Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ВИЖИВАННЯ ПІСЛЯ НАСКРІЗНОГО УЛАМКОВОГО ПОРАНЕННЯ ДУГИ ТА ВИСХІДНОЇ АОРТИ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК
Get PDFIntroduction. Combat-related injuries of the aorta are predominantly fatal, especially in the absence of immediate cardiothoracic surgical intervention during the early stages of evacuation. Injuries of the aortic arch and ascending aorta are usually accompanied by massive hemorrhage and rapid death on the battlefield; therefore, reports of survival are extremely rare. In most published cases, survival is associated with the specific caliber, shape, and trajectory of the projectile, as well as with pathophysiological mechanisms that can temporarily restrict bleeding.
Aim. To present an exclusive clinical case of survival after a through-and-through shrapnel injury of the aortic arch and ascending aorta resulting from mine-explosive trauma.
Materials and methods. A comprehensive clinical and instrumental analysis was carried out in a serviceman with a mine-explosive injury. Diagnostic workup included chest radiography, dynamic contrast-enhanced computed tomography, echocardiography, intraoperative observations, and the conclusions of a multidisciplinary team consultation.
Case Data. The patient sustained a through-and-through shrapnel wound of segment A of the aortic arch with an exit into the ascending aorta and pericardial cavity. The metallic fragment, approximately 3 mm in diameter, had a spherical shape and demonstrated features of high-temperature impact, resulting in thermal coagulation of the vascular wall defect margins. Coagulated thrombi partially sealed the entry and exit sites, while a large hemopericardium produced cardiac tamponade, effectively limiting further blood loss. This unique combination of factors stabilized the patient’s condition and created favorable conditions for delayed surgical intervention during the subacute phase, following conservative therapy and dynamic imaging surveillance.
Conclusions. This case represents an exceptionally rare example of survival after a transfixing shrapnel injury of the aortic arch and ascending aorta — injuries that are typically incompatible with life. The conjunction of favorable factors, including the small diameter of the fragment, its high temperature with coagulative effect, rapid thrombus formation at the wound sites, and the presence of pericardial tamponade, ensured an unusual clinical course and allowed for planned surgical correction. This clinical example highlights the importance of comprehensive analysis of injury mechanisms and may serve as a valuable reference for optimizing treatment strategies in similar combat-related vascular traumas.Вступ. Бойові поранення аорти у більшості випадків мають фатальний перебіг, особливо при відсутності можливості негайної кардіохірургічної допомоги на ранніх етапах евакуації. Ураження дуги та висхідної аорти супроводжуються масивною кровотечею та швидкою загибеллю поранених на полі бою, тому в літературі наведено лише поодинокі повідомлення про виживання. Як правило, такі виняткові випадки пов’язані з особливостями калібру, форми та траєкторії уражаючого снаряда, а також із патофізіологічними механізмами, що тимчасово обмежують кровотечу.
Мета. Представити ексклюзивний клінічний випадок виживання після наскрізного ураження сегмента А дуги та висхідної аорти в результаті мінно-вибухового уламкового поранення.
Матеріали та методи. Проведено клінічний та інструментальний аналіз перебігу травми у військовослужбовця з мінно-вибуховим ураженням. Для оцінки характеру пошкоджень застосовано рентгенографію, комп’ютерну томографію у динаміці з контрастним підсиленням, ехокардіографію, інтраопераційні спостереження та результати консиліуму фахівців.
Власні дані. У пацієнта діагностовано наскрізне уламкове поранення сегмента А дуги аорти з виходом у висхідну аорту та порожнину перикарда. Металевий уламок діаметром близько 3 мм мав кулькоподібну форму та ознаки впливу високої температури, що зумовило термічну коагуляцію країв дефектів судинної стінки. В обох зонах ушкодження сформувалися тромби, які частково закривали вхідний і вихідний отвори, а значний гемоперикард спричинив тампонаду серця, тимчасово обмеживши кровотечу. Сукупність цих факторів забезпечила стабілізацію стану та створила умови для відтермінованого оперативного втручання у підгострій фазі, після проведення консервативної терапії та динамічного інструментального контролю.
Висновки. Представлений випадок є унікальним прикладом виживання після наскрізного уламкового поранення дуги та висхідної аорти, які зазвичай є несумісними з життям. Поєднання низки сприятливих чинників – малого діаметра уламка, його високої температури з коагуляційним ефектом, швидкого формування тромбів у ділянці ушкодження та перикардіальної тампонади – обумовило рідкісний сприятливий перебіг травми та можливість виконання планової хірургічної корекції. Даний клінічний приклад підкреслює важливість комплексного аналізу механізмів ушкодження та може слугувати орієнтиром для формування оптимальної тактики ведення пацієнтів із подібними бойовими травмами
ПОШИРЕНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ РОЗЛАДІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ХРОНІЧНОЮ ВТОМОЮ, У МОРЯКІВ
No full textAim. Chronic fatigue and fatigue-associated diseases restrict the active longevity and working capacity of seamen. By the age of 50, the most of seamen finish their career in marine fleet for medical or psychological reasons. The purpose of the work is to study the prevalence and effectiveness of detecting gastrointestinal disorders associated with chronic fatigue in seamen during pre-trip medical examinations.
Materials and methods. As a part of the retrospective study of the fleet personnel during 12 months in 2018 at the medical center (“Vivamed”, Odesa, Ukraine), the results of 8,865 seamen pre-trip medical examinations were analyzed in order to identify diseases of the gastrointestinal group associated with chronic fatigue.
Results. Analysis of the results of medical examinations revealed 1,621 seamen requiring regular medical check-up and/or an additional examination and treatment. Of them, 770 (47.5%) patients were observed for diseases associated with malnutrition and different gastrointestinal disorders, 447 (27.5%) seamen had diseases of the cardiovascular system, 404 (25%) seamen were classified as a medical group with other pathological conditions. Among diseases associated with chronic fatigue, obesity made up 314 cases (3.5% of all seamen; 19.3% – on the regular medical check-up); peptic ulcer – 19 seamen (0.2% of all seamen; 1.1% – on the regular medical check-up). One seaman had irritable bowel syndrome (0.01% of all seamen; 0.06% – on the regular medical check-up).
Conclusions. The diseases associated with chronic fatigue are the main group of diseases for regular medical check-up or suspension from work of seamen. The gastrointestinal diseases, such as gastric ulcer and the irritable bowel syndrome, are diagnosed less than expected during medical examinations as compared with other diseases and in absolute numbers. Underdiagnosis is associated with both symptom relief during the period between trips and the non-disclosure of seamen's complaints. The organizational features of the work of the medical commission exclude a possibility of primary detection of peptic ulcer and irritable bowel syndrome in seamen.Вступ. Хронічна втома та захворювання, пов'язані з втомою, обмежують активне довголіття та працездатність моряків. До 50 років більшість моряків закінчують свою кар'єру на морському флоті через медичні або психологічні причини.
Мета. Вивчити поширеність та ефективність виявлення шлунково-кишкових розладів, пов'язаних з хронічною втомою, у моряків під час передрейсових медичних оглядів.
Матеріали та методи. У рамках ретроспективного обстеження персоналу флоту протягом 12 місяців 2018 року в медичному центрі («Вівамед», Одеса, Україна) проаналізовано результати передрейсових медичних оглядів 8865 моряків з метою виявлення захворювань шлунково-кишкового тракту, пов’язаних з хронічною втомою.
Результати. Аналіз результатів медичних оглядів виявив 1621 моряка, які потребують регулярного медичного огляду та/або додаткового обстеження та лікування. З них 770 (47,5%) пацієнтів спостерігалися з приводу захворювань, пов’язаних з недостатнім харчуванням та різними розладами шлунково-кишкового тракту, 447 (27,5%) моряків мали захворювання серцево-судинної системи, 404 (25%) моряків були віднесені до медичної групи з іншими патологічними станами. Серед захворювань, пов’язаних із хронічною втомою, ожиріння становило 314 випадків (3,5% усіх моряків; 19,3% – на плановому медичному огляді); виразкова хвороба – 19 моряків (0,2% від усіх моряків; 1,1% – на плановому медичному огляді). Синдром роздратованого кишечника мав один моряк (0,01% від усіх моряків; 0,06% – на плановому медичному огляді).
Висновок. Захворювання, пов'язані з хронічною втомою, є основною групою захворювань для регулярного медичного огляду або відсторонення від роботи моряків. Захворювання шлунково-кишкового тракту, такі як виразка шлунка та синдром подразненого кишечника, діагностуються рідше, ніж очікувалося, під час медичних оглядів, порівняно з іншими захворюваннями, і в абсолютних цифрах. Недодіагностика пов'язана як з купіруванням симптомів у міжрейсовий період, так і з нерозголошенням скарг моряків. Організаційні особливості роботи медичної комісії виключають можливість первинного виявлення виразкової хвороби та синдрому подразненого кишечника у моряків
ВПЛИВ ЗАХОДІВ З ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ЖИТТЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ
No full textIntroduction. As the war continues, the number of defenders suffering from physical and/or mental health impairments is steadily increasing. After victory, this number will rise even further, as approximately one million individuals will return home in need of professional support. Studying the quality of life is a pressing and integral issue in the socialization of combatants.
Aim. To assess the effectiveness of physical and sports rehabilitation measures for combatants by evaluating their quality of life indicators using the SF-36 questionnaire.
Materials and methods. The study involved 40 combatants (men, with an average age of 42.35±8.98) who participated in physical and sports rehabilitation and prepared for national and international competitions in track and field running events during 2020–2021.
Results. The study revealed statistically significant differences (H(7; N=336) = 92.717; p < 0.05) in the quality of life component scores for combatants. Multiple comparisons demonstrated that the physical functioning score of combatants statistically significantly exceeded all other quality of life components (p < 0.05). The lowest scores were observed for role functioning related to physical health and role functioning related to emotional state, both of which had a median score of zero. Further analysis confirmed that role functioning related to emotional state had the minimum scores, statistically significantly lower (p < 0.05) than role functioning related to physical health. Additionally, combatants showed reduced scores in general health perception. However, the general health score was statistically significantly higher than the scores for role functioning related to both physical and emotional health (p < 0.05).
Conclusions. The results indicate a positive impact of physical and sports rehabilitation measures on the physical and mental recovery of combatants and their reintegration into civilian life.Вступ. Поки триває війна, постійно збільшується кількість захисників і захисниць, які отримують порушення фізичного та/або психічного здоров’я. Після перемоги їх стане ще більше, адже додому повернеться близько мільйона людей, що потребуватимуть фахової підтримки. Вивчення якості життя є актуальною та невід’ємною проблемою соціалізації учасників бойових дій.
Мета. Визначення ефективності заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації учасників бойових дій шляхом оцінки показників якості їх життя за допомогою опитувальника SF-36.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 40 учасників бойових дій (УБД) (чоловіки, середній вік учасників становив 42,35±8,98), які впродовж 2020–2021 рр. займалися фізкультурно-спортивною реабілітацією та підготовкою до всеукраїнських та міжнародних змагань з бігових дисциплін легкої атлетики.
Результати. Дослідження показало, що оцінки компонентів якості життя УБД мають статистично значущі (Н(7; N=336)=92.717; p<0,05) відмінності. Множинні порівняння дозволяють стверджувати, що оцінка фізичного функціонування учасників бойових дій статистично значуще перевищує усі інші компоненти якості життя (p<0,05). Найнижчі оцінки характерні для рольового функціонування, обумовленого фізичним станом та рольового функціонування, обумовленого емоційним станом, які мають нульову медіану. Проте подальший аналіз дозволяє стверджувати, що оцінки рольового функціонування, обумовленого емоційним станом – мінімальні. Доведено, що оцінка рольового функціонування, обумовленого емоційним станом статистично значуще (p<0,05) менша порівняно з рольовим функціонуванням, обумовленим фізичним станом. Крім того, знижені оцінки учасників бойових дій (УБД) демонструють за показником загального стану здоров`я, але оцінка загального стану здоров`я статистично значуще перевищує оцінки рольового функціонування, обумовленого фізичним станом і рольового функціонування, обумовленого емоційним станом (p<0,05).
Висновки. Отримані результати є свідченням позитивного впливу на стан УБД заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації на етапі відновлення психічного і фізичного здоров’я та їх повернення до цивільного життя
ПАТТЕРН ЧАСТОТ ЕЕГ ЯК НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНИЙ МАРКЕР ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. ФОРМУВАННЯ СТАДІЇ НАПРУГИ
No full textIntroduction. The prospect of increasing annually makes burnout a global phenomenon, one of the most common stress-related and mental disorders. Emotional burnout leads to serious destructive consequences for society, organizations, and interpersonal relationships due to mental and behavioural changes. Burnout develops gradually and often goes unnoticed, with symptoms that may take years to manifest and lead to significant mental and behavioral changes. Despite its impact, the processes underlying burnout remain largely unknown due to a lack of specialized studies identifying specific biomarkers. Early detection of burnout, particularly at the critical onset of symptoms, is essential.
Aim. This study aimed to examine EEG frequency changes associated with the severity of the Anxiety-Tension stage of Emotional Burnout.
Materials and methods. A total of 752 participants, including students and staff from Taras Shevchenko National University of Kyiv (209 males, mean age = 19.2; 543 females, mean age = 18.28), were assessed using the 84-item Boyko’s Syndrome of Emotional Burnout Inventory. EEG data were recorded during a 3-minute resting state with eyes closed, and artifact-free segments from all frequency bands (0.2–45 Hz) were analyzed. Normalized power spectral densities (PSD) were calculated, focusing on the 61–70 second segment of the recordings.
Results. The results revealed burnout-related changes in spectral characteristics associated with the Anxiety-Tension stage, with significant alterations observed in the theta 2 band (frontal and left temporal-parietal cortex), alpha 2 band (right parietotemporal cortex), and beta 1 band (left frontal-central-right parietal axis).
Conclusions. These findings suggest that the Anxiety-Tension stage primarily impacts processes related to short-term memory and focused attention, providing a potential framework for the early identification of burnout through neurophysiological markers.Вступ. У статті розглянуто питання частоти паттерна ЕЕГ як маркера емоційного вигорання мозку при формуванні стадії тривоги та напруження. Вигорання розвивається поступово і часто залишається непоміченим, з симптомами, які можуть проявлятися роками та призвести до значних психічних і поведінкових змін. Незважаючи на його вплив, процеси, що лежать в основі вигорання, залишаються в основному невідомими через відсутність спеціалізованих досліджень, які б ідентифікували конкретні біомаркери. Раннє виявлення синдрому вигорання, особливо при появі критичних симптомів, має важливе значення.
Мета. Проаналізувати та вивчити зміни частоти ЕЕГ, пов’язані з тяжкістю тривожно-напруженої стадії емоційного вигорання.
Матеріали та методи. Ступінь вираженості емоційного вигорання виявляли за допомогою 84-пунктового опису синдрому емоційного вигорання (SEB) Бойка. SEB складається з трьох стадій: тривоги, напруги, резистентності та виснаження. Збір даних проведено шляхом метааналізу емпіричних даних. Загалом 752 учасники, у тому числі студенти та співробітники Київського національного університету імені Тараса Шевченка (209 чоловіків, середній вік = 19,2; 543 жінки, середній вік = 18,28), були оцінені за допомогою 84-пунктового опису синдрому емоційного вигорання Бойка.
Результати. Дані ЕЕГ записували під час 3-хвилинного стану спокою із закритими очима та аналізували вільні від артефактів сегменти з усіх діапазонів частот (0,2–45 Гц). Нормалізовані спектральні щільності потужності (СЩП) були розраховані, зосереджуючись на 61–70 секундному сегменті записів. Результати виявили пов’язані з вигоранням зміни в спектральних характеристиках, пов’язаних зі стадією тривоги-напруги, зі значними змінами, що спостерігалися в смузі тета 2 (фронтальна та ліва скронево-тім’яна кора), альфа-смузі 2 (права тім’яно-скронева кора) та бета-смузі 1 (ліва фронтальна – центральна – права тім’яна вісь).
Висновки. Стадія тривоги та напруги в першу чергу впливає на процеси, пов’язані з короткочасною пам’яттю та зосередженою увагою, створюючи потенційну основу для ранньої ідентифікації вигорання за допомогою нейрофізіологічних маркерів. Ми припускаємо, що складний часовий характер функціональних зв'язків під час формування професійного вигорання відображає процес адаптації до стресових умов і подальше виснаження ресурсів. Оцінка локальних змін коркової активності відзначає зміщення активності в коркових областях, залучених до інтеграції емоцій та пізнання. Такі висновки можуть керувати розробкою інструментів раннього скринінгу на основі маркерів ЕЕГ, що дозволить своєчасно втручатися, щоб зупинити прогресування вигорання
МЕТАБОЛІТНИЙ КОМПЛЕКС ЛАКТОБАКТЕРІЙ ЩОДО ІНФІКОВАНИХ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИМ ШТАМОМ LELLIOTTIA AMNIGENA РАН В УМОВАХ IN VIVO
Get PDFAim. To study the antimicrobial activity of lactobacilli metabolites in order to create alternative antimicrobial agents with multifunctional activity.
Materials and methods. Skin wounds infected with a multiresistant strain of Lelliottia amnigena were modeled on 12 guinea pigs, divided into 4 groups of 3 animals each. A 0.9% sodium chloride solution was applied to the control group, ciprofloxacin (A, Ananta Medicare, Great Britain) or a metabolite complex (L I, obtained by cultivating Lactobacillus rhamnosus GG microbial cells in their own ultrasonic disintegrates) to the therapeutic group, to the preventive and therapeutic group (Р) – additionally (before infection) a metabolic complex.
Results and discussion. Lower indicators of the number of microbial cells of L. amnigena were established in the prophylactic-treatment group (P) compared to the treatment groups (А and L I) (by ~ 4.2 times; p=0.04) on the eighth day of the study. There was no significant difference in wound seeding between ML and ciprofloxacin (p=0.1). The healing speed of experimental wounds exceeded the control wounds by 3.9–4.8 times. According to the planimetric indicators, there was also a decrease in wounds in groups P (0.3±0.03 cm²; p=0.03), A (0.67±0.1 cm2; p=0.03), L I (0, 9±0.2 cm²; p=0.005) relative to K (1.8±0.2 cm²) on the eighth day of the experiment. A faster reparative effect was established in group P compared to group A (р=0.01). Complete healing of infected wounds in group P occurred on the 11th day, which confirms the effectiveness of additional preliminary prophylactic application of ML.
Conclusions. The effectiveness of lactobacilli metabolites obtained by the author's method without the use of nutrient media was not inferior to that of the antibiotic. This indicates the possibility of promising application of ML for the construction of alternative antimicrobial agents of the new generation.Мета. Вивчити протимікробну активність метаболітів лактобактерій для створення альтернативних протимікробних засобів з поліфункціональною активністю.
Матеріали та методи. Інфіковані мультирезистентним штамом Lelliottia amnigena шкірні рани моделювали на 12 морських свинках, розподілених на 4 групи по 3 тварини. До контрольної групи застосовували 0,9 % розчин натрію хлориду, лікувальних – ципрофлоксацин (А, Ananta Medicare, Великобританія) або метаболітний комплекс (Л I, отримували шляхом культивування мікробних клітин Lactobacillus rhamnosus GG у власних ультразвукових дезінтегратах), профілактично-лікувальної (Р) – додатково (перед інфікуванням) метаболітний комплекс.
Результати. Нижчі показники кількості мікробних клітин L. amnigena встановлені в профілактично-лікувальній групі (Р) порівняно з лікувальними групами (А та Л I) (в ~ 4,2 разів; p=0,04) на восьму добу дослідження. Достовірної різниці щодо обсіменіння ран між МL та ципрофлоксацином не встановлено (р=0,1). Швидкість загоєння дослідних ран перебільшувала контрольні в 3,9 – 4,8 разів. За планіметричними показниками також відбувалося зменшення ран в групах Р (0,3±0,03 cm²; p=0,03), А (0,67±0,1 cm2; p=0,03), Л I (0,9±0,2 cm²; p=0,005) відносно К (1,8±0,2 cm²) на восьму добу експерименту. Швидший репаративний ефект встановлено в групі Р у порівнянні з А (р=0,01). Повне загоєння інфікованих ран в групі Р відбувалося на 11 добу, що підтверджує ефективність додаткового попереднього профілактичного нанесення МL.
Висновки. Ефективність метаболітів лактобактерій, отриманих за авторським способом без використання живильних середовищ, не поступалася антибіотику. Це вказує на можливість перспективного застосування МL для конструювання альтернативних протимікробних засобів нового покоління
МОДЕЛЬ ПРОГНОЗУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ
No full textIntroduction. One of the common adverse complications that may occur in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM) after acute myocardial infarction (AMI) is the development and progression of chronic heart failure (CHF). Currently, it remains relevant to study biomarkers of energy homeostasis that are involved in the pathogenesis of CHF in T2DM patients.
Aim. To predict the development of CHF in patients with T2DM using a generalized linear mixed model (GLMM).
Materials and methods. A total of 74 patients with T2DM were examined after ST-segment elevation AMI (STEMI). Serum concentrations of adropin, fatty acid binding protein 4 (FABP4) and C1q/TNF-related protein 3 (CTRP3) were measured using enzyme-linked immunosorbent assays. Fasting blood glucose levels were determined by the glucose oxidase method. Serum high-density lipoprotein (HDL) levels were analyzed by the peroxidase enzymatic method. Low-density lipoprotein (LDL) levels were estimated by the Friedewald formula. The GLMM was applied to construct a predictive model of CHF in patients with T2DM.
Results. The study has revealed decreased serum adropin and CTRP3 levels and increased FABP4 levels in T2DM patients after STEMI. A predictive model of CHF development in patients with T2DM has been developed. The fixed effects of the model were represented by two univariate (adropin and CTRP3 on day 1) and two bivariate indicators (adropin and FABP4 on day 10, glucose on day 1 and 10), as well as the random effects were represented by five univariate indicators (acute heart failure, diastolic blood pressure on day 1, heart rate on day 10, LDL on day 1 and HDL on day 1). The accuracy of predicting the occurrence of NYHA functional class II within a year in patients with T2DM was 61.5%, while that of NYHA functional class III was 89.6%. The overall accuracy of the model was 79.7%.
Conclusions. Thus, the level of adropin on day 1 has been found to be a strong negative prognostic factor, while the combined effect of the adropin and FABP4 levels on day 10 – a positive prognostic factor. The combined effect of blood glucose levels on day 1 and 10, as well as a negative effect of CTRP3 concentration on day 1 has been shown. The option of using energy metabolism biomarkers in the model has indicated the importance of studying these parameters in T2DM patients.Вступ. Однією із частих несприятливих ускладнень, що може бути у хворих із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу на тлі перенесеного гострого інфаркту міокарда (ГІМ) є розвиток та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН). Нині залишається актуальним вивчення біомаркерів енергетичного гомеостазу, які беруть участь у патогенезі розвитку ХСН у хворих із ЦД 2 типу.
Мета. Спрогнозувати розвиток ХСН у хворих із ЦД 2 типу за допомогою узагальненої лінійної змішаної моделі (GLMM).
Матеріали та методи. Обстежено 74 хворих із ЦД 2 типу після перенесеного ГІМ із елевацією сегменту ST. Вміст адропіну, білку, що зв’язує жирні кислоти 4 (FABP 4) і C1q/TNF-зв’язуючий білок 3 (CTRP3) виявлено за допомогою імуноферментного методу. Рівень глюкози в крові визначався глюкооксидантним методом натщесерце. Рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) сироватки крові аналізували пероксидазним ферментативним методом. Вміст ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) оцінювали за формулою Фрідевальда. Для побудови прогностичної моделі ХСН у хворих із ЦД 2 типу застосували GLMM.
Результати. У дослідженні визначено зниження рівнів адропіну і CTRP 3 та збільшення вмісту FABP 4 у хворих із ЦД 2 типу після STEMI. Розроблена прогностична модель розвитку ХСН у хворих із ЦД 2 типу. Фіксовані ефекти моделі наведені двома однофакторними (адропін та CTRP 3 на 1 добу) та двома двофакторними показниками (адропін і FABP 4 на 10 добу, глюкоза на 1 і 10 добу), а випадкові ефекти – п’ятьма однофакторними показниками (гостра серцева недостатність, діастолічний артеріальний тиск на 1 добу, пульс на 10 добу, ЛПНЩ на 1 добу та ЛПВЩ на 1 добу). Точність передбачення виникнення протягом року ІІ функціонального класу за NYHA у хворих із ЦД 2 типу склала 61,5%, тоді як передбачення ІІІ функціонального класу за NYHA – 89,6%. Загальна точність моделі становила 79,7%.
Висновки. Отже, рівень адропіну на 1 добу виступає сильним негативним прогностичним фактором, а спільний вплив рівнів адропіну і FABP 4 на 10 добу – позитивним прогностичним фактором. Спільний вплив рівнів глюкози в крові на 1 і 10 добу, а також вміст CTRP 3 на 1 добу – дають негативний ефект. Застосування у моделі біомаркерів енергетичного обміну вказує на важливість вивчення їх у хворих із ЦД 2 типу
КОРЕКЦІЯ ДИСЛІПІДЕМІЇ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ТА СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ, ЧАСТИНА І)
Get PDFAim. To conduct a generalization of scientific research on the history of the use of medications for the correction of dyslipidemia in clinical practice.
Materials and methods. The analysis and generalization of scientific articles, guidelines and recommendations on the justification and implementation of the appointment of hypolipidemic drugs for the treatment and prevention of cardiovascular diseases (CVD) was carried out. The methods used were: systematic approach, bibliosemantic, analytical.
Results. Hypotheses regarding the role of hypercholesterolemia in the development of atherosclerotic lesions of the cardiovascular system were proposed as early as the second half of the 19th century, and scientific approaches regarding the need to correct dyslipidemia were substantiated only with the introduction of the concept of risk factors in the second half of the 20th century. However, it took almost two decades for the introduction of hypolipidemic drugs for the prevention and treatment of CVD into clinical practice. The first pharmacological drug that began to be used in clinical practice was nicotinic acid (niacin). Bile acid sequestrants (cholestyramine, colestipol, colesevelam) became the second group, and fibrates (fenofibrate, bezafibrate, gemfibrozil, and ciprofibrate) became the third group of hypolipidemic therapy drugs. Later, these drugs gave way to statins, whose clinical effectiveness was higher and the safety profile was better. Statin therapy is generally well tolerated and adverse reactions occur in less than 5% of randomized clinical trials. At the current stage, statins remain first-line drugs for the correction of lipid metabolism. The evidence base for statins is significant, and the results of randomized clinical trials have demonstrated the effectiveness of this group of drugs in the secondary and primary prevention of CVD. Since the end of the 90s of the 20th century, there has been a steady increase in the prescription of statins in clinical practice.
Сonclusions. Medications for the correction of dyslipidemia have been used in clinical practice since the second half of the 20th century. Niacin, fibrates, and bile acid sequestrants have now been replaced by statins, which remain the first-line drugs for the correction of lipid metabolism.Мета. Провести узагальнення наукових досліджень щодо історії використання медикаментозних препаратів для корекції дисліпідемії в клінічній практиці.
Матеріали та методи. Проведено аналіз та узагальнення наукових статей, настанов та рекомендацій щодо обґрунтування та запровадження призначення гіполіпідемічних препаратів з метою лікування та профілактики серцево-судинних захворювань. Використовувались методи: системний підхід, бібліосемантичний, аналітичний.
Результати. Гіпотези щодо ролі гіперхолестеринемії у розвитку атеросклеротичного ураження серцево-судинної системи були запропоновані ще в другій половині ХІХ століття, а наукові підходи щодо необхідності корекції дисліпідемії обґрунтовані тільки з запровадженням концепції факторів ризику в другій половині ХХ століття. Однак знадобилось майже два десятиліття для впровадження у клінічну практику гіполіпідемічних препаратів з метою профілактики та лікування серцево-судинних захворювань (CCЗ). Першим фармакологічним препаратом, який стали використовувати у клінічній практиці була нікотинова кислота (ніацин). Секвестранти жовчних кислот (холестирамін, колестипол, колесевелам) стали другою групою, а фібрати (фенофібрат, безафібрат, гемфіброзил та ципрофібрат) – третьою групою препаратів гіполіпідемічної терапії. Згодом ці препарати поступились місцем статинам, чия клінічна ефективність виявилась вищою, а профіль безпеки – кращим. Терапія статинами, як правило, добре переноситься і побічні реакції спостерігаються менше, ніж у 5% за результатами рандомізованих клінічних досліджень. Результати рандомізованих клілічних досліджень засвідчили ефективність цієї групи препаратів щодо вторинної та первинної профілактики ССЗ. Починаючи з кінця 90-х рр. ХХ століття у світі спостерігається постійне зростання призначення статинів в клінічній практиці.
Висновки. Медикаментозні препарати для корекції дисліпідемії в клінічній практиці використовуються з другої половини ХХ століття. Ніацин, фібрати та секвестранти жовчних кислот на сучасному етапі поступились місцем статинам, які залишаються препаратами першого ряду для корекції ліпідного обміну
ОЦІНКА РОЛІ КОНВЕРСІЇ РЕЦЕПТОРІВ ПРИ ПОШИРЕНОМУ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ У ВИНИКНЕННІ ХІМІОРЕЗИСТЕНТНОСТІ
No full textIntroduction. Neoadjuvant chemotherapy (NC) is employed as an important step in the treatment of patients with breast cancer (BC). We do not have much information about the conversion of estrogen receptor (ER) and/or progesterone receptor (PR) status in breast cancer (BC) patients after NC, or about its correlation with chemoresistance and prognosis. Not all clinics consistently determine receptor status after neoadjuvant chemotherapy (NC) and surgical intervention in breast cancer (BC) patients. However, this status may vary, making it critical to adjust the adjuvant treatment plan accordingly. Failure to do so may result in inadequate therapy and the development of chemoresistance.
Aim. To determine the effect of changes in receptor status at different stages of breast cancer treatment on the development of chemoresistance.
Materials and methods. Sixty patients with advanced breast cancer after neoadjuvant chemotherapy (NAC) were enrolled in the study and divided into two groups: the receptor-stable group (30 patients, with no conversion in ER and PR receptor status before and after NAC) and the receptor-conversion group (30 patients, with conversion in either ER or PR status). Univariate analysis was used to compare 5-year disease-free survival (DFS) between the groups.
Results. The estimated 5-year DFS rate for patients in the receptor-stable group was significantly higher (22 patients, 73.7%) compared to the receptor-conversion group (16 patients, 55.2%, P = 0.015). In contrast, the estimated 5-year overall survival (OS) rates for patients with or without receptor conversion were not statistically different (80.0% vs. 72.4%, log-rank test, P = 0.587). In the univariate Cox proportional hazards analysis, patients with receptor conversion had worse DFS (hazard ratio, 1.995; 95% confidence interval, 1.130–3.521, P = 0.031).
Conclusions. We strongly recommend testing patients’ biomarkers at different stages of treatment and paying closer attention to those with receptor conversion. These patients require an individualised approach to therapy as part of comprehensive treatment. It is essential to determine hormonal status after neoadjuvant therapy, using postoperative tissue samples, as hormonal status may change and, accordingly, treatment strategies may need to be adjusted. This approach can help prevent the development of chemoresistance.Вступ. Неоад’ювантна хіміотерапія (НХТ) використовується як важливий етап у лікуванні хворих на рак молочної залози (РМЗ). Ми маємо обмежену інформацію щодо конверсії статусу рецептора естрогену (ER) та/або рецептора прогестерону (PR) у пацієнтів з раком молочної залози (РМЗ) після НХТ та їх кореляцію з прогнозом хіміорезистентності. Не всі клінічні установи визначають рецепторний статус після НХТ та оперативного втручання у хворих на РМЗ, але статус може змінюватися. Саме тому виникає потреба змінювати схему ад’ювантного лікування. Адже неадекватна терапія може призвести до хіміорезистентності.
Мета. Визначити вплив змін рецепторного статусу на етапах лікування РМЗ на розвиток хіміорезистентності.
Матеріали та методи. Шістдесят пацієнтів із поширеним раком молочної залози після неоад’ювантної хіміотерапії (НХТ) були включені до дослідження та розподілені на дві групи: групу зі стабільним рецепторним статусом – 30 пацієнтів (без конверсії статусу рецепторів ER та PR до та після НХТ) та групу зі зміненим рецепторним статусом – 30 пацієнтів (з конверсією рецепторів ER або PR). Для порівняння 5-річної безрецидивної виживаності (DFS) між групами застосовували однофакторний аналіз.
Результати. Оцінки 5-річної DFS для пацієнтів у групі 22 пацієнток зі стабільним рецепторним статусом (73,7%) були значно вищими, ніж у групі 16 пацієнток зі змінним рецепторним статусом (55,2%, P = 0,015). Тоді як оцінки 5-річної загальної виживаності (OS) для пацієнтів із або без конверсії рецепторів не відрізнялися статистично (80,0 проти 72,4%, логарифмічний тест, P = 0,587). В однофакторному аналізі пропорційних ризиків Кокса пацієнти з конверсією рецепторів мали гірший показник DFS (співвідношення ризиків, 1,995; 95% довірчий інтервал, 1,130–3,521, P = 0,031).
Висновки. Ми наполегливо рекомендуємо тестувати біомаркери пацієнтів на етапах лікування та приділяти більше уваги пацієнтам, які мають конверсію рецепторів. Ці пацієнти потребують індивідуального підходу для терапії при комплексному лікуванні. Визначення гормонального статусу необхідно проводити обов’язково після проведення неоад’ювантної терапії, з післяопераційного матеріалу, оскільки гормональний статус може змінюватися, а також змінюватися тактика лікування, що запобігатиме виникненню хіміорезистентності
ПОШИРЕНІСТЬ СИМПТОМІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЕД АНГЛОМОВНИХ СТУДЕНТІВ У КОНТЕКСТІ ВПЛИВУ ПРОВІДНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ
Get PDFIntroduction. Hypodynamia and associated obesity, depression, and anxiety are recognized risk factors for numerous diseases of the digestive tract. Studying their impact on the young population is a particularly urgent task, given the spread of online learning and the increase in psychological stress induced by the Russian military invasion of Ukraine in recent years.
Aim. To study the influence of the above-mentioned risk factors on the appearance of the gastrointestinal symptoms.
Materials and methods. A survey of 208 English-speaking medical students was performed. It included 3 questionnaires: Gastrointestinal Symptom Rating Scale (GSRS), International Physical Activity Questionnaire (IPAQ), and Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS). Body weight, height, alcohol consumption, and smoking habits were also estimated.
Results. 62% of students reported troublesome complaints greater than “minor discomfort” at least in one of the GSRS clusters. The total number of points on the GSRS, as well as in the clusters “abdominal pain” (AP), “reflux” (RS), “indigestion” (IS), “diarrhea” (DS) and “constipation” (CS), were significantly correlated with the severity of anxiety (r = 0.14 to 0.19) but not depression. Alcohol consumption, expressed in three stipulated levels, also increased scores in all clusters except RS and CS. A higher MET-parameter of IPAQ was associated with reduced symptoms in the RS cluster. Only 36.5% of students didn’t experience anxiety, and 24.5% didn’t experience depression. Seasonality of these syndromes was observed: the average anxiety score (Mean±SEM) in winter was 9.10±0.23 points versus 7.20±0.56 points in summer; for depression, it was 12.36±0.18 versus 6.21±0.48, respectively (p<0.05). To identify the risk factors of gastrointestinal symptoms, a logistic regression analysis was performed using four predictor variables that demonstrated a significant association in preliminary assessments.
Conclusions. Independent predictors (risk factors) of troublesome gastrointestinal symptoms in the studied population include intense anxiety (HADS score), low levels of physical activity (MET parameter), female gender, and the winter season. Depression is associated with concomitant anxiety and the winter season but is not directly related to gastrointestinal complaints.Вступ. Гіподинамія та пов’язане з нею ожиріння, депресія та тривога є визнаними факторами ризику багатьох захворювань травного тракту. Вивчення їх впливу на молодь є особливо актуальним завданням, враховуючи поширення онлайн-навчання та зростання психологічного стресу, викликаного російським військовим вторгненням в Україну в останні роки.
Мета. Вивчити вплив вищезазначених факторів ризику на появу шлунково-кишкових симптомів.
Матеріали та методи. Проведено опитування 208 англомовних студентів-медиків. Воно включало 3 анкети: шкалу оцінки шлунково-кишкових симптомів (GSRS), міжнародну анкету фізичної активності (IPAQ) і лікарняну шкалу тривоги та депресії (HADS). Також оцінювали масу тіла, зріст, вживання алкоголю та куріння.
Результати. Серед студентів 62% мали дошкульні гастроінтестинальні скарги вище, ніж «незначний дискомфорт» принаймні в одному з кластерів GSRS. Загальна кількість балів шкали GSRS, а також у кластерах «абдомінальний біль» (AP), «рефлюкс» (RS), «нестравленість» (IS), «діарея» (DS) та «закреп» (CS) достовірно корелювали з вираженістю тривоги (r від 0,14 до 0,19), але не депресії. Споживання алкоголю також збільшувало кількість балів у всіх кластерах, окрім RS та CS. Більш високий MET (metabolic equivalent of task) за IPAQ асоціювався зі зменшенням симптомів у кластері RS. Тільки 36,5% студентів не мали тривоги, 24,5% не мали депресії. Спостерігалась сезонність даних синдромів. Середній бал (M±m) тривоги взимку був 9,10±0,23 балів проти 7,20±0,56 балів влітку, для депресії – 12,36±0,18 проти 6,21±0,48 відповідно (p<0,05). Для виявлення факторів ризику шлунково-кишкових симптомів було проведено логістичний регресійний аналіз з використанням предикторних змінних, які продемонстрували значний зв’язок у попередніх аналізах.
Висновки. Незалежними предикторами (факторами ризику) виникнення гастроентерологічних симптомів є тривога, низький рівень фізичної активності, жіноча стать та зимовий сезон. Симптоми депресії асоціюються з супутньою тривожністю, зимовим сезоном та не є безпосередньо пов’язаними з гастроентерологічними скаргами
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЯКІСТЬ МЕДИЧНОЇ І РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ГОСТРОМУ ІНФАРКТІ МІОКАРДА У КОНТЕКСТІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Get PDFIntroduction. Acute myocardial infarction (AMI) remains one of the leading causes of mortality in Ukraine, despite healthcare reforms and the development of reperfusion care. High hospital mortality and limited rehabilitation coverage highlight the need for a systemic revision of treatment and recovery approaches.
Aim. To analyze the organizational aspects and quality of medical and rehabilitation care for AMI patients in Ukraine in the context of public health and to compare the findings with international practice.
Materials and methods. The study used content analysis of legal and clinical guidelines, statistical analysis of data from the Ministry of Health and Public Health Center of Ukraine, and scientific publications from 2019–2024. A comparative assessment of core indicators was conducted using data from the EU and USA.
Results. Hospital mortality after AMI in Ukraine is 2–3 times higher than in EU countries. Only 40% of patients undergo full cardiac rehabilitation, compared to 70–80% in Germany and the USA. Key barriers include limited access to percutaneous coronary intervention (PCI) in rural areas, staff shortages, outdated infrastructure, and low patient awareness. According to current clinical medicine perspectives, following acute myocardial infarction (AMI), the primary objectives extend beyond stabilization of the patient's condition to include the prevention of recurrent cardiovascular complications, preservation of functional capacity, and improvement of quality of life. Achieving these outcomes largely depends on the proper organization of cardiac rehabilitation, which, according to the European Society of Cardiology, is an essential component of comprehensive AMI management.
At the same time, rehabilitation strategies vary significantly across countries: Ukraine is characterized by a fragmented approach with limited patient coverage, whereas the European Union and the United States implement structured, personalized programs that consider sex, social, and individual factors. Effective post-AMI recovery requires the integration of multidisciplinary approaches, advanced digital technologies, and gender-sensitive rehabilitation strategies.
Conclusions. Effective AMI care in Ukraine requires strengthening human resources, expanding rehabilitation infrastructure, implementing telemedicine, and integrating a multidisciplinary, evidence-based approach in line with European standards.Вступ. Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) продовжує бути однією з провідних причин смертності в Україні, незважаючи на впровадження реформ охорони здоров’я та розвиток реперфузійної допомоги. Високі показники госпітальної летальності та обмежене охоплення програмами реабілітації вказують на необхідність системного перегляду підходів до лікування та відновлення пацієнтів.
Мета. Аналіз організаційних аспектів і якості надання медичної та реабілітаційної допомоги пацієнтам з гострим інфарктом міокарда в Україні в контексті громадського здоров’я та порівняння отриманих даних з міжнародною практикою.
Матеріали та методи. У дослідженні застосовано контент-аналіз нормативно-правових актів та клінічних протоколів, статистичний аналіз даних МОЗ України, звітів Центру громадського здоров’я, а також наукових публікацій за 2019–2024 роки. Проведено порівняльну оцінку ключових показників з країнами ЄС та США.
Результати. Встановлено, що госпітальна летальність після ІМ в Україні у 2–3 рази вища, ніж у країнах ЄС. Лише 40% пацієнтів проходять повноцінну медичну реабілітацію, у той час як у Німеччині та США цей показник перевищує 70–80%. Серед причин – обмежений доступ до черезшкірного коронарного втручання у сільських регіонах, нестача фахівців, застаріла інфраструктура та низька поінформованість населення. За сучасними уявленнями клінічної медицини, після перенесеного гострого інфаркту міокарда важливим є не лише стабілізація стану пацієнта, а й запобігання рецидиву серцево-судинних ускладнень, збереження функціональної активності та підвищення якості життя. Досягнення цих результатів значною мірою залежить від ефективної організації кардіореабілітації, яка, згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів, є невід’ємною складовою комплексного лікування інфаркту міокарда. Стратегії реабілітації після інфаркту міокарда значно варіюють між Україною, ЄС та США. В Україні спостерігається фрагментарність підходів і низьке охоплення. У країнах Заходу реалізуються структуровані, персоналізовані програми з урахуванням статі. Для ефективного відновлення потрібна інтеграція мультидисциплінарних підходів, цифрових технологій і гендерно чутливих рішень.
Висновки. Ефективна допомога пацієнтам з ІМ в Україні потребує посилення кадрової спроможності, розширення реабілітаційної інфраструктури, впровадження телемедицини та інтеграції мультидисциплінарного підходу, що відповідає європейським стандартам доказової медицини