Osvitologichnij Diskurs (E-Journal - Borys Grinchenko Kiev University) / Освітологічний дискурс (Київський університет імені Бориса Грінченка)
Not a member yet
716 research outputs found
Sort by
Цифровізація освіти в медичному університеті: фактори трансформації
No full textThe COVID-19 pandemic provoked a sudden transition to distance learning and intensive development of the digital environment of universities in Ukraine, which, in fact, continues to this day. Considering the wide and sustainable implementation of digital technologies in the national health care system, there is a need to investigate the digitalization of education in institutions of higher medical education, and to assess how successful the process of forming the innovative infrastructure of a modern university and the range of possible consequences of the rapid implementation of digital education. The article examines the experience of organizing distance learning, which is regulated by regulatory documents, the conditions for the formation of electronic and digital infrastructure components in a modern university; study of the spectrum of possible consequences of the use of digital education in institutions of higher medical education. The concepts of «digital education» and «digital competence», «digital medical technologies» were analyzed. The educational process is considered, namely online courses and distance educational technologies, educational resources, virtual digital library. The implementation of educational disciplines in medicine using virtual simulators and augmented reality is analyzed. Considered the issues of organizational and management sphere in the medical university. Some applications were analyzed, namely, a digital campus, an electronic student card, a digital diploma, a digital footprint of a higher education applicant, a teacher's digital portfolio, etc. The image positioning of the medical university is considered, namely, the website of university, digital transformation of career guidance and employment processes; creation of a competence center at the university as a basis for improving the qualifications of professors and teaching staff based on the concept of continuous education. The positive and negative social effects of the use of digital technologies in the educational environment are analyzed.Пандемія COVID-19 спровокувала раптовий перехід на дистанційне навчання та інтенсивний розвиток цифрового середовища університетів в Україні, який, фактично, продовжується на теперішній час. Розглядаючи широку і стійку систему впровадження цифрових технологій в національну охорону здоров’я, існує потреба в дослідженні цифровізації освіти в закладах вищої медичної освіти, та оцінити, успішним є процес формування інноваційної інфраструктури сучасного університету, та спектр можливих досліджень швидкого впровадження цифрової освіти. У статті досліджується досвід організації дистанційного навчання, що регламентується нормативними документами, умови формування компонентів електронно-цифрової інфраструктури в сучасному університеті; вивчення спектра можливих наслідків застосування цифрової освіти у закладах вищої медичної освіти. Проаналізовано поняття «цифрова освіта» та «цифрова компетентність», «цифрові медичні технології». Розглядається освітній процес, а саме онлайн-курси та дистанційні освітні технології, освітні ресурси, віртуальна цифрова бібліотека. Проаналізовано впровадження освітніх дисциплін з медицини з використанням віртуальних симуляторів та доповненої реальності. Розглянуті питання організаційно-управлінської сфери у медичному університеті. Проаналізовані деякі добавки, а саме, цифровий кампус, електронний студентський сертифікат, цифровий диплом, цифровий слід здобувача вищої освіти, цифрове портфоліо викладача та ін. Розглядається іміджеве позиціонування медичного університету, а саме, університетський сайт, цифрова трансформація процесів профорієнтації та працевлаштування; створення центру компетентностей в університеті як бази для підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу на основі концепції безперервної освіти. Проаналізовано позитивні та негативні соціальні ефекти використання цифрових технологій в освітньому середовищі
ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ ДО ЗМІН КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ МІСТА КИЄВА: РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Get PDFThe article presents the results of an analytical research of personal readiness for change of the administrators (principals and their assistants) of Institutions of general secondary education, conducted by the Chair of Educational Leadership of Borys Grinchenko Kyiv University in October-November 2021. In organizing the research we used the method of "Personal Change Readiness Survey", created by A. Rolnik, S. Heather, M. Gold, K. Hall in the adaptation of N. Bazhanova, G. Bardier. The phenomenon of psychological readiness for changes is considered. This phenomenon was studied through the research of personal characteristics of the administrators of the schools and the identification of dominant psychological factors that affect the process of their adaptation to change. Respondents demonstrated a medium-level of advantage in such indicators as "passion", "ingenuity", "confidence". The indicator of "optimism" was defined as insufficient to implement changes in educational institutions. Also, the slow pace of education reforms can be explained by the low level of indicators "courage", "adaptability", "tolerance for uncertainty". The results of the research revealed also contradictions between the high self-esteem of respondents regarding their attitude to change and towards the introduction of innovations in general secondary education, and low levels of such components of personal readiness of school managers for change as "courage", "adaptability", "tolerance for uncertainty". These factors are especially important for the effective transformation of schools and for the implementation of reforms in Ukraine. Low indicators may indicate a distorted and unconstructive system of motivation in the work of the administrators of the institutions of general education and, therefore, be a deterrent in making changes and implementing new ones.У статті представлено результати аналітичного дослідження особистісної готовності до змін у керівників закладів загальної середньої освіти, проведеного кафедрою освітнього лідерства Київського університету імені Бориса Грінченка у жовтні-листопаді 2021 року. При організації дослідження нами була використана методика «Особистісна готовність до змін» (PCRS: Personal Change Readiness Survey), створена А. Ролнік, С. Хезер, М. Голд, К. Хал в адаптації Н. Бажанової, Г. Бардієр. Феномен психологічної готовності розглядається крізь визначення особистісних характеристик керівника школи та виявлення домінуючих психологічних чинників, які впливають на процес адаптації до змін. Респонденти продемонстрували перевагу середнього рівня за такими показниками, як «пристрасність», «винахідливість», «впевненість». Такий показник як «оптимізм» визначається як низький для потреб запровадження змін у закладах освіти. Складність у проведенні реформи освіти може бути поясненою низьким рівнем за показниками «сміливість», «адаптивність», «толерантність до невизначеності». Результати дослідження також виявили протиріччя між високою самооцінкою респондентів щодо свого ставлення до змін, запровадження інновацій у закладах загальної середньої освіти та низькими рівнями таких складових особистісної готовності керівників шкіл до змін, як «сміливість», «адаптивність», «толерантність до невизначеності», необхідними для ефективної трансформації шкіл та реалізації реформ в Україні. Низькі показники можуть свідчити про викривлену та неконструктивну систему мотивації в роботі керівника ЗЗСО, а отже бути стримуючим чинником у прийнятті змін та реалізації нового
РОЗВИТОК ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ У СВІТЛІ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ Л.С. ВИГОТСЬКОГО
No full textThe article presents the results of the analysis of the scientific views of L. S. Vygotsky on giftedness and abilities in the context of the theory of cultural-historical development. Giftedness is considered by the scientist as a universal prerequisite for all people for their personal development in specific cultural-historical conditions. Special giftedness (intellectual, motor, practical, emotional, musical, etc.) is the result of the purposeful development of the abilities and structures of the personality in their interconnection and mutual influence. Thus, the development of a gifted personality as a whole is a process of mastering historically established forms of activity and relationships. The main mechanism for the development of a gifted person in the educational process is the solution of the dynamic contradiction between the level of actual development and the zone of proximal development. The ideas of L. S. Vygotsky about an integral gifted personality and the directions of its development are consonant with the goals facing modern education, and are applied in the theory and practice of building a personality-oriented New Ukrainian School.У статті наведено результати аналізу наукових поглядів Л. С. Виготського на обдарованість та здібності в контексті теорії культурно-історичного розвитку. Обдарованість розглядається вченим як загальна для всіх людей передумова їх особистісного розвитку в конкретних культурно-історичних умовах. Спеціальні обдарованості (інтелектуальна, моторна, практична, емоційна, музична тощо) є результатом цілеспрямованого розвитку здібностей і особистісних структур у їх взаємозв’язках і взаємовпливах. Таким чином розвиток обдарованої особистості як цілісності є процесом освоєння форм діяльності та відносин, що історично склалися. Основний механізм розвитку обдарованої особистості в освітньому процесі – це вирішення динамічної суперечності між рівнем актуального розвитку та зоною ближчого розвитку. Ідеї Л.С.Виготського про цілісну обдаровану особистість та напрямки її розвитку співзвучні цілям, які стоять перед сучасною освітою, і знаходять застосування в теорії та практиці розбудови особистісно орієнтованої Нової української школи
ЯКІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ: МІЖНАРОДНИЙ ДИСКУРС
No full textThe article deals with the state of research of the concept of higher education quality in Ukraine and other countries of the world. The issue of assessment of university education quality has been defined as the insufficiently studied phenomenon in the domestic and foreign scientific literature and, therefore, it requires further research. It has been found out that the world community considers high-quality higher education as a tool for social, cultural and economic growth. The article stresses that nowadays there is no country which would be satisfied with its higher education system, and the search for innovations for provision tangible results continues. The views of the scientists on higher education quality have been revealed: higher education quality is considered as a set of qualities of a person with higher education that reflects his or her professional competence, value orientation, social orientation and determines the ability of higher education to satisfy both personal spiritual and material needs, as well as the needs of society.У статті аналізується поняття якості вищої освіти, яке є одним із центральних у сучасному науковому дискурсі. Зазначено наявність різних підходів вчених, експертів та викладачів до визначення поняття «якість вищої освіти» та поглядів на оцінку якості вищої освіти; пріоритетність забезпечення ефективної, доступної та якісної освіти через лібералізацію вищої освіти та, як результат, посилення автономії закладів вищої освіти та їхньої соціальної відповідальності. Зауважено сприйняття високоякісної вищої освіти світовим співтовариством як інструмент соціального, культурного та економічного зростання; наявність суттєвих трансформацій у понятті культури якості: від традиційного розуміння як обов’язкової складової інституційної академічної культури закладу вищої освіти до усвідомлення суспільством фундаментальної ролі вищої освіти у формуванні корпоративної культури закладу вищої освіти. Якість вищої освіти зазначено головною метою державної системи забезпечення якості вищої освіти – надання громадянам якісних освітніх послуг; стимулювання розвитку закладів вищої освіти та освітніх програм шляхом безперервного управління процесом забезпечення якості; забезпечення інтегрування вищої освіти у глобальну систему освіти; створення умов для конкуренції української вищої освіти на світовому та європейському ринках освітніх послуг. З іншого боку, якість вищої освіти розглядається як сукупність якостей особистості з вищою освітою, яка відображає її професійну компетентність, ціннісні орієнтації, соціальну спрямованість і визначає здатність вищої освіти задовольняти як особистісні духовні, так і матеріальні. потреби, а також потреби суспільства. У статті наголошено на тому, що основним критерієм якості освіти є ступінь задоволення потреб особистості та суспільства, відповідність потребам особистості, роботодавців та суспільства, тому результати освіти можуть оцінюватися різними суб’єктами (студентами, батьками, викладачами, роботодавцями тощо) за різними критеріями, на різних рівнях, а це актуалізує проблему підходів до технологій моніторингу та управління якістю вищої освіти. Якість вищої освіти розглядається як комплексна характеристика, що відображає спектр і рівень освітніх послуг, що надаються системою освіти відповідно до інтересів особи, суспільства та держави. Незважаючи на те, що ця тема широко обговорюється вченими, викладачами та фахівцями в інших галузях, серед викладачів та науковців не існує єдиної думки щодо трактування поняття якості вищої освіти, що підкреслює необхідність та актуальність досліджень у цьому напрямку
РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТА ЇЇ РОЛЬ У ВІДНОВЛЕННІ КРАЇНИ
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the European experience in the formation of entrepreneurial competence, which implies a strong connection with the economic and financial literacy of a person. The article emphasizes that entrepreneurial competence includes pronounced social, pedagogical and content aspects and has specific characteristics. The author analyzed the concepts of "entrepreneurship", "entrepreneurial initiative" and characterized the main features, components of entrepreneurial education. Based on the European experience, the author notes that the problem of the development of entrepreneurial education may be quite appropriate in the system of higher education, in universities in particular, given their scientific, technical and innovative potential. The author analyzed the main models of entrepreneurial education used in world and European practice. Particular attention in the article paid to the development of entrepreneurial competence in Ukraine and the need to popularize the ideas of environmental and socially oriented entrepreneurship.Стаття присвячена аналізу європейського досвіду з формування підприємницької компетентності, яка передбачає міцний з’язок із економічною та фінансовою грамотністю людини. В статті підкреслюється, що підприємницька компетентність містить у собі яскраво виражені соціальний, педагогічний та змістовний аспекти та володіє конкретними характеристиками. Автором здійснено аналіз поняття підприємництва, підприємницької ініціативи, схарактеризовані основні особливості, складові та риси підприємницької освіти. Спираючись на європейський досвід, автор зауважує, що проблема розвитку підприємницької освіти може бути цілком доречною в системі вищої освіти, та в університетах зокрема, враховуючи їх науково-технічний та інноваційний потенціал. Автором здійснено аналіз основних моделей підприємницької освіти, що використовуються в світовій та європейський практиці. Особлива увага в статті приділена стану розвитку підприємницької компетентності в Україні та необхідності популяризації ідей екологічного та соціально спрямованого підприємництва
«Школа дає знання. Знання дає силу. Сила дає владу…»: з історії діяльності Товариства «Просвіта» ім. Бориса Грінченка у таборі полонених українців Зальцведель, Німеччина (1916-1917 рр.)
Get PDFThe article reveals the specifics of the activities of the Borys Grinchenko «Prosvita» Society,which led to the establishment of the People's School with the same name in the Salzwedel camp (Germany). The initial phase of its activity was marked by significant difficulties due to the reluctance of some captives to visit it due to fear of reprisals from the Russian tsarism (after their returning home). But in consequence to the explanatory work of the members of the Educational Department Union for the Liberation of Ukraine and the Ukrainian most active members in the camp, this fear was overcome, after which the number of students began to increase steadily.
During 1916-1917, hundreds of Ukrainian captives graduated from the Borys Grinchenko People's School, who received not only basic knowledge (writing, reading, arithmetic) within its walls, but also gained the understanding of many phenomena of political and social life and, in addition, mastered the basics of agronomic and exact sciences. The school initiated profound changes in their consciousness, making school graduates an integral part of the Ukrainian world, the political component of which was mercilessly persecuted in Russia, and therefore forced to choose their «place under the sun» on German soil.
The Borys Grinchenko People's School became one of the most powerful system-forming national factors in the camp, which created the Ukrainian environment through its very work. Within its walls - sometimes even against their will – the prisoners began to realize the injustice of the socio-political order in tsarist Russia and to understand the ultimate need to separate Ukraine from the imperial centre with its subsequent acquisition of the sovereign status. In this way, all the time the School and its pedagogical staff significantly participated in the process of forming the national-state worldview of those Ukrainian captives who sought education, fully fulfilling their patriotic duty to their Motherland.У статті розкрито специфіку діяльності Товариства «Просвіта» імені Бориса Грінченка, заходами якого у таборі Зальцведель (Німеччина) провадилася однойменна Народна школа. Початкова фаза її діяльності була позначена значними труднощами, що зумовлювалися неготовністю частини таборян її відвідувати із-за побоювань репресій з боку російського царату (після їх повернення додому). Але завдяки роз’яснювальній роботі членів Просвітнього відділу СВУ та українського активу табору цей страх було подолано, після чого кількість учнів почала невпинно збільшуватися.
Протягом 1916-1917 рр. Народну школу імені Бориса Грінченка скінчили сотні полонених українців, які отримали в її стінах не лише початкові знання (письмо, читання, рахунок), але й винесли з неї розуміння багатьох явищ політичного і суспільного життя, а крім того – засвоїли основи агрономічних та точних наук. Школа започаткувала глибинні зміни в їх свідомості, зробивши випускників школи інтегральною частинкою українського світу, політична складова якого була нещадно переслідувана у Росії, і відтак – змушеного виборювати своє «місце під сонцем» на німецькій землі.
Народна школа імені Бориса Грінченка стала одним з найпотужніших системо-формуючих національних чинників в таборі, яка самою своєю роботою творила українське середовище. В її стінах – інколи навіть повз своєї волі – полонені починали усвідомлювати несправедливість соціально-політичних порядків у царській Росії та розуміти конечну потребу відокремлення України від імперського центру з подальшим набуттям нею суверенного статусу. Таким чином Школа та її педагогічний склад весь час дуже істотно долучалися до процесу формування національно-державницького світогляду тих полонених українців, які прагнули до освіти, сповна виконавши свій патріотичний обов’язок перед Батьківщино
Психолого-педагогічний супровід майбутніх вихователів з розвитку мовлення дітей раннього віку
Get PDFThe article defines the essence of the concept of "psychological-pedagogical support" as a complex system of activities for the organization of optimal conditions and partner support on the part of teachers, realizing opportunities for self-discovery, revealing the creative potential, abilities, inclinations, interests and motives, forming a sense of self-worth and striving for self-realization through the active application of scientific achievements for each student of higher educational institution. The main emphases of scientists regarding interaction with young children in the field of speech development, which should be taken into account by practitioners, are analyzed: the existence of two parallel spheres of speech communication: communication with adults and communication with children; the effect of imitating the speech of an adult; considering speech as an accompanying activity without which no other child's activity can take place fully. Numerous approaches that ensure the effectiveness of psychological and pedagogical support of educators-to-be in planning and organizing forms of interaction with young children are highlighted: reflexive, axiological, competence-based. The algorithm for psychological and pedagogical support of educators-to-be is outlined: determination of the level of ideas and awareness of the psychological characteristics of young children; awareness of the patterns of speech development of young children; understanding the differential selection of effective forms of interaction with children, giving preference to modern methods and techniques; modeling of forms of partnership interaction with parents of pupils; case testing of various forms of interaction during practical training in early childhood groups; presentation of positive experience in various educational circles. The peculiarities of modern forms of interaction with children are analyzed, attention on indirect and direct forms of interaction on the development of speech is focused.У статті визначено сутність поняття «психолого-педагогічний супровід» як комплексної системи заходів з організації оптимальних умов і партнерської підтримки з боку викладачів, що реалізують можливості для самопізнання, розкриття творчого потенціалу, здібностей, нахилів, інтересів і мотивів, формування почуття самоцінності й прагнення до самореалізації через активне застосування досягнень науки для кожного здобувача вищої освіти. Проаналізовано основні акценти науковців щодо взаємодії з дітьми раннього віку в площині розвитку мовлення, які мають враховуватися практиками: існування двох паралельних сфер мовленнєвого спілкування: спілкування з дорослими і спілкування з дітьми; ефект наслідування мовлення дорослого; розглядання мовлення як супроводжувальної діяльності, без якої не може відбуватися повноцінно жодна інша дитяча діяльність. Висвітлено низку підходів, які забезпечують ефективність психолого-педагогічного супроводу майбутніх вихователів планування та організації форм взаємодії з дітьми раннього віку: рефлексійний, аксіологічний, компетентнісний. Окреслено алгоритм здійснення психолого-педагогічного супроводу майбутніх вихователів: визначення рівня уявлень та обізнаності про психологічні характеристики дітей раннього віку; поінформованість про закономірності розвитку мовлення дітей раннього віку; розуміння диференційного відбору ефективних форм взаємодії з дітьми, надання переваги сучасним методам і прийомам; моделювання форм партнерської взаємодії з батьками вихованців; апробування кейсу різних форм взаємодії під час виробничої практики в групах раннього віку; презентація позитивного досвіду в різних освітніх колах. Проаналізовано особливості сучасних форм взаємодії з дітьми, акцентовано увагу на опосередковані й безпосередні форми взаємодії з розвитку мовлення
Реалізація принципів академічної доброчесності як дієвий інструмент забезпечення якості вищої освіти
Get PDFThe article describes the moral and ethical values and legislative norms governing the observance of academic integrity. The opinions of scientists regarding the reasons for violating the rules of academic integrity are summarized. The survey of students of pedagogical specialties of the first (bachelor's) and second (master's) levels of full-time higher education of the Faculty of Pedagogical Education of Borys Grinchenko Kyiv University was conducted, during which the reasons for violations of academic plagiarism (in particular, copying and outsourcing of tasks) by students of higher education institutions were found out; the main ways of overcoming violations of the rules of academic integrity are defined; effective methods of forming a conscious attitude to academic culture in education were found out, among which the most effective was the involvement of students in the activities of the Scientific Society of students, postgraduates, doctoral students and young scientists of the University.У статті охарактеризовано морально-етичні цінності та законодавчі норми, що регулюють дотримання академічної доброчесності. Узагальнено думки науковців щодо причин порушення правил академічної доброчесності. Здійснено опитування студентів педагогічних спеціальностей першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти денної форми навчання Факультету педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка у ході якого з’ясовано причини порушення академічної доброчесності (зокрема списування та аутсорсинг завдань) здобувачами освіти в ЗВО; визначено основні шляхи подолання порушень правил академічної доброчесності; з’ясовано ефективні методи формування усвідомленого ставлення до академічної культури в освіті, серед яких найбільш ефективним визначено залучення студентів до діяльності в Науковому товаристві студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Університету
Лідерство в освіті як провідний напрям освітньої політики
Get PDFThe article is devoted to the analysis of theoretical and practical aspects of educational leadership. It is noted that leadership is a model of management of an educational organization that stimulates the innovative behaviour of teachers, ensures the use of innovations at all levels of the organization. It should create the practice of corporate management in order to support the innovative behaviour of teachers at educational institutions of various types.
It is shown by the author that one of the principal directions of the state educational policy is leadership in education as a way of effective staff management in the education management system. Various approaches to the definition of educational policy are proposed, where common indicators are: the organized and purposeful activity of the state; the complex system of measures of state institutions; the key subject of educational policy in society is the state; the education system is a leading institution of a democratic society.
The priority areas of educational policy are highlighted: ensuring state guarantees of access to quality education; creation of conditions for improving the quality of general and vocational education; formation of effective economic relations in the education system; enrolling highly qualified specialists to the system of education, their support by the state and society; management of education development based on the distribution of responsibility between the subjects of the educational policy.
The emphasis is placed on the technique of managing a structural unit at an educational institution (a set of operations, processes and procedures of managerial activity that are performed formally, based on rules and instructions). It has been proven that the training of managers in the main aspects of staff policy in the field of education, the involvement in training programs and advanced training in matters of staff management, contribute to the formation of scientifically based work with scientific and pedagogical staff, which ensures the effective organization of the educational processСтаття присвячена аналізу теоретико-практичних аспектів освітнього лідерства. Зазначено, що лідерство: це модель управління освітньою організацією, що стимулює інноваційну поведінку педагогів, забезпечує використання новацій на всіх рівнях організації; повинно створити практику корпоративного управління з метою підтримки інноваційної поведінки педагогів в освітніх закладах різного типу.
Автором показано, що одним із провідних напрямів державної освітньої політики виступає лідерство в освіті як спосіб ефективного управління персоналом в системі менеджменту освіти. Запропоновано різні підходи до визначення освітньої політики, де спільними показниками виступають: організована й цілеспрямована діяльність держави; комплексна система заходів державних інституцій; ключовий суб’єкт освітньої політики в суспільстві – держава; система освіти – провідний інститут демократичного суспільства.
У статті виокремлено пріоритетні напрями освітньої політики: забезпечення державних гарантій доступу якісної освіти; створення умов для підвищення якості загальної та професійної освіти; формування ефективних економічних відносин в системі освіти; забезпечення системи освіти висококваліфікованими фахівцями, їх підтримка державою та суспільством; управління розвитком освіти на основі розподілу відповідальності між суб’єктами освітньої політики.
Акцентовано увагу на техніці управління структурним підрозділом у закладі освіти (сукупність операцій, процесів і процедур управлінської діяльності, які виконуються формалізовано, на основі правил, інструкцій). Доведено, що навчання керівників основним аспектам кадрової політики в галузі освіти, залучення в програми їх підготовки й підвищення кваліфікації з питань організації управління персоналом сприяють формуванню в них науково обгрунтованої роботи з науково-педагогічними працівниками, що забезпечує ефективну організацію освітнього процесу
Цифровізація освіти сучасного суспільства: проблеми, досвід, перспективи
Get PDFThe article analyzes the digitalization of modern education. Its relevance is determined by the role of education in the life of the modern society, which is based on the principles and values of the post-industrial era. Every year digital technologies play an increasingly important role in the improvement of national education, contributing to the enhancement of the quality of training of teachers-to-be and bringing education closer to science. At the same time, these technologies require an analysis of their impact on the society. In this regard, the study of digitalization of education and its social consequences appears to be a very relevant area of scientific research.
To achieve the goal, methods of social cognition, the analysis of philosophical, sociological, pedagogical literature, the synthesis and modeling of socio-cultural processes have been used.
The main problems of the digitalization of education have been identified: dehumanization of educational relations and further dehumanization of all other social relations, the ability of students to be creative, the growth of pragmatism and individualism based on the values of personal comfort and consumption. The prospects for the digitalization of the education system have been determined: instrumental prospects – equipping educational institutions with high-quality software, information systems that provide access to educational resources, the introduction of information (distance) technologies, online learning, changing the requirements for teachers and students, the formation of new educational structures , inevitable changes in the usual forms and methods of education; value-meaningful prospects – finding a harmonious unity with the best traditions of national education.
Solving practical issues related to the implementation of the state policy of digitalization of various spheres of social relations, which contribute to the coordination of the efforts of scientists, politicians, civil society institutions for the socio-economic and cultural development of the information society, is of crucial importance.У статті проаналізовано цифровізацію сучасної освіти. Її актуальність визначається роллю освіти у житті сучасного суспільства, що орієнтується на принципи та цінності постіндустріальної епохи. В удосконаленні національної освіти з кожним роком усе більшу роль набувають цифрові технології, що сприяють підвищенню якості підготовки майбутніх учителів і зближення освіти з наукою. Водночас ці технології потребують аналізу їх впливу на суспільство. В зв’язку з цим вивчення питань цифровізації освіти та її соціальних наслідків видається дуже актуальним напрямом наукових досліджень.
Для досягнення поставленої мети використано методи соціального пізнання, аналізу філософської, соціологічної, педагогічної літератури, синтезу та моделювання соціально-культурних процесів.
Визначено основні проблеми цифровізації освіти: дегуманізація освітніх, а далі всіх інших соціальних відносин, здатності здобувачів освіти до творчості, зростання прагматизму й індивідуалізму на основі цінностей особистого комфорту й споживання. Визначено перспективи цифровізації системи освіти: інструментальні – оснащення освітніх закладів якісним програмним забезпеченням, інформаційними системами, що забезпечують доступ до освітніх ресурсів, впровадження інформаційних (дистанційних) технологій, он-лайн-навчання, зміна вимог до викладачів і здобувачів освіти, становлення нових освітніх структур, неминучі зміни звичних форм і методів навчання; ціннісно-смислові – знаходження гармонійної єдності з найкращими традиціями вітчизняної освіти. Розв’язання практичних питань, пов’язаних з реалізацією державної політики цифровізації різних сфер суспільних відносин, що сприяють координації зусиль науковців, політиків, інститутів громадянського суспільства з соціально-економічного та культурного розвитку інформаційного суспільства