Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
АНАЛІЗ ГІСТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОБОЛОНКИ ІМПЛАНТА МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ НА ОТОЧУЮЧІ ТКАНИНИ В ЕКСПЕРИМЕНТІ
Get PDFIntroduction. Breast implants are widely used for cosmetic augmentation and reconstruction of the breast after mastectomy. Today, many types of breast implants are available, which differ in different physical characteristics, such as shape, size, gel material and surface texture, and also differ in the chemical composition of the implant components, such as the elastomeric shell.
Aim. To study in the experiment the process of formation of the peri-implant capsule around the latest generation prostheses, which are currently widely used in clinical practice.
Materials and methods. The study was carried out in two stages: the first – experimental (modeling for the purpose of morphohistological assessment of changes in the influence of the structure of the breast endoprosthesis on paraimplant tissues) the second – histological.
Results and discussion. Histological observations help to provide a biological context for quantitative measurements and a basis for better understanding the role of implant surface texture features in clinical settings. The relevance of such research is demonstrated by a number of similar studies in other countries, which included imaging analysis and in vitro assessment of adhesion of fibroblasts, macrophages or bacteria to the shell surface, but did not link these factors to in vivo data [8]. Characterization of the physical properties of implant surfaces is key to understanding how surface texture can influence tissue response to breast implants.
Conclusions. Analyzing the data of the histological study of the influence of the breast implant shell on the surrounding tissues in the experiment, it can be concluded that when using modern implants of the latest generation, a thinner periprosthetic capsule is formed, especially in the part not covered by muscle; that when using the main types of modern breast implants, an insufficiently dense periprosthetic capsule is formed, which leads to distal and lateral ptosis of the implant and the breast in the late postoperative period.Вступ. Імплантати молочних залоз широко використовуються для косметичного збільшення та реконструкції грудей після мастектомії. На сьогодні доступно багато типів грудних імплантатів, які відрізняються різними фізичними характеристиками, такими як форма, розмір, гелевий матеріал і текстура поверхні, а також відрізняються за хімічним складом компонентів імплантату, таких як еластомерна оболонка.
Мета. Вивчити в експерименті процес утворення периімплантної капсули навколо протезів останніх поколінь, котрі на даний момент широко використовують у клінічній практиці.
Матеріали та методи. Дослідження виконувалось у два етапи: перший – експериментальний (моделювання з метою морфогістологічної оцінки змін впливу структури ендопротезу молочної залози на параімплантні тканини) другий – гістологічний.
Результати та обговорення. Гістологічні спостереження допомагають створити біологічний контекст для кількісних вимірювань і основу для кращого розуміння ролі особливостей текстури поверхні імплантату в клінічних умовах. Актуальність такого дослідження доведено низкою схожих досліджень в інших країнах, котрі включали візуалізаційний аналіз та оцінку in vitro адгезії фібробластів, макрофагів або бактерій до поверхні оболонки, проте не пов’язували ці фактори з даними in vivo [8]. Характеристика фізичних властивостей поверхонь імплантатів є ключем до розуміння того, як текстура поверхні може вплинути на реакцію тканин на грудний імплантат.
Висновки. Аналізуючи дані гістологічного дослідження впливу оболонки імпланта молочних залоз на оточуючі тканини в експерименті доцільно стверджувати, що при використанні сучасних імплантів останнього покоління утворюється більш тонка періпротезна капсула, особливо в частині не прикритою мʼязом; при використанні основних типів сучасних імплантів молочних залоз формується недостатньо щільна періпротезна капсула, що призводить до дистального та латерального птозу імпланта та молочної залози у пізньому післяопераційному періоді
АНАЛІЗ ОБІЗНАНОСТІ ЩОДО МОЖЛИВОСТЕЙ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ МЕДИЦИНИ СЕРЕД ЛІКАРІВ УКРАЇНИ: НАЦІОНАЛЬНЕ ОПИТУВАННЯ
Get PDFAim. This study aims to assess the awareness of Ukrainian medical practitioners about personalized medicine, evaluate their readiness to adopt such approaches in clinical practice, and identify barriers that may hinder its implementation.
Materials and methods. The study was conducted in the format of a nationwide survey among doctors in Ukraine (n=830). To ensure a representative sample of doctors throughout Ukraine, a random sampling method was used. This allowed for an even coverage of respondents of different age groups, specializations, as well as representatives from different regions. This approach minimized the likelihood of bias and provided accurate results. The survey was developed taking into account the ISO 20252:2019 and ISO 26362:2009 standards, which regulate the processes of marketing, social and public opinion surveys. Descriptive statistical methods were used to analyze the collected data. Data analysis was carried out in the R environment (4.1.2).
Conclusions. Key findings revealed significant regional disparities in access to genetic testing and medical-genetic consultations. While positive responses on the availability of resources were more prevalent in western regions and Kyiv, many regions, particularly in eastern and central Ukraine, reported substantial gaps. Factors influencing the acceptance of personalized medicine include access to technology, training, and institutional support, while barriers encompass a lack of infrastructure, limited awareness, and inadequate resources. This study highlights the need for strategic measures to address barriers and foster the development of personalized medicine in Ukraine. Enhanced resource allocation, education, and policy support are critical for integrating personalized approaches into the national healthcare system, ultimately improving patient outcomes and advancing medical practice.Мета. Оцінити рівень обізнаності українських медичних працівників щодо персоналізованої медицини, визначити рівень впровадження персоналізованих підходів у клінічну практику, а також ідентифікувати бар’єри, які заважають їх інтеграції.
Матеріали та методи. Дослідження було проведено у форматі загальнонаціонального опитування серед лікарів Україні (n=830). Для забезпечення репрезентативної вибірки лікарів по всій Україні було використано метод випадкової вибірки. Це дозволило рівномірно охопити респондентів різних вікових груп, спеціалізацій, а також представників з різних регіонів. Такий підхід мінімізував ймовірність упередженості та забезпечив точні результати. Опитування було розроблено з урахуванням стандартів ISO 20252:2019 та ISO 26362:2009, які регулюють процеси маркетингових, соціальних та опитувань громадської думки. Для аналізу зібраних даних було використано статистичні методи описової статистики. Аналіз даних проводився у середовищі R (4.1.2).
Висновки. Аналіз отриманих даних показав, що рівень обізнаності лікарів про персоналізовану медицину залишається недостатнім, хоча значна частина респондентів виявила готовність впроваджувати нові підходи за умови доступності ресурсів і навчання. Основними бар’єрами були визначені недостатня забезпеченість медико-генетичними ресурсами, обмежений доступ до сучасних технологій, а також недостатній рівень підтримки з боку інституцій. Результати дослідження підкреслюють важливість розробки національної стратегії, спрямованої на підвищення обізнаності лікарів, розширення доступу до генетичних досліджень і зміцнення інституційної підтримки персоналізованої медицини в Україні. Це є важливим кроком для інтеграції персоналізованих підходів у систему охорони здоров’я та покращення якості медичних послуг в країні
АЛГОРИТМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДТРИМКИ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ
Get PDFIntroduction. The article presents the results of research on the need to master and implement the basics of psychological support, prevention of burnout, self-help and mutual help in the practice of medical workers (MP). The principles and algorithms and features of their presentation for doctors and students of medical institutions of psychological skills and knowledge in war conditions are described.
Aim. To determine the peculiarities of the algorithms of psychological education (PE) and support (PS) of workers of various medical professions during a full-scale invasion.
Materials and methods. More than 100 literary sources were analyzed, among which 33 that most correspond to the topic of the study were selected, a questionnaire was developed in Google form, 75 respondents participated in the survey (medical and non-medical workers, medical and non-medical students, patients who were under medical supervision during the period of full-scale military operations in Ukraine), a comparative analysis of the obtained results was carried out.
Results. Women made up 71.9% of respondents, and men – 27.8%. Among the respondents, 74.8% have a higher medical education, 62.2% of respondents live in Kyiv, 11.9% in regional centers, and 23.8% in other cities of Ukraine. There were 26 respondents under the age of 39.9, 35 between the ages of 40 and 60, and 14 over 60. A total of 29% of respondents agreed that medical workers on average possess the skills of PE and PS, and 48% believe that MPs have a low level of these competencies; 98.7% noted the need for medical professionals to have psychological education, and 100% of respondents spoke in favor of the acquisition of PS skills by students of medical educational institutions. Regarding perceptions of health, 81.3% of respondents agreed that a patient's health consists of physical and mental components. Respondents point to the ignoring of the psychological component when teaching MP in 9.3% of cases, in 34.7% they believe that information about a person's psychological characteristics is provided only as additional information. Regarding the training of medical workers in the basics of PS – 90.7% of respondents note its necessity; 6.7% believe that this is the task of medical education institutions; 98% of respondents noted the need to prevent emotional exhaustion and professional burnout of medical workers.
Conclusions. The results of the study showed that additional psychological skills and knowledge will contribute to the development of the practice of a holistic approach to the patient, where the medical worker will be able to more holistically and effectively assess and restore the health of a patient who suffered from military aggression and has symptoms of PTSD.Вступ. У статті презентуються результати дослідження щодо необхідності опанування та впровадження в практику медичних працівників (МП) основ психологічної підтримки, профілактики вигорання, само- та взаємодопомоги. Описано принципи та алгоритми і особливості їхнього викладення для медиків та студентів медичних закладів психологічних навичок та знань в умовах війни.
Мета. Визначити особливості алгоритмів психологічної освіти (ПО) та підтримки (ПП) працівників різних медичних професій під час повномасштабного вторгнення.
Матеріали та методи. Проаналізовано більше 100 літературних джерел, серед яких виділено 33, що найбільш відповідають темі дослідження, розроблено анкету-опитувальник у Google-формі, в опитуванні взяли участь 75 респондентів (медичні та немедичні працівники, студенти медичного та немедичного профілю, пацієнти, що перебували під лікарським наглядом протягом періоду повномасштабних військових дій в Україні), проведено порівняльний аналіз отриманих результатів.
Результати. Жінки склали 71,9% опитуваних, а чоловіки – 27,8%. Вищу медичну освіту мають 74,8% респондентів, 62,2% респондентів проживають в Києві, 11,9% – у обласних центрах, а 23,8% – в інших містах України. Респонденти до 39,9 років склали 26 осіб, від 40 до 60 років – 35 осіб, старші за 60 – 14 осіб. З опитаних 29% погодились, що медичні працівники в середньому володіють навичками ПО та ПП, а 48% вважають, що МП мають низький рівень цих компетенцій; 98,7% зазначають необхідність мати психологічну освіту медиками, а 100% респондентів висловились за опанування навичок ПП студентами медичних освітніх закладів. Стосовно уявлень про здоров’я, 81,3% респондентів висловилися за те, що здоров’я пацієнта складається з фізичної та ментальної складових. Респонденти вказують на ігнорування психологічної складової при навчання МП у 9,3 % випадків, у 34,7% вважають, що інформація про психологічні особливості людини подається лише як додаткова. Щодо навчання медичних працівників основам ПП – 90,7% респондентів зазначають її необхідність; 6,7% вважають, що це є завданням закладів медичної освіти; 98% опитуваних зазначили необхідність профілактики емоційного виснаження та професійного вигорання медичних працівників.
Висновки. Результати дослідження показали, що додаткові психологічні навички та знання, сприятимуть розвитку практики цілісного підходу до пацієнта, де медичний працівник матиме змогу більш цілісно та ефективно проводити оцінку та відновлення здоров’я пацієнта, що постраждав від військової агресії та має симптоми ПТСР
ВПЛИВ ДЕФІЦИТУ АБО НЕДОСТАТНОСТІ ВІТАМІНУ D НА СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ COVID-19 У ШПИТАЛІЗОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ
Get PDFIntroduction. Among the risk factors for severe, complicated course of coronavirus disease 2019 (COVID-19), the potential role of vitamin D deficiency or insufficiency is attracting increasing attention.
Aim. To analyze the frequency of detection of vitamin D deficiency or insufficiency in hospitalized patients with a laboratory-confirmed diagnosis of COVID-19, depending on the severity of the disease.
Materials and methods. A retrospective analysis of medical records of 118 patients with COVID-19 (diagnosis was confirmed by PCR or rapid test for qualitative determination of the virus antigen) who were inpatients at the private clinic “Oberig” during 2020–2021 was conducted. All patients underwent vitamin D level measurement (25(OH)D3), followed by analysis of the frequency of detection of vitamin D deficiency or insufficiency depending on the disease severity.
Results. It was found that 73.7% (n=87) of patients had a deficiency or insufficiency of vitamin D; the frequency among women was 79.2% (n=48) and among men – 70.0% (n=49). Vitamin D deficiency or insufficiency was observed: in 76.8% (n=33) of patients with a moderate course of the disease; in 66.7% (n=30) of patients with a severe or critical course of the disease; in 80.0% (n=24) of patients who died. The mortality rate (MR) among patients with normal vitamin D levels was 19.4% (95% CI 7.2-35.6) versus 27.6% (95% CI 18.6-37.5) among patients with vitamin D deficiency or insufficiency. The MR among patients aged 65 years and older with normal vitamin D levels was 30.0% (95% CI 4.8-65.0), but in patients with vitamin D deficiency/insufficiency it was approximately 1.5 times higher and equal to 44.7% (95% CI 29.0-61.1).
Conclusions. According to the results, the incidence of vitamin D deficiency or insufficiency among hospitalized patients with a laboratory-confirmed diagnosis of COVID-19 is 73.7%. However, when conducting multiple comparisons, no relationship was found between the age of patients and the frequency of detection of low vitamin D levels in the main group and separately in men and women. Also, no statistically significant difference in vitamin D levels was found in patients with vitamin D deficiency or insufficiency in clusters according to the severity of the disease. A 1.5-fold increase in the frequency of deaths was noted among patients in the age group older than 65 years with vitamin D deficiency/insufficiency compared to patients with normal vitamin D levels, which may indicate the importance of the management vitamin D deficiency and insufficiency in preventing the severe course of COVID-19.Вступ. Серед факторів ризику тяжкого, ускладненого перебігу коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) все більшу увагу привертає потенційна роль дефіциту або недостатності вітаміну D.
Мета. Проаналізувати частоту виявлення дефіциту або недостатності вітаміну D у шпиталізованих пацієнтів із лабораторно підтвердженим діагнозом COVID-19 в залежності від ступеня тяжкості перебігу захворювання.
Матеріали та методи. Було проведено ретроспективний аналіз медичних записів 118 пацієнтів із COVID-19 (діагноз підтверджений методом ПЛР або експрес-тестом на якісне визначення антигену вірусу), які знаходились на стаціонарному лікуванні у приватній клініці «Оберіг» у 2020-2021 роках. Усім хворим проводилося визначення рівня вітаміну D – 25(ОН)D3 з наступним аналізом частоти виявлення дефіциту або недостатності вітаміну D в залежності від тяжкості перебігу захворювання.
Результати. Встановлено, що у 73,7% (n=87) пацієнтів був наявний дефіцит або недостатність вітаміну D; частота серед жінок склала 79,2% (n=48), серед чоловіків – 70,0% (n=49). Дефіцит або недостатність вітаміну D спостерігалися: у 76,8% (n=33) пацієнтів із перебігом хвороби середньої тяжкості; у 66,7% (n=30) пацієнтів із важким або критичним перебігом хвороби; у 80,0% (n=24) пацієнтів, які померли. Частота летальних випадків (ЧЛВ) серед пацієнтів із нормальним рівнем вітаміну D склала 19,4% (95% ДІ 7,2-35,6) проти 27,6% (95% ДІ 18,6-37,5) серед пацієнтів із дефіцитом або недостатністю вітаміну D. ЧЛВ серед пацієнтів вікової групи старше 65 років із нормальним рівнем вітаміну D продемонструвала результат 30,0% (95%ДІ 4,8-65,0), проте у пацієнтів із дефіцитом/недостатністю вітаміну D вона виявилась приблизно у 1,5 рази вищою та становила 44,7% (95%ДІ 29,0-61,1).
Висновки. Відповідно до отриманих результатів, частота виявлення дефіциту або недостатності вітаміну D серед шпиталізованих пацієнтів із лабораторно підтвердженим діагнозом COVID-19 складає 73,7%. Проте при проведенні множинного порівняння не встановлено залежності між віком пацієнтів та частотою виявлення низького рівня вітаміну D в основній вибірці та окремо у чоловіків та жінок. Також не було виявлено статистично значущої відмінності рівня вітаміну D у пацієнтів із дефіцитом або недостатністю вітаміну D у кластерах за ступенем тяжкості перебігу хвороби. Було відмічено збільшення у 1,5 раза частоти летальних випадків серед пацієнтів вікової групи старше 65 років з дефіцитом/недостатністю вітаміну D порівняно з пацієнтами із нормальним рівнем вітаміну D, що може вказувати на важливість профілактики дефіциту та недостатності вітаміну D у попередженні тяжкого перебігу захворювання
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ДОВГИХ ТРУБЧАСТИХ КІСТОК
Get PDFIntroduction. Fractures of long tubular bones remain among the most prevalent musculoskeletal injuries, accounting for over 30% of all skeletal fractures. In modern clinical practice, surgical treatment is increasingly preferred over conservative methods due to its superior clinical outcomes, safety profile, and reduced period of work incapacity. International evidence supports the advantages of operative approaches, particularly in diaphyseal fractures of the femur, tibia, and humerus.
Materials and methods. This study employed comparative, systematic, and analytical methods. We analyzed data from international multicenter trials (e.g., SPRINT, NICE, AO Foundation), clinical guidelines from six countries, and empirical economic modeling under Ukrainian healthcare conditions. The comparison included treatment duration, complication rates, fixation stability, length of disability, direct and indirect costs, and rehabilitation needs.
Results. Surgical management demonstrated a significantly higher union rate (90–95% within 3–4 months), lower complication rates (3–5%), and a notably shorter period of immobilization and work disability (approximately 30 days). In contrast, conservative treatment was associated with higher nonunion rates (15–20%) and extended disability durations exceeding 60 days. Although initial operative costs were 25–30% higher, total expenditures, including rehabilitation and indirect costs, were 15–25% lower. In accordance with European clinical standards, intramedullary osteosynthesis is considered the treatment of choice in over 80% of cases.
Conclusions. The findings confirm the clinical and economic superiority of surgical treatment for fractures of long tubular bones. The implementation of operative techniques in secondary-level healthcare facilities in Ukraine could enhance care quality, reduce long-term disability, and improve resource allocation. Further research should focus on the establishment of national treatment registries, analysis of clinical outcomes, and development of optimized rehabilitation strategies.Вступ. Переломи довгих трубчастих кісток є однією з найпоширеніших форм травматичних ушкоджень, що становлять понад 30% від загальної кількості переломів опорно-рухового апарату. У клінічній практиці спостерігається тенденція до переваги хірургічного лікування, що зумовлено його високою клінічною ефективністю, безпечністю та скороченням періоду втрати працездатності. Міжнародний досвід демонструє значні переваги оперативних методів над консервативною терапією при діафізарних переломах стегнової, великогомілкової та плечової кісток.
Матеріали та методи. У дослідженні застосовано метод порівняльного аналізу, системного підходу та аналітичний метод. Узагальнено дані міжнародних багатоцентрових досліджень (SPRINT, NICE, AO Foundation), клінічних протоколів із шести країн Європи та Північної Америки, а також проведено емпіричні економічні розрахунки на основі українських умов. Порівняння здійснено за параметрами: тривалість лікування, частота ускладнень, репозитивна стабільність, тривалість непрацездатності, економічні витрати та потреба в реабілітації.
Результати. Хірургічне лікування довгих трубчастих кісток забезпечує більш високу частоту зрощення (90–95% протягом 3–4 місяців), меншу ймовірність ускладнень (до 3–5%) та значно коротший період іммобілізації й втрати працездатності (до 30 днів). У порівнянні, при консервативному лікуванні частота незрощення сягала 15–20%, а тривалість втрати працездатності — понад 60 днів. Економічний аналіз продемонстрував, що прямі витрати на хірургічне лікування вищі на 25–30%, проте сумарні витрати (з урахуванням реабілітації, повторних втручань, соціальних втрат) нижчі на 15–25%. За європейськими стандартами, інтрамедулярний остеосинтез визнається методом вибору у понад 80% випадків.
Висновки. Отримані результати свідчать про клінічну та економічну доцільність хірургічного лікування переломів довгих трубчастих кісток. Упровадження оперативних методик у заклади охорони здоров’я, зокрема вторинного рівня в Україні, дозволить підвищити якість допомоги, зменшити тривалість інвалідизації та оптимізувати медичні витрати. Подальші дослідження мають бути спрямовані на створення реєстрів, аналіз результатів лікування в національному контексті та удосконалення підходів до реабілітації
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ В ОКРЕМИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ, ЩО НАДАЮТЬ СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ
No full textIntroduction. Project management is a key element that contributes to social service organizations' effective functioning and development. According to the literature, social projects can be funded from various sources, including government grants, private donations, and organizations' revenues. However, to ensure the successful implementation of projects, systematic management and careful planning are required, which is achieved through project management techniques.
Aim. The study, which includes quantitative and qualitative analysis methods, was designed to identify the specifics of project management in social services. This research was funded by the University of South Bohemia Grant Agency in České Budjovice, grant number GAJU 052/2019/S "Selected aspects of social services management."
Materials and methods. The quantitative analysis included 331 social workers and 396 directors from six regions, using questionnaires. Qualitative data were collected through interviews with 24 directors of social service organizations in South Bohemia, exploring challenges, strategies, and daily project management use.
Results. Successful project implementation relies on project managers’ competencies and resource management skills. Statistical analysis confirmed a significant link between managers’ qualifications and project outcomes. Recommendations include investing in project managers’ professional development through training programs, enhancing funding strategies, and diversifying revenue sources. Organizations should explore new funding opportunities, attract sponsors, and engage volunteers to build trust and strengthen their resource base.
Conclusions. Project management is critical for success in the social services sector. Effective planning, resource management, and continuous skill development of project managers are key to achieving organizational goals and implementing successful projects.Вступ. Управління проєктами є ключовим елементом, який сприяє ефективному функціонуванню та розвитку організацій, що надають соціальні послуги. Згідно з літературою, соціальні проєкти можуть фінансуватися з різних джерел, включаючи державні гранти, приватні пожертви та доходи організацій. Однак для забезпечення успішного виконання проєктів необхідне систематичне управління та ретельне планування, що досягається завдяки методикам управління проєктами.
Мета. Дослідження, яке включає методи кількісного та якісного аналізу, було спрямоване на визначення особливостей управління проєктами у сфері соціальних послуг. Це дослідження було профінансовано Грантовою агенцією Університету Південної Богемії в Чеських Будейовицях, номер гранту GAJU 052/2019/S "Обрані аспекти управління соціальними послугами".
Матеріали та методи. Кількісний аналіз охоплював 331 соціального працівника та 396 директорів із шести регіонів за допомогою анкет. Якісні дані були зібрані через інтерв’ю з 24 директорами організацій соціальних послуг у Південній Чехії, які досліджували виклики, стратегії та повсякденне використання управління проєктами.
Результати. Успішна реалізація проєктів залежить від компетенцій менеджерів проєктів і їхніх навичок управління ресурсами. Статистичний аналіз підтвердив значний зв’язок між кваліфікацією менеджерів і результатами проєктів. Серед рекомендацій – інвестування в професійний розвиток менеджерів проєктів через програми навчання, вдосконалення стратегій фінансування та диверсифікація джерел доходів. Організаціям рекомендується шукати нові можливості фінансування, залучати спонсорів і волонтерів, щоб зміцнити ресурсну базу і підвищити рівень довіри.
Висновки. Управління проєктами є критично важливим для успіху в секторі соціальних послуг. Ефективне планування, управління ресурсами та постійний розвиток навичок менеджерів проєктів є ключовими факторами для досягнення організаційних цілей і успішної реалізації проєктів
АКАДЕМІЧНА МЕДИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ І СВІТІ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ, ПЕРСПЕКТИВА
Get PDFIntroduction. Countries with significant human capital and a developed scientific base have more prospects for sustainable long-term development. To effectively participate in the restoration and post-war development of the domestic economy, Ukrainian medical science, which until recently operated according to the post-Soviet model, requires further organizational and functional changes.
Aim. To conduct a comparative analysis of options for organizing medical science in Ukraine and leading countries of the world and to substantiate approaches to the development of the National Academy of Medical Sciences, taking into account international experience and the European integration vector of Ukraine's development.
Materials and methods. The methodological basis of the study is based on a systemic approach. The article uses the methods of structural and logical analysis, bibliosemantics, abstraction and generalization. An analysis of the current legislative framework of Ukraine, acts of international law and scientific literary sources on the work of academies of medical sciences in Ukraine and the world was conducted (a total of 52 documents).
Results. The National Academy of Medical Sciences of Ukraine manages significant material and human resources and allocated budget funds. International experience shows that similar organizations exist in almost 30 countries of the world, including such leading ones as the USA, UK, France, Australia, Brazil, India, Canada, Switzerland. In a number of leading countries of the world, academies of medical sciences have been created or have acquired new high development opportunities over the past decades. Conceptual approaches to the development of academic medical science in Ukraine are proposed, taking into account the existing challenges and opportunities in the context of European integration.
Conclusions. Academic medical science will play an important role in the post-war reconstruction of Ukraine, contributing to the development of human potential by improving the quality of education, health care and scientific innovations. Its integration into the national recovery strategy creates the prerequisites for strengthening the labor force and stimulating economic growth. Support for scientific research and the development of medical infrastructure are important factors in the formation of a sustainable society and increasing the country's competitiveness at the international level.Вступ. Країни, які володіють значним людським капіталом і розвиненою науковою базою, мають більше перспектив для стійкого довгострокового розвитку. Для ефективної участі у відновленні та повоєнному розвитку вітчизняної економіки українська медична наука, яка донедавна функціонувала за пострадянською моделлю, потребує подальших організаційно-функціональних змін.
Мета. Здійснити порівняльний аналіз варіантів організації медичної науки в Україні та провідних країнах світу та обґрунтувати підходи щодо розбудови Національної академії медичних наук з урахуванням міжнародного досвіду та євроінтеграційного вектора розвитку України.
Матеріали та методи. Методологічна основа дослідження базується на системному підході. У статті використано методи структурного та логічного аналізу, бібліосемантики, абстракції та узагальнення. Було проведено аналіз чинної законодавчої бази України, актів міжнародного права та наукових літературних джерел щодо роботи академій медичних наук в Україні і світі (всього 52 документи).
Результати. Національна академія медичних наук України є розпорядником значних матеріальних і людських ресурсів та виділених бюджетних коштів. Міжнародний досвід свідчить, що аналогічні організації існують майже у 30 країнах світу, у тому числі таких провідних, як США, Велика Британія, Франція, Австралія, Бразилія, Індія, Канада, Швейцарія. У низці провідних країн світу академії медичних наук створені або здобули нові високі можливості розвитку протягом останніх десятиліть. Запропоновано концептуальні підходи до розбудови академічної медичної науки в Україні з урахуванням наявних викликів і можливостей в умовах європейської інтеграції.
Висновки. Академічна медична наука відіграватиме важливу роль у повоєнному відновленні України, сприяючи розвитку людського потенціалу шляхом підвищення якості освіти, охорони здоров’я та наукових інновацій. Її інтеграція в національну стратегію відновлення створює передумови для зміцнення трудового ресурсу та стимулювання економічного зростання. Підтримка наукових досліджень і розвиток медичної інфраструктури є важливими чинниками формування сталого суспільства та підвищення конкурентоспроможності країни на міжнародному рівні
КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНА ОСВІТА У ПІДГОТОВЦІ ПОЛЬОВИХ ЕПІДЕМІОЛОГІВ ДЛЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
No full textIntroduction. Modern challenges in the field of public health require high-quality training of qualified specialists who are able to effectively confront epidemiological threats. Maintaining and increasing the number of professional, well-trained workers remains a crucial factor for optimal response to infectious diseases and protection in the public health system.
Aim. The work consists of researching and improving the organization of practical training of future field epidemiologists within the framework of master's programs, particularly through implementing a competency-based approach (CBE), which involves the formation of practical skills in real conditions.
Materials and methods. The work used a systematic approach to the analysis of the organization of practical training of future field epidemiologists. The basis of the study was official WHO documents, as well as scientific publications on epidemiological education.
Results. For the practical training of field epidemiologists within the framework of master's programs, a comprehensive approach was applied, which included WHO recommendations and the experience of leading international training programs, such as the Field Epidemiology Training Program (FETP). The Master's program for training field epidemiologists, which was developed based at the Bogomolets National Medical University, has a clearly expressed practical orientation, in which field practice plays a leading role. This approach ensures a gradual transition from the acquisition of theoretical knowledge to the acquisition of real practical experience through the active participation of applicants in real epidemiological studies and response to events in the field of public health.
Conclusions. The organization of practice for field epidemiologists studying in the master's program is an extremely important component of the training program, since it is this practically oriented fragment of training that allows transforming the acquired theoretical knowledge into real practical skills and forming professional competencies.Вступ. Сучасні виклики у сфері громадського здоров’я потребують якісної підготовки кваліфікованих спеціалістів, які здатні ефективно протистояти епідеміологічним загрозам. Підтримка та збільшення кількості професійних, добре навчених працівників залишається вирішальним фактором для оптимального реагування на інфекційні захворювання та захист в системі громадського здоров’я.
Мета. Робота полягає у дослідженні та вдосконаленні організації практичної підготовки майбутніх польових епідеміологів у рамках магістерських програм, зокрема через впровадження компетентнісного підходу (CBE), що передбачає формування практичних навичок в реальних умовах.
Матеріали та методи. У роботі використано системний підхід до аналізу організації практичної підготовки майбутніх польових епідеміологів. Основу дослідження склали офіційні документи ВООЗ, а також наукові публікації з питань епідеміологічної освіти.
Результати. Для практичної підготовки польових епідеміологів у межах магістерських програм застосовано комплексний підхід, що включав рекомендації ВООЗ та досвід провідних міжнародних програм підготовки, таких як Field Epidemiology Training Program. Магістерська програма з підготовки польових епідеміологів, яка розроблена на базі НМУ імені О.О. Богомольця має чітко виражену практичну орієнтацію, у якій провідну роль відіграє виробнича практика. Такий підхід забезпечує поступовий перехід від засвоєння теоретичних знань до набуття реального практичного досвіду шляхом активної участі здобувачів у реальних епідеміологічних дослідженнях і реагуванні на події у сфері громадського здоров’я.
Висновки. Організація практики для польових епідеміологів, які навчаються за магістерською програмою є надзвичайно важливою складовою програми навчання, оскільки саме цей практично орієнтований фрагмент навчання дозволяє трансформувати отримані теоретичні знання у реальні практичні навички та формувати професійні компетентності
КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ ТА АСПЕКТИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ГІПЕРПАРАТИРЕОЗОМ
No full textIntroduction. In clinical practice, it is important to apply a differentiated approach to selecting the treatment strategy for patients with hyperparathyroidism, depending on clinical manifestations and laboratory changes.
Aim. To analyse clinical variants and approaches of surgical treatment of patients with hyperparathyroidism.
Materials and methods. We conducted a retrospective analytical study of hyperparathyroidism cases in patients who underwent surgery at the Non-Profit Enterprise "Regional Clinical Hospital of the Ivano-Frankivsk Regional Council" during 2019–2024. Clinical and laboratory characteristics and surgical approaches were studied. For statistical processing, STATISTICA 12 (StatSoft Inc., USA), Microsoft Excel, and variance-statistical analysis were used. Numerical data are presented as arithmetic mean (M), standard deviation (SD), and number of observations (n). Differences were assessed using Student's t-test; statistical significance was set at p < 0.05.
Results. A total of 77 surgeries were analysed: 67 for primary and 10 for tertiary hyperparathyroidism. In 62 patients (95.40%) with primary hyperparathyroidism, a solid adenoma was found, mostly in the lower parathyroid glands (85.07%). Most adenomas were diagnosed incidentally during thyroid ultrasound, predominantly in women (83.6%). The hypercalcaemic variant of primary hyperparathyroidism was detected in 56 patients (83.58%), while normal calcium levels were found in 11 (16.42%). There was insufficient evidence to confirm the normocalcaemic variant based on diagnostic criteria. Patients with primary hyperparathyroidism underwent selective parathyroidectomy; those with tertiary – subtotal parathyroidectomy. In all cases, the diagnosis was confirmed histologically.
Conclusions. Most operated patients had the hypercalcaemic variant of primary hyperparathyroidism. Normocalcaemic variant cases require documented confirmation: stable normocalcaemia, elevated parathyroid hormone, and exclusion of causes of secondary hyperparathyroidism. Hyperparathyroidism treatment requires a personalized approach, considering type, variant, complications, and surgical indications.Вступ. В клінічній практиці важливо застосовувати диференційований підхід при виборі тактики лікування пацієнтів з гіперпаратиреозом, залежно від клінічних проявів та лабораторних змін.
Мета. Провести аналіз клінічних варіантів та підходів до хірургічного лікування пацієнтів з гіперпаратиреозом.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективно-аналітичне дослідження випадків гіперпаратиреозу у пацієнтів, прооперованих у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» за 2019–2024рр. Вивчено клінічні і лабораторні характеристики пацієнтів та підходи до хірургічного лікування. Для статистичної обробки результатів використано комп’ютерні програми STATISTIKA-12 (StatSoft Inc., США), «Microsoft Excel» та варіаційно-статистичний аналіз. Числові дані наведено у вигляді середньої арифметичної величини М, стандартного відхилення SD, числа варіанта n. Відмінності між даними перевіряли за t-критерієм Стьюдента і вважали достовірними при p<0,05.
Результати. Проаналізовано 77 випадків оперативних втручань, з яких: 67 – з приводу первинного гіперпаратиреозу і 10 – з приводу третинного гіперпаратиреозу. У 62 пацієнтів (95,40%) з первинним гіперпаратиреозом виявлено солідну аденому, найчастіше у нижніх паращитовидних залозах (85,07%). Більшість аденом було діагностовано «як знахідку», при ультразвуковому дослідженні щитоподібної залози, найчастіше у жінок (83,6%). В 56 осіб (83,58%) з первинним гіперпаратиреозом виявлено гіперкальціємічний варіант хвороби, а в 11 пацієнтів (16,42%) рівень кальцію не перевищував показники норми. В медичних картах недостатньо доказів для підтвердження нормокальціємічного варіанту первинного гіперпаратиреозу. Пацієнтам з первинним гіперпаратиреозом проведено селективну паратиреоїдектомію, з третинним гіперпаратиреозом – субтотальну паратиреоїдектомію. В усіх випадках діагноз підтверджено післяопераційним гістологічним дослідженням.
Висновки. Абсолютну більшість серед прооперованих пацієнтів становили хворі з первинним гіперкальціємічним варіантом хвороби. Характеристики пацієнтів з нормокальціємічним варіантом первинного гіперпаратиреозу потребують підкріплення задокументованими доказами, відповідно до критеріїв діагнозу: тривало-стабільних нормокальціємії, гіперпродукції паратиреоїдного гормону та виключення причин вторинного гіперпаратиреозу. Лікування гіперпаратиреозу потребує персоналізованого підходу, який включає визначення типу, варіанта, ускладнень та показань до хірургічного втручання
АНАЛІЗ РИНКОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ ПОСЛУГ ПАЦІЄНТАМ З ТРИВАЛО ПЕРСИСТУЮЧОЮ ТА ПОСТІЙНОЮ ФОРМАМИ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ НА ОСНОВІ ТЕОРЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ
No full textIntroduction. Rational consumption of medical services requires consideration of several key factors: cost, quality, comfort, and the level of patient awareness. An important aspect is the interrelationship between these parameters, which influences the choice of medical services by patients in various situations. Of particular relevance is the study of the role of these factors in the context of the severity of pathological conditions, as the health of patients and the level of the disease can significantly alter their priorities. This study evaluates patient behavior in situations of varying disease severity and the impact of information noise on their choices.
Aim. To assess demand elasticity in terms of healthcare quality, comfort, and cost, across disease severity to explain evolving behavior of patients and responsiveness of health system to market drivers.
Materials and methods. The study utilized structural equation modeling (SEM) to test six hypotheses related to the influence of healthcare service attributes on patient choices. Data on 600 patients with lasting persistent atrial fibrillation were collected through standardized questionnaires and processed via multifactorial analysis.
Results. Three out of six hypotheses were confirmed, indicating complex interdependencies among cost, quality, and comfort in patient decision-making. In severe pathological conditions, demand elasticity for quality becomes dominant, suggesting a shift in patient priorities from comfort to quality, even at increased costs. Informational noise proved to be a significant factor in differentiating behavioral patterns between patients with different levels of pathological conditions.
Conclusions. Findings indicate that healthcare service delivery systems are adapting to new forms of demand elasticity within market conditions. Patients increasingly prioritize quality, demonstrating a rational trade-off with comfort and cost to improve health outcomes.Вступ. Раціональне споживання медичних послуг потребує врахування кількох ключових факторів: вартості, якості, комфорту, а також ступеня обізнаності пацієнта. Важливим аспектом є взаємозв’язок між цими параметрами, який впливає на вибір медичних послуг пацієнтами в різних ситуаціях. Особливо актуальним є дослідження ролі цих факторів у контексті тяжкості патологічного стану, оскільки здоров’я пацієнтів і рівень захворювання можуть суттєво змінювати їх пріоритети. У цьому дослідженні оцінюється поведінка пацієнтів у ситуаціях різної складності захворювань та вплив інформаційного шуму на їх вибір.
Мета. Оцінити еластичність попиту за якістю, комфортом та вартістю медичних послуг залежно від тяжкості захворювання, щоб пояснити еволюцію поведінки пацієнтів та реакцію системи охорони здоров’я на ринкові чинники.
Матеріали та методи. У дослідженні використано метод структурного моделювання рівнянь (SEM), що дозволило перевірити шість гіпотез щодо впливу окремих факторів на споживчу поведінку пацієнтів. Збір даних здійснювався за допомогою стандартизованих анкет 600 пацієнтів із тривало персистуючою формою фібриляції передсердь і подальшої багатофакторної обробки.
Результати. Підтверджено три з шести гіпотез, що вказує на складну взаємодію між параметрами якості, вартості та комфорту в прийнятті рішень. Для пацієнтів з тяжчими формами захворювань еластичність попиту за якістю стає визначальною, що свідчить про переорієнтацію пріоритетів із комфорту на якість, навіть за умови зростання витрат. Фактор інформаційного шуму виявився вагомим для розмежування моделей поведінки пацієнтів із різними рівнями патологій.
Висновки. Результати дослідження свідчать про адаптацію системи надання медичних послуг до нових еластичностей попиту в умовах ринку. Поведінка пацієнтів демонструє раціональну чутливість до якості та готовність поступитися комфортом і ціною заради покращення результатів лікування