Osvitologichnij Diskurs (E-Journal - Borys Grinchenko Kiev University) / Освітологічний дискурс (Київський університет імені Бориса Грінченка)
Not a member yet
716 research outputs found
Sort by
ПРОФЕСІЙНА АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ ДО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Get PDFThe article deals with the peculiarities of students’ professional adaptation to studying in institutions of higher education (IHE). It was found that the most vital socio-pedagogical condition, which is used to determine the success of adaptation to studying is that of optimal interaction of the systems: system of functioning IHE, system of organization of the educational process and the student as a special socio-pedagogical system.
It is explored that professional adaptation involves an employee’s awareness of the goals and motives for the profession; inclusion in the teamwork, development of relations and rules of team behaviour; acceptance of tasks, results, means and conditions of professional activity.
It is established that the dynamics of the process of students’ adaptation to learning can predict the peculiarities of their adaptation in the future, and structural analysis of adaptive capabilities allows to identify the most urgent individual problems. They are: stress at the level of energy under new conditions, attachment to sustainable environment, difficulties in changing and mastering a new type of activity, inability to establish relationship with the social environment. It is emphasized that the very process of adaptation during training process becomes a specific model of formation of professional suitability of the student, and identifying the factors that will negatively affect educational activities in the future provides a real opportunity for timely psychological correction, expanding the student’s adaptive capacity.
Based on the scientific literature analysis, we suggest different approaches to the definition of the notions «adaptation», «professional adaptation», content characteristics, main properties of professional adaptation of a specialist, its structural components, and the concept of «professional adaptation of students of institutions of higher education» is defined. We consider it to be a phenomenon of professional activity of a young specialist, which is manifested in his/her integration into the profession, mastery of skills, the formation of professional competencies as well as successful professional self-determination and further development.
У статті проаналізовано особливості професійної адаптації студентів до навчання у ЗВО. Встановлено, що найважливішою соціально-педагогічною умовою, якою визначається успішність адаптації до навчання у ЗВО, є оптимальна взаємодія системи функціонування ЗВО, системи організації освітнього процесу й студента як особливої соціально-педагогічної системи.
Досліджено, що професійна адаптація передбачає: усвідомлення новим працівником цілей і мотивів у професії; включення в професійну команду, освоєння відносин і правил поведінки в колективі; прийняття завдань, результатів, засобів та умов професійної діяльності.
Встановлено, що динаміка процесу адаптації студентів до умов навчання дозволяє прогнозувати особливості їх адаптації у майбутньому, а структурний аналіз адаптаційних можливостей дозволяє визначити найактуальніші індивідуальні проблеми (напруження на рівні енергозабезпечення активності в нових умовах, прив’язаність до стійкого середовища, труднощі зміни та засвоєння нового виду діяльності, нездатність налагодити зв’язки з соціальним середовищем). Підкреслено, що сам процес адаптації впродовж навчання стає специфічною моделлю становлення професійної відповідності студента, а своєчасність
виявлення тих чинників, що у майбутньому негативно впливатимуть на навчальну діяльність, надає реальну можливість своєчасної психологічної корекції, розширення адаптаційних можливостей студента як професійно необхідної якості.
На основі аналізу наукової літератури запропоновано різні підходи до визначення поняття «адаптація», «професійна адаптація», змістову характеристику, головні властивості професійної адаптації фахівця, її структурні компоненти та визначено поняття «професійна адаптація студентів ЗВО», яку трактуємо як феномен професійної діяльності молодого фахівця, що виявляється в його інтеграції в професію, оволодінні майстерністю, формуванні професійних компетентностей, успішному професійному самовизначенні та подальшому розвитку.
 
ЛІТЕРАТУРНА ОСВІТА ШКОЛЯРІВ У ВИКЛИКАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО НАВЧАННЯ
Get PDFThe article covers the issues of practical implementation of competency learning of Ukrainian literature. Philosophical and pedagogical developments on the problem are analyzed, modern possibilities of modeled learning are highlighted, an important form of which is educational technologies, which are quite relevant in the process of literary education.Improving the effectiveness of learning literature in condition of technological pedagogical process is connected in the study with the formation of ways of mental work that allow pupils independently critically comprehend the works they have read, interpret them with arguments not only perceive the author, but also produce their own meanings, which makes their actions personal significant. The procedural aspect of the problem of competence learning of literature, aimed at the formation of a knowledgeable and skilled, cultural pupil-reader, his value orientations is emphasized.It is argued that the peculiarities of fiction and its study in school cause a positive impact on the balance of technocratic and humanistic factors of modern education, as works of art of word have not only competence potential, but also aesthetic qualities and capabilities, moral and ethical patterns of human behavior.At the same time, the article points out certain risks associated with a number of difficulties that arise in reforming the modern school on the basis of a competency-based approach. The author draws attention to the contradictions between competence and morality; developments in domestic pedagogy and the introduction of foreign models of education; knowledge and skills and ideas and beliefs, the subjective experience of pupils and their educational activities, which exacerbate the problems of school reform, the implementation of a competency-based approach, personality-oriented learning, convince of the need for technologicalization of education.It is first of all about the need to balance the business qualities of a competent specialist with his moral qualities; conditions for transferring foreign educational ideas and projects to the national base; achieving the unity of knowledge, skills and beliefs of the subject of activity; coordination of the content of competencies with the process of their practical implementation.The article is intended for teachers, scientists and students.У статті висвітлюються питання практичної реалізації компетентнісного навчання української літератури. Аналізуються філософські та педагогічні напрацювання з проблеми, висвітлюються сучасні можливості модельованого навчання, важливою формою якого є освітні технології, цілком доречні у здійсненні літературної освіти. Підвищення ефективності навчання літератури в умовах технологізованого педагогічного процесу пов’язується у дослідженні з формуванням способів розумової роботи, які дають учням змогу самостійно критично осмислювати прочитані твори, аргументовано їх інтерпретувати, не лише сприймати авторські, а й продукувати власні смисли, що робить їхні дії особистісно значущими. Наголошується процедурний аспект проблеми компетентнісного навчання літератури, спрямованого на формування знаючого та вмілого, культурного учня-читача, його ціннісних орієнтацій. Стверджується, що особливості художньої літератури та її вивчення в школі зумовлюють позитивний вплив на рівновагу технократичного і гуманістичного чинників сучасної освіти, оскільки твори мистецтва слова мають не лише компетентнісний потенціал, а й естетичні якості та можливості, морально-етичні взірці людської поведінки. Водночас у статті вказується на певні ризики, пов’язані з рядом труднощів, що виникають на шляху реформування сучасної школи на засадах компетентнісного підходу. Автор звертає увагу на суперечності між компетентністю і моральністю; напрацюваннями вітчизняної педагогіки і впровадженням зарубіжних моделей освіти; знаннями і вміннями та уявленнями і переконаннями; суб’єктним досвідом школярів та їх навчальною діяльністю, що загострюють проблеми реформування школи, реалізації компетентнісного підходу, особистісно орієнтованого навчання, переконують у необхідності технологізації освіти. Йдеться насамперед про необхідність урівноваження ділових якостей компетентного фахівця з його моральними цінностями; умови перенесення на національний ґрунт зарубіжних освітніх ідей і проєктів; досягнення єдності знань, умінь та переконань суб’єкта діяльності; узгодження змісту компетентностей із процесом їх практичної реалізації.Стаття розрахована на вчителів, учених та студентів
МЕДІАОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Get PDFToday, in a digital society, media and information literacy, which is the result of media education, is considered vital. The importance of media education is acknowledged by Ukrainian authorities, researchers, practicing teachers, public organizations. Hence, Ukraine has acquired some experience in providing media education. The goal of the article is to analyze media education in Ukraine from the standpoint of regulatory and legal support and the experience of its practical implementation. A complex of scientific research methods was used to achieve the established goal: overview of literature and legislative documents; analysis, synthesis of the obtained results, prognostic method.
It was found out that a number of legal documents regulate the activities of the media sphere in Ukraine. However, the vast majority of them refer to the activities of the media or the regulation of the information sphere. Instead, the development of media information literacy is regulated not by a separate law, but in the context of a number of more global laws of Ukraine on education. Priority areas for further development of media education are defined in the Concept of media education for the period up to 2025. The analysis of the Concept regarding the forms of media education and the tasks facing them were analyzed. 7 forms of media education were characterized in the article: pre-school, school, out-of-school, higher school, for parents, for adults, non-formal media education. Inadequacy of using the term “media education through media” as non-formal media education was proved. The expediency of differentiating terms “non-formal” and “informal” media education was substantiated. Hence, one more form of media education was distinguished – "self-education through media". It is defined as a self-organized acquisition of digital, informational and media competencies during daily activities related to professional, social or other activities, family or leisure. The perspectives of further research were outlined, particularly as an empirical investigation.Нині в умовах цифрового суспільства життєво необхідними навичками вважаються медіаінформаційні, які є результатом медіаосвіти. Важливість і необхідність впровадження медіаосвіти в навчальний процес на усіх рівнях освітньої системи, а також у всіх освітніх системах розуміється і підтримується державними органами, науковцями, прогресивно мислячими громадськими діячами в Україні. Мета статті – проаналізувати медіаосвітню діяльність з позиції нормативно-правового забезпечення та досвіду його практичної реалізації на теренах України. Використано комплекс методів наукового пошуку: огляд літератури, аналіз, синтез отриманих даних, прогностичний метод.
З’ясовано, що ціла низка правових документів регулює діяльність медіасфери в Україні. Однак, переважна більшість із них стосуються саме діяльності медіа чи регулювання інформаційної сфери. Натомість, розвиток медіаінформаційної грамотності регулюється не окремим законом, а в контексті низки законів України про освіту. Визначено й охарактеризовано 7 пріоритетних напрями подальшого розвитку медіаосвіти згідно з Концепцією провадження медіаосвіти на період до 2025 року: дошкільна, шкільна, позашкільна медіаосвіта, медіаосвіта у вищій школі, медіаосвітня підготовка батьків, медіаосвіта дорослих, неформальна медіаосвіта. Розглянуто концепти «неформальна медіаосвіта» та «медіаосвіта засобами медіа» як доволі дискусійні. Проаналізовано форми медіаосвіти та завдання, що стоять перед ними. Зважаючи на результати аналізу, виокремлено й обґрунтовано доцільність ще однієї форми медіаосвіти – «самоосвіта засобами медіа» як самоорганізованого здобуття цифрової, інформаційної та медіа компетентностей під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям. Окреслено перспективи подальших наукових розвідок, зокрема в плані проведення експериментальних досліджень
 
ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СКЛАДНИКА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД
Get PDFThe article is devoted to psychological and pedagogical training of future teachers to professional activity. The main purpose of the article is the selection of a systematic approach to the study of psychological component of health protection competence of future teachers on the basis of summarizing the relevant theoretical sources. Presents a brief theoretical overview of current research on the formation health protection competence of future teachers. Analyzes different approaches to the interpretation of the concept of «health protection competence» in the works of leading Ukrainian and foreign scientists, characterized its components. Filed our own interpretation of the concept of health protection competence as an integral characteristic, including: a deep knowledge of the person about the nature and indicators of the concept of «mental health»; strong motivation and unconditional acceptance of the idea that mental health is extremely important to take care; practical and skills allowing daily care of your mental health; the capacity for introspection and critical to the level of such skills at; the understanding of how these knowledge and skills passed on to younger generations. The article highlights the self a systematic approach to the study of psychological component of health protection competence of future teachers on the basis of criteria - cognitive, motivational and evaluative, activity and reflexive. Defined and characterized the performance of each of these criteria, and also lists the recommended diagnostic tools to study them. The characteristics of the level of development of psychological component of health
protection competence of future teachers (high, medium and low), based on the extent to which indicators for each of the selected criteria for the study of psychological component of health protection competence of students. Prospects for development of further empirical research of the psychological component of health protection competence of students of pedagogical specialties. In the future, this information is planned to be used in improving the content of curricula of anthropological disciplines in the first year of pedagogical specialties.
Стаття присвячена проблемам психолого-педагогічної підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності, а саме формуванню психологічного складника їх здоров’язбережувальної компетентності. Актуальність проблеми зумовлена зростаючою увагою до введення вже на першому курсі у навчальний процес людинознавчих дисциплін, які орієнтовані на формування здоров’язбережувальної компетентності студентів, складником якої є саме збереження, зміцнення та відновлення власного психічного здоров’я задля ефективного саморозвитку та власного професійного зростання як майбутнього педагога. У статті висвітлено результати теоретичного дослідження з метою узагальнення відповідних теоретичних джерел та виокремлення власного системного підходу до вивчення психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності у майбутніх педагогів. Подано короткий теоретичний огляд сучасних досліджень з питань формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх педагогів. Проаналізовано різні підходи до інтерпретації поняття «здоров’язбережувальна компетентність», охарактеризовано її складники. Виокремлено власний системний підхід до вивчення психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності у майбутніх вихователів та вчителів початкових класів на основі критеріїв - когнітивного, мотиваційно-ціннісного, діяльнісного та рефлексивного. Визначені та охарактеризовані показники кожного з цих критеріїв, а також прописано рекомендований діагностичний інструментарій для їх вивчення. Здійснено характеристику рівнів сформованості психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності у майбутніх педагогів (високий, середній та низький), що ґрунтується на ступені прояву показників кожного з виокремлених критеріїв вивчення психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності студентів. Висвітлено перспективи щодо організації подальшого емпіричного дослідження психологічного компоненту здоров’язбережувальної компетентності студентів-першокурсників педагогічних спеціальностей
 
СИЛАБУСИ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Get PDFIn the article the authors consider modern approaches to the formation of the content of training of engineering specialists on the example of modelling the syllabi of academic disciplines.
A comparative analysis of current trends in the content of professional training of engineering personnel in institutions of higher technical education in Ukraine, Western Europe and China. It is noted that one of the main shortcomings of domestic higher education is still its inconsistency with the requirements of the labour market and the lag of technical training from scientific and technological progress. The latter encourages the revision of another strategic involvement of training – the formation of professional competencies of future professionals, and hence the formation of a new content of training for future engineers.
An example of such attempts is the introduction of syllabuses in the educational process of higher education. The creation of information and educational networks has globalized this problem and led to the need to realize it at a new innovative level.
The article focuses on the definitive analysis of the researched problem and on the basic principles of syllabus construction, which are based on the competence approach. It is noted that the main task of this analysis is to study the substantive nuances between the syllabi of academic disciplines and their work programs, why and for whom this document is prepared and whether it is right at all. Emphasis is placed on the basic principles of construction of syllabi of academic disciplines, according to which they can be distinguished from work programs. As a fundamental principle, access to learning outcomes is highlighted, which should be expressed through the levels of competencies of graduates. Thus, through educational activities, the opportunity to design the future professional activity of the student is realized, and as a result to consider the competence acquired in the learning process.
The structural components of syllabuses of academic disciplines are considered. The structure of the syllabus of the discipline in terms of components and a specific example of its modelling have been provided.
У статті автори розглядають сучасні підходи щодо формування змісту підготовки фахівців інженерних спеціальностей на прикладі моделювання силабусів навчальних дисциплін.
Проведено порівняльний аналіз сучасних тенденцій щодо змісту фахової підготовки інженерних кадрів у закладах вищої технічної освіти України, країнах Західної Європи та КНР. Зазначено, що одним з основних недоліків вітчизняної вищої освіти все ще є її невідповідність вимогам ринку праці та відставання технічної підготовки від науково-технічного прогресу. Останнє спонукає до перегляду іншого стратегічного залучення підготовки – формування професійних компетентностей майбутніх фахівців, а відтак, формування нового змісту навчання майбутніх інженерів.
Прикладом таких спроб є впровадження в освітній процес вищої школи силабусів навчальних дисциплін. Створення інформаційно-освітніх мереж глобалізувало цю проблему та призвело до потреби її усвідомлення на новому інноваційному рівні.
У статті зосереджено увагу на дефініційному аналізі досліджуваної проблеми та основних принципах побудови силабусів, які гуртуються на
компетентнісному підході. Зазначено, що основним завданням цього аналізу є вивчення змістовних відтінків між силабусами навчальних дисциплін та їх робочими програмами, для чого і для кого готується цей документ і чи має він взагалі рацію. Акцентовано увагу на основних принципах побудови силабусів навчальних дисциплін, за якими їх і можна відрізнити від робочих програм. В якості основоположного принципу виділено вихід на результати навчання, що мають виражатися через рівні компетентностей випускників. Отже, через освітню діяльність реалізується можливість проектувати майбутню професійну діяльність студента, а за результат вважати здобуту у процесі навчання компетентність.
Розглянуто структурні компоненти силабусів навчальних дисциплін. Наведено структуру силабусу навчальної дисципліни в розрізі складових та конкретний приклад його моделювання.
 
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК МОТИВАТОР ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ СТУДЕНТІВ
Get PDFThe article is devoted to the problem of forming motivation for professional self -improvement of students majoring in "Preschool education" in the course of pedagogical practice. According to the study, the article describes different approaches to the problem of development of processes of self-improvement, self-development, self-reflection in scientific works of modern Ukrainian and foreign scientists. It was found that professional self-improvement as an internal process of qualitative self-change is possible, first of all, by teacher’s awareness of the need for self-improvement, formation of internal motivation in self-development and purposeful organized activities aimed at finding opportunities for maximum professional self-realization. The essence and types of motives (pedagogical, personal, social) that encourage students to professional self-improvement are revealed; the necessity of formation an internal motivation for professional growth in future educators of preschool institutions is argued. The influence of pedagogical practice (mandatory component of the educational process of higher education institution) on the formation of professional self-improvement is substantiated; highlighted the tasks, content of educational (psychological and pedagogical) practice of first-year students majoring in "Preschool Education" as the basis of professional self-determination, and features of preparing students for it (master class, self-diagnosis, individual consultations on various practice tasks) on the basis of the Center for Self-Knowledge, which operates at the Pedagogical Institute of Borys Grinchenko Kyiv University. The analysis of empirical research results on the urgency of students' needs for professional self-improvement is carried out, the motives of professional self-improvement are determined; the dynamics of changes in motives that induce first, second and third year students to professional growth are analyzed. The conditions that promote the formation of internal motivation for professional self-improvement of future educators of preschool education institutions during different types of pedagogical practice are outlined; underscored on the inclusion in the content of practices special tasks for the formation of reflection, implementation of information and computer technologies is also needed (electronic portfolio "Personal and professional growth of the student").Стаття присвячена проблемі формування мотивації до професійного самовдосконалення студентів спеціальності «Дошкільна освіта» в ході педагогічної практики. За результатами дослідження охарактеризовано різні підходи до проблеми розвитку процесів самовдосконалення, саморозвитку, саморефлексії у наукових працях сучасних українських та зарубіжних вчених. З’ясовано, що професійне самовдосконалення як внутрішній процес якісних самозмін, можливий, насамперед, за умови усвідомлення педагогом потреби у самовдосконаленні, формування внутрішньої мотивації у саморозвитку та цілеспрямованої й організованої діяльності, направленої на пошук можливостей максимальної професійної самореалізації. Розкрито сутність й види мотивів (педагогічні, особистісні, соціальні), що спонукають студентів до професійного самовдосконалення; аргументовано необхідність формування у майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти внутрішньої мотивації до професійного зростання. Обґрунтовано вплив педагогічної практики (обов’язкової складової освітнього процесу закладу вищої освіти) на формування професійного самовдосконалення; висвітлено завдання, зміст навчальної (психолого-педагогічної) практики студентів першого курсу спеціальності «Дошкільна освіта», як першооснови професійного самовизначення, особливості підготовки студентів до неї (майстер-класи, самодіагностика, індивідуальні консультації з вирішення різних завдань практики) на базі Центру самопізнання та саморозвитку, який функціонує в Педагогічному інституті Київського університету імені Бориса Грінченка. Здійснено аналіз результатів емпіричного дослідження щодо актуальності потреби студентів у професійному самовдосконаленні, визначено мотиви професійного самовдосконалення та проаналізовано динаміку змін мотивів, що спонукають студентів першого, другого та третього курсів до професійного зростання. Окреслено умови, що сприяють формуванню внутрішньої мотивації до професійного самовдосконалення майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти впродовж різних видів педагогічної практики; акцентовано увагу на включення до змісту практик завдань із формування рефлексії та впровадження ІКТ (електронне портфоліо «Особистісно професійне зростання студента»)
ДО ПИТАННЯ ОСВІТИ В УМОВАХ КОСМОПОЛІТИЗМУ. Р. ТАГОР І ГЛОБАЛІЗОВАНЕ «Я»
No full textThe phenomenon of globalization creates a variety of tensions and dilemmas. The present paper attempts to approximate this phenomenon by tracing the different trends arising from the corresponding descriptive, evaluative and regulatory judgments. In addition, the various philosophers' views on the dialogue on cosmopolitanism and patriotism are outlined, and Tagore's reflections and positions on cosmopolitanism and ecumenical education are highlighted, with emphasis on the development of critical thinking and constructive dialogue. The debate on globalization raises concerns and dilemmas in educational theory as well, with the consequent urgency of the need for rapid adaptation to the challenging environment.The conclusion drawn from the presentation of the aforementioned positions is the need for the implementation of educational policies that will be based on education for empathy, solidarity and intercultural respect. Revisiting the commitment to culture within a universal horizon based on acceptance of diversity requires the existence of strategic planning that contains actions and choices that make it flexible and efficient.Явище глобалізації призводить до різноманітних дискусій, створює напругу в суспільстві, викликає дилеми, протилежне бачення самого питання. У запропонованій статті подана спроба апроксимувати явище глобалізації, простежене за різними сучасними тенденціями; результати спостережень та отримані показники викладені описовими, оцінними і регулюючими судженнями. Крім того, представлені різні філософські погляди в діалозі питань із космополітизму та патріотизму, на яких сфокусовані філософи та футурологи. Порушені питання глобалізації у статті розглянуто разом з баченнями Р. Тагора і його позиції щодо космополітизму та всесвітньої освіти, де робиться акцент на розвитку критичного мислення і конструктивного діалогу. Дебати щодо глобалізації в освітньому просторі викликають побоювання та протиріччя, хоча й виникла невідкладна потреба в швидкій адаптації до соціального і культурологічного різноманіття навколишнього середовища.Поява поняття міжкультурної освіти є наслідком процесів глобалізації. Автор статті зазначає, що міжкультурна освіта означає протистояння через повсякденну педагогічну практику в будь-якій формі дискримінації, будь то соціальна, культурна, гендерна, мовна чи релігійна. Таким чином процес інтеграції є неможливим без створення динамічного процесу взаємодії, взаємного визнання та співпраці між людьми з різних етнічних груп. Необхідно переосмислити свою прихильність до культури в рамках універсального горизонту та задуматися над потенціалом та важливістю співіснування культурних та загальнолюдських ідеалів для сучасної освіти.Оминання, невирішення вищезгаданих питань – це невирішення потреби та невиконання освітньої політики, яка має бути ґрунтовною з позицій освіти співчуття, солідарності та міжкультурної поваги. У роботі проповідуються зобов’язання перед культурою та міжкультурною освітою в межах універсального горизонту
ФОРМИ І МЕТОДИ ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ
Get PDFThe article is dedicated to the revelation of forms and methods of interaction of school and local self-government when implementing schoolchildren's civic education. The main forms and methods of this interaction are: support of the activities of socially active schools aimed at providing the academic, health maintaining, entertaining and social services and providing training programs for people's professional activity, ensuring the implementation of projects and programs in civic education (in particular, Swiss-Ukrainian project "Development of Citizenship Competences in Ukraine", Ukrainian project "Zero Waste School", youth project "Deputy quest" etc.), support of the activities of regional youth school organizations ("Youth Parliamentary Club", in particular), conducting actions on schoolchildren's civic education (for instance, "For a Clean Environment", "Citizen" etc.), organization and facilitation of the work of museums, holding children's festivals, regional contests dedicated to different educational and cultural problems, schoolchildren's competitions in subjects, competitions (tourism and local history, sporting, intellectual etc.), tournaments, festivals, games, meetings, excursions and exhibitions dedicated to important dates and events in the life of the country, its history, outstanding people and nature, seminar-practicum in youth civic education, production and distribution of information materials about native land. Due to above-mentioned forms and methods of interaction of school and local self-government, schoolchildren can take active part in community life, introduce non-standard, innovative approaches to solving the problems of local communities and modern managerial and information technologies in local government.Статтю присвячено висвітленню форм і методів взаємодії школи та органів місцевого самоврядування у здійсненні громадянського виховання учнів. Основними формами та методами цієї взаємодії є: підтримка діяльності громадсько-активних шкіл, забезпечення реалізації проектів і програм з громадянського виховання, підтримка діяльності регіональних молодіжних шкільних організацій, проведення акцій із громадянського виховання школярів, організація та сприяння роботі музеїв, проведення дитячих фестивалів, обласних конкурсів, присвячених різних освітнім і культурним питанням, учнівських олімпіад з предметів, змагань, турнірів, свят, ігор, зустрічей, екскурсій, виставок, семінарів-практикумів із громадянського виховання молоді, виготовлення й поширення інформаційних матеріалів про рідний край
SWOT-АНАЛІЗ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИЯВЛЕННЯ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ
Get PDFThe article presents the results of SWOT-analysis of the potential of the academic staff of highly rated universities in Ukraine (Taras Shevchenko National University of Kyiv, National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute», Sumy State University). A theoretical analysis of scientific sources on the research problem was carried out and the possibility of using SWOT-analysis to identify strengths and weaknesses, threats and opportunities for developing the potential of academic staff was substantiated. Based on the analysis of the types of activities carried out by the academic staff, the criteria for assessing the resources and capabilities of universities for its development were developed, in particular: universities in international and domestic ratings; quantitative composition and age structure of academic staff; university resources for developing the capacity of academic staff; publication activity of academic staff; motivation and stimulation of academic staff; indicators of academic mobility of academic staff. Based on the analysis of official open resources, the strengths of the universities under study were found out, namely: competent academic staff, and the availability of various resources for its development, in particular postgraduate studies, doctoral studies, constantly working specialized academic councils, scientific journals and collections, a large network of international relations and international research contracts. At the same time, the weaknesses of the universities under study are: a high proportion of academic staff of respectable age, the lack of interest in universities in attracting successful practitioners who do not have academic degrees to the educational process, and the insufficient participation of foreign academic workers in the educational process.У статті подано результати SWOT-аналізу потенціалу науково-педагогічних працівників і викладачів високорейтингових університетів України, зокрема Київського національного університету імені Тараса Шевченка (КНУ), Сумського державного університету (СумДУ), Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (НТТУ «КПІ»). Здійснено теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження та обґрунтовано можливість використання SWOT-аналізу для виявлення сильних і слабких сторін, загроз і можливостей щодо розвитку науково-педагогічних працівників і викладачів.
На основі аналізу видів академічної діяльності науково-педагогічних працівників розроблено критерії оцінювання ресурсів і можливостей університетів для його розвитку, а саме: університети в міжнародних та вітчизняних рейтингах,; кількісний склад і вікова структура науково-педагогічних працівників і викладачів; ресурси університету для розвитку потенціалу науково-педагогічних працівників і викладачів; публікаційна активність науково-педагогічних працівників і викладачів; мотивація та стимулювання науково-педагогічних працівників і викладачів; показники академічної мобільності науково-педагогічних працівників і викладачів. Аналіз офіційних відкритих ресурсів дав змогу з’ясувати, що сильними сторонами досліджуваних університетів є: потужний склад науково-педагогічних працівників і викладачів, наявність різноманітних ресурсів для його розвитку, зокрема аспірантура, докторантура, постійно діючі спеціалізовані вчені ради, наукові журнали та збірники, велика кількість міжнародних угод на виконання наукових досліджень. Водночас слабкими сторонами досліджуваних університетів є: висока частка науково-педагогічних працівників і викладачів поважного віку, незацікавленість університетів у залученні до освітнього процесу успішних фахівців-практиків без наукових ступенів, недостатній рівень участі в освітньому процесі іноземних науково-педагогічних працівників і викладачів тощо
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ РАННЬОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ
No full textThe article considers one of the most urgent components of professional teacher training – a digital pedagogical competence. In the process of doing a research work it has been proved that the future teacher should be ready and able to use digital technologies for teaching children and establishing pedagogical cooperation with foreign colleagues. A future teacher should master a methodology of searching on the Internet and a methodology of safe work with a digital content. The article presents a research work with participating the third-year students of specialties «Primary Education» and «Preschool Education» of Pedagogical Institute in Borys Grinchenko Kyiv University. For the purpose of the study, a questionnaire was proposed to the students to make self-diagnostics of information literacy by themselves. The task was to point out if the students` being able to master a methodology of searching the necessary information in the Internet and a methodology of safe work with a digital content, and students` readiness to use digital technologies in the process of early teaching of foreign languages. The analysis of the results of the questionnaire makes it possible to state that the students of the above mentioned specialties possess the information literacy. But they need to be trained in methodology of teaching foreign languages: how to use digital technologies in self-learning and teaching children. The facilities of forming future teachers` foreign communicative competence within the discipline «Foreign Language with Teaching Methodology» have been updated. During the academic year special digital technologies have been used, including lexical online simulators, educational videos and interactive games for lexical and grammatical material and so on. According to the results of the research work, it was pointed out the further ways of forming readiness of the bachelors who study within these specialties to use digital technologies in the process of early teaching of foreign languages. The special necessity of future teachers` pedagogical cooperation with both pupils and colleagues are underlined.Стаття присвячена питанню підготовки майбутніх педагогів до застосування цифрових технологій у процесі раннього навчання іноземних мов. У процесі дослідження доведено, що майбутній педагог з раннього навчання іноземних мов у сучасному світі повинен бути готовим і спроможним застосовувати цифрові технології для навчання дітей; для налагодження педагогічної співпраці з колегами
в межах свого навчального закладу, своєї країни та зарубіжними колегами; для налагодження інтерактивної співпраці з дітьми закладу дошкільної освіти та учнями початкової школи; опанувати методику пошуку необхідної освітньої інформації в Інтернеті та методикою безпечної роботи з цифровим контентом тощо. У дослідженні брали участь 44 студенти ІІІ курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, спеціальностей “Початкова освіта” та “Дошкільна освіта”, Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка. У статті представлено результати анкетування студентів, визначено стан інформаційної грамотності; можливості володіння методикою пошуку в Інтернеті та роботі з цифровим контентом; готовність до педагогічної співпраці за допомогою цифрових технологій; готовності студентів до застосування цифрових технологій в процесі раннього навчання дітей іноземній мові. У процесі проведення дослідження було оновлено засоби формування іншомовної комунікативної компетентності в межах дисципліни “Іноземна мова з методикою навчання”, а саме, відбувалось системне застосовування цифрових технології, серед яких лексичні онлайн-тренажери, навчальні відео, інтерактивні ігри для опрацювання лексико-граматичного матеріалу тощо. За результатами дослідження визначено подальші шляхи формування готовності студентів педагогічних спеціальностей до застосування цифрових технологій у процесі раннього навчання іноземної мови.