Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ВПЛИВ САРКОПЕНІЇ НА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ЕЗОФАГЕКТОМІЇ У ХВОРИХ НА РАК СТРАВОХОДУ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ТА МЕТААНАЛІЗ
No full textIntroduction. Esophageal cancer remains a major global health challenge, ranking among the leading causes of cancer-related mortality. Esophagectomy, a standard treatment for resectable cases, is associated with high rates of postoperative complications, significantly impacting patient outcomes. Among various risk factors, sarcopenia—a condition characterized by decreased skeletal muscle mass and strength—has emerged as a potential predictor of adverse postoperative outcomes. However, its precise influence on esophagectomy-related morbidity and mortality remains unclear, warranting further investigation.
Aim. This systematic review and meta-analysis aimed to evaluate the impact of sarcopenia on early postoperative outcomes in patients undergoing esophagectomy for esophageal cancer. Specifically, we assessed the association between sarcopenia and postoperative complications, anastomotic leakage, and mortality.
Materials and methods. A systematic literature search was conducted in MedLine and Cochrane Library Central for studies published between January 2020 and September 2024, adhering to PRISMA guidelines. Eligible studies included cohort studies and clinical trials comparing sarcopenic and non-sarcopenic patients undergoing esophagectomy. Data extraction focused on patient demographics, sarcopenia assessment methods, and postoperative outcomes. A meta-analysis was performed using a random-effects model, with results expressed as log odds ratios and 95% confidence intervals (CIs). Heterogeneity was assessed using the I² statistic, and publication bias was evaluated through funnel plot asymmetry tests.
Results. A total of 10 studies, encompassing 1,382 patients, met the inclusion criteria. The pooled analysis revealed that sarcopenia was significantly associated with an increased risk of postoperative complications (log odds ratio: 0.725, 95% CI: 0.221 to 1.229; p = 0.005), with moderate heterogeneity (I² = 49.3%). However, no significant association was found between sarcopenia and anastomotic leakage (log odds ratio: -0.376, 95% CI: -1.537 to 0.785; p = 0.525), despite high heterogeneity (I² = 74.1%). Similarly, no significant relationship was observed between sarcopenia and postoperative mortality (log odds ratio: 0.803, 95% CI: -2.200 to 3.806; p = 0.600), with moderate heterogeneity (I² = 63.1%).
Conclusions. Sarcopenia significantly increases the risk of postoperative complications in esophageal cancer patients undergoing esophagectomy, underscoring the need for preoperative muscle mass assessment and targeted nutritional or rehabilitation interventions. However, its association with anastomotic leakage and mortality remains inconclusive. Further research with standardized sarcopenia definitions and larger patient cohorts is necessary to refine clinical risk stratification and optimize perioperative care strategies.Вступ. Рак стравоходу залишається серйозною проблемою світової охорони здоров'я, посідаючи одне з перших місць серед причин смертності від раку. Езофагектомія, стандартний метод лікування резектабельних випадків, асоціюється з високим рівнем післяопераційних ускладнень, що суттєво впливає на результати лікування пацієнтів. Серед різних факторів ризику саркопенія – стан, що характеризується зменшенням маси та сили скелетних м'язів – є потенційним предиктором несприятливих післяопераційних результатів. Однак її точний вплив на захворюваність і смертність після езофагектомії залишається нез'ясованим, що вимагає подальших досліджень.
Мета. Цей систематичний огляд та мета-аналіз мали на меті оцінити вплив саркопенії на ранні післяопераційні результати, зокрема загальну частоту ускладнень, частоту неспроможностей анастомозу та післяопераційну летальність у пацієнтів з раком стравоходу, які перенесли езофагектомію. Саркопенія, що характеризується зниженням м’язової маси та сили, асоціюється з поганими хірургічними результатами при різних видах раку, однак її роль в езофагектомії для лікування раку стравоходу залишається нез’ясованою.
Матеріали та методи. Згідно з керівництвом PRISMA, ми провели комплексний пошук досліджень, опублікованих у період з січня 2020 року по вересень 2024 року в MedLine та Cochrane Library Central. Були включені когортні дослідження та клінічні дослідження, які оцінювали результати у пацієнтів з саркопенією та без неї, які перенесли езофагектомію з приводу раку стравоходу. Були отримані та проаналізовані демографічні дані пацієнтів, визначення саркопенії та післяопераційні результати. Мета-аналіз проводився з використанням моделі випадкових ефектів для врахування гетерогенності, а результати виражалися у вигляді логарифмічного відношення шансів і 95% довірчих інтервалів (ДІ). Упередженість публікацій оцінювали за допомогою тестів на асиметрію funnel plot та розрахунків fail-safe N.
Результати. Критеріям включення відповідали 10 досліджень із загальною кількістю 1 382 пацієнтів. Пацієнти з саркопенією мали значно вищий ризик післяопераційних ускладнень із загальним логарифмічним відношенням шансів 0,725 (95% ДI: 0,221 до 1,229; p = 0,005). Аналіз чутливості виявив помірну гетерогенність (I² = 49,3%). Натомість між саркопенією та неспроможністю анастомозу не виявлено значущої асоціації (логарифмічне відношення шансів = -0,376, 95% CI: -1,537 до 0,785; p = 0,525), хоча спостерігалася висока гетерогенність (I² = 74,1%), яка зменшилася після видалення одного аномального дослідження. Результати щодо післяопераційної летальності не виявили значущого зв’язку із саркопенією (логарифмічне відношення шансів = 0,803, 95% CI: -2,200 до 3,806; p = 0,600) та показали помірну гетерогенність (I² = 63,1%).
Висновки. Саркопенія є значущим предиктором підвищеного ризику післяопераційних ускладнень у пацієнтів з раком стравоходу, які перенесли езофагектомію, що підкреслює необхідність попередньої оцінки саркопенії та цільових інтервенцій. Хоча асоціацій із неспроможністю анастомозу або післяопераційною летальністю не виявлено, подальші дослідження зі стандартизованими визначеннями саркопенії та більшими вибірками необхідні для уточнення цих результатів
ПРОФІЛАКТИЧНА ДИСЕКЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ЛІМФОВУЗЛІВ ПІД ЧАС ТИРЕОЇДЕКТОМІЇ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПАПІЛЯРНОГО РАКУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ
No full textIntroduction. The incidence of papillary thyroid cancer (PTC) continues to increase. PTC is the most common type of thyroid malignancy and is characterized by high differentiation, slow growth, and a high incidence of lymph node metastasis. Therefore, it is relevant to study the prognostic value of some parameters of PTC with radioiodine-sensitive and radioiodine-resistant metastases (RIRM) in assessing the likelihood of developing RIRM in patients with N0 tumor status before thyroidectomy.
Aim. To study PTC parameters which could have preoperative prognostic significance for predicting RIRM in patients with pre-surgery tumor status of N0 and to substantiate the prophylactic dissection of the lymph nodes of the central lymphatic drainage department of the neck simultaneously with the use of total thyroidectomy.
Materials and methods. The study included 566 patients aged 18-78 years (47,5±0,58 years): 476 women (47,7±0,63 years) and 90 men (46,7±1,41 years). All the patients were divided into two groups: the patients of one group underwent a total thyroidectomy only and the patients of second group underwent thyroidectomy with prophylactic central lymphatic dissection. Methods: general clinical, laboratory, surgical, mathematical, and statistical.
Results. The results of the study demonstrated that there is a significant number of occult metastatic lymph nodes of the central compartment, which are not diagnosed before surgery and which can subsequently acquire RIRM of the VI and VII lymph drainage zones. To reduce the incidence of disease persistence, it is advisable to perform prophylactic central lymphadenectomy simultaneously with a total thyroidectomy.
Conclusions. Prophylactic lymphadenectomy prevents the RIRM development and dramatically decreases the necessity for further surgical interventions, so it can be recommended until physicians receive accurate prognostic information about the status of occult lymph nodes before intervention and fully personalize the treatment of patients with papillary thyroid cancer.Вступ. Захворюваність на папілярний рак щитоподібної залози (ПРЩЗ) продовжує зростати. ПРЩЗ є найпоширенішим типом злоякісного новоутворення щитоподібної залози та характеризується високим диференціюванням, повільним ростом та високою частотою метастазування в лімфатичні вузли. Тому актуальним є вивчення прогностичного значення деяких параметрів ПРЩЗ з радіойодчутливими та радіойодрезистентними метастазами (РЙРМ) при оцінці ймовірності розвитку РЙРМ у пацієнтів з пухлинним статусом N0 перед тиреоїдектомією.
Мета. Вивчити параметри ПТК, які можуть мати передопераційне прогностичне значення для прогнозування РЙРМ у пацієнтів з передопераційним статусом пухлини N0 та обґрунтувати профілактичну дисекцію лімфатичних вузлів центрального лімфодренажного відділу шиї одночасно з використанням тотальної тиреоїдектомії.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 566 пацієнтів віком 18-78 років (47,5±0,58 років): 476 жінок (47,7±0,63 років) та 90 чоловіків (46,7±1,41 років). Усіх пацієнтів розділили на дві групи: пацієнтам однієї групи було виконано лише тотальну тиреоїдектомію, а пацієнтам другої групи – тиреоїдектомію з профілактичною центральною лімфатичною дисекцією. Враховували вік, стать, розмір пухлини, мультифокальність, інвазивність, кількість метастазів та їхню локалізацію, супутні зміни в тканині щитоподібної залози. Методи: загальноклінічні; лабораторні; хірургічні; математичні; статистичні.
Результати. Результати дослідження показали, що наявність значної кількості прихованих метастатичних лімфатичних вузлів центрального компартменту, які не діагностуються перед хірургічним втручанням і які в подальшому можуть набути РЙРМ VI та VII зон лімфовідтоку. Для зниження частоти персистування захворювання доцільним є виконання профілактичної центральної лімфодисекції одночасно з тотальною тиреоїдектомією.
Висновки. Профілактична лімфодисекція запобігає розвитку РЙРМ та різко зменшує необхідність подальших хірургічних втручань, тому її можна рекомендувати доти, доки лікарі не отримають точну прогностичну інформацію про стан прихованих лімфатичних вузлів перед втручанням та повністю персоніфікують лікування пацієнтів з папілярним раком щитоподібної залози
ГОСТРИЙ МІЄЛОЇДНИЙ ЛЕЙКОЗ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ НАТУРАЛЬНИХ АНТИОКСИДАНТІВ У ЯКОСТІ ТЕРАПІЇ СУПРОВОДУ
Get PDFIntroduction. Acute myeloid leukemia (AML), the incidence of which has increased in recent decades, is a significant global health problem due to its aggressive behavior and high mortality rates. According to statistics, the 5-year survival rate of patients diagnosed with this disease is only 25-30%. This determines the urgent need to clarify the pathogenetic basis of this type of oncological process and develop new approaches to the treatment of the disease. Reactive oxygen species (ROS) and oxidative stress play one of the key roles in the progression of AML, therefore antioxidants are currently considered as adjuncts to the main treatment.
Aim. To analyze modern literature sources and identify the main directions of AML maintenance therapy using antioxidants.
Materials and methods. The search and selection of publications, systematic reviews and current recommendations were carried out using the PubMed and Google Scholar databases. Abstracts of publications were studied and articles that did not meet the study criteria were excluded. The full texts of selected articles were examined for compliance with the study criteria.
Results. Natural antioxidants, which have low toxicity and also have the ability to inhibit tumor progression in AML without affecting healthy cells, can be considered as effective means of supportive therapy, especially for elderly patients and those with weakened immunity. In cases where antioxidants are administered simultaneously with chemotherapy, they enhance its antitumor effect, while protecting healthy cells and tissues from toxicity directly associated with the main treatment, increasing patient survival.
Conclusions. Due to the heterogeneity of AML, significant comorbidity and the likelihood of variable response to conventional treatment, the search and study of the effectiveness of efficacious natural agents of supportive therapy for this incurable disease is timely and clinically justified.Вступ. Гострий мієлоїдний лейкоз (ГМЛ), захворюваність на який зросла за останні десятиліття, є значною глобальною проблемою охорони здоров’я через свій агресивний перебіг та високі показники смертності. Згідно з даними статистики, 5-річна виживаність пацієнтів із встановленим діагнозом при цьому захворюванні становить лише 25–30 %. Це визначає гостру необхідність в уточненні патогенетичних основ зазначеного типу онкологічного процесу та розробці нових підходів у терапії захворювання. Одну з ключових ролей у прогресуванні ГМЛ відіграють активні форми кисню (АФК) та оксидативний стрес, тому антиоксиданти наразі розглядаються як допоміжні засоби до основного лікування.
Мета. Проаналізувати сучасні літературні джерела і визначити основні напрями терапії супроводу ГМЛ з використанням антиоксидантів.
Матеріали та методи. Пошук та відбір публікацій, систематичних оглядів та актуальних рекомендацій було проведено з використанням баз даних PubMed та Google Scholar. Були вивчені анотації публікацій; статті, що не відповідали критеріям дослідження, були виключені. Повні тексти відібраних статей були вивчені на відповідність критеріям дослідження.
Результати. Природні антиоксиданти, які мають низьку токсичність, а також володіють здатністю інгібувати пухлинну прогресію при ГМЛ і при цьому не впливати на здорові клітини, можуть розглядатися як ефективні засоби терапії супроводу, особливо для пацієнтів похилого віку та хворих з ослабленим імунітетом. У випадках, коли антиоксиданти вводяться одночасно з хіміотерапією, вони посилюють її протипухлинну дію, при цьому захищають здорові клітини та тканини від токсичності, пов’язаної безпосередньо з основним лікуванням, збільшують виживаність пацієнтів.
Висновки. Через гетерогенність ГМЛ, значну коморбідність та вірогідність варіабельної відповіді на конвенціональне лікування, пошук та вивчення ефективності дієвих натуральних засобів терапії супроводу цього невиліковного захворювання є своєчасним і клінічно обґрунтованим
ДОСВІД ВИКОНАННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ РОБОТ-АСИСТОВАНОЇ ПРОСТАТЕКТОМІЇ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ДОБРОЯКІСНОЇ ГІПЕРПЛАЗІЇ ПРОСТАТИ
No full textAim. To evaluate the immediate (in-hospital) outcomes of laparoscopic robot-assisted prostatectomy in the surgical treatment of large benign prostatic hyperplasia (greater than 80 cm³).
Materials and methods. The study presents the immediate (in-hospital) results of simultaneous laparoscopic robot-assisted transperitoneal transvesical prostatectomy in 55 patients with benign prostatic hyperplasia who underwent surgery at the “Innomed – Center for Endosurgery” Medical Center between 2019 and 2024 using the da Vinci S and da Vinci Si surgical systems.
Results. To exclude prostate cancer, serum prostate-specific antigen (PSA) testing, MRI, and/or prostate biopsy were performed. Intraoperative blood loss was assessed using the gravimetric method. Post-prostatectomy surgical complications were classified according to the Clavien–Dindo system, and urination was assessed pre- and postoperatively using uroflowmetry. The mean age of the patients was 66.7±4.3 years, mean body mass index – 25.6±3.5 kg/m², mean ASA (American Society of Anesthesiology) score – 1.8±0.2, mean prostate volume – 124.8±25.8 cm³, mean operative time – 219.3±28.7 minutes, mean intraoperative blood loss – 125.7±33.4 ml, and mean postoperative hospital stay – 5.5±1.1 days. Postoperative bleeding occurred in one patient (1.8%) and was managed with electrocautery of the prostate bed vessels. No patients required blood transfusion due to bleeding or blood loss. Complications after laparoscopic robot-assisted prostatectomy occurred in one patient (1.8%) – hyperthermia after urethral catheter removal, which was resolved with antibacterial and anti-inflammatory therapy. Complications according to the Clavien–Dindo classification occurred in 2 patients (3.6%) and were consistent with published data. The mean maximum urinary flow rate (Q max, ml/s) before surgery was 7.9±2.4 ml/s, and after surgery – 25.4±2.9 ml/s (p<0.05).
Conclusions. Simultaneous laparoscopic robot-assisted transperitoneal transvesical prostatectomy is characterized by a minimal number of postoperative complications and enables effective restoration of urination in patients with large benign prostatic hyperplasia (greater than 80 cm³).Мета. Оцінити безпосередні (стаціонарні) результати лапароскопічної робот-асистованої простатектомії при хірургічному лікуванні великої доброякісної гіперплазії передміхурової залози (понад 80 см³).
Матеріали та методи. У дослідженні представлені безпосередні (стаціонарні) результати одночасної лапароскопічної робот-асистованої трансперитонеальної трансвезикальної простатектомії у 55 пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, яким було проведено хірургічне втручання в Медичному центрі «Інномед – Центр ендохірургії» у 2019–2024 роках з використанням хірургічних систем da Vinci S та da Vinci Si.
Результати. Для виключення раку передміхурової залози проводили тестування рівня простатспецифічного антигену (ПСА), МРТ та/або біопсію простати. Інтраопераційну крововтрату оцінювали за гравіметричним методом. Післяопераційні ускладнення класифікували за системою Клавієна–Діндо, а сечовипускання оцінювали до та після операції за допомогою урофлоуметрії. Середній вік пацієнтів становив 66,7±4,3 року, середній індекс маси тіла – 25,6±3,5 кг/м², середній бал за шкалою ASA (Американське товариство анестезіологів) – 1,8±0,2, середній об’єм передміхурової залози – 124,8±25,8 см³, середня тривалість операції – 219,3±28,7 хвилини, середня інтраопераційна крововтрата – 125,7±33,4 мл, середня тривалість перебування в стаціонарі – 5,5±1,1 діб. Післяопераційна кровотеча виникла в одного пацієнта (1,8%) і була зупинена електрокоагуляцією судин ложа простати. Жодному пацієнтові не знадобилося переливання крові через кровотечу або втрату крові. Ускладнення після лапароскопічної робот-асистованої простатектомії виникли в одного пацієнта (1,8%) – гіпертермія після видалення уретрального катетера, яка була усунена шляхом призначення антибактеріальної та протизапальної терапії. Ускладнення за класифікацією Клавієна–Діндо спостерігалися у 2 пацієнтів (3,6%) і відповідали опублікованим даним. Середній максимальний об’ємний потік сечі (Q max, мл/с) до операції становив 7,9±2,4 мл/с, після операції – 25,4±2,9 мл/с (p<0,05).
Висновки. Одночасна лапароскопічна робот-асистована трансперитонеальна трансвезикальна простатектомія характеризується мінімальною кількістю післяопераційних ускладнень і забезпечує ефективне відновлення сечовипускання у пацієнтів із великою доброякісною гіперплазією передміхурової залози (понад 80 см³)
ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЇ ПРИ АМПУТАЦІЯХ КІНЦІВОК НА ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ
No full textIntroduction. Every year, more than 1 million limb amputations are recorded worldwide, with the main causes being vascular diseases and injuries. Since the beginning of the large-scale war the number of amputees in Ukraine has rapidly increased. They require long-term rehabilitation and monitoring of vital functions.
Aim. To investigate the peculiarities of electrocardiogram (ECG) recording and analysis in military personnel with limb amputations during rehabilitation.
Materials and methods. The ECGs of 48 military personnel with various levels of limb amputations in inpatient rehabilitation were analyzed; 5 cases are presented.
Results. The ECGs of five military personnel with different levels of limb amputations were analyzed. When assessing the voltage of the ECG complexes and analyzing their waves, intervals and segments, changes in standard and augmented leads are noted. Differences in cardiac activity indicators were found with incorrect electrode placement, which can lead to erroneous ECG analysis due to improper recording technique during amputations. When assessing the shape, duration and amplitude of the ECG elements, an increase in the amplitude of the P wave and a decrease in the duration of the QRS complex were found, which can be regarded as gradual benign physiological changes at the initial stage after amputation. Myocardial repolarization parameters were analyzed, including the duration of the QT, QTc, Tr-e intervals, the Tr-e/QT, and Tr-e/QTc ratios, which should be considered as markers for predicting ventricular arrhythmias and cardiovascular mortality.
Conclusions. During rehabilitation and active use of the prosthesis, physical exertion increases, which requires monitoring of vital functions. The prosthetics process requires rehabilitation at all stages (pre-prosthetic, interprosthetic, and prosthetic) both in inpatient and outpatient settings. Monitoring tolerance to physical exertion, which increases during rehabilitation, and the functions of vital organs is a necessary diagnostic procedure. ECG is a mandatory method of instrumental diagnostics at the rehabilitation stage, which requires its correct performance and analysis in patients with limb amputations depending on the level of amputation.Вступ. Щорічно у світі фіксується понад 1 мільйон ампутацій кінцівок, основними причинами яких є захворювання судин і травми. З початку широкомасштабної війни кількість ампутантів в Україні стрімко збільшується. Вони потребують тривалої реабілітації та контролю стану вітальних функцій.
Мета. Дослідити особливості реєстрації та аналізу електрокардіограми (ЕКГ) у військових з ампутаціями кінцівок на етапі реабілітації.
Матеріали та методи. Проаналізовано ЕКГ 48 військових з різними рівнями ампутацій кінцівок в умовах стаціонарної реабілітації; надано 5 кейсів.
Результати. Проаналізовано ЕКГ п’яти військових з різними рівнями ампутацій кінцівок. При проведенні оцінки вольтажу комплексів та аналізу зубців, інтервалів та сегментів комплексів ЕКГ звертають на себе увагу зміни у стандартних та посилених відведеннях. Виявлено відмінності в показниках серцевої активності при неправильному накладанні електродів, що може призвести до невірного аналізу ЕКГ за умов невірної техніки її реєстрації при ампутаціях. При оцінці форми, тривалості та амплітуди елементів ЕКГ було виявлено збільшення амплітуди зубця P, зниження тривалості комплексу QRS, що може бути розцінено як поступові доброякісні фізіологічні зміни на початковому етапі після ампутації. Були проаналізовані параметри реполяризації міокарда, включаючи тривалість інтервалів QT, QTc, Тр-е, співвідношення Тр-е/QT і Тр-е/QTc, які слід враховувати як маркери для прогнозування шлуночкових аритмій і серцево-судинної смертності.
Висновки. В процесі реабілітації та активного користування протезом зростають фізичні навантаження, що потребує контролю життєво важливих функцій. Процес протезування потребує надання реабілітаційної допомоги на всіх етапах (передпротезний, міжпротезний, протезування) як в стаціонарних, так і в амбулаторних умовах. Контроль толерантності до фізичних навантажень, які збільшуються під час реабілітації, та функції вітальних органів є необхідною діагностичною процедурою. ЕКГ є обов’язковим методом інструментальної діагностики на етапі реабілітації, що потребує її правильного виконання та аналізу у пацієнтів з ампутаціями кінцівок залежно від рівня ампутації
ПОРІВНЯЛЬНИЙ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ С В УКРАЇНІ З ГЛОБАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ
Get PDFIntroduction. The problem of viral hepatitis C requires increased attention to studying the dynamics of morbidity in Ukraine, and comparison with global indicators contributes to identifying domestic epidemiological specifics and determining epidemiological factors of disease transmission, as well as developing and implementing preventive measures.
Aim. Comprehensive epidemiological analysis of viral hepatitis C incidence in Ukraine for the period 2013–2023 compared with corresponding global indicators.
Materials and methods. According to official statistical reports from the Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine and an analytical report by the Robert Koch Institute, the incidence of viral hepatitis C in Ukraine was analyzed for the period 2013-2023. A comparative analysis of viral hepatitis C incidence rates in Ukraine was conducted by comparing global data published by the WHO and the European Centre for Disease Prevention and Control.
Results. An analysis of global viral hepatitis C prevalence rates has shown that the disease is prevalent in all WHO regions. The highest HCV prevalence rates are observed in the Eastern Mediterranean Region, where 12 million people are chronically infected. WHO analytical data on primary and chronic viral hepatitis incidence worldwide show a negative trend since 2019. During 2013-2022, there was a gradual decline in the total number of HCV cases: the number of acute forms of infection decreased by almost half, from 698 cases in 2013 to 397 in 2022; the number of chronic cases decreased from 6,144 in 2013 to 3,575 cases registered in 2022. In 2023, the epidemiological situation regarding HCV incidence significantly worsened: there was an increase in the total number of registered cases of both acute and chronic forms of the disease. The reason for the deterioration of the epidemiological situation is related to the full-scale Russian aggression in 2022, when the risk of infection with parenteral viral hepatitis increased significantly due to: injuries; contact with blood that had not undergone appropriate testing; injuries and sexual violence; deterioration of access to medical care due to the destruction of health care facilities; displacement of a significant number of people from the eastern and southern regions of Ukraine. According to global analytical forecasts, by 2030, preventive programs and measures against viral hepatitis C will lead to a significant reduction in both primary morbidity and mortality from the infection.
Conclusions. Full-scale Russian aggression has negatively affected the incidence of viral hepatitis C in Ukraine. Improvements in the epidemiological situation regarding viral hepatitis C are possible due to increased effectiveness of non-specific prevention, implementation of the basic principles of the National Strategy for Combating HIV/AIDS, Tuberculosis, and Viral Hepatitis.Вступ. Проблема вірусного гепатиту С вимагає підвищеної уваги до вивчення динаміки захворюваності в Україні, а порівняння з глобальними показниками сприяє виявленню вітчизняної епідеміологічної специфіки та визначенню епідеміологічних чинників передачі захворювання, розробки та впровадження профілактичних заходів.
Мета. Комплексний епідеміологічний аналіз захворюваності на вірусний гепатит С в Україні за період 2013–2023 років у порівнянні з відповідними глобальними показниками.
Матеріали та методи. Згідно з даними офіційної статистичної звітності ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» та аналітичного звіту Robert Koch Institute проаналізовано захворюваність на вірусний гепатит С в Україні протягом 2013-2023 рр. Порівняльний аналіз показників захворюваності на вірусний гепатит С в Україні проводився шляхом співставлення глобальних даних, оприлюднених ВООЗ та Європейським центром профілактики та контролю захворювань.
Результати. Аналіз глобальних показників розповсюдження вірусного гепатиту С показав, що захворюваність притаманна всім регіонам ВООЗ. Найвищі показники захворюваності на ВГС спостерігаються у Регіоні Східного Середземномор’я, в якому хронічний перебіг інфекції спостерігається у 12 мільйонів осіб. Аналітичні дані ВООЗ з первинної та хронічної захворюваності на вірусні гепатити в світі показують негативну динаміку починаючи з 2019 року. Протягом 2013-2022 рр. спостерігалось поступове зниження загальної кількості захворювань на ВГС: кількість гострих форм інфекції зменшилась майже вдвічі з 698 випадків в 2013 році до 397 – у 2022 році; кількісний показник хронічних захворювань знизився з 6144 у 2013 році до 3575 випадків, зареєстрованих у 2022 році. В 2023 році епідеміологічна ситуація щодо захворюваності на ВГС значно погіршилась: спостерігалось збільшення загальних зареєстрованих випадків як гострих, так і хронічних форм захворювання. Причина погіршення епідеміологічної ситуації пов’язана з повномасштабною російською агресією в 2022 р., коли суттєво збільшився ризик інфікування парентеральними вірусними гепатитами через: травми; контакти з кров’ю, яка не пройшла відповідну перевірку; поранення та сексуальне насильство; погіршення доступу до медичної допомоги через руйнування закладів охорони здоров’я; переміщення значної кількості населення зі східних та південних регіонів України.
За глобальним аналітичним прогнозом до 2030 року, профілактичні програми та заходи проти вірусного гепатиту С призведуть до суттєвого зниження як первинної захворюваності, так і смертності від інфекції.
Висновки. Повномасштабна російська агресія негативно вплинула на тенденцію захворюваності на вірусний гепатит С в Україні. Покращення епідеміологічної ситуації на вірусний гепатит С можливо через підвищення ефективності неспецифічної профілактики, впровадження основних принципів Національної стратегії протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам
ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА БАКАЛАВРІВ ТЕРАПІЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ В УМОВАХ РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ
No full textIntroduction. Modern transformational processes in the higher education system, driven by globalization, digitalization, and the growing demand for practice-oriented competencies, actualize the need to update approaches to the training of specialists in therapy and rehabilitation.
Aim. The aim of the study is to theoretically substantiate and empirically verify the the didactic conditions for organizing the search and research activities of bachelor students in therapy and rehabilitation under the conditions of RBL.
Materials and methods. The experiment was conducted during the period of 2024–2025 at Poltava State Medical University, with the participation of students of the first (bachelor’s) level of higher education majoring in 227 Therapy and Rehabilitation, specialization 227.02 Occupational Therapy (72 students); as well as 12 instructors who teach disciplines of the relevant educational program. A number of professional disciplines were selected for the experiment «Digital Technologies in Healthcare», «Fundamentals of Health Theory and Healthy Lifestyle», «Art Therapy», which the students studied within the framework of the implementation of RBL and the evidence-based approach.
Results. The analysis of changes in the levels of research competence formation among bachelor students in therapy and rehabilitation indicates positive dynamics in the medium and high levels across all four components, along with a decrease in the proportion of students with a low level. Research activity: the share of students with a low level decreased by 25.68%, while the medium and high levels increased by 18.92% and 6.76%, respectively. Formation of research skills: there was a decrease in the low level by 18.92% and an increase in the medium and high levels by 9.46% each. Development of professional and creative potential: a decrease in the low level by 13.51% and an increase in the medium and high levels by 6.76% each indicates the effectiveness of implementing creative methods during practical classes.
Conclusions. The overall trend demonstrates the positive effect of the didactic conditions on the formation of research competence among bachelor students in therapy and rehabilitation. The reduction in the proportion of students with a low level and the increase in the medium and high levels confirm the effectiveness of the didactic conditions for organizing search and research work of bachelor students in therapy and rehabilitation.Вступ. Сучасні трансформаційні процеси у системі вищої освіти, зумовлені глобалізацією, цифровізацією та зростанням запиту на практико-орієнтовані компетентності, актуалізують необхідність оновлення підходів до підготовки фахівців терапії та реабілітації.
Мета. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпірична перевірка дидактичних умов організації пошуково-дослідницької діяльності бакалаврів терапії та реабілітації в умовах ресурсно-орієнтованого навчання.
Матеріали та методи. Експеримент проводився протягом 2024–2025 років у Полтавському державному медичному університеті. У ньому взяли участь здобувачі освіти першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 227 Терапія та реабілітація, спеціалізація 227.02 Ерготерапія (72 здобувачі освіти); а також 12 викладачів, які викладають дисципліни відповідної освітньої програми. Для експерименту було обрано низку професійних дисциплін «Цифрові технології в охороні здоров’я», «Основи теорії здоров’я та здорового способу життя», «Арт-терапія», які здобувачі освіти вивчали в рамках впровадження ресурсно-орієнтованого навчання та підходу, що базується на доказах.
Результати. Аналіз змін рівнів сформованості дослідницької компетентності бакалаврів терапії та реабілітації свідчить про позитивну динаміку у середньому та високому рівнях за всіма чотирма компонентами та зменшення частки здобувачів освіти із низьким рівнем. Науково-дослідницька активність: частка здобувачів освіти з низьким рівнем зменшилася на 25,68%, у той час як середній та високий рівні зросли на 18,92% і 6,76% відповідно. Сформованість дослідницьких умінь: відзначається зменшення низького рівня на 18,92% і збільшення середнього та високого на 9,46% кожен. Розвиток професійно-творчого потенціалу: зниження низького рівня на 13,51% та зростання середнього і високого рівнів на 6,76% вказує на ефективність впровадження творчих методик у практичних заняттях та інтерактивних лекціях.
Висновки. Отримані дані підтвердили позитивний вплив дидактичних умов на формування дослідницької компетентності бакалаврів терапії та реабілітації. Зменшення частки здобувачів освіти з низьким рівнем та збільшення середнього та високого рівнів підтверджує ефективність дидактичних умов для організації пошукової та дослідницької роботи бакалаврів терапії та реабілітації в умовах ресурсно-орієнтованого навчання
КАРДІОТОКСИЧНІСТЬ ХІМІОТЕРАПІЇ. МІСЦЕ БІОМАРКЕРІВ ТА ВІЗУАЛІЗАЦІЇ
Get PDFIntroduction. Cardiotoxicity is a multifaceted phenomenon involving a range of adverse changes in the cardiovascular system of patients undergoing chemotherapy for cancer. Its incidence is influenced by numerous risk factors. Currently, researchers are actively working to develop standardized protocols for the timely detection of potential cardiotoxic effects.
Aim. This study aims to analyze the incidence of cardiotoxicity associated with chemotherapeutic agents. Additionally, it evaluates the relevance and practicality of using cardiac biomarkers – individually and in combination – for predicting the risk and facilitating early detection of cardiac dysfunction caused by various drug classes.
Materials and methods. A literature review was conducted using international scientific publications and regulatory documents (including clinical guidelines and management protocols) over the past 10 years. The focus was on cardiovascular complications linked to specific chemotherapeutic agents and the interplay of risk factors contributing to cardiotoxicity.
Results. Severe myocardial dysfunction during chemotherapy significantly contributes to poor clinical outcomes and increased mortality in cancer patients. Repeated chemotherapy due to disease progression, especially in the presence of risk factors, heightens the likelihood of developing pronounced cardiotoxic left ventricular dysfunction. Delays in diagnostic evaluations and cardiology consultations may compromise the effectiveness of cancer treatment due to the emergence of substantial cardiac complications. Therefore, efforts to predict cardiotoxicity in specific patient populations and to implement comprehensive cardiovascular assessments remain essential in modern oncology.
Conclusions. Speckle-tracking echocardiography shows promise as a tool for the early detection of cardiotoxicity. Incorporating cardiac biomarker panels and assessing global longitudinal strain (GLS) alongside left ventricular ejection fraction may improve the accuracy of early diagnosis and risk prediction for chemotherapy-induced cardiac dysfunction.Вступ. Кардіотоксичність, це поєднане поняття, що охоплює різноманітні небажані негативні зміни у серцево-судинній системі пацієнтів, що отримують хіміотерапію з приводу онкологічних захворювань. Частота її проявів залежить від низки факторів ризику. На теперішній час багато з дослідників працюють над вдосконаленням специфічних, уніфікованих протоколів для своєчасного виявлення ймовірної кардіотоксичності.
Мета. Проаналізувати частоту виникнення кардіотоксичних ускладнень, спричинених хіміотерапевтичними агентами. Оцінити доцільність і значущість визначення серцевих біомаркерів та їх комбінації для прогнозування ризику розвитку та раннього виявлення кардіальної дисфункції, зумовленої різними групами препаратів.
Матеріали та методи. Проведено літературний аналіз публікацій (іноземних) і нормативно-правових документів (клінічні настанови, протоколи ведення), що опубліковані за останні 10 років. Огляд охоплює дані щодо розвитку серцево-судинних ускладнень в залежності від хіміотерапевтичного агента та комбінації факторів ризику кардіотоксичності.
Результати. Важка дисфункція міокарда, що виникає під час хіміотерапії, є суттєвим чинником несприятливого перебігу та підвищеної смертності серед онкологічних хворих. Проведення повторних курсів лікування при прогресії онкологічного захворювання у поєднанні з наявними факторами ризику значно підвищує ймовірність розвитку тяжкої кардіотоксичної дисфункції лівого шлуночка. Несвоєчасне обстеження та обмеження доступу до консультації лікаря кардіолога, можуть знизити ефективність онкологічного лікування через формування виражених кардіотоксичних ускладнень. Актуальними залишаються дослідження, спрямовані на прогнозування кардіотоксичності в окремих групах пацієнтів, а також обґрунтування доцільності комплексного кардіологічного обстеження в процесі лікування онкологічних захворювань.
Висновки. Використання спекл-трекінгу є більш перспективним кроком для раннього виявлення кардіотоксичності. Застосування комбінації серцевих біомаркерів та включення до комплексу оцінки показників GLS на додаток до фракції викиду лівого шлуночка може покращити раннє прогнозування та виявлення серцевої дисфункції
ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ З COVID-19 ТА МЕТАБОЛІЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ
Get PDFIntroduction. Between 2015 and 2023, Ukraine’s healthcare system faced significant disruptions due to the COVID-19 pandemic, full-scale war, and ongoing economic instability. Worsening demographic indicators, increasing inpatient mortality, and declining accessibility of medical care underscore the need for a comprehensive analysis to develop effective strategies for adapting the healthcare system to current conditions, challenges, and threats.
Aim. The objective of this study is to substantiate strategies for improving the organization of medical care for patients with metabolic disorders, considering current challenges and threats, through an analysis of the incidence of non-communicable diseases, mortality trends, and the availability of healthcare resources.
Materials and methods. The study employed analytical, structural-logical, content analysis, and medical-statistical methods. Data sources included statistical reports from the Center for Public Health of the Ministry of Health of Ukraine, materials from the Ukrainian Institute for Strategic Studies, scientific literature, and strategic policy documents. Data analysis was conducted using R (EZR) software. Statistical assessments focused on inpatient mortality during the period 2015–2022, with a significance threshold set at p < 0.05.
Results. The analysis revealed adverse trends in mortality between 2015 and 2022, with overall inpatient mortality increasing from 1.5% to 2.4%. Notably, mortality from respiratory diseases rose eightfold, while mortality from cardiovascular diseases increased by 60.7%. In contrast, mortality related to endocrine pathologies showed a declining trend. Hospitalization rates for patients with diabetes mellitus decreased by 56.4%. During the same period, the availability of physicians declined from 35.1 to 32.2 per 10,000 population, negatively impacting access to medical services. A statistically significant strong inverse correlation was observed between hospitalization rates and mortality, as well as between physician availability and mortality—highlighting the influence of workforce shortages on treatment outcomes. Based on these findings, promising directions have been identified for optimizing the organization of medical care for patients with COVID-19 and metabolic disorders.
Conclusions. The adverse mortality trends among patients with COVID-19 and metabolic syndrome underscore the urgent need to improve the organization of healthcare. Key priorities include strengthening the integration and coordination of services through the development of holistic, multidisciplinary functional and organizational care models; promoting interprofessional collaboration; reinforcing human resource capacity; expanding outpatient services; and accelerating the digital transformation of the healthcare system.Вступ. Система охорони здоров’я України в період 2015–2023 років зазнала суттєвих негативних впливів внаслідок пандемії COVID-19, повномасштабної війни та економічної нестабільності. Погіршення демографічних показників, зростання летальності серед стаціонарних пацієнтів та зниження доступності медичної допомоги вимагають всебічного аналізу для розробки перспективних напрямів адаптації системи охорони здоров’я до наявних умов, викликів та загроз.
Мета. Обґрунтування напрямів удосконалення організації надання медичної допомоги хворим на COVID-19 з метаболічними порушеннями в умовах сучасних викликів та загроз на основі аналізу даних щодо захворюваності на неінфекційні захворювання, летальності, ресурсного забезпечення закладів охорони здоров’я.
Матеріали та методи. У дослідженні використано аналітичний, структурно-логічний, контент-аналіз та медико-статистичний методи. Джерелами даних слугували статистичні звіти Центру громадського здоров’я МОЗ України, дані Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України, джерела наукової літератури, стратегічні документи тощо. Аналіз проводився за допомогою програмного забезпечення R (EZR). Статистичні оцінки базувалися на летальності госпіталізованих пацієнтів у період 2015–2022 років. Критичний рівень значимості становив 0,05.
Результати. Аналіз виявив негативні тенденції до зростання летальності впродовж 2015-2022 рр. з 1,5% до 2,4%, зокрема, летальність внаслідок респіраторних захворювань зросла у 8 разів, серцево-судинних – на 60,7%. Водночас летальність внаслідок ендокринної патології мала тенденцію до зниження. Рівень госпіталізації пацієнтів з цукровим діабетом знизився на 56,4%. Забезпеченість лікарями в період з 2015 р. по 2022 р. зменшилася з 35,1 до 32,2 на 10 тис. населення, що вплинуло на доступність медичних послуг. Виявлено статистично значущий сильний зворотний кореляційний зв’язок між рівнем госпіталізації та летальністю, а також між забезпеченістю лікарями та летальністю, що підтверджує вплив кадрового дефіциту на результати лікування. Визначено перспективні напрями оптимізації надання медичної допомоги пацієнтам з патологією COVID та метаболічним синдромом.
Висновки. Несприятливі тенденції летальності пацієнтів з патологією COVID-19 та метаболічним синдромом свідчать про необхідність удосконалення організації надання медичної допомоги за напрямами інтеграції та координації допомоги, що передбачає створення цілісних, мультидисциплінарних функціонально-організаційних моделей медичного обслуговування; міждисциплінарної, міжгалузевої співпраці; посилення кадрового потенціалу; розширення амбулаторних послуг та цифрової трансформації охорони здоров’я
ОЦІНКА РИЗИКУ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ПЕСТИЦИДІВ НА ОРГАНИ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ СІЛЬГОСППРАЦІВНИКІВ ПРИ ВИКОРИСТАННІ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ
No full textIntroduction. One of the most promising methods is the use of unmanned aerial vehicles (UAVs). They minimize worker contact with hazardous chemicals and reduce the risk of environmental pollution. Despite these advantages, the question of inhalation risk when using UAVs remains open for further investigation. Inhalation exposure to pesticides is particularly dangerous due to their ability to form aerosols that penetrate deep into the lungs, which increases the risk of developing respiratory pathologies, including bronchial asthma, chronic obstructive pulmonary disease and even lung cancer.
Aim. Medical and sanitary assessment of the inhalation exposure risk of pesticides to the human body when they are applied from the air using UAVs.
Materials and methods. The studied pesticides were applied from the air using a multicopters Agras T16 DJI and XAG P100 for spraying fields. Statistical processing of the results was performed using the IBM SPSS StatisticsBase v.23, MedStat v.5.2.
Results. Regarding the air drift zone (atmospheric air) on the leeward side of the site, none of the studied active ingredients were detected in concentrations exceeding the limits of quantitative detection of the methods, which indicates their low level of distribution beyond the application zone. The results of inhalation and complex (inhalation + dermal) indices calculations indicate that the occupational risk for workers when refueling and piloting an agricultural drone does not exceed the permissible value, i.e. <1. The highest inhalation risk was established when working with azoxystrobin, where the inhalation risk value was 0.37 for the tank refueler. This provides the maximum percentage of inhalation risk in the total exposure at the level of 98.8% for the tank refueler and 99.2% for the external pilot of the agricultural drone.
Conclusions. The results obtained indicate that potential inhalation risk of harmful effects on the body of agricultural workers is acceptable. The inhalation risk dominates the total exposure for most of the studied pesticides. This is especially characteristic of agricultural drone tank refuelers. This necessitates the use of personal respiratory protection equipment when applying pesticides using unmanned aerial vehicles in agriculture.Вступ. Одним із найбільш перспективних методів внесення пестицидів є використання безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Вони мінімізують контакт працівників із небезпечними хімічними речовинами та знижують ризик забруднення навколишнього середовища. Попри ці переваги, питання інгаляційного ризику при застосуванні БПЛА залишається відкритим. Інгаляційний вплив пестицидів особливо небезпечний через їхню здатність утворювати аерозолі, які проникають у глибокі відділи легень, що підвищує ризик розвитку респіраторних патологій, включаючи бронхіальну астму, хронічне обструктивне захворювання легень та навіть рак легень.
Мета. Медико-санітарна оцінка ризику інгаляційного впливу пестицидів на організм людини при їхньому внесенні з повітря за допомогою БПЛА.
Матеріали та методи. Досліджувані пестициди вносилися з повітря за допомогою мультикоптерів Agras T16 DJI та XAG P100 для обприскування полів. Статистична обробка результатів проводилася за допомогою програмного забезпечення IBM SPSS StatisticsBase v.23 та MedStat v.5.2.
Результати. Щодо зони зносу повітря (атмосферне повітря) з підвітряного боку ділянки, жодна з досліджуваних діючих речовин не була виявлена у концентраціях, що перевищують межі кількісного визначення методів, що свідчить про їх низький рівень розповсюдження за межі зони внесення. Результати розрахунків інгаляційних та комплексних (інгаляційний + дермальний) індексів свідчать про те, що професійний ризик для працівників під час заправки та управління агродроном не перевищує допустиме значення (<1). Найвищий інгаляційний ризик було встановлено при роботі з азоксистробіном, де значення ризику становило 0,37 для заправника баку. Це забезпечує максимальний відсоток інгаляційного ризику у комплексному впливі на рівні 98,8% для заправника баку та 99,2% для зовнішнього пілота агродрону.
Висновки. Отримані результати свідчать про те, що потенційний інгаляційний ризик шкідливого впливу на організм сільськогосподарських працівників є прийнятним. Інгаляційний ризик домінує у загальному впливі для більшості досліджуваних пестицидів, особливо для заправників баків агродронів. Це підкреслює необхідність використання засобів індивідуального захисту органів дихання під час застосування пестицидів за допомогою безпілотних літальних апаратів у сільському господарстві