Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
СТРАТЕГІЇ ЗНЕБОЛЕННЯ ПРИ МНОЖИННИХ ПЕРЕЛОМАХ РЕБЕР ТА ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ ПО ВІДНОВЛЕННЮ КАРКАСУ ГРУДНОЇ КЛІТКИ
Get PDFAim. To analyze the analgesic methods that can be used in patients with multiple rib fractures and after chest wall reconstruction surgery, and to assess our own clinical experience with various analgesic strategies.
Materials and methods. The study is based on a retrospective cohort analysis of 450 hospitalized patients aged 18 to 94 years who received treatment at the Polytrauma Department of the Communal Non-Commercial Enterprise “Kyiv City Clinical Hospital No. 17” between 2020 and 2024 with a diagnosis of multiple rib fractures. A total of 97 patients who met the inclusion criteria were selected for the main analysis. The patients were divided into two groups.The main group (46 patients) included individuals who underwent reconstructive chest wall stabilization surgery using fixation systems. The control group (51 patients) consisted of patients who received conservative treatment without surgical stabilization. The methods used in this study included clinical assessment, visual pain evaluation using the Visual Analogue Scale (VAS), bibliosemantic analysis, comparative analysis, and systems analysis. A review of contemporary literature, clinical studies, meta-analyses, and archival medical records was also performed.
Results and conclusions. Chest trauma, whether caused by an accident or by surgical intervention, results in significant pain that can substantially influence patient outcomes. Because the severity of acute pain is strongly associated with the development of chronic pain, early and effective analgesia is crucial. A comparative analysis of the obtained data demonstrated that the use of regional analgesic techniques – primarily epidural analgesia – provided the most effective control of pain. The mean VAS score in patients who received epidural analgesia was more than 40% lower compared with those treated with systemic analgesics alone. Paravertebral blocks also produced a pronounced analgesic effect, although the duration of pain relief was somewhat shorter. The use of regional analgesia significantly reduced the need for opioids, improved respiratory function, and shortened the time to recovery of spontaneous breathing after surgery. Patients in the main group who underwent reconstructive chest wall stabilization with a multimodal analgesic approach showed better tolerance to physical activity, faster restoration of the cough reflex, and a lower incidence of postoperative complications such as atelectasis and pneumonia. In contrast, patients in the control group treated conservatively experienced more persistent and severe pain, requiring prolonged systemic analgesia and extended bed rest.
These findings confirm the high effectiveness of a combined multimodal strategy with an emphasis on regional analgesia (epidural or paravertebral), which not only provides optimal pain control but also improves respiratory function, reduces the incidence of complications, and shortens hospital stay in patients with multiple rib fractures.Мета. Провести аналіз методів знеболення що можуть використовуватись при множинних переломах ребер та після операцій по відновленню каркасу грудної клітки, та провести аналіз власного досвіду використання різних стратегій знеболення.
Матеріали та методи. Дослідження базується на ретроспективному когортному аналізі 450 стаціонарних пацієнтів віком від 18 до 94 років, які проходили лікування у відділенні політравми Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 17» у період з 2020 по 2024 роки з діагнозом множинні переломи ребер. До основного аналізу було включено 97 пацієнтів, які відповідали критеріям відбору. Пацієнти були розподілені на дві групи. Основна група (46 пацієнтів) – постраждалі, яким виконували реконструктивно-відновлювальні операції грудної стінки з використанням фіксаторів. Контрольна група (51 пацієнт) – пацієнти, які отримували консервативне лікування без хірургічної стабілізації. Методи, що використовувались в дослідженні – клінічні, візуальна оцінка болю – ВАШ, бібліосемантичний, порівняльний та метод системного аналізу. Проведено аналіз сучасної літератури, результатів досліджень та метааналізів, а також архівних матеріалів.
Результати та висновки. Травми грудної клітки, спричинені нещасним випадком або хірургічним втручанням, призводять до значного болю, що може впливати на результати лікування пацієнтів. Оскільки тяжкість гострого болю пов’язана з розвитком хронічного болю, раннє і ефективне знеболювання має вирішальне значення.
Порівняльний аналіз отриманих даних засвідчив, що використання регіонарних методів аналгезії, насамперед епідуральної, забезпечувало найбільш ефективний контроль больового синдрому. Середній рівень болю за шкалою ВАШ у пацієнтів із епідуральною аналгезією був більш ніж на 40% нижчим порівняно з тими, хто отримував лише системні анальгетики. Паравертебральні блокади також демонстрували виражений анальгетичний ефект, однак тривалість знеболення при їх застосуванні була дещо коротшою. Застосування регіонарної аналгезії сприяло суттєвому зменшенню потреби в опіоїдах, покращенню функціональних показників дихання та скороченню часу до відновлення самостійного дихання після операції.
Пацієнти основної групи, яким проводили реконструктивно-відновлювальні втручання з використанням мультимодальної стратегії, мали кращу толерантність до фізичних навантажень, швидше відновлювали кашльовий рефлекс і рідше стикалися з післяопераційними ускладненнями, такими як ателектази чи пневмонія.
Натомість у контрольній групі, де переважали консервативні методи лікування, спостерігали більш тривалий і виражений больовий синдром, що потребував системного знеболення та зумовлював подовження ліжкового режиму.
Отримані результати підтверджують високу ефективність комбінованої мультимодальної стратегії з акцентом на регіонарну аналгезію (епідуральну або паравертебральну), яка не лише забезпечує оптимальний контроль болю, але й покращує дихальну функцію, зменшує частоту ускладнень та сприяє скороченню тривалості госпіталізації у пацієнтів із множинними переломами ребер
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОЦІНКИ РІВНЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ В СУЧАСНИХ ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПРОВІДНИХ ЙОГО СКЛАДОВИХ СЕРЕД ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ФАХІВЦІВ
Get PDFІntroduction. Safety culture is a certain set of behavioral models that are quite acceptable for today's conditions, which determine the commitment of a healthcare institution to ensuring the principles of adequate patient safety.
Aim. To conduct a comparative analysis of safety culture assessment in healthcare institutions and identification of its key components among different categories of healthcare specialists.
Materials and methods. The research was conducted with the involvement of practicing physicians and heads of healthcare institutions in Ukraine based on the application of hygienic, medical-sociological, expert assessment, and statistical analysis methods. In addition, the level of safety culture in healthcare institutions necessitated the use of such varieties of the hierarchy method as the group examination method with subsequent ranking and pairwise comparison.
Results. In the course of the research, a comparative analysis was conducted to assess the features of evaluating the level of safety culture inherent in healthcare institutions. The study identified its leading components among different categories of specialists, namely among representatives of managerial (managers) and executive (practitioners) staff. These components reflect the degree of influence on the level of safety culture and include: (1) the main characteristics of unsafe human actions, (2) strengths and weaknesses in ensuring the safety of the medical environment, and (3) hazardous occupational factors. A paradigm for the formation of a safety culture in the organization of the labor process in the medical industry was determined and scientifically substantiated. The principles underlying its implementation are the principles of a comprehensive approach, a systemic approach, and a combined approach.
Conclusions. During scientific research, a comparative assessment of the features of assessing the level of safety culture in healthcare institutions was conducted, and its leading components were identified among certain categories of specialists — representatives of the management team of healthcare institutions (managers) and representatives of the executive team (practitioners). A paradigm for the formation of a safety culture during the organization of the labor process in the medical industry was defined and scientifically substantiated.Вступ. Культура безпеки становить певну сукупність цілком прийнятних для умов сьогодення моделей поведінки, які визначають прихильність закладу охорони здоров’я до забезпечення принципів адекватної безпеки пацієнта.
Мета. Здійснення порівняльного аналізу особливостей оцінки рівня культури безпеки в закладах охорони здоров’я та визначення провідних його складових серед окремих категорій фахівців.
Матеріали та методи. Дослідження проводились із залученням лікарів-практиків та керівників закладів охорони здоров’я України на підставі застосування гігієнічних і медико-соціологічних методів та методів експертної оцінки і статистичного аналізу. Крім того, здійснення порівняльного аналізу особливостей оцінки рівня культури безпеки в закладах охорони здоров’я обумовлювало використання таких різновидів методу ієрархій, як методики групової експертизи з наступним ранжуванням і попарного порівняння.
Результати. В ході досліджень проведено порівняльний аналіз особливостей оцінки рівня культури безпеки, властивого для закладам охорони здоров’я, встановлено його провідні складові серед окремих категорій фахівців, а саме серед: представників керівного (керівники-управлінці) та виконавчого (фахівці-практики) складу, характерні для таких її компонентів, як ступінь впливу на рівень культури безпеки провідних характеристик небезпечних дій людини (перший компонент), як сильних, так і слабких сторін у створенні безпеки лікувального середовища (другий компонент), ступінь впливу на рівень культури безпеки небезпечних виробничих чинників (третій компонент).
Визначено та науково обґрунтовано парадигму формування культури безпеки під час організації трудового процесу у медичній галузі, принципами реалізації якої є: принцип комплексного підходу, принцип системного підходу та принцип поєднаного підходу.
Висновки. Під час наукових досліджень здійснено порівняльну оцінку особливостей визначення рівня культури безпеки в закладах охорони здоров’я та встановлено його провідні складові серед окремих категорій фахівців: представників керівного складу закладів охорони здоров’я (керівники-управлінці) і представників виконавчого складу закладів охорони здоров’я (фахівці-практики), визначено та науково обґрунтовано парадигму формування культури безпеки під час організації трудового процесу у медичній галузі
ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ТРАВМ ГРУДЕЙ ПРИ ПОЄДНАНІЙ ТРАВМІ ТА ПОЛІТРАВМІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРИ І КОМПОНЕНТІВ ТОРАКАЛЬНОГО ОПЕРАТИВНОГО ПРИЙОМУ (ПОВІДОМЛЕННЯ ПЕРШЕ)
No full textIntroduction. Chest injuries make up 8-10% in the general structure of trauma, where the combined blunt chest trauma takes the leading position and belongs to the category of severe injuries, being often one of the main causes of death. Despite successes in diagnosing and treating combined trauma, many controversial and unresolved tactical and methodological issues remain. This applies predominantly to combined thoracoabdominal trauma, which accounts for about 20% of all combined injuries.
Aim. To conduct an expert structural analysis of the influence of the presence of polytrauma on the content of thoracic intervention in casualties with combined chest trauma.
Materials and methods. A total of 3098 medical records of patients from the Polytrauma Department of the Kyiv City Clinical Emergency Medical Hospital were processed (2002–2011). The clinical and epidemiological dataset of the study comprised 2009 (64.8%) clinical cases of combined thoracoabdominal trauma. Objective assessment of injury severity in casualties was carried out using the Injuries of Mechanical Trauma in Military Field Surgery scale.
Results. A total of 404 (29.1%) surgical interventions were performed on the chest in 2009 cases of combined thoracoabdominal trauma. Rib osteosynthesis was conducted in 17 (4.2%) patients with "favorable" prognosis. Extrapleural fixation of the flail segment with spikes or one traction were performed in 8 (2.0%) cases with a "doubtful" prognosis. Permanent internal stabilization using positive-pressure ventilation was conducted in "unfavorable" prognosis in 14 (3.4%) cases. The distribution of the components of thoracic surgery in the groups of patients with combined blunt chest trauma and blunt chest trauma in polytrauma is fully consistent, but the revealed patterns are not statistically reliable (р>0,05).
Conclusions. The system of anatomical and functional prediction of injury course did not influence the determination of diagnostic and therapeutic tactics for correction of chest injuries in the group of polytrauma casualties. The development of effective surgical techniques and their tactical coordination with abdominal surgical techniques should be considered the main direction for improving treatment tactics for casualties with polytrauma and a dominant chest injury.Вступ. У загальній структурі травматизму населення питома вага пошкоджень грудей становить 8-10%, причому поєднана закрита травма грудей перебуває на першому місці та відноситься до категорії тяжких пошкоджень і нерідко є однією з основних причин летальних випадків. Незважаючи на успіхи в діагностиці та лікуванні поєднаних травм, залишається багато спірних і невирішених питань тактичного і методичного характеру. Більшою мірою це стосується поєднаної торакоабдомінальної травми, яка становить близько 20% всіх поєднаних пошкоджень.
Мета. Провести експертний структурний аналіз впливу факту наявності політравми на зміст торакального оперативного прийому у постраждалих із поєднаними травмами грудей.
Матеріали та методи. Опрацьовано 3098 медичних карт пацієнтів відділення політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з 2002 по 2011 рік. Клініко-епідеміологічний масив дослідження склав 2009 (64,8%) клінічних випадків поєднаної торакоабдомінальної травми. Об’єктивну ідентифікацію тяжкості ушкоджень постраждалих проводили шляхом оцінки за Військово-польовою хірургічною шкалою поранень (механічної травми) – шкала «Військово-польова хірургія – пошкодження (механічна травма)» (ВПХ-П(МТ)).
Результати. Всього на грудях виконано 404 (29,1%) оперативні втручання постраждалим із 2009 випадків поєднаної торакоабдомінальної травми. Остеосинтез ребер виконано 17 (4,2%) постраждалим із «сприятливим прогнозом». Екстраплевральні фіксації ребрового клапана шпицями або кістковим витяжінням при «сумнівному» прогнозі виконані 8 (2,0%) постраждалим. Пневмостабілізація шляхом перманентної ШВЛ при «несприятливому» прогнозі перебігу травматичного процесу застосована у 14 (3,4%) випадках. Розподіл компонентів торакального оперативного прийому у групах пацієнтів із поєднаною травмою грудей і травмою грудей при політравмі має повну узгодженість, але виявлені закономірності статистично не достовірні (р>0,05).
Висновки. Система анатомо-функціонального прогнозування перебігу ушкодження не впливала на визначення діагностичної та лікувальної тактики корекції ушкоджень грудної клітки у групі постраждалих з політравмою. Основним напрямком удосконалення тактики лікування поранених із політравмою та домінуючим ушкодженням грудей слід вважати розробку ефективних оперативних методик та їх тактичне узгодження з абдомінальним оперативним прийомом
МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ БІОПЛІВОК У ЗБУДНИКІВ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ: ЗДАТНІСТЬ ДО АДГЕЗІЇ ТА ВЗАЄМОДІЯ В АСОЦІАЦІЯХ
Get PDFAim. To investigate the adhesive properties and biofilm-forming ability of diabetic foot syndrome pathogens, both individually and in associations, and to compare them with reference strains.
Materials and methods. The material for the study was the content of lower extremity wounds in 41 patients presenting ischemic and mixed forms of diabetic foot syndrome which was used for isolation of pure cultures of microorganisms. The adhesive properties of the isolated pathogens were evaluated calculating the average adhesion index, erythrocyte participation coefficient and microbial adhesion index. The biofilm-forming abilities were assessed after biofilm formation in vitro by determining the optical density. The characteristics of both isolated strains and two- and three-component microbial associations were studied. The obtained results were compared with the corresponding indicators of the reference strains.
Results. All pathogenic microorganisms isolated from patients' wounds had high adhesive properties according to the defined parameters while corresponding reference strains had low and medium adhesive properties. Two- and three-component mixtures of isolates of pathogens demonstrated significantly higher adhesive capabilities compared to the strains. Highly adherent strains of Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter baumannii and Klebsiella pneumoniae demonstrated the highest optical density of microbial biofilms. The optical density of microbial biofilms formed by a mixture of isolates of Staphylococcus aureus and Candida albicans was also notably higher than formed both by the reference strains and by each microorganism species separately.
Conclusions.
Biofilm-forming microorganisms play one of the key roles in the pathogenesis of diabetic foot syndrome.
Microorganisms isolated from chronic wounds in diabetic foot syndrome have significantly higher adhesive properties and biofilm-forming abilities which predicts their increased virulence compared to the corresponding reference strains.
The microbial biofilms formed by the association of the isolated Staphylococcus aureus and Candidaalbicans strains demonstrated considerably higher optical density than those formed by their reference strains separately and in association. Thus, microbial associations of pathogens in diabetic foot syndrome may also have increased virulence compared to their pure cultures.Мета. Дослідити адгезивні властивості і здатність до утворення мікробних біоплівок збудників синдрому діабетичної стопи окремо і в асоціаціях та порівняти їх з референтними штамами.
Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження був вміст з ран нижніх кінцівок у 41 хворого на ішемічну та змішану форми синдрому діабетичної стопи, з якого виділяли чисті культури мікроорганізмів. Адгезивні властивості виділених збудників визначали за показниками середнього показника адгезії, коефіцієнта участі еритроцитів та індексу адгезивності мікроорганізмів. Здатність до формування біоплівок оцінювали після їх формування in vitro через визначення оптичної щільності. Вивчали характеристики як ізольованих виділених штамів, так і двох- та трьохкомпонентних мікробних асоціацій. Отримані результати порівнювали з відповідними показниками референтних штамів.
Результати. Високоадгезивні властивості за визначеними показниками мали всі виділені з ран пацієнтів патогенні мікроорганізми, а низькоадгезивні та середньоадгезивні – їх референтні штами. Двох- та трьохкомпонентні ізоляти також продемонстрували достовірно суттєво вищу адгезивність у порівнянні з референтними штамами. Найвищі показники середньої оптичної щільності мікробних біоплівок мали високоадгезивні штами Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter baumannii і Klebsiella pneumoniae. Оптична щільність мікробних біоплівок, сформованих сумішшю ізолятів виділених штамів Staphylococcus aureus та Candida albicans, виявилася достовірно вищою, ніж у референтних штамів та кожного виду мікроорганізму окремо.
Висновки.
Одну з ключових ролей в патогенезі синдрому діабетичної стопи відіграє мікрофлора, здатна утворювати мікробні біоплівки.
Мікроорганізми, виділені з хронічних ран при синдромі діабетичної стопи, мають достовірно більші адгезивні властивості та здатність до утворення біоплівок, що також вказує на їх підвищену вірулентність у порівнянні із відповідними референтними штамами.
Мікробні біоплівки, утворені асоціацією виділених штамів Staphylococcusaureus та Candida albicans, відрізняються вищою оптичною щільністю від таких, що були утворені їх референтними штамами окремо та в асоціації. Таким чином, мікробні асоціації патогенів при синдромі діабетичної стопи також можуть мати підвищену вірулентність у порівнянні з їх чистими культурами
ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З РАКОМ РОТОГЛОТКИ III-IV СТАДІЇ
Get PDFIntroduction. Quality of life (QoL) studies in patients with oropharyngeal cancer can assist in formulating targeted treatment plans, optimising patient care, and improving follow-up strategies.
Aim. To conduct a dynamic prospective study of the quality of life in patients with stage III-IV oropharyngeal cancer, focusing on assessing long-term functional treatment outcomes.
Materials and methods. A comprehensive study involved clinical and morphological examinations, pathohistological and immunohistochemical analyses of selected biopsy samples, and QoL assessments in 120 patients with stage III-IV oropharyngeal cancer (T3-4N0-3M0-1). These patients underwent inpatient treatment at the ENT-2 (oncology) department of the Dnipropetrovsk Regional Clinical Hospital named after I.I. Mechnikov, Dnipropetrovsk Regional Council, between 2018 and 2023. QoL was assessed at three time points: during treatment, and 3- and 6-months post-treatment, by bioethical principles and using the EORTC QLQ-HN43 questionnaire module. Statistical analysis was performed using Microsoft Excel (https://www.microsoft.com/microsoft-365/free-office-online-for-the-web) and R Commander (version 4.2.1 – https://www.R-project.org).
Results. Patients who underwent comprehensive treatment (surgery, radiation therapy, and/or chemotherapy) demonstrated better short-term QoL outcomes 3 months post-treatment compared to those who received monotherapy. However, these patients also exhibited increased levels of anxiety. By 6 months post-treatment, all patients experienced significant improvements in QoL, including reduced pain and improved swallowing function. Comprehensive treatment, including surgery, radiation therapy, and/or chemotherapy, was more effective in achieving short-term QoL improvements than monotherapy. Despite elevated anxiety levels, the treatment strategy showed an overall positive impact on both functional and psychosocial aspects of patients' QoL.
Conclusions. The selected treatment strategy, grounded in comprehensive clinical and morphological examinations and immunohistochemical analyses, proved to be effective. This was evidenced by significant improvements in QoL, particularly in terms of pain reduction and swallowing function, observed 6 months post-treatment.Вступ. Дослідження якості життя у пацієнтів з раком ротоглотки можуть допомогти сформулювати цільовий план лікування, оптимізувати догляд за пацієнтами та подальше спостереження.
Мета. Динамічне проспективне дослідження якості життя хворих на рак ротової частини глотки III-IV стадії для оцінки віддалених функціональних результатів лікування.
Матеріали та методи. Проведено комплексне дослідження, що включало клініко-морфологічне обстеження, патогістологічний та імуногістохімічний аналіз вибіркових біоптатів, оцінку якості життя у 120 пацієнтів з раком ротоглотки ІII – IV стадій (T3-4N0-3M0-1), які проходили стаціонарне лікування у ЛОР-2 (онкологічному) відділенні КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» в період з 2018 по 2023 роки. Оцінка якості життя проводилася тричі (під час лікування та через 3 і 6 місяців після лікування) з дотриманням біоетичних принципів та здійснювалася за допомогою спеціалізованого модуля опитувальника EORTC QLQ-HN43. Статистичний аналіз результатів проводився за допомогою Microsoft Excel (https://www.microsoft.com/microsoft-365/free-office-online-for-the-web), R командера (version 4.2.1 – https://www.R-project.org).
Результати. Пацієнти, які отримували комплексне лікування (хірургічне втручання, променева та/або хіміотерапія), мали кращі короткострокові показники якості життя через 3 місяці після лікування порівняно з пацієнтами, які проходили лише монотерапію. Проте, ці пацієнти також демонстрували підвищені рівні тривожності.
Через 6 місяців після лікування всі пацієнти продемонстрували значне покращення якості життя, включаючи зниження болю та покращення здатності ковтати. Комплексне лікування, яке включало хірургічне втручання, променеву та/або хіміотерапію, виявилось більш ефективним у короткостроковій перспективі порівняно з монотерапією.
Висновки. Обраний підхід до лікування на підставі комплексного клініко-морфологічного обстеження та ІГХ досліджень продемонстрував свою ефективність
ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ПОРУШЕНЬ СЛУХУ У ДАЙВЕРІВ
Get PDFIntroduction. Sudden sensorineural hearing loss (SSNHL) is a condition typically characterized by unilateral hearing impairment, with a decrease of at least 30 dB across three or more adjacent frequencies. Patent foramen ovale (PFO) is a common finding in the general population. Under increased hydrostatic pressure, this condition may contribute to sudden hearing loss in divers.
Aim. The aim of this study is to investigate the impact of patent foramen ovale on the development of hearing disorders in individuals engaged in diving activities.
Materials and methods. The main study group consisted of 59 certified divers, while the control group included 20 healthy volunteers who had never engaged in scuba diving. Inclusion criteria for the main study group were: age between 18 and 55 years and professional certification. Exclusion criteria were: pregnancy; alcohol or drug addiction; psychiatric disorders in the medical history; documented acoustic or barotrauma of the ear; acute inflammatory diseases of the upper respiratory tract, including middle ear pathology at the time of examination. All participants in both groups underwent medical history collection and ear, nose, and throat (ENT) examination, acoustic impedance audiometry, otoacoustic emission testing at distortion product frequencies, and heart ultrasound (echocardiography).
Results. The results of otoacoustic emission testing in the diver group exhibited significant deviations from the normal range in the low-frequency domain, with values notably lower than 6 dB. This suggests a potential impact of diving on the early changes in the function of outer hair cells. The presumed pathophysiological mechanism for hearing loss in divers is paradoxical embolism. We hypothesize that in these patients, microembolic processes may lead to ischemic changes, contributing to peripheral auditory system dysfunction.
Conclusions. The findings indicate that the presence of patent foramen ovale in divers may be a contributing factor to the development of sensorineural hearing loss. Further studies are needed to better understand the potential risks and mechanisms involved in diving-related auditory disturbances.Вступ. Раптова сенсоневральна приглухуватість – це захворювання, що зазвичай має односторонній характер, характеризується раптовим зниженням слуху принаймні на 30 дБ на 3 і більше суміжних частотах. Незарощене овальне вікно є поширеною знахідкою в загальній популяції. При підвищенні впливу гідростатичного тиску дана патологія може стати причиною раптової втрати слуху у дайверів.
Мета. Дослідити вплив незарощеного овального вікна на розвиток порушень слуху у осіб, що займаються дайвінгом.
Матеріали та методи. Основна група дослідження – 59 сертифікованих дайверів, контрольна група – 20 осіб, умовно здорові добровольці, особи які ніколи не займались підводним плаванням з додатковим спорядженням. Критеріями включення в основну групу дослідження був вік осіб від 18 до 55 та професійна сертифікація. Критеріями виключення з дослідження були вагітність; алкогольна та наркотична залежність; психічні порушення в анамнезі; наявність зафіксованої аку- чи баротравми вуха в анамнезі; наявність гострих запальних захворювань ЛОР-органів, зокрема патології середнього вуха на момент обстеження. Всім обстежуваним основної та контрольної групи проводився збір анамнезу та огляд ЛОР-органів, акустична імпедансометрія, отоакустична емісія на частоті продуктів спотворення, УЗД серця.
Результати. Результати отоакустичної емісії у групі дайверів мають найбільші відхилення від норми у низькочастотному діапазоні, де значення суттєво нижчі за 6 дБ значення, що може вказувати на потенційний вплив занурень на початкові зміни у функції зовнішніх волоскових клітин.
Висновки. Передбачуваний патогенетичний механізм розвитку порушень слуху у осіб, що займаються дайвінгом є парадоксальна емболізація. Як патогенез механізму розвитку ішемії, ми припускаємо, що у цих пацієнтів може спостерігатися мікроемболічний генез порушень слуху периферичного відділу слухового аналізатора
РОЗКРИТТЯ ТАЄМНИЦЬ: ВИСВІТЛЕННЯ БАР’ЄРІВ ТА ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ВТРУЧАНЬ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В АЛБАНІЇ. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
No full textIntroduction. Human trafficking is a multifaceted and widespread problem that affects individuals across diverse demographics and intersects with other forms of oppression. This literature review delves into the prevalence of human trafficking in Albania and examines the barriers that impede efforts to prevent it, protect its victims, and prosecute its perpetrators. The review also highlights interventions that can address the underlying causes of the problem.
Aim. This study aims to provide a comprehensive review of existing interventions and challenges in the fight against human trafficking in Albania. By analysing academic studies, reports, and policy documents, the study evaluates the effectiveness and limitations of current strategies, identifies key barriers faced by stakeholders such as law enforcement, non-governmental organizations (NGOs), and victim support services, and highlights gaps and areas for future research. This study was conducted as part of the GAJU 101/2022/S project and approved by the ethics committee under 008/2022.
Materials and methods. A systematic literature review was conducted using multiple databases, including ProQuest and Taylor & Francis Online, supplemented by official reports from organizations such as the Organization for Security and Cooperation in Europe and the U.S. Department of State. A total of 182 studies were initially retrieved, of which 43 were ultimately included in the review following abstract screening and eligibility assessments. The Covidence software was used for data screening, and Atlas.ti facilitated co-occurrence and code document analysis to explore patterns across the literature. Studies were categorized into themes such as state attributes of Albania, human rights, interventions, refugee crises, Roma minority issues, and the development of social work in Albania.
Results and discussion. The review identified several recurring challenges in combating human trafficking in Albania. These include bureaucratic delays, corruption, limited access to healthcare and support services, poverty, and socioeconomic inequality. Key interventions, such as awareness campaigns, rehabilitation services, cross-border cooperation, and gender-sensitive assistance, are addressed in varying capacities across the literature. However, the prevalence of labor exploitation, legal challenges, and underfunding of social services remain critical obstacles. Additionally, the Roma minority and refugee populations face specific vulnerabilities that exacerbate their risks of trafficking. The analysis also underscored the need for modernizing social services, improving coordination among stakeholders, and incorporating evidence-based policymaking into anti-trafficking strategies.
Conclusions. Human trafficking in Albania remains a multidimensional issue that requires a coordinated and comprehensive response. The study reveals significant barriers, such as corruption, legal system inefficiencies, and inadequate victim support services, which hinder the effectiveness of anti-trafficking efforts. Addressing these barriers through systematic collaboration and targeted interventions is essential to developing more effective prevention, protection, and prosecution strategies. Further primary and longitudinal research, along with comparative and intersectional studies, are recommended to enhance the understanding and effectiveness of future interventions.Вступ. Торгівля людьми є багатогранною і широко розповсюдженою проблемою, яка зачіпає людей різних демографічних груп і перетинається з іншими формами гноблення. У цьому огляді літератури розглядається поширеність торгівлі людьми в Албанії та бар’єри, які перешкоджають зусиллям із запобігання торгівлі людьми, захисту її жертв і переслідуванню злочинців. В огляді також висвітлюються заходи, які можуть усунути основні причини цієї проблеми.
Мета. Це дослідження має на меті надати комплексний огляд існуючих інтервенцій та викликів у боротьбі з торгівлею людьми в Албанії. Шляхом аналізу академічних досліджень, звітів та політичних документів, дослідження оцінює ефективність та обмеження поточних стратегій, визначає ключові бар'єри, з якими стикаються зацікавлені сторони, такі як правоохоронні органи, неурядові організації (НУО) та служби підтримки жертв, а також висвітлює прогалини та напрямки для майбутніх досліджень. Це дослідження було проведено в рамках проєкту GAJU 101/2022/S та схвалено етичним комітетом під номером 008/2022.
Матеріали та методи. Систематичний огляд літератури був проведений з використанням декількох баз даних, включаючи ProQuest і Taylor & Francis Online, доповнених офіційними звітами таких організацій, як Організація з безпеки і співробітництва в Європі та Державний департамент США. Спочатку було знайдено 182 дослідження, з яких 43 були включені в огляд після реферативного скринінгу та оцінки відповідності критеріям включення. Для скринінгу даних було використано програмне забезпечення Covidence, а Atlas.ti полегшило аналіз повторюваності та кодових документів для вивчення закономірностей в літературі. Дослідження були класифіковані за такими темами, як державні атрибути Албанії, права людини, інтервенції, криза біженців, проблеми ромської меншини та розвиток соціальної роботи в Албанії.
Результати. Огляд виявив кілька постійних проблем у боротьбі з торгівлею людьми в Албанії. До них відносяться бюрократичні затримки, корупція, обмежений доступ до послуг охорони здоров’я та підтримки, бідність і соціально-економічна нерівність. Ключові заходи, такі як інформаційні кампанії, реабілітаційні послуги, транскордонне співробітництво та допомога з урахуванням гендерних аспектів, розглядаються в літературі з різною мірою ефективності. Однак поширеність трудової експлуатації, правові проблеми та недостатнє фінансування соціальних послуг залишаються критично важливими перешкодами. Крім того, ромська меншина та біженці стикаються з особливою вразливістю, що посилює їхні ризики стати жертвами торгівлі людьми. Аналіз також підкреслив необхідність модернізації соціальних послуг, покращення координації між зацікавленими сторонами та включення до стратегій протидії торгівлі людьми політики, заснованої на фактичних даних.
Висновки: Торгівля людьми в Албанії залишається багатовимірною проблемою, яка потребує скоординованої та комплексної відповіді. Дослідження виявило значні бар’єри, такі як корупція, неефективність правової системи та неадекватність послуг з підтримки постраждалих, які перешкоджають ефективності зусиль з протидії торгівлі людьми. Подолання цих бар’єрів шляхом систематичної співпраці та цілеспрямованих втручань має важливе значення для розробки більш ефективних стратегій запобігання, захисту та переслідування. Подальші первинні та лонгітюдні дослідження, а також порівняльні та перехресні дослідження рекомендуються для поглиблення розуміння та підвищення ефективності майбутніх втручань
ОСОБЛИВОСТІ КИСНЕВОТРАНСПОРТНОЇ ФУНКЦІЇ У ДІТЕЙ З ГОСТРИМИ РЕСПІРАТОРНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ
Get PDFIntroduction. Acute inflammatory diseases of the lower respiratory tract in children are considered to be the most common cause of high hospitalization rates. In their pathogenesis, disorders of the cardiovascular system are recorded, especially under hypoxic conditions. Even in cases of mild and moderate course of acute pneumonia and bronchitis, cardiovascular disorders are observed, especially from microcirculation (MC) and associated with instability of blood oxygen saturation.
Aim. To evaluate the peculiarities of the MC and peripheral gas exchange indicators in children with acute bronchitis (AB) and community-acquired pneumonia (CAP) with the assessment of increased risk of severe course of disease.
Materials and methods. The data of the biomicroscopy of the finger nail bed vessels, the level of the capillary blood oxygen saturation (SaO2) from pulsoxymetry and capillary refill test obtained in 60 school-age children (30 with CAP and 30 with AB) compared to the data of 30 children of the control group) were assessed. The obtained results were analyzed statistically using parametric and nonparametric methods.
Results. Hospitalized children were examined during the early convalescence with stabilized general conditions and normalization of body temperature. In patients’ blood oxygen saturation did not reach critical levels, but were significantly lower than in the control group (CAP – 96.6±0.41%, AB – 96.6±0.44%, control – 97.7±0.19%, p < 0.05). In biomicroscopy, a number of changes were recorded, such as arterioles and capillary cramps, reducing the number of functioning capillary loops, tortuosity and red cells adhesion in venules. These changes were registered in a greater extent in children with CAP and slight lower – in children with AB. Cluster analysis of MC and SaO2 indicators shows a relationship between them based on slowed down peripheral blood flow, probably due to endothelial dysfunction.
Conclusions. In children with CAP and AB, even in period of early convalescence, vascular disorders of the MC bed in the form of spasms of arterioles and capillaries, reducing the number of functioning capillary loops, tortuosity of venules could be present. These changes are recorded in combination with the unstable blood oxygen saturation, which indicates damage to the MC vessels in the course of acute lower respiratory tract diseases in children. The presence of such changes makes it possible to predict the risk of severe CAP.Вступ. Гострі запальні захворювання нижніх дихальних шляхів у дітей вважаються найпоширенішою причиною госпіталізації. В їх патогенезі реєструються порушення з боку серцево-судинної системи, особливо при гіпоксичних станах. Навіть у випадках легкого та середньотяжкого перебігу гострих пневмоній та бронхітів спостерігаються серцево-судинні порушення, особливо з боку мікроциркуляції (МКЦ) та пов’язана з цим нестабільність сатурації крові киснем.
Мета. Оцінити стан мікроциркуляції та показники периферійного газообміну у дітей з гострим бронхітом (ГБ) та з позалікарняною пневмонією (ГПП) з виділенням факторів підвищеного ризику тяжкого перебігу хвороби.
Матеріали та методи. В роботі проаналізовано дані біомікроскопії судин нігтьового ложа, рівня сатурації капілярної крові киснем (SaO2) за пульсоксиметрією та показниками прес-тесту оцінки відновлення мікроциркуляції у 60 госпіталізованих дітей шкільного віку (30 з ГПП та 30 з ГБ) у порівнянні з даними 30 дітей контрольної групи. Отримані результати оброблялися статистично параметричними та непараметричними методами.
Результати. Госпіталізовані діти обстежувалися у період ранньої реконвалесценції, із стабілізацією загального стану та нормалізацією температури тіла. У хворих дітей показник сатурації крові киснем не досягав критичних рівнів, але був достовірно нижчим, ніж у контрольній групі (ГПП – 96,6±0,41%, ГБ – 96,6±0,44%, контроль – 97,7±0,19%, p<0,05). При біомікроскопії було зафіксовано ряд змін, таких як спазмованість артеріол і капілярів, зменшення кількості функціонуючих капілярних петель, звивистість та помірне сладжування у венулах. Ці зміни реєструвалися в більшому ступені у дітей з гострою позалікарняною пневмонією, в меншому – у дітей з гострим бронхітом. Кластерний аналіз показників мікроциркуляції та SaO2 вказує на взаємозв’язки між ними, в основі яких лежить уповільнення периферійного кровотоку, ймовірно через ендотеліальну дисфункцію.
Висновки. У дітей з ГПП та ГБ навіть у період ранньої реконвалесценції спостерігаються судинні порушення з боку мікроциркуляторного русла у вигляді спазмованості артеріол і капілярів, зменшення кількості функціонуючих капілярних петель, звивистості та помірного сладжування венул. Ці зміни реєструються у поєднанні з нестабільною сатурацією крові киснем, що вказує на ураження судин МКЦ у процесі перебігу гострих захворювань нижніх дихальних шляхів у дітей. Ступінь таких змін дає можливість прогнозувати ризик тяжкого перебігу ГПП
ВПЛИВ МІКРОБНОЇ ПЕРСИСТЕНЦІЇ ЗУБНОГО НАЛЬОТУ НА ПАТОГЕНЕЗ ТА ПЕРЕБІГ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ
No full textIntroduction. In the pathogenesis of chronic inflammation of periodontum, dental plaque penetrates to the bottom of the gingival sulcus and enters the connective tissue interstitium under the epithelium, causing inflammation.
Aim. The aim of this research is to conduct an analysis of modern scientific publications regarding the influence of microbial persistence of dental plaque on the pathogenesis and course of generalized periodontitis.
Materials and methods. The search and selection of publications, systematic reviews and current recommendations was carried out using PubMed and Google Scholar databases.
Results. Іnflammation increases the outflow of cerebrospinal fluid and in this way significantly improves the conditions for the reproduction of microorganisms in the area of the newly created peculiar pathological ecological niche – the periodontal pocket. In addition, inflammation stimulates the vegetation of the epithelium in the direction of the apex of the root part of the tooth, which is limited by the compact plates of the periodontal gap. It is the vegetation of the epithelium that causes a defect in the epithelial cover of the bottom of the gingival sulcus and cuts off the periodontal ligaments. The periodontal ligaments are replaced by granulation tissue, significantly increasing the surface area of the outer covering infiltrated with plaque microbiota. P. gingivalis is one of the main pathogens involved in periodontitis. The predominance of Porphyromonas gingivalis in tissues is a bad prognostic sign in typical forms of periodontitis. After Aggregatibacter actinomycetemcomitans, it is the most prevalent causative agent of chronic generalized periodontitis. It is especially often found in fresh lesions of the periodontal complex. Among all representatives of the oral microbiocenosis and pathogens, Porphyromonas gingivalis shows the strongest correlation with chronic periodontitis.
Conclusions. Microbiological diagnostics allows obtaining the necessary information for the selection of the drug and the method of systemic therapy using antibiotics, as well as for monitoring and evaluating the effectiveness of the selected method of antibacterial therapy.Вступ. У патогенезі хронічного запалення пародонту зубний наліт проникає до дна ясенної борозни і проникає в сполучнотканинний інтерстицій під епітелій, викликаючи запалення.
Мета. Провести аналіз сучасниx наукових публікацій стосовно впливу мікробної персистенції зубного нальоту на патогенез та перебіг генералізованого пародонтиту.
Матеріали та методи. Пошук та підбір публікацій, системних оглядів та діючих рекомендацій проведено за допомогою баз даних PubMed та Google Scholar.
Результати. Запалення посилює відтік спинномозкової рідини і тим самим значно покращує умови для розмноження мікроорганізмів у зоні новоствореної своєрідної патологічної екологічної ніші – пародонтальної кишені. Крім того, запалення стимулює вегетацію епітелію в напрямку верхівки кореневої частини зуба, яка обмежена компактними пластинками пародонтальної щілини. Саме вегетація епітелію викликає дефект епітеліального покриву дна ясенної борозни і відсікає періодонтальні зв'язки. Періодонтальні зв’язки заміщуються грануляційною тканиною, що значно збільшує площу поверхні зовнішнього покриву, інфільтровану мікробіотою зубного нальоту. P. gingivalis є одним із основних збудників пародонтиту. Переважання в тканинах Porphyromonas gingivalis є поганою прогностичною ознакою при типових формах пародонтиту. Після Aggregatibacter actinomycetemcomitans є найпоширенішим збудником хронічного генералізованого пародонтиту. Особливо часто виявляється при свіжих ураженнях пародонтального комплексу. Серед усіх представників мікробіоценозів порожнини рота та збудників Porphyromonas gingivalis найбільше корелює з хронічним періодонтитом.
Висновки. Мікробіологічна діагностика дозволяє отримати необхідну інформацію для вибору препарату та методу системної терапії з використанням антибіотиків, а також для контролю та оцінки ефективності обраного методу антибактеріальної терапії
АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З БРОНХОЛЕГЕНЕВИМИ КАРЦИНОЇДНИМИ ПУХЛИНАМИ
Get PDFInroduction. Surgical resection of bronchopulmonary carcinoid tumors remains the primary treatment modality and provides good outcomes. There exists debate, however, about the optimal extent of resection for this disease. Lung-sparing bronchial sleeve resections have been the priority approach in the past decades.
Aim. Statistical analysis to determine the long-term outcomes of different surgical approaches for bronchopulmonary carcinoid tumors was conducted.
Materials and methods. From 2005 through 2022, 124 patients who underwent surgical resection of pulmonary carcinoid tumors were reviewed. Results were processed using mathematical statistics (descriptive statistics, exploratory data analysis, Student's correlation t-test, chi quadrant test and Kaplan-Meier analysis) using the IBM SPSS v23 statistical package.
Results. There were 124 patients who underwent surgical resection of pulmonary carcinoid tumors from 2005 through 2022. All patients received complete resection of their tumors, with 32,3% (40/124) of patients undergoing isolated bronchial sleeve resection, 4,0% (5/124) of patients undergoing bronchial sleeve resections and parenchyma-sparing resection. In the case of peripheral tumors 15,3% (19/124) of patients underwent sublobar resection, 4,8% (6/124) of patients underwent lobectomy and 0,8% (1/124) of patients underwent segmentectomy. There were no peri-operative mortalities. Median follow-up was 1949 days. Overall 5- and 10-year survival was 75,1 % and 73,4 % respectively. Overall survival in patients with typical carcinoid and atypical carcinoid was 69,3 % and 73,2 % respectively. When comparing lobar resection and parenchyma-sparing bronchial sleeve resection according to the Kaplan-Meier survival function, Student's t test, Spearman's correlation, the risk of metastases and tumor recurrence in patients does not depend on the type of surgery that was performed.
Conclusions. Excellent long-term outcomes can be achieved following surgical resection of pulmonary carcinoid tumors. When comparing survival in patients who underwent lobar resections and parenchyma-sparing resections with central tumor localization, there is no significant difference in the risk of metastases or tumor recurrence. The risk of metastases decreases over time, regardless of the type of surgery performed.Вступ. Хірургічне втручання є методом вибору для пацієнтів з карциноїдом легені та забезпечує добрий прогноз. Проте об'єм оперативного втручання є предметом дискусії. В останні десятиліття пріоритетним напрямом є виконання органозберігаючих операцій – з резекцією і пластикою бронхів.
Мета. Визначити ефективність різних методів оперативних втручань шляхом проведення статистичного аналізу різних хірургічних підходів при бронхолегеневих карциноїдних пухлинах легень.
Матеріали та методи. Проаналізовано 124 випадки хірургічного лікування карциноїдних пухлин легень. Обробка результатів здійснювалась методами математичної статистики (описові статистики, розвідковий аналіз, t-критерій Стьюдента кореляційний, критерій х2 та аналіз Каплан-Майера) за допомогою статистичного пакету IBMSPSS Statistics v23.0.
Результати. У 108 (87,1%) пацієнтів діагностовано типовий карциноїд, у 16 (12,9%) – атиповий карциноїд. При центральній локалізації пухлини у 40 (32,3%) випадках виконано ізольовану резекцію бронха з пухлиною, у 5 (4,0%) – ізольовану резекцію бронха, доповнену типовою чи атиповою резекцією легеневого сегмента. При периферичних пухлинах у 19 (15,3%) випадках виконано атипову резекцію, у 6 (4,8%) – лобектомію та у 1 (0,8%) випадку типову резекцію легеневого сегмента. Усім пацієнтам виконано R0 резекцію. Летальних випадків не було. Медіана спостереження склала 1949 днів. Загальна 5- та 10-річна виживаність склала 75,1% та 73,4% відповідно. У групі типового карциноїду загальна виживаність склала 69,3%, атипового – 73,2%. При порівнянні традиційних хірургічних втручань та паренхім-зберігаючих операцій за функцією виживаності Каплан-Майера, t-критерієм Стьюдента, критерієм х2, кореляцією по Спірмену, ризик виникнення метастазів, а також рецидиву пухлини у пацієнтів не залежить від типу операції, яка була проведена.
Висновки. Відмінні віддалені результати можуть бути досягнуті шляхом хірургічного лікування карциноїдних пухлин легень. При порівнянні виживаності у пацієнтів, яким виконано класичні анатомічні резекції легені та паренхім-зберігаючі резекції при центральній локалізації пухлини, відсутня достовірна різниця за ризиком виникнення метастазів або рецидиву пухлини. Ризик появи метастазів знижується з часом, незалежно від того, який вид операції було проведено