Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
ЗВ’ЯЗОК МІЖ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПАРОДОНТУ ТА ПСИХІЧНИМ ЗДОРОВ’ЯМ: ОГЛЯД
No full textIntroduction. Periodontal diseases are prevalent oral diseases affecting the global population. These diseases arise from infections and inflammation of the gums and supporting bones, significantly impacting oral health. The established link between periodontal and systemic diseases underscores their importance as a public health concern. Chronic stress and depression can result in general dysregulation of the immune system, of both cellular and humoral pathways, which may contribute to pathogenic infection and concomitant periodontal tissue destruction.
Aim. This work aims to analyze the literature data of scientific research on this topic to assess the pathogenetic mechanisms of the stress response to the condition of periodontal tissues. The evidence is consistent with the hypothesis that stress can modify the host defense and progression of periodontal infections in patients susceptible to periodontitis.
Materials and methods. The authors conducted a review of contemporary literature regarding the connection between psycho-emotional stress, periodontal diseases, and mental health. It was utilized 4 databases to find articles published from 2010 to November 2024. Initially, it was identified 1712 records, and after screening and applying specific inclusion and exclusion criteria, 98 articles were selected for full-text review. Ultimately, 56 records were excluded after reading full-text, and the process is visually summarized in a PRISMA flowchart.
Results. Periodontal diseases are primarily caused by bacteria in dental plaque, with key pathogens like Porphyromonas gingivalis and Aggregatibacter actinomycetemcomitans leading to severe tissue destruction. The disease progresses through a complex interplay between microbial activity and the host's inflammatory response, with dysbiosis contributing to its cyclic nature. Chronic stress is a significant risk factor, creating a bidirectional relationship with periodontal disease and potentially exacerbating its progression.
Conclusions. Understanding this bidirectional relationship highlights the importance of comprehensive health approaches integrating periodontal care with mental health support. Improving oral health contributes to better physical outcomes and enhances mental well-being, emphasizing the need for interdisciplinary strategies in patient care. Future studies must clarify the complex interactions of chronic stress in periodontal diseases.Вступ. Захворювання пародонту є поширеними захворюваннями порожнини рота, які вражають чисельне населення планети. Ці захворювання виникають завдяки бактеріям та запаленню ясен і деструкції кісткової тканини, що значно впливає на здоров’я ротової порожнини. Встановлений зв’язок між пародонтитом і системними захворюваннями підкреслює їх важливість, як проблеми громадського здоров’я. Хронічний стрес і депресія можуть призвести до загальної дисрегуляції імунної системи, як клітинних, так і гуморальних шляхів, що може сприяти патогенній інфекції та супутньому руйнуванню тканин пародонта.
Мета. Аналіз літературних даних наукових досліджень з даної теми для оцінки патогенетичних механізмів стресової реакції на стан тканин пародонта. Докази узгоджуються з гіпотезою про те, що стрес може змінити захист організму та прогресування пародонтальних інфекцій у пацієнтів, схильних до пародонтиту.
Матеріали та методи. Авторами проведено огляд сучасної літератури щодо зв’язку між психоемоційним стресом, захворюваннями пародонту та психічним здоров’ям. Було використано 4 бази даних для пошуку статей, опублікованих з 2010 по листопад 2024. Спочатку було ідентифіковано 1712 записів, а після перевірки та застосування конкретних критеріїв включення та виключення 98 статей було відібрано для повнотекстового перегляду. Зрештою, 56 записів було виключено після прочитання повного тексту, процес включення/виключення візуально зображено на блок-схемі PRISMA.
Результати. Захворювання пародонту в основному спричинені бактеріями в зубному нальоті, причому такі ключові збудники, як Porphyromonas gingivalis і Aggregatibacter actinomycetemcomitans, призводять до серйозного руйнування тканин пародонта. Хвороба прогресує через складну взаємодію між мікробною активністю та запальною реакцією організму людини, причому дисбактеріоз сприяє її циклічній природі. Хронічний стрес є значним фактором ризику, який створює двонаправлений зв’язок із пародонтитом і потенційно посилює його прогресування.
Висновки. Розуміння цього двонаправленого зв’язку підкреслює важливість комплексних підходів до охорони здоров’я, які поєднують пародонтологічну допомогу з підтримкою психічного здоров’я. Поліпшення здоров’я порожнини рота сприяє кращим фізичним результатам і покращує психічне благополуччя, підкреслюючи необхідність міждисциплінарних підходів у догляді за пацієнтами. Майбутні дослідження повинні висвітлити складну взаємодію хронічного стресу при захворюваннях пародонта
НЕЗНІМНЕ ПРОТЕЗУВАННЯ МЕТАЛЕВИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ ЗУБІВ, ЙОГО ВИДИ, ХАРАКТЕРИСТИКА ТА МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ
No full textIntroduction. A wide variety of orthopedic structures, including artificial crowns, are used to treat defects in the hard tissues of teeth, but even today there is no material that is completely indifferent to the oral tissues and the body. The purpose of this work was to substantiate, based on a review of literary sources, the use of various types of fixed prosthetic metal structures to increase the effectiveness of orthopedic treatment of patients with defects of dental crowns.
Materials and methods. Literature review was conducted using PubMed, Web of Science, SCOPUS, Google Scholar until April 2024. There were no restrictions on the date of publication or the language of scientific sources. Searches were conducted according to MeSH (Medical Subject Headings) using the following search terms: "unremovable prosthetics", "cast crowns", "stamped crowns", "mucous membrane", "materials science", "metal alloys", "tooth preparation", "galvanization". Used methods: bibliographic and analytical.
Results. The most common unremovable constructions for restoring damaged teeth are artificial crowns. They have different design features and are used for different purposes, classified according to various characteristics, including the material of manufacture. The main materials: metal alloys based on iron, nickel, cobalt, chromium, silver, palladium, gold, plastic, and ceramic materials. The choice of a specific composition of the alloy depends on the requirements for the crown, such as strength, aesthetics, resistance to wear, as well as on the individual needs and financial capabilities of the patient. The most common types of crowns, which are made of metals or their alloys, are cast and stamped crowns. Complications arising from the use of crowns prompt scientists to search for optimal methods of material selection, design features of prostheses, improvement of their manufacturing technologies, development of methods and means to prevent negative consequences and side effects of fixed prosthetics.
Conclusions. Unremovable orthopedic constructions are perceived by the organism as a foreign body and can contribute to the emergence and development of immune-inflammatory processes in the oral cavity. The study of complications arising from the use of non-removable orthopedic structures will allow finding out and clarifying the pathogenetic links in their development, which will provide a basis for the development of preventive measures for this category of dental patients.Вступ. На сьогоднішній день застосовують велику різноманітність ортопедичних конструкцій, у тому числі штучні коронки, для лікування дефектів твердих тканин зубів, але на даний момент немає інформації, яка була б повністю нейтральною відносно взаємодії між матеріалами та тканинами слизової оболонки, опорних зубів та організмом в цілому. Метою даної роботи було обґрунтувати на основі огляду літературних джерел застосування різних видів незнімних протезних металевих конструкцій для підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів з дефектами коронок зубів.
Матеріали та методи. Огляд літератури проводився за допомогою PubMed, Web of Science, SCOPUS, Google Scholar до квітня 2024 року. Не було обмежень щодо дати публікації чи мови наукових джерел. Пошуки проводилися за термінами MeSH (Medical Subject Headings) з використанням таких пошукових термінів: «незнімне протезування», «цільнолиті коронки», «штамповані коронки», «слизова оболонка», «матеріалознавство», «сплави металів», «препарування зубів», «гальваноз». Використані методи: бібліографічний та аналітичний.
Результати та обговорення. Найпоширенішими незнімними конструкціями є штучні коронки, які мають певні конструктивні особливості та застосовуються для різних цілей. Класифікують їх за різними ознаками, включаючи матеріал виготовлення. До основних матеріалів відносять сплави металів на основі заліза, нікелю, кобальту, хрому, срібла, паладію, золота, пластмаси, керамічні матеріали. Вибір конкретного складу сплаву залежить від вимог до коронки, таких як міцність, стійкість до зношування, а також від індивідуальних потреб та фінансових можливостей пацієнта. Найбільш поширеними видами коронок, які виготовляються з металів або їх сплавів є суцільнолиті та штамповані. Ускладнення, що виникають при використанні незнімних коронок, спонукають науковців до пошуку оптимальних методів вибору матеріалів, конструкційних особливостей протезів, вдосконалення технологій їх виготовлення, розробки методів і засобів для запобігання негативних наслідків та побічних ефектів при незнімному протезуванні.
Висновки. Незнімні ортопедичні конструкції сприймаються організмом як чужорідне тіло і можуть сприяти виникненню та розвитку імунно-запальних процесів у ротовій порожнині. Дослідження ускладнень, що виникають при використанні незнімних ортопедичних конструкцій дозволять з’ясувати та уточнити патогенетичні ланки в їх розвитку, що надасть підставу для розробки профілактичних заходів для даної категорії стоматологічних пацієнтів
ОЗНАКИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ У КОМБАТАНТІВ З РІЗНИМ БОЙОВИМ ДОСВІДОМ ТА СТРУКТУРА ЇХ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
No full textAim. To study the signs of post-traumatic stress disorder in combatants depending on the duration of their participation in combat operations and to substantiate the structure of their psychological rehabilitation.
Materials and methods. The research involved 127 combatants (men) – participants of the russian war against Ukraine in 2022−2024 with different combat experiences: up to 12 months (Group 1, n = 61) and more than 12 months (Group 2, n = 66). All combatants were representatives of the National Police of Ukraine, belonged to the enlisted staff, and were undergoing inpatient treatment in neuropsychiatric medical institutions of Ukraine. Such methods as analysis and generalization of literary sources, psycho-diagnostic testing, questionnaires, and statistical methods were used in the research. Testing was carried out using the Mississippi Scale for Combat-Related PTSD, and the questionnaire survey was based on the author’s questionnaire.
Results. It has been found that combatants with a longer duration of stay in the combat zone have a significantly (p ≤ 0.01) higher level of PTSD manifestation by 12.5 points. It has also been found that the frequency of PTSD symptoms manifestation in combatants with more combat experience is significantly (p ≤ 0.005-0.001) higher. The signs of PTSD that are most often detected in combatants include: sleep disturbance (92.4 %); attempts to avoid thoughts and conversations about the traumatic event (89.4 %); intrusive memories of the traumatic event (83.3 %); fear, helplessness, anxiety, irritation, anger (80.3 %); feeling of alienation (74.2 %); disorders in the physiological sphere (74.2 %); cognitive sphere disorders (66.7 %); decreased interest in previously significant activities and values (68.2 %); increased vigilance, a sense of excessive control (65.1 %); aggressiveness, proneness to conflict (59.1 %).
Conclusions. The structure of psychological rehabilitation of combatants with PTSD manifestations has been substantiated based on the development of a psycho-correctional training program referred to as “Formation of the Personal Space of Combatants” aimed at supporting their social and psychological adaptation, personal self-affirmation, and self-actualization. The data obtained indicate the need for further research on the effectiveness of the developed innovative approaches to psychological rehabilitation of law enforcement officers with PTSD to improve their quality of life and social adaptation.Мета полягає у дослідженні ознак посттравматичного стресового розладу у комбатантів залежно від тривалості участі у бойових діях та обґрунтуванні структури їх психологічної реабілітації.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 127 комбатантів (чол.) − учасників російської війни проти України у 2022−2024 роках з різним бойовим досвідом: тривалістю до 12 місяців (група 1, n=61) та понад 12 місяців (група 2, n=66). Усі комбатанти були представниками Національної поліції України, належали до рядового і сержантського складу та проходили стаціонарне лікування у психоневрологічних медичних закладах України. Методи: аналіз та узагальнення літературних джерел, психодіагностичне тестування, анкетування, статистичні методи. Тестування здійснювалося за методикою «Міссісіпський опитувальник для бойового ПТСР», анкетування проводилося за авторською анкетою.
Результати. Встановлено, що у комбатантів із більшою тривалістю перебування у зоні бойових дій рівень прояву ПТСР є достовірно (р≤0,01) вищим на 12.5 балів. Виявлено також, що в комбатантів з більшим бойовим досвідом частота прояву ознак ПТСР є достовірно (р≤0,005-0,001) вищою. До ознак ПТСР, які найчастіше виявляються у комбатантів, належать: порушення сну (92,4 %); спроби уникнути думок, розмов про травматичну подію (89,4 %); нав’язливі спогади про травматичну подію (83,3%); страх, безпорадність, тривожність, роздратування, гнів (80,3%); відчуття відчуженості (74,2%); порушення в фізіологічній сфері (74,2%); порушення в когнітивній сфері (66,7%); зниження інтересу до раніше значущих видів діяльності та цінностей (68,2%); підвищена пильність, відчуття надмірного контролю (65,1%); агресивність, конфліктність (59,1%).
Висновки. Обґрунтовано структуру психологічної реабілітації комбатантів з проявами ПТСР на основі розробки програми психокорекційного тренінгу «Формування особистісного простору комбатантів», спрямованої на підтримку їх соціально-психологічної адаптації, особистісного самоствердження та самоактуалізації. Отримані дані вказують на необхідність подальших досліджень ефективності розроблених інноваційних підходів до психологічної реабілітації військовослужбовців з ПТСР для покращення якості їхнього життя та соціальної адаптації
ЧУТЛИВІСТЬ ДО ПРОТИМІКРОБНИХ ЗАСОБІВ КОАГУЛАЗОНЕГАТИВНИХ СТАФІЛОКОКІВ, ВИДІЛЕНИХ З КОН’ЮНКТИВАЛЬНОГО ВМІСТУ
No full textIntroduction. Opportunistic pathogens, which normally vegetate on the conjunctival mucosa, are involved in the development of perioperative infectious complications in ophthalmic practice. When examining the contents of the conjunctival sac of healthy individuals by the culture technique, coagulase-negative staphylococci, which are always present on the eyelid skin, are most often isolated in small quantities. Bacteria of this genus belong to opportunistic pathogens, since with mechanical, chemical or thermal injury to the skin or mucous membranes, they are actively engaged in the development of an inflammatory reaction.
Aim. The purpose of the work was to determine the prophylactic and therapeutic efficacy of antimicrobial agents widely used in ophthalmology by studying the sensitivity of coagulase-negative staphylococci isolated from the conjunctival contents to the mentioned agents.
Materials and methods. Bacteriological examination of the conjunctival content of 20 healthy individuals and 10 individuals with signs of post-traumatic conjunctivitis was carried out, 17 strains of S. epidermidis were isolated.
Results. There were no significant differences in the level of susceptibility to the studied agents of S. epidermidis strains isolated from the surface of a healthy conjunctiva compared to strains isolated from the injured mucosa. Both were highly resistant to the most long-used drugs Sulfacil sodium and levomycetin. The mean MIC of tobramycin for isolates obtained from intact conjunctiva amounted to 8.3±3.4 μg/ml and was significantly lower than that of the antiseptic miramistin (20.8±4.2 μg/ml). The obtained indices of the antistaphylococcal activity of decametoxin suggest a high prophylactic and therapeutic activity of the eye drops. After all, the concentration of the antiseptic in eye drops accounts for 200 μg/ml, which is 20 times more than the highest determined MBC for coagulase-negative staphylococci.
Conclusions. The study results of the sensitivity of the obtained isolates to antimicrobial agents showed a low level of efficacy of Sulfacil sodium and levomycetin, doubtful sensitivity to levofloxacin and miramistin and a high level of antistaphylococcal activity of decametoxin and tobramycin.Вступ. У розвитку періопераційних інфекційних ускладнень у офтальмологічній практиці приймає участь умовно-патогенна мікрофлора, яка у нормі вегетує на слизовій кон’юнктиви. При дослідженні вмісту кон’юнктивального мішка здорових людей культуральним методом найчастіше у невеликій кількості виділяють коагулазонегативних стафілококів, які завжди присутні на шкірі повік. Бактерії цього роду належать до умовно-патогенних мікроорганізмів, оскільки при механічному, хімічному чи термічному пошкодженні шкіри чи слизових беруть активну участь у розвитку запальної реакції.
Мета. Метою роботи було визначити профілактичну та терапевтичну ефективність широко вживаних у офтальмології протимікробних препаратів шляхом дослідження чутливості до них коагулазонегативних стафілококів, виділених з кон’юнктивального вмісту.
Матеріали та методи. Проведено бактеріологічне дослідження кон’юнктивального вмісту 20 здорових осіб та 10 осіб з ознаками посттравматичного кон’юнктивіту, виділено 17 штамів S. epidermidis.
Результати. Істотних відмінностей у рівні чутливості до досліджених препаратів штамів S. epidermidis, ізольованих з поверхні здорової кон’юнктиви, у порівнянні зі штамами, виділеними із пошкодженої слизової, не встановлено. І ті, і інші були високорезистентними до найбільш давно вживаних препаратів сульфацилу натрію та левоміцетину. Середній показник МІК тобраміцину для ізолятів, виділених з неушкодженої кон’юнктиви, дорівнював 8,3±3,4 мкг/мл і був значно нижчим, ніж у антисептика мірамістину (20,8±4,2 мкг/мл). Отримані показники протистафілококової активності декаметоксину дозволяють припустити високу профілактичну та терапевтичну активність очних крапель препарату. Адже, концентрація антисептика у очних краплях 200 мкг/мл, що у 20 разів більше, ніж самий високий визначений показник МБцК для коагулазонегативних стафілококів.
Висновки. Результати дослідження чутливості отриманих ізолятів до протимікробних засобів показали низький рівень ефективності сульфацилу натрію та левоміцетину, сумнівну – левофлоксацину та мірамістину, високий рівень протистафілококової активності декаметоксину і тобраміцину
НОРМАТИВНА ІНТЕГРАЦІЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Get PDFIntroduction. Fragmentation and segmentation of structures and functions negatively affect the timeliness of medical services, contribute to the deterioration of their quality, and the difficulties of ensuring an integrated approach in planning and providing medical care in modern health care systems. Scientists, experts, the medical community, and governments of countries choose the concept of coordination and integration in the health care sector as an alternative, in particular, regulatory integration as a unifying link of integrated and coordinated medical care at the macro, meso, and micro levels of health care system management.
Aim. To study the regulatory and legal principles for the implementation of coordination and integration in the health care sector of Ukraine.
Materials and methods. 20 regulatory and legal documents and 16 scientific literary sources on the topic of the research materials were selected. Content analysis and generalization methods were used.
Results. It is shown that at the regulatory and legal level in Ukraine, the principles of integrated and coordinated medical care have been introduced in the types of "emergency medical care", "primary medical care", in the areas of rural medicine, financial support for medical care, strengthening the capacity of hospital districts and in the public health sector. Professional integration is supported by regulatory framework for the standardization of medical care and the functioning of multidisciplinary teams of specialists and experts. At the same time, there is no complete holistic approach to the normative regulation of integration and coordination, in particular, between types of medical care (primary and specialized), between emergency medical care and the public health sector, as well as regulatory support for the formation of a single information space between different sectors, levels and types of medical care.
Conclusions. Regulatory integration in the healthcare sector requires improvement in terms of regulating the activities of digital infrastructure, developing primary health care as a coordinator of medical services, integrating public health into all levels and types of medical care.Вступ. У сучасних системах охорони здоров’я фрагментація і сегментація структур і функцій негативно впливають на своєчасність надання медичних послуг, сприяють погіршенню їх якості, труднощам забезпечення комплексного підходу при плануванні і наданні медичної допомоги. Науковці, експерти, медична спільнота та уряди країн обирають альтернативою концепцію координації та інтеграції в сфері охорони здоров’я, зокрема, нормативну інтеграцію як об’єднуючу ланку інтегрованої і скоординованої медичної допомоги на макро-, мезо- та мікрорівнях управління системою охорони здоров’я.
Мета. Дослідити нормативно-правові засади запровадження координації та інтеграції в сфері охорони здоров’я України.
Матеріали та методи. Матеріалами дослідження обрано 20 нормативно-правових документів та 16 наукових літературних джерел за темою. Використано методи контент-аналізу та узагальнення.
Результати. Показано, що на нормативно-правовому рівні в Україні запроваджені засади інтегрованої та скоординованої медичної допомоги за видами «екстрена медична допомога», «первинна медична допомога», за напрямами сільська медицина, фінансове забезпечення медичної допомоги, зміцнення спроможності госпітальних округів та в секторі громадського здоров’я. Професійна інтеграція підтримується нормативною регуляцією стандартизації медичної допомоги та функціонуванням мультидисциплінарних команд спеціалістів і фахівців. Водночас не простежується завершеного цілісного підходу до нормативного регулювання інтеграції та координації, зокрема, між видами медичної допомоги (первинною і спеціалізованою), між екстреною медичною допомогою та сектором громадського здоров’я, а також нормативного забезпечення формування єдиного інформаційного простору між різними секторами, рівнями і видами медичної допомоги.
Висновки. Нормативна інтеграція в сфері охорони здоров’я потребує удосконалення в частині врегулювання діяльності цифрової інфраструктури, розвитку первинної медичної допомоги як координатора медичних послуг, інтеграції громадського здоров’я в усі рівні і види медичної допомоги
ВАРІАНТИ ЛІКУВАННЯ COVID-19 З ДОДАВАННЯМ ВІТАМІНУ D
No full textIntroduction. Recently, the study of the relationship between vitamin D deficiency and adequate immune response has been of particular interest, particularly in the context of the COVID-19 pandemic and its impact on disease prognosis. Confirmation that vitamin D affects the functioning of the immune system was the detection of calcitriol receptors in cells of the immune system, as well as the ability of mononuclear phagocytes to produce 1,25(OH)2D3. The increase in the expression of antimicrobial peptides by immunocytes with the participation of vitamin D is accompanied by the simultaneous suppression of the production of pro-inflammatory cytokines interleukin-1β (IL-1β), IL-12 and tumour necrosis factor-α. Vitamin D also inhibits the proliferation of B-lymphocytes, their differentiation into plasma cells and the production of immunoglobulins, promotes the induction of regulatory T cells, which leads to a decrease in the production of pro-inflammatory cytokines (IL-17, IL-21) and an increase in the production of anti-inflammatory cytokines (IL-10). The anti-inflammatory role of vitamin D explains its protective properties in the event of immune hyperreactivity and "cytokine storm" in a subgroup of patients with a severe course of COVID-19.Aim. To analyze the role of vitamin D in the prevention of COVID-19. Materials and methods. Thirty thrеe articles were analyzed using the following Keywords: phosphorus-calcium metabolism, immune system, COVID-19, and vitamin D. A review of the available literature was conducted through PubMed, the National Library of Medicine, and Medscape.
Results. A two-step meta-analysis of participants who had at least СOVID-19 showed that vitamin D supplementation prevented the development of SARS in people with vitamin D deficiency and in those who did not receive bolus doses of vitamin D. The study involved 11,321 participants aged from 0 to 95 years. The addition of vitamin D reduced the risk of acute respiratory infections in all subjects. Enhancement of protective mechanisms was observed in those who received vitamin D daily or weekly without additional bolus doses, but not in those who received one or more bolus doses.
Conclusions. Adults (including pregnant or breastfeeding women), adolescents and children over 4 years of age should consider daily administration of a dietary supplement containing 10 mcg (400 IU) of vitamin D between October and early March, as during this time of year the synthesis vitamin D in the human body s insufficient.Вступ. Останнім часом особливий інтерес представляє вивчення взаємозв'язку між дефіцитом вітаміну D та адекватною імунною відповіддю, зокрема в аспекті пандемії COVID-19 та її впливу на прогноз захворювання. Підтвердженням того, що вітамін D впливає на функціонування імунної системи, стало виявлення рецепторів до кальцитріолу в клітинах імунної системи, а також здатність мононуклеарних фагоцитів до продукції 1,25(ОН)2D3. Підвищення експресії антимікробних пептидів імуноцитами з участю вітаміну D супроводжується одночасним пригніченням продукції прозапальних цитокінів інтерлейкіну-1β (IL-1β), IL-12 і фактора некрозу пухлин-α. Вітамін D також інгібує проліферацію В-лімфоцитів, їх диференціювання на плазмоцити та продукцію імуноглобулінів, сприяє індукції регуляторних Т-клітин, що призводить до зменшення вироблення прозапальних цитокінів (IL-17, IL-21) і збільшення вироблення протизапальних цитокінів (IL-10). Протизапальна роль вітаміну D пояснює його захисні властивості в разі імунної гіперреактивності та «цитокінового шторму» в підгрупі пацієнтів з тяжким перебігом COVID-19.
Мета. Проаналізувати роль вітаміну D у профілактиці COVID-19.
Матеріали та методи. Проаналізовано 33 статті за ключовими словами: фосфорно-кальцієвий обмін, імунна система, СОVID-19, вітамін D, за якими було проведено огляд наявної літератури у PubMed, National Library of Medicine, Medscape.
Результати. Двоступеневий мета-аналіз включав учасників, які перенесли принаймні одну гостру інфекцію дихальних шляхів (ГРВІ), показав, що додавання вітаміну D попереджує розвиток ГРВІ у осіб з дефіцитом вітаміну D і у тих, хто не отримував болюсні дози вітаміну D. У дослідженні брали участь 11321 учасник у віці від 0 до 95 років. Додавання вітаміну D знижувало ризик гострої інфекції дихальних шляхів у всіх залучених до обстеження осіб. Захисні механізми спостерігалися у тих, хто отримував щоденно або щотижнево вітамін D без додаткових болюсних доз, однак не у тих, хто отримував одну чи декілька болюсних доз.
Висновки. Дорослим (у тому числі вагітним або жінкам, що годують грудьми), підліткам та дітям старше 4 років слід розглянути питання щодо щоденного прийому харчової добавки, що містить 10 мкг (400 МО) вітаміну D у період з жовтня до початку березня, оскільки в цей час року вітамін D синтезується в організмі людини недостатньо
ГОСТРИЙ НИЗХІДНИЙ МЕДІАСТИНІТ ЯК ФАТАЛЬНЕ УСКЛАДНЕННЯ NK/T-КЛІТИННОЇ ЛІМФОМИ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК
No full textIntroduction. Extranodal NK/T-cell lymphoma (ENKL) of the nasal type is a rare and aggressive tumor with a poor prognosis. The condition often presents with atypical symptoms, leading to delays in diagnosis and treatment. This lymphoma type is characterized by rapid progression, often involving the nasal passages, upper gastrointestinal tract, and other extranodal sites. Early detection and intervention are crucial, as the disease can lead to such severe complications as descending necrotizing mediastinitis, as observed in this case.
Aim. This report describes a fatal case of descending necrotizing mediastinitis due to ENKL and highlights the clinical challenges in its management.
Materials and methods. A 36-year-old male was diagnosed with ENKL after presenting with pharyngitis and laryngitis. Initial misdiagnosis and delayed histological findings prolonged the disease course over one year. Surgery, including a left-sided transcervical approach, was performed to drain the deep cervical phlegmon and mediastinum. Chest and neck CT scans were crucial in assessing disease extent and mediastinitis.
Results. Despite surgery and aggressive treatment, the patient’s condition deteriorated. He developed purulent wound leakage, persistent fever, and respiratory distress, leading to fatal bleeding from the left external carotid artery on the 9th postoperative day.
Discussion. ENKL has an aggressive course and poor prognosis, often being misdiagnosed due to symptom overlap with other conditions like nasopharyngeal angiofibroma. In this case, delayed diagnosis and Epstein-Barr Virus (EBV) involvement contributed to rapid decline. Early biopsy and multi-specialist collaboration are essential for accurate diagnosis and treatment. Timely recognition and combined chemotherapy and radiotherapy are critical for improving outcomes.
Conclusions. This case illustrates descending necrotizing mediastinitis as a fatal complication of extranodal NK/T-cell lymphoma, nasal type. The rapid, necrotic spreading into cervical and mediastinal tissues emphasizes the importance of early biopsy, accurate histological diagnosis, and timely surgical drainage. Persistent upper airway lesions require thorough evaluation to avoid delayed diagnosis and life-threatening outcomes.Вступ. Екстранодальна NK/T-клітинна лімфома (ENKL) назального типу — це рідкісна та агресивна пухлина з несприятливим прогнозом. Захворювання часто проявляється атиповими симптомами, що призводять до затримки діагностики та лікування. Цей тип лімфоми характеризується швидким прогресуванням, ураженням носових ходів, верхнього шлунково-кишкового тракту та інших екстранодальних ділянок. Раннє виявлення та інтервенція є надзвичайно важливими, оскільки хвороба може спричиняти важкі ускладнення, зокрема гнійний низхідний медіастиніт, який представлений у цьому випадку.
Мета. Описати летальний випадок гострого низхідного медіастиніту, спричиненого ENKL, та висвітлити клінічні труднощі в його лікуванні.
Матеріали та методи. Чоловік, 36 років, був діагностований з ENKL після звернення зі скаргами на фарингіт та ларингіт. Початкова помилкова діагностика та затримка гістологічних досліджень призвели до затяжного перебігу хвороби понад рік. Було виконано хірургічне втручання, зокрема лівосторонній трансцервікальний доступ для дренування глибокої флегмони шиї та медіастинуму. Комп’ютерна томографія грудної клітки та шиї виявила поширеність хвороби та діагностувала медіастиніт.
Результати. Попри хірургічне лікування та активний менеджмент хвороби, стан пацієнта погіршився. У нього прогресувала гнійна ранова інфекція, зберігалася лихоманка та дихальна недостатність, що призвело до летальної кровотечі з лівої зовнішньої сонної артерії на 9-ту добу після операції.
Дискусія. ENKL має агресивний перебіг і несприятливий прогноз, часто помилково діагностується через схожість симптомів з іншими захворюваннями, такими як носоглоткова ангіофіброма. У цьому випадку затримка діагностики та участь вірусу Епштейна-Барр (EBV) сприяли швидкому погіршенню стану пацієнта. Рання біопсія та співпраця фахівців різних напрямків є критично важливими для точної діагностики та лікування. Вчасне розпізнавання хвороби та комбінована хіміопроменева терапія є ключовими для покращення прогнозу.
Висновки. Клінічний випадок ілюструє гострий низхідний медіастиніт як фатальне ускладнення екстранодальної NK/T-клітинної лімфоми назального типу. Швидке поширення некрозу в клітковинні простори шиї та середостіння підкреслює важливість ранньої біопсії, точної гістологічної діагностики та своєчасного хірургічного розкриття та дренування. Важкі ураження верхніх дихальних шляхів потребують ретельної оцінки, щоб уникнути затримки у діагностиці та попередити розвиток небезпечних для життя ускладнень
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДІВ ПОВТОРНОЇ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНОЮ ІШЕМІЄЮ КІНЦІВКИ
Get PDFIntroduction. Chronic limb ischemia represents the most severe clinical manifestation of peripheral arterial disease (PAD). However, the optimal revascularization strategy for this high-risk population remains controversial.
Aim. This review and analytical synthesis of published evidence aimed to compare the outcomes of endovascular revascularization and open surgical bypass procedures in the treatment of CLI in order to determine which approach is more effective in terms of limb preservation.
Materials and methods. A systematic search was conducted in the Medline, Embase, and Cochrane Central Register of Controlled Trials databases to identify randomized controlled trials comparing surgical bypass and ER in adult patients with CLI. Eligible studies were assessed using the Risk of Bias 2 tool, and statistical analyses were performed using RevMan Web. The primary endpoint was amputation-free survival. Secondary outcomes included major adverse limb events (MALE), all-cause mortality, major adverse cardiovascular events, and overall vessel patency. Subgroup analyses of the primary endpoint were performed by age, risk of bias, and disease severity (rest pain and/or tissue loss) to explore effect modifiers and sources of heterogeneity.
Results. Six RCTs involving a total of 2760 patients were included. The analysis revealed no significant difference in amputation-free survival between open surgery and ER (44.2% vs. 52.5%; p = 0.33) with a median follow-up of 36 months (range: 17.4–46.5 months). Open surgical revascularization was associated with a significantly lower rate of MALE (22.4% vs. 36.1%; p = 0.005). No statistically significant differences were found in all-cause mortality (35.6% vs. 35.9%; p = 0.64) or MACE (45.0% vs. 47.6%; p = 0.70). Patency rates were comparable between groups (21.5% vs. 41.5%; p = 0.07). According to the GRADE approach, the quality of evidence was rated as moderate.
Conclusions. This review and meta-analysis found no substantial differences between ER and open bypass surgery in terms of amputation-free survival, overall mortality, MACE, or patency in patients with CLI affecting the femoropopliteal segment. However, open surgical treatment was associated with a lower incidence of major adverse limb events. These findings underscore the need for further high-quality RCTs to refine and personalize revascularization strategies in patients with CLI.Вступ. Хронічна ішемія кінцівок, є найтяжчим проявом захворювання периферичних артерій (ЗПА), проте найкраща стратегія реваскуляризації залишається предметом дискусій для даної групи пацієнтів.
Метою даного огляду та аналізу наукових досліджень було порівняння результатів ендоваскулярної реваскуляризації та відкритого хірургічного втручання при лікуванні ХІК, щоб визначити, яке лікування є більш ефективним з точки зору збереження кінцівок.
Матеріали та методи. Проведено огляд та аналіз в базах даних Medline, Embase та Cochrane Central Register of Controlled Trials з метою виявлення рандомізованих контрольованих досліджень, в яких порівнювали хірургічне шунтування та ендоваскулярну реваскуляризацію у дорослих з ХІК. Відібрані дослідження оцінювали за допомогою інструменту Risk of Bias 2, а статистичні аналізи проводили в RevMan Web. Первинним результатом була виживаність без ампутації, а вторинними результатами були серйозні несприятливі події з кінцівками, смертність від усіх причин, серйозні небажані серцево-судинні події та загальна прохідність. Аналіз підгруп для первинного результату проводився за віком, ризиком упередженості та тяжкістю захворювання (біль у стані спокою та/або втрата тканин) для оцінки впливу на результати та вивчення джерел неоднорідності.
Результати. Для аналізу було відібрано шість рандомізованих контрольованих досліджень загальною кількістю 2760 пацієнтів. Результати показали, що не було значної різниці у виживаності без ампутації між відкритою хірургічною операцією та ЕР (44,2% проти 52,5%; р = 0,33) із середнім терміном спостереження 36 місяців (діапазон, 17,4-46,5 місяців). Відкрите хірургічне втручання асоціювалося з нижчою частотою серйозних несприятливих подій в кінцівці (22,4% проти 36,1%; р = 0,005). Не було значущої різниці в загальній смертності (35,6% проти 35,9%; р = 0,64) або серйозних серцево-судинних подій (45,0% проти 47,6%; р = 0,70). Показники прохідності були подібними в обох групах (21,5% проти 41,5%; P = 0,07). Якість доказів за шкалою GRADE була помірною.
Висновки. Огляд джерел та їх аналіз не виявив жодних істотних відмінностей у частоті виживаності без ампутації, загальній смертності, серйозних серцево-судинних подій та прохідності між EР та відкритою операцією на підколінному сегменті при ХІК. Проте відкрита операція асоціювалася з меншою частотою виникнення серйозних несприятливих подій в кінцівці. Результати підкреслюють необхідність подальших високоякісних досліджень для вдосконалення та адаптації підходів до лікування пацієнтів з ХІК
СТАН АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ РОТОВОЇ РІДИНИ ДІТЕЙ У ДИНАМІЦІ ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ОДОНТОГЕННОГО ПЕРІОСТИТУ НА ТЛІ ДИФУЗНОГО НЕТОКСИЧНОГО ЗОБУ
No full textIntroduction. The article investigates the effectiveness of treatment of acute odontogenic periostitis in children against the background of thyroid pathology that was analyzed based on the study of the state of the antioxidant system of oral fluid protection.
Materials and methods. To determine the effectiveness of the developed method of treatment of acute odontogenic periostitis in children suffering from diffuse non-toxic goiter, we treated and investigated the results in 38 children who made up two subgroups of observation: the main (IIIA) subgroup – 20 children with acute odontogenic periostitis against the background of diffuse non-toxic goiter, who were treated using the improved method and the comparison subgroup (IIIB) – 18 children with acute odontogenic periostitis against the background of diffuse non-toxic goiter, who were treated using the generally accepted method. Children of both groups were treated in accordance with the order of the Ministry of Health of Ukraine dated 27.08.04 No 426 "On approval of the Protocols for the provision of medical care to children in the specialty "Pediatric Surgical Dentistry". In addition to the generally accepted measures, children of the main group were prescribed «Imupret» and «Calcemin Advance» to normalize the main protective indicators of oral fluid. To assess the state of the antioxidant system of oral fluid protection, the following indicators were studied: diene conjugates, malonaldehyde, superoxide dismutase, reduced glutathione, glutathione transferase.
Results. Insufficiency of the antioxidant system of protection of children's oral fluid with an increase in the level of peroxidation was established, as evidenced by an increase in the level of malonaldehyde by 1.84 times (p<0.05), diene conjugates by 2.0 times (p<0.05) against the background of a decrease in catalase activity by 3.93 times (p<0.05), superoxide dismutase – by 85.42% (p<0.05). The functioning of the glutathione system is unbalanced and insufficient: a decrease in the activity of glutathione reductase by 49.02% (p<0.05), glutathione transferase – by 69.27% (p<0.05), an increase in the level of glutathione peroxidase activity by 73.29 % (p<0.05), which leads to a decrease in the level of reduced glutathione by 4.76 times (p<0.05).
Conclusions. The obtained data indicate an incomplete restoration of the normal functioning of the prooxidant-antioxidant system of the oral cavity with a generally accepted method of treatment and testify in favor of an improved method of complex therapy.Вступ. У статті проаналізували ефективність лікування гострого одонтогенного періоститу в дітей на тлі патології щитоподібної залози на основі вивчення стану антиоксидантної системи захисту ротової рідини.
Матеріали та методи. Для встановлення ефективності розробленого методу лікування ГОП у дітей, які страждають на дифузний нетоксичний зоб, нами було проліковано та досліджено результати у 38 дітей, які склали дві підгрупи спостереження: основна (ІІІА) підгрупа – 20 дітей, хворих на гострий одонтогенний періостит на тлі дифузного нетоксичного зобу, яким застосовували удосконалений метод та підгрупа порівняння (ІІІБ) – 18 дітей, хворих на гострий одонтогенний періостит на тлі дифузного нетоксичного зобу, яким застосовували загальноприйнятий метод. Дітям обох груп проводили лікування згідно з наказом МОЗ України від 27.08.04 № 426 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча хірургічна стоматологія». Дітям основної групи додатково до загальноприйнятих заходів призначали засоби «Імупрет» і «Кальцемін адванс» задля нормалізації основних захисних показників ротової рідини. Для оцінки стану антиоксидантної системи захисту ротової рідини проводили дослідження таких показників: дієнові кон’югати, малоновий альдегід, супероксиддисмутаза, відновлений глутатіон, глутатіонтрансфераза.
Результати. Встановлено недостатність антиоксидантної системи захисту ротової рідини дітей при підвищенні рівня пероксидації, підвердженням чого є зростання рівня малонового альдегіду в 1,84 рази (р<0,05), дієнових кон’югатів у 2,0 рази (р<0,05) на тлі падіння активності каталази в 3,93 рази (р<0,05), супероксиддисмутази – на 85,42% (р<0,05). Функціонування глутатіонової системи є розбалансованим та недостатнім: зниження активності глутатіонредуктази на 49,02% (р<0,05), глутатіонтрансферази – на 69,27% (р<0,05), підвищення рівня активності глутатіопероксидази на 73,29% (р<0,05), що призводить до падіння рівня відновленого глутатіону в 4,76 рази (р<0,05).
Висновки. Отримані дані свідчать про неповне відновлення нормального функціонування прооксидантно-антиоксидантної системи порожнини рота при загальноприйнятому методі лікування та свідчать на користь удосконалення методу комплексної терапії
ОЦІНКА ТИРЕОЇДНОГО СТАНУ У ЖІНОК З ПОРУШЕННЯМИ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ПІСЛЯ COVID-19
No full textIntroduction. During the COVID-19 pandemic, an increase in menstrual irregularities, decreased fertility, and a higher incidence of gynecological pathology was observed. COVID-19 is a systemic immunosuppressive disease capable of activating autoimmune processes, particularly in the thyroid gland. Due to the expression of ACE2 receptors, SARS-CoV-2 can induce thyrotoxicosis or thyroiditis. Despite the well-known interrelation between thyroid and reproductive systems, the mechanisms of their reciprocal changes after COVID-19 and the role of virus-induced thyroiditis in menstrual disorders remain insufficiently studied.
Aim. To analyze the functional and structural state of the thyroid gland in women with menstrual cycle disorders after COVID-19.
Materials and methods. A prospective study was conducted involving 171 women aged 18–40 years with menstrual dysfunction after COVID-19. Group 1 (n = 82) included patients with post-acute COVID (1–3 months after infection); Group 2 (n = 89) included patients with long COVID (3–6 months). All participants underwent thyroid ultrasonography and laboratory assessment of TSH, free T4, LH, FSH, estradiol, progesterone, and prolactin levels.
Results. In Group 1, a significant decrease in TSH (0.58 ± 1.04 µIU/mL; p < 0.05) was observed, corresponding to transient thyrotoxicosis associated with post-viral thyroiditis. In Group 2, elevated TSH levels (6.91 ± 2.09 µIU/mL; p < 0.05) indicated manifest hypothyroidism, most likely of autoimmune or post-viral origin — a common complication of the long COVID phase. Women with long COVID showed reduced estradiol and progesterone levels, elevated prolactin, and ovulatory dysfunction (amenorrhea, oligomenorrhea, menometrorrhagia).
Conclusions. Thyroid dysfunction after COVID exhibits a phase-dependent pattern. Subclinical thyrotoxicosis predominates in the post-acute COVID, whereas primary autoimmune hypothyroidism prevails in long COVID. These phases have specific menstrual disturbances- cycle shortening with subclinical thyrotoxicosis (post-acute COVID) and oligomenorrhea or amenorrhea with dysfunctional bleeding in autoimmune thyroid processes (long COVID). Early screening of thyroid and sex hormones in reproductive-aged women presenting with post-COVID menstrual changes is recommended as an intervention that would assist timely support of recovery of reproduction.Вступ. Під час пандемії COVID‑19 спостерігалися порушення менструальної функції, зниження фертильності та зростання частоти гінекологічної патології [1, 2]. COVID-19 — системне імуносупресивне захворювання, здатне активувати автоімунні процеси, зокрема в щитоподібній залозі. Завдяки експресії рецепторів АПФ2 SARS-CoV-2 може викликати тиреотоксикоз або тиреоїдит [3–6]. Попри відомий зв’язок між тиреоїдною та репродуктивною системами, механізми їх взаємних змін після COVID-19 та роль вірус-індукованого тиреоїдиту в менструальних порушеннях залишаються недостатньо дослідженими.
Мета. Проаналізувати функціональний та структурний стан щитоподібної залози у жінок з порушеннями менструального циклу після перенесеного COVID-19.
Матеріали та методи. Проспективне дослідження 171 жінки віком 18–40 років із менструальними порушеннями після перенесеного COVID-19. Група 1 (n=82) — post-acute COVID (1–3 місяці після COVID-19); група 2 (n = 89) — long COVID (3–6 місяців). Проведено УЗД щитоподібної залози, визначення рівнів ТТГ, вільного Т4, ЛГ, ФСГ, естрадіолу, прогестерону та пролактину.
Результати. У групі 1 спостерігалося достовірне зниження ТТГ (0,58 ± 1,04 мкМО/мл; p < 0,05), що відповідало транзиторному тиреотоксикозу на тлі поствірусного тиреоїдиту. У групі 2 зафіксовано підвищення ТТГ (6,91 ± 2,09 мкМО/мл; p < 0,05), характерне для маніфестного гіпотиреозу, ймовірно аутоімунного або післявірусного походження, що є одним із частих ускладнень фази long COVID. Для жінок із long COVID відзначено нижчі рівні естрадіолу й прогестерону, підвищений пролактин і порушення овуляції (аменорея, олігоменорея, менометрорагії).
Висновки. Дисфункція щитоподібної залози після COVID демонструє фазозалежну картину. Субклінічний тиреотоксикоз переважає в постгострому періоді COVID, тоді як первинний аутоімунний гіпотиреоз – при тривалому COVID. Ці фази мають специфічні менструальні порушення – вкорочення циклу при субклінічному тиреотоксикозі (постгострому COVID) та олігоменорею або аменорею з дисфункціональними кровотечами при аутоімунних процесах щитоподібної залози (тривалий COVID). Раннє скринінгування гормонів щитоподібної залози та статевих гормонів у жінок репродуктивного віку, що звертаються зі змінами менструального циклу після COVID, рекомендується як втручання, яке сприятиме своєчасній підтримці відновлення репродукції