rigidly implemented in education system in Ukraine, and, therefore, this experience can be easily broadened to other countries and (if necessary) to other disciplines.Глобалізація світової економіки на тлі зростання ролі комп’ютерних технологій ставить перед освітою нові завдання, одне з яких — навчання програмування здобувачів освіти закладів загальної середньоїосвіти. У статті висвітлено проблеми, пов’язані з таким навчанням. Обґрунтовано важливість прививченні інформатики робити наголос на вивченні основ створення, а не лише використання, програмних продуктів. У межах компетентнісного підходу проаналізовано проблему відсутності у більшостізакладів загальної середньої освіти передумов успішного вивчення природничо-математичних дисциплінвзагалі й навчання програмування зокрема. Проаналізовано причину низької мотивації до навчання програмування здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти внаслідок відірваності процесу навчання від потреб ринку інформаційних технологій. У тому числі й щодо вибору програмного забезпечення,і щодо можливості перемикання між різними його видами. Пояснено причини неготовності більшостіучителів до якісного навчання програмування. Подано результати дослідження ставлення вчителівдо розглянутих проблем. Ці дані дають змогу зробити висновок про уявлення вчителів щодо послідовності опанування процедурним та об’єктно орієнтованим програмуванням, можливостей навчати формулювання алгоритмів. Виявлено незадоволення наявним навчально-методичним забезпеченням переважної більшості вчителів. Досліджено ставлення вчителів до опанування мов програмування, актуального для сучасної індустрії програмного забезпечення. Запропоновано комплексне рішення тих проблем,які можна подолати у межах навчання інформатики, що полягає у використанні відкритих навчальнихресурсів з високими вимогами до якості контенту. Подано посилання на приклад завершеного проєктунавчально-методичного забезпечення вивчення інформаційних технологій виключно на основі вільно поширюваного програмного забезпечення та поточного проєкту вивчення основ програмування з використанням різних середовищ програмування. Усі запропоновані підходи не прив’язані жорстко до системиосвіти в Україні. Тому цей досвід легко поширити й на інші країни, і (у разі потреби) на інші дисципліни
Методичний складник цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників: результати констатувального експерименту
Full text linkТhe article examines the level of formation of the methodological component of digital competence among researchers and academic staff based on the analysis of results from a statement experiment conducted within the distance course «Development of Digital Competence of Research and Academic Staff Through Open Educational and Scientific Information Systems». The survey involved 344 respondents, predominantly academic staff from higher education institutions of III-IV accreditation levels, aged 36-45 years with over 10 years of work experience. The study of the methodological component of digital competence was carried out through analysis of respondents’ use of basic tools for creating educational and methodological materials: text and spreadsheet processors and presentation editors. The choice of these tools is justified by their universality, independence from discipline or education level, ability to create both traditional and digital educational resources, and support for collaborative work through cloud technologies. The research results showed that Microsoft Office products (MS Word, MS Excel, MS PowerPoint). At the same time, there is significant penetration of Google cloud services (Google Docs, Google Sheets, Google Slides). Alternative tools, including LaTeX publishing systems, Prezi, Canva, and others, are much less popular. It was found that most respondents use several tools in parallel, with the most common combination being Microsoft and Google products. Analysis of relationships between socio-demographic characteristics and digital tool choices showed that younger teachers more frequently use Google services, institutional leaders demonstrate the highest level of usage across all service types, while non-teaching staff show the lowest level of tool diversification. Based on the obtained results, recommendations were formulated for planning professional development programs and developing digital competence among different categories of staff, particularly regarding access to corporate versions of the most common tools and organization of training in advanced features of spreadsheet processors and cloud services.У статті досліджується рівень сформованості методичного складника цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників (НПП) на основі аналізу результатів констатувального експерименту, проведеного в рамках дистанційного курсу «Розвиток цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників засобами відкритих освітньо-наукових інформаційних систем». В опитуванні взяли участь 344 респонденти, переважно науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти III-IV рівня акредитації віком 36-45 років зі стажем роботи понад 10 років. Дослідження методичного складника цифрової компетентності здійснювалося через аналіз використання респондентами базових інструментів для створення навчально-методичних матеріалів: текстових і табличних процесорів та редакторів презентацій. Вибір саме цих інструментів обґрунтовано їх універсальністю, незалежністю від дисципліни чи рівня освіти, можливістю створення як традиційних, так і цифрових освітніх ресурсів, підтримкою спільної роботи через хмарні технології. Результати дослідження показали, що найбільш поширеними інструментами залишаються продукти Microsoft Office (MS Word, MS Excel, MS PowerPoint). Водночас спостерігається значне проникнення хмарних сервісів Google (Google Документи, Google Таблиці, Google Презентації). Альтернативні інструменти, включаючи видавничі системи LaTeX, Prezi, Canva та інші, мають значно меншу популярність. Виявлено, що більшість респондентів використовують паралельно декілька інструментів, причому найпоширенішою є комбінація продуктів Microsoft та Google. Аналіз взаємозв’язків між соціально-демографічними характеристиками та вибором цифрових інструментів показав, що молодші викладачі частіше використовують сервіси Google, керівники закладів демонструють найвищий рівень використання всіх типів сервісів, а непедагогічні працівники показують найнижчий рівень диверсифікації інструментів. На основі отриманих результатів сформульовано рекомендації щодо планування програм підвищення кваліфікації з розвитку цифрової компетентності