Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
МОСТИ ЗДОРОВ'Я: ЯК ОСВІТА, СІМ’Я ТА КУЛЬТУРА ФОРМУЮТЬ ІНТЕГРАЦІЮ МІГРАНТІВ У ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ З ТОЧКИ ЗОРУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
No full textIntroduction. Migration is a multifaceted process that goes beyond physical relocation, involving the integration of individuals into new social, cultural, and economic environments. In the Czech Republic, where the number of migrants is steadily rising, effective integration has become a critical issue. Factors such as education, family background, and cultural adaptation play key roles in shaping the quality of life for migrants, influencing both their health and broader societal integration.
Aim. This study aims to explore the integration of migrants in the Czech Republic, focusing on the relationships between health, education, cultural factors, and their impact on integration. It specifically examines how socio-demographic factors such as family background and education influence the integration process and health outcomes of migrants from a public health perspective.
Materials and methods. The research was conducted within the framework of the GAJU 101/2022/S project, with data collected through a survey of 965 migrants residing in the Czech Republic from January 2023 to October 2023. The survey addressed reasons for residence, number of children, school attendance, and integration into the educational system. The collected data were processed using SASD 1.5.8 (Statistical Analysis of Social Data) (license Version SASD 1.5.8) and SPSS software (license Version IBM SPSS Statistics 29.0.1.0 (171)). Statistical tests, including Pearson's chi-square test, were used to identify significant associations with minimum significance levels of p<0.05.
Results. The study identified several statistically significant relationships between the main reasons for staying in the Czech Republic and factors such as the number of children and their school attendance. Family-related factors, including the presence of children, played a critical role in migrants' reasons for staying. Additionally, a significant relationship was found between education levels and migration motivations, with respondents citing various reasons such as education, work, or socio-political factors. Gender and country of origin were also strongly linked to leisure activities, highlighting the influence of cultural preferences on migrant integration.
Conclusions. The findings underscore the complexity of migrant integration, emphasizing the importance of education and family background in shaping integration outcomes. The study also points to the need for culturally sensitive policies that consider gender and cultural differences in promoting successful integration. The integration process requires a comprehensive approach addressing both socio-demographic and cultural contexts to ensure sustainable and effective integration.Вступ. Міграція – це багатогранний процес, який виходить за межі фізичного переміщення, охоплюючи інтеграцію індивідів у нове соціальне, культурне та економічне середовище. У Чеській Республіці, де кількість мігрантів постійно зростає, ефективна інтеграція стає критично важливим питанням. Такі фактори, як освіта, сімейне походження та культурна адаптація, відіграють ключову роль у формуванні якості життя мігрантів, впливаючи як на їхнє здоров’я, так і на ширшу суспільну інтеграцію.
Мета. Дослідження має на меті вивчити інтеграцію мігрантів у Чеській Республіці, зосереджуючись на взаємозв’язках між здоров’ям, освітою, культурними факторами та їх впливом на процес інтеграції. Зокрема, досліджується, як соціально-демографічні фактори, такі як сімейне походження та освіта, впливають на процес інтеграції та стан здоров’я мігрантів з точки зору громадського здоров’я.
Матеріали та методи. Дослідження було проведене в рамках проєкту GAJU 101/2022/S, дані збиралися через опитування 965 мігрантів, які проживають у Чеській Республіці, у період з січня 2023 року по жовтень 2023 року. Опитування включало питання щодо причин проживання, кількості дітей, відвідування шкіл та інтеграції в освітню систему. Зібрані дані оброблялися за допомогою SASD 1.5.8 (Statistical Analysis of Social Data) та SPSS (версія IBM SPSS Statistics 29.0.1.0 (171)). Для виявлення значущих асоціацій застосовувалися статистичні тести, включаючи тест хі-квадрат Пірсона, з мінімальним рівнем значущості p<0.05.
Результати. Дослідження виявило кілька статистично значущих взаємозв’язків між основними причинами перебування в Чеській Республіці та такими факторами, як кількість дітей та їх відвідування школи. Сімейні фактори, зокрема наявність дітей, відігравали вирішальну роль у причинах, через які мігранти залишаються в країні. Крім того, було виявлено значущий зв’язок між рівнем освіти та мотивами міграції: респонденти називали різні причини, такі як освіта, робота чи соціально-політичні обставини. Також було виявлено сильний зв’язок між гендером, країною походження та видами дозвілля, що підкреслює вплив культурних уподобань на інтеграцію мігрантів.
Висновки. Результати підкреслюють складність процесу інтеграції мігрантів, акцентуючи важливість освіти та сімейного походження у формуванні результатів інтеграції. Дослідження також вказує на необхідність розробки культурно чутливих політик, що враховують гендерні та культурні відмінності для сприяння успішній інтеграції. Процес інтеграції вимагає комплексного підходу, що враховує як соціально-демографічний, так і культурний контексти, для забезпечення сталого та ефективного процесу інтеграції
ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ЯК ЗМІНЮВАЛИСЯ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ МНОЖИННИХ ПЕРЕЛОМІВ РЕБЕР
Get PDFAim. To analyze the historical development of multiple rib fracture treatment.
Materials and methods. Bibliosemantic, comparative and systematic analysis methods were used. An analysis of modern literature, research results and meta-analyses, and archival materials was conducted.
Results. Over the centuries, many methods have been developed to stabilize the chest wall. However, despite the numerous proposed solutions, no method has become definitive. This may have contributed to the popularity of mechanical ventilation as the primary method of treating multiple rib fractures and flail chest. This approach is still considered the most reliable, albeit controversial. Recent published studies indicate the potential for improving therapeutic approaches to the treatment of multiple rib fractures and flail chest, particularly with the introduction of specialized materials for osteosynthesis. Various authors independently confirm that operative treatment of multiple rib fractures reduces ICU stay (10.8 ± 3.4 days in operated patients versus 18.3 ± 7.4 days in non-operated patients; p<0.05) and reduces the incidence of pneumonia compared to ventilation support (24% in patients who underwent reconstructive and restorative surgeries versus 77% in patients whose primary treatment was ventilation support; p<0.05). Thus, the topic of multiple rib fractures is extremely relevant both in the context of providing emergency care and in the aspect of long-term rehabilitation of patients, highlighting the importance of improving existing diagnostic and therapeutic methods.
Conclusions. Given the fact that there is currently no consensus on the choice of treatment for patients with multiple rib fractures, based on the results of other authors' studies and analyzing their effectiveness, we have concluded that reconstructive-restorative surgeries for multiple rib fractures are extremely necessary and continue to evolve. It has been unequivocally proven that surgical treatment of this pathology significantly improves patient outcomes.Мета. Провести аналіз історії розвитку лікування множинних переломів ребер.
Матеріали та методи. Бібліосемантичний, порівняльний та метод системного аналізу. Проведено аналіз сучасної літератури, результатів досліджень та метааналізів, а також архівних матеріалів.
Результати. Протягом сторіччя було розроблено багато методів для стабілізації грудної клітки. Однак, незважаючи на велику кількість запропонованих рішень, жоден метод не став остаточним. Це, можливо, сприяло популярності механічної вентиляції як основного методу лікування множинних переломів ребер та флотуючої грудної клітки. Цей підхід і досі вважається найбільш надійним, хоча і спірним. Останні опубліковані дослідження показують, що є можливість удосконалення терапевтичних підходів до лікування множинних переломів ребер та флотуючої грудної клітки, особливо з впровадженням спеціалізованих матеріалів для остеосинтезу. Різноманітні автори, незалежно один від одного, підтверджують, що оперативне лікування множинних переломів ребер скорочує час перебування в реанімації (10,8 ± 3,4 днів у прооперованих пацієнтів проти 18,3 ± 7,4 днів у непрооперованих; p<0,05) та знижує частоту пневмонії порівняно з вентиляційною підтримкою (24% у пацієнтів, яким виконувались реконструктивно-відновні операції, та 77% у пацієнтів, основним лікуванням яких була вентиляційна підтримка; p<0,05). Таким чином, тема множинних переломів ребер є надзвичайно актуальною як у контексті надання невідкладної допомоги, так і в аспекті довготривалого реабілітаційного лікування пацієнтів, що визначає важливість вдосконалення існуючих методів діагностики та терапії.
Висновки. Враховуючи той факт, що на сьогоднішній день не існує єдиної думки у виборі лікування пацієнтів з множинними переломами ребер, спираючись на результати досліджень інших авторів та аналізуючи їх ефективність, ми дійшли висновку, що реконструктивно-відновлювальні операції при множинних переломах ребер є вкрай необхідними, та досі розвиваються. Доведено, що оперативне лікування цієї патології покращує результати лікування
ДОСТУПНІСТЬ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ, ЯКІ НАДАЮТЬ ДОПОМОГУ ПАЦІЄНТАМ У СФЕРІ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я, ЩО ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ВІЙНИ
Get PDFIntroduction. War and armed conflicts have a profound impact on the mental health of populations, increasing the prevalence of trauma-related disorders and burdening healthcare systems. This study assesses the availability of mental health facilities for patients affected by the war in Ukraine, highlighting current capabilities, regional disparities, and barriers to accessing care.
Materials and methods. We conducted a descriptive analysis of publicly available administrative data published by the National Health Service of Ukraine (NHSU) and related government portals in 2023-2024.
Results. We compared the availability of facilities and personnel with estimates of the psychological needs of the population affected by the war. As of early 2024, Ukraine has 3,346 medical institutions providing free psychological and/or psychiatric assistance, employing 8,201 qualified specialists. These include primary care providers trained under the mhGAP program, outpatient services, psychiatric hospitals, and mobile multidisciplinary teams. Over 200 psychological assistance centers are also operational across the country. However, the scale of the needs significantly exceeds the system's capacity. According to WHO and the Ministry of Health estimates, up to 15 million Ukrainians have experienced war-related psychological stress, and nearly 4 million of them require appropriate medical services. Currently, one specialist serves 1,800 affected individuals, which is far below the WHO recommended threshold for populations affected by crises. Access to services is particularly limited in regions suffering from ongoing military actions and those on the front line, such as Donetsk, Kherson, and Zaporizhzhia regions, where destruction and population displacement have severely restricted access to any medical services. Although services are provided free of charge under the Medical Guarantee Program, geographic and logistical barriers, especially in rural and frontline communities, remain significant.
Conclusions. Despite strategic efforts and the integration of mental health into primary healthcare systems, Ukraine's mental health infrastructure remains inadequate to meet the needs arising from the war. To ensure equitable access for vulnerable populations, urgent expansion of mobile teams, training of primary care medical workers, and investment in decentralization of services are essential. Вступ. Війна та збройні конфлікти мають глибокий вплив на психічне здоров’я населення, збільшуючи поширеність розладів, пов’язаних із травмою, та навантажуючи системи охорони здоров’я. Це дослідження оцінює доступність закладів охорони психічного здоров’я для пацієнтів, які постраждали від війни в Україні, висвітлюючи поточну спроможність, регіональні відмінності та бар’єри в отриманні допомоги.
Матеріали та методи. Ми провели описовий аналіз відкритих адміністративних даних, опублікованих Національною службою охорони здоров’я України (НСОЗ) та пов’язаними урядовими порталами у 2023–2024 роках.
Результати. Ми порівняли доступність закладів та персоналу з оцінками психологічних потреб населення, пов’язаних з війною. Станом на початок 2024 року в Україні налічується 3 346 медичних закладів, що надають безкоштовну психологічну та/або психіатричну допомогу, в яких працюють 8 201 кваліфікованих фахівців. Серед них – медичні працівники первинної ланки, які пройшли навчання за програмою mhGAP, амбулаторні служби, психіатричні лікарні та мобільні мультидисциплінарні бригади. По всій країні також працює понад 200 центрів психологічної допомоги. Однак масштаби потреб значно перевищують можливості системи. За оцінками ВООЗ та Міністерства охорони здоров’я, до 15 мільйонів українців зазнали психологічного стресу, пов’язаного з війною, а майже 4 млн. із них – потребують надання відповідних медичних послуг. На сьогодні на 1 800 постраждалих осіб працює один спеціаліст, що значно нижче рекомендованих ВООЗ порогових значень для населення, яке постраждало від кризи. Доступність послуг особливо обмежена в областях, що постійно страждають від військових дій і знаходяться на межі зіткнення, таких як Донецька, Херсонська та Запорізька області, де руйнування та переміщення населення значно обмежили доступ до будь-яких медичних послуг. Хоча послуги надаються безкоштовно в рамках Програми медичних гарантій, географічні та логістичні бар’єри, особливо в сільських та прифронтових громадах, залишаються значними.
Висновки. Незважаючи на стратегічні зусилля та інтеграцію психічного здоров’я в систему первинної медичної допомоги, інфраструктура психічного здоров’я в Україні залишається недостатньою для задоволення потреб, що виникли в умовах війни. Для забезпечення рівного доступу вразливих груп населення терміново необхідне розширення мобільних бригад, навчання медичних працівників первинної ланки та інвестиції в децентралізацію послуг.
РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ВПЛИВ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ІГОР
No full textIntroduction. The use of therapeutic games, modern technologies and an interdisciplinary approach constitutes a promising direction that has the potential to enhance the efficacy of therapy and facilitate the successful integration of children with sensory integration disorders (SID) into the social environment.
Aim. The aim of this study is to evaluate the effectiveness of therapeutic games in the rehabilitation of children with SID and to identify their impact on the development of psychomotor and sociocognitive skills. The use of therapeutic games emerges as a promising approach with the potential to significantly enhance the quality of life for children with SID, thereby facilitating their successful social and educational integration.
Materials and methods. The psychomotor skills of the participants were assessed using standardised testing methods, including the Bruininks-Oseretsky Motor Competence Test (BOT-2) and the Peabody Fine Motor Scale (PDMS-2). The assessment of sociocognitive skills was conducted using standardised methods and observations, such as the Adaptive Behavior Assessment Scale (ABAS-3) and the Conners Attention and Academic Rating Survey (CAARS).
Results. The diagnosis of sensory integration disorders is a complex process that involves taking a medical history, observing the child’s behavior in various situations, and administering standardized tests. Results of the Bruininks-Ausseret Test (BOT-2) showed significant improvement in coordination and fine motor skills in 26 (86.67%) participants after the intervention. According to the The Vineland Adaptive Behavior Scale (VABS), 21 (70%) children demonstrated improvement in social interaction after the intervention. Reduced anxiety and improved mood were recorded in 18 (60%) participants using the Conners Attention and Academic Rating Survey (CAARS).
Conclusions. 1. Effectiveness of therapeutic games. 2. Confirmation of the importance of an individualized approach. 3. The significance of an interdisciplinary approach.Вступ. Використання терапевтичних ігор, сучасних технологій та міждисциплінарного підходу є перспективними напрямами, що можуть значно покращити результати терапії та забезпечити успішну інтеграцію дітей з розладами сенсорної інтеграції (РСІ) у соціальне середовище.
Мета. Метою цього дослідження є оцінка ефективності терапевтичних ігор у реабілітації дітей з РСІ та виявлення їх впливу на розвиток психомоторних і соціокогнітивних навичок. Використання терапевтичних ігор є перспективним методом, який може значно підвищити якість життя дітей з РСІ, сприяти їхньому успішному соціальному та освітньому інтегруванню.
Матеріали та методи. Для оцінки психомоторних навичок застосовувались стандартизовані тестові методики Бруїнінкса-Осеретського тест моторної компетентності (BOT-2), шкала розвитку дрібної моторики Пібоді (PDMS-2), оцінка соціокогнітивних навичок здійснювалась за допомогою стандартизованих методик та спостережень таких як Шкала соціальної взаємодії Вінона (VABS), шкали оцінки адаптивної поведінки (ABAS-3), опитувальник оцінки навчальної діяльності та уваги Коннерса (CAARS).
Результати. Діагностика розладів сенсорної інтеграції є комплексним процесом, що передбачає збір анамнезу, спостереження за поведінкою дитини в різних ситуаціях та застосування стандартизованих тестів. Результати тесту Бруїнінкса-Осеретського (BOT-2) показали значне покращення у координації та дрібній моториці у 26 (86,67%) учасників після втручання. За результатами Шкали соціальної взаємодії Вінона (VABS), 21 (70%) дітей продемонстрували покращення у соціальній взаємодії після втручання. Зниження рівня тривожності та покращення настрою було зафіксовано у 18 (60%) учасників за допомогою Опитувальника оцінки навчальної діяльності та уваги Коннерса (CAARS).
Висновки. 1. Ефективність терапевтичних ігор. 2. Підтвердження значимості індивідуалізованого підходу. 3. Важливість міждисциплінарного підходу
ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПЕРИЛІМФАТИЧНИМИ ФІСТУЛАМИ З ЛОКАЛІЗАЦІЄЮ В ДІЛЯНКАХ ЛАБІРИНТНИХ ВІКОН
Get PDFIntroduction. Clinical and diagnostic approaches to the detection and treatment of perilymphatic fistulas (PLF) have remained controversial in modern otolaryngology for the past five decades. The main approaches in the patient treatment protocol are the identification of PLF, the time of its detection, and the timeliness of treatment.
Aim. To evaluate the clinical and functional outcomes of treatment in patients with unilateral sudden and acute sensorineural hearing loss, fluctuating and sensorineural deafness, as well as perilymphatic fistulas by assessing the effectiveness of minimally invasive diagnostic tympanotomy with one-step labyrinthine window plastic surgery.
Materials and methods. Analysis of long-term follow-up treatment outcomes of 37 patients with PLF in labyrinth windows areas who underwent surgery (minimally invasive otomicrosurgical intervention with optimal combined microscopic and endoscopic visualization and closure of the affected area) in 2016–2020 was conducted. The perilymphatic fistula was repaired using a free connective tissue-fat flap with additional sealing of the labyrinthine windows area with fragments of gelaspon soaked with dexamethasone solution. In follow-up all patients were examined by otomicroscopy, pure tone threshold audiometry, impedancemetry, vestibulometry, temporal bones CT scans and magnetic resonance imaging of the brain.
Results. The long-term follow-up period is composed of 18–24 months. The absence of dizziness after our treatment approach was noted in 28 patients (76 %). In 22 patients (59 %), stable values of improved bone conduction sound perception thresholds were determined at all studied frequencies within 18–24 months after surgical treatment. The average threshold values for bone-conducted sounds were (26.05±6.2) dB. The decrease in air conduction perception thresholds had more pronounced values at frequencies of 500 Hz – 2 kHz. Fluctuating hearing loss persisted in 6 (16 %) patients. In 7 (19 %) patients, hearing at the studied frequencies improved within 5–10 dB, however, instability and uncertainty were noted when walking in the dark. Two patients had no improvement in hearing either in the immediate or long-term follow-up period.
Conclusions. Thus, timely diagnostic determination and treatment with PLF closure ensures improvement of vestibular and auditory function with obtaining a positive stable clinical and functional result in the dynamics of the postoperative period.Вступ. Клініко-діагностичні підходи до виявлення та лікування перилімфатичних фістул (ПЛФ) протягом останніх п’яти десятиріч залишаються спірними в сучасній отоларингології. Ідентифікація ПЛФ, терміни її визначення та своєчасність проведення лікування є основними підходами в протоколі лікування пацієнтів.
Мета. Провести оцінку клінічних та функціональних результатів лікування у пацієнтів з однобічною раптовою та гострою СНП, флюктуюючою та СНГ, а також ПЛФ шляхом оцінки ефективності малоінвазивної діагностичної тимпанотомії з одномоментною пластикою лабіринтних вікон.
Матеріали та методи. Проведений аналіз віддалених результатів лікування (малоінвазивного отомікрохірургічного втручання з оптимальною комбінованою мікроскопічною та ендоскопічною візуалізацією і пластикою ураженої ділянки) 37 пацієнтів з ПЛФ з локалізацією в ділянках лабіринтних вікон, які були прооперовані в 2016–2020 рр. у відділенні мікрохірургії вуха та отонейрохірургії ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України». Пластика ПЛФ здійснювалася з використанням вільного сполучнотканинно-жирового клаптя з пломбуванням ураженої ділянки фрагментами геласпону, просочених розчином дексаметазону. З метою діагностичної оцінки отриманих результатів в динаміці спостереження всім пацієнтам були проведені отомікроскопія, тональна порогова аудіометрія, імпедансометрія, вестибулометрія, комп’ютерна томографія скроневих кісток (КТ) та магнітно-резонансна томографія головного мозку (МРТ).
Результати. Віддалений період спостережень складав 18–24 місяці. У 28 пацієнтів (76 %) відмічалася відсутність головокружіння. У 22 пацієнтів (59 %) визначалися стабільні значення покращених порогів сприйняття звуків по кістковій провідності на всіх досліджуваних частотах в терміни 18–24 місяців після хірургічного лікування. Середні значення порогів сприйняття кістково-проведених звуків складали (26,05±6,2) дБ. Зменшення порогів сприйняття повітряної провідності мали більш виражені значення на частотах 500 Гц – 2 кГц. У 6 (16 %) пацієнтів зберігалася флюктуююча приглухуватість. У 7 (19 %) пацієнтів слух на досліджуваних частотах покращився в межах 5–10 дБ, однак відмічалася нестабільність та невпевненість при ходьбі у темний період часу. У 2 пацієнтів не відмічалося покращення слуху як в найближчому, так і у віддаленому періоді спостережень.
Висновки. Таким чином, вчасне діагностичне визначення та лікування із пластикою ПЛФ забезпечує покращення вестибулярної та слухової функції із отриманням позитивного стабільного клініко-функціонального результату в динаміці післяопераційного періоду
ОСОБЛИВОСТІ ТОЧНОСТІ ПРИПАСУВАННЯ ОРТОПЕДИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ ВИГОТОВЛЕНИХ ЗА ЦИФРОВИМ ТА АНАЛОГОВИМ ПРОТОКОЛАМИ
No full textIntroduction. The accuracy of fitting orthopedic constructions to the hardened support is one of the predictors of their successful functioning in clinical conditions, while the scientific literature still notes somehow divergent indicators regarding the accuracy of fitting orthopedic constructions made according to digital and analog protocols as reported in studies with varying levels of methodological refinement.
According to a randomly controlled clinical study, the use of classical elastomeric prints in cases of manufacturing non-removable orthopedic constructions based on all available teeth was characterized by spending less time and providing a higher level of efficiency in terms of workflow organization than the use of an intraoral scanner with the same purpose.
Aim. To conduct a detailed analysis and systematization of fitting orthopedic constructions produced according to digital and analog protocols, on the basis of a literature review.
Materials and methods. The literature review was conducted using databases such as Scopus, Web of Science, PubMed, Crossref, and Google Scholar for the period 2014-2024 years.
Results and discussion. The analysis of scientific sources showed that nowadays there is a pronounced tendency toward increasing the amount of digital technologies involvement during certain stages of dental patients treatment and the manufacture of orthopedic constructions, in particular, using intraoral scanning technology methods for obtaining prints, approaches to digital modeling of frame parts of prosthetic restorations or those in general with the possibility of their further milling or three-dimensional printing is becoming more and more common in orthopedic dentistry.
The totality of these changes is associated with an increase in the share of the use of orthopedic constructions, the production of which can be optimized precisely with the implementation of digital technologies in the treatment process, such as all-zirconium and all-ceramic orthopedic restorations.
Conclusions. The literature analysis reveals that the attention should be paid to the fact that both the developed approach and the proposed criteria should be clinically oriented, thus contributing to the objectification of the orthopedic treatment success prognosis in different time perspectives, as well as to the stratification of the treatment method choice in particular, taking into account the biomechanical prognosis for the tooth or group of teeth as supports in prosthetic restorations.Вступ. Точність припасування ортопедичних конструкцій до відпрепарованої опори є одним із предикторів їх успішного функціонування в клінічних умовах, при цьому, в науковій літературі досі відмічаються дещо варіативні показники щодо точності припасування ортопедичних конструкцій, виготовлених за цифровим та аналоговим протоколами, за даними публікацій різного рівня доказовості. За даними рандомізованого контрольованого клінічного дослідження, використання класичних еластомерних відбитків у випадках виготовлення незнімних ортопедичних конструкцій з опорою на усіх наявних зубах характеризувалося меншими витратами часу та вищим рівнем ефективності з точки зору організації робочого процесу, аніж застосування з цією метою інтраорального сканера.
Мета. На основі огляду літературних джерел провести детальний аналіз і систематизацію припасування ортопедичних конструкцій виготовлених за цифровим та аналоговим протоколами.
Матеріали та методи. Огляд літератури проводився за допомогою баз даних Scopus, Web of Science, PubMed, Crossref, Google Scholar з 2014 року по 2024 рік.
Результати та обговорення. Проведений аналіз наукових джерел засвідчив, що на даний час в ортопедичній стоматології відмічається виражена тенденція до збільшення обсягу залученості цифрових технологій в ході окремих етапів лікування стоматологічних пацієнтів та виготовлення ортопедичних конструкцій, зокрема все поширенішими стають методи отримання відбитків із застосування технології інтраорального сканування, підходи до цифрового моделювання каркасних частин протетичних реставрацій або ж таких в цілому з можливістю подальшого їх фрезерування або трьохмірного принтингу. Сукупність даних змін асоційована із зростанням частки застосування ортопедичних конструкцій, виготовлення яких може бути оптимізоване саме за рахунок імплементації цифрових технологій в процес лікування, а саме суцільноцирконієвих та суцільнокерамічних ортопедичних реставрацій.
Висновки. Результати проведеного аналізу джерел літератури доводять, що розроблений підхід і запропоновані критерії повинні бути клінічно-орієнтованими, сприяючи таким чином об’єктивізації прогнозу успішності ортопедичного лікування у різній часовій перспективі, а також – стратифікації вибору методу лікування в принципі, зважаючи на біомеханічний прогноз зуба чи групи зубів як опор протетичних реставрацій
КЛІНІЧНИЙ МАРШРУТ ПАЦІЄНТІВ З ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИМ РАКОМ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РЕКОМБІНАНТНОГО ЛЮДСЬКОГО ТИРЕОТРОПНОГО ГОРМОНУ
Get PDFIntroduction. Differentiated thyroid cancer is a tumor with long-term survival, but requires long-term dynamic observation and radioactive iodine therapy. The key prereqisite for the effectiveness of radiotherapy and diagnostic monitoring is to achieve a sufficient level of thyroid-stimulating hormone. Traditional preparation through levothyroxine withdrawal is accompanied by drug-induced hypothyroidism, deterioration of the quality of life of patients and an increase in the risk of developing concomitant pathology. Recombinant human thyroid-stimulating hormone (thyrotropin Alpha, the drug Thyrogen) enables stimulation thyroid tissue without further development of hypothyroidism, while maintaining the effectiveness of radioactive iodine and other diagnostic procedures.
Aim. To substantiate and develop a clinical pathway for patients with differentiated thyroid cancer by including recombinant human thyroid-stimulating hormone at the stage of primary treatment of the disease and further patient follow-up.
Materials and methods. An analytical clinical and organizational study was conducted at the facilities of the State Institution of Science «Center of innovative healthcare technologies» State Administrative Department through expert analysis of existing clinical pathways for patients with thyroid cancer, nodular and toxic goiter and hyperparathyroidism, which are approved at the healthcare institution. Also, during the study, an analysis of current international guidelines and recommendations of leading professional associations was conducted. A comparative analysis of the use of Thyrogen was conducted in 60 patients who were divided into two age- and sex-matched groups.
Results. A phased clinical pathway was developed for patients with diagnosed differentiated thyroid cancer who underwent total thyroidectomy. This pathway was divided into the main stages of primary and specialized medical care; indications for inpatient treatment and recommendations for further dispensary supervision were identified. The developed clinical pathway integrates recommendations for the use of recombinant human thyroid-stimulating hormone in preparation for radioactive iodine therapy in patients with low and moderate risk of disease recurrence, as well as in patients for whom induced hypothyroidism is an undesirable consequence. The algorithm for conducting a control examination after six and 12 months using the determination of thyroglobulin stimulated by recombinant human thyroid-stimulating hormone with ultrasound examination of the thyroid gland is also described. The pathway we developed is an example of implementing an integrated method of treating patients with endocrine pathology, in particular with differentiated thyroid cancer.
Conclusions. The inclusion of recombinant human thyroid-stimulating hormone in the clinical pathway for managing patients with differentiated thyroid cancer will allow for the harmonization of existing organizational approaches with modern international recommendations and the minimization of the period of drug-induced hypothyroidism, which in turn will make it possible to improve the patient's quality of life. Conducting further studies and assessing the real clinical results, economic feasibility of implementing the developed pathway is a promising area of research.Вступ. Диференційований рак щитоподібної залози відноситься до пухлин із довгостроковою виживаністю, однак потребує тривалого динамічного спостереження та проведення терапії радіоактивним йодом. Ключовою умовою ефективності радіотерапії та діагностичного моніторингу є досягнення достатнього рівня тиреотропного гормону. Традиційна підготовка шляхом відміни левотироксину супроводжується медикаментозно-індукованим гіпотиреозом, погіршенням якості життя пацієнтів та зростанням ризику виникнення супутньої патології. Рекомбінантний людський тиреотропний гормон (тиреотропін альфа, препарат Тироген) дає змогу стимулювати тиреоїдну тканину без подальшого розвитку гіпотиреозу, зберігаючи при цьому ефективність радіоактивного йоду та інших діагностичних процедур.
Мета. Обґрунтувати та розробити клінічний маршрут пацієнтів із диференційованим раком щитовидної залози із включенням рекомбінантного людського тиреотропного гормону на етапі первинного лікування патології та подальшого спостереження за пацієнтом.
Матеріали та методи. Проведено аналітичне клініко-організаційне дослідження на базі Державної наукової установи “Центр інноваційних технологій охорони здоров’я” Державного управління справами шляхом експертного опрацювання існуючих клінічних маршрутів для пацієнтів із раком щитоподібної залози, вузловим і токсичним зобом та гіперпаратиреозом, які затверджені у закладі охорони здоров’я. Також у ході дослідження проведено аналіз чинних міжнародних настанов та рекомендацій провідних професійних асоціацій. Проведено порівняльний аналіз застосування Тирогену у 60 пацієнтів, яких було розділено на дві співставні за віком і статтю групи.
Результати. Розроблено поетапний клінічний маршрут для пацієнтів із діагностованим диференційованим раком щитоподібної залози, яким було проведено тотальну тиреоїдектомію. Цей маршрут розподілено на основні етапи первинної та спеціалізованої медичної допомоги, виділено показання до стаціонарного лікування та рекомендації для подальшого диспансерного нагляду. До розробленого клінічного маршруту інтегровано рекомендації щодо використання рекомбінантного людського тиреотропного гормону при підготовці до терапії радіоактивним йодом у пацієнтів із низьким та помірним ризиком рецидиву захворювання, а також у пацієнтів, для яких індукований гіпотиреоз є небажаним наслідком. Також описано алгоритм проведення контрольного обстеження через 6 та 12 місяців із застосуванням стимульованого рекомбінантним людським тиреотропним гормоном визначення тиреоглобуліну з проведенням ультразвукового дослідження щитоподібної залози. Розроблений нами маршрут є прикладом впровадження інтегрованого методу лікування пацієнтів із ендокринною патологією, зокрема із диференційованим раком щитоподібної залози.
Висновки. Включення рекомбінантного людського тиреотропного гормону до клінічного маршруту ведення пацієнтів з диференційованим раком щитоподібної залози дозволить узгодити існуючі організаційні підходи із сучасними міжнародними рекомендаціями та мінімізувати період медикаментозного індукованого гіпотиреозу, що, в свою чергу, дасть можливість підвищити якість життя пацієнта. Проведення подальших досліджень та оцінка реальних клінічних результатів, економічної доцільності впровадження розробленого маршруту є перспективним напрямом
РЕАБІЛІТАЦІЯ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ПРОКСИМАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ВЕЛИКОГОМІЛКОВОЇ КІСТКИ
Get PDFAim. To develop a rehabilitation program for patients after surgical treatment of proximal tibia fractures.
Materials and methods. Analysis of scientific and research-methodological literature, as well as the use of the 9-column classification for the differentiated appointment of rehabilitation measures. A review of current research and clinical recommendations related to physical rehabilitation methods and the features of restoring functional activity after surgical treatment of proximal tibia fractures was conducted.
Results. The paper presents a program for physical rehabilitation of patients after surgical treatment of tibia fractures. The proposed approach is based on the differentiated assignment of therapeutic exercise complexes and optimal volumes of motor activity depending on the type of surgical intervention. Four exercise complexes are described, developed with consideration of the severity of the injury. The features of the management of patients with concomitant soft tissue injuries are considered. Data are provided on the timing of axial loading, the need for the use of a splint and orthosis, optimal angles of flexion and extension, as well as the timing of partial or complete restriction of movements in different types of injuries.
Conclusions. The presented complex of rehabilitation measures is an effective basis for developing an individual exercise plan for patients after surgical treatment of injuries of the proximal tibia. It features high pathogenetic validity, providing a differentiated approach to rehabilitation depending on the nature of the injury, type of surgical intervention and associated complications; optimal dosage of movements and load according to the recovery stage, helping to reduce the risk of complications. The algorithm of physiotherapeutic interventions can be adapted to the individual characteristics of the patient, which makes it universal in application.Мета. Розробити програму реабілітації для пацієнтів після хірургічного лікування переломів проксимального відділу великогомілкової кістки.
Матеріали та методи. Аналіз наукової та науково-методичної літератури, а також використання 9-колонної класифікації для диференційованого призначення реабілітаційних заходів. Проведено аналіз актуальних досліджень та клінічних рекомендацій, які стосуються методів фізичної реабілітації, особливостей відновлення функціональної активності після оперативного лікування переломів проксимального відділу великогомілкової кістки.
Результати. У роботі представлено програму фізичної реабілітації пацієнтів після хірургічного лікування переломів великогомілкової кістки. Запропонований підхід ґрунтується на диференційованому призначенні комплексів терапевтичних вправ та оптимальних обсягів рухової активності залежно від виду хірургічного втручання. Описано чотири комплекси вправ, розроблені з урахуванням ступеня тяжкості перебігу травми. Розглянуто особливості ведення пацієнтів із супутніми пошкодженнями м’якотканинних структур. Наведено дані щодо термінів вісьового навантаження, необхідності застосування тутора та ортезу, оптимальних кутів згинання й розгинання, а також строків часткового або повного обмеження рухів при різних варіантах ушкоджень.
Висновки. Представлений комплекс реабілітаційних заходів є ефективною основою для розробки індивідуального плану занять пацієнтів після хірургічного лікування пошкоджень проксимального відділу великогомілкової кістки. Його особливістю є висока патогенетична обґрунтованість, що забезпечує: диференційований підхід до реабілітації залежно від характеру ушкодження, типу хірургічного втручання та супутніх ускладнень; оптимальне дозування рухів та навантаження відповідно до етапу відновлення, що сприяє зниженню ризику ускладнень. Алгоритм фізіотерапевтичних втручань може бути адаптований відповідно до індивідуальних особливостей пацієнта, що робить його універсальним у застосуванні
РАК ЛЕГЕНЬ В УКРАЇНІ
No full textIntroduction. In 2022, 155,239 new cases of cancer and 84,153 deaths were registered in Ukraine. Among them, lung cancer was diagnosed in 18% of men and 1.4% of women. The study aimed to estimate the incidence of lung cancer in Ukraine and the Sumy region from 2014 to 2023 and to compare it with the indicators of the United States and China.
Materials and methods. Data from the National Cancer Registry of Ukraine and the Global Cancer Observatory were used to investigate the incidence of lung cancer in Ukraine and worldwide. Statistical analysis was performed in the Stata V.18.0 software environment.
Results. In Ukraine, men are 6.3 times more likely to have lung cancer than women. From 2014 to 2019, the incidence in men remained at a stable level. From 2020 to 2023, a rapid decline in morbidity is observed. Compared to 2019, in 2023, the number of incidents in men in Ukraine decreased by 1.5 times, and in the Sumy region, it decreased by 1.7 times. Lung cancer incidence rates among women in Ukraine from 2014 to 2019 were stable. In Sumy region, there was a trend towards an increase in morbidity. Thus, in 2014, compared to 2019, the number of registered cases increased by 41.2%. However, from 2020 to 2023, the morbidity began to decline sharply. Compared to 2019, in 2023, the incidence of lung cancer among women in Ukraine decreased by 1.4 times and in the Sumy region – by 1.9 times. At the time of diagnosis, 38.5±5.07% of patients in Ukraine and 24.2±2.92% in the Sumy region were diagnosed in advanced stages. The highest incidence without a tendency to decrease or increase is observed among Chinese men (an average of 49.2 per 100,000 population). The incidence is lower among men in the USA and Ukraine (an average of 38.2 and 33.7 per 100,000 population, respectively). Among Ukrainian women, the incidence is 5.7 times and 4.2 times lower than in the USA and China.
Conclusions. During the period from 2014 to 2019 in Ukraine, the incidence of lung cancer among men and women was at a stable level. From 2020 to 2023, a decrease in morbidity is observed. In Ukraine and Sumy region, the proportion of newly diagnosed patients with stage IV has increased. Compared to the USA and China, the incidence of lung cancer among men and women in Ukraine is lower.Вступ. В Україні в 2022 році було зареєстровано 155 239 нових випадків раку та 84 153 смертей від цього захворювання. Серед них рак легень було діагностовано у 18% чоловіків та 1,4% жінок.
Мета. Оцінити захворюваність на рак легень в Україні та Сумській області за період з 2014 по 2023 роки та порівняти її з показниками США та Китаю.
Матеріали та методи. Для вивчення захворюваності на рак легень в Україні та світі використовували дані національного канцер-реєстру України та Global Cancer Observatory. Статистичний аналіз виконували в програмному середовищі Stata V.18.0.
Результати. В Україні чоловіки хворіють на рак легень у 6,3 рази частіше у порівнянні із жінками. З 2014 по 2019 роки захворюваність у чоловіків залишалася на стабільному рівні. З 2020 по 2023 роки прослідковується стрімке зниження захворюваності. У порівняні з 2019 роком у 2023 році показники по Україні у чоловіків зменшилися в 1,5 разів, а по Сумській області – в 1,7 разів. Показники захворюваності на рак легень серед жінок в Україні з 2014 по 2019 роки були стабільними. На Сумщині спостерігалася тенденція до зростання захворюваності. Так, у 2014 році у порівнянні з 2019 роком кількість зареєстрованих випадків зросла на 41,2%. Проте, з 2020 по 2023 роки показники почали різко знижуватися. У порівнянні з 2019 роком у 2023 році захворюваність на рак легень серед жінок України зменшилася в 1,4 рази, а Сумської області – в 1,9 рази. Близько 38,5±5,07% пацієнтів в Україні та 24,2±2,92% пацієнтів на Сумщині на момент встановлення діагнозу мають метастатичне захворювання. Найвища захворюваність без тенденції до зниження чи зростання спостерігається серед китайських чоловіків (в середньому 49,2 на 100 тис. населення). Серед чоловіків США та України захворюваність нижча (у середньому 38,2 та 33,7 на 100 тис. населення відповідно). Серед жінок України захворюваність у 5,7 разів та 4,2 рази нижче, ніж у США та Китаї.
Висновки. За період з 2014 по 2019 роки в Україні захворюваність на рак легень серед чоловіків та жінок перебувала на стабільному рівні. З 2020 по 2023 роки спостерігається зниження захворюваності. В Україні та на Сумщині збільшилася частка пацієнтів з вперше встановленим діагнозом, що мають IV стадію захворювання. У порівнянні з США та Китаєм захворюваність на рак легень серед чоловіків та жінок України є нижчою
МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ДЕНТИНУ ЗУБА ПРИ РІЗНИХ СТУПЕНЯХ СТЕРТОСТІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ВИБІР ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ
No full textIntroduction. The severity of orthopedic treatment of patients with pathological abrasion of hard dental tissues is due to the progressive development of abrasion, an increase in the free interocclusal space, a decrease in the interalveolar distance and the size of the lower part of the face. The microstructure and microelement composition of hard dental tissues reflect complex processes associated with age-related and pathological conditions in the body.
Aim. In view of the above, the objective of this study was to study the morphological changes in tooth dentin with different degrees of abrasion and their influence on the choice of orthopedic treatment.
Materials and methods. The study of the enamel and dentin structure features was carried out on thick and thin tooth sections. The sections were then stained with the SHIK reaction followed by additional staining with alcian blue. Histochemically stained types of dentin are studied at different magnifications in reflected rays (epicyroscopy).
Results. It was established that replacement dentin is formed both due to different degrees of mineralization of dentinal tubules and adjacent intertubular dentin. The latter determines the progression or extinction of the pathological process and can be determined by histochemical staining. We have established that the so-called "dead zone" in the third degree of pathological abrasion of regular dentin is constantly adjacent to a well-defined predentin zone. The latter is characterized by the presence of thin SHIK-positive fibers, tangentially located to the dentinal tubules. Sometimes minicracks are adjacent to the dead zones of dentin, located tangentially to the dentinal tubules, which indicates necrobiosis phenomena.
Conclusions. It has been established that at the third degree of pathological abrasion, significant tissue restructuring of the pulp and the formation of denticles in it are observed, partially or completely blocking the lumen of the tooth cavity. In the preserved areas of the pulp, necrobiotic processes are noted and obliteration of the root canals occurs due to excessive deposition of lime salts. Teeth with the third degree of pathological abrasion are not suitable for prosthetics without appropriate therapeutic and orthopedic preparation due to the development of pronounced organic changes in the pulp and hard tissues of the tooth.Вступ. Важкість ортопедичного лікування пацієнтів із патологічною стертістю твердих тканин зубів зумовлена прогресуючим розвитком стирання, збільшенням вільного міжоклюзійного простору, зменшенням міжальвеолярної відстані та розмірів нижнього відділу обличчя. Мікроструктура та мікроелементний склад твердих тканин зубів відображають складні процеси, які пов’язані з віковими та патологічними станами в організмі.
Мета. Саме тому метою даної роботи стало вивчення морфологічних змін дентину зуба при різних ступенях стертості та їх вплив на вибір ортопедичного лікування.
Матеріали та методи. Вивчення особливостей структури емалі та дентину нами проводилось на товстих та тонких шліфах зубів. Потім шліфи забарвлювалися реакцією ШЙК із подальшим дозабарвленням альціановим синім. Гістохімічно забарвлені види дентину вивчаються на різних збільшеннях у відбитих променях (епікіроскопія).
Результати. Встановлено, що замісний дентин утворюється як за рахунок різного ступеня мінералізації дентинних трубочок, так і прилеглого до них інтертубулярного дентину. Останнє обумовлює прогресування чи згасання патологічного процесу і може бути установлене гістохімічним забарвленням. Нами встановлено, що так звана «мертва зона» при третьому ступені патологічної стертості регулярного дентину постійно прилягає до добре вираженої зони предентину. Остання характеризується наявністю тонких ШЙК-позитивних волокон, тангенціально розташованих до дентинних канальців. Інколи до мертвих зон дентину прилягають мінітріщини, розташовуючись тангенціально до дентинних трубочок, що свідчить про явища некробіозу.
Висновки. Встановлено, що при третьому ступені патологічної стертості спостерігається значна тканинна перебудова пульпи та утворення у ній дентиклів, котрі частково або повністю перекривають просвіт порожнини зуба. У збережених ділянках пульпи відзначаються некробіотичні процеси та відбувається облітерація кореневих каналів за рахунок надлишкового відкладення солей вапна. Зуби з третім ступенем патологічної стертості не придатні для протезування без відповідної терапевтичної та ортопедичної підготовки у зв’язку з розвитком виражених органічних змін у пульпі та твердих тканинах зуба