Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЕНДОГЕННИХ ТА ЕКЗОГЕННИХ ФАКТОРІВ ВИНИКНЕННЯ ПЕРИІМПЛАНТИТІВ ПІСЛЯ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ
No full textIntroduction. Dental implants have been used in dentistry for over 50 years. The success of dental implant placement depends on the patient’s overall health, the implant placement technique, the skill and experience of the implantologist, and post-operative care. However, dental implantation is associated with potential risks, including complications such as peri-implantitis. The factors contributing to peri-implantitis remain insufficiently studied.
Aim. To conduct a detailed analysis and systematization of endogenous and exogenous factors influencing the development of peri-implantitis after dental implantation, based on a review of the literature.
Materials and methods. The literature review was conducted using databases such as Scopus, Web of Science, PubMed, Crossref, and Google Scholar for the period 2016–2024.
Results. Peri-implantitis is one of the most pressing issues in dentistry. Despite numerous studies, accurate statistics on the prevalence of peri-implantitis remain unclear. Patients with inflammatory periodontal conditions post-implantation exhibit specific microbiocenosis features. Among microbial complexes significant for periodontal disease, certain Streptococcus species play a vital role in maintaining normal oral microbiocenosis. Peri-implantitis may develop due to various factors, with gram-negative anaerobic bacteria like Porphyromonas gingivalis, Prevotella intermedia, and Fusobacterium nucleatum being the most common pathogens. However, the composition of microbiocenosis varies depending on individual patient characteristics.
Conclusions. The literature analysis reveals that the incidence of peri-implantitis ranges from 10% to 50% over a 10-year period following implantation. The role of microbiota in the development of inflammatory changes in periodontal tissues post-implantation is significant. Peri-implantitis is characterized by high bacterial diversity and elevated concentrations of microorganisms in biological samples.Вступ. Дентальні імплантати використовуються у стоматологічній галузі понад 50 років. Успіх постановки дентальних імплантатів залежить як від загального стану організму пацієнта, так і від техніки постановки імплантатів, майстерності та досвіду імплантолога, а також від ведення пацієнта у післяопераційному періоді. Дентальна імплантація пов’язана з можливим ризиком виникнення певних ускладнень. Одним із них є розвиток периімплантиту. Питання вивчення причинних факторів розвитку периімплантиту залишається не до кінця вивченим.
Мета. На основі огляду літературних джерел провести детальний аналіз і систематизацію ендогенних і екзогенних факторів, які впливають на розвиток периімплантиту після дентальної імплантації.
Матеріали та методи. Огляд літератури проводився за допомогою баз даних Scopus, Web of Science, PubMed, Crossref, Google Scholar за період з 2016 по 2024 рік.
Результати. Установлено, що периімплантит є однією з найактуальніших проблем у стоматології. Незважаючи на значну кількість досліджень, точна статистика поширеності периімплантиту залишається досить розмитою. Мікробіоценоз у пацієнтів із запальними ураженнями пародонту після дентальної імплантації має низку особливостей. Серед мікробних комплексів, що відіграють значну роль у розвитку захворювань пародонту, найбільш важливими для підтримки нормального мікробіоценозу порожнини рота є деякі представники роду Streptococcus. У свою чергу, периімплантит може розвиватися під впливом різних чинників. Найчастішими його збудниками є грамнегативні анаеробні бактерії, такі як Porphyromonas gingivalis, Prevotella intermedia, Fusobacterium nucleatum, але склад мікробіоценозу може варіювати залежно від індивідуальних особливостей організму пацієнта.
Висновки. Результати проведеного аналізу літературних джерел доводять, що частота розвитку периімплантиту коливається від 10% до 50% протягом 10 років після імплантації. Установлено, що участь мікробіоти у розвитку запальних змін тканин пародонту після дентальної імплантації має велике значення. Доведено, що периімплантит характеризується великою бактеріологічною різноманітністю і високою концентрацією мікроорганізмів в аналізованому біологічному матеріалі
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗБАГАЧЕНОЇ ТРОМБОЦИТАМИ ПЛАЗМИ ТА КАУДАЛЬНИХ ЕПІДУРАЛЬНИХ БЛОКАД В ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ З ДИСКОГЕННИМ БОЛЕМ В ПОПЕРЕКУ
Get PDFIntroduction. Chronic discogenic low back pain represents a major medical and social issue, affecting a significant portion of the working-age population and severely impacting quality of life. This condition is frequently triggered by degenerative-dystrophic changes in intervertebral discs, resulting in inflammation, structural damage, and compression of nerve roots. Conservative treatments, such as pharmacotherapy or physiotherapy, often fail to provide lasting relief, while surgical interventions carry substantial risks of complications and require prolonged recovery periods. Consequently, minimally invasive techniques are gaining prominence as a less invasive alternative for managing this condition effectively.
Aim. To compare the effectiveness of intradiscal platelet-rich plasma (PRP) injections and caudal epidural steroid injections (CESI) in treating discogenic low back pain.
Materials and methods. A retrospective study involved 81 patients aged 22–57 years with chronic pain lasting over 3 months, confirmed by MRI (Modic I or II). Patients were divided into two groups based on the treatment method: 45 received PRP, and 36 received ESI. Platelet-rich plasma (PRP) was prepared from 50 ml of blood and administered at 1–1.5 ml per disc under fluoroscopic guidance. Epidural steroid injections (ESI) were performed via the hiatus sacralis using a 20 ml solution (19 ml of 1% lidocaine + 1 ml of betamethasone). Assessments were conducted using the VAS and ODI at 1 and 6 months.
Results. At 1 month, ESI reduced VAS from 5.8±1.1 to 1.9±0.4 and ODI from 39.8±6.32% to 7.3±4.1%, while PRP reduced VAS from 5.18±0.9 to 3.67±0.8 and ODI from 37.1±4.9% to 20.6±3.7% (p<0.05). At 6 months, ESI showed an increase in VAS to 3.52±0.3 and ODI to 19.2±2.1%, whereas PRP showed a decrease in VAS to 2.06±0.4 and ODI to 4.4±2.9% (p<0.05).
Conclusions. Epidural steroid injections (ESI) are effective for rapid pain relief, but their effect is short-lived. Platelet-rich plasma (PRP) provides sustained improvement and is promising for long-term pain control.Вступ. Хронічний дискогенний біль у поперековому відділі хребта є значною медичною та соціальною проблемою, що вражає велику кількість працездатного населення та суттєво погіршує якість життя. Він часто виникає через дегенеративно-дистрофічні зміни міжхребцевих дисків, які призводять до запальних процесів, порушення структури диска та компресії нервових корінців. Консервативні методи, такі як медикаментозна терапія чи фізіотерапія, не завжди забезпечують тривале полегшення, а хірургічні втручання пов’язані з високими ризиками ускладнень і тривалим відновленням. У зв’язку з цим малоінвазивні методи стають важливим напрямком у лікуванні таких станів, пропонуючи альтернативу з меншою травматичністю.
Мета. Порівняти ефективність внутрішньодискового введення збагаченої тромбоцитами плазми (ЗТП) та каудальної епідуральної блокади (КЕБ) у лікуванні дискогенного болю в поперековому відділі хребта.
Матеріали та методи. У ретроспективному дослідженні взяли участь 81 пацієнт віком 22–57 років із хронічним болем понад 3 місяці, підтвердженим МРТ (Modic I або II). Пацієнтів розподілили на 2 групи за методом лікування: 45 – ЗТП, 36 – КЕБ. Збагачену тромбоцитами плазму готували з 50 мл крові, вводили 1–1,5 мл у диск під флюороскопічним контролем. Каудальні епідуральні блокади виконували через hiatus sacralis із 20 мл розчину (19 мл 1% лідокаїну + 1 мл бетаметазону). Оцінку проводили за ВАШ і ODI через 1 і 6 місяців.
Результати. Через 1 місяць КЕБ знизила ВАШ з 5,8±1,1 до 1,9±0,4 і ODI з 39,8±6,32% до 7,3±4,1%, ЗТП – ВАШ з 5,18±0,9 до 3,67±0,8, ODI з 37,1±4,9% до 20,6±3,7% (p<0,05). Через 6 місяців у КЕБ ВАШ зріс до 3,52±0,3, ODI – до 19,2±2,1%, у ЗТП – ВАШ знизився до 2,06±0,4, ODI – до 4,4±2,9% (p<0,05).
Висновки. Каудальна епідуральна блокада ефективна для швидкого купірування болю, але дія короткочасна. Збагачена тромбоцитами плазма забезпечує стійкий ефект, перспективна для тривалого контролю болю
ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ ФАКТОРА ФОН ВІЛЛЕБРАНДА ПРИ ГЕМОРАГІЧНОМУ СИНДРОМІ У ПАЦІЄНТІВ З ГОСТРОЮ МІЄЛОЇДНОЮ ЛЕЙКЕМІЄЮ (ГМЛ)
No full textAim. To assess the role of quantitative and qualitative characteristics of von Willebrand factor in the development of hemorrhagic syndrome in patients with newly diagnosed acute myeloid leukemia (AML).
Materials and methods. A prospective study included 80 patients with AML in the first acute phase of the disease. Hemorrhagic syndrome was assessed using the modified WHO scale (G0–G4). Parameters of von Willebrand factor (vWF) – vWF antigen (vWF:Ag), factor VIII (FVIII), FVIII activity relative to vWF (vWF:FVIII), ristocetin cofactor activity of vWF (vWF:RCo), and the ratio (vWF:RCo/Ag) – were measured before initiation of induction chemotherapy, combined with analysis of clinical data, hemograms, coagulation profiles, and bleeding history.
Results. In patients with significant bleeding manifestations (G2–4), the median vWF:Ag was 11.7% lower, amounting to 124.0% (95% CI: 52.3–144.8), though no statistically significant difference was achieved between groups (p = 0.637). The median FVIII level in patients without bleeding (G0) was 3% higher than in those with hemorrhagic syndrome G1, and 1.57 times higher than in patients with hemorrhagic syndrome G2–4. The median vWF:FVIII in patients with profuse bleeding (G2–4) was 1.65 times lower compared to patients without bleeding manifestations (G0). The median vWF:RCo in patients with hemorrhagic manifestations at initial screening (G1) was ~1.74 times lower than in patients without bleeding (G0), suggesting a clinically significant association between reduced vWF:RCo levels and increased bleeding risk in patients with AML at the diagnostic stage. In patients with severe hemorrhagic syndrome (G3–G4), there was a significant reduction in vWF:RCo — the median was 26.3% (95% CI: 20.8–31.1), which was statistically lower compared to patients without bleeding (median 55.4%; 95% CI: 49.7–63.6; p < 0.001). A decrease in the vWF:RCo/vWF:Ag ratio was observed in the G3–G4 group to 0.45 (95% CI: 0.42–0.51) versus 0.82 (95% CI: 0.74–0.89) in patients without bleeding (G0) (p < 0.001).
Conclusions. In patients with AML, severe bleeding (G3–G4) is associated with a statistically significant reduction in vWF:RCo and the vWF:RCo/vWF:Ag ratio, which may indicate impaired functional activity of von Willebrand factor. Levels of vWF:Ag and FVIII show a tendency to decrease with increasing severity of hemorrhagic syndrome, though without significant association.Мета. Оцінити роль кількісних та якісних характеристик фактора фон Віллебранда у розвитку геморагічного синдрому у хворих з вперше виявленою ГМЛ.
Матеріали та методи. У проспективне дослідження включено 80 пацієнтів з ГМЛ у першому гострому періоді захворювання. Оцінку геморагічного синдрому проводили за модифікованою шкалою ВООЗ (G0–G4). Дослідження параметрів фактора фон Віллебранда (ФВ) (антиген ФВ (vWF:Ag), антигемофільний глобулін (FVIII), активність FVIII відносно ФВ (vWF:FVIII), ристоцетин-кофакторна активність ФВ (vWF:RCo), співвідношення (vWF:RCo/Ag)) здійснювали до початку індукційної хімієтерапії у поєднанні з аналізом клінічних даних, гемограм, коагулограми та анамнезу кровоточивості.
Результати. У пацієнтів, які мали прояви рясних кровотеч (G2–4), медіана VWF:Ag була на 11,7% нижчою і становила 124,0% (95 % ДІ: 52,3–144,8), але статистичної різниці між групами не було досягнено (р = 0,637). Медіана рівня FVIII у пацієнтів без кровотеч (G0) була на 3% вища, ніж у пацієнтів з геморагічним синдромом G1 та перевищувала аналогічний показник у пацієнтів з геморагічним синдромом G2–4 у 1,57 раза. Медіана vWF:FVIII у пацієнтів з рясними кровотечами (G2–4) була у 1,65 раза нижчою, ніж у пацієнтів без проявів кровотечі (G0). Медіана vWF:RCo у пацієнтів з геморагічними проявами під час ініціального скринінгу (G1) була в ~1,74 раза нижчою, ніж у пацієнтів без кровотеч (G0), що може вказувати на клінічно значущий зв’язок між зниженим рівнем vWF:RCo та підвищеним ризиком розвитку кровотеч у пацієнтів з ГМЛ на етапі діагностики. У пацієнтів з тяжким геморагічним синдромом (ступеня G3–G4) спостерігалося достовірне зниження vWF:RCo – медіана становила 26,3% (95% ДІ: 20,8–31,1), що було статистично нижче порівняно з пацієнтами без кровотеч (медіана 55,4%; 95% ДІ: 49,7–63,6; p < 0,001). Виявлено зниження співвідношення vWF:RCo/vWF:Ag у групі з G3–G4 до 0,45 (95% ДІ: 0,42–0,51) проти 0,82 (95% ДІ: 0,74–0,89) у пацієнтів без кровотеч (G0) (p < 0,001).
Висновки. У пацієнтів із ГМЛ тяжкі кровотечі (G3–G4) асоціюються зі статистично значущим зниженням vWF:RCo та співвідношенням vWF:RCo/vWF:Ag, що може вказувати на порушення функціональної активності фактора фон Віллебранда. Рівні VWF:Ag та FVIII демонструють тенденцію до зниження при зростанні тяжкості геморагічного синдрому, без достовірної асоціації
ГОСТРИЙ МІЄЛОЇДНИЙ ЛЕЙКОЗ: СИМПТОМО-МОДИФІКУЮЧА ДІЯ КОМБІНАЦІЇ ВІТАМІНУ D ТА ФІТОНЕЙРОПРОТЕКТОРА У ПОРІВНЯННІ З СЕРТРАЛІНОМ ПРИ ТРИВОЖНО-ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДАХ У ДОРОСЛИХ ПАЦІЄНТІВ
No full textIntroduction. A significant role in the clinical course and prognosis of acute myeloid leukemia (AML) is played by common comorbid conditions, in particular depression and anxiety, the combination of which is traditionally called anxiety-depressive disorder (ADD).
Aim. To study the symptom-modifying effect of sertraline and the combination of vitamin D and a natural phytocomplex with neuroprotective properties in AML patients with depression and anxiety.
Materials and methods. Of the 64 patients who underwent planned treatment for AML and had depression and anxiety, 2 study groups, each consisting of 32 patients,were formed. Patients in the first study group were prescribed vitamin D (4000 IU per day), as well as a natural phytocomplex. In the second group, patients were prescribed sertraline 50 mg once a day as an antidepressant. Patients were assessed using the Goldberg Anxiety and Depression Scale (GADS) before treatment and one month after treatment to evaluate the proposed ADD correction schemes, and the presence/absence of the most characteristic clinical manifestations of anxiety and depression were recorded: sleep disturbances, morning fatigue, and daytime tiredness.
Results. Before the start of treatment, patients in both study groups had various manifestations of anxiety and depression, which, based on the total score on the GADS scale, corresponded to the average severity of ADD: in group 1, the average total score was 13.44 points, in group 2 – 11.72 points. After 30 days, the sum of the points decreased to 7.44 in the first group and to 8.19 in the second. Such results corresponded to a mild anxiety-depressive state. In the first group, after taking vitamin D and phytocomplex, a relatively smaller proportion of patients with the most characteristic and debilitating symptoms of ADD was recorded – a feeling of fatigue in the morning and fatigue during the day (compared to the results of group 2, p < 0.05).
Conclusions. The decrease in the severity of anxiety and depression as reflected by the GADS scores in the group of patients who took the combination of vitamin D and phytocomplex indicates the possibility of considering natural neuroprotective agents as an alternative to antidepressants in patients with hemoblastoses.Вступ. Значну роль у клінічному перебігу та прогнозі гострого мієлоїдного лейкозу (ГМЛ) відіграють розповсюджені коморбідні стани, зокрема депресія та тривожність, поєднання яких традиційно називають тривожно-депресивним розладом (ТДР).
Мета. Вивчити та порівняти симптомо-модифікуючу дію сертраліну та комбінації вітаміну D і натурального фітокомплексу з нейропротекторними властивостями у хворих на ГМЛ, які мають прояви депресії та тривоги.
Матеріали та методи. Із 64 пацієнтів, які проходили планове лікування ГМЛ і мали прояви депресії та тривоги, було сформовано 2 групи дослідження по 32 пацієнти в кожній. Пацієнтам першої групи дослідження був призначений вітамін D (4000 МО на добу), а також натуральний фітокомплекс. У другій групі пацієнтам в якості антидепресанта був призначений сертралін по 50 мг 1 раз на добу. До лікування та через місяць після лікування для оцінки запропонованих схем корекції ТДР, пацієнти проходили оцінювання за шкалою Goldberg Anxiety and Depression Scale (GADS), а також фіксувалася наявність/відсутність найбільш характерних клінічних проявів тривожно-деперсивного стану: порушень сну, відчуття втоми зранку та розбитості впродовж дня.
Результати. До початку лікування у хворих обох груп дослідження фіксувалися різні прояви тривожно-депресивного стану, які по сумі балів згідно шкали GADS відповідали середній тяжкості перебігу ТДР: у групі 1середнє сумарне значення оцінки було 13,44 бали, в групі 2 – 11,72 бали. Через 30 днів суми балів знизилися до 7,44 у першій групі та до 8,19 у другій. Такі результати відповідали тривожно-депресивному стану легкого ступеня. У першій групі після прийому вітаміну D та фітокомплексу була зафіксована відносно менша питома вага пацієнтів з найбільш характерними і виснажливими симптомами ТДР – відчуттям втоми зранку та розбитістю впродовж дня (у порівнянні з результатами 2-ї групи, р < 0,05).
Висновки. Зниження тяжкості тривоги та депресії у балах за шкалою GADS у групі хворих, які приймали комбінацію вітаміну D і фітокомплекс, свідчить на користь можливості розглядати натуральні нейропротекторні засоби як альтернативу антидепресантам у пацієнтів з гемобластозами
ІННОВАЦІЙНІ ПРИНЦИПИ МОНІТОРИНГУ ФАКТОРІВ РИЗИКУ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЙОГО ІНТЕГРАЦІЇ В МІЖСЕКТОРАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Get PDFIntroduction. The current stage of healthcare reform requires the active introduction of prevention, in particular of non-communicable diseases, which is due to the prolonged adverse health status of the population, the consequences of the COVID-19 epidemic, health risks caused by the war, and the strengthening of the legislative framework on public health issues. There is a need to develop innovative principles for monitoring disease risk factors and mechanisms for its integration into the activities of various institutions related to community health.
Aim. To substantiate innovative principles for monitoring risk factors for non-communicable diseases and mechanisms for their integration into the intersectoral activities of institutions related to community health.
Materials and methods. Materials: scientific literature, recommendations of the World Health Organization on the subject, and domestic regulations. Methods: structural and logical analysis of documents, generalization, modeling, and a graphical method.
Results. It is shown that injuries and mental disorders occupy leading positions in the structure of appeals of the population of Ukraine for medical care, as well as diseases of the circulatory system, chronic obstructive pulmonary diseases, cancer and diabetes. Therefore, it is desirable to encompass all these pathologies with monitoring of their risk factors, based on the principles of mapping, comprehensiveness, consistency, and logic. The Prevention Map is proposed as a working tool, the use of which will allow the doctor to record identified risk factors, plan individualized preventive measures, make informed clinical decisions, and conduct an assessment of the effectiveness of prevention.
The mechanisms for integrating monitoring results into intersectoral activities involve the exchange of data between all regional institutions involved in health care, which develop and implement the regional Public Health Program, which provides an opportunity to carry out comprehensive prevention of individual, socio-economic, and environmental risk factors.
Conclusions. Innovative principles of monitoring risk factors for noncommunicable diseases consist in mapping these factors with a logical representation of successive stages from identifying a set of risk factors to assessing the effectiveness of prevention. Involving representatives of different sectors of the economy in the development and implementation of the regional Public Health Program allows implementing the principle of "health in all policies".Вступ. Сучасний етап реформування сфери охорони здоров’я вимагає активного запровадження профілактики, зокрема, неінфекційних хвороб, що обумовлено тривалим несприятливим станом здоров’я населення, наслідками епідемії COVID-19, ризиками для здоров’я внаслідок війни, зміцненням законодавчої бази з питань громадського здоров’я. Виникає потреба у розробці інноваційних принципів моніторингу факторів ризику хвороб та механізмах його інтеграції в діяльність дотичних до охорони здоров’я громади різних інституцій.
Мета. Обґрунтувати інноваційні принципи моніторингу факторів ризику неінфекційних захворювань та механізми його інтеграції в міжсекторальну діяльність дотичних до охорони здоров’я громади інституцій.
Матеріали та методи. Матеріали: наукові літературні джерела, рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я за темою, вітчизняні нормативні акти. Методи: структурно-логічний аналіз документів, узагальнення, графічний.
Результати. Показано, що травми та психічні порушення займають провідні місця в структурі звернень населення України за медичною допомогою, як і хвороби системи кровообігу, хронічні обструктивні захворювання легенів, рак і цукровий діабет. Тому усі ці патології бажано охопити моніторингом факторів їх ризику на основі принципів картування, комплексності, послідовності, логічності. Робочим інструментом запропонована Карта профілактики, використання якої дозволить лікарю фіксувати виявлені фактори ризику, планувати заходи індивідуальної профілактики, приймати обґрунтовані клінічні рішення та проводити оцінку ефективності профілактики.
Механізми інтеграції результатів моніторингу у міжсекторальну діяльність полягають в обміні даними між усіма дотичними до охорони здоров’я регіональними інституціями, які розробляють та виконують регіональну Програму з охорони громадського здоров’я, що надає можливість здійснювати комплексну профілактику індивідуальних, соціально-економічних та екологічних факторів ризику.
Висновки. Інноваційні принципи моніторингу факторів ризику неінфекційних хвороб полягають у картуванні цих факторів з логічним відображенням послідовних етапів від виявлення комплексу факторів ризику до оцінки ефективності профілактики. Залучення представників різних секторів економіки до розробки і виконання регіональної Програми з охорони громадського здоров’я дозволяє реалізувати принцип «здоров’я в усіх політиках»
ВПЛИВ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ СИГАРЕТ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ТА РОБОТУ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ МОЛОДИХ ОСІБ
No full textIntroduction. The global decline in traditional tobacco smoking has been accompanied by the rise of heated tobacco products and electronic cigarettes, marketed as safer alternatives. Despite their popularity among youth, especially due to aggressive marketing and appealing flavors, the long-term health effects of heated tobacco products remain insufficiently studied.
Aim. To evaluate the effects of heated tobacco product use on the quality of life and autonomic nervous system function in healthy young adults using the SF-36 and Wayne questionnaires, with a focus on gender-specific differences.
Materials and methods. This case-control study involved 92 participants divided into two groups: 66 heated tobacco products users and 26 non-smokers. Inclusion criteria for main group comprised daily use of these devices for up to five years, somatic health, and a body mass index within normal limits. Non-smokers had no active or passive exposure to tobacco products. Quality of life was evaluated using the SF-36 questionnaire, which measures physical and mental health components through eight subscales. The nervous function was assessed using the Wayne questionnaire, which evaluates the balance between sympathetic and parasympathetic regulation.
Results. Heated tobacco product users demonstrated significantly lower quality of life scores compared to non-smokers, particularly in physical and mental health components. Women showed more pronounced declines in role-physical functioning, mental health, vitality, and social functioning. Longer use of heated tobacco products correlated with reduced social functioning in men and greater declines in emotional state, general health, and pain intensity in women. Autonomic nervous system dysfunction, assessed via the Wayne questionnaire, was strongly associated with reduced quality of life in both genders, though gender-specific patterns of impact were identified.
Conclusions. Heated tobacco product use significantly impairs the quality of life and autonomic nervous system function in healthy young adults. Women are more vulnerable to these effects, experiencing greater declines in physical and mental health domains. The findings highlight the need for gender-specific prevention strategies and further research into the long-term health consequences of heated tobacco product use.Вступ. Глобальне зниження традиційного куріння тютюну супроводжується зростанням популярності тютюнових виробів для електричного нагрівання та електронних сигарет, які рекламуються як більш безпечні альтернативи. Незважаючи на їхню популярність серед молоді, особливо через агресивний маркетинг та привабливі смаки, ефекти для здоров’я залишаються недостатньо вивченими. Це дослідження зосереджено на короткостроковому впливі вживання тютюнових виробів для електричного нагрівання на якість життя та функціонування автономної нервової системи у здорових молодих людей з урахуванням гендерних відмінностей.
Мета. Оцінити вплив вживання тютюнових виробів для електричного нагрівання на якість життя та функціонування автономної нервової системи у здорових молодих людей за допомогою анкет SF-36 та Вейна, з акцентом на гендерні відмінності.
Матеріали та методи. Це дослідження випадок-контроль включало 92 учасників, поділених на дві групи: 66 користувачів курців та 26 осіб, які ніколи не курили. Критерії включення до основної групи включали щоденне використання цих пристроїв до п’яти років, соматичне здоров’я та індекс маси тіла в межах норми. Некурці не мали активного чи пасивного впливу тютюнових виробів. Якість життя оцінювалась за допомогою анкети SF-36, яка вимірює фізичні та психічні компоненти здоров’я через вісім підшкал.
Результати. Користувачі тютюнових виробів для електричного нагрівання продемонстрували значно нижчі показники якості життя порівняно з некурцями, зокрема за компонентами фізичного та психічного здоров’я. У жінок спостерігалося більш виражене зниження у рольовому фізичному функціонуванні, психічному здоров’ї, життєвій енергії та соціальному функціонуванні. Триваліший стаж використання тютюнових виробів для електричного нагрівання корелював зі зниженням соціального функціонування у чоловіків та більшим зниженням емоційного стану, загального здоров’я та інтенсивності болю у жінок. Дисфункція автономної нервової системи була пов’язана із зниженням якості життя в обох статей, хоча були виявлені гендерні відмінності у патернах впливу.
Висновки. Використання тютюнових виробів для електричного нагрівання значно погіршує якість життя та функціонування автономної нервової системи у здорових молодих людей. Жінки більш вразливі до цих ефектів. Отримані результати підкреслюють необхідність гендерно-специфічних стратегій профілактики та подальших досліджень щодо довгострокових наслідків для здоров’я
ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ АРТЕРІЙ ТА ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА М’ЯЗОВОЇ ЧАСТИНИ ДІАФРАГМИ ПРИ НАЯВНОСТІ ЖОВТЯНИЦІ
No full textAim. To evaluate changes in morphometric parameters of the muscular part of the diaphragm in an experimental model of obstructive jaundice.
Materials and methods. Twenty-five animals were divided into two groups. The control group included ten healthy subjects, while the experimental group included fifteen rats that underwent induction of obstructive jaundice by isolation and ligation of the common bile duct. On day 7, the diaphragm was harvested for examination.
Results. The arterial walls showed signs of thickening, and the lumens exhibited narrowing. The outer (zonal) diameter of the arteries increased significantly (p < 0.05) by 5.72%. Concurrently, the inner diameter decreased by 5.11%. The thickness of the media also increased, reaching 12.08 ± 0.44 μm, which represents a 4.72% increase. Consequently, the Vogenward index increased by 1.8%. The difference in the relative volume of damaged endothelial cells in the arteries of the lumbar region between the control and jaundiced groups was highly significant (p < 0.001), with the experimental group showing a 1.91-fold higher volume. Examination of the microvasculature of the microvascular bed revealed an increase in the diameters of arterioles and precapillary arterioles. Additionally, changes in the venous vessels were observed, manifested by increased venous congestion. In the control group, the density of the capillary bed in the costal region was 3809.78 ± 50.67 per 1 mm², and in the lumbar region, it was 3818.90 ± 43.29 per 1 mm². In jaundiced animals, the corresponding values were 3790.88 ± 35.56 and 3795.00 ± 57.50 per 1 mm², respectively. The mean difference between the control and experimental groups was 0.5% and 0.67%, respectively, indicating a decrease in capillary density in the costal and lumbar regions in animals with jaundice.
Conclusions. Hemodynamic changes in obstructive jaundice lead to significant structural alterations in the small-caliber arteries of the costal and lumbar regions of the diaphragm. These changes are characterized by thickening of arterial walls, narrowing of lumens, an increase in the Vogenward index, reduced vascular capacity, and endothelial damage and dysfunction.Мета. Оцінити зміни морфометричних параметри у м’язовій частині діафрагми на моделі механічна жовтяниця у експериментальних тварин.
Матеріали та методи. Для експерименту було обрано 25 тварин, поділених на дві групи. У групу контролю увійшли 10 абсолютно здорових особин, у дослідну групу увійшли 15 щурів, яким проводили моделювання obstructive jaundice, методом виділення та перев’язки загальної жовчної протоки. На 7-му добу відбирали діафрагму для дослідження. Цифровий матеріал піддавався статистичній обробці на комп’ютері з використанням програмного забезпечення “Excel” (Microsoft, США) та “STATISTICA” 5.5 (Statsoft, США) із застосуванням параметричних методів оцінки даних.
Результати. Встановлено потовщення стінки артерій, звуження їх просвіту. Зонішній діаметр артерій статистично достовірно (p < 0,05) збільшувався на 5,72%. При цьому на 5,11% зменшувався внутрішній діаметр. Товщина медії також збільшувалася і становила 12,08 ± 0,44 мкм, що ілюструвало збільшення на 4,72%. Відповідно на 1,8% зростав індекс Вогенворда. Між значеннями відносного об’єму пошкоджених епітеліоцитів в артеріях дрібного калібру поперекової частини контролю та жовтяниці встановлена різниця із високою достовірністю (p < 0,001), що становило у 1,91 раза більше у дослідній групі. При вивченні показників мікросудин гемомікроциркуляторного русла виявлено збільшення діаметру артеріол та прекапілярних артеріол. Зміни відбувались і у венозних судинах у вигляді венозного повнокров’я. У контрольній групі щільність капілярного русла реберної частини дорівнювала (3809,78 ± 50,67) у поперековій частині (3818,90 ± 43,29) на 1 мм2. За умови жовтяниці показник становив (3790,88 ± 35,56) у реберній і (3795,00 ± 57,50) на 1 мм2 у поперековій частині діафрагми. При цьому різниця між показниками в контрольній і дослідній групі становила 0,5% та 0,67% в сторону їх зменшення у тварин із жовтяницею відповідно у реберній та поперековій частині.
Висновки. Виділення та перев’язка загальної жовчної протоки у дослідних тварин ускладнюється розширенням останньої та розвитком obstructive jaundice. Зміни гемодинаміки при цьому призводять до вираженої структурної перебудови артерій дрібного калібру ребрової та поперекової частини діафрагми, яка характеризується потовщенням їх стінки, звуженням просвіту, зростанням індексу Вогенворта, зниженням пропускної спроможності судин, ураженням ендотеліоцитів, ендотеліальною дисфункцією
ЗВ’ЯЗОК МІЖ КИШКОВИМ МІКРОБІОМОМ, ПРОФІЛЕМ ЦИТОКІНІВ ТА ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ У ПАЦІЄНТІВ З ЕСЕНЦІАЛЬНОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ
No full textIntroduction. Essential arterial hypertension is a major cause of cardiovascular morbidity and mortality. Recent studies highlight the gut microbiome’s role in its development. This study assesses how gut microbiome composition affects blood pressure and endothelial dysfunction in hypertensive patients compared with healthy individuals.
Aim. To evaluate the influence of gut microbiome composition on blood pressure levels and its correlation with pro-inflammatory (interleukin-6, IL-6) and anti-inflammatory (interleukin-10, IL-10) cytokines in patients with essential arterial hypertension; to investigate changes in brachial artery diameter after limb ischemia in patients with essential arterial hypertension depending on gut microbiome composition and IL-6 and IL-10 levels, and to compare these indicators with a healthy control group.
Materials and methods. The study included 55 patients with essential hypertension and 20 healthy individuals. All underwent clinical examination and blood pressure measurement. Gut microbiome composition was analyzed, focusing on Bacteroides, Firmicutes, and the Firmicutes/Bacteroides ratio. Proportions of subjects with reduced levels of Lactobacillus spp. (<10⁷), Bifidobacterium spp. (<10⁹), Prevotella spp. (<10¹¹), Acinetobacter spp. (<10⁶), Roseburia inulinivorans (<10¹⁰), and Faecalibacterium prausnitzii (<10⁸) were recorded. Cytokine levels (IL-6, IL-10) were measured. Endothelial function was assessed using flow-mediated dilation (FMD).
Results. Hypertensive patients had higher IL-6 and lower IL-10 levels than controls. Analysis revealed significant microbiome differences, with microbial imbalance potentially associated with inflammation and metabolic changes.
Conclusions. The study confirms the role of gut microbiome imbalance and cytokine dysregulation in hypertension. Microbiome alterations may contribute to pathogenesis. Further research should explore microbiome modulation as a potential therapeutic approach.Вступ. Есенціальна артеріальна гіпертензія є основною причиною серцево-судинної захворюваності та смертності. Нещодавні дослідження підкреслюють роль кишкового мікробіому в його розвитку. Це дослідження оцінює, як склад кишкового мікробіому впливає на артеріальний тиск та ендотеліальну дисфункцію у пацієнтів з гіпертензією порівняно зі здоровими людьми.
Мета. Оцінити вплив складу кишкового мікробіому на рівень артеріального тиску та його кореляцію з прозапальними (інтерлейкін-6, IL-6) і протизапальними (інтерлейкін-10, IL-10) цитокінами у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією; дослідити зміни діаметра плечової артерії після ішемії кінцівки у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією залежно від складу кишкового мікробіому та рівнів ІЛ-6 і ІЛ-10, а також порівняти ці показники з групою здорових осіб.
Матеріали та методи. У дослідження було включено 55 пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією та 20 здорових осіб. Усі учасники пройшли клінічне обстеження та вимірювання артеріального тиску. Було проаналізовано склад кишкової мікробіоти з акцентом на Bacteroides, Firmicutes та Firmicutes/Bacteroides співвідношення (F/B співвідношення). Визначалися частки учасників зі зниженим рівнем Lactobacillus spp. (<10⁷), Bifidobacterium spp. (<10⁹), Prevotella spp. (<10¹¹), Acinetobacter spp. (<10⁶), Roseburia inulinivorans (<10¹⁰) і Faecalibacterium prausnitzii (<10⁸). Вимірювалися рівні цитокінів (ІЛ-6, ІЛ-10). Функцію ендотелію оцінювали за допомогою тесту на ендотелійзалежну вазодилатацію.
Результати. У пацієнтів з гіпертензією рівень ІЛ-6 був вищим, а рівень ІЛ-10 нижчим, ніж у контрольній групі. Аналіз виявив значні відмінності в мікробіомі, причому мікробний дисбаланс потенційно пов’язаний із запаленням та метаболічними змінами.
Висновки. Дослідження підтверджує роль дисбалансу кишкового мікробіому та порушення регуляції цитокінів у патогенезі артеріальної гіпертензії. Зміни в мікробіомі можуть бути важливим фактором розвитку захворювання. Подальші дослідження мають бути зосереджені на можливостях модифікації мікробіому як потенційної терапевтичної стратегії
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ВНУТРІШНЬОАОРТАЛЬНОЇ БАЛОННОЇ КОНТРПУЛЬСАЦІЇ ПРИ ЧЕРЕЗШКІРНИХ КОРОНАРНИХ ВТРУЧАННЯХ ВИСОКОГО РИЗИКУ У ПАЦІЄНТІВ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ
Get PDFIntroduction. High-risk percutaneous coronary interventions (PCI) in patients with coronary artery disease (CAD) remain associated with a high incidence of periprocedural complications, particularly in those with severe left ventricular dysfunction and multivessel disease. Intra-aortic balloon counterpulsation (IABC) is one of the main methods of mechanical circulatory support in such cases; however, the optimal strategy for its use remains a matter of debate. The aim of this study was to evaluate the efficacy and safety of prophylactic IABC in patients undergoing high-risk PCI.
Materials and methods. A retrospective analysis was conducted of 42 patients undergoing high-risk PCI with IABC support: 22 patients received prophylactic IABC (P-IABC) and 20 received emergency IABC (E-IABC). Periprocedural complications, completeness of revascularization, and in-hospital mortality were assessed.
Results. The P-IABC group demonstrated significantly higher completeness of revascularization (95.5% vs. 70%, p=0.041) along with a lower incidence of complications compared with the E-IABC group. Specifically, the overall number of vascular complications in the P-IABC group was 25.5% lower (p=0.035) than in the E-IABC group. In addition, patients in the P-IABC group had 25.5% fewer cases of major bleeding (p=0.035), and the need for blood transfusions was 30.5% lower (p=0.047) compared with E-IABC. In-hospital mortality and the incidence of non-Q-wave myocardial infarction in the P-IABC group were also significantly lower – by 34.1% (p=0.018) and 34.9% (p=0.045), respectively, compared with the E-IABC group.
Conclusions. Prophylactic use of IABC in high-risk PCI patients is safe and associated with improved clinical outcomes, reduced periprocedural complications, and lower in-hospital mortality. These findings support the broader implementation of prophylactic IABC in clinical practice.Вступ. Черезшкірні коронарні втручання (ЧКВ) високого ризику у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) залишаються пов’язаними з високою частотою перипроцедурних ускладнень, особливо у пацієнтів із тяжкою дисфункцією лівого шлуночка та багатосудинним ураженням. Внутрішньоаортальна балонна контрпульсація (ВАБК) є одним із основних методів механічної підтримки кровообігу в таких ситуаціях, проте оптимальна тактика її застосування залишається дискусійною. Метою цього дослідження було оцінити ефективність та безпеку профілактичного застосуванням ВАБК у пацієнтів, яким проводять ЧКВ високого ризику.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 42 пацієнтів з ЧКВ високого ризику, які отримували ВАБК: 22 пацієнтів – профілактично (П-ВАБК), 20 – екстрено (Е-ВАБК). Визначали перипроцедурні ускладнення, повноту реваскуляризації та госпітальну летальність.
Результати. Група П-ВАБК продемонструвала значно вищу повноту реваскуляризації (95,5% проти 70%, p=0,041) на фоні нижчої частоти ускладнень порівняно з групою Е-ВАБК. Зокрема, загальна кількість судинних ускладнень у групі П-ВАБК була на 25,5% (p=0,035) достовірно меншою, ніж у групі Е-ВАБК. Крім того, пацієнти з П-ВАБК мали на 25,5% (p=0,035) менше випадків масивних кровотеч, а потреба в переливанні препаратів крові була на 30,5% (p=0,047) нижчою порівняно з Е-ВАБК. Госпітальна летальність та частота інфаркту міокарда без зубця Q у групі П-ВАБК також були значно нижчими – на 34,1% (p=0,018) та 34,9% (p=0,045) відповідно, у порівнянні з групою Е-ВАБК.
Висновки. Профілактичне застосування ВАБК у пацієнтів з високим ризиком при ЧКВ є безпечним і асоціюється з покращеними клінічними результатами, зниженням перипроцедурних ускладнень та госпітальної летальності. Ці дані підтримують більш широке застосування профілактичної ВАБК у клінічній практиці
МОРФОТИП-СПЕЦИФІЧНІ ЗМІНИ ДИСТАЛЬНОГО ВІДДІЛУ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ ПРИ ОСТЕОАРТРИТІ КОЛІННОГО СУГЛОБА
Get PDFIntroduction. Gonarthrosis is one of the most pressing medical and social issues in modern society.
Aim. To characterize morphometric differences in the distal femur in knee osteoarthritis, depending on the morphotype determined using a proprietary clustering system.
Materials and methods. One hundred knee joint X-rays from 70 patients with medial compartment osteoarthritis were analyzed (26 (37.14%) men and 44 (62.86%) women). The mean age was 63.56±8.10 years. Morphotype I was identified in 21 patients (21.00%), morphotype II in 38 (38.00%), morphotype III in 29 (29.00%), and morphotype IV in 12 (12.00%). Morphometric parameters of the distal femur were measured relative to the axis drawn from the center of the intercondylar notch to the femoral condyles: lateral femoral condyle angle (LFCA), lateral mid-condylar femoral angle (LFMA), medial mid-condylar femoral angle (MFMA), and medial femoral condyle angle (MFCA). These angles were also assessed relative to the tangent axis to the femoral condyles: LFCA2, LFMA2, MFMA2, and MFCA2. Statistical analysis was performed using Statistica 13, with significance set at p ≤0.05.
Results. The mean LFCA in patients with morphotype I was 94.71±3.94°, II – 89.17±4.78°, III – 91.48±4.79°, and IV – 90.25±4.05° (p=0.001). LFMA values were 82.26±5.11° in morphotype I, 81.08±2.65° in II, 84.12±3.41° in III, and 86.50±5.33° in IV (p=0.0004). The mean MFMA was 74.67±4.63° (morphotype I), 75.43±6.14° (morphotype II), 72.84±3.17° (morphotype III), and 70.92±3.00° (morphotype IV) (p=0.01). MFCA values in patients with morphotype I were 87.90±4.50°, II – 86.01±5.26°, III – 87.69±3.52° and IV – 89.96±4.15° (p=0.04). LFCA2 was 107.62±4.39° in morphotype I, 102.17±6.21° in II, 105.36±6.54° in III, and 103.92±5.12° in IV (p=0.006). LFMA2 values in patients with morphotype I were 95.55±4.05°, II – 95.08±2.45°, III – 96.84±2.68° and IV – 97.79±3.01° (p=0.03). MFMA2 values were 85.36±4.70° (morphotype I), 85.71±4.57° (morphotype II), 83.19±2.67° (morphotype III), and 82.08±2.87° (morphotype IV) (p=0.007). The mean MFCA2 in individuals with morphotype I was 99.52±4.64°, II – 97.00±5.20°, III – 98.74±4.39° and IV – 101.88±4.16° (p=0.02).
Conclusions. Significant differences in the morphometric parameters of the distal femur depending on the knee joint morphotype were demonstrated.Вступ. Гонартроз є однією з найбільш актуальних медико-соціальних проблем суспільства.
Мета. Охарактеризувати морфометричні відмінності дистального відділу стегнової кістки при остеоартриті колінного суглоба, залежно від морфотипу, встановленого за власною кластерною системою.
Матеріали та методи. Проаналізовано 100 рентгенограм колінного суглоба 70 пацієнтів з медіальним остеоартритом (26 (37,14%) чоловіків та 44 (62,86%) жінок). Середній вік – 63,56±8,10 років. Морфотип І встановлено у 21 (21,00%) пацієнта, ІІ – у 38 (38,00%), ІІІ – у 29 (29,00%), IV – у 12 (12,00%). Оцінювали морфометричні показники дистального відділу стегнової кістки відносно осі, проведеної від центру міжвиросткової ямки до виростків стегнової кістки: кут латерального виростка стегнової кістки (LFCA), латеральний середньовиростковий кут стегнової кістки (LFMA), медіальний середньовиростковий кут стегнової кістки (MFMA), кут медіального виростка стегнової кістки (MTCA) та аналогічні кути, визначені відносно осі, дотичної до виростків – LFCA2, LFMA2, MFMA2, MFCA2. Статистичну обробку даних виконували з використанням програми Statistica 13, значущими вважали відмінності при р≤0,05.
Результати. Середній показник LFCA у обстежених з морфотипом І становив 94,71±3,94°, ІІ – 89,17±4,78°, ІІІ – 91,48±4,79°, IV – 90,25±4,05° (р=0,001). Середнє значення LFMA у хворих з морфотипом І складало 82,26±5,11°, ІІ – 81,08±2,65°, ІІІ – 84,12±3,41°, IV – 86,50±5,33° (р=0,0004). Значення MFMA у осіб з морфотипом І становило 74,67±4,63°, ІІ – 75,43±6,14°, ІІІ – 72,84±3,17°, IV – 70,92±3,00° (р=0,01). Показник MFCA у осіб з морфотипом І становив 87,90±4,50°, ІІ – 86,01±5,26°, ІІІ – 87,69±3,52°, IV – 89,96±4,15° (р=0,04). Середній показник LFCA2 у пацієнтів з морфотипом І складав 107,62±4,39°, ІІ – 102,17±6,21°, ІІІ – 105,36±6,54°, IV – 103,92±5,12° (р=0,006). Значення LFMA2 у пацієнтів з морфотипом І становило 95,55±4,05°, ІІ – 95,08±2,45°, ІІІ – 96,84±2,68°, IV – 97,79±3,01° (р=0,03). Показник MFMA2 у обстежених з морфотипом І становив 85,36±4,70°, ІІ – 85,71±4,57°, ІІІ – 83,19±2,67°, IV – 82,08±2,87° (р=0,007). Середній показник MFCA2 у пацієнтів з морфотипом І складав 99,52±4,64°, ІІ – 97,00±5,20°, ІІІ – 98,74±4,39°, IV – 101,88±4,16° (р=0,02).
Висновки. Доведено значущі відмінності морфометричних параметрів дистального відділу стегнової кістки, залежно від морфотипу колінного суглоба