Osvitologichnij Diskurs (E-Journal - Borys Grinchenko Kiev University) / Освітологічний дискурс (Київський університет імені Бориса Грінченка)
Not a member yet
716 research outputs found
Sort by
Інноваційність професійної діяльності викладача як основа академічного успіху студентів
Full text linkThe article explores the essence of innovation in the professional activities of educators as a tool for improving education quality and the success of its recipients. It emphasizes that innovation in education is systemic and multifaceted, capable of fostering development on individual, institutional, and societal levels. A key indicator of this impact is the academic success of students. The study concludes that the innovativeness of an educator’s activities serves not only as a context but also as a resource for the personal and professional growth of students, ensuring their academic success. In this research, academic success is viewed as a holistic, multi-component concept, not limited to high academic performance alone. A graphical representation of the relationship between innovativeness and the groups of factors influencing students’ academic success is provided.У статті розкривається сутність феномену інноваційності у професійній діяльності викладача як інструменту підвищення якості освіти, успішності її здобувачів. Зазначається, що інноваційність в освіті має системний і комплексний характер і здатна чинити розвивальну дію в індивідуальному, інституційному та соціальному аспектах. Індикатором такої дії виступає академічний успіх студентів. Зроблено висновок, що інноваційність діяльності викладача є не тільки контекстом, а й певним ресурсом особистісно-професійного розвитку студентів, запорукою їхнього академічного успіху. У науковому доробку академічний успіх розглядається як цілісне, багатокомпонентне утворення і не зводиться до характеристики лише високих результатів навчання студентів. Графічно представлено взаємозв’язок інноваційності та груп факторів, які впливають на формування академічного успіху студентів
Роль групових проєктів у вивченні іноземної мови у дистанційному форматі для здобувачів медичної освіти
Full text linkIn an era where medical education is increasingly globalized, the need for healthcare professionals to master foreign languages – particularly English – has grown in importance. Concurrently, the shift toward distance learning environments, accelerated by technological advances and public health considerations, challenges educators to develop effective, student-centered teaching strategies online. This study explored the potential of group projects as a means to enhance foreign language proficiency among medical students learning in a fully online setting. Adopting a mixed-methods design, the research involved 60–80 students enrolled in an «Foreign Language for Professional Purposes» (FLPP) course. Students worked in small groups on two major online projects over a semester, supported by synchronous and asynchronous communication tools, structured guidelines, and regular instructor feedback. Quantitative data were collected through pre- and post-intervention surveys assessing self-perceived language competence, confidence in collaborative online work, and intercultural awareness, as well as rubric-based evaluations of student-produced medical materials. Qualitative insights were gleaned from semi-structured interviews and discourse analysis of project outputs and online discussions, exploring learners’ experiences, perceptions of effectiveness, and interactional patterns. The findings indicated significant improvements in students’ self-assessed language skills, comfort with specialized medical terminology, and teamwork confidence. Students reported increased engagement, citing meaningful, authentic tasks as catalysts for deeper linguistic and cultural understanding. Instructors observed enhanced participation, more accurate use of professional vocabulary, and smoother online collaboration as the semester progressed. However, challenges emerged, including time-zone coordination, digital literacy gaps, and initial hesitancies in online communication. Overall, this study suggests that well-designed group projects, facilitated through digital platforms and supported by clear pedagogical structures, can positively impact foreign language development for medical students learning at a distance. The results underscore the importance of balancing technological tools, instructional scaffolds, and culturally responsive task design. These insights may guide educators and curriculum developers in refining online foreign language instruction and better preparing future healthcare professionals for the linguistic and intercultural demands of modern medical practice.У сучасну епоху глобалізації медичної освіти зростає необхідність для медичних працівників оволодіти іноземними мовами, особливо англійською. Одночасно перехід до дистанційного навчання, прискорений технологічним прогресом і потребами охорони здоров’я, ставить перед викладачами завдання розробки ефективних, орієнтованих на студента стратегій онлайн-навчання. Це дослідження вивчало потенціал групових проєктів як засобу покращення володіння іноземною мовою серед студентів-медиків у повністю онлайн-середовищі. Використовуючи змішаний підхід, дослідження охоплювало 60–80 студентів, які навчалися на курсі «Іноземна мова за професійним спрямуванням» (ІМЗПС). Студенти працювали у малих групах над двома основними онлайн-проєктами протягом семестру, використовуючи синхронні та асинхронні засоби комунікації, структуровані інструкції та регулярний зворотний зв’язок від викладачів. Кількісні дані збиралися через опитування до та після інтервенції, які оцінювали самооцінку мовної компетентності, впевненість у співпраці онлайн та міжкультурну обізнаність, а також за допомогою рубрикаційної оцінки медичних матеріалів, створених студентами. Якісні дані було отримано через напівструктуровані інтерв’ю та аналіз дискурсу проектних результатів і онлайн-обговорень, які досліджували досвід студентів, їхні уявлення про ефективність і патерни взаємодії. Результати показали значні покращення у самооцінці мовних навичок студентів, комфортності у використанні спеціалізованої медичної термінології та впевненості у роботі в команді. Студенти відзначали зростання залученості, підкреслюючи значущість автентичних завдань як каталізаторів глибшого лінгвістичного й культурного розуміння. Викладачі спостерігали підвищення активності студентів, точніше використання професійної лексики та поліпшення онлайн-співпраці протягом семестру. Проте виникали і виклики, зокрема проблеми координації через різні часові пояси, прогалини у цифровій грамотності та початкова нерішучість щодо онлайн-комунікації. Загалом, дослідження демонструє, що добре спроєктовані групові проєкти, реалізовані за допомогою цифрових платформ та підтримані чіткими педагогічними структурами, можуть позитивно впливати на розвиток іноземної мови у студентів-медиків, які навчаються дистанційно. Результати підкреслюють важливість збалансування технологічних інструментів, педагогічної підтримки та культурно чутливого дизайну завдань. Ці інсайти можуть стати основою для вдосконалення онлайн-навчання іноземних мов і підготовки майбутніх медичних фахівців до лінгвістичних і міжкультурних викликів сучасної медичної практики
Інтеграція штучного інтелекту як передового засобу навчання в українське інклюзивне освітнє середовище
No full textArtificial intelligence (AI) is increasingly recognized as an advanced educational tool, supported by substantial evidence demonstrating its effectiveness in addressing educational challenges of varying complexity — from generating lesson plans with a single click to facilitating virtual excursions within classroom settings. Despite the current monopolistic tendencies among companies producing artificial assistive technologies, the digital market is anticipated to soon become saturated with a diverse array of generative agents of any needs and wallets. In the context of general pedagogy, positive trends in AI integration are evident. However, inclusive education remains largely anchored in traditional pedagogical approaches, primarily due to the challenges associated with making significant advancements in this low-mobility sector. Before any innovative steps can be undertaken, fundamental material needs must be addressed. A comparative analysis of the Ukrainian inclusive education experience against international benchmarks reveals a notable regression since the onset of the full-scale invasion. While leading international initiatives are focused on the potential of AI to address global educational challenges, Ukraine appears to depend largely on the initiatives of individual educators. To explore the contentious issue of whether it is acceptable to disregard certain recommendations from prominent state and international institutions regarding the safe integration of AI into educational practices — especially in the absence of alternative validated methodologies for teaching children with special educational needs — a survey was conducted involving 43 respondents engaged in inclusive education. The findings affirm that the negative perceptions surrounding AI in inclusive contexts are justified: Ukraine's educational landscape is still evolving to reach the technological standards observed in the early 2000s in other countries. This article also highlights the risks associated with the uncritical introduction of «radically new technologies» from the era of the first computers into educational settings without first ensuring compliance with four critical criteria: content accuracy, age appropriateness, relevance of pedagogical methods, and cultural and social suitability. While the article predominantly conveys a skeptical perspective on the feasibility of effectively integrating AI into the inclusive educational process, the authors do not intend to diminish national accomplishments. Instead, they advocate for a research trajectory that is genuinely pertinent: Ukraine's journey with AI should be collaborative, aiming to refine tools that empower, rather than replace, ensuring that «artificial inclusion» becomes a lived reality rather than a tick-box culture.Штучний інтелект (ШІ) наразі є передовим освітнім інструментом, що підтверджується суттєвими доказами його ефективності у вирішенні освітніх завдань різної складності — від створення планів уроків одним натисканням миші до відтворення віртуальних екскурсій не виходячи із класу. Незважаючи на переважно монополістичні тенденції серед виробників таких асистивних технологій, очікується, що цифровий ринок незабаром насититься різноманітним набором генеративних агентів на будь-яку потребу та гаманець. Звичайно, у контексті загальної педагогіки ефективність таких змін — очевидна, однак інклюзивна освіта залишається значною мірою залежною від традиційних педагогічних підходів, насамперед через маломобільність самої сфери. Порівняльний аналіз українського досвіду інклюзивної освіти з міжнародними стандартами показує помітний регрес з початку повномасштабного вторгнення: у той час як провідні міжнародні ініціативи зосереджені на потенціалі штучного інтелекту для вирішення глобальних освітніх викликів, Україна, схоже, значною мірою залежить від ідейності окремих освітян. Щоб відповісти на контроверсійне питання, чи є прийнятним нехтування певними рекомендаціями провідних міжнародних установ щодо безпечної інтеграції ШІ в освітню практику — особливо за відсутності альтернативних перевірених методологій для навчання дітей з особливими освітніми потребами (ООП) — було проведено опитування за участю 43 респондентів, які залучені в інклюзивну освітою сферу. Отримані результати підтверджують, що негативне сприйняття ШІ в інклюзивному контексті є частково виправданим: освітній ландшафт України все ще розвивається хоча б до рівня міжнародних інституцій початку 2000-х років. У цій статті також висвітлюються ризики, пов’язані з необдуманим впровадженням «радикально нових технологій» у навчальні заклади без попередньої перевірки відповідності чотирьом критеріям: точності змісту програми, її вікової відповідності, використання педагогічних методів з урахуванням культурної та соціальної придатності. Незважаючи на те, що стаття переважно висловлює скептичну точку зору щодо можливості ефективної інтеграції ШІ в інклюзивний освітній процес, автори не мають наміру применшувати національні досягнення. Натомість вони виступають за знаходження нових актуальних напрямків досліджень у даній області, адже шлях України до успішної інтеграції ШІ лежить через співрацю, вдосконалення інструментів, які розширюють можливості, а не перекривають, гарантуючи, що «штучна інклюзія» стане реальністю, а не галочкою на папері
Сучасний стан проблеми формування підприємницької компетентності майбутніх економістів в умовах стартап-екосистеми університету
Full text linkEntrepreneurial competence of future economists is a key component of their professional training, which combines knowledge, skills, personal qualities and values, necessary for successful business in today's dynamic environment. The article systematizes the main approaches to the definition of entrepreneurial competence: competence, functional, process, innovative, interdisciplinary and contextual. It is noted that the integrative approach allows the most effective consideration of all aspects of the development of entrepreneurial abilities and adaptation to modern conditions.
The formation of entrepreneurial competence of future economists is proposed to be carried out in stages, paying attention to the development of its individual components. At the preparatory stage, the emphasis is on student motivation for entrepreneurship, at the theoretical stage - on the acquisition of basic knowledge, and at the practical stage - on the application of this knowledge in real business tasks. The creative stage promotes the development of innovative thinking, while the evaluative stage allows to adjust development trajectories. The final, implementation stage ensures the practical use of the formed competencies in the business environment.
The article also highlights the main problems that affect the formation of entrepreneurial competence: lack of adapted educational programs, insufficient connection between theory and practice, limited resources, motivational barriers, low level of teacher qualifications, economic instability and lack of entrepreneurial culture. Ways to overcome these problems are proposed, in particular through the creation of university startup ecosystems.
The startup ecosystem of the university is considered as an innovative environment that integrates educational, scientific and business processes, contributing to the formation and implementation of student and teaching entrepreneurial initiatives. Its components include: business incubators, accelerators, co-working zones, specialized educational programs, mentoring, financial support, innovative research and business partnerships.
The work presents examples of successful startup ecosystems, such as the Massachusetts Institute of Technology (USA), the University of Tartu (Estonia), and Kyiv Polytechnic Institute (Ukraine). It is emphasized that such ecosystems are key elements of modern higher education, which ensure the development of entrepreneurial competencies, contribute to economic development and form a new generation of entrepreneurs.Підприємницька компетентність майбутніх економістів є ключовою складовою їхньої професійної підготовки, що об’єднує знання, навички, особистісні якості та цінності, необхідні для успішного ведення бізнесу в сучасному динамічному середовищі. У статті систематизовані основні підходи до визначення підприємницької компетентності: компетентнісний, функціональний, процесний, інноваційний, міждисциплінарний та контекстний. Зазначено, що інтегративний підхід дозволяє найбільш ефективно враховувати всі аспекти розвитку підприємницьких здібностей і адаптації до сучасних умов.
Формування підприємницької компетентності майбутніх економістів пропонується здійснювати поетапно, приділяючи увагу розвитку окремих її складових. На підготовчому етапі акцент робиться на мотивації студентів до підприємництва, на теоретичному – на здобутті базових знань, а на практичному – на застосуванні цих знань у реальних бізнес-завданнях. Креативний етап сприяє розвитку інноваційного мислення, тоді як оцінювальний дозволяє коригувати траєкторії розвитку. Завершальний, реалізаційний етап забезпечує практичне використання сформованих компетенцій у бізнес-середовищі.
Також у статті виділено основні проблеми, які впливають на формування підприємницької компетентності: відсутність адаптованих навчальних програм, недостатній зв’язок теорії з практикою, обмежені ресурси, мотиваційні бар’єри, низький рівень кваліфікації викладачів, економічна нестабільність та відсутність підприємницької культури. Пропонуються шляхи подолання цих проблем, зокрема через створення університетських стартап-екосистем.
Стартап-екосистема університету розглядається як інноваційне середовище, яке інтегрує освітні, наукові та бізнес-процеси, сприяючи формуванню й реалізації студентських і викладацьких підприємницьких ініціатив. Її компоненти включають: бізнес-інкубатори, акселератори, коворкінг-зони, спеціалізовані освітні програми, менторство, фінансову підтримку, інноваційні дослідження та партнерства з бізнесом.
У роботі представлені приклади успішних стартап-екосистем, таких як Массачусетський технологічний інститут (США), Університет Тарту (Естонія) та Київський політехнічний інститут (Україна). Наголошується, що такі екосистеми є ключовими елементами сучасної вищої освіти, які забезпечують розвиток підприємницьких компетенцій, сприяють економічному розвитку та формують нове покоління підприємців
Особливості сучасної вищої освіти США: STEM-освіта
No full textObtaining higher education in the United States of America is a key catalyst for social mobility of the population, public confidence, which provides many individual advantages in modern society. In 2023-2024, graduates of higher education institutions in the United States will make up a larger share of employees in both public and private enterprises, compared to those with a lower level of education. The economic and social development of Ukraine, as a world leader, requires investment in education. In this regard, it is relevant to study the implementation of STEM education in higher education institutions in the United States of America, since over the past three decades the importance of STEM education for the country's economic competitiveness has been recognized by the United States Government as a level of official resolutions, laws and regulations, as an area that supports the development of ideas and solutions necessary to solve the country's global problems. The article examines the impact of the decentralization of the US higher education sector on the strategy, oversight, and accreditation of higher education institutions in the United States. The presence of independent and autonomous accreditation agencies in the US that can assess the performance of US higher education institutions is analyzed. The procedure for assessing the performance of US higher education institutions, which is implemented through funding for needs-based research, innovative programs, and individual federal loans, is analyzed, and covers such university areas as student education, management, academic programs, faculty and staff qualifications, and finance. The specifics of the distribution of STEM degrees in the field of bachelor’s and master’s degrees in private and public institutions are considered. The concept of «conceptualizing culture» in undergraduate STEM education is investigated. The influence of curators and teachers of STEM disciplines on the ability of students to succeed in STEM education is investigated. It has been determined that STEM education in the United States is characterized by support from the Federal Government and is the national educational framework of the United States, which ensures the competitiveness of the state in the field of future employment.Отримання вищої освіти в Сполучених Штатах Америки є ключовим каталізатором соціальної мобільності населення, громадської впевненості, яка забезпечує багато індивідуальних переваг у сучасному суспільстві. У 2023-2024 рр., випускники закладів вищої освіти США становлять більшу частку працівників як на державних, так і на приватних підприємствах, порівняно з тими, хто має нижчий рівень освіти. Економічний та соціальний розвиток України, як держави-світового лідера вимагає інвестицій в освіту. В цьому аспекті доречним є дослідження впровадження STEM-освіти в заклади вищої освіти Сполучених Штатів Америки, оскільки останні три десятиліття важливість STEM-освіти для економічної конкурентоспроможності країни, була визнана Урядом Сполучених Штатів на рівні офіційних постанов, законів і нормативних актів, як сфери, що підтримує розвиток ідей та рішень, необхідних для вирішення глобальних проблем країни. У статті розглядається вплив децентралізації сектору вищої освіти США на стратегію, нагляд і акредитацію вищих навчальних закладів у Сполучених Штатах. Проаналізовано наявність в США незалежних та автономних акредитаційних агентств, які можуть провести оцінку роботи вищих навчальних закладів США. Проаналізовано порядок оцінки роботи вищих навчальних закладів США, який реалізується за рахунок фінансування досліджень на основі потреб, інноваційних програм та індивідуальних федеральних позик, та охоплює такі університетські сфери, як навчання студентів, управління, академічні програми, кваліфікація викладачів та персоналу, а також фінанси. Розглянуто специфіку розподілу ступенів в галузі STEM в області отримання ступеня бакалавра та магістра в приватних та державних установах. Досліджено поняття «концептуалізації культури» в STEM-освіті бакалаврів. Досліджено вплив кураторів та викладачів STEM-дисциплін на здатність студентів досягти успіху в STEM-навчанні. Визначено, що STEM-освіта в США характеризується підтримкою на Федеральному уряді та є національною освітньою рамкою США, яка забезпечує конкурентоспроможність держави в сфері майбутньої зайнятості
Використання цифрових інструментів у освітньому процесі закладу дошкільної освіти
Full text linkThe article examines the possibilities of using digital tools in the educational process of preschool institutions. It analyzes both foreign and Ukrainian scholarly sources concerning the application of digital technologies in preschool education. The study outlines key aspects of implementing digital tools in educational interactions with preschool children, particularly the use of digital devices (such as smartphones, tablets, computers, projectors, and interactive whiteboards) for teaching science, mathematics, reading and writing, as well as the use of digital services (including educational games and AR-based mobile applications). The importance of preparing educators to effectively integrate digital technologies into the educational process of preschool institutions is substantiated. The article also highlights the experience of future educators in applying digital tools during their practical training in preschool institutions.The authors explore the possibilities of creating educational content for children using augmented reality (AR) digital tools such as Blippbuilder, MyWebAR, and ZapWorks. An algorithm for developing AR-based projects is proposed, and the main stages of applying AR technology during the organization of an educational quest game are described.The results of the observation of children and the analysis of students' projects confirmed the effectiveness of implementing game quests with AR elements in the educational process of preschool institutions, demonstrating their benefits in stimulating children's cognitive activity and fostering digital competence.The study concludes that the use of digital tools in preschool education practice is a powerful instrument of the educator’s personal and professional development. It contributes to the improvement of the quality of the educational process in preschool institutions, engaging children in active learning, and increasing both their motivation to study and their level of assimilation of educational material.У статті розглянуто можливості використання цифрових інструментів у освітньому процесі закладу дошкільної освіти. Проаналізовано зарубіжні та українські наукові джерела з проблеми застосування цифрових технологій в дошкільній освіті. Визначено аспекти дослідження проблеми впровадження цифрових інструментів у освітню взаємодію з дітьми дошкільного віку, зокрема, використання цифрових пристроїв (смартфону, планшету, комп’ютеру, проектору, інтерактивної дошки) для навчання природничим наукам, математиці, грамоті та цифрових сервісів (навчально-ігрових програм, мобільних додатків із AR). Обґрунтовано важливість підготовки педагогів до використання цифрових технологій у освітньому процесі закладу дошкільної освіти. Висвітлено досвід застосування майбутніми педагогами цифрових інструментів у взаємодії з дітьми дошкільного віку під час проходження виробничої практики у закладі дошкільної освіти. Авторами розглянуто можливості створення освітнього контенту для дітей за допомогою цифрових інструментів доповненої реальності (Blippbuilder, Mywebar, Zapworks). Запропоновано алгоритм створення проєктів доповненої реальності. Описано основні етапи застосування AR-технології під час організації гри-квесту.Результати спостереження за дітьми та оцінювання студентських робіт довели ефективність впровадження ігрових квестів з елементами доповненої реальності в освітній процес закладів дошкільної освіти, їх переваги для активізації пізнавальної діяльності дітей, формування цифрової компетентності.Зроблено висновок, що використання цифрових інструментів у практиці дошкільної освіти є потужним інструментом особистісного розвитку педагога, що сприятиме покращенню якості освітнього процесу закладів дошкільної освіти, залученню дітей до активної пізнавальної діяльності, підвищуватиме як мотивацію дітей до навчання, так і рівень засвоєння ними навчального матеріалу
Модель впровадження засобів інформаційних технологій в підготовку майбутніх фахівців закладу вищої освіти
Full text linkThe article, based on the analysis of domestic and foreign scientific research, reveals conceptual approaches to modeling the process of professional training of educational applicants with an emphasis on ensuring the formation of their readiness for effective professional activity. On the basis of a comprehensive analysis of educational and professional programs and the content of training for students majoring in A5.39 Vocational Education (Digital Technologies) and A4.09 Secondary Education (Computer Science), generalized requirements for their professional training in a higher education institution are identified.Within the framework of the study, the author’s model has been developed, which includes a combination of conceptual and target, organizational and content, procedural and activity, and criterion and evaluation blocks that ensure the comprehensive formation of future teachers’ readiness for the effective use of information technology. The basis of the projected model is the organizational and pedagogical conditions for the training of an educational specialist, determined by expert evaluation, which combine the motivational component and the introduction of modern information technologies in the process of their training, a favorable information environment to ensure the development of their search and creative abilities in the process of self-education, as well as the component of increasing the competence of teachers who teach special technical disciplines in the process of improving their own pedagogical skills.
The model takes into account modern information technology tools that contribute to the formation of professional competencies of a future specialist in the field of education (hardware, software, software development tools). The result of the implementation of the author’s model is the readiness of future specialists in the educational sphere (at high and sufficient levels) to use (and professional application of) information technology tools in their future professional activities. The proposed model is an effective tool for improving the content and organization of training of competitive specialists in the field of education in the context of digital transformation of education.У статті, спираючись на аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень, розкрито концептуальні підходи до моделювання процесу професійної фахової підготовки здобувачів освітньої галузі з акцентом на забезпечення формування їхньої готовності до ефективної професійної діяльності. На основі комплексного аналізу освітньо-професійних програм та змісту підготовки здобувачів освіти спеціальностей А5.39 Професійна освіта (Цифрові технології) та А4.09 Середня освіта (Інформатика) визначено узагальнені вимоги до їх фахової підготовки в закладі вищої освіти.У межах дослідження розроблено авторську модель, що охоплює поєднання концептуально-цільового, організаційно-змістового, процесуально-діяльнісного і критеріально-оцінного блоків, які забезпечують комплексне формування готовності майбутніх педагогічних працівників до ефективного застосування засобів інформаційних технологій. Основу проєктованої моделі становлять визначені шляхом експертного оцінювання організаційно-педагогічні умови підготовки фахівця освітньої галузі, що поєднують мотиваційну складову та введення сучасних засобів інформаційних технологій у цей процес, сприятливе інформаційне середовище для забезпечення розвитку їхніх пошуково-творчих здібностей під час здійснення самоосвіти, а також складову підвищення у процесі вдосконалення власної педмайстерності, компетентності самих викладачів, які викладають спеціальні технічні дисципліни, до використання ними сучасних засобів інформаційних технологій.У моделі враховано сучасні засоби інформаційних технологій, які сприяють формуванню професійних компетентностей майбутнього фахівця освітньої галузі (апаратні, програмні, засоби створення програмного забезпечення). Результатом впровадження авторської моделі є готовність майбутніх фахівців освітньої галузі (на високому і достатньому рівнях) до використання (та фахового застосування) засобів інформаційних технологій в подальшій професійній діяльності. Запропонована модель є ефективним інструментом удосконалення змісту та організації підготовки конкурентоспроможних фахівців освітньої галузі в умовах цифрової трансформації освіти
Державне регулювання загальної середньої освіти України: історичний контекст
Full text linkThe article examines the historical context of state regulation of general secondary education in Ukraine on the basis of changes in legal and regulatory framework. State regulation as part of the national policy directly affects the development of the general secondary education system. The permanent reform of this system, which has been carried out since the end of the twentieth century, is primarily due to systematic changes in public policy. The combination of systematic and radical nature of such changes, their focus on building a democratic and pluralistic system is reflected and clearly seen in the transformational processes in the approaches and content of its legal regulation.
The study reveals and correlates the essence of the concepts of “sphere of general secondary education” and “system of general secondary education”, “state regulation” and “regulatory and legal regulation”, and also considers the research of Ukrainian scholars who have studied the issues of reforming the system of general secondary education in the historical and pedagogical context and the problems of state regulation of this sphere of public life. The periods of regulatory and legal regulation of secondary education development in independent Ukraine (transitional and adaptation) are defined and examples of various documents and concepts of state regulation of this process are given. The tendencies of state regulation of general secondary education are characterized, based on the content of these legislative acts and the approaches used to develop them (evolutionary transition from the Soviet paradigm to the formation of a pluralistic model based on democratic principles; strengthening the place and role of local governments as a result of decentralization processes and the related need for regulation at the level of laws of Ukraine; increase in the number of legislative acts and conceptual documents (concepts), their increasing instability (variability) depending on political decisions; gradual stabilization of democratic approaches of public authorities to state regulation of general secondary education; increased involvement of civil society representatives in the development of legislative acts and conceptual documents (concepts), as well as the influence of public opinion on the final result of the activities of public authorities).У статті розглянуто історичний контекст державного регулювання сфери загальної середньої освіти в Україні на основі змін у нормативно-правовому регулюванні. Державне регулювання як частина загальнодержавної політики безпосередньо впливає на розвиток системи загальної середньої освіти. Перманентне реформування цієї системи, що здійснюється з кінця XX століття, передусім обумовлене систематичними змінами у державній політиці. Поєднання системності та радикальності у таких змінах, їх спрямованість на побудову демократичної та плюралістичної системи найшло своє відображення та чітко прослідковується у трансформаційних процесах, підходах та змісті її нормативно-правового регулювання.
У рамках дослідження розкрито та співвіднесено сутність понять «сфера загальної середньої освіти» і «система загальної середньої освіти», «державне регулювання» і «нормативно-правове регулювання», а також розглянуто дослідження українських учених, які вивчали питання реформування системи загальної середньої освіти в історико-педагогічному контексті та проблематику державного регулювання цієї сфери суспільного життя. Визначено періоди нормативно-правового регулювання розвитку середньої освіти у незалежній Україні (перехідний та адаптаційний) та наведено приклади різних документів, концепцій щодо державного регулювання реалізації цього процесу. Охарактеризовано тенденції державного регулювання сфери загальної середньої освіти, базуючись на змісті зазначених актів законодавства та підходів, що використовувалися для їх розроблення (еволюційний перехід від радянської парадигмидо формування плюралістичної моделі, побудованої на демократичних принципах (посилення місця і ролі органів місцевого самоврядування внаслідок децентралізаційних процесів та пов’язана з цим потреба у регулюванні на рівні законів України; збільшення кількості актів законодавства та концептуальних документів (концепцій), посилення їх нестабільності (змінності) залежно від політичних рішень; поступова стабілізація демократичних підходів органів державної влади до державного регулювання сфери загальної середньої освіти; посилення залученості представників громадянського суспільства до розроблення актів законодавства та концептуальних документів (концепцій), а також впливу громадської думки на фінальний результат діяльності органів влади)
Модель використання веборієнтованих автоматизованих інформаційних систем формування і розвитку вітчизняного поняттєво-термінологічного апарату педагогіки і психології
Full text linkThe development of models that combine the structured nature of classical encyclopedias with the flexibility of modern web-oriented solutions addresses the growing demand for automated information systems for knowledge storage and access. A survey of 232 respondents from various institutions of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine was conducted to determine digital tools’ current status and development prospects in this field.This article presents a structural-functional model for utilizing web-oriented automated information systems to form and develop the national conceptual and terminological framework in pedagogy and psychology. The model is based on six key components: a database of concepts and terms, functional modules of the system,technological components, usage processes, user roles, and the external environment, which, among other things, includes access to external data sources. The external environment also involves different groups of users who provide feedback on the system’s performance. Unidirectional and bidirectional connections between its components ensure the model’s functionality. An example of an electronic industry encyclopedia is considered, which combines multi-level sources of information and provides adequate access to knowledge for the scientificand educational community.It has been established that at the current stage, there is a lack of focused discussion on the role of web-oriented automated information systems, particularly electronic encyclopedias, in knowledge accumulation and disseminationprocesses. The conclusions highlight the potential of digital platforms capable of meeting the need for structured weboriented automated information systems adapted to the field of education. Based on the structural-functional model presented, the author has proposed sequential steps for implementing the web-oriented automated informationsystem “Ukrainian Electronic Encyclopedia of Education”.Розроблення моделей, що поєднують структурованість класичних енциклопедій із гнучкістю сучасних веборієнтованих рішень, є відповіддю на зростаючий попит на автоматизовані інформаційні системи для збереження та доступу до знань. Для визначення актуального стану та перспектив розвитку цифрових інструментів у цій сфері було проведено опитування серед 232 респондентів із різних установ Національної академії педагогічних наук України.
У статті представлено структурно-функціональну модель використання веборієнтованих автоматизованих інформаційних систем для формування й розвитку вітчизняного поняттєво-термінологічного апарату педагогіки та психології. Модель базується на шести основних компонентах: базі даних понять і термінів, функціональних модулях системи, технологічних компонентах, процесах використання, користувацьких ролях і зовнішньому середовищі, що передбачає доступ до зовнішніх джерел даних. Вона підтримує різні групи користувачів, які не лише використовують систему, а й можуть надавати зворотний зв’язок. Функціональність моделі забезпечується односпрямованими та двосторонніми зв’язками між її компонентами. Розглянуто приклад електронної галузевої енциклопедії, що інтегрує різнорівневі джерела інформації та забезпечує ефективний доступ до знань для наукової та освітньої спільноти.
Установлено, що на сучасному етапі бракує цілеспрямованого обговорення ролі веборієнтованих автоматизованих інформаційних систем, зокрема електронних енциклопедій, у процесах накопичення та поширення знань. Висновки підкреслюють потенціал цифрових платформ, здатних задовольнити потребу в структурованих веборієнтованих автоматизованих інформаційних системах, адаптованих до сфери освіти. На основі представленої структурно-функціональної моделі автор запропонував послідовні кроки щодо впровадження веборієнтованої автоматизованої інформаційної системи «Українська електронна енциклопедія освіти»
Соціально-психологічні аспекти цифрового здоров’я студентів в умовах викликів цифрової доби
Full text linkThe article presents a comprehensive analysis of the socio-psychological factors influencing the formation of students’ digital well-being in the context of rapid digitalization of social life. The focus is placed on the specific characteristics of today’s student generation, regarded as representatives of the Internet generation, whose socialization and communication predominantly occur in digital environments. Preference is given to electronic forms of interaction, including text messaging, mobile applications, virtual chats, and social networking platforms. This shift toward digital communication alters traditional patterns of interpersonal interaction, affecting young people’s social engagement, cognitive styles, and personal development. Special attention is given to educational strategies among students, who increasingly opt for self-directed learning through digital tools such as video platforms, search engines, online courses, and social media. While these approaches promote new learning models, they also entail various risks.The article explores the adverse consequences of excessive digital activity, including increased technological dependency, sleep deprivation, reduced attention span, heightened anxiety, and a rise in depressive disorders among young people. Constant access to digital devices and online content fosters the emergence of individualistic behavioral patterns in education, communication, and social relationships, which may negatively impact students' psychological well-being. Within this framework, the concept of "digital health" is clarified as a psychophysiological state shaped by digital lifestyle, which determines an individual's capacity for safe, conscious, and effective use of digital technologies.The authors identify key psychological threats to students’ digital health, such as nomophobia, information overload, digital stress, a decline in social empathy, as well as the growing incidence of cyberbullying and online harassment, all of which pose serious psycho-emotional risks. The article outlines preventive measures and strategies to preserve digital well-being, including the implementation of educational initiatives aimed at promoting information hygiene, digital detox practices, media literacy, and critical thinking. The conclusion emphasizes the necessity of an interdisciplinary approach to studying the phenomenon of digital health and the formation of a digital culture that integrates technological literacy with reflective thinking, value orientation, and responsible behavior in digital environments as the foundation for students' balanced personal development.У статті здійснено комплексний аналіз соціально-психологічних чинників, що визначають формування цифрового здоров’я студентської молоді в умовах активної цифровізації суспільного життя. Увагу зосереджено на специфіці становлення сучасного покоління студентів як представників інтернет-покоління, соціалізація та комунікація якого значною мірою відбуваються в цифровому середовищі. Зазначається, що у сучасному комунікаційному середовищі домінують електронні формати взаємодії, серед яких провідні позиції займають текстові повідомлення, мобільні застосунки, віртуальні чати та соціальні мережі. Ці інструменти цифрової комунікації трансформують усталені моделі міжособистісних контактів, впливаючи на рівень соціальної активності, когнітивні практики та особистісний розвиток молодого покоління. В освітньому контексті простежується тенденція до зростання ролі самостійного навчання, що здійснюється із використанням цифрових ресурсів – відеохостингів, пошукових систем, онлайн-курсів і соціальних медіа. Такі підходи сприяють формуванню нових освітніх стратегій, але водночас пов’язані з певними ризиками. Особлива увага приділяється негативним аспектам надмірної цифрової активності: підвищенню рівня технологічної залежності, порушенням режиму сну, зниженню концентрації уваги, зростанню тривожності та поширенню депресивних станів серед студентської молоді. Постійна доступність інформації та цифрових пристроїв зумовлює формування індивідуалізованих моделей поведінки в освітньому, комунікативному та соціальному середовищах, що нерідко має деструктивний вплив на психологічне благополуччя особистості. У цьому контексті уточнюється зміст поняття «цифрове здоров’я», яке трактується як психофізіологічний стан людини, що формується під впливом цифрового стилю життя й визначає здатність особистості до безпечного, усвідомленого та ефективного використання інформаційних технологій. Серед ключових загроз цифровому здоров’ю студентів виокремлюються номофобія, інформаційне перевантаження, цифровий стрес, зниження рівня соціальної емпатії, а також поширення кібербулінгу й онлайн-агресії, що мають значний психоемоційний вплив. Основними напрямами збереження цифрового здоров’я визначаються профілактичні та освітні заходи, спрямовані на формування навичок інформаційної гігієни, практик цифрового детоксу, розвиток медіаграмотності та критичного мислення. Підсумовуючи, підкреслюється необхідність міждисциплінарного підходу до дослідження феномену цифрового здоров’я та формування цифрової культури як засадничого чинника гармонійного особистісного розвитку