Osvitologichnij Diskurs (E-Journal - Borys Grinchenko Kiev University) / Освітологічний дискурс (Київський університет імені Бориса Грінченка)
Not a member yet
716 research outputs found
Sort by
Взаємні синергійні впливи візуального підходу та SMART-освіти
Full text linkThe accelerated advancement of information and communication technologies has profoundly transformed educational paradigms across the globe, fostering the emergence of innovative teaching and learning methodologies. Among these, SMART education and visual approaches stand out as responses to the evolving needs of the contemporary information society. This article explores the synergistic interplay between visual methodologies and SMART education, focusing on their conceptual foundations, practical implementations, benefits, limitations, and prospective development paths. The study aims to investigate the reciprocal influence of visual strategies and SMART education within the framework of an information-driven society. Key research inquiries address the educational impact of visual approaches, the implementation of SMART learning environments, and the rationale for their integrated application. To address these objectives, the study employed theoretical research methods, including analysis and synthesis, abstraction, generalization, systematization, and comparative analysis. Findings reveal that the effective integration of visual approaches and SMART education is grounded in several essential principles: multimedia visualization as a technological backbone of SMART learning spaces; the interactivity and adaptability of digital tools that support personalized learning pathways and foster learner engagement; cognitive scaffolding through visual clarity, associative links, and multimodal information delivery; and the prioritization of digital competence development as a core educational outcome. The analysis confirms that the convergence of visual approaches and SMART education holds both pragmatic and strategic significance. It opens new avenues for further exploration in areas such as pedagogical design, user interface ergonomics, visual literacy, and the ethical dimensions of digital learning environments.Швидкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) змінив освітні парадигми в усьому світі, породивши інноваційні методології викладання та навчання. Серед них SMART-освіта та візуальні підходи стали тими новаціями, які відповідають потребам сучасного інформаційного суспільства.У статті розглядається синергійний взаємозв’язок візуального підходу та SMART-освіти в контексті розвитку інформаційного суспільства, аналізуються їхні теоретичні основи, практичне застосування, переваги, виклики та майбутні напрями для розвитку. Метою статті є виявлення взаємних впливіввізуального підходу та SMART-освіти в контексті розвитку інформаційного суспільства. Основні дослідницькі питання: аналіз впливу візуального підходу на освіту та впровадження SMART-освіти, обґрунтування синергетичної інтеграція візуального підходу й SMART-освіти. Для досягнення поставленої мети були використані такі методи: аналіз і синтез, абстрагування та узагальнення, систематизація, порівняльний аналіз. У ході дослідження обґрунтовано, що синергічна інтеграція візуального підходу та SMART-освіти ґрунтується на декількох ключових принципах: мультимедійній візуалізації як технологічному підґрунті SMART-освітніх середовищ; інтерактивності й адаптивності цифрових засобів, які забезпечують індивідуалізацію освітньої траєкторії та активну залученість здобувачів освіти до навчання; когнітивній підтримці навчання через наочність, асоціативність, багатоканальне подання інформації; фокусі на розвитку цифрових компетентностей як інтегрального результату сучасної освіти. Підтверджено, що взаємодія візуального підходу та SMART-освіти має не лише прагматичний, але й стратегічний вимір, оскільки вона потребує подальших досліджень у напрямі педагогічного дизайну, інтерфейсної ергономіки, візуальної грамотності та етичних аспектів цифрового навчання
Використання засобів ІКТ у вивченні англійської мови як фахової
Full text linkA modern specialist in Ukraine must have a fairly high level of English. Today, the entire scientific world depends on the English language: scientific information, new developments, inventions and instructions, discussions and correspondence. The paper describes the features of using various ICT tools in the educational process when training students of humanitarian specialties. An overview of the advantages of using individual ICT tools is carried out in order to reveal their possibilities for learning English as a professional language. It is emphasized that today the use of various ICT tools in the process of studying English as a professional language is designed to help develop the student’s personality and motivate him to long-term study of the English language. The use of various ICT tools in the process of studying English as a professional language improves a number of competencies in students, such as: the ability to compare the advantages and disadvantages of information provided in different sources, the ability to choose the necessary technologies for searching for the necessary information, the creation and use of a model of studying and processing information. It is emphasized that ICT tools in the process of studying Englishas a professional language help the teacher to make language learning easier and more modern, closer to real conditions. The article emphasizes the need for a rational combination of the traditional form of the educational process and modern ICT tools in the process of studying English as a professional language. Examples of ICT tools that can be used in the educational process (in the process of studying English as a professional language) are offered. The possibility and expediency of monitoring and assessing students’ achievements through various ICT tools of students’ knowledge are described. It is concluded that the use of various ICT tools in the process of learning English as a professional language makes it possible to create an individual educational trajectory of the student.Стаття присвячена аналізу використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процесі вивчення англійської мови як фахової. Методом дослідження є обґрунтування необхідності інтеграції ІКТ в освітній процес для розвитку ключових компетентностей студентів, таких як комунікативна, граматична, лексична та фонетична для фахового володіння англійською мовою. У статті розглядається значення ІКТ як інструментів, що забезпечують доступ до широкого спектра навчальних ресурсів і сприяють створенню інтерактивного середовища для покращення мовних навичок студентів. Особливий акцент робиться на використанні комп’ютерних програм, мобільних додатків, онлайн-курсів і платформ, що дозволяє студентам практикувати мовні компетентності в реальному часі та забезпечує доступ до актуальних матеріалів. Дослідження базується на комбінованому підході, який включає теоретичний аналіз, огляд наукових праць, а також практичні приклади використання ІКТ в освітньому процесі. Автор підкреслює переваги використання ІКТ у навчанні, серед яких доступність інформації, інтерактивність навчальних матеріалів, а також можливість отримати зворотний зв’язок у реальному часі, що сприяє більшій ефективності у процесі вивчення англійської мови. Серед головних результатів дослідження — підвищення мотивації студентів до вивчення англійської мови, розширення їхнього кругозору за допомогою інтерактивних ігор, вікторин, а також міжнародної навчальної платформи. Програми та додатки, такі як Duolingo, Grammarly, HelloTalk, стали класичними інструментами вивчення мови, які дозволяють не тільки вивчити нову лексику та граматику, а й удосконалювати вимову та впроваджувати теорію в реальне спілкування. Також у статті розглядається роль ІКТ у розвитку комунікативних, лексичних, граматичних і соціальних компетентностей майбутніх перекладачів. Використання ІКТ забезпечує значні переваги, зокрема в організації зворотного зв’язку та самоконтролю освітнього процесу. Система ІКТ може бути використана для створення індивідуальних завдань та адаптації навчального матеріалу під конкретні потреби студентів, що робить навчання більш персоналізованим. На прикладі таких інструментів, як комп’ютерні програми для вивчення мови (Duolingo, Memrise, Babbel), соціальні мережі та платформи для відеоконференцій (Zoom, Skype), описано методи, які можуть допомогти у формуванні вміння студентів використовувати англійську мову в професійному контексті. Також досліджено використання сучасних технологій, таких як чат-боти, штучний інтелект, для генерації мовних завдань і підтримки реального діалогу, а також можливості інтеграції мобільних додатків для самостійного вивчення. Підсумовуючи, стаття демонструє, як засоби ІКТ можуть бути ефективно використані в освітньому процесі для вивчення англійської мови майбутніми перекладачами, спираючись на розвиток всіх іншомовних компетентностей майбутніх фахівців
Аналіз тенденцій навчання підприємництва магістрів у галузі освіти в Чеській Республіці
Full text linkThe article identifies and summarises the trends in teaching entrepreneurship at master’s level in the Czech Republic for the period 2006–2025 at the European, national, and institutional levels and substantiates their characteristics. It is noted that the Czech Republic is one of the European countries that supports initiatives for entrepreneurship education in higher education institutions at the EU level, and is also a strategic partner of Ukraine in implementing the ideas of attractiveness in the content of educational programs for training specialists in various industries, which determined the choice of this country for studying relevant trends.
The article describes and systematizes trends in teaching entrepreneurship for masters in the field of education in the Czech Republic according to the defined criteria: strategic-targeted, organizational-content, and resultbased-prognostic. The main trends of the strategic purpose are: implementation of the European strategy for entrepreneurship education at the level of EU member states, orientation on the EU regulatory framework; creation of a regulatory framework for the development of entrepreneurship in the country; supporting initiatives and projects for the development of entrepreneurship at the European, national, regional and local levels; developing and implementing state educational programs for teaching entrepreneurship to different segments of the population and at all levels of education in the country. Organizational and substantive trends include: compliance with the European framework for providing entrepreneurship education; cooperation with groups of coordinators engaged in entrepreneurship education at the EU level; launching and coordinating networks of simulation companies for entrepreneurship education; changing the concept of education in higher education institutions regardingthe upbringing of entrepreneurship in the process of professional training of specialists in various fields; modernization of educational programs for professional training of specialists in the field of education in higher education institutions with the inclusion of sustainable and social entrepreneurship; involvement of leading specialists from the business sector (practitioners, entrepreneurs, graduates) in the educational process; implementation of elements of the dual education system in universities; support and guidance of educational institutions and graduate partners in creating their own businesses; expansion of strategic areas of entrepreneurial education by strengthening partnership cooperation between universities at the EU level. The main trends of the result-oriented and predictive purpose are: the spread of experience in teaching entrepreneurship to masters in the field of education; teaching entrepreneurship to teachers as one of the career options.
It is noted that the experience of teaching entrepreneurship to masters in the educational field at universities in theCzech Republic can serve as a guideline for the modernization of relevant educational programs at universities in Ukraine.У статті визначено та узагальнено тенденції навчання підприємництва магістрів у галузі освіти в Чеській Республіці періоду 2006–2025 рр. на загальноєвропейському, національному та інституційному рівнях, обґрунтовано їх характеристики. Зазначено, що Чеська Республіка є однією із європейських країн, що підтримує ініціативи навчання підприємництва в закладах вищої освіти на рівні ЄС, а також є стратегічним партнером України у питаннях реалізації ідей підприємництва у змісті освітніх програм підготовки фахівців різних галузей, що визначило вибір цієї країни для дослідження відповідних тенденцій.
У статті охарактеризовано та систематизовано тенденції навчання підприємництва магістрів у галузі освіти в Чеській Республіці відповідно до визначених критеріїв: стратегічно-цільового, організаційно-змістового, результативно-прогностичного. Визначено основні тенденції стратегічно-цільового призначення — реалізація загальноєвропейської стратегії навчання підприємництва на рівні країн-членів ЄС, орієнтація на нормативно-правову базу ЄС; створення нормативно-правової бази щодо розвитку підприємництва в країні; підтримка ініціатив та проєктів з розвитку підприємництва загальноєвропейського, національного, регіонального, місцевого рівнів; розробка та реалізація державних освітніх програм навчання підприємництва різних верств населення та на всіх рівнях освіти в країні. До тенденцій організаційно-змістового призначення віднесено: відповідність загальноєвропейській структурі забезпечення навчання підприємництва; співпраця з групами координаторів, залучених до навчання підприємництва на рівні ЄС; запуск і координація мереж імітаційних компаній для навчання підприємництва; зміна концепції навчання в закладах вищої освіти щодо навчання підприємництва у процесі професійної підготовки фахівців різних галузей; модернізація освітніх програм професійної підготовки фахівців галузі освіти в ЗВО з метою включення сталого та соціального підприємництва; залучення провідних фахівців підприємницької галузі у процес викладання (практиків, підприємців, випускників); реалізація елементів дуальної системи освіти у ЗВО; підтримка та супровід провайдерами освіти та партнерами випускників у створенні власного бізнесу; розширення стратегічних напрямів навчання підприємництва шляхом збільшення партнерських співпраць ЗВО на рівні ЄС. Основними тенденціями результативно-прогностичного призначення визначено: поширення досвіду навчання підприємництва магістрів у галузі освіти; навчання підприємницькій діяльності педагогів як одного із варіантів кар’єри.
Зазначено, що досвід навчання підприємництву магістрів у галузі освіти у закладах вищої освіти Чеської Республіки може слугувати орієнтиром для модернізації відповідних освітніх програм у ЗВО України в умовах повоєнної відбудови
Цифрова інфраструктура освітнього середовища професійної підготовки майбутніх економістів
Full text linkThe theoretical foundations of the formation of a digital infrastructure for the educational environment for training future economists are considered. The information and educational environment of a higher education institution is defined as a system of means of information transfer, software and methodological support, which is aimed at providing information services and resources of an educational nature. The digital educational environment is considered as an integrative system that combines information and communication technologies, digital resources, technical means, platforms, services and methodological support in order to ensure high-quality and accessible education. Contradictions that need to be overcome for the effective functioning of the information and educational environment of a higher education institution are identified, namely between: the use of traditional forms of teaching by older teachers and the use of information resources; the potential and real possibilities of digitalisation of the educational process in a higher education institution; traditional methodological support and digitalisation of the educational process. The essence and features of building a digital infrastructure for the educational environment for the professional training of future economists are revealed; the components of the information educational environment (computers, multimedia devices, interactive whiteboards, the Internet, StarLink, video conferencing, electronic platforms, cloud services, social networks, artificial intelligence, virtual and augmented reality, etc.) are identified; the components of the digital educational space infrastructure (digital resources, modern pedagogical technologies, forms of information interaction between participants in the educational process, technological means of information computer technologies, equipment, databases) are identified; a nomenclature of digital tools and resources for the educational process is created; the main objects of digital information in economic activity are identified. The components of the information and educational environment and the components of the digital infrastructure have been identified, in particular artificial intelligence, cloud technologies, multimedia devices, video services, adaptive digital platforms, augmented and virtual reality. The feasibility of using parsers, digital ecosystems, personalised educational profiles and recommendation mechanisms for individualising learning and increasing its effectiveness is justified. A list of relevant digital tools that ensure continuous interaction between participants in the educational process is provided. It is concluded that the creation of digital infrastructure not only contributes to improving the quality of training for future economists, but also ensures the formation of a digital culture and readiness to work in conditions of rapid change and challenges of the digital economy.Розглянуто теоретичні засади формування цифрової інфраструктури освітнього середовища підготовки майбутніх економістів. Інформаційно-освітнє середовище закладу вищої освіти визначено як систему засобів передачі інформації, програмного та методичного забезпечення, яка спрямована на надання інформаційних послуг і ресурсів освітнього спрямування. Цифрове освітнє середовище розглянуто як інтегративну систему, що поєднує інформаційно-комунікаційні технології, цифрові ресурси, технічні засоби, платформи, сервіси та методичну підтримку з метою забезпечення якісного й доступного навчання. Визначено суперечності, які необхідно подолати для ефективного функціонування інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти, а саме між: застосуванням традиційних форм навчання викладачами старшого покоління і використанням інформаційних ресурсів; потенційними і реальними можливостями цифровізації освітнього процесу у закладі вищої освіти; традиційним методичним забезпеченням і цифровізацією освітнього процесу. Розкрито сутність та особливості побудови цифрової інфраструктури освітнього середовища професійної підготовки майбутніх економістів; виокремлено складові інформаційного освітнього середовища (комп’ютери, мультимедійні пристрої, інтерактивні дошки,Internet, StarLink, відеоконференції, електронні платформи, хмарні сервіси, соціальні мережі, штучний інтелект, віртуальна та доповнена реальність тощо); визначено компоненти інфраструктури цифрового освітнього простору (цифрові ресурси, сучасні педагогічні технології, форми інформаційної взаємодії учасників освітнього процесу, технологічні засоби інформаційних комп’ютерних технологій, обладнання, бази даних); створено номенклатуру цифрових інструментів та ресурсів освітнього процесу; виділено основні об’єкти цифрової інформації в економічній діяльності. Виокремлено складові інформаційно-освітнього середовища та компоненти цифрової інфраструктури, зокрема штучний інтелект, хмарні технології, мультимедійні пристрої, відеосервіси, адаптивні цифрові платформи, доповнену й віртуальну реальність. Обґрунтовано доцільність використання парсерів, цифрових екосистем, персоналізованих освітніх профілів і рекомендаційних механізмів для індивідуалізації навчання та підвищення його ефективності. Наведено перелік актуальних цифрових інструментів, що забезпечують безперервну взаємодію учасників освітнього процесу. Зроблено висновок, що створення цифрової інфраструктури не лише сприяє підвищенню якості підготовки майбутніх економістів, а й забезпечує формування цифрової культури, готовність до роботи в умовах швидких змін і викликів цифрової економіки
Окремі компоненти методики використання журнальних та конференційних систем у рецензуванні наукових праць
Full text linkThe peer review processes of scholarly works have undergone fundamental changes with the implementation of digital journal and conference systems that automate editorial workflow stages from manuscript submission to coordination of expert evaluation procedures. Effective utilization of modern scholarly publishing management platforms, such as Open Journal Systems, ScholarOne Manuscripts, Editorial Manager, EasyChair, and Microsoft CMT, requires participants to possess specific digital competencies. The relevance of this research is determined by the critically low level of conference systems usage (28%) and journal systems usage (38%) among national academic staff, as evidenced by the results of a formative experiment. The aim of the study is to identify and systematize key components of the methodology for using journal and conference systems in scholarly peer review processes to develop necessary skills for effective participation in expert evaluation procedures through digital platforms. The research methodology is based on analyzing functional capabilities of leading digital platforms, systematizing review procedures, and identifying specific features of working with different system types. The conducted analysis allowed for identification and systematization of methodology components into three main groups: technical (interface navigation, profile management, document processing), organizational (understanding review stages, meeting deadlines, interaction coordination), and competency-based (mastering expert evaluation criteria, ethical principles). Sixteen key questions for quality reviewing were identified, ranging from thematic relevance to scholarly writing style. The practical value of the research lies in creating a foundation for developing training programs for academic staff professional development in the field of digital expert evaluation platforms. The systematized methodology components can serve as guidelines for forming appropriate educational modules and contribute to enhancing digital literacy in academic peer review processes.Процеси рецензування наукових праць зазнали кардинальних змін з впровадженням цифрових журнальних та конференційних систем, що автоматизують етапи редакційної роботи від подання рукописів до координації експертного оцінювання. Ефективне використання сучасних платформ управління науковими виданнями, таких як Open Journal Systems, ScholarOne Manuscripts, Editorial Manager, EasyChair та Microsoft CMT, потребує від учасників процесу володіння специфічними цифровими компетентностями. Актуальність дослідження обумовлена критично низьким рівнем використання конференційних систем (28%) та журнальних систем (38%) серед вітчизняних науково-педагогічних працівників, що засвідчили результати констатувального експерименту. Метою дослідження є визначення та систематизація ключових компонентів методики використання журнальних та конференційних систем у процесах рецензування наукових праць для формування необхідних навичок ефективної участі у процедурах експертного оцінювання через цифрові платформи. Методологія дослідження базується на аналізі функціональних можливостей провідних цифрових платформ, систематизації процедур рецензування та виявленні специфічних особливостей роботи з різними типами систем. Проведений аналіз дозволив виділити та систематизувати компоненти методики за трьома основними групами: технічні (навігація в інтерфейсах, управління профілями, обробка документів), організаційні (розуміння етапів рецензування, дотримання термінів, координація взаємодії) та компетентнісні (володіння критеріями експертного оцінювання, етичні принципи). Визначено 16 ключових питань для якісного рецензування, від відповідності тематиці до наукового стилю викладу. Практична цінність дослідження полягає у створенні основи для розробки навчальних програм підвищення кваліфікації наукових працівників у сфері цифрових платформ експертного оцінювання
Аналіз іноземного досвіду застосування технологій навчання у співпраці для професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців у закладах вищої освіти
Full text linkThe article examines collaborative learning as a technology that holds high educational potential for the professional training of future IT specialists. The essence of this technology lies in the fact that students not only work together on creating a specific product but also learn from and teach each other. The purpose of the study is to analyze the experience of foreign researchers in applying collaborative learning technologies in the process of professional training of future IT specialists in higher education institutions, with the aim of developing their professional competencies and social skills. To achieve this, a search and selection of scientific publications were conducted, followed by analysis, synthesis, and systematization of the selected information, culminating in the formulation of conclusions. During the bibliometric analysis, the software tool VOSviewer was used to construct a map of relationships between keywords. In the first stage, publications were searched in the Scopus scientometric abstract database. The analysis of the results showed that the first publications on these issues appeared in the 1990s, and over the past 10 years, interest in them has remained stable. Keyword relationship maps in the publications were also constructed. In the second stage, the content of the selected articles was analyzed to study the experience of foreign scientists regarding various aspects of organizing collaborative learning for future IT specialists: computer support for collaborative learning, assessment of students' learning achievements, development of specific abilities in students, management of the collaborative learning process and providing support to students, and planning of collaborative learning. It was established that the methodological characteristics of collaborative learning determine its effectiveness both for the formation of professional skills and abilities and for the development of social skills. However, the planning, implementation, and reflection of collaborative learning require significant time and effort from teachers, which leads to reduced attention to the control and support of group activities and diminishes the potential positive effect. In view of this, many scientific studies are aimed at developing methodological frameworks and computer tools to support the activities of teachers and learners.У статті розглядається навчання у співпраці як технологія, що має високий освітній потенціал для професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців. Сутність технології полягає в тому, що студенти не лише працюють разом над створенням певного продукту, а й навчаються та навчають одне одного. Мета дослідження: проаналізувати дослідження закордонних науковців щодо застосування технологій навчання у співпраці у процесі професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців у закладахвищої освіти з метою формування в них професійних компетентностей та соціальних навичок. Для її досягнення проведено пошук та відбір наукових публікацій, аналіз відібраних наукових публікацій, узагальнення та систематизація інформації, формулювання висновків. У процесі бібліометричного аналізу використано програмний засіб VOSviewer для побудови мапи взаємозв’язків ключових слів. На першому етапі було проведено пошук публікацій у наукометричній реферативній базіданих Scopus. Аналіз отриманих результатів показав, що перші публікації з цих питань з’явилися в 90-х роках ХХ сторіччя, протягом останніх 10 років інтерес до них залишається стабільним. Також побудовано мапи взаємозв’язків ключових слів у публікаціях. На другому етапі проаналізовано зміст обраних статей для вивчення досвіду закордонних науковців з таких аспектів організації колаборативного навчання майбутніх ІТ-фахівців: комп’ютерна підтримка колаборативного навчання, оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти, формування окремих здатностей у студентів, керування процесом навчальної співпраці та надання підтримки студентам, планування колаборативного навчання. Встановлено, що методичні характеристики навчання у співпраці обумовлюють його ефективність як для формування професійних умінь і навичок, так і для розвитку соціальних навичок. Водночас планування, реалізація та рефлексія колаборативного навчання вимагають суттєвих витрат часу і зусиль від викладачів, що призводить до зниження уваги до контролю і підтримки діяльності груп і зменшує можливий позитивний ефект. З огляду на це багато наукових розвідок спрямовані на розроблення методологічних фреймворків та комп’ютерних засобів для підтримки діяльності викладачів і здобувачів освіти.
Формування природничо-наукової компетентності: технології, інструменти, перспективи
Full text linkThe article presents the theoretical foundations and empirical results of a study aimed at developing scientific competence among lower secondary school students. It substantiates the importance of updating learning tools in the context of educational digitalization, emphasizing the combination of traditional and modern instruments to ensure a comprehensive development of students’ knowledge, skills, and motivation. A comparative analysis of the effectiveness of traditional (printed textbooks, model-based lab activities) and modern digital tools (AR/VR, mobile applications, video lessons, simulations, gamified platforms) is provided based on six components of scientific competence: theoretical knowledge, conceptual visualization, research skills, digital literacy, motivation, and autonomy.
The study methodology included a mixed-method approach that combined quantitative and qualitative methods, such as pedagogical experiments, surveys, testing, observations, and semi-structured interviews. The results indicate a significant advantage of digital tools in developing research skills, fostering critical thinking, and enhancing student engagement, while traditional tools remain effective for structuring and consolidating core knowledge. The experiment confirmed that the most effective educational outcomes are achieved through an integrated use of both digital and traditional tools.
The scientific novelty of the study lies in the systematisation of learning tools by components of competence and the correlation of empirical results with the theoretical frameworks of Robert Gagné, Richard Mayer, John S. Brown, and Paul Duguid, regarding the cognitive and social nature of learning. Future research directions include an indepth analysis of the impact of specific digital technologies on the development of scientific competencies, adaptation of tools to blended and distance learning environments, and the design of innovative STEM-methodologies that incorporate inclusivity and interdisciplinarity.У статті розкрито теоретичні засади та емпіричні результати дослідження, спрямованого на формування природничо-наукової компетентності учнів основної школи. Обґрунтовано важливість оновлення засобів навчання в умовах цифровізації освіти, акцентовано увагу на поєднанні традиційних і сучасних інструментів задля забезпечення комплексного розвитку знань, умінь і мотивації учнів. Здійснено порівняльний аналіз ефективності використання традиційних (друковані підручники, лабораторні роботи) та сучасних цифрових засобів (AR/VR, мобільні додатки, відеоуроки, симуляції, гейміфіковані платформи) за шістьма компонентами природничо-наукової компетентності: теоретичні знання, візуалізація концепцій, дослідницькі вміння, цифрова грамотність, мотивація та самостійність.
Методологія дослідження передбачала змішане застосування кількісних і якісних методів, включаючи педагогічний експеримент, анкетування, тестування, спостереження та напівструктуровані інтерв’ю. Результати дослідження свідчать про значну перевагу цифрових засобів у формуванні дослідницьких умінь, розвитку критичного мислення та підвищенні зацікавленості до навчання, водночас традиційні інструменти залишаються ефективними для систематизації базових знань. Експериментально доведено, що саме комплексне поєднання цифрових і традиційних засобів забезпечує найвищий рівень досягнення освітніх результатів.
Наукова новизна дослідження полягає у систематизації типів засобів навчання відповідно до компонентів компетентності, а також у співвіднесенні емпіричних результатів із положеннями теорій Роберта Ганьє, Річарда Майєра, Джона С. Брауна та Пола Дагуіда щодо когнітивної та соціальної природи навчання. Перспективи подальших досліджень визначено у напрямках глибшого аналізу впливу окремих цифрових технологій на формування природничих компетентностей, адаптації інструментів до умов змішаного та дистанційного навчання й розробки інноваційних STEM-методик із урахуванням інклюзії та міждисциплінарності
Управлінський вимір інституційного забезпечення якості підготовки фахівців у закладах вищої освіти
Full text linkThe article analyzes the managerial dimension of institutional quality assurance in higher education institutions through the study of university missions and regulatory documents governing the functioning of internal quality assurance systems under conditions of constant socio-economic and technological changes. The purpose of the study is to identify strategic vectors aimed at ensuring the quality of educational activities and to assess the level of formalization and effectiveness of management mechanisms in internal quality systems. The content analysis method was used, which made it possible to systematically study the content of the missions of higher education institutions and identify key guidelines: training competitive specialists, ensuring the quality of educational services, developing innovative potential, integrating into the international educational space, social responsibility, and supporting regional development. Documentary analysis made it possible to study internal regulations, provisions, and other normative acts that define the principles, procedures, and tools of quality management. The results showed that higher education institutions have comprehensively structured quality systems and responsible departments, but the degree of detail of procedures, the regularity of monitoring, and the systematic nature of their application vary, that affects the effectiveness of the internal quality assurance system. It was concluded that improving the effectiveness of institutional quality assurance requires consistency between declared strategic guidelines and practical management actions, which involves improving mechanisms for monitoring and evaluating results, increasing the transparency of internal processes, and involving a wide range of stakeholders, including higher education seekers, employers, and representatives of the public, in quality assurance procedures.У статті проаналізовано управлінський вимір інституційного забезпечення якості підготовки фахівців у закладах вищої освіти через дослідження місій університетів та нормативних документів, що регламентують функціонування внутрішніх систем забезпечення якості в умовах постійних соціально-економічних та технологічних змін. Метою дослідження є аналіз стратегічних орієнтирів та нормативно-правового забезпечення внутрішніх систем забезпечення якості у закладах вищої освіти й визначення сутності управлінського виміру їх функціонування. Застосовано метод контент-аналізу, що дозволив систематично вивчити зміст місій закладів вищої освіти та виокремити ключові орієнтири – формування конкурентоспроможних фахівців, забезпечення якості освітніх послуг, розвиток інноваційного потенціалу, інтеграція в міжнародний освітній простір, соціальна відповідальність і підтримка регіонального розвитку. Документальний аналіз дав змогу дослідити внутрішні регламенти, положення та інші нормативні акти, які визначають принципи, процедури та інструменти управління якістю. Результати показали, що заклади вищої освіти мають комплексно структуровані системи якості та відповідальні підрозділи, проте ступінь деталізації процедур, регулярність моніторингу та систематичність їх застосування відрізняються, що впливає на ефективність функціонування внутрішніх систем забезпечення якості. Зроблено висновок, що підвищення результативності інституційного забезпечення якості потребує узгодженості між задекларованими стратегічними орієнтирами та практичними управлінськими діями, що передбачає удосконалення механізмів моніторингу та оцінювання результатів, підвищення прозорості внутрішніх процесів і залучення широкого кола стейкґолдерів, зокрема здобувачів вищої освіти, роботодавців та представників громадськості, до процедур забезпечення якості
Вплив мікроменеджменту на ефективність розвитку педагогічного колективу в закладах професійної освіти
Full text linkThe article examines the problem of micromanagement in vocational (vocational-technical) education institutions and its impact on the development of the teaching staff. Contemporary theoretical approaches to defining the essence of micromanagement as a destructive management style are analyzed, and its key features are systematized: excessive control by the leader over the details of subordinates’ work, resistance to the delegation of authority, exclusion of teachers from decision-making, and restriction of their autonomy. The causes of micromanagement are identified, including insufficient managerial competence of the leader, psychological characteristics (perfectionism, distrust of subordinates), and the deliberate use of this style of management as a tool of control. Based on empirical research conducted among 87 respondents from five vocational education institutions, the main negative consequences of micromanagement for teaching staff are determined. It is revealed that long-term work of teachers under micromanagement leads to a significant decrease in professional autonomy (by 42%) and creativity (by 39%) compared to teachers working under democratic management. At the same time, certain situations are outlined in which the use of elements of micromanagement may be appropriate: adaptation of new employees, crisis periods, optimization of inefficient processes, and work with low-performing staff. Principles of effective management are proposed to help heads of educational institutions avoid micromanagement: formulation of tasks in terms of expected results, delegation of authority, consideration of subordinates’ opinions, implementation of an effective motivation system, focus on teachers’ strengths, and the creation of a climate of trust. The practical significance of the study lies in developing recommendations for overcoming the consequences of micromanagement and introducing democratic management styles into the educational practice of vocational institutions.У статті досліджено проблему мікроменеджменту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти та його вплив на розвиток педагогічного колективу. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до визначення сутності мікроменеджменту як деструктивного стилю управління та систематизовано його ключові ознаки: надмірний контроль керівника за деталями роботи підлеглих, опір делегуванню повноважень, усунення педагогів від процесу прийняття рішень і обмеження їхньої автономії. Встановлено причини виникнення мікроменеджменту, серед яких: недостатній рівень управлінської компетентності керівника, особливості його психологічного стану (перфекціонізм, недовіра до підлеглих) та свідоме впровадження такого стилю управління як інструменту контролю. На основі емпіричного дослідження, проведеного серед 87 респондентів із п’яти закладів професійної освіти, визначено основні негативні наслідки мікроменеджменту для педагогічного колективу. Виявлено, що тривала робота педагогів під керівництвом мікроменеджера призводить до суттєвого зниження рівня професійної автономії (на 42%) та креативності (на 39%) у порівнянні з педагогами, які працюють в умовах демократичного управління. Разом з тим окреслено ситуації, коли застосування елементів мікроменеджменту може мати доцільний характер: адаптація нових працівників, кризові періоди, оптимізація неефективних процесів, робота з низькоефективними співробітниками. Запропоновано принципи ефективного управління, що допоможуть керівникам закладів освіти уникнути мікроменеджменту: формулювання завдань у вигляді очікуваних результатів, делегування повноважень, урахування думки підлеглих, впровадження результативної системи мотивації, концентрація на сильних сторонах педагогів та створення атмосфери довіри. Практичне значення дослідження полягає в розробці рекомендацій щодо подолання наслідків мікроменеджменту та впровадження демократичних стилів управління в освітній практиці закладів професійної освіти
Особливості комунікації та навчальної взаємодії педагогів і здобувачів в умовах онлайн навчання
Full text linkIn the article, the authors are guided by the prevailing conditions for organising and constructively building the learning environment of an educational institution capable of providing online learning at the appropriate level, which is due to the objective conditions of martial law in Ukraine and the need for mandatory provision of education to citizens in accordance with the law.The purpose of the article is to identify the features of distance learning and ways of communication and interaction between teachers and students in the online format, which is ensured by appropriate methods of scientific and pedagogical research (systematic and analytical (study, analysis and systematisation of the data, ideas and facts obtained about the organisation of online learning in synchronous and asynchronous mode), contextual (identification of the features of communication and interaction between teachers and students in online learning).The result of the study is highlighting the peculiarities of communication and interaction between teachers and students in online learning, among which the authors have identified the appropriate level of educational communication, taking into account the personal and emotional interests and preferences of each participant in the educational process; personal connection and presence of participants in the educational process in both synchronous and asynchronous modes of learning; methodological and technical readiness of the teacher to organise distance learning; adherence to the ethics of conducting a remote dialogue in all forms and types of training sessions, which involves establishing mutual communication, dialogue with a virtual audience, exchange of opinions, feedback and visual contact; mutual trust between participants in the educational process; establishing open cooperation between the teacher and the student; objectivity of knowledge assessment; the ability of the student to self-organise; mutual planning of training schedules.Particular attention is focused on the fact that the highlighted features of communication and interaction between teachers and students in online learning provide a proper learning environment of the educational institution, promote socio-emotional learning, and adherence to the principles of academic integrity.У статті автори керувалися сформованими умова організації та конструктивної побудови навчального середовища закладу освіти, спроможного здійснювати онлайнове навчання на належному рівні, що зумовлено об’єктивними умовами воєнного стану України та необхідністю обов’язкового забезпечення освітою громадян відповідно до законодавства. Окреслено мету статті – виявити особливості дистанційного навчання й способи комунікації та взаємодії педагогів і здобувачів в онлайн форматі, що забезпечено відповідними методами науково-педагогічного дослідження (системно-аналітичні (вивчення, аналіз та систематизація отриманих даних, ідей та фактів про організація онлайнового навчання в синхронному та асинхронному режимі), контекстуальний (виявлення особливостей комунікації та взаємодії педагогів і здобувачів в умовах онлайн навчання).Результатом проведеного дослідження є виокремлення особливостей комунікації та взаємодії педагогів і здобувачів в умовах онлайн навчання, серед яких авторами виокремлено належний рівень навчальної комунікації з урахування особистісних та емоційних інтересів та вподобань кожного учасника освітнього процесу; особистий зв’язок і присутність учасників освітнього процесу як у синхронному так і асинхронному режимі організації навчання; методична та технічна готовність педагога організовувати навчання дистанційно; дотримання етики ведення дистанційного діалогу на всіх формах й видах навчальних занять, що передбачає налагодження взаємного зв’язку, діалогу з віртуальною аудиторією, обміну думками, фідбеки і візуальний контакт; взаємна довіра між учасниками освітнього процесу; налагодження відкритої співпраці між викладачем і здобувачем освіти; об’єктивність оцінювання знань; здатність здобувача до самоорганізації; взаємне планування навчальних графіків.Особлива увага зосереджується на тому, що виокремлені особливості комунікації та взаємодії педагогів і здобувачів в умовах онлайнового навчання забезпечують належне навчальне середовище закладу освіти, сприяють соціально-емоційному навчанню, дотриманню принципів академічної доброчесності