Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ ІЗ ХРОНІЧНОЮ ЗАКЛАДЕНІСТЮ НОСА
Get PDFIntroduction. Chronic nasal obstruction (CNO) is a persistent impairment of nasal breathing lasting more than 12 weeks, caused by anatomical, inflammatory, or combined factors. This condition reduces the quality of life, causes economic losses, and is associated with comorbidities. Its prevalence in adults reaches 20–30%. In Ukraine, the healthcare system for managing CNO is fragmented and requires improvement.
Aim. To develop a functional and organizational model aimed at enhancing the system of medical care for adult patients with CNO in multidisciplinary healthcare facilities, improving the effectiveness of diagnosis, treatment, and rehabilitation, ensuring continuity of care, and optimizing clinical outcomes.
Materials and methods. A comprehensive systems approach was applied using bibliosemantic analysis, content analysis, formal logic, as well as graphical, conceptual, and functional-structural modeling.
Results. A functional and organizational model for the integrated management of patients with chronic nasal obstruction was developed, based on the principles of evidence-based medicine and process management. It ensures coordination between primary and specialized care within a unified patient pathway. The initial stage includes screening with NOSE or SNOT-22 questionnaires, followed by data entry into a medical information system, facilitating patient routing and monitoring of disease dynamics. Defined clinical triggers, minimizing unnecessary consultations, optimizing patient flow, and reducing waiting times for otolaryngology appointments, guide referrals between levels of care. Patient management is provided by multidisciplinary teams composed of primary care physicians and relevant specialists, ensuring consistency in diagnostic and therapeutic measures without duplication. The educational component of the model supports continuous professional development of team members through thematic seminars and training sessions.
Conclusions. The proposed model aligns with international approaches and has the potential to improve the quality of care for CNO in multidisciplinary settings, strengthen multidisciplinary collaboration, promote digital integration, and reduce the socioeconomic burden of the disease. Pilot implementation followed by evaluation of clinical and managerial outcomes is recommended.Вступ. Хронічна закладеність носа (ХЗН) – стійке порушення носового дихання понад 12 тижнів, зумовлене анатомічними, запальними чи комбінованими чинниками. Стан знижує якість життя, спричиняє економічні втрати та асоціюється з коморбідними захворюваннями. Поширеність у дорослих сягає 20–30%. В Україні система допомоги при хронічній закладеності носа фрагментарна й потребує вдосконалення.
Мета. Розроблення функціонально-організаційної моделі, спрямованої на вдосконалення системи надання медичної допомоги дорослим пацієнтам із хронічною закладеністю носа в умовах багатопрофільного закладу охорони здоров’я, з метою підвищення ефективності діагностики, лікування та реабілітації, забезпечення безперервності ведення пацієнтів і покращення клінічних результатів.
Матеріали та методи. Використано комплексний системний підхід, бібліосемантичний метод, контент-аналіз, формальну логіку, графічне, концептуальне та функціонально-структурне моделювання.
Результати. Створено функціонально-організаційну модель інтегрованого ведення пацієнтів із хронічною обструкцією носових шляхів, засновану на принципах доказової медицини й процесного менеджменту. Вона забезпечує узгодження первинної та спеціалізованої допомоги в межах єдиного маршруту пацієнта. Початковий етап передбачає скринінг за опитувальниками NOSE або SNOT-22 з подальшим внесенням даних у медичну інформаційну систему, що сприяє маршрутизації та моніторингу динаміки. Направлення між рівнями допомоги здійснюються за визначеними клінічними тригерами, що мінімізує необґрунтовані консультації, оптимізує потоки пацієнтів і скорочує черги до лікаря-отоларинголога. Безпосереднє ведення хворих здійснюють мультидисциплінарні команди, до яких входять лікарі, які надають первинну медичну допомогу, й профільні спеціалісти, що забезпечує узгодженість діагностично-лікувальних заходів без дублювання обстежень. Освітній компонент моделі передбачає безперервний професійний розвиток членів команд через тематичні семінари і тренінги.
Висновки. Запропонована модель узгоджується з міжнародними підходами та має потенціал підвищити якість допомоги при ХЗН у багатопрофільних закладах, забезпечити мультидисциплінарну взаємодію, впровадити цифрові рішення та знизити соціально-економічний тягар ХЗН. Доцільним є пілотне впровадження з подальшою оцінкою клінічних і управлінських показників
РЕГІОНАЛЬНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ГОСТРИЙ ТОНЗИЛІТ ТА ПАРАТОНЗИЛЯРНИЙ АБСЦЕС ЗА ПЕРІОД 2023-2025 РОКІВ
Get PDFIntroduction. Acute tonsillitis is among the most common infectious diseases of the upper respiratory tract. Peritonsillar abscess, being the most frequent purulent complication, remains an important clinical problem in modern otorhinolaryngology. In Ukraine, studies on seasonal variations in the incidence of acute tonsillitis and peritonsillar abscess are limited, which complicates the ability to predict epidemic peaks and optimize healthcare resource allocation.
Aim. To determine seasonal patterns in the incidence of acute tonsillitis and peritonsillar abscess during 2023-2025 to optimize epidemic peak forecasting and improve the organization of medical care for patients with this pathology.
Materials and methods. A retrospective cohort study was conducted at the Department of Otorhinolaryngology, Bogomolets National Medical University, Kyiv, from January 2023 to September 2025. The study included patients with confirmed diagnoses of acute tonsillitis or peritonsillar abscess. Statistical analysis was performed using Python with Pearson‘s chi-square test, Kruskal-Wallis test, Mann-Kendall test, and Spearman‘s correlation analysis.
Results. During the observation period, 1,014 cases of acute tonsillitis and 112 cases of peritonsillar abscess were registered. Distinct seasonal fluctuations were identified, with peaks during the winter-spring period (February-March) and minimums during summer months (July-August). The highest tonsillitis incidence was observed in February (47.0±4.4 cases per month). Mean patient age was 27.6±13.4 years for tonsillitis and 33.4±11.2 years for abscess. A strong correlation was found between tonsillitis and peritonsillar abscess incidence (r = 0.82, p < 0.001), with complications accounting for 11.0%. The seasonality coefficient was 3.62 for tonsillitis and 4.38 for abscess (p < 0.001). Stability of seasonal patterns across three years (r = 0.91-0.94, p < 0.001) suggests restoration of normal epidemiological patterns following COVID-19.
Conclusions. Pronounced seasonality of acute tonsillitis and peritonsillar abscess was established, with peaks in February-March and minimums in summer. The significant relationship between both pathologies confirms the classical concept of abscess as a complication of tonsillitis. The study findings have practical implications for healthcare resource planning in the region and can be used to forecast periods of increased incidence.Вступ. Гострий тонзиліт належить до найпоширеніших інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів. Паратонзилярний абсцес, будучи найчастішим гнійним ускладненням, залишається важливою клінічною проблемою сучасної оториноларингології. В Україні дослідження сезонних варіацій захворюваності на гострий тонзиліт та паратонзилярний абсцес є обмеженими, що ускладнює можливості прогнозування епідемічних піків та оптимізації розподілу ресурсів системи охорони здоров’я.
Мета. Визначити сезонні закономірності захворюваності на гострий тонзиліт та паратонзилярний абсцес за період 2023-2025 років для оптимізації прогнозування епідемічних піків та покращення організації медичної допомоги пацієнтам з цією патологією.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективне дослідження на базах кафедри оториноларингології НМУ імені О. О. Богомольця в м. Київ за період з січня 2023 по вересень 2025 року. До дослідження включалися пацієнти з підтвердженим діагнозом гострого тонзиліту або паратонзилярного абсцесу. Статистичний аналіз виконувався за допомогою Python з використанням критерію хі-квадрат Пірсона, тесту Краскела-Воліса, тесту Манна-Кендалла та кореляційного аналізу Спірмена.
Результати. За період спостереження зареєстровано 1014 випадків гострого тонзиліту та 112 випадків паратонзилярного абсцесу. Виявлено чіткі сезонні коливання з максимумом у зимово-весняний період (лютий-березень) та мінімумом у літні місяці (липень-серпень). Найвища захворюваність на тонзиліт спостерігалася у лютому (47,0±4,4 випадків на місяць). Середній вік пацієнтів становив 27,6±13,4 років для тонзиліту та 33,4±11,2 років для абсцесу. Виявлено сильну кореляцію між захворюваністю на тонзиліт та паратонзилярний абсцес (r = 0,82, p < 0,001), при цьому частка ускладнень становила 11,0%. Коефіцієнт сезонності для тонзиліту дорівнював 3,62, для абсцесу – 4,38 (p < 0,001). Стабільність сезонних патернів протягом трьох років (r= 0,91-0,94, p< 0,001) свідчить про потенційне «відновлення» звичайного епідеміологічного стану після COVID-19.
Висновки. Встановлено виражену сезонність захворюваності на гострий тонзиліт та паратонзилярний абсцес з піком у лютому-березні та мінімумом влітку. Виявлений значущий зв‘язок між двома патологіями підтверджує класичне уявлення про абсцес як ускладнення тонзиліту. Результати дослідження мають практичне значення для планування медичних ресурсів у регіоні та можуть використовуватися для прогнозування періодів підвищеної захворюваності
ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ГАРАНТІЙ ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ТА ПРОВЕДЕННІ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
No full textAim. To analyse and systematise the procedural framework for the appointment and conduct of forensic examinations in criminal proceedings, as well as the case law of the European Court of Human Rights regarding the establishment of standards for guaranteeing human rights in the appointment and conduct of forensic examinations in criminal proceedings. This will contribute to the development of a consistent and unified law enforcement practice on this issue, the formulation of well-founded approaches and proposals for improving Ukraine’s criminal procedural legislation and its application.
Materials and methods. In conducting a comprehensive study on the regulation of the procedural framework for the appointment and conduct of forensic examinations in criminal proceedings, as well as in determining European standards for guaranteeing human rights in the appointment and conduct of forensic examinations in criminal proceedings, we analysed thirty-five judgments of the European Court of Human Rights, twenty-seven decisions of the Supreme Court of Ukraine, and judicial statistics. Upon assessing and systematising the results of the study, it is necessary to note that human rights may be violated during forensic examinations. Such violations may occur concerning the following conventional norms: Article 3 of the Convention (regarding treatment that degrades human dignity); Article 6 of the Convention (regarding the right to a fair trial); Article 8 of the Convention (regarding the right to respect for private and family life); Article 13 of the Convention (regarding the right to an effective remedy).
Results. Knowledge and understanding of the European Court of Human Rights (ECtHR) case law determine how confidently Ukraine and its legal system are approaching European standards. According to ECtHR statistics for 2023, the Court received a total of 34,650 applications throughout the year (compared to 45,500 in 2022), the lowest figure in the past 10 years. Among them, 2,531 applications were filed against Ukraine. The average number of applications per 10,000 residents is 0.41, while in Ukraine, it is 0.56. For comparison, the number of applications per 10,000 residents in Poland is 0.5, in Moldova – 2.6, in Belgium – 1.13, and in Estonia – 0.75. In 2023, the Court examined 38,260 applications, of which 67% were declared inadmissible, and only 18% resulted in a judgment. That is, out of 38,260 applications, decisions were issued for 6,931. In 2022, 79% of applications were declared inadmissible, while in 2021, the figure was 76% [1].
Conclusions. Ukrainian forensic activity must comply with international and national standards and principles. All participants in criminal proceedings must have the opportunity to exercise their rights, including the right to legal assistance, humane treatment, respect for private and family life, and a fair trial. This approach must be mandatory to ensure that a conclusion from a Ukrainian expert holds the same legal and professional weight as similar conclusions from experts in other countries. Conversely, conclusions from experts in other countries should be admissible evidence in Ukrainian courts.Мета. Аналіз та систематизація процесуальної форми призначення та проведення судово-медичної експертизи у кримінальному процесі, практики Європейського суду з прав людини щодо визначення стандартів гарантування прав людини при призначенні та проведенні судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні, що сприятиме забезпеченню формування усталеної та уніфікованої правозастосовної практики з цього питання, виробленню обґрунтованих підходів та пропозицій з вдосконалення кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування.
Матеріали та методи. При проведенні ґрунтовного дослідження щодо регламентації процесуальної форми призначення та проведення судово-медичної експертизи у кримінальному процесі, визначення Європейських стандартів гарантій прав людини при призначенні та проведенні судово-медичної експертизи в кримінальному процесі нами проаналізовано тридцять п’ять рішень Європейського суду з прав людини, двадцять сім рішень Верховного Суду України та судову статистику. Під час оцінювання та систематизації результатів дослідження слід зазначити, що права людини можуть порушуватися у процесі проведення судових експертиз. Такі порушення можуть стосуватися таких конвенційних норм: статті 3 Конвенції (в частині поводження, що принижує гідність людини); статті 6 Конвенції (в частині права на справедливий суд); статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя); статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту).
Результати. Знання та розуміння судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) визначає, наскільки впевнено Україна та її правова система наближаються до європейських стандартів. За статистикою ЄСПЛ за 2023 рік, протягом року до Суду надійшло загалом 34 650 заяв (у порівнянні з 45 500 у 2022 році), що є найнижчим показником за останні 10 років. Серед них 2 531 заява була подана проти України. Середня кількість заяв на 10 000 мешканців становить 0,41, тоді як в Україні цей показник — 0,56. Для порівняння: у Польщі – 0,5, у Молдові – 2,6,у Бельгії – 1,13, в Естонії – 0,75. У 2023 році Суд розглянув 38 260 заяв, з яких 67% було визнано неприйнятними, а лише 18% завершилися винесенням рішення. Тобто з 38 260 заяв було ухвалено 6 931 рішення. У 2022 році 79% заяв було визнано неприйнятними, а у 2021 році – 76% [1].
Висновки. Українська судово-експертна діяльність повинна відповідати міжнародним і національним стандартам та принципам. Всі учасники кримінального провадження повинні мати можливість реалізації своїх прав, зокрема і права на правничу допомогу, гідне поводження, на повагу до приватного і сімейного життя та справедливий суд. Такий підхід повинен бути обов’язковим, щоб висновок українського експерта мав однакову юридичну і фахову силу у порівнянні із аналогічними висновками експертів інших країн, і навпаки, складені висновки експертами іншої країни повинні мати силу доказу для українських судів
СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ГЕПАТИТУ А У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
Get PDFAim. The aim of this study is to assess the epidemiological situation regarding the incidence of hepatitis A virus (HAV) in the Vinnytsia region from 1964 to 2024, and to formulate recommendations for improving the system of preventive and anti-epidemic measures that may help reduce the incidence in the future.
Materials and methods. The study is based on the analysis of statistical data on HAV incidence in the Vinnytsia region over 60 years. Epidemiological, sanitary-statistical, and serological methods were used to assess incidence and identify risk factors. Additionally, studies were conducted to detect serological markers in high-risk groups to evaluate immunity levels in the population. Data analysis involved comparing incidence trends over the years, considering socio-economic and migration factors.
Results. It was found that sporadic outbreaks of hepatitis A in the Vinnytsia region are related to general socio-economic conditions, including income levels, infrastructure status, and adherence to sanitary norms. Furthermore, migration processes play an important role, as a significant proportion of cases are registered among individuals who have recently returned from regions with higher epidemic risks. Fluctuations in the incidence rate were observed in different years, with a notable increase in 2023, partly due to the worsening sanitary situation in the region, non-compliance with hygiene standards in public places, and increased internal migration.
Conclusions. The study confirmed the need for improving epidemiological surveillance and monitoring, as well as implementing more effective preventive measures, such as expanding vaccination among vulnerable population groups. Special attention should be paid to children and individuals living in high-risk areas. The high level of serological prevalence among the adult population indicates a lack of immunity in most children, highlighting the need for enhanced vaccination to prevent potential epidemics in the future.Мета. Метою цього дослідження є оцінка епідеміологічної ситуації із захворюваністю на вірусний гепатит А (HAV) у Вінницькій області за період 1964–2024 років, а також формулювання рекомендацій щодо удосконалення системи профілактичних та протиепідемічних заходів, які можуть сприяти зниженню рівня захворюваності в майбутньому.
Матеріали та методи. Дослідження спирається на аналіз статистичних даних захворюваності на HAV у Вінницькій області за 60 років. Використано епідеміологічні, санітарно-статистичні та серологічні методи для оцінки захворюваності та виявлення факторів ризику. Крім того, були проведені дослідження на виявлення серологічних маркерів у групах ризику для вивчення рівня імунітету серед населення. Для аналізу даних використовувалися методи порівняння динаміки захворюваності по роках з урахуванням соціально-економічних та міграційних факторів.
Результати. Встановлено, що спорадичні спалахи гепатиту А у Вінницькій області пов’язані із загальними соціально-економічними умовами, зокрема, із рівнем доходів населення, станом інфраструктури та дотриманням санітарних норм. Крім того, важливу роль відіграють міграційні процеси, оскільки значна частина випадків захворювання реєструється серед осіб, які нещодавно повернулися з інших регіонів, де спостерігається вищий рівень епідемічної небезпеки. Виявлено коливання рівня захворюваності в різні роки, зокрема підвищення захворюваності у 2023 році, що частково зумовлено погіршенням санітарної ситуації в регіоні, недотриманням гігієнічних стандартів у громадських місцях, а також збільшенням внутрішньої міграції.
Висновки. Дослідження підтвердило необхідність удосконалення епідеміологічного нагляду та моніторингу, а також впровадження більш ефективних заходів профілактики, таких як розширені програми щеплення серед вразливих груп населення. Особлива увага повинна бути приділена дітям та особам, які проживають у зонах високого ризику зараження. Високий рівень серологічної поширеності серед дорослого населення вказує на відсутність імунітету в більшості дітей, що підкреслює необхідність посиленої профілактики через вакцинацію, щоб попередити можливі епідемії в майбутньому
СТЕАТОТИЧНА ХВОРОБА ПЕЧІНКИ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ СТЕАТОМЕТРІЇ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Get PDFIntroduction. The ultrasound hepatic steatometry is not only noninvasive, but also quite promising instrumental method for quantitative assessing and grading hepatic steatosis. However, there are some unclear aspects of this method.
Aim. To compare the results of ultrasound hepatic steatometry for the quantitative assessment and grading of hepatic steatosis through a review of the research literature.
Materials and methods. Using keywords (hepatic steatosis, ultrasound steatometry, ultrasound attenuation, liver disease, fatty liver disease, FibroScan, CAP score) the research articles were studied for the period 2010–2024 via the internet access service, most of all PubMed search platform.
Results. It has been established that there is no generally accepted measurement for hepatic steatosis grades (S1, S2, S3) for FibroScan® (Echosens, France) and other ultrasound devices. At the same time, it was revealed that there is no generally accepted cut off for degrees of steatosis in scientific studies. Controlled attenuation parameter (CAP) for FibroScan® ultrasound apparatus was used to detect and quantify hepatic steatosis. CAP can be measured in dB/m using FibroScan S, M or XL probes with fixed scanning frequency (SF) in MHz. SF is very important for analyzing and comparing the results of different studies because it influences CAP. It is enough to indicate the probe, even without mentioning SF, in a research article to facilitate the understanding and comparison of results from different studies. Most researchers now mention the FibroScan probe used for steatometry, although some articles do not specify the probe. We found some articles about steatometry results (in dB/cm), where it was fulfilled for other ultrasound device without any information about SF in MHz. Although, it is known, that the frequency of waves emitted from ultrasound device during steatometry is very important for next analysis. Therefore, it is necessary to indicate the probe with fixed SF (S, M or XL) for FibroScan® investigation. For other ultrasound devices, the steatometry results should be recorded in units of dB/cm/MHz or dB/cm with the mandatory indication of the ultrasound wave frequency during steatometry in MHz.
Conclusions. Taking into account the absence of universally accepted ultrasound cut off for the degrees of hepatic steatosis further studies are needed. They should have the same design with mandatory consideration of the frequency of the ultrasound probe for degrees of liver steatosis evaluation.Вступ. Неінвазивний метод стеатометрії є не тільки інноваційним, а й досить перспективним в дослідженні ступеня стеатозу печінки, однак деякі аспекти у даному дослідженні є остаточно нез’ясованими.
Мета. На підставі вивчення літературних даних порівняти ситуацію з проведенням та трактуванням стеатометрії з метою діагностики та визначення ступенів стеатозу печінки за кордоном та в Україні
Матеріали та методи. Аналіз літератури проводився за період 2010-2025 рр. за допомогою інтернет-ресурсів за ключовими словами: стеатометрія печінки, стеатоз печінки, ступені стеатозу печінки, коефіцієнт згасання ультразвуку, FibroScan, CAP оцінка, одиниці виміру. Вивчалися джерела літератури як вітчизняні, так і закордонні, насамперед на пошуковому сайті PubMed.
Результати. Наведені літературні дані стосовно порогових показників для стеатозу печінки, в тому числі за ступенями (S1, S2, S3) для FibroScan® (Echosens, Франція) та інших ультразвукових пристроїв. В той же час встановлено, що на сьогоднішній день, не існує загальноприйнятих порогових показників, і в публікаціях наукових досліджень, які виконані на ультразвукових апаратах. Контрольований параметр затухання (=згасання) ультразвуку (CAP) для ультразвукового апарату FibroScan® використовувався для виявлення та кількісної оцінки стеатозу печінки. CAP можна виміряти в дБ/м за допомогою FibroScan-датчиків S, M або XL із фіксованою частотою сканування (ЧС) у МГц. ЧС дуже важлива для аналізу та порівняння результатів різних досліджень, оскільки вона впливає на CAP. У науковій статті з метою полегшення розуміння та порівняння результатів різних досліджень на FibroScan-апараті достатньо вказати датчик навіть без написання ЧС. Зараз майже всі дослідники вказують FibroScan-датчик, який використовували для стеатометрії, хоча були знайдені деякі статті без індикації датчика. Крім того, було виявлено декілька статей про результати стеатометрії (у дБ/см) на інших ультразвукових пристроях (не FibroScan®) без будь-якої інформації про ЧС у МГц. Однак, як відомо, частота хвиль, які випромінює ультразвуковий апарат при стеатометрії, дуже важлива для аналізу. Саме тому, для досліджень на FibroScan® необхідно завжди вказувати назву датчика із фіксованою SF (S, M або XL), а для інших ультразвукових апаратів записувати результати стеатометрії в одиницях дБ/см/МГц або дБ/см з обов’язковим зазначенням частоти ультразвукових хвиль у МГц.
Висновки. Враховуючи той факт, що на сьогоднішній день не існує загальноприйнятих порогових показників КЗ для визначення ступенів стеатозу печінки (S1, S2, S3) для УЗ-апаратів, необхідні подальші дослідження, які були б виконані за одним дизайном (з обов’язковим врахуванням частоти датчика), і які дозволили б запропонувати єдину шкалу оцінки ступенів стеатозу печінки
МОНІТОРИНГ СПЕКТРУ МІКРОБІОМУ СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНО-РЕЗИСТЕНТНИХ ФОРМ ПІСЛЯ ПАНДЕМІЇ COVID-19
No full textIntroduction. Analysis of the experienced COVID-19 pandemic, during which the use of antimicrobial drugs significantly increased, contributed to the greater spread of antibiotic resistance in the world, and led to the appearance of more "aggressive" forms of pathogens. It is imperative to study the impact of the COVID-19 pandemic on the growth of antimicrobial resistance in patients with urinary tract infections in order to improve the effectiveness of treatment.
Aim. To assess the impact of the COVID-19 pandemic on changes in the microbial landscape of urine and antibiotic resistance in patients of the Poltava region.
Materials and methods. A comparative analysis of the etiology and pathogen sensitivity in urinary tract infections was conducted on 300 patients over the period from 2018 to 2023 (Group I – 100 patients before the pandemic; Group II – 200 patients during the pandemic).
Results. Urinary tract infections complicated the course for both Group I and Group II: nephrolithiasis (51% and 45%), abnormalities of the development of the urinary system (14% and 16%), benign prostatic hyperplasia (11% and 14%), diabetes (22.5% and 25%), pregnancy (1.5%). During bacteriological examination, a combination of two or more uropathogens was detected in 14% of the Group I and in 27% of the Group II. In the first group, the urine microbiome was dominated by Enterococcus faecalis (33.3%), Escherichia coli (16.6%), Streptococcus agalactiae (11.7%), Pseudomonas aeruginosa (8.3%), Klebsiella pneumoniae (5%), and Proteus spp. (1.7%). In the Group II, there was a doubling of Escherichia coli (29.4%) and a threefold increase of Klebsiella pneumoniae (13.6%) and Proteus spp. (5.5%). A significant decrease in the sensitivity of the main uropathogens to cephalosporins, fluoroquinolones, carbapenems, and nitrofuran derivatives was observed during the COVID-19 pandemic.
Conclusions. When conducting a retrospective analysis, nephrolithiasis was the predominant cause of urinary tract infections in the reference and COVID period in both groups (51% and 45%). The frequency of urinary tract infections in diabetes has increased (25%). More than 80% of the pathogens belong to the intestinal microflora, which indicates a violation of the microbiome and bacterial translocation of uropathogens from the intestine, including due to the unreasonable use of antibiotics. Confirmation is the doubling of E. Сoli and tripling of Kl. pneumoniae in the Group II. A 2-fold increase in the combination of two or more uropathogens in the Group II (27% compared to 14%) indicates the association of pathogenic microflora in patients during the COVID-19 pandemic. Reducing the sensitivity of the main uropathogens to cephalosporins, fluoroquinolones, carbapenems and nitrofuran derivatives requires further study for more effective empiric antibiotic therapy. According to our research, the group of carbapenems should be preferred in women.Вступ. Одним із вартих уваги наслідків пандемії COVID-19, під час якої значно зросло застосування протимікробних препаратів, що сприяло більшому поширенню антибіотикорезистентності у світі, стала поява більш «агресивних» форм збудників. Вкрай необхідним є вивчення впливу пандемії COVID-19 на зростання антимікробної резистентності у хворих з інфекціями сечовивідних шляхів для підвищення ефективності лікування.
Мета. Оцінити вплив пандемії COVID-19 на зміни мікробного пейзажу сечі та антибіотикорезистентності у хворих Полтавської області.
Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз етіології та чутливості збудників з інфекціями сечовивідних шляхів у 300 пацієнтів за період 2018–2023 р. (І група — 100 пацієнтів до пандемії; ІІ група — 200 пацієнтів під час пандемії).
Результати. Інфекції сечовивідних шляхів ускладнили перебіг в І та ІІ групах: нефролітіазу (51% і 45%), аномалій розвитку сечовидільної системи (14% і 16%), доброякісної гіперплазії передміхурової залози (11% і 14%), цукрового діабету (22,5% і 25%), вагітності (1,5%). При бактеріологічному дослідженні поєднання двох і більше уропатогенів виявлено у 14% І групи та у 27% ІІ групи. В І групі в мікробіомі сечі переважали Enterococcus fecalis (33,3%), Escherichia сoli (16,6%), Streptococcus agalactiae (11,7%), Pseudomonas aeruginosа (8,3%) Klebsiella pneumoniae (5%), Proteus spp. (1,7%). У ІІ групі спостерігали збільшення удвічі Escherichia сoli (29,4%) та утричі Klebsiella pneumoniae (13,6%) та Proteus spp. (5,5%). Спостерігалося суттєве зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану під час пандемії COVID-19.
Висновки. При проведенні ретроспективного аналізу переважною причиною виникнення інфекцій сечовивідних шляхів в доковідний і ковідний періоди в обох групах був нефролітіаз (51% і 45%). Зросла частота розвитку інфекцій сечовивідних шляхів при цукровому діабеті (25%). Понад 80% збудників належать до кишкової мікрофлори, що вказує на порушення мікробіому та бактеріальну транслокацію уропатогенів із кишечника, в тому числі і за рахунок необґрунтованого вживання антибіотиків. Підтвердженням є збільшення удвічі E. Сoli та утричі Kl. pneumoniae у ІІ групі. Збільшення у 2 рази поєднання двох і більше уропатогенів у ІІ групі (27% порівняно з 14%) свідчить про асоціацію патогенної мікрофлори у хворих під час пандемії COVID-19. Зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану потребує подальшого вивчення для більш ефективної емпіричної антибіотикотерапії. За нашими дослідами, групі карбапенемів слід надавати перевагу у жінок
ПЕРЕХРЕСНИЙ СИНДРОМ АЛЕРГІЧНОГО КОНТАКТНОГО ДЕРМАТИТУ ТА АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ: ФОКУС НА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ І КЛІНІЧНІ ВИПАДКИ
Get PDFIntroduction. The combination of atopic dermatitis (AD) with allergic contact dermatitis (ACD) or the occurrence of ACD on the background of AD has been called overlap syndrome. Due to the debilitating symptom complex, which includes itching, discomfort, pain, sleep disturbances and psychological disorders, the overlap syndrome (OS) of ACD and AD has a significant negative impact on the quality of life.
Aim. To determine the effectiveness of integrating a sedative component into the treatment regimen of ACD and AD overlap syndrome in the context of impact on patients’ quality of life.
Materials and methods. Based at the Department of Dermatovenereology, Clinical and Laboratory Immunology of the Shupyk National Healthcare University of Ukraine, 68 patients with a confirmed diagnosis of AD and ACD overlap syndrome were treated. To assess the impact of the disease on the quality of life, the questionnaire "QLI-OS-AD/ACD-2024" was used.
Results. Assessment of the patients' quality of life showed that both in the study group, whose patients received a sedative complex of magnesium and melatonin in the OS ACD and AD management scheme, and in the control group, after the treatment, the quality of life indicators predictably improved. Treatment significantly increases the proportion of patients who assess the impact of the disease on their quality of life as "insignificant" and reduces the proportion of those who recognize the impact as "significant" or as one that brings "significant deterioration." The proportion of patients with anxiety in the study group decreased by half, and the proportion of patients with insomnia – by 41.0%; on the other hand, in the control group, patients with anxiety decreased by 21.1%, and the number of patients suffering from insomnia decreased by only 14.4%.
Conclusions. Integration of a sedative combination of magnesium, melatonin and vitamin B6 into the complex therapy regimen for OS ACD and AD leads to a more significant improvement in the quality of life of dermatological patients by reducing the manifestations of depression, anxiety and insomnia. The questionnaire "QLI-OS-AD/ACD-2024" allows the practicing physician to quickly and inexpensively assess the degree of impact of AD and ACD overlap syndrome on the patients’ quality of life.Вступ. Поєднання атопічного дерматиту (АД) з алергічним контактним дерматитом (АКД) або виникнення АКД на тлі АД отримало назву оверлап-синдрому. Через виснажливий симптомокомплекс, що включає свербіння, дискомфорт, біль, порушення сну та психологічні розлади, оверлап-синдром (ОС) AКД та АД має значний негативний вплив на якість життя.
Мета. Визначити ефективність інтеграції у схему лікування ОС АКД та АД седативного компонента в контексті впливу на якість життя хворих.
Матеріали та методи. На базі кафедри дерматовенерології, клінічної і лабораторної імунології НУОЗУ ім. П. Л. Шупика було проведено лікування 68 хворих з підтвердженим діагнозом оверлап-синдрому АД та АКД. Для оцінки впливу захворювання на якість життя використана анкета-опитувальник «QLI-OS-AD/ACD-2024».
Результати. Оцінка якості життя хворих показала, що як у групі дослідження, пацієнти якої у схемі менеджменту ОС АКД та АД отримували седативний комплекс магнію та мелатоніну, так і у групі контролю після проведеного лікування показники якості життя прогнозовано покращились. Лікування значно збільшує питому вагу пацієнтів, що оцінюють вплив захворювання на якість свого життя як «незначний» та зменшує частку тих, хто визнає вплив «суттєвим» або таким, що приносить «значне погіршення». Питома вага пацієнтів з тривожністю в групі дослідження зменшилась вдвічі, а частка хворих з інсомнією на 41,0%; натомість у групі контролю хворих з тривожністю поменшало на 21,1%, а кількість пацієнтів, що страждають на безсоння знизилася лише на 14,4%.
Висновки. Інтеграція седативного комбінованого препарату магнію, мелатоніну та вітаміну B6 у схему комплексної терапії ОС АКД та АД призводить до більш значущого покращення якості життя дерматологічних хворих за рахунок зменшення проявів депресії, тривожності та безсоння. Анкета-опитувальник «QLI-OS-AD/ACD-2024» надає можливість практикуючому лікарю швидко і без зайвих витрат оцінити ступінь впливу оверлап-синдрому АД і АКД на якість життя пацієнтів
КОРЕКЦІЯ ДИСЛІПІДЕМІЇ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ТА СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ, ЧАСТИНА ІІ)
Get PDFAim. To summarize scientific publications, clinical guidelines (CG) regarding the development of standardized approaches to the correction of dyslipidemia and the introduction of new hypolipidemic drugs at the current stage.
Materials and methods. The analysis and generalization of scientific articles, clinical guidelines on the introduction of standardized approaches to the correction of dyslipidemia at the current stage and the use of new hypolipidemic drugs for the prevention and treatment of cardiovascular diseases (CVD) were carried out. Methods were used: systematic approach, bibliosemantic, analytical.
Results. Modern standardized approaches to the appointment of hypolipidemic therapy for the primary and secondary prevention of atherosclerotic CVD are based on the definition of the general cardiovascular risk, which is regulated by CG. Meta-analyses of clinical trials have shown that the relative reduction of CVD risk is proportional to the absolute reduction in low-density lipoprotein cholesterol levels, regardless of the drug(s) used. Statins remain the drugs of the first line of hypolipidemic therapy. In accordance with modern clinical practice, it is recommended to prescribe statins in maximum tolerated doses and use combined therapy with new hypolipidemic drugs when the target level of indicators is not reached. Combinations with statins start with ezetimibe, in case of insufficient efficacy, it is recommended to add a PCSK9 inhibitor (evolocumab, alirocumab, incliziran). Wider use of PCSK9 inhibitors is limited by the high cost of drugs of this group. CG 2023 and 2024 recommend the use of another new drug – bempedic acid – in clinical practice for the correction of dyslipidemia.
Conclusions. The introduction of modern approaches, in particular regarding the combination of hypolipidemic therapy drugs, which are adapted to each clinical case, provide new opportunities for primary and secondary prevention of CVD, which requires additional funds of the health care system.Мета. Узагальнити наукові публікації, клінічні настанови (КН) щодо розвитку стандартизованих підходів до корекції дисліпідемії та запровадження нових гіполіпідемічних препаратів на сучасному етапі.
Матеріали та методи. Проведено аналіз та узагальнення наукових статей, КН щодо запровадження стандартизованих підходів до корекції дисліпідемії на сучасному етапі та використання нових гіполіпідемічних препаратів з метою профілактики та лікування серцево-судинних захворювань (ССЗ). Використовувались методи: системний підхід, бібліосемантичний, аналітичний.
Результати. Сучасні стандартизовані підходи щодо призначення гіполіпідемічної терапії задля первинної та вторинної профілактики атеросклеротичних ССЗ грунтуються на визначенні загального серцево-судинного ризику, що регламентовано КН. Метааналізи клінічних досліджень показали, що відносне зниження ризику ССЗ пропорційне абсолютному зниженню рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності, незалежно від препарату (препаратів), що використовуються. Статини залишаються препаратами першої лінії гіполіпідемічної терапії. У відповідності до сучасних КН, статини рекомендовано призначати у максимально переносимих дозах та застосовувати комбіновану терапію з новими гіполіпідемічними препаратами при недосягненні цільового рівня показників. Комбінації зі статинами починають з езетимібу, у випадку недостатньої ефективності рекомендується додати інгібітор PCSK9 (еволокумаб, алірокумаб, інклізіран). Більш широке використання інгібіторів PCSK9 обмежено високою вартістю препаратів цієї групи. КН 2023 та 2024 рр. рекомендують використання у клінічній практиці для корекції дисліпідемії ще один новий препарат – бемпедову кислоту.
Висновки. Запровадження сучасних підходів, зокрема щодо комбінації препаратів гіполіпідемічної терапії, які адаптовані до кожного клінічного випадку, надають нові можливості первинної і вторинної профілактики ССЗ, що потребує додаткових коштів системи охорони здоров’я
ЗВ’ЯЗОК МІЖ РАННІМ БІЛІАРНИМ ДРЕНУВАННЯМ ТА СМЕРТНІСТЮ ПАЦІЄНТІВ З ГОСТРИМ ХОЛАНГІТОМ
No full textIntroduction. Acute cholangitis (AC) is a medical condition that needs to be treated right away with biliary drainage (BD), IV fluids, and antibiotics. Prompt use of antibiotics and drainage of the biliary system are essential components of management as per Tokyo Guidelines 2018 [3]. Three principal drainage procedures are endoscopic biliary drainage (EBD), percutaneous trans-hepatic biliary drainage (PTBD) and surgical biliary drainage [3]. Any delay in diagnosis or initiation of antibiotics and drainage leads to life-threatening consequences. When BD is optimally performed remains uncertain.
Aim. To investigate the effect of biliary drainage timing on clinical outcomes in AC.
Materials and methods. We retrospectively evaluated 389 patients with acute cholangitis who underwent biliary drainage between 2020 and 2024 at the 1st territorial medical association of Lviv, the medical center of St. Paraskeva, the emergency hospital of Chernivtsi.
Results. We found that patients who underwent early biliary drainage (≤ 24 h) had almost no organ failure (p = 0.045), a shorter length of stay in the intensive care units (3.5 vs. 5.05 days, p = 0.040), but no difference in 30-day mortality (p = 0.398) or in-hospital mortality (p = 0.187).
Using 36 hours as a cut-off, there was a difference in 30-day mortality (p = 0.515), ICU length of stay (4.5 vs. 6.5 days, p = 0.210), persistent organ failure (p=0.575) and in-hospital mortality (p = 0.393) among those who had BD before 36 hours.
Conclusions. Our data indicate that early BD performed within 24 hours from hospital admission is associated with lower 30-day mortality, after adjusting for prognostic factors. Therefore, early BD within 24 hours from admission should be considered in patients with AC to reduce mortality.Вступ. Гострий холангіт – це клінічний стан, який потребує негайного медичного лікування шляхом внутрішньовенного введення розчинів, антибіотиків і дренування жовчних шляхів. Швидке застосування антибіотиків і проведення дренування жовчовивідної системи є важливими компонентами лікування відповідно до Токійських рекомендацій 2018. В основі проведення біліарного дренування є три основні методики: ендоскопічне дренування жовчного міхура, черезшкірне черезпечінкове дренування і хірургічне дренування. Будь-яке зволікання з діагностикою або початком лікування антибіотиками та проведенням дренування призводить до небезпечних для життя наслідків.
Мета. Визначити вплив часу проведення дренування жовчовидільних шляхів на смертність пацієнтів з гострим холангітом.
Матеріали та методи. Обстеженню підлягало 389 пацієнтів з діагнозом гострий холагніт, яким у період з 2020 по 2024 рр. було проведено дренування жовчних шляхів у 1 ТМО м. Львова, медичному центрі Святої Параскеви, лікарні швидкої допомоги м.Чернівці.
Результати. Використовуючи 24 години як порогове значення, ми виявили, що ті пацієнти, яким провели раннє дренування до (≤ 24 години), практично не мали органної недостатності (p = 0,045), мали коротший період перебування в реанімації (3,5 проти 5,05 днів, p = 0,040), але не було різниці у смертності цих хворих (OR = 0,48, 95% CІ: 0,15–1,32, p = 0,187) або 30-денної смертності (OR = 0,59, 95% CІ: 0,22–1,55, p = 0,398). При використанні 48 годин як порогового показника проведення дренування, ті, кому провели раннє дренування (< 48 годин), мали велику різницю в органній недостатності (OR = 0,74, 95% CІ: 0,35–1,78, p = 0,575), ICU LOS (4,5 проти. 6,5 днів, p = 0,210) різниця у смертності цих хворих (OR = 0,7, 95% CІ: 0,21–2,5, p = 0,393), або 30-денна смертність (OR = 0,78, 95% CІ: 0,23–1,95, p = 0,515).
Висновки. Наші дані свідчать про те, що раннє проведення дренування жовчних шляхів, виконане протягом 24 годин після госпіталізації, пов’язане з нижчим рівнем 30-денної смертності після коригування прогностичних факторів. Таким чином, для зниження смертності у пацієнтів з АК слід розглянути можливість раннього БД протягом 24 годин після госпіталізації
ДЕРМАТОСКОПІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСПЛАСТИЧНИХ НЕВУСІВ
No full textIntroduction. Dysplastic nevi (DN) are the subject of debates between clinicians and pathologists. There is no standard diagnostic and treatment approach, which causes many disagreements. At the same time, the increase in the incidence of malignant skin tumors is intensifying interest in DN.
Aim. There is a need to study the dermatoscopic features of DN and further elucidate the pathogenetic mechanisms of this melanocytic dermatosis that may affect the course of DN.
Materials and methods. We observed 70 cases of clinically atypical melanocytic tumors in adult patients 18-65 years old. The selection parameters were dermatoscopic criteria of “atypical nevi”. We determined 13 dermatoscopic features that accompany DN: structureless areas, irregular globules, atypical pigment network, gray dots, blotches (hyperpigmentation), blue-white veil, negative pigment network, polymorphous vessels, “starburst” pattern, angulated lines, multiple colors, regression structures, pseudopods. The dermatoscopy with photographic recording was performed using devices Heine delta 20 plus, Dermlite Fotofinder handyscope, Illuco IDS 1100, Xiaomi M2003J6B2G, Canon EOS 1100D.
Results. We obtained this frequency of distribution of dermatoscopic signs: structureless areas – 77,1% (n=54/70), irregular globules – 51,4% (n=36/70), atypical pigment network – 40% (n=28/70), gray dots – 37,1% (n=26/70), blotches – 31,4% (n=22/70), blue-white veil – 30% (n=21/70), negative pigment network – 17,1% (n=12/70), polymorphous vessels – 14,3% (n=10/70), “starburst” pattern – 12,8% (n=9/70), angulated lines – 12,8% (n=9/70), multiple colors – 8,6% (n=6/70), regression structures – 8,6% (n=6/70), pseudopods – 7,1% (n=5/70). The study shows that the most common criterion is the structureless area, which is present in the majority of lesions.
Conclusions. The most common dermatoscopic feature was structureless areas. Generally, they were combined with another mentioned signs. Although the research is still ongoing and we hope to find correlations that will help in the early diagnosis of melanoma, it is definitely possible to trace their connection with DN. Dermatoscopy plays an important role both in the primary diagnosis of pigmentary neoplasms and in the dynamic observation of DN and is an integral tool in the routine practice of a dermatologist.Вступ. Диспластичні невуси (ДН) є предметом суперечок між клініцистами та патологами. Не існує стандартного підходу до їх діагностики та лікування, що викликає багато розбіжностей. Водночас зростання захворюваності на злоякісні пухлини шкіри посилює інтерес до ДН.
Мета. Виникла необхідність вивчення дерматоскопічних особливостей ДН і подальшого виявлення патогенетичних механізмів цього меланоцитарного дерматозу, які можуть впливати на перебіг ДН.
Матеріали та методи. Ми спостерігали 70 випадків клінічно атипових меланоцитарних пухлин у дорослих пацієнтів 18-65 років. Параметрами відбору були дерматоскопічні критерії «атипових невусів». Ми визначили 13 дерматоскопічних критеріїв, які супроводжують ДН: безструктурні ділянки, атипові глобули, атипова пігментна сітка, сірі крапки, плями (гіперпігментація), синьо-біла вуаль, негативна пігментна сітка, поліморфні судини, патерн «starburst», кутові лінії, багатокольоровість, структури регресу, псевдоподії. Дерматоскопію з фотозйомкою проводили на апаратах Heine delta 20 plus, Handyscope Dermlite Fotofinder, Illuco IDS 1100, Xiaomi M2003J6B2G, Canon EOS 1100D.
Результати. Ми отримали таку частоту розподілу дерматоскопічних ознак: безструктурні ділянки – 77,1% (n=54/70), атипові глобули – 51,4% (n=36/70), атипова пігментна сітка – 40% (n=28). /70), сірі точки – 37,1% (n=26/70), плями – 31,4% (n=22/70), синьо-біла вуаль – 30% (n=21/70), негативна пігментна мережа – 17,1% (n=12/70), поліморфні судини – 14,3% (n=10/70), патерн «starburst» – 12,8% (n=9/70), кутові лінії – 12,8% (n=9/70), множинні кольори – 8,6% (n=6/70), структури регресу – 8,6% (n=6/70), псевдоподії – 7,1% (n= 5/70). Дослідження показує, що найпоширенішим критерієм є безструктурна ділянка, яка представлена в більшості випадків.
Висновки. Найпоширенішою дерматоскопічною ознакою були безструктурні ділянки. Як правило, вони поєднувалися з іншими згаданими ознаками. Хоча дослідження ще тривають, і ми сподіваємося знайти кореляції, які допоможуть у ранній діагностиці меланоми, однозначно можна простежити їх зв’язок з ДН. Дерматоскопія відіграє важливу роль як у первинній діагностиці пігментних новоутворень, так і в динамічному спостереженні ДН і є невід’ємним інструментом у повсякденній практиці лікаря-дерматолога