Clinical and Preventive Medicine (E-Journal) / Клінічна та профілактична медицина
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
COVID-19 У ПАЦІЄНТІВ З МІЄЛОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ НЕОПЛАЗІЯМИ: РИЗИК ТРОМБОЕМБОЛІЧНИХ ПОДІЙ ТА СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ АНТИТРОМБОТИЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ
No full textAim: to provide a literature review of the presently available data on the risk of thromboembolic events and current options for antithrombotic prophylaxis in patients with myeloproliferative neoplasms (MPN) patients with concomitant coronavirus disease 2019 (COVID-19).
Material and methods. The thematic scientific papers, published predominantly during the last decade (including the references regarding SARS-CoV-2 infection (COVID-19) of the last three years), constituted the study material. The research methodology involved bibliosemantic method and structural and logical analysis.
Results and discussion. MPN and SARS-CoV-2 infection (COVID-19) are both conditions with inherently enhanced susceptibility to thromboembolic events (venous and arterial). Along with the specific pathophysiological pathways, MPN and COVID-19, in case of their constellation, share overlapping pathomechanisms of hypercoagulability. As of today, the antithrombotic prophylaxis in MPN/COVID-19 patients (primary and secondary) is carried out according to the guidelines and algorithms, including those regarding general principles of the use of anticoagulants (oral or parenteral) and antiplatelet agents, and those specifically addressed to MPN or SARS-CoV-2 infection. These documents are constantly updating as the results of ongoing trials become available. Considering the relatively low prevalence of MPN, and the absence of specific guidelines, devoted to MPN in tandem with SARS-CoV-2 infection, the conduction of global registry studies is of crucial importance, aiming to provide a continuous and thorough collection and analysis of the data, related to the characteristics of this particular patients` population, pathological background and clinical features of thromboembolic complications, as well as short- and long-term outcomes.
Conclusion. The comprehensive study of basic, epidemiological and clinical data regarding various aspects of thrombosis/thromboembolism in case of MPN/COVID-19 constellation, is a multidisciplinary task, which should be performed with an ultimate goal to improve already implemented and develop novel approaches to antithrombotic management of such patients.Мета: здійснити огляд сучасних літературних даних щодо ризику тромбоемболічних подій та можливостей антитромботичної профілактики у пацієнтів з мієлопроліферативними неоплазіями (МПН) і супутньою коронавірусною хворобою 2019 (COVID-19).
Матеріал і методи. Тематичні наукові праці, опубліковані, здебільшого, впродовж останнього десятиліття (включаючи такі, що стосуються інфекції, викликаної SARS-CoV-2 (COVID-19), – за останні три роки), були використані як матеріал для дослідження. Методологія дослідження передбачала застосування бібліосемантичного методу та структурно-логічного аналізу.
Результати та обговорення. МПН та інфекція SARS-CoV-2 (COVID-19) є станами з підвищеною схильністю до виникнення тромбоемболічних подій (венозних та артеріальних). Поряд зі специфічними патофізіологічними особливостями, МПН та COVID-19, у випадку їхньої констеляції, характеризуються наявністю перехресних патомеханізмів гіперкоагуляції. На сьогодні антитромботична профілактика при поєднанні МПН і COVID-19 (первинна та вторинна) здійснюється відповідно до міжнародних рекомендацій та алгоритмів, що охоплюють як загальні принципи застосування антикоагулянтів (пероральних чи парентеральних) та антитромбоцитарних засобів, – так і специфічні аспекти ведення пацієнтів з МПН чи інфекцією SARS-CoV-2. Ці документи постійно оновлюються у міру появи результатів сучасних досліджень. Зважаючи на відносну невелику поширеність МПН, а також відсутність спеціалізованих рекомендацій, присвячених веденню пацієнтів з МПН та супутнім інфікуванням SARS-CoV-2, надзвичайно важливим стає проведення глобальних реєстрових досліджень. Метою таких досліджень є постійне нагромадження та ретельний аналіз даних щодо характеристик цієї специфічної категорії пацієнтів, патофізіологічного підґрунтя і клінічних особливостей перебігу тромбоемболічних ускладнень, а також короткотривалого і віддаленого прогнозу.
Висновок. Комплексне вивчення фундаментальних, епідеміологічних та клінічних аспектів проблеми тромбозів/тромбоемболій при констеляції МПН/COVID-19 – є мультидисциплінарним завданням, вирішення якого сприятиме поліпшенню існуючих та розробці нових підходів до антитромботичної профілактики і терапії у таких пацієнтів
ПОРУШЕННЯ ПЕРИФЕРІЙНОГО КРОВООБІГУ ПРИ СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ЕНДОТЕЛІАЛЬНУ ДИСФУНКЦІЮ ТА ПАТОФІЗІОЛОГІЧНО ОБҐРУНТОВАНІ МОЖЛИВОСТІ ЇЇ ФАРМАКОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ
No full textIntroduction. Despite the significant advances in the pharmacotherapy of cardiovascular diseases, the increasing prevalence of heart failure (HF) and its poor prognosis constitute one of the leading medical problems worldwide. The complex pathophysiology of HF involves the alterations in the peripheral circulation, particularly the development of endothelial dysfunction (ED). The deepening of understanding the pathology of ED and the spectrum of pharmacological implications, involving its certain pathophysiological aspects, could favor the optimization of the personalized approach to the management of such challenging HF patients.
Aim: to provide a literature review of the current data on the alterations in peripheral circulation in HF with the focus on ED, and to outline possible pharmacological implications involving certain pathophysiological aspects of ED in HF patients.
Material and methods. The thematic scientific papers, published predominantly during the last decade, constituted the study material. The research methodology involved bibliosemantic method and structural and logical analysis.
Results and discussion. Currently, the ED considered as a stage of a specific continuum, which is initiated in the form of «activation» of the endothelium, and moves through the stage of its actual «dysfunction» to the stage of endothelial «damage». Taking into account the important pathogenetic and prognostic significance of ED in HF, the endothelium is considered as a target of various pharmacological influences, including renin-angiotensin-aldosterone inhibitors and statins. Among the modern approaches to pharmacological treatment of HF, the correction of reduced nitric oxide (NO) bioavailability by modulating the «NO-soluble guanylate cyclase-cyclic guanosine monophosphate» signaling pathway is a perspective option in terms of preventing the occurrence and progression of ED.
Conclusion. The deepening of knowledge about the pathophysiological features of ED in HF allows both to improve the understanding of the pharmacodynamic effects of already approved cardiovascular drugs, and to outline the perspectives for pharmacological direct or indirect impact on endothelium.Вступ. Незважаючи на суттєві успіхи у фармакотерапії хвороб системи кровообігу, зростання поширеності серцевої недостатності (СН) та її несприятливий прогноз лишаються однією з провідних медичних проблем в усьому світі. Складна патофізіологія СН характеризується залученням порушень периферійного кровоплину, зокрема виникненням ендотеліальної дисфункції (ЕД). Поглиблення розуміння природи ЕД та патофізіологічно обґрунтованих можливостей її фармакологічної корекції потенційно сприятиме оптимізації персоніфікованого підходу до ведення пацієнтів з СН.
Мета: здійснити огляд сучасних літературних даних щодо порушень периферійного кровообігу при СН, з фокусом на ЕД, а також окреслити можливі патогенетично обґрунтовані шляхи її фармакологічної корекції у таких пацієнтів.
Матеріал і методи. Тематичні наукові праці, опубліковані, переважно, впродовж останнього десятиліття, були використані як матеріал для дослідження. Методологія дослідження передбачала застосування бібліосемантичного методу та структурно-логічного аналізу.
Результати та обговорення. На теперішній час ЕД розглядається як стадія специфічного континууму, який ініціюється у вигляді «активації» ендотелію, і в подальшому просувається етапами його «дисфункції» та «пошкодження». Беручи до уваги важливу патогенетичну і прогностичну роль ЕД при СН, ендотелій позиціонується як мішень для різноманітних фармакологічних впливів, включаючи блокатори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і статини. Серед сучасних підходів до фармакологічного лікування СН, перспективним напрямом корекції зниженої біодоступності оксиду азоту (NO) є модуляція сигнального шляху «NO-солюбілізована гуанілатциклаза-циклічний гуанозинмонофосфат», з огляду на можливості такого механізму у попередженні виникнення та прогресування ЕД.
Висновок. Поглиблення уявлень про патофізіологічні особливості ЕД при СН дозволяє поліпшити розуміння фармакодинамічних ефектів уже схвалених до застосування кардіоваскулярних препаратів, а також окреслити перспективні шляхи прямого чи непрямого фармакологічного впливу на ендотелій
КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ РОБОТИ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ В УКРАЇНІ, ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ПРАКТИКИ
Get PDFSummary. In the context of the reform of the medical industry in Ukraine, the issue of ensuring effective quality control of the provision of medical care and its proper organization in healthcare institutions, and primarily primary care providers (PCP), has become topical. Today in Ukraine, the control of the work of general practitioners-family doctors (audit) is a continuous process, the purpose of which is to improve the quality of medical care. The audit is characterized by a systematic approach, which makes it possible to identify problems, assess the achieved level of quality, plan, and implement changes aimed at improving the quality of medical care.
The audit of the work of doctors is divided into professional and administrative, as well as internal and external. The audit of the work of general practitioners - family doctors, as a rule, is a combination of all these types.
Internal quality control is carried out by the general/medical director of the PCP provider and the medical boards of the institution, and is divided into audit of the structure, process and result. In addition, there are forms of internal audit of the work of family doctors: self-control and self-assessment of quality, mutual assessment between colleagues, and assessment of the head of the PCP provider.
The external audit of the PCP supplier is represented by non-departmental, public and departmental control. The subjects of control are the authorized bodies outside the medical institution. External quality control of the provision of medical care is carried out by state authorities, clinical expert commissions of the Ministry of Health of Ukraine, public organizations. The financial audit is carried out by the National Health Service of Ukraine and the Department of Audit and Analytics of the Ministry of Health of Ukraine. Administrative audit is carried out by the Department of Audit and Analytics of the Ministry of Health of Ukraine.
Conclusions. In general, control over the activities of general practitioners - family doctors is an ongoing process and involves a systematic approach. Internal audits are conducted by members of the same profession, providing a unique opportunity to identify non-compliance with standards and change tactics before it leads to adverse consequences. External audit is carried out by state institutions. The balanced application of these two forms of audit allows to achieve a high quality of work of doctors. General practitioners - family doctors should strive for quality and regular internal audit as the main corrective factor in the implementation of quality care in family medicine.Резюме. В умовах реформи медичної галузі в Україні, актуально постало питання забезпечення ефективного контролю якості надання медичної допомоги та належної її організації в закладах охорони здоров’я, а насамперед надавачів первинної медичної допомоги (ПМД). Сьогодні в Україні контроль роботи лікарів загальної практики-сімейних лікарів (аудит) є безперервним процесом, метою якого є поліпшення якості медичної допомоги. Аудит характеризується системним підходом, проведення якого дозволяє виявити проблеми, провести оцінку досягнутого рівня якості, планування, впровадження та подальшого втілення змін, спрямованих на поліпшення якості медичної допомоги.
Аудит роботи лікарів поділяють на професійний та адміністративний, а також на внутрішній та зовнішній. Аудит роботи лікарів загальної практики-сімейних лікарів, як правило, є комбінацією всіх цих типів.
Внутрішній контроль якості проводиться генеральним / медичним директором надавача ПМД та медичними радами закладу та поділяється на аудит структури, процесу та результату. Крім того виділяють форми внутрішнього аудиту роботи сімейних лікарів: самоконтроль та самооцінка якості, взаємне оцінювання між колегами, оцінка керівника надавача ПМД.
Зовнішній аудит надавача ПМД представлений позавідомчим, громадським та відомчим контролем. Суб’єктами контролю виступають вповноважені органи поза межами медичної установи. Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади, клініко-експертними комісіями МОЗ України, громадськими організаціями. Фінансовий аудит здійснюється Національною службою здоров’я України та Управлінням аудиту та аналітики МОЗ України. Адміністративний аудит проводиться Управлінням аудиту та аналітики МОЗ України
Висновки. Загалом контроль за діяльністю лікарів загальної практики - сімейних лікарів є постійним процесом та передбачає системний підхід. Внутрішній аудит проводиться працівниками тієї ж професії, що надає унікальну можливість виявити невідповідність стандартам та змінити тактику перш ніж це призведе до несприятливих наслідків. Зовнішній аудит проводиться державними установами. Збалансоване застосування цих двох форм аудиту дозволяє досягти високої якості роботи лікарів. Лікарі загальної практики - сімейні лікарі повинні прагнути до якості та регулярного внутрішнього аудиту, як головного коригуючого чинника у реалізації якісної допомоги у сімейній медицині
ЩОДО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ АУТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ З ПРОЯВАМИ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНОЇ АНЕМІЇ У СТАНІ ГІПОТИРЕОЗУ У ЗАГАЛЬНО КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ. КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК
No full textSummary: Anemia is a global public health problem that needs to be identified. When determining the algorithms for examination and treatment of anemic syndrome, it is necessary to carefully study the risk factors for its development, taking into account comorbidity. Carrying out of diagnostic search in several directions will allow to specify mechanisms of development of an anemic syndrome which at a combination worsen a clinical condition.
Special attention should be paid to patients with manifestations of anemic syndrome on the background of endocrine pathology, namely autoimmune thyroiditis in hypothyroidism, as the incidence rate among women of childbearing age has increased significantly, which determines the direction of research and aim of this publication.
The article presents a clinical case of observation and treatment of a patient with chronic autoimmune thyroiditis in a state of hypothyroidism and adenomyosis, accompanied by abnormal uterine bleeding, which was complicated by iron deficiency anemia. Because the patient initially considered uterine bleeding to be the main problem, she was observed by a gynecologist; at the same time changes of indicators of the general analysis of blood in favor of anemia are established. Treatment of endometriosis and the appointment of iron supplements led to improvement with the normalization of laboratory parameters. For 6 months the patient did not consult a doctor, no laboratory control was performed. If she felt worse, the patient consulted a family doctor. Careful examination with the involvement of an endocrinologist allowed to diagnose chronic autoimmune thyroiditis in a state of hypothyroidism and prescribe adequate therapy, which helped to normalize the patient's condition.
Conclusion. Manifestations of anemic syndrome require determining the causes of its occurrence with the development of algorithms for examination and monitoring of treatment. The general practice physician should be the main coordinator in studying the causes of anemia and the management of patients in the outpatient phase with the involvement of physicians of other specialties.Резюме. Анемія є глобальною проблемою громадського здоров'я, яка потребує виявлення причин її виникнення. При визначенні алгоритмів обстеження і лікування анемічного синдрому необхідно ретельно вивчати фактори ризику щодо її розвитку з урахуванням коморбідності. Проведення діагностичного пошуку у декількох напрямках дозволить уточнити механізми розвитку анемічного синдрому, які при поєднанні погіршують клінічний стан.
Окремої уваги потребують хворі з проявами анемічного синдрому на тлі ендокринної патології, а саме аутоімунного тиреоїдиту у стані гіпотиреозу, оскільки рівень захворюваності серед жінок фертильного віку значно підвищився, що і обумовлює напрямок дослідження та мету даної публікації.
У статті наведено клінічний випадок спостереження і лікування пацієнтки з хронічним аутоімунним тіреоїдитом у стані гіпотиреозу та аденоміозом, що супроводжувались аномальними матковими кровотечами, ускладненням чого стала залізодефіцитна анемія. Оскільки спочатку головною проблемою пацієнтка вважала маткові кровотечі, вона спостерігалась гінекологом; тоді ж встановлені зміни показників загального аналізу крові на користь анемії. Лікування ендометріозу і призначення препаратів заліза призвело до поліпшення стану з нормалізацією лабораторних показників. Впродовж 6 місяців пацієнтка до лікарів не зверталась, лабораторний контроль не проводився. При погіршенні самопочуття пацієнтка звернулась до сімейного лікаря. Ретельне обстеження з залученням ендокринолога дозволило встановити діагноз хронічного аутоімунного тіреоїдиту у стані гіпотиреозу і призначити адекватну терапію, що сприяло нормалізації стан пацієнтки.
Висновки. Прояви анемічного синдрому потребують визначення причин його виникнення з відпрацюванням алгоритмів обстеження та контролю за лікуванням. Сімейний лікар повинен бути основним координатором при вивченні причин виникнення анемії і ведення пацієнтів на амбулаторному етапі з залученням лікарів інших спеціальностей
ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ІНФЕКЦІЙНИМ ХВОРИМ В УКРАЇНІ: НАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ
Get PDFAim. Analyze changes in the performance of specialized institutions providing medical care to infectious patients in the context of the Covid-19 pandemic, compare them with the “pre-Covid” period (2015–2019) and suggest ways to improve the activities of the infectious service.
Material and methods. The materials of the study were the official statistical data of the reports of the Center for Medical Statistics of the Ministry of Health of Ukraine "Medical personnel and the network of healthcare institutions of the system of the Ministry of Health of Ukraine" for 2015-2020.
Results. The dynamics of providing medical care to infectious patients is analyzed. A decrease in the provision of the population with doctors and infectious beds against the background of a decrease in the incidence of certain infectious diseases was determined. The inefficient use of beds with an infectious profile was established. The main reasons for the problems of organizing an infectious disease service have been established, taking into account the experience of medical institutions in the context of the Covid-19 pandemic.
Conclusions. Possible ways of optimizing medical care for infectious patients are identified: improving the epidemiological monitoring of infectious morbidity and calculating the needs of medical support, taking into account regional characteristics, improving the training of family doctors in the diagnosis and treatment of infectious diseases.Мета дослідження. Проаналізувати зміни показників роботи спеціалізованих закладів, які надають медичну допомогу інфекційним хворим в умовах пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19), порівняти їх з «доковідним» періодом (2015–2019 рр.) та запропонувати шляхи покращення діяльності інфекційної служби.
Матеріал і методи. Матеріалами дослідження стали офіційні статистичні дані звітів Центру медичної статистики МОЗ України «Медичні кадри та мережа закладів охорони здоров’я системи МОЗ України» за 2015–2020 рр.
Результати. Проаналізовано динаміку надання медичної допомоги інфекційним хворим. Визначено зниження забезпеченості населення лікарями та інфекційними ліжками на фоні зменшення захворюваності на окремі інфекційні хвороби. Встановлено неефективне використання ліжок інфекційного профілю. З'ясовано основні причини проблем організації інфекційної служби з урахуванням досвіду роботи медичних закладів в умовах пандемії Covid-19.
Висновки. Визначено можливі шляхи оптимізації медичної допомоги інфекційним хворим: удосконалення епідеміологічного моніторингу інфекційної захворюваності та розрахунок потреб медичного забезпечення з урахуванням регіональних особливостей, поліпшення підготовки сімейних лікарів у питаннях діагностики та лікування інфекційних захворювань
Роль коморбідності у розвитку Long-COVID
Get PDFIntroduction. Elimination of intracellular energy deficit and "smoldering" systemic inflammation, as well as elimination of water-electrolyte and metabolic disorders can be singled out as the main directions of therapy for the long-term consequences of Long COVID.
The aim: to study and analyze the results of treatment with a pathogenetically justified combination of drugs Xavron, Tivorel and Xylat in patients with asthenic manifestations in the framework of Long-COVID.
Materials and methods. During 2021, a clinical and neurological examination of 50 patients aged 47 to 76 years with a diagnosis of chronic cerebral ischemia (CMI) and an asthenic syndrome that persisted for more than 3 months after a laboratory-confirmed SARS-CoV-2 infection was carried out. The diagnosis was confirmed by the results of a clinical-neurological and neuropsychological examination using scales for the assessment of cognitive function (MMSE), emotional status (DASS-21), fatigue (FAS) and the neurological deficit assessment scale (MOND) developed by us. 20 patients additionally received a 10-day course of infusions of a combination of Xavron drugs in a dose of 30 mg No. 10, Tivorel 100.0 No. 5, and Xylate 200.0 No. 5 every other day, respectively. Thus, 50 patients were divided into two groups: the first - 20 people and the second - 30 people.
Results. Correlation analysis revealed a strong positive correlation between the CIRS-G comorbidity score and the MOND score. A positive correlation coefficient between comorbidity and asthenic syndrome, assessed on the FAS scale, was also expressed - 0.699 (p=<0.001).
A somewhat weaker negative relationship was found between anxiety and the number of points on the CIRS-G scale – -0.474 (p=0.035). At the same time, the assessment of other parameters on the DASS-21 scale, such as depression and stress, did not show a reliably significant correlation effect. Also, the severity of cognitive deficits in this group did not depend on the number of comorbid diseases. There was also a positive correlation coefficient between comorbidity and asthenic syndrome as assessed by FAS - 0.699 (p=<0.001). A weaker negative correlation was seen between anxiety and CIRS-G - -0.474 (p=0.035). However, other DASS-21 scores, such as depression and stress, did not show a significant correlation effect. Also, the severity of cognitive deficits in this group did not depend on the number of comorbidities. All patients who received treatment with a combination of Xavron, Tivorel and Xylat noted an improvement in general well-being and a decrease in the severity of neurological symptoms. Changes in the severity of neurological deficit in 30 patients with Long-COVID (MOND) of the second group after the completion of the treatment course were significantly lower than in the first research group (P<0.05).
Conclusions. The combination of Xavron, Tivorel and Xylat is pathogenetically primed and safe for the treatment of patients with long-covid. the use of this drug combination leads to reduction of asthenic syndrome, which, in turn, positively influences the reduction of cognitive manifestations of long-covid in the form of "brain fog".Актуальність. Термін «постковидний синдром» був введений для опису хворобливих станів, що виникають у пацієнтів після перенесеної коронавірусної інфекції. На сьогоднішній день залишається великий інтерес і нагальна клінічна потреба у виявленні взаємозв’язків між впливом інфекції SARS-CoV-2 на цереброваскулярні зміни та підбір виправданої схеми лікування з точку зору патогенезу формування тривалих нейропсихологічних наслідків.
Мета дослідження: Дослідити роль коморбідності у розвитку Long-COVID. Вивчити та проаналізувати результати лікування патогенетично-обґрунтованою комбінацією препаратів Ксаврон, Тіворель та Ксилат у пацієнтів з астенічніми проявами Long-COVID.
Матеріали та методи: Впродовж 2021 р. було проведено клініко-неврологічне обстеження 50-ти пацієнтів віком від 47 до 76 років зівстановленим діагнозом хронічна ішемія мозку (ХІМ) та астенічним синдромом, що зберігався понад 3 місяці після перенесеної лабораторно підтвердженої інфекції SARS-CoV-2. Діагноз був підтверджений результатами клініко-неврологічного та нейропсихологічного дослідження з використанням шкал для оцінки когнітивної функції (MMSE), емоційного статусу (DASS-21), втоми (FAS) та розробленою нами шкалою оцінки неврологічного дефіциту (МОНД). Усі хворі лікувалися за клінічним протоколом, затвердженим МОЗ України та ДНУ НПЦПКМ ДУС. 20 пацієнтів додатково отримали 10-ти денний курс інфузій комбінацією препаратів Ксаврон в дозі 30 мг №10, Тіворель 100,0 №5 і Ксилат 200,0 №5 через день відповідно. Таким чином 50 хворих були розбиті на дві групи: перша – 20 осіб та друга – 30 осіб.
Результати та їх обговорення. Встановлено, що коморбідність – є одним з провідних факторів ризику формування ускладнень інфекції SARS-CoV-2. При проведенні кореляційного аналізу був виявлений стійкий позитивний зв’язок між кількістю балів оцінки коморбідності за шкалою CIRS-G та балом за МОНД. Також виражений позитивний коефіцієнт кореляції між коморбідністю та астенічним синдромом, оціненим за шкалою FAS. Комбінація препаратів Ксаврон, Тіворель та Ксилат є патогенетично обгрунтованою та бепечною при лікуванні пацієнтів з Long-COVID. Застососування даної комбінації лікарських засобів призводить до зменшення астенічного синдрому, що, в свою чергу, позитивно впливає на редукцію когнітивних проявів Long-COVID у вигляді «brain fog». Висновки: За умови комплексного та мультидисциплінарного підходу до лікування Long-COVID, комбінації лікарських засобів (Ксаврон, Тіворель, Ксилат) можуть бути ефективними для медикаментозної терапії помірних тривожно-депресивних розладів при комбінації з методами фізичної реабілітації та психологічної підтримки
РОЛЬ ЗАСОБІВ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ ТА РАННЬОГО ПРИКОРМУ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ У НЕМОВЛЯТ
Get PDFThe aim of the study
The aim of this study was to assess the value of interventions aimed at improving the skin barrier and skin care products, as well as breastfeeding and early introduction of complementary foods, for the primary prevention of atopic dermatitis (AD) and food allergy in infants.
Materials and methods
We started a survey in the period from May 2022, which continues to this day. The survey was conducted with the help of Google forms and distributed on the Internet, as well as parents of children who applied for help at Kyiv children’s clinical hospital No. 2 and MC "Allergolog" were interviewed. The relationship between intervention methods and the development of AD and food allergy was determined using the odds ratio (OR) with a 95% confidence interval (CI).
Results
According to the survey data, 42,2% of children received moisturizing cream, parents of 16,5% of children reported using moisturizing oil for bathing the child, 12,4% of parents used less soap and bathed the child less often, 28,9% reported that they did not use none of these methods and means of care.
AD occurred in 23,7% of children interviewed. The odds ratio for the moisturizing cream group was 68,6 (CI 3,9-1201,5), p=0,004, for the groups that used moisturizing oils for bathing – 8,9 (CI 0,4-197,6), p= 0,17, for the group where the intervention was a reduction in bathing and using soap – 7,1 (CI 0,3-186,0), p=0,24.
18,6% of respondents reported a reaction to food that occurred in the child within 2 hours after consumption. We have not found any role of emollients (OR=1,4, CI 0,4-4,9), p=0,56, moisturizing oils for bathing (OR=0,3, CI 0,03-2,6), p=0,27, and reduced use of soap and water (OR=1,4 (CI 0,3-7,2), p=0,66 for the development of food allergy.
The duration of breastfeeding (more than 3 months) did not affect the risk of developing AD (OR = 0,1, CI 0,01-2,6), p = 0,19, or food allergy (OR = 1,3, CI 0,3-6,9), p=0,74. Also, the role of earlier introduction of supplementary food on the development of AD and food allergy was not shown: the OR for AD was 0,9 (CI 0,3-2,7), p=0,8, the OR for food allergy was 0,8 (CI 0,2- 2,9), p=0,76.
Conclusions
This study did not reveal the protective role of skin care products, breastfeeding, and early introduction of complementary foods for the development of AD and food allergies in children. A larger survey will allow us to study the effect of emollients and other preventive measures on the development of food allergies in a group of children with AD.Мета дослідження
Метою даного дослідження було оцінити значення втручань, спрямованих на покращення шкірного бар’єру та засобів по догляду за шкірою, а також грудного вигодовування та раннього введення прикорму для первинної профілактики атопічного дерматиту (АД) та харчової алергії у немовлят.
Матеріали та методи
Нами було розпочато опитування дітей у період з травня 2022, яке триває по сьогодні. Опитування проведене за допомогою Google форми та поширене в інтернеті, а також опитано батьків дітей, що звертались по допомогу в КМДКЛ №2 та МЦ «Алерголог». Зв’язок методів інтервенції та розвитку АД та харчової алергії визначався за допомогою відношення шансів (ВШ) з 95% довірчим інтервалом (ДІ).
Результати дослідження
За даними анкетування, 42,2% дітей отримували зволожуючий крем, батьки 16,5% дітей повідомили про використання зволожуючої олії для купання дитини, 12,4% батьків застосовували менше мила та рідше купали дитину, 28,9% повідомили, що не застосовували жодного з цих методів та засобів по догляду.
АД зустрічався у 23,7% дітей опитаних. ВШ для групи зволожуючого крему склала 68,6 (ДІ 3,9-1201,5), р=0,004, для груп, де застосовувались зволожуючі олії для купання – 8,9 (ДІ 0,4-197,6), р=0,17, для групи, де інтервенцією було зменшення купання та застосування мила – 7,1 (ДІ 0,3-186,0), р=0,24.
Про реакцію на харчові продукти, що виникала у дитини протягом 2-х годин після їх вживання, повідомили 18,6% опитуваних. Ми не виявили значення для розвитку харчової алергії застосування емолієнтів (ВШ=1,4, ДІ 0,4-4,9), р=0,56, зволожуючих олій для купання (ВШ=0,3, ДІ 0,03-2,6), р=0,27, зменшеного застосування мила та води (ВШ=1,4 (ДІ 0,3-7,2), р=0,66.
Тривалість грудного вигодовування (більше 3-х місяців) не впливала на ризик розвитку АД (ВШ=0,1, ДІ 0,01-2,6), р=0,19, або харчової алергії (ВШ=1,3, ДІ 0,3-6,9), р=0,74. Також не показано ролі більш раннього введення прикорму на розвиток АД та харчової алергії: ВШ для АД склало 0,9 (ДІ 0,3-2,7), р=0,8, ВШ для харчової алергії ‒ 0,8 (ДІ 0,2- 2,9), р=0,76.
Висновки
В даному дослідженні не виявлено протективної ролі застосування засобів по догляду за шкірою, грудного вигодовування та раннього введення прикорму для розвитку АД та харчової алергії у дітей. Більш масштабне опитування дозволить вивчити значення впливу емолієнтів та інших превентивних заходів щодо розвитку харчової алергії в групі дітей з АД
ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ РУХОВОГО СТЕРЕОТИПУ У МОЛОДИХ ОСІБ З ПОРУШЕННЯМ ПОСТАВИ, ПЛОСКОСТОПІСТЮ ТА ОЖИРІННЯМ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ
Get PDFObjective of the study: to assess the effectiveness of the correction of the motor stereotype in young people (students) with postural disorders, flat feet and obesity by means of physical therapy. Material and methods. Surveyed 110 first-year students. The control group consisted of students with normal body weight, normal posture and no signs of flat feet. The comparison group consisted of students with obesity, impaired posture in the sagittal plane and flat feet. They were divided into two groups: group 1 - students who expressed a desire to correct diagnosed violations on their own and / or in independently selected rehabilitation institutions and / or during classroom physical education. Group 2 consisted of students undergoing rehabilitation using the developed program of physical therapy, which lasted 6 months and included kinesiоtherapy, massage, kinesiological taping, nutritional modification, behavioral psychocorrection. The movement stereotype of students was assessed by the Functional Movement Screen, the level of physical activity - by the International Physical Activity Questionnaire. Results. Students with poor posture, flat feet and obesity showed violations of the motor stereotype, which was confirmed on the basis of the worst results of all Functional Movement Screen tests (p <0.05), as well as a lower level of general motor activity (according to the levels of weekly energy consumption, determined by the International Physical Activity Questionnaire) (p <0.05) relative to the indicators of their healthy peers. Analyzing the gender difference in the test results, it was found that the guys were easier to perform exercises related to the implementation of strength (6, 7 tests), and the girls - flexibility (2, 5 tests). The developed program of physical therapy with the use of functional training on the Prosedos platform, massage, kinesiological taping, nutrition modification, behavioral psychocorrection showed a statistically significantly better effect on all characteristics of the movement pattern and the level of physical activity of students compared to the results of individuals who did non-specialized programs (p <0.05). Findings. During their studies in higher educational institutions, students with disabilities in health require increased attention in the context of identifying and correcting pathological changes, is a consequence of chronic diseases, if possible - non-drug means, in particular, physical therapy.Мета дослідження: оцінити ефективність корекції рухового стереотипу у молодих осіб (студентів) з порушеннями постави, плоскостопістю та ожирінням засобами фізичної терапії. Матеріал і методи. Обстежено 110 студентів І курсу. Контрольну групу склали студенти з нормальною масою тіла, нормальною поставою та без ознак плоскостопості. Групу порівняння склали студенти з ожирінням, порушеннями постави у сагітальній площині та плоскостопістю. Вони були поділені на дві групи: групу 1 - студенти, які виявили бажання корегувати діагностовані порушення самостійно та / або у самостійно обраних реабілітаційних закладах та / або під час аудиторних занять фізичним вихованням. Групу 2 склали студенти, які проходили реабілітацію із застосовуванням розробленої програми фізичної терапії, яка тривала 6 місяців; включала кінезітерапію, масаж, кінезіологічне тейпування, модифікацію харчування, поведінкову психокорекцію. Руховий стереотип студентів оцінювали за Functional Movement Screen, рівень фізичної активності – за International Physical Activity Questionnaire. Результати. У студентів з порушенням постави, плоскостопістю та ожирінням виявлено порушення рухового стереотипу, що стверджено на основі гірших результатів всіх тестів Functional Movement Screen (р<0,05), а також значення нижчого рівня загальної рухової активності (за рівнем тижневих енерговитрат, визначеним за International Physical Activity Questionnaire) (р<0,05) відносно показників своїх здорових однолітків. Аналізуючи гендерну різницю у результатах виконання тестів, було встановлено, що хлопці легше виконували вправи, пов’язані із реалізацією сили (6, 7 тести), а дівчата – гнучкості (2, 5 тести). Розроблена програма фізичної терапії із застосуванням функціонального тренування на платформі «Рrosedos», масажу, кінезіологічного тейпування, модифікації харчування, поведінкової психокорекції виявила статистично значуще кращий вплив на всі характеристики рухового патерну та рівень фізичної активності студентів у порівнянні із результатами осіб, які займались самостійно або за неспеціалізованими програмами (р<0,05).
Висновки. Впродовж навчання у вищих навчальних закладах студенти із відхиленнями у стані здоров’я потребують посиленої уваги у контексті виявлення та корекції патологічних змін, що є наслідком хронічних захворювань, по можливості – немедикаментозними засобами, зокрема, фізичної терапії
МАТЕРІАЛИ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ЗДОРОВ’Я 2021 р. (м. Київ, 2 квітня 2021 р.) .
Get PDFMATERIALS OF THE SCIENTIFIC-PRACTICAL CONFERENCE WITH INTERNATIONAL PARTICIPATION FOR THE WORLD HEALTH DAY 2021 (Kyiv, April 2, 2021)МАТЕРІАЛИ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ЗДОРОВ’Я 2021 р. (м. Київ, 2 квітня 2021 р.)
ВЕГЕТАТИВНА РЕАКТИВНІСТЬ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА СТРЕПТОКОКОВИЙ ТОНЗИЛІТ НА ТЛІ ГЕРПЕС-ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Get PDFStreptococcal infection in children, its complications and adverse long-term consequences remain an urgent problem in pediatrics. Scientists continue to search for factors that shape the course of the disease. One of them is the timely and adequate response of the autonomic nervous system, which provides both short-term and long-term strategic adaptation of the organism. Violations of this adaptation can lead to the presence of comorbid conditions, which are increasingly common. The share of children is growing. infected with the herpes virus group, including human herpes virus type 6 (HHV-6).
The aim of the work was to study the state of vegetative reactivity (VR) of children with streptococcal tonsillitis on the background of HHV-6 infection. In 68 children aged 4 - 15 years with tonsillitis of streptococcal etiology of moderate severity, vegetative reactivity was determined by cardiointervalography (CIG) followed by analysis of heart rate variability (CP) depending on the presence or absence of concomitant HHV-6 type of infection. The studies were performed in the acute period of the disease and in the period of early convalescence. The control group consisted of 20 healthy children, similar in age and sex. Static processing of the obtained results was performed using Excel and Statistica 6.0 using parametric and non-parametric research methods.
Results.
In the acute period of streptococcal tonsillitis in children of both groups there was a decrease in the humoral component in the regulation of the system and the level of activity of the parasympathetic ANS, as evidenced by a decrease in Mo and ΔX, independent of background, p> 0.05. There was an activation of the influence of the sympathetic link of the VNS, increased the degree of centralization of heart rate control in all patients, and this was confirmed by an increase in AMO and IN. Prior to the convalescence period, CIG parameters were restored only in patients without concomitant VGL-6 infection, and the interrelationships of the sympathetic and parasympathetic links of the VNS were restructured with increasing role of the latter. In patients with concomitant VGL-6 infection, the values of ΔX and IN differed significantly from the control group, p˂0.05. Thus, in children with streptococcal tonsillitis on the background of HHV-6 infection, there was a decrease in the level of functioning of the sympathetic VNS, but complete recovery did not occur, indicating instability of adaptation processes, depletion of the parasympathetic VNS, which hides the possibility of failure of adaptation, recurrence of the disease and / or chronicity, the development of secondary disorders of the cardiovascular system.
Conclusions.
The acute period of streptococcal tonsillitis is accompanied by stress of the sympathetic VNS, the severity of which does not depend on the presence of concomitant herpes virus infection. In the period of convalescence of streptococcal tonsillitis in the presence of children with HHV-6 infection there is no complete recovery of autonomic reactivity, among which the most informative are ΔX and IN.Резюме. Стрептококова інфекція у дітей, її ускладнення та несприятливі віддалені наслідки залишаються актуальною проблемою педіатрії. Науковці продовжують пошуки факторів, які формують перебіг хвороби. Одним із них є своєчасне і адекватне реагування вегетативної нервової системи, яка забезпечує як короткочасну, так і довгострокову стратегічну адаптацію організму. До порушень цієї адаптації може призводити наявність коморбідних станів, які зустрічаються все частіше. Зростає частка дітей. інфікованих вірусами герпес групи, в тому числі вірусом герпесу людини 6 типу (ВГЛ-6).
Метою дослідження було вивчення стану вегетативної реактивності (ВР) дітей, хворих на стрептококовий тонзиліт на тлі ВГЛ-6 інфекції. У 68 дітей віком 4 - 15 років з тонзилітом стрептококової етіології середньої тяжкості визначено вегетативну реактивність методом кардіоінтервалографії (КІГ) з подальшим аналізом варіабельності серцевого ритму (СР) в залежності від наявності або відсутності супутньої ВГЛ-6 типу інфекції. Дослідження проводили в гострому періоді хвороби та в періоді ранньої реконвалесценції. Контрольну групу склали 20 практично здорових дітей, аналогічних за віком і статтю. Статичну обробку отриманих результатів проведено за допомогою програм Excel і Statistica 6,0 з використанням параметричних і непараметричних методів дослідження.
Результати.
В гострому періоді стрептококового тонзиліту в дітей обох груп відбувалось зменшення гуморальної складової в регуляції функціонування системи та рівня активності парасимпатичної ланки ВНС, про що свідчило зниження показників Мо і ΔХ, не залежало від фонової, р > 0,05. Відбувалась активація впливу симпатичної ланки ВНС, зростала ступень централізації управління ритмом серця у всіх хворих, і це підтверджувалось підвищенням показників АМо і ІН. До періоду реконвалесценції відбувалось відновлення показників КІГ лише у хворих без супутньої ВГЛ-6 інфекції, при цьому відбувалась перебудова взаємозв’язків симпатичної та парасимпатичної ланок ВНС із посиленням ролі останньої. У хворих зі супутньої ВГЛ-6 інфекцією показники ΔХ та ІН суттєво відрізнялись від групи контролю, р˂0,05. Таким чином, у дітей, хворих на стрептококовий тонзиліт на тлі ВГЛ-6 інфекції, спостерігали зменшення рівня функціонування симпатичної ланки ВНС, але повного відновлення за всіма показниками не відбувалось, що свідчить про нестабільність процесів адаптації, виснаження парасимпатичного відділу ВНС, що приховує в собі можливість зриву адаптації, рецидиву хвороби та/або хронізації, розвитку вторинних порушень серцево-судинної системи.
Висновки.
Гострий період стрептококового тонзиліту супроводжується напруженням роботи симпатичного відділу ВНС, ступінь виразності якого не залежить від наявності супутньої герпес-вірусної інфекції. В періоді реконвалесценції стрептококового тонзиліту при наявності у дітей ВГЛ-6 інфекції не відбувається повного відновлення показників вегетативної реактивності, серед яких найбільш інформативними є ΔХ та ІН